Вы находитесь на странице: 1из 7

Павленко Ю. В.

Світоглядні засади космоархеологічної концепції Миколи Чмихова 19


СПб. : Логос, 2006. – 416 с.; Закс Л. А. Культурфилософская гии в 4-х томах. – СПб. : Алетейя, 2008. – Т. 1. Теория
вселенная М. С. Кагана: основания, территории, границы. культуры / отв. ред. Д. Л. Спивак. – С. 16–31.
К 90-летию выдающегося философа. – Ч. 1, 2 [Електронний 10. Савельева М. Ю. К вопросу о сущности так называемого
ресурс] / Л. А. Закс // Культурологический журнал. – «культурного поворота» в философии / М. Ю. Савельева //
2011/3(5); 2011–4(6). – Режим доступу : http://cr-journal.ru/ Фундаментальные проблемы культурологии в 4-х томах. –
rus/journals/. – Назва з екрана. СПб. : Алетейя, 2008. – Т. 1. Теория культуры / отв. ред..
6. Кондаков И. В. Российская культурология как феномен оте- Д. Л. Спивак. – С. 47–54.
чественной культуры [Електронний ресурс] / И. В. Конда- 11. Сапронов П. А. Русская философия. Проблема своеобразия
ков // Культурологический журнал. – 20011/4(6). – Режим и основные линии развития / П. А. Сапронов. – СПб. : ИЦ
доступу : http://cr-journal.ru/rus/journals/104.html. – Назва з «Гуманитарная академия», 2008. – 431 с.
екрана. 12. Смирнов И. Хлам текстов. (Мусор, эмоции и философия) /
7. Межуев В. М. Как возможна наука о культуре (культуроло- И. Смирнов // Логос. Философско-литературный журнал. –
гия)? / В. М. Межуев // Постижение культуры : концепции, М., 1992. – № 2. – С. 130–138.
дискуссии, диалоги : Ежегодник. – М., 1998. – Вып. 7. – 13. Флиер А. Я. Культурогенез / А. Я. Флиер. – М. : РИК, 1995. –
С. 180–201; Межуев В. М. Размышление о культуре и куль- 128 с.; Флиер А. Я. Историческая культурология как об-
турологии: культурология в контексте современного гума- ласть знания [Електронний ресурс] / А. Я. Флиер // Культу-
нитарного знания [Електронний ресурс] / В. М. Межуев // рологический журнал. – 2011/2(4). – Режим доступу : http://
Культурологический журнал. – 2011/2 – 2(4). – Режим до- cr-journal.ru/rus/journals/. – Назва з екрана.
ступу : http://cr-journal.ru/rus/journals/. – Назва з екрана. 14. Флиер А. Я. Современная культурология: проблемы, воз-
8. Орлова Э. А. Введение в социальную и культурную антро- можности, задачи [Електронний ресурс] / А. Я. Флиер //
пологию : учебное пособие / Э. А. Орлова. – М. : Изд-во Сетевое сообщество «Российская культурология». Персо-
МГИК, 1994. – 214 с. нальная страница автора. – Режим доступу : http://culturalnet.
9. Резник М. Ю. Культурология в системе наук о культуре: но- ru/main/person/626C. – Назва з екрана.
вая дисциплина или междисциплинарный проект? / 15. Williams R. Keywords: A Vocabulary of Culture and Society /
М. Ю. Резник // Фундаментальные проблемы культуроло- R. Williams. – Glasgow : Fontana/Croom Helm, 1976. – 286 р.

R. Demchuk

CULTUROLOGY: TEXTS AND CONTEXTS


The article is written to the 20th anniversary of the Department of Culture Studies NaUKMA, examines
the way, specific problems and the formation of cultural knowledge as a new type.
Keywords: culture, Сultural Studies, text, context, reflection, Department of Culture Studies.
Матеріал надійшов 13.02.2012

УДК 902+008](092)

Павленко Ю. В.

СВІТОГЛЯДНІ ЗАСАДИ КОСМОАРХЕОЛОГІЧНОЇ КОНЦЕПЦІЇ


МИКОЛИ ЧМИХОВА
Стаття присвячена творчим пошукам Миколи Чмихова, який ґрунтовно досліджував уявлення
давніх людей про Всесвіт та вперше в Україні відкрив космоархеологію як науковий напрям.
Ключові слова: археологія, космоархеологія, Всесвіт, Микола Чмихов.

