Вы находитесь на странице: 1из 120

Слово редактора

ЗМІСТ Надія Ніколаєва. Унікальні килими Степана Ганжі....................90


Олександр Федорук. Форма іншого в категорії українського Віталій Ханко. «Моя Котелевщина та величний Гелон»........ 93
мистецтва..............................................................................................2
Виставки
У НСХУ Ростислав Шмагало. Ідея інтерактивної виставки:
Володимир Зінченко. Величне наше мистецьке свято – «Перманентні інспірації» Петра Старуха
Седнівська осінь!.............................................................................10 та Ігоря Колісника...........................................................................40
Денис Белькевич. Life. Still. Life Наталії Корф-Іванюк: діалог
Збереження спадщини почуття з розумом......................................................................... 70
Володимир Зінченко. Збережемо наше мистецтво –
збережемо нашу пам’ять! ...........................................................14 Мистецьке середовище
Надія Юрченко. Колір неба в сонячний день............................. 94 Анатолій Звіжинський. «Станіславський феномен».
Дмитро Степовик. Диво-вітражі Адама Добжанського.......96 Візуальний.........................................................................................44
Євген Котляр. Слідами великої традиції: шляхи
збереження синагогальних розписів в Україні..............100 Думки вголос
Окраїнами сну. Інтерв’ю Соломії Савчук
Мистецтво Криму з Олександром Соловйовим.....................................................49
Олена Боримська. Батилиман. Міжнародний Дарія Смірнова. Венеційська бієнале – 2019:
живописно-графічний пленер..................................................16 спогади учасниці.............................................................................61
Олександр Федорук. Метафорична сповідь Українці у світі
Мамута Чурлу....................................................................................18 Габор Патакі. Олена Голуб та її твори............................................ 54
Кор. редакції. Перли татарського мистецтва................................21 Олег Сидор-Гібелинда. Тарас і Пустка:
візуальні тенденції 58-ї Венеційської бієнале.................... 56
Презентація
Андрій Романенко...................................................................................22 Ювіляри
Public Art.......................................................................................................25 Анастасія Швидюк. Дорога до себе самого.................................72
Андрій Бокотей........................................................................................ 29
Роман Василик.......................................................................................... 39 Ім’я в мистецтві
Анатолій Тертичний...............................................................................60 Євген Котляр. Гонтарів forever: миcтець та вчитель.
Мамут Чурлу...............................................................................................71 Десять років без майстра… ...................................................... 76
Марина Лукашенко............................................................................... 111 Ольга Собкович. «Троянда Чилі» Михайла Грицюка................84

Мистецтво і війна Хроніка


Юлія Самофалова. Інсталяція «Уламки» Юлія Самофалова. Фотовиставка Миколи Білоусова...........104
в історичному музеї........................................................................23 Кор редакції. Приємна зустріч з нефігурацією.........................104
Олеся Собкович. «Хованки»................................................................. 24 Зоя Чегусова, Олена Сом-Сердюкова. Франція – AICA –
Україна: діалог 2019 року........................................................... 105
Мистецькі події Кор. редакції. Чорно-білий світ
Зоя Чегусова. Міжнародному симпозіуму гутного скла (обласна виставка графіки)......................................................106
у Львові – 30...................................................................................... 26 Кор. редакції. «Антракт-ХVІ». Виставка
Олена Кіс-Федорук. «Піано-Форте IV», або Мистецтво як сучасного мистецтва................................................................... 107
питання собі та його розгадка.................................................. 30 Станіслав Бушак. Мистецтво об’єднує світ..............................108
Ростислав Шмагало. Тридцять років потому: інтуїтивний Євген Ктляр. «Мистецтво молодих»:
абстракціонізм Василя Бажая «Піано-Форте ІV»...............33 творчо-мистецька акція у Харкові.........................................110

Творчий портрет Ex Libris


Олександр Федорук. Соціальний маляр Михайло Олена Загаєцька. Творча єдність мистців....................................112
Безпальків…..................................................................................... 36 Олександр Федорук. Шляхи Олександра Міловзорова.........112
Мирослав Аронець. Народжений для малярства – Лариса Купчинська. Фундаментальне видання........................114
Богдан Бринський.......................................................................... 42 Кор. редакції. Славетна невтомна мисткиня
Роксана Рублевська. Феномен «Причетності» Катруся Кричевська......................................................................115
Ганни Криволап............................................................................... 62
Олександр Федорук. Покрова Криволапів – Пам’ять
доні та батька.................................................................................... 65 Григорій Міщенко...................................................................................116
Віра Баринова-Кулеба. Спогади-роздуми про Сергій Гнойовий......................................................................................117
Олесю Рибченко..............................................................................68 Іван Шутєв..................................................................................................117
Ольга Собкович. «Той, що зникає». Графіка Олександр Бородай..............................................................................118
Дмитра Просвєтова.......................................................................80 Юлій Синькевич......................................................................................118
Оксана Гаврош. На зламі зрізів.......................................................... 82 Євген Найден............................................................................................119
Олександр Федорук. Талант – він завжди талант, Юрій Ларіонов.........................................................................................119
і це від Бога!.......................................................................................86 Мирон Кипріян....................................................................................... 120
Слово редактора
Олександр Федорук

Іван Марчук
З циклу «Погляд
у безмежність», 2008
Полотно, акрил

ФОРМА ІНШОГО в КАТЕГОРІЇ


УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА
Продовження. Початок у № 3, 2019

Інший виходить із суті мистецького мистецьку думку, через дух, який


слова, що має виникнути в резуль­ кличе думку до дії. Слово уречевлює
таті дії того, хто здатний на таке сло­ мистецьку мову, яка в підсумку є
во, а слово якраз реалізоване через основою авторського стилю.
2
#4 19

У цих взаєминах думки, слова, мови й формуєть- і він про це також думав! Ночами-днями думав- мрі-
ся портрет автора, який у такому разі заслуговує на яв! Знав: настане колись, мусить настати той День,
те, щоб вважати себе мистцем – творцем (нам усім щоби потім зачаровувати через своє воскресіння
зрозуміло сьогодні, що видатний майстер сучаснос- однодумців – спрагою поєднати в одне ціле нероз-
ті Анатолій Криволап і є творцем, який поєднує в ривні полюси пошуку і творення. Він справді постав
одне думку, яку шукає в глибинах кольору, і слово, перед нами Воскреслий у чистоті прагнень іншого,
яке шукає в глибинах фарби, бо «фарба, – як він су- що завжди пульсували образними сполуками в його
дить, – це матеріал, який розкривається в тобі на- композиціях. І що ми можемо спостерігати, до речі,
стільки, наскільки ти розкриваєшся їм», бо фарба як у його, Ерделівському «Краєвиді з водою» (1920-х рр.,
спокуслива предтеча миті, що має зродити думку, з приватної колекції), де життєва єдність барв води,
і ця вже перетворює фарбу в колір, спроєктовуючи холоднішого тону неба, нахилених над водою дерев
динаміку форми серед безкінеччя того, що здобуде із золотом осіннього листя, черленими барвами на-
статус обраного простору. Він – Анатолій Криволап строєвості пов’язує цілість сприйняття природи в
і є інший, не такий, як усі, бо він творить, і в ньому безкінечне надлюдське бажання затримати хоча б
пломеніє дух, що спонукає до дії, що зроджує інше на мить час у собі і не відпускати, втримати. Це,
мистецьке слово – структури, рапсодію чистого, за можливо, випадкове порівняння, до пари веристич-
ним, інтенсивного, насиченого кольору, нефігура- ному краєвиду з водою і мелодійною поетикою Глі-
цію, контрапункти, висхідну тяглість, що має право бовської символіки про три Седнівські верби, що
на вічність, як сама неторкана індивідом природа. схилилися гіллям над тихим плесом ріки. Благосло-
Природа, врешті-решт, любить інших, бо вони є но- венні були мистці, яких торкнулися руки Божі! У мить
сіями гармонії. відведеного кожному життя у просторі та часі, неза-
У тому далеко ще невпізнаному напрямі Духу, про лежно один від одного очаровану мить якості при-
який Адальберт Ерделі любив повторювати, що його роди відчули порізно Глібов і Ерделі! Бо це була мить
можна спізнати мистцеві лише за допомогою шос- спокуси природи, і вона постала сприйнятою, як
того чи, можливо, навіть сьомого органу чуття. Цим атом Вічного; мить саме такого сприйняття зійшла
внутрішнім почуттям – не п’ятим, а шостим, сьо- до кожного з обох – як ознака ніколи неперехідно-
мим! – наділені інші (ті інші, теж за Ерделі, «вони... го! Чи не жив таким іншим, воєдино цілісним у ствер-
здатні бачити Бога!». Не випадково в чистій освітле- дженні позабуденного шукач Істини, мандруючи
ній душі Ерделі народився роман про ІМЕН-а [1], і не протягом усього свого смиренного життя, Григорій
випадково IMEN сприймається як символ мистець- Сковорода?! Бо якщо не у формі, то в якості інакшо-
кого пошуку, як творчий дух спокути або непокори, го вчитуємось у його притчу з мелодією молитви
не підпорядкований матерії звичного людського Раба Божого: «Я, Боже, тебе песнь нову, // Песнь Мой-
буття й знесений власною нестерпною волею, збо- сейску, песнь Христову, // Воспою в духовной лире,
леними, або ж незболеними почуттями, що ведуть
його життя подальшим шляхом іншого – часто згірк­
лого. Ми повинні бути вдячні професорові Іванові
Небеснику, який уперше розкрив для себе і відкрив
нам книгу буття іншого в постаті людини, яка наро-
дилася в глухому присілку Климовиці й волею мис-
тецького почуття була вихована через інтелект і по-
чуттєвий досвід для того, аби зродити мистецьке пе-
реконання: «Саме те є гарним, що вічно живе [...]
форма, колір – це життя; постійна переміна твору –
це краса» [2], і зізнатися далі самому собі «в цьому
розмаїтті нескінченності живу і я»… «Так завжди має
бути?» – запитуємо самі себе інколи. Ерделі, сміємо
думати, довго-довго чекав ТАМ, або не сподівався
більше чекати, коли будуть оприлюднені й розі-
йдуться помежи людей його роздуми-судження,
в яких його світла душа мала прорватися крізь густі
тумани гіпнозу ПОЧАТКУ 1950-х років; прорватися
через його муки і біль, через страждання й недоспа-
ні ним ночі, через ницість обставин і підлість ото-
чення, через біль пекучих страждань, коли випадав
Іван Марчук
зі зболених пальців пензель, коли схороване серце З циклу «Ярослав Мудрий»,
зімлівало у грудях… можливо, бриніла в його очах 1960-ті – поч. 1970-х
пекуча сльоза. Караюсь, мучусь… писали до нього, Глина

3
Слово редактора
помиляємось, що чуттєвий світ Ерделі зітканий з ніж-
них сторін матерії, бо в мелодії для нього найперші
Бетховен, Вагнер, Бах, Пуччіні, Сметана, Чайков-
ський, Шуберт, Шуман, Брамс, Бізе, Ліст, Дебюссі, Бар-
ток і ще далі велике те число музичного поняття
IMEN, яке запало в серце-душу Ерделі, мандрівника
зі всесвіту інший, подібного до Сковороди і подібно-
го у праці до Франка... До Сковороди подібного,
який зізнавався з Гусинської пустині: «О Боже мой!
Как трудно все тое, что ненадобное и глупое! Коль
легкое и сладкое все, что истинное и нужное». Ви-
знавав Ерделі «истинное и нужное», «легкое и слад-
кое» упродовж усього свого просвітленого у маляр-
стві сходження через дух непокори, через самопос-
вяту істинному, яке було одним-однісіньким шляхом
крізь усе життя мистця... Дух Ерделі повсякчасно
стримів у вись, наче Ейфелева вежа в ствердності
людського ratio і почуття!.. Тут ми ввійшли в межу-
вання духу людського у житті, для нас Духу Ерделіє-
вого з великої літери, як показав він нам усім своїм
мистецьким прагненням і намірами перемогти не-
можливе. Що, врешті-решт, йому вдалося у власно-
му Великому, хоча й особисто для нього короткому
та драматичному, житті здійснити. Він шукав його в
малярстві, і він здійснив його в малярстві, що мож-
на проілюструвати на численних прикладах його
мистецьких композицій. Приглянувшись уважно, ми
// В десятиструнной псалтирє. // Всяк цар в бою цел спостерігаємо в наші уже десятиріччя, як легкою
Микола Стороженко тобою, //Цєл твой и Давид, мечем не убит!»… Були красивою ходою він, елегантний Ерделі, крокує від
Різдво, 1994 такими, за словами боголюбного Сковороди, Василь ужгородської Корзо до київського Хрещатика й далі
Авторська техніка Великий, Іоанн Золотоустий, Августин, папа Григо- до харківської Сумської, а звідти – до одеської Дере-
рій Великий і ще багато осіб у цьому ряді інший, а в басівської, а з ним, намагаючись іти поруч, не відста-
історичній долі першої половини ХХ ст. іншим був і вати, прихильники його таланту, уже наші сучасни-
є донині Адальберт Ерделі! Про один день – як тися- ки, розуміючи, що збіглися у світлій постаті Мистця
ча літ, про один день – як одна постать, що нема цьо- всі чинники для зростаючого взаємопроникнення
му кінця, що «се море велике», переживав Сковоро- Durch dringung von Drang und Geist, як твердив мис-
да, знаючи, що місце одне слід перейти не для того, литель Макс Шелер у творі «Die Stellung des Menshen
аби застоятися на ньому, і треба пройти далі, або, як im Kosmos», або ж в уявомисленній ерделівській
твердив до себе Величний Іван Франко про коло формі візія від оновленої течією води Ізару, чи гір-
життєве «мус працювати» (додамо ще від себе: ден- ського повітря Гармішу, чи баченого в мюнхенських
но і нощно за своїм бюрком письмовим сидів Фран- пінакотеках, Glaspalast у справжнісіньке ерделівське
ко, здійснюючи для себе самого життєве «Вірую» – Sturm und Drang... Через ініціативи, ентузіазм Небес-
«мус працювати»); або як сповідався самому собі Ер- ника, що опублікував Думки, щоденники, літератур-
делі «Лечу зі світлом Людини». Він хотів, – і кожен ні твори великого мистця, ми наблизилися до розу-
маляр мусить то знати, бо воно, наче молитва, – «ба- міння мистецького індивідуалізму Адальберта Ер-
чити Бога в найрізноманітніших виявах життя» і який делі, відчуваючи несподівано і спрагу радості, як
мав переконання, що мистецтво – то яко єдино- близький, як дорогий він нам, як потрібні нам його
єдиний для нього Бог, і для того, щоби спізнати по- колір, форма, лінія, як багато життєвого сонця в його
личчя мистецтва, треба мандрувати від музею до му- краєвидах, якими світлими нотками прочуті його
зею, і треба поза тим набратися сміливості, аби зі- портрети, як чисто оформлені його букети квітів,
знатися у виборі поняття духу в єдності сам на сам, якими єдиними в композиційних строях виглядають
тобто в самості з волею, набратися мужності у вибо- його натюрморти. Як він відчув інше в Мюнхені й піс-
рі, як це зробив для себе Ерделі, «відзначу лише чо- ля Мюнхена вдома, у Карпатах, у рідній сріберній
тирьох: Фідій, Мікельанджело, Роден і Мештрович», стороні! Як благословив Господа, що надав йому
а в малярстві важелем опори слугують для нього Ле- можливість спізнати інші світлі місця й інші тіні, як
онардо да Вінчі, Веласкес, Ван-Дейк, Франс Гальс. шукав себе опісля по різних Богові рідних місцях і
А коли говоримо, згадуючи його, про музику, то не закутках, скажімо, у Гаржілесі для виявлення мис-

4
#4 19

тецького істинного, що було для нього конечне, як


вузол самого життя, як не до описання красивою є
природа, що втішала його погляд, збуджувала биття
серця, що зроджувала на його палітрі інші образи,
аніж ті, що з’являлися на світ до нього, аніж ті його
власні, з попередньої доби, що так хвилювали публі-
ку в мюнхенському Glaspalast-і; як він домагався що-
разу осягти оте золоте зернятко «інше – переміна»,
коли власні тіло і дух змагалися за силу і вагу мис-
тецького виразу, коли винятково досконале (сам то
відчував) народжувалося в результаті змагання тіла
і духу й перемоги духу, коли, врешті-решт, переміна
після його втоми чи відпочинку ставала основою
мистецької радості від того, що збулося, відбулося,
урешті ставало на полотні іншим. Зв’язок Ерделі зі
світом, що тягнувся на Захід від його рідної гірської
сторони цивілізаційними шляхами, був для нього
об’єктивно необхідний, і він манив, його він кликав
до себе, бо він, інший, Захід його прихильно настав-
ляв до пізнання, не залишав у провінційному спокої,
примушував розкошувати, знаходити щастя в праці
і знову через якусь хвилину залишатись незадово-
леним собою; молодий художник дивився, як малю-
ють, живуть, як люблять або ненавидять один одно-
го в різних краях, і був далекий від того, аби ненави-
діти, бо спізнавав у мистецтві Бога, а більше від
своєї любові до Нього, нічого більшого для себе не розлучитися в Гаржілесі, допоки йому не приснили-
прагнув і почувався в цьому священнодіянні семи ся мистецькі краєвиди Лувру... Нелегка то була хода
кольорів на полотні єдинородний зі світом власної Анатолій Криволап
по сходах мистецьких непорозумінь (Шаму Берегі, Без назви, 1980-ті
душі, який був близький до малярства, а також до Юлій Віраг, Дюла Ірас, Андор Новак) чи суб’єктивних Полотно, олія
того, що єднало його, скажімо, з музикою, наближа- персональних амбіцій колег по фаху, що в якусь
ло до майстрів, таємниці душ яких він сприймав у означену ним для себе мить історичного часу спри-
межах октави звуків, оцінював через чуттєво ском- чинювали поступ власного мистецького образотво-
поновані кольори, через тональні переміни; з літе- рення («на початку свого творчого шляху були ще
ратурою знаходив порозуміння через те, що вона три художники: Ерделі, Бокшай і Грабовський», – зі-
могла виявити чуттєву притягальну силу в Слові. Він знається, як на сповіді, творець іншого). Отож сфор-
був переповнений жагою пізнання і тому нудився мувалася, завдяки однодумцям у мистецтві, – а до
формами якогось там життєвого суб’єктивного про- них не забудьмо віднести Шімона Голлоші, – і зроди-
зябання, і коли бачив, як душа людей з великими лася, і почала ставати твердо на ноги, і була випле-
статками жалюгідно терпла через своє власне жи- кана під небесами Карпат нова мистецька школа, що
вотіння, немовби мана нічної темряви зійшла на неї в очах освіченого інтелігентного горожанства –
в сонячний день; і коли не було жодної надії на жит- з протилежностей тіла і духу – витворила продукт
тєві зміни, коли ні найменша крапелька живильно- іншого в мистецтві. Заради цього жили і творили об-
го весняного дощика не скроплювала їх зачерствілі ласкані Богом мистецькі будителі, у мистецтві ні кро-
обличчя, то починав відтак відчувати, що вони не ку без Бога, що могли про себе кожен з них сказати
можуть стати іншими, бо вони не такі – інші, насам- «Ми є школа!», або повторити слова мислителя
перед у мистецтві вони не такі. Заслуга Ерделі як Ерделі: «Сім кольорів веселки промовляли до них».
мистця також передусім особлива, тому що він у срі- Земля карпатського краю була для всіх інших немов-
берній рідній його серцю землі почав формувати би молоко матері в дитинстві, а Карпати з ялицями
мистецьку школу, шукав однодумців, навчав дітей, до них спеціально спиналися до неба, біля якого
направляв їх до пломіння мистецтва і тим самим барви просилися на біле полотно, а в церквах луна-
немовби забігав поперед себе і випереджав день ли янгольськими співами молитви, і Йосип Бокшай,
свого життя в малярстві. Він реалізував мить про- для прикладу, натхненний їх мелодіями, щосекунди
світлення іншого в русі, що доторками перемін ви- мав упевненість, що співи церковного хору або
переджував найменші наміри імпульсу того незбаг- звучні акорди органу, чисті і ясні, ніжні і скраєні
ненного явища, що конче мало статися, і з чим він, Вірою, з’єднують його мислення на полотні в компо-
врешті, колись мав таки нагоду зустрічатися, а потім зиційну цілість, у яку не могла вкрастися випадкова

5
Слово редактора
ша її мистецька сила, то мінливіше її малярське
безкінеччя; і усе ж той шлях не є замкнений межа-
ми людської творчої енергії, бо її плюси линуть у
наші серця з надшвидкістю світла, бринять світан-
ково чистою музикою, яку обожнював інтелігент
Ерделі: ми їх зраділо сприймаємо після його мис-
тецьких світанків, як святошний день, так само, як
сприймаємо з нетерпінням, спрагою, чуттям і ро-
зумінням і наукою для подальшого свого життя
світло, що лине від творів Олександра Архипенка,
Вадима Меллера, Олександра Богомазова, Євгена
Лисика (згадаймо ми на пару з львівським Любком
Медвідем наше особисте сприйняття-відчуття – бо-
дай перехідну восени 2018 року виставку експре-
сивно-драматичних творів львівського Майстра з
формулюванням мотто «Інший» у львівській попу-
лярній галереї «Дзига»), Олександра Богомазова,
Василя Єрмилова, Карла Звіринського, Романа
Сельського, наших парижан Василя Хмелюка, Ми-
хайла Андрієнка-Нечитайла, провансальця Олексу
Грищенка… Не забуваймо й пам’ятаймо: ужгород-
ський професор Іван Небесник домігся заповітно
свого, можливо, амбівалентно абсолютного вартіс-
ного призначення і відкрив з державницької влас-
ної амбіції державотворно яблунево рясний на та-
ланти Закарпатський художній інститут на базі ко-
лишнього декоративного училища, де одним з
перших його директорів був Адальберт Ерделі;
і Небесник так само щасливо, невтомний просвіт-
ницький плугатар, через кілька років домігся сво-
го «ерделівського раю» най «Світить сонце», вдив-
форма. Бо Воздвиженням Хреста в ужгородській ка- ляючись у незгасну зорю Адальберта Ерделі, а в на-
тедрі він об’єднав моральні поривання віри й люд- роді нашому на мистецьких небесах Грицеві, і тоді
Адальберт Ерделі
ської любові до Нього через себе. Хода у власному директорові інституту професорові Іванові Небес-
Натюрморт з годинником,
ІІ пол. 1920-х рр. малярстві у формі іншого вирізняла мистців срібер- нику пішли назустріч – інститутові закарпатському
Полотно, олія ного краю: вона вказувала істинні вартості, підноси- відкрили нову шкалу просвітницьких вартостей у
З приватної колекції ла ритмічну дію просторових сил у двовимірній пло- якісній формі Закарпатської академії мистецтва.
Миколи Білоусова
щині, що була дисциплінована емоціями відведено- Слово «академія» апелює до розуміння ясності
го композиційного простору і межами життєвої мети й поставлених завдань: срібний край, багатий
енергії, яка пульсувала температурою індивідуаль- на мистецькі таланти, мав потребу виховувати мо-
ної палітри й кипінням емоційних у ній сил. Не забу- лодих ініціативних людей, які були спраглі мистець-
ваймо їх, організованих у пориванні пошуків форми ких знань, і закономірно академія якраз була най-
іншого – насамперед у собі (Золтан Шолтес, Адаль- кращим способом, аби забезпечити попит на такі
берт Борецький, Андрій Коцка, Гаврило Глюк, Федір суспільні запити. З передбаченням корисного
Манайло, Ернест Контратович, Юрій Герц, Володи- майбутнього можна й потрібно шанувати, високо
мир Микита, В’ячеслав Приходько, Іван Бровді, оцінювати зроблений крок в особі професора Іва-
Золтан Мичка etc.). Образи, що були виконані, вико- на Небесника. Допустимо, він міг би залишатися
лисано-наспівані душею ними в часи сумні, або осторонь і нічого нового б не сталося і зі старим за
радісні для людського життя з посмішкою, були старими звичаями можна було б із цими мірками
хвилюючими для мене образами, що завершували миритися. Але не випадало Небесникові займати
сцену відведеного для кожного з них часу. А для позицію того, хто байдуже стоїть скраю, ні, він ви-
мене часу світлого в настроях, на мистецькій сцені явився гарним і добрим сином свого краю, і він
якого думка кожного миготіла промінним світлом здійснив лише те, про що можна було від мрії пе-
переходу в тоні, – теж у мені це почуття, – як у про- рейти до справи, думаючи не лише про себе, і в цій
сторі нічної тиші блиск далекої зорі: що глибше зо- ситуації він виявив себе іншим з крицевої породи
ряне небо, то ясніше світло від кожної зорі, що глиб- Адальберта Ерделі, котрий уславив свій край ма-
ша думка у структурі відведеної форми, то величні- лярством, якому немає ціни.

6
#4 19

Залишається Нині повторити мудро і повчально


сказане давним-давно великим князем київським
Ярославом Володимировичем у бік старшого сина
Ізяслава, аби міг сісти по нім справедливо на пре-
стол княжий київський, і зі святою вірою УСІ в серці
тепер були разом з ним, Великим Князем, і слухали-
ся його, і корилися йому, і були відтоді так само ра-
зом усі, розуміючи як один: хай буде вам він після
мене. Отож, повертаючись обличчям до красивого
малярського профілю Ерделі, сотвореного автобіо-
графічною молитвою ІMEN, не можемо не згадати
сказаного колись на самих ранніх порах творчої
юності Іваном Марчуком про його шалену
прив’язаність до рідної землі – про ту щемну його
любов, яка давала й донині дає йому найбільшу ра-
дість, – відчути мить дотику до рідного ґрунту і тра-
виночки на ньому, хоча б, якщо випаде щастя, на
власному батьківському обійсті відчути, як ростуть
дерева і пахне листя, як розпускаються бутончики
квітів, як синіє над головою небо, а в ньому купають-
ся хмари, немовби граючись на ковзанах голубиз-
ни, – радість, що сприймається Ним, планетарним
художником Іваном Марчуком, як сказав він якось,
усе це є взяте разом у малярстві, «Голос моєї душі».
Бо все здійснене ним від ранньої графіки, коли піс-
ля інституту змушений був заробляти на хліб насущ-
ний в Інституті надтвердих матеріалів АН УРСР і «по-
далі від недремного ока керівництва» займатися по-
тайки графікою – займатися тим, чого воліла й до
чого вела душа, і, на щастя, тоді, коли, як багато його
спілчанських побратимів знаходило непоганий під-
робіток у монументальних настінних розписах, мо- в академічному інституті теоретичної фізки вияви-
заїках , а він, власне, Іван Марчук, знайшов на той лися обидва: Микола Строженко та Іван Марчук.
Адальберт Ерделі
час себе в Інституті теоретичної фізики АН УРСР, де Перший – молодий шукач істинного в народних дже- У лісі, 1930-ті
зондував мистецьке щастя, вирішуючи композицій- релах та глибинах національного духу, скажімо, на- Полотно, олія
ні завдання в кераміці, шамоті, придумавши ідею самперед через участь з дружиною Раїсою у слав- З приватної колекції
української ходи у творі «Ярослав Мудрий». І вду- нозвісному забороненому тоді хорі Леопольда Миколи Білоусова
майтесь далі: ще одна його панно-пропозиція тоді Ященка, через колядування (мали ж бо голоси!), ман-
була реалізована з близько втіленою для покоління дри з дружиною за святим чистим джерелом забо-
1980-х ілюзією «До далеких планет»! А керамічна тех- роненої тоді владою Вербної неділі, а через тиждень
ніка була така сама принадна, що й у «Ярославі Му- після неї Великодня в Косові, Коломиї. Той перший –
дрому»: шамот, ліплений у високому горельєфі, з ви- то був Стороженко із сумської благословенної, з ве-
палюванням, – популярний для того талановитого личними бароковими храмами землі; а другим – то
покоління українських монументалістів, серед яких виявився Іван Марчук, такого самого вірохрещення,
бачимо насамперед імена Степана Кириченка, Іва- коліньми торкаючись стерні, устами припалий до
на Литовченка, Івана-Валентина Задорожного, джерельної водиці в рідному йому селі на Ланівеч-
Віктора Зарецького з Аллою Горською, а в Проску- чині, де він виростав, наскрізь непоступливий
рові – Богдана Мазура. У тому самому інституті був у переконаннях і непідкупний, у батьківській вірі та
занурений по вуха у творчу працю-випробування молитві, якось зізнавшись, наче на сповіді промото-
Микола Стороженко, отримавши інше відповідаль- рові нью-йоркської поетичної модерної групи
не замовлення від інтелектуальних керівників інсти- Богданові Бойчуку: «[…] я фанатично люблю землю.
тутської дирекції, передусім від людяно людських Колись, як я вчився, я не міг знайти мотиву до малю-
побажань інститутського директора та його заступ- вання, міг цілий день ходити й нічого не намалюва-
ника – молодого членкора Академії наук, сина зна- ти. Тепер під ногами бачу багатство мотивів, навіть
ного на той час усім прогресивного партійного ліде- на смітнику. У мене якась гордість за ту землю, яку
ра Петра Шелеста, прихильника української культу- бачу, якась незвичайна любов. В пейзажах культи-
ри та історії. Треба сказати: достойними партнерами вую переважно те, що є вічне: земля, вода, небо, де-

7
Слово редактора

рева. Це те, що незалежне від втручання людини. кого дня, немовби освячені йорданською свяченою
Людина, як то кажуть, міняється. Природа вічна. Тут, водою! На меридіані часового відтинку, буває рідко,
Анатолій Криволап
Зимова ніч, 2003 може, ще є ностальгія по тому, що втрачається, по започатковується одна висхідна лінія життєвого
Полотно, олія тій чистоті. Бо я все таки в дитинстві жив на гарній мистецького простору, і тоді на небесах зринають
природі. Правду кажучи, пас гуси, корови, ноги ко- кольори веселки – то знак прикметний, на маляр-
лов у стерні – то було надзвичайне. Я думаю, що ця ські злети.
любов до пейзажу вернулася якраз з дитинства, з Роз’єднала Марчука і Стороженка одна риса: Мар-
села. Я ніколи майже не малював міських краєвидів. чук – талант, індивідуум, обласканий богами і своєю
Ніколи не був урбаністом. Тільки у Львові, бо Львів вірою в потребу щодня бути наодинці, у самотині,
я дуже любив, мені вдалося зробити кілька міських у робітні, зі своєю палітрою. А Стороженко – теж ін-
мотивів. А так переважно це в мене земля, земля, дивідуум-талант від Бога, теж у робітні, не вдень,
земля, майже безлюдна, вона затягує і чарує люди- тільки ночами після праці зі студентами в художньо-
ну. Це якась загальна тяга, дуже » [3]. І оті сказані сло- му інституті. Бо Стороженко відчув, що він має бути
ва про його рідне село і землю – направду це була Вчителем. І він присвятив себе цілковито праці зі сту-
Марчукова оприлюднена мистецька сповідь на все дентами в Академії мистецтв. Я сотні разів спостері-
його життя, такої самої вартості сповідь, як зізнався гав: серед ранкової тиші в класичних коридорах
святий Августин тисячоліттям тому сам перед со- Академії, на першому поверсі він серед античних
бою, що це є сповідь, непохитна віра в самого себе, копій зі студентами за розмовою (як до матки бджо-
віра в мистецтво, у прекрасне (pulchrum), тому що ли, діти до нього!), або вдень у себе на третьому по-
нема дозволу від Бога на перепочинок, коли «го- версі в майстерні ставить студентам постановки, або
рить» у людській душі шлях до pulchrum. Бо є при- в академічному музеї на виставці, або в бібліотеці
значення, а тоді людина сама собі не належить, коли він теж зі студентами, коли на огляді в залі милі ака-
вона повсякчас чує, що їй подають голос з гори. Мар- демічні бібліотекарки виставляють нові надходжен-
чук багатьом не подобався і не подобається. Адже, ня книжок до Академії; він, студенти, аспіранти та
на відміну від декого, він чує «голос з гори», поданий поруч у гурті ще з інших кафедр поціновувачі дру-
лише йому. Так було тоді в ранніх роках після на- кованих праць – Василь Перевальський, Олесь Соло-
вчання у Львові, коли опинився в академічному Ін- вей, Микола Кочубей… усього себе в останні деся-
ституті надтвердих матеріалів, де ставили йому якісь тиріччя Стороженко віддавав мистецькому вихован-
завдання, але він відчував, що це не його і ніщо в ню студентів, аспірантів. І якщо оцінювати вартість
цьому славетному інституті не може втримати, бо в людського життя вагою зробленого лише однією лю-
ньому нема місця для його, Марчукової, мистецької диною, то Стороженко в мистецькій національній
праці. педагогіці – недосяжна Еверест-величина! Ніхто до
Які то були щемні мистецьки буремні їхні дні, Сто- нього в НАОМА, за винятком самого Г. Нарбута,
роженка і Марчука – молоді обдаровані були оби- В. Кричевського і М. Бойчука, у перші літа формуван-
два; напевне, тоді ще не знали один одного, але були ня Української державної академії мистецтв не ви-
вони із запалом мистецького незвіданого мистець- стелив педагогічної стежини з такою ретельністю й

8
#4 19

сумлінністю, як Микола Стороженко в роки незалеж- Шолтес. І коли згадую свої численні зустрічі зі Сто-
ності нашої держави. Багато першокласних пе­ роженком, непомильно знав, – бо відчував, що лю-
дагогів, поруч зі Стороженком, шанує в наші дні бить людина свою справу, – подобається їй працю-
Академія – Валентину Виродову-Готьє, Миколу Ком- вати в Академії зі своїми вихованцями. Але любо
панця (1939–2019), Данила Лідера (1917–2002), Воло- Стороженкові бути, можливо, насамперед серед са-
димира Чепелика, Георгія Якутовича (1930–2000). мітньої тиші, у робітні чаклувати з пензлем і фарба-
Скажімо, остання ювілейна виставка класика педа- ми (у молоді літа та його майстерня була тіснесень-
гогічної малярської школи академії Валентини Ви- ка в Києво-Печерській лаврі, де Спілка художників
родової-Готьє в музейних залах НАОМА (осінь відбудувала після війни будинок, подарований ко-
2019 р.) скоординувала в єдину цілість властиву лись художникам славетним Іваном Їжакевичем,
мисткині емоційно тональну заангажованість зі а потім у новому красивому приміщенні в будинку
сплесками глибоких колірних ритмів, що були щас- на вул. В. Антоновича, де знайшли місце для мистець-
ливо виявлені в численних багатолітніх візуальних кої праці багато Стороженкових побратимів). Бага-
образах і не порушили емоційної єдності між пор- тьох таких подвижників мала Україна. Я знаю, що це
третами чи краєвидами. Усе це загалом в ювілейній весняний мистецький цвіт України, по всій Україні
експозиції Майстра не порушувало єдиного цілісно- вони множили національний мистецький родовід:
го емоційного ладу. Немало поколінь художників з ними були Дмитро Стецько, Карло Звіринський, Зи-
академічної школи вдячні Виродовій-Готьє за суму новій Флінта, Іван-Валентин Задорожний, Федір Ма-
малярських знань, з якими вона з року в рік щедро найло, Ернест Контратович, Григорій Гавриленко,
ділилася з учнями. Альбін Гавдзинський… Про мистецтво попередни-
Утім, Стороженко був і залишається візитною ків тепер написано стоси повчальних досліджень.
карткою педагогічної системи НАОМА. Назвемо Стороженко, напевно, став одним з найприцільні-
лише деяких Учнів Навчителя неповторно індиві­ ших інтерпретаторів поетичного Шевченкового сло-
дуальних з отієї славетної когорти прихильників ва, і цю рису він проніс в досконалому оформленні
Стороженкіади; з-поміж них Володимир Недай- Шевченкового «Кобзаря», дошукуючись аналогу для
борщ, Михайло Гайовий, Федір Григоров, Іван Гон- висвітлення глибини поетичної думки й намагаю-
Примітки
чар, Володимир Бовкун, Володимир Панич, Леся чись зберегти в пластичній формі її образну просто-
Піша, Валерій Скрипка, Устим Федько. Олександр ту і велич. Він роками залишався наодинці зі своїм 1. Виокремимо працю
Цугорка серед усіх – чи не найбільш послідовний «Кобзарем», відточуючи кожну мистецьку фразу й ректора Закарпатської
академії мистецтв
майстер сакрального мистецтва в його стильовій перевіряючи її у сфері бароково скреслих емоцій-
професора Івана
бароковій прив’язаності, майже Стороженків послі- них образів, і наполягаючи на її трагедійній тональ- Небесника в його
довник, однак у новітній модерній інтерпретації. Як ності. Бо переконувався, що в такій паралелі він хоче осягах пошани до
і його славетні попередники, Стороженко виплекав доторкнутися до форми досконалого. І таку мистець- мистецького й загалом
мистецьку школу, вихованці якої розвіялися навсі- ку досконалість, затаєну щирість вислову й потугу літературного внеску
біч по Україні та по світах на чужині. Але це не озна- Стороженківського графічного слова ми відчуває- Адальберта Ерделі, що
чає, що в нього самого не вистачало мистецьких ам- мо, гортаючи в «Кобзарі» ілюстрації до Шевченкових спостерігаємо у двох
біцій та їх реалізації, як колись у трьох величних Сто- перлин – «Гайдамаки», «Утоплена», «Гамалія», «Роз- фундаментальних
роженкових попередників багатостраждальної рита могила», «Наймичка», «Кавказ». І ми своїх не со- працях Небесника –
монографії «Ерделі» та
епохи становлення академії в боротьбі України про- ромимось сліз, повторюючи за геніальним Шевчен-
підготовленій за його
ти російських більшовиків-нападників. Сторожен- ковим словом «Доборолась Україна / До самого редакцією книзі
ко був насамперед художник, і кожну вільну хвили- краю», а в інтерпретації графічній сповідальні пое- «IMEN», що включає
ну він після праці зі студентами віддавав мистецтву тичні судження-звинувачення на високій емоційній літературні твори,
творення образів, до нього у світі незнаних. Колись ноті Стороженком імплементовані по-мистецьки ви- щоденники, думки
Панас Мирний зізнавався самому собі в щоденни- разно, темпераментно, ясно, – оті віковічні бороть- Адальберта Ерделі.
ку: «Писання – моя думка, моя надія, моя віра», ба, актуальні Майданівський дух свободи, боротьба 2. Ерделі Адальберт.
і ті слова сьогодні на стіні літературно-меморіаль- з московським агресором, який посягнув і посягає IMEN: Ужгород : вид-во
ного музею Панаса Мирного в Полтаві, і їх не забу- на територіальну нашу цілісність, і закличні звуки зі О. Гаркуші, 2012. С. 132.
ває щоразу нагадати відвідувачам закохана у свою струн бандуриста, і на колінах у молитовному страж- 3. Марчук. Голос моєї
справу Вікторія Пащенко, провідний науковий спів- данні мати, а в «Холодному Ярі» страждання катова- душі (інтерв’ю, провів
робітник цього музею, – оті священні слова сповіді них, мучеників за Україну, і це вже голос долунює за Богдан Бойчук).
я відношу насамперед до шляхетних у доланні Іс- тую нинішню свободу нашу України, на яку неситим Світовид. Літера-
турно-мистецький
тинного Івана Марчука та Миколи Стороженка, до оком поглядає хижий ненаситець Путін і на якій ма-
збірник. Київ ; Нью-
Віктора Сидоренка та Анатолія Криволапа, до Воло- теринська сльоза на згорьованому поличчі, і волан-
Йорк : Київська
димира Цюпка та Сергія Гнойового, до Віктора Гон- ня материнські, і заклики синів до помсти, незлам- організація Спілки
таріва та Бориса Косарева, до славетних одеситів ності, нескорення – «а ми тую червону калину піді- письменників та
Миколи Степанова та Слави Сичова. І багатьох ін- ймемо, підіймемо!..»: боролись, поборемось, Нью-Йоркської групи.
ших не названих у переліку, як, приміром, Золтан переможемо!..  1990. С. 67.

9
збереження спадщини
Володимир Зінченко, перший заступник голови НСХУ

Мозаїчні композиції, присвячені


історії медицини, виконані
художниками Григорієм
Пришедьком та Галиною
Зубченко 1977 р. в інтер’єрі
та екстер’єрі Національного
наукового центру Інституту
кардіології імені академіка
М. Д. Стражеска. Надійно
збережені науковим колективом
до наших днів
Фото Олександра Солуяка

Збережемо наше мистецтво –


збережемо нашу пам’ять!
Серпневого спекотного дня завітала го талановитого живописця, який
до нас, у кабінет В. А. Чепелика, ар­ несподівано для всіх відійшов від
тистка Віра Ткаченко – дружина, на нас, осиротивши колектив. Тими са­
жаль, уже покійного нашого побра­ мими серпневими днями в київській
тима, заслуженого художника галереї Остроменських відкрилася
Украї­ни Олексія Васильовича Какала персональна виставка творів худож­
(1942–2018), – як пригадуємо, завжди ника, що була організована не без
виваженого, спокійного в суджен­ участі вірної Олексієві Васильовичу
нях, рішеннях, мудрого, розсудливо­ пані Ткаченко.
10
#4 19

Усі ми побували на цій прощальній з нашим дру-


гом виставці, що втішило дружину живописця. Олек-
сій Васильович був не просто художником – він очо-
лював Чернігівську обласну організацію НСХ Украї-
ни, був активним у творчості і в громадських,
насамперед у спілчанських справах. Але не лише в
спілчанських, бо загалом як громадянин переживав
за культуру рідного міста, не був пасивним спожи-
вачем, ініціював справи пропаганди мистецтва, дбав
про Седнівське мистецьке національне вогнище –
всеукраїнський Будинок творчості, де ми щорічно
проводили свято «Седнівська осінь», де відбували-
ся пленерні зустрічі мистців; як керівник і організа-
тор обласної мистецької спільноти, Олексій Васи-
льович забезпечував активізацію мистецького по-
тенціалу області, турбувався про зростання творчої
мистецької молоді, дбав про рівень її професійної
кваліфікації.
Його раптово не стало, і ось завітала до нас дру-
жина з турботливим (не байдужим для кожного) пи-
танням:
«Порадьте, що маю робити зі спадщиною чолові-
ка… Він не знав іншого життя, окрім праці за моль-
бертом. Частину творів я подарувала музеям, части-
ну велів передати друзям… Але ще залишилося ба-
гато картин…»
Я пам’ятав, що Олексій Васильович закінчив Киї­
вський художній інститут; його викладачами були
високої душі педагоги, класики українського мис-
тецтва К. Трохименко, В. Пузирков, П. Басанець.
О. Какало як художник сформувався під їхнім впли-
вом, знайшов себе і свій стиль у мистецтві: був ві-
домий і його портрет скульптора П. Богомолова.
Композиції «Чернігівська весна», «На дорогах ві-
йни», «Повінь на Десні», «Спадщина», серія полотен
«Чернігів і чернігівці» та багато інших принесли
йому визнання.
Питання Віри Ткаченко та її прохання не стали для
нас випадковими, не виявилися в секретаріаті Спіл-
ки для кожного з нас несподіванкою. Щороку, осо-
бливо в наші дні, коли увага до надбань мистецько-
го набутку, спадщини опинилися на шкалі маргіналь-
них, ми опиняємося перед конкретним фактом: що
ми повинні зробити з мистецьким набутком наших
друзів, які один за одним відходять в інший світ, як
запобігти втраті перед можливими крадіжками, пе-
ред їх фізичним зникненням? І в таких випадках не-
Мозаїчні композиції, присвячені
рідко постають іншого роду питання, скажімо, чому історії медицини, виконані
наша патріотична спільнота, чому місцеві громади художниками Григорієм
часто залишаються байдужими до набутих сьогоден- Пришедьком та Галиною
Зубченко 1977 р. в інтер’єрі
ням духовних багатств.
та екстер’єрі Національного
Мої повсякденні турботи про економічний стан наукового центру Інституту
Спілки, про її майно та подальший розвиток у ниніш- кардіології імені академіка
ніх непростих умовах доповнилися низкою нових, М. Д. Стражеска. Надійно
збережені науковим колективом
важливих, як на мене, невідкладних проблем, які, з до наших днів
позиції власного розуміння, відношу до пріоритет- Фото Олександра Солуяка

11
збереження спадщини
ми так, як підказують новим власникам їх сумління
і совість.
Пригадаймо, як дбала про мистецьку спадщину
свого батька Гаврила Глюка його донька, що органі-
зувала виставку творів покійного художника в київ-
ській галереї Олександра Брея, видала про талано-
витого мистця змістовну книгу, передала багато його
картин насамперед до Закарпатського музею та ін-
ших державних музеїв, розпорядилася, аби після
своєї кончини спадщину батька у власному домі пе-
ретворити у свого роду культурно-мистецький осе-
редок. Після смерті дбає про цей осередок її чоло-
вік – інтелігентний, доброзичливий до кожного. Му-
зей-квартира Глюка сьогодні знана й шанована
далеко за межами Ужгорода! Такі випадки непооди-
нокі: дбають про охорону і збереження спадщини
рідні Антона Шепи в Мукачевому, Миколи Макси-
менка в Житомирі, дружина Володимира Патика у
Львові, дружина й донька Золтана Мички в Мукаче-
вому, родичі Дмитра Стецька в Тернополі, дружина
Олександра Проніна в Харкові… Такі факти-прикла-
ди приємні, втішають душу. Пригадаймо також, що
за життя художник зі США Діонізій Шолдра склав за-
повіт, і всі його твори було передано до Тернопіль-
ського художнього музею. Таку не просту, але мудру
ідею не вдалося за життя реалізувати талановитому
скульпторові Іванові Мердаку в Херсоні – його спад-
Мозаїка «Материнство» на щина швидко розвіялася, хоча унікальні дерев’яні
фасаді чернігівського обласного скульптури визначного майстра могли б стати окра-
пологового будинку. Виконана сою Херсонського музею.
1989 р. художником Євгеном
Павловим Є також сумніші приклади, коли спадкоємці не мо-
Зруйнована з дозволу міської жуть матеріально або з інших причин утримувати
влади 18 вересня 2019 р. залишену мистецьку спадщину рідних людей, які ві-
них. І в результаті – ось ці мої спечалені від втрати дійшли. Або ж відходять наші побратими, які жили
друга рядки, з визначенням для нас, що вони самітньо, не мали близьких опікунів, не встигли, чи
першовартісні, небайдужі для кожного та нас усіх; не мали сил, часу розпорядитися власною духовною
що вони вимагають нагальної потреби поділитися спадщиною за життя. Ми знаємо, як зростає вартість
моїми роздумами з вами й мотивацією необхіднос- залишених «безпризорних» авторських творів на
ті якнайшвидше розв’язати її, не відкладаючи на за- мистецьких ринках, яку конкурсну шкалу підійма-
втра; тримати її в пам’яті як нашу духовну святість. ють у таких випадках антикварні будинки, галереї,
Тому, наголошуючи на пріоритетах збереження «розігрує зацікавлення» моторна на плітки бульвар-
мистецьких творів після того, як відходять наші дру- на «жовта» преса і як несподівано такі твори
зі-побратими, ми повинні не забувати, що збере- з’являються на блошиних ринках, де знаходяться
ження творів сучасного мистецтва, їх охорона,
клієнти-шанувальники антикваріату…
дбайливе ставлення до цілісного забезпечення спіл-
То які можуть виникати варіанти рішень у таких
чанської спадщини кожного з нас, – першочергове
випадках? Залишені напризволяще твори необхід-
завдання.
но здавати до надійних сховищ Дирекції художніх
У цій сфері проблеми стоїть чимало крапок над
«і», виникає багато «але» й варто їх усі, або деякі з виставок НСХУ. За можливості потрібно організува-
них, також озвучити. Можливі варіанти, що збере- ти посмертні виставки творів художників; забезпе-
женням мистецької спадщини займаються спадко- чити їх популяризацію; подбати про рівень їх акту-
ємці, що треба нам усім вітати такі шляхетні при- алізації, можливі мемуарні виставки… І насамперед
клади розуміння духовного внеску залишених тво- пам’ятати: збережемо наші духовні скарби сучас-
рів – залишених не напризволяще, а в надійних ного мистецтва – збережемо себе! Збережемо
руках, які будуть розпоряджатися сиротами-твора- нашу духовну пам’ять!

