Слово редактора
ЗМІСТ Надія Ніколаєва. Унікальні килими Степана Ганжі....................90
Олександр Федорук. Форма іншого в категорії українського
мистецтва..............................................................................................2
У НСХУ
Володимир Зінченко. Величне наше мистецьке свято –
Седнівська осінь!.............................................................................10
Збереження спадщини
Володимир Зінченко. Збережемо наше мистецтво –
збережемо нашу пам’ять! ...........................................................14
Надія Юрченко. Колір неба в сонячний день............................. 94
Дмитро Степовик. Диво-вітражі Адама Добжанського.......96
Євген Котляр. Слідами великої традиції: шляхи
збереження синагогальних розписів в Україні..............100
Мистецтво Криму
Олена Боримська. Батилиман. Міжнародний
живописно-графічний пленер..................................................16
Олександр Федорук. Метафорична сповідь
Мамута Чурлу....................................................................................18
Кор. редакції. Перли татарського мистецтва................................21
Презентація
Андрій Романенко...................................................................................22
Public Art.......................................................................................................25
Андрій Бокотей........................................................................................ 29
Роман Василик.......................................................................................... 39
Анатолій Тертичний...............................................................................60
Мамут Чурлу...............................................................................................71
Марина Лукашенко............................................................................... 111
Мистецтво і війна
Юлія Самофалова. Інсталяція «Уламки»
в історичному музеї........................................................................23
Олеся Собкович. «Хованки»................................................................. 24
Мистецькі події
Зоя Чегусова. Міжнародному симпозіуму гутного скла
у Львові – 30...................................................................................... 26
Олена Кіс-Федорук. «Піано-Форте IV», або Мистецтво як
питання собі та його розгадка.................................................. 30
Ростислав Шмагало. Тридцять років потому: інтуїтивний
абстракціонізм Василя Бажая «Піано-Форте ІV»...............33
Творчий портрет
Олександр Федорук. Соціальний маляр Михайло
Безпальків…..................................................................................... 36
Мирослав Аронець. Народжений для малярства –
Богдан Бринський.......................................................................... 42
Роксана Рублевська. Феномен «Причетності»
Ганни Криволап............................................................................... 62
Олександр Федорук. Покрова Криволапів –
доні та батька.................................................................................... 65
Віра Баринова-Кулеба. Спогади-роздуми про
Олесю Рибченко..............................................................................68
Ольга Собкович. «Той, що зникає». Графіка
Дмитра Просвєтова.......................................................................80
Оксана Гаврош. На зламі зрізів.......................................................... 82
Олександр Федорук. Талант – він завжди талант,
і це від Бога!.......................................................................................86
Віталій Ханко. «Моя Котелевщина та величний Гелон»........ 93
Виставки
Ростислав Шмагало. Ідея інтерактивної виставки:
«Перманентні інспірації» Петра Старуха
та Ігоря Колісника...........................................................................40
Денис Белькевич. Life. Still. Life Наталії Корф-Іванюк: діалог
почуття з розумом......................................................................... 70
Мистецьке середовище
Анатолій Звіжинський. «Станіславський феномен».
Візуальний.........................................................................................44
Думки вголос
Окраїнами сну. Інтерв’ю Соломії Савчук
з Олександром Соловйовим.....................................................49
Дарія Смірнова. Венеційська бієнале – 2019:
спогади учасниці.............................................................................61
Українці у світі
Габор Патакі. Олена Голуб та її твори............................................ 54
Олег Сидор-Гібелинда. Тарас і Пустка:
візуальні тенденції 58-ї Венеційської бієнале.................... 56
Ювіляри
Анастасія Швидюк. Дорога до себе самого.................................72
Ім’я в мистецтві
Євген Котляр. Гонтарів forever: миcтець та вчитель.
Десять років без майстра… ...................................................... 76
Ольга Собкович. «Троянда Чилі» Михайла Грицюка................84
Хроніка
Юлія Самофалова. Фотовиставка Миколи Білоусова...........104
Кор редакції. Приємна зустріч з нефігурацією.........................104
Зоя Чегусова, Олена Сом-Сердюкова. Франція – AICA –
Україна: діалог 2019 року........................................................... 105
Кор. редакції. Чорно-білий світ
(обласна виставка графіки)......................................................106
Кор. редакції. «Антракт-ХVІ». Виставка
сучасного мистецтва................................................................... 107
Станіслав Бушак. Мистецтво об’єднує світ..............................108
Євген Ктляр. «Мистецтво молодих»:
творчо-мистецька акція у Харкові.........................................110
Ex Libris
Олена Загаєцька. Творча єдність мистців....................................112
Олександр Федорук. Шляхи Олександра Міловзорова.........112
Лариса Купчинська. Фундаментальне видання........................114
Кор. редакції. Славетна невтомна мисткиня
Катруся Кричевська......................................................................115
Пам’ять
Григорій Міщенко...................................................................................116
Сергій Гнойовий......................................................................................117
Іван Шутєв..................................................................................................117
Олександр Бородай..............................................................................118
Юлій Синькевич......................................................................................118
Євген Найден............................................................................................119
Юрій Ларіонов.........................................................................................119
Мирон Кипріян....................................................................................... 120
Слово редактора
Олександр Федорук

Іван Марчук
З циклу «Погляд
у безмежність», 2008
Полотно, акрил

ФОРМА ІНШОГО в КАТЕГОРІЇ

УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА
Продовження. Початок у № 3, 2019

Інший виходить із суті мистецького мистецьку думку, через дух, який

слова, що має виникнути в резуль­ кличе думку до дії. Слово уречевлює
таті дії того, хто здатний на таке сло­ мистецьку мову, яка в підсумку є
во, а слово якраз реалізоване через основою авторського стилю.
2

У цих взаєминах думки, слова, мови й формуєть-
ся портрет автора, який у такому разі заслуговує на
те, щоб вважати себе мистцем – творцем (нам усім
зрозуміло сьогодні, що видатний майстер сучаснос-
ті Анатолій Криволап і є творцем, який поєднує в
одне думку, яку шукає в глибинах кольору, і слово,
яке шукає в глибинах фарби, бо «фарба, – як він су-
дить, – це матеріал, який розкривається в тобі на-
стільки, наскільки ти розкриваєшся їм», бо фарба як
спокуслива предтеча миті, що має зродити думку,
і ця вже перетворює фарбу в колір, спроєктовуючи
динаміку форми серед безкінеччя того, що здобуде
статус обраного простору. Він – Анатолій Криволап
і є інший, не такий, як усі, бо він творить, і в ньому
пломеніє дух, що спонукає до дії, що зроджує інше
мистецьке слово – структури, рапсодію чистого, за
ним, інтенсивного, насиченого кольору, нефігура-
цію, контрапункти, висхідну тяглість, що має право
на вічність, як сама неторкана індивідом природа.
Природа, врешті-решт, любить інших, бо вони є но-
сіями гармонії.
У тому далеко ще невпізнаному напрямі Духу, про
який Адальберт Ерделі любив повторювати, що його
можна спізнати мистцеві лише за допомогою шос-
того чи, можливо, навіть сьомого органу чуття. Цим
внутрішнім почуттям – не п’ятим, а шостим, сьо-
мим! – наділені інші (ті інші, теж за Ерделі, «вони...
здатні бачити Бога!». Не випадково в чистій освітле-
ній душі Ерделі народився роман про ІМЕН-а [1], і не
випадково IMEN сприймається як символ мистець-
кого пошуку, як творчий дух спокути або непокори,
не підпорядкований матерії звичного людського
буття й знесений власною нестерпною волею, збо-
леними, або ж незболеними почуттями, що ведуть
його життя подальшим шляхом іншого – часто згірк­
лого. Ми повинні бути вдячні професорові Іванові
Небеснику, який уперше розкрив для себе і відкрив
нам книгу буття іншого в постаті людини, яка наро-
дилася в глухому присілку Климовиці й волею мис-
тецького почуття була вихована через інтелект і по-
чуттєвий досвід для того, аби зродити мистецьке пе-
реконання: «Саме те є гарним, що вічно живе [...]
форма, колір – це життя; постійна переміна твору –
це краса» [2], і зізнатися далі самому собі «в цьому
розмаїтті нескінченності живу і я»… «Так завжди має
бути?» – запитуємо самі себе інколи. Ерделі, сміємо
думати, довго-довго чекав ТАМ, або не сподівався
більше чекати, коли будуть оприлюднені й розі-
йдуться помежи людей його роздуми-судження,
в яких його світла душа мала прорватися крізь густі
тумани гіпнозу ПОЧАТКУ 1950-х років; прорватися
через його муки і біль, через страждання й недоспа-
ні ним ночі, через ницість обставин і підлість ото-
чення, через біль пекучих страждань, коли випадав
зі зболених пальців пензель, коли схороване серце
зімлівало у грудях… можливо, бриніла в його очах
пекуча сльоза. Караюсь, мучусь… писали до нього,
#4 19
і він про це також думав! Ночами-днями думав- мрі-
яв! Знав: настане колись, мусить настати той День,
щоби потім зачаровувати через своє воскресіння
однодумців – спрагою поєднати в одне ціле нероз-
ривні полюси пошуку і творення. Він справді постав
перед нами Воскреслий у чистоті прагнень іншого,
що завжди пульсували образними сполуками в його
композиціях. І що ми можемо спостерігати, до речі,
у його, Ерделівському «Краєвиді з водою» (1920-х рр.,
з приватної колекції), де життєва єдність барв води,
холоднішого тону неба, нахилених над водою дерев
із золотом осіннього листя, черленими барвами на-
строєвості пов’язує цілість сприйняття природи в
безкінечне надлюдське бажання затримати хоча б
на мить час у собі і не відпускати, втримати. Це,
можливо, випадкове порівняння, до пари веристич-
ному краєвиду з водою і мелодійною поетикою Глі-
бовської символіки про три Седнівські верби, що
схилилися гіллям над тихим плесом ріки. Благосло-
венні були мистці, яких торкнулися руки Божі! У мить
відведеного кожному життя у просторі та часі, неза-
лежно один від одного очаровану мить якості при-
роди відчули порізно Глібов і Ерделі! Бо це була мить
спокуси природи, і вона постала сприйнятою, як
атом Вічного; мить саме такого сприйняття зійшла
до кожного з обох – як ознака ніколи неперехідно-
го! Чи не жив таким іншим, воєдино цілісним у ствер-
дженні позабуденного шукач Істини, мандруючи
протягом усього свого смиренного життя, Григорій
Сковорода?! Бо якщо не у формі, то в якості інакшо-
го вчитуємось у його притчу з мелодією молитви
Раба Божого: «Я, Боже, тебе песнь нову, // Песнь Мой-
сейску, песнь Христову, // Воспою в духовной лире,
Іван Марчук
З циклу «Ярослав Мудрий»,
1960-ті – поч. 1970-х
Глина
3
Слово редактора
// В десятиструнной псалтирє. // Всяк цар в бою цел
Микола Стороженко тобою, //Цєл твой и Давид, мечем не убит!»… Були
Різдво, 1994 такими, за словами боголюбного Сковороди, Василь
Авторська техніка Великий, Іоанн Золотоустий, Августин, папа Григо-
рій Великий і ще багато осіб у цьому ряді інший, а в
історичній долі першої половини ХХ ст. іншим був і
є донині Адальберт Ерделі! Про один день – як тися-
ча літ, про один день – як одна постать, що нема цьо-
му кінця, що «се море велике», переживав Сковоро-
да, знаючи, що місце одне слід перейти не для того,
аби застоятися на ньому, і треба пройти далі, або, як
твердив до себе Величний Іван Франко про коло
життєве «мус працювати» (додамо ще від себе: ден-
но і нощно за своїм бюрком письмовим сидів Фран-
ко, здійснюючи для себе самого життєве «Вірую» –
«мус працювати»); або як сповідався самому собі Ер-
делі «Лечу зі світлом Людини». Він хотів, – і кожен
маляр мусить то знати, бо воно, наче молитва, – «ба-
чити Бога в найрізноманітніших виявах життя» і який
мав переконання, що мистецтво – то яко єдино-
єдиний для нього Бог, і для того, щоби спізнати по-
личчя мистецтва, треба мандрувати від музею до му-
зею, і треба поза тим набратися сміливості, аби зі-
знатися у виборі поняття духу в єдності сам на сам,
тобто в самості з волею, набратися мужності у вибо-
рі, як це зробив для себе Ерделі, «відзначу лише чо-
тирьох: Фідій, Мікельанджело, Роден і Мештрович»,
а в малярстві важелем опори слугують для нього Ле-
онардо да Вінчі, Веласкес, Ван-Дейк, Франс Гальс.
А коли говоримо, згадуючи його, про музику, то не
4
помиляємось, що чуттєвий світ Ерделі зітканий з ніж-
них сторін матерії, бо в мелодії для нього найперші
Бетховен, Вагнер, Бах, Пуччіні, Сметана, Чайков-
ський, Шуберт, Шуман, Брамс, Бізе, Ліст, Дебюссі, Бар-
ток і ще далі велике те число музичного поняття
IMEN, яке запало в серце-душу Ерделі, мандрівника
зі всесвіту інший, подібного до Сковороди і подібно-
го у праці до Франка... До Сковороди подібного,
який зізнавався з Гусинської пустині: «О Боже мой!
Как трудно все тое, что ненадобное и глупое! Коль
легкое и сладкое все, что истинное и нужное». Ви-
знавав Ерделі «истинное и нужное», «легкое и слад-
кое» упродовж усього свого просвітленого у маляр-
стві сходження через дух непокори, через самопос-
вяту істинному, яке було одним-однісіньким шляхом
крізь усе життя мистця... Дух Ерделі повсякчасно
стримів у вись, наче Ейфелева вежа в ствердності
людського ratio і почуття!.. Тут ми ввійшли в межу-
вання духу людського у житті, для нас Духу Ерделіє-
вого з великої літери, як показав він нам усім своїм
мистецьким прагненням і намірами перемогти не-
можливе. Що, врешті-решт, йому вдалося у власно-
му Великому, хоча й особисто для нього короткому
та драматичному, житті здійснити. Він шукав його в
малярстві, і він здійснив його в малярстві, що мож-
на проілюструвати на численних прикладах його
мистецьких композицій. Приглянувшись уважно, ми
спостерігаємо в наші уже десятиріччя, як легкою
красивою ходою він, елегантний Ерделі, крокує від
ужгородської Корзо до київського Хрещатика й далі
до харківської Сумської, а звідти – до одеської Дере-
басівської, а з ним, намагаючись іти поруч, не відста-
вати, прихильники його таланту, уже наші сучасни-
ки, розуміючи, що збіглися у світлій постаті Мистця
всі чинники для зростаючого взаємопроникнення
Durch dringung von Drang und Geist, як твердив мис-
литель Макс Шелер у творі «Die Stellung des Menshen
im Kosmos», або ж в уявомисленній ерделівській
формі візія від оновленої течією води Ізару, чи гір-
ського повітря Гармішу, чи баченого в мюнхенських
пінакотеках, Glaspalast у справжнісіньке ерделівське
Sturm und Drang... Через ініціативи, ентузіазм Небес-
ника, що опублікував Думки, щоденники, літератур-
ні твори великого мистця, ми наблизилися до розу-
міння мистецького індивідуалізму Адальберта Ер-
делі, відчуваючи несподівано і спрагу радості, як
близький, як дорогий він нам, як потрібні нам його
колір, форма, лінія, як багато життєвого сонця в його
краєвидах, якими світлими нотками прочуті його
портрети, як чисто оформлені його букети квітів,
якими єдиними в композиційних строях виглядають
його натюрморти. Як він відчув інше в Мюнхені й піс-
ля Мюнхена вдома, у Карпатах, у рідній сріберній
стороні! Як благословив Господа, що надав йому
можливість спізнати інші світлі місця й інші тіні, як
шукав себе опісля по різних Богові рідних місцях і
закутках, скажімо, у Гаржілесі для виявлення мис-
 #4 19

тецького істинного, що було для нього конечне, як

вузол самого життя, як не до описання красивою є
природа, що втішала його погляд, збуджувала биття
серця, що зроджувала на його палітрі інші образи,
аніж ті, що з’являлися на світ до нього, аніж ті його
власні, з попередньої доби, що так хвилювали публі-
ку в мюнхенському Glaspalast-і; як він домагався що-
разу осягти оте золоте зернятко «інше – переміна»,
коли власні тіло і дух змагалися за силу і вагу мис-
тецького виразу, коли винятково досконале (сам то
відчував) народжувалося в результаті змагання тіла
і духу й перемоги духу, коли, врешті-решт, переміна
після його втоми чи відпочинку ставала основою
мистецької радості від того, що збулося, відбулося,
урешті ставало на полотні іншим. Зв’язок Ерделі зі
світом, що тягнувся на Захід від його рідної гірської
сторони цивілізаційними шляхами, був для нього
об’єктивно необхідний, і він манив, його він кликав
до себе, бо він, інший, Захід його прихильно настав-
ляв до пізнання, не залишав у провінційному спокої,
примушував розкошувати, знаходити щастя в праці
і знову через якусь хвилину залишатись незадово-
леним собою; молодий художник дивився, як малю-
ють, живуть, як люблять або ненавидять один одно-
го в різних краях, і був далекий від того, аби ненави-
діти, бо спізнавав у мистецтві Бога, а більше від
своєї любові до Нього, нічого більшого для себе не розлучитися в Гаржілесі, допоки йому не приснили-
прагнув і почувався в цьому священнодіянні семи ся мистецькі краєвиди Лувру... Нелегка то була хода
кольорів на полотні єдинородний зі світом власної Анатолій Криволап
по сходах мистецьких непорозумінь (Шаму Берегі, Без назви, 1980-ті
душі, який був близький до малярства, а також до Юлій Віраг, Дюла Ірас, Андор Новак) чи суб’єктивних Полотно, олія
того, що єднало його, скажімо, з музикою, наближа- персональних амбіцій колег по фаху, що в якусь
ло до майстрів, таємниці душ яких він сприймав у означену ним для себе мить історичного часу спри-
межах октави звуків, оцінював через чуттєво ском- чинювали поступ власного мистецького образотво-
поновані кольори, через тональні переміни; з літе- рення («на початку свого творчого шляху були ще
ратурою знаходив порозуміння через те, що вона три художники: Ерделі, Бокшай і Грабовський», – зі-
могла виявити чуттєву притягальну силу в Слові. Він знається, як на сповіді, творець іншого). Отож сфор-
був переповнений жагою пізнання і тому нудився мувалася, завдяки однодумцям у мистецтві, – а до
формами якогось там життєвого суб’єктивного про- них не забудьмо віднести Шімона Голлоші, – і зроди-
зябання, і коли бачив, як душа людей з великими лася, і почала ставати твердо на ноги, і була випле-
статками жалюгідно терпла через своє власне жи- кана під небесами Карпат нова мистецька школа, що
вотіння, немовби мана нічної темряви зійшла на неї в очах освіченого інтелігентного горожанства –
в сонячний день; і коли не було жодної надії на жит- з протилежностей тіла і духу – витворила продукт
тєві зміни, коли ні найменша крапелька живильно- іншого в мистецтві. Заради цього жили і творили об-
го весняного дощика не скроплювала їх зачерствілі ласкані Богом мистецькі будителі, у мистецтві ні кро-
обличчя, то починав відтак відчувати, що вони не ку без Бога, що могли про себе кожен з них сказати
можуть стати іншими, бо вони не такі – інші, насам- «Ми є школа!», або повторити слова мислителя
перед у мистецтві вони не такі. Заслуга Ерделі як Ерделі: «Сім кольорів веселки промовляли до них».
мистця також передусім особлива, тому що він у срі- Земля карпатського краю була для всіх інших немов-
берній рідній його серцю землі почав формувати би молоко матері в дитинстві, а Карпати з ялицями
мистецьку школу, шукав однодумців, навчав дітей, до них спеціально спиналися до неба, біля якого
направляв їх до пломіння мистецтва і тим самим барви просилися на біле полотно, а в церквах луна-
немовби забігав поперед себе і випереджав день ли янгольськими співами молитви, і Йосип Бокшай,
свого життя в малярстві. Він реалізував мить про- для прикладу, натхненний їх мелодіями, щосекунди
світлення іншого в русі, що доторками перемін ви- мав упевненість, що співи церковного хору або
переджував найменші наміри імпульсу того незбаг- звучні акорди органу, чисті і ясні, ніжні і скраєні
ненного явища, що конче мало статися, і з чим він, Вірою, з’єднують його мислення на полотні в компо-
врешті, колись мав таки нагоду зустрічатися, а потім зиційну цілість, у яку не могла вкрастися випадкова

5
Слово редактора
форма. Бо Воздвиженням Хреста в ужгородській ка-
тедрі він об’єднав моральні поривання віри й люд-
Адальберт Ерделі
ської любові до Нього через себе. Хода у власному
Натюрморт з годинником,
ІІ пол. 1920-х рр. малярстві у формі іншого вирізняла мистців срібер-
Полотно, олія ного краю: вона вказувала істинні вартості, підноси-
З приватної колекції ла ритмічну дію просторових сил у двовимірній пло-
Миколи Білоусова
щині, що була дисциплінована емоціями відведено-
го композиційного простору і межами життєвої
енергії, яка пульсувала температурою індивідуаль-
ної палітри й кипінням емоційних у ній сил. Не забу-
ваймо їх, організованих у пориванні пошуків форми
іншого – насамперед у собі (Золтан Шолтес, Адаль-
берт Борецький, Андрій Коцка, Гаврило Глюк, Федір
Манайло, Ернест Контратович, Юрій Герц, Володи-
мир Микита, В’ячеслав Приходько, Іван Бровді,
Золтан Мичка etc.). Образи, що були виконані, вико-
лисано-наспівані душею ними в часи сумні, або
радісні для людського життя з посмішкою, були
хвилюючими для мене образами, що завершували
сцену відведеного для кожного з них часу. А для
мене часу світлого в настроях, на мистецькій сцені
якого думка кожного миготіла промінним світлом
переходу в тоні, – теж у мені це почуття, – як у про-
сторі нічної тиші блиск далекої зорі: що глибше зо-
ряне небо, то ясніше світло від кожної зорі, що глиб-
ша думка у структурі відведеної форми, то величні-
6
ша її мистецька сила, то мінливіше її малярське
безкінеччя; і усе ж той шлях не є замкнений межа-
ми людської творчої енергії, бо її плюси линуть у
наші серця з надшвидкістю світла, бринять світан-
ково чистою музикою, яку обожнював інтелігент
Ерделі: ми їх зраділо сприймаємо після його мис-
тецьких світанків, як святошний день, так само, як
сприймаємо з нетерпінням, спрагою, чуттям і ро-
зумінням і наукою для подальшого свого життя
світло, що лине від творів Олександра Архипенка,
Вадима Меллера, Олександра Богомазова, Євгена
Лисика (згадаймо ми на пару з львівським Любком
Медвідем наше особисте сприйняття-відчуття – бо-
дай перехідну восени 2018 року виставку експре-
сивно-драматичних творів львівського Майстра з
формулюванням мотто «Інший» у львівській попу-
лярній галереї «Дзига»), Олександра Богомазова,
Василя Єрмилова, Карла Звіринського, Романа
Сельського, наших парижан Василя Хмелюка, Ми-
хайла Андрієнка-Нечитайла, провансальця Олексу
Грищенка… Не забуваймо й пам’ятаймо: ужгород-
ський професор Іван Небесник домігся заповітно
свого, можливо, амбівалентно абсолютного вартіс-
ного призначення і відкрив з державницької влас-
ної амбіції державотворно яблунево рясний на та-
ланти Закарпатський художній інститут на базі ко-
лишнього декоративного училища, де одним з
перших його директорів був Адальберт Ерделі;
і Небесник так само щасливо, невтомний просвіт-
ницький плугатар, через кілька років домігся сво-
го «ерделівського раю» най «Світить сонце», вдив-
ляючись у незгасну зорю Адальберта Ерделі, а в на-
роді нашому на мистецьких небесах Грицеві, і тоді
директорові інституту професорові Іванові Небес-
нику пішли назустріч – інститутові закарпатському
відкрили нову шкалу просвітницьких вартостей у
якісній формі Закарпатської академії мистецтва.
Слово «академія» апелює до розуміння ясності
мети й поставлених завдань: срібний край, багатий
на мистецькі таланти, мав потребу виховувати мо-
лодих ініціативних людей, які були спраглі мистець-
ких знань, і закономірно академія якраз була най-
кращим способом, аби забезпечити попит на такі
суспільні запити. З передбаченням корисного
майбутнього можна й потрібно шанувати, високо
оцінювати зроблений крок в особі професора Іва-
на Небесника. Допустимо, він міг би залишатися
осторонь і нічого нового б не сталося і зі старим за
старими звичаями можна було б із цими мірками
миритися. Але не випадало Небесникові займати
позицію того, хто байдуже стоїть скраю, ні, він ви-
явився гарним і добрим сином свого краю, і він
здійснив лише те, про що можна було від мрії пе-
рейти до справи, думаючи не лише про себе, і в цій
ситуації він виявив себе іншим з крицевої породи
Адальберта Ерделі, котрий уславив свій край ма-
лярством, якому немає ціни.
 #4 19

Залишається Нині повторити мудро і повчально

сказане давним-давно великим князем київським
Ярославом Володимировичем у бік старшого сина
Ізяслава, аби міг сісти по нім справедливо на пре-
стол княжий київський, і зі святою вірою УСІ в серці
тепер були разом з ним, Великим Князем, і слухали-
ся його, і корилися йому, і були відтоді так само ра-
зом усі, розуміючи як один: хай буде вам він після
мене. Отож, повертаючись обличчям до красивого
малярського профілю Ерделі, сотвореного автобіо-
графічною молитвою ІMEN, не можемо не згадати
сказаного колись на самих ранніх порах творчої
юності Іваном Марчуком про його шалену
прив’язаність до рідної землі – про ту щемну його
любов, яка давала й донині дає йому найбільшу ра-
дість, – відчути мить дотику до рідного ґрунту і тра-
виночки на ньому, хоча б, якщо випаде щастя, на
власному батьківському обійсті відчути, як ростуть
дерева і пахне листя, як розпускаються бутончики
квітів, як синіє над головою небо, а в ньому купають-
ся хмари, немовби граючись на ковзанах голубиз-
ни, – радість, що сприймається Ним, планетарним
художником Іваном Марчуком, як сказав він якось,
усе це є взяте разом у малярстві, «Голос моєї душі».
Бо все здійснене ним від ранньої графіки, коли піс-
ля інституту змушений був заробляти на хліб насущ-
ний в Інституті надтвердих матеріалів АН УРСР і «по-
далі від недремного ока керівництва» займатися по-
тайки графікою – займатися тим, чого воліла й до
чого вела душа, і, на щастя, тоді, коли, як багато його
спілчанських побратимів знаходило непоганий під-
робіток у монументальних настінних розписах, мо- в академічному інституті теоретичної фізки вияви-
заїках , а він, власне, Іван Марчук, знайшов на той лися обидва: Микола Строженко та Іван Марчук.
Адальберт Ерделі
час себе в Інституті теоретичної фізики АН УРСР, де Перший – молодий шукач істинного в народних дже- У лісі, 1930-ті
зондував мистецьке щастя, вирішуючи композицій- релах та глибинах національного духу, скажімо, на- Полотно, олія
ні завдання в кераміці, шамоті, придумавши ідею самперед через участь з дружиною Раїсою у слав- З приватної колекції
української ходи у творі «Ярослав Мудрий». І вду- нозвісному забороненому тоді хорі Леопольда Миколи Білоусова
майтесь далі: ще одна його панно-пропозиція тоді Ященка, через колядування (мали ж бо голоси!), ман-
була реалізована з близько втіленою для покоління дри з дружиною за святим чистим джерелом забо-
1980-х ілюзією «До далеких планет»! А керамічна тех- роненої тоді владою Вербної неділі, а через тиждень
ніка була така сама принадна, що й у «Ярославі Му- після неї Великодня в Косові, Коломиї. Той перший –
дрому»: шамот, ліплений у високому горельєфі, з ви- то був Стороженко із сумської благословенної, з ве-
палюванням, – популярний для того талановитого личними бароковими храмами землі; а другим – то
покоління українських монументалістів, серед яких виявився Іван Марчук, такого самого вірохрещення,
бачимо насамперед імена Степана Кириченка, Іва- коліньми торкаючись стерні, устами припалий до
на Литовченка, Івана-Валентина Задорожного, джерельної водиці в рідному йому селі на Ланівеч-
Віктора Зарецького з Аллою Горською, а в Проску- чині, де він виростав, наскрізь непоступливий
рові – Богдана Мазура. У тому самому інституті був у переконаннях і непідкупний, у батьківській вірі та
занурений по вуха у творчу працю-випробування молитві, якось зізнавшись, наче на сповіді промото-
Микола Стороженко, отримавши інше відповідаль- рові нью-йоркської поетичної модерної групи
не замовлення від інтелектуальних керівників інсти- Богданові Бойчуку: «[…] я фанатично люблю землю.
тутської дирекції, передусім від людяно людських Колись, як я вчився, я не міг знайти мотиву до малю-
побажань інститутського директора та його заступ- вання, міг цілий день ходити й нічого не намалюва-
ника – молодого членкора Академії наук, сина зна- ти. Тепер під ногами бачу багатство мотивів, навіть
ного на той час усім прогресивного партійного ліде- на смітнику. У мене якась гордість за ту землю, яку
ра Петра Шелеста, прихильника української культу- бачу, якась незвичайна любов. В пейзажах культи-
ри та історії. Треба сказати: достойними партнерами вую переважно те, що є вічне: земля, вода, небо, де-

7
Слово редактора
рева. Це те, що незалежне від втручання людини.
Людина, як то кажуть, міняється. Природа вічна. Тут,
Анатолій Криволап
Зимова ніч, 2003 може, ще є ностальгія по тому, що втрачається, по
Полотно, олія тій чистоті. Бо я все таки в дитинстві жив на гарній
природі. Правду кажучи, пас гуси, корови, ноги ко-
лов у стерні – то було надзвичайне. Я думаю, що ця
любов до пейзажу вернулася якраз з дитинства, з
села. Я ніколи майже не малював міських краєвидів.
Ніколи не був урбаністом. Тільки у Львові, бо Львів
я дуже любив, мені вдалося зробити кілька міських
мотивів. А так переважно це в мене земля, земля,
земля, майже безлюдна, вона затягує і чарує люди-
ну. Це якась загальна тяга, дуже » [3]. І оті сказані сло-
ва про його рідне село і землю – направду це була
Марчукова оприлюднена мистецька сповідь на все
його життя, такої самої вартості сповідь, як зізнався
святий Августин тисячоліттям тому сам перед со-
бою, що це є сповідь, непохитна віра в самого себе,
віра в мистецтво, у прекрасне (pulchrum), тому що
нема дозволу від Бога на перепочинок, коли «го-
рить» у людській душі шлях до pulchrum. Бо є при-
значення, а тоді людина сама собі не належить, коли
вона повсякчас чує, що їй подають голос з гори. Мар-
чук багатьом не подобався і не подобається. Адже,
на відміну від декого, він чує «голос з гори», поданий
лише йому. Так було тоді в ранніх роках після на-
вчання у Львові, коли опинився в академічному Ін-
ституті надтвердих матеріалів, де ставили йому якісь
завдання, але він відчував, що це не його і ніщо в
цьому славетному інституті не може втримати, бо в
ньому нема місця для його, Марчукової, мистецької
праці.
Які то були щемні мистецьки буремні їхні дні, Сто-
роженка і Марчука – молоді обдаровані були оби-
два; напевне, тоді ще не знали один одного, але були
вони із запалом мистецького незвіданого мистець-
8
кого дня, немовби освячені йорданською свяченою
водою! На меридіані часового відтинку, буває рідко,
започатковується одна висхідна лінія життєвого
мистецького простору, і тоді на небесах зринають
кольори веселки – то знак прикметний, на маляр-
ські злети.
Роз’єднала Марчука і Стороженка одна риса: Мар-
чук – талант, індивідуум, обласканий богами і своєю
вірою в потребу щодня бути наодинці, у самотині,
у робітні, зі своєю палітрою. А Стороженко – теж ін-
дивідуум-талант від Бога, теж у робітні, не вдень,
тільки ночами після праці зі студентами в художньо-
му інституті. Бо Стороженко відчув, що він має бути
Вчителем. І він присвятив себе цілковито праці зі сту-
дентами в Академії мистецтв. Я сотні разів спостері-
гав: серед ранкової тиші в класичних коридорах
Академії, на першому поверсі він серед античних
копій зі студентами за розмовою (як до матки бджо-
ли, діти до нього!), або вдень у себе на третьому по-
версі в майстерні ставить студентам постановки, або
в академічному музеї на виставці, або в бібліотеці
він теж зі студентами, коли на огляді в залі милі ака-
демічні бібліотекарки виставляють нові надходжен-
ня книжок до Академії; він, студенти, аспіранти та
поруч у гурті ще з інших кафедр поціновувачі дру-
кованих праць – Василь Перевальський, Олесь Соло-
вей, Микола Кочубей… усього себе в останні деся-
тиріччя Стороженко віддавав мистецькому вихован-
ню студентів, аспірантів. І якщо оцінювати вартість
людського життя вагою зробленого лише однією лю-
диною, то Стороженко в мистецькій національній
педагогіці – недосяжна Еверест-величина! Ніхто до
нього в НАОМА, за винятком самого Г. Нарбута,
В. Кричевського і М. Бойчука, у перші літа формуван-
ня Української державної академії мистецтв не ви-
стелив педагогічної стежини з такою ретельністю й

сумлінністю, як Микола Стороженко в роки незалеж-
ності нашої держави. Багато першокласних пе­
дагогів, поруч зі Стороженком, шанує в наші дні
Академія – Валентину Виродову-Готьє, Миколу Ком-
панця (1939–2019), Данила Лідера (1917–2002), Воло-
димира Чепелика, Георгія Якутовича (1930–2000).
Скажімо, остання ювілейна виставка класика педа-
гогічної малярської школи академії Валентини Ви-
родової-Готьє в музейних залах НАОМА (осінь
2019 р.) скоординувала в єдину цілість властиву
мисткині емоційно тональну заангажованість зі
сплесками глибоких колірних ритмів, що були щас-
ливо виявлені в численних багатолітніх візуальних
образах і не порушили емоційної єдності між пор-
третами чи краєвидами. Усе це загалом в ювілейній
експозиції Майстра не порушувало єдиного цілісно-
го емоційного ладу. Немало поколінь художників з
академічної школи вдячні Виродовій-Готьє за суму
малярських знань, з якими вона з року в рік щедро
ділилася з учнями.
Утім, Стороженко був і залишається візитною
карткою педагогічної системи НАОМА. Назвемо
лише деяких Учнів Навчителя неповторно індиві­
дуальних з отієї славетної когорти прихильників
Стороженкіади; з-поміж них Володимир Недай-
борщ, Михайло Гайовий, Федір Григоров, Іван Гон-
чар, Володимир Бовкун, Володимир Панич, Леся
Піша, Валерій Скрипка, Устим Федько. Олександр
Цугорка серед усіх – чи не найбільш послідовний
майстер сакрального мистецтва в його стильовій
бароковій прив’язаності, майже Стороженків послі-
довник, однак у новітній модерній інтерпретації. Як
і його славетні попередники, Стороженко виплекав
мистецьку школу, вихованці якої розвіялися навсі-
біч по Україні та по світах на чужині. Але це не озна-
чає, що в нього самого не вистачало мистецьких ам-
біцій та їх реалізації, як колись у трьох величних Сто-
роженкових попередників багатостраждальної
епохи становлення академії в боротьбі України про-
ти російських більшовиків-нападників. Сторожен-
ко був насамперед художник, і кожну вільну хвили-
ну він після праці зі студентами віддавав мистецтву
творення образів, до нього у світі незнаних. Колись
Панас Мирний зізнавався самому собі в щоденни-
ку: «Писання – моя думка, моя надія, моя віра»,
і ті слова сьогодні на стіні літературно-меморіаль-
ного музею Панаса Мирного в Полтаві, і їх не забу-
ває щоразу нагадати відвідувачам закохана у свою
справу Вікторія Пащенко, провідний науковий спів-
робітник цього музею, – оті священні слова сповіді
я відношу насамперед до шляхетних у доланні Іс-
тинного Івана Марчука та Миколи Стороженка, до
Віктора Сидоренка та Анатолія Криволапа, до Воло-
димира Цюпка та Сергія Гнойового, до Віктора Гон-
таріва та Бориса Косарева, до славетних одеситів
Миколи Степанова та Слави Сичова. І багатьох ін-
ших не названих у переліку, як, приміром, Золтан
#4 19
Шолтес. І коли згадую свої численні зустрічі зі Сто-
роженком, непомильно знав, – бо відчував, що лю-
бить людина свою справу, – подобається їй працю-
вати в Академії зі своїми вихованцями. Але любо
Стороженкові бути, можливо, насамперед серед са-
мітньої тиші, у робітні чаклувати з пензлем і фарба-
ми (у молоді літа та його майстерня була тіснесень-
ка в Києво-Печерській лаврі, де Спілка художників
відбудувала після війни будинок, подарований ко-
лись художникам славетним Іваном Їжакевичем,
а потім у новому красивому приміщенні в будинку
на вул. В. Антоновича, де знайшли місце для мистець-
кої праці багато Стороженкових побратимів). Бага-
тьох таких подвижників мала Україна. Я знаю, що це
весняний мистецький цвіт України, по всій Україні
вони множили національний мистецький родовід:
ними були Дмитро Стецько, Карло Звіринський, Зи-
новій Флінта, Іван-Валентин Задорожний, Федір Ма-
найло, Ернест Контратович, Григорій Гавриленко,
Альбін Гавдзинський… Про мистецтво попередни-
ків тепер написано стоси повчальних досліджень.
Стороженко, напевно, став одним з найприцільні-
ших інтерпретаторів поетичного Шевченкового сло-
ва, і цю рису він проніс в досконалому оформленні
Шевченкового «Кобзаря», дошукуючись аналогу для
висвітлення глибини поетичної думки й намагаю-
Примітки
чись зберегти в пластичній формі її образну просто-
ту і велич. Він роками залишався наодинці зі своїм 1. Виокремимо працю
«Кобзарем», відточуючи кожну мистецьку фразу й ректора Закарпатської
академії мистецтв
перевіряючи її у сфері бароково скреслих емоцій-
професора Івана
них образів, і наполягаючи на її трагедійній тональ- Небесника в його
ності. Бо переконувався, що в такій паралелі він хоче осягах пошани до
доторкнутися до форми досконалого. І таку мистець- мистецького й загалом
ку досконалість, затаєну щирість вислову й потугу літературного внеску
Стороженківського графічного слова ми відчуває- Адальберта Ерделі, що
мо, гортаючи в «Кобзарі» ілюстрації до Шевченкових спостерігаємо у двох
перлин – «Гайдамаки», «Утоплена», «Гамалія», «Роз- фундаментальних
рита могила», «Наймичка», «Кавказ». І ми своїх не со- працях Небесника –
монографії «Ерделі» та
ромимось сліз, повторюючи за геніальним Шевчен-
підготовленій за його
ковим словом «Доборолась Україна / До самого редакцією книзі
краю», а в інтерпретації графічній сповідальні пое- «IMEN», що включає
тичні судження-звинувачення на високій емоційній літературні твори,
ноті Стороженком імплементовані по-мистецьки ви- щоденники, думки
разно, темпераментно, ясно, – оті віковічні бороть- Адальберта Ерделі.
ба, актуальні Майданівський дух свободи, боротьба 2. Ерделі Адальберт.
з московським агресором, який посягнув і посягає IMEN: Ужгород : вид-во
на територіальну нашу цілісність, і закличні звуки зі О. Гаркуші, 2012. С. 132.
струн бандуриста, і на колінах у молитовному страж- 3. Марчук. Голос моєї
данні мати, а в «Холодному Ярі» страждання катова- душі (інтерв’ю, провів
них, мучеників за Україну, і це вже голос долунює за Богдан Бойчук).
тую нинішню свободу нашу України, на яку неситим Світовид. Літера-
турно-мистецький
оком поглядає хижий ненаситець Путін і на якій ма-
збірник. Київ ; Нью-
теринська сльоза на згорьованому поличчі, і волан-
Йорк : Київська
ня материнські, і заклики синів до помсти, незлам- організація Спілки
ності, нескорення – «а ми тую червону калину піді- письменників та
ймемо, підіймемо!..»: боролись, поборемось, Нью-Йоркської групи.
переможемо!..  1990. С. 67.
9
збереження спадщини
Володимир Зінченко, перший заступник голови НСХУ

Мозаїчні композиції, присвячені

історії медицини, виконані
художниками Григорієм
Пришедьком та Галиною
Зубченко 1977 р. в інтер’єрі
та екстер’єрі Національного
наукового центру Інституту
кардіології імені академіка
М. Д. Стражеска. Надійно
збережені науковим колективом
до наших днів
Фото Олександра Солуяка

Збережемо наше мистецтво –

збережемо нашу пам’ять!
Серпневого спекотного дня завітала
до нас, у кабінет В. А. Чепелика, ар­
тистка Віра Ткаченко – дружина, на
жаль, уже покійного нашого побра­
тима, заслуженого художника
Украї­ни Олексія Васильовича Какала
(1942–2018), – як пригадуємо, завжди
виваженого, спокійного в суджен­
нях, рішеннях, мудрого, розсудливо­
10
го талановитого живописця, який
несподівано для всіх відійшов від
нас, осиротивши колектив. Тими са­
мими серпневими днями в київській
галереї Остроменських відкрилася
персональна виставка творів худож­
ника, що була організована не без
участі вірної Олексієві Васильовичу
пані Ткаченко.
 #4 19

Усі ми побували на цій прощальній з нашим дру-

гом виставці, що втішило дружину живописця. Олек-
сій Васильович був не просто художником – він очо-
лював Чернігівську обласну організацію НСХ Украї-
ни, був активним у творчості і в громадських,
насамперед у спілчанських справах. Але не лише в
спілчанських, бо загалом як громадянин переживав
за культуру рідного міста, не був пасивним спожи-
вачем, ініціював справи пропаганди мистецтва, дбав
про Седнівське мистецьке національне вогнище –
всеукраїнський Будинок творчості, де ми щорічно
проводили свято «Седнівська осінь», де відбували-
ся пленерні зустрічі мистців; як керівник і організа-
тор обласної мистецької спільноти, Олексій Васи-
льович забезпечував активізацію мистецького по-
тенціалу області, турбувався про зростання творчої
мистецької молоді, дбав про рівень її професійної
кваліфікації.
Його раптово не стало, і ось завітала до нас дру-
жина з турботливим (не байдужим для кожного) пи-
танням:
«Порадьте, що маю робити зі спадщиною чолові-
ка… Він не знав іншого життя, окрім праці за моль-
бертом. Частину творів я подарувала музеям, части-
ну велів передати друзям… Але ще залишилося ба-
гато картин…»
Я пам’ятав, що Олексій Васильович закінчив Киї­
вський художній інститут; його викладачами були
високої душі педагоги, класики українського мис-
тецтва К. Трохименко, В. Пузирков, П. Басанець.
О. Какало як художник сформувався під їхнім впли-
вом, знайшов себе і свій стиль у мистецтві: був ві-
домий і його портрет скульптора П. Богомолова.
Композиції «Чернігівська весна», «На дорогах ві-
йни», «Повінь на Десні», «Спадщина», серія полотен
«Чернігів і чернігівці» та багато інших принесли
йому визнання.
Питання Віри Ткаченко та її прохання не стали для
нас випадковими, не виявилися в секретаріаті Спіл-
ки для кожного з нас несподіванкою. Щороку, осо-
бливо в наші дні, коли увага до надбань мистецько-
го набутку, спадщини опинилися на шкалі маргіналь-
них, ми опиняємося перед конкретним фактом: що
ми повинні зробити з мистецьким набутком наших
друзів, які один за одним відходять в інший світ, як
запобігти втраті перед можливими крадіжками, пе-
ред їх фізичним зникненням? І в таких випадках не-
Мозаїчні композиції, присвячені
рідко постають іншого роду питання, скажімо, чому історії медицини, виконані
наша патріотична спільнота, чому місцеві громади художниками Григорієм
часто залишаються байдужими до набутих сьогоден- Пришедьком та Галиною
Зубченко 1977 р. в інтер’єрі
ням духовних багатств.
та екстер’єрі Національного
Мої повсякденні турботи про економічний стан наукового центру Інституту
Спілки, про її майно та подальший розвиток у ниніш- кардіології імені академіка
ніх непростих умовах доповнилися низкою нових, М. Д. Стражеска. Надійно
збережені науковим колективом
важливих, як на мене, невідкладних проблем, які, з до наших днів
позиції власного розуміння, відношу до пріоритет- Фото Олександра Солуяка

11
збереження спадщини
Мозаїка «Материнство» на
фасаді чернігівського обласного
пологового будинку. Виконана
1989 р. художником Євгеном
Павловим
Зруйнована з дозволу міської
влади 18 вересня 2019 р.
них. І в результаті – ось ці мої спечалені від втрати
друга рядки, з визначенням для нас, що вони
першовартісні, небайдужі для кожного та нас усіх;
що вони вимагають нагальної потреби поділитися
моїми роздумами з вами й мотивацією необхіднос-
ті якнайшвидше розв’язати її, не відкладаючи на за-
втра; тримати її в пам’яті як нашу духовну святість.
Тому, наголошуючи на пріоритетах збереження
мистецьких творів після того, як відходять наші дру-
зі-побратими, ми повинні не забувати, що збере-
ження творів сучасного мистецтва, їх охорона,
дбайливе ставлення до цілісного забезпечення спіл-
чанської спадщини кожного з нас, – першочергове
завдання.
У цій сфері проблеми стоїть чимало крапок над
«і», виникає багато «але» й варто їх усі, або деякі з
них, також озвучити. Можливі варіанти, що збере-
женням мистецької спадщини займаються спадко-
ємці, що треба нам усім вітати такі шляхетні при-
клади розуміння духовного внеску залишених тво-
рів – залишених не напризволяще, а в надійних
руках, які будуть розпоряджатися сиротами-твора-
12
ми так, як підказують новим власникам їх сумління
і совість.
Пригадаймо, як дбала про мистецьку спадщину
свого батька Гаврила Глюка його донька, що органі-
зувала виставку творів покійного художника в київ-
ській галереї Олександра Брея, видала про талано-
витого мистця змістовну книгу, передала багато його
картин насамперед до Закарпатського музею та ін-
ших державних музеїв, розпорядилася, аби після
своєї кончини спадщину батька у власному домі пе-
ретворити у свого роду культурно-мистецький осе-
редок. Після смерті дбає про цей осередок її чоло-
вік – інтелігентний, доброзичливий до кожного. Му-
зей-квартира Глюка сьогодні знана й шанована
далеко за межами Ужгорода! Такі випадки непооди-
нокі: дбають про охорону і збереження спадщини
рідні Антона Шепи в Мукачевому, Миколи Макси-
менка в Житомирі, дружина Володимира Патика у
Львові, дружина й донька Золтана Мички в Мукаче-
вому, родичі Дмитра Стецька в Тернополі, дружина
Олександра Проніна в Харкові… Такі факти-прикла-
ди приємні, втішають душу. Пригадаймо також, що
за життя художник зі США Діонізій Шолдра склав за-
повіт, і всі його твори було передано до Тернопіль-
ського художнього музею. Таку не просту, але мудру
ідею не вдалося за життя реалізувати талановитому
скульпторові Іванові Мердаку в Херсоні – його спад-
щина швидко розвіялася, хоча унікальні дерев’яні
скульптури визначного майстра могли б стати окра-
сою Херсонського музею.
Є також сумніші приклади, коли спадкоємці не мо-
жуть матеріально або з інших причин утримувати
залишену мистецьку спадщину рідних людей, які ві-
дійшли. Або ж відходять наші побратими, які жили
самітньо, не мали близьких опікунів, не встигли, чи
не мали сил, часу розпорядитися власною духовною
спадщиною за життя. Ми знаємо, як зростає вартість
залишених «безпризорних» авторських творів на
мистецьких ринках, яку конкурсну шкалу підійма-
ють у таких випадках антикварні будинки, галереї,
«розігрує зацікавлення» моторна на плітки бульвар-
на «жовта» преса і як несподівано такі твори
з’являються на блошиних ринках, де знаходяться
клієнти-шанувальники антикваріату…
То які можуть виникати варіанти рішень у таких
випадках? Залишені напризволяще твори необхід-
но здавати до надійних сховищ Дирекції художніх
виставок НСХУ. За можливості потрібно організува-
ти посмертні виставки творів художників; забезпе-
чити їх популяризацію; подбати про рівень їх акту-
алізації, можливі мемуарні виставки… І насамперед
пам’ятати: збережемо наші духовні скарби сучас-
ного мистецтва – збережемо себе! Збережемо
нашу духовну пам’ять!
 #4 19

Мозаїка видатного художника

Володимира Патика у львівсько-
му магазині «Океан»,
що була брутально знищена
і за розпорядженням місцевої
влади, має бути відновлена
на місці створення

13
У НСХУ
Володимир Зінченко, перший заступник голови НСХУ
Величне наше мистецьке
свято – седнівська осінь!
55 років поспіль, з року в рік, однієї
й тієї самої пори – золотої чернігів­
ської вересневої осені – художники
України святкують день – «Седнів­
ська мистецька осінь», зібравшись
з різних куточків нашої землі на
мистецьку творчу базу НСХ України
«Седнів мистецький». І щорічно на
цій оспіваній мистцями та музикан­
14
тами поетичній, благословенній Бо­
гом Сіверянській землі наші плене­
ристи В різні місяці малюють пое­
тичні краєвиди, натюрморти,
портрети, звітуючи потім перед сво­
їми колегами про реалізовані заду­
ми. То вже стало правилом – і мемо­
ріальна табличка на виставковій сті­
ні нагадувала кожному, що тут, над
річкою Снов, попередні покоління
художників малювали з радістю в
серці й любов’ю до цієї чернігівської
природи, що зачаровувала їхній зір
(а на перших порах мешкали в
дерев’яних будиночках). І щороку
ми, згадуючи спілчанське славетне
минуле, пишаємося, що тут, у Сед­
неві, творили Тетяна Яблонська і Ми­
кола Глущенко, Сергій Захаров і Ми­
хайло Романишин, Сергій Шишко і
Георгій Чернявський та багато інших
відомих наших майстрів, чиї твори
втішають сьогодні людські серця.