З роками, що, на жаль, плинуть занадто швид- багато новаторських ідей, які значною кількістю
ко, краще усвідомлюєш масштаб космоархеоло- колег не завжди сприймались. І дискутувати там
гічної концепції М. Чмихова, з яким нас по- було багато з чого. Пам’ятаю його розмову з
в’язувала багаторічна дружба і наукова спів- моїм у ті роки шефом, В. Ф. Генінгом. Володи-
праця. Ця дружба почалася із суто наукового мир Федорович доброзичливо і з зацікавленням
спілкування. Річ у тім, що у Миколи завжди було сприймав думки М. Чмихова, але радив йому об-
© Павленко Ю. В., 2012
20 НАУКОВІ ЗАПИСКИ НаУКМА. Том 127. Теорія та історія культури

ґрунтувати їх докладніше. І таке обґрунтування рії людства, з якої випливали і його есхатологіч-
було б і поглибленішим, і розгорнутішим, якщо ні переконання. На той час, як я розумію, у нього
б його земний шлях не обірвався на 41-му році вже склалось цілісне уявлення з цих питань, яке,
життя. Вчений помер 26 квітня 1994 р. до певної міри, було відбито у його працях на-
Ідеї М. Чмихова значно випереджували мож- ступних років [18; 19; 20; 21].
ливості сучасної науки їх неспростовного дове- М. Чмихов був щиро відданий дослідженню
дення. Тому багато з них залишились у вигляді давніх культур і світогляду первісних людей, які,
гіпотез, які, крім нього, важко кому обґрунтува- як то стає дедалі зрозумілішим, єдність природно-
ти. Адже ж у вітчизняній археології він був єди- космічних процесів і життя людей відчували
ний, хто вільно володів, крім, зрозуміло, власне глибше, ніж ми. Це органічно поєднувалося у
археологічних матеріалів, ще й даними астроно- нього з осягненням глобальних, часом трагіч-
мії. Адже ж у студентські роки він працював в них, змін, що на наших очах відбуваються з при-
обсерваторії Київського державного університе- родою і людством. І сьогодні ми гостро відчува-
ту ім. Т. Г. Шевченка і впродовж усього життя ємо кризовий стан, в якому перебуває людство
вивчав цю науку. А без ґрунтовних знань галузі та екологія планети, більше того – проблематич-
астрономії думки М. Чмихова до кінця усвідо- ність нашого подальшого існування. Це відчуття
мити важко. визначається не тільки, а подекуди і не стільки,
Нещодавно по телебаченню, суто випадково, саме матеріальними факторами (зрештою, з цьо-
натрапив на цікаву передачу. В ній ішлося про го погляду ми живемо значно краще, аніж наші
гіпотезу однієї французької дослідниці, згідно з пращури за часів Давнини та Середньовіччя), а й
якою палеолітичні зображення тварин на стінці психологічним станом, пов’язаним як із рівнем
однієї з печер Південної Франції (при долині добробуту, так і з безліччю інших параметрів,
р. Рони), на перший погляд цілком хаотичні, від- зокрема, з ідейно-ціннісною кризою людського,
повідають розташуванням сузір’їв, які б було ви- вживаючи термін К. Ясперса, «буття-у-світі».
дно в певний сезон року, якщо б відповідної Водночас не варто, мабуть, недооцінювати
стінки не було б. Не маю сумнівів, що ця дослід- високу ймовірність впливу на наше сьогодення,