12
#4 19

Мозаїка видатного художника


Володимира Патика у львівсько-
му магазині «Океан»,
що була брутально знищена
і за розпорядженням місцевої
влади, має бути відновлена
на місці створення

13
У НСХУ
Володимир Зінченко, перший заступник голови НСХУ

Величне наше мистецьке


свято – седнівська осінь!
55 років поспіль, з року в рік, однієї тами поетичній, благословенній Бо­
й тієї самої пори – золотої чернігів­ гом Сіверянській землі наші плене­
ської вересневої осені – художники ристи В різні місяці малюють пое­
України святкують день – «Седнів­ тичні краєвиди, натюрморти,
ська мистецька осінь», зібравшись портрети, звітуючи потім перед сво­
з різних куточків нашої землі на їми колегами про реалізовані заду­
мистецьку творчу базу НСХ України ми. То вже стало правилом – і мемо­
«Седнів мистецький». І щорічно на ріальна табличка на виставковій сті­
цій оспіваній мистцями та музикан­ ні нагадувала кожному, що тут, над
річкою Снов, попередні покоління
художників малювали з радістю в
серці й любов’ю до цієї чернігівської
природи, що зачаровувала їхній зір
(а на перших порах мешкали в
дерев’яних будиночках). І щороку
ми, згадуючи спілчанське славетне
минуле, пишаємося, що тут, у Сед­
неві, творили Тетяна Яблонська і Ми­
кола Глущенко, Сергій Захаров і Ми­
хайло Романишин, Сергій Шишко і
Георгій Чернявський та багато інших
відомих наших майстрів, чиї твори
втішають сьогодні людські серця.
14
#4 19

…І цієї 55-річної сонячної днини зібралися всі ми зра- про славетні традиції Седнева, про давню історію
діло до рідного нам Седнева. Та смуток огортали спо- краю, про його велику культуру, про Тараса Шевчен-
гади, що не було з нами й не буде більше талановитих і ка, гостинних Василя та Іллю Лизогубів, про славет-
знаних кожному українцеві, близьких нам за духом і них для нашої культури гостей цього дому… Моло-
творчими мистецькими пориваннями дорогих нам гос- дий депутат Верховної Ради виголосив з трибуни
тей – Івана Драча, Анатолія Авдієвського, Бориса Олій- схвильоване слово ваги людської правди, він бо
ника, Миколи Стороженка… Було сумно і тяжко, що знав: йому довірила свої голоси седнівська грома-
раптово не стало нашого співучого улюбленця, з ніж- да… Високо в небо злетіла лірична пісня Валерія
ним баритоном, майстра живописної композиції з гли- Буймистренка… Поетичне слово Михайла Шевчен-
боким відчуттям кольору на палітрі – Василя Гуріна! ка залунало, сповнене щирості й радості. Виступали
Земля їм усім пухом! День направду видався – як ще- гості: з Харкова голова спілчанського великого мис-
дрий дарунок до свята! Зникли наші попередні пере- тецького об’єднання Віктор Ковтун (сам він родом
живання, турботи, сумніви щодо урочистої підготовки зі славетного сіверського Мезина), від Одеської спіл-
дня. Цьогоріч майже завершили капітальний ремонт чанської організації її голова Анатолій Горбенко, ви-
нашої мистецької лабораторії, і ми всі пишалися онов- ставка неоромантичних творів якого відбулася не-
леним до свята нашим мистецьким палацом. Учасники щодавно й отримала високу оцінку в Національній
пленеру зустріли нас експозицією творів, що мало озна- академії мистецтв України… Виступали гості на три-
чати – ось що ми, художники, встигли зробити!.. буні, що увінчувала майдан на зелен-мураві, а до-
Нас урочисто зустріли при вході до Седнівського вкола неї тисячі присутніх захоплено вітали виступи
національного нашого Спілчанського творчого Дому. молодих талановитих артистів з Національного цир-
Було радісно на серці і немовби вклонялися нам, усім ку. Радісним виглядав усміх на вустах голови селищ-
гостям, до ніг пишні дерева Седнівського знамени- ної громади, який, пригадуємо, доклав чимало зу-
того саду з яблунями, горіхами, грушами, сливами, силь для організації Седнівських мистецьких свят…
вишнями, а в парку любо було оглядати серед дерев Як і щоріч, у численних змонтованих латках пред-
пам’ятники, що їх голова Спілки Володимир Чепелик ставники багатьох громад Седнівського щедрого на
розпорядився спорудити разом зі своїми таланови- таланти краю, з багатьох куточків Сіверщини демон-
тими вихованцями-студентами – при вході – братам стрували свої кулінарні здібності, а майстри народ-
Василеві та Андрієві Лизогубам; біля Альтанки Глібо- ного, декоративно-вжиткового мистецтва – май-
ва, «де три верби схилися, мов журяться вони», – стерність з різьблення, кераміки, вишивки, ткацтва,
Українській пісні. Учасники свята віддали шану вели- лозоплетіння, ковальських рукотворних скарбів.
кому Кобзареві, поклавши перед його погруддям на- Над краєм допізна лунало увсебіч могутнє Шев-
впроти музею квіти. ченкове слово!
Сьогоріч Україна вшановувала 200-річчя від дня Допізна тривало свято «Седнів мистецький – 2019»
народження славетного Пантелеймона Куліша – на благословенній Седнівській землі, присвячене
Шевченкового побратима, і цю ювілейну святкову його 55-м роковинам. Понад пів століття тому його
тональність було відчутно в екоспозиції музею, що започаткувала Спілка художників України. Величним
нагадувала про гостинну садибу братів Лизогубів, було це наше, вже традиційне і рідне, спілчанське
у якій гостювало чимало визначних українців. свято!
Музей у Седневі якраз на території спілчанської
бази, тому господарі, гості оглянули зали, оздоблені
знаменитими чернігівськими рушниками, народни-
ми тканинами… В експозиції – улюблений Тарас,
давні господарі Седнева, їхні численні гості, Василь
Тарновський з давніх портретів, немовби – вкотре! –
нас вітали усміхаючись!
…Величний майдан на траві-мураві був заповне-
ний перед трибуною. Тисячоголовий люд з усієї сла-
ветної чернігівської землі, насамперед Седнівсько-
го району й самого селища з гостинним головою
громади… Гостинні представники всіх сільських
громад з щедрими на усміх, гостину і жарт, на пісню
й танець жіноцтвом та чоловіками – немовби зібра-
лася одна велетенська святково вбрана родина.
З трибуни линули щирі слова в. о. голови облас-
ної адміністрації Наталії Романової, яка неоднора-
зово захищала права нашого народу на суверен-
ність і територіальну цілісність на міжнародних фо-
румах у Парижі, Страсбурзі. Вона нагадала присутнім

15
Мистецтво Криму
Олена Боримська, мистецтвознавець

Батилиман.
Міжнародний
живописно-
графічний
пленер
Каталог з пленеру у Батилимані,
2009

Чималій кількості сучасних вітчизня­ пленерів. Це своєрідний звіт і водночас переконли-


ве нагадування усталеної істини: мистецтво пере-
них та закордонних миcтців по­
творює життя на краще, робить наш світ більш гу-
щастило взяти участь у Батилиман­ манним і толерантним.
ських пленерах (2008–2013). А поціно­ Постійними учасниками пленеру були президент
вувачам мистецтва – спілкуватись Національної академії мистецтв України, академік
НАМ України А.Чебикін, академіки НАМ України
з визначними творами, що з’яви­
А. Бокотей, М. Гуйда, члени НАМ України Ю. Яомін та
лись завдяки натхненній праці саме Їнь Сянмін (Китай), народний художник України
в цій резиденції. Так, попри розпо­ З. Мичка (1949–2017), заслужені художники України
всюджену сьогодні практику орга­ О. Приходько, О. Ольхов, О. Полтавець-Гуйда, Окса-
на Сльота (1950–2011), М. Довгань, М. Чулко (1947–
нізації пленерів, батилиманський
2014), Л. Заборовський, О. Манюк, А. Іванчо, О. Андя-
вигідно вирізняється унікальною лоші, Є. Смирнов і О. Шуринов (АР Крим), члени На-
місцевістю, талановитими організа­ ціональної спілки художників України Т. Красна,
торами й особливою атмосферою Б. Бринський, Г. та О. Попінови, Н. Кохаль, А. Шевчук
(АР Крим), Д. Модорас (1935–2012, Угорщина) та ін.
високопрофесійного спілкування. Природа завжди була невичерпним джерелом на-
Батилиман став дійсно школою фа­ тхнення для людства, особливо для мистців, які впро-
хової майстерності за межами Ака­ довж століть в різний спосіб намагаються збагнути її
демії, де є місце класичному худож­ таємницю. Саме для тих, хто звик уважно вдивляти-
ся в натуру, дослухаючись її закономірностей, пле-
ньому світогляду та креативним, ін­ нер – не тільки стан душі, а й невід’ємна складова
новаційним художнім практикам; творчого процесу, що надає можливість, зберігаючи
де пліч-о-пліч працюють визнані основи формальної мови живопису, графіки, відтво-
майстри та зовсім молоді таланти; рювати плинність, рухливість навколишнього світу;
розуміти кожну мить спілкування з Природою як мо-
де наповну розгортається справжня мент істини, неповторну особливість якої неупере­
живописна й графічна лабораторія. джено й емоційно втілює етюд.
Виставка, що проходила в залах Національної ака- Топонім «Батилиман» асоціюється не тільки з уні-
демії мистецтв України в жовтні 2019 року, є резуль- кальним, заповідним куточком кримського півден-
татом десяти кримських сесій і презентувала понад ного узбережжя, а й з вишуканим творчим осеред-
сто живописних і графічних творів «батилиманської ком. Завдяки організаторському таланту й шанобли-
художньої спільноти». А численні документальні вому ставленню до мистецтва з боку засновників,
фото- та відеоматеріали унаочнили атмосферу твор- розумінню особливостей «творчої кухні», Батилиман
чої наснаги – невід’ємну складову батилиманських з найпомітнішого кримського пленеру перетворив-

16
#4 19

ся на міжнародну потужну мистецьку подію. Співго-


лови оргкомітету, почесний член Національної спіл-
ки художників України Михайло Сальва, художник і
куратор проєкту Анатолій Шевчук, які є уособлен-
ням щирої гостинності, зуміли надати пленеру не-
формального характеру, зробити перебування в Ба-
тилимані незабутнім явищем.
Хронотоп місце і час проведення пленеру обра-
ні бездоганно. Бурхливі потоки реліктової рослин-
ності огортають схили узбережжя; з гірських сідло-
вин стікають велетенські просторові амфітеатри. Од-
наковими формотворчими намірами споріднені
каміння, що перетворюється на рухомі прадавні іс-
тоти, і релікти ялівцю та сосни, які, навпаки, здають-
ся застиглою кремезною скульптурою. Весняна й
осіння пора позбавляють пейзаж як зайвої людської
метушні, так і спекотного літнього заціпеніння. Без-
кінечна тиша підкреслює його природну велич, на-
дає епічного характеру. Дзвінке, прозоре повітря на-
повнюється ледь помітним, теплим, смолистим аро-
матом. Грандіозне й незбагненне видовище! ність до «просвіту буття». І навіть згодом, коли подум-
Діонісійське й аполлонічне поєднуються у стані ки вертаєшся до щасливих миттєвостей, перебуван-
Сергій Скрипіцин
гармонії, рівноваги. Непохитні кремезні скелі і рух- ня в цьому стані набуває переконливої сили. Ранок, Батилиман, 2012
ливе хмариння; насичена, жовтогаряча кольорова У межах пленеру, а також за його результатами по- Полотно, олія
гама і прозора тиша; невгамовна енергія світовід- стійно відбуваються різноманітні заходи: виставки,
чуття, творчий запал поєднані з витонченим худож- обговорення тощо. Отже, близько двадцяти експо-
нім смаком, поетичним сприйняттям «клаптика Іта- зицій попередніх років у різний формат знайомили
лії, що якимось чином приліпився до Скіфії». з творчим доробком учасників пленеру. Адже саме
«Захват польоту над метушнею повсякден- батилиманські студії неймовірно надихають та мо-
ності». Усе відбувається тут і зараз. У надреально- білізують на нові творчі звершення.
му, позачасовому просторі. Кудись миттєво зникає Захоплюючись «живим подихом» неперевершено-
профанна буденність. Усі події начебто переміщу- го краєвиду, кращі представники мистецької та нау-
ються в іншу площину; непомітно відбувається пе- кової спільноти ще на початку ХХ ст. мріяли перетво-
рекодування, налаштованість на іншу реальність, що рити Батилиман на творчу оазу. За століття цю ідею
дарує відчуття резонансу з чимось одвічним і зна- було реалізовано. Оповитий творчим запалом і воле-
чущим. Чудова можливість хоча б на деякий час любною атмосферою батилиманський пленер нади-
уникнути диктату шаленого, галасливого міста, су- хав і надалі надихатиме мистців на відтворення бо-
цільного симулякра, що панує по той бік Куш-Кая. жественної й одвічної краси дивовижної кримської
«У просвіті буття». Сила Місця помножується Природи.
на розкіш щирого спілкування. У групі завжди панує
доброзичливий, невимушений, натхненний творчий
настрій. Єднає всепоглинаюча закоханість у життя,
духовна спорідненість, розуміння мистецтва як при-
четності до одвічного сенсу буття людини. Батили-
ман збирає визнаних майстрів живопису і графіки й
зовсім молодих мистців з України – Києва, Вінниці,
Чернігова, Миколаєва, Львова, Івано-Франківська,
Мукачева, Тульчина, Немирова, Сімферополя, Се-
вастополя, Ялти, Алушти; Угорщини; Китаю. Кожен з
них – яскрава творча індивідуальність.
У дружній товариській атмосфері якнайкраще від-
бувається обмін досвідом, набуття майстерності. Пра-
цюючи в різноманітних пластичних системах, усі учас-
ники пленеру сповідують основи вільної творчості.
Досконале відчуття кольору, композиційної будови
вирізняє твори, які ввібрали в себе життєдайну силу Михайло Гуйда
прадавнього кримського ландшафту. Упродовж ро- Краєвид, 2012
боти пленеру постійно усвідомлюєш свою причет- Полотно, олія

17
Мистецтво Криму
Олександр Федорук

Мамут Чурлу
Сонце мертвих, 1993–2011
За повістю Івана Шмельова
Полотно, олія

Метафорична сповідь
Мамута Чурлу
Зізнаюся, я завинив перед Маму­ кане, на жаль, можливо, новим пу­
том Чурлу, який із с. Перевальне по­ тінсько-фашистським геноцидом
близу Сімферополя, тим, що досі працьовитого кримсько-татарсько­
нічого не написав про нього, тала­ го народу. Стільки натерпівся через
новитого, наскрізь чистого в дум­ криваву депортацію цей стражден­
ках, відтягуючи писання про нього ний народ після війни! І в наші дні
від дня до дня; завинив і перед ін­ не оминуло його велике горе після
шими численними своїми татар­ 2014 р., бо кремлівські окупанти-на­
ськими друзями, талановитими ко­ ціоналісти сіють через методи фа­
легами з нашого українського Кри­ шистського терору лихо, скропле­
му, про яких тупо мовчимо і не не людськими сльозами, чинять
згадуємо, наче ніколи до Того не військові злочини під знаками сво­
було наших спільних зустрічей на єї таємної поліції, здійснюють зну­
пленерах, виставках, конференціях, щання над безневинними людьми,
зібраннях, святах і не святах. І це звірством, наругами, тортурами
довге терпеливе мовчання викли­ розсіваючи над кримськими гора­
18
#4 19

ми та лісами, над Чорним морем і вом Гульнари Негляденко, потугою


голубими небесами кривавий малярства Рамзана Усеїнова…
«руський мір» – катехизм Луб’янки. Засвідчую одразу: я полюбив живопис Чурлу, і я
вражений, захоплений характером стишеного мис-
А тепер добралися зі свого лігва до
тецького мислення, яке для Мамута Чурлу є спосо-
Донбасу… Отож, завинив я перед бом вираження емоційної напруги, того стану, який
мовчазним, негаласливим Чурлу, струмує й клекотить у ньому і всередині живої ма-
можливо, ще тоді, коли з колегами терії малярської композиції. Милуюся малярським
від материка культури проводив у почерком, манерою письма Мамута Чурлу, не при-
ховую тих почуттів, що їх викликають у мене його
вільному тоді від окупантів Бахчи­ символічні образи. Насолоджуюся гамою контрас-
сараї міжнародну конференцію про тів на його полотнах, їх краса мене бентежить. У тих
втрати культурних цінностей крим­ образах усе просто, чисто, ясно і точно, як у звично-
сько-татарського народу (виявило­ му арифметичному числі. Я таку чистоту завжди від-
ся тоді під час обговорень і значної чуваю в декоративних мегаполотнах нашого Анато-
лія Криволапа, родом з благословенного князями
кількості доповідей: осіли вони всі Репніними Яготина.
в російських музеях, як, до речі, і На поверхні візуального ряду в усіх полотнах Ма-
пам’ятки культури українського на­ мута Чурлу майже штиль, усе тут мовчазне – хати,
роду; окупанти повинні зазубрити: дахи, дерева, інтер’єр, прямокутник споруди, свічка
крадене не забувається!). Ми тоді в мінарета, розрізана груша на столі, покручені гнізда
виноградника, електричні стовпи на узбіччі тротуа-
Бахчисараї милувалися ювелірни­ ру, усе тут немовби у тривалому чеканні. У Чурлу все
ми творами Ізета Аблаєва, славет­ в мовчазному чеканні чогось таємничого, несподі-
ного Айдера Асанова, у родоводі ваного, сказати б, тривожного; без мажорних барв,
якого фігурували покоління тала­ з притисками сірого, або наголосами контрастів:
біле – чорне, темно-синє, глухе зелене, домінантни-
новитих майстрів, його доньки Ель­ ми сплесками білого поруч зі сплесками холодних і
міри Асанової, розписами на кера­ тепліших тонів зеленого. У тривожному чеканні чо-
міці Рустема Скибіна, золотим шит­ гось, що неминуче має статись, додам, і не прино-

Мамут Чурлу
Фортеця Аюдаг, 2016
Полотно, олія

19
Мистецтво Криму
сить людям радості. Мамут Чурлу як упевнений у Свого роду мінімалізм геометричних форм з оди-
собі майстер дивиться на краєвид, що народжуєть- ноким будинком і ледь похиленим електричним
ся в уяві, знаючи наперед, як йому належить далі ви- стовпом (електричні стовпи в композиціях майстра
словитись, і що конче мусить знайти в цій кольоро­ як утілення шекспірівської думки про відчуження –
схемі виразний логічний штрих розвитку сюжетної алієнацію, а скісна улюблена діагональна лінія, май-
канви твору, структуруючи тоді форми в перетинах же математично вилічені, геометричні усі один до
майже графічних ліній та площин – вертикальних, одного: похилені дах, верхівка кипариса, скісні май-
горизонтальних і діагонально-скісних. Тиша, майже же графічні штрихи в стильових кольороритмах
абсолютна тиша доокіл переповнює народжений чорне – коричневе – сіре як контрапункт напруги,
твір, і в такому стані почуття самітності, «самороз- капітель драми в тиші крайобразу – цей маляр-
витку» фабули вчувається загадка, стоїть напруже- ський знак і є «Саратан» (1988 – звична для мистця
ний знак питання, ось-ось щось має статись, техніка олії).
обов’язково відбутись, або як наслідок суми всього Метафізичний стрій відчутно в багатьох полотнах,
цього – уже відбулося. Насправді такий краєвид не що сприймається як ціль, мета, пропозиція до роз-
репрезентує класичної сюжетної варіації – перед думів про цільово конкретне, для автора особистіс-
нами немовби структурована формула форми крає­ не, що викликає стрічні потоки солідаризації із за-
виду, на кшталт Моранді, із символічними «навіщо», даним композиційно експресивним ладом, підсиле-
«для чого», «але», «доки», наприклад, їх присутність ним монохромністю палітри, наприклад, «Вуличка у
прочитується там, де є «Останній мінарет» (1989), або Бахчисараї» (1989), «Депортація» (1990), «Бе-
ж тут, поруч, десь воно сталося, відбулося і не від- рег» (1993).
вернеш, уже не зміниш «німого ридання», бо все Малярство, яке Мамут Чурлу маніфестує у власній
воно від часів святого Августина є «невідривною творчості, особливе, незвичне, до веризму далеке,
зв’язністю всього посутнього» – це втілено після Ав- а ймовірніше, навпаки, – воно виносить із глибин на
густина через півтори тисячі літ Мамутом Чурлу, для поверхню метафоричного світу, що народжується в
прикладу, у «1944. Порятуй і збережи» (2011) – екс- муках, серед абсолюту мовчання і дозу до обраної
пресивна напруга, така, що іскрять у тремтінні пере- ситуації і ще того, що мало бути, але вже воно стало-
живань збуджені нерви і сльози на очах (для порів- ся і є. У всьому цьому немає уявлення про натяк на
няння: як на картинах післявоєнного Броніслава Лін- щонайменший рух. Сталося – і воно беззмінне, ста-
ке «Варшава кричить» або Ганса Грундіга). Кадмій тично комфортабальне у квадратних, прямокутних
червоний, кобальт темний з наповненими площи- або овальних площинах декоративної тональної
нами глухого коричневого і переходами до низу, на барви.
підлозі брунатного з імпульсами червоного, щоб під- Дві декоративні абстрактні площини, як у нью-
силити трагізм одинокої покинутої дитячої ляльки – йоркського Горкі, верхня з них – наче далеке вогни-
а загалом підсилити лейттему трагедії вигнаних, ви- ще, а нижня – то ніч з тривожним «що там», і поміж
селених з рідної домівки людей у композиції «1944. ними нереальна субстанція коріння червоних на-
Порятуй і збережи»… півквадратних цибулин, що «випліскують» у трьох
скляних вертикальних прямокутних посудинах свою
сутність, що залиті зеленою водою із зеленими збо-
леними кривульками-пальцями понад вершечками
склянок, оті масштабні цибулини, наче магічний знак
деформації, надломленого того, що десь там відбу-
вається, і воно є не для радощів, і воно наполегливо
деформує зболеним «зойком» барв. Контрастом де-
коративних горизонтальних площин – рожево-чер-
вонуватої і темної з важким зеленим, що наближена
до абсолюту чорної Малевича, вивінчує цей натюр-
морт Чурлу своїми полюсами – «Проросла цибуля»
(1993 – полотно, олія).
Ми бачимо, відчуваємо, спостерігаємо, що найви-
щою мистецькою якістю стилістичного образотво-
рення кримськотатарського мистця Мамута Чурлу
є Думка, немовби з ніші міхрабу вона, і глибинні по-
токи, таємниці якої могли знати східні ефенді, філо-
софи-мудреці, які самітниками жили в скелястих пе-
черах Мангупа. Вони виховували і вчили від дитячих
Мамут Чурлу
Спалювач, 1992 років татарський нарід, як він має жити в Криму і що
Картон, олія він не повинен визнавати неволю джаурів!

20
Кор. редакції

Перли
татарського
мистецтва
Рустем Скибін
Декоративна тарілка, 2004

Зустрічі в Бахчисарайському музеї, Від 20-х рр. XX ст. українські вчені сприяли роз-
витку кримськотатарської культури, вивчали фоль-
у Фонді відродження Криму, під час
клор, етнографію татарів, здійснювали експедицій-
Бахчисарайської міжнародної кон­ ні виїзди з метою збирання об’єктів матеріальної
ференції про повернення культурних та духовної культури для новостворюваних музе-
цінностей кримськотатарському на­ їв… І ця перервана на кілька десятиліть в умовах
радянської русифікації праця була поновлена в
родові були унікальними, тому що
умовах незалежності України з початком 1990-х рр.,
скрізь звучали прихильні об’єктивні у роки повернення багатьох татарів на рідну зем-
слова про висо­ лю. Ентузіастка Зулейха
кий потенціал Бекірова одна із перших
мистців декора­ сприяла розвитку й
тивного мисте­ оновленню виставкової
цтва таланови­ діяльності татарського
мистецтва. Великим па-
того корінного
тріотом рідної культури
народу півостро­ виявив себе Мамут Чур-
ва. Було очевид­ лу (організатор мис-
но: самобутня тецької експозиційної
творчість май­ програми «Кримський
стрів унікальних стиль»).
видів мистецтва Татарську культуру
переживає за уславили композиції з
художньої обробки ме-
роки незалеж­
талу Асана Галімова,
ності України пе­ ювелірні твори Айдера
ріод оновлення й Асанова, Асана Галімова,
Айдер Асанов
Ювелірна прикраса, 2004
розквіту. Скрізь Руслана Деніслямова,
по всьому Кри­ Мехті Ісламова, кераміка
му, в містах і се­ Абдюль Меїт-Аметова,
лах спостерігалося оновлення мис­ Рустема Скибіна, Ізета Аблаєва, різьбярство Рустема
тецтва гончарів, мідників, калігра­ Максудова.
В образотворчому мистецтві талановитих мистців
фів, ювелірів, вишивальників,
теж немало – серед них відомий скульптор Айдер
ткачів, різьбярів по каменю, зброя­ Алієв, живописці Алі Бекіров, Арсен Рустамов, Амет
рів. І радували око глядачів їхні ви­ Сеїт-Аметов, Рамазан Усеїнов.
сокомайстерні твори на виставках Пишаємося коштовними перлами мистецтва ко-
усієї України. рінного татарського народу Криму.

21
презентація

Андрій Романенко (Харків)


Те, що всередині
Плакат до акції «Ні війні»,
що демонструвалася в зоні АТО, 2015

22
Юлія Самофалова, мистецтвознавець

Інсталяція «Уламки»
в історичному музеї
За шість років в Україні проходили Співпраця з НМІУ відбулася з ініціативи автора –
Микити Кадана. У той же час на бієнале «Київська Микита Кадан
різноманітні виставки, що відобра­ Інсталяція «Уламки», 2015
школа» була представлена основна робота – «Одер-
жають події на Сході України та ро­ жимий може свідчити в суді», яка стосується радян- Фото надано НМІУ
сійську агресію. Хочемо нагадати ської історії Криму та Донбасу. Створення цього про-
про художню експозицію з цієї теми єкту відбулось завдяки фінансуванню музею сучас-
в НМІУ. Інсталяція («експозиція», як ного мистецтва в Антверпені, а як наслідок – з’явилась
ще постійна інсталяція.
позиціонує її автор) створена 2015 р.,
Інсталяція «Уламки» знаходиться в просторі схо-
художником Микитою Каданом ра­ дів музею. Піднімаючись по спіралі сходів нагору,
зом з працівниками музею. За ці людина стикається з артефактами війни: бомбами,
роки твір став маркером воєнних снарядами, гільзами, що летять вниз, де на першо-
дій на Сході України, який залиши­ му поверсі зображена карта східної України. На цій
території відбуваються військові дії, руйнування
тиметься в постійній експозиції до інфраструктури, гинуть люди – військові та мирне
завершення війни (саме так нала­ населення. Це динамічна композиція, контекст якої
штовані історики музею). також впливає на сприйняття завдяки розміщенню
Ми попросили розповісти докладніше про цю ро- у відчуженому музейному просторі. Репрезентація
боту Антона Богдалова, керівника відділу ІНУ: «Інста- снарядів налаштовує відвідувачів зануритися у вій-
ляція в нашому музеї була створена в рамках Київ- ськові події на Сході і створює відчуття, що в будь-
ської школи мистецького бієнале у співавторстві з який момент війна торкнеться тебе особисто. Щодо
працівниками відділу історії незалежної України та роздумів про війну, то постійно ловиш себе на дум-
Микитою Каданом. Власне – це снаряди, підвішені ці, що агресивна політика Кремля не залишає іншо-
на тонких металевих тросах у просторі музейних го вибору – створює в українському сприйнятті об-
сходів. В уяві відвідувача вони створюють відчуття, рази свій / чужий. З плином часу уявлення про вій-
що бомбардування здійснюється в напрямах двох ськові дії в Україні стають драматичнішими,
областей – Луганської і Донецької. Адже на нижньо- суспільство знову і знову переживає травматичний
му поверсі ми можемо побачити окреслений контур досвід, який залишиться в колективній пам’яті. Війна
карти цих територій. Снаряди були привезені із зони для України – рана, яка не загоюється.
проведення бойових дій. Тут їх понад 50. Більшість Микита Кадан створив такі проєкти, що сто­
із них було передано на постійне зберігання до му- суються теми війни на Сході України: «Перемога»
зею історії України журналісткою телеканалу 1+1 На- (2017), «Труднощі профанації» (2015), «Укриття»
талією Нагорною. Якщо експозицію колись буде ро- (2015), «Газелька» (2015), «Захист рослин» (2014),
зібрано, снаряди передадуть до музейних фондів. «Запам’ятати момент, коли оповідь було перерва-
Там вони будуть зберігатись». но» (2014).

23
мистецтво і війна
Олеся Собкович, мистецтвознавець, куратор
Антон Логов
Інсталяція «Простір сподівань».
Фрагмент, 2019
«Хованки» икнавоХ

«Хованки»… Таку назву має вистав­ Так, образ дому трактується як уособлення вну-
трішнього простору дитини, відображення як її
ка Національного музею історії
життєствердного мислення, так і візуалізацією при-
України у Другій світовій війні. Мемо­ думаного самою ж малечею виразу – «Я в будиноч-
ріальний комплекс, що покликанА ку!», що є для них засобом відновлення відчуття без-
привернути увагу до теми дитин­ пеки і спокою у тривожній / стресовій ситуації.
ства в умовах сучасної російсько- Водночас конструкція будинку (інсталяція «Простір
сподівань»), що являє собою каркас (без стін та лише
української війни; унаочнити відмін­ наміченим дахом), який тільки тимчасово прикриває,
ність життя дітей на окупованих те­ та не рятує, унаочнює зумовлену війною ілюзорність
риторіях, «сірій зоні» і прилеглих та крихкість будь-якого захисту. Таким чином, устале-
населених пунктах та дитинства на ний образ дому як символ оберегу роду, затишку та
спокою трансформується в його антипод – символ без-
мирній території. порадності та беззахисності. Власне, грань між просто-
Власне, цей меседж розкрито завдяки контрастно-
ром дому як власним, упорядкованим простором без-
му зіставленню візуально-смислових акцентів худож-
пеки й зовнішнім, небезпечним навколишнім серед-
нього вирішення експозиції, що умовно розділяє її на
овищем стає максимально умовною (ця межа майже
дві зони: простір безтурботного й щасливого дитин-
стерта) завдяки вдалому візуальному ходу: каркасна
ства та простір дітей, у життя яких увірвалася війна.
конструкція інсталяції залучає в її простір ті елементи
Цьому сприяють й залучені на виставку відеоінтерв’ю експозиції, що перебувають поза її межами – зловіщі
Фрагмент експозиції виставки та артефакти – особисті речі, зошити, іграшки дітей – тіні від будинку, сумні світлини життя дітей у прифрон-
«Хованки», 2019 свідків реалій війни, що відображають їхні індивіду- тових населених пунктах, що проєктуються на стіни
альні історії; малюнки, які ілюструють досвід дітей, що виставкового залу, голоси дітей, які розповідають про
опинилися в зоні збройного конфлікту, та рефлексії свій досвід виживання на прифронтових територіях.
тієї малечі, хто такого досвіду не має. І вже неважливо, де ти перебуваєш – усере­дині будин-
Зауважу, що й назва виставки, проводячи паралель ку чи ззовні – усюди панує відчуття непевності, смутку
між захопливою дитячою забавкою «Хованки» та хо- і тривоги. Цю грань нівелюють і винесені за межі дому
ванкою як необхідного способу виживання речі, що зазвичай розміщуються всередині: телевізор,
(нав’язаного іграми дорослих), виразно окреслює зу- стіл, шухляди від нього.
мовлені війною зміни в житті дітей. Адже в першому Інший акцент експозиції – арт-об’єкт «Сонячний
випадку мова йде про розвагу, що за бажанням ди- день». Це вхідні двері, на які нанесено сповнений
тини може бути припинена будь-якої миті, у той час, оптимізму й радості дитячий малюнок. Вирішені від-
як другий варіант не дає можливості дитині самостій- критими кольорами, вони є маркером щасливого
но ізолюватися чи впливати на розвиток подій. І за- дитинства, ознакою безпеки.
лишається лише звикати до нової реальності. Реаль- Водночас закриті й винесені далеко за межі дому,
ності, де гільзи замість іграшок, зруйновані будинки, вони дають зрозуміти, наскільки важким для дітей,
понівечені обстрілами паркани, хованки (про- які стали свідками військових дій, є шлях повернен-
цес / засіб порятунку) стають звичною буденністю. ня у своє колись безтурботне дитинство, як і те, що
Виразному втіленню теми виставки, емоційно й інколи він (шлях) є неможливим.
змістовно посилюючи її, сприяє полісемантичний об- Зазначений твір, зустрічаючи й проводжаючи від-
раз дому, втілений в інсталяції «Простір сподівань» відувача (двері розміщені навпроти входу в експо-
Антона Логова. Він є центральним елементом експо- зицію), є нагадуванням про те, що дитинство від сво-
зиції і працює не тільки з просторовим, але й з пси- го початку і до завершення має бути щасливим. Зро-
хологічним компонентом розуміння образу дому. бити його таким – завдання нас, дорослих.

24
Банер «FreeMarkiv»
та рефлексії мистця
Сергія Захарова
на військово-політичні події
в Україні у публічному
просторі Києва, 2019

25
мистецькі події
Зоя Чегусова, заслужений діяч мистецтв України

Міжнародному симпозіуму
гутного скла у Львові –
11-й (ювілейний) Міжнародний сим­ Окрім того, у межах 11-го Міжнародного симпозі-
уму гутного скла у Львові було відкрито кілька по-
Обкладинка буклета до І-го позіум гутного скла (засновано у
симпозіуму гутного скла 1989 р. тужних виставок сучасного художнього скла. Це
у Львові Львові В 1989 р. за ініціативи лідера персоналія одного з піонерів міжнародного студій-
львівського гурту склярів-новато­ ного руху і найвідоміших художників-склярів у світі
рів, народного художника України, Яна Зорічака з Франції в стінах Музею скла у Львові,
академіка, керівника Західного ре­ яка, до речі, буде експонуватися й у подальшому:
гіонального науково-мистецького у лютому – березні 2020 р. – у залах Національного
музею українського народного декоративного мис-
центру Національної академії мис­
тецтва України (НМУНДМ) в Києві, а з квітня поман-
тецтв України (НАМУ) Андрія Боко­ друє до галерей Китаю. Це також виставка в галереї
тея), став наймасштабнішим за всю молодих художників ЛНАМ, яка, по суті, складалася
його тридцятирічну історію з точки з п’яти невеликих персоналій, привабливих поляр-
зору кількості учасників і викона­ ністю авторських стилів і нетрадиційними підхода-
них ними творів упродовж восьми ми до роботи з гутою Е. Тринцолиної, Е. Білоус, О. Ту-
рецької, В. Мельничука, О. Іванишина – талановитих
днів роботи біля гутних печей Львів­
представників наймолодшої генерації львівських
ської національної академії мис­ склярів. І ще – виставка-ретроспекція напрацювань
тецтв (ЛНАМ). Так, 20 країн-учасниць, європейських симпозіумів «Eko-Glass», які щороку
70 професійних художників-склярів, відбуваються влітку в горах Польщі і Чехії, зокрема
з яких 32 здатні самостійно працю­ в Лісовій гуті у Шклярській Порембі (Польща), гуті
вати біля гутної печі без допомоги «Мартін Стефанек» у Десні (Чехія) тощо: вона експо-
нувалась в «PMGallery», яка нещодавно «оселилася»
майстрів-виконавців, – це певний ре­ в Палаці мистецтв.
корд за три десятиліття діяльності Захоплення викликав і факт розширення геогра-
львівського симпозіуму. фії львівського симпозіуму. Зазвичай Міжнародний

26
#4 19

симпозіум гутників, що раз на три роки традицій-


но відкривається у Львові в першій декаді жовтня,
у 2019 р. доволі несподівано розпочався 5 вересня
в Києві з відкриття надзвичайно вагомих передсим-
позіумних виставок у залах НМУНДМ: «Світове ху-
дожнє скло в Україні» і «Балтійське скло», що пре-
зентували твори таких провідних майстрів у цій
мистецькій царині, як Іво Лілль (1953–2019) з Есто-
нії, Ремігіюс Крюкас та Індре Стульгайте з Литви ра-
зом з персоналією художниці з Латвії Анди Мунке-
віци. Кураторами цього «каскаду» вражаючих імп-
рез гутного і кришталевого скла в Києві були
директор Музею скла у Львові Михайло Бокотей і
директор НМУНДМ Людмила Строкова, чиї музей-
ні колективи у плідній співпраці здійснили цей
масштабний проєкт при вагомій підтримці Україн-
ського культурного фонду (УКФ). У киян з’явилась
унікальна можливість ознайомитися з раритетною
колекцією Музею скла у Львові, з роботами київ-
ських художників-склярів із фондів НМУНДМ, ше-
деврами новітнього балтійського скла, творами
знаних іноземних та українських мистців – неодно-
разових учасників львівських симпозіумів (1989–
2016).
Відзначимо, що за тридцять років симпозіум
уперше отримав від держави стовідсоткове фінан-
Андрій Бокотей (Україна)
сування на реалізацію свого 11-го міжнародного за- Кінь, 2019 Казуші Накада (Японія)
ходу після того, як команда молодих кураторів на Гутне скло Symvolika «L», 2019
чолі із завідувачем кафедри художнього скла Гутне скло
ЛНАМ, кандидатом мистецтвознавства Михайлом
Бокотеєм не тільки взяла на себе організацію та ко-
ординацію цього симпозіуму, а й підготувала необ-
хідну документацію та виграла солідний грант
Українського культурного фонду. Скоріше – не про-
сто виграла, а заслужила, завдячуючи беззапере-
чному авторитетові, чесно заробленому оргкомі-
тетом усіх попередніх успішних симпозіумів від
1989 року, які проводилися переважно на благодій-
них засадах. Загальна кількість випущених до сим-
позіуму цього року каталогів і журналів «7UA»
(спільне видання Західного регіонального науко-
во-мистецького центру НАМУ і ЛНАМ), які містять
фантастичний за обсягом візуальний і теоретичний
матеріали, теж рекордна: їх усього сім, і друкували-
ся вони теж за підтримки УКФ.
Традиційно головною подією цього незмінно
знакового зібрання склярів у Львові – визначному
східноєвропейському осередку новітнього експе-
риментального гутництва – залишалася заключна
виставка в Національному музеї у Львові ім. А. Шеп-
тицького (НМЛ). Твори учасників 11-го симпозіуму
вражали розмаїтістю новаторських знахідок худож-
ників-склярів з усього світу, які перетворили автор-
ське студійне скло в територію вільного творчого
пошуку. Переважали камерні, дуже естетичні, тех-
нологічно якісні твори. Виключенням сприймалася
масштабна технічно складна скульптурна компози-

27
мистецькі події

Ян Зорічак (Франція)
Енергія ІІІ, 2019
Оптичне скло, термодеформування

Сігрун Ейнарсдоттір (Ісландія)


Метро у Токіо, 2019
Гутне скло, авторська техніка
ція з безколірного скла Андрія Бокотея з відтворен-
ням умовної фігури коня як одного з головних бага-
тозначних символів українського народу.
Сміливими ідеями об’ємно-просторової склоплас-
тики вирізнялися композиції «Звук тиші» О. Звіра,
«Початок» А. Петровського, «Без назви» А. Гоголя,
«Ритм» К. Білана, «Freedom» Н. Звір (Україна), «Одна з
планет Маленького принца» І. Стульгайте, «Rollingin-
themoonlight» Р. Крюкаса, «Порожнеча» В. Верікайте
(Литва), «Ерозія» Д. Сільтавуо (Фінляндія), «Містичні
квіти» Р. Емерінгер (Люксембург). Виразні асоціатив-
но-зображальні твори представили П. Лукаш, П. Кух-
та з Чехії («Скульптура»); Казуші Накада з Японії
(«Symvolika «L»), М. Усова з Росії («LvivFashionWeek»),
О. Принада («Регенерація»), С. Кадочников («Риби»),
Я. Кітела («Людина і море»), О. Турецька («Боротьба
за владу»), А. Курило («Привіт!»), Р. Дмитрик («Мета-
морфози»), П. Сапіга («Без назви») з України. Оригі-
нальністю декору і побудови предметів, які розвива-
ють концепцію посудних форм, привертали роботи
С. Ейнарсдоттір з Ісландії («Метро Токіо», «У повітрі»),
Д. Роннера зі США ( «Без назви»), М. Зброжек з Поль-
щі («Obioba»), С. Брюже з Латвії («Код сонця»), Н. Пар-
щик з України («Джерело») тощо.
Заключна імпреза 11-го Міжнародного симпозіу-
му гутного скла в НМЛ засвідчила, що українські
склярі були представлені на ньому, без перебіль-
шення, на світовому рівні. Українське авторське сту-
дійне скло у 2010-х рр. вийшло на високий мистець-
кий рівень, перебуваючи на злеті й заслужено отри-
муючи світове визнання.