…І цієї 55-річної сонячної днини зібралися всі ми зра-
діло до рідного нам Седнева. Та смуток огортали спо-
гади, що не було з нами й не буде більше талановитих і
знаних кожному українцеві, близьких нам за духом і
творчими мистецькими пориваннями дорогих нам гос-
тей – Івана Драча, Анатолія Авдієвського, Бориса Олій-
ника, Миколи Стороженка… Було сумно і тяжко, що
раптово не стало нашого співучого улюбленця, з ніж-
ним баритоном, майстра живописної композиції з гли-
боким відчуттям кольору на палітрі – Василя Гуріна!
Земля їм усім пухом! День направду видався – як ще-
дрий дарунок до свята! Зникли наші попередні пере-
живання, турботи, сумніви щодо урочистої підготовки
дня. Цьогоріч майже завершили капітальний ремонт
нашої мистецької лабораторії, і ми всі пишалися онов-
леним до свята нашим мистецьким палацом. Учасники
пленеру зустріли нас експозицією творів, що мало озна-
чати – ось що ми, художники, встигли зробити!..
Нас урочисто зустріли при вході до Седнівського
національного нашого Спілчанського творчого Дому.
Було радісно на серці і немовби вклонялися нам, усім
гостям, до ніг пишні дерева Седнівського знамени-
того саду з яблунями, горіхами, грушами, сливами,
вишнями, а в парку любо було оглядати серед дерев
пам’ятники, що їх голова Спілки Володимир Чепелик
розпорядився спорудити разом зі своїми таланови-
тими вихованцями-студентами – при вході – братам
Василеві та Андрієві Лизогубам; біля Альтанки Глібо-
ва, «де три верби схилися, мов журяться вони», –
Українській пісні. Учасники свята віддали шану вели-
кому Кобзареві, поклавши перед його погруддям на-
впроти музею квіти.
Сьогоріч Україна вшановувала 200-річчя від дня
народження славетного Пантелеймона Куліша –
Шевченкового побратима, і цю ювілейну святкову
тональність було відчутно в екоспозиції музею, що
нагадувала про гостинну садибу братів Лизогубів,
у якій гостювало чимало визначних українців.
Музей у Седневі якраз на території спілчанської
бази, тому господарі, гості оглянули зали, оздоблені
знаменитими чернігівськими рушниками, народни-
ми тканинами… В експозиції – улюблений Тарас,
давні господарі Седнева, їхні численні гості, Василь
Тарновський з давніх портретів, немовби – вкотре! –
нас вітали усміхаючись!
…Величний майдан на траві-мураві був заповне-
ний перед трибуною. Тисячоголовий люд з усієї сла-
ветної чернігівської землі, насамперед Седнівсько-
го району й самого селища з гостинним головою
громади… Гостинні представники всіх сільських
громад з щедрими на усміх, гостину і жарт, на пісню
й танець жіноцтвом та чоловіками – немовби зібра-
лася одна велетенська святково вбрана родина.
З трибуни линули щирі слова в. о. голови облас-
ної адміністрації Наталії Романової, яка неоднора-
зово захищала права нашого народу на суверен-
ність і територіальну цілісність на міжнародних фо-
румах у Парижі, Страсбурзі. Вона нагадала присутнім
#4 19
про славетні традиції Седнева, про давню історію
краю, про його велику культуру, про Тараса Шевчен-
ка, гостинних Василя та Іллю Лизогубів, про славет-
них для нашої культури гостей цього дому… Моло-
дий депутат Верховної Ради виголосив з трибуни
схвильоване слово ваги людської правди, він бо
знав: йому довірила свої голоси седнівська грома-
да… Високо в небо злетіла лірична пісня Валерія
Буймистренка… Поетичне слово Михайла Шевчен-
ка залунало, сповнене щирості й радості. Виступали
гості: з Харкова голова спілчанського великого мис-
тецького об’єднання Віктор Ковтун (сам він родом
зі славетного сіверського Мезина), від Одеської спіл-
чанської організації її голова Анатолій Горбенко, ви-
ставка неоромантичних творів якого відбулася не-
щодавно й отримала високу оцінку в Національній
академії мистецтв України… Виступали гості на три-
буні, що увінчувала майдан на зелен-мураві, а до-
вкола неї тисячі присутніх захоплено вітали виступи
молодих талановитих артистів з Національного цир-
ку. Радісним виглядав усміх на вустах голови селищ-
ної громади, який, пригадуємо, доклав чимало зу-
силь для організації Седнівських мистецьких свят…
Як і щоріч, у численних змонтованих латках пред-
ставники багатьох громад Седнівського щедрого на
таланти краю, з багатьох куточків Сіверщини демон-
стрували свої кулінарні здібності, а майстри народ-
ного, декоративно-вжиткового мистецтва – май-
стерність з різьблення, кераміки, вишивки, ткацтва,
лозоплетіння, ковальських рукотворних скарбів.
Над краєм допізна лунало увсебіч могутнє Шев-
ченкове слово!
Допізна тривало свято «Седнів мистецький – 2019»
на благословенній Седнівській землі, присвячене
його 55-м роковинам. Понад пів століття тому його
започаткувала Спілка художників України. Величним
було це наше, вже традиційне і рідне, спілчанське
свято!
15
Мистецтво Криму
Олена Боримська, мистецтвознавець
Каталог з пленеру у Батилимані,
2009
Чималій кількості сучасних вітчизня­
них та закордонних миcтців по­
щастило взяти участь у Батилиман­
ських пленерах (2008–2013). А поціно­
вувачам мистецтва – спілкуватись
з визначними творами, що з’яви­
лись завдяки натхненній праці саме
в цій резиденції. Так, попри розпо­
всюджену сьогодні практику орга­
нізації пленерів, батилиманський
вигідно вирізняється унікальною
місцевістю, талановитими організа­
торами й особливою атмосферою
високопрофесійного спілкування.
Батилиман став дійсно школою фа­
хової майстерності за межами Ака­
демії, де є місце класичному худож­
ньому світогляду та креативним, ін­
новаційним художнім практикам;
де пліч-о-пліч працюють визнані
майстри та зовсім молоді таланти;
де наповну розгортається справжня
живописна й графічна лабораторія.
Виставка, що проходила в залах Національної ака-
демії мистецтв України в жовтні 2019 року, є резуль-
татом десяти кримських сесій і презентувала понад
сто живописних і графічних творів «батилиманської
художньої спільноти». А численні документальні
фото- та відеоматеріали унаочнили атмосферу твор-
чої наснаги – невід’ємну складову батилиманських
16
Батилиман.
Міжнародний
живописно-
графічний
пленер
пленерів. Це своєрідний звіт і водночас переконли-
ве нагадування усталеної істини: мистецтво пере-
творює життя на краще, робить наш світ більш гу-
манним і толерантним.
Постійними учасниками пленеру були президент
Національної академії мистецтв України, академік
НАМ України А.Чебикін, академіки НАМ України
А. Бокотей, М. Гуйда, члени НАМ України Ю. Яомін та
Їнь Сянмін (Китай), народний художник України
З. Мичка (1949–2017), заслужені художники України
О. Приходько, О. Ольхов, О. Полтавець-Гуйда, Окса-
на Сльота (1950–2011), М. Довгань, М. Чулко (1947–
2014), Л. Заборовський, О. Манюк, А. Іванчо, О. Андя-
лоші, Є. Смирнов і О. Шуринов (АР Крим), члени На-
ціональної спілки художників України Т. Красна,
Б. Бринський, Г. та О. Попінови, Н. Кохаль, А. Шевчук
(АР Крим), Д. Модорас (1935–2012, Угорщина) та ін.
Природа завжди була невичерпним джерелом на-
тхнення для людства, особливо для мистців, які впро-
довж століть в різний спосіб намагаються збагнути її
таємницю. Саме для тих, хто звик уважно вдивляти-
ся в натуру, дослухаючись її закономірностей, пле-
нер – не тільки стан душі, а й невід’ємна складова
творчого процесу, що надає можливість, зберігаючи
основи формальної мови живопису, графіки, відтво-
рювати плинність, рухливість навколишнього світу;
розуміти кожну мить спілкування з Природою як мо-
мент істини, неповторну особливість якої неупере­
джено й емоційно втілює етюд.
Топонім «Батилиман» асоціюється не тільки з уні-
кальним, заповідним куточком кримського півден-
ного узбережжя, а й з вишуканим творчим осеред-
ком. Завдяки організаторському таланту й шанобли-
вому ставленню до мистецтва з боку засновників,
розумінню особливостей «творчої кухні», Батилиман
з найпомітнішого кримського пленеру перетворив-
 #4 19

ся на міжнародну потужну мистецьку подію. Співго-

лови оргкомітету, почесний член Національної спіл-
ки художників України Михайло Сальва, художник і
куратор проєкту Анатолій Шевчук, які є уособлен-
ням щирої гостинності, зуміли надати пленеру не-
формального характеру, зробити перебування в Ба-
тилимані незабутнім явищем.
Хронотоп місце і час проведення пленеру обра-
ні бездоганно. Бурхливі потоки реліктової рослин-
ності огортають схили узбережжя; з гірських сідло-
вин стікають велетенські просторові амфітеатри. Од-
наковими формотворчими намірами споріднені
каміння, що перетворюється на рухомі прадавні іс-
тоти, і релікти ялівцю та сосни, які, навпаки, здають-
ся застиглою кремезною скульптурою. Весняна й
осіння пора позбавляють пейзаж як зайвої людської
метушні, так і спекотного літнього заціпеніння. Без-
кінечна тиша підкреслює його природну велич, на-
дає епічного характеру. Дзвінке, прозоре повітря на-
повнюється ледь помітним, теплим, смолистим аро-
матом. Грандіозне й незбагненне видовище! ність до «просвіту буття». І навіть згодом, коли подум-
Діонісійське й аполлонічне поєднуються у стані ки вертаєшся до щасливих миттєвостей, перебуван-
Сергій Скрипіцин
гармонії, рівноваги. Непохитні кремезні скелі і рух- ня в цьому стані набуває переконливої сили. Ранок, Батилиман, 2012
ливе хмариння; насичена, жовтогаряча кольорова У межах пленеру, а також за його результатами по- Полотно, олія
гама і прозора тиша; невгамовна енергія світовід- стійно відбуваються різноманітні заходи: виставки,
чуття, творчий запал поєднані з витонченим худож- обговорення тощо. Отже, близько двадцяти експо-
нім смаком, поетичним сприйняттям «клаптика Іта- зицій попередніх років у різний формат знайомили
лії, що якимось чином приліпився до Скіфії». з творчим доробком учасників пленеру. Адже саме
«Захват польоту над метушнею повсякден- батилиманські студії неймовірно надихають та мо-
ності». Усе відбувається тут і зараз. У надреально- білізують на нові творчі звершення.
му, позачасовому просторі. Кудись миттєво зникає Захоплюючись «живим подихом» неперевершено-
профанна буденність. Усі події начебто переміщу- го краєвиду, кращі представники мистецької та нау-
ються в іншу площину; непомітно відбувається пе- кової спільноти ще на початку ХХ ст. мріяли перетво-
рекодування, налаштованість на іншу реальність, що рити Батилиман на творчу оазу. За століття цю ідею
дарує відчуття резонансу з чимось одвічним і зна- було реалізовано. Оповитий творчим запалом і воле-
чущим. Чудова можливість хоча б на деякий час любною атмосферою батилиманський пленер нади-
уникнути диктату шаленого, галасливого міста, су- хав і надалі надихатиме мистців на відтворення бо-
цільного симулякра, що панує по той бік Куш-Кая. жественної й одвічної краси дивовижної кримської
«У просвіті буття». Сила Місця помножується Природи.
на розкіш щирого спілкування. У групі завжди панує
доброзичливий, невимушений, натхненний творчий
настрій. Єднає всепоглинаюча закоханість у життя,
духовна спорідненість, розуміння мистецтва як при-
четності до одвічного сенсу буття людини. Батили-
ман збирає визнаних майстрів живопису і графіки й
зовсім молодих мистців з України – Києва, Вінниці,
Чернігова, Миколаєва, Львова, Івано-Франківська,
Мукачева, Тульчина, Немирова, Сімферополя, Се-
вастополя, Ялти, Алушти; Угорщини; Китаю. Кожен з
них – яскрава творча індивідуальність.
У дружній товариській атмосфері якнайкраще від-
бувається обмін досвідом, набуття майстерності. Пра-
цюючи в різноманітних пластичних системах, усі учас-
ники пленеру сповідують основи вільної творчості.
Досконале відчуття кольору, композиційної будови
вирізняє твори, які ввібрали в себе життєдайну силу Михайло Гуйда
прадавнього кримського ландшафту. Упродовж ро- Краєвид, 2012
боти пленеру постійно усвідомлюєш свою причет- Полотно, олія

17
Мистецтво Криму
Олександр Федорук
Мамут Чурлу
Сонце мертвих, 1993–2011
За повістю Івана Шмельова
Полотно, олія
Метафорична сповідь
Мамута Чурлу
Зізнаюся, я завинив перед Маму­
том Чурлу, який із с. Перевальне по­
близу Сімферополя, тим, що досі
нічого не написав про нього, тала­
новитого, наскрізь чистого в дум­
ках, відтягуючи писання про нього
від дня до дня; завинив і перед ін­
шими численними своїми татар­
ськими друзями, талановитими ко­
легами з нашого українського Кри­
му, про яких тупо мовчимо і не
згадуємо, наче ніколи до Того не
було наших спільних зустрічей на
пленерах, виставках, конференціях,
зібраннях, святах і не святах. І це
довге терпеливе мовчання викли­
18
кане, на жаль, можливо, новим пу­
тінсько-фашистським геноцидом
працьовитого кримсько-татарсько­
го народу. Стільки натерпівся через
криваву депортацію цей стражден­
ний народ після війни! І в наші дні
не оминуло його велике горе після
2014 р., бо кремлівські окупанти-на­
ціоналісти сіють через методи фа­
шистського терору лихо, скропле­
не людськими сльозами, чинять
військові злочини під знаками сво­
єї таємної поліції, здійснюють зну­
щання над безневинними людьми,
звірством, наругами, тортурами
розсіваючи над кримськими гора­
 #4 19

ми та лісами, над Чорним морем і вом Гульнари Негляденко, потугою

голубими небесами кривавий малярства Рамзана Усеїнова…
«руський мір» – катехизм Луб’янки. Засвідчую одразу: я полюбив живопис Чурлу, і я
вражений, захоплений характером стишеного мис-
А тепер добралися зі свого лігва до
тецького мислення, яке для Мамута Чурлу є спосо-
Донбасу… Отож, завинив я перед бом вираження емоційної напруги, того стану, який
мовчазним, негаласливим Чурлу, струмує й клекотить у ньому і всередині живої ма-
можливо, ще тоді, коли з колегами терії малярської композиції. Милуюся малярським
від материка культури проводив у почерком, манерою письма Мамута Чурлу, не при-
ховую тих почуттів, що їх викликають у мене його
вільному тоді від окупантів Бахчи­ символічні образи. Насолоджуюся гамою контрас-
сараї міжнародну конференцію про тів на його полотнах, їх краса мене бентежить. У тих
втрати культурних цінностей крим­ образах усе просто, чисто, ясно і точно, як у звично-
сько-татарського народу (виявило­ му арифметичному числі. Я таку чистоту завжди від-
ся тоді під час обговорень і значної чуваю в декоративних мегаполотнах нашого Анато-
лія Криволапа, родом з благословенного князями
кількості доповідей: осіли вони всі Репніними Яготина.
в російських музеях, як, до речі, і На поверхні візуального ряду в усіх полотнах Ма-
пам’ятки культури українського на­ мута Чурлу майже штиль, усе тут мовчазне – хати,
роду; окупанти повинні зазубрити: дахи, дерева, інтер’єр, прямокутник споруди, свічка
крадене не забувається!). Ми тоді в мінарета, розрізана груша на столі, покручені гнізда
виноградника, електричні стовпи на узбіччі тротуа-
Бахчисараї милувалися ювелірни­ ру, усе тут немовби у тривалому чеканні. У Чурлу все
ми творами Ізета Аблаєва, славет­ в мовчазному чеканні чогось таємничого, несподі-
ного Айдера Асанова, у родоводі ваного, сказати б, тривожного; без мажорних барв,
якого фігурували покоління тала­ з притисками сірого, або наголосами контрастів:
біле – чорне, темно-синє, глухе зелене, домінантни-
новитих майстрів, його доньки Ель­ ми сплесками білого поруч зі сплесками холодних і
міри Асанової, розписами на кера­ тепліших тонів зеленого. У тривожному чеканні чо-
міці Рустема Скибіна, золотим шит­ гось, що неминуче має статись, додам, і не прино-

Мамут Чурлу
Фортеця Аюдаг, 2016
Полотно, олія

19
Мистецтво Криму
сить людям радості. Мамут Чурлу як упевнений у
собі майстер дивиться на краєвид, що народжуєть-
ся в уяві, знаючи наперед, як йому належить далі ви-
словитись, і що конче мусить знайти в цій кольоро­
схемі виразний логічний штрих розвитку сюжетної
канви твору, структуруючи тоді форми в перетинах
майже графічних ліній та площин – вертикальних,
горизонтальних і діагонально-скісних. Тиша, майже
абсолютна тиша доокіл переповнює народжений
твір, і в такому стані почуття самітності, «самороз-
витку» фабули вчувається загадка, стоїть напруже-
ний знак питання, ось-ось щось має статись,
обов’язково відбутись, або як наслідок суми всього
цього – уже відбулося. Насправді такий краєвид не
репрезентує класичної сюжетної варіації – перед
нами немовби структурована формула форми крає­
виду, на кшталт Моранді, із символічними «навіщо»,
«для чого», «але», «доки», наприклад, їх присутність
прочитується там, де є «Останній мінарет» (1989), або
ж тут, поруч, десь воно сталося, відбулося і не від-
вернеш, уже не зміниш «німого ридання», бо все
воно від часів святого Августина є «невідривною
зв’язністю всього посутнього» – це втілено після Ав-
густина через півтори тисячі літ Мамутом Чурлу, для
прикладу, у «1944. Порятуй і збережи» (2011) – екс-
пресивна напруга, така, що іскрять у тремтінні пере-
живань збуджені нерви і сльози на очах (для порів-
няння: як на картинах післявоєнного Броніслава Лін-
ке «Варшава кричить» або Ганса Грундіга). Кадмій
червоний, кобальт темний з наповненими площи-
нами глухого коричневого і переходами до низу, на
підлозі брунатного з імпульсами червоного, щоб під-
силити трагізм одинокої покинутої дитячої ляльки –
а загалом підсилити лейттему трагедії вигнаних, ви-
селених з рідної домівки людей у композиції «1944.
Порятуй і збережи»…
Мамут Чурлу
Спалювач, 1992
Картон, олія
20
Свого роду мінімалізм геометричних форм з оди-
ноким будинком і ледь похиленим електричним
стовпом (електричні стовпи в композиціях майстра
як утілення шекспірівської думки про відчуження –
алієнацію, а скісна улюблена діагональна лінія, май-
же математично вилічені, геометричні усі один до
одного: похилені дах, верхівка кипариса, скісні май-
же графічні штрихи в стильових кольороритмах
чорне – коричневе – сіре як контрапункт напруги,
капітель драми в тиші крайобразу – цей маляр-
ський знак і є «Саратан» (1988 – звична для мистця
техніка олії).
Метафізичний стрій відчутно в багатьох полотнах,
що сприймається як ціль, мета, пропозиція до роз-
думів про цільово конкретне, для автора особистіс-
не, що викликає стрічні потоки солідаризації із за-
даним композиційно експресивним ладом, підсиле-
ним монохромністю палітри, наприклад, «Вуличка у
Бахчисараї» (1989), «Депортація» (1990), «Бе-
рег» (1993).
Малярство, яке Мамут Чурлу маніфестує у власній
творчості, особливе, незвичне, до веризму далеке,
а ймовірніше, навпаки, – воно виносить із глибин на
поверхню метафоричного світу, що народжується в
муках, серед абсолюту мовчання і дозу до обраної
ситуації і ще того, що мало бути, але вже воно стало-
ся і є. У всьому цьому немає уявлення про натяк на
щонайменший рух. Сталося – і воно беззмінне, ста-
тично комфортабальне у квадратних, прямокутних
або овальних площинах декоративної тональної
барви.
Дві декоративні абстрактні площини, як у нью-
йоркського Горкі, верхня з них – наче далеке вогни-
ще, а нижня – то ніч з тривожним «що там», і поміж
ними нереальна субстанція коріння червоних на-
півквадратних цибулин, що «випліскують» у трьох
скляних вертикальних прямокутних посудинах свою
сутність, що залиті зеленою водою із зеленими збо-
леними кривульками-пальцями понад вершечками
склянок, оті масштабні цибулини, наче магічний знак
деформації, надломленого того, що десь там відбу-
вається, і воно є не для радощів, і воно наполегливо
деформує зболеним «зойком» барв. Контрастом де-
коративних горизонтальних площин – рожево-чер-
вонуватої і темної з важким зеленим, що наближена
до абсолюту чорної Малевича, вивінчує цей натюр-
морт Чурлу своїми полюсами – «Проросла цибуля»
(1993 – полотно, олія).
Ми бачимо, відчуваємо, спостерігаємо, що найви-
щою мистецькою якістю стилістичного образотво-
рення кримськотатарського мистця Мамута Чурлу
є Думка, немовби з ніші міхрабу вона, і глибинні по-
токи, таємниці якої могли знати східні ефенді, філо-
софи-мудреці, які самітниками жили в скелястих пе-
черах Мангупа. Вони виховували і вчили від дитячих
років татарський нарід, як він має жити в Криму і що
він не повинен визнавати неволю джаурів!
 Кор. редакції

Перли
татарського
мистецтва
Рустем Скибін
Декоративна тарілка, 2004

Зустрічі в Бахчисарайському музеї, Від 20-х рр. XX ст. українські вчені сприяли роз-
витку кримськотатарської культури, вивчали фоль-
у Фонді відродження Криму, під час
клор, етнографію татарів, здійснювали експедицій-
Бахчисарайської міжнародної кон­ ні виїзди з метою збирання об’єктів матеріальної
ференції про повернення культурних та духовної культури для новостворюваних музе-
цінностей кримськотатарському на­ їв… І ця перервана на кілька десятиліть в умовах
радянської русифікації праця була поновлена в
родові були унікальними, тому що
умовах незалежності України з початком 1990-х рр.,
скрізь звучали прихильні об’єктивні у роки повернення багатьох татарів на рідну зем-
слова про висо­ лю. Ентузіастка Зулейха
кий потенціал Бекірова одна із перших
мистців декора­ сприяла розвитку й
тивного мисте­ оновленню виставкової
цтва таланови­ діяльності татарського
мистецтва. Великим па-
того корінного
тріотом рідної культури
народу півостро­ виявив себе Мамут Чур-
ва. Було очевид­ лу (організатор мис-
но: самобутня тецької експозиційної
творчість май­ програми «Кримський
стрів унікальних стиль»).
видів мистецтва Татарську культуру
переживає за уславили композиції з
художньої обробки ме-
роки незалеж­
талу Асана Галімова,
ності України пе­ ювелірні твори Айдера
ріод оновлення й Асанова, Асана Галімова,
Айдер Асанов
Ювелірна прикраса, 2004
розквіту. Скрізь Руслана Деніслямова,
по всьому Кри­ Мехті Ісламова, кераміка
му, в містах і се­ Абдюль Меїт-Аметова,
лах спостерігалося оновлення мис­ Рустема Скибіна, Ізета Аблаєва, різьбярство Рустема
тецтва гончарів, мідників, калігра­ Максудова.
В образотворчому мистецтві талановитих мистців
фів, ювелірів, вишивальників,
теж немало – серед них відомий скульптор Айдер
ткачів, різьбярів по каменю, зброя­ Алієв, живописці Алі Бекіров, Арсен Рустамов, Амет
рів. І радували око глядачів їхні ви­ Сеїт-Аметов, Рамазан Усеїнов.
сокомайстерні твори на виставках Пишаємося коштовними перлами мистецтва ко-
усієї України. рінного татарського народу Криму.

21
презентація

Андрій Романенко (Харків)

Те, що всередині
Плакат до акції «Ні війні»,
що демонструвалася в зоні АТО, 2015

22

Інсталяція «Уламки»
в історичному музеї
За шість років в Україні проходили
різноманітні виставки, що відобра­
жають події на Сході України та ро­
сійську агресію. Хочемо нагадати
про художню експозицію з цієї теми
в НМІУ. Інсталяція («експозиція», як
позиціонує її автор) створена 2015 р.,
художником Микитою Каданом ра­
зом з працівниками музею. За ці
роки твір став маркером воєнних
дій на Сході України, який залиши­
тиметься в постійній експозиції до
завершення війни (саме так нала­
штовані історики музею).
Ми попросили розповісти докладніше про цю ро-
боту Антона Богдалова, керівника відділу ІНУ: «Інста-
ляція в нашому музеї була створена в рамках Київ-
ської школи мистецького бієнале у співавторстві з
працівниками відділу історії незалежної України та
Микитою Каданом. Власне – це снаряди, підвішені
на тонких металевих тросах у просторі музейних
сходів. В уяві відвідувача вони створюють відчуття,
що бомбардування здійснюється в напрямах двох
областей – Луганської і Донецької. Адже на нижньо-
му поверсі ми можемо побачити окреслений контур
карти цих територій. Снаряди були привезені із зони
проведення бойових дій. Тут їх понад 50. Більшість
із них було передано на постійне зберігання до му-
зею історії України журналісткою телеканалу 1+1 На-
талією Нагорною. Якщо експозицію колись буде ро-
зібрано, снаряди передадуть до музейних фондів.
Там вони будуть зберігатись».
Юлія Самофалова, мистецтвознавець
Співпраця з НМІУ відбулася з ініціативи автора –
Микити Кадана. У той же час на бієнале «Київська Микита Кадан
Інсталяція «Уламки», 2015
школа» була представлена основна робота – «Одер-
жимий може свідчити в суді», яка стосується радян- Фото надано НМІУ
ської історії Криму та Донбасу. Створення цього про-
єкту відбулось завдяки фінансуванню музею сучас-
ного мистецтва в Антверпені, а як наслідок – з’явилась
ще постійна інсталяція.
Інсталяція «Уламки» знаходиться в просторі схо-
дів музею. Піднімаючись по спіралі сходів нагору,
людина стикається з артефактами війни: бомбами,
снарядами, гільзами, що летять вниз, де на першо-
му поверсі зображена карта східної України. На цій
території відбуваються військові дії, руйнування
інфраструктури, гинуть люди – військові та мирне
населення. Це динамічна композиція, контекст якої
також впливає на сприйняття завдяки розміщенню
у відчуженому музейному просторі. Репрезентація
снарядів налаштовує відвідувачів зануритися у вій-
ськові події на Сході і створює відчуття, що в будь-
який момент війна торкнеться тебе особисто. Щодо
роздумів про війну, то постійно ловиш себе на дум-
ці, що агресивна політика Кремля не залишає іншо-
го вибору – створює в українському сприйнятті об-
рази свій / чужий. З плином часу уявлення про вій-
ськові дії в Україні стають драматичнішими,
суспільство знову і знову переживає травматичний
досвід, який залишиться в колективній пам’яті. Війна
для України – рана, яка не загоюється.
Микита Кадан створив такі проєкти, що сто­
суються теми війни на Сході України: «Перемога»
(2017), «Труднощі профанації» (2015), «Укриття»
(2015), «Газелька» (2015), «Захист рослин» (2014),
«Запам’ятати момент, коли оповідь було перерва-
но» (2014).
23
 мистецтво і війна
Олеся Собкович, мистецтвознавець, куратор
Антон Логов
Інсталяція «Простір сподівань».
Фрагмент, 2019
«Хованки» икнавоХ

Фрагмент експозиції виставки
«Хованки», 2019
«Хованки»… Таку назву має вистав­
ка Національного музею історії
України у Другій світовій війні. Мемо­
ріальний комплекс, що покликанА
привернути увагу до теми дитин­
ства в умовах сучасної російсько-
української війни; унаочнити відмін­
ність життя дітей на окупованих те­
риторіях, «сірій зоні» і прилеглих
населених пунктах та дитинства на
мирній території.
Власне, цей меседж розкрито завдяки контрастно-
му зіставленню візуально-смислових акцентів худож-
нього вирішення експозиції, що умовно розділяє її на
дві зони: простір безтурботного й щасливого дитин-
ства та простір дітей, у життя яких увірвалася війна.
Цьому сприяють й залучені на виставку відеоінтерв’ю
та артефакти – особисті речі, зошити, іграшки дітей –
свідків реалій війни, що відображають їхні індивіду-
альні історії; малюнки, які ілюструють досвід дітей, що
опинилися в зоні збройного конфлікту, та рефлексії
тієї малечі, хто такого досвіду не має.
Зауважу, що й назва виставки, проводячи паралель
між захопливою дитячою забавкою «Хованки» та хо-
ванкою як необхідного способу виживання
(нав’язаного іграми дорослих), виразно окреслює зу-
мовлені війною зміни в житті дітей. Адже в першому
випадку мова йде про розвагу, що за бажанням ди-
тини може бути припинена будь-якої миті, у той час,
як другий варіант не дає можливості дитині самостій-
но ізолюватися чи впливати на розвиток подій. І за-
лишається лише звикати до нової реальності. Реаль-
ності, де гільзи замість іграшок, зруйновані будинки,
понівечені обстрілами паркани, хованки (про-
цес / засіб порятунку) стають звичною буденністю.
Виразному втіленню теми виставки, емоційно й
змістовно посилюючи її, сприяє полісемантичний об-
раз дому, втілений в інсталяції «Простір сподівань»
Антона Логова. Він є центральним елементом експо-
зиції і працює не тільки з просторовим, але й з пси-
хологічним компонентом розуміння образу дому.
Так, образ дому трактується як уособлення вну-
трішнього простору дитини, відображення як її
життєствердного мислення, так і візуалізацією при-
думаного самою ж малечею виразу – «Я в будиноч-
ку!», що є для них засобом відновлення відчуття без-
пеки і спокою у тривожній / стресовій ситуації.
Водночас конструкція будинку (інсталяція «Простір
сподівань»), що являє собою каркас (без стін та лише
наміченим дахом), який тільки тимчасово прикриває,
та не рятує, унаочнює зумовлену війною ілюзорність
та крихкість будь-якого захисту. Таким чином, устале-
ний образ дому як символ оберегу роду, затишку та
спокою трансформується в його антипод – символ без-
порадності та беззахисності. Власне, грань між просто-
ром дому як власним, упорядкованим простором без-
пеки й зовнішнім, небезпечним навколишнім серед-
овищем стає максимально умовною (ця межа майже
стерта) завдяки вдалому візуальному ходу: каркасна
конструкція інсталяції залучає в її простір ті елементи
експозиції, що перебувають поза її межами – зловіщі
тіні від будинку, сумні світлини життя дітей у прифрон-
тових населених пунктах, що проєктуються на стіни
виставкового залу, голоси дітей, які розповідають про
свій досвід виживання на прифронтових територіях.
І вже неважливо, де ти перебуваєш – усере­дині будин-
ку чи ззовні – усюди панує відчуття непевності, смутку
і тривоги. Цю грань нівелюють і винесені за межі дому
речі, що зазвичай розміщуються всередині: телевізор,
стіл, шухляди від нього.
Інший акцент експозиції – арт-об’єкт «Сонячний
день». Це вхідні двері, на які нанесено сповнений
оптимізму й радості дитячий малюнок. Вирішені від-
критими кольорами, вони є маркером щасливого
дитинства, ознакою безпеки.
Водночас закриті й винесені далеко за межі дому,
вони дають зрозуміти, наскільки важким для дітей,
які стали свідками військових дій, є шлях повернен-
ня у своє колись безтурботне дитинство, як і те, що
інколи він (шлях) є неможливим.
Зазначений твір, зустрічаючи й проводжаючи від-
відувача (двері розміщені навпроти входу в експо-
зицію), є нагадуванням про те, що дитинство від сво-
го початку і до завершення має бути щасливим. Зро-
бити його таким – завдання нас, дорослих.

24
 Банер «FreeMarkiv»
та рефлексії мистця
Сергія Захарова
на військово-політичні події
в Україні у публічному
просторі Києва, 2019

25
мистецькі події
Зоя Чегусова, заслужений діяч мистецтв України

Обкладинка буклета до І-го
симпозіуму гутного скла 1989 р.
у Львові
Міжнародному симпозіуму
гутного скла у Львові –
11-й (ювілейний) Міжнародний сим­
позіум гутного скла (засновано у
Львові В 1989 р. за ініціативи лідера
львівського гурту склярів-новато­
рів, народного художника України,
академіка, керівника Західного ре­
гіонального науково-мистецького
центру Національної академії мис­
тецтв України (НАМУ) Андрія Боко­
тея), став наймасштабнішим за всю
його тридцятирічну історію з точки
зору кількості учасників і викона­
них ними творів упродовж восьми
днів роботи біля гутних печей Львів­
ської національної академії мис­
тецтв (ЛНАМ). Так, 20 країн-учасниць,
70 професійних художників-склярів,
з яких 32 здатні самостійно працю­
вати біля гутної печі без допомоги
майстрів-виконавців, – це певний ре­
корд за три десятиліття діяльності
львівського симпозіуму.
Окрім того, у межах 11-го Міжнародного симпозі-
уму гутного скла у Львові було відкрито кілька по-
тужних виставок сучасного художнього скла. Це
персоналія одного з піонерів міжнародного студій-
ного руху і найвідоміших художників-склярів у світі
Яна Зорічака з Франції в стінах Музею скла у Львові,
яка, до речі, буде експонуватися й у подальшому:
у лютому – березні 2020 р. – у залах Національного
музею українського народного декоративного мис-
тецтва України (НМУНДМ) в Києві, а з квітня поман-
друє до галерей Китаю. Це також виставка в галереї
молодих художників ЛНАМ, яка, по суті, складалася
з п’яти невеликих персоналій, привабливих поляр-
ністю авторських стилів і нетрадиційними підхода-
ми до роботи з гутою Е. Тринцолиної, Е. Білоус, О. Ту-
рецької, В. Мельничука, О. Іванишина – талановитих
представників наймолодшої генерації львівських
склярів. І ще – виставка-ретроспекція напрацювань
європейських симпозіумів «Eko-Glass», які щороку
відбуваються влітку в горах Польщі і Чехії, зокрема
в Лісовій гуті у Шклярській Порембі (Польща), гуті
«Мартін Стефанек» у Десні (Чехія) тощо: вона експо-
нувалась в «PMGallery», яка нещодавно «оселилася»
в Палаці мистецтв.
Захоплення викликав і факт розширення геогра-
фії львівського симпозіуму. Зазвичай Міжнародний

26
 #4 19

симпозіум гутників, що раз на три роки традицій-

но відкривається у Львові в першій декаді жовтня,
у 2019 р. доволі несподівано розпочався 5 вересня
в Києві з відкриття надзвичайно вагомих передсим-
позіумних виставок у залах НМУНДМ: «Світове ху-
дожнє скло в Україні» і «Балтійське скло», що пре-
зентували твори таких провідних майстрів у цій
мистецькій царині, як Іво Лілль (1953–2019) з Есто-
нії, Ремігіюс Крюкас та Індре Стульгайте з Литви ра-
зом з персоналією художниці з Латвії Анди Мунке-
віци. Кураторами цього «каскаду» вражаючих імп-
рез гутного і кришталевого скла в Києві були
директор Музею скла у Львові Михайло Бокотей і
директор НМУНДМ Людмила Строкова, чиї музей-
ні колективи у плідній співпраці здійснили цей
масштабний проєкт при вагомій підтримці Україн-
ського культурного фонду (УКФ). У киян з’явилась
унікальна можливість ознайомитися з раритетною
колекцією Музею скла у Львові, з роботами київ-
ських художників-склярів із фондів НМУНДМ, ше-
деврами новітнього балтійського скла, творами
знаних іноземних та українських мистців – неодно-
разових учасників львівських симпозіумів (1989–
2016).
Відзначимо, що за тридцять років симпозіум
уперше отримав від держави стовідсоткове фінан-
Андрій Бокотей (Україна)
сування на реалізацію свого 11-го міжнародного за- Кінь, 2019 Казуші Накада (Японія)
ходу після того, як команда молодих кураторів на Гутне скло Symvolika «L», 2019
чолі із завідувачем кафедри художнього скла Гутне скло
ЛНАМ, кандидатом мистецтвознавства Михайлом
Бокотеєм не тільки взяла на себе організацію та ко-
ординацію цього симпозіуму, а й підготувала необ-
хідну документацію та виграла солідний грант
Українського культурного фонду. Скоріше – не про-
сто виграла, а заслужила, завдячуючи беззапере-
чному авторитетові, чесно заробленому оргкомі-
тетом усіх попередніх успішних симпозіумів від
1989 року, які проводилися переважно на благодій-
них засадах. Загальна кількість випущених до сим-
позіуму цього року каталогів і журналів «7UA»
(спільне видання Західного регіонального науко-
во-мистецького центру НАМУ і ЛНАМ), які містять
фантастичний за обсягом візуальний і теоретичний
матеріали, теж рекордна: їх усього сім, і друкували-
ся вони теж за підтримки УКФ.
Традиційно головною подією цього незмінно
знакового зібрання склярів у Львові – визначному
східноєвропейському осередку новітнього експе-
риментального гутництва – залишалася заключна
виставка в Національному музеї у Львові ім. А. Шеп-
тицького (НМЛ). Твори учасників 11-го симпозіуму
вражали розмаїтістю новаторських знахідок худож-
ників-склярів з усього світу, які перетворили автор-
ське студійне скло в територію вільного творчого
пошуку. Переважали камерні, дуже естетичні, тех-
нологічно якісні твори. Виключенням сприймалася
масштабна технічно складна скульптурна компози-

27
мистецькі події

Ян Зорічак (Франція)
Енергія ІІІ, 2019
Оптичне скло, термодеформування

Сігрун Ейнарсдоттір (Ісландія)

Метро у Токіо, 2019
Гутне скло, авторська техніка
ція з безколірного скла Андрія Бокотея з відтворен-
ням умовної фігури коня як одного з головних бага-
тозначних символів українського народу.
Сміливими ідеями об’ємно-просторової склоплас-
тики вирізнялися композиції «Звук тиші» О. Звіра,
«Початок» А. Петровського, «Без назви» А. Гоголя,
«Ритм» К. Білана, «Freedom» Н. Звір (Україна), «Одна з
планет Маленького принца» І. Стульгайте, «Rollingin-
themoonlight» Р. Крюкаса, «Порожнеча» В. Верікайте
(Литва), «Ерозія» Д. Сільтавуо (Фінляндія), «Містичні
квіти» Р. Емерінгер (Люксембург). Виразні асоціатив-
но-зображальні твори представили П. Лукаш, П. Кух-
та з Чехії («Скульптура»); Казуші Накада з Японії
(«Symvolika «L»), М. Усова з Росії («LvivFashionWeek»),
О. Принада («Регенерація»), С. Кадочников («Риби»),
Я. Кітела («Людина і море»), О. Турецька («Боротьба
за владу»), А. Курило («Привіт!»), Р. Дмитрик («Мета-
морфози»), П. Сапіга («Без назви») з України. Оригі-
нальністю декору і побудови предметів, які розвива-
ють концепцію посудних форм, привертали роботи
С. Ейнарсдоттір з Ісландії («Метро Токіо», «У повітрі»),
Д. Роннера зі США ( «Без назви»), М. Зброжек з Поль-
щі («Obioba»), С. Брюже з Латвії («Код сонця»), Н. Пар-
щик з України («Джерело») тощо.
Заключна імпреза 11-го Міжнародного симпозіу-
му гутного скла в НМЛ засвідчила, що українські
склярі були представлені на ньому, без перебіль-
шення, на світовому рівні. Українське авторське сту-
дійне скло у 2010-х рр. вийшло на високий мистець-
кий рівень, перебуваючи на злеті й заслужено отри-
муючи світове визнання.