ниця і Микола порозумілися б – на ґрунті космо- на минуле і майбутнє людства ще майже не до-
археології, котра, як науковий напрям, лише ви- сліджених космічних сил. Адже ж сучасна наука
никає. Між тим, і в цій галузі є визначні здобут- все більше переконується в тому, що паралельно
ки. Достатньо згадати присвячені дослідженню з нашим, тримірночасовим, існують й інші ви-
Стоунхенджа праці британських археологів міри буття, які можуть впливати на наш світ і на-
Дж. Хокінса [15; 16] та Дж. Вуда [6]. І честь очно навіть інколи з’являтися в ньому (НЛО,
М. Чмихову, що, крім іншого, він був одним із «кола на полях» в Англії та деяких інших краї-
перших (не виключаю, що на такому рівні і пер- нах тощо). Для містики це переконання було вза-
шим), хто почав досліджувати відповідну про- галі «альфою» і «омегою» з найдавніших часів.
блематику у вітчизняній науці. Навряд чи хтось заперечуватиме взаємозв’я-
Ще за життя М. Чмихова його ідеї викликали зок космічних, природно-кліматичних та соціо-
палке захоплення у одних і категоричне несприй- культурних процесів, про що ще на початку ХХ ст.
няття в інших. І це цілком зрозуміло: дослідник, писав О. Чижевський [17]. Людство мешкає на
археолог за фахом, постійно виходив за межі поверхні планети Земля, де тектонічні та кліма-
своєї науки, прагнучи досягти цілісного розу- тичні зрушення так чи інакше залежать від кос-
міння історії людства на тлі глобальних при- мічних процесів (активність Сонця, взаєморозта-
родно-кліматичних та власне космічних зру- шування планет, а відтак і гравітаційних та елек-
шень. І масштабність глобальних змін сьогоден- тромагнітних сил у Сонячній системі, можливих
ня, – не тільки, і навіть не стільки суспільно- зустрічей з астероїдами, великими метеоритами
економічних, скільки планетарних екологічних, чи малими кометами – як та, що спричинила при-
природно-кліматичних, – він відчував надзви- близно 60 млн років тому загибель майже всієї
чайно гостро й емоційно. фауни (динозаври, що панували на Землі до того
Пам’ятаю, як у перерві під час проведення десь біля 40 млн років) і флори мезозойської до-
конференції «Духовна культура давнього насе- би. Так само нема підстав відкидати думки про
лення України» [8] на базі наукових установ те, що давні люди по-своєму, чуттєво-образно,
Києво-Печерського історико-культурного запо- відчували цей зв’язок. Це відчуття відбивалося у
відника у травні 1989 р. ми з ним прогулювалися їхніх міфах, обрядах та ритуалах, культових спо-
чарівною територією цього священного для всіх рудах та орнаментальних системах.
нас монастиря. І Микола, – який був у надзви- Загальновідомо, яку величезну роль космого-
чайно схвильованому стані, – палко викладав нічні, астральні, солярні тощо перекази відігра-
мені свою концепцію взаємозв’язку космічних вали у релігійно-міфологічній свідомості давніх
зрушень, планетарних кліматичних змін та істо- людей. Так само доведено, що система Зодіаку –
Павленко Ю. В. Світоглядні засади космоархеологічної концепції Миколи Чмихова 21