28
#4 19

Андрій Бокотей (Львів)


Теракотова армія, 2018–2019
Фото Мишко Петрів

29
мистецькі події
Олена Кіс-Федорук, мистецтвознавець, куратор

«ПІАно-форте IV», або Мистецтво


як питання собі та його розгадка
Фрагмент експозиції виставки Упродовж жовтня 2019 р. в залах па­ Кілька робіт із цього періоду дочекалися сього-
дення і вдалим акордом початкової мелодії допов­
лацу Лозинського ЛНГМ ім. Бориса
нили теперішню експозицію, де здебільшого
Возницького проходила виставка експонувалися Бажаєві найновіші твори. Таким чи-
творів Василя Бажая «ПІАно-фор­ ном у формування нової експозиції майже спонтан-
те ІV. Живопис, інсталяції». но вклалася концепція розвитку, вічного руху по
Василь Бажай – постать легендарна й певною мі- спіралі часу та його постійного пізнання. За твер-
рою культова в українському мистецтві кінця ХХ – дженням автора, роботи еволюціонують, коли по-
початку ХХІ ст., художник-філософ, чия творчість ось трапляють в інший від первісного контекст, пере-
уже кілька десятиліть тримає українського глядача ходять з одного періоду в наступний та іноді ста-
в стані постійного зацікавлення та емоційного не- ють отим «соломоновим ключиком», який дає
спокою. Абстрактні полотна й нестандартне вирі- змогу знайти шлях до нової експозиції, нового
шення експозиційних площ, інсталяції, ready-made масштабного проєкту.
об’єкти, перформанси та уособлена, немовби відо- «Піано-форте» – проєкт, над яким автор творчо
кремлена від мистецького мейнстріму, позиція ав- працює понад два десятиліття. Суть концепції цього
тора приваблює і захоплює. Його виставки давно проєкту в представленні феномену буття мистець-
стали актуальними й популярними культурними по- кого твору як чистої ідеї мистецтва. Мистецтво для
діями в житті Львова та всієї країни, адже, незважа- мистецтва – гасло, що впродовж ХХ ст. викликало чи
ючи на авторську впізнаваність, вони несуть щора- не найбільше дискусій серед питань філософії мис-
зу нові пластичні рішення та відкривають багатство тецтва, стало домінантним для всієї творчості худож-
Василь Бажай
закладених у них семантичних змістів. ника, який має і власні теоретичні міркування.
Випускник Львівського інституту прикладного та Цьогорічна виставка є четвертою з ряду, що про-
декоративного мистецтва (нині – ЛНАМ). У сучасно- довжує традицію невпинних пошуків живописної
му мистецтві України Василь Бажай є знаковим май- звукоформи після незабутньої виставки «Форте-
стром нефігуративної живописної пластики, одним піано», проведеної в рамках фестивалю «Контрас-
із найпослідовніших мистців-інтелектуалів, які по- ти – 95». У той час мистець вразив прикладом нестан-
глиблюють і розвивають традиції абстракціонізму. дартного поєднання живопису з об’ємно-просто­
У світі ідей і речей немає випадковостей. Симпто- ровими об’єктами та сучасною музикою. Відтоді ці
матично, що перша виставка Василя Бажая відбулася елементи відіграють суттєву роль у створені ціліс-
30 років тому (1989) саме у стінах нинішньої Львівської ного образу експозиції, приваблюючи новими екс-
національної галереї мистецтв. Ця подія мала широ- периментальними рішеннями та новими акордами
кий культурний резонанс і відразу вивела молодого кольоропластики, які щоразу творять іншу понятій-
художника у фаворити мистецьких процесів. ну реальність.

30
#4 19

Інсталяції у вигляді вертикалей, згорнутих у хао-


тичні сувої полотен, вільно розташованих у просто-
рі, гармонійно співіснують з площинним живописом
на стінах в єдиному організмі. Абстрактна ідея, уті-
лена через різні об’єкти, спонукає сприймати про-
стір галереї як новий цілісний твір мистецтва в се-
редовищі якого постійно діє запрограмований ав-
тором перформанс. Синтез живопису, ready-made
об’єктів та інсталяцій за підтримки аудіоефектів ви-
конує роль об’єднуючого і всеохоплюючого факто-
ра цього перформансу. По суті, це певний всесвіт,
витворений уявою художника, який, резонуючи з
відчуттями глядача, входить у його внутрішній про-
стір і його змінює. Тут повною мірою має місце пост­
модерністська ідея дотичності реципієнта до спів­
творення художнього твору. Тому не випадково
Бажаєві полотна завжди без назв. Вони здатні транс-
формуватися в різних конфігураціях, утворюючи
нові художні структури, які щоразу несуть інше емо-
ційне забарвлення. На думку художника, названа
картина втрачає свою специфічну мову, позбавляє
її первинного образотворчого сенсу, бо ж у неї інша
абетка, ніж у слові, адже вона створена для візуаль-
ного, а не вербального сприйняття.
«Для чого існує мистецтво?» – запитує художник і
відповідає: «Для того, щоб людина побачила сама
себе, на якому щаблі розвитку вона знаходиться».
І справді, сприйняття художнього образу людиною
індивідуальне і є дуже суб’єктивним у його тракту- Василь Бажай
Без назви
ванні. Воно повністю залежить від її культурного ста- Полотно, олія
тусу, інтелекту, здатності до адаптації образів, асоці-
ативного мислення, тощо.
Відомий теоретик і практик абстрактного мисте-
цтва Мішель Сефор визначав безпредметне мисте-
цтво як таке, що не має жодного відгуку в реальнос-
ті: «Я називаю абстрактним мистецтвом всяке мис-
тецтво, яке не містить ніякого нагадування, жодного
уявлення про реальність, незалежно від того, чи
була ця реальність вихідним пунктом творчості ху-
дожника». Художник матеріалізує саму ідею і її іде-
альну форму в конкретні твори мистецтва.
Чистий абстракціонізм Бажаєвих візуальних реф-
лексій не виходить в реальний простір, натомість
сам стає реальністю абстрактною, яка захоплює у
свою стихію і поглинає глядача своєю внутрішньою
синергією. Ідея, утілена в абстрактні форми, живе
та розвивається в просторі ніби сама по собі, запо-
внює його і певним чином його метафізично
одухотворює.
Мистецтво Василя Бажая інтелектуальне, позаяк
заставляє думати, розшифровувати закладені в ньо-
му культурні коди, відсилає до витоків живописної
традиції, її трансформації в модерну добу та пере-
тлумачень в часи постмодерну й водночас дуже емо-
ційне, здатне до широких рефлексій та переживань.
Видається, що художникові притаманна виразна
емоційність форми як прояв прагнення до еволюціо­ Фрагмент експозиції виставки

31
мистецькі події
Дзвінке урочисте «форте» та приглушене драма-
тично-ліричне «піано» за велінням автора-деміурга
чергуються, видозмінюються й переплітаються в
експозиційному просторі. Художник ніби запрошує
відчути на дотик, як загуслий у фарбах звук вібрує в
різних тональностях. Він то вибухає яскравими спа-
лахами червоного, то зупиняється застиглим акор-
дом, розкладеним на зорганізованих жовтих, зеле-
них чи синіх площинах, то завібрує кольоровим па-
вутинням, замайорить таємничими лабіринтами
ліній і знаків, затріпоче переливчастим глянцем
бинд, то оформиться опуклими згустками міжгалак-
тичної матерії, схожими на загадкові портали в кос-
мічні макросвіти, що вражають уяву близькістю до
коду української писанки… І тут настає таїна спів­
творення, причетності до розуміння абстрактної
авторської ідеї, а відтак – широке поле для інтер­
претацій…
Недаремно гаслом виставки «Піано-форте IV»
став вислів художника: «Кожна створена мною річ –
це насамперед питання собі і його розгадка».
Під час виставки відбулася зустріч-діалог з май-
стром та відеодемонстрація його перформансів. За-
цікавлені почули ґрунтовні роздуми харизматично-
го художника про природу його творчості та мисте-
цтва як такого.
Пропонуємо кілька думок Василя Бажая, які дають
змогу збагнути його творче кредо:
«Мистецтво не має логіки, воно алогічне по суті».
«Мистецтво не створене людиною, воно існує
саме по собі».
«Мистецтво – як проявлення вищої ідеї через кон-
кретну річ. Завдяки мистецтву людина пізнає глиби-
ну речей».
«Я не даю назви творам тому, щоб людина не шу-
нізму та піднесена кольорова напруга як підсвідо- кала мене, а шукала себе, свій твір, свою мову».
мий прояв національної сутності, первісного гене- «Сама експозиція – це і є остання робота. Діалог
Василь Бажай тичного коду. Цей генетичний код завжди потребує
Без назви самого із собою».
Полотно, олія виразу через художні символи.
«Художній символ містить у собі в згорнутому ви-
гляді і розкриває свідомості щось, що саме по собі є
недоступним іншим формам і засобам уніфікації з
Універсумом. Таким чином художній символ у прин-
ципі не піддається вербалізації», – пише авторитет-
ний дослідник сучасного мистецтва Віктор Бичков.
Це твердження резонує з думками Василя Бажая і
підтверджується його творчим методом.
Бажаєві полотна завжди вирізняє активна фак-
тура та згармонізована вишукана палітра. Естетич-
на складова кольоропису художника має своєрід-
не оптимістичне світоглядне підґрунтя. «Бажай –
перш за все виключно живописець, і тому найбільш
верхній, напевне, і найбільш значний пласт вра-
жень від його творів – це багатство і краса колори-
ту, різноманітність і змістовність кольорових рі-
Василь Бажай
шень», – влучно писав про його живопис Григорій
Без назви
Полотно, олія Островський.

32
Ростислав Шмагало, доктор мистецтвознавства, професор

Тридцять років потому:


Інтуїтивний абстракціонізм
Василя Бажая «Піано-форте ІV»
Пригадую першу персональну вистав­ Утім, попри неймовірну творчу активність та май-
же щодворічні авторські мега-проєкти, творчість Ва-
ку Василя Бажая 1989 р. у Львівській
силя Бажая залишається переважно в герметично-
картинній галереї. Ми, тодішні випус­ му елітарному полі обраних «природним добором»
кники Львівської національної акаде­ поціновувачів. За хвилю до відкриття виставки мае-
мії мистецтв, сприйняли цей абстрак­ стро сказав мені: «Якщо на акцію до мене приходять Василь Бажай
Без назви
тний живопис як справжній прорив у дуже багато людей, я думаю, що я щось роблю не
Полотно, олія
стіні соцреалізму, який відмирав не так». Ретроспективний діалог з майстром гідний ці-
лих дисертацій, але зупинимося на «Піано-форте ІV».
одразу. Грубезна книга відгуків, звич­
ний атрибут тодішніх виставок, за­
рясніла численними знаками оклику
й пафосними рядками на підтримку
сміливого художника. Адже в тому-
таки (1989) році впала Берлінська сті­
на, і вільний вітер змін об’єднав Євро­
пу. Хоча у своїй творчості Василь Ба­
жай послідовно залишається
аполітичним і навіть асоціальним.
Тридцять років потому, у залах тієї ж галереї, що
тепер носить ім’я Бориса Возницького, – знову ви-
ставка Василя Бажая. Живопис та інсталяції «Піано-
форте ІV». Біля закованого ланцюгами рояля розмов-
ляємо з автором про ту першу персональну: як уза-
галі її дозволили відкрити в єдиній на той час
офіційній галереї Львова? Несподівано Василь Ба-
жай називає мені ім’я «штовхача», який надихнув мо-
лодого тоді мистця на першу персональну виставку.
Замовив слово підтримки перед директором Гале-
реї Борисом Возницьким відомий скульптор і мис-
тецтвознавець Дмитро Крвавич. Він переконав у не-
обхідності ризикнути і влаштувати «абстрактну» ви-
ставку. Вона викликала великий резонанс і відкрила
шлях проти течії дозволеного й офіційно підтриму-
ваного тоталітарною системою мистецтва. Цікаво,
що першим покупцем однієї з ранніх робіт Бажая
був один з його знакових вчителів Роман Сельський.
Нині у доробку Василя Бажая понад п’ятдесят ви-
ставок і майже стільки ж перформансів. Усі відзна-
чалися сміливістю й були синхронними з віяннями
сучасного світового мистецтва.

33
мистецькі події

Василь Бажай
Без назви
Полотно, олія

Те, що на виставці відбувся вербальний діалог ре- мовчки, даючи змогу кожному інтуїтивно відчути
ципієнтів із художником, стало найбільшою неспо- його мистецтво. Творчість як універсум, що існує
діванкою. В оточенні «силового поля» живопису та поза матеріальним світом і не пов’язана з ним будь-
інсталяцій зазвичай Бажай «розмовляє» з глядачем якою логікою. Мистець трактує процес творчості як
інтуїтивно-алогічний світ, який нам «дозволили» від-
крити і показати як несистемне конструювання
пластичними засобами якихось невидимих полів.
І якщо автор у процесі творення абстракції все-таки
«вбачає» якийсь матеріальний образ, то одразу
намагається деструктурувати всі можливі образні
асоціації. Вирішення проблем площинної організа-
ції, фактури та кольору підпорядковується не
пов’язаному з логікою процесу творчості, що вихо-
дить за межі авторської свідомості. З не меншою
часткою імпровізації Бажай творить і загальну екс-
позицію кожної виставки. Так само, як формує за-
гальну ідею чи пише окремий твір, «слухаючи» свої
роботи. Крім загальної хорової канви, ув’язаної в
єдину експозицію, кожне полотно має свою вібра-
ційну суб’єктність. Окремі твори транзитом перехо-
дять з виставки на виставку як певні віхи-акорди.
З арсеналу попередніх виставок вплетені в нову ше-
ренгу робіт давні хіти: кубізований «Пегас», фігура-
тивний «Рекс», кілька знакових пластичних абстрак-
цій. Це своєрідні «Соломонові ключики», які допо-
магають шукати позачасовий текст і контекст у
безперервному процесі творення.
Четверте «Піано-форте» має ще одну особли-
вість – це відсутність самої музики. Географія про-
єктів «Піано-форте» веде початок від музичного
фестивалю «Контрасти–95», відколи інсталяції В. Ба-
Василь Бажай жая системно ув’язувалися з атональною музикою.
Без назви На одному з «Контрастів», де звучала музика Пага-
Полотно, олія

34
#4 19

Василь Бажай
Без назви
Полотно, олія

ніні, абстракціоніст «відчув фон» своїх робіт. Так


з’явився проєкт «Паганіні». На нинішньому «Піано-
форте» художник уже не відчуває потреби в залу-
ченні музики. Він каже, що кожен живописний
сегмент його робіт має свій код звучання. А коли
підходить реципієнт-глядач зі своїм кодом, – відбу-
ваються певні накладання вібрацій, певний діалог.
Мабуть, саме тому інсталяційним композиційним
центром виставки стало заковане в ланцюги чорне
фортепіано, оточене обабіч підвішеними до стелі
скрученими «коконами» живописних полотен. Цей
зів’ялий 3-D формат полотен варіативно трактував-
ся автором у попередніх проєктах «Рефрижератор».
Алегорично-мовчазний рояль серед абстрактної
сфери є ідейно-композиційним жестом «іншого»
звучання. Особисто мені, ще до розмови з автором,
експозиція з оперезаним ланцюгами фортепіано ви-
кликала асоціації з ранніми альбомами абстрактної
музики групи «Pink Floyd». Колористична і пластич-
на фактура живопису впродовж десятиліть зберігає
мажорне форте-звучання.
Утім, Василь Бажай постійно інтерпретує власний
творчий доробок, вибудовуючи нові «Лабіринти»
абстрактної мови для діалогу з глядачем-співтвор-
цем. «Зроби так, щоб я міг говорити з тобою» – цей
вислів з роману французького письменника Морі-
са Бланшо поєднує в собі потребу висловитися з
бажанням бути зрозумілим. Тонкі енергетичні поля
експозиції Василя Бажая мовою абстрактного жи-
вопису, жесту і символу можуть звучати красномов-
ніше, ніж музика чи сотні написаних трактатів. Бо,
як писав Леонардо да Вінчі, «око менше помиля-
ється, ніж розум». Сила абстрактного живопису в
тому й полягає, що дає можливість безмежного
прочитування того, що лежить за межами нашої сві-
домості, вільного від будь-яких формул чи озна-
чень. У діалозі з мистцем на виставці хтось сказав:
«Це страшно». Так, це бентежить, бо людський ро-
зум налаштований на обмежене. Наляканий безкі-
нечністю розум не здатний осягнути велику аб-
стракцію універсуму. Але завдяки творцям, яким
відкриваються портали незвіданого, людство на-
мацує те, що за горизонтом свідомості. Урешті-
решт, усе зводиться до постійного завдання худож-
ника пізнати самого себе в самому собі. На вистав-
ці цей утаємничений шлях звучить сильніше, ніж
піано. Отже, фортіссімо, Маестро Бажай!

Василь Бажай
Без назви
Полотно, олія

35
творчий портрет
Олександр Федорук

СОЦІАЛЬНИЙ МАЛЯР
МИХАЙЛО БЕЗПАЛЬКІВ
Колгоспний двір, 2018–2019
Полотно, олія

МИХАЙЛО БЕЗПАЛЬКІВ…
Так не раз свідчив незабутній Воло­ зів; у нього десятки, а то й сотню ра­
димир Овсійчук, оглядаючи полот­ зів я пив каву з манюсіньким келі­
на та своєрідним авторським по­ шечком його смачної горілочки, і з
черком створену унікальну графіку ним ми могли цілу ніч проводити за
львів’янина Михайла Безпальківа. бесідами і смакуванням його ма­
До гостинного помешкання Без­ лярства. Овсійчук теж полюбляв це
пальківа на вул. Соборній у самому гостинне помешкання-майстерню
центрі Львова я залюбки привозив й своїм прицільним зором та відчут­
на практику своїх студентів з Націо­ тями зрозумів підтексти, метафори­
нальної академії образотворчого ку, символіку, притаєну змістову
мистецтва і архітектури, своїх дру­ образність, закладені думкою з ша­
36
#4 19

рами фарб у полотна талановитого Безпальківа, паралелі з мистецтвом, наснаженим


критичними нотками, від самого Босха почавши,
майстра – і, додам, гостинного гос­
а можливо / і скоріше, від наших ікон в інтер’єрі ба-
подаря, товариша моїх товаришів, бинця в старовинних церковицях, від тих оповід-
що всі разом вони, окрім мене, упро­ них сцен зі «Страшними судами», де грішникам за-
довж пів столітття проходили на дається доброго перцю у відповідній моральній
байдарках ріки і річечки всієї Украї­ сентенції. Літературних ремінісценцій, якщо йти
шляхом порівнянь, теж на цю тему з’являлося не-
ни різного класу і складностей мало, і тут, можливо, перше місце слід відвести на-
(у Михайла три байдарки для себе і шому Кобзареві.
друзів). Про те, що в при королівському стані щось не те
Отож не помилявся мудрий (з красивим тенором, діється, неоднозначно писав ще Шекспір. А ми по-
коли співав, а любив співати!) Володимир Овсійчук готів це відчуваємо, вдумуючись у гріховну нена-
(як-не-як, його вчила сама Соломія Крушельниць- сить верховодів нашої безславної вкраїнської вла-
ка!), повторюючи: «Єдиний в Україні соціальний ма- ди [1]; отож повторюємо, відчуваючи і звернувшись
ляр – він»). А ще знаю: він, Безпальків, завзятий ри- до пророчих слів Ліни Костенко, – про / через вну-
балка (завжди в парі із затятими спінінгістами, як на трішні болі й страждання від часів Богдана Хмель-
мене – незабутніми професорами Юрієм Гошком, ницького; повторюємо істинне: «А ви, що звикли
Миколою Моздиром та молодшими від них, дякува- продавати / слова і славу, хром і храм»; і ці внутріш-
ти Богові сущими, з Львівської академії доцентами ні болі великого Хмеля після неслави Берестечка
Олесем Фіголем, Тарасом Янком і ще цілим гуртом донині чортополохом котяться по Україні, бо, як
іншого веселого, дружнього товариства). Такий не- плакався гетьман устами геніальної Ліни Костенко:
звичний початок статті про мого давнього товари- «А в нас що не сусід – братання. / Так і дивися,
ша Михайла Безпальківа (а там біля цього вогнища що вковтне», – плакався – ой ще й як! – горем спе-
побратимства Михайло Косів і Ярослав Кендзьор, ленатий гетьман. І цей біль зраненого серця укра-
славетний у світі шахіст Роман Михальчук і профе- їнського донині зламаним возом котиться: то зем-
сор Степан Давимука, Іванко Остафійчук і уславле- лю хочуть продавати, аби здійснити над українця-
ний артист Святослав Максимчук, і незабутній Ігор ми етнічне зачищення, то легкодухо дозволяють
Герета (1938–2002), – ось такий він, по-людськи довір­ ворогові проковтнути відвойовані героями АТО на
ливий, добрий професор Михайло Безпальків, за- Донбасі плацдарми, аби, за його, вороженька, за-
сновник кафедри моделювання в колишньому гарбницьким сценарієм, досягнути можливого
Львівському інституті прикладного і декоративного «замирення», щоб він після цього трагічного «за-
мистецтва…). Соціальний ґрунт мистецтва Михайла мирення» нас таки – вкотре після Криму! – вковтнув
Безпальківа оприлюднили для загалу останні (2019) і подавився. Сергій Нігоян 22 січня 2014 р. загинув
виставки художника – живопису, графіки – до його на полі битви всенародної, відстоюючи День укра-
80-річчя у знаному львівському музеї Інституту на- їнської соборності! Він був із землі ДНІПРА, як той
родознавства НАН України. нині біснуватий Коломойський, що невідомо, з яко-
Тепер з’ясуємо, принаймні для себе, поняття, че- го пекла сьогодні вигулькнув на нашій землі, аби
рез яке Володимир Овсійчук у приватних бесідах з розпочати хитрувато сплетену ним етнічну зачист-
Михайлом Безпальківим влучно визначив мистець- ку. І такі самі ОЦІ європейські «демократи звідти»,
ку константу творчості художника як соціальне ма- котрі звикли демократично продавати «слова і сла-
лярство, – прямовисну несхибну лінію, що ось ви- ву, хром і храм» у чорних продажних мантіях Євро-
мірюється десятиліттями безнастанної щоденної пейського суду, визнавши протизаконними замо-
праці мистця. Це поняття ясно прочитується через роження активів вовкодавам Януковича, Арбузова,
мистецько-психологічну якість канви кожного його Пшонки, Клименка, Клюєва, – ОЦІ, що теж несити-
мистецького твору – від таких ранніх, як «Розповідь ми очиськами поглядають зі Страсбурга-Брюсселя
діда» (1974), «Порохова вежа» (1975), до перейнятих в наш бік, аби собі щось вирвати на карнавалі ни-
зболеними думками останнього періоду творів нішнього беззаконня, або українського «узаконен-
«Кам’яна Могила» (2011), «Прикутий Мойсей» (2018), ня», запозиченого з цидул Державної Думи Росій-
«Тички з горнятками» (2018), «Віз котиться» (2019), ської Федерації. Повертаються сьогодні після геро-
де цілескеровані візуальні наголоси мають почас- їчного Майдану один за одним в Україну злодії з
ти метафоричне опертя, як-от давній його «Мане- каторжної тюрми народів – Росії, визнані безневин­
кен» (1984) – натяк на тодішньої доби політиків. Це ними справжні вовкулаки, які з біснуватим Януко-
сенсуальне підґрунтя впадає вдумливому глядаче- вичем втекли після народного Майдану, бо обкра-
ві у вічі, якщо він замислюється над суттю образної дали роками безталанну долю народу України. Ще
мови художника. Напрошуються, коли зазирнеш у й перепрошувати доведеться шапкокрада Януко-
глибинну суть зображеного у творах професора вича, що замало накраденого злата-срібла вивіз,

37
творчий портрет
МИХАЙЛО БЕЗПАЛЬКІВ
Берег, 2018–2019
Полотно, олія

Примітки
1. Ще 20 березня 1996 р.
дорога для всіх нас в
Україні Катерина
Росандич-Кричевська,
відвідуючи для цілого
світу Україну і дару-
ючи для неї сотні
культурних цінностей
своїх діда Василя
Григоровича, батька
Василя Васильовича і
дядька Миколи
Васильовича Кричев-
ських, а також великої
мистецької ваги власні
акварелі, зізнавалася
після повернення драпаючи до Росії з України. Оці задавнені болі на- спустілих селах українських добираються; без
додому до Каліфорнії роду нашого в розмаїтих малярських формах – жалю вони і без роздумів про історичну правду та
в листі до видатного у  притчевих переказах, звіршованих рядках, долю нашу від діда-прадіда вкраїнської землі; гра-
полтавського музеє­ фольк­лорних переповідях, казкових перемовинах, фічними аркушами «Чорна рілля» (1985), «Скрив-
знавця Любові трансформованих у мистецькі роздуми, – передає джені на своїй землі» (2018) передана ота вісь ав-
Глейштор (1919–2006): торських передчуттів.
в численних картинах з багатьма ще іншими соці-
«Главное, чтобы была
ально насиченими малярськими формами профе- Мистецьке кредо у творах Безпальківа сфокусо-
работа! Мы читаем и
слышим, что столько сор Михайло Безпальків. Він виповнений переко- ване так, що сюжетні «девізи» начебто приховані за
учреждений, заводов нання, що багатотисячолітня Кам’яна Могила на на- шарами ніби додаткових кольоро-тональних спо-
и так далее стоят без шому Півдні, приміром, для нас – священна лук, що фактично при уважному ознайомленні
работы […] коренева пам’ять, як для інтелігентних італійців з  ними служать стрижневими для авторського
государственные (не з породи Берлусконі) згадки про святилища identify. Щоразу автор не забуває «вплести»-нагадати
идиоты делают все етрусків, або для поляків портрети з каменю доби нам у сюжетному ладотворенні етнічну побутову,
возможное, чтобы П’ястів, або для німців згадки про нібелунгів. Кожен близьку з відстані минулого, деталь для конкрети-
затормозить legitimatе народ пишається корінням власного священного зації місця і часу. У такий спосіб лине творча думка,
развитие дел,
дерева! І якщо ми оту національну державну шану отримуючи свідоцтво про відстань простору та іс-
businesses, которые
самих до себе поволі втрачаємо, то життя нам на- торичної миті її буття, і це ми спостерігаємо у творах
будут приносить
доход через платежи гадує через образи в картинах на полотні або в ав- останніх 2018–2019 рр. («Колгоспний марш», «Відкри-
налогов (нормальных), торській графіці Безпальківа, що ми надто довго ті ворота», «Берег», «Реставрація»).
а государство сейчас спимо і варто нарешті прокинутися з дрімоти Наше нинішнє буття – ніби недореанімоване ми-
все делает наоборот – («Їжа», 2000; «Еміграція без межі», 2018; «До кори- нуле «райське» колгоспне життя; берег, до якого
убивает инициативу и та», 2019). Безпальків картиною «Збереження є Бла- нас штовхають велемудрі керманичі, – без перспек-
развивает подполье – го» (2008) глаголить: шануйтеся, бо проспите здо- тиви і надії; відкриті ворота – то зелене світло на-
мафию!». Кричевська- буту волю, і навчіться тримати її в руках сильно; або шій молоді до еміграції та зелене світло чужинцям,
Росандич К. Листи з картиною «Колючий погляд» (2010) очима сумними що сунуть через Крим і Донбас на всю українську
Америки. Полтава :
чоловічими та жіночими нагадує про сплюндрова- землю.
Тов-во «АСМІ», 2019 /
не зайдами – своїми і несвоїми – українське довкіл- Мова гротеску, сарказму художника Безпалькі-
ініціатори видання,
укладання, перед- ля; картиною «Невід» (2018) застерігає думками, ва – на часі! Щоб розбудити байдужих від летаргій-
мова, коментарі Галя пророцтвом Ліни Костенко: чужинці «як свині ри- ної сплячки! Щоб дати свіжі імпульси піднесення
Галян, видавець ють до моїх границь» – вони ж бо, Коломойські, Духу для тих, хто захищає національні цінності
Олексій Петренко. «риють» захланно, до наших бабусь та дідусів у України!

38
#4 19

Роман Василик (Львів)


Ікона «Різдво Христове»
для переносного іконостасу церкви
УГКЦ в Бельгії, 2008
Дошка, левкас, темпера, позолота

39
виставки
Ростислав Шмагало, доктор мистецтвознавства

Фрагмент експозиції виставки


Ігоря Колісника та Петра Старуха
«Перманентні Інспірації», 2019
Ідея інтерактивної виставки:
«Перманентні інспірації»
Петра Старуха та Ігоря Колісника
У жовтні 2019 р. у Львівській галереї Які ж ідеї утримують і розвивають цей багаторіч-
ний творчий тандем? Адже митці працюють неза-
мистецтв відбулася нетипова спіль­
лежно один від одного, без наперед окресленої єди-
на виставка П. Старуха та І. Колісни­ ної концепції. Обидва «гуру» мають за плечима уні-
ка. За останні десять років це шоста кальний творчий доробок. Згадаймо хоча б перші
презентація творчості, де мистці ви­ на пострадянському просторі перфоманси чи «Цин-
ступають у дуеті. Експозицію скла­ кову хроніку» Петра Старуха, бієнале та творчі про-
єкти в Києві, Одесі, Юрмалі, Токіо, Нью-Йорку, Сіднеї,
ли сорок дві живописні роботи Мюнхені, Римі або постійні експерименти в руко­
Ігоря Колісника, двадцять один жи­ творній графіці та комп’ютерному дизайні Ігоря Ко-
вопис Петра Старуха і його ж три­ лісника, його ж колосальний досвід як проєктанта-
надцять скульптур. Наголосимо, «диригента» багаторічного калейдоскопу національ-
них та міжнародних гіперпросторових експозицій
це – не ретроспективна виставка.
«Гал-Експо»…
Уявна ретроспекція зайняла б у рази Гадаємо, що головним чинником тривалого діало-
більшу площу. Розвинута на попе­ гу передусім є порозуміння саме довкола естетич-
ред­н іх показах ідея живописно- них поглядів. Цього разу їх об’єднало ще й спільне
скульптурного циклу збагатилася бачення всіх складників взаємодії у форматі багато-
гранної, живої виставки-дійства. Синхронізований
вперше показаними живописними професійний досвід майстрів львівської школи звів
роботами Петра Старуха та інтерак­ у єдине цілісне явище не лише живопис і скульпту-
тивним залученням до щоденних ру, але й авторську атональну електронну музику у
імпровізацій численної публіки. виконанні сина Старуха Гордія та внучки, суголос-

40
#4 19

ність власної і глядацької поезії, естетичну реакцію У категорії історико-естетичного простору, окрес-
на виставку в інтернет-просторі, щоденні численні леного мною, зокрема, в «Енциклопедії художнього
фотосесії та міні-перфоманси за участю публіки… металу», металопластика Петра Старуха має ще один
І не випадково на «живій» виставці твори не мають (дуже важливий) потенційний контекст «інтеракти-
ані назв, ані «нумерації об’єктів». Мета – надати гля- ву». Уявімо собі його самодостатні (без декоратив-
дачеві максимальну змогу бути співучасником твор- ної функції) скульптури в архітектурно-просторово-
чого процесу. Домислювати безліч асоціацій від му середовищі наших міст у монументальному зву-
кожного твору й експозиції в цілому. Автори мані- чанні. Адже універсальне енергетичне ядро
фестують надзавдання – залишити спільний «са- монументалізму прочитується майже в кожній стан-
кральний знаковий посил» від покоління нашого ковій роботі. Бракує лише естетичної зрілості нашої
часу. Космогонічне прочитування цієї виставки фор- спільноти для того, щоби прозірливо відчути в пред-
мується таємничо-внутрішніми імпульсами, що несе ставлених станкових творах проєкти, гідні світово-
кожен твір. го простору нашого покоління. Це стосується й жи-
Тут усякий віднайде свій перманентний образ чи вопису Ігоря Колісника, якщо уява перетворить його
стан. Неважливо, чи це будуть асоціації з ракетою окремі твори на масштабні «мурали».
Ілона Маска, чи діалог жіночого силуету зі скульпту- Як на мене, глибший історичний діалог з Європою
рою, чи взаємодія людини і природи, прочитана в невидимо присутній і не є чужий для нашого танде-
живописі. Стани природи в полотнах абстраговані. му. Мистці не є прихильниками радикального ви-
Горизонтальними ритмами графічної експресії вони зволення від «пут» традиції. За випадковим збігом
«виходять» за межі рам, творять динамічний пери- обставин, рівно шістдесят років тому (1959) у Дю-
метр єдиного ансамблю. Водночас доволі масштаб- сельдорфі на арену світового неоавангарду вийшла
ні полотна при ближчому спогляданні немовби за- група «Зеро». Представники-новатори (Х. Мак,
прошують «дивитися їм в очі». Експресивна алего- Ж. Тенглі, В. Вазарелі, Д. Верхейен) зробили гігант-
рична космогонія ніби пронизана дрібними ський крок до розширення кордонів мистецької
ностальгійними натяками природних мотивів. творчості. Тема фігуративно-особистісного перево-
Живопис І. Колісника – це перманентний баланс дилася в абстрактно-істотне. Особиста творча мова
графічних і суто живописних якостей авторської тех- перетворювалася на універсальну.
ніки «відбитків», кольорових плям, декоративних лі- Пів століття потому живопис Петра Старуха тяжіє
ній, експресивних штрихів. Роботи можна назвати до загадкової метафізики спокою його величності
графічним живописом або кольоровою графікою. кольору. Автор «дозволяє» глядачеві бути свідком
Заразом вони є ідейно близькими до дзенських схід- техніки кількашарового накладання живописних по-
них студій, трактати яких кажуть про поетичний жи- лів. Крізь залишені щілини поміж площин тотальної
вопис і живописну поезію. Емоційна метафоричність барви прозирає багатошаровість настроєво-різних
робіт Ігоря Колісника справді поетична, вона може етапів творення полотен.
миттєво віднайти реакцію поетів. А ми тієї ж миті мо- Нинішні експерименти з формою, кольором, ліні-
жемо читати в інтернет-просторі ці поетичні твори- єю – не лише фактор, який організовує якусь замкне-
рефлексії. Діджиталізація є неодмінним і дієвим ін- ну композицію і дає втілення експресії. Мистці ство-
струментом абсолютно безмежного діалогу з поці- рили креативний гіпер-простір для діалогу, вико- Ігор Колісник
ристали можливості кібернетики, звільнили як Передчуття, 2019
новувачами для обох мистців. Цифровий формат Полотно, олія
вибудував несподівано багатопланові розгалужен- глядачів, так і критиків від означування своїх творів,
ня цієї виставки, що синтезують живопис, поезію, точніше – від пошуків єдиного значення…
скульптуру, фотосесію, емоційну дію зримого і не-
зримого…
Антитезою для експресивного й часом агресивно-
динамічного живопису Ігоря Колісника виступають
гармонійно-врівноважені 3-D силуети скульптур Пе-
тра Старуха. Важкий метал сприймається витинан-
ково-легким. Ледь помітне коливання металевих
об’єктів «бринить» у своїй витонченій, космічно-не-
стійкій рівновазі. Окремі елементи скульптур так-
тильні, їх можна провертати, вони запрошують до
діалогу дзвінким металом, немовби таємничі музич-
ні інструменти. Спадає на думку тяглість авангард-
них теоретичних ідей, зокрема Василя Кандинсько-
го. Його теорія «Точки і лінії на площині» Петром Ста-
рухом трансформується у тривимірні просторові
об’єкти.

41
творчий портрет
Мирослав Аронець, мистецтвознавець
Богдан Бринський
Похід, 2019
Полотно, олія

Нав’язлива дитяча мрія стати скульптором ще дов-


го переслідувала, навіть тоді, коли вже навчався в
Чернівецькому будівельному технікумі. Та відчувши
одного разу запах олійних фарб, назавжди визначив
дорогу до кольорового світу живопису.
Нестримне бажання вчитися малювати олійними
фарбами привело молодого Бринського на художньо-
графічний факультет Івано-Франківського педаго-
гічного інституту.
Після закінчення вишу Б. Бринський працював ху-
дожником-реставратором Івано-Франківського ху-
дожнього музею, де негайної реставрації вимагали
твори іконопису, сакральної скульптури, живопису.
Тож молодому реставраторові допомагали і навчан-
До цікавих творчих особистостей, ня в Центрі реставрації, що у Венеції (1994), і, звичай-
но, колеги – провідні фахівці Львівського філіалу
Народжений для малярства –

які живуть і творять на Прикарпатті,


реставраційних майстерень. Щоправда, така робо-
належить художник Богдан Брин­ та вимагала великої зосередженості й внутрішньої
ський. напруги, але вона не могла відволікати від творчос-
На формування його творчого мислення вплину- ті живописця.
ло середовище, у якому зростав і виховувався. А це До майстерні мистця часто заходили письменни-
с. Долина Тлумацького району, що на правому бере- ки Ю. Андрухович, Я. Довган, художники старшого
зі Дністра. Круті, обривисті береги, накриті зеленою покоління Д.-Л. Іванцев, М. Зорій, О. Заливаха. Мож-
веретою чагарників і кущами малини, і хати, захова- на сказати, що Опанас був духовним наставником
ні в садах, і звивисті дороги, що біжать наввиперед- молодого художника.
ки до ріки, надають цій місцині казкової загадковос- Завжди бадьорий, відкритий душею, щирий у
ті та спокою. спілкуванні з людьми, Бринський захоплював
У цьому дивовижному куточку Покуття зберегли- розпові­дями, знанням народних пісень. Їх знав ба-
ся давні традиції святкування Великодня й Різдва. гато, і все пояснював, що любов до співу від козаць-
У селянській ноші часто можна побачити вишиван-
Богдан Бринський

кої родини Бринських, зокрема від вуйка Михайла,


ки, виконані давніми техніками, і можна почути ста- який мав прекрасний голос-тенор і співав у теа-
родавні пісні. тральній трупі М. Садовського, що гастролювала
Богдан, ще навчаючись у сьомому класі своєї шко- 1906 р. в Станіславі.
ли, слухав розповіді батька про рідного брата діда Присутність творчого неспокою в душі відчува-
Михайла Бринського, який навчався в Празькій ака- ється в тематичних роботах мистця. На художніх
демії мистецтв і був відомим скульптором у Чехії та виставках вони вирізнялися своєрідним вирішен-
Австрії. Про нього знали не тільки в європейських ням біблійних сюжетів, образу Т. Шевченка, козаць-
країнах, але й у рідній Україні. Він брав участь у Все- кої теми. Можна сказати, що світоглядні позиції, ма-
українському конкурсі проєктів на спорудження нера виконання стверджувалися на символіко-екс-
пам’ятника Т. Шевченку в Харкові. І хоча й завоював пресіоністичному полі, за межі якого він рідко
Другу премію (першу не було присуджено), тодішня виходив. У численних творах з образом Кобзаря є
радянська влада доручила виконати замовлення певна закономірність – у таких композиціях важли-
скульпторові Манізеру. У цьому величному ва не так іконографічна подібність, як бажання пе-
пам’ятникові Кобзарю, що відкрився в Харкові редати дух непокори й боротьби знаменитих пое-
1935 р., проглядається ідея гвинтоподібної багатофі- тичних рядків, що впродовж багатьох років звуть па-
гурної композиції М. Бринського. тріотів України боронити її свободу. Ми бачимо
Уже пізніше Богдан побачив невеличкі скульптур- поета в ореолі вогню, то у великому гніві, то із
ні композиції свого родича в музеї-кімнаті, що від- шаблею, або ж веде розгніваний народ до повстан-
крився при рідній Долинянській школі 1961 р. Відо- ня, або ж Шевченко є присутній на сучасній війні
мий скульптор Михайло Бринський заповів, щоб українського народу з Росією: у незвичній компози-
його твори передали на Батьківщину, у с. Долина. ції портрет Шевченка поруч з героєм АТО Р. Гуриком,

42
#4 19

який загинув, сказавши: «Хто, як не я». Бринський Художник у своїх кольорообразах «Відкрити мі-
назвав свій твір «Ми не лукавили з тобою» (2016). шень» (2006), «Діалоги світла» (2007) любить створю-
На полотнах козацької тематики немає чіткого ри- вати напругу кольорових сполук, щоб оранжеві, білі,
сунка фігур, передачі об’єму обличчя, зате кольоро- жовті кольори, маючи форми невеликих вузьких і
ва лінія й пляма настільки активізовані душевним широких, вертикальних і горизонтальних ліній та
поривом мистця, що вони своїм насиченим кольо- півкіл, спалахували над безоднею холодного тла і
ром і динамікою руху створюють присутність огро- ставали домінантою кольорового образу, виразни-
му непереможності козацтва. Глядач наче входить у ком свого настрою.
ту магію творення; він бачить обличчя героїв, і сам Жанр пейзажу в Б. Бринського є первинним у піз-
їх вимальовує на полотні, зберігає у своїй душі. Ці об- нанні художнього світу. Ще будучи студентом, за-
рази в позачасовому вимірі. Вони як символи, що хоплювався барвами Карпат, через колір вивчав
народилися зараз і зворушують глядачів. складний світ природи. Наполеглива робота на
Визначальними є кольорова пляма і лінія в робо- пленері – етюди, зарисовки – були запорукою його
тах «Політ» (1990), «Пророки» (1994), «Апостоли» успіху.
(1997), «Чорна Рада» (2000), «Втрачені клейноди» . У царині пейзажу в нього досить великий і потуж-
Їх експресивність передає настрій і тривогу самого ний творчий доробок. Це й кольорові образи рідно-
художника. го Івано-Франківська: «Вул. Незалежності», «Вул. Ма-
На картинах фарба, динамічний рух пензля стають зепи», «Вид на Ратушу», «Церква на Гірці», «Вул. Січо-
загадковою піснею, що летить на крилах візій мист- вих Стрільців» (2010). Якщо раніше художник
ця, яку можна побачити, відчути, торкнувшись гус- намагався передати цілісний образ баченого дріб-
тої фарби. ними мазками, то починаючи з 2000-го року, його
Б. Бринський звертається й до міфологічної теми письмо стає розкутим, розмашистим, імпресіоніс-
«Козак Мамай», де архетипний образ Мамая подає в тичним з багатством яскравих кольорових відтінків.
позачасовому вимірі. Як ми знаємо, усі складові час- Динамічний, пастозний мазок, густота фарби нада-
тини твору про козака, що воскресає для боротьби з ють творам відчуття захопленості, створеного мист-
ворогами України, є образотворчими символами: цем, його вмінню перетворити буденне у вишукане
зброя, бандура, кінь, дуб. Мистець і кінь у композиці- свято художньої цінності.
ях є домінантними, відіграють роль зв’язку між мину- Бринський дуже любить квіти. Майже всі натюр-
лим і сучасним, підкреслюють безперервність готов- морти – це багатокольорові, багатопелюсткові гори
ності українського народу до боротьби з ворогами. в глечиках на столі, на підвіконні, з багатими відтін-
Працюючи на полі експресіонізму, де присутня іс- ками жовтих, оранжевих, червоних фарб. Таке
торична тематика й динамічна манера її виконання, акордне звучання теплих барв, які контрастують з
яка має свої обриси форм, автор часто входить у світ холодними, переконують нас у постійному неспокої Богдан Бринський
Золото скіфії, 2013
абстрактних бачень, далеких від реальних. У таких душі мистця, яка перебуває в постійній боротьбі за Полотно, олія
композиціях головну роль відіграє колір, пляма, рух красиве в буденному житті.
пензля, активність барви, всеохоплююча боротьба
тонів, півтонів, контраст великих і малих кольоро-
вих площин. У композиції «Золото скіфії» (2003) па-
нує свято теплих кольорів, де ніжні переливи відтін-
ків оранжевого творять тло, на якому вибухають
білий, жовтий, до них долучається активний оран-
жево-червоний.
Художник у цей клекіт літа вкидає смугу з темно-
коричневих і червоних плям, яка, перетинаючи по
вертикалі світле поле, створює композиційний центр
твору. На полотні йде бій за світло спекотного літа.
Це наче образ ластівочого співу над Дністром.
В іншому творі «Срібні передзвони» (2003) присут-
ня тривога. Із холодного темного мороку вирива-
ються вертикалі білого кольору, з ледь акварельни-
ми відтінками зеленого. Вони дзвенять, а роз­гублені
короткі обривисті мазки пензля кричать темно-
зеленими, темно-червоними барвами.
Утім, раптова з’ява темно-коричневої широкої
смуги, що летить горизонтально у верхній частині
квадрата, заспокоює галас кольорових звуків і стає
візуальним центром абстрактного твору.