28
 #4 19

Андрій Бокотей (Львів)

Теракотова армія, 2018–2019
Фото Мишко Петрів

29
мистецькі події
Олена Кіс-Федорук, мистецтвознавець, куратор

«ПІАно-форте IV», або Мистецтво

Фрагмент експозиції виставки
Василь Бажай
як питання собі та його розгадка
Упродовж жовтня 2019 р. в залах па­
лацу Лозинського ЛНГМ ім. Бориса
Возницького проходила виставка
творів Василя Бажая «ПІАно-фор­
те ІV. Живопис, інсталяції».
Василь Бажай – постать легендарна й певною мі-
рою культова в українському мистецтві кінця ХХ –
початку ХХІ ст., художник-філософ, чия творчість ось
уже кілька десятиліть тримає українського глядача
в стані постійного зацікавлення та емоційного не-
спокою. Абстрактні полотна й нестандартне вирі-
шення експозиційних площ, інсталяції, ready-made
об’єкти, перформанси та уособлена, немовби відо-
кремлена від мистецького мейнстріму, позиція ав-
тора приваблює і захоплює. Його виставки давно
стали актуальними й популярними культурними по-
діями в житті Львова та всієї країни, адже, незважа-
ючи на авторську впізнаваність, вони несуть щора-
зу нові пластичні рішення та відкривають багатство
закладених у них семантичних змістів.
Випускник Львівського інституту прикладного та
декоративного мистецтва (нині – ЛНАМ). У сучасно-
му мистецтві України Василь Бажай є знаковим май-
стром нефігуративної живописної пластики, одним
із найпослідовніших мистців-інтелектуалів, які по-
глиблюють і розвивають традиції абстракціонізму.
У світі ідей і речей немає випадковостей. Симпто-
матично, що перша виставка Василя Бажая відбулася
30 років тому (1989) саме у стінах нинішньої Львівської
національної галереї мистецтв. Ця подія мала широ-
кий культурний резонанс і відразу вивела молодого
художника у фаворити мистецьких процесів.
Кілька робіт із цього періоду дочекалися сього-
дення і вдалим акордом початкової мелодії допов­
нили теперішню експозицію, де здебільшого
експонувалися Бажаєві найновіші твори. Таким чи-
ном у формування нової експозиції майже спонтан-
но вклалася концепція розвитку, вічного руху по
спіралі часу та його постійного пізнання. За твер-
дженням автора, роботи еволюціонують, коли по-
трапляють в інший від первісного контекст, пере-
ходять з одного періоду в наступний та іноді ста-
ють отим «соломоновим ключиком», який дає
змогу знайти шлях до нової експозиції, нового
масштабного проєкту.
«Піано-форте» – проєкт, над яким автор творчо
працює понад два десятиліття. Суть концепції цього
проєкту в представленні феномену буття мистець-
кого твору як чистої ідеї мистецтва. Мистецтво для
мистецтва – гасло, що впродовж ХХ ст. викликало чи
не найбільше дискусій серед питань філософії мис-
тецтва, стало домінантним для всієї творчості худож-
ника, який має і власні теоретичні міркування.
Цьогорічна виставка є четвертою з ряду, що про-
довжує традицію невпинних пошуків живописної
звукоформи після незабутньої виставки «Форте-
піано», проведеної в рамках фестивалю «Контрас-
ти – 95». У той час мистець вразив прикладом нестан-
дартного поєднання живопису з об’ємно-просто­
ровими об’єктами та сучасною музикою. Відтоді ці
елементи відіграють суттєву роль у створені ціліс-
ного образу експозиції, приваблюючи новими екс-
периментальними рішеннями та новими акордами
кольоропластики, які щоразу творять іншу понятій-
ну реальність.

30
 #4 19

Інсталяції у вигляді вертикалей, згорнутих у хао-

тичні сувої полотен, вільно розташованих у просто-
рі, гармонійно співіснують з площинним живописом
на стінах в єдиному організмі. Абстрактна ідея, уті-
лена через різні об’єкти, спонукає сприймати про-
стір галереї як новий цілісний твір мистецтва в се-
редовищі якого постійно діє запрограмований ав-
тором перформанс. Синтез живопису, ready-made
об’єктів та інсталяцій за підтримки аудіоефектів ви-
конує роль об’єднуючого і всеохоплюючого факто-
ра цього перформансу. По суті, це певний всесвіт,
витворений уявою художника, який, резонуючи з
відчуттями глядача, входить у його внутрішній про-
стір і його змінює. Тут повною мірою має місце пост­
модерністська ідея дотичності реципієнта до спів­
творення художнього твору. Тому не випадково
Бажаєві полотна завжди без назв. Вони здатні транс-
формуватися в різних конфігураціях, утворюючи
нові художні структури, які щоразу несуть інше емо-
ційне забарвлення. На думку художника, названа
картина втрачає свою специфічну мову, позбавляє
її первинного образотворчого сенсу, бо ж у неї інша
абетка, ніж у слові, адже вона створена для візуаль-
ного, а не вербального сприйняття.
«Для чого існує мистецтво?» – запитує художник і
відповідає: «Для того, щоб людина побачила сама
себе, на якому щаблі розвитку вона знаходиться».
І справді, сприйняття художнього образу людиною
індивідуальне і є дуже суб’єктивним у його тракту- Василь Бажай
Без назви
ванні. Воно повністю залежить від її культурного ста- Полотно, олія
тусу, інтелекту, здатності до адаптації образів, асоці-
ативного мислення, тощо.
Відомий теоретик і практик абстрактного мисте-
цтва Мішель Сефор визначав безпредметне мисте-
цтво як таке, що не має жодного відгуку в реальнос-
ті: «Я називаю абстрактним мистецтвом всяке мис-
тецтво, яке не містить ніякого нагадування, жодного
уявлення про реальність, незалежно від того, чи
була ця реальність вихідним пунктом творчості ху-
дожника». Художник матеріалізує саму ідею і її іде-
альну форму в конкретні твори мистецтва.
Чистий абстракціонізм Бажаєвих візуальних реф-
лексій не виходить в реальний простір, натомість
сам стає реальністю абстрактною, яка захоплює у
свою стихію і поглинає глядача своєю внутрішньою
синергією. Ідея, утілена в абстрактні форми, живе
та розвивається в просторі ніби сама по собі, запо-
внює його і певним чином його метафізично
одухотворює.
Мистецтво Василя Бажая інтелектуальне, позаяк
заставляє думати, розшифровувати закладені в ньо-
му культурні коди, відсилає до витоків живописної
традиції, її трансформації в модерну добу та пере-
тлумачень в часи постмодерну й водночас дуже емо-
ційне, здатне до широких рефлексій та переживань.
Видається, що художникові притаманна виразна
емоційність форми як прояв прагнення до еволюціо­ Фрагмент експозиції виставки

31
мистецькі події
нізму та піднесена кольорова напруга як підсвідо-
мий прояв національної сутності, первісного гене-
Василь Бажай тичного коду. Цей генетичний код завжди потребує
Без назви
Полотно, олія виразу через художні символи.
«Художній символ містить у собі в згорнутому ви-
гляді і розкриває свідомості щось, що саме по собі є
недоступним іншим формам і засобам уніфікації з
Універсумом. Таким чином художній символ у прин-
ципі не піддається вербалізації», – пише авторитет-
ний дослідник сучасного мистецтва Віктор Бичков.
Це твердження резонує з думками Василя Бажая і
підтверджується його творчим методом.
Бажаєві полотна завжди вирізняє активна фак-
тура та згармонізована вишукана палітра. Естетич-
на складова кольоропису художника має своєрід-
не оптимістичне світоглядне підґрунтя. «Бажай –
перш за все виключно живописець, і тому найбільш
верхній, напевне, і найбільш значний пласт вра-
жень від його творів – це багатство і краса колори-
ту, різноманітність і змістовність кольорових рі-
Василь Бажай
шень», – влучно писав про його живопис Григорій
Без назви
Полотно, олія Островський.
32
Дзвінке урочисте «форте» та приглушене драма-
тично-ліричне «піано» за велінням автора-деміурга
чергуються, видозмінюються й переплітаються в
експозиційному просторі. Художник ніби запрошує
відчути на дотик, як загуслий у фарбах звук вібрує в
різних тональностях. Він то вибухає яскравими спа-
лахами червоного, то зупиняється застиглим акор-
дом, розкладеним на зорганізованих жовтих, зеле-
них чи синіх площинах, то завібрує кольоровим па-
вутинням, замайорить таємничими лабіринтами
ліній і знаків, затріпоче переливчастим глянцем
бинд, то оформиться опуклими згустками міжгалак-
тичної матерії, схожими на загадкові портали в кос-
мічні макросвіти, що вражають уяву близькістю до
коду української писанки… І тут настає таїна спів­
творення, причетності до розуміння абстрактної
авторської ідеї, а відтак – широке поле для інтер­
претацій…
Недаремно гаслом виставки «Піано-форте IV»
став вислів художника: «Кожна створена мною річ –
це насамперед питання собі і його розгадка».
Під час виставки відбулася зустріч-діалог з май-
стром та відеодемонстрація його перформансів. За-
цікавлені почули ґрунтовні роздуми харизматично-
го художника про природу його творчості та мисте-
цтва як такого.
Пропонуємо кілька думок Василя Бажая, які дають
змогу збагнути його творче кредо:
«Мистецтво не має логіки, воно алогічне по суті».
«Мистецтво не створене людиною, воно існує
саме по собі».
«Мистецтво – як проявлення вищої ідеї через кон-
кретну річ. Завдяки мистецтву людина пізнає глиби-
ну речей».
«Я не даю назви творам тому, щоб людина не шу-
кала мене, а шукала себе, свій твір, свою мову».
«Сама експозиція – це і є остання робота. Діалог
самого із собою».
 Ростислав Шмагало, доктор мистецтвознавства, професор

Тридцять років потому:

Інтуїтивний абстракціонізм
Василя Бажая «Піано-форте ІV»
Пригадую першу персональну вистав­ Утім, попри неймовірну творчу активність та май-
же щодворічні авторські мега-проєкти, творчість Ва-
ку Василя Бажая 1989 р. у Львівській
силя Бажая залишається переважно в герметично-
картинній галереї. Ми, тодішні випус­ му елітарному полі обраних «природним добором»
кники Львівської національної акаде­ поціновувачів. За хвилю до відкриття виставки мае-
мії мистецтв, сприйняли цей абстрак­ стро сказав мені: «Якщо на акцію до мене приходять Василь Бажай
Без назви
тний живопис як справжній прорив у дуже багато людей, я думаю, що я щось роблю не
Полотно, олія
стіні соцреалізму, який відмирав не так». Ретроспективний діалог з майстром гідний ці-
лих дисертацій, але зупинимося на «Піано-форте ІV».
одразу. Грубезна книга відгуків, звич­
ний атрибут тодішніх виставок, за­
рясніла численними знаками оклику
й пафосними рядками на підтримку
сміливого художника. Адже в тому-
таки (1989) році впала Берлінська сті­
на, і вільний вітер змін об’єднав Євро­
пу. Хоча у своїй творчості Василь Ба­
жай послідовно залишається
аполітичним і навіть асоціальним.
Тридцять років потому, у залах тієї ж галереї, що
тепер носить ім’я Бориса Возницького, – знову ви-
ставка Василя Бажая. Живопис та інсталяції «Піано-
форте ІV». Біля закованого ланцюгами рояля розмов-
ляємо з автором про ту першу персональну: як уза-
галі її дозволили відкрити в єдиній на той час
офіційній галереї Львова? Несподівано Василь Ба-
жай називає мені ім’я «штовхача», який надихнув мо-
лодого тоді мистця на першу персональну виставку.
Замовив слово підтримки перед директором Гале-
реї Борисом Возницьким відомий скульптор і мис-
тецтвознавець Дмитро Крвавич. Він переконав у не-
обхідності ризикнути і влаштувати «абстрактну» ви-
ставку. Вона викликала великий резонанс і відкрила
шлях проти течії дозволеного й офіційно підтриму-
ваного тоталітарною системою мистецтва. Цікаво,
що першим покупцем однієї з ранніх робіт Бажая
був один з його знакових вчителів Роман Сельський.
Нині у доробку Василя Бажая понад п’ятдесят ви-
ставок і майже стільки ж перформансів. Усі відзна-
чалися сміливістю й були синхронними з віяннями
сучасного світового мистецтва.

33
мистецькі події

Василь Бажай
Без назви
Полотно, олія

Те, що на виставці відбувся вербальний діалог ре-
ципієнтів із художником, стало найбільшою неспо-
діванкою. В оточенні «силового поля» живопису та
інсталяцій зазвичай Бажай «розмовляє» з глядачем
Василь Бажай
Без назви
Полотно, олія
мовчки, даючи змогу кожному інтуїтивно відчути
його мистецтво. Творчість як універсум, що існує
поза матеріальним світом і не пов’язана з ним будь-
якою логікою. Мистець трактує процес творчості як
інтуїтивно-алогічний світ, який нам «дозволили» від-
крити і показати як несистемне конструювання
пластичними засобами якихось невидимих полів.
І якщо автор у процесі творення абстракції все-таки
«вбачає» якийсь матеріальний образ, то одразу
намагається деструктурувати всі можливі образні
асоціації. Вирішення проблем площинної організа-
ції, фактури та кольору підпорядковується не
пов’язаному з логікою процесу творчості, що вихо-
дить за межі авторської свідомості. З не меншою
часткою імпровізації Бажай творить і загальну екс-
позицію кожної виставки. Так само, як формує за-
гальну ідею чи пише окремий твір, «слухаючи» свої
роботи. Крім загальної хорової канви, ув’язаної в
єдину експозицію, кожне полотно має свою вібра-
ційну суб’єктність. Окремі твори транзитом перехо-
дять з виставки на виставку як певні віхи-акорди.
З арсеналу попередніх виставок вплетені в нову ше-
ренгу робіт давні хіти: кубізований «Пегас», фігура-
тивний «Рекс», кілька знакових пластичних абстрак-
цій. Це своєрідні «Соломонові ключики», які допо-
магають шукати позачасовий текст і контекст у
безперервному процесі творення.
Четверте «Піано-форте» має ще одну особли-
вість – це відсутність самої музики. Географія про-
єктів «Піано-форте» веде початок від музичного
фестивалю «Контрасти–95», відколи інсталяції В. Ба-
жая системно ув’язувалися з атональною музикою.
На одному з «Контрастів», де звучала музика Пага-

34
 #4 19

Василь Бажай
Без назви
Полотно, олія

ніні, абстракціоніст «відчув фон» своїх робіт. Так

з’явився проєкт «Паганіні». На нинішньому «Піано-
форте» художник уже не відчуває потреби в залу-
ченні музики. Він каже, що кожен живописний
сегмент його робіт має свій код звучання. А коли
підходить реципієнт-глядач зі своїм кодом, – відбу-
ваються певні накладання вібрацій, певний діалог.
Мабуть, саме тому інсталяційним композиційним
центром виставки стало заковане в ланцюги чорне
фортепіано, оточене обабіч підвішеними до стелі
скрученими «коконами» живописних полотен. Цей
зів’ялий 3-D формат полотен варіативно трактував-
ся автором у попередніх проєктах «Рефрижератор».
Алегорично-мовчазний рояль серед абстрактної
сфери є ідейно-композиційним жестом «іншого»
звучання. Особисто мені, ще до розмови з автором,
експозиція з оперезаним ланцюгами фортепіано ви-
кликала асоціації з ранніми альбомами абстрактної
музики групи «Pink Floyd». Колористична і пластич-
на фактура живопису впродовж десятиліть зберігає
мажорне форте-звучання.
Утім, Василь Бажай постійно інтерпретує власний
творчий доробок, вибудовуючи нові «Лабіринти»
абстрактної мови для діалогу з глядачем-співтвор-
цем. «Зроби так, щоб я міг говорити з тобою» – цей
вислів з роману французького письменника Морі-
са Бланшо поєднує в собі потребу висловитися з
бажанням бути зрозумілим. Тонкі енергетичні поля
експозиції Василя Бажая мовою абстрактного жи-
вопису, жесту і символу можуть звучати красномов-
ніше, ніж музика чи сотні написаних трактатів. Бо,
як писав Леонардо да Вінчі, «око менше помиля-
ється, ніж розум». Сила абстрактного живопису в
тому й полягає, що дає можливість безмежного
прочитування того, що лежить за межами нашої сві-
домості, вільного від будь-яких формул чи озна-
чень. У діалозі з мистцем на виставці хтось сказав:
«Це страшно». Так, це бентежить, бо людський ро-
зум налаштований на обмежене. Наляканий безкі-
нечністю розум не здатний осягнути велику аб-
стракцію універсуму. Але завдяки творцям, яким
відкриваються портали незвіданого, людство на-
мацує те, що за горизонтом свідомості. Урешті-
решт, усе зводиться до постійного завдання худож-
ника пізнати самого себе в самому собі. На вистав-
ці цей утаємничений шлях звучить сильніше, ніж
піано. Отже, фортіссімо, Маестро Бажай!

Василь Бажай
Без назви
Полотно, олія

35
творчий портрет
Олександр Федорук

СОЦІАЛЬНИЙ МАЛЯР
МИХАЙЛО БЕЗПАЛЬКІВ
Колгоспний двір, 2018–2019
Полотно, олія

МИХАЙЛО БЕЗПАЛЬКІВ…
Так не раз свідчив незабутній Воло­
димир Овсійчук, оглядаючи полот­
на та своєрідним авторським по­
черком створену унікальну графіку
львів’янина Михайла Безпальківа.
До гостинного помешкання Без­
пальківа на вул. Соборній у самому
центрі Львова я залюбки привозив
на практику своїх студентів з Націо­
нальної академії образотворчого
мистецтва і архітектури, своїх дру­
36
зів; у нього десятки, а то й сотню ра­
зів я пив каву з манюсіньким келі­
шечком його смачної горілочки, і з
ним ми могли цілу ніч проводити за
бесідами і смакуванням його ма­
лярства. Овсійчук теж полюбляв це
гостинне помешкання-майстерню
й своїм прицільним зором та відчут­
тями зрозумів підтексти, метафори­
ку, символіку, притаєну змістову
образність, закладені думкою з ша­

рами фарб у полотна талановитого
майстра – і, додам, гостинного гос­
подаря, товариша моїх товаришів,
що всі разом вони, окрім мене, упро­
довж пів столітття проходили на
байдарках ріки і річечки всієї Украї­
ни різного класу і складностей
(у Михайла три байдарки для себе і
друзів).
Отож не помилявся мудрий (з красивим тенором,
коли співав, а любив співати!) Володимир Овсійчук
(як-не-як, його вчила сама Соломія Крушельниць-
ка!), повторюючи: «Єдиний в Україні соціальний ма-
ляр – він»). А ще знаю: він, Безпальків, завзятий ри-
балка (завжди в парі із затятими спінінгістами, як на
мене – незабутніми професорами Юрієм Гошком,
Миколою Моздиром та молодшими від них, дякува-
ти Богові сущими, з Львівської академії доцентами
Олесем Фіголем, Тарасом Янком і ще цілим гуртом
іншого веселого, дружнього товариства). Такий не-
звичний початок статті про мого давнього товари-
ша Михайла Безпальківа (а там біля цього вогнища
побратимства Михайло Косів і Ярослав Кендзьор,
славетний у світі шахіст Роман Михальчук і профе-
сор Степан Давимука, Іванко Остафійчук і уславле-
ний артист Святослав Максимчук, і незабутній Ігор
Герета (1938–2002), – ось такий він, по-людськи довір­
ливий, добрий професор Михайло Безпальків, за-
сновник кафедри моделювання в колишньому
Львівському інституті прикладного і декоративного
мистецтва…). Соціальний ґрунт мистецтва Михайла
Безпальківа оприлюднили для загалу останні (2019)
виставки художника – живопису, графіки – до його
80-річчя у знаному львівському музеї Інституту на-
родознавства НАН України.
Тепер з’ясуємо, принаймні для себе, поняття, че-
рез яке Володимир Овсійчук у приватних бесідах з
Михайлом Безпальківим влучно визначив мистець-
ку константу творчості художника як соціальне ма-
лярство, – прямовисну несхибну лінію, що ось ви-
мірюється десятиліттями безнастанної щоденної
праці мистця. Це поняття ясно прочитується через
мистецько-психологічну якість канви кожного його
мистецького твору – від таких ранніх, як «Розповідь
діда» (1974), «Порохова вежа» (1975), до перейнятих
зболеними думками останнього періоду творів
«Кам’яна Могила» (2011), «Прикутий Мойсей» (2018),
«Тички з горнятками» (2018), «Віз котиться» (2019),
де цілескеровані візуальні наголоси мають почас-
ти метафоричне опертя, як-от давній його «Мане-
кен» (1984) – натяк на тодішньої доби політиків. Це
сенсуальне підґрунтя впадає вдумливому глядаче-
ві у вічі, якщо він замислюється над суттю образної
мови художника. Напрошуються, коли зазирнеш у
глибинну суть зображеного у творах професора
#4 19
Безпальківа, паралелі з мистецтвом, наснаженим
критичними нотками, від самого Босха почавши,
а можливо / і скоріше, від наших ікон в інтер’єрі ба-
бинця в старовинних церковицях, від тих оповід-
них сцен зі «Страшними судами», де грішникам за-
дається доброго перцю у відповідній моральній
сентенції. Літературних ремінісценцій, якщо йти
шляхом порівнянь, теж на цю тему з’являлося не-
мало, і тут, можливо, перше місце слід відвести на-
шому Кобзареві.
Про те, що в при королівському стані щось не те
діється, неоднозначно писав ще Шекспір. А ми по-
готів це відчуваємо, вдумуючись у гріховну нена-
сить верховодів нашої безславної вкраїнської вла-
ди [1]; отож повторюємо, відчуваючи і звернувшись
до пророчих слів Ліни Костенко, – про / через вну-
трішні болі й страждання від часів Богдана Хмель-
ницького; повторюємо істинне: «А ви, що звикли
продавати / слова і славу, хром і храм»; і ці внутріш-
ні болі великого Хмеля після неслави Берестечка
донині чортополохом котяться по Україні, бо, як
плакався гетьман устами геніальної Ліни Костенко:
«А в нас що не сусід – братання. / Так і дивися,
що вковтне», – плакався – ой ще й як! – горем спе-
ленатий гетьман. І цей біль зраненого серця укра-
їнського донині зламаним возом котиться: то зем-
лю хочуть продавати, аби здійснити над українця-
ми етнічне зачищення, то легкодухо дозволяють
ворогові проковтнути відвойовані героями АТО на
Донбасі плацдарми, аби, за його, вороженька, за-
гарбницьким сценарієм, досягнути можливого
«замирення», щоб він після цього трагічного «за-
мирення» нас таки – вкотре після Криму! – вковтнув
і подавився. Сергій Нігоян 22 січня 2014 р. загинув
на полі битви всенародної, відстоюючи День укра-
їнської соборності! Він був із землі ДНІПРА, як той
нині біснуватий Коломойський, що невідомо, з яко-
го пекла сьогодні вигулькнув на нашій землі, аби
розпочати хитрувато сплетену ним етнічну зачист-
ку. І такі самі ОЦІ європейські «демократи звідти»,
котрі звикли демократично продавати «слова і сла-
ву, хром і храм» у чорних продажних мантіях Євро-
пейського суду, визнавши протизаконними замо-
роження активів вовкодавам Януковича, Арбузова,
Пшонки, Клименка, Клюєва, – ОЦІ, що теж несити-
ми очиськами поглядають зі Страсбурга-Брюсселя
в наш бік, аби собі щось вирвати на карнавалі ни-
нішнього беззаконня, або українського «узаконен-
ня», запозиченого з цидул Державної Думи Росій-
ської Федерації. Повертаються сьогодні після геро-
їчного Майдану один за одним в Україну злодії з
каторжної тюрми народів – Росії, визнані безневин­
ними справжні вовкулаки, які з біснуватим Януко-
вичем втекли після народного Майдану, бо обкра-
дали роками безталанну долю народу України. Ще
й перепрошувати доведеться шапкокрада Януко-
вича, що замало накраденого злата-срібла вивіз,
37
творчий портрет
МИХАЙЛО БЕЗПАЛЬКІВ
Берег, 2018–2019
Полотно, олія

Примітки
1. Ще 20 березня 1996 р.
дорога для всіх нас в
Україні Катерина
Росандич-Кричевська,
відвідуючи для цілого
світу Україну і дару-
ючи для неї сотні
культурних цінностей
своїх діда Василя
Григоровича, батька
Василя Васильовича і
дядька Миколи
Васильовича Кричев-
ських, а також великої
мистецької ваги власні
акварелі, зізнавалася
після повернення драпаючи до Росії з України. Оці задавнені болі на- спустілих селах українських добираються; без
додому до Каліфорнії роду нашого в розмаїтих малярських формах – жалю вони і без роздумів про історичну правду та
в листі до видатного у  притчевих переказах, звіршованих рядках, долю нашу від діда-прадіда вкраїнської землі; гра-
полтавського музеє­ фольк­лорних переповідях, казкових перемовинах, фічними аркушами «Чорна рілля» (1985), «Скрив-
знавця Любові трансформованих у мистецькі роздуми, – передає джені на своїй землі» (2018) передана ота вісь ав-
Глейштор (1919–2006): торських передчуттів.
в численних картинах з багатьма ще іншими соці-
«Главное, чтобы была
ально насиченими малярськими формами профе- Мистецьке кредо у творах Безпальківа сфокусо-
работа! Мы читаем и
слышим, что столько сор Михайло Безпальків. Він виповнений переко- ване так, що сюжетні «девізи» начебто приховані за
учреждений, заводов нання, що багатотисячолітня Кам’яна Могила на на- шарами ніби додаткових кольоро-тональних спо-
и так далее стоят без шому Півдні, приміром, для нас – священна лук, що фактично при уважному ознайомленні
работы […] коренева пам’ять, як для інтелігентних італійців з  ними служать стрижневими для авторського
государственные (не з породи Берлусконі) згадки про святилища identify. Щоразу автор не забуває «вплести»-нагадати
идиоты делают все етрусків, або для поляків портрети з каменю доби нам у сюжетному ладотворенні етнічну побутову,
возможное, чтобы П’ястів, або для німців згадки про нібелунгів. Кожен близьку з відстані минулого, деталь для конкрети-
затормозить legitimatе народ пишається корінням власного священного зації місця і часу. У такий спосіб лине творча думка,
развитие дел,
дерева! І якщо ми оту національну державну шану отримуючи свідоцтво про відстань простору та іс-
businesses, которые
самих до себе поволі втрачаємо, то життя нам на- торичної миті її буття, і це ми спостерігаємо у творах
будут приносить
доход через платежи гадує через образи в картинах на полотні або в ав- останніх 2018–2019 рр. («Колгоспний марш», «Відкри-
налогов (нормальных), торській графіці Безпальківа, що ми надто довго ті ворота», «Берег», «Реставрація»).
а государство сейчас спимо і варто нарешті прокинутися з дрімоти Наше нинішнє буття – ніби недореанімоване ми-
все делает наоборот – («Їжа», 2000; «Еміграція без межі», 2018; «До кори- нуле «райське» колгоспне життя; берег, до якого
убивает инициативу и та», 2019). Безпальків картиною «Збереження є Бла- нас штовхають велемудрі керманичі, – без перспек-
развивает подполье – го» (2008) глаголить: шануйтеся, бо проспите здо- тиви і надії; відкриті ворота – то зелене світло на-
мафию!». Кричевська- буту волю, і навчіться тримати її в руках сильно; або шій молоді до еміграції та зелене світло чужинцям,
Росандич К. Листи з картиною «Колючий погляд» (2010) очима сумними що сунуть через Крим і Донбас на всю українську
Америки. Полтава :
чоловічими та жіночими нагадує про сплюндрова- землю.
Тов-во «АСМІ», 2019 /
не зайдами – своїми і несвоїми – українське довкіл- Мова гротеску, сарказму художника Безпалькі-
ініціатори видання,
укладання, перед- ля; картиною «Невід» (2018) застерігає думками, ва – на часі! Щоб розбудити байдужих від летаргій-
мова, коментарі Галя пророцтвом Ліни Костенко: чужинці «як свині ри- ної сплячки! Щоб дати свіжі імпульси піднесення
Галян, видавець ють до моїх границь» – вони ж бо, Коломойські, Духу для тих, хто захищає національні цінності
Олексій Петренко. «риють» захланно, до наших бабусь та дідусів у України!

38
 #4 19

Роман Василик (Львів)

Ікона «Різдво Христове»
для переносного іконостасу церкви
УГКЦ в Бельгії, 2008
Дошка, левкас, темпера, позолота

39
виставки
Ростислав Шмагало, доктор мистецтвознавства
Фрагмент експозиції виставки
Ігоря Колісника та Петра Старуха
«Перманентні Інспірації», 2019
Ідея інтерактивної виставки:
«Перманентні інспірації»
Петра Старуха та Ігоря Колісника
У жовтні 2019 р. у Львівській галереї
мистецтв відбулася нетипова спіль­
на виставка П. Старуха та І. Колісни­
ка. За останні десять років це шоста
презентація творчості, де мистці ви­
ступають у дуеті. Експозицію скла­
ли сорок дві живописні роботи
Ігоря Колісника, двадцять один жи­
вопис Петра Старуха і його ж три­
надцять скульптур. Наголосимо,
це – не ретроспективна виставка.
Уявна ретроспекція зайняла б у рази
більшу площу. Розвинута на попе­
ред­н іх показах ідея живописно-
скульптурного циклу збагатилася
вперше показаними живописними
роботами Петра Старуха та інтерак­
тивним залученням до щоденних
імпровізацій численної публіки.
40
Які ж ідеї утримують і розвивають цей багаторіч-
ний творчий тандем? Адже митці працюють неза-
лежно один від одного, без наперед окресленої єди-
ної концепції. Обидва «гуру» мають за плечима уні-
кальний творчий доробок. Згадаймо хоча б перші
на пострадянському просторі перфоманси чи «Цин-
кову хроніку» Петра Старуха, бієнале та творчі про-
єкти в Києві, Одесі, Юрмалі, Токіо, Нью-Йорку, Сіднеї,
Мюнхені, Римі або постійні експерименти в руко­
творній графіці та комп’ютерному дизайні Ігоря Ко-
лісника, його ж колосальний досвід як проєктанта-
«диригента» багаторічного калейдоскопу національ-
них та міжнародних гіперпросторових експозицій
«Гал-Експо»…
Гадаємо, що головним чинником тривалого діало-
гу передусім є порозуміння саме довкола естетич-
них поглядів. Цього разу їх об’єднало ще й спільне
бачення всіх складників взаємодії у форматі багато-
гранної, живої виставки-дійства. Синхронізований
професійний досвід майстрів львівської школи звів
у єдине цілісне явище не лише живопис і скульпту-
ру, але й авторську атональну електронну музику у
виконанні сина Старуха Гордія та внучки, суголос-

ність власної і глядацької поезії, естетичну реакцію
на виставку в інтернет-просторі, щоденні численні
фотосесії та міні-перфоманси за участю публіки…
І не випадково на «живій» виставці твори не мають
ані назв, ані «нумерації об’єктів». Мета – надати гля-
дачеві максимальну змогу бути співучасником твор-
чого процесу. Домислювати безліч асоціацій від
кожного твору й експозиції в цілому. Автори мані-
фестують надзавдання – залишити спільний «са-
кральний знаковий посил» від покоління нашого
часу. Космогонічне прочитування цієї виставки фор-
мується таємничо-внутрішніми імпульсами, що несе
кожен твір.
Тут усякий віднайде свій перманентний образ чи
стан. Неважливо, чи це будуть асоціації з ракетою
Ілона Маска, чи діалог жіночого силуету зі скульпту-
рою, чи взаємодія людини і природи, прочитана в
живописі. Стани природи в полотнах абстраговані.
Горизонтальними ритмами графічної експресії вони
«виходять» за межі рам, творять динамічний пери-
метр єдиного ансамблю. Водночас доволі масштаб-
ні полотна при ближчому спогляданні немовби за-
прошують «дивитися їм в очі». Експресивна алего-
рична космогонія ніби пронизана дрібними
ностальгійними натяками природних мотивів.
Живопис І. Колісника – це перманентний баланс
графічних і суто живописних якостей авторської тех-
ніки «відбитків», кольорових плям, декоративних лі-
ній, експресивних штрихів. Роботи можна назвати
графічним живописом або кольоровою графікою.
Заразом вони є ідейно близькими до дзенських схід-
них студій, трактати яких кажуть про поетичний жи-
вопис і живописну поезію. Емоційна метафоричність
робіт Ігоря Колісника справді поетична, вона може
миттєво віднайти реакцію поетів. А ми тієї ж миті мо-
жемо читати в інтернет-просторі ці поетичні твори-
рефлексії. Діджиталізація є неодмінним і дієвим ін-
струментом абсолютно безмежного діалогу з поці-
новувачами для обох мистців. Цифровий формат
вибудував несподівано багатопланові розгалужен-
ня цієї виставки, що синтезують живопис, поезію,
скульптуру, фотосесію, емоційну дію зримого і не-
зримого…
Антитезою для експресивного й часом агресивно-
динамічного живопису Ігоря Колісника виступають
гармонійно-врівноважені 3-D силуети скульптур Пе-
тра Старуха. Важкий метал сприймається витинан-
ково-легким. Ледь помітне коливання металевих
об’єктів «бринить» у своїй витонченій, космічно-не-
стійкій рівновазі. Окремі елементи скульптур так-
тильні, їх можна провертати, вони запрошують до
діалогу дзвінким металом, немовби таємничі музич-
ні інструменти. Спадає на думку тяглість авангард-
них теоретичних ідей, зокрема Василя Кандинсько-
го. Його теорія «Точки і лінії на площині» Петром Ста-
рухом трансформується у тривимірні просторові
об’єкти.
#4 19
У категорії історико-естетичного простору, окрес-
леного мною, зокрема, в «Енциклопедії художнього
металу», металопластика Петра Старуха має ще один
(дуже важливий) потенційний контекст «інтеракти-
ву». Уявімо собі його самодостатні (без декоратив-
ної функції) скульптури в архітектурно-просторово-
му середовищі наших міст у монументальному зву-
чанні. Адже універсальне енергетичне ядро
монументалізму прочитується майже в кожній стан-
ковій роботі. Бракує лише естетичної зрілості нашої
спільноти для того, щоби прозірливо відчути в пред-
ставлених станкових творах проєкти, гідні світово-
го простору нашого покоління. Це стосується й жи-
вопису Ігоря Колісника, якщо уява перетворить його
окремі твори на масштабні «мурали».
Як на мене, глибший історичний діалог з Європою
невидимо присутній і не є чужий для нашого танде-
му. Мистці не є прихильниками радикального ви-
зволення від «пут» традиції. За випадковим збігом
обставин, рівно шістдесят років тому (1959) у Дю-
сельдорфі на арену світового неоавангарду вийшла
група «Зеро». Представники-новатори (Х. Мак,
Ж. Тенглі, В. Вазарелі, Д. Верхейен) зробили гігант-
ський крок до розширення кордонів мистецької
творчості. Тема фігуративно-особистісного перево-
дилася в абстрактно-істотне. Особиста творча мова
перетворювалася на універсальну.
Пів століття потому живопис Петра Старуха тяжіє
до загадкової метафізики спокою його величності
кольору. Автор «дозволяє» глядачеві бути свідком
техніки кількашарового накладання живописних по-
лів. Крізь залишені щілини поміж площин тотальної
барви прозирає багатошаровість настроєво-різних
етапів творення полотен.
Нинішні експерименти з формою, кольором, ліні-
єю – не лише фактор, який організовує якусь замкне-
ну композицію і дає втілення експресії. Мистці ство-
рили креативний гіпер-простір для діалогу, вико- Ігор Колісник
ристали можливості кібернетики, звільнили як Передчуття, 2019
Полотно, олія
глядачів, так і критиків від означування своїх творів,
точніше – від пошуків єдиного значення…
41
 творчий портрет
Мирослав Аронець, мистецтвознавець
До цікавих творчих особистостей,
Народжений для малярства –
які живуть і творять на Прикарпатті,
належить художник Богдан Брин­
ський.
На формування його творчого мислення вплину-
ло середовище, у якому зростав і виховувався. А це
с. Долина Тлумацького району, що на правому бере-
зі Дністра. Круті, обривисті береги, накриті зеленою
веретою чагарників і кущами малини, і хати, захова-
ні в садах, і звивисті дороги, що біжать наввиперед-
ки до ріки, надають цій місцині казкової загадковос-
ті та спокою.
У цьому дивовижному куточку Покуття зберегли-
ся давні традиції святкування Великодня й Різдва.
У селянській ноші часто можна побачити вишиван-
Богдан Бринський
ки, виконані давніми техніками, і можна почути ста-
родавні пісні.
Богдан, ще навчаючись у сьомому класі своєї шко-
ли, слухав розповіді батька про рідного брата діда
Михайла Бринського, який навчався в Празькій ака-
демії мистецтв і був відомим скульптором у Чехії та
Австрії. Про нього знали не тільки в європейських
країнах, але й у рідній Україні. Він брав участь у Все-
українському конкурсі проєктів на спорудження
пам’ятника Т. Шевченку в Харкові. І хоча й завоював
Другу премію (першу не було присуджено), тодішня
радянська влада доручила виконати замовлення
скульпторові Манізеру. У цьому величному
пам’ятникові Кобзарю, що відкрився в Харкові
1935 р., проглядається ідея гвинтоподібної багатофі-
гурної композиції М. Бринського.
Уже пізніше Богдан побачив невеличкі скульптур-
ні композиції свого родича в музеї-кімнаті, що від-
крився при рідній Долинянській школі 1961 р. Відо-
мий скульптор Михайло Бринський заповів, щоб
його твори передали на Батьківщину, у с. Долина.
42
Богдан Бринський
Похід, 2019
Полотно, олія
Нав’язлива дитяча мрія стати скульптором ще дов-
го переслідувала, навіть тоді, коли вже навчався в
Чернівецькому будівельному технікумі. Та відчувши
одного разу запах олійних фарб, назавжди визначив
дорогу до кольорового світу живопису.
Нестримне бажання вчитися малювати олійними
фарбами привело молодого Бринського на художньо-
графічний факультет Івано-Франківського педаго-
гічного інституту.
Після закінчення вишу Б. Бринський працював ху-
дожником-реставратором Івано-Франківського ху-
дожнього музею, де негайної реставрації вимагали
твори іконопису, сакральної скульптури, живопису.
Тож молодому реставраторові допомагали і навчан-
ня в Центрі реставрації, що у Венеції (1994), і, звичай-
но, колеги – провідні фахівці Львівського філіалу
реставраційних майстерень. Щоправда, така робо-
та вимагала великої зосередженості й внутрішньої
напруги, але вона не могла відволікати від творчос-
ті живописця.
До майстерні мистця часто заходили письменни-
ки Ю. Андрухович, Я. Довган, художники старшого
покоління Д.-Л. Іванцев, М. Зорій, О. Заливаха. Мож-
на сказати, що Опанас був духовним наставником
молодого художника.
Завжди бадьорий, відкритий душею, щирий у
спілкуванні з людьми, Бринський захоплював
розпові­дями, знанням народних пісень. Їх знав ба-
гато, і все пояснював, що любов до співу від козаць-
кої родини Бринських, зокрема від вуйка Михайла,
який мав прекрасний голос-тенор і співав у теа-
тральній трупі М. Садовського, що гастролювала
1906 р. в Станіславі.
Присутність творчого неспокою в душі відчува-
ється в тематичних роботах мистця. На художніх
виставках вони вирізнялися своєрідним вирішен-
ням біблійних сюжетів, образу Т. Шевченка, козаць-
кої теми. Можна сказати, що світоглядні позиції, ма-
нера виконання стверджувалися на символіко-екс-
пресіоністичному полі, за межі якого він рідко
виходив. У численних творах з образом Кобзаря є
певна закономірність – у таких композиціях важли-
ва не так іконографічна подібність, як бажання пе-
редати дух непокори й боротьби знаменитих пое-
тичних рядків, що впродовж багатьох років звуть па-
тріотів України боронити її свободу. Ми бачимо
поета в ореолі вогню, то у великому гніві, то із
шаблею, або ж веде розгніваний народ до повстан-
ня, або ж Шевченко є присутній на сучасній війні
українського народу з Росією: у незвичній компози-
ції портрет Шевченка поруч з героєм АТО Р. Гуриком,

який загинув, сказавши: «Хто, як не я». Бринський
назвав свій твір «Ми не лукавили з тобою» (2016).
На полотнах козацької тематики немає чіткого ри-
сунка фігур, передачі об’єму обличчя, зате кольоро-
ва лінія й пляма настільки активізовані душевним
поривом мистця, що вони своїм насиченим кольо-
ром і динамікою руху створюють присутність огро-
му непереможності козацтва. Глядач наче входить у
ту магію творення; він бачить обличчя героїв, і сам
їх вимальовує на полотні, зберігає у своїй душі. Ці об-
рази в позачасовому вимірі. Вони як символи, що
народилися зараз і зворушують глядачів.
Визначальними є кольорова пляма і лінія в робо-
тах «Політ» (1990), «Пророки» (1994), «Апостоли»
(1997), «Чорна Рада» (2000), «Втрачені клейноди» .
Їх експресивність передає настрій і тривогу самого
художника.
На картинах фарба, динамічний рух пензля стають
загадковою піснею, що летить на крилах візій мист-
ця, яку можна побачити, відчути, торкнувшись гус-
тої фарби.
Б. Бринський звертається й до міфологічної теми
«Козак Мамай», де архетипний образ Мамая подає в
позачасовому вимірі. Як ми знаємо, усі складові час-
тини твору про козака, що воскресає для боротьби з
ворогами України, є образотворчими символами:
зброя, бандура, кінь, дуб. Мистець і кінь у композиці-
ях є домінантними, відіграють роль зв’язку між мину-
лим і сучасним, підкреслюють безперервність готов-
ності українського народу до боротьби з ворогами.
Працюючи на полі експресіонізму, де присутня іс-
торична тематика й динамічна манера її виконання,
яка має свої обриси форм, автор часто входить у світ
абстрактних бачень, далеких від реальних. У таких
композиціях головну роль відіграє колір, пляма, рух
пензля, активність барви, всеохоплююча боротьба
тонів, півтонів, контраст великих і малих кольоро-
вих площин. У композиції «Золото скіфії» (2003) па-
нує свято теплих кольорів, де ніжні переливи відтін-
ків оранжевого творять тло, на якому вибухають
білий, жовтий, до них долучається активний оран-
жево-червоний.
Художник у цей клекіт літа вкидає смугу з темно-
коричневих і червоних плям, яка, перетинаючи по
вертикалі світле поле, створює композиційний центр
твору. На полотні йде бій за світло спекотного літа.
Це наче образ ластівочого співу над Дністром.
В іншому творі «Срібні передзвони» (2003) присут-
ня тривога. Із холодного темного мороку вирива-
ються вертикалі білого кольору, з ледь акварельни-
ми відтінками зеленого. Вони дзвенять, а роз­гублені
короткі обривисті мазки пензля кричать темно-
зеленими, темно-червоними барвами.
Утім, раптова з’ява темно-коричневої широкої
смуги, що летить горизонтально у верхній частині
квадрата, заспокоює галас кольорових звуків і стає
візуальним центром абстрактного твору.
#4 19
Художник у своїх кольорообразах «Відкрити мі-
шень» (2006), «Діалоги світла» (2007) любить створю-
вати напругу кольорових сполук, щоб оранжеві, білі,
жовті кольори, маючи форми невеликих вузьких і
широких, вертикальних і горизонтальних ліній та
півкіл, спалахували над безоднею холодного тла і
ставали домінантою кольорового образу, виразни-
ком свого настрою.
Жанр пейзажу в Б. Бринського є первинним у піз-
нанні художнього світу. Ще будучи студентом, за-
хоплювався барвами Карпат, через колір вивчав
складний світ природи. Наполеглива робота на
пленері – етюди, зарисовки – були запорукою його
успіху.
У царині пейзажу в нього досить великий і потуж-
ний творчий доробок. Це й кольорові образи рідно-
го Івано-Франківська: «Вул. Незалежності», «Вул. Ма-
зепи», «Вид на Ратушу», «Церква на Гірці», «Вул. Січо-
вих Стрільців» (2010). Якщо раніше художник
намагався передати цілісний образ баченого дріб-
ними мазками, то починаючи з 2000-го року, його
письмо стає розкутим, розмашистим, імпресіоніс-
тичним з багатством яскравих кольорових відтінків.
Динамічний, пастозний мазок, густота фарби нада-
ють творам відчуття захопленості, створеного мист-
цем, його вмінню перетворити буденне у вишукане
свято художньої цінності.
Бринський дуже любить квіти. Майже всі натюр-
морти – це багатокольорові, багатопелюсткові гори
в глечиках на столі, на підвіконні, з багатими відтін-
ками жовтих, оранжевих, червоних фарб. Таке
акордне звучання теплих барв, які контрастують з
холодними, переконують нас у постійному неспокої Богдан Бринський
Золото скіфії, 2013
душі мистця, яка перебуває в постійній боротьбі за Полотно, олія
красиве в буденному житті.
43
мистецьке середовище
Анатолій Звіжинський, художник
Мирослав Яремак
Консолютія, 1990
Полотно, олія
«Станіславський феномен».
Візуальний
Запізнілі потяги вивчати історію
рано чи пізно трапляються з багать­
ма. За майже 30-літній час практик
образотворчості, з’яви нового поко­
ління, інакших способів рефлексій
настає потреба озирнутися назад.
Інколи, за відсутності збережених
матеріалів, пригадати, реконструю­
вати те, що було, вигадати те, чого
насправді не було, провести своє­
рідні розкопи. Виявити розриви та
мутації в дискурсивних наголосах
44
та артистичних практиках, взаємо­
стосунки з владою та силами, що
приходять «із-зовні». У 1990-х в Івано-
Франківську ніби нізвідки проявила­
ся цікава мистецька ситуація, котра
на певний час перетворилася на по­
вноцінний мистецький процес, який
дав змогу місту попасти на мис­
тецьку мапу країни. Та мова йтиме
не про літературу, з чим насамперед
асоціюється словосполучення «ста­
ніславський феномен».
 #4 19