сукупності 12-ти сузір’їв, розташованих уздовж світоглядно-філософські питання про Всесвіт та


екліптики – великого кола небесної сфери, по місце в ньому людини, смерть та безсмертя, ци-
якому Сонце здійснює свій хід (як ми його бачи- клічність та незворотність подій історії Космосу,
мо) протягом року, – була розроблена ще в нео- природи та людства.
літичні часи, за умов утвердження землеробсько- Світоглядні питання, над вирішенням яких
скотарського господарства на Близькому Сході. працював М. Чмихов, стояли споконвіку так са-
Звідти вона поширилась по всьому Старому мо, як вони стоять і нині, і у справі їх розуміння
Світу, можливо, навіть до Далекого Сходу (по- ми сьогодні не небагато випередили наших пра-
чинаючи з Північного Китаю) включно. Тому щурів. Сучасне людство, після просвітницько-
започатковані М. Чмиховим систематичні по- гегельянсько-позитивістсько-марксистської са-
шуки зоряно-зодіакальної символіки на посуді мовпевненості XVIII – ХІХ ст., а, частково, і ХХ
та інших артефактах давніх культур, як і спроби ст. (радянський «марксизм-ленінізм», неопози-
тлумачення окремих зображень на них, спираю- тивізм, переважно північноамериканський нео-
чись на міфологічні сюжети, є цілком обґрунто- лібералізм), тільки починає усвідомлювати, який
ваними. величезний шар досвіду сотень попередніх по-
Так само не лише повністю виправданою, а колінь воно не помічало впродовж панування
навіть більше – по-справжньому новаторською, класичної, що походить від Ф. Бекона і Р. Декар-
є спроба реконструювати уявлення давніх меш- та, раціоналістично-емпіричної парадигми Но-
канців Передьоазійсько-Східносередземномор- вого часу. Так, ми поступово втратили відчуття
сько-Причорноморського макрорегіону щодо єдності людини з Космосом, яке було притаман-
подій минулого, уявити і засобами міфологічно- не не лише первісності, а й давнім і середньо-
го мислення відтворити етапи розвитку – те, що вічним цивілізаціям, включно з добою Відро-
М. Чмихов називав «щаблями епох» [20, с. 31– дження.
108; 19, c. 35–142]. Це, зокрема, стосується по- Важливою заслугою М. Чмихова було його
слідовності господарсько-культурних винаходів наполегливе прагнення прорвати завісу часу і
та глобальних і регіональних катастроф, які з то- уявити духовний світ тих, далеких від нас, тися-
го чи того часу, в той чи той спосіб збереглися в чоліть. А для цього замало самих лише наукових
пам’яті наступних поколінь. даних і теоретичних побудов. Потрібна ще неа-
Це, передусім, міфи про потопи, підґрунтям бияка сила уяви, на «продуктивних здібностях»
яких були не лише величезні паводки, які періо- якої свого часу наголошував здавалося б цілком
дично відбувалися у Нижній Месопотамії (що, раціоналістичний філософ І. Кант. Без сили і
зокрема, у 20-х роках на матеріалах давнього гнучкості уяви ми ніколи не будемо спроможни-
Ура виявив британський археолог Л. Вуллі [7]), ми осягнути Всесвіт як цілісність і побачити в
а й прориви (як наслідок танення величезних ньому нашу Землю та нас, нашу історію і сього-
крижаних масивів наприкінці льодовикового пе- дення на ній.
ріоду) морських вод (з Індійського океану до Спираючись на самі факти та їх тлумачення
Червоного моря та затоплення акваторії сучасної за усталеними методологічними схемами, ми
Перської затоки; з Атлантики, утворюючи Гі- можемо продукувати нове знання лише у визна-
бралтарську протоку, до Середземного моря чених цими схемами концептуальних межах.
(у ІХ чи VІІІ тис. до н. е.), та з нього до Чорного, Прорив у невідоме обов’язково пов’язаний зі
внаслідок чого утворилися сучасна узбережна зміною ракурсу погляду на предмет досліджен-
лінія Чорного моря та Азовське море (VI тис. ня, а останнє можливо лише за умов включення
до н. е.)). Затоплення величезних територій, що в творчий пошук усіх (наскільки це можливо)
до того були суходолами і де, за часів пізнього духовних властивостей людини. Не лише її
палеоліту, мезоліту, частково, і неоліту, вирувало знань і розуму, а й уяви, мрійності, сили волі,
людське, як і будь-яке інше, життя, залишилось любові до рідної землі та її минулого, глибокої
у пам’яті людей у вигляді міфів, що у «спресова- поваги до предків і їхнього досвіду, врешті-
ній» формі відбивали реальні події. Зрозуміло, решт – відповідальності перед пращурами, су-
що люди сприймали такі катаклізми як катастро- часниками і нащадками, Буттям (Всесвітом, Бо-
фи всесвітнього масштабу, як «Всесвітній по- гом) як таким.
топ», що відбилося у прадавніх міфах. І, в певно- Західноєвропейська культура ХІХ–ХХ ст.
му сенсі, це було саме так. прагнула подолати обмеженість раціоналістич-
Отже, у творчості М. Чмихова знаходимо по- но-розсудливо-меркантильного розуміння сут-
диву гідну за масштабом задуму програму ціліс- ності людини, яке утвердилось за доби Про-
ного осмислення стародавньої історії на базі світництва і продовжувало модифікувати, у ви-
синтезу методів і даних суспільно-історичних та гляді, насамперед, гегельянства, позитивізму та
природничих наук. Навіть більше: вона є свідо- марксизму і у ХІХ ст., через розробку теми ірра-
мо підпорядкована прагненню розв’язати вічні ціонально-позасвідомого підґрунтя її сутності
22 НАУКОВІ ЗАПИСКИ НаУКМА. Том 127. Теорія та історія культури