43
мистецьке середовище
Анатолій Звіжинський, художник

Мирослав Яремак
Консолютія, 1990
Полотно, олія
«Станіславський феномен».
Візуальний
Запізнілі потяги вивчати історію та артистичних практиках, взаємо­
рано чи пізно трапляються з багать­ стосунки з владою та силами, що
ма. За майже 30-літній час практик приходять «із-зовні». У 1990-х в Івано-
образотворчості, з’яви нового поко­ Франківську ніби нізвідки проявила­
ління, інакших способів рефлексій ся цікава мистецька ситуація, котра
настає потреба озирнутися назад. на певний час перетворилася на по­
Інколи, за відсутності збережених вноцінний мистецький процес, який
матеріалів, пригадати, реконструю­ дав змогу місту попасти на мис­
вати те, що було, вигадати те, чого тецьку мапу країни. Та мова йтиме
насправді не було, провести своє­ не про літературу, з чим насамперед
рідні розкопи. Виявити розриви та асоціюється словосполучення «ста­
мутації в дискурсивних наголосах ніславський феномен».
44
#4 19

Місто, засноване як фортеця, що за совітів було декількох інсталяцій, утворюючи енвайронмент», –


закрите для відвідин іноземцями, де не існувало писав Гліб Вишеславський.
мистецьких навчальних закладів, театр і філармонія Епіграфом до каталогу виставки став вірш Аньки
завзято пропагували гуцульський варіант шаровар- Середи:
ництва, а художній музей відкрито лишень у 1980 р. Я виведений білим по білому нуль
експозицією з портретами вождя або композиціями Я вишкрябаний сірим по зеленому страх
про радісну зустріч армії визволительки, несподіва- Я боюсь стати цифрою однаково ж і числом
но й феєрично дозволило розмістити в 1989 р. в за- Я боюсь стати своєю так як і чужою
лах того ж музею експозицію першої міжнародної Я боюсь знайти слово
бієнале «Імпреза». Виставка, а також передчуття змі- бо тоді воно буде знайденим
ни політичних парадигм утілили незбагненні споді- навіть якщо воно моє.
вання. Неочікувана для 1989 р. ініціатива чудово
Головною відмінністю «Додатка» було те, що ху-
вписалася в емоційну тканину суспільного піднесен-
дожники не зосереджували уваги на картині, а пра-
ня напередодні розпаду імперії. Дві великі несподі-
цювали з простором виставки. Увага концентрува-
ванки сприяли організаторам – позитивна реакція
лася на інсталяціях, об’єктах, перформансах. Вистав-
офіційної влади та жвавий відгук закордонних мист-
ка проходила паралельно з офіційною програмою
ців, який надав «Імпрезі» не лише кількісного напо-
бієнале й була першою спробою формування інак-
внення, а й відповідного якісного статусного рівня.
шості, чи то самоідентифікації, і вперше в місті де-
Можливість побачити в оригіналі праці зарубіжних
монструвала мистецтво постмодерну. Чому «Дода-
та українських художників і навіть придбати деякі
ток № 2»? Першими, хто взявся зробити паралельну
на аукціоні (1990) видавалася тоді незбагненним ди-
«Імпрезі» виставку, була група поважних художни-
вом. Обиватель вкляк. Виставка мала шалений успіх. ків, членів СХ, дехто зі званнями, чиїх робіт не віді-
Мистецтвом стали цікавитись. І не тільки вуличними брали до експозиції бієнале. Вони й зробили вистав-
вернісажами, які нечувано активізувалися. Відбуло- ку «отвєржених» у залі СХ, своєрідний провінційний
ся п’ять виставок бієнале (1989, 1991, 1993, 1995, 1997). додаток до міжнародної імпрези. Ігор Панчишин лю-
Перші три проходили під головуванням міжнарод- бить наголошувати, що «Провінційний додаток № 2»
ного журі, яке розподіляло нагороди й відзнаки у був рефлексією на «Імпрезу» (притому, що В. Мулик, Ростислав Котерлін
відведених категоріях (живопис, графіка, скульпту- Р. Котерлін були учасниками бієнале, а Я. Яновський Художник, 2012
ра, асамбляж). Дві останні проходили у формі кура- та М. Яремак навіть отримали дипломи). Насправді Полотно, олія
торських проєктів. Загалом в «Імпрезах» взяло якщо ми й рефлексували, то на замшілий «додаток»
участь понад 1300 учасників із 45 країн, було експо-
новано близько 3000 робіт, а відвідали виставки та
акції близько 20 000 глядачів. «Імпреза», що виникла
як альтернатива всьому радянському – спілці, музе-
єві, управлінню культури, точніше – як зовсім інак-
ший варіант налагодження мистецького процесу,
дуже швидко почала йти на компроміси. Уже під час
проведення другої «Імпрези» стало зрозуміло, що її
організатори намагаються впроваджувати свої
«нові» рамки, нав’язувати «свіжі» стереотипи. Мис-
тецтво цього не терпить. Група молодих художників
(Анатолій Звіжинський, Юрій Іздрик, Ростислав Ко-
терлін, Ярослав Яновський і Мирослав Яремак, а зго-
дом до них приєдналися Мирослав Король, Володи-
мир Мулик, Назар Кардаш) ініціювала 1991 р. вистав-
ку «Імпреза. Провінційний додаток № 2». «Те, чого не
вистачало офіційній „Імпрезі”, – самоіронії, елемен-
тів гри, театралізованого видовища, було реалізова-
но провокаційними засобами. Антиестетика, агре-
сивне втручання інсталяційних об’єктів у простір,
еротизм та інше супроводжувалося грою в самопри-
ниження. На відкритті вперше у місті відбувся пер-
форманс М. Яремака „З приводу цільності”, було зі-
грано „Фортепіанний концерт” Іздрика. Простір при-
міщення, де проходила виставка (фойє актової зали
педінституту), був удало залучений до композиції

45
мистецьке середовище

спілчан. У місті одночасно проходили три різнома- тивну діяльність. Після найпомпезнішої «Імпре-
нітні, як зараз кажуть, проєкти: традиційний спілчан- зи-91», яка відбувалася в пасажі Ґартенберґів, факт
Фрагмент експозиції виставки ський салон на межі кічу, претензійна міжнародна передачі художньому музеєві цієї споруди породив
«Імпреза. Провінційний додаток
№2», 1991 виставка модерного мистецтва та грайлива експо- ілюзії стосовно зацікавлення адміністративно-влад-
зиція зразків містечкового постмодернізму (чого них структур художнім процесом, створив міф про
бракувало офіційній «Імпрезі»). «культурний прорив» у Івано-Франківську, а також
Несподіваний успіх «Додатка № 2» серед кола про- навіяв ідею утворення «станіславського Бобура». Ви-
фесійних художників, які побували на ньому, а також никає задум про бієнале як розтягнуту в часі перма-
численні дискусії, де окреслювалися зауваження та нентну акцію. «Імпреза» перетворювалася на Музей
захоплення, спровокували подальшу активну колек- сучасного мистецтва. «Імпреза» ставала не вистав-

Анатолій Звіжинський
Лагідний тероризм. Віват, 1996
Простирадло, чорнило

46
#4 19

кою, а процесом. Це ніби перечило поняттю періо-


дичності, але, з іншого боку, привносило в нього но-
вий сенс, розширювало пропагандистські можли-
вості. І понеслося. 1992 рік був дуже насичений
художніми подіями. Цього ж року відкрилася колек-
тивна виставка «Рубероїд-1», яку побачило понад чо-
тири тисячі відвідувачів. Вона продовжувала експе-
риментально-просторові традиції, задекларовані на
«Додатку № 2», та ще активніше втягувала в орбіту
взаємодії стороннього реципієнта. Глядачі, яких на
відкриття прийшло близько тисячі (виставка відкри-
лася о 22.00), були залучені до грандіозного дійства
в темряві зі свічками (перших пів години виставку
освітлювало лише світло від свічок). Калюжі на під-
лозі, психоделічна музика групи «Минула юнь», ба-
лаган, що переріс в оргію, створювали атмосферу
невимушеного гепенінгу, що надалі додавало іміджу
міста незвичності та несподіваності. Асамбляжі й ін-
сталяції були «по-музейному» зважено розміщені в
неосяжному просторі центральної галереї пасажу.
Відкриття і фуршет затягнулися до третьої ночі, а для
декого аж до ранку. Відвідувачі не хотіли розходи-
тися й захоплено чекали чергових несподіванок. Ба-
гато об’єктів було створено з рулонів будівельного
руберойду. Серед просторових композицій живо- тон», арт-міст між ними і нами (2005 р., 1000 прим.);
пис обіймав тільки невелику частку експозиції в бо- п’ятий – «Анархолігархія» (2008 р., 150 прим.); шос-
Фрагмент експозиції виставки
кових галереях. Власне на «Рубероїді» вперше було тий давав змогу почути «Голос художника» (2009 р., «Рубероїд №1», 1992
озвучено поняття «станіславський феномен», яке 2000 прим.). У 2018 р. вийшов альбом «Перший від-
згодом перетвориться на фірмовий лейбл івано- мінок. Незалежне мистецтво Івано-Франківська» що
франківського постмодерну. Нас повністю влашто- підсумував напрацювання за 30 років та окреслив
вувала герметична містечкова ситуація – тут зручно перспективи [1].
жити й творити, а коло зацікавлених хоча й не ста- Це про тло.
більне, але більш-менш стаціонарне та комуніка- Тепер про особистості.
бельне. Мирослав Яремак – важлива персона у творен-
«Франек», як тепер іменують Івано-Франківськ, ні- ні динаміки культурного життя в Івано-Франківську
коли не був обтяжений рамками мистецької школи 1990-х рр., відомого під назвою «станіславський фе-
і з радістю приймав у свій простір вихованців київ- номен». Творчість мистця була визначальною для
ської, львівської, харківської, закарпатської чи культурної художньої парадигми в процесі змін від
одеської шкіл. Або тих, хто ніде не вчився. Автоди- соцреалізму до постмодернізму, суспільства вільно-
дакт не менш шанований за будь-яку академію. По- го ринку та підкреслює самодостатність творчої пер-
ціновував спосіб мислення. Мабуть, тому всі мис- сони, можливість виразного функціонування худож-
тецькі заходи «станіславського феномену» переоб- ника поза офіційними організаціями й державними
тяжені концептуалізмом. Ідея важливіша за спосіб її структурами. Як художник-концептуаліст, він займа-
реалізації. Майже всі візуальні мистецькі втілення в ється актуаліями contemporary art – працює в жанрі
Станіславі супроводжувалися багатою експлікатив- арт-рілейшн зі створеною особисто концепцією мис-
ною частиною. Крім того, постійно стикаючись з пу- тецької тактики і стратегії. Його проєкти часто роз-
блічним нерозумінням і перманентними поліграфіч- раховані на інтерактивний складник, на безпосеред-
ними проблемами під час друкування буклетів та ка- ню участь реципієнтів у ньому. Його інвазії в громад-
талогів, Р. Котерлін 1998 р. ініціює видання ський простір – галерея «S’об’єкт», виставка-конкурс
альманаху про сучасне мистецтво «Кінець кінцем». «Наше місто», арт-клуб «Химера» залишають культу-
Він виходив нерегулярно. Кожен номер друкувався ральний слід у пам’яті відвідувачів тих місць і доте-
як окреме видання з певною концепцією і відповід- пер. Він досліджує сферу міфу (міфології, містифіка-
ним до неї накладом. Перший номер «Про кінець» ції, імітації) арт-процесу. Пріоритетом для М. Ярема-
(1999 р., 1000 прим.); другий намагався розкрити ка є не так створений арт-продукт, як сама постать
тему «Пустоти» (2001 р., 500 прим.); третій досліджу- куратора, відповідального учасника соціуму, сус-
вав «Public Relation» (2003 р., 500 прим.); темою чет- пільного життя. У його художній самореалізації важ-
вертого українсько-польського номера був «Пон- ливим є форматний дискурс інтериторіальності, гер-

47
мистецьке середовище

метичності, капсулярності – як антитеза загально- ханічно маскує нестримним потягом до опредмечу-


прийнятій доцентровій, метрополійній векторності вання простору й перегонами з тим, що є фікцією,
Фрагмент експозиції виставки
«Імпреза. Провінційний додаток
художнього буття. Для Яремака характерна виваже- бо не існує за межами нашої свідомості. Це резуль-
№2», 1991 на точність вибору актуальної тематики, форми ху- тат постмодерністської гри з алюзіями і міфами «часу
дожнього жесту як у часовому, так і форматному змін», що розширюють досвід концептуальних аб-
контексті. Для втілення своїх концепцій використо- стракцій середини дев’яностих років минулого сто-
вує живопис, графіку, інсталяцію, перформанс, ди- річчя, характерною рисою яких був пошук глибин-
зайн, арт-менеджмент, піар-технології та інші різно- ного магічного природного ритму. Витончені, ба на-
манітні художні й дотичні форми. віть ледь помітні потоки енергії з його робіт торкали
Ростислав Котерлін – художник, який «творить кожного і навіть тих, хто боявся в тому зізнатися.
живописні алегорії-притчі, що їх об’єктивно можна Його живописні експерименти розташовуються на
оцінювати в контексті бачення художником просто- межі між абсурдним і реальним та викликають не-
ру і часу», як зазначав В. Мельник. Організатор та сподівані емоції – дивну суміш зрозумілого, але не-
учасник майже всіх програм і проєктів сучасного баченого, відомого і неспокійного. Його фотографії
мистецтва в Івано-Франківську з 1990-х років. Зна- збалансовують досвід класиків і вітальність сучас-
ковою і програмною була мейл-акція «2000 рік на- ників. Відео-арт додає динаміки до апропрійованих
став» (1998 р., спільно з А. Звіжинським). «Загадко- мистцем образів. «Книга натяків», видана 2015-го,
вий, – а для місцевої ситуації, може, навіть маргі- у стислому словесному варіанті слугує описом візу-
нальний – художник, який зумів перетворити на альних задумів та суб’єктивним трактуванням дій-
естетичний феномен рафіновану, фігуративну ін- сності. Багаторічна співпраця з авторитетною і по-
фантильність. Флуктуації флюїдів, фантомів і слідовною «Я Ґалереєю» Павла Гудімова в Києві по-
флегм у його роботах ледь випромінюють, вифлуо- казує серйозність ринкових намірів. Запрошення до
Примітка ресценізовують інфернальний медитативний спо- виставок у Санкт-Петербурзі, Варшаві, Венеції, Римі,
1. URL : http://csm.if.ua/ кій, гармонію флеральних сфер», – писав Іздрик. Ра- Москві, Дрездені свідчать про інтерес до того, що
wp-content/ фінована інтровертна метафізика його концептуаль- творить художник поза контекстом країни.
uploads/2018/ ного проєкту відстежує алюзії і страхи «людини
vidminok-web150.pdf часової» перед Хроносом і Танатосом, які вона ме- Продовження у наступному номері.

48
Соломія Савчук, куратор

Фрагмент експозиції виставки

Окраїнами сну
«Олег Голосій. Живопис
нон-стоп», 2019

Виставка «Олег Голосій. Живопис ших мистців, глядач сьогодні рідко


нон-стоп» у Мистецькому арсена­ має нагоду побачити його твори
лі – логічне продовження серії про­ в публічному просторі. Тому оче­
єктів, присвячених нашій найнові­ видною є кураторська ідея показа­
шій культурній спадщині, результат ти різні творчі системи автора і про­
довгого й кропіткого процесу роз­ аналізувати його розвиток, відмо­
шуку творів Олега Голосія в україн­ вившись від передчасного, у цьому
ських колекціях, їхнього аналітич­ разі, жанру концептуально вираже­
ного опрацювання. Попри те, що Го­ ного кураторського висловлюван­
лосій був одним із беззаперечних ня. Епізодами виставка ставить
лідерів свого часу, художником, більше запитань і породжує диску­
чия творчість надихала, стимулю­ сії, ніж пропонує однозначні від­
вала й визначала вектори для ін­ повіді.
49
Думки вголос

Про головні аспекти виставки в Мистецькому ар- нова хвиля», зокрема, був активним учасником ві-
Олег Голосій
сеналі ведуть розмову учасники кураторської групи домого сквоту «Паризька комуна» й водночас обе-
Без назви, 1990 Соломія Савчук і Олександр Соловйов. рігав свою особливу прихильність до індивідуаліз-
Полотно, олія Соломія Савчук: Олег Голосій уже до початку му. Він з однаковим успіхом, одержимістю, віртуоз-
1990-х стає чільною постаттю української арт-сцени. ністю й живописною зухвалістю втілював у мистецтві
Як свідок і учасник усіх тогочасних процесів, розка- всі постулати, прикметні епосі постмодернізму: де-
жіть, будь ласка, про його творчі зацікавлення і ме- конструкцію, естетику «діда-мороза», необароко, ци-
тоди роботи. татність, присвоєння й запозичення (одну зі своїх
Олександр Соловйов: Голосій стояв біля витоків статей про нього Катерина Дьоготь красномовно на-
українського сучасного мистецтва, яке починає свій звала «Дари клептомана», убачаючи в цьому безсум-
відлік у статусі того, що називають contemporary art, нівний плюс), і вмів створити із цього власний непо-
з другої половини 1980-х. Він органічно вписався в вторний «світ Голосія».
той колективний рух, що дістав назву «українська С. С.: Творчий шлях – яскравий, динамічний і
багатоликий. Які, на Вашу думку, тут є труднощі ви-
значень?
О. С.: Його творчий шлях був непростимо корот-
ким – лишень шість із гаком років – і безглуздо обі-
рваним у січні 1993-го, він залишив навіки ім’я авто-
ра у скорботному «арт-пантеоні 27». Але це був над-
звичайно стрімкий, яскравий і плідний шлях.
Шлях-комета. Голосій був украй імпульсивним ху-
дожником, він постійно й цілком усвідомлено змі-
нював свої уподобання. До їх числа входили космізм
і поетичне ретро, ускладнені кольорові гами і пас-
тозність або коміксова редукція, панорамні компо-
зиції і гранд-стиль або камерні та міні-формати. Його
творчість нагадує нестримний, бурхливий, динаміч-
ний потік. Потік експресивної художньої свідомості.
Ця непередбачуваність ускладнює можливість точ-
но визначити той чи інший напрям у його недовго-
му, але надзвичайно спресованому часі творчості.
С. С.: Його мистецька спадщина складається
з близько трьох сотень живописних творів, а також
великого масиву того, що вдало об’єднано поняттям
Олег Голосій
on paper: ескізи, начерки, колажі, тексти, вірші та що-
Фантастика, 1992
Полотно, олія денникові записки, які нерідко супроводжують ри-

50
#4 19

сунки на полях. Сьогодні ці твори – в українських і


зарубіжних приватних колекціях. А тих кількох ро-
біт, що їх зберігають у музеях, очевидно, недостат-
ньо для повноцінних досліджень. Нагадайте, будь
ласка, про виставки, що відбувались раніше, а далі
поговорімо про значення й завдання виставки в
Мистецькому арсеналі.
О. С.: З усієї сукупності виставок я виокремив би
дві. Перша – у Центральному будинку художника в
Москві 1991 р.: вона була несподіваною з погляду
експозиційного ходу, коли картини не висіли на сті-
нах, а рухалися в просторі, що надавало їй характе-
ру акції. І також виставку «Олег Голосій» у Націо-
нальному художньому музеї України в 2003 р., де
було представлено 36 робіт художника вже по-
смертно. Доволі насиченою, хоча і в галерейному
форматі, була також виставка 1997 р. в «Ательє Ка-
рась», створена з творів виключно з родинної ко-
лекції художника.
С. С.: Якщо говорити про великий ретроспектив-
ний проєкт у класичному розумінні, то чи можливий неповторності. При цьому розкривались би нові (не-
він сьогодні? Чи не здається, що з часом такий тип відомі) грані художника, що залишились за дужками
виставки створити стає дедалі важче, і це можна ска- Фрагмент експозиції виставки
попередніх виставок – і прижиттєвих, і посмертних. «Олег Голосій. Живопис
зати не лише про Голосія? Важливим також було представити творчість худож- нон-стоп», 2019
О. С.: Так, проблема вичерпної ретроспективної ника саме з українських збірок.
виставки існує. Хоча в цьому випадку її хронологіч- С. С.: Основним у творчості Олега Голосія є живо-
ний регістр оптимальний. Проте пазл годі скласти пис. Та ми пам’ятаємо, що цей час якраз збігається із
до кінця. Тому головною кураторською ідеєю й екс- черговою «смертю живопису», тож цей медіум не був
позиційним завданням було досягти такої, мовою фаворитом. Деякі мистці намагались або його зовсім
соціології, «представницької вибірки» творів, їхньої більше не практикувати, або ж синтезувати з інши-
змістової аури й просторової конфігурації, яка пе- ми медіумами. На Вашу думку, як Голосій із цим да-
редавала б світ художника в його розпізнаваності й вав раду і як це проявляється у виставці?

Олег Голосій
За картами, 1991
Полотно, олія

51
Думки вголос
І знову нам не соромно захоплюватись глибоким ко-
лоритом, говорити про красу кольорових гам, фак-
турність мазка, енергійність манери й артистизм
письма.
С. С.: Ведучи мову про живопис у контексті вистав-
ки, варто виокремити важливу об’єднавчу тему або
ідею. У цьому разі що відзначили б Ви?
О. С.: «Внутрішнє кіно» – ще один концептуаль-
ний рефрен, радше прихований, аніж явний, тут не
оминути сфери несвідомого, пограничних і
сомнамбулічних станів. Критика неодноразово ви-
різняла кіно- та відео ефект живопису Голосія. Про-
мотуючи подумки живописний ряд виставки, помі-
чаєш, ніби промотуєш кінострічку, наповнену
швидко змінними образами зі сновидінь. Наче по-
трапляєш у якусь дуже особистісну «фабрику мрій».
Й одразу згадуються поетичні рядки Новаліса:
«І сон – як світ, і світ – як сон». Та й у самого Голосія
один з віршів, рукопис якого експонувався на ви-
ставці в Мистецькому арсеналі, закінчується так:
«Люби лишь то, что редкостно и мнимо, что крадет-
ся окраинами сна». Сон – наше «внутрішнє кіно».
Це психоаналітичне визначення підходить і до ба-
гатьох творів цієї виставки.
С. С.: Перейдемо до структури виставки. Експози-
цію вибудувано відповідно до характеру відібраних
творів, з одного боку, а з другого – до простору пра-
вого крила Мистецького арсеналу, що є анфіладою
з десяти великих зал. Це дає змогу формувати єди-
ну, але різноманітну та різнопланову лінію за зміс-
тами, проблематикою, настроєм, стилістикою, част-
ково хронологією. Як на цю лінію лягає виструнче-
ність творчості Голосія?
О. С.: В одній із перших зал зібрано роботи ран-
нього періоду (1987–1988 рр.), які вирізняються осо-
О. С.: Я б додав такий нюанс – живопис нон-стоп.
бливо жорстким моделюванням форми, що робить
Саме цей його стан винесено в назву виставки. Він
Олег Голосій її підкреслено об’ємною, випуклою, рубаною.
дуже влучно описаний в іще одній статті згаданої Ка-
Не наздоженуть, 1991 С. С.: Так, і це вже кардинальна зміна методу – від
Полотно, олія терини Дьоготь – мабуть, найпроникливішої дослід-
форми до палітри. Очевидними є впливи експери-
ниці творчості Голосія. Ця стаття була опублікована
ментів у тогочасному мистецькому середовищі. На
на початку 1990-х. І річ не в тому, що Голосій – живо-
Вашу думку, чим такий метод був цікавий взагалі і
писець від Бога. Навіть серед усієї плеяди яскравих
особисто для Голосія-живописця?
імен «української нової хвилі», серед усіх, для кого
пріоритетом був живопис, він вирізнявся своєю саме О. С.: Саме так. Імпульси захоплення таким мето-
живописною обдарованістю. Навіть попри те, що дом, такою манерою йшли з тодішнього Київсько-
при всіх тогочасних тотальних стогонах про смерть го художнього інституту, куди поновився Олег піс-
живопису й настроях про архаїчну тяжкість його ля армії – від недавніх випускників, Василя Цаголо-
мови, він зумів надати йому свіжого подиху, осучас- ва, а  через нього і Марка Гейка. Навчаючись в
нити, наповнити живопис тією мірою мобільності, інституті, вони всіма силами намагалися відійти від
яка щонайкраще відповідала експресії творчого ме- усталених там стереотипів про «барвистий і соко-
тоду самого Голосія. Зрозуміло, що в ті постмодер- витий український живопис» в напрямку більш ас-
ністські часи живопис не міг бути чесним, а значить, кетичних і менш завзятих кольорових гам, відходя-
він був симулятивним. Проте щасливий парадокс у чи при цьому і від детально пропрацьованого
випадку Голосія полягає в тому, що часи ті давно ми- рисунка за допомогою заливок тоном, який одно-
нули, а разом з ними у сприйнятті зник удаваний си- часно редукує й узагальнює форму та робить її гра-
муляціонізм, а сам живопис раптово знову проявив нично виразною. Незважаючи на те, що ці два ху-
свою одвічну природну щирість і привабливість. дожники вже закінчили інститут, аура такої «живо-

52
#4 19

писної» альтернативи ще певний час відчувалася в


його стінах і виявилася близькою початковим по-
шукам Голосія.
С. С.: Проходить буквально рік, і ми вже бачимо
наступну зміну – концентроване трансавангардне
спрямування. На прикладі картини «Ті, що тікають
від грози», виконаної у 1989 р. на пленері в
Седневі, чи можемо прослідкувати / проаналізува-
ти, витоки і важливі складові трансавангарду в
Голосія?
О. С.: Річ у тім, що в той час саме трансавангард
став розпізнавальним знаком української «нової
хвилі». Саме так називалась італійська версія пост­
модерністського неоекспресіонізму, що у 80-х рр.
минулого століття вважався мейнстрімом світового
мистецтва. А були ще й інші версії: німецькі «нові
дикі», французькі «вільні фігурації», американський
«новий образ»... Нюанси відмінностей між ними іс-
нують переважно в мистецькій ментальності, викли-
каній наслідуванням та інтерпритацією тих чи інших
національних традицій першої чверті ХХ ст.: фовіз-
му, футуризму, експресіонізму, метафізичного живо-
пису. Найближчим для українців, і Голосія також, ви-
явилися сучасні їм італійці – не випадково критики
визначали український постмодерністський живо-
пис як «необароко трансавангардного типу». Хоча в
тому ж Седневі Олег написав значну кількість тво-
рів, наприклад «Аттіс», «Оплакування», «Монологи»,
у яких не приховувалося його захоплення «новими
дикими». Але полотно «Ті, що втікають від грози» має
в окресленому тут контексті все ж таки «італійську»
природу і є так само вільною цитатою відомої кар-
тини «Діти, що втікають від грози» (1872) російсько-
го художника Костянтина Маковського з колекції
Третьяковки. Голосія захопив передовсім настрій
часткою м’якого абсурду. Міфологічність його тво-
тривоги в цьому жанровому пейзанському зобра-
рів має різну природу: вона містить у собі як біблій-
женні. І те, що в Маковського є лише жалісливою сю- Олег Голосій
ні, так і особисті мотиви (тут можемо згадати улю- Lafaet&Эlfant, 1992
жетною сценкою, у постмодерніста Голосія перетво-
блених вигаданих персонажів Ніколая Бєрьозкіна, Полотно, олія
рене його бадьорим пензлем у монументальний і
експресивний пластичний образ, в екстракт триво- Сергія або екзотичний світ слонів і пальм). Для них
ги як такий. в експозиції виділено спеціальні місця. В окремих
С. С.: На виставці в Мистецькому арсеналі транс­ зонах розміщено експонати (переважно ескізного
авангардний, необароковий етап (1989–1990-і) роз- характеру), рисунки, незакінчені полотна, які допо-
міщено в кількох залах, і він чергується з творами магають глядачеві відчути атмосферу експеримен-
іншого напряму, що були виконані вже в 1990–1992 ту, лабораторії, а також архівні фотографії та доку-
роках. Які ще експозиційні елементи й вузли можна менти Голосія. Фінальний акорд виставки – твори,
виокремити? створені наприкінці 1992-го – на початку 1993 року.
О. С.: Наскрізна тема зображень у замкнутих про- Це мультимедійна реконструкція динамічної експо-
сторах з картатою підлогою (серед них – знакова ро- зиції картин Голосія в мюнхенській галереї на Ло-
бота художника «Жовта кімната») стає своєрідним трінгерштрасе – полотна з витонченою колористи-
порталом у виставку й підтримується через кілька кою, кольоровою аскезою, наповнені настроєм сплі-
залів імпозантним і експресивним полотном «Вибу- ну. І картина «Очі», у якій відчуваєш щезання образу.
хова хвиля жовтої кімнати». Інші експозиційні вузли Вона стала однією з останніх.
розкривають такі аспекти творчості автора, як пси- С. С.: Дякую за неймовірно цікаву бесіду, пане
ходелічний, романтичний, анімалістичний, портрет- Олександре.
ний і наративний – проте не в чистому вигляді, а з О. С.: Спасибі й Вам.

53
українці у світі
Габор Патакі, доктор філософії, старший науковий співробітник
Інституту історії мистецтва Угорської академії наук

На фото зліва направо:


Габор Патакі (Gábor Pataki),
Денес Ружа (Dénes Ruzsa),
Ружина Шпіцер (Fruzsina Spitzer)
і Олена Голуб
Фотограф Ласло Варга
(László Varga)

Олена Голуб та її твори


Білоруська письменниця Світлана ний дискомфорт. Її твори стали більш гротескними з
1990-х рр. Подібний живопис нам видається більш
Алексієвич, як літописець однієї з
спорідненим дорадянському періоду, відомому за
пострадянських держав-наступ­ картинами, наприклад, Сутіна. Знайомий світ у руках
ниць Союзу з подібною до України художниці перетворюється на важкий фарс, у якому
історією, талановито описала, як розкошують рожеві коти, жовті кролики, гречні тітки
й люди, що несамовито смокчуть льодяники.
відбувалося завершення, руйнація
Починаючи із середини 2000-х років, Олена Голуб
і велике очищення від соціалістич­ займається електронними зображеннями. Її цифро-
ного табору. Минуле (у вигляді па­ ві колажі з тих пір стали відомими учасниками між-
м’ят­ників, партійних книг, значків та народних форумів; чимало років її роботи були
інших артефактів) було захоплене представлені також в Угорщині на конкурі «Матрікс»,
де двічі отримали нагороди.
сучасністю й потрапило на звалище Художниця незмінно працює в обраному цифро-
або ж антикварний ринок. Проте вому жанрі. Проте помітно змінилася інтонація робіт,
його залишки, матеріальні фрагмен­ де гумор стає дедалі гіркішим, тому що після розпа-
ти та емоційні судоми, переслідують ду Радянського Союзу лише на деякий час здалося,
що можна позбутися таких проклять минулого, як
наступні покоління і впливають на ГУЛАГ і Голодомор. З дитячою легковірністю споді-
наші думки й поведінку навіть тепер. валися, що народ, за прикладом власних вигаданих
До речі, Олена Голуб ніколи не вірила офіційній па- казкових героїв, здолає й переможе драконівський
нівній ідеології. Опозиційні групи Москви і Ленінгра- розум, але сьогодні все, що залишилося, – це нескін-
да в 1970-х, 1980-х рр. та їх переслідування з боку вла- ченно й цинічно повторювати: «Андерсен помер».
ди відносно добре відомі в нашій країні, але ми май- На жаль, не тільки Україна, але й весь пострадян-
же нічого не знаємо про подібні процеси в Києві, ський регіон, здається, намагається витягнути себе
зокрема угруповання, яке мало назву «Рух». О. Голуб з болота, як барон Мюнхгаузен. Зростаючі соціальні
була членом цієї групи, яка прагнула щирого вислов- суперечності, нестримність олігархів, пропаганда не-
лення своєї української ідентичності, звільнення від нависті й безкомпромісного націоналізму – усе це
офіційного утиску, тож її картини, написані ламани- відбувається в нашому хиткому глобалізованому сві-
ми лініями й сповнені деформацій, відбивали глибин- ті, який не спирається на сталі цінності.

54
#4 19

У представленій серії робіт Голуб демонструє подіб­


не сміття, яке наче роздувається вітром. Вона називає
свій метод «наративним конструктивізмом», у якому
можна побачити втілення ідей відкривачів фотомон-
тажу Родченко, Клуціса й Лисицького. Але в той час, як
попередники конструювали свої твори, вірячи у світ,
який скоро стане кращим і справедливішим, Голуб
може лише визнати всі ці ідеї невдалими. У серії «Брон-
зове сторіччя, асфальтовий період» на доісторичну ста-
туетку, що тримає музичний інструмент, покладається
роль спостерігача, а іноді й провідного виконавця. Той
стикається з пам’ятниками, національними героями,
наштовхується на задирикуватого Володимира Ілліча
з цапиною бородою. Іншим разом його пісня перетво-
рюється на зброю, а патрони – на макові пелюстки.
Його оточують гусениці танків, ПЕТ-пляшки, компакт-
диски, попереджувальні знаки радіаційної загрози; він
збирає зрізи людського мозку та медичні ілюстрації
першої допомоги, видуває ріг війни, спостерігає в бі-
нокль і навіть бере на себе роль ангела-охоронця. За-
галом же йде у відставку, програвши в бійці зі своїм
майбутнім – нашим сьогоденням. Він не судить нас,
його обличчя з маленьким блискучим бронзовим шра-
мом не відображає емоційних бур, але, очевидно, йому
не вдається для нас нічого зробити.
В іншій серії героями стають персонажі скульптора
Груші, чистісінько потворні монстри. Їхні родичі, пер-
сонажі американської індустрії розваг, такі як гноми, Олена Голуб
Із серії «Бронзовий вік, асфальтовий
грізлі, гремліни тощо, ховаються в повсякденному жит- Олена Голуб період» – 10, 2018
ті зразкового громадянина, крадучи Різдво, руйнуючи Із серії «Бронзовий вік, асфальтовий Папір, цифровий друк
спокій маленького містечка, але, врешті-решт, все стає період» – 9, 2018
Папір, цифровий друк
добре. У Східно-Центральній Європі, однак, страшних
родичів не так легко позбутися. Вони окуповують ву-
лиці, сідають у поїзди, машини, загрібають своїх жертв
екскаватором, пронизливо гудуть у повітрі, плавають
у річці, цокаючи зубами понад водою. У цих регіональ-
них варіаціях фільмів-катастроф типу «Годзілла» най-
страшніше те, що вони не представляють чужої форми
життя, а є мутантними версіями наших чудових плю-
шевих тваринок та ляльок. Наша відповідальність є за-
гальною: це ми зробили химерних зомбі та русалок з
іграшкової ляльки, це ми перетворили маленького
слона, бджолу, ведмедика в монстрів, це ми дозволя-
ємо нашим мріям стати кошмарами.
Очевидно, що послання-попередження Голуб є
важливим, хоча й не досить чутним. Однак трапля-
ється, що художня вигадка часом показує несподі-
вану силу, як-от нині на президентських виборах в
Україні. Тому нам, хоч іноді, варто звертати пильну
увагу на мистецтво…
P. S. Публікація друкується на основі вступного
слова Патакі Габора на відкритті виставки Олени Го-
луб «Вітер з Дніпра» 8 липня 2019 р. у «МЕТ-галереї»,
(Будапешт, Угорщина).
На відкритті виставки президент Угорської
асоціації художників електрографіки Агнес Хаас
(Ágnes Haász) прийняла українську художницю
Олену Голуб до лав Асоціації MET/HEAA.

55
Думки вголос
Олег Сидор-Гібелинда, кандидат мистецтвознавства

Тарас і пустка:
Жанна Кадирова
Проєкт «Market», 2019

Візуальні тенденції 58-ї


Венеційської бієнале
Немає сенсу зайвий раз теревенити лізяці, хай би які унікальні миСте­
на тему останніх конкурсних зма­ цькі задуми її не супроводжували.
гань в Україні. Ну, поїхав до Міста Свого часу ж не пустили на Джарді­
святого Марка проєкт «Відкритої ні знаних Комара & Меламіда зі сло­
групи» під довгою та нестравною ном, який мав імітувати рисування
назвою, щось про «мрію» та «сади», по картинній поверхні (обмежилися
та й нехай собі. А літак «Мрія» так і не фотодокументацією) – а нещасну
перетнув межі ангару, бо із самого тваринку можна ж було пригамува­
початку було зрозуміло: ніхто не ти, це вам не аероплан. З нього й
дасть ширяти над коштовним ту­ бімба може сплигнути… в розпалі
ристичним об’єктом авіаційній за­ туристичного сезону.
56
#4 19

«Цікаві часи», жити за яких нас закликає гасло


цьогорічної (58-ї) Венеційської бієнале «May You
Live In Interesting Times», давно вже настали. Для
нас вони не абстракція, а суворе сьогодення. Ми
до цього звикли, цим дихаємо, це струменить у на-
ших жилах… але коли треба інвестувати свій уні-
кальний «досвід болю» в переконливий артефакт,
чомусь знічуємося й нерозбірливо мимримо, при-
кахикуємо, затинаємося. Або ж скиглимо, завиває-
мо геть незрозумілою світові мовою. Світ, він его-
їст, йому чужі проблеми зазвичай – розвага на ви-
їзних вакаціях, а ми ж чекаємо розкритих обіймів
та золотих левів, яких отримують меткіші, тямущі-
ші, але й обдарованіші, водночас чесніші, при тім
послідовніші, а цьому треба навчатися. Презумпція
молодості, у нас на щит радо піднята, тут отак про-
сто не проходить.
Чи не вперше бієналістам офіційно дозволили
крики й шепотіння, жахи та здригання, – усе те, що,
здавалося б, давно відійшло до готично-сентимен-
тального спадку ХІХ-го, себто позаминулого, а не
минулого сторіччя – або ж обмежується «мисте-
цтвом Хуана та Марії», як сказав про маскульт
Ортега-і-Гассет. З маскультом, однак, нині заграють,
запитуючи його відверту виразність. А до повсяк-
дення дедалі частіше повертаються обличчям. І тоді Жанна Кадирова
ймовірні опіки – звісно, не конче надшкірні. Прониз- Проєкт «Second Hand», 2019
ливо-моральні, драстично-слухові: щоразу, коли на прошу дуже. Даруйте, забув: паперове рядно з
екрані спалахує розпачливе «н-ннааа!!» (відео йор- довгим списком потенційних учасників – їхні імена-
данця Лоренса Абу Хамдама: показ розгону мирної прізвища після формального, здогадно, відбору, по-
демонстрації, саме лунають постріли та з’являються містили на електронний диск – який-мав-би-бути-
перші жертви), і крик той чути в трьох арсеналь- на-борту-«Мрії»-якби-вона. Отож бо, якби! Полетіла,
ських залах. Або ж травми – з необережності: якщо а не про-летіла. І тут благі наміри, що ними встелено
попався під «гарячий батіг» в інсталяції Сунь Яна та шлях… до позолоченого левеняти. Та левеня – з кіг-
Пенга Ю «Любий», чи, може, «Люба», «Dear», де фігу- тями, і не дурне. М’яса хоче, з кров’ю, не порожніх-
рує камінний трон, обплетений «батогом-змією», що вегетаріанських цяцянок. Тож зась вам!… Йос де Грюйтер,
раптом оживає та періщить усе довкола. Глядачів від Зомбікальна нечулість, властива проєкту україн- Гаральд Тис
того приступу ірраціональної люті страхує скляна ському, проєктам інших авторів – принаймні в ав- Проєкт «Собачий світ», 2019
клітка, в яку поміщено трон з батогом; усі радо кла- торському павільйоні гран-куратора Ральфа Ругоф- Павільойн Бельгії
цають апаратами. Але в багатьох – потайний острах фа, який захопив (левову!) територію Арсеналу та
на лиці: раптом батіг вирветься на волю, пошматує
вдрузки? Попри це, народ не розходився – навіть
натовпово сповзався докупи, очікуючи чергового
«спалаху почуттів». І на моїй пам’яті «жертв мисте-
цтва» не з’явилось.
Але пусткою стояв Український, т. зв. павільйон,
і стіни в Арсеналі йому підмогою не стали. Проме­
жина між Сходом та Латинкою, кімната-павза, у якій
не дуже хотілося затримуватися, і повз яку байдуже
прослизали, бо дивитися там було нічого. Усе ж ав-
тор цих рядків угледів: велетенський екран з демон-
страцією залізячних нутрощів «Мрії» (наче провін-
ційний кастинг до блокбастеру Кубрика про рік
2001-й), а обабіч п’ять порожніх столів зі стільцями,
теоретично – локаціями дискусій на тему – «А чому
ми ж-таки не полетіли». Якщо можете вигадати ситу-
ацію, жалюгіднішу від тільки-но описаної, назвіть,

57
Думки вголос
страції обгортають у хрусткий поліетилен та
перев’язують барвистою стрічечкою, аби не спіткав
нічний енурез.
Нам вільно витрактовувати монструозних істот
германо-американця Джіммі Дарема як зразок
пост­модерного асамбляжу, поєднання опудальної
мордяки та технократичного приладдя, – читаємо
про це в супровідному тексті, але внутрішній голос
підказує, що автор занепокоєний перспективою на-
ближення «нових варварів», зловісна химерність
конфігурацій яких перевищує будь-які очікування.
Або ж вбачати в гламурних фототворах Мартіни
Гутьєррез (США) тільки прецеденти «зіпсованих ве-
чірок», але надто вже відгонять вони перверсивним
криміналом, аби можна було покласти в шухляду ка-
ламутну підозру, що підкочує зсередини, та й забути
про неї, як спекатися. І навіть споглядати півтораго-
Центрального павільйону Джардіні, – притаманною динний «Часопис Мрій» канадійця Джо Рафмана як
Проєкт «Падаюча тінь “Мрії” на не була. Тут монблани сміттєвих відходів (нетрі «тре- вибруньковане похідне від анімаційної фентезі,
сади Джардіні», 2019 тього світу» на світлинах Ентоні Ернандеса, який сам окремі епізоди яких – ампутації, приниження, кату-
Павільйон України із Ель-Ей в Америці). Розпачливо та безнадійно шу- вання, вигадливі масакри (відрубані голови жертв
кали втрачених дітей (документальна інсталяція занурюють в унітазні отвори) – не надто узгоджують-
мексиканки Терези Марголлес). Люто огризалися ся з поетикою класичних фентезі, де все так лагідно
«лягавим» (малярство уругвайки Джілл Мулледі, з та гладенько, чисто та охайно.
життя «кончених» та наркоманів). Просто ридма ри- Однак і на територіях національних представ-
дали в кадрі, ковтаючи шмарклі та образи (відео Еда ництв в око передусім впадали твори, позначені
Еткінса з Великобританії). Просто кричали, репету- карбом неспокою. Наприклад, ущент розквашений,
вали, рвали горлянку, перекрикуючи давно відомий розпатраний літак у павільйоні Польщі (об’єкт Ро-
твір Едварда Мунка – тут: у техніці кольорової мана Станчака), хай там що, але асоціацій з фаталь-
ксило­графії (американця Крістіана Марклая). Немає ною катастрофою, яка забрала життя чинного на
вже спокою в підмісячному світі, як давно немає тоді президента, уникнути не вдалося. Чи парад
миру під боніто-акіле-оливами. «Страх» – промовис- повноростих механічних ляльок у бельгійських
та назва фотосерії Сохама Гупти, і вона ж могла би мастаків («Собачий світ» Йоса де Грюйтера, Гараль-
бути підзаголовком «цікавих часів», у виставковому да Тиса), кумедних лише позірно. Бо в буклетику,
їх вимірі. доданому до експозиційного огляду, констатува-
Арахнофоби, тримайтеся подалі від бієнале: цьо- лося: ось цей персонаж – титулований маніяк. Чи,
го разу тут надмір павуків та й просто гидких комах хоч аби, небезпечний дивак, принаймні фрік. Пов­
в особливо небезпечних розмірах. Графічна серія на непорушність першого (польського) артефакту
вже знайомого нам Еда Еткінса, охрещена як «Роз- нібито контрастує з кінетичною зухвалістю арте-
квіт», віртуозно обіграла тему симбіозу людини із факту наступного (бельгійського), але різниця між
членистоногою особиною, як це вже було в кронен- обома – наче між стадіями «до» та «після» на одно-
берговій «Мусі», хіба без смертельного фіналу – та з му тумблерному щитку. Та обидві стадії однаково
фатальною приреченістю, наслідком якої було пов­ поставлено на режим катастрофи… нам демон-
не упокорення мутанта волі анонімного велетня. Ну, струють лише стани її готовності в напрямі до вбив-
це ще квіточки. Ягідки – в окремій інсталяції арген- чого хаосу.
тинця Томаса Сарацено, збудованій на віртуозній імі- (Поміж рядків – про власну оказію: в павільйоні
тації павутинних хвиль, «ієрогліфи» яких і не прагне Венеції, куди, як і до Британії, пускали порційно та
прочитати автор, лише порушити питання павутин- після випробування майже годинною чергою під па-
ної архетипальності. Тож коли напис попереджує: лючим італійським сонцем. І попередньо знявши ме-
сідати заборонено, краще утриматися від того, не шти. Зрозуміло чому: жменьці відвідників, котрим
тривожити макабричну кушетку, змайстровану у ви- саме приспіла черга, треба було пройти прозорою
гляді нічної бабки… Англійка Антія Гамільтон в ін- та яскраво освітленою кишкою, під якою хлюпотить
шому своєму творі («фішка» Рутгоффа: дублювання достеменна вода, клон місцевих каналів. Деякі від-
всіх його підопічних на двох виставкових майданчи- відники не соромилися, лягали на спину, аби відчу-
ках), призначеному для бієнале, не зреклася зооло- ти весь сенс гри, та не замислюючись, що буде, коли
гічної теми, але хоч би сповила її психоделічним непередбачений джинсовий гостряк прорве обо-
шармом і атракцією. У Венеції «ніззя» інакше: фру- лонку кишки. Катастрофа, чи прикре непорозумін-