Місто, засноване як фортеця, що за совітів було декількох інсталяцій, утворюючи енвайронмент», –

закрите для відвідин іноземцями, де не існувало писав Гліб Вишеславський.
мистецьких навчальних закладів, театр і філармонія Епіграфом до каталогу виставки став вірш Аньки
завзято пропагували гуцульський варіант шаровар- Середи:
ництва, а художній музей відкрито лишень у 1980 р. Я виведений білим по білому нуль
експозицією з портретами вождя або композиціями Я вишкрябаний сірим по зеленому страх
про радісну зустріч армії визволительки, несподіва- Я боюсь стати цифрою однаково ж і числом
но й феєрично дозволило розмістити в 1989 р. в за- Я боюсь стати своєю так як і чужою
лах того ж музею експозицію першої міжнародної Я боюсь знайти слово
бієнале «Імпреза». Виставка, а також передчуття змі- бо тоді воно буде знайденим
ни політичних парадигм утілили незбагненні споді- навіть якщо воно моє.
вання. Неочікувана для 1989 р. ініціатива чудово
Головною відмінністю «Додатка» було те, що ху-
вписалася в емоційну тканину суспільного піднесен-
дожники не зосереджували уваги на картині, а пра-
ня напередодні розпаду імперії. Дві великі несподі-
цювали з простором виставки. Увага концентрува-
ванки сприяли організаторам – позитивна реакція
лася на інсталяціях, об’єктах, перформансах. Вистав-
офіційної влади та жвавий відгук закордонних мист-
ка проходила паралельно з офіційною програмою
ців, який надав «Імпрезі» не лише кількісного напо-
бієнале й була першою спробою формування інак-
внення, а й відповідного якісного статусного рівня.
шості, чи то самоідентифікації, і вперше в місті де-
Можливість побачити в оригіналі праці зарубіжних
монструвала мистецтво постмодерну. Чому «Дода-
та українських художників і навіть придбати деякі
ток № 2»? Першими, хто взявся зробити паралельну
на аукціоні (1990) видавалася тоді незбагненним ди-
«Імпрезі» виставку, була група поважних художни-
вом. Обиватель вкляк. Виставка мала шалений успіх. ків, членів СХ, дехто зі званнями, чиїх робіт не віді-
Мистецтвом стали цікавитись. І не тільки вуличними брали до експозиції бієнале. Вони й зробили вистав-
вернісажами, які нечувано активізувалися. Відбуло- ку «отвєржених» у залі СХ, своєрідний провінційний
ся п’ять виставок бієнале (1989, 1991, 1993, 1995, 1997). додаток до міжнародної імпрези. Ігор Панчишин лю-
Перші три проходили під головуванням міжнарод- бить наголошувати, що «Провінційний додаток № 2»
ного журі, яке розподіляло нагороди й відзнаки у був рефлексією на «Імпрезу» (притому, що В. Мулик, Ростислав Котерлін
відведених категоріях (живопис, графіка, скульпту- Р. Котерлін були учасниками бієнале, а Я. Яновський Художник, 2012
ра, асамбляж). Дві останні проходили у формі кура- та М. Яремак навіть отримали дипломи). Насправді Полотно, олія
торських проєктів. Загалом в «Імпрезах» взяло якщо ми й рефлексували, то на замшілий «додаток»
участь понад 1300 учасників із 45 країн, було експо-
новано близько 3000 робіт, а відвідали виставки та
акції близько 20 000 глядачів. «Імпреза», що виникла
як альтернатива всьому радянському – спілці, музе-
єві, управлінню культури, точніше – як зовсім інак-
ший варіант налагодження мистецького процесу,
дуже швидко почала йти на компроміси. Уже під час
проведення другої «Імпрези» стало зрозуміло, що її
організатори намагаються впроваджувати свої
«нові» рамки, нав’язувати «свіжі» стереотипи. Мис-
тецтво цього не терпить. Група молодих художників
(Анатолій Звіжинський, Юрій Іздрик, Ростислав Ко-
терлін, Ярослав Яновський і Мирослав Яремак, а зго-
дом до них приєдналися Мирослав Король, Володи-
мир Мулик, Назар Кардаш) ініціювала 1991 р. вистав-
ку «Імпреза. Провінційний додаток № 2». «Те, чого не
вистачало офіційній „Імпрезі”, – самоіронії, елемен-
тів гри, театралізованого видовища, було реалізова-
но провокаційними засобами. Антиестетика, агре-
сивне втручання інсталяційних об’єктів у простір,
еротизм та інше супроводжувалося грою в самопри-
ниження. На відкритті вперше у місті відбувся пер-
форманс М. Яремака „З приводу цільності”, було зі-
грано „Фортепіанний концерт” Іздрика. Простір при-
міщення, де проходила виставка (фойє актової зали
педінституту), був удало залучений до композиції

45
мистецьке середовище
Фрагмент експозиції виставки
«Імпреза. Провінційний додаток
№2», 1991
Анатолій Звіжинський
Лагідний тероризм. Віват, 1996
Простирадло, чорнило
46
спілчан. У місті одночасно проходили три різнома-
нітні, як зараз кажуть, проєкти: традиційний спілчан-
ський салон на межі кічу, претензійна міжнародна
виставка модерного мистецтва та грайлива експо-
зиція зразків містечкового постмодернізму (чого
бракувало офіційній «Імпрезі»).
Несподіваний успіх «Додатка № 2» серед кола про-
фесійних художників, які побували на ньому, а також
численні дискусії, де окреслювалися зауваження та
захоплення, спровокували подальшу активну колек-
тивну діяльність. Після найпомпезнішої «Імпре-
зи-91», яка відбувалася в пасажі Ґартенберґів, факт
передачі художньому музеєві цієї споруди породив
ілюзії стосовно зацікавлення адміністративно-влад-
них структур художнім процесом, створив міф про
«культурний прорив» у Івано-Франківську, а також
навіяв ідею утворення «станіславського Бобура». Ви-
никає задум про бієнале як розтягнуту в часі перма-
нентну акцію. «Імпреза» перетворювалася на Музей
сучасного мистецтва. «Імпреза» ставала не вистав-
 #4 19

кою, а процесом. Це ніби перечило поняттю періо-

дичності, але, з іншого боку, привносило в нього но-
вий сенс, розширювало пропагандистські можли-
вості. І понеслося. 1992 рік був дуже насичений
художніми подіями. Цього ж року відкрилася колек-
тивна виставка «Рубероїд-1», яку побачило понад чо-
тири тисячі відвідувачів. Вона продовжувала експе-
риментально-просторові традиції, задекларовані на
«Додатку № 2», та ще активніше втягувала в орбіту
взаємодії стороннього реципієнта. Глядачі, яких на
відкриття прийшло близько тисячі (виставка відкри-
лася о 22.00), були залучені до грандіозного дійства
в темряві зі свічками (перших пів години виставку
освітлювало лише світло від свічок). Калюжі на під-
лозі, психоделічна музика групи «Минула юнь», ба-
лаган, що переріс в оргію, створювали атмосферу
невимушеного гепенінгу, що надалі додавало іміджу
міста незвичності та несподіваності. Асамбляжі й ін-
сталяції були «по-музейному» зважено розміщені в
неосяжному просторі центральної галереї пасажу.
Відкриття і фуршет затягнулися до третьої ночі, а для
декого аж до ранку. Відвідувачі не хотіли розходи-
тися й захоплено чекали чергових несподіванок. Ба-
гато об’єктів було створено з рулонів будівельного
руберойду. Серед просторових композицій живо- тон», арт-міст між ними і нами (2005 р., 1000 прим.);
пис обіймав тільки невелику частку експозиції в бо- п’ятий – «Анархолігархія» (2008 р., 150 прим.); шос-
Фрагмент експозиції виставки
кових галереях. Власне на «Рубероїді» вперше було тий давав змогу почути «Голос художника» (2009 р., «Рубероїд №1», 1992
озвучено поняття «станіславський феномен», яке 2000 прим.). У 2018 р. вийшов альбом «Перший від-
згодом перетвориться на фірмовий лейбл івано- мінок. Незалежне мистецтво Івано-Франківська» що
франківського постмодерну. Нас повністю влашто- підсумував напрацювання за 30 років та окреслив
вувала герметична містечкова ситуація – тут зручно перспективи [1].
жити й творити, а коло зацікавлених хоча й не ста- Це про тло.
більне, але більш-менш стаціонарне та комуніка- Тепер про особистості.
бельне. Мирослав Яремак – важлива персона у творен-
«Франек», як тепер іменують Івано-Франківськ, ні- ні динаміки культурного життя в Івано-Франківську
коли не був обтяжений рамками мистецької школи 1990-х рр., відомого під назвою «станіславський фе-
і з радістю приймав у свій простір вихованців київ- номен». Творчість мистця була визначальною для
ської, львівської, харківської, закарпатської чи культурної художньої парадигми в процесі змін від
одеської шкіл. Або тих, хто ніде не вчився. Автоди- соцреалізму до постмодернізму, суспільства вільно-
дакт не менш шанований за будь-яку академію. По- го ринку та підкреслює самодостатність творчої пер-
ціновував спосіб мислення. Мабуть, тому всі мис- сони, можливість виразного функціонування худож-
тецькі заходи «станіславського феномену» переоб- ника поза офіційними організаціями й державними
тяжені концептуалізмом. Ідея важливіша за спосіб її структурами. Як художник-концептуаліст, він займа-
реалізації. Майже всі візуальні мистецькі втілення в ється актуаліями contemporary art – працює в жанрі
Станіславі супроводжувалися багатою експлікатив- арт-рілейшн зі створеною особисто концепцією мис-
ною частиною. Крім того, постійно стикаючись з пу- тецької тактики і стратегії. Його проєкти часто роз-
блічним нерозумінням і перманентними поліграфіч- раховані на інтерактивний складник, на безпосеред-
ними проблемами під час друкування буклетів та ка- ню участь реципієнтів у ньому. Його інвазії в громад-
талогів, Р. Котерлін 1998 р. ініціює видання ський простір – галерея «S’об’єкт», виставка-конкурс
альманаху про сучасне мистецтво «Кінець кінцем». «Наше місто», арт-клуб «Химера» залишають культу-
Він виходив нерегулярно. Кожен номер друкувався ральний слід у пам’яті відвідувачів тих місць і доте-
як окреме видання з певною концепцією і відповід- пер. Він досліджує сферу міфу (міфології, містифіка-
ним до неї накладом. Перший номер «Про кінець» ції, імітації) арт-процесу. Пріоритетом для М. Ярема-
(1999 р., 1000 прим.); другий намагався розкрити ка є не так створений арт-продукт, як сама постать
тему «Пустоти» (2001 р., 500 прим.); третій досліджу- куратора, відповідального учасника соціуму, сус-
вав «Public Relation» (2003 р., 500 прим.); темою чет- пільного життя. У його художній самореалізації важ-
вертого українсько-польського номера був «Пон- ливим є форматний дискурс інтериторіальності, гер-

47
мистецьке середовище
метичності, капсулярності – як антитеза загально-
прийнятій доцентровій, метрополійній векторності
Фрагмент експозиції виставки
«Імпреза. Провінційний додаток
художнього буття. Для Яремака характерна виваже-
№2», 1991 на точність вибору актуальної тематики, форми ху-
дожнього жесту як у часовому, так і форматному
контексті. Для втілення своїх концепцій використо-
вує живопис, графіку, інсталяцію, перформанс, ди-
зайн, арт-менеджмент, піар-технології та інші різно-
манітні художні й дотичні форми.
Ростислав Котерлін – художник, який «творить
живописні алегорії-притчі, що їх об’єктивно можна
оцінювати в контексті бачення художником просто-
ру і часу», як зазначав В. Мельник. Організатор та
учасник майже всіх програм і проєктів сучасного
мистецтва в Івано-Франківську з 1990-х років. Зна-
ковою і програмною була мейл-акція «2000 рік на-
став» (1998 р., спільно з А. Звіжинським). «Загадко-
вий, – а для місцевої ситуації, може, навіть маргі-
нальний – художник, який зумів перетворити на
естетичний феномен рафіновану, фігуративну ін-
фантильність. Флуктуації флюїдів, фантомів і
флегм у його роботах ледь випромінюють, вифлуо-
Примітка ресценізовують інфернальний медитативний спо-
1. URL : http://csm.if.ua/ кій, гармонію флеральних сфер», – писав Іздрик. Ра-
wp-content/ фінована інтровертна метафізика його концептуаль-
uploads/2018/ ного проєкту відстежує алюзії і страхи «людини
vidminok-web150.pdf часової» перед Хроносом і Танатосом, які вона ме-
48
ханічно маскує нестримним потягом до опредмечу-
вання простору й перегонами з тим, що є фікцією,
бо не існує за межами нашої свідомості. Це резуль-
тат постмодерністської гри з алюзіями і міфами «часу
змін», що розширюють досвід концептуальних аб-
стракцій середини дев’яностих років минулого сто-
річчя, характерною рисою яких був пошук глибин-
ного магічного природного ритму. Витончені, ба на-
віть ледь помітні потоки енергії з його робіт торкали
кожного і навіть тих, хто боявся в тому зізнатися.
Його живописні експерименти розташовуються на
межі між абсурдним і реальним та викликають не-
сподівані емоції – дивну суміш зрозумілого, але не-
баченого, відомого і неспокійного. Його фотографії
збалансовують досвід класиків і вітальність сучас-
ників. Відео-арт додає динаміки до апропрійованих
мистцем образів. «Книга натяків», видана 2015-го,
у стислому словесному варіанті слугує описом візу-
альних задумів та суб’єктивним трактуванням дій-
сності. Багаторічна співпраця з авторитетною і по-
слідовною «Я Ґалереєю» Павла Гудімова в Києві по-
казує серйозність ринкових намірів. Запрошення до
виставок у Санкт-Петербурзі, Варшаві, Венеції, Римі,
Москві, Дрездені свідчать про інтерес до того, що
творить художник поза контекстом країни.
Продовження у наступному номері.

Окраїнами сну
Виставка «Олег Голосій. Живопис
нон-стоп» у Мистецькому арсена­
лі – логічне продовження серії про­
єктів, присвячених нашій найнові­
шій культурній спадщині, результат
довгого й кропіткого процесу роз­
шуку творів Олега Голосія в україн­
ських колекціях, їхнього аналітич­
ного опрацювання. Попри те, що Го­
лосій був одним із беззаперечних
лідерів свого часу, художником,
чия творчість надихала, стимулю­
вала й визначала вектори для ін­
Соломія Савчук, куратор
Фрагмент експозиції виставки
«Олег Голосій. Живопис
нон-стоп», 2019
ших мистців, глядач сьогодні рідко
має нагоду побачити його твори
в публічному просторі. Тому оче­
видною є кураторська ідея показа­
ти різні творчі системи автора і про­
аналізувати його розвиток, відмо­
вившись від передчасного, у цьому
разі, жанру концептуально вираже­
ного кураторського висловлюван­
ня. Епізодами виставка ставить
більше запитань і породжує диску­
сії, ніж пропонує однозначні від­
повіді.
49
Думки вголос
Про головні аспекти виставки в Мистецькому ар-
Олег Голосій
сеналі ведуть розмову учасники кураторської групи
Без назви, 1990 Соломія Савчук і Олександр Соловйов.
Полотно, олія Соломія Савчук: Олег Голосій уже до початку
1990-х стає чільною постаттю української арт-сцени.
Як свідок і учасник усіх тогочасних процесів, розка-
жіть, будь ласка, про його творчі зацікавлення і ме-
тоди роботи.
Олександр Соловйов: Голосій стояв біля витоків
українського сучасного мистецтва, яке починає свій
відлік у статусі того, що називають contemporary art,
з другої половини 1980-х. Він органічно вписався в
той колективний рух, що дістав назву «українська
Олег Голосій
Фантастика, 1992
Полотно, олія
50
нова хвиля», зокрема, був активним учасником ві-
домого сквоту «Паризька комуна» й водночас обе-
рігав свою особливу прихильність до індивідуаліз-
му. Він з однаковим успіхом, одержимістю, віртуоз-
ністю й живописною зухвалістю втілював у мистецтві
всі постулати, прикметні епосі постмодернізму: де-
конструкцію, естетику «діда-мороза», необароко, ци-
татність, присвоєння й запозичення (одну зі своїх
статей про нього Катерина Дьоготь красномовно на-
звала «Дари клептомана», убачаючи в цьому безсум-
нівний плюс), і вмів створити із цього власний непо-
вторний «світ Голосія».
С. С.: Творчий шлях – яскравий, динамічний і
багатоликий. Які, на Вашу думку, тут є труднощі ви-
значень?
О. С.: Його творчий шлях був непростимо корот-
ким – лишень шість із гаком років – і безглуздо обі-
рваним у січні 1993-го, він залишив навіки ім’я авто-
ра у скорботному «арт-пантеоні 27». Але це був над-
звичайно стрімкий, яскравий і плідний шлях.
Шлях-комета. Голосій був украй імпульсивним ху-
дожником, він постійно й цілком усвідомлено змі-
нював свої уподобання. До їх числа входили космізм
і поетичне ретро, ускладнені кольорові гами і пас-
тозність або коміксова редукція, панорамні компо-
зиції і гранд-стиль або камерні та міні-формати. Його
творчість нагадує нестримний, бурхливий, динаміч-
ний потік. Потік експресивної художньої свідомості.
Ця непередбачуваність ускладнює можливість точ-
но визначити той чи інший напрям у його недовго-
му, але надзвичайно спресованому часі творчості.
С. С.: Його мистецька спадщина складається
з близько трьох сотень живописних творів, а також
великого масиву того, що вдало об’єднано поняттям
on paper: ескізи, начерки, колажі, тексти, вірші та що-
денникові записки, які нерідко супроводжують ри-
 #4 19

сунки на полях. Сьогодні ці твори – в українських і

зарубіжних приватних колекціях. А тих кількох ро-
біт, що їх зберігають у музеях, очевидно, недостат-
ньо для повноцінних досліджень. Нагадайте, будь
ласка, про виставки, що відбувались раніше, а далі
поговорімо про значення й завдання виставки в
Мистецькому арсеналі.
О. С.: З усієї сукупності виставок я виокремив би
дві. Перша – у Центральному будинку художника в
Москві 1991 р.: вона була несподіваною з погляду
експозиційного ходу, коли картини не висіли на сті-
нах, а рухалися в просторі, що надавало їй характе-
ру акції. І також виставку «Олег Голосій» у Націо-
нальному художньому музеї України в 2003 р., де
було представлено 36 робіт художника вже по-
смертно. Доволі насиченою, хоча і в галерейному
форматі, була також виставка 1997 р. в «Ательє Ка-
рась», створена з творів виключно з родинної ко-
лекції художника.
С. С.: Якщо говорити про великий ретроспектив-
ний проєкт у класичному розумінні, то чи можливий неповторності. При цьому розкривались би нові (не-
він сьогодні? Чи не здається, що з часом такий тип відомі) грані художника, що залишились за дужками
виставки створити стає дедалі важче, і це можна ска- Фрагмент експозиції виставки
попередніх виставок – і прижиттєвих, і посмертних. «Олег Голосій. Живопис
зати не лише про Голосія? Важливим також було представити творчість худож- нон-стоп», 2019
О. С.: Так, проблема вичерпної ретроспективної ника саме з українських збірок.
виставки існує. Хоча в цьому випадку її хронологіч- С. С.: Основним у творчості Олега Голосія є живо-
ний регістр оптимальний. Проте пазл годі скласти пис. Та ми пам’ятаємо, що цей час якраз збігається із
до кінця. Тому головною кураторською ідеєю й екс- черговою «смертю живопису», тож цей медіум не був
позиційним завданням було досягти такої, мовою фаворитом. Деякі мистці намагались або його зовсім
соціології, «представницької вибірки» творів, їхньої більше не практикувати, або ж синтезувати з інши-
змістової аури й просторової конфігурації, яка пе- ми медіумами. На Вашу думку, як Голосій із цим да-
редавала б світ художника в його розпізнаваності й вав раду і як це проявляється у виставці?

Олег Голосій
За картами, 1991
Полотно, олія

51
Думки вголос
О. С.: Я б додав такий нюанс – живопис нон-стоп.
Саме цей його стан винесено в назву виставки. Він
Олег Голосій
дуже влучно описаний в іще одній статті згаданої Ка-
Не наздоженуть, 1991
Полотно, олія терини Дьоготь – мабуть, найпроникливішої дослід-
ниці творчості Голосія. Ця стаття була опублікована
на початку 1990-х. І річ не в тому, що Голосій – живо-
писець від Бога. Навіть серед усієї плеяди яскравих
імен «української нової хвилі», серед усіх, для кого
пріоритетом був живопис, він вирізнявся своєю саме
живописною обдарованістю. Навіть попри те, що
при всіх тогочасних тотальних стогонах про смерть
живопису й настроях про архаїчну тяжкість його
мови, він зумів надати йому свіжого подиху, осучас-
нити, наповнити живопис тією мірою мобільності,
яка щонайкраще відповідала експресії творчого ме-
тоду самого Голосія. Зрозуміло, що в ті постмодер-
ністські часи живопис не міг бути чесним, а значить,
він був симулятивним. Проте щасливий парадокс у
випадку Голосія полягає в тому, що часи ті давно ми-
нули, а разом з ними у сприйнятті зник удаваний си-
муляціонізм, а сам живопис раптово знову проявив
свою одвічну природну щирість і привабливість.
52
І знову нам не соромно захоплюватись глибоким ко-
лоритом, говорити про красу кольорових гам, фак-
турність мазка, енергійність манери й артистизм
письма.
С. С.: Ведучи мову про живопис у контексті вистав-
ки, варто виокремити важливу об’єднавчу тему або
ідею. У цьому разі що відзначили б Ви?
О. С.: «Внутрішнє кіно» – ще один концептуаль-
ний рефрен, радше прихований, аніж явний, тут не
оминути сфери несвідомого, пограничних і
сомнамбулічних станів. Критика неодноразово ви-
різняла кіно- та відео ефект живопису Голосія. Про-
мотуючи подумки живописний ряд виставки, помі-
чаєш, ніби промотуєш кінострічку, наповнену
швидко змінними образами зі сновидінь. Наче по-
трапляєш у якусь дуже особистісну «фабрику мрій».
Й одразу згадуються поетичні рядки Новаліса:
«І сон – як світ, і світ – як сон». Та й у самого Голосія
один з віршів, рукопис якого експонувався на ви-
ставці в Мистецькому арсеналі, закінчується так:
«Люби лишь то, что редкостно и мнимо, что крадет-
ся окраинами сна». Сон – наше «внутрішнє кіно».
Це психоаналітичне визначення підходить і до ба-
гатьох творів цієї виставки.
С. С.: Перейдемо до структури виставки. Експози-
цію вибудувано відповідно до характеру відібраних
творів, з одного боку, а з другого – до простору пра-
вого крила Мистецького арсеналу, що є анфіладою
з десяти великих зал. Це дає змогу формувати єди-
ну, але різноманітну та різнопланову лінію за зміс-
тами, проблематикою, настроєм, стилістикою, част-
ково хронологією. Як на цю лінію лягає виструнче-
ність творчості Голосія?
О. С.: В одній із перших зал зібрано роботи ран-
нього періоду (1987–1988 рр.), які вирізняються осо-
бливо жорстким моделюванням форми, що робить
її підкреслено об’ємною, випуклою, рубаною.
С. С.: Так, і це вже кардинальна зміна методу – від
форми до палітри. Очевидними є впливи експери-
ментів у тогочасному мистецькому середовищі. На
Вашу думку, чим такий метод був цікавий взагалі і
особисто для Голосія-живописця?
О. С.: Саме так. Імпульси захоплення таким мето-
дом, такою манерою йшли з тодішнього Київсько-
го художнього інституту, куди поновився Олег піс-
ля армії – від недавніх випускників, Василя Цаголо-
ва, а  через нього і Марка Гейка. Навчаючись в
інституті, вони всіма силами намагалися відійти від
усталених там стереотипів про «барвистий і соко-
витий український живопис» в напрямку більш ас-
кетичних і менш завзятих кольорових гам, відходя-
чи при цьому і від детально пропрацьованого
рисунка за допомогою заливок тоном, який одно-
часно редукує й узагальнює форму та робить її гра-
нично виразною. Незважаючи на те, що ці два ху-
дожники вже закінчили інститут, аура такої «живо-
 #4 19

писної» альтернативи ще певний час відчувалася в

його стінах і виявилася близькою початковим по-
шукам Голосія.
С. С.: Проходить буквально рік, і ми вже бачимо
наступну зміну – концентроване трансавангардне
спрямування. На прикладі картини «Ті, що тікають
від грози», виконаної у 1989 р. на пленері в
Седневі, чи можемо прослідкувати / проаналізува-
ти, витоки і важливі складові трансавангарду в
Голосія?
О. С.: Річ у тім, що в той час саме трансавангард
став розпізнавальним знаком української «нової
хвилі». Саме так називалась італійська версія пост­
модерністського неоекспресіонізму, що у 80-х рр.
минулого століття вважався мейнстрімом світового
мистецтва. А були ще й інші версії: німецькі «нові
дикі», французькі «вільні фігурації», американський
«новий образ»... Нюанси відмінностей між ними іс-
нують переважно в мистецькій ментальності, викли-
каній наслідуванням та інтерпритацією тих чи інших
національних традицій першої чверті ХХ ст.: фовіз-
му, футуризму, експресіонізму, метафізичного живо-
пису. Найближчим для українців, і Голосія також, ви-
явилися сучасні їм італійці – не випадково критики
визначали український постмодерністський живо-
пис як «необароко трансавангардного типу». Хоча в
тому ж Седневі Олег написав значну кількість тво-
рів, наприклад «Аттіс», «Оплакування», «Монологи»,
у яких не приховувалося його захоплення «новими
дикими». Але полотно «Ті, що втікають від грози» має
в окресленому тут контексті все ж таки «італійську»
природу і є так само вільною цитатою відомої кар-
тини «Діти, що втікають від грози» (1872) російсько-
го художника Костянтина Маковського з колекції
Третьяковки. Голосія захопив передовсім настрій
часткою м’якого абсурду. Міфологічність його тво-
тривоги в цьому жанровому пейзанському зобра-
рів має різну природу: вона містить у собі як біблій-
женні. І те, що в Маковського є лише жалісливою сю- Олег Голосій
ні, так і особисті мотиви (тут можемо згадати улю- Lafaet&Эlfant, 1992
жетною сценкою, у постмодерніста Голосія перетво-
блених вигаданих персонажів Ніколая Бєрьозкіна, Полотно, олія
рене його бадьорим пензлем у монументальний і
експресивний пластичний образ, в екстракт триво- Сергія або екзотичний світ слонів і пальм). Для них
ги як такий. в експозиції виділено спеціальні місця. В окремих
С. С.: На виставці в Мистецькому арсеналі транс­ зонах розміщено експонати (переважно ескізного
авангардний, необароковий етап (1989–1990-і) роз- характеру), рисунки, незакінчені полотна, які допо-
міщено в кількох залах, і він чергується з творами магають глядачеві відчути атмосферу експеримен-
іншого напряму, що були виконані вже в 1990–1992 ту, лабораторії, а також архівні фотографії та доку-
роках. Які ще експозиційні елементи й вузли можна менти Голосія. Фінальний акорд виставки – твори,
виокремити? створені наприкінці 1992-го – на початку 1993 року.
О. С.: Наскрізна тема зображень у замкнутих про- Це мультимедійна реконструкція динамічної експо-
сторах з картатою підлогою (серед них – знакова ро- зиції картин Голосія в мюнхенській галереї на Ло-
бота художника «Жовта кімната») стає своєрідним трінгерштрасе – полотна з витонченою колористи-
порталом у виставку й підтримується через кілька кою, кольоровою аскезою, наповнені настроєм сплі-
залів імпозантним і експресивним полотном «Вибу- ну. І картина «Очі», у якій відчуваєш щезання образу.
хова хвиля жовтої кімнати». Інші експозиційні вузли Вона стала однією з останніх.
розкривають такі аспекти творчості автора, як пси- С. С.: Дякую за неймовірно цікаву бесіду, пане
ходелічний, романтичний, анімалістичний, портрет- Олександре.
ний і наративний – проте не в чистому вигляді, а з О. С.: Спасибі й Вам.

53
українці у світі
Габор Патакі, доктор філософії, старший науковий співробітник
Інституту історії мистецтва Угорської академії наук
На фото зліва направо:
Габор Патакі (Gábor Pataki),
Денес Ружа (Dénes Ruzsa),
Ружина Шпіцер (Fruzsina Spitzer)
і Олена Голуб
Фотограф Ласло Варга
(László Varga)
Олена Голуб та її твори
Білоруська письменниця Світлана
Алексієвич, як літописець однієї з
пострадянських держав-наступ­
ниць Союзу з подібною до України
історією, талановито описала, як
відбувалося завершення, руйнація
і велике очищення від соціалістич­
ного табору. Минуле (у вигляді па­
м’ят­ників, партійних книг, значків та
інших артефактів) було захоплене
сучасністю й потрапило на звалище
або ж антикварний ринок. Проте
його залишки, матеріальні фрагмен­
ти та емоційні судоми, переслідують
наступні покоління і впливають на
наші думки й поведінку навіть тепер.
До речі, Олена Голуб ніколи не вірила офіційній па-
нівній ідеології. Опозиційні групи Москви і Ленінгра-
да в 1970-х, 1980-х рр. та їх переслідування з боку вла-
ди відносно добре відомі в нашій країні, але ми май-
же нічого не знаємо про подібні процеси в Києві,
зокрема угруповання, яке мало назву «Рух». О. Голуб
була членом цієї групи, яка прагнула щирого вислов-
лення своєї української ідентичності, звільнення від
офіційного утиску, тож її картини, написані ламани-
ми лініями й сповнені деформацій, відбивали глибин-
54
ний дискомфорт. Її твори стали більш гротескними з
1990-х рр. Подібний живопис нам видається більш
спорідненим дорадянському періоду, відомому за
картинами, наприклад, Сутіна. Знайомий світ у руках
художниці перетворюється на важкий фарс, у якому
розкошують рожеві коти, жовті кролики, гречні тітки
й люди, що несамовито смокчуть льодяники.
Починаючи із середини 2000-х років, Олена Голуб
займається електронними зображеннями. Її цифро-
ві колажі з тих пір стали відомими учасниками між-
народних форумів; чимало років її роботи були
представлені також в Угорщині на конкурі «Матрікс»,
де двічі отримали нагороди.
Художниця незмінно працює в обраному цифро-
вому жанрі. Проте помітно змінилася інтонація робіт,
де гумор стає дедалі гіркішим, тому що після розпа-
ду Радянського Союзу лише на деякий час здалося,
що можна позбутися таких проклять минулого, як
ГУЛАГ і Голодомор. З дитячою легковірністю споді-
валися, що народ, за прикладом власних вигаданих
казкових героїв, здолає й переможе драконівський
розум, але сьогодні все, що залишилося, – це нескін-
ченно й цинічно повторювати: «Андерсен помер».
На жаль, не тільки Україна, але й весь пострадян-
ський регіон, здається, намагається витягнути себе
з болота, як барон Мюнхгаузен. Зростаючі соціальні
суперечності, нестримність олігархів, пропаганда не-
нависті й безкомпромісного націоналізму – усе це
відбувається в нашому хиткому глобалізованому сві-
ті, який не спирається на сталі цінності.
 #4 19

У представленій серії робіт Голуб демонструє подіб­

не сміття, яке наче роздувається вітром. Вона називає
свій метод «наративним конструктивізмом», у якому
можна побачити втілення ідей відкривачів фотомон-
тажу Родченко, Клуціса й Лисицького. Але в той час, як
попередники конструювали свої твори, вірячи у світ,
який скоро стане кращим і справедливішим, Голуб
може лише визнати всі ці ідеї невдалими. У серії «Брон-
зове сторіччя, асфальтовий період» на доісторичну ста-
туетку, що тримає музичний інструмент, покладається
роль спостерігача, а іноді й провідного виконавця. Той
стикається з пам’ятниками, національними героями,
наштовхується на задирикуватого Володимира Ілліча
з цапиною бородою. Іншим разом його пісня перетво-
рюється на зброю, а патрони – на макові пелюстки.
Його оточують гусениці танків, ПЕТ-пляшки, компакт-
диски, попереджувальні знаки радіаційної загрози; він
збирає зрізи людського мозку та медичні ілюстрації
першої допомоги, видуває ріг війни, спостерігає в бі-
нокль і навіть бере на себе роль ангела-охоронця. За-
галом же йде у відставку, програвши в бійці зі своїм
майбутнім – нашим сьогоденням. Він не судить нас,
його обличчя з маленьким блискучим бронзовим шра-
мом не відображає емоційних бур, але, очевидно, йому
не вдається для нас нічого зробити.
В іншій серії героями стають персонажі скульптора
Груші, чистісінько потворні монстри. Їхні родичі, пер-
сонажі американської індустрії розваг, такі як гноми, Олена Голуб
Із серії «Бронзовий вік, асфальтовий
грізлі, гремліни тощо, ховаються в повсякденному жит- Олена Голуб період» – 10, 2018
ті зразкового громадянина, крадучи Різдво, руйнуючи Із серії «Бронзовий вік, асфальтовий Папір, цифровий друк
спокій маленького містечка, але, врешті-решт, все стає період» – 9, 2018
Папір, цифровий друк
добре. У Східно-Центральній Європі, однак, страшних
родичів не так легко позбутися. Вони окуповують ву-
лиці, сідають у поїзди, машини, загрібають своїх жертв
екскаватором, пронизливо гудуть у повітрі, плавають
у річці, цокаючи зубами понад водою. У цих регіональ-
них варіаціях фільмів-катастроф типу «Годзілла» най-
страшніше те, що вони не представляють чужої форми
життя, а є мутантними версіями наших чудових плю-
шевих тваринок та ляльок. Наша відповідальність є за-
гальною: це ми зробили химерних зомбі та русалок з
іграшкової ляльки, це ми перетворили маленького
слона, бджолу, ведмедика в монстрів, це ми дозволя-
ємо нашим мріям стати кошмарами.
Очевидно, що послання-попередження Голуб є
важливим, хоча й не досить чутним. Однак трапля-
ється, що художня вигадка часом показує несподі-
вану силу, як-от нині на президентських виборах в
Україні. Тому нам, хоч іноді, варто звертати пильну
увагу на мистецтво…
P. S. Публікація друкується на основі вступного
слова Патакі Габора на відкритті виставки Олени Го-
луб «Вітер з Дніпра» 8 липня 2019 р. у «МЕТ-галереї»,
(Будапешт, Угорщина).
На відкритті виставки президент Угорської
асоціації художників електрографіки Агнес Хаас
(Ágnes Haász) прийняла українську художницю
Олену Голуб до лав Асоціації MET/HEAA.

55
Думки вголос
Олег Сидор-Гібелинда, кандидат мистецтвознавства

Тарас і пустка:
Жанна Кадирова
Проєкт «Market», 2019

Візуальні тенденції 58-ї

Венеційської бієнале
Немає сенсу зайвий раз теревенити
на тему останніх конкурсних зма­
гань в Україні. Ну, поїхав до Міста
святого Марка проєкт «Відкритої
групи» під довгою та нестравною
назвою, щось про «мрію» та «сади»,
та й нехай собі. А літак «Мрія» так і не
перетнув межі ангару, бо із самого
початку було зрозуміло: ніхто не
дасть ширяти над коштовним ту­
ристичним об’єктом авіаційній за­
56
лізяці, хай би які унікальні миСте­
цькі задуми її не супроводжували.
Свого часу ж не пустили на Джарді­
ні знаних Комара & Меламіда зі сло­
ном, який мав імітувати рисування
по картинній поверхні (обмежилися
фотодокументацією) – а нещасну
тваринку можна ж було пригамува­
ти, це вам не аероплан. З нього й
бімба може сплигнути… в розпалі
туристичного сезону.
 #4 19

«Цікаві часи», жити за яких нас закликає гасло

цьогорічної (58-ї) Венеційської бієнале «May You
Live In Interesting Times», давно вже настали. Для
нас вони не абстракція, а суворе сьогодення. Ми
до цього звикли, цим дихаємо, це струменить у на-
ших жилах… але коли треба інвестувати свій уні-
кальний «досвід болю» в переконливий артефакт,
чомусь знічуємося й нерозбірливо мимримо, при-
кахикуємо, затинаємося. Або ж скиглимо, завиває-
мо геть незрозумілою світові мовою. Світ, він его-
їст, йому чужі проблеми зазвичай – розвага на ви-
їзних вакаціях, а ми ж чекаємо розкритих обіймів
та золотих левів, яких отримують меткіші, тямущі-
ші, але й обдарованіші, водночас чесніші, при тім
послідовніші, а цьому треба навчатися. Презумпція
молодості, у нас на щит радо піднята, тут отак про-
сто не проходить.
Чи не вперше бієналістам офіційно дозволили
крики й шепотіння, жахи та здригання, – усе те, що,
здавалося б, давно відійшло до готично-сентимен-
тального спадку ХІХ-го, себто позаминулого, а не
минулого сторіччя – або ж обмежується «мисте-
цтвом Хуана та Марії», як сказав про маскульт
Ортега-і-Гассет. З маскультом, однак, нині заграють,
запитуючи його відверту виразність. А до повсяк-
дення дедалі частіше повертаються обличчям. І тоді Жанна Кадирова
ймовірні опіки – звісно, не конче надшкірні. Прониз- Проєкт «Second Hand», 2019
ливо-моральні, драстично-слухові: щоразу, коли на прошу дуже. Даруйте, забув: паперове рядно з
екрані спалахує розпачливе «н-ннааа!!» (відео йор- довгим списком потенційних учасників – їхні імена-
данця Лоренса Абу Хамдама: показ розгону мирної прізвища після формального, здогадно, відбору, по-
демонстрації, саме лунають постріли та з’являються містили на електронний диск – який-мав-би-бути-
перші жертви), і крик той чути в трьох арсеналь- на-борту-«Мрії»-якби-вона. Отож бо, якби! Полетіла,
ських залах. Або ж травми – з необережності: якщо а не про-летіла. І тут благі наміри, що ними встелено
попався під «гарячий батіг» в інсталяції Сунь Яна та шлях… до позолоченого левеняти. Та левеня – з кіг-
Пенга Ю «Любий», чи, може, «Люба», «Dear», де фігу- тями, і не дурне. М’яса хоче, з кров’ю, не порожніх-
рує камінний трон, обплетений «батогом-змією», що вегетаріанських цяцянок. Тож зась вам!… Йос де Грюйтер,
раптом оживає та періщить усе довкола. Глядачів від Зомбікальна нечулість, властива проєкту україн- Гаральд Тис
того приступу ірраціональної люті страхує скляна ському, проєктам інших авторів – принаймні в ав- Проєкт «Собачий світ», 2019
клітка, в яку поміщено трон з батогом; усі радо кла- торському павільйоні гран-куратора Ральфа Ругоф- Павільойн Бельгії
цають апаратами. Але в багатьох – потайний острах фа, який захопив (левову!) територію Арсеналу та
на лиці: раптом батіг вирветься на волю, пошматує
вдрузки? Попри це, народ не розходився – навіть
натовпово сповзався докупи, очікуючи чергового
«спалаху почуттів». І на моїй пам’яті «жертв мисте-
цтва» не з’явилось.
Але пусткою стояв Український, т. зв. павільйон,
і стіни в Арсеналі йому підмогою не стали. Проме­
жина між Сходом та Латинкою, кімната-павза, у якій
не дуже хотілося затримуватися, і повз яку байдуже
прослизали, бо дивитися там було нічого. Усе ж ав-
тор цих рядків угледів: велетенський екран з демон-
страцією залізячних нутрощів «Мрії» (наче провін-
ційний кастинг до блокбастеру Кубрика про рік
2001-й), а обабіч п’ять порожніх столів зі стільцями,
теоретично – локаціями дискусій на тему – «А чому
ми ж-таки не полетіли». Якщо можете вигадати ситу-
ацію, жалюгіднішу від тільки-но описаної, назвіть,

57
Думки вголос
Проєкт «Падаюча тінь “Мрії” на
сади Джардіні», 2019
Павільйон України
58
Центрального павільйону Джардіні, – притаманною
не була. Тут монблани сміттєвих відходів (нетрі «тре-
тього світу» на світлинах Ентоні Ернандеса, який сам
із Ель-Ей в Америці). Розпачливо та безнадійно шу-
кали втрачених дітей (документальна інсталяція
мексиканки Терези Марголлес). Люто огризалися
«лягавим» (малярство уругвайки Джілл Мулледі, з
життя «кончених» та наркоманів). Просто ридма ри-
дали в кадрі, ковтаючи шмарклі та образи (відео Еда
Еткінса з Великобританії). Просто кричали, репету-
вали, рвали горлянку, перекрикуючи давно відомий
твір Едварда Мунка – тут: у техніці кольорової
ксило­графії (американця Крістіана Марклая). Немає
вже спокою в підмісячному світі, як давно немає
миру під боніто-акіле-оливами. «Страх» – промовис-
та назва фотосерії Сохама Гупти, і вона ж могла би
бути підзаголовком «цікавих часів», у виставковому
їх вимірі.
Арахнофоби, тримайтеся подалі від бієнале: цьо-
го разу тут надмір павуків та й просто гидких комах
в особливо небезпечних розмірах. Графічна серія
вже знайомого нам Еда Еткінса, охрещена як «Роз-
квіт», віртуозно обіграла тему симбіозу людини із
членистоногою особиною, як це вже було в кронен-
берговій «Мусі», хіба без смертельного фіналу – та з
фатальною приреченістю, наслідком якої було пов­
не упокорення мутанта волі анонімного велетня. Ну,
це ще квіточки. Ягідки – в окремій інсталяції арген-
тинця Томаса Сарацено, збудованій на віртуозній імі-
тації павутинних хвиль, «ієрогліфи» яких і не прагне
прочитати автор, лише порушити питання павутин-
ної архетипальності. Тож коли напис попереджує:
сідати заборонено, краще утриматися від того, не
тривожити макабричну кушетку, змайстровану у ви-
гляді нічної бабки… Англійка Антія Гамільтон в ін-
шому своєму творі («фішка» Рутгоффа: дублювання
всіх його підопічних на двох виставкових майданчи-
ках), призначеному для бієнале, не зреклася зооло-
гічної теми, але хоч би сповила її психоделічним
шармом і атракцією. У Венеції «ніззя» інакше: фру-
страції обгортають у хрусткий поліетилен та
перев’язують барвистою стрічечкою, аби не спіткав
нічний енурез.
Нам вільно витрактовувати монструозних істот
германо-американця Джіммі Дарема як зразок
пост­модерного асамбляжу, поєднання опудальної
мордяки та технократичного приладдя, – читаємо
про це в супровідному тексті, але внутрішній голос
підказує, що автор занепокоєний перспективою на-
ближення «нових варварів», зловісна химерність
конфігурацій яких перевищує будь-які очікування.
Або ж вбачати в гламурних фототворах Мартіни
Гутьєррез (США) тільки прецеденти «зіпсованих ве-
чірок», але надто вже відгонять вони перверсивним
криміналом, аби можна було покласти в шухляду ка-
ламутну підозру, що підкочує зсередини, та й забути
про неї, як спекатися. І навіть споглядати півтораго-
динний «Часопис Мрій» канадійця Джо Рафмана як
вибруньковане похідне від анімаційної фентезі,
окремі епізоди яких – ампутації, приниження, кату-
вання, вигадливі масакри (відрубані голови жертв
занурюють в унітазні отвори) – не надто узгоджують-
ся з поетикою класичних фентезі, де все так лагідно
та гладенько, чисто та охайно.
Однак і на територіях національних представ-
ництв в око передусім впадали твори, позначені
карбом неспокою. Наприклад, ущент розквашений,
розпатраний літак у павільйоні Польщі (об’єкт Ро-
мана Станчака), хай там що, але асоціацій з фаталь-
ною катастрофою, яка забрала життя чинного на
тоді президента, уникнути не вдалося. Чи парад
повноростих механічних ляльок у бельгійських
мастаків («Собачий світ» Йоса де Грюйтера, Гараль-
да Тиса), кумедних лише позірно. Бо в буклетику,
доданому до експозиційного огляду, констатува-
лося: ось цей персонаж – титулований маніяк. Чи,
хоч аби, небезпечний дивак, принаймні фрік. Пов­
на непорушність першого (польського) артефакту
нібито контрастує з кінетичною зухвалістю арте-
факту наступного (бельгійського), але різниця між
обома – наче між стадіями «до» та «після» на одно-
му тумблерному щитку. Та обидві стадії однаково
поставлено на режим катастрофи… нам демон-
струють лише стани її готовності в напрямі до вбив-
чого хаосу.
(Поміж рядків – про власну оказію: в павільйоні
Венеції, куди, як і до Британії, пускали порційно та
після випробування майже годинною чергою під па-
лючим італійським сонцем. І попередньо знявши ме-
шти. Зрозуміло чому: жменьці відвідників, котрим
саме приспіла черга, треба було пройти прозорою
та яскраво освітленою кишкою, під якою хлюпотить
достеменна вода, клон місцевих каналів. Деякі від-
відники не соромилися, лягали на спину, аби відчу-
ти весь сенс гри, та не замислюючись, що буде, коли
непередбачений джинсовий гостряк прорве обо-
лонку кишки. Катастрофа, чи прикре непорозумін-
 #4 19