(М. Мен де Біран, німецькі та інші романтики, зуміло, оскільки у 30-х – 50-х роках минулого
А. Шопенгауер, Р. Вагнер, Ф. Ніцше, З. Фрейд, століття розвиток первісного суспільства можна
К. Г. Юнг тощо). було уявити ще, порівняно з нашим часом, лише
На відміну від такого підходу, вітчизняна фі- у найзагальніших рисах, досить схематично. На
лософська думка, починаючи з Г. Сковороди і відміну від нього, М. Чмихов здійснює сміливу
П. Юркевича (Ф. Достоєвський, В. Соловйов, спробу за даними археології, етнографії, порів-
С. Булгаков, М. Бердяєв, Л. Франк, П. Флорен- няльно-історичного міфологієзнавства, астроно-
ський та ін.) намагалася розглядати людину пе- мії тощо осмислити цикли катастроф за доби
редусім у її відношенні до Бога як кінцевого первісності та найдавніших цивілізацій Сходу і
трансцендентного Абсолюта, часто-густо не пов’язати ці цикли як з етапами еволюції того-
приділяючи належної уваги соціально-еконо- часного людства, так і з циклічністю змін взає-
мічному, соціокультурному, природному, а через мозалежності обертання планет Сонячної систе-
нього і космічному вимірам її буття. ми та «поведінкою» самого Сонця відносно
Але паралельно з цими та іншими традиція- сузір’їв.
ми розуміння сутності і місця людини в безодні Як слушно доводив Микола, давні люди по-
Буття з початку ХХ ст. почав прокладати собі своєму відчували ці процеси і висловлювали їх
шлях і напрям певного синтезу природно-кос- символічно, як у міфах, так і в образотворчому
мологічних, соціокультурних та філософських мистецтві у малюнках, зокрема – орнаменталь-
знань, представлений такими величними поста- них, пластиці тощо. І між міфологічними уяв-
тями, як К. Ціолковський, В. Вернадський, леннями та такого роду зображеннями, як ті та
О. Чижевський, П. Тейяр де Шарден. У межах інші вдається реконструювати, встановлюється
цього напряму людина осмислюється як орга- досить чітка кореляція. Причому ці символи та
нічний елемент (що закономірно виникає) буття їхні структури відповідають не лише формам та
Всесвіту; і не просто жива і розумна, здатна до змісту людської свідомості на архетипічному
самоорганізації і саморозвитку істота, а свого рівні несвідомого, а й, так би мовити, інформа-
роду «авангард» його космічної еволюції. ційному підґрунтю Всесвіту, що додатково, – на
Про те, що Всесвіт має не лише поки що нам найглибшому рівні, – єднає Людину з її культу-
мало зрозумілий, інформаційний (а відтак і ду- рою з Космосом, чи не найважливішим аспектом
ховній) вимір, стверджує і теорія синергетики, якого є біблійна Софія, Премудрість Божа, яку
розроблена в останні десятиліття ХХ ст. брюс- сучасна «позитивна» наука відкрила для себе як
сельською школою І. Пригожина. Вона вихо- його інформаційну складову.
дить із положення про те, що будь-яка система Ми, як і наші далекі пращури, живемо у світі
має періоди стабільності та нестабільності, ко- культури. Через нього, і тільки за його посеред-
ли вона опиняється в неврівноваженому стані ництва, ми сприймаємо й усвідомлюємо два інші
(точки біфуркації). Цей стан може привести до світи – явленої нам об’єктивної, або емпіричної
її деструкції, але з нього можливі ті чи інші, зо- дійсності і глибинної першореальності буття, що
крема і продуктивні виходи – на вищий рівень є присутньою в нас самих і через нас (як і через
самоорганізації. усе інше, що ми сприймаємо як дійсність), явленої
У соціокультурних системах можливості по- світу. Іншими словами, світи трансцендентний і
долання об’єктивно закономірних станів неста- феноменальний (іманентний), або світи горній і
більності передусім залежать від здатності людей дольний, сакральний і профаний опосередкову-
прийняти правильне рішення та згуртуватися для ються у третьому світі – світі культури, і тільки в
досягнення правильної мети. Отже, привернення ньому і через нього розкриваються нам.
уваги до факту катастроф, що (як це усвідомлю- Цей світ культури, альтернативний виклику
вав ще видатний французький натураліст кінця безодні трансцендентного і хаосу іманентного
XVIII – початку ХІХ ст. Ж. Кюв’є) періодично буття, виступає універсальним медіатором між
відбуваються на нашій планеті, зовсім не супе- нами і двома сферами Буття, що є наявними пе-
речить високому розумінню людини як вільної ред нами й у нас самих. Через нього вони одер-
особистості, здатної до правильного вибору стра- жують людиноспіврозмірні цінність і зміст. То-
тегії поведінки. Адже ж розуму у нас, мабуть, все му світ культури, як те обґрунтував С. Б. Крим-
ж таки більше, ніж у динозаврів. ський, конституюється як Ціннісно-смисловий
Велике значення катастроф у житті суспіль- Універсум [10, c. 13]. Цей Універсум включає і
ства, викликаних як зовнішніми обставинами, природний (як антропологізований), і соціаль-
так і так званим людським фактором, підкреслю- ний (цивілізаційний) моменти, сфокусовані в
вав провідний англійський філософ історії його центральному компоненті – особі-монаді,
ХХ ст. А. Дж. Тойнбі. Однак його розгляд цих не тільки органічно пов’язаної зі світом симво-
явищ обмежувався добою цивілізацій, тобто в лічно-образним, а, в певному сенсі, є його репре-
межах останніх п’яти тисячоліть. Це цілком зро- зентантом.
Павленко Ю. В. Світоглядні засади космоархеологічної концепції Миколи Чмихова 23