58
#4 19

ня, але хтось замочить собі штани. А може, і захли- сованим мистцям, серед них: Камоенс, Введенський,
неться в навколовенеційських потоках). Ратушинська, Чічабабін, сила-силенна орієнтальних
Ще одне відео – тягуче, тарковське, не відірвеш- любомудрів, у тому числі Імададдін Насімі, азербай-
ся, а треба, бо експонатів довкола достобіса, а цей – джанець-пантеїст ХIV ст., з котрого за вільнодумство
з помітних: «In Vitro», екраниий диптих Лариси живцем здерли шкіру (так і вмер, бідолаха). Інсталя-
Сансур, Сьорена Лінда, присвячені видиву поста- ція індійця Шілпи Гупта «Я не спроможний мовити
покаліптичного людства, змушеного мешкати в по-твоєму» не оминула й нашого співвітчизника-
мізерабельних підвалах, поруч з мутантами та пе- поета. З його поетичного спадку було взято 12-ряд-
ревертнями (павільйон Данії). Не лякають, а страш- ковий вірш, у перекладі англійською (дивно, бо всі
но! Власне, ніхто з учасників бієнале і не стриміє інші презентувалися мовою оригіналу), де в першо-
самодостатніх жахіть, але проблеми, які накопичи- му ж рядку йшлося про «my dear Ukraine».
лися в пазухах вільного, не зовсім вільного і про- Ретельний огляд «Кобзаря» не дав очікуваних пло-
сто таки підневільного світу (страдники ДЦП – у па- дів у сенсі ідентифікації поетичного уривка. Не
вільйоні Південної Кореї, ампутанти у світлинах страшно, бо хто читає вірші в інсталяційній напів-
Марі Катаями з Японії, жертви сербських репресій пітьмі? Тарас тут не в пустці, а серед тихого братства
у павільйоні Косова та інваліди в павільоні Індії) поетичних-знедолених, не конче примітний, але по-
вкрай складно виразити мовою зваженого, холод- кликаний до всесвітнього «больового барє’ра». І до
ного реалізму. Якщо фігуратив – то завжди надли-
шок чи гротеск. Бачимо таке в нагромадженнях
знадних жіночих тіл на лихоманистих картинах
Крістіана Бендаяна, полемічно загострених на
адресу гендерних стереотипів, а особливо практик
торгівлі людьми, які процвітають в усіх усюдах –
у павільйоні Перу, що був безпосередньо поряд із
павільйоном України – у похмурому двоповерхо-
вому будинку поблизу основного масиву Арсена-
лу. На відміну від наших співвітчизників, мистці Ла-
тинської Америки, а ще й Туреччини (літаючі голо-
ви, куди там бубабіст Неборак) заворожували, та
не відпускали глядача, котрий вештався поруч та
зненацька опинявся тут.
А проте Україна, де-факто відсутня, бо виявилася
«ніяка» (якщо перемогли б «Голоси любові» Арсена
Савадова, то сорому б не мали), раптом кілька раз
вигулькнула на бієнальських теренах – і справді гід-
но! Жанна Кадирова знову показала скульптури, об-
лямовані керамічною плиткою, причому показала
аж тричі – два рази в Садах, один в Арсеналі. (А про-
позиції, каже авторка, вже йдуть від зацікавлених
музейників, які хочуть бачити їх «над каналом», звіс-
но, по закінченню Арт-фестивалю). Її «Секонд-генд»,
«Манекен», «Крамниця» мають між собою мало промовляння власних рядків уголос – по черзі всі
спільного, крім технології виконання, але під даш- проливали «своє» з мікрофонів, припасованих до Джиммі Дарем
ком цієї ж технології проявляють парадоксальну єд- шпичок з папірцями. Зал, заповнений розпачливи- Інсталяційна скульптура, 2019
ність як витвори постіндустріальної цивілізації (два ми, меланхолійними, ледь надтріснутими голосами
перші артефакти) – чи вишкрібки цивілізації попе- не поетів, письменників, але професійних дикторів,
редньої, сміттєво-радянської (артефакт, третій за лі- краще будь-якої реляції ілюстрував становище мист-
ком – зворушливий кавунець у репертуарі виїзної ця в сучасному довкіллі: у пітьмі, та «не в обиді»; у на-
ятки, але й новочасний банан, а він вже прийшов «за півзабутті (глядачі, однак, стриміли все далі, далі, до
Горбі»). З усього гурту РЕП, котрий не раз уже брав нових інсталяцій та терапевтичних переляків), але
участь у венеційській виставці, передусім у складі все-таки «напів-», а не в глупому, безнадійному мо-
«Future Generation» від Pinchuk Art Center. Це єдина році.
авторка, котра справді знайшла свій стиль, свою те- Такий простір можна пойменувати як завгодно, та
матику, своїх персонажів. не пусткою.
І, нарешті, Тарас Шевченко, якого ще треба було І краще вже – повна! – пітьма, аніж пихатий та без-
пошукати, а мені він з’явився цілком випадково: се- плідний концепт, заллятий пекучим, безсоромним
ред сотні табличок в інсталяції, присвяченій репре- світлом.

59
презентація

Анатолій Тертичний (Київ)


Межа (диптих), 2018
Полотно, олія

60
Дарія Смірнова, художник-графік

ВЕНЕЦІЙСЬКА
БІЄНАЛЕ
2019 РОКУ:
спогади учасниці
Венеційська бієнале – один з провід­
них форумів світового мистецтва.
Цьогорічна (58-ма) Венеційська біє­
нале має тематичний слоган «May
you live in interesting times», що в
буквальному перекладі означає: зустріли й тепло прийняли пані Наталія Грінюк – за-
сновниця проєкту MUSA International Art Space, та її Учасниці виставки
«Щоб Ви жили в цікаві часи». Це є іро­ «Woman’s Essence» на
партнер – відома художниця Одарка Дьома-Писна.
нічним парафразом відомого схід­ З досвіду нинішньої Венеційської бієнале насам- Венеційській бієнале, 2019
ного висловлювання «Щоб Ви жили перед пригадуються картини таких українських та-
в епоху змін» – неоднозначного по­ лановитих художниць, як Анна Гомонова, Міла Тагі-
бажання, пов’язаного зі складністю, єва та Юлія Міхно, котра водночас є директором га-
лереї «Spivakovska ART: EGO». Приємно зазначити,
суперечливістю, непередбачуваніс­ що проєкт отримав успіх і підтримку як професійних
тю й багатоаспектністю життя су­ художників-знавців, так і шанувальників мистецької
часної людини в соціумі й у Всесвіті. творчості. Підтвердженням цього були й значна від-
Під час проведення Венеційської бієнале водно- відуваність експозиції, і численні позитивні відгуки
час з офіційними заходами відбуваються й виставки та високі оцінки представлених творів мистецтвоз-
сучасних художників, презентуються яскраві творчі навцями й колекціонерами, неабиякий резонанс у
проєкти провідних галерей Європи та Світу. Однією соціальних мережах і засобах масової інформації.
з таких виставок Венеційської бієнале була «Woman’s Не останню роль у популярності проєкту відіграв
Essence»  – спільний проєкт асоціації «MUSA гендерно орієнтований концепт виставки, основною
International Art Space» та галереї «Spivakovska тональністю якої стала одвічна й водночас актуаль-
ART:EGO gallery», що презентував творчість україн- на для сьогодення тема: «Жінка і її Сутність – це одна
ських художниць. з найпотужніших сил Всесвіту, що несе Красу й До-
До творчої участі в мистецькій події мене запро- бро в добу мінливого хаосу».
сила відома галеристка й громадська діячка у сфері Участь у такому вдалому проєкті – це надзвичай- Дарія Смірнова
культури Ліка Співаковська, яка, будучи засновни- но цікавий і потрібний досвід для будь-якого худож-
цею «Spivakovska ART: EGO gallerу», узяла на себе від- ника. Адже це – неповторні авторські оповіді про
повідальну місію – презентувати найкращі досягнен- створення й контекстуальне тло представлених тво-
ня українського мистецтва в Україні та великих міс- рів, унікальна можливість спілкування з мистцями,
тах Європи, запускати в арт-обіг нові імена. колегами, встановлення контактів на майбутнє, об-
Для проєкту відібрали одну з моїх робіт – аква- мін думками й творчими задумами.
рельний сюжет «Марія». Згодом місцевий майстер Упевнена, незабутні враження від участі у Венецій-
Giovanni Moracchiello (м.  Местре) оформив її в ській бієнале додадуть наснаги на майбутнє, адже
дерев’яну раму ручної роботи кольору бордо. Так мені пощастило бути присутньою на актуальній арт-
вона набула додаткової колористичної гармонійнос- події світового значення й практично синхронно мати
ті й концептуальної відповідності проєкту «Woman’s радість доторкнутися до сивої давнини, побачити й
Essence».  почути голос історії, понад це – відчути себе части-
Проєкт відбувся у відомому Палаццо Зенобіо ною цієї унікальної єдності: синтезу класичної старо-
(Palazzo Zenobio). У цьому шляхетному палаццо нас вини і динамічного, поліфонічного сьогодення.

61
творчий портрет
Роксана Рублевська, арт-журналістка,
головний редактор видання ІПСМ «Арт-курсив»

Феномен «Причетності»
Ганни Криволап

62
#4 19

Художниця Ганна Криволап увійшла


в історію українського новітнього
мистецтва як майстриня фігуратив­
ної абстракції, що активно формує
обличчя вітчизняного безпредмет­
ного мистецтва за кордоном. Широ­
ку популярність Ганна здобула ще в
1990-х, і з тих пір з успіхом презентує
свої серії в країнах Європи та США.
Живописний проєкт «Причетність»,
експонований у Музеї історії Києва,
показаний в Україні вперше. Дебют
серії відбувся в січні 2019 р. в Dukley
Gallery (Будва, Чорногорія) за ініці­
ативи галериста й куратора Марата
Гельмана. До української експозиції
«Причетності» ввійшли роботи,
Ганна Криволап
створені Ганною минулоріч, та нові Із серії «Причетність», 2018
полотна, які художниця готувала Полотно, олія
впродовж першої половини 2019-го. «Причетність» (лат. «партиціпація») Ганни можна
Ганна працює на перетині кількох стилів і напря- розглядати і як художній феномен у контексті нео-
мів, немов переборюючи кожен із них. У її образо­ класичної естетики. Авторка підкреслює, що сучас-
творчій палітрі впізнаються риси абстрактного екс- ні витвори мистецтва більше не реалізують видо-
пресіонізму, фовістичне дикунство й архаїчні моти- вищ. Вони звертаються до самого «акту творення»,
ви народного малярства. Нова серія апелює до випробування глядачем глибини психологічних ре-
чуттєвості й виникла як відбиток спогаду про кон- акцій. Ганна визнає глядацьку домінантну першість
такт мисткині з артефактами – старовинними моза- Ганна Криволап
і продукує мистецтво, покладаючись на інтуїцію та Із серії «Причетність», 2018
їками. Художниця свідомо уникає орнаментальнос- асоціативне мислення публіки. Звертаючись до іс- Полотно,олія
ті, продиктованої специфікою зображуваного мате- торії мистецтва, М. Квон (мистецтвознавець) бачить
ріалу, залишаючи геометричність побудови, яка у партиціпаторних комунікаціях народження ново-
виявляється у співзвуччі з первинною архітектур-
ною формою. Використання такого творчого мето-
ду створює ефект монументального живопису, тому
«Причетність» вільно витримує сміливі експеримен-
ти з масштабом.
Криволап концентрується на кольорі. Надаючи
перевагу насиченому червоному, синьому й зеле-
ному, вона відходить від реалістичного трактування
сюжету. Її фарби здаються неприродними, синтетич-
ними, умисно перебільшеними, та в цьому й поля-
гає завдання авторки – створити драматургічну на-
пруженість, порушивши наш звичний стан рівнова-
ги. В основі проєкту – оригінальна живописна
техніка, що передбачає малювання короткими маз-
ками у формі невеликих прямокутників і включен-
ням контрастних кольорів, що віддалено нагадує пу-
антилістичні практики. Та лише на перший погляд
Криволап звертається до найбільшого конт­расту, що
виникає між кольорами основної тріади – жовтим ­­­–
червоним – синім, а на активність цього прояву
впливає присутність у композиції білого, який
Ганна Криволап
пом’якшує яскравість прилеглої до нього фарби, чи Із серії «Причетність», 2018
чорного, що освітлює сусідню. Полотно, олія

63
творчий портрет

го типу художньої аудиторії, яка «готова залишити Криволап також підпорядковані архаїчному покли-
розваги і перейти до рівноправних дискусій». Справ- ку, що лунає з її фарб. Отже, керуючись законами
Фрагмент виставки
ді, фундаментальним для творчої практики Криво- «партиціпації», про які мовиться в «Причетності», ар-
лап є саме відкритість до діалогу й естетика єдності. хаїчне колективне мислення встановлює нерозрив-
Протягом усієї історії цивілізації мозаїку викорис- ний зв’язок між матеріальним і духовним, людською
товували для передачі надважливих повідомлень. та божественною сутністю.
Зображували зазвичай сцени з життя богів, суспільно- Варто зауважити, що, крім «тонких матерій», ав-
політичні відносини, описуючи моральні норми від- торка порушує і досить актуальну тему мозаїчності
повідно до укладених стандартів. Фрагменти мозаїк мислення, властивого сучасній людині через її хво-
робливу схильність до рефлексій. На прикладі фраг-
ментів мозаїк Ганна демонструє аналітичну функцію
нашої свідомості, що має на меті поєднати й упоряд-
кувати фрагменти навколишньої дійсності в часово-
му розрізі: від глиняних розписаних паличок, необ­
робленої гальки, візантійської смальти до імпресіо-
ністських відокремлених мазків і найдрібнішої
одиниці цифрового зображення – пікселя. Криволап
наголошує, що в повсякденному житті ми викорис-
товуємо розум задля контролю емоцій, які, урешті-
решт, захоплюють владу над ним. Уривчастість
сприйняття й несхильність до аналізу також нале-
жить до згаданої мозаїчності, яка є даниною новій
інформаційно-цифровій ері.
Головним елементом Криволап зображає емоцій-
ні спалахи в момент зіткнення особистості з невмо-
лимістю часу. І якщо раніше авторка намагалася від-
штовхнутися від колективного чуттєвого досвіду
(«Стрічки»), то тепер вона екстраполює персональ-
Ганна Криволап ний, який глядач приймає за власний. У «Причетнос-
Із серії «Причетність», 2019 ті» Ганна відходить від фігуративності, фокусуючись
Полотно, олія лише на лініях.

64
Олександр Федорук

Анатолій Криволап
Зимовий вечір, 2003
Полотно, олія

ПОКРОВА КРИВОЛАПІВ –
ДОНІ ТА БАТЬКА
Подиву гідна мистецька ненасит­ лапові мініатюрні нефігурації перебу­
ність, образна стерильність, стихій­ довної доби 80-х щосуботи Впро­
на елегантність містичних барв ма­ довж трьох тижнів, починаючи від
лярства Анатолія Криволапа як 9 листопада 2019 р., мінялися одна
вислід великої духовної сили куль­ серія за іншою у знаній та популяр­
тового мистця останньої чверті сто­ ній київській галереї Карася під деві­
ліття! До прикладу: після унікальних зом «Арте факти», засвідчуючи при­
розписів (2014–2019) церкви Покрови хований наявний потенціал україн­
Пресвятої Богородиці, здійснених ра­ ського мистецтва минулих 80-х рр.;
зом з жертовним майстром іконо­ на кожній з трьох, зокрема естетич­
писного малярства Ігорем Ступачен­ но вишуканій мінівиставці 9 листо­
ком у прадавньому козацькому селі пада презентувалося 5–9 ретроспек­
Липівка Макарівського району на Ки­ цій – і цього було доста, аби відчути
ївщині, наступні ступені активного мистецьку ненаситність, малярську
якісного ствердження авторської стихію-вогонь душі Криволапової,
мистецько якісної форми інший у мати насолоду від розмаїтих пере­
листопаді 2019 р. – ретроспективні йнятих гЛибинною думкою направ­
нефігурації Анатолія Криволапа 80-х ду малярських перлин, направду гід­
ХХ ст., улюбленої ним у минулому аб­ них того, аби сколихнути навіть при­
стракції, коли слово «абстракція» спалу душу такого собі нинішнього
офіційно прирівнювалося до слова ординарного філістера тупУватої ки­
«буржуазний формаліст», – ці Криво­ ївської меркантильної доби. Вистав­
65
творчий портрет

Анатолій Криволап
Без назви, 1985
Полотно, олія

ка «Арте факт» стала ретроспектив­ безкінеччя відчуття КРАСИВОГО, – і усе це вкупі взя-
те, ніде ніколи раніше не показуване, виникло в га-
ною даниною авторським мистець­
лереї враз, як марево в далечі морського обрію.
ким споминам про молодість, У моєму сприйнятті це був натяк на малярську ви-
супроводжувану, як тоді казали ставу, воістину з’яву темпераментних відчуттів того,
в НДР, «виставками у валізах для що є молодість, що надихуване юністю і пошуком
квартир». самого себе в мистецькому світі. Малярські перли-
Криволап свідомо повернувся обличчям до пори ни Криволапа зринали одна за одною в просторі
80-х ХХ ст. Він свідомо немовби відродив їх у споми- світлої Карасевої зали, зринали вони вздовж стін, не
нах; він свідомо відшукав оту «історію мистецького потребуючи конкретної словесної назви, як не по-
підпільного руху» в своєму власному «мистецькому требує їх внутрішня сила руху чи напряму мистець-
архіві»; ці призабуті 80-ті згадав, з їх, як правило, кої волі, бо вона стверджена у формі, композиції,
квартирними виставками; ось у галереї Карася й структурі, вона заявлена автором – і так має бути
була показана абстракція малих геометричних ком- завше, бо вона узаконене фактом сили, буття Та-
позицій Криволапа, що думками, духом немовби на- ланту... І далі як продовження нашої думки про Ана-
ближені всі до себе або, навпаки, немовби шукають толія Криволапа в першому рядку першого абзацу
іншого сусідства; була оприлюднена абстракція гео- тексту «Подиву гідна мистецька ненаситність…» –
метризованих площин, де несподівано «спалахують» у цьому позитиві індивідуального, напрочуд дина-
просторові кольорові вузлики, що наближені до мічного розвитку того, що талановита кураторка й
якості холоднуватих або контрастно теплих плям, де авторка мистецько-критичних текстів про Анатолія
нитками барв розтягуються по горизонталях згори Криволапа Леся Авраменко характеризує суть та-
донизу лінія за лінією килимові барвисті смуги; або ланту як «барвний енергетичний заряд авторської
«сплескують» сольними голосами теплі рожеві ви- свідомості», або-як сам Анатолій Криволап твердить:
дива, спалахують тенорами червоні; це загалом був «Кожний рух кольорової плями на поверхні пере-
оприлюднений сплеск, клекіт, імпульс живого тіла житий мною» – пережитий, за моїми спостережен-
артистичного духу, який ніколи не старіє, – зоран- нями, до артистичного трему просвітленої (за Роме-
жоване все це було майже містичною думкою про ном Ролланом: зачарованої) душі, – отож оте мис-

66
#4 19

Анатолій Криволап
Композиція на сірому тлі, 1980

Анатолій Криволап
Без назви, 1980-ті
Полотно, олія

тецьке далі не зникло, як вогник від сірника,


а відбулося знову в галереї «Триптих» Савченка, –
нова виставка художника, що відкрилася 7 грудня о
16-ій на вул. Десятинній, чудо з чудес, лишень п’ять
Krivolap paintіng (лишень п’ять їх!), а що вражають
оті п’ять діамантового гатунку творів, як органна ве-
лич Баха, і з-поміж них composition pianissimo «Біло-
сніжна круча» серед найчистісінького, наче Засупо-
нівського (місця останніми роками прожиття Кри-
волапового наподалік від прадідівського їхнього
Яготина) закрою «Зимова ніч» (2003). Розкіш на цій
виставці кольорового «дев’ятого» Криволапівсько-
го малярського шторму серед океанського мініпрос-
тору – ота його розкутість кольору, стихія серед ма-
лярських стихій не запеленута в сіробуденну
сором’язність полотен майстрів посереднього га-
тунку, яких сьогодні не бракує!
…Майже одночасно відбулися дві київські пре-
зентації знаної на Заході в багатьох країнах доньки
Анатолія Ганни Криволап із серією композицій «При-
четність» у жовтні 2019 р. в залах Музею історії Киє-
ва та перелічені вище малярські новації Анатолія
Криволапа в галереї Карася та «Триптиху».
Нежданою, можливо навіть випадковою, але ра-
дісно настроєвою була для мене ота виставка обох –
Доні та Батька, з Криволапового талановитого родо-
воду, започаткованого, імовірно, думками про кня-
зів Репніних!

67
творчий портрет
Віра Баринова-Кулеба, дійсний член НАМУ, професор

Олеся Рибченко
Білі дахи, 2019
Полотно, олія

Спогади-роздуми
про Олесю Рибченко

Творчість молодої художниці Олесі Важко давати об’єктивну оцінку творчості талано-
витого художника, з яким хоч і формально, але все-
Рибченко яскраво виразилася в цей
таки перебуваєш в одному часовому і просторово-
час, коли великі зміни в суспільстві му вимірі. Отже, Олеся в щасливій порі творчої
часом незрозумілі не тільки мист­ молодості. Її картини здобувають дедалі більше ви-
цям старшого покоління, а й теоре­ знання, викликаючи щирий подив і радість від спіл-
тикам, мистецтвознавцям, журна­ кування зі справжнім мистецтвом. Гра фарб і ліній
лістам. заворожує і цікавить Рибченко не менше, ніж влас-
Її твори – енергійні, яскраво-живописні, сміливі у не зміст її творів. Важко пригадати таке буяння барв,
вирішенні композиції. Несподівано широким маз- підкорених хистом художника.
ком, пастозністю заворожують глядача. Пані Олеся Художниця пройшла школу живопису в НАОМА,
рішуче організовує персональні, групові виставки, а саме в керівника майстерні професора Василя Гурі-
які вражають на чисто зоровому рівні, що для живо- на. Величні картини (дипломні роботи) «Благословін-
пису, як мистецтва кольору, – найцінніше. ня» та «Етнос» стали повною мірою вираженням зрі-

68
#4 19

Олеся Рибченко
Пустуни, 2018
Картон, олія

Олеся Рибченко
Мати ІV, 2018
Полотно, олія

лості та майстерності автора. Олеся з першого курсу Завдяки власному талантові Рибченко передає
вирізнялася здібністю, зосередженістю при виконан- своїм учням розуміння духовності краси, яку відо-
ні завдань, особливо портретів. Мені поталанило бути бражає мистецтво. Поїздки з художниками на пле-
її вчителем. Гадаю, підтримка педагога привела мо- нери підсилюють творчу енергію художниці. Сила
лоду художницю на її широкий мистецький шлях. для мисткині криється також у постійній праці, якій
Роботи мисткині з кожною виставкою вирізняють- вона віддається із самого дитинства. Саме палка лю-
ся власним почерком. Вона завжди перебуває в по- бов і увага до навколишнього світу, що виражені в її
шуку чогось нового, несподіваного. Окрім захоплен- роботах, виокремлюють серед інших таку самобут- Олеся Рибченко
ня живописом, пані Олеся розкрилася й у живих гра- ню й талановиту художницю, як Олеся Рибченко. Жовта ріка. Диптих, 2019
фічних начерках, особливо аквареллю. Завжди чекаємо нових творів. Полотно, олія

69
ВИСТАВКИ
Денис Белькевич
торетто на Венеційській бієнале, неочікувано схваль-
но сприйнятого критикою відразу ж після відкриття.
В українському сучасному мистецтві діалог худож-
ника з учителем найчастіше обмежується XX століт-
тям. Малевич, Архипенко та Ніколя де Сталь для цьо-
го – безпрограшні фігури: вони належать до творців,
які у своїй творчості здебільшого керувалися розу-
мом. Вступати на територію мистецтва більш ран-
нього періоду – завдання не з легких, тут потрібно
вміти відчувати. Відчувати українською душею, чим
завжди була багата наша країна і що безжально ви-
мивав з неї ринок в останні десятиліття.
Утім, в основі появи проєкту LIFE. STILL. LIFE лежав
саме розум. Після успішної виставки навесні 2016 р.
Наталія Корф-Іванюк та її чоловік (художник Олексій
Іванюк) вирішили поїхати в Базель подивитися на
найбільший ярмарок сучасного мистецтва, а поба-
чивши сучасників, відвідали Фонд Бейлера, де впер-
ше на власні очі побачили роботи Клода Моне. Три
роки потому живі враження стали основою нової

LIFE. STILL. LIFE Наталії


серії Наталії Корф-Іванюк. Моне оцінив вчинок ху-
дожника і захотів вступити в діалог.
Цей проєкт – ще одна сходинка в трансформації

Корф-Іванюк: діалог
Наталії як мистця. З кафедри образотворчого мис-
тецтва Полтавського національного університету
ім. Ю. Кондратюка вона вийшла жанровим художни-

почуття з розумом
ком, що працює в реалістичній манері. Через кілька
років додала в живопис елементи геометричної аб-
стракції, трохи пізніше – аплікацію, де матеріалами
для аплікацій служили знайдені художницею по всій
Коли в 2011 р. куратор 54-ї ВенеціЙ­ Україні артефакти.
Наталія Корф-Іванюк ської бієнале сучасного мистецтва І ось зараз – новий ступінь – діалог з художником,
Натюрморт з рибою, 2019
Полотно, олія, мішана техніка
Біче Курігер вирішила експонувати з яким Наталію розділяє століття. Сама назва
три полотна Тінторетто в основно­ LIFE. STILL. LIFE вже багатогранна. Це й обігравання
англійського still life – у перекладі «натюрморт»,
му проєкті поряд із сучасними і апеляція до витоків жанру, що зображав у прямому
художниками, до її задуму арт- сенсі мертву природу – мисливські трофеї, і своєрід-
громадськість спочатку поставила­ ний маніфест художника про життя, яке заново на-
ся скептично. Здавалося, з почат­ роджує мистецтво. Великоформатні картини – чер-
говий сміливий крок Наталії – вражають своїм мас­
ком ХХ ст. головна мета мистецтва,
штабом і експресією. Сила колірних взаємодій, так
якою її бачив Шарль Батте, – насоло­ вміло підібрана нею, залишає поза конкуренцією ба-
Наталія Корф-Іванюк да через наслідування красИ при­ гатьох українських адептів колористики. При цьому
роди – назавжди викреслила з в натюрмортах відчувається вибудувана атмосфер-
на вібрація, динаміка. Енергія художника – це те, що,
функціоналу почуття, передавши
здається, навіть позбавило роботи рам: живопису
мистецтву право розпоряджатися було б у них тісно.
розумом людини. Для свого часу Клод Моне став авангардистом, звер-
Надалі Малевич, а слідом дадаїсти довели, що кон- нувши увагу на досягнення науки (закони оптики у жи-
текст презентації важливіший від самого тексту. У на- вописі), промисловості (новомодні тюбики з фарбою)
борі інструментів мистецтва з’явився додатковий сту- та техніки (паровоз, щоб виїжджати на пленери).
пінь свободи, а художній акт перестав сприйматися У ХХ ст. Жан-Мішель Баскія розписав залізничний по-
на рівні створеного об’єкта – він став відображати ті тяг Моне балончиком – тюбиком, що еволюціонував
складні процеси в голові й душі художника, які цьому за часів імпресіоністів. А сьогодні Наталія Корф-Іванюк
передують. Одним із таких інструментів в епоху ху- неначе замкнула ланцюг, зробивши hommage обом ху-
дожньої свободи став діалог крізь покоління. І відро- дожникам, додавши елементи стріт-арту в створенні
дження цього діалогу в наш час почалося саме з Тін- свого проєкту-діалогу з Моне.

70
#4 19

Мамут Чурлу (Сімферополь)


Сніданок, 1988
Картон, олія

71
Ювіляри
Анастасія Швидюк, мистецтвознавець

Дорога
до себе
самого

72
#4 19

2019-го року талановитому україн­


ському художникові Володимирові
Івановичу Пасівенку виповнилося 80
років. Стільки ж часу він несе своїм
життям світло краси і людяності,
створюючи світ неповторних обра­
зів, зрощених на ґрунті народних
традицій та міфології. Як зазначає
сам художник, «мистецтво – наче
Древо, і, щоби воно росло, цвіло й
щедро родило, потрібно піклувати­
ся про його коріння і про всі його ве­
ликі та малі гілки…». Гілки Пасівен­
кового родючого творчого Древа
Впевнено проросли в сучасний мис­
тецький процес, ставши його
невід’ємною частиною (цього ж
року твір «Прогулянка» (2017–2019)
став окрасою трієнале українського
малярства в Центральному будинку
художника).
Пасівенко – мистець широкого творчого діапазо-
ну. Він поєднав у собі художника-монументаліста,
живописця і дизайнера. У цій публікації ми хочемо
розкрити саме монументальну сферу його творчос-
ті, адже сьогодні цей вид живопису через ненаситні
апетити носіїв ринкового бізнесу втратив належне
ставлення до себе, подекуди зникаючи зі стін, відхо-
дячи в забуття з волі безкультурних багатіїв. Ця стат-
тя має на меті повернути увагу до стінописів та на-
гадати читачам про цілий культурний пласт,
невід’ємною частиною якого були розписи.
Потяг до мистецтва Володимир Іванович відчув з
дитинства. Важкими спогадами стали спроби стати
студентом Київського художнього інституту – не ви-
йшло… Але того самого року юнак був зарахований
студентом Московського вищого художньо-промис-
лового училища. Здобувши художню освіту, попри
перспективні пропозиції йти в аспірантуру та викла-
дати, Пасівенко однозначно вирішив повертатися
на Батьківщину, в Україну. «Підсвідомо відчував у
собі синівський обов’язок до отчого краю…»
Прощаючись зі світовими шедеврами москов-
ських музеїв, художник вирушає до Києва. Починає
працювати дизайнером у конструкторському бюро
Генерального авіаконструктора О. К. Антонова. Саме
тут відбулася його перша художня виставка. Душа
мистця прагнула до чуттєвого, інтуїтивного, поетич-

Володимир ПасІвенко Володимир ПасІвенко


Розпис у Варваринському «Біль землі», 1987–1989
боковому вівтарі Розпис в Національній
Михайлівського Золотоверхого бібліотеці України
монастиря, 2000 ім. В. І. Вернадського 73
ювіляри
плідно працювала ціла плеяда талановитих само-
бутніх художників, таких як В. Прядка, О. Дубовик,
А. Гайдамака, В. Григоров, І. Марчук, М. Малишко,
В. Мельниченко, Є. Петренко, Ф. Тетянич та ін. Саме
в цьому середовищі і реалізувалися масштабні дер-
жавні проєкти. Численні квадратні метри стін київ-
ських будівель, розписаних з колегами-монумента-
лістами, донині бережуть славетну історію рідної
землі мистців.
Завдання, що стоять перед художником-монумен-
талістом, є надзвичайно широкими і виходять за
межі, власне, живописного полотна. Така праця ви-
магає усвідомлення архітектури і художнього твору
як єдиного цілісного організму. Саме таких якостей –
монолітності та органічності, гармонійного вклю-
чення твору в простір прагнув досягти Пасівенко,
і це відчутно в низці його композицій. Серед них –
ного – до живопису. Тому Пасівенко написав заяву- камін «Кукерські маски» в залі прийомів Болгарсько-
сповідь самому Олегові Костянтиновичу Антонову, го генерального консульства (1971–1972), у темпер-
Володимир ПасІвенко ному розписі «Весна» (1973), комплексному рішенні
щиро зізнаючись, що дизайн – не його стихія. Анто-
«Вогонь», 1978–1981
Розпис в Науково-технічній нов підтримав бажання юнака і дав «добро» у твор- Музею книги та книгодрукування України (у співав-
бібліотеці нового корпусу чий світ. «Я був тоді щиро вдячний цій людині висо- торстві) (1974–1979), у комплексі декоративних роз-
Київського політехнічного кого інтелекту, безмежної широти і колосальної писів «Українське народне весілля» (триптих) та «Ніч
інституту на Івана Купала» (триптих) (1978–1979) в готелі «Укра-
енергії, і дуже радий, що особисто знав цю велику
людину», – зазначав художник. їна» в Москві.
Початок творчої діяльності Пасівенка як художни- Утім, найяскравіше художник розкрився в мону-
ка-монументаліста збігся з періодом 60-х рр. XX ст., ментальних розписах інтер’єрів двох бібліотек Киє-
коли в Україні відбулося нове становлення й бурх- ва державного значення – Науково-технічній біблі-
ливий розвиток монументально-декоративного отеці нового корпусу Київського політехнічного
мистецтва. У Київській організації Національної спіл- інституту (1978–1981) та Національній бібліотеці
ки художників України з’явилася нова секція – сек- України ім. В. І. Вернадського (1987–1989). Будівля бі-
ція монументально-декоративного мистецтва, що бліотеки КПІ – це один із тих архітектурно-художніх
Володимир ПасІвенко була патріотично налаштованим колективом. На той ансамблів, де архітектура та живопис взаємно
«Вода», 1978–1981
час це була єдина секція, де панувала рідна україн- допов­нюють і збагачують одне одного. Композиції
Розпис в Науково-технічній
бібліотеці нового корпусу ська мова. Зачинателями, найактивнішими постатя- розташовані на чотирьох поверхах бібліотеки й при-
Київського політехнічного ми цього колективу були видатні художники В. За- свячені чотирьом стихіям – основам людського жит-
інституту тя («Земля», «Вода», «Вогонь», «Небо»). Художник
дорожний, С. Кириченко, Г. Довженко, І. Литовченко,
М. Стороженко, В. Мельниченко, Е. Котков. У секції розкриває теми через образи загальнолюдського,
космічного значення. Індивідуальний стиль Пасівен-
ка виявився насамперед у спроможності злагодже-
но поєднувати велике з малим, глобальне з індиві-
дуальним, загальнолюдське з національним. Компо-
зиції мають поліфонічну побудову, з наближенням
до творів нам відкриваються нові світи й нові герої.
1970–1980-ті роки характеризувалися пошуком ху-
дожниками всіх сфер нової образної мови у вирі-
шенні великих соціально значущих тем, де виразні-
ше зазвучало індивідуальне, особисте, суб’єктивне.
Стінописи, виконані художником в бібліотеці КПІ, на-
очно демонструють таку тенденцію.
Не менш масштабним, сміливим, органічним про-
єктом стали розписи холу Національної бібліотеки
ім. В. І. Вернадського, виконані у співавторстві з Во-
лодимиром Прядкою. За монументально-декоратив-
не панно «Біль землі» в 1998 р. авторів було нагоро-
джено Національною премією України ім. Тараса
Шевченка. Сьогодні, як і вчора, споруда бібліотеки

74
#4 19

сприймається наче храм культури і науки, як зразок


синтезу архітектури та мистецтв, віддзеркалення но-
вітньої епохи!
Мистці, представники різних художніх шкіл, сві-
домо об’єднали свої зусилля, доповнивши один од-
ного для реалізації цього проєкту. Загальна площа
панно – 310 кв. м. Як зазначає сам художник: «“Біль
землі” – це наше філософське усвідомлення як гро-
мадян, як мистців періоду кінця XX століття – століт-
тя найбільш наелектризованого, століття комп’ю­
терного, століття ядерного». Побудована на симво-
лічно-метафоричних образах основна думка сприй-
мається і хвилює. Довкола центральної фігури
матері з донькою на руках – «сучасної мадонни» бу-
шує полум’я. Це полум’я людської жорстокості, зух-
валості, насильства, невігластва. Окрім узагальне-
них образів, є посилання на конкретні події, а саме –
зображення фрагмента четвертого енергоблоку О. Володимировою, В. Григоровим, В. Прядкою разом
Чорнобильської АЕС, що саме вибухнув, а поруч – із В. Пасівенком та його донькою Богданою. У храмі
постать опечаленої старої жінки в оточенні малих Володимир ПасІвенко
над розписами поруч також працювали ентузіасти,
«Вогонь», 1978–1981
хаток, полонених радіоактивними молекулами. Де- талановиті мистці М. Малишко, О. Бородай… «Святий Розпис у Науково-технічній
таль ця символічна; вона є інформатором сумного апостол Андрій Первозваний», «Свята великомуче- бібліотеці нового корпусу
історичного факту: загрози ядерної катастрофи. ниця Варвара», «Святі Борис і Гліб», «Святий Володи- Київського політехнічного
Отже, розпис став носієм історії. За цим дійством у інституту
мир», «Свята княгиня Ольга», «Покрова», «Архангел
тривожному чеканні спостерігає людство різних ча- Михаїл», виконані Володимиром Івановичем у Вар-
сів, серед тих постатей зображена й важлива осо- варинському боковому вівтарі в дусі українського ба-
бисто для художника Катерина Білокур. Сюжет не роко, справляють враження надзвичайної стилістич-
безнадійний, зір глядача захоплює світла фігура ма- ної достовірності та органічного єднання з архітекту-
тері, яка береже дитину… Біль землі ще можна вга- рою. Розписи виконано в найкращих барокових
мувати! Художники відходять від статичної врівно- традиціях – яскраві, свіжі барви, багатство деталей у
важеності, характерної для тогочасного настінного вбранні святих, ілюзорні декоративні рельєфи. Від-
живопису. Образи Пасівенка і Прядки хвилюють і чуття історичної правдивості досягнув Пасівенко та-
бентежать, викликаючи почуття відповідальності, кож у розпису «Третій Вселенський Собор в Ефесі»
закликають не бути байдужими до болю Землі. (2011) у відновленому Успенському соборі Києво-Пе-
Художник працював з різними видами архітекту- черської лаври. З великою увагою й скрупульозністю
ри: це й робота з металевим декором у ресторані прописані всі деталі убранств духовенства – від най-
«Золоті Ворота», комплексне рішення Музею книги меншої перлинки на митрі до оксамитових драпіру-
і друкарства України, кольорове оформлення ціло- вань риз із вишивкою. Кожна постать зображена в ін-
го мікрорайону «Троєщина-1». Скрізь об’єдну­ дивідуальній позі зі своїм неповторним жестом, пе-
вальною рисою ставало уважне ставлення Пасівен- ребуває в активній взаємодії, завдяки чому загальній
ка до архітектури, усвідомлення взаємозв’язків, жит- сцені притаманне враження цілком реальної події,
тєвих процесів, що відбуваються в ній. свідком якої став сам художник.
Після розпаду СРСР зникла потреба в нових масш- Великий мистецький шлях Володимира Пасівен- Володимир Пасівенко
табних розписах, а монументалісти залишаються на ка – це дорога до себе самого. У багатоманітній твор-
узбіччі… Проте з приходом нової влади художники чості художника змінювались епохи, зазнавала змін
все ж таки одержують підтримку громадськості та і його творча спрямованість… Та скрізь незмінною
нові державні замовлення. Релігійне табу відходить є талановита рука майстра. Упевнено крокуючи цим
у минуле, і нове життя отримують київські храми. непростим шляхом, він залишився вірним своєму
З радістю в серці мистці взялися за відновлення роз- призначенню, самовіддано сповідуючи найвищі мо-
писів знищених Михайлівського Золотоверхого мо- ральні цінності. Образи, створені мистцем у само-
настиря, Успенського собору Києво-Печерської лав- бутньому стилі, виявляють високу живописну куль-
ри. У створенні розписів художникам доводилося туру, перейняті щирим захопленням національними
спиратися на збережені архівні матеріали, заново традиціями та ліричним світосприйняттям закоха-
відкриваючи знищені сюжети та іконографію. ної в життя людини. Своїм величезним мистецьким
Мури та інтер’єр унікальної (заново збудованої) доробком він продемонстрував високе служіння
пам’ятки українського бароко – Михайлівського мо- своєму народові, збагативши художню культуру
настиря – були розписані колективом художників: України.