ня, але хтось замочить собі штани. А може, і захли- сованим мистцям, серед них: Камоенс, Введенський,
неться в навколовенеційських потоках). Ратушинська, Чічабабін, сила-силенна орієнтальних
Ще одне відео – тягуче, тарковське, не відірвеш- любомудрів, у тому числі Імададдін Насімі, азербай-
ся, а треба, бо експонатів довкола достобіса, а цей – джанець-пантеїст ХIV ст., з котрого за вільнодумство
з помітних: «In Vitro», екраниий диптих Лариси живцем здерли шкіру (так і вмер, бідолаха). Інсталя-
Сансур, Сьорена Лінда, присвячені видиву поста- ція індійця Шілпи Гупта «Я не спроможний мовити
покаліптичного людства, змушеного мешкати в по-твоєму» не оминула й нашого співвітчизника-
мізерабельних підвалах, поруч з мутантами та пе- поета. З його поетичного спадку було взято 12-ряд-
ревертнями (павільйон Данії). Не лякають, а страш- ковий вірш, у перекладі англійською (дивно, бо всі
но! Власне, ніхто з учасників бієнале і не стриміє інші презентувалися мовою оригіналу), де в першо-
самодостатніх жахіть, але проблеми, які накопичи- му ж рядку йшлося про «my dear Ukraine».
лися в пазухах вільного, не зовсім вільного і про- Ретельний огляд «Кобзаря» не дав очікуваних пло-
сто таки підневільного світу (страдники ДЦП – у па- дів у сенсі ідентифікації поетичного уривка. Не
вільйоні Південної Кореї, ампутанти у світлинах страшно, бо хто читає вірші в інсталяційній напів-
Марі Катаями з Японії, жертви сербських репресій пітьмі? Тарас тут не в пустці, а серед тихого братства
у павільйоні Косова та інваліди в павільоні Індії) поетичних-знедолених, не конче примітний, але по-
вкрай складно виразити мовою зваженого, холод- кликаний до всесвітнього «больового барє’ра». І до
ного реалізму. Якщо фігуратив – то завжди надли-
шок чи гротеск. Бачимо таке в нагромадженнях
знадних жіночих тіл на лихоманистих картинах
Крістіана Бендаяна, полемічно загострених на
адресу гендерних стереотипів, а особливо практик
торгівлі людьми, які процвітають в усіх усюдах –
у павільйоні Перу, що був безпосередньо поряд із
павільйоном України – у похмурому двоповерхо-
вому будинку поблизу основного масиву Арсена-
лу. На відміну від наших співвітчизників, мистці Ла-
тинської Америки, а ще й Туреччини (літаючі голо-
ви, куди там бубабіст Неборак) заворожували, та
не відпускали глядача, котрий вештався поруч та
зненацька опинявся тут.
А проте Україна, де-факто відсутня, бо виявилася
«ніяка» (якщо перемогли б «Голоси любові» Арсена
Савадова, то сорому б не мали), раптом кілька раз
вигулькнула на бієнальських теренах – і справді гід-
но! Жанна Кадирова знову показала скульптури, об-
лямовані керамічною плиткою, причому показала
аж тричі – два рази в Садах, один в Арсеналі. (А про-
позиції, каже авторка, вже йдуть від зацікавлених
музейників, які хочуть бачити їх «над каналом», звіс-
но, по закінченню Арт-фестивалю). Її «Секонд-генд»,
«Манекен», «Крамниця» мають між собою мало промовляння власних рядків уголос – по черзі всі
спільного, крім технології виконання, але під даш- проливали «своє» з мікрофонів, припасованих до Джиммі Дарем
ком цієї ж технології проявляють парадоксальну єд- шпичок з папірцями. Зал, заповнений розпачливи- Інсталяційна скульптура, 2019
ність як витвори постіндустріальної цивілізації (два ми, меланхолійними, ледь надтріснутими голосами
перші артефакти) – чи вишкрібки цивілізації попе- не поетів, письменників, але професійних дикторів,
редньої, сміттєво-радянської (артефакт, третій за лі- краще будь-якої реляції ілюстрував становище мист-
ком – зворушливий кавунець у репертуарі виїзної ця в сучасному довкіллі: у пітьмі, та «не в обиді»; у на-
ятки, але й новочасний банан, а він вже прийшов «за півзабутті (глядачі, однак, стриміли все далі, далі, до
Горбі»). З усього гурту РЕП, котрий не раз уже брав нових інсталяцій та терапевтичних переляків), але
участь у венеційській виставці, передусім у складі все-таки «напів-», а не в глупому, безнадійному мо-
«Future Generation» від Pinchuk Art Center. Це єдина році.
авторка, котра справді знайшла свій стиль, свою те- Такий простір можна пойменувати як завгодно, та
матику, своїх персонажів. не пусткою.
І, нарешті, Тарас Шевченко, якого ще треба було І краще вже – повна! – пітьма, аніж пихатий та без-
пошукати, а мені він з’явився цілком випадково: се- плідний концепт, заллятий пекучим, безсоромним
ред сотні табличок в інсталяції, присвяченій репре- світлом.

59
презентація

Анатолій Тертичний (Київ)

Межа (диптих), 2018
Полотно, олія

60

ВЕНЕЦІЙСЬКА
БІЄНАЛЕ
2019 РОКУ:
спогади учасниці
Венеційська бієнале – один з провід­
них форумів світового мистецтва.
Цьогорічна (58-ма) Венеційська біє­
нале має тематичний слоган «May
you live in interesting times», що в
буквальному перекладі означає:
«Щоб Ви жили в цікаві часи». Це є іро­
нічним парафразом відомого схід­
ного висловлювання «Щоб Ви жили
в епоху змін» – неоднозначного по­
бажання, пов’язаного зі складністю,
суперечливістю, непередбачуваніс­
тю й багатоаспектністю життя су­
часної людини в соціумі й у Всесвіті.
Під час проведення Венеційської бієнале водно-
час з офіційними заходами відбуваються й виставки
сучасних художників, презентуються яскраві творчі
проєкти провідних галерей Європи та Світу. Однією
з таких виставок Венеційської бієнале була «Woman’s
Essence»  – спільний проєкт асоціації «MUSA
International Art Space» та галереї «Spivakovska
ART:EGO gallery», що презентував творчість україн-
ських художниць.
До творчої участі в мистецькій події мене запро-
сила відома галеристка й громадська діячка у сфері
культури Ліка Співаковська, яка, будучи засновни-
цею «Spivakovska ART: EGO gallerу», узяла на себе від-
повідальну місію – презентувати найкращі досягнен-
ня українського мистецтва в Україні та великих міс-
тах Європи, запускати в арт-обіг нові імена.
Для проєкту відібрали одну з моїх робіт – аква-
рельний сюжет «Марія». Згодом місцевий майстер
Giovanni Moracchiello (м.  Местре) оформив її в
дерев’яну раму ручної роботи кольору бордо. Так
вона набула додаткової колористичної гармонійнос-
ті й концептуальної відповідності проєкту «Woman’s
Essence».  почути голос історії, понад це – відчути себе части-
Проєкт відбувся у відомому Палаццо Зенобіо
(Palazzo Zenobio). У цьому шляхетному палаццо нас
Дарія Смірнова, художник-графік
зустріли й тепло прийняли пані Наталія Грінюк – за-
сновниця проєкту MUSA International Art Space, та її Учасниці виставки
«Woman’s Essence» на
партнер – відома художниця Одарка Дьома-Писна.
З досвіду нинішньої Венеційської бієнале насам- Венеційській бієнале, 2019
перед пригадуються картини таких українських та-
лановитих художниць, як Анна Гомонова, Міла Тагі-
єва та Юлія Міхно, котра водночас є директором га-
лереї «Spivakovska ART: EGO». Приємно зазначити,
що проєкт отримав успіх і підтримку як професійних
художників-знавців, так і шанувальників мистецької
творчості. Підтвердженням цього були й значна від-
відуваність експозиції, і численні позитивні відгуки
та високі оцінки представлених творів мистецтвоз-
навцями й колекціонерами, неабиякий резонанс у
соціальних мережах і засобах масової інформації.
Не останню роль у популярності проєкту відіграв
гендерно орієнтований концепт виставки, основною
тональністю якої стала одвічна й водночас актуаль-
на для сьогодення тема: «Жінка і її Сутність – це одна
з найпотужніших сил Всесвіту, що несе Красу й До-
бро в добу мінливого хаосу».
Участь у такому вдалому проєкті – це надзвичай- Дарія Смірнова
но цікавий і потрібний досвід для будь-якого худож-
ника. Адже це – неповторні авторські оповіді про
створення й контекстуальне тло представлених тво-
рів, унікальна можливість спілкування з мистцями,
колегами, встановлення контактів на майбутнє, об-
мін думками й творчими задумами.
Упевнена, незабутні враження від участі у Венецій-
ській бієнале додадуть наснаги на майбутнє, адже
мені пощастило бути присутньою на актуальній арт-
події світового значення й практично синхронно мати
радість доторкнутися до сивої давнини, побачити й
ною цієї унікальної єдності: синтезу класичної старо-
вини і динамічного, поліфонічного сьогодення.
61
творчий портрет
Роксана Рублевська, арт-журналістка,
головний редактор видання ІПСМ «Арт-курсив»

Феномен «Причетності»
Ганни Криволап

62
 #4 19

Художниця Ганна Криволап увійшла

в історію українського новітнього
мистецтва як майстриня фігуратив­
ної абстракції, що активно формує
обличчя вітчизняного безпредмет­
ного мистецтва за кордоном. Широ­
ку популярність Ганна здобула ще в
1990-х, і з тих пір з успіхом презентує
свої серії в країнах Європи та США.
Живописний проєкт «Причетність»,
експонований у Музеї історії Києва,
показаний в Україні вперше. Дебют
серії відбувся в січні 2019 р. в Dukley
Gallery (Будва, Чорногорія) за ініці­
ативи галериста й куратора Марата
Гельмана. До української експозиції
«Причетності» ввійшли роботи,
Ганна Криволап
створені Ганною минулоріч, та нові Із серії «Причетність», 2018
полотна, які художниця готувала Полотно, олія
впродовж першої половини 2019-го. «Причетність» (лат. «партиціпація») Ганни можна
Ганна працює на перетині кількох стилів і напря- розглядати і як художній феномен у контексті нео-
мів, немов переборюючи кожен із них. У її образо­ класичної естетики. Авторка підкреслює, що сучас-
творчій палітрі впізнаються риси абстрактного екс- ні витвори мистецтва більше не реалізують видо-
пресіонізму, фовістичне дикунство й архаїчні моти- вищ. Вони звертаються до самого «акту творення»,
ви народного малярства. Нова серія апелює до випробування глядачем глибини психологічних ре-
чуттєвості й виникла як відбиток спогаду про кон- акцій. Ганна визнає глядацьку домінантну першість
такт мисткині з артефактами – старовинними моза- Ганна Криволап
і продукує мистецтво, покладаючись на інтуїцію та Із серії «Причетність», 2018
їками. Художниця свідомо уникає орнаментальнос- асоціативне мислення публіки. Звертаючись до іс- Полотно,олія
ті, продиктованої специфікою зображуваного мате- торії мистецтва, М. Квон (мистецтвознавець) бачить
ріалу, залишаючи геометричність побудови, яка у партиціпаторних комунікаціях народження ново-
виявляється у співзвуччі з первинною архітектур-
ною формою. Використання такого творчого мето-
ду створює ефект монументального живопису, тому
«Причетність» вільно витримує сміливі експеримен-
ти з масштабом.
Криволап концентрується на кольорі. Надаючи
перевагу насиченому червоному, синьому й зеле-
ному, вона відходить від реалістичного трактування
сюжету. Її фарби здаються неприродними, синтетич-
ними, умисно перебільшеними, та в цьому й поля-
гає завдання авторки – створити драматургічну на-
пруженість, порушивши наш звичний стан рівнова-
ги. В основі проєкту – оригінальна живописна
техніка, що передбачає малювання короткими маз-
ками у формі невеликих прямокутників і включен-
ням контрастних кольорів, що віддалено нагадує пу-
антилістичні практики. Та лише на перший погляд
Криволап звертається до найбільшого конт­расту, що
виникає між кольорами основної тріади – жовтим ­­­–
червоним – синім, а на активність цього прояву
впливає присутність у композиції білого, який
Ганна Криволап
пом’якшує яскравість прилеглої до нього фарби, чи Із серії «Причетність», 2018
чорного, що освітлює сусідню. Полотно, олія

63
творчий портрет
го типу художньої аудиторії, яка «готова залишити
розваги і перейти до рівноправних дискусій». Справ-
Фрагмент виставки
ді, фундаментальним для творчої практики Криво-
лап є саме відкритість до діалогу й естетика єдності.
Протягом усієї історії цивілізації мозаїку викорис-
товували для передачі надважливих повідомлень.
Зображували зазвичай сцени з життя богів, суспільно-
політичні відносини, описуючи моральні норми від-
повідно до укладених стандартів. Фрагменти мозаїк
Ганна Криволап
Із серії «Причетність», 2019
Полотно, олія
64
Криволап також підпорядковані архаїчному покли-
ку, що лунає з її фарб. Отже, керуючись законами
«партиціпації», про які мовиться в «Причетності», ар-
хаїчне колективне мислення встановлює нерозрив-
ний зв’язок між матеріальним і духовним, людською
та божественною сутністю.
Варто зауважити, що, крім «тонких матерій», ав-
торка порушує і досить актуальну тему мозаїчності
мислення, властивого сучасній людині через її хво-
робливу схильність до рефлексій. На прикладі фраг-
ментів мозаїк Ганна демонструє аналітичну функцію
нашої свідомості, що має на меті поєднати й упоряд-
кувати фрагменти навколишньої дійсності в часово-
му розрізі: від глиняних розписаних паличок, необ­
робленої гальки, візантійської смальти до імпресіо-
ністських відокремлених мазків і найдрібнішої
одиниці цифрового зображення – пікселя. Криволап
наголошує, що в повсякденному житті ми викорис-
товуємо розум задля контролю емоцій, які, урешті-
решт, захоплюють владу над ним. Уривчастість
сприйняття й несхильність до аналізу також нале-
жить до згаданої мозаїчності, яка є даниною новій
інформаційно-цифровій ері.
Головним елементом Криволап зображає емоцій-
ні спалахи в момент зіткнення особистості з невмо-
лимістю часу. І якщо раніше авторка намагалася від-
штовхнутися від колективного чуттєвого досвіду
(«Стрічки»), то тепер вона екстраполює персональ-
ний, який глядач приймає за власний. У «Причетнос-
ті» Ганна відходить від фігуративності, фокусуючись
лише на лініях.

ПОКРОВА КРИВОЛАПІВ –
ДОНІ ТА БАТЬКА
Подиву гідна мистецька ненасит­
ність, образна стерильність, стихій­
на елегантність містичних барв ма­
лярства Анатолія Криволапа як
вислід великої духовної сили куль­
тового мистця останньої чверті сто­
ліття! До прикладу: після унікальних
розписів (2014–2019) церкви Покрови
Пресвятої Богородиці, здійснених ра­
зом з жертовним майстром іконо­
писного малярства Ігорем Ступачен­
ком у прадавньому козацькому селі
Липівка Макарівського району на Ки­
ївщині, наступні ступені активного
якісного ствердження авторської
мистецько якісної форми інший у
листопаді 2019 р. – ретроспективні
нефігурації Анатолія Криволапа 80-х
ХХ ст., улюбленої ним у минулому аб­
стракції, коли слово «абстракція»
офіційно прирівнювалося до слова
«буржуазний формаліст», – ці Криво­
Олександр Федорук
Анатолій Криволап
Зимовий вечір, 2003
Полотно, олія
лапові мініатюрні нефігурації перебу­
довної доби 80-х щосуботи Впро­
довж трьох тижнів, починаючи від
9 листопада 2019 р., мінялися одна
серія за іншою у знаній та популяр­
ній київській галереї Карася під деві­
зом «Арте факти», засвідчуючи при­
хований наявний потенціал україн­
ського мистецтва минулих 80-х рр.;
на кожній з трьох, зокрема естетич­
но вишуканій мінівиставці 9 листо­
пада презентувалося 5–9 ретроспек­
цій – і цього було доста, аби відчути
мистецьку ненаситність, малярську
стихію-вогонь душі Криволапової,
мати насолоду від розмаїтих пере­
йнятих гЛибинною думкою направ­
ду малярських перлин, направду гід­
них того, аби сколихнути навіть при­
спалу душу такого собі нинішнього
ординарного філістера тупУватої ки­
ївської меркантильної доби. Вистав­
65
творчий портрет
Анатолій Криволап
Без назви, 1985
Полотно, олія
ка «Арте факт» стала ретроспектив­
ною даниною авторським мистець­
ким споминам про молодість,
супроводжувану, як тоді казали
в НДР, «виставками у валізах для
квартир».
Криволап свідомо повернувся обличчям до пори
80-х ХХ ст. Він свідомо немовби відродив їх у споми-
нах; він свідомо відшукав оту «історію мистецького
підпільного руху» в своєму власному «мистецькому
архіві»; ці призабуті 80-ті згадав, з їх, як правило,
квартирними виставками; ось у галереї Карася й
була показана абстракція малих геометричних ком-
позицій Криволапа, що думками, духом немовби на-
ближені всі до себе або, навпаки, немовби шукають
іншого сусідства; була оприлюднена абстракція гео-
метризованих площин, де несподівано «спалахують»
просторові кольорові вузлики, що наближені до
якості холоднуватих або контрастно теплих плям, де
нитками барв розтягуються по горизонталях згори
донизу лінія за лінією килимові барвисті смуги; або
«сплескують» сольними голосами теплі рожеві ви-
дива, спалахують тенорами червоні; це загалом був
оприлюднений сплеск, клекіт, імпульс живого тіла
артистичного духу, який ніколи не старіє, – зоран-
жоване все це було майже містичною думкою про
66
безкінеччя відчуття КРАСИВОГО, – і усе це вкупі взя-
те, ніде ніколи раніше не показуване, виникло в га-
лереї враз, як марево в далечі морського обрію.
У моєму сприйнятті це був натяк на малярську ви-
ставу, воістину з’яву темпераментних відчуттів того,
що є молодість, що надихуване юністю і пошуком
самого себе в мистецькому світі. Малярські перли-
ни Криволапа зринали одна за одною в просторі
світлої Карасевої зали, зринали вони вздовж стін, не
потребуючи конкретної словесної назви, як не по-
требує їх внутрішня сила руху чи напряму мистець-
кої волі, бо вона стверджена у формі, композиції,
структурі, вона заявлена автором – і так має бути
завше, бо вона узаконене фактом сили, буття Та-
ланту... І далі як продовження нашої думки про Ана-
толія Криволапа в першому рядку першого абзацу
тексту «Подиву гідна мистецька ненаситність…» –
у цьому позитиві індивідуального, напрочуд дина-
мічного розвитку того, що талановита кураторка й
авторка мистецько-критичних текстів про Анатолія
Криволапа Леся Авраменко характеризує суть та-
ланту як «барвний енергетичний заряд авторської
свідомості», або-як сам Анатолій Криволап твердить:
«Кожний рух кольорової плями на поверхні пере-
житий мною» – пережитий, за моїми спостережен-
нями, до артистичного трему просвітленої (за Роме-
ном Ролланом: зачарованої) душі, – отож оте мис-
 #4 19

Анатолій Криволап
Композиція на сірому тлі, 1980

Анатолій Криволап
Без назви, 1980-ті
Полотно, олія

тецьке далі не зникло, як вогник від сірника,

а відбулося знову в галереї «Триптих» Савченка, –
нова виставка художника, що відкрилася 7 грудня о
16-ій на вул. Десятинній, чудо з чудес, лишень п’ять
Krivolap paintіng (лишень п’ять їх!), а що вражають
оті п’ять діамантового гатунку творів, як органна ве-
лич Баха, і з-поміж них composition pianissimo «Біло-
сніжна круча» серед найчистісінького, наче Засупо-
нівського (місця останніми роками прожиття Кри-
волапового наподалік від прадідівського їхнього
Яготина) закрою «Зимова ніч» (2003). Розкіш на цій
виставці кольорового «дев’ятого» Криволапівсько-
го малярського шторму серед океанського мініпрос-
тору – ота його розкутість кольору, стихія серед ма-
лярських стихій не запеленута в сіробуденну
сором’язність полотен майстрів посереднього га-
тунку, яких сьогодні не бракує!
…Майже одночасно відбулися дві київські пре-
зентації знаної на Заході в багатьох країнах доньки
Анатолія Ганни Криволап із серією композицій «При-
четність» у жовтні 2019 р. в залах Музею історії Киє-
ва та перелічені вище малярські новації Анатолія
Криволапа в галереї Карася та «Триптиху».
Нежданою, можливо навіть випадковою, але ра-
дісно настроєвою була для мене ота виставка обох –
Доні та Батька, з Криволапового талановитого родо-
воду, започаткованого, імовірно, думками про кня-
зів Репніних!

67
творчий портрет
Віра Баринова-Кулеба, дійсний член НАМУ, професор
Олеся Рибченко
Білі дахи, 2019
Полотно, олія
Спогади-роздуми
про Олесю Рибченко
Творчість молодої художниці Олесі
Рибченко яскраво виразилася в цей
час, коли великі зміни в суспільстві
часом незрозумілі не тільки мист­
цям старшого покоління, а й теоре­
тикам, мистецтвознавцям, журна­
лістам.
Її твори – енергійні, яскраво-живописні, сміливі у
вирішенні композиції. Несподівано широким маз-
ком, пастозністю заворожують глядача. Пані Олеся
рішуче організовує персональні, групові виставки,
які вражають на чисто зоровому рівні, що для живо-
пису, як мистецтва кольору, – найцінніше.
68
Важко давати об’єктивну оцінку творчості талано-
витого художника, з яким хоч і формально, але все-
таки перебуваєш в одному часовому і просторово-
му вимірі. Отже, Олеся в щасливій порі творчої
молодості. Її картини здобувають дедалі більше ви-
знання, викликаючи щирий подив і радість від спіл-
кування зі справжнім мистецтвом. Гра фарб і ліній
заворожує і цікавить Рибченко не менше, ніж влас-
не зміст її творів. Важко пригадати таке буяння барв,
підкорених хистом художника.
Художниця пройшла школу живопису в НАОМА,
а саме в керівника майстерні професора Василя Гурі-
на. Величні картини (дипломні роботи) «Благословін-
ня» та «Етнос» стали повною мірою вираженням зрі-
 #4 19

Олеся Рибченко
Пустуни, 2018
Картон, олія

Олеся Рибченко
Мати ІV, 2018
Полотно, олія

лості та майстерності автора. Олеся з першого курсу
вирізнялася здібністю, зосередженістю при виконан-
ні завдань, особливо портретів. Мені поталанило бути
її вчителем. Гадаю, підтримка педагога привела мо-
лоду художницю на її широкий мистецький шлях.
Роботи мисткині з кожною виставкою вирізняють-
ся власним почерком. Вона завжди перебуває в по-
шуку чогось нового, несподіваного. Окрім захоплен-
ня живописом, пані Олеся розкрилася й у живих гра-
фічних начерках, особливо аквареллю.
Завдяки власному талантові Рибченко передає
своїм учням розуміння духовності краси, яку відо-
бражає мистецтво. Поїздки з художниками на пле-
нери підсилюють творчу енергію художниці. Сила
для мисткині криється також у постійній праці, якій
вона віддається із самого дитинства. Саме палка лю-
бов і увага до навколишнього світу, що виражені в її
роботах, виокремлюють серед інших таку самобут- Олеся Рибченко
ню й талановиту художницю, як Олеся Рибченко. Жовта ріка. Диптих, 2019
Завжди чекаємо нових творів. Полотно, олія

69
ВИСТАВКИ
LIFE. STILL. LIFE Наталії
Корф-Іванюк: діалог
почуття з розумом
Наталія Корф-Іванюк
Натюрморт з рибою, 2019
Полотно, олія, мішана техніка
Наталія Корф-Іванюк
70
Денис Белькевич
Коли в 2011 р. куратор 54-ї ВенеціЙ­
ської бієнале сучасного мистецтва
Біче Курігер вирішила експонувати
три полотна Тінторетто в основно­
му проєкті поряд із сучасними
художниками, до її задуму арт-
громадськість спочатку поставила­
ся скептично. Здавалося, з почат­
ком ХХ ст. головна мета мистецтва,
якою її бачив Шарль Батте, – насоло­
да через наслідування красИ при­
роди – назавжди викреслила з
функціоналу почуття, передавши
мистецтву право розпоряджатися
розумом людини.
Надалі Малевич, а слідом дадаїсти довели, що кон-
текст презентації важливіший від самого тексту. У на-
борі інструментів мистецтва з’явився додатковий сту-
пінь свободи, а художній акт перестав сприйматися
на рівні створеного об’єкта – він став відображати ті
складні процеси в голові й душі художника, які цьому
передують. Одним із таких інструментів в епоху ху-
дожньої свободи став діалог крізь покоління. І відро-
дження цього діалогу в наш час почалося саме з Тін-
торетто на Венеційській бієнале, неочікувано схваль-
но сприйнятого критикою відразу ж після відкриття.
В українському сучасному мистецтві діалог худож-
ника з учителем найчастіше обмежується XX століт-
тям. Малевич, Архипенко та Ніколя де Сталь для цьо-
го – безпрограшні фігури: вони належать до творців,
які у своїй творчості здебільшого керувалися розу-
мом. Вступати на територію мистецтва більш ран-
нього періоду – завдання не з легких, тут потрібно
вміти відчувати. Відчувати українською душею, чим
завжди була багата наша країна і що безжально ви-
мивав з неї ринок в останні десятиліття.
Утім, в основі появи проєкту LIFE. STILL. LIFE лежав
саме розум. Після успішної виставки навесні 2016 р.
Наталія Корф-Іванюк та її чоловік (художник Олексій
Іванюк) вирішили поїхати в Базель подивитися на
найбільший ярмарок сучасного мистецтва, а поба-
чивши сучасників, відвідали Фонд Бейлера, де впер-
ше на власні очі побачили роботи Клода Моне. Три
роки потому живі враження стали основою нової
серії Наталії Корф-Іванюк. Моне оцінив вчинок ху-
дожника і захотів вступити в діалог.
Цей проєкт – ще одна сходинка в трансформації
Наталії як мистця. З кафедри образотворчого мис-
тецтва Полтавського національного університету
ім. Ю. Кондратюка вона вийшла жанровим художни-
ком, що працює в реалістичній манері. Через кілька
років додала в живопис елементи геометричної аб-
стракції, трохи пізніше – аплікацію, де матеріалами
для аплікацій служили знайдені художницею по всій
Україні артефакти.
І ось зараз – новий ступінь – діалог з художником,
з яким Наталію розділяє століття. Сама назва
LIFE. STILL. LIFE вже багатогранна. Це й обігравання
англійського still life – у перекладі «натюрморт»,
і апеляція до витоків жанру, що зображав у прямому
сенсі мертву природу – мисливські трофеї, і своєрід-
ний маніфест художника про життя, яке заново на-
роджує мистецтво. Великоформатні картини – чер-
говий сміливий крок Наталії – вражають своїм мас­
штабом і експресією. Сила колірних взаємодій, так
вміло підібрана нею, залишає поза конкуренцією ба-
гатьох українських адептів колористики. При цьому
в натюрмортах відчувається вибудувана атмосфер-
на вібрація, динаміка. Енергія художника – це те, що,
здається, навіть позбавило роботи рам: живопису
було б у них тісно.
Для свого часу Клод Моне став авангардистом, звер-
нувши увагу на досягнення науки (закони оптики у жи-
вописі), промисловості (новомодні тюбики з фарбою)
та техніки (паровоз, щоб виїжджати на пленери).
У ХХ ст. Жан-Мішель Баскія розписав залізничний по-
тяг Моне балончиком – тюбиком, що еволюціонував
за часів імпресіоністів. А сьогодні Наталія Корф-Іванюк
неначе замкнула ланцюг, зробивши hommage обом ху-
дожникам, додавши елементи стріт-арту в створенні
свого проєкту-діалогу з Моне.
 #4 19

Мамут Чурлу (Сімферополь)

Сніданок, 1988
Картон, олія

71
Ювіляри
Анастасія Швидюк, мистецтвознавець

Дорога
до себе
самого

72
 #4 19

2019-го року талановитому україн­

ському художникові Володимирові
Івановичу Пасівенку виповнилося 80
років. Стільки ж часу він несе своїм
життям світло краси і людяності,
створюючи світ неповторних обра­
зів, зрощених на ґрунті народних
традицій та міфології. Як зазначає
сам художник, «мистецтво – наче
Древо, і, щоби воно росло, цвіло й
щедро родило, потрібно піклувати­
ся про його коріння і про всі його ве­
ликі та малі гілки…». Гілки Пасівен­
кового родючого творчого Древа
Впевнено проросли в сучасний мис­
тецький процес, ставши його
невід’ємною частиною (цього ж
року твір «Прогулянка» (2017–2019)
став окрасою трієнале українського
малярства в Центральному будинку
художника).
Пасівенко – мистець широкого творчого діапазо-
ну. Він поєднав у собі художника-монументаліста,
живописця і дизайнера. У цій публікації ми хочемо
розкрити саме монументальну сферу його творчос-
ті, адже сьогодні цей вид живопису через ненаситні
апетити носіїв ринкового бізнесу втратив належне
ставлення до себе, подекуди зникаючи зі стін, відхо-
дячи в забуття з волі безкультурних багатіїв. Ця стат-
тя має на меті повернути увагу до стінописів та на-
гадати читачам про цілий культурний пласт,
невід’ємною частиною якого були розписи.
Потяг до мистецтва Володимир Іванович відчув з
дитинства. Важкими спогадами стали спроби стати
студентом Київського художнього інституту – не ви-
йшло… Але того самого року юнак був зарахований
студентом Московського вищого художньо-промис-
лового училища. Здобувши художню освіту, попри
перспективні пропозиції йти в аспірантуру та викла-
дати, Пасівенко однозначно вирішив повертатися
на Батьківщину, в Україну. «Підсвідомо відчував у
собі синівський обов’язок до отчого краю…»
Прощаючись зі світовими шедеврами москов-
ських музеїв, художник вирушає до Києва. Починає
працювати дизайнером у конструкторському бюро
Генерального авіаконструктора О. К. Антонова. Саме
тут відбулася його перша художня виставка. Душа
мистця прагнула до чуттєвого, інтуїтивного, поетич-

Володимир ПасІвенко Володимир ПасІвенко

Розпис у Варваринському «Біль землі», 1987–1989
боковому вівтарі Розпис в Національній
Михайлівського Золотоверхого бібліотеці України
монастиря, 2000 ім. В. І. Вернадського 73
ювіляри
ного – до живопису. Тому Пасівенко написав заяву-
сповідь самому Олегові Костянтиновичу Антонову,
Володимир ПасІвенко
щиро зізнаючись, що дизайн – не його стихія. Анто-
«Вогонь», 1978–1981
Розпис в Науково-технічній нов підтримав бажання юнака і дав «добро» у твор-
бібліотеці нового корпусу чий світ. «Я був тоді щиро вдячний цій людині висо-
Київського політехнічного кого інтелекту, безмежної широти і колосальної
інституту
енергії, і дуже радий, що особисто знав цю велику
людину», – зазначав художник.
Початок творчої діяльності Пасівенка як художни-
ка-монументаліста збігся з періодом 60-х рр. XX ст.,
коли в Україні відбулося нове становлення й бурх-
ливий розвиток монументально-декоративного
мистецтва. У Київській організації Національної спіл-
ки художників України з’явилася нова секція – сек-
ція монументально-декоративного мистецтва, що
Володимир ПасІвенко була патріотично налаштованим колективом. На той
«Вода», 1978–1981
час це була єдина секція, де панувала рідна україн-
Розпис в Науково-технічній
бібліотеці нового корпусу ська мова. Зачинателями, найактивнішими постатя-
Київського політехнічного ми цього колективу були видатні художники В. За-
інституту
дорожний, С. Кириченко, Г. Довженко, І. Литовченко,
М. Стороженко, В. Мельниченко, Е. Котков. У секції
74
плідно працювала ціла плеяда талановитих само-
бутніх художників, таких як В. Прядка, О. Дубовик,
А. Гайдамака, В. Григоров, І. Марчук, М. Малишко,
В. Мельниченко, Є. Петренко, Ф. Тетянич та ін. Саме
в цьому середовищі і реалізувалися масштабні дер-
жавні проєкти. Численні квадратні метри стін київ-
ських будівель, розписаних з колегами-монумента-
лістами, донині бережуть славетну історію рідної
землі мистців.
Завдання, що стоять перед художником-монумен-
талістом, є надзвичайно широкими і виходять за
межі, власне, живописного полотна. Така праця ви-
магає усвідомлення архітектури і художнього твору
як єдиного цілісного організму. Саме таких якостей –
монолітності та органічності, гармонійного вклю-
чення твору в простір прагнув досягти Пасівенко,
і це відчутно в низці його композицій. Серед них –
камін «Кукерські маски» в залі прийомів Болгарсько-
го генерального консульства (1971–1972), у темпер-
ному розписі «Весна» (1973), комплексному рішенні
Музею книги та книгодрукування України (у співав-
торстві) (1974–1979), у комплексі декоративних роз-
писів «Українське народне весілля» (триптих) та «Ніч
на Івана Купала» (триптих) (1978–1979) в готелі «Укра-
їна» в Москві.
Утім, найяскравіше художник розкрився в мону-
ментальних розписах інтер’єрів двох бібліотек Киє-
ва державного значення – Науково-технічній біблі-
отеці нового корпусу Київського політехнічного
інституту (1978–1981) та Національній бібліотеці
України ім. В. І. Вернадського (1987–1989). Будівля бі-
бліотеки КПІ – це один із тих архітектурно-художніх
ансамблів, де архітектура та живопис взаємно
допов­нюють і збагачують одне одного. Композиції
розташовані на чотирьох поверхах бібліотеки й при-
свячені чотирьом стихіям – основам людського жит-
тя («Земля», «Вода», «Вогонь», «Небо»). Художник
розкриває теми через образи загальнолюдського,
космічного значення. Індивідуальний стиль Пасівен-
ка виявився насамперед у спроможності злагодже-
но поєднувати велике з малим, глобальне з індиві-
дуальним, загальнолюдське з національним. Компо-
зиції мають поліфонічну побудову, з наближенням
до творів нам відкриваються нові світи й нові герої.
1970–1980-ті роки характеризувалися пошуком ху-
дожниками всіх сфер нової образної мови у вирі-
шенні великих соціально значущих тем, де виразні-
ше зазвучало індивідуальне, особисте, суб’єктивне.
Стінописи, виконані художником в бібліотеці КПІ, на-
очно демонструють таку тенденцію.
Не менш масштабним, сміливим, органічним про-
єктом стали розписи холу Національної бібліотеки
ім. В. І. Вернадського, виконані у співавторстві з Во-
лодимиром Прядкою. За монументально-декоратив-
не панно «Біль землі» в 1998 р. авторів було нагоро-
джено Національною премією України ім. Тараса
Шевченка. Сьогодні, як і вчора, споруда бібліотеки

сприймається наче храм культури і науки, як зразок
синтезу архітектури та мистецтв, віддзеркалення но-
вітньої епохи!
Мистці, представники різних художніх шкіл, сві-
домо об’єднали свої зусилля, доповнивши один од-
ного для реалізації цього проєкту. Загальна площа
панно – 310 кв. м. Як зазначає сам художник: «“Біль
землі” – це наше філософське усвідомлення як гро-
мадян, як мистців періоду кінця XX століття – століт-
тя найбільш наелектризованого, століття комп’ю­
терного, століття ядерного». Побудована на симво-
лічно-метафоричних образах основна думка сприй-
мається і хвилює. Довкола центральної фігури
матері з донькою на руках – «сучасної мадонни» бу-
шує полум’я. Це полум’я людської жорстокості, зух-
валості, насильства, невігластва. Окрім узагальне-
них образів, є посилання на конкретні події, а саме –
зображення фрагмента четвертого енергоблоку
Чорнобильської АЕС, що саме вибухнув, а поруч –
постать опечаленої старої жінки в оточенні малих
хаток, полонених радіоактивними молекулами. Де-
таль ця символічна; вона є інформатором сумного
історичного факту: загрози ядерної катастрофи.
Отже, розпис став носієм історії. За цим дійством у
тривожному чеканні спостерігає людство різних ча-
сів, серед тих постатей зображена й важлива осо-
бисто для художника Катерина Білокур. Сюжет не
безнадійний, зір глядача захоплює світла фігура ма-
тері, яка береже дитину… Біль землі ще можна вга-
мувати! Художники відходять від статичної врівно-
важеності, характерної для тогочасного настінного
живопису. Образи Пасівенка і Прядки хвилюють і
бентежать, викликаючи почуття відповідальності,
закликають не бути байдужими до болю Землі.
Художник працював з різними видами архітекту-
ри: це й робота з металевим декором у ресторані
«Золоті Ворота», комплексне рішення Музею книги
і друкарства України, кольорове оформлення ціло-
го мікрорайону «Троєщина-1». Скрізь об’єдну­
вальною рисою ставало уважне ставлення Пасівен-
ка до архітектури, усвідомлення взаємозв’язків, жит-
тєвих процесів, що відбуваються в ній.
Після розпаду СРСР зникла потреба в нових масш-
табних розписах, а монументалісти залишаються на
узбіччі… Проте з приходом нової влади художники
все ж таки одержують підтримку громадськості та
нові державні замовлення. Релігійне табу відходить
у минуле, і нове життя отримують київські храми.
З радістю в серці мистці взялися за відновлення роз-
писів знищених Михайлівського Золотоверхого мо-
настиря, Успенського собору Києво-Печерської лав-
ри. У створенні розписів художникам доводилося
спиратися на збережені архівні матеріали, заново
відкриваючи знищені сюжети та іконографію.
Мури та інтер’єр унікальної (заново збудованої)
пам’ятки українського бароко – Михайлівського мо-
настиря – були розписані колективом художників:
#4 19
О. Володимировою, В. Григоровим, В. Прядкою разом
із В. Пасівенком та його донькою Богданою. У храмі
Володимир ПасІвенко
над розписами поруч також працювали ентузіасти,
«Вогонь», 1978–1981
талановиті мистці М. Малишко, О. Бородай… «Святий Розпис у Науково-технічній
апостол Андрій Первозваний», «Свята великомуче- бібліотеці нового корпусу
ниця Варвара», «Святі Борис і Гліб», «Святий Володи- Київського політехнічного
інституту
мир», «Свята княгиня Ольга», «Покрова», «Архангел
Михаїл», виконані Володимиром Івановичем у Вар-
варинському боковому вівтарі в дусі українського ба-
роко, справляють враження надзвичайної стилістич-
ної достовірності та органічного єднання з архітекту-
рою. Розписи виконано в найкращих барокових
традиціях – яскраві, свіжі барви, багатство деталей у
вбранні святих, ілюзорні декоративні рельєфи. Від-
чуття історичної правдивості досягнув Пасівенко та-
кож у розпису «Третій Вселенський Собор в Ефесі»
(2011) у відновленому Успенському соборі Києво-Пе-
черської лаври. З великою увагою й скрупульозністю
прописані всі деталі убранств духовенства – від най-
меншої перлинки на митрі до оксамитових драпіру-
вань риз із вишивкою. Кожна постать зображена в ін-
дивідуальній позі зі своїм неповторним жестом, пе-
ребуває в активній взаємодії, завдяки чому загальній
сцені притаманне враження цілком реальної події,
свідком якої став сам художник.
Великий мистецький шлях Володимира Пасівен- Володимир Пасівенко
ка – це дорога до себе самого. У багатоманітній твор-
чості художника змінювались епохи, зазнавала змін
і його творча спрямованість… Та скрізь незмінною
є талановита рука майстра. Упевнено крокуючи цим
непростим шляхом, він залишився вірним своєму
призначенню, самовіддано сповідуючи найвищі мо-
ральні цінності. Образи, створені мистцем у само-
бутньому стилі, виявляють високу живописну куль-
туру, перейняті щирим захопленням національними
традиціями та ліричним світосприйняттям закоха-
ної в життя людини. Своїм величезним мистецьким
доробком він продемонстрував високе служіння
своєму народові, збагативши художню культуру
України.
75
ім’я в мистецтві
Віктор Гонтарів
Останні перегляди студентів
В. Гонтаріва: Світлана Сьянова.
«Земля Довженка».
Ескіз розпису. ХДАДМ,
14 червня 2009 р.
Фото Є. Котляра
76
Євген Котляр, кандидат мистецтвознавства
ГОНТАРІВ FOREVER:
МиCтець та Вчитель.
Десять років без МАЙСТРА…
Здається, це було вогкого осінньо­
го вечора понад двадцять років
тому. Ми з колегою завітали до ху­
дожніх майстерень на вулиці Куль­
тури в Харкові. Назустріч, прочинив­
ши двері, висунулася вражаюча фі­
гура Віктора Гонтаріва, який чекав на
нас. Бічне світло прослизнуло по об­
личчю надзвичайної фактури, яка
відгукнулася в моїй уяві портретом
Джузеппе Арчімбольдо. Багато разів
я повертався до цього образу, коли
уявляв Майстра одним з багатьох
мешканців середньовічної Флорен­
ції, навіть ні, – Падуї, де залишив свій
нетлінний слід бог його мистецтва –
Джотто ді Бондоне. ...Ось Віктор Ми­
колайович спішно проходить по
П’яцца делле Ербе, залишаючи пра­
воруч величне палаццо делла Ра­
джоне, звертає в одне з вузьких під­
воріть і зникає в арці двору, що веде
вглиб світлового колодязя... А ось,
у залитій сонцем майстерні, він пе­
ретирає вапно та крейду з підмай­
страми своєї боттеги, проціджує
густу оливкову олію, демонструє
віртуозність живописного фарбу­
вання, виразний «стьобаний» кон­
тур «пластичного» малюнка – так
він називав свою рисувальну техні­
ку, що допомагала найточніше зі­
ткати зображення. Далі перед очима
виникають стіни, риштовання, сві­
жий набризк інтонако Й широкі за­
ливки флейцем. бачу лічені май­
стровиті удари пензлем по живо­
писному полю, що виривають з
м’якого середнього тону контрасти
колірних акцентів, відчуваю церемо­
ніальну з відтінком іронії розмову з
нащадком герцогського сімейства,
яке обрало Мистця з багатьох колег
його гільдії... Я уявляв, як він запро­