Ціннісно-смисловий Універсум заявляє про лозмістовним багатством, поданим нам у вигляді


себе через певні символи-образи, що розкрива- системи символів. Останній, власне, і розкрива-
ються через певні форми світосприймання окре- ється через інтерпретацію цих образів-символів
мих великих соціокультурних континуумів на та їх структур – архетипів культури [11].
різних етапах їхнього історичного шляху. Таки- Для Г. Сковороди, як людини східнохристи-
ми, приміром, були розкриті Е. Ауербахом, а слі- янської культурної традиції, цим світом символів-
дом за ним С. Авєрінцевим символічно-образні, архетипів виступає саме Біблія. Але для людей
архетипічні моделі світу як упорядковано- інших цивілізаційних, як і первісних, світів у та-
структурованого самодостатнього Космосу – кій якості будуть виступати інші смислоутворю-
в античної, і як вічно рухомого, такого, що долає вальні у межах їхніх культурної традиції тек-
власні межі у своєму русі до визначеної Богом сти – Коран для мусульман чи Веди для індуїс-
мети Оламі – у традиції біблійній [2; 1]. тів. Тому, мабуть, сьогодні, за умов діалогу і
Це радикально ставить питання про «інако- взаємопросякнення великих духовних традицій
вість» буття за межами історично варіативного людства, мова мала б йти про пошук глибинні-
Ціннісного-смислового Універсуму, інакше ка- ших, загальнолюдських символічно-ціннісно-
жучи – про Хаос феноменального і Безодню змістовних архетипічних праформ, яким були б
трансцендентного буття. Останнє – «Ungrund» співпричетні духовні надбання різних частин
Я. Бьоме, що розуміється як абсолютна безмір- людства, глибоко укорінені в найдавніших ша-
ності і безкраїсть, – дістало фундаментальну рах первісної культури [12]. Подібне питання,
розробку у філософії М. Бердяєва, який інтер- виходячи з психоаналітичного досвіду, вже по-
претував його як первинну свободу в зоні онто- ставив К. Юнг у своїй концепції архетипів ко-
логічної потенційності [3, c. 432–433]. Цю транс- лективного несвідомого [22].
цендентну Безодню можна усвідомлювати і в Зрозуміло, що за ідеями і І. Канта, і Г. Сково-
аспекті її безмірної повноти можливостей, розу- роди стоїть платонізм із його концепцією світу
міння чого можемо, так би мовити, «між рядка- ідей як змістомістких самодостатніх і формоут-
ми», побачити в працях М. Чмихова. ворювальних сутностей. Проте для Платона світ
Уявляючи духовний світ Миколи не лише за ідей і був структурно-сутнісною основою транс-
його численними науковими працями, а й завдя- цендентного-сакрального буття, тоді як для Пло-
ки багаторазовим бесідам із ним (у них він мав тіна та інших неоплатоників, тим більше для
можливість висловлюватись відвертіше, ніж у представників християнського платонізму, ці
книжках і статтях, абсолютна більшість яких, – «ідеї» виступали у якості «думок Божих», спів-
цього не варто забувати, – вийшла за радянських відносячись у теологічній традиції або з Лого-
часів), можу констатувати, що його світогляд сом як Сином Божим, Другою іпостассю Святої
різними гранями був дотичним до уявлень на- Трійці, або із Софією, Премудрістю Божою, яка
званих на попередніх сторінках мислителів. То- набувала у творах таких релігійних мислителів,
му зрозуміло, чому свою книгу, яка за задумом як отці Павло Флоренський [14, c. 326–391] і
мала мати назву «Від яйця-райця до ідеї Спаси- Сергій Булгаков [4, c. 186–189], характеру чет-
теля» (під цією назвою вона й надрукована у вертої, хоча і не рівної трьом першим, іпостасі.
2001 р.), він у 1990 р. видав під назвою «Истоки Для І. Канта ж світ апріорних форм мислен-
язычества Руси». ня, як і для Г. Сковороди символічний світ Біблії,
І тут не зайве згадати двох видатних мислите- виступає саме в якості самостійного, але власне
лів XVIII ст., що репрезентували різні лінії духо- людського, буття, через і за допомогою котрого
вного розвитку християнського світу – Імануіла тільки і можливі наші орієнтація і діяльність
Канта і Григорія Сковороду. Вони обидва (але у світі. Їхні погляди висвітлюють різні аспекти
кожний по-своєму) усвідомили відмінність люд- того, що С. Кримський об’єднує в категорії
ського пізнання, ширше – світосприймання, від Ціннісно-смисловий Універсум як культурно ви-
напередзаданих для кожної людини трансцен- значеної єдності.
дентально-символічно-образних конструкцій, Кантівський апріорізм дістав надалі погли-
що лежать в основі і є обов’язковими передумо- блену розробку в культур-філософії неокантіан-
вами самого акта світо- і самопізнання. ства з його особливою увагою до проблеми цін-
Для І. Канта, як відомо, у якості таких кон- ностей і оцінок у культурі. Цей аспект ретельно
струкцій виступають простір і час, що є початко- розробляв патріарх Баденської школи неоканті-
вими, не визначеними досвідом (апріорними) анства В. Віндельбанд [5]. На думку цього філо-
формами нашого світосприймання, а також сис- софа, принципово можливі три типи оцінок: ло-
тема апріорних категорій мислення (причин- гічні (за критерієм істина – лож), етичні (добро –
ність, якість, кількість і ін.). Для Г. Сковороди ж зло) і естетичні (прекрасне – потворне). Відкіля
це – «третій світ», світ символів, квінтесенцією ці цінності беруться – таємниця, але загальність
якого у нього виступає Біблія з її неозорим смис- понять про Істину, Добро і Красу припускає їхнє
24 НАУКОВІ ЗАПИСКИ НаУКМА. Том 127. Теорія та історія культури