75
ім’я в мистецтві
Євген Котляр, кандидат мистецтвознавства

Віктор Гонтарів
ГОНТАРІВ FOREVER:
МиCтець та Вчитель.
Останні перегляди студентів
В. Гонтаріва: Світлана Сьянова.
Десять років без МАЙСТРА…
«Земля Довженка».
Ескіз розпису. ХДАДМ, Здається, це було вогкого осінньо­ вглиб світлового колодязя... А ось,
14 червня 2009 р.
Фото Є. Котляра го вечора понад двадцять років у залитій сонцем майстерні, він пе­
тому. Ми з колегою завітали до ху­ ретирає вапно та крейду з підмай­
дожніх майстерень на вулиці Куль­ страми своєї боттеги, проціджує
тури в Харкові. Назустріч, прочинив­ густу оливкову олію, демонструє
ши двері, висунулася вражаюча фі­ віртуозність живописного фарбу­
гура Віктора Гонтаріва, який чекав на вання, виразний «стьобаний» кон­
нас. Бічне світло прослизнуло по об­ тур «пластичного» малюнка – так
личчю надзвичайної фактури, яка він називав свою рисувальну техні­
відгукнулася в моїй уяві портретом ку, що допомагала найточніше зі­
Джузеппе Арчімбольдо. Багато разів ткати зображення. Далі перед очима
я повертався до цього образу, коли виникають стіни, риштовання, сві­
уявляв Майстра одним з багатьох жий набризк інтонако Й широкі за­
мешканців середньовічної Флорен­ ливки флейцем. бачу лічені май­
ції, навіть ні, – Падуї, де залишив свій стровиті удари пензлем по живо­
нетлінний слід бог його мистецтва – писному полю, що виривають з
Джотто ді Бондоне. ...Ось Віктор Ми­ м’якого середнього тону контрасти
колайович спішно проходить по колірних акцентів, відчуваю церемо­
П’яцца делле Ербе, залишаючи пра­ ніальну з відтінком іронії розмову з
воруч величне палаццо делла Ра­ нащадком герцогського сімейства,
джоне, звертає в одне з вузьких під­ яке обрало Мистця з багатьох колег
воріть і зникає в арці двору, що веде його гільдії... Я уявляв, як він запро­
76
#4 19

сто розмовляє з Андреа Мантенья нував у собі високий, майже театральний пафос і ру-
бав «правду-матку». Майстер був «своїм» для бага-
на порозі падуанської майстерні
тьох, навіть майже випадкових людей, у яких він
Франческо Скварчоне, обговорює відчував відкритість та щирість, і водночас вкрай не-
секрети ґрунтовки, нові теорії пер­ примиренним до тих, від кого виходили фальш, ли-
спективи і чутки про столичні інтри­ цемірство й сірість. У нього взагалі був особливий
ги венеційських дожів... Здається, нюх на таланти, до яких він сам тягнувся, відчуваю-
чи свою особисту причетність до їхньої долі. Одним
якби Гонтарів народився на 500 ро­
словом, вибирав завжди він... друзів, учнів, жінок.
ків раніше, то органічно вписався б Ревно оберігав своє близьке коло від усіх, хто зачі-
у ренесансний контекст Італії. Але пав його або зазіхав на цілісність його життєвого
сталося це зовсім в іншому місці, простору. Але все це становило периметр його жит-
в одному з глухих сіл Слобожанщи­ тя та культурного оточення, у центрі якого завжди
була головна муза його пристрасті – Живопис,
ни, на щедрій та жертовній україн­ а якщо точніше – Малярство. Саме так Гонтарів
ській землі. І справді, для харків­ сприймав свою ниву творчості. «Я не живописець,
ського мистецького середовища він я маляр», – повторював він, демонструючи словами
здавався прибульцем з інших світів, й на практиці різницю між станковізмом та монумен-
якого могли обожнювати або нена­ талізмом.
Пригадую перегляди його учнів в Академії дизай-
видіти, але завжди вважали люди­ ну і мистецтв у Харкові, які ми навіть потайки запи-
ною особливого творчого масшта­ сували на диктофон. Такого вичерпного психологіч-
бу, самобутнім і неповторним. ного й навіть фізіологічного портрета кожного сту-
Тоді, у середині 1990-х, я завітав до нього поспіл- дента з обґрунтуванням його досягнень у ремеслі
куватися про харківське мистецьке середовище, зо- не міг дати ніхто інший. Він щиро підтримував, а ча-
крема андеґраундне, дізнатися про імена та угрупо- сом і роздавав аванси тим, у кого відчував мистець-
вання. Тут Віктор Гонтарів завжди був своїм, про що ку жилу, так само як і «скидав у безодню» або не по-
також казав: «Сам не сидів, але вітання з КДБ отри- мічав тих, кого вважав бур’яном на чистому полі
мував час від часу». Матеріал про мистецьке життя мистецтва. Учнів своїх любив надзвичайно, вважав
сучасного Харкова замовив мені журнал «Art-Line» – їх власними дітьми, розумів чесноти і межі кожного.
одна з перших «ластівок» глянцевого мистецтво­ У середині 2000-х років у студентському середови-
знавства в Україні. Розмови з Метром не вийшло. Ма- щі монументалістів на Гонтаріва, педагога і худож-
буть, у ті часи інтерв’юер із мене був нікудишній. Як ника, почалася особлива мода. Навіть ті, хто бував
будь-яка яскрава особистість, Віктор Миколайович кілька разів у нього в майстерні, гордо записували
не любив нудних академічних розмов, особливо про себе в учні Майстра, затуляючи його ім’ям тих, хто,
ранжири художників. І в живопису, і в бесіді він по- може, менш блискуче, але методично роками зро-
любляв жваву образну мову й соковиті мазки. Поєд- щував у них зачатки художників. Бувало й навпаки,

Останні перегляди студентів


В. Гонтаріва: Анна Саєнко.
«Михайло Бойчук. Розстріляне
Відродження». Ескіз розпису.
ХДАДМ, 14 червня 2009 р.
Фото Є. Котляра

77
ім’я в мистецтві

бо Майстер любив і притягував таланти. Але, у вся- Віктор Миколайович вимовляв, що безкорисливість
Останні перегляди студентів
кому разі, саме Гонтарів робив фінальне огранюван- і відкритість йому анітрохи не загрожують, оскільки
В. Гонтаріва: Тетяна Іванова. ня монументалістам, які виходили зі стін Академії в ні­хто з його учнів не зможе за життя Майстра підня-
«Червоний вертеп». Ескіз розпису. самостійний творчий простір. Багатьох він протегу- тися вище нього. Як і для будь-якого генія, в оцінках
ХДАДМ, 14 червня 2009 р. вав ще в їхні студентськи роки, використовуючи студентів для нього не було «золотої середини» – або
Фото Є. Котляра
власні зв’язки і впливи, і дбайливо, батьківським «5», або «2», причому незрідка це ставилося навіть не
жестом передавав своїм колегам – мистецтвознав- за якість твору, а за «місце в мистецтві».
цям та галерейникам. Для своїх учнів він не шкоду- Найяскравіші роки педагогічного розквіту Гонта-
вав часу, не чекав від них якоїсь користі – це дійсно ріва в Академії (хоча учні в нього були завжди) при-
були його діти, які нерідко працювали в нього в май- пали на кінець 1990-х – середину 2000-х років. І най-
стерні, не маючи власного кутка для творчості. блискучіший його творчий роман, незважаючи на
Віктор Гонтарів зі своєю
дипломницею під час захисту Водночас він чудово усвідомлював міру свого та- роки навчання в Ленінграді – у славетній «Мусі» (так
на кафедрі монументального ланту й ту царину мистецтва, де панував сам і просу- Гонтарів називав свою мистецьку альма-матер, Ле-
живопису ХДАДМ, 2007 р. вав до неї своїх учнів. Здивовані такою самовіддачею, нінградське вище художньо-промислове училище
Фото Є. Котляра
учні часто запитували його, чи не боїться він так щиро імені В. Г. Мухіної), був пов’язаний з Україною. І в ньо-
роздавати свої знання й секрети майстерності. На це му було все: від пронизливих епічних пейзажів, що
рвуть серце, біблійних і козацьких картин та народ-
ного буття до оголеного як нерв гоголівського
циклу, який, як він сам говорив в останні роки, став
для нього фатальним.
У ці вдячні роки він порушував зі студентами при-
голомшливі теми української історії та культури,
завжди їх присмачував народним гумором і роман-
тичним, а часом – залежно від теми – і драматичним
гротеском. Останні роки були спрямовані на рекві-
єм українському «розстріляному Відродженню».
Інтереси його як мистця та вихователя нового поко-
ління монументалістів оберталися не тільки навко-
ло титульних культурних героїв, а й навколо
середовища колективної свідомості українців, на-
родної культури. Серед робіт його студентів вирішу-
валися образи Сковороди, бойчукістів, сміхової
культури й українського побуту, козацтва, бандурис-
тів, історії Слобожанщини, світу єврейських місте-
чок України. Сплав неопримітивізму та проторене-
сансу, які він вирощував у своїх учнів, піднімаючи на

78
#4 19

прапор Джотто, Бойчука та Приймаченко, перетво- тя неминучості все сильніше охоплювали художни-
рював будь-яку композицію в епічну панораму на- ка, і він, по суті, прощався з нами. Останні перегляди студентів
родного життя, чи то пісня українському селу або Через два місяці Майстер покинув цей світ, щоб при- В. Гонтаріва: Сергій Харлашин.
єврейському містечку, чи простому козацтву або єднатися до сонму тих, що були для нього апостолами «Бабине літо 1945 року…».
української культури: Сковороди, Гоголя, Курбаса. На- Ескіз живописного панно.
старшині, першим слобідським фортецям на землях
ХДАДМ, 14 червня 2009 р.
Дикого поля або шахтарському краю. Шкода, що справді він завжди був з ними в одному ряду, і його Фото Є. Котляра
більша частина цих ескізів загубилася, і ця блискуча «Umbra Vitae» (тінь життя) давно переплелася разом з
доба Гонтаріва-педагога залишилася тільки в пам’яті ними. Але, на відміну від багатьох своїх побратимів по
учнів і педагогів, але ж це був зліпок часу, живий духу, спочилих у злиднях, шаленості або забутті, він пі-
сплеск і щирий інтерес до правди української істо- шов у довічному визнанні та зеніті слави, яким і хотів
рії. Бо сьогодні вже трохи інший час, і через 10 років увійти в українське мистецтво. Для всіх, зокрема для
без Гонтаріва молодим студентам уже потрібно по- його учнів, він назавжди залишився просто як Гонта-
яснювати, хто він такий і що значить для українсько- рів, Мистець та Вчитель. Він не закрив за собою наглу-
го мистецтва. хо двері, а навпаки, – залишив потужний світловий по-
Я пам’ятаю його останні дні в Академії і перегля- тік, що висвітлює досі коло його життя, що триває в уяві
ди травня та червня 2009 р., коли хвороба й відчут- його шанувальників і послідовників.

Після захисту монументалістів:


серед колег та дипломників.
ХДАДМ, 2006 р.
Фото Є. Котляра

79
творчий портрет
Ольга Собкович, арт-критик

«Той, що зникає».
Графіка Дмитра
Просвєтова

Коли маєш серйозний бекграунд ві­ Роки навчання… Його рисунки закарбувалися
ще з переглядів у НАОМА: була в них, окрім висо-
Дмитро Просвєтов зуальних творів, твоя пам’ять, від­
кої культури майстерності, якась особлива душев-
Коло, 2010 кидаючи другорядне, зайве, лишає ність, щирість та делікатність подачі, що унаочню-
Папір, графіт
справжнє, виважене… те, що збага­ вала самобутність бачення, чистоту та глибину
чує й несе в собі «мистецьку якість» відчуття цього Світу автором. «Не студент, а тала-
Дмитро Просвєтов новитий художник, що вже склався», – думала тоді
Самара, стариця, 2017
поза часом. Так, у моїй візуальній
я. Через деякий час до нашої редакції Микола Ком-
Папір, графіт пам’яті завжди присутні твори
панець (нині покійний) приніс невеличку публіка-
Дмит­ра Просвєтова. цію про свого учня, якого вважав серйозним і вар-
тим уваги мистцем. Ним виявився Дмитро. Далі
було кілька публікацій, а потім Дмитро зник… І, га-
даю, київське мистецьке середовище втратило від
цього.
І ось нині «Gallery 83» презентувала персональну
виставку Дмитра Просвєтова «Той, що зникає», яка
демонструвала твори останніх десяти років, тож її
можна вважати ретроспективною. Складалася вона
з трьох частин: карпатські та кримські пейзажі, ви-
конані графітом; студентські рисунки оголеної нату-
ри (з фондів НАОМА) та графічна композиція «Коло»
(синтез портретних зображень і алегоричних обра-
зів), яка стала основою для відео-інсталяції в про-
сторі.
Назва «Той, що зникає», найімовірніше, про
тип вільного, талановитого та щирого у своїй твор-
чості мистця, яким є Дмитро. Принциповий, мисля-
чий, вимогливий до себе, професії. Він не шукає
дешевої популярності, не женеться за комерцій-
ною успішністю, а просто творить, і місця для про-
фанації в цьому не може бути. Художник не вико-

80
#4 19

нує замовлень і, за власним зізнанням, їх не праг-


не, бо в кожному разі це зобов’язує, позбавляючи
свободи.
«Усе геніальне – просте» – влучна теза про твор-
чість Дмитра Просвєтова. Він передає людину чи
природу так, що ви неодмінно закохаєтеся в особли-
ву атмосферу його реалістичних і водночас ірреаль-
них картин, для яких характерною є камерність
(у цьому відчуваємо єдність єства автора з творами).
Справжність крізь мистецьке бачення Дмитра набу-
ває особливого значення та глибокої лірики, його
пейзажі – це українська самобутність, милування
щезаючою душею нашої минувшини. Так, його гра-
фіка більше про «відчуття», а не «розуміння». І ці від-
чуття – наслідок копіткої багаторічної праці. Кожен
твір – ідеально відчуте, якщо ж ні, то автор знищує
свої роботи «до того, як воно не вдалося, не має іс-
нувати», – каже Дмитро. Тож не дивно, що довгий час
(близько 10 років) він працював на пластику, який
вважає одним із найкращих матеріалів для роботи
над собою, багаторазово стираючи недовершене,
на його погляд, зображення. Однак не варто дума-
ти, що всі твори, які є в доробку Дмитра, завершені
й ним утверджені. Іноді це – пленерна замальовка, Дмитро Просвєтов
Вечір. Грудень, 2013
роботу над якою було раптово припинено через
Папір, графіт
дощ чи зміну освітлення.
Розглядаючи експоновану графіку, розумієш, що Дмитро Просвєтов
простір – це те, з чого народжується / розпочина- Полонина Псарівка. Карпати, 2016
ється кожен образ художника. Навіть площина бі- Папір, графіт
лого паперу, що домінує в деяких композиціях,
є важливим візуальним засобом його творення.
Чистий простір творів Просвєтова потужно про-
мовляє, дає дихати та занурює в середовище, делі-
катно розгортаючи через сфумато фрагмент при-
роди. Іноді, здається, зображення виникає з певно-
го середовища і зникає в ньому, іноді воно саме
створює цей простір, що володіє якоюсь напівре-
альною глибиною та атмосферою. Зазначена про-
сторовість творів досягається роботою тоном. Пля-
ми різної тонової насиченості надають композиці-
ям акварельності, його рисунок «живописний»
у своїй тонкій градації-перетіканні тонів, півтонів
сірого. Сам автор пов’язує це з особливостями
матеріалу – графіта, який дає широкий інтервал то-
нових градацій. Проте домінування тону не викрес-
лює повністю лінії, яка в гармонійному співвідно-
шенні з плямою творить цілість певних композицій.
Отже, графіка Дмитра Просвєтова – це неймовірно
рафіноване відчуття нюансів тон–напівтон, тінь–
напівтінь, і це – точна лінія малюнка, що майстерно
розставляє акценти.
Дмитро належить до досить рідкісної на сьогодні
когорти рисувальників, що володіють бездоганним,
ідеальним «рисувальним слухом» (на кшталт музич-
ного). Його талант, безперечно, збагачує безмежний
колодязь під назвою «Мистецтво», з якого багато
черпають, але не кожному дано наповнювати!

81
творчий портрет
Оксана Гаврош, кандидат мистецтвознавства

НА ЗЛАМІ
ЗРІЗІВ
Експозиція проєкту «ЗРІЗ»
у львівській галереї «Дзиґа»,
Природа – храм живий, де зронюють колони Свої захоплення і враження Анна Миронова
2019 бентежні стогони і неясні слова. будує на глибокому осмисленні, систематизуючи
Там символів ліси густі, немов трава, фрагменти, концентруючись на аналізі та виведенні
крізь них людина йде і в них людина тоне. чіткої канви цілого проєкту. Візуалізований досвід,
Ш. Бодлер. Відповідності. емоції, чи спостереження, мов відкритий щоденник,
такий собі гербарій плинних думок, що розкриває
Проєкт Анни Миронової «Зріз» – сутність її мистецької особистості.
Світ природи – один з вимірів, у якому з легкістю
своє­рідне занурення у світ думок,
живе уява художниці. Уникаючи шаблонності у від-
де емоційне поступається рефлексії творенні гармонії світу, Анна Миронова штрихами,
Анна Миронова та процесу самопізнання. Це не інту­ лініями й плямами відтворює його вітальність,
їтивне осягнення розмаїття сюже­ вибудовуючи в елементах експозиції цілу ліричну
тів, побачених чи підгледених у світі сагу про надії та розчарування, мрії та буденність.
«Дивлячись на поверхню – бачиш вглиб», – заува-
природи, а радше уважне дослі­
жує художниця. І дійсно, вона, мов той скульптор,
дження того, що не здатне одразу що відсікає все зайве, оголює на папері власний до-
вхопити око. Дискурс виступає свід та думки без галасу й зайвої репрезентатив-
своє­рідним інструментом пізнання, ності, не боячись залишатися на території приват-
де між мимовільними, на перший ного світу.
Роботи із серій «За течією», «Плин», «Горизонталі»,
погляд, штрихами, вичитуються
«Крізь» – нашарування ліній, із товщі яких пробива-
значення та змісти, які в мовчанці ється мерехливе світло. Його вібрація складає осно-
виголошує художниця. ву композиційного рішення. Сила натиску та інтен-

82
#4 19

Експозиція проєкту «ЗРІЗ»


у львівській галереї «Дзиґа»,
2019

сивність штрихів графітом – тональні коливання мальною цілісністю кожний фрагмент. Так їй вдаєть-
емоцій. Сакральна «чистота» форми, вільної від зо- ся розкрити внутрішню структуру непредметних
бражальності та предметності, сприймається як творів, що складає їхній образний зміст та самодо­
зона свободи, не тільки власної, а насамперед мис- статність.
тецької. Це дає змогу відійти від суб’єктивності, влас- Проєкт «Зріз» – персональна лабораторія досві-
тивої кожному авторові, уникнути культурно-худож- ду Анни Миронової. Досвіду, набутого в спілкуван-
ніх асоціацій. ні з природою. Це тема, до якої вона постійно
Загострена внутрішня напруга вирізняє графічні повертається та аналізує, у чому проявляє свою по-
твори із серій «Безмежно», «Край» та «Почування». зицію художниці в інформаційній культурі глобаль-
Рухливе просторове середовище наче драма, зітка- ного світу. Її мова – лаконічна та виразна, позбав-
на з різких, коротких ліній та спалахів світла – білих лена суспільного галасу та відповідальності за люд-
горизонтальних плям. Художниця не просто виплес- ство. Лише мерехтливе світло між штрихами – її
кує на папір свої емоційні згустки, а логічно вибудо- сяйво внутрішньої свободи, набутої наодинці з
вує лінію мізансцен, наповнюючи змістом та фор- природою.

Анна Миронова
За течією, 2017
Папір, олівець, рисунок

83
ім’я в мистецтві
Ольга Собкович

Михайло Грицюк
Мрія, 1979
Мармур
«Троянда Чилі» Михайла Грицюка
Він – український юнак (син емігран­ європейських майстрів І, зокрема,
Михайло Грицюк тів із Закарпаття), що з восьми років скульптур О. Архипенка, Г. Мура,
Балерина. Фрагмент, 1978–1979 живе в передмісті Буенос-Айреса. Д. Манцу та Мікеланджело, А. Бурде­
Мідь, гальванопластика
Тут, в Аргентині, починає навчання у ля, О. Родена, що особливо захоплю­
вечірній художній школі, де в остан­ вали на той час, формується вільне
ні два роки переходить з живопис­ творче бачення та інтерес до мисте­
ного на скульптурний факультет. цтва, якому вирішує присвятити
Згодом стає вільним слухачем Ін­ життя майбутній талановитий укра­
ституту пластичних мистецтв, у яко­ їнський скульптор Михайло Грицюк.
му студіює скульптуру в майстерні Потім хрущовська репатріація й повернення в
1955 р. родини Грицюків в Україну (1950-го до Радян-
Антоніо Сассоне та Тіддоне [1]. Свої­
ського Союзу повертається й Ерьзя. Долі обох скуль-
ми наставниками вважає аргентин­ пторів будуть схожими в умовах соцреалістичної
ського скульптора Луїса Перлотті та мистецької ситуації). Потім рік навчання в Київській
одного з найвідоміших мистців у художній школі 26-річного Михайла й подальший
світі, що працював у дереві, мордов­ вступ (з другої спроби) до художнього інституту на
факультет скульптури, де його викладачами стають
ського пластика Степана Ерьзя
Іван Макогон та Михайло Лисенко. Тут довелося пе-
(справжнє прізвище Нефьодов, а реучуватися відповідно до вимог радянського сту-
псевдонім вказує на належність до дента. Процес адаптації до нового життя не був лег-
фіно-волзького народу ерьзя), май­ ким для людини, яка знала іншу реальність.
стерню якого часто відвідує. Вивча­ Проте Михайлові Грицюку судилося стати одним
із найпотужніших, найяскравіших українських
ючи новаторські пластичні прийоми скульпторів 1960–1970-х рр. «...що змусив тверду
та манеру роботи С. Ерьзя з кебрачо матерію тремтіти, палахкотіти, страждати, струме-
І альгАрробо (породи дерева) та його ніти до високого» [2]. Він став тим творцем, що зба-
твори, що були синтезом думки, по­ гатив реалізм тих часів, подолавши прірву натура-
чуттів та потужного руху пластич­ лізму та соцреалізму й наблизив мистецтво скуль-
птури до європейського звучання. Проте це оцінка
них мас, формувався молодий мис­ з погляду нинішнього (2019) року, тоді як за життя
тець Мігель. Зростаючи в розумінні самобутність скульптора Михайла Грицюка не була
полістилічності світового мистець­ оцінена належним чином. Зрештою, і тепер це ім’я
кого простору, у спогляданні творів відоме лише обмеженому колу професіоналів. Для

84
#4 19

більшості він асоціюється з уже хрестоматійним жественний спалах, який спопеляє й одухотворює,
пам’ятником Тарасові Шевченку в Москві (викона- уподібнює до Творення…» [3]. Так створено біль-
но разом з Юлієм Синькевичем та Анатолієм Фу- шість портретів визначних діячів культури, які є гли-
женком), що став високим професійним стартом, бинними образами епохи, думки, почуттів… Це гімн
але не дав квитка в щасливе, сповнене творчої ре- Мистецтву і його творцеві – обдарованому худож-
алізації та визнання життя… Утім, Михайло дуже нику (у широкому розумінні цього слова). Звідси се-
вирізнявся серед інших скульпторів власним непо- рії портретів діячів літератури та мистецтва різних
вторним розумінням пластики й трактування народів: Блока, Данте, Достоєвського, Мравінсько-
скульптурного образу, «нестандартним» для тих ча- го, Параджанова, Пікассо, Стравинського, Ростро-
сів. Зрозуміло, що він значно оновив реалістичне повича, Рахманінова та серії скульптур на тему ба-
мистецтво України 1960–1970 х рр. І в цьому його лету. І в цьому проводиш ще одну паралель між Ми-
положення було схоже на становище Ерьзі. До речі, хайлом Грицюком та Степаном Ерьзі, адже головна
майстерні обох стали центром тяжіння опозицій- тема творчості Грицюка важлива й для творчості
ної інтелігенції; влада ставилася насторожено. Не Ерьзі [4].
дивно, що персональних прижиттєвих виставок у Однією з домінант експозиції, без сумніву, стало
Грицюка не було, лише дві посмертні – 1982-го та монументальне погруддя Артемія Веделя, що сво-
1990-го років. їм емоційно-скульптурним звучанням заповнило
Тож цьогорічну виставку скульптури та графіки простір залу. Авторові вдалося передати музику в
«Троянда Чилі» в МЦ «Шоколадний будинок» можна скульптурному образі (як і у творах «Віолончеліст
вважати третьою. Вона стала важливою подією для Мстислав Ростропович» та «Скрипаль Гідон Кре-
популяризації доробку майстра та осягнення зна- мер»). Жести рук, готично видовжені промовисті
чення його творчості для української скульптури пальці – основні виразники почуття та думки. Від-
другої половини ХХ ст. чуття ж музики підсилюються світлотіньовою ритмі-
Назва виставки відповідає однойменному, спов­ кою скульптурної маси. Ще одна домінанта експо-
неному драматизму, твору Михайла «Троянда Чилі». зиції – гротескно видовжена «Балерина», виконана
Скорботний образ молодої дівчини, що тримає в гі- в неповторній Грицюковій манері з характерною ав-
перболізовано довгих пальцях золоту троянду з торською подачею фактури матеріалу.
власних розрубаних грудей. Це символ пошматова- Скульптура «Мистець та його муза» унаочнює ідею
ної землі, яку оспівав поет Пабло Неруда. Власне, Грицюка про те, що «не художник відтворює модель,
скульптура була присвятою поетові. а модель відтворює художника». Напевне, так і є,
У формі – зміст. Пластичне вирішення – емоційний і збережені до сьогодні скульптури автора дають
вияв ідеї, суті того чи іншого образу, і це нерозрив- можливість подальшого осягнення недооціненого
но у творчості Грицюка. Ось чому його скульптури таланту Художника.
пластично різні. Матеріал, фактура, колір – важливі
Михайло Грицюк
засоби виразності. У деяких бачимо апелювання до
Мистець та його муза,
традицій української дерев’яної скульптури, де до- 1973–1974
мінує статичність, монолітність роботи з об’ємом та Мідь, гальванопластика
архаїко-спрощене розуміння образу («Креолка»,
«Креол»). До цієї категорії належить і поліхромний
«Стародавній образ». Слід сказати, що в ньому, як і
в іншому творі з дерева «Наталя» (портрет дружи-
ни), Михайло Грицюк демонструє майстерне поєд-
нання форми й кольору, що відзначається виваже-
ною делікатністю.
Жанр портрета посідає головне місце в доробку Примітки
скульптора, проте це не просто відтворення візуаль- 1. Михайло Грицюк.
ної схожості, а скоріше авторське бачення духовної Скульптура, графіка.
суті тієї чи іншої людини, що народжує художній об- Альбом. Київ : Довіра.
раз – носій певної ідеї. Звідси Грицюк кожного героя 1996. С. 7.
трактує через ту чи іншу стилістику. До прикладу, 2. Там само. С. 3.
експонований на виставці портрет Сергія Параджа- 3. Там само. С. 18.
нова трактовано узагальнено-декоративно. Проте 4. URL : https://
впізнаваний авторський стиль Грицюка – динаміч- cyberleninka.ru/
ний потік експресивної скульптурної маси, що ство- article/n/s-d-erzya-i-
рює «форму внутрішньої суті». «Не роздуті м’язи, не ukrainskie-skulptory-
тілесна досконалість…, а таємниця творчого акту, peresecheniya-paralleli-
напруження всіх нервових і мозкових ресурсів, бо- vliyanie

85
творчий портрет ОКСАНА ЧЕПУРНА
Олександр Федорук Куб «Різні сторони буття», 2019
Кераміка, майоліка, ангоби, розпис

ТАЛАНТ –
ВІН ЗАВЖДИ ТАЛАНТ,
І ЦЕ ВІД БОГА!

86
#4 19

Можуть сказати: недавно ж ви дру­ опікун керамічного мистецтва у


кували щирі слова про Чепурну-Рос­ Львові, Опішні, де мав також улю­
танюк Оксану… Справді гарну стат­ бленого сподвижника Олеся Поши­
тю написав про керамістку Оксану вайла, знаного В багатьох кераміч­
Чепурну Василь Гудак, мій добрий них осередках України. З молодих
знайомий, якого знаю ще від його років Оксана Чепурна почала пра­
молодих літ, коли той був в аспіран­ цювати художником на львівській
турі, а потім захистив кандидатську фабриці кахлів. Ця невеличка фа­
дисертацію з кераміки. Сам упро­ брика мала свою довгу півторасто­
довж цілого свого життя залишав­ річну славетну історію, а сьогодні
ся добрим керамістом, чарівним вона переживає періоди рейдер­
майстром гончарної форми, брав ських наскоків місцевих владних
участь у багатьох виставках, а про­ бонз-бандитів і будівельних крутіїв-
мотором у його пошуках був зна­ шарлатанів, які у змові з місцевими Оксана Чепурна
ний у давні 80–90-ті рр. ХХ ст. ентузі­ крутіями-архітекторами забрудню­
аст керамічного мистецтва, заві­ ють несмаком давній Львів без­
дувач кафедри художньої кераміки дарними висотними «свічками»
незабутній професор Юрій Лащук, з бетону. Завдяки Оксані Чепурній, її

Оксана Чепурна
Пласт із серії
«Мікровсесвіт», 2019
Кераміка, розпис
кольоровими ангобами

87
творчий портрет
(1851–1919); шанують, додамо, тепер
у Німеччині, Австрії, Чехії, Польщі,
у всіх департаментах Франції – від
Нормандії до Провансу. Оксана Че­
пурна відродила в нас мистецтво
кахлетворення. Ми не помилимося,
коли ствердимо, що воістину її
творчий доробок у кераміці титаніч­
ний: мисткиня впродож піввікової
мистецької практики довела, що та­
кий вид керамічного мистецтва є
неповторний і сьогодні особливо
шанований, що інтер’єри, оздобле­
ні кахлями, керамікою Оксани Че­
пурної, викликають багато свіжих
емоцій. На виставці «Моє Трипілля»
Оксани Чепурної у Львівському на­
ціональному музеї імені Андрея
Шептицького стояли черги. Були ра­
дісними для мисткині її виставки в
інших музеях та містах, як, примі­
ром, «Вічність Трипілля» в Києві.
багаторічній практиці, великій під­ Я бачив вирази захоплення на об­
ОКСАНА ЧЕПУРНА
Декоративний таріль
тримці свідомої громадськості ве­ личчях глядачів, і мені було приєм­
«Джерело життя», 2019 личезному досвіду, на фабриці до­ но відчувати, що в пошануванні та
Майоліка, ангоби, поливи,
розпис моглися, щоби, як зазначив Гудак, сприйнятті її мистецтва я сам не по­
«ангоби, полива органічно без цеКу миляюсь і віднаходжу в ньому са­
вплавились у тіло керамічного мого себе. Чепурна залюблена в
витвору» [1]. І такий технологічний трипільську багатоваріантну кера­
засіб не лише прискорив процес
міку і вбачає в ній невичерпне дже­
праці; він тим самим розширив діа­
рело для натхнення й відродження
пазон творчих пошуків у сфері
українського гончарства, кераміки
орнаментики, удосконалив спосіб
у творчості та на виробництві.
експериментів з керамічними Можна багато писати про величне за формами
об’єктами. У багатій історії фабрики мистецької уяви керамічне мистецтво Оксани Че-
практика Чепурної-Ростанюк стала пурної – про його декоративні композиції, про ке-
відкриттям, яке належно оцінили в рамічні каміни, килими, панно, декоративні пласти,
Австрії фахівці, що запозичили до­ серії керамічних пластів «Макровсесвіт» та «Мікро-
всесвіт», пласти з декоративних кахлів, керамічні ки-
свід своїх пращурів за межами га­ лими, килимки, декоративні тарелі, декоративні ком-
лицької столиці, – мистецтво виго­ позиції. Скрізь і щоразу незвичною в уяві та водно-
товлення кахлів, яке шанують у нас час вдячною до традиційної прадавньої української
сьогодні скрізь, як шанували в Пра­ культури Оксана Чепурна постає як Майстер з не-
зі, Відні, Варшаві колись, у давні ймовірно врівноваженим чуттям форми, лінії, пло-
щини, об’єму, відчуттям делікатного розпису кольо-
часи епохи модерну, закохані у ви­
ровими ангобами.
сокий стиль архітектурних оздо­ Художниця, закохана в незбагненно манливий
блень, майоліки, кахлевих печей світ Трипілля, отримує щасливі обжинки від нього.
славетного Івана Левинського Вона, достеменно знаючи мову, типи, стилі в часо-

88
#4 19

вих видозмінах пам’яток трипільських племен з


Нижнього Подністров’я, Придніпров’я, Поділля,
Волині, інших етноземель України, Румунії, збага-
чує власними уявленнями знання про таємничий
світ прадавніх людей, які відчували земну красу;
вона по-своєму сприймає форму куба, ромба, кулі,
квадрата; вона дивиться по-своєму, як прапращу-
ри створювали чоловічі, жіночі статуетки, шукаю-
чи самих себе у створюваних ними перших
пам’ятках Красивого світу. Художниця через влас-
ні твори немовби доторкається Істинного вічно не-
змінного часу поза його плинністю. Той час щоразу
ніби оживає в її творах, відроджується в нашій
пам’яті, постає в новітніх модернізованих формах,
що трансплантують кількатисячолітню давнину,
скеровуючи модерне уявлення до пракоренів кера-
мічно-гончарної культури початків цивілізації люд-
ської на наших землях… Вона, талановита мистки-
ня, фанатично закохана в мистецтво, яке творить
власноруч, – часто від зорі вечірньої до зорі перед-
світанкової! – розробляючи варіанти розмаїтих, не-
рідко осучаснених нею мотивів, що дає їй змогу в
композиціях кераміки, на її переконання, відчути
естетичну новизну цього сталого (немінливого)
буття в просторі обраної форми.
Поглянемо уважним непоспішним зором на чис-
ленні розмаїті й привабливі за формами масштабні
кулі, що різні за величиною й завданнями розписів 2019 р. для художниці переконливою, наблизила її
ангобами дають змогу наблизитися до ойкумени відчуття до глибин і таїнства української народної ОКСАНА ЧЕПУРНА
прадавньої орнаментики; дозволяють збагнути ма- кераміки. Оксана Чепурна збагнула логіку зістав- Куля «Віфлеємська зірка», 2019
гічну силу символічних графічних лінійних чи про- Майоліка, поливи, ангоби
лень ромба з колом, ритміку контура та овалу, що
сторових знаків; можливо, відчути магію протиріч, можна зауважити в стильових композиційних кон-
закладених в овали, кола, концентричні дуги ліній фігураціях мистецьких об’єктів, зорієнтованих на
або контрастів чорного і білого, як на прикладі у «Ві- локальні мистецькі декоративні традиції. У мас­
флеємській зірці»; наблизитись до з’яви позачасо- штабній формі кулі нема ані початку, ані кінця, і
вого через простір накладеного чорного квадрата вона вивершує поняття того, що є і створене для
із симетричними лініями на тлі коричневого хрес- сприйняття й розумірння цінностей огрому мікро-
та, – і все це разом, сукупно, і кожне зокрема, у кож- світу й огрому макросвіту, і воно таким є, було і
ному формальному вияві неоднозначне, в орнамен- буде в тріяді закладеного порядку часу. Це розуміє
тальній конфігурації привабливе, манливе, цікаве досвідом навчена, почуттями зрощена, ніжним сер-
в просторах шамоту або випаленої білої, рожевої чи цем вихована Оксана Чепурна – наша національна
темної в барві глини… мистецька гордість!
Домінанта фітоморфних мотивів у кулях («Велик- Кілька слів про керамічні пласти «Макровсесвіт»
день», «Керамічна доля», «Трипільська загадка», та «Мікровсесвіт» Чепурної. У них – магія форми того
«Шана землі»), вітряків-млинів у формах куль («Пе- самого кола, квадрата в лініях, що миготять, як на
рехресні дороги», «Великдень»), «гребінців», «ре- картинах майстрів оп-арту, де переплетіння з три-
шіток» у кулі «Тайнопис» вражаюче зваблива, непо- кутниками, хрестами-млинами, ромбами, де чари
вторна, індивідуальна, самобутня. Варіанти кола в безкінеччя того-таки кола несуть затаєну в них енер-
русі в кулі «Вітер», пливучих овалів у кулі «День і гетичну силу, де як наслідок народжується сприй-
ніч», – усе це разом складає панораму орнамента- няття, поєднане рівнозначно з емоціями, думками Примітка
лізованого дива, набуває символічних означень, зі- про зваби Красивого, вічно манливого і мінливого, 1. Гудак В. Сучасна
вставлено з мотивами, що поєднують сутність дво- нашого світу. кераміка виростає…
значного філософічного мислення, або ж, навпаки, І стає приємно, тепло на душі, що Оксана – наша з історії та етнографії.
немовби розгортають пливучу овальну конфігура- мисткиня, з нашої незаморської землі, що на нашій Образотворче
цію прадовгої лінії беззупинного чумацького між- землі залишається достатньо місця для краси та мистецтво. 2018. № 3.
зоряного шляху. Форма куль з шамоту стала у щастя! С. 87.

89
творчий портрет
Надія Ніколаєва, мистецтвознавець

Степан Ганжа
Із-за гори, з-за лиману, 2000
Вовна, ручне ткання
Унікальні килими
Степана Ганжі
Степан Олександрович Ганжа – ба­ рофійович (1905–1982) – відомий гончар, а також
старший брат Петро – відомий художник. Юнацькі
гатогранний художник, визначний
роки Степана пов’язані з навчанням у хореографіч-
майстер килимарства, талановитий ній студії П. П. Вірського, який високо цінував обда-
поет, соліст балету. Життя і твор­ рованого танцюриста. Після закінчення студії Сте-
чість мистця відрізняє глибоке на­ пан Ганжа потрапив до армії, а потім в Національний
ціональне коріння, висока культура, заслужений академічний народний хор України
ім. Григорія Верьовки, де був солістом балету в 1966–
невтомна творча праця, велика лю­
1984 рр. Численні концерти на найпрестижніших
бов до України. Степан Олександро­ сценах Америки, Бразилії, Іспанії, Канади, Колумбії,
вич – лауреат Національної премії Мексики, Франції та багатьох інших країн дали мож-
імені Тараса Шевченка, заслужений ливість вийти за вузькі рамки радянського режиму
майстер народної творчості України, й побачити життя, культуру, мистецтво різних наро-
дів світу. Разом з колегою і другом Олесем Дорічен-
нагороджений преміями Данила ком – відомим поетом, письменником, художником,
Щербаківського, Катерини Білокур, талановитим танцюристом потай від супроводжую-
Сергія Колоса та ін. чих «кагебістів» бігали дивитися у музеї кращі зраз-
Степан Ганжа народився в с. Жорнище Іллінець- ки світового мистецтва. Після подорожей вони ще
кого району Вінницької області. У його родині зай­ більше захоплювалися самобутньою культурою і
малися художньою творчістю батько Олександр До- мистецтвом рідного краю. Тривала дружба Степана

90
#4 19

Степан Ганжа
Товаришу брате, 2012
Вовна, ручне ткання

Степан Ганжа Степан Ганжа


Павочка ходить, пір’ячко ронить, 2002 Ой у полі жито, козаченька вбито, 2007
Вовна, ручне ткання Вовна, ручне ткання

91
творчий портрет
талановито поєднує традиційне килимарство з но-
вим сучасним поглядом, створюючи вишукані, ви-
сокохудожні килими. Він власноруч виконує повний
процес творення образу – від детального ескіза до
безпосереднього виконання. У композиціях майстер
переосмислює традиційні мотиви подільського ки-
лимарства, образи й символи народного мисте-
цтва – давні елементи геометричного орнаменту.
У його творах вишуканий орнамент ніколи не повто-
рюється. Килимам Степана Ганжі притаманна автор-
ська манера виконання, віртуозне вирішення ком-
позиційних і колористичних завдань.
Особливе місце у творчості мистця займають об-
рази козаків. Серія килимів «Ой у полі жито, коза-
ченька вбито», «Козак-характерник», «Козак-банду-
рист», «Чому я не сокіл – козак Мамай» і багато інших
знайомлять глядачів з українською історією і сим-
волами. Зворушливі образи ніби воскрешають силь-
ний український дух захисників України. Художник
прагне досконалості, довго шукає відповідних об-
разів. Спочатку створює центральний образ, а потім
додає обрамлення; тонко підібраний колорит ство-
рює настрій і дає внутрішню динаміку та глибину.
Авторські килими вражають своєю гармонійністю,
виваженою композицією, вишуканим колоритом,
яскравим і неповторним стилем.
Степан Ганжа створив унікальну серію килимів у
традиційній техніці, поєднавши традиції народно-
го килимарства з власним образотворчим бачен-
ням, розвив килимарство як унікальне явище на-
ціональної культури. У розмаїтті його творчої ді-
яльності відчувається глибоке національне
коріння, багатогранність таланту і титанічний труд
визначного майстра.

Ганжі з Олесем Доріченком вплинула на становлен-


ня, формування й розвиток художника. О. Дорічен-
Степан Ганжа
Козак Мамай, 2007 ко знайомив з українським високим мистецтвом, по-
Вовна, ручне ткання езією, літературою, класичною музикою. Вони зу-
стрічалися з творчою українською інтелігенцією,
діаспорою. Так, на літературному вечорі Олеся До-
річенка в Канаді пощастило зустрітися зі Святосла-
вом Гординським. Мистці дуже вболівали за Україну,
знали чимало фактів, що підтверджували злочини
комуністичного режиму, зокрема про події Голодо-
мору-геноциду, терор, репресії. Спільними ціннос-
тями Степана Ганжі й Олеся Доріченка були свобода
та гідність. Відродження українського мистецтва
об’єднало художників в рідкісну дружбу впродовж
п’ятдесяти років.
Після закінчення хореографічної кар’єри в Степа-
на Ганжі почалися творчі пошуки, і новими гранями
засяяв талант художника, поета, килимаря. На його
творче формування значною мірою вплинули тися-
Степан Ганжа чолітні традиції українського килимарства із ціліс-
Автопортрет, 1977 ною системою символів і знаків, неповторною орна-
Картон, акрил ментикою. Степан Ганжа тонко відчуває стилістику,

92
Віталій Ханко, мистецтвознавець
Так називалася пропам’ятна ви­
ставка народного художника Укра­
їни, члена Національної спілки ху­
дожників України, лауреата Всеукра­
їнської премії імені І. Огієнка Павла
Волика, що була розгорнута в берез­
ні – квітні 2019 р. в Полтавському
крає­знавчому музеї імені Василя
Кричевського. На ній було виставле­
но 85 експонатів, серед яких не лише
малярські композиції за останні три
десятиліття, а й особисті речі, палі­
тра та пензлі, нагороди, література
тощо. П. Волик добре знаний шану­
вальникам мистецтва на теренах
України, адже його персональні ви­
ставки проходили у Львові, Києві
(у Національному музеї Т. Шевченка
і Прес-центрі Міністерства закордон­ Павло Волик
них справ), Житомирі, Івано-Фран­ Ніч у травні, 2000
Картон, олія
ківську, Коломиї, Харкові, с. Пархо­
мівка на Харківщині, Гадячі, Дикань­
ці й Опішні на Полтавщині, рідних
праматірна щедра земля Котельви та ті численні

та величний Гелон»
«Моя Котелевщина
Котельві й Полтаві, а також в євро­ взір­ці прекрасного, з якими можна було ознайоми-
пейських державах, США. тися не лише в музеях, а й у громадських місцях (на-
Павло Іванович Волик (1941–2018), уродженець родні будівлі, предмети з дерева й металу, вишива-
найбільшої слободи Слобідської України – Котель- ні, ткані, різьблені, гончарські й плетені вироби).
ви, ще з дитячих літ увібрав прадавній дух славних Над творами декоративного й монументально-де-
звичаїв та обрядів, народної пісні й казок. Мистець коративного мистецтва П. Волик працював у 1970–
дав їм художнє втілення у творах. Він один із тих не- 1999 рр. Водночас із цим, зокрема, в останнє деся-
численних художників полтавського краю, який зу- тиріччя, почав активно працювати над малярською
мів єднати наслідки академічної науки з глибинним тематикою. Перший твір «Вечір на скошеній ниві»
відчуттям народного мистецтва і художніх ремесел. датується 1987 р. На відміну від своїх колег, які спе-
Сива давнина Котельви, розміщених поблизу зна- ціалізуються на малюванні краєвидів, його творчу
менитих населених пунктів, зокрема сіл Більське уяву й мистецьку душу захопила проблема переда-
(знане в історії як Гелон, за грецьким істориком Ге- чі сонячного й місячного сяйва. Мистець зображує
родотом), Кузьмине і Грунь, як визначних осеред- рідні місця, поетично й лірично відтворює мальов-
ків деревообробного, кахлярського й гончарсько- ничі куточки, місячні ночі над ставком чи річкою,
го промислів, знайшла своє втілення у творчому хати під вечірнім призахідним сонцем, сонячні ран-
доробку П. Волика. ки, тихоплинну Ворсклу з її піщаними берегами, про-
У ранніх творах художника простежується зв’язок стір неба опівдні над лісовим масивом. Класичними
з Львівським інститутом декоративного і приклад- зразками є малярські композиції «Срібна ніч» (1999),
ного мистецтва – і не стільки в доборі тем, скільки в «Ніч у травні» (2000), «Хутірець» (2003), «Озеро»
трактуванні типово львівської стилізації форм. (2004), «Сонячний ранок» (2005), «Сонячні арфи»
Зображувальний ряд у «львівському опрацюванні» (2007), «Задивилась хата у воду» (2011), «Зимова каз-
подекуди окреслювався також поєднанням матері- ка» і «Теплий вечір» (2012), «Рубіжне» (2014), що пред-
алів (дерево і метал), технік (карбування і різьблен- ставлені на персональній посмертній виставці.
ня чи малювання). У подальшому, зокрема в 1980-х, Його твори несуть у людські душі світло сонця і
твори набувають полтавського ліричного відтінку й місяця, любові до рідного краю; вони наповнені
м’якої пластики. Не останню роль тут відіграв ма- вкраїнським духом і внесені до національної мис-
льовничий полтавський лісостеповий ландшафт, тецької спадщини.