сто розмовляє з Андреа Мантенья
на порозі падуанської майстерні
Франческо Скварчоне, обговорює
секрети ґрунтовки, нові теорії пер­
спективи і чутки про столичні інтри­
ги венеційських дожів... Здається,
якби Гонтарів народився на 500 ро­
ків раніше, то органічно вписався б
у ренесансний контекст Італії. Але
сталося це зовсім в іншому місці,
в одному з глухих сіл Слобожанщи­
ни, на щедрій та жертовній україн­
ській землі. І справді, для харків­
ського мистецького середовища він
здавався прибульцем з інших світів,
якого могли обожнювати або нена­
видіти, але завжди вважали люди­
ною особливого творчого масшта­
бу, самобутнім і неповторним.
Тоді, у середині 1990-х, я завітав до нього поспіл-
куватися про харківське мистецьке середовище, зо-
крема андеґраундне, дізнатися про імена та угрупо-
вання. Тут Віктор Гонтарів завжди був своїм, про що
також казав: «Сам не сидів, але вітання з КДБ отри-
мував час від часу». Матеріал про мистецьке життя
сучасного Харкова замовив мені журнал «Art-Line» –
одна з перших «ластівок» глянцевого мистецтво­
знавства в Україні. Розмови з Метром не вийшло. Ма-
буть, у ті часи інтерв’юер із мене був нікудишній. Як
будь-яка яскрава особистість, Віктор Миколайович
не любив нудних академічних розмов, особливо про
ранжири художників. І в живопису, і в бесіді він по-
любляв жваву образну мову й соковиті мазки. Поєд-
#4 19
нував у собі високий, майже театральний пафос і ру-
бав «правду-матку». Майстер був «своїм» для бага-
тьох, навіть майже випадкових людей, у яких він
відчував відкритість та щирість, і водночас вкрай не-
примиренним до тих, від кого виходили фальш, ли-
цемірство й сірість. У нього взагалі був особливий
нюх на таланти, до яких він сам тягнувся, відчуваю-
чи свою особисту причетність до їхньої долі. Одним
словом, вибирав завжди він... друзів, учнів, жінок.
Ревно оберігав своє близьке коло від усіх, хто зачі-
пав його або зазіхав на цілісність його життєвого
простору. Але все це становило периметр його жит-
тя та культурного оточення, у центрі якого завжди
була головна муза його пристрасті – Живопис,
а якщо точніше – Малярство. Саме так Гонтарів
сприймав свою ниву творчості. «Я не живописець,
я маляр», – повторював він, демонструючи словами
й на практиці різницю між станковізмом та монумен-
талізмом.
Пригадую перегляди його учнів в Академії дизай-
ну і мистецтв у Харкові, які ми навіть потайки запи-
сували на диктофон. Такого вичерпного психологіч-
ного й навіть фізіологічного портрета кожного сту-
дента з обґрунтуванням його досягнень у ремеслі
не міг дати ніхто інший. Він щиро підтримував, а ча-
сом і роздавав аванси тим, у кого відчував мистець-
ку жилу, так само як і «скидав у безодню» або не по-
мічав тих, кого вважав бур’яном на чистому полі
мистецтва. Учнів своїх любив надзвичайно, вважав
їх власними дітьми, розумів чесноти і межі кожного.
У середині 2000-х років у студентському середови-
щі монументалістів на Гонтаріва, педагога і худож-
ника, почалася особлива мода. Навіть ті, хто бував
кілька разів у нього в майстерні, гордо записували
себе в учні Майстра, затуляючи його ім’ям тих, хто,
може, менш блискуче, але методично роками зро-
щував у них зачатки художників. Бувало й навпаки,
Останні перегляди студентів
В. Гонтаріва: Анна Саєнко.
«Михайло Бойчук. Розстріляне
Відродження». Ескіз розпису.
ХДАДМ, 14 червня 2009 р.
Фото Є. Котляра
77
ім’я в мистецтві
Останні перегляди студентів
В. Гонтаріва: Тетяна Іванова.
«Червоний вертеп». Ескіз розпису.
ХДАДМ, 14 червня 2009 р.
Фото Є. Котляра
Віктор Гонтарів зі своєю
дипломницею під час захисту
на кафедрі монументального
живопису ХДАДМ, 2007 р.
Фото Є. Котляра
78
бо Майстер любив і притягував таланти. Але, у вся-
кому разі, саме Гонтарів робив фінальне огранюван-
ня монументалістам, які виходили зі стін Академії в
самостійний творчий простір. Багатьох він протегу-
вав ще в їхні студентськи роки, використовуючи
власні зв’язки і впливи, і дбайливо, батьківським
жестом передавав своїм колегам – мистецтвознав-
цям та галерейникам. Для своїх учнів він не шкоду-
вав часу, не чекав від них якоїсь користі – це дійсно
були його діти, які нерідко працювали в нього в май-
стерні, не маючи власного кутка для творчості.
Водночас він чудово усвідомлював міру свого та-
ланту й ту царину мистецтва, де панував сам і просу-
вав до неї своїх учнів. Здивовані такою самовіддачею,
учні часто запитували його, чи не боїться він так щиро
роздавати свої знання й секрети майстерності. На це
Віктор Миколайович вимовляв, що безкорисливість
і відкритість йому анітрохи не загрожують, оскільки
ні­хто з його учнів не зможе за життя Майстра підня-
тися вище нього. Як і для будь-якого генія, в оцінках
студентів для нього не було «золотої середини» – або
«5», або «2», причому незрідка це ставилося навіть не
за якість твору, а за «місце в мистецтві».
Найяскравіші роки педагогічного розквіту Гонта-
ріва в Академії (хоча учні в нього були завжди) при-
пали на кінець 1990-х – середину 2000-х років. І най-
блискучіший його творчий роман, незважаючи на
роки навчання в Ленінграді – у славетній «Мусі» (так
Гонтарів називав свою мистецьку альма-матер, Ле-
нінградське вище художньо-промислове училище
імені В. Г. Мухіної), був пов’язаний з Україною. І в ньо-
му було все: від пронизливих епічних пейзажів, що
рвуть серце, біблійних і козацьких картин та народ-
ного буття до оголеного як нерв гоголівського
циклу, який, як він сам говорив в останні роки, став
для нього фатальним.
У ці вдячні роки він порушував зі студентами при-
голомшливі теми української історії та культури,
завжди їх присмачував народним гумором і роман-
тичним, а часом – залежно від теми – і драматичним
гротеском. Останні роки були спрямовані на рекві-
єм українському «розстріляному Відродженню».
Інтереси його як мистця та вихователя нового поко-
ління монументалістів оберталися не тільки навко-
ло титульних культурних героїв, а й навколо
середовища колективної свідомості українців, на-
родної культури. Серед робіт його студентів вирішу-
валися образи Сковороди, бойчукістів, сміхової
культури й українського побуту, козацтва, бандурис-
тів, історії Слобожанщини, світу єврейських місте-
чок України. Сплав неопримітивізму та проторене-
сансу, які він вирощував у своїх учнів, піднімаючи на

прапор Джотто, Бойчука та Приймаченко, перетво-
рював будь-яку композицію в епічну панораму на-
родного життя, чи то пісня українському селу або
єврейському містечку, чи простому козацтву або
старшині, першим слобідським фортецям на землях
Дикого поля або шахтарському краю. Шкода, що
більша частина цих ескізів загубилася, і ця блискуча
доба Гонтаріва-педагога залишилася тільки в пам’яті
учнів і педагогів, але ж це був зліпок часу, живий
сплеск і щирий інтерес до правди української істо-
рії. Бо сьогодні вже трохи інший час, і через 10 років
без Гонтаріва молодим студентам уже потрібно по-
яснювати, хто він такий і що значить для українсько-
го мистецтва.
Я пам’ятаю його останні дні в Академії і перегля-
ди травня та червня 2009 р., коли хвороба й відчут-
#4 19
тя неминучості все сильніше охоплювали художни-
ка, і він, по суті, прощався з нами. Останні перегляди студентів
Через два місяці Майстер покинув цей світ, щоб при- В. Гонтаріва: Сергій Харлашин.
єднатися до сонму тих, що були для нього апостолами «Бабине літо 1945 року…».
української культури: Сковороди, Гоголя, Курбаса. На- Ескіз живописного панно.
ХДАДМ, 14 червня 2009 р.
справді він завжди був з ними в одному ряду, і його Фото Є. Котляра
«Umbra Vitae» (тінь життя) давно переплелася разом з
ними. Але, на відміну від багатьох своїх побратимів по
духу, спочилих у злиднях, шаленості або забутті, він пі-
шов у довічному визнанні та зеніті слави, яким і хотів
увійти в українське мистецтво. Для всіх, зокрема для
його учнів, він назавжди залишився просто як Гонта-
рів, Мистець та Вчитель. Він не закрив за собою наглу-
хо двері, а навпаки, – залишив потужний світловий по-
тік, що висвітлює досі коло його життя, що триває в уяві
його шанувальників і послідовників.
Після захисту монументалістів:
серед колег та дипломників.
ХДАДМ, 2006 р.
Фото Є. Котляра
79
творчий портрет
Ольга Собкович, арт-критик
Коли маєш серйозний бекграунд ві­
Дмитро Просвєтов зуальних творів, твоя пам’ять, від­
Коло, 2010 кидаючи другорядне, зайве, лишає
Папір, графіт
справжнє, виважене… те, що збага­
чує й несе в собі «мистецьку якість»
Дмитро Просвєтов
Самара, стариця, 2017
поза часом. Так, у моїй візуальній
Папір, графіт пам’яті завжди присутні твори
Дмит­ра Просвєтова.
80
«Той, що зникає».
Графіка Дмитра
Просвєтова
Роки навчання… Його рисунки закарбувалися
ще з переглядів у НАОМА: була в них, окрім висо-
кої культури майстерності, якась особлива душев-
ність, щирість та делікатність подачі, що унаочню-
вала самобутність бачення, чистоту та глибину
відчуття цього Світу автором. «Не студент, а тала-
новитий художник, що вже склався», – думала тоді
я. Через деякий час до нашої редакції Микола Ком-
панець (нині покійний) приніс невеличку публіка-
цію про свого учня, якого вважав серйозним і вар-
тим уваги мистцем. Ним виявився Дмитро. Далі
було кілька публікацій, а потім Дмитро зник… І, га-
даю, київське мистецьке середовище втратило від
цього.
І ось нині «Gallery 83» презентувала персональну
виставку Дмитра Просвєтова «Той, що зникає», яка
демонструвала твори останніх десяти років, тож її
можна вважати ретроспективною. Складалася вона
з трьох частин: карпатські та кримські пейзажі, ви-
конані графітом; студентські рисунки оголеної нату-
ри (з фондів НАОМА) та графічна композиція «Коло»
(синтез портретних зображень і алегоричних обра-
зів), яка стала основою для відео-інсталяції в про-
сторі.
Назва «Той, що зникає», найімовірніше, про
тип вільного, талановитого та щирого у своїй твор-
чості мистця, яким є Дмитро. Принциповий, мисля-
чий, вимогливий до себе, професії. Він не шукає
дешевої популярності, не женеться за комерцій-
ною успішністю, а просто творить, і місця для про-
фанації в цьому не може бути. Художник не вико-
 #4 19

нує замовлень і, за власним зізнанням, їх не праг-

не, бо в кожному разі це зобов’язує, позбавляючи
свободи.
«Усе геніальне – просте» – влучна теза про твор-
чість Дмитра Просвєтова. Він передає людину чи
природу так, що ви неодмінно закохаєтеся в особли-
ву атмосферу його реалістичних і водночас ірреаль-
них картин, для яких характерною є камерність
(у цьому відчуваємо єдність єства автора з творами).
Справжність крізь мистецьке бачення Дмитра набу-
ває особливого значення та глибокої лірики, його
пейзажі – це українська самобутність, милування
щезаючою душею нашої минувшини. Так, його гра-
фіка більше про «відчуття», а не «розуміння». І ці від-
чуття – наслідок копіткої багаторічної праці. Кожен
твір – ідеально відчуте, якщо ж ні, то автор знищує
свої роботи «до того, як воно не вдалося, не має іс-
нувати», – каже Дмитро. Тож не дивно, що довгий час
(близько 10 років) він працював на пластику, який
вважає одним із найкращих матеріалів для роботи
над собою, багаторазово стираючи недовершене,
на його погляд, зображення. Однак не варто дума-
ти, що всі твори, які є в доробку Дмитра, завершені
й ним утверджені. Іноді це – пленерна замальовка, Дмитро Просвєтов
Вечір. Грудень, 2013
роботу над якою було раптово припинено через
Папір, графіт
дощ чи зміну освітлення.
Розглядаючи експоновану графіку, розумієш, що Дмитро Просвєтов
простір – це те, з чого народжується / розпочина- Полонина Псарівка. Карпати, 2016
ється кожен образ художника. Навіть площина бі- Папір, графіт
лого паперу, що домінує в деяких композиціях,
є важливим візуальним засобом його творення.
Чистий простір творів Просвєтова потужно про-
мовляє, дає дихати та занурює в середовище, делі-
катно розгортаючи через сфумато фрагмент при-
роди. Іноді, здається, зображення виникає з певно-
го середовища і зникає в ньому, іноді воно саме
створює цей простір, що володіє якоюсь напівре-
альною глибиною та атмосферою. Зазначена про-
сторовість творів досягається роботою тоном. Пля-
ми різної тонової насиченості надають композиці-
ям акварельності, його рисунок «живописний»
у своїй тонкій градації-перетіканні тонів, півтонів
сірого. Сам автор пов’язує це з особливостями
матеріалу – графіта, який дає широкий інтервал то-
нових градацій. Проте домінування тону не викрес-
лює повністю лінії, яка в гармонійному співвідно-
шенні з плямою творить цілість певних композицій.
Отже, графіка Дмитра Просвєтова – це неймовірно
рафіноване відчуття нюансів тон–напівтон, тінь–
напівтінь, і це – точна лінія малюнка, що майстерно
розставляє акценти.
Дмитро належить до досить рідкісної на сьогодні
когорти рисувальників, що володіють бездоганним,
ідеальним «рисувальним слухом» (на кшталт музич-
ного). Його талант, безперечно, збагачує безмежний
колодязь під назвою «Мистецтво», з якого багато
черпають, але не кожному дано наповнювати!

81
творчий портрет
Оксана Гаврош, кандидат мистецтвознавства

Експозиція проєкту «ЗРІЗ»
у львівській галереї «Дзиґа»,
2019
Анна Миронова
Природа – храм живий, де зронюють колони
бентежні стогони і неясні слова.
Там символів ліси густі, немов трава,
крізь них людина йде і в них людина тоне.
Ш. Бодлер. Відповідності.
Проєкт Анни Миронової «Зріз» –
своє­рідне занурення у світ думок,
де емоційне поступається рефлексії
та процесу самопізнання. Це не інту­
їтивне осягнення розмаїття сюже­
тів, побачених чи підгледених у світі
природи, а радше уважне дослі­
дження того, що не здатне одразу
вхопити око. Дискурс виступає
своє­рідним інструментом пізнання,
де між мимовільними, на перший
погляд, штрихами, вичитуються
значення та змісти, які в мовчанці
виголошує художниця.
НА ЗЛАМІ
ЗРІЗІВ
Свої захоплення і враження Анна Миронова
будує на глибокому осмисленні, систематизуючи
фрагменти, концентруючись на аналізі та виведенні
чіткої канви цілого проєкту. Візуалізований досвід,
емоції, чи спостереження, мов відкритий щоденник,
такий собі гербарій плинних думок, що розкриває
сутність її мистецької особистості.
Світ природи – один з вимірів, у якому з легкістю
живе уява художниці. Уникаючи шаблонності у від-
творенні гармонії світу, Анна Миронова штрихами,
лініями й плямами відтворює його вітальність,
вибудовуючи в елементах експозиції цілу ліричну
сагу про надії та розчарування, мрії та буденність.
«Дивлячись на поверхню – бачиш вглиб», – заува-
жує художниця. І дійсно, вона, мов той скульптор,
що відсікає все зайве, оголює на папері власний до-
свід та думки без галасу й зайвої репрезентатив-
ності, не боячись залишатися на території приват-
ного світу.
Роботи із серій «За течією», «Плин», «Горизонталі»,
«Крізь» – нашарування ліній, із товщі яких пробива-
ється мерехливе світло. Його вібрація складає осно-
ву композиційного рішення. Сила натиску та інтен-

82

сивність штрихів графітом – тональні коливання
емоцій. Сакральна «чистота» форми, вільної від зо-
бражальності та предметності, сприймається як
зона свободи, не тільки власної, а насамперед мис-
тецької. Це дає змогу відійти від суб’єктивності, влас-
тивої кожному авторові, уникнути культурно-худож-
ніх асоціацій.
Загострена внутрішня напруга вирізняє графічні
твори із серій «Безмежно», «Край» та «Почування».
Рухливе просторове середовище наче драма, зітка-
на з різких, коротких ліній та спалахів світла – білих
горизонтальних плям. Художниця не просто виплес-
кує на папір свої емоційні згустки, а логічно вибудо-
вує лінію мізансцен, наповнюючи змістом та фор-
#4 19
Експозиція проєкту «ЗРІЗ»
у львівській галереї «Дзиґа»,
2019
мальною цілісністю кожний фрагмент. Так їй вдаєть-
ся розкрити внутрішню структуру непредметних
творів, що складає їхній образний зміст та самодо­
статність.
Проєкт «Зріз» – персональна лабораторія досві-
ду Анни Миронової. Досвіду, набутого в спілкуван-
ні з природою. Це тема, до якої вона постійно
повертається та аналізує, у чому проявляє свою по-
зицію художниці в інформаційній культурі глобаль-
ного світу. Її мова – лаконічна та виразна, позбав-
лена суспільного галасу та відповідальності за люд-
ство. Лише мерехтливе світло між штрихами – її
сяйво внутрішньої свободи, набутої наодинці з
природою.
Анна Миронова
За течією, 2017
Папір, олівець, рисунок
83
ім’я в мистецтві
Ольга Собкович
Михайло Грицюк
Мрія, 1979
Мармур
«Троянда Чилі» Михайла Грицюка
Він – український юнак (син емігран­
Михайло Грицюк тів із Закарпаття), що з восьми років
Балерина. Фрагмент, 1978–1979 живе в передмісті Буенос-Айреса.
Мідь, гальванопластика
Тут, в Аргентині, починає навчання у
вечірній художній школі, де в остан­
ні два роки переходить з живопис­
ного на скульптурний факультет.
Згодом стає вільним слухачем Ін­
ституту пластичних мистецтв, у яко­
му студіює скульптуру в майстерні
Антоніо Сассоне та Тіддоне [1]. Свої­
ми наставниками вважає аргентин­
ського скульптора Луїса Перлотті та
одного з найвідоміших мистців у
світі, що працював у дереві, мордов­
ського пластика Степана Ерьзя
(справжнє прізвище Нефьодов, а
псевдонім вказує на належність до
фіно-волзького народу ерьзя), май­
стерню якого часто відвідує. Вивча­
ючи новаторські пластичні прийоми
та манеру роботи С. Ерьзя з кебрачо
І альгАрробо (породи дерева) та його
твори, що були синтезом думки, по­
чуттів та потужного руху пластич­
них мас, формувався молодий мис­
тець Мігель. Зростаючи в розумінні
полістилічності світового мистець­
кого простору, у спогляданні творів
84
європейських майстрів І, зокрема,
скульптур О. Архипенка, Г. Мура,
Д. Манцу та Мікеланджело, А. Бурде­
ля, О. Родена, що особливо захоплю­
вали на той час, формується вільне
творче бачення та інтерес до мисте­
цтва, якому вирішує присвятити
життя майбутній талановитий укра­
їнський скульптор Михайло Грицюк.
Потім хрущовська репатріація й повернення в
1955 р. родини Грицюків в Україну (1950-го до Радян-
ського Союзу повертається й Ерьзя. Долі обох скуль-
пторів будуть схожими в умовах соцреалістичної
мистецької ситуації). Потім рік навчання в Київській
художній школі 26-річного Михайла й подальший
вступ (з другої спроби) до художнього інституту на
факультет скульптури, де його викладачами стають
Іван Макогон та Михайло Лисенко. Тут довелося пе-
реучуватися відповідно до вимог радянського сту-
дента. Процес адаптації до нового життя не був лег-
ким для людини, яка знала іншу реальність.
Проте Михайлові Грицюку судилося стати одним
із найпотужніших, найяскравіших українських
скульпторів 1960–1970-х рр. «...що змусив тверду
матерію тремтіти, палахкотіти, страждати, струме-
ніти до високого» [2]. Він став тим творцем, що зба-
гатив реалізм тих часів, подолавши прірву натура-
лізму та соцреалізму й наблизив мистецтво скуль-
птури до європейського звучання. Проте це оцінка
з погляду нинішнього (2019) року, тоді як за життя
самобутність скульптора Михайла Грицюка не була
оцінена належним чином. Зрештою, і тепер це ім’я
відоме лише обмеженому колу професіоналів. Для

більшості він асоціюється з уже хрестоматійним
пам’ятником Тарасові Шевченку в Москві (викона-
но разом з Юлієм Синькевичем та Анатолієм Фу-
женком), що став високим професійним стартом,
але не дав квитка в щасливе, сповнене творчої ре-
алізації та визнання життя… Утім, Михайло дуже
вирізнявся серед інших скульпторів власним непо-
вторним розумінням пластики й трактування
скульптурного образу, «нестандартним» для тих ча-
сів. Зрозуміло, що він значно оновив реалістичне
мистецтво України 1960–1970 х рр. І в цьому його
положення було схоже на становище Ерьзі. До речі,
майстерні обох стали центром тяжіння опозицій-
ної інтелігенції; влада ставилася насторожено. Не
дивно, що персональних прижиттєвих виставок у
Грицюка не було, лише дві посмертні – 1982-го та
1990-го років.
Тож цьогорічну виставку скульптури та графіки
«Троянда Чилі» в МЦ «Шоколадний будинок» можна
вважати третьою. Вона стала важливою подією для
популяризації доробку майстра та осягнення зна-
чення його творчості для української скульптури
другої половини ХХ ст.
Назва виставки відповідає однойменному, спов­
неному драматизму, твору Михайла «Троянда Чилі».
Скорботний образ молодої дівчини, що тримає в гі-
перболізовано довгих пальцях золоту троянду з
власних розрубаних грудей. Це символ пошматова-
ної землі, яку оспівав поет Пабло Неруда. Власне,
скульптура була присвятою поетові.
У формі – зміст. Пластичне вирішення – емоційний
вияв ідеї, суті того чи іншого образу, і це нерозрив-
но у творчості Грицюка. Ось чому його скульптури
пластично різні. Матеріал, фактура, колір – важливі
засоби виразності. У деяких бачимо апелювання до
традицій української дерев’яної скульптури, де до-
мінує статичність, монолітність роботи з об’ємом та
архаїко-спрощене розуміння образу («Креолка»,
«Креол»). До цієї категорії належить і поліхромний
«Стародавній образ». Слід сказати, що в ньому, як і
в іншому творі з дерева «Наталя» (портрет дружи-
ни), Михайло Грицюк демонструє майстерне поєд-
нання форми й кольору, що відзначається виваже-
ною делікатністю.
Жанр портрета посідає головне місце в доробку
скульптора, проте це не просто відтворення візуаль-
ної схожості, а скоріше авторське бачення духовної
суті тієї чи іншої людини, що народжує художній об-
раз – носій певної ідеї. Звідси Грицюк кожного героя
трактує через ту чи іншу стилістику. До прикладу,
експонований на виставці портрет Сергія Параджа-
нова трактовано узагальнено-декоративно. Проте
впізнаваний авторський стиль Грицюка – динаміч-
ний потік експресивної скульптурної маси, що ство-
рює «форму внутрішньої суті». «Не роздуті м’язи, не
тілесна досконалість…, а таємниця творчого акту,
напруження всіх нервових і мозкових ресурсів, бо-
#4 19
жественний спалах, який спопеляє й одухотворює,
уподібнює до Творення…» [3]. Так створено біль-
шість портретів визначних діячів культури, які є гли-
бинними образами епохи, думки, почуттів… Це гімн
Мистецтву і його творцеві – обдарованому худож-
нику (у широкому розумінні цього слова). Звідси се-
рії портретів діячів літератури та мистецтва різних
народів: Блока, Данте, Достоєвського, Мравінсько-
го, Параджанова, Пікассо, Стравинського, Ростро-
повича, Рахманінова та серії скульптур на тему ба-
лету. І в цьому проводиш ще одну паралель між Ми-
хайлом Грицюком та Степаном Ерьзі, адже головна
тема творчості Грицюка важлива й для творчості
Ерьзі [4].
Однією з домінант експозиції, без сумніву, стало
монументальне погруддя Артемія Веделя, що сво-
їм емоційно-скульптурним звучанням заповнило
простір залу. Авторові вдалося передати музику в
скульптурному образі (як і у творах «Віолончеліст
Мстислав Ростропович» та «Скрипаль Гідон Кре-
мер»). Жести рук, готично видовжені промовисті
пальці – основні виразники почуття та думки. Від-
чуття ж музики підсилюються світлотіньовою ритмі-
кою скульптурної маси. Ще одна домінанта експо-
зиції – гротескно видовжена «Балерина», виконана
в неповторній Грицюковій манері з характерною ав-
торською подачею фактури матеріалу.
Скульптура «Мистець та його муза» унаочнює ідею
Грицюка про те, що «не художник відтворює модель,
а модель відтворює художника». Напевне, так і є,
і збережені до сьогодні скульптури автора дають
можливість подальшого осягнення недооціненого
таланту Художника.
Михайло Грицюк
Мистець та його муза,
1973–1974
Мідь, гальванопластика
Примітки
1. Михайло Грицюк.
Скульптура, графіка.
Альбом. Київ : Довіра.
1996. С. 7.
2. Там само. С. 3.
3. Там само. С. 18.
4. URL : https://
cyberleninka.ru/
article/n/s-d-erzya-i-
ukrainskie-skulptory-
peresecheniya-paralleli-
vliyanie
85
творчий портрет ОКСАНА ЧЕПУРНА
Олександр Федорук Куб «Різні сторони буття», 2019
Кераміка, майоліка, ангоби, розпис

ТАЛАНТ –
ВІН ЗАВЖДИ ТАЛАНТ,
І ЦЕ ВІД БОГА!

86

Можуть сказати: недавно ж ви дру­
кували щирі слова про Чепурну-Рос­
танюк Оксану… Справді гарну стат­
тю написав про керамістку Оксану
Чепурну Василь Гудак, мій добрий
знайомий, якого знаю ще від його
молодих літ, коли той був в аспіран­
турі, а потім захистив кандидатську
дисертацію з кераміки. Сам упро­
довж цілого свого життя залишав­
ся добрим керамістом, чарівним
майстром гончарної форми, брав
участь у багатьох виставках, а про­
мотором у його пошуках був зна­
ний у давні 80–90-ті рр. ХХ ст. ентузі­
аст керамічного мистецтва, заві­
дувач кафедри художньої кераміки
незабутній професор Юрій Лащук,
#4 19
опікун керамічного мистецтва у
Львові, Опішні, де мав також улю­
бленого сподвижника Олеся Поши­
вайла, знаного В багатьох кераміч­
них осередках України. З молодих
років Оксана Чепурна почала пра­
цювати художником на львівській
фабриці кахлів. Ця невеличка фа­
брика мала свою довгу півторасто­
річну славетну історію, а сьогодні
вона переживає періоди рейдер­
ських наскоків місцевих владних
бонз-бандитів і будівельних крутіїв-
шарлатанів, які у змові з місцевими Оксана Чепурна
крутіями-архітекторами забрудню­
ють несмаком давній Львів без­
дарними висотними «свічками»
з бетону. Завдяки Оксані Чепурній, її
Оксана Чепурна
Пласт із серії
«Мікровсесвіт», 2019
Кераміка, розпис
кольоровими ангобами
87
творчий портрет
багаторічній практиці, великій під­
ОКСАНА ЧЕПУРНА
Декоративний таріль
тримці свідомої громадськості ве­
«Джерело життя», 2019 личезному досвіду, на фабриці до­
Майоліка, ангоби, поливи,
розпис моглися, щоби, як зазначив Гудак,
«ангоби, полива органічно без цеКу
вплавились у тіло керамічного
витвору» [1]. І такий технологічний
засіб не лише прискорив процес
праці; він тим самим розширив діа­
пазон творчих пошуків у сфері
орнаментики, удосконалив спосіб
експериментів з керамічними
об’єктами. У багатій історії фабрики
практика Чепурної-Ростанюк стала
відкриттям, яке належно оцінили в
Австрії фахівці, що запозичили до­
свід своїх пращурів за межами га­
лицької столиці, – мистецтво виго­
товлення кахлів, яке шанують у нас
сьогодні скрізь, як шанували в Пра­
зі, Відні, Варшаві колись, у давні
часи епохи модерну, закохані у ви­
сокий стиль архітектурних оздо­
блень, майоліки, кахлевих печей
славетного Івана Левинського
88
(1851–1919); шанують, додамо, тепер
у Німеччині, Австрії, Чехії, Польщі,
у всіх департаментах Франції – від
Нормандії до Провансу. Оксана Че­
пурна відродила в нас мистецтво
кахлетворення. Ми не помилимося,
коли ствердимо, що воістину її
творчий доробок у кераміці титаніч­
ний: мисткиня впродож піввікової
мистецької практики довела, що та­
кий вид керамічного мистецтва є
неповторний і сьогодні особливо
шанований, що інтер’єри, оздобле­
ні кахлями, керамікою Оксани Че­
пурної, викликають багато свіжих
емоцій. На виставці «Моє Трипілля»
Оксани Чепурної у Львівському на­
ціональному музеї імені Андрея
Шептицького стояли черги. Були ра­
дісними для мисткині її виставки в
інших музеях та містах, як, примі­
ром, «Вічність Трипілля» в Києві.
Я бачив вирази захоплення на об­
личчях глядачів, і мені було приєм­
но відчувати, що в пошануванні та
сприйнятті її мистецтва я сам не по­
миляюсь і віднаходжу в ньому са­
мого себе. Чепурна залюблена в
трипільську багатоваріантну кера­
міку і вбачає в ній невичерпне дже­
рело для натхнення й відродження
українського гончарства, кераміки
у творчості та на виробництві.
Можна багато писати про величне за формами
мистецької уяви керамічне мистецтво Оксани Че-
пурної – про його декоративні композиції, про ке-
рамічні каміни, килими, панно, декоративні пласти,
серії керамічних пластів «Макровсесвіт» та «Мікро-
всесвіт», пласти з декоративних кахлів, керамічні ки-
лими, килимки, декоративні тарелі, декоративні ком-
позиції. Скрізь і щоразу незвичною в уяві та водно-
час вдячною до традиційної прадавньої української
культури Оксана Чепурна постає як Майстер з не-
ймовірно врівноваженим чуттям форми, лінії, пло-
щини, об’єму, відчуттям делікатного розпису кольо-
ровими ангобами.
Художниця, закохана в незбагненно манливий
світ Трипілля, отримує щасливі обжинки від нього.
Вона, достеменно знаючи мову, типи, стилі в часо-
 #4 19

вих видозмінах пам’яток трипільських племен з

Нижнього Подністров’я, Придніпров’я, Поділля,
Волині, інших етноземель України, Румунії, збага-
чує власними уявленнями знання про таємничий
світ прадавніх людей, які відчували земну красу;
вона по-своєму сприймає форму куба, ромба, кулі,
квадрата; вона дивиться по-своєму, як прапращу-
ри створювали чоловічі, жіночі статуетки, шукаю-
чи самих себе у створюваних ними перших
пам’ятках Красивого світу. Художниця через влас-
ні твори немовби доторкається Істинного вічно не-
змінного часу поза його плинністю. Той час щоразу
ніби оживає в її творах, відроджується в нашій
пам’яті, постає в новітніх модернізованих формах,
що трансплантують кількатисячолітню давнину,
скеровуючи модерне уявлення до пракоренів кера-
мічно-гончарної культури початків цивілізації люд-
ської на наших землях… Вона, талановита мистки-
ня, фанатично закохана в мистецтво, яке творить
власноруч, – часто від зорі вечірньої до зорі перед-
світанкової! – розробляючи варіанти розмаїтих, не-
рідко осучаснених нею мотивів, що дає їй змогу в
композиціях кераміки, на її переконання, відчути
естетичну новизну цього сталого (немінливого)
буття в просторі обраної форми.
Поглянемо уважним непоспішним зором на чис-
ленні розмаїті й привабливі за формами масштабні
кулі, що різні за величиною й завданнями розписів 2019 р. для художниці переконливою, наблизила її
ангобами дають змогу наблизитися до ойкумени відчуття до глибин і таїнства української народної ОКСАНА ЧЕПУРНА
прадавньої орнаментики; дозволяють збагнути ма- кераміки. Оксана Чепурна збагнула логіку зістав- Куля «Віфлеємська зірка», 2019
гічну силу символічних графічних лінійних чи про- Майоліка, поливи, ангоби
лень ромба з колом, ритміку контура та овалу, що
сторових знаків; можливо, відчути магію протиріч, можна зауважити в стильових композиційних кон-
закладених в овали, кола, концентричні дуги ліній фігураціях мистецьких об’єктів, зорієнтованих на
або контрастів чорного і білого, як на прикладі у «Ві- локальні мистецькі декоративні традиції. У мас­
флеємській зірці»; наблизитись до з’яви позачасо- штабній формі кулі нема ані початку, ані кінця, і
вого через простір накладеного чорного квадрата вона вивершує поняття того, що є і створене для
із симетричними лініями на тлі коричневого хрес- сприйняття й розумірння цінностей огрому мікро-
та, – і все це разом, сукупно, і кожне зокрема, у кож- світу й огрому макросвіту, і воно таким є, було і
ному формальному вияві неоднозначне, в орнамен- буде в тріяді закладеного порядку часу. Це розуміє
тальній конфігурації привабливе, манливе, цікаве досвідом навчена, почуттями зрощена, ніжним сер-
в просторах шамоту або випаленої білої, рожевої чи цем вихована Оксана Чепурна – наша національна
темної в барві глини… мистецька гордість!
Домінанта фітоморфних мотивів у кулях («Велик- Кілька слів про керамічні пласти «Макровсесвіт»
день», «Керамічна доля», «Трипільська загадка», та «Мікровсесвіт» Чепурної. У них – магія форми того
«Шана землі»), вітряків-млинів у формах куль («Пе- самого кола, квадрата в лініях, що миготять, як на
рехресні дороги», «Великдень»), «гребінців», «ре- картинах майстрів оп-арту, де переплетіння з три-
шіток» у кулі «Тайнопис» вражаюче зваблива, непо- кутниками, хрестами-млинами, ромбами, де чари
вторна, індивідуальна, самобутня. Варіанти кола в безкінеччя того-таки кола несуть затаєну в них енер-
русі в кулі «Вітер», пливучих овалів у кулі «День і гетичну силу, де як наслідок народжується сприй-
ніч», – усе це разом складає панораму орнамента- няття, поєднане рівнозначно з емоціями, думками Примітка
лізованого дива, набуває символічних означень, зі- про зваби Красивого, вічно манливого і мінливого, 1. Гудак В. Сучасна
вставлено з мотивами, що поєднують сутність дво- нашого світу. кераміка виростає…
значного філософічного мислення, або ж, навпаки, І стає приємно, тепло на душі, що Оксана – наша з історії та етнографії.
немовби розгортають пливучу овальну конфігура- мисткиня, з нашої незаморської землі, що на нашій Образотворче
цію прадовгої лінії беззупинного чумацького між- землі залишається достатньо місця для краси та мистецтво. 2018. № 3.
зоряного шляху. Форма куль з шамоту стала у щастя! С. 87.

89
творчий портрет
Надія Ніколаєва, мистецтвознавець
Степан Ганжа
Із-за гори, з-за лиману, 2000
Вовна, ручне ткання
Унікальні килими
Степана Ганжі
Степан Олександрович Ганжа – ба­
гатогранний художник, визначний
майстер килимарства, талановитий
поет, соліст балету. Життя і твор­
чість мистця відрізняє глибоке на­
ціональне коріння, висока культура,
невтомна творча праця, велика лю­
бов до України. Степан Олександро­
вич – лауреат Національної премії
імені Тараса Шевченка, заслужений
майстер народної творчості України,
нагороджений преміями Данила
Щербаківського, Катерини Білокур,
Сергія Колоса та ін.
Степан Ганжа народився в с. Жорнище Іллінець-
кого району Вінницької області. У його родині зай­
малися художньою творчістю батько Олександр До-
90
рофійович (1905–1982) – відомий гончар, а також
старший брат Петро – відомий художник. Юнацькі
роки Степана пов’язані з навчанням у хореографіч-
ній студії П. П. Вірського, який високо цінував обда-
рованого танцюриста. Після закінчення студії Сте-
пан Ганжа потрапив до армії, а потім в Національний
заслужений академічний народний хор України
ім. Григорія Верьовки, де був солістом балету в 1966–
1984 рр. Численні концерти на найпрестижніших
сценах Америки, Бразилії, Іспанії, Канади, Колумбії,
Мексики, Франції та багатьох інших країн дали мож-
ливість вийти за вузькі рамки радянського режиму
й побачити життя, культуру, мистецтво різних наро-
дів світу. Разом з колегою і другом Олесем Дорічен-
ком – відомим поетом, письменником, художником,
талановитим танцюристом потай від супроводжую-
чих «кагебістів» бігали дивитися у музеї кращі зраз-
ки світового мистецтва. Після подорожей вони ще
більше захоплювалися самобутньою культурою і
мистецтвом рідного краю. Тривала дружба Степана
 #4 19

Степан Ганжа
Товаришу брате, 2012
Вовна, ручне ткання

Степан Ганжа Степан Ганжа

Павочка ходить, пір’ячко ронить, 2002 Ой у полі жито, козаченька вбито, 2007
Вовна, ручне ткання Вовна, ручне ткання

91
 творчий портрет
талановито поєднує традиційне килимарство з но-
вим сучасним поглядом, створюючи вишукані, ви-
сокохудожні килими. Він власноруч виконує повний
процес творення образу – від детального ескіза до
безпосереднього виконання. У композиціях майстер
переосмислює традиційні мотиви подільського ки-
лимарства, образи й символи народного мисте-
цтва – давні елементи геометричного орнаменту.
У його творах вишуканий орнамент ніколи не повто-
рюється. Килимам Степана Ганжі притаманна автор-
ська манера виконання, віртуозне вирішення ком-
позиційних і колористичних завдань.
Особливе місце у творчості мистця займають об-
рази козаків. Серія килимів «Ой у полі жито, коза-
ченька вбито», «Козак-характерник», «Козак-банду-
рист», «Чому я не сокіл – козак Мамай» і багато інших
знайомлять глядачів з українською історією і сим-
волами. Зворушливі образи ніби воскрешають силь-
ний український дух захисників України. Художник
прагне досконалості, довго шукає відповідних об-
разів. Спочатку створює центральний образ, а потім
додає обрамлення; тонко підібраний колорит ство-
рює настрій і дає внутрішню динаміку та глибину.
Авторські килими вражають своєю гармонійністю,
виваженою композицією, вишуканим колоритом,
яскравим і неповторним стилем.
Степан Ганжа створив унікальну серію килимів у
традиційній техніці, поєднавши традиції народно-
го килимарства з власним образотворчим бачен-
ням, розвив килимарство як унікальне явище на-
ціональної культури. У розмаїтті його творчої ді-
яльності відчувається глибоке національне
коріння, багатогранність таланту і титанічний труд
визначного майстра.

Ганжі з Олесем Доріченком вплинула на становлен-

ня, формування й розвиток художника. О. Дорічен-
Степан Ганжа
Козак Мамай, 2007 ко знайомив з українським високим мистецтвом, по-
Вовна, ручне ткання езією, літературою, класичною музикою. Вони зу-
стрічалися з творчою українською інтелігенцією,
діаспорою. Так, на літературному вечорі Олеся До-
річенка в Канаді пощастило зустрітися зі Святосла-
вом Гординським. Мистці дуже вболівали за Україну,
знали чимало фактів, що підтверджували злочини
комуністичного режиму, зокрема про події Голодо-
мору-геноциду, терор, репресії. Спільними ціннос-
тями Степана Ганжі й Олеся Доріченка були свобода
та гідність. Відродження українського мистецтва
об’єднало художників в рідкісну дружбу впродовж
п’ятдесяти років.
Після закінчення хореографічної кар’єри в Степа-
на Ганжі почалися творчі пошуки, і новими гранями
засяяв талант художника, поета, килимаря. На його
творче формування значною мірою вплинули тися-
Степан Ганжа чолітні традиції українського килимарства із ціліс-
Автопортрет, 1977 ною системою символів і знаків, неповторною орна-
Картон, акрил ментикою. Степан Ганжа тонко відчуває стилістику,

92

Так називалася пропам’ятна ви­
ставка народного художника Укра­
їни, члена Національної спілки ху­
дожників України, лауреата Всеукра­
їнської премії імені І. Огієнка Павла
Волика, що була розгорнута в берез­
ні – квітні 2019 р. в Полтавському
крає­знавчому музеї імені Василя
Кричевського. На ній було виставле­
но 85 експонатів, серед яких не лише
малярські композиції за останні три
десятиліття, а й особисті речі, палі­
тра та пензлі, нагороди, література
тощо. П. Волик добре знаний шану­
вальникам мистецтва на теренах
України, адже його персональні ви­
ставки проходили у Львові, Києві
(у Національному музеї Т. Шевченка
і Прес-центрі Міністерства закордон­
них справ), Житомирі, Івано-Фран­
ківську, Коломиї, Харкові, с. Пархо­
мівка на Харківщині, Гадячі, Дикань­
ці й Опішні на Полтавщині, рідних
Котельві й Полтаві, а також в євро­
пейських державах, США.
Павло Іванович Волик (1941–2018), уродженець
найбільшої слободи Слобідської України – Котель-
ви, ще з дитячих літ увібрав прадавній дух славних
звичаїв та обрядів, народної пісні й казок. Мистець
дав їм художнє втілення у творах. Він один із тих не-
численних художників полтавського краю, який зу-
мів єднати наслідки академічної науки з глибинним
відчуттям народного мистецтва і художніх ремесел.
Сива давнина Котельви, розміщених поблизу зна-
менитих населених пунктів, зокрема сіл Більське
(знане в історії як Гелон, за грецьким істориком Ге-
родотом), Кузьмине і Грунь, як визначних осеред-
ків деревообробного, кахлярського й гончарсько-
го промислів, знайшла своє втілення у творчому
доробку П. Волика.
У ранніх творах художника простежується зв’язок
з Львівським інститутом декоративного і приклад-
ного мистецтва – і не стільки в доборі тем, скільки в
трактуванні типово львівської стилізації форм.
Зображувальний ряд у «львівському опрацюванні»
подекуди окреслювався також поєднанням матері-
алів (дерево і метал), технік (карбування і різьблен-
ня чи малювання). У подальшому, зокрема в 1980-х,
твори набувають полтавського ліричного відтінку й
м’якої пластики. Не останню роль тут відіграв ма-
льовничий полтавський лісостеповий ландшафт,
Віталій Ханко, мистецтвознавець
Павло Волик
Ніч у травні, 2000
Картон, олія
праматірна щедра земля Котельви та ті численні
та величний Гелон»
«Моя Котелевщина
взір­ці прекрасного, з якими можна було ознайоми-
тися не лише в музеях, а й у громадських місцях (на-
родні будівлі, предмети з дерева й металу, вишива-
ні, ткані, різьблені, гончарські й плетені вироби).
Над творами декоративного й монументально-де-
коративного мистецтва П. Волик працював у 1970–
1999 рр. Водночас із цим, зокрема, в останнє деся-
тиріччя, почав активно працювати над малярською
тематикою. Перший твір «Вечір на скошеній ниві»
датується 1987 р. На відміну від своїх колег, які спе-
ціалізуються на малюванні краєвидів, його творчу
уяву й мистецьку душу захопила проблема переда-
чі сонячного й місячного сяйва. Мистець зображує
рідні місця, поетично й лірично відтворює мальов-
ничі куточки, місячні ночі над ставком чи річкою,
хати під вечірнім призахідним сонцем, сонячні ран-
ки, тихоплинну Ворсклу з її піщаними берегами, про-
стір неба опівдні над лісовим масивом. Класичними
зразками є малярські композиції «Срібна ніч» (1999),
«Ніч у травні» (2000), «Хутірець» (2003), «Озеро»
(2004), «Сонячний ранок» (2005), «Сонячні арфи»
(2007), «Задивилась хата у воду» (2011), «Зимова каз-
ка» і «Теплий вечір» (2012), «Рубіжне» (2014), що пред-
ставлені на персональній посмертній виставці.
Його твори несуть у людські душі світло сонця і
місяця, любові до рідного краю; вони наповнені
вкраїнським духом і внесені до національної мис-
тецької спадщини.
93
збереження спадщини
Надія Юрченко, мистецтвознавець

Колір неба в сонячний день

Федір Кричевський
Дівчинка в блакитному,
1903–1904
Полотно, олія

94

Сумщина пишається тим, що є ко­
лискою видатних українських мист­
ців, таких як О. Богомазов, М. Мураш­
ко, В. Зарецький, Г. Гавриленко,
І. Кавалерідзе, О. Грищенко, брати
Нарбути, Бурлюки, Кричевські та ін.
Твори багатьох із них зберігаються
в музеях країни, за кордоном, а та­
кож на батьківщині. Серед них – уні­
кальний ранній твір Федора Кричев­
ського «Дівчинка у блакитному»
з Лебединського міського худож­
нього музею ім. Б. К. Руднєва.
Під час навчання в Москві та С.-Петербурзі Федір
Кричевський щоразу на літніх канікулах відвідував
малу батьківщину. У 1901 р. він закінчив Московське
училище живопису, скульптури та архітектури, а че-
рез два роки став студентом Петербурзької академії
мистецтв. Саме в рідних його серцю пленерах, у селі
Ворожбі, що «…розташоване на шляху Суми – Хар-
ків, через Лебедин» [1], живописець удосконалював
майстерність.
З початком творчої діяльності художник був на-
лаштований на форматні композиції, серед яких ви-
окремлюються жанрові портрети матері та молод-
шої сестри Марійки. Останній, єдиний твір з великої
спадщини видатного земляка, подарувала Лебедин-
ському музею в 1960 р. Марія Григорівна Абрамець
(Кричевська).
Світове мистецтво зберігає багато яскравих зраз-
ків дитячих образів. Один із них – імпресіоністичне
полотно «Дівчинка у блакитному» (п., о., 140×75 см)
українського реформатора живопису Федора Кри-
чевського (1879‑1947). Світла та сонячна картина при-
ваблює особливою невимушеністю, безпосередніс-
тю дівчинки, яка із задоволенням позує своєму бра-
тові художникові.
«Люди в селі були гарні, і коли Федір приїздив, то
писав натуру з “жаром”, самозахоплено. Особливо
любив писати Мар’яну, яка називала його “маля-
ром”» [1]. Згодом і свою доньку художник назве ім’ям
рідної сестри.
Картина вражає майстерно узагальнюючим обра-
зом сяючої дівчинки на повний зріст серед зелені та
квітів. Етюдною жвавістю живописець зупиняє
швидко­плинну мить літнього ранку. Лазурний колір
неба з грайливими сонячними відблисками панує у
вільній сукні, що підкреслює тендітність дитини, а її
вохриста усміхнена голівка в контражурі з розпуще-
ним русявим волоссям у білому капелюшку, ніби на-
крите хмаринкою сонце, сповнена радістю прохо-
лоди. Навколо дівчинки – трохи «стомлені» липневі
кущі та помаранчеві лілії-півні, присутні також у су-
#4 19
ворому профільному портреті матері художника Па-
расковії Кричевської.
Уникаючи зайвої декоративності, автор будує
композицію на контрастах світлого і темного з ба-
гатими відтінками, залишає враження величного
та яскравого, завдяки вертикальному формату
й імпресіоністичній манері, за своєю «тендітністю»
тотожній «Трояндам у фужері» (1882) Е. Мане. Пізні-
ше, у 1910 р., в Алупці Василь Кричевський напише
«свої» троянди у склянці, де насичена гама квітів
«тримається» на прозорих градаціях спектральних
кольорів. У той час, на перетині століть, з’являються
й такі хрестоматійні твори, як «Діти» та «Портрет
Міки Морозова», написані в холодних і теплих то-
нах В. О. Сєровим, учителем Федора в Московсько-
му училищі. Різні мистці різних культур, кожний з
яких втілив своє бачення та психологічний образ
дітей.
Відтінки «лазурної блакиті» в картині Кричев-
ського гармонійно поєднуються та наповнюють
інші кольори, які заспокоюють, провокують, під-
креслюють жіночність. Сама по собі лазур має ба-
гату гаму – від ніжно блакитного до насиченого си-
нього та бузкового, вона близька до бірюзового
або до аквамаринового кольору. Її відтінками ста-
ли «берлінська», «турецька», «єгипетська синя»,
«адріатична блакитна» та «морської хвилі». Лазур
приваблива, залишає яскраве враження, як і вог-
ненно червоні барви, але вони більш категоричні.
Лазур дарує спокій і схиляє до споглядання. Дівчин-
ка на картині ніби символізує безтурботне життя,
намагається бути дорослішою в капелюшку, намис-
ті, темний колір яких перегукується з модними че-
ревичками, а в руці тримає пір’ячка павича, що під-
креслюють тонку натуру.
У Ворожбі шанували родину Кричевських,
«пани з панів, завжди за руку віталися» [1], особли-
во братів-художників Василя та Федора. «Ворож-
ба – це дуже інтелігентне село» [1], а ще воно було
«…велике село: дві церкви, щодня – базар. Цегляні
крамниці і пошта. Від повітового міста Сум віддале-
не на 20 верст. Зв’язок – на підводах» [1]. До речі,
тамтешній Свято-Преображенський собор розпи-
сував Василь Кричевський у розробленому ним
стилі українського модерну. «Брати ставили виста-
ви, в яких брали участь агроном, акцизний чинов-
ник… Декорації малював Федір, а потім Микола і
Василь; а за музику був оркестр стражників з Лебе-
дина. Вистави влаштовувалися з благодійною ме-
тою» [1]. Примітки
Ранній твір Федора Кричевського «Дівчинка у бла- 1. Борис Кричевський.
китному» нагадує про безхмарне тепле літо, прозо- З історії роду Кричев-
рі крильця метеликів і про чудових блакитних пта- ських. Листи Марусі
шок танагра-медососів. Дає можливість утекти в і Варі. Хроніка 2000.
мрію з повсякденних сірих буднів. 1997. С. 239 – 256.
95
збереження спадщини
Дмитро Степовик, доктор мистецтвознавства, професор, академік

Адам Добжанський
Свята Катерина, 1950–1964
Вітраж, фрагмент
Диво-вітражі
Адама Добжанського
Адам Добжанський
Жона мироносиця, 1950–1964 Буваючи в країнах Заходу, я знахо­
Вітраж, фрагмент
див час і нагоду помилуватися мис­
тецтвом, яке в нас в Україні, на жаль,
маловідоме й малорозвинене. Це –
вітраж. Пригадую далекий 1967 р. Я в
Парижі. На острові Сіте, що на річці
Сена. Між двома донебесними вежа­
ми височіє легендарний собор Па­
ризької Богоматері. Заходжу. Помі­
Адам Добжанський
чаю, що на моєму одязі миготять
Свята Катерина, 1950–1964 багатоколірні світлячки. Від чого це?
Вітраж
Ага! З височезних вузьких вікон че­
Адам Добжанський
Жона мироносиця, 1950–1964
рез міріади багатоколірних скелець
Вітраж пробивається світло. Вітражі! Та ще
й які! Згодом я бачив подібні дива
в соборах Рима, у соборі Св. Павла
в Лондоні, соборі Св. Патрика в Нью-
Йорку, в Торонто, Лос-Анджелесі,
Сан-Франциско…
З такими думками і знаннями про цей вид мисте-
цтва я став свідком ще одного вітражного дива
2011 р.; і то не десь далеко, а в рідному Києві! Націо-
нальний заповідник «Софія Київська» з нагоди
1000-річчя побудови Софійського собору в Києві
(1011–2011) разом з Посольством Республіки Польщі
в Україні організували виставку в одному з престиж-
них залів «Софії Київської» – виставку вітражів сла-
ветного польського майстра-вітражиста Адама Ста-
лони-Добжанського (1904–1985). Весь мистецький
Київ був приємно подивований, бо таких вітражів
ми не бачили досі ніде.

96
 #4 19

Чимало років я досліджую й богословські основи

ікономалярства, іконографічні та стильові принци-
пи цього величного унікального мистецтва. На від-
критті виставки творів Добжанського в Софії Київ-
ській, а потім на повторних її оглядах я зауважив, що
пан Адам дотримувався у вітражах-іконах візантій-
ського стилю пізнього періоду. З погляду краси, до-
сконалості та мистецької форми пізній візантинізм
мав свої ознаки.
На тлі цього стилю творчість Адама Сталони-До-
бжанського в ділянці образотворчого мистецтва
взагалі, а у вітражах зокрема, видається викликом
стосовно візантинізму в сакральному мистецтві. Він
пропонує свій власний підхід, який виходить за
межі особистої манери. Манера може бути власти-
ва одному творові мистця, а в наступному змінити-
ся. Адам дуже чітко тримається свого винаходу –
від свого першого вітража 1945 р. з образом святої
Великомучениці Варвари до багатьох вітражів у
православних церквах Польської православної
церкви і католицьких костелах 1970–1980-х рр. Мис-
тець не змінював свого індивідуального підходу
в храмах католицьких і православних – і ніде не на-
ражався на критику, чому він не робить ризниці,
в той час, як мальовані фарбами ікони чи настінні
розписи в православних і католиків різні щодо
іконографії, пропорцій фігур, форми святих німбів
над головами апостолів, пророків і отців Церкви,
трактування простору, символіки кольорів і багато
іншого.
Так сталося тому, що Добжанський зумів тримати-
ся свого бачення творів на основі синтезу давніх сти-
лів, але в таких пропорціях, у яких до нього не ро-
бив ніхто. Спробую визначити деякі особливості сти-
лістики його вітражів.
Він по-своєму з’єднав візантійський стиль мисте-
цтва пізнього періоду існування Візантійської імпе-
рії зі стилями готики і кубізму. Між періодами, коли
ці стилі були панівними в тих чи інших країнах, про-
лягли століття. За формальними ознаками вони вза-
галі не поєднувані, бо естетичні фундаменти в них
різні – від аскетизму у ставленні до прекрасного –
до витончених форм високо піднесених угору вер-
тикалей, до геометризованого бачення й розуміння
предметного матеріального світу. Треба бути винят-
ково точним у розумінні й сприйнятті форм кожної
естетичної системи цих трьох стильових напрямів,
щоб утворити щось зовсім нове, оригінальне й не
впасти в еклектику.
Дійти до такого розуміння Добжанському допо-
могли його допитливість, працелюбність і постійне
бажання вчитися. Безперечно, велике значення
мало його походження як напівполяка (батько Фе-
лікс Добжанський), напівукраїнця (мати Ганна Кова-
ленко) і тривалий період життя в Україні – на Черні-
гівщині, де він народився в місті Мені 19 жовтня
1904 р., потім у Прилуках – у дідуся по матері Корнія

97
збереження спадщини
Адам Добжанський
На шляху в Єгипет, 1953–1955
Вітраж, фрагмент
Адам Добжанський
Деісус- Христос Вседержитель,
1973–1980
Вітраж
98
Потужним духовним стимулом праці Добжансько-
го в царині монументального сакрального мисте-
цтва – у фресці й мозаїці, а особливо у вітражі, є його
православна віра. Він у ній охрещений в Україні не-
вдовзі після народження. Багато утисків зазнав, бу-
дучи поляком, але не сповідуючи римсько-католиць-
кої віри, від своїх земляків та навіть родичів. Міг би,
щоб уникнути нарікань, перейти в католицтво, але
не зробив цього. Адам був свідомим, переконаним
православним християнином у католицькій Польщі.
Він пишався своєю вірою і обґрунтовував її своїми
знаннями Святого Письма й історії Світової Церкви.
Вітражі Адама Сталони-Добжанського – немов зо-
ряне небо серпневої ночі. Крізь них бачиш Всесвіт.
Відмінність лише в тому, що зорі на небі всі одного
яскравого кольору й різняться лише величиною й
силою світіння, а вітражі майстра буяють всіма
основ­н ими кольорами веселки та ще більшою
кількістю відтінків. Тони й напівтони вітражів До-
бжанського відповідні символіці кольорів з їхнім са-
кральним підтекстом. Уже в ранній Церкві Христо-
вій склалася стійка лексика кольорових значень;
найбільший внесок у символіку кольорів зробив
Коваленка. Українське народне малярство полони-
Діонісій Ареопагіт Новий (якого в літературі ще на-
ло юного Адама. У кожній хаті – ікона народного ма-
зивають Псевдо-Діонісієм, бо в I ст. був відомий ще
лювання, а то й ціла «іконна полиця», свого роду до-
один Діонісій Ареопагіт), що на початку VI ст. напи-
машній іконостас з образами святих, такими схожи-
сав великої цінності трактат «Корпус Ареопагітикум»
ми на тутешніх людей зовні, а часом і зодягненими
з п’яти частин («Про небесну ієрархію»; «Про земну
не в біблійні, а в українські вбрання. Та ще мальова-
ієрархію в Церкві»; «Про Божі імена»; «Містична Бо-
ні полотнища біля кожного ліжка – то парубок зали-
гословія»; «Догматична Богословія»). Символіку ко-
цяється до дівчини, яка прийшла до криниці по воду,
льорів Діонісій викладає в першому розділі, ствер-
то на зеленій леваді стоїть чепурненька побілена
джуючи, що, крім променів сонця й інших зірок, Бог
хата, а на ставку поважно пливуть гуси-лебеді. Юно-
посилає ще й духовне багатоколірне світлодавання
му Адамові близькі й зрозумілі ці чисті незмішані ко-
(з грец.: фотодосію), яке формує кольорову симво-
льори народного малювання. Площинні ікони, де
ліку творів на християнську тематику.
нема далекого простору. Відсутність тіней, коли все
Звичайно, Діонісіїв символічний розподіл кольо-
рівномірно освітлено сонцем чи місяцем. Сам того
рів зазнав від VI ст. змін і трансформацій. Скажімо,
ще не усвідомлюючи, він всотує в себе естетику
темні металеві перегородки у вітражах Добжансько-
багатобарв’я, яка потім виведе його на калейдоско-
го зовсім позбавлені того негативного змісту, який
пічне єднання симфонії барв і відтінків у своїх чис-
дав чорному кольорові святий Діонісій. Але загалом
ленних вітражах.
Добжанський у своїх численних вітражах дотриму-
ється символіки кольорів, розробленої Діонісієм.
Майстер мав оригінальну манеру компонувати з
різних шматочків скла обличчя святих персон. Об-
личчя – яйцеподібної форми, розширені в чоловій
частині й звужені в нижній, що сягає бороди. Це бла-
городні лики людей європеоїдної раси. Розумію, що
набагато легше намалювати пензлем і фарбами, ніж
скомпонувати з малих і найменших шматочків скла
та ще й зварити їх на вогні за допомогою металевих
перегородок. Як треба любити нелегке мистецтво
вітража, щоб вийшли обличчя живих людей, а не
маски роботів! По-справжньому витончена градація
малих шматочків скла в трикутнику обличчя: очі, ніс,
уста, борода. Зробити все, щоб жило, дихало, диви-
лося на нас, кликало до молитви й діалогу, – це вар-
тує великого таланту й зразкової працелюбності.
 #4 19

Зображаючи очі, маестро Адам зазвичай вико-

ристовував напрацювання ікономалярів візантій-
ського стилю: очі збільшені, з чіткою фіксацією зі-
ниць – коричневих, голубих, синіх, сірих і навіть
червоних, очних яблук (завжди білого кольору),
нижніх і верхніх повік у вигляді пружних ліній, що
підкреслюють виразність погляду й надають сенсу
вродливості всьому обличчю. Під обличчями зо-
бражена шия – ніколи не товста, але й не тонка, не
«гусяча», чим грішили давні прихильники візантій-
ського стилю, особливо в жіночих образах. Як пра-
вило, над головами святих персон мистець робив
круглі німби, прийняті в православному іконома-
лярстві (у католиків часто – променисті, сяючі, зір­
часті), що композиційно врівноважувало всю по-
стать, надто тоді, коли вона мала бути на повен
зріст. У традиціях східнохристиянського мистецтва
компонував він уста святих: вони невеликі, міцно
стулені, помірно об’ємні, але не чуттєві й не аске-
тичні. У святих жінок голова завжди покрита, і якраз
у цих хустках, покривалах чи коронах Добжанський
розмаїто грає кольорами, посилюючи колористич-
не багатство усього вітража. Прихильність мистця
до стилю готики дало такий результат, що фігури
скрізь тонкі, плечі похилі, часом аж занадто; паль-
ці рук довгі, долоні тонкі. Як майстер деталі, пан
Адам інколи зображав на кінцях пальців навіть ніг-
ті, особливо коли рука до глядача повернена тиль-
ною стороною.
І тут не оминути такої риси вітражів Адама Стало-
ни-Добжанського, як гармонія великих і малих форм.
Він, звісно, вроджений, як мовиться, монументаліст
у мистецтві. У його творах присутня велич. Видовже-
ні віконні отвори православних, греко-католицьких
церков та римсько-католицьких костелів вимагали
вертикальності. Тому до цієї архітектури цілком під-
ходили довгі готичні постаті на вітражах. Утім, До-
бжанський не був би Добжанським, якби обмежу-
вався лише компонуванням високих – інколи над-
високих – фігур. Усяку велику та високу форму він
«обсипає» безліччю дрібних скелець, у які вписує
тексти латинськими чи кириличними літерами. Цей
пломенистий розсип малих форм ніби рухається й
переливається, як у калейдоскопі, чудово оживля-
ючи статику центральної постаті вітража. Тут май-
стер являє свої знання вітражів Середньовіччя в ка-
толицьких країнах Заходу, які донині вражають
красою своїх калейдоскопічних переливів. Звичай-
но, є контраст між великою постаттю й цими дріб-
ненькими багатоколірними скельцями. Контраст
цей відсилає глядача до бароко, яке максимально
ввело контраст у буяння гнучких форм. Цих форм у
вітражах пана Адама немає, але його контрасти від-
дзеркалюють широту пошуків майстра, який на полі
давніх і сучасних мистецьких стилів виробив свою
Адам Добжанський
неповторну мову в давньому й вічно молодому мис- На шляху в Єгипет, 1953–1955
тецтві вітража. Вітраж

99
збереження спадщини
Євген Котляр, кандидат мистецтвознавства,
професор Харківської державної академії дизайну і мистецтв
Варшава. Репліка живописного
склепіння та біми синагоги у
Слідами великої традиції:
Гвіздеці. Музей історії поль-
ських євреїв ПОЛІН
Фото Є. Котляра, 2014
шляхи збереження синагогальних
розписів в Україні
Розписи синагог є майже стертою
частиною єврейської художньої
культури, без якої неможливо уяви­
ти світ східноєвропейського єврей­
ства в минулому. Такому розриву
сприяли катастрофічні втрати цієї
традиції у XX ст. Це стосується, по
суті, Усієї Східної Європи, за винят­
ком окремих регіонів, наприклад
молдовських теренів у Румунії, де
збереглося багато синагог з пізні­
шими розписами першої половини
XX ст. Дбайливе ставлення до єврей­
ської спадщини в багатьох країнах
Східної Європи (у Польщі, Чехії, Сло­
ваччині, Угорщині та ін.) сприяло
тому, що збережені синагоги зде­
більшого були реставровані та
100
музеє­фіковані. Вони стали маркова­
ною частиною мультикультурного
ландшафту цих країн, незважаючи
на те, що в багатьох регіонах прак­
тично не залишилося самих євреїв.
Це є результатом усвідомлення цін­
ностей цього культурного шару
й важливості його увічнення для
презентації «історичного сліду»,
об’єктивації пам’яті та конструюван­
ня ідентичності [1]. Але з рухом на
схід, особливо до пострадянського
простору й України зокрема, ситуа­
ція до останнього часу БУла набага­
то гіршою. Сьогодні вона вимагає
пильної уваги й негайної реакції,
щоб не втратити навіть ті крихти, які
збереглися.
 #4 19

Якщо позначити на карті сучасної України відомі

синагоги з розписами, які тут були (а в часі це що-
найменше два з половиною століття, з кінця XVII ст.
по 40-і рр. XX ст.), то нарахуємо не менш ніж пів со-
тні об’єктів. Виходячи із чисельності євреїв та поши-
рення синагогальної декорації протягом багатьох
століть, можна припустити, що це число було біль-
ше в рази, хоча можемо судити про це лише побіч-
но. Трагічні події XX ст. призвели до того, що нам за-
лишилося трохи більше десяти об’єктів, де різною
мірою вцілів старий синагогальний живопис [2]. Фак-
тично ми можемо налічити лише п’ять колишніх і си-
нагог, які діють, де ще можна побачити декорацію в
найбільшій повноті. Усі вони відносяться до першої
половини XX ст. й розташовані в Східній Галичині
(Львів), на Буковині (Чернівці, Новоселиця) та на За-
карпатті (Ужгород, Хуст). Три з них демонструють сю-
жетно-символічну декорацію, притаманну традицій-
ним синагогам Східної Європи. Це синагога, яка в
минулому належала ортодоксальній єврейській гро-
маді «Цорі Гілад» у Львові, а також дві хасидські си-
нагоги «Бейт Тфіла Беньямін» у Чернівцях і Нова ве-
лика синагога в Новоселиці з того ж регіону. Сина-
гоги у Львові та Чернівцях є діючими. Ще два
приклади свідчать про іншу традицію – орнамен-
тальної декорації, розповсюдженої в реформіст-
ських темплах. Мова про закарпатські синагоги в
Ужгороді (нині – філармонія) та Хусті (діюча синаго-
га) (іл. 3), які стилістично пов’язані з угорськими, т. зв.
«неологічними» синагогами, збудованими послідов-
никами модернізації. Також нещодавно було вияв-
лено й розкрито кілька зразків синагогальної деко-
рації, що дало унікальний матеріал дослідникам і
відкрило очі громадськості на сам факт існування
синагогального стінопису. Це змусило задуматися
про інші вцілілі синагоги, де під пізнішими шарами
тиньку може також приховуватися живопис...
Хоча синагогальні розписи були невід’ємною час-
тиною єврейської спадщини, увагу на них звернули
лише на початку 2000-х рр., бо раніше акцент робив- жертвувати тими частинами декору, які вимагали ра-
ся на реституції та реконструкції повернутих сина- дикального оновлення [3]. Отак були реставровані
Синагога «Цорі Гілад»
гог. Сучасні завдання збереження та музеєфікації єв- живописні тондо зі знаками Зодіаку на балконах жі- у Львові. Молитовна зала після
рейської спадщини звертають нас до вивчення на- ночої галереї та чотири композиції на плафоні із зо- оновлення 2006 р.
копиченого досвіду збереження синагогального браженням тварин – символів релігійної чесноти, Фото Є. Котляра, 2012
живопису та розуміння того, щоразу це є складний які відносилися до 1950-х рр. Поряд із цим було пов­
компроміс між бажанням виявити, зберегти й оно- ністю оновлено ​​архітектурно-декоративне оздоб­
вити стару декорацію. Сьогодні ми можемо осмис- лення, створені нові елементи декору, зокрема й ав-
лити досягнення і промахи в цьому напрямку, поба- торські вітражі (худ. Євген і Олена Котлярі). Старий
чити на окремих прикладах підходи й результати та- альфрейний живопис у вигляді обрамлених текстів,
кої роботи. орнаментацій та зображень левів на арці перед від-
Згадаймо, що 2003 р. в синагозі Київської іудей- реставрованим Арон Кодешем був відтворений з де-
ської релігійної громади (Головна синагога на Подо- якими змінами в новій декорації, яка вписалася в ін-
лі) здійснено комплексну реконструкцію з оновлен- ший за колористикою інтер’єр. Капітальна рекон-
ням частини розписів і реставрацією окремих струкція будівлі була зумовлена необхідністю
живописних циклів, що втілило ідею відтворення надання їй статусу резиденції головного рабина
первісного задуму архітектора 1894 р. і бажання збе- України. У такий спосіб витримано паритет між збе-
регти те, що має художню та історичну цінність і по- реженням і реставрацією найцінніших автентичних

101
збереження спадщини
елементів оздоблення, а також оновленням усього
Синагога у Хусті, Закарпатська комплексу синагоги з підкресленням її первісної
обл. Загальний вид інтер’єру стилістики.
з розписами Іншу стратегію – репрезентацію старого живопи-
Фото Є. Котляра, 2012 су в повністю оновленому вигляді реалізували в ді-
ючій синагозі «Цорі Гілад» у Львові. До часу остан-
нього капітального ремонту 2006 р. тут залишалися
Примітки декорації 1936 р. пензля відомого львівського худож-
1. Ассман Я. Культурная ника Максиміліана Кугеля. Хоча розписи дещо по-
память. Письмо, страждали під час окупації і радянської влади, вони
память о прошлом и не мали таких серйозних втрат, щоб відмовитися від
политическая иден- традиційних методів реставрації і повного оновлен-
тичность в высоких ня інтер’єру для комфорту сучасної громади. Тому
культурах древности.
під час ремонту приміщення художники просто пе-
Москва: Языки
славянской культуры, реписали автентичний стінопис, змінюючи по ходу
2004. частково втрачені сюжети і написи, використовую-
чи іншу манеру й зайвий контраст. Цей приклад
2. Докладніше про це:
Котляр Є. Увічнення укот­ре довів, що діюча синагога не може бути му­
спадщини: стан, зеєм, і існує реальна дилема між збереженням
збереження та пам’ятки як експоната і його реновацією для вико-
презентації синаго- ристання за прямим призначенням.
Приклад із легендарною Сатанівською синагогою
XVII–XVIII ст., яка нещодавно була реконструйована,
демонструє капітальне зміцнення й оновлення
окремих частин будівлі зі збереженням та консер-
вацією автентичних фрагментів мурованої кладки,
різьблення та стінопису для подальшого викорис-
тання споруди як музею. Сліди еклектичного орна-
менту на віконних укосах кінця XIX–XX ст. були збе-
режені та окреслені прямокутними полями. У такий
спосіб живопис разом з іншими старими елемента-
ми конструкції та оздоблення відтінили частково
тинькованими й вибіленими стінами, що підкресли-
ло архітектоніку внутрішнього простору. Такий під-
хід відсилає до досвіду реконструкції польських си-
нагог. Проте, на відміну від них, автори явно «пере-
дали куті меду» в своєму бажанні «причепурити,
зігріти стіни убогої молитовні» [4] – вони проігнору-
вали наявний іконографічний матеріал та включили
в оздоблення численні новотвори: чужорідну біму,
мармурову підлогу, помпезні поліровані дерев’яні
двері тощо. Це зруйнувало атмосферу старовини й
аскетичну велич однієї з найстаріших в Україні фор-
течних синагог.
Чудовим взірцем музеєфікації руїн синагоги з роз-
чищенням і консервацією живописного шару слід
вважати відкритий у 2016 р. у Львові меморіально-
освітній комплекс «Простір синагог» з руїнами най-
давнішої в Україні синагоги «Золота Роза», 1582 р. Це
частина міжнародної ініціативи Львівської міської
ради, спрямованої на увічнення єврейської історії,
жертв Голокосту, збереження спільної спадщини і
створення міських просторів пам’яті у Львові з їх
включенням до контексту сучасності [5]. Під час кон-
сервації синагоги було частково відкрито під верх-
німи шарами тиньку ледь помітні сліди орнаменти-
ки й написів. У порівнянні з попереднім випадком,
автори проєкту намагалися не «покращити» вигляд
пам’ятки, а навпаки – сконструювати відкритий до
діалогу «простір тиші», щоб зберегти документаль-
ність минулого, його величні й скупі залишки. Такий
підхід узгоджується з рекомендаціями ЮНЕСКО про
зворотність колишнього вигляду і дає можливість у
майбутньому реалізувати також інші концепції, зо-
крема реконструкцію самої синагоги.
Прагнення розкрити живописний шар для май-
бутньої консервації бачимо у вищезгаданій синаго-
зі в Новоселиці. Розписи 1919 р. були виявлені під
побілкою у 2008 р. і через рік розкриті київськими
реставраторами [6]. Метою розчищення стінопису
було бажання скоріше відкрити унікальну пам’ятку.
Після розчищення живопис вкрили піненом з олією,
що додало йому первісної соковитості. Робота була
зроблена професійно, досягла своєї мети й дала без-
цінний матеріал дослідникам. Однак живопис став
незахищеним, у той час як верхній крейдяний шар
захищав його довгі десятиліття. Суперечки й диску-
сії щодо подальшого експонування розписів не увін-

102
 #4 19

чалися успіхом, і сьогодні живопис перебуває в кри- роду – єврейське кафе «Штетл», відкрите в будівлі гальних розписів в
тичному стані, а окремі його фрагменти назавжди Єврейського культурного центру «Бейт Дан» у Хар- Україні. Єврейська
втрачено. Приватний власник, спантеличений про- кові у 2002 р. (дизайнер – Євген Котляр). Тут попу- культурна спадщина
стоюванням будівлі, приступив до ремонту своєї лярний зодіакальний мотив із розписів синагоги в України. Матеріали
власності самотужки. Ходорові ввійшов у систему монохромних декора- міжнародної наукової
конференції, Київ, НУ
Можемо ще навести приклад використання моти- цій на теми ідишкайту. Інакше, у вигляді вільної ци-
«Києво-Могилянська
вів старих розписів у новій декорації колишньої си- тації, цей мотив використав автор статті і в третьому академія», 26–27 жов-
нагоги-резиденції хасидського цадика Ісраеля Фрід- прикладі – в оформленні молитовної зали Єврейсь- тня 2016 р. Київ : Дух і
мана в Садгорі (споруда 1860–1880-х рр.), яку повер- кого общинного центру в Сумах, відкритого у 2005 Літера, 2018. С. 56–79.
нули його нащадкам. Реконструкція 2012–2016 рр. р. Хоча така форма презентації далека від науко- Всі синагоги з розпи-
стала підсумком багаторічних дискусій про віднов- вості, вона дає змогу фіксувати цю традицію в суча- сами, що збереглися в
лення центру садгірського хасидизму для паломни- сній культурній свідомості, включати її в аксиологіч- Україні, були обсте-
ків і послідовників цього руху. Поодинокі сліди ста- ний простір національного життя. жені автором статті
рого розпису дали змогу тільки уявити загальну сти- І все ж таки найдоступнішими є виставкові проєк- особисто у період з
2003 по 2016 рр.
лістику та колористику орнаментації, яку було взято ти, бо давні та сучасні світлини розписів синагог
за основу нової декорації й інтегровано як знак сво- разом із дослідженнями та реконструкціями є чу- 3. Котляр Е. Образ
єї генеалогії в новому дизайні молитовної зали, що довим матеріалом для популяризації цієї спадщи- еврейского Ренес-
санса. К реконструк-
поєднав риси традиціоналізму і постмодернізму. ни у творчих, наукових та освітніх виставках. Це де-
ции Главной синагоги
Вищевказані підходи свідчать про комплекс про- монструє проєкт «Які ж гарні шатра твої, Якове...
г. Киева. Ватерпас.
блем і пов’язаних з ними стратегій збереження роз- Настінні розписи синагог Буковини», здійснений Харьков, 2003. № 45.
писів синагог, які залежать від стану будівлі, її стату- автором цієї публікації спільно з Чернівецьким му- С. 34–38.
су, належності й характеру експлуатації. Коли будів- зеєм історії та культури євреїв Буковини у 2015– 4. Бернштейн-Вишни-
ля використовується як синагога, сама громада 2016 рр. Ядром проєкту стали описи восьми сина- цер Р. Искусство у
знерідка воліє отримати комфортний та оновлений гог Буковини: по чотири на землях сучасної Румунії евреев в Польше и
молитовний простір, ніж автентичну пам’ятку зі та України. По кожному з об’єктів було складено Литве. История евреев
слідами руйнування. Якщо будівля перебуває в за- комплект зі схемою програми розписів, фоторекон- в России. Москва :
недбаному стані, то виникає питання про її подаль- струкцією та описами дванадцяти найпоказовіших Мир, 1914. Т. XI :
шу експлуатацію й можливості перепрофілювання сюжетів. Узагальнюючі статті дали можливість История еврейского
під культурний заклад: музей, бібліотеку тощо. І так представити регіональну специфіку традиції. Од- народа. Т. 1. С. 394.
далі… нією з головних новацій стала розробка 2D-рекон- 5. Детальніше про цей
Маємо, на жаль, констатувати, що зразки розписів, струкцій програми розписів та фоторозгорток. Це проєкт див. : Простір
які дійшли до нас, здебільшого приречені на зник- дало змогу зафіксувати й наочно уявити комплек- Синагог: єврейська
історія, спільна
нення. Це змушує шукати інших засобів збереження си збережених розписів, а в деяких випадках, на-
спадщина і відпові-
цієї спадщини в нашій традиції, піклуватися про її приклад у руїні синагоги «Бейт Тегілім» в Чернівцях,
дальність. URL : http://
перенесення на надійніші носії пам’яті, створювати реконструювати частину майже втраченого стіно- www.lvivcenter.org/uk/
ефективні форми музеєфікації та презентації цієї пису. Підсумком цієї роботи став великий вистав- space-of-synagogues/
спадщини. Ця проблема турбує сьогодні фахівців по ковий каталог [7] і трансформована пересувна ви- (дата звернення:
всьому світові, які шукають ефективні рецепти її ви- ставка, яку побачили протягом 2016–2017 рр. у Чер- 17.08.2019).
рішення. Насамперед це створення моделей нівцях, Харкові та Києві. Цей досвід дає підстави 6. Лифшиц Ю. На грани
інтер’єрів старих синагог з розписами для музеїв. замислитися про здійснення аналогічного проєкту забвения. Єгупець.
Сьогодні існують дві відомі репліки розписів в Галичині. Київ : Дух і літера, 2010.
дерев’яних синагог першої половини XVIII ст. з ви- Розуміємо, що стінописні декорації як сфера куль- № 19. С. 401–423.
користанням відтворених склепінь. Це копії роз- турної пам’яті та живої традиції є не тільки пам’ят­ 7. «Які ж гарні шатра твої,
писів стелі синагоги в Ходорові з експозиції Музею кою, а й інструментом пам’яті, яка, за словами Яна Якове…». Настінні
діаспори в Тель-Авіві (1977) і копії розписів склепін- Ассмана, не тільки зберігає і відтворює минуле, а й розписи синагог
ня і біми синагоги у Гвіздеці з Музею історії польсь- реорганізує його «контекстними рамками, які змі- Буковини. Каталог
ких євреїв ПОЛІН у Варшаві (2011–2014). Обидві си- нюються під впливом сьогодення, що постійно ру- виставки / упоряд.
М. Кушнір, Є. Котляр,
нагоги в минулому розташовувалися на теренах су- хається вперед» [8]. Таке ставлення актуалізує сучас-
А. Ямчук. Чернівці–
часної України. В українських реаліях доступнішим не завдання відокремити сам об’єкт від сьогодніш-
Київ: Чернівецький
є використання мотивів синагогальних розписів у ніх взаємодій з ним і різного роду інтерпретацій, музей історії та
нових об’єктах єврейської громади. Таке зроблено щоб не відняти в майбутніх поколінь можливість культури євреїв
в музеї «Пам’ять єврейського народу і Голокост в працювати з першоджерелом. Необхідною умовою Буковини. Дух і Літера,
Україні» в єврейському центрі «Ткума» в Дніпрі у цього є відкритість таких проєктів для консолідова- 2016. 172 с., 133 іл.
2012 р., де був використаний колаж із фрагментів ної міжнародної участі, вбудованість українського (українською та
розписів кількох синагог для створення узагальне- сегменту в загальносвітовий процес вивчення і збе- англійською мовами).
ного образу молитовного простору традиційної си- реження явища синагогальної декорації як частини 8. Ассман Я. Культурная
нагоги (автор – Віктор Гукайло). Приклад іншого загальної спадщини. память. С. 43.

103
 Хроніка
фіксація несподіваних або цікавих
моментів природи. Роботи Миколи
Білоусова оповідають свою історію;
кожне фото – це фрагменти з життя
автора, переважно враження від
прогулянок Маріїнським парком та
подорожі до Франції.
Виставка умовно поділена на дві частини. Перша де-
монструє фото Маріїнського парку та текстури дерев,
у які автор вкладає власний сенс. Найбільше уваги Ми-
колай Білоусов приділяє серії «Кора», адже дерева су-
проводжують людство впродовж всієї еволюції та є
свідками часу; окрім того, вони передають форму фі-
зичних фракталів – ідею самоподібних структур, гео-

Фотовиставка
метричного копіювання форм та нескінченності.
Микола Білоусов Структура фракталів (множини, що володіють власти-
Із серії «Кора», 2019 вістю самоподібності) реалізується в деревах, хмарах,
Фотопапір на композиті, друк
Миколи узбережжях, кровоносних судинах тощо. Серія «Хма-
ри» складається з фото, у яких автор фіксує стан при-
роди – окремі фрагменти, знаходить подібність силу-

Білоусова етів, окреслюючи характер та складність їх будови.

23 жовтня в київській галереї
«НЮ АРТ» відкрилася фотовиставка
галериста та колекціонера Миколи
Білоусова. З 2018 р. під час прогуля­
нок кілька хвилин на день він приді­
ляє художній фотографії. На смарт­
фон робить знімки, які потім друкує
без редагування У форматі 75 х 100 см.
Друга частина (серія «Juan-les-Pins») складається
з фото курортного міста. Приваблюють композиції:
марина з яхтами, захід сонця, невелика група фото
з акцентами на пляжних кольорових парасольках,
прозора вода, наповнена яскравими відблисками.
Зокрема, фото із зображеннями парасольок вдало
поєднують ритмічність та кольорові акценти.
Виставка Миколи Білоусова охоплює теми упоряд-
кованості в буденності, повторюваності структур
у природі та пошуки неочевидних зв’язків між ними
та людським життям.

Це не постановчі кадри, а завжди Юлія Самофалова

Володимир Харакоз
Із серії «Діалоги 2», 2014
Полотно, акрил

Приємна зустріч
з нефігурацією
У виставкових залах НСХУ успішно пройшла третя виставка абстрактного мистецтва,
у якій узяли участь 103 художники з різних куточків України. Як і завжди, якісними доброт­
ними композиціями емоційної та геометричної нефігурації приємно вразили велике коло
столичних шанувальників та глядачів мистці з усіх областей, регіонів, сіл України. Це були
насамперед художники з Києва та області: П. Лебединець, П. Тертичний, О. Малих, О. Лу-
ньов, О. та Н. Дмитренки, В. Шерешевський, І. Павельчук; Одеси – В. і Л. Басанці, Н. Береж-
на, А. Носенко, В. Сад; Львова – Г. Новоженець-Гаврилів, О. Маричевська, Р. Романишин;
Маріуроля – В. Харакоз, С. Хмарич, І. Теліус; Кременчука – Т. Шуляк, І. Мосієнко; Ужгорода –
М. Пейтера; Мукачева – Н. Москальової-Лакатош, С. Лакатоша; Тернополя – І. Дорош. При-
ємною була зустріч з М. Чаповчиком, художником зі словацьких Міхаловців.
Слід пролонгувати започатковані в НСХУ гарні традиції.