93
збереження спадщини
Надія Юрченко, мистецтвознавець

Колір неба в сонячний день

Федір Кричевський
Дівчинка в блакитному,
1903–1904
Полотно, олія

94
#4 19

Сумщина пишається тим, що є ко­ ворому профільному портреті матері художника Па-
расковії Кричевської.
лискою видатних українських мист­
Уникаючи зайвої декоративності, автор будує
ців, таких як О. Богомазов, М. Мураш­ композицію на контрастах світлого і темного з ба-
ко, В. Зарецький, Г. Гавриленко, гатими відтінками, залишає враження величного
І. Кавалерідзе, О. Грищенко, брати та яскравого, завдяки вертикальному формату
Нарбути, Бурлюки, Кричевські та ін. й імпресіоністичній манері, за своєю «тендітністю»
Твори багатьох із них зберігаються тотожній «Трояндам у фужері» (1882) Е. Мане. Пізні-
ше, у 1910 р., в Алупці Василь Кричевський напише
в музеях країни, за кордоном, а та­
«свої» троянди у склянці, де насичена гама квітів
кож на батьківщині. Серед них – уні­ «тримається» на прозорих градаціях спектральних
кальний ранній твір Федора Кричев­ кольорів. У той час, на перетині століть, з’являються
ського «Дівчинка у блакитному» й такі хрестоматійні твори, як «Діти» та «Портрет
з Лебединського міського худож­ Міки Морозова», написані в холодних і теплих то-
нього музею ім. Б. К. Руднєва. нах В. О. Сєровим, учителем Федора в Московсько-
Під час навчання в Москві та С.-Петербурзі Федір му училищі. Різні мистці різних культур, кожний з
Кричевський щоразу на літніх канікулах відвідував яких втілив своє бачення та психологічний образ
малу батьківщину. У 1901 р. він закінчив Московське дітей.
училище живопису, скульптури та архітектури, а че- Відтінки «лазурної блакиті» в картині Кричев-
рез два роки став студентом Петербурзької академії ського гармонійно поєднуються та наповнюють
мистецтв. Саме в рідних його серцю пленерах, у селі інші кольори, які заспокоюють, провокують, під-
Ворожбі, що «…розташоване на шляху Суми – Хар- креслюють жіночність. Сама по собі лазур має ба-
ків, через Лебедин» [1], живописець удосконалював гату гаму – від ніжно блакитного до насиченого си-
майстерність. нього та бузкового, вона близька до бірюзового
З початком творчої діяльності художник був на- або до аквамаринового кольору. Її відтінками ста-
лаштований на форматні композиції, серед яких ви- ли «берлінська», «турецька», «єгипетська синя»,
окремлюються жанрові портрети матері та молод- «адріатична блакитна» та «морської хвилі». Лазур
шої сестри Марійки. Останній, єдиний твір з великої приваблива, залишає яскраве враження, як і вог-
спадщини видатного земляка, подарувала Лебедин- ненно червоні барви, але вони більш категоричні.
ському музею в 1960 р. Марія Григорівна Абрамець Лазур дарує спокій і схиляє до споглядання. Дівчин-
(Кричевська). ка на картині ніби символізує безтурботне життя,
Світове мистецтво зберігає багато яскравих зраз- намагається бути дорослішою в капелюшку, намис-
ків дитячих образів. Один із них – імпресіоністичне ті, темний колір яких перегукується з модними че-
полотно «Дівчинка у блакитному» (п., о., 140×75 см) ревичками, а в руці тримає пір’ячка павича, що під-
українського реформатора живопису Федора Кри- креслюють тонку натуру.
чевського (1879‑1947). Світла та сонячна картина при- У Ворожбі шанували родину Кричевських,
ваблює особливою невимушеністю, безпосередніс- «пани з панів, завжди за руку віталися» [1], особли-
тю дівчинки, яка із задоволенням позує своєму бра- во братів-художників Василя та Федора. «Ворож-
тові художникові. ба – це дуже інтелігентне село» [1], а ще воно було
«Люди в селі були гарні, і коли Федір приїздив, то «…велике село: дві церкви, щодня – базар. Цегляні
писав натуру з “жаром”, самозахоплено. Особливо крамниці і пошта. Від повітового міста Сум віддале-
любив писати Мар’яну, яка називала його “маля- не на 20 верст. Зв’язок – на підводах» [1]. До речі,
ром”» [1]. Згодом і свою доньку художник назве ім’ям тамтешній Свято-Преображенський собор розпи-
рідної сестри. сував Василь Кричевський у розробленому ним
Картина вражає майстерно узагальнюючим обра- стилі українського модерну. «Брати ставили виста-
зом сяючої дівчинки на повний зріст серед зелені та ви, в яких брали участь агроном, акцизний чинов-
квітів. Етюдною жвавістю живописець зупиняє ник… Декорації малював Федір, а потім Микола і
швидко­плинну мить літнього ранку. Лазурний колір Василь; а за музику був оркестр стражників з Лебе-
неба з грайливими сонячними відблисками панує у дина. Вистави влаштовувалися з благодійною ме-
вільній сукні, що підкреслює тендітність дитини, а її тою» [1]. Примітки
вохриста усміхнена голівка в контражурі з розпуще- Ранній твір Федора Кричевського «Дівчинка у бла- 1. Борис Кричевський.
ним русявим волоссям у білому капелюшку, ніби на- китному» нагадує про безхмарне тепле літо, прозо- З історії роду Кричев-
крите хмаринкою сонце, сповнена радістю прохо- рі крильця метеликів і про чудових блакитних пта- ських. Листи Марусі
лоди. Навколо дівчинки – трохи «стомлені» липневі шок танагра-медососів. Дає можливість утекти в і Варі. Хроніка 2000.
кущі та помаранчеві лілії-півні, присутні також у су- мрію з повсякденних сірих буднів. 1997. С. 239 – 256.

95
збереження спадщини
Дмитро Степовик, доктор мистецтвознавства, професор, академік

Адам Добжанський
Свята Катерина, 1950–1964
Вітраж, фрагмент
Диво-вітражі
Адама Добжанського
Адам Добжанський
Жона мироносиця, 1950–1964 Буваючи в країнах Заходу, я знахо­ й які! Згодом я бачив подібні дива
Вітраж, фрагмент
див час і нагоду помилуватися мис­ в соборах Рима, у соборі Св. Павла
тецтвом, яке в нас в Україні, на жаль, в Лондоні, соборі Св. Патрика в Нью-
маловідоме й малорозвинене. Це – Йорку, в Торонто, Лос-Анджелесі,
вітраж. Пригадую далекий 1967 р. Я в Сан-Франциско…
З такими думками і знаннями про цей вид мисте-
Парижі. На острові Сіте, що на річці цтва я став свідком ще одного вітражного дива
Сена. Між двома донебесними вежа­ 2011 р.; і то не десь далеко, а в рідному Києві! Націо-
ми височіє легендарний собор Па­ нальний заповідник «Софія Київська» з нагоди
1000-річчя побудови Софійського собору в Києві
ризької Богоматері. Заходжу. Помі­ (1011–2011) разом з Посольством Республіки Польщі
Адам Добжанський
чаю, що на моєму одязі миготять в Україні організували виставку в одному з престиж-
Свята Катерина, 1950–1964 багатоколірні світлячки. Від чого це? них залів «Софії Київської» – виставку вітражів сла-
Вітраж ветного польського майстра-вітражиста Адама Ста-
Ага! З височезних вузьких вікон че­
Адам Добжанський
лони-Добжанського (1904–1985). Весь мистецький
Жона мироносиця, 1950–1964
рез міріади багатоколірних скелець Київ був приємно подивований, бо таких вітражів
Вітраж пробивається світло. Вітражі! Та ще ми не бачили досі ніде.

96
#4 19

Чимало років я досліджую й богословські основи


ікономалярства, іконографічні та стильові принци-
пи цього величного унікального мистецтва. На від-
критті виставки творів Добжанського в Софії Київ-
ській, а потім на повторних її оглядах я зауважив, що
пан Адам дотримувався у вітражах-іконах візантій-
ського стилю пізнього періоду. З погляду краси, до-
сконалості та мистецької форми пізній візантинізм
мав свої ознаки.
На тлі цього стилю творчість Адама Сталони-До-
бжанського в ділянці образотворчого мистецтва
взагалі, а у вітражах зокрема, видається викликом
стосовно візантинізму в сакральному мистецтві. Він
пропонує свій власний підхід, який виходить за
межі особистої манери. Манера може бути власти-
ва одному творові мистця, а в наступному змінити-
ся. Адам дуже чітко тримається свого винаходу –
від свого першого вітража 1945 р. з образом святої
Великомучениці Варвари до багатьох вітражів у
православних церквах Польської православної
церкви і католицьких костелах 1970–1980-х рр. Мис-
тець не змінював свого індивідуального підходу
в храмах католицьких і православних – і ніде не на-
ражався на критику, чому він не робить ризниці,
в той час, як мальовані фарбами ікони чи настінні
розписи в православних і католиків різні щодо
іконографії, пропорцій фігур, форми святих німбів
над головами апостолів, пророків і отців Церкви,
трактування простору, символіки кольорів і багато
іншого.
Так сталося тому, що Добжанський зумів тримати-
ся свого бачення творів на основі синтезу давніх сти-
лів, але в таких пропорціях, у яких до нього не ро-
бив ніхто. Спробую визначити деякі особливості сти-
лістики його вітражів.
Він по-своєму з’єднав візантійський стиль мисте-
цтва пізнього періоду існування Візантійської імпе-
рії зі стилями готики і кубізму. Між періодами, коли
ці стилі були панівними в тих чи інших країнах, про-
лягли століття. За формальними ознаками вони вза-
галі не поєднувані, бо естетичні фундаменти в них
різні – від аскетизму у ставленні до прекрасного –
до витончених форм високо піднесених угору вер-
тикалей, до геометризованого бачення й розуміння
предметного матеріального світу. Треба бути винят-
ково точним у розумінні й сприйнятті форм кожної
естетичної системи цих трьох стильових напрямів,
щоб утворити щось зовсім нове, оригінальне й не
впасти в еклектику.
Дійти до такого розуміння Добжанському допо-
могли його допитливість, працелюбність і постійне
бажання вчитися. Безперечно, велике значення
мало його походження як напівполяка (батько Фе-
лікс Добжанський), напівукраїнця (мати Ганна Кова-
ленко) і тривалий період життя в Україні – на Черні-
гівщині, де він народився в місті Мені 19 жовтня
1904 р., потім у Прилуках – у дідуся по матері Корнія

97
збереження спадщини
Потужним духовним стимулом праці Добжансько-
го в царині монументального сакрального мисте-
цтва – у фресці й мозаїці, а особливо у вітражі, є його
православна віра. Він у ній охрещений в Україні не-
вдовзі після народження. Багато утисків зазнав, бу-
дучи поляком, але не сповідуючи римсько-католиць-
кої віри, від своїх земляків та навіть родичів. Міг би,
щоб уникнути нарікань, перейти в католицтво, але
не зробив цього. Адам був свідомим, переконаним
православним християнином у католицькій Польщі.
Він пишався своєю вірою і обґрунтовував її своїми
знаннями Святого Письма й історії Світової Церкви.
Вітражі Адама Сталони-Добжанського – немов зо-
ряне небо серпневої ночі. Крізь них бачиш Всесвіт.
Відмінність лише в тому, що зорі на небі всі одного
яскравого кольору й різняться лише величиною й
силою світіння, а вітражі майстра буяють всіма
основ­н ими кольорами веселки та ще більшою
кількістю відтінків. Тони й напівтони вітражів До-
бжанського відповідні символіці кольорів з їхнім са-
кральним підтекстом. Уже в ранній Церкві Христо-
вій склалася стійка лексика кольорових значень;
найбільший внесок у символіку кольорів зробив
Коваленка. Українське народне малярство полони-
Діонісій Ареопагіт Новий (якого в літературі ще на-
Адам Добжанський ло юного Адама. У кожній хаті – ікона народного ма-
На шляху в Єгипет, 1953–1955 зивають Псевдо-Діонісієм, бо в I ст. був відомий ще
лювання, а то й ціла «іконна полиця», свого роду до-
Вітраж, фрагмент один Діонісій Ареопагіт), що на початку VI ст. напи-
машній іконостас з образами святих, такими схожи-
сав великої цінності трактат «Корпус Ареопагітикум»
ми на тутешніх людей зовні, а часом і зодягненими
з п’яти частин («Про небесну ієрархію»; «Про земну
не в біблійні, а в українські вбрання. Та ще мальова-
ієрархію в Церкві»; «Про Божі імена»; «Містична Бо-
ні полотнища біля кожного ліжка – то парубок зали-
гословія»; «Догматична Богословія»). Символіку ко-
цяється до дівчини, яка прийшла до криниці по воду,
льорів Діонісій викладає в першому розділі, ствер-
то на зеленій леваді стоїть чепурненька побілена
джуючи, що, крім променів сонця й інших зірок, Бог
хата, а на ставку поважно пливуть гуси-лебеді. Юно-
посилає ще й духовне багатоколірне світлодавання
му Адамові близькі й зрозумілі ці чисті незмішані ко-
(з грец.: фотодосію), яке формує кольорову симво-
льори народного малювання. Площинні ікони, де
ліку творів на християнську тематику.
нема далекого простору. Відсутність тіней, коли все
Звичайно, Діонісіїв символічний розподіл кольо-
рівномірно освітлено сонцем чи місяцем. Сам того
рів зазнав від VI ст. змін і трансформацій. Скажімо,
Адам Добжанський ще не усвідомлюючи, він всотує в себе естетику
Деісус- Христос Вседержитель, темні металеві перегородки у вітражах Добжансько-
багатобарв’я, яка потім виведе його на калейдоско-
1973–1980 го зовсім позбавлені того негативного змісту, який
Вітраж пічне єднання симфонії барв і відтінків у своїх чис-
дав чорному кольорові святий Діонісій. Але загалом
ленних вітражах.
Добжанський у своїх численних вітражах дотриму-
ється символіки кольорів, розробленої Діонісієм.
Майстер мав оригінальну манеру компонувати з
різних шматочків скла обличчя святих персон. Об-
личчя – яйцеподібної форми, розширені в чоловій
частині й звужені в нижній, що сягає бороди. Це бла-
городні лики людей європеоїдної раси. Розумію, що
набагато легше намалювати пензлем і фарбами, ніж
скомпонувати з малих і найменших шматочків скла
та ще й зварити їх на вогні за допомогою металевих
перегородок. Як треба любити нелегке мистецтво
вітража, щоб вийшли обличчя живих людей, а не
маски роботів! По-справжньому витончена градація
малих шматочків скла в трикутнику обличчя: очі, ніс,
уста, борода. Зробити все, щоб жило, дихало, диви-
лося на нас, кликало до молитви й діалогу, – це вар-
тує великого таланту й зразкової працелюбності.

98
#4 19

Зображаючи очі, маестро Адам зазвичай вико-


ристовував напрацювання ікономалярів візантій-
ського стилю: очі збільшені, з чіткою фіксацією зі-
ниць – коричневих, голубих, синіх, сірих і навіть
червоних, очних яблук (завжди білого кольору),
нижніх і верхніх повік у вигляді пружних ліній, що
підкреслюють виразність погляду й надають сенсу
вродливості всьому обличчю. Під обличчями зо-
бражена шия – ніколи не товста, але й не тонка, не
«гусяча», чим грішили давні прихильники візантій-
ського стилю, особливо в жіночих образах. Як пра-
вило, над головами святих персон мистець робив
круглі німби, прийняті в православному іконома-
лярстві (у католиків часто – променисті, сяючі, зір­
часті), що композиційно врівноважувало всю по-
стать, надто тоді, коли вона мала бути на повен
зріст. У традиціях східнохристиянського мистецтва
компонував він уста святих: вони невеликі, міцно
стулені, помірно об’ємні, але не чуттєві й не аске-
тичні. У святих жінок голова завжди покрита, і якраз
у цих хустках, покривалах чи коронах Добжанський
розмаїто грає кольорами, посилюючи колористич-
не багатство усього вітража. Прихильність мистця
до стилю готики дало такий результат, що фігури
скрізь тонкі, плечі похилі, часом аж занадто; паль-
ці рук довгі, долоні тонкі. Як майстер деталі, пан
Адам інколи зображав на кінцях пальців навіть ніг-
ті, особливо коли рука до глядача повернена тиль-
ною стороною.
І тут не оминути такої риси вітражів Адама Стало-
ни-Добжанського, як гармонія великих і малих форм.
Він, звісно, вроджений, як мовиться, монументаліст
у мистецтві. У його творах присутня велич. Видовже-
ні віконні отвори православних, греко-католицьких
церков та римсько-католицьких костелів вимагали
вертикальності. Тому до цієї архітектури цілком під-
ходили довгі готичні постаті на вітражах. Утім, До-
бжанський не був би Добжанським, якби обмежу-
вався лише компонуванням високих – інколи над-
високих – фігур. Усяку велику та високу форму він
«обсипає» безліччю дрібних скелець, у які вписує
тексти латинськими чи кириличними літерами. Цей
пломенистий розсип малих форм ніби рухається й
переливається, як у калейдоскопі, чудово оживля-
ючи статику центральної постаті вітража. Тут май-
стер являє свої знання вітражів Середньовіччя в ка-
толицьких країнах Заходу, які донині вражають
красою своїх калейдоскопічних переливів. Звичай-
но, є контраст між великою постаттю й цими дріб-
ненькими багатоколірними скельцями. Контраст
цей відсилає глядача до бароко, яке максимально
ввело контраст у буяння гнучких форм. Цих форм у
вітражах пана Адама немає, але його контрасти від-
дзеркалюють широту пошуків майстра, який на полі
давніх і сучасних мистецьких стилів виробив свою
Адам Добжанський
неповторну мову в давньому й вічно молодому мис- На шляху в Єгипет, 1953–1955
тецтві вітража. Вітраж

99
збереження спадщини
Євген Котляр, кандидат мистецтвознавства,
професор Харківської державної академії дизайну і мистецтв

Варшава. Репліка живописного


склепіння та біми синагоги у
Слідами великої традиції:
Гвіздеці. Музей історії поль-
ських євреїв ПОЛІН
Фото Є. Котляра, 2014
шляхи збереження синагогальних
розписів в Україні
Розписи синагог є майже стертою музеє­фіковані. Вони стали маркова­
частиною єврейської художньої ною частиною мультикультурного
культури, без якої неможливо уяви­ ландшафту цих країн, незважаючи
ти світ східноєвропейського єврей­ на те, що в багатьох регіонах прак­
ства в минулому. Такому розриву тично не залишилося самих євреїв.
сприяли катастрофічні втрати цієї Це є результатом усвідомлення цін­
традиції у XX ст. Це стосується, по ностей цього культурного шару
суті, Усієї Східної Європи, за винят­ й важливості його увічнення для
ком окремих регіонів, наприклад презентації «історичного сліду»,
молдовських теренів у Румунії, де об’єктивації пам’яті та конструюван­
збереглося багато синагог з пізні­ ня ідентичності [1]. Але з рухом на
шими розписами першої половини схід, особливо до пострадянського
XX ст. Дбайливе ставлення до єврей­ простору й України зокрема, ситуа­
ської спадщини в багатьох країнах ція до останнього часу БУла набага­
Східної Європи (у Польщі, Чехії, Сло­ то гіршою. Сьогодні вона вимагає
ваччині, Угорщині та ін.) сприяло пильної уваги й негайної реакції,
тому, що збережені синагоги зде­ щоб не втратити навіть ті крихти, які
більшого були реставровані та збереглися.
100
#4 19

Якщо позначити на карті сучасної України відомі


синагоги з розписами, які тут були (а в часі це що-
найменше два з половиною століття, з кінця XVII ст.
по 40-і рр. XX ст.), то нарахуємо не менш ніж пів со-
тні об’єктів. Виходячи із чисельності євреїв та поши-
рення синагогальної декорації протягом багатьох
століть, можна припустити, що це число було біль-
ше в рази, хоча можемо судити про це лише побіч-
но. Трагічні події XX ст. призвели до того, що нам за-
лишилося трохи більше десяти об’єктів, де різною
мірою вцілів старий синагогальний живопис [2]. Фак-
тично ми можемо налічити лише п’ять колишніх і си-
нагог, які діють, де ще можна побачити декорацію в
найбільшій повноті. Усі вони відносяться до першої
половини XX ст. й розташовані в Східній Галичині
(Львів), на Буковині (Чернівці, Новоселиця) та на За-
карпатті (Ужгород, Хуст). Три з них демонструють сю-
жетно-символічну декорацію, притаманну традицій-
ним синагогам Східної Європи. Це синагога, яка в
минулому належала ортодоксальній єврейській гро-
маді «Цорі Гілад» у Львові, а також дві хасидські си-
нагоги «Бейт Тфіла Беньямін» у Чернівцях і Нова ве-
лика синагога в Новоселиці з того ж регіону. Сина-
гоги у Львові та Чернівцях є діючими. Ще два
приклади свідчать про іншу традицію – орнамен-
тальної декорації, розповсюдженої в реформіст-
ських темплах. Мова про закарпатські синагоги в
Ужгороді (нині – філармонія) та Хусті (діюча синаго-
га) (іл. 3), які стилістично пов’язані з угорськими, т. зв.
«неологічними» синагогами, збудованими послідов-
никами модернізації. Також нещодавно було вияв-
лено й розкрито кілька зразків синагогальної деко-
рації, що дало унікальний матеріал дослідникам і
відкрило очі громадськості на сам факт існування
синагогального стінопису. Це змусило задуматися
про інші вцілілі синагоги, де під пізнішими шарами
тиньку може також приховуватися живопис...
Хоча синагогальні розписи були невід’ємною час-
тиною єврейської спадщини, увагу на них звернули
лише на початку 2000-х рр., бо раніше акцент робив- жертвувати тими частинами декору, які вимагали ра-
ся на реституції та реконструкції повернутих сина- дикального оновлення [3]. Отак були реставровані
Синагога «Цорі Гілад»
гог. Сучасні завдання збереження та музеєфікації єв- живописні тондо зі знаками Зодіаку на балконах жі- у Львові. Молитовна зала після
рейської спадщини звертають нас до вивчення на- ночої галереї та чотири композиції на плафоні із зо- оновлення 2006 р.
копиченого досвіду збереження синагогального браженням тварин – символів релігійної чесноти, Фото Є. Котляра, 2012
живопису та розуміння того, щоразу це є складний які відносилися до 1950-х рр. Поряд із цим було пов­
компроміс між бажанням виявити, зберегти й оно- ністю оновлено ​​архітектурно-декоративне оздоб­
вити стару декорацію. Сьогодні ми можемо осмис- лення, створені нові елементи декору, зокрема й ав-
лити досягнення і промахи в цьому напрямку, поба- торські вітражі (худ. Євген і Олена Котлярі). Старий
чити на окремих прикладах підходи й результати та- альфрейний живопис у вигляді обрамлених текстів,
кої роботи. орнаментацій та зображень левів на арці перед від-
Згадаймо, що 2003 р. в синагозі Київської іудей- реставрованим Арон Кодешем був відтворений з де-
ської релігійної громади (Головна синагога на Подо- якими змінами в новій декорації, яка вписалася в ін-
лі) здійснено комплексну реконструкцію з оновлен- ший за колористикою інтер’єр. Капітальна рекон-
ням частини розписів і реставрацією окремих струкція будівлі була зумовлена необхідністю
живописних циклів, що втілило ідею відтворення надання їй статусу резиденції головного рабина
первісного задуму архітектора 1894 р. і бажання збе- України. У такий спосіб витримано паритет між збе-
регти те, що має художню та історичну цінність і по- реженням і реставрацією найцінніших автентичних

101
збереження спадщини
Приклад із легендарною Сатанівською синагогою
XVII–XVIII ст., яка нещодавно була реконструйована,
демонструє капітальне зміцнення й оновлення
окремих частин будівлі зі збереженням та консер-
вацією автентичних фрагментів мурованої кладки,
різьблення та стінопису для подальшого викорис-
тання споруди як музею. Сліди еклектичного орна-
менту на віконних укосах кінця XIX–XX ст. були збе-
режені та окреслені прямокутними полями. У такий
спосіб живопис разом з іншими старими елемента-
ми конструкції та оздоблення відтінили частково
тинькованими й вибіленими стінами, що підкресли-
ло архітектоніку внутрішнього простору. Такий під-
хід відсилає до досвіду реконструкції польських си-
нагог. Проте, на відміну від них, автори явно «пере-
дали куті меду» в своєму бажанні «причепурити,
зігріти стіни убогої молитовні» [4] – вони проігнору-
вали наявний іконографічний матеріал та включили
в оздоблення численні новотвори: чужорідну біму,
мармурову підлогу, помпезні поліровані дерев’яні
двері тощо. Це зруйнувало атмосферу старовини й
аскетичну велич однієї з найстаріших в Україні фор-
течних синагог.
Чудовим взірцем музеєфікації руїн синагоги з роз-
чищенням і консервацією живописного шару слід
вважати відкритий у 2016 р. у Львові меморіально-
освітній комплекс «Простір синагог» з руїнами най-
давнішої в Україні синагоги «Золота Роза», 1582 р. Це
частина міжнародної ініціативи Львівської міської
ради, спрямованої на увічнення єврейської історії,
жертв Голокосту, збереження спільної спадщини і
створення міських просторів пам’яті у Львові з їх
включенням до контексту сучасності [5]. Під час кон-
сервації синагоги було частково відкрито під верх-
німи шарами тиньку ледь помітні сліди орнаменти-
ки й написів. У порівнянні з попереднім випадком,
елементів оздоблення, а також оновленням усього автори проєкту намагалися не «покращити» вигляд
Синагога у Хусті, Закарпатська комплексу синагоги з підкресленням її первісної пам’ятки, а навпаки – сконструювати відкритий до
обл. Загальний вид інтер’єру стилістики. діалогу «простір тиші», щоб зберегти документаль-
з розписами Іншу стратегію – репрезентацію старого живопи- ність минулого, його величні й скупі залишки. Такий
Фото Є. Котляра, 2012 су в повністю оновленому вигляді реалізували в ді- підхід узгоджується з рекомендаціями ЮНЕСКО про
ючій синагозі «Цорі Гілад» у Львові. До часу остан- зворотність колишнього вигляду і дає можливість у
нього капітального ремонту 2006 р. тут залишалися майбутньому реалізувати також інші концепції, зо-
Примітки декорації 1936 р. пензля відомого львівського худож- крема реконструкцію самої синагоги.
1. Ассман Я. Культурная ника Максиміліана Кугеля. Хоча розписи дещо по- Прагнення розкрити живописний шар для май-
память. Письмо, страждали під час окупації і радянської влади, вони бутньої консервації бачимо у вищезгаданій синаго-
память о прошлом и не мали таких серйозних втрат, щоб відмовитися від зі в Новоселиці. Розписи 1919 р. були виявлені під
политическая иден- традиційних методів реставрації і повного оновлен- побілкою у 2008 р. і через рік розкриті київськими
тичность в высоких ня інтер’єру для комфорту сучасної громади. Тому реставраторами [6]. Метою розчищення стінопису
культурах древности.
під час ремонту приміщення художники просто пе- було бажання скоріше відкрити унікальну пам’ятку.
Москва: Языки
славянской культуры, реписали автентичний стінопис, змінюючи по ходу Після розчищення живопис вкрили піненом з олією,
2004. частково втрачені сюжети і написи, використовую- що додало йому первісної соковитості. Робота була
чи іншу манеру й зайвий контраст. Цей приклад зроблена професійно, досягла своєї мети й дала без-
2. Докладніше про це:
Котляр Є. Увічнення укот­ре довів, що діюча синагога не може бути му­ цінний матеріал дослідникам. Однак живопис став
спадщини: стан, зеєм, і існує реальна дилема між збереженням незахищеним, у той час як верхній крейдяний шар
збереження та пам’ятки як експоната і його реновацією для вико- захищав його довгі десятиліття. Суперечки й диску-
презентації синаго- ристання за прямим призначенням. сії щодо подальшого експонування розписів не увін-

102
#4 19

чалися успіхом, і сьогодні живопис перебуває в кри- роду – єврейське кафе «Штетл», відкрите в будівлі гальних розписів в
тичному стані, а окремі його фрагменти назавжди Єврейського культурного центру «Бейт Дан» у Хар- Україні. Єврейська
втрачено. Приватний власник, спантеличений про- кові у 2002 р. (дизайнер – Євген Котляр). Тут попу- культурна спадщина
стоюванням будівлі, приступив до ремонту своєї лярний зодіакальний мотив із розписів синагоги в України. Матеріали
власності самотужки. Ходорові ввійшов у систему монохромних декора- міжнародної наукової
конференції, Київ, НУ
Можемо ще навести приклад використання моти- цій на теми ідишкайту. Інакше, у вигляді вільної ци-
«Києво-Могилянська
вів старих розписів у новій декорації колишньої си- тації, цей мотив використав автор статті і в третьому академія», 26–27 жов-
нагоги-резиденції хасидського цадика Ісраеля Фрід- прикладі – в оформленні молитовної зали Єврейсь- тня 2016 р. Київ : Дух і
мана в Садгорі (споруда 1860–1880-х рр.), яку повер- кого общинного центру в Сумах, відкритого у 2005 Літера, 2018. С. 56–79.
нули його нащадкам. Реконструкція 2012–2016 рр. р. Хоча така форма презентації далека від науко- Всі синагоги з розпи-
стала підсумком багаторічних дискусій про віднов- вості, вона дає змогу фіксувати цю традицію в суча- сами, що збереглися в
лення центру садгірського хасидизму для паломни- сній культурній свідомості, включати її в аксиологіч- Україні, були обсте-
ків і послідовників цього руху. Поодинокі сліди ста- ний простір національного життя. жені автором статті
рого розпису дали змогу тільки уявити загальну сти- І все ж таки найдоступнішими є виставкові проєк- особисто у період з
2003 по 2016 рр.
лістику та колористику орнаментації, яку було взято ти, бо давні та сучасні світлини розписів синагог
за основу нової декорації й інтегровано як знак сво- разом із дослідженнями та реконструкціями є чу- 3. Котляр Е. Образ
єї генеалогії в новому дизайні молитовної зали, що довим матеріалом для популяризації цієї спадщи- еврейского Ренес-
санса. К реконструк-
поєднав риси традиціоналізму і постмодернізму. ни у творчих, наукових та освітніх виставках. Це де-
ции Главной синагоги
Вищевказані підходи свідчать про комплекс про- монструє проєкт «Які ж гарні шатра твої, Якове...
г. Киева. Ватерпас.
блем і пов’язаних з ними стратегій збереження роз- Настінні розписи синагог Буковини», здійснений Харьков, 2003. № 45.
писів синагог, які залежать від стану будівлі, її стату- автором цієї публікації спільно з Чернівецьким му- С. 34–38.
су, належності й характеру експлуатації. Коли будів- зеєм історії та культури євреїв Буковини у 2015– 4. Бернштейн-Вишни-
ля використовується як синагога, сама громада 2016 рр. Ядром проєкту стали описи восьми сина- цер Р. Искусство у
знерідка воліє отримати комфортний та оновлений гог Буковини: по чотири на землях сучасної Румунії евреев в Польше и
молитовний простір, ніж автентичну пам’ятку зі та України. По кожному з об’єктів було складено Литве. История евреев
слідами руйнування. Якщо будівля перебуває в за- комплект зі схемою програми розписів, фоторекон- в России. Москва :
недбаному стані, то виникає питання про її подаль- струкцією та описами дванадцяти найпоказовіших Мир, 1914. Т. XI :
шу експлуатацію й можливості перепрофілювання сюжетів. Узагальнюючі статті дали можливість История еврейского
під культурний заклад: музей, бібліотеку тощо. І так представити регіональну специфіку традиції. Од- народа. Т. 1. С. 394.
далі… нією з головних новацій стала розробка 2D-рекон- 5. Детальніше про цей
Маємо, на жаль, констатувати, що зразки розписів, струкцій програми розписів та фоторозгорток. Це проєкт див. : Простір
які дійшли до нас, здебільшого приречені на зник- дало змогу зафіксувати й наочно уявити комплек- Синагог: єврейська
історія, спільна
нення. Це змушує шукати інших засобів збереження си збережених розписів, а в деяких випадках, на-
спадщина і відпові-
цієї спадщини в нашій традиції, піклуватися про її приклад у руїні синагоги «Бейт Тегілім» в Чернівцях,
дальність. URL : http://
перенесення на надійніші носії пам’яті, створювати реконструювати частину майже втраченого стіно- www.lvivcenter.org/uk/
ефективні форми музеєфікації та презентації цієї пису. Підсумком цієї роботи став великий вистав- space-of-synagogues/
спадщини. Ця проблема турбує сьогодні фахівців по ковий каталог [7] і трансформована пересувна ви- (дата звернення:
всьому світові, які шукають ефективні рецепти її ви- ставка, яку побачили протягом 2016–2017 рр. у Чер- 17.08.2019).
рішення. Насамперед це створення моделей нівцях, Харкові та Києві. Цей досвід дає підстави 6. Лифшиц Ю. На грани
інтер’єрів старих синагог з розписами для музеїв. замислитися про здійснення аналогічного проєкту забвения. Єгупець.
Сьогодні існують дві відомі репліки розписів в Галичині. Київ : Дух і літера, 2010.
дерев’яних синагог першої половини XVIII ст. з ви- Розуміємо, що стінописні декорації як сфера куль- № 19. С. 401–423.
користанням відтворених склепінь. Це копії роз- турної пам’яті та живої традиції є не тільки пам’ят­ 7. «Які ж гарні шатра твої,
писів стелі синагоги в Ходорові з експозиції Музею кою, а й інструментом пам’яті, яка, за словами Яна Якове…». Настінні
діаспори в Тель-Авіві (1977) і копії розписів склепін- Ассмана, не тільки зберігає і відтворює минуле, а й розписи синагог
ня і біми синагоги у Гвіздеці з Музею історії польсь- реорганізує його «контекстними рамками, які змі- Буковини. Каталог
ких євреїв ПОЛІН у Варшаві (2011–2014). Обидві си- нюються під впливом сьогодення, що постійно ру- виставки / упоряд.
М. Кушнір, Є. Котляр,
нагоги в минулому розташовувалися на теренах су- хається вперед» [8]. Таке ставлення актуалізує сучас-
А. Ямчук. Чернівці–
часної України. В українських реаліях доступнішим не завдання відокремити сам об’єкт від сьогодніш-
Київ: Чернівецький
є використання мотивів синагогальних розписів у ніх взаємодій з ним і різного роду інтерпретацій, музей історії та
нових об’єктах єврейської громади. Таке зроблено щоб не відняти в майбутніх поколінь можливість культури євреїв
в музеї «Пам’ять єврейського народу і Голокост в працювати з першоджерелом. Необхідною умовою Буковини. Дух і Літера,
Україні» в єврейському центрі «Ткума» в Дніпрі у цього є відкритість таких проєктів для консолідова- 2016. 172 с., 133 іл.
2012 р., де був використаний колаж із фрагментів ної міжнародної участі, вбудованість українського (українською та
розписів кількох синагог для створення узагальне- сегменту в загальносвітовий процес вивчення і збе- англійською мовами).
ного образу молитовного простору традиційної си- реження явища синагогальної декорації як частини 8. Ассман Я. Культурная
нагоги (автор – Віктор Гукайло). Приклад іншого загальної спадщини. память. С. 43.

103
Хроніка
фіксація несподіваних або цікавих
моментів природи. Роботи Миколи
Білоусова оповідають свою історію;
кожне фото – це фрагменти з життя
автора, переважно враження від
прогулянок Маріїнським парком та
подорожі до Франції.
Виставка умовно поділена на дві частини. Перша де-
монструє фото Маріїнського парку та текстури дерев,
у які автор вкладає власний сенс. Найбільше уваги Ми-
колай Білоусов приділяє серії «Кора», адже дерева су-
проводжують людство впродовж всієї еволюції та є
свідками часу; окрім того, вони передають форму фі-
зичних фракталів – ідею самоподібних структур, гео-

Фотовиставка
метричного копіювання форм та нескінченності.
Микола Білоусов Структура фракталів (множини, що володіють власти-
Із серії «Кора», 2019 вістю самоподібності) реалізується в деревах, хмарах,
Фотопапір на композиті, друк
Миколи узбережжях, кровоносних судинах тощо. Серія «Хма-
ри» складається з фото, у яких автор фіксує стан при-
роди – окремі фрагменти, знаходить подібність силу-

Білоусова етів, окреслюючи характер та складність їх будови.


Друга частина (серія «Juan-les-Pins») складається
з фото курортного міста. Приваблюють композиції:
23 жовтня в київській галереї марина з яхтами, захід сонця, невелика група фото
«НЮ АРТ» відкрилася фотовиставка з акцентами на пляжних кольорових парасольках,
галериста та колекціонера Миколи прозора вода, наповнена яскравими відблисками.
Білоусова. З 2018 р. під час прогуля­ Зокрема, фото із зображеннями парасольок вдало
поєднують ритмічність та кольорові акценти.
нок кілька хвилин на день він приді­ Виставка Миколи Білоусова охоплює теми упоряд-
ляє художній фотографії. На смарт­ кованості в буденності, повторюваності структур
фон робить знімки, які потім друкує у природі та пошуки неочевидних зв’язків між ними
без редагування У форматі 75 х 100 см. та людським життям.

Це не постановчі кадри, а завжди Юлія Самофалова


Володимир Харакоз
Із серії «Діалоги 2», 2014
Полотно, акрил

Приємна зустріч
з нефігурацією
У виставкових залах НСХУ успішно пройшла третя виставка абстрактного мистецтва,
у якій узяли участь 103 художники з різних куточків України. Як і завжди, якісними доброт­
ними композиціями емоційної та геометричної нефігурації приємно вразили велике коло
столичних шанувальників та глядачів мистці з усіх областей, регіонів, сіл України. Це були
насамперед художники з Києва та області: П. Лебединець, П. Тертичний, О. Малих, О. Лу-
ньов, О. та Н. Дмитренки, В. Шерешевський, І. Павельчук; Одеси – В. і Л. Басанці, Н. Береж-
на, А. Носенко, В. Сад; Львова – Г. Новоженець-Гаврилів, О. Маричевська, Р. Романишин;
Маріуроля – В. Харакоз, С. Хмарич, І. Теліус; Кременчука – Т. Шуляк, І. Мосієнко; Ужгорода –
М. Пейтера; Мукачева – Н. Москальової-Лакатош, С. Лакатоша; Тернополя – І. Дорош. При-
ємною була зустріч з М. Чаповчиком, художником зі словацьких Міхаловців.
Слід пролонгувати започатковані в НСХУ гарні традиції.

Кор. редакції

104
#4 19

Уже 17 років присутня Україна на

Франція – АІСА – Україна: діалог 2019 року


культурній мапі Європи членством
у Міжнародній асоціації арт-
критиків (Іnternational association
of the art-critics) під егідою ЮНЕСКО.
Віддаємо належне в цьому першо­
му президентові української секції
АІСА академіку, доктору мисте­
цтвознавства, професору Олександ­
рові Касьяновичу Федоруку, зусил­
лями якого провідні мистецтво­
знавці і куратори України отримали
можливість увійти в заповітне коло
кількатисячної європейської грома­
ди АІСА. Принагідно відзначимо, що
на Заході художній критик, безпереч­ було означено: «Арт-критика у добу націоналізму
но, є впливовою фігурою, оскільки та популізму». Це ті виклики, які зараз постають
саме він визначає, що є мисте­ у форматі інтерпретаційного мистецтвознавства.
Було б цікаво і нам подумати та провести мен-
цтвом, як і цінність твору. отже, він
тальні паралелі актуальності цієї теми в контексті
займає, в цьому разі, ключову по­ України.
зицію в мистецькому житті й ху­ Конгрес АІСА-2019 в Берліні затвердив і запропо-
дожньому процесі, до чого важли­ новані національною секцією України кандидатури.
во спрямовуватися нашим вітчиз­ Це, зокрема, кандидат мистецтвознавства Олеся Ав-
раменко, кандидат мистецтвознавства Тетяна Зінен-
няним колегам. ко, доктор мистецтвознавства, академік НАМУ Гали-
Серед найбільш значущих міжнародних проєк-
на Стельмащук. Отже, нас тепер вже 17 членів, і ми
тів, які було реалізовано останніми роками під егі-
представляємо знану та шановану у світі міжнарод-
дою Української секції АІСА, згадаймо декілька. Це
ну організацію в Києві, Львові, Харкові та Полтаві.
доволі успішний концептуальний виставковий про-
Процес входження України в міжнародні куль-
єкт на 57-й Венеційській бієнале під назвою
турні інституції є досить повільний, слід у цьому
«Extraterrestrial Odyssey. Lina Condes» (автор ідеї і
зі­знатися. Проте ця млявість взаємовідносин зу-
куратор член АІСА Тамара Лі), який доволі активно
мовлена перш за все законодавчою прірвою між
обговорювався під час імпрези у 2017 р. І масштаб-
Україною та єдиною Європою, яку неможливо по-
ний видавничий проєкт 2019 р. у співпраці з редак-
долати зусиллями лише арт-критиків, кураторів,
цією наукового щорічника «Sztuka Europy
мистецтво­знавців. Членство в АІСА дає можливість
Wschodniej / Искусство Восточной Европы / The Art
відвідувати безкоштовно всі державні музеї світу
of Eastern Europe» Польського інституту досліджень
та об’єкти культурної спадщини ЮНЕСКО. Цим мо-
світового мистецтва: спільна підготовка VІІ тому
жемо користуватися ми – члени української секції
«Українське мистецтво ХХ століття», що охоплює всі
АІСА. Але в Західному світі права на щось тракту-
царини образотворчого і декоративного мисте-
ються, як і обов’язок. Тож нашим спільним завдан-
цтва, художньої культури України (редактори тому
ням на найближчу перспективу є об’єднати зусил-
проф. Єжи Малиновський, докторант Ева Сулек;
ля і довести чиновникам, що необхідно включити
координатор від української секції АІСА Зоя
Міжнародну асоціацію АІСА до переліку безко-
Чегусова).
штовних відвідувань відповідних інституцій на те-
Щільні міжнародні професійні зв’язки в глобалі-
риторії України. Наші колеги зі всього світу, відвіду­
зованому світі, завдячуючи АІСА, надають унікаль-
ючи Україну, повинні мати на це право. Без цього
ну можливість для обміну думками, з’ясовування
кроки до Європи виглядають все ще дитячою не-
позицій і прояснення неоднозначної ситуації
долугістю.
у світовому мистецтві. З цією метою «велика»
АІСА зі Штаб-квартирою в самому серці Парижа що- Зоя Чегусова,
року організовує міжнародні конгреси в різних сто- президент Української секції АІСА
лицях світу. У 2019 р. Конгрес АІСА проводився в Олена Сом-Сердюкова,
Берліні з 6 по 11 жовтня. Основну тему дискусій генеральний секретар Української секції АІСА

105
Хроніка

Іван Фізер
Із серії «Молитва за Україну»,
2019
ЧОРНО-БІЛИЙ СВІТ
(обласна виставка графіки)
Папір, акрил

Улітку 2019 р. Черкаський художній ми постає різноманіття видів графіки: малюнок, гра-
вюра на дереві (ксилографія), гравюра на металі
музей за ініціативи голови Черкась­
(офорт), літографія, ліногравюра, а також роботи, які
кої обласної організації Національ­ репрезентують сучасний графічний дизайн – плака-
ної спілки художників України, за­ ти, фото тощо.
служеного художника України Івана Мова графіки та головні засоби вираження – це
Васильовича Фізера презентував ви­ лінія, штрих, контур, пляма і тон. Художньо-виразні
переваги графіки полягають у її лаконізмі, ємності
ставку графіки, представлену робо­
образів, концентрації та ретельному відборі графіч-
тами як відомих на Черкащині ху­ них засобів. Сучасний графічний дизайн включає
дожників, так і талановитої молоді. розмаїті знакові зображення, зокрема геометричні
В основу концепції виставки покладено діалог між та рослинні. Актуальною є комп’ютерна графіка; ху-
поколіннями, між традиційною класичною школою дожники виконують композиції зі складно пересі-
національного мистецтва та інноваційними техно- чених ліній, об’ємних елементів, візерунків та колір-
логіями в графічному дизайні. Відтак перед глядача- них плям.
Загалом здатність швидко реагувати на події сьо-
годення, висловлювати почуття, думки та настрої
суспільства, встановлювати невербальний контакт
з глядачем – усе це перетворює графіку на універ-
сальний засіб трансформування інформації. У поєд-
нанні із сучасними інноваційними, комп’ютерними
технологіями і переходом зображення у віртуальну
площину графіка стає невід’ємним складником су-
часного постіндустріального інформаційного сус-
пільства ХХІ ст.
На виставці глядач міг побачити понад сто робіт,
з-поміж них – твори заслуженого діяча мистецтв
України Віктора Клименка, народного художника
України Івана Бондаря, заслужених художників Укра-
їни Віктора Афоніна, Максима Гладька, Валентина Сі-
рого, Миколи Теліженка, Івана Фізера, заслуженого
майстра народної творчості України Анатолія Алек-
сєєва, а також відомих черкаських художників Івана
Лавріненка, Тетяни Сосуліної, Віктора Гренька, Вікто-
ра Олексенка, Віктора Крючкова, Тетяни Куліш, Віта-
лія Крижанівського, Павла Солощенка, Альберта Не-
досєка, Олександра Шепенькова, Олесі Теліженко,
Роман Сірий Олесі Кравчук та ін.
Корівка, 2919
Лінорит Кор. редакції

106
#4 19

Фрагмент експозиції

«АНТРАКТ-ХVІ».
Виставка сучасного мистецтва
Черкаський обласний художній му­ не мистецтво, фотографію, інсталяцію, перформанс.
Оригінальним наповненням експозиції була презен-
зей презентував вражаючу за мас­
тація відеоарту від чилійця Enzo Andres Jerez Araya.
штабністю для міста виставку тво­ Особливого звучання виставці надавала спеціально
рів сучасного українського та світо­ написана для «Антракту–XVI» музика французького
вого мистецтва. композитора Атмарама Даса.
Щовесни, завдяки великим зусиллям ідейного на- Прикметною ознакою цієї виставки є її процесу-
тхненника, організатора, куратора й відомого укра- альність та різновекторність. Кожна представлена
їнського художника Володимира Яковця, відбува- робота, у руслі тенденцій сучасного світового мис-
ється грандіозна мистецька подія – свято таланту й тецтва, оповідає свою історію. Тому головна концеп-
творчості – «Антракт». ція виставки не може бути вичерпана цілком, щора-
Цьогоріч у виставці взяли участь понад півсотні зу залишає достатньо смислів та ідей для майбутніх
мистців різного віку (від 5 до 65 років). Широкою є та- показів. Адже «Антракт» – це узагальнення й систе-
кож географія учасників: Україна, Німеччина, Фран- матизація безлічі поглядів, практик, вражень, мані-
ція, Швеція, Росія, Іран, Японія, Канада, Чилі, що ство- фестацій. Це конфронтація, примирення і взаємодія.
рює єдиний спільний простір сучасного мистецтва, Це момент пробудження критичності й позбавлен-
сприяє відкритому культурному обміну між худож- ня від ілюзій.
никами та країнами. Виставка «Антракт–XVI» – невід’ємна частина дис-
Виставка демонструвала розмаїття жанрів і видів курсу сучасного мистецтва.
мистецтва: живопис, графіку, скульптуру, декоратив- Кор. редакції

107
Хроніка
Станіслав Бушак, мистецтвознавець

Учасники пленеру в с. Чорна


Тиса Закарпатської області

За цим чудовим мальовничим кра­ пленеру за дорученням президента Національної


Мистецтво об’єднує світ

академії мистецтв України Андрія Чебикіна.


єм уже віддавна міцно закріпилася
Яскравою особливістю цього пленеру стало те, що
поетична назва – «срібне Закарпат­ значну частину його учасників склали художники з
тя». Чи не тому, що тут багато сонця особливими фізичними потребами (вадами зору,
і води, часто йдуть дощі, а швидкі слуху, мовлення, пошкодженням опорно-рухового
й повноводні від рясних злив ріки апарату). Серед них був і Микола Дуфинець – лікар
та учасник ліквідації наслідків чорнобильської ката-
та краплини роси на листочках мок­ строфи з Ужгорода.
рих дерев виблискують під соняч­ Будучи важливою рівноправною складовою час-
ними променями, немов дорогоцін­ тиною незалежної Української держави, Закарпаття
ні шматочки срібла. Тож не випад­ є своєрідними воротами до сучасної Європи, ме­
жуючи з Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Ру-
ково, що Міжнародний пленер мунією. В силу історичних обставин цей неповтор-
художників, який відбувся В селі ний куточок української землі є надзвичайно бага-
Чорна Тиса на Рахівщині з 22 травня тий на самобутні пам’ятки, що належать водночас
по 2 червня 2019 р., отримав метафо­ кільком народам або ж з’явилися внаслідок творчої
взаємодії їх культурних традицій.
ричну назву «Silverland-Art», що в
Тому й не дивно, що в діяльності цього пленеру зі
перекладі з англійської означає знаменною назвою «Академія відкритих сердець» взя-
«срібна земля мистецтва». ло участь 37 мистців з 10 країн світу. Окрім України, тут
Пленер проходив під патронатом президента На- були гості з Австрії, Канади, Китаю, Південної Кореї, Ру-
ціональної академії мистецтв України, лауреата На- мунії, Словаччини, Словенії, Туреччини, Франції.
ціональної премії імені Тараса Шевченка академіка Для більшості учасників пленеру, вихованців го-
Андрія Чебикіна, який водночас є ректором та про- ловних навчально-мистецьких центрів України – Ки-
фесором Національної академії образотворчого єва, Львова, Ужгорода, Одеси, Харкова, – а також для
мистецтва і архітектури (НАОМА) в Києві. Матеріаль- іноземних гостей цей пленер приніс багато нового
ну підтримку мистецькому дійству, котре проходи- у сприйнятті України як органічної складової євро-
ло на базі готельного комплексу «Гуцульщина» пейського культурного простору, відкрив незвідані
в с. Чорна Тиса, надав його власник – знаний на За- сторінки її героїчної та буремної історії, показав шля-
карпатті меценат і колекціонер Юрій Візавер. хетність душ, багатогранну обдарованість та гостин-
Ініціатором проведення пленеру виступила відо- ність її корінних жителів.
ма мисткиня, член Національної спілки художників Зрозуміло, що, будучи представниками різних
України Людмила Боршош-Літун з Ужгорода, за під- країн та різних мистецьких шкіл, – та ще й різного
тримки заслуженого художника України Анатолія віку, – ці мистці продемонстрували широку панора-
Марчука з Києва, що був співорганізатором цього му групових та індивідуальних стилістичних напрям-

108
#4 19

ків і пластично-образних пошуків сучасного формот-


ворення, – від традиційного академічного реалізму
до символізму та напівабстрактного авангардизму.
По закінченні роботи була влаштована мистецька
попленерна виставка-звіт, яку мали можливість
оглянути як самі митці – учасники пленеру, так і жи-
телі й гості села Чорна Тиса та його околиць. Окрім
того, зусиллями Людмили Боршош-Літун побачив
світ повноколірний альбом-каталог, у якому опри-
люднено вибрані твори художників-пленеристів. Та-
кож запланована звітна виставка творів учасників
пленеру в Києві в стінах Національної академії мис-
тецтв України в грудні 2019-го.
Окрім молодих обдарованих мистців-початків-
ців – недавніх випускників престижних мистецьких
вишів України, учасниками художнього дійства ста-
ли вже знані титуловані майстри – народний худож-
ник України, багаторазовий лауреат премії імені Йо- виватися лише в останній період, а тому для неї дуже
сипа Бокшая та Адальберта Ерделі Тарас Данилич важливо набратися в Україні практичного досвіду їх
Анатолій Марчук
(Дубриничі) та заслужені художники України – Оле- організації. Гора Драгобрат, 2019
на Кондратюк (Ужгород), Володимир Сандюк (Івано- Пленер у Чорній Тисі, що проходить уже втретє, Папір, акварель
Франківськ), Іван Гапоченко (Суми), один з кращих зібрав близько тисячі полотен, що потребує для сво-
акварелістів сучасності Анатолій Марчук (Київ) та го огляду розлогого виставкового приміщення.
Михайло Довгань (Тульчин). Справа йде до створення в селі повноцінного худож-
Гідно представляли українське мистецтво досвід- нього музею, який з часом може стати не лише по-
чені учасники престижних попередніх пленерів та тужним культурним центром краю, його мистець-
переможці й лауреати нагород багатьох загально- кою візитівкою, але й естетичною принадою для ту-
українських й міжнародних мистецьких конкурсів ристів, любителів прекрасного та мандрівних
Філіп Чорнобров (Київ), Анатолій Житарюк (Чернів- шукачів пригод і нових екзотичних вражень. Про це
ці), Володимир Повшик (Івано-Франківськ), Сергій думає і мріє пан-господар, він же – меценат і колек-
Завадяк (Іршава), Аліна Славгородська (Тульчин), ціонер Юрій Візавер, зусиллями якого поблизу готе-
Людмила Койдан, Оксана Корнієнко та Євген Шапо- лю вже будується розлоге виставкове приміщення
валов (Чернігів), Павло Македонський (Ізмаїл), Гали- майбутньої картинної галереї. Цими роботами без-
на Бодякова (Київ), Світлана Кирлик (Ужгород), Інна посередньо керує управляючий справами готель-
Пантелемонова та Наталія Моцак (Київ), Василь Дуб ного комплексу «Гуцульщина», житель сусіднього се-
(Великий Березний). лища Ясіня Василь Климпотюк, який усіляко сприяв
Поміж закордонних гостей назвемо мисткинь художникам у проведенні всіх попередніх пленерів.
Марго Паріс (канадійка французького походження), Галерею планують спорудити вже восени 2019 р.
Сефкат Енлеген (Туреччина), Стеллу Велку та Ната- У результаті нинішнього пленеру учасниками було
лію Студєнкову (Словаччина), Анжелу Сабо (Руму- створено близько 200 робіт, з яких 74 передано до
нія), а серед митців – Клеменса Беюнгкун Соу фондової збірки майбутньої галереї.
(Австрія, вихідець з Південної Кореї, доктор та про- Тож далі буде!
фесор університету Seohe) та Едуарда Бєльського –
відомого українського живописця і графіка, котрий
нині мешкає та успішно працює в Словенії.
Серед талановитої творчої молоді привертали ува-
гу твори Олени Мішиної (Дніпро), Євгенії Харковини
(мистецький псевдонім – Харґрі, Ірпінь), китаянки Чі
Шаотін та Тараса Белея. Неповторною авторською
манерою письма вирізнялися твори молодого, але
вже титулованого Дмитра Коваля (Київ) – випускни-
ка НАОМА, президентського стипендіата, лауреата
мистецьких премій імені Віктора Пузиркова, Михай-
ла Дерегуса, Віктора Зарецького, Віктора Шаталіна.
До речі, чарівна Чі Шаотін, котра нині мешкає в
Інна Пантелемонова
Києві, розповіла, що на її Батьківщині пленери як Побачення під яблуньками, 2019
явище колективного художнього життя почали роз- Полотно, олія

109
Хроніка
Євген Котляр, кандидат мистецтвознавства

«Мистецтво молодих» – 2019:


творчо-мистецька акція В Харкові

Протягом трьох днів, з 13 по 15 лис­ ром Даниленком, дійсним членом НАМУ, керівником
Східного регіонального науково-мистецького цен-
топада 2019 р., Харківська державна
тру НАМУ та ректором ХДАДМ, а також ректором
академія дизайну і мистецтв прово­ ЗАМ Іваном Небесником, проректором з наукової
дила творчо-мистецьку акцію «Мис­ роботи НАОМА Остапом Ковальчуком, проректором
тецтво молодих», що була присвя­ з наукової роботи ЛНАМ Романом Яцівом та ректор-
чена огляду-конкурсу дипломних кою КДАДПМіД ім. Михайла Бойчука Оксаною Пол-
робіт випускників художніх вишів тавець-Гуйдою відзначило нагородами переможців.
Серед них були представники всіх вищих художніх
України за 2017–2019 рр. У цій події закладів. Золоту медаль НАМУ було вручено кафед­
взяли участь п’ять академій: Націо­ рі образотворчого мистецтва Закарпатської акаде-
нальна академія образотворчого мії мистецтв у номінації «Станковий живопис» за ве-
мистецтва і архітектури, Львівська ликі досягнення та збереження самобутності в цій
національна академія мистецтв, царині творчості. Дві срібні медалі журі присудило
Єгору Горбачову (ХДАДМ) за дипломний проєкт ма-
Харківська державна академія
гістра «100-річчя Акту Злуки УНР і ЗУНР» (2018) у но-
дизайну і мистецтв, Київська дер­ мінації «Графічний дизайн» та Зоряні Петрів (НАОМА)
жавна академія декоративно- за дипломну живописну роботу бакалавра «Надія»
прикладного мистецтва і дизайну (2017) в номінації «Станковий живопис». Окрім того,
ім. М. Бойчука, Закарпатська акаде­ 16 почесних дипломів НАМУ було вручено вихован-
цям різних вишів у номінаціях «монументальний жи-
мія мистецтв, а також Косівський ін­
вопис», «скульптура», «графіка», «сценографія», «ар-
ститут прикладного та декоратив­ хітектура та дизайн середовища», «графічний ди-
ного мистецтва ЛНАМ. Уперше цю зайн», «дизайн одягу», «промисловий дизайн»,
акцію було ініційовано в 1998 р. На­ «цифровий дизайн», «декоративно-прикладне мис-
ціональною академією мистецтв тецтво», «реставрація творів мистецтва».
України з метою поєднання та порів­ Підсумки конкурсу свідчать про різноманітність та
потужність мистецьких традицій у різних регіонах
няння творчого потенціалу всіх ре­
країни, які в умовах творчого змагання най­яскравіше
гіонів України. З того часу акція про­ демонструють свою художню самобутність та якість
йшла в Києві, Львові та Харкові, де навчання художників і дизайнерів, поширюють свій
вона відбувалася вдруге. мистецький досвід. У межах акції відбулася також
Цьогоріч було подано до конкурсу близько міжнародна науково-практична конференція на
150 творів. Журі конкурсу на чолі з Віктором Сидо- тему: «Постать митця у векторі сучасних художніх
ренком, віце-президентом НАМУ та членами – Вікто- трансформацій: український вимір».

110
Марина Лукашенко (Київ)
Вбивча зброя сучасності – ЗМІ, 2014
Майстерня графічного дизайну професора В. Шості 111
Ex Libris
Олена Загаєцька
ських, що мають багато спільного і в біографії, і в по-
шуках та спрямуваннях. Обоє починали знайомство з
мистецтвом у Бучацькій дитячій художній школі, по-
Творча єдність мистців
тім Тетяна навчалася у Вижницькому училищі при-
кладного мистецтва, а Михайло – у Косівському техні-
кумі народних художніх промислів. Обоє, зрештою,
закінчили Львівський інститут прикладного та деко-
ративного мистецтва (нині – ЛНАМ): Тетяна – відділен-
ня художнього текстилю, Михайло – дизайну інтер’єру.
Понад чверть століття мистці активно й творчо пра-
цюють: Тетяна – у гобелені, батику та акварелі, Михай-
ло – у модерній дерев’яній скульптурі, арт-об’єктах,
живопису. Обоє тяжіють до сучасних тенденцій у мис-
тецтві, віддаючи перевагу раціональному мисленню,
абстрактним та символічним формам.
Альбом-каталог представляє художнє ткацтво Те-
тяни та скульптуру Михайла Витягловських. Серед
найцікавіших і найвідоміших творів Тетяни – гобе-
лени «Подих землі», «Ритми світла», триптих «Зеле-
Тетяна та Михайло Витягловські. Гобелен. ний світанок», «Мелодія міста моєї юності», «Вони ще
Скульптура : альбом-каталог / авт. вступ. зайдуть до нас на каву», «Вітер і парасольки», «Зеле-
статті В. І. Петрашик. Київ : ТОВ «Видавничий на тиша» «Барви різдвяної ночі» та ін. Михайло на-
дім АДЕФ-Україна», 2019. 160 с. : іл. Укр. та англ. магається привернути увагу до проблем екології,
мовами. війни, несправедливості та інших вад, притаманних
Ошатний і вишуканий двомовний альбом-каталог сучасному світові (арт-проєкт із чотирьох творів під
художників Тетяни та Михайла Витягловських із Бучач- загальною назвою «Вади цивілізації», лаконічні й
чини, що на Тернопіллі, висвітлює їхній творчий шлях оригінальні композиції «Вікно до мого ангела»,
на теренах гобелена та скульптури, розкриває розмаїт­ «Двоє з їхніх», «Молода панна та її стара ковдра»,
тя жанрів і сюжетів, стилістичних, пластичних та коло- «Молитва перед Богом чи приниження перед бо-
ристичних прийомів і технік сучасного експресіонізму сом» та ін.).
та символізму, які домінують у їхній творчості. Альбом-каталог наочно ілюструє, що творчий дует
У вступній статті «Двоєдині у творчості» підкресле- Тетяни та Михайла Витягловських займає окреміш-
но життєві та творчі паралелі подружжя Витяглов- нє місце в українській образотворчості.

Олександор Федорук
Олександр Міловзоров. Шляхи. Київ : Дух і літе-
ра, 2015. 272 с.: іл.
Міловзорова

Краще не придумати, як розпочати увертюру екс-


Олександра

лібриса від слів відомого київського художника


Олександра Міловзорова, що починаються з питан-
ня «Про що оця книга?», і конкретною відповіддю
самого автора на нього: «Про бажання творити, про
перипетії життя у шуканнях свого шляху. Про любов
до життя, людей, мистецтва, історії, культури […]
Шляхи

Я намагаюсь створити, написати, змакетувати, про-


ілюструвати книжку про своє творче життя. Не ме-
муари. Не хронологію. Просто описати, як я дійшов
до такого життя…» Зізнаємось: красивий початок і,
як показує після ознайомлення книжка-альбом, –
справді про красиво прожите мистецьке життя ху-
дожника. І ще як подарунок до цієї мемуарної спо-

112
#4 19

віді слова колись популярного в наших краях Бори- експериментів стали композиції художника «Бота-
са Лобановського, котрий припустився однієї нічний сад», «Золотий вік», «Біомеханічний орга-
помилки: узяв і покинув нас, емігрувавши, а тут, у на- нізм», де мистецькі цінності молодий художник по-
ших київських сторонах кожне його слово мало вагу єднував з технологічними новаціями, експеримен-
золотої унції. Отож Лобановський авторитетно свід- тами у формі. Але цього йому було мало, потрібно
чив, що Олександр Міловзоров був одним із перших, було більше; як він сам згадує, це був «етап з набли-
хто став на шлях мистецького спротиву, хто «нара- женням до певного філософського передчуття яви-
жався на мур заборон і замовчувань», тобто худож- ща, котре має назву – “наше життя”». І як приклади
ник поставив свій мистецький ентузіазм, викресав- успішних рішень – керамічні вільні композиції, про
ши з кременю вогонь мистецької непокори. Він був, які йдеться в праці, – «Етюди Всесвіту», «Телефонні
за словами того-таки Бориса Лобановського, серед розмови» разом з «Комутатором», «Не забавки
ентузіастів оновлення Духу людей зі страху. (пам’яті “Челленджера”)», «Зелені утопії». І ще в цих
Іще одна поважна інтелігентна варіація в книзі – наполегливих шуканнях стривожені неординарні
нотатки улюбленої дружини художника Світлани думки про «Пам’ять» – священну пам’ять Київської,
Чорнобородової, у яких вона як безпосередній сві- Чернігівської, Волинської історично-культурної дав-
док великого мистецького сходження свого чолові- нини – про збережені й незбережені пам’ятки, що
ка пише, що нерозривне поєднання в ньому любові нікого не полишають байдужими. У цих творчих за-
до артефактів давно минулого з відчуттям потреби явленнях уява автора направду поєднувала понят-
інноваційного пошуку, хай нелегкого, з провулками тя мистецької, історично-культурної пам’яті з еле-
численних спроб є основною магістраллю його мис- гантністю авангардного виконання – чи це була ке-
тецької елегантності, є і були вони – ці інноваційні раміка, чи малярські новації, чи графічні екзерсиси.
знахідки маестро. І Світлана Чорнобородова авто- Була натхненна праця Міловзорова в оформлен-
ритетно свідчить, що «Міловзоров – аналітик та екс- ні різних станцій київського метро; був його вагомий
периментатор за своєю природою, завжди йде на внесок в українську Шевченкіану; були напрацюван-
це! Постійна авторська рефлексія підштовхує його ня в садово-парковій кераміці під час пленерних
до глибокого зацікавлення, пошуку та самоаналізу». практик. Була і є легендарна історія народження й
Спогади художника Міловзорова у книзі змере- сучасне активне життя відомої галереї Міловзорова
жані тонким дизайнерським відчутттям їх конструк- «Триптих» на Андріївському узвозі, «Галереї 36»; були
тивної доцільності, тобто вони заповнені численни- мистецькі напрацювання з художниками Латвії, Хор-
ми елегантно-шляхетними ілюстраціями, що відо- ватії, численні маршрути, як і в багатьох сучасних
бражають шлях пошуків на великому життєвому мистців, по країнах Європи, було наповнене твор-
шляху шукача істинного в мистецтві. Одним з вираз- чими відчуттями й мистецькими здобутками актив-
ників істинного в естетичних критеріях досконало- не життя, енергійноносне творення Міловзоріани…
го в молоді роки стали для мистця творчі пошуки в Цікаве, мудре мистецьке життя в художника, його
просторах тисячоліть і територій Месопотамії, де ле- спостереження, реальні мистецькі враження, мис-
гендарний Ашшурбаніпал заклав одну з перших бі- тецькі зізнання, «кого з класиків люблю» – і, як наслі-
бліотек з її керамічними рельєфами, хроніками про док, життєствердна, радісна фантасмагорія напра-
його життя, вона залишилася для нього беззмінною цьованого автором у малярстві, графіці, кераміці, ко-
любов’ю до власної мистецької творчості, як його вальстві… Буйність його уяви без берегів, – ось хоч
почуття до коханої дружини, як юнацька любов до би в гуашевій серії «Золоті сторінки українського
високої школи Мухінки, де були, поруч зі студента- фольклору», де кожна композиція наповнена мис-
ми, за словами Міловзорова, найінтелігентніші, най- тецьким рухом, мистецькою пульсацією думки, мис-
чесніші педагоги. тецькою бравадою форми, на яку здатні майстри ви-
Книга Міловзорова – про різногранні його уподо- сокого класу. Таким із цієї книги-сповіді й постає ки-
бання в мистецьких сферах – у розмаїтих техніках ївський бунтар, той, хто створив керамічні рельєфи
графіки, у малярстві, кераміці, наприклад, унікальні про «Театр». Але місця для них поки що в київських
декоративні малярські розробки «кентавріади», – інтер’єрах немає, чекають вони свого щастя вийти у
у  праці з багатьма колегами на архітектурних світ, бо поки що їх замкнули в якомусь льоху. Не па-
об’єктах Києва, над численними панно, успіхи в ко- дає духом Міловзоров! «Театр» знайде своє місце,
вальському мистецтві (за свідченням мистця, «ре- бо він знає: кожного дня довкола всіх нас – театр,
шітки філармонії – це вже дуже велика школа», до- а ми в ньому немовби ляльки, що рухаються за чиї-
дамо також – і в дитячій київській бібліотеці на Нив- мось помахом – від виборів до виборів!
ках також), у мистецтві скла… Легко читаються й У свої немолоді роки Олександр Міловзоров на-
добре проілюстровані сторінки про працю худож- передодні ще одного відкриття – створення графіч-
ника на балтійських пленерах, зокрема, у легендар- ної серії «Народження богів», як продовження серій
ному, знаному усім Дзінтарі, де процвітала справжня «Словник античної кераміки», «Вакханалія». Книгу
мистецька атмосфера в усі часи. Результатом цих Міловзорова читаєш і оглядаєш з насолодою.

113
Ex Libris
Лариса Купчинська, кандидат мистецтвознавства
звою «Некрологи», формують головним чином ко-
роткі анонімні публікації. У ній в алфавітному поряд-
ку подано імена померлих осіб, поряд з якими зна-
ходимо інформацію про їхнє життя і діяльність. Тут
зафіксовані представники різних національностей,
Фундаментальне

не лише українці, але й поляки, німці, вірмени та єв-


реї, які займали вагоме становище в суспільстві. Усі
вони, працюючи в різних місцях, часто далеко за
межами Східної Галичини, сприяли загальному по-
ступу українського народу. Тим не менше багато з
них сьогодні є маловідомими, що актуалізує питан-
ня вивчення їхнього життя в ближчому майбутньо-
му. Це в рівній мірі стосується мистців. Видання К. Ку-
рилишина сприяє поверненню із забуття імені К. Ро-
видання

мановського, вихованця Віденської академії


образотворчого мистецтва, який працював іконо-
писцем, був одним із перших українців-фотографів,
що жив у Коломиї і помер у 1888 р. в с. Шепарівці.
Цей список продовжують Т. Глібовицький († 1890),
С. Абрисовський († 1900), І. Діль († 1901), Т. Стоцький
(† 1901), П. Богданський († 1909) та ін. Не меншу роль
видання відіграє й у разі уточнення біографічних да-
них відомих осіб. Це стосується, наприклад, Т. Яхи-
мовича, українського мистця і театрального деко-
ратора у Відні, який помер 13 квітня 1889 р. Другий
Упродовж майже 60 років у Львові розділ видання – «Біобібліографічні публікації»,
укладений з огляду на авторські матеріали. Поділе-
виходила українська газета «Діло»,
ні на три групи: «Біографічні відомості», «Публікації»
яка концентрувала і відображала і «Художні твори», вони розкривають життя і діяль-
настрої нації у боротьбі за держав­ ність чільних представників нації того часу, які тво-
ницькі устремління. Її редакція від рили фундамент її майбутнього. Для мистецтвознав-
початку прийняла рішення сприяти ців особливу цінність мають ті, що стосуються добре
поступовому руху українського на­ відомих мистців. З усіх на окрему увагу заслуговує
К. Устиянович. У кожному томі поряд із його іменем
роду в напрямі зміцнення самосві­
у хронологічному порядку подано публікації, які
домості, єднання й послідовного розкривають багатоаспектну діяльність мистця, ви-
утвердження своїх прав у складних конання ним картин, ікон і розписів у церквах тощо.
реаліях життя. Окремо виділені його публіцистичні твори, які сто-
Усі публікації, які друкувалися на сторінках газе- суються найрізноманітніших питань культурного
ти, підпорядковувалися головній ідеї – творення на- і суспільно-політичного життя краю, а також літера-
ції. Матеріали, які містять її сторінки, неодноразово турні твори. Зібравши і відповідно згрупувавши
привертали увагу дослідників. Їх цитують усі, хто ви- матеріал, К. Курилишин оприлюднив багато даних
вчає будь-яке з питань історії та культури України про К. Устияновича, які досі залишаються поза ува-
кінця ХІХ – першої половини ХХ ст. Поза увагою гою науковців, і водночас показав масштабність
науковців не залишалося й мистецтво. Так, уже в його постаті в історії України. Подібний принцип ви-
1929 р. чотири стипендіати Національного музею у користано іншими мистцями, серед яких М. Бойчук,
Львові підготували покажчик статей із питань мис- М. Івасюк, Т. Копистинський, Ю. Панькевич, Ю. Пігу-
тецтва і музейництва, який у 1995 р. видав С. Костюк. ляк та ін. На повагу заслуговує науковий апарат ви-
Ґрунтовним дослідженням найвідомішої львів- дання, якісна підготовка іменного і географічного
ської газети можна вважати видання «Часопис покажчиків. Окремо слід наголосити на дизайні та
«Діло» (Львів, 1880–1939 рр.): матеріали до біобібліо­ культурі оформлення томів, які вражають своєю ес-
графістики», автором якого є Костянтин Курилишин. тетикою.
Сьогодні вже вийшло п’ять із запланованих десяти Підсумовуючи, зазначимо, що науковій громад-
томів. Вони охоплюють 1880–1909 рр. Кожен із них ськості сьогодні надзвичайно потрібними є такі якіс-
розпочинається «Вступом», де автор розкриває ак- ні з усіх поглядів видання для глибшого пізнання
туальні проблеми часу, представлені в газеті. Усі своєї національної спадщини і для її гідної репре-
томи складаються з двох розділів. Перший, під на- зентації у світі.

114
#4 19

Катерина Кричевська-Росандіч. Листи з Аме-


рики. Полтава : АСМІ, 2019. 362 с. ; іл.

СЛАВЕТНА НЕВТОМНА
Стараннями Галі Галян, старшого наукового спів-

МИСТКИНЯ КАТРУСЯ
робітника Полтавського краєзнавчого музею та
відомого колекціонера, видавця в Полтаві Олексія
Петренка вийшла у світ і відразу стала раритетною
книга «Катерина Кричевська-Росандіч. Листи з Аме-
рики». Епістолярія знаної української мисткині
з Каліфорнії дає уявлення про величезні обшири
її гуманітарних зацікавлень, які відчуваються в

КРИЧЕВСЬКА
змісті, пафосі, роздумах численних листів, що впро-
довж десятиліть надходили з Каліфорнії до різних
куточків України. Їх пронизує шляхетна думка про
присвяту мистецтву, про нелегку працю художни-
ка в сучасному світі, про сенс такого духовного
життя. В Україні свято шанують талановиту родину
Кричевських, і кожна нова свіжа сторінка про жит-
тя видатних її представників має велике значення,
є повчальною і завжди викликає велике зацікав-
лення в тих, хто шанує українську культуру та її
ідеали.
Катруся Кричевська зростала в родинному колі
під щасливою мистецькою зорею. Усіх у родині, по-
чинаючи від енциклопедично обдарованого дідуся
Лист від 1998 р. про американських політиків:
Василя Григоровича та його синів Василя та Мико-
«…теперішні політики – це безпринципові бреху-
ли, самої Катерини Кричевської-Росандіч, зігрівала
ни»… Лист від 3 січня 2000 р.: «Загалом у Вас там –
ця українська мистецька зоря. Родина Кричевських
суцільна Corruption у державі та в усіх, хто біля ко-
вивела українське мистецтво до світового визнання.
рита!» … від 2000 р. «…напевно, я вже ніколи не
Думки про цей великий і тернистий шлях великого
Мистця проймають зміст епістолярії, що зібрана в поїду до України, я би не могла мовчати, дивлячись
унікальній книзі. на контрасти, що вже проглядалися 1993 року –
У листах до багатьох шанувальників Катерина Кри- мафія, державні свині біля корита, усе це, від чого
чевська постає як талановита, вольова, незламна, я втекла 1943 року і не шкодую»; того самого
сильна волею мисткиня, яка творить добро на зем- 2000 р. – «…релігія створена в ім’я Бога, нічого
лі й відстоює на ній право людини на щастя, свобо- спільного не має з Богом, а це політичний інстру-
ду і справедливе життя народів – американського, мент, яким володіють для to gain strength, power,
українського. Справедливо пише Галя Галян, що кни- prestige and wealth! (щоб отримати силу, владу, пре-
га зацікавить насамперед тих, «хто замислюється стиж, багатства)».
над сенсом життя, яке вони творять» – і насамперед …Славетною, мужньою, незламною, невтомною
це люди, що здатні тверезо мислити й оцінювати в пошуках щастя постає Катерина Кричевська в ко-
сенс справедливого життя таким, за яке вони бо- респонденції до численних друзів з України (у книзі
рються. До них і звернута ця повчальна книга (як за- в основному систематизовано листи до полтавців та
значено в післямові, що «у нашому розпорядженні киян). А поза книгою – іще кореспонденти з цілого
було близько шести сотень листів, активно цитува- світу! Унікальною жінкою сильної крицевої породи
лися – 275 з них». Людина є наша полтавсько-київська Катруся, яка зу-
У книзі багато місця відведено мистецтву, соці- міла постояти за себе, вистояти, залишившись непо-
ально-політичним проблемам. Наведемо слова зі хитною у власних переконаннях, і можна лишень
спостережень художниці про життя у вільній Укра- одне зробити, прочитавши її мудрі листи: вчитись
їні та США після поїздки 1997 р.: «У Вас нарід звик прожити своє життя так, як прожила його ця Краси-
бути, як вівці, яких стрижуть і лупцюють, а вони без- ва Жінка з великого українського роду Кричевських.
мовно гнуть спини. Нам усе це зрозуміло – нема Надруковані листи повчальні: людина народилася
ніде ідеальної держави, країни і т. п. Але не зважа-
для щастя, але його потрібно здобувати чесною пра-
ючи на розмаїті мінуси, Америка усе таки країна за-
цею в ім’я Добра на Землі!
конів, за якими більшість громадян живуть і підко-
ряються цим законам […]». Кор. редакції

115
ПАМ’ять

ГРИГОРІЙ МІЩЕНКО
(15.04.1940–30.10.2019)
30 жовтня 2019 р., на 80-му році пішов із життя ко замешкав у Боярці, де явив світу доробок як ху-
знаний художник, мистецтвознавець, публіцист дожника і мистецтвознавця – у цей час відбулося
Міщенко Григорій Григорович. Творчість мистця в його становлення як мистця. У 1990-х рр. працював
національному образотворенні заповнює мало до- редактором відділу теорії та аналізу образотворчос-
сліджену сторінку історичного буття України другої ті оновленого журналу «Образотворче мистецтво».
половини ХХ ст. Григорій Міщенко – уродженець У 1999 р. став членом НСХУ. Творча спадщина
Приазов’я. 15 квітня 1940 р. в селищі Куйбишеве За- автора з теорії образотворчості складає близько
порізької області він уперше побачив світ. Його бать- 500 розвідок, чекає на видання літературно-публі-
ка-фронтовика сталінський режим репресував на цистичний твір «Саварка. Роки і роздуми». Тематика
десять років; звідти той не повернувся. Матір і її рід- творів мистця пронизана національною ідеєю від-
ну сестру 1947 р. ув’язнили на п’ять років. Малоліт- творення і збереження для нащадків героїчної ми-
ній Григорій, як син «ворогів народу», став вихован- нувшини України. Він звертається до історичної те-
цем дитячого будинку. Допитливий підліток любив матики, присвяченої козацтву, працює над компо-
малювати, навчився грати на баяні, здобув середню
зиціями серії «Жіноча доля». Окрім цього, автор не
музичну освіту в культосвітньому технікумі Меліто-
полишає жанру пейзажу, де не тільки оспівує ма-
поля. Навчався в Харківському художньому учили-
льовничі куточки України, а й передає особливості
щі, Харківському художньо-промисловому інститу-
сільської архітектури в серії «Українські хати». Не об-
ті (1963–1968) в українських художників: Бориса Ко-
минав Григорій Міщенко і жанру портрета, що спря-
сарева, Василя Єрмилова, Михайла Зубаря, одного
мований на дослідження характерів українців. Твор-
з очільників руху бойчукістів 20–30-х рр. минулого
чість майстра пензля, наповнена глибоким інтелек-
століття. Дипломною роботою студента стала кар-
туальним змістом, пронизана правдою мистецтва і
тина «Запорозьке козацтво та Червоне козацтво» –
розпис для історико-меморіального заповідника життя, являє самобутнє явище в сучасній українській
острова Хортиця. Проте хрущовська «відлига» ми- образотворчості, і за це йому – вдячна пам’ять май-
нула, почався період «приморозків», і на козацьку бутніх поколінь.
тематику впала заборона. Національна спілка художників України
У творчій біографії Г. Міщенка 1970 – 1980-і рр. були Редакція журналу
найважчими, бо він потрапив під нагляд КДБ. Міщен- «Образотворче мистецтво»

116
#4 19

Сергій Гнойовий
(05.10.1954–23.09.2019)
На 65-му році завершилося земне життя заслуженого художника України Сергія Миколайовича Гно-
йового. Народився мистець 5 жовтня 1954 р. в с. Рибці, що біля Полтави. У 1975–1979 рр. навчався в Ле-
нінградському художньому училищі імені В. Сєрова. Протягом плідного творчого життя художник виро-
бив власний самобутній стиль, свою художню мову. У його творах сучасність співіснує з минувшиною.
Головними героями Гнойового є прості селяни та їхній побут. Однією з головних якостей художника ста-
ло вміння підносити ці образи до рівня ликів в іконах. Жінки з глиняним посудом у яскравих хустках зву-
чать велично і монументально. Художник працював на контрасті світлого і темного, але світле завжди
перемагало.
Його твори житимуть у вічності, берегтимуть пам’ять про талановитого майстра.

Полтавська організація НСХУ

Іван Шутєв
(23.10.1933–23.09.2019)
23 вересня цього року на 85-му році життя відійшов у засвіти Шутєв Іван Михайлович, яскравий
представник закарпатської школи живопису, народний художник України, учень Й. Бокшая і А. Ерделі.
Уродженець Ужгорода, справжній син своєї землі, він увічнив для нащадків майже всі старовинні дерев’яні
церкви Закарпаття. Художник був різножанровим пейзажистом. На його довершених ліричних полотнах
застигли гірські панорами рідних мистцю Карпат і узбережжя Чорного моря, карпатські села і міські кра-
євиди Ужгорода, Москви, Будапешта, Бухари, Самарканда. Іван Михайлович був також одним з найбільш
плідних і витончених майстрів натюрморту. Його твори вирізняються артистизмом виконання, сміливим
колоритом, реалістичною виразністю станів природи.
Плачуть гори і люди за талановитим майстром пензля, що так поетично прославляв красу цього світу.
Вічна пам’ять!

Закарпатська організація НСХУ

117
ПАМ’ять

ОЛЕКСАНДР БОРОДАЙ
(15.09.1946–08.11.2019)
Зі скорботою повідомляємо мистцям та колегам сумну звістку про
те, що 8 листопада 2019 р. нас залишив український живописець,
монументаліст, графік, емальєр – Олександр Бородай. Він народився
в Дніпропетровську. Випускник майстерні монументального
живопису професора, академіка Тетяни Яблонської в Київському
державному художньому інституті. Навчався у В.  Забашти,
Л. Вітковського. Мистець неодноразово представляв Україну на
художніх виставках у Швеції, Угорщині, Румунії, Німеччині, Канаді
та США.
Засновник вітчизняної школи емальєрства, Олександр Бородай залишив наступним поколінням
високомистецьку спадщину. Відродив техніку гарячої емалі, досягнувши в ній професійних вершин.
Започаткував новий напрям у вітчизняному монументально-декоративному мистецтві – емалі в
архітектурному середовищі (оформив Головну обсерваторію НАН України, станції метро «Видубичі»,
«Осокорки»). Олександр Андрійович заснував першу майстерню гарячої емалі на кафедрі образотворчого
мистецтва Київського університету ім. Б. Грінченка. Мистець сформував нову генерацію емальєрів, попу-
ляризував цю техніку. Став співзасновником Міжнародного фестивалю емалі в Україні та музею емалі в
м. Дніпрі. Твори мистця стали потужним внеском до скарбниці національної культури України.
О. А. Бородай пішов у вічність та перетнув простір часу, залишившись для нас у своїх видатних творах.
Будемо пам’ятати його як яскраву, талановиту особистість, багатогранного та віртуозного мистця. 

Національна cпілка художників України

ЮЛІЙ СИНЬКЕВИЧ
(08.04.1938–23.09.2019)
Поважаємо та пам’ятаємо Юлія Львовича Синькевича, щиро співчуваємо цій непоправній втраті коле-
гам, близьким та рідним. Скульптор покинув цей світ 23 вересня 2019 року.
Народився Ю. Синькевич 8 квітня 1938 року в Києві. Закінчив Київський художній інститут. Провідний май-
стер працював у галузях станкової, монументально-декоративної та монументальної скульптури. Автор ба-
гатьох пам’ятників в Україні, Росії, Німеччині, Франції, Китаї, Греції, Угорщині та ін. Його велика заслуга пе-
ред сучасним українським мистецтвом – багаторічна діяльність засновника і куратора скульптурних сим-
позіумів в Україні та за кордоном. Завдяки мистцю українська пластика була представлена на гідному рівні.
У спадок українській культурі переходять твори «шістдесятника», а також його творче осмислення сві-
тової скульптури. Передані Юлієм Львовичем враження внутрішньої свободи у творах залишаються для
простору споглядання прийдешніх поколінь. Мистець залишиться в пам’яті як романтик, гуманіст та
оптиміст.

Національна спілка художників України

118
#4 19

ЄВГЕН НАЙДЕН
(09.03.1943–03.06.2019)
3 червня 2019 р. пішов у засвіти заслужений художник України Євген Найден.
Народився Євген Семенович Найден в 1943 р. в м. Ойрот-Тура Алтайського краю. Закінчив Пензенське
художнє училище ім. К. Савицького. Працював у галузі графіки та живопису. Учасник всеукраїнських,
обласних і зарубіжних виставок, багатьох живописних пленерів. Протягом багатьох років був членом
правління Черкаської обласної організації НСХУ, доклав чимало зусиль для її становлення. Твори мист-
ця зберігаються в музеях України та приватних колекціях в Україні й за кордоном. Завжди толерантний,
ввічливий і надзвичайно закоханий у мистецький світ. Таким він назавжди залишиться в пам’яті колег,
друзів та рідних.

Черкаська організація НСХУ

Відійшов у вічність
Юрій Ларіонов
(14.06.1946–17.09.2019)

Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури повідомляє, що раптово відійшов у


вічність старший викладач кафедри рисунка, один з кращих випускників академії, учень проф. І. Селівано-
ва, А. Чебикіна. Принциповий, авторитетний, вимогливий, Ларіонов вів основи рисунка на перших двох
курсах академії, маючи тверде переконання, що ця мистецька дисципліна є базовою на усіх факультетах і
курсах, що рисунок є основою образотворчого мистецтва і, звісно, формує художника та його світогляд.
Ларіонов був невтомним у творчих пошуках, брав участь у багатьох виставках в Україні та за її межами.
Скромний, товариський, він вносив в атмосферу колективу ту людяність і теплоту, що згуртовували членів
кафедри й додавали більшої віри, переконаності, бажання служити рідній мистецькій освіті, виховувати
студентів на тих високих традиціях, що забезпечували високий авторитет рідної Alma mater.
Нам бракуватиме душевного тепла, посмішки, слів підтримки нашого дорогого товариша.
Хай земля Тобі буде пухом, дорогий Юрію! Ти залишишся в наших споминах, пам’яті і подальшій творчій
праці колективу!

Кафедра рисунка НАОМА

119
ПАМ’ять
Оксана Шпакович, аспірантка ЛНАМ
Фото з вистави «Дім, де
розбиваються серця», 1987
Театр ім. М. Заньковецької

Мирон Кипріян Що нам залишив Мирон Кипріян?


28 листопада 2019 р. відійшов у вічність Мирон Ки- Варто згадати, що з 1965 р. Мирон Кипріян
пріян, головний художник Національного академіч- активно займався на волонтерських засадах
ного українського драматичного театру ім. М. Зань- створенням театрального музею у Львові, який
ковецької, народний художник України, лауреат На- йому успішно вдалося реалізувати в стінах Театру
ціональної премії України ім. Т. Шевченка, лауреат ім. М. Заньковецької. Окрім того, будучи віртуоз-
премії імені В. Клеха (США). ним колористом, майстер залишив досить великий
70 років роботи в театрі та близько 300 оформле- недосліджений живописний доробок. Картини
них вистав! Творча театральна спадщина Мирона Ки- двохтисячних років мають краєзнавчу цінність,
пріяна засвідчує не лише його працьовитість та від- адже Кипріян малював портрети своїх давніх зна-
даність справі. Найголовніше – це його новаторські менитих родичів та їхні маєтки; відомих сучасників
пошуки в контексті розвитку української та світової (письменників, режисерів, драматургів), з якими
сценографії, оскільки художник-мислитель є одним разом працював. Він провадив генеалогічні дослі-
із перших, хто творив у 1950–1960-х рр. революційну дження, писав автобіографію та видав серію мему-
«дієву сценографію». Образно-стилістичні особливос- арних книжок, а також альбоми з власним творчим
ті творчості М. Кипріяна – це тонке переосмислення доробком.
драматургії, лапідарність, багатозначність чорної ко-
робки сцени, наповненої лише площинами та окре-
мими деталями. З допомогою сценічного образу, ме-
тафори та символіки художник виявляв глибину та
духовну енергію постановки, а втілюючи образно-
асоціативні прийоми та підсилюючи домінуючі фор-
ми театрального дійства, він з легкістю маніпулював
сприйняттям глядача, відриваючи його від реальнос-
ті буття та занурюючи в чарівний світ драматургії.
Мирон Кипріян Важливим також є те, що у своїй театральній творчос-
Ескіз сценографії до вистави ті Кипріян поєднував європейське мистецтво та
«Традиційний збір» для осмислення націо­нальної форми, ідеї, її традиції, ви-
Драматичного театру ПрикВо,
1968 являв її духовну енергію і за допомогою образу-мета-
Картон, гуаш, аплікація, колаж фори підносив до узагальненої філософської думки.

120

Вам также может понравиться