Кор. редакції

104
 #4 19

Уже 17 років присутня Україна на

Франція – АІСА – Україна: діалог 2019 року

культурній мапі Європи членством
у Міжнародній асоціації арт-
критиків (Іnternational association
of the art-critics) під егідою ЮНЕСКО.
Віддаємо належне в цьому першо­
му президентові української секції
АІСА академіку, доктору мисте­
цтвознавства, професору Олександ­
рові Касьяновичу Федоруку, зусил­
лями якого провідні мистецтво­
знавці і куратори України отримали
можливість увійти в заповітне коло
кількатисячної європейської грома­
ди АІСА. Принагідно відзначимо, що
на Заході художній критик, безпереч­ було означено: «Арт-критика у добу націоналізму
но, є впливовою фігурою, оскільки та популізму». Це ті виклики, які зараз постають
саме він визначає, що є мисте­ у форматі інтерпретаційного мистецтвознавства.
Було б цікаво і нам подумати та провести мен-
цтвом, як і цінність твору. отже, він
тальні паралелі актуальності цієї теми в контексті
займає, в цьому разі, ключову по­ України.
зицію в мистецькому житті й ху­ Конгрес АІСА-2019 в Берліні затвердив і запропо-
дожньому процесі, до чого важли­ новані національною секцією України кандидатури.
во спрямовуватися нашим вітчиз­ Це, зокрема, кандидат мистецтвознавства Олеся Ав-
раменко, кандидат мистецтвознавства Тетяна Зінен-
няним колегам. ко, доктор мистецтвознавства, академік НАМУ Гали-
Серед найбільш значущих міжнародних проєк-
на Стельмащук. Отже, нас тепер вже 17 членів, і ми
тів, які було реалізовано останніми роками під егі-
представляємо знану та шановану у світі міжнарод-
дою Української секції АІСА, згадаймо декілька. Це
ну організацію в Києві, Львові, Харкові та Полтаві.
доволі успішний концептуальний виставковий про-
Процес входження України в міжнародні куль-
єкт на 57-й Венеційській бієнале під назвою
турні інституції є досить повільний, слід у цьому
«Extraterrestrial Odyssey. Lina Condes» (автор ідеї і
зі­знатися. Проте ця млявість взаємовідносин зу-
куратор член АІСА Тамара Лі), який доволі активно
мовлена перш за все законодавчою прірвою між
обговорювався під час імпрези у 2017 р. І масштаб-
Україною та єдиною Європою, яку неможливо по-
ний видавничий проєкт 2019 р. у співпраці з редак-
долати зусиллями лише арт-критиків, кураторів,
цією наукового щорічника «Sztuka Europy
мистецтво­знавців. Членство в АІСА дає можливість
Wschodniej / Искусство Восточной Европы / The Art
відвідувати безкоштовно всі державні музеї світу
of Eastern Europe» Польського інституту досліджень
та об’єкти культурної спадщини ЮНЕСКО. Цим мо-
світового мистецтва: спільна підготовка VІІ тому
жемо користуватися ми – члени української секції
«Українське мистецтво ХХ століття», що охоплює всі
АІСА. Але в Західному світі права на щось тракту-
царини образотворчого і декоративного мисте-
ються, як і обов’язок. Тож нашим спільним завдан-
цтва, художньої культури України (редактори тому
ням на найближчу перспективу є об’єднати зусил-
проф. Єжи Малиновський, докторант Ева Сулек;
ля і довести чиновникам, що необхідно включити
координатор від української секції АІСА Зоя
Міжнародну асоціацію АІСА до переліку безко-
Чегусова).
штовних відвідувань відповідних інституцій на те-
Щільні міжнародні професійні зв’язки в глобалі-
риторії України. Наші колеги зі всього світу, відвіду­
зованому світі, завдячуючи АІСА, надають унікаль-
ючи Україну, повинні мати на це право. Без цього
ну можливість для обміну думками, з’ясовування
кроки до Європи виглядають все ще дитячою не-
позицій і прояснення неоднозначної ситуації
долугістю.
у світовому мистецтві. З цією метою «велика»
АІСА зі Штаб-квартирою в самому серці Парижа що- Зоя Чегусова,
року організовує міжнародні конгреси в різних сто- президент Української секції АІСА
лицях світу. У 2019 р. Конгрес АІСА проводився в Олена Сом-Сердюкова,
Берліні з 6 по 11 жовтня. Основну тему дискусій генеральний секретар Української секції АІСА

105
Хроніка
Іван Фізер
Із серії «Молитва за Україну»,
2019
ЧОРНО-БІЛИЙ СВІТ
(обласна виставка графіки)
Папір, акрил
Улітку 2019 р. Черкаський художній
музей за ініціативи голови Черкась­
кої обласної організації Національ­
ної спілки художників України, за­
служеного художника України Івана
Васильовича Фізера презентував ви­
ставку графіки, представлену робо­
тами як відомих на Черкащині ху­
дожників, так і талановитої молоді.
В основу концепції виставки покладено діалог між
поколіннями, між традиційною класичною школою
національного мистецтва та інноваційними техно-
логіями в графічному дизайні. Відтак перед глядача-
Роман Сірий
Корівка, 2919
Лінорит
106
ми постає різноманіття видів графіки: малюнок, гра-
вюра на дереві (ксилографія), гравюра на металі
(офорт), літографія, ліногравюра, а також роботи, які
репрезентують сучасний графічний дизайн – плака-
ти, фото тощо.
Мова графіки та головні засоби вираження – це
лінія, штрих, контур, пляма і тон. Художньо-виразні
переваги графіки полягають у її лаконізмі, ємності
образів, концентрації та ретельному відборі графіч-
них засобів. Сучасний графічний дизайн включає
розмаїті знакові зображення, зокрема геометричні
та рослинні. Актуальною є комп’ютерна графіка; ху-
дожники виконують композиції зі складно пересі-
чених ліній, об’ємних елементів, візерунків та колір-
них плям.
Загалом здатність швидко реагувати на події сьо-
годення, висловлювати почуття, думки та настрої
суспільства, встановлювати невербальний контакт
з глядачем – усе це перетворює графіку на універ-
сальний засіб трансформування інформації. У поєд-
нанні із сучасними інноваційними, комп’ютерними
технологіями і переходом зображення у віртуальну
площину графіка стає невід’ємним складником су-
часного постіндустріального інформаційного сус-
пільства ХХІ ст.
На виставці глядач міг побачити понад сто робіт,
з-поміж них – твори заслуженого діяча мистецтв
України Віктора Клименка, народного художника
України Івана Бондаря, заслужених художників Укра-
їни Віктора Афоніна, Максима Гладька, Валентина Сі-
рого, Миколи Теліженка, Івана Фізера, заслуженого
майстра народної творчості України Анатолія Алек-
сєєва, а також відомих черкаських художників Івана
Лавріненка, Тетяни Сосуліної, Віктора Гренька, Вікто-
ра Олексенка, Віктора Крючкова, Тетяни Куліш, Віта-
лія Крижанівського, Павла Солощенка, Альберта Не-
досєка, Олександра Шепенькова, Олесі Теліженко,
Олесі Кравчук та ін.
Кор. редакції

«АНТРАКТ-ХVІ».
Виставка сучасного мистецтва
Черкаський обласний художній му­
зей презентував вражаючу за мас­
штабністю для міста виставку тво­
рів сучасного українського та світо­
вого мистецтва.
Щовесни, завдяки великим зусиллям ідейного на-
тхненника, організатора, куратора й відомого укра-
їнського художника Володимира Яковця, відбува-
ється грандіозна мистецька подія – свято таланту й
творчості – «Антракт».
Цьогоріч у виставці взяли участь понад півсотні
мистців різного віку (від 5 до 65 років). Широкою є та-
кож географія учасників: Україна, Німеччина, Фран-
ція, Швеція, Росія, Іран, Японія, Канада, Чилі, що ство-
рює єдиний спільний простір сучасного мистецтва,
сприяє відкритому культурному обміну між худож-
никами та країнами.
Виставка демонструвала розмаїття жанрів і видів
мистецтва: живопис, графіку, скульптуру, декоратив-
#4 19
Фрагмент експозиції
не мистецтво, фотографію, інсталяцію, перформанс.
Оригінальним наповненням експозиції була презен-
тація відеоарту від чилійця Enzo Andres Jerez Araya.
Особливого звучання виставці надавала спеціально
написана для «Антракту–XVI» музика французького
композитора Атмарама Даса.
Прикметною ознакою цієї виставки є її процесу-
альність та різновекторність. Кожна представлена
робота, у руслі тенденцій сучасного світового мис-
тецтва, оповідає свою історію. Тому головна концеп-
ція виставки не може бути вичерпана цілком, щора-
зу залишає достатньо смислів та ідей для майбутніх
показів. Адже «Антракт» – це узагальнення й систе-
матизація безлічі поглядів, практик, вражень, мані-
фестацій. Це конфронтація, примирення і взаємодія.
Це момент пробудження критичності й позбавлен-
ня від ілюзій.
Виставка «Антракт–XVI» – невід’ємна частина дис-
курсу сучасного мистецтва.
Кор. редакції
107
 Хроніка
Станіслав Бушак, мистецтвознавець
Учасники пленеру в с. Чорна
Тиса Закарпатської області
За цим чудовим мальовничим кра­
Мистецтво об’єднує світ
єм уже віддавна міцно закріпилася
поетична назва – «срібне Закарпат­
тя». Чи не тому, що тут багато сонця
і води, часто йдуть дощі, а швидкі
й повноводні від рясних злив ріки
та краплини роси на листочках мок­
рих дерев виблискують під соняч­
ними променями, немов дорогоцін­
ні шматочки срібла. Тож не випад­
ково, що Міжнародний пленер
художників, який відбувся В селі
Чорна Тиса на Рахівщині з 22 травня
по 2 червня 2019 р., отримав метафо­
ричну назву «Silverland-Art», що в
перекладі з англійської означає
«срібна земля мистецтва».
Пленер проходив під патронатом президента На-
ціональної академії мистецтв України, лауреата На-
ціональної премії імені Тараса Шевченка академіка
Андрія Чебикіна, який водночас є ректором та про-
фесором Національної академії образотворчого
мистецтва і архітектури (НАОМА) в Києві. Матеріаль-
ну підтримку мистецькому дійству, котре проходи-
ло на базі готельного комплексу «Гуцульщина»
в с. Чорна Тиса, надав його власник – знаний на За-
карпатті меценат і колекціонер Юрій Візавер.
Ініціатором проведення пленеру виступила відо-
ма мисткиня, член Національної спілки художників
України Людмила Боршош-Літун з Ужгорода, за під-
тримки заслуженого художника України Анатолія
Марчука з Києва, що був співорганізатором цього
108
пленеру за дорученням президента Національної
академії мистецтв України Андрія Чебикіна.
Яскравою особливістю цього пленеру стало те, що
значну частину його учасників склали художники з
особливими фізичними потребами (вадами зору,
слуху, мовлення, пошкодженням опорно-рухового
апарату). Серед них був і Микола Дуфинець – лікар
та учасник ліквідації наслідків чорнобильської ката-
строфи з Ужгорода.
Будучи важливою рівноправною складовою час-
тиною незалежної Української держави, Закарпаття
є своєрідними воротами до сучасної Європи, ме­
жуючи з Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Ру-
мунією. В силу історичних обставин цей неповтор-
ний куточок української землі є надзвичайно бага-
тий на самобутні пам’ятки, що належать водночас
кільком народам або ж з’явилися внаслідок творчої
взаємодії їх культурних традицій.
Тому й не дивно, що в діяльності цього пленеру зі
знаменною назвою «Академія відкритих сердець» взя-
ло участь 37 мистців з 10 країн світу. Окрім України, тут
були гості з Австрії, Канади, Китаю, Південної Кореї, Ру-
мунії, Словаччини, Словенії, Туреччини, Франції.
Для більшості учасників пленеру, вихованців го-
ловних навчально-мистецьких центрів України – Ки-
єва, Львова, Ужгорода, Одеси, Харкова, – а також для
іноземних гостей цей пленер приніс багато нового
у сприйнятті України як органічної складової євро-
пейського культурного простору, відкрив незвідані
сторінки її героїчної та буремної історії, показав шля-
хетність душ, багатогранну обдарованість та гостин-
ність її корінних жителів.
Зрозуміло, що, будучи представниками різних
країн та різних мистецьких шкіл, – та ще й різного
віку, – ці мистці продемонстрували широку панора-
му групових та індивідуальних стилістичних напрям-
 #4 19

ків і пластично-образних пошуків сучасного формот-

ворення, – від традиційного академічного реалізму
до символізму та напівабстрактного авангардизму.
По закінченні роботи була влаштована мистецька
попленерна виставка-звіт, яку мали можливість
оглянути як самі митці – учасники пленеру, так і жи-
телі й гості села Чорна Тиса та його околиць. Окрім
того, зусиллями Людмили Боршош-Літун побачив
світ повноколірний альбом-каталог, у якому опри-
люднено вибрані твори художників-пленеристів. Та-
кож запланована звітна виставка творів учасників
пленеру в Києві в стінах Національної академії мис-
тецтв України в грудні 2019-го.
Окрім молодих обдарованих мистців-початків-
ців – недавніх випускників престижних мистецьких
вишів України, учасниками художнього дійства ста-
ли вже знані титуловані майстри – народний худож-
ник України, багаторазовий лауреат премії імені Йо- виватися лише в останній період, а тому для неї дуже
сипа Бокшая та Адальберта Ерделі Тарас Данилич важливо набратися в Україні практичного досвіду їх
Анатолій Марчук
(Дубриничі) та заслужені художники України – Оле- організації. Гора Драгобрат, 2019
на Кондратюк (Ужгород), Володимир Сандюк (Івано- Пленер у Чорній Тисі, що проходить уже втретє, Папір, акварель
Франківськ), Іван Гапоченко (Суми), один з кращих зібрав близько тисячі полотен, що потребує для сво-
акварелістів сучасності Анатолій Марчук (Київ) та го огляду розлогого виставкового приміщення.
Михайло Довгань (Тульчин). Справа йде до створення в селі повноцінного худож-
Гідно представляли українське мистецтво досвід- нього музею, який з часом може стати не лише по-
чені учасники престижних попередніх пленерів та тужним культурним центром краю, його мистець-
переможці й лауреати нагород багатьох загально- кою візитівкою, але й естетичною принадою для ту-
українських й міжнародних мистецьких конкурсів ристів, любителів прекрасного та мандрівних
Філіп Чорнобров (Київ), Анатолій Житарюк (Чернів- шукачів пригод і нових екзотичних вражень. Про це
ці), Володимир Повшик (Івано-Франківськ), Сергій думає і мріє пан-господар, він же – меценат і колек-
Завадяк (Іршава), Аліна Славгородська (Тульчин), ціонер Юрій Візавер, зусиллями якого поблизу готе-
Людмила Койдан, Оксана Корнієнко та Євген Шапо- лю вже будується розлоге виставкове приміщення
валов (Чернігів), Павло Македонський (Ізмаїл), Гали- майбутньої картинної галереї. Цими роботами без-
на Бодякова (Київ), Світлана Кирлик (Ужгород), Інна посередньо керує управляючий справами готель-
Пантелемонова та Наталія Моцак (Київ), Василь Дуб ного комплексу «Гуцульщина», житель сусіднього се-
(Великий Березний). лища Ясіня Василь Климпотюк, який усіляко сприяв
Поміж закордонних гостей назвемо мисткинь художникам у проведенні всіх попередніх пленерів.
Марго Паріс (канадійка французького походження), Галерею планують спорудити вже восени 2019 р.
Сефкат Енлеген (Туреччина), Стеллу Велку та Ната- У результаті нинішнього пленеру учасниками було
лію Студєнкову (Словаччина), Анжелу Сабо (Руму- створено близько 200 робіт, з яких 74 передано до
нія), а серед митців – Клеменса Беюнгкун Соу фондової збірки майбутньої галереї.
(Австрія, вихідець з Південної Кореї, доктор та про- Тож далі буде!
фесор університету Seohe) та Едуарда Бєльського –
відомого українського живописця і графіка, котрий
нині мешкає та успішно працює в Словенії.
Серед талановитої творчої молоді привертали ува-
гу твори Олени Мішиної (Дніпро), Євгенії Харковини
(мистецький псевдонім – Харґрі, Ірпінь), китаянки Чі
Шаотін та Тараса Белея. Неповторною авторською
манерою письма вирізнялися твори молодого, але
вже титулованого Дмитра Коваля (Київ) – випускни-
ка НАОМА, президентського стипендіата, лауреата
мистецьких премій імені Віктора Пузиркова, Михай-
ла Дерегуса, Віктора Зарецького, Віктора Шаталіна.
До речі, чарівна Чі Шаотін, котра нині мешкає в
Інна Пантелемонова
Києві, розповіла, що на її Батьківщині пленери як Побачення під яблуньками, 2019
явище колективного художнього життя почали роз- Полотно, олія

109
Хроніка
Євген Котляр, кандидат мистецтвознавства
«Мистецтво молодих» – 2019:
творчо-мистецька акція В Харкові
Протягом трьох днів, з 13 по 15 лис­
топада 2019 р., Харківська державна
академія дизайну і мистецтв прово­
дила творчо-мистецьку акцію «Мис­
тецтво молодих», що була присвя­
чена огляду-конкурсу дипломних
робіт випускників художніх вишів
України за 2017–2019 рр. У цій події
взяли участь п’ять академій: Націо­
нальна академія образотворчого
мистецтва і архітектури, Львівська
національна академія мистецтв,
Харківська державна академія
дизайну і мистецтв, Київська дер­
жавна академія декоративно-
прикладного мистецтва і дизайну
ім. М. Бойчука, Закарпатська акаде­
мія мистецтв, а також Косівський ін­
ститут прикладного та декоратив­
ного мистецтва ЛНАМ. Уперше цю
акцію було ініційовано в 1998 р. На­
ціональною академією мистецтв
України з метою поєднання та порів­
няння творчого потенціалу всіх ре­
гіонів України. З того часу акція про­
йшла в Києві, Львові та Харкові, де
вона відбувалася вдруге.
Цьогоріч було подано до конкурсу близько
150 творів. Журі конкурсу на чолі з Віктором Сидо-
ренком, віце-президентом НАМУ та членами – Вікто-
110
ром Даниленком, дійсним членом НАМУ, керівником
Східного регіонального науково-мистецького цен-
тру НАМУ та ректором ХДАДМ, а також ректором
ЗАМ Іваном Небесником, проректором з наукової
роботи НАОМА Остапом Ковальчуком, проректором
з наукової роботи ЛНАМ Романом Яцівом та ректор-
кою КДАДПМіД ім. Михайла Бойчука Оксаною Пол-
тавець-Гуйдою відзначило нагородами переможців.
Серед них були представники всіх вищих художніх
закладів. Золоту медаль НАМУ було вручено кафед­
рі образотворчого мистецтва Закарпатської акаде-
мії мистецтв у номінації «Станковий живопис» за ве-
ликі досягнення та збереження самобутності в цій
царині творчості. Дві срібні медалі журі присудило
Єгору Горбачову (ХДАДМ) за дипломний проєкт ма-
гістра «100-річчя Акту Злуки УНР і ЗУНР» (2018) у но-
мінації «Графічний дизайн» та Зоряні Петрів (НАОМА)
за дипломну живописну роботу бакалавра «Надія»
(2017) в номінації «Станковий живопис». Окрім того,
16 почесних дипломів НАМУ було вручено вихован-
цям різних вишів у номінаціях «монументальний жи-
вопис», «скульптура», «графіка», «сценографія», «ар-
хітектура та дизайн середовища», «графічний ди-
зайн», «дизайн одягу», «промисловий дизайн»,
«цифровий дизайн», «декоративно-прикладне мис-
тецтво», «реставрація творів мистецтва».
Підсумки конкурсу свідчать про різноманітність та
потужність мистецьких традицій у різних регіонах
країни, які в умовах творчого змагання най­яскравіше
демонструють свою художню самобутність та якість
навчання художників і дизайнерів, поширюють свій
мистецький досвід. У межах акції відбулася також
міжнародна науково-практична конференція на
тему: «Постать митця у векторі сучасних художніх
трансформацій: український вимір».
 Марина Лукашенко (Київ)
Вбивча зброя сучасності – ЗМІ, 2014
Майстерня графічного дизайну професора В. Шості 111
 Ex Libris
Олена Загаєцька
Творча єдність мистців
Тетяна та Михайло Витягловські. Гобелен.
Скульптура : альбом-каталог / авт. вступ.
статті В. І. Петрашик. Київ : ТОВ «Видавничий
дім АДЕФ-Україна», 2019. 160 с. : іл. Укр. та англ.
мовами.
Ошатний і вишуканий двомовний альбом-каталог
художників Тетяни та Михайла Витягловських із Бучач-
чини, що на Тернопіллі, висвітлює їхній творчий шлях
на теренах гобелена та скульптури, розкриває розмаїт­
тя жанрів і сюжетів, стилістичних, пластичних та коло-
ристичних прийомів і технік сучасного експресіонізму
та символізму, які домінують у їхній творчості.
У вступній статті «Двоєдині у творчості» підкресле-
но життєві та творчі паралелі подружжя Витяглов-
Олександор Федорук
Міловзорова
Олександра
Шляхи
112
ських, що мають багато спільного і в біографії, і в по-
шуках та спрямуваннях. Обоє починали знайомство з
мистецтвом у Бучацькій дитячій художній школі, по-
тім Тетяна навчалася у Вижницькому училищі при-
кладного мистецтва, а Михайло – у Косівському техні-
кумі народних художніх промислів. Обоє, зрештою,
закінчили Львівський інститут прикладного та деко-
ративного мистецтва (нині – ЛНАМ): Тетяна – відділен-
ня художнього текстилю, Михайло – дизайну інтер’єру.
Понад чверть століття мистці активно й творчо пра-
цюють: Тетяна – у гобелені, батику та акварелі, Михай-
ло – у модерній дерев’яній скульптурі, арт-об’єктах,
живопису. Обоє тяжіють до сучасних тенденцій у мис-
тецтві, віддаючи перевагу раціональному мисленню,
абстрактним та символічним формам.
Альбом-каталог представляє художнє ткацтво Те-
тяни та скульптуру Михайла Витягловських. Серед
найцікавіших і найвідоміших творів Тетяни – гобе-
лени «Подих землі», «Ритми світла», триптих «Зеле-
ний світанок», «Мелодія міста моєї юності», «Вони ще
зайдуть до нас на каву», «Вітер і парасольки», «Зеле-
на тиша» «Барви різдвяної ночі» та ін. Михайло на-
магається привернути увагу до проблем екології,
війни, несправедливості та інших вад, притаманних
сучасному світові (арт-проєкт із чотирьох творів під
загальною назвою «Вади цивілізації», лаконічні й
оригінальні композиції «Вікно до мого ангела»,
«Двоє з їхніх», «Молода панна та її стара ковдра»,
«Молитва перед Богом чи приниження перед бо-
сом» та ін.).
Альбом-каталог наочно ілюструє, що творчий дует
Тетяни та Михайла Витягловських займає окреміш-
нє місце в українській образотворчості.
Олександр Міловзоров. Шляхи. Київ : Дух і літе-
ра, 2015. 272 с.: іл.
Краще не придумати, як розпочати увертюру екс-
лібриса від слів відомого київського художника
Олександра Міловзорова, що починаються з питан-
ня «Про що оця книга?», і конкретною відповіддю
самого автора на нього: «Про бажання творити, про
перипетії життя у шуканнях свого шляху. Про любов
до життя, людей, мистецтва, історії, культури […]
Я намагаюсь створити, написати, змакетувати, про-
ілюструвати книжку про своє творче життя. Не ме-
муари. Не хронологію. Просто описати, як я дійшов
до такого життя…» Зізнаємось: красивий початок і,
як показує після ознайомлення книжка-альбом, –
справді про красиво прожите мистецьке життя ху-
дожника. І ще як подарунок до цієї мемуарної спо-

віді слова колись популярного в наших краях Бори-
са Лобановського, котрий припустився однієї
помилки: узяв і покинув нас, емігрувавши, а тут, у на-
ших київських сторонах кожне його слово мало вагу
золотої унції. Отож Лобановський авторитетно свід-
чив, що Олександр Міловзоров був одним із перших,
хто став на шлях мистецького спротиву, хто «нара-
жався на мур заборон і замовчувань», тобто худож-
ник поставив свій мистецький ентузіазм, викресав-
ши з кременю вогонь мистецької непокори. Він був,
за словами того-таки Бориса Лобановського, серед
ентузіастів оновлення Духу людей зі страху.
Іще одна поважна інтелігентна варіація в книзі –
нотатки улюбленої дружини художника Світлани
Чорнобородової, у яких вона як безпосередній сві-
док великого мистецького сходження свого чолові-
ка пише, що нерозривне поєднання в ньому любові
до артефактів давно минулого з відчуттям потреби
інноваційного пошуку, хай нелегкого, з провулками
численних спроб є основною магістраллю його мис-
тецької елегантності, є і були вони – ці інноваційні
знахідки маестро. І Світлана Чорнобородова авто-
ритетно свідчить, що «Міловзоров – аналітик та екс-
периментатор за своєю природою, завжди йде на
це! Постійна авторська рефлексія підштовхує його
до глибокого зацікавлення, пошуку та самоаналізу».
Спогади художника Міловзорова у книзі змере-
жані тонким дизайнерським відчутттям їх конструк-
тивної доцільності, тобто вони заповнені численни-
ми елегантно-шляхетними ілюстраціями, що відо-
бражають шлях пошуків на великому життєвому
шляху шукача істинного в мистецтві. Одним з вираз-
ників істинного в естетичних критеріях досконало-
го в молоді роки стали для мистця творчі пошуки в
просторах тисячоліть і територій Месопотамії, де ле-
гендарний Ашшурбаніпал заклав одну з перших бі-
бліотек з її керамічними рельєфами, хроніками про
його життя, вона залишилася для нього беззмінною
любов’ю до власної мистецької творчості, як його
почуття до коханої дружини, як юнацька любов до
високої школи Мухінки, де були, поруч зі студента-
ми, за словами Міловзорова, найінтелігентніші, най-
чесніші педагоги.
Книга Міловзорова – про різногранні його уподо-
бання в мистецьких сферах – у розмаїтих техніках
графіки, у малярстві, кераміці, наприклад, унікальні
декоративні малярські розробки «кентавріади», –
у  праці з багатьма колегами на архітектурних
об’єктах Києва, над численними панно, успіхи в ко-
вальському мистецтві (за свідченням мистця, «ре-
шітки філармонії – це вже дуже велика школа», до-
дамо також – і в дитячій київській бібліотеці на Нив-
ках також), у мистецтві скла… Легко читаються й
добре проілюстровані сторінки про працю худож-
ника на балтійських пленерах, зокрема, у легендар-
ному, знаному усім Дзінтарі, де процвітала справжня
мистецька атмосфера в усі часи. Результатом цих
#4 19
експериментів стали композиції художника «Бота-
нічний сад», «Золотий вік», «Біомеханічний орга-
нізм», де мистецькі цінності молодий художник по-
єднував з технологічними новаціями, експеримен-
тами у формі. Але цього йому було мало, потрібно
було більше; як він сам згадує, це був «етап з набли-
женням до певного філософського передчуття яви-
ща, котре має назву – “наше життя”». І як приклади
успішних рішень – керамічні вільні композиції, про
які йдеться в праці, – «Етюди Всесвіту», «Телефонні
розмови» разом з «Комутатором», «Не забавки
(пам’яті “Челленджера”)», «Зелені утопії». І ще в цих
наполегливих шуканнях стривожені неординарні
думки про «Пам’ять» – священну пам’ять Київської,
Чернігівської, Волинської історично-культурної дав-
нини – про збережені й незбережені пам’ятки, що
нікого не полишають байдужими. У цих творчих за-
явленнях уява автора направду поєднувала понят-
тя мистецької, історично-культурної пам’яті з еле-
гантністю авангардного виконання – чи це була ке-
раміка, чи малярські новації, чи графічні екзерсиси.
Була натхненна праця Міловзорова в оформлен-
ні різних станцій київського метро; був його вагомий
внесок в українську Шевченкіану; були напрацюван-
ня в садово-парковій кераміці під час пленерних
практик. Була і є легендарна історія народження й
сучасне активне життя відомої галереї Міловзорова
«Триптих» на Андріївському узвозі, «Галереї 36»; були
мистецькі напрацювання з художниками Латвії, Хор-
ватії, численні маршрути, як і в багатьох сучасних
мистців, по країнах Європи, було наповнене твор-
чими відчуттями й мистецькими здобутками актив-
не життя, енергійноносне творення Міловзоріани…
Цікаве, мудре мистецьке життя в художника, його
спостереження, реальні мистецькі враження, мис-
тецькі зізнання, «кого з класиків люблю» – і, як наслі-
док, життєствердна, радісна фантасмагорія напра-
цьованого автором у малярстві, графіці, кераміці, ко-
вальстві… Буйність його уяви без берегів, – ось хоч
би в гуашевій серії «Золоті сторінки українського
фольклору», де кожна композиція наповнена мис-
тецьким рухом, мистецькою пульсацією думки, мис-
тецькою бравадою форми, на яку здатні майстри ви-
сокого класу. Таким із цієї книги-сповіді й постає ки-
ївський бунтар, той, хто створив керамічні рельєфи
про «Театр». Але місця для них поки що в київських
інтер’єрах немає, чекають вони свого щастя вийти у
світ, бо поки що їх замкнули в якомусь льоху. Не па-
дає духом Міловзоров! «Театр» знайде своє місце,
бо він знає: кожного дня довкола всіх нас – театр,
а ми в ньому немовби ляльки, що рухаються за чиї-
мось помахом – від виборів до виборів!
У свої немолоді роки Олександр Міловзоров на-
передодні ще одного відкриття – створення графіч-
ної серії «Народження богів», як продовження серій
«Словник античної кераміки», «Вакханалія». Книгу
Міловзорова читаєш і оглядаєш з насолодою.
113
Ex Libris
Лариса Купчинська, кандидат мистецтвознавства
Фундаментальне
видання
Упродовж майже 60 років у Львові
виходила українська газета «Діло»,
яка концентрувала і відображала
настрої нації у боротьбі за держав­
ницькі устремління. Її редакція від
початку прийняла рішення сприяти
поступовому руху українського на­
роду в напрямі зміцнення самосві­
домості, єднання й послідовного
утвердження своїх прав у складних
реаліях життя.
Усі публікації, які друкувалися на сторінках газе-
ти, підпорядковувалися головній ідеї – творення на-
ції. Матеріали, які містять її сторінки, неодноразово
привертали увагу дослідників. Їх цитують усі, хто ви-
вчає будь-яке з питань історії та культури України
кінця ХІХ – першої половини ХХ ст. Поза увагою
науковців не залишалося й мистецтво. Так, уже в
1929 р. чотири стипендіати Національного музею у
Львові підготували покажчик статей із питань мис-
тецтва і музейництва, який у 1995 р. видав С. Костюк.
Ґрунтовним дослідженням найвідомішої львів-
ської газети можна вважати видання «Часопис
«Діло» (Львів, 1880–1939 рр.): матеріали до біобібліо­
графістики», автором якого є Костянтин Курилишин.
Сьогодні вже вийшло п’ять із запланованих десяти
томів. Вони охоплюють 1880–1909 рр. Кожен із них
розпочинається «Вступом», де автор розкриває ак-
туальні проблеми часу, представлені в газеті. Усі
томи складаються з двох розділів. Перший, під на-
114
звою «Некрологи», формують головним чином ко-
роткі анонімні публікації. У ній в алфавітному поряд-
ку подано імена померлих осіб, поряд з якими зна-
ходимо інформацію про їхнє життя і діяльність. Тут
зафіксовані представники різних національностей,
не лише українці, але й поляки, німці, вірмени та єв-
реї, які займали вагоме становище в суспільстві. Усі
вони, працюючи в різних місцях, часто далеко за
межами Східної Галичини, сприяли загальному по-
ступу українського народу. Тим не менше багато з
них сьогодні є маловідомими, що актуалізує питан-
ня вивчення їхнього життя в ближчому майбутньо-
му. Це в рівній мірі стосується мистців. Видання К. Ку-
рилишина сприяє поверненню із забуття імені К. Ро-
мановського, вихованця Віденської академії
образотворчого мистецтва, який працював іконо-
писцем, був одним із перших українців-фотографів,
що жив у Коломиї і помер у 1888 р. в с. Шепарівці.
Цей список продовжують Т. Глібовицький († 1890),
С. Абрисовський († 1900), І. Діль († 1901), Т. Стоцький
(† 1901), П. Богданський († 1909) та ін. Не меншу роль
видання відіграє й у разі уточнення біографічних да-
них відомих осіб. Це стосується, наприклад, Т. Яхи-
мовича, українського мистця і театрального деко-
ратора у Відні, який помер 13 квітня 1889 р. Другий
розділ видання – «Біобібліографічні публікації»,
укладений з огляду на авторські матеріали. Поділе-
ні на три групи: «Біографічні відомості», «Публікації»
і «Художні твори», вони розкривають життя і діяль-
ність чільних представників нації того часу, які тво-
рили фундамент її майбутнього. Для мистецтвознав-
ців особливу цінність мають ті, що стосуються добре
відомих мистців. З усіх на окрему увагу заслуговує
К. Устиянович. У кожному томі поряд із його іменем
у хронологічному порядку подано публікації, які
розкривають багатоаспектну діяльність мистця, ви-
конання ним картин, ікон і розписів у церквах тощо.
Окремо виділені його публіцистичні твори, які сто-
суються найрізноманітніших питань культурного
і суспільно-політичного життя краю, а також літера-
турні твори. Зібравши і відповідно згрупувавши
матеріал, К. Курилишин оприлюднив багато даних
про К. Устияновича, які досі залишаються поза ува-
гою науковців, і водночас показав масштабність
його постаті в історії України. Подібний принцип ви-
користано іншими мистцями, серед яких М. Бойчук,
М. Івасюк, Т. Копистинський, Ю. Панькевич, Ю. Пігу-
ляк та ін. На повагу заслуговує науковий апарат ви-
дання, якісна підготовка іменного і географічного
покажчиків. Окремо слід наголосити на дизайні та
культурі оформлення томів, які вражають своєю ес-
тетикою.
Підсумовуючи, зазначимо, що науковій громад-
ськості сьогодні надзвичайно потрібними є такі якіс-
ні з усіх поглядів видання для глибшого пізнання
своєї національної спадщини і для її гідної репре-
зентації у світі.
 #4 19

Катерина Кричевська-Росандіч. Листи з Аме-

рики. Полтава : АСМІ, 2019. 362 с. ; іл.

СЛАВЕТНА НЕВТОМНА
Стараннями Галі Галян, старшого наукового спів-

МИСТКИНЯ КАТРУСЯ
робітника Полтавського краєзнавчого музею та
відомого колекціонера, видавця в Полтаві Олексія
Петренка вийшла у світ і відразу стала раритетною
книга «Катерина Кричевська-Росандіч. Листи з Аме-
рики». Епістолярія знаної української мисткині
з Каліфорнії дає уявлення про величезні обшири
її гуманітарних зацікавлень, які відчуваються в

КРИЧЕВСЬКА
змісті, пафосі, роздумах численних листів, що впро-
довж десятиліть надходили з Каліфорнії до різних
куточків України. Їх пронизує шляхетна думка про
присвяту мистецтву, про нелегку працю художни-
ка в сучасному світі, про сенс такого духовного
життя. В Україні свято шанують талановиту родину
Кричевських, і кожна нова свіжа сторінка про жит-
тя видатних її представників має велике значення,
є повчальною і завжди викликає велике зацікав-
лення в тих, хто шанує українську культуру та її
ідеали.
Катруся Кричевська зростала в родинному колі
під щасливою мистецькою зорею. Усіх у родині, по-
чинаючи від енциклопедично обдарованого дідуся
Лист від 1998 р. про американських політиків:
Василя Григоровича та його синів Василя та Мико-
«…теперішні політики – це безпринципові бреху-
ли, самої Катерини Кричевської-Росандіч, зігрівала
ни»… Лист від 3 січня 2000 р.: «Загалом у Вас там –
ця українська мистецька зоря. Родина Кричевських
суцільна Corruption у державі та в усіх, хто біля ко-
вивела українське мистецтво до світового визнання.
рита!» … від 2000 р. «…напевно, я вже ніколи не
Думки про цей великий і тернистий шлях великого
Мистця проймають зміст епістолярії, що зібрана в поїду до України, я би не могла мовчати, дивлячись
унікальній книзі. на контрасти, що вже проглядалися 1993 року –
У листах до багатьох шанувальників Катерина Кри- мафія, державні свині біля корита, усе це, від чого
чевська постає як талановита, вольова, незламна, я втекла 1943 року і не шкодую»; того самого
сильна волею мисткиня, яка творить добро на зем- 2000 р. – «…релігія створена в ім’я Бога, нічого
лі й відстоює на ній право людини на щастя, свобо- спільного не має з Богом, а це політичний інстру-
ду і справедливе життя народів – американського, мент, яким володіють для to gain strength, power,
українського. Справедливо пише Галя Галян, що кни- prestige and wealth! (щоб отримати силу, владу, пре-
га зацікавить насамперед тих, «хто замислюється стиж, багатства)».
над сенсом життя, яке вони творять» – і насамперед …Славетною, мужньою, незламною, невтомною
це люди, що здатні тверезо мислити й оцінювати в пошуках щастя постає Катерина Кричевська в ко-
сенс справедливого життя таким, за яке вони бо- респонденції до численних друзів з України (у книзі
рються. До них і звернута ця повчальна книга (як за- в основному систематизовано листи до полтавців та
значено в післямові, що «у нашому розпорядженні киян). А поза книгою – іще кореспонденти з цілого
було близько шести сотень листів, активно цитува- світу! Унікальною жінкою сильної крицевої породи
лися – 275 з них». Людина є наша полтавсько-київська Катруся, яка зу-
У книзі багато місця відведено мистецтву, соці- міла постояти за себе, вистояти, залишившись непо-
ально-політичним проблемам. Наведемо слова зі хитною у власних переконаннях, і можна лишень
спостережень художниці про життя у вільній Укра- одне зробити, прочитавши її мудрі листи: вчитись
їні та США після поїздки 1997 р.: «У Вас нарід звик прожити своє життя так, як прожила його ця Краси-
бути, як вівці, яких стрижуть і лупцюють, а вони без- ва Жінка з великого українського роду Кричевських.
мовно гнуть спини. Нам усе це зрозуміло – нема Надруковані листи повчальні: людина народилася
ніде ідеальної держави, країни і т. п. Але не зважа-
для щастя, але його потрібно здобувати чесною пра-
ючи на розмаїті мінуси, Америка усе таки країна за-
цею в ім’я Добра на Землі!
конів, за якими більшість громадян живуть і підко-
ряються цим законам […]». Кор. редакції

115
ПАМ’ять
ГРИГОРІЙ МІЩЕНКО
(15.04.1940–30.10.2019)
30 жовтня 2019 р., на 80-му році пішов із життя
знаний художник, мистецтвознавець, публіцист
Міщенко Григорій Григорович. Творчість мистця в
національному образотворенні заповнює мало до-
сліджену сторінку історичного буття України другої
половини ХХ ст. Григорій Міщенко – уродженець
Приазов’я. 15 квітня 1940 р. в селищі Куйбишеве За-
порізької області він уперше побачив світ. Його бать-
ка-фронтовика сталінський режим репресував на
десять років; звідти той не повернувся. Матір і її рід-
ну сестру 1947 р. ув’язнили на п’ять років. Малоліт-
ній Григорій, як син «ворогів народу», став вихован-
цем дитячого будинку. Допитливий підліток любив
малювати, навчився грати на баяні, здобув середню
музичну освіту в культосвітньому технікумі Меліто-
поля. Навчався в Харківському художньому учили-
щі, Харківському художньо-промисловому інститу-
ті (1963–1968) в українських художників: Бориса Ко-
сарева, Василя Єрмилова, Михайла Зубаря, одного
з очільників руху бойчукістів 20–30-х рр. минулого
століття. Дипломною роботою студента стала кар-
тина «Запорозьке козацтво та Червоне козацтво» –
розпис для історико-меморіального заповідника
острова Хортиця. Проте хрущовська «відлига» ми-
нула, почався період «приморозків», і на козацьку
тематику впала заборона.
У творчій біографії Г. Міщенка 1970 – 1980-і рр. були
найважчими, бо він потрапив під нагляд КДБ. Міщен-
116
ко замешкав у Боярці, де явив світу доробок як ху-
дожника і мистецтвознавця – у цей час відбулося
його становлення як мистця. У 1990-х рр. працював
редактором відділу теорії та аналізу образотворчос-
ті оновленого журналу «Образотворче мистецтво».
У 1999 р. став членом НСХУ. Творча спадщина
автора з теорії образотворчості складає близько
500 розвідок, чекає на видання літературно-публі-
цистичний твір «Саварка. Роки і роздуми». Тематика
творів мистця пронизана національною ідеєю від-
творення і збереження для нащадків героїчної ми-
нувшини України. Він звертається до історичної те-
матики, присвяченої козацтву, працює над компо-
зиціями серії «Жіноча доля». Окрім цього, автор не
полишає жанру пейзажу, де не тільки оспівує ма-
льовничі куточки України, а й передає особливості
сільської архітектури в серії «Українські хати». Не об-
минав Григорій Міщенко і жанру портрета, що спря-
мований на дослідження характерів українців. Твор-
чість майстра пензля, наповнена глибоким інтелек-
туальним змістом, пронизана правдою мистецтва і
життя, являє самобутнє явище в сучасній українській
образотворчості, і за це йому – вдячна пам’ять май-
бутніх поколінь.
Національна спілка художників України
Редакція журналу
«Образотворче мистецтво»
 #4 19

Сергій Гнойовий
(05.10.1954–23.09.2019)
На 65-му році завершилося земне життя заслуженого художника України Сергія Миколайовича Гно-
йового. Народився мистець 5 жовтня 1954 р. в с. Рибці, що біля Полтави. У 1975–1979 рр. навчався в Ле-
нінградському художньому училищі імені В. Сєрова. Протягом плідного творчого життя художник виро-
бив власний самобутній стиль, свою художню мову. У його творах сучасність співіснує з минувшиною.
Головними героями Гнойового є прості селяни та їхній побут. Однією з головних якостей художника ста-
ло вміння підносити ці образи до рівня ликів в іконах. Жінки з глиняним посудом у яскравих хустках зву-
чать велично і монументально. Художник працював на контрасті світлого і темного, але світле завжди
перемагало.
Його твори житимуть у вічності, берегтимуть пам’ять про талановитого майстра.

Полтавська організація НСХУ

Іван Шутєв
(23.10.1933–23.09.2019)
23 вересня цього року на 85-му році життя відійшов у засвіти Шутєв Іван Михайлович, яскравий
представник закарпатської школи живопису, народний художник України, учень Й. Бокшая і А. Ерделі.
Уродженець Ужгорода, справжній син своєї землі, він увічнив для нащадків майже всі старовинні дерев’яні
церкви Закарпаття. Художник був різножанровим пейзажистом. На його довершених ліричних полотнах
застигли гірські панорами рідних мистцю Карпат і узбережжя Чорного моря, карпатські села і міські кра-
євиди Ужгорода, Москви, Будапешта, Бухари, Самарканда. Іван Михайлович був також одним з найбільш
плідних і витончених майстрів натюрморту. Його твори вирізняються артистизмом виконання, сміливим
колоритом, реалістичною виразністю станів природи.
Плачуть гори і люди за талановитим майстром пензля, що так поетично прославляв красу цього світу.
Вічна пам’ять!

Закарпатська організація НСХУ

117
ПАМ’ять

ОЛЕКСАНДР БОРОДАЙ
(15.09.1946–08.11.2019)
Зі скорботою повідомляємо мистцям та колегам сумну звістку про
те, що 8 листопада 2019 р. нас залишив український живописець,
монументаліст, графік, емальєр – Олександр Бородай. Він народився
в Дніпропетровську. Випускник майстерні монументального
живопису професора, академіка Тетяни Яблонської в Київському
державному художньому інституті. Навчався у В.  Забашти,
Л. Вітковського. Мистець неодноразово представляв Україну на
художніх виставках у Швеції, Угорщині, Румунії, Німеччині, Канаді
та США.
Засновник вітчизняної школи емальєрства, Олександр Бородай залишив наступним поколінням
високомистецьку спадщину. Відродив техніку гарячої емалі, досягнувши в ній професійних вершин.
Започаткував новий напрям у вітчизняному монументально-декоративному мистецтві – емалі в
архітектурному середовищі (оформив Головну обсерваторію НАН України, станції метро «Видубичі»,
«Осокорки»). Олександр Андрійович заснував першу майстерню гарячої емалі на кафедрі образотворчого
мистецтва Київського університету ім. Б. Грінченка. Мистець сформував нову генерацію емальєрів, попу-
ляризував цю техніку. Став співзасновником Міжнародного фестивалю емалі в Україні та музею емалі в
м. Дніпрі. Твори мистця стали потужним внеском до скарбниці національної культури України.
О. А. Бородай пішов у вічність та перетнув простір часу, залишившись для нас у своїх видатних творах.
Будемо пам’ятати його як яскраву, талановиту особистість, багатогранного та віртуозного мистця. 

Національна cпілка художників України

ЮЛІЙ СИНЬКЕВИЧ
(08.04.1938–23.09.2019)
Поважаємо та пам’ятаємо Юлія Львовича Синькевича, щиро співчуваємо цій непоправній втраті коле-
гам, близьким та рідним. Скульптор покинув цей світ 23 вересня 2019 року.
Народився Ю. Синькевич 8 квітня 1938 року в Києві. Закінчив Київський художній інститут. Провідний май-
стер працював у галузях станкової, монументально-декоративної та монументальної скульптури. Автор ба-
гатьох пам’ятників в Україні, Росії, Німеччині, Франції, Китаї, Греції, Угорщині та ін. Його велика заслуга пе-
ред сучасним українським мистецтвом – багаторічна діяльність засновника і куратора скульптурних сим-
позіумів в Україні та за кордоном. Завдяки мистцю українська пластика була представлена на гідному рівні.
У спадок українській культурі переходять твори «шістдесятника», а також його творче осмислення сві-
тової скульптури. Передані Юлієм Львовичем враження внутрішньої свободи у творах залишаються для
простору споглядання прийдешніх поколінь. Мистець залишиться в пам’яті як романтик, гуманіст та
оптиміст.

Національна спілка художників України

118
 #4 19

ЄВГЕН НАЙДЕН
(09.03.1943–03.06.2019)
3 червня 2019 р. пішов у засвіти заслужений художник України Євген Найден.
Народився Євген Семенович Найден в 1943 р. в м. Ойрот-Тура Алтайського краю. Закінчив Пензенське
художнє училище ім. К. Савицького. Працював у галузі графіки та живопису. Учасник всеукраїнських,
обласних і зарубіжних виставок, багатьох живописних пленерів. Протягом багатьох років був членом
правління Черкаської обласної організації НСХУ, доклав чимало зусиль для її становлення. Твори мист-
ця зберігаються в музеях України та приватних колекціях в Україні й за кордоном. Завжди толерантний,
ввічливий і надзвичайно закоханий у мистецький світ. Таким він назавжди залишиться в пам’яті колег,
друзів та рідних.

Черкаська організація НСХУ

Відійшов у вічність
Юрій Ларіонов
(14.06.1946–17.09.2019)

Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури повідомляє, що раптово відійшов у

вічність старший викладач кафедри рисунка, один з кращих випускників академії, учень проф. І. Селівано-
ва, А. Чебикіна. Принциповий, авторитетний, вимогливий, Ларіонов вів основи рисунка на перших двох
курсах академії, маючи тверде переконання, що ця мистецька дисципліна є базовою на усіх факультетах і
курсах, що рисунок є основою образотворчого мистецтва і, звісно, формує художника та його світогляд.
Ларіонов був невтомним у творчих пошуках, брав участь у багатьох виставках в Україні та за її межами.
Скромний, товариський, він вносив в атмосферу колективу ту людяність і теплоту, що згуртовували членів
кафедри й додавали більшої віри, переконаності, бажання служити рідній мистецькій освіті, виховувати
студентів на тих високих традиціях, що забезпечували високий авторитет рідної Alma mater.
Нам бракуватиме душевного тепла, посмішки, слів підтримки нашого дорогого товариша.
Хай земля Тобі буде пухом, дорогий Юрію! Ти залишишся в наших споминах, пам’яті і подальшій творчій
праці колективу!

Кафедра рисунка НАОМА

119
ПАМ’ять
Фото з вистави «Дім, де
розбиваються серця», 1987
Театр ім. М. Заньковецької
Мирон Кипріян
Мирон Кипріян
Ескіз сценографії до вистави
«Традиційний збір» для
Драматичного театру ПрикВо,
1968
Картон, гуаш, аплікація, колаж
120
Оксана Шпакович, аспірантка ЛНАМ
Що нам залишив Мирон Кипріян?
28 листопада 2019 р. відійшов у вічність Мирон Ки- Варто згадати, що з 1965 р. Мирон Кипріян
пріян, головний художник Національного академіч- активно займався на волонтерських засадах
ного українського драматичного театру ім. М. Зань- створенням театрального музею у Львові, який
ковецької, народний художник України, лауреат На- йому успішно вдалося реалізувати в стінах Театру
ціональної премії України ім. Т. Шевченка, лауреат ім. М. Заньковецької. Окрім того, будучи віртуоз-
премії імені В. Клеха (США). ним колористом, майстер залишив досить великий
70 років роботи в театрі та близько 300 оформле- недосліджений живописний доробок. Картини
них вистав! Творча театральна спадщина Мирона Ки- двохтисячних років мають краєзнавчу цінність,
пріяна засвідчує не лише його працьовитість та від- адже Кипріян малював портрети своїх давніх зна-
даність справі. Найголовніше – це його новаторські менитих родичів та їхні маєтки; відомих сучасників
пошуки в контексті розвитку української та світової (письменників, режисерів, драматургів), з якими
сценографії, оскільки художник-мислитель є одним разом працював. Він провадив генеалогічні дослі-
із перших, хто творив у 1950–1960-х рр. революційну дження, писав автобіографію та видав серію мему-
«дієву сценографію». Образно-стилістичні особливос- арних книжок, а також альбоми з власним творчим
ті творчості М. Кипріяна – це тонке переосмислення доробком.
драматургії, лапідарність, багатозначність чорної ко-
робки сцени, наповненої лише площинами та окре-
мими деталями. З допомогою сценічного образу, ме-
тафори та символіки художник виявляв глибину та
духовну енергію постановки, а втілюючи образно-
асоціативні прийоми та підсилюючи домінуючі фор-
ми театрального дійства, він з легкістю маніпулював
сприйняттям глядача, відриваючи його від реальнос-
ті буття та занурюючи в чарівний світ драматургії.
Важливим також є те, що у своїй театральній творчос-
ті Кипріян поєднував європейське мистецтво та
осмислення націо­нальної форми, ідеї, її традиції, ви-
являв її духовну енергію і за допомогою образу-мета-
фори підносив до узагальненої філософської думки.