визнання в якості реальностей – якщо і не транс- не зводиться ні до трансцендентного, ні до фено-


цендентного (тим більше – не феноменального) менального аспектів буття.
то, принаймні, особливого, третього, ціннісно- В. Віндельбанд і Е. Кассірер, як представни-
символічного світу. ки й одні з завершувачів класичної новоєвропей-
Тим самим В. Віндельбанд підходить до релі- ської раціоналістичної традиції, розглядають
гійної проблематики і порушує питання про осо- цей внутрішньо соприродній людському духу
бливу категорію оцінок – релігійних, що засно- «третій світ» у тому його ракурсі, яким він звер-
вуються на понятті «святості». У ньому, на дум- нений у світ феноменальної, емпіричної дій-
ку німецького філософа, синтезуються і, якщо сності.
вжити гегелівський термін, «знімаються» оцін- Але Г. Сковороду, що завершує і переборює
кові підходи – логічний, етичний та естетичний. православну філолофсько-богословську тради-
Дещо інший розвиток кантівського апріоріз- цію Києво-Могилянської академії, цікавить пер-
му в площині культур-антропологічної пробле- шореальність буття, світ сакральний, «все ис-
матики знаходимо в у Е. Кассірера, представни- полняющее начало», той «мир в мире», який є
ка Марбурзької школи неокантіанства. Людина «вечность в тлении, жизнь в смерти, восстание
для нього у першу чергу є істотою символічною, во сне, свет во тьме, во лжи истина, в плаче ра-
яка сприймає й адаптує світ через властиву йому дость, в отчаяньи надежда» [13, c. 16].
систему символів, що самовідтворюються в Таким чином, можна сказати, що у філософії
культурі. Людина, порівняно з тваринами, завдя- Г. Сковороди та провідників німецького неокан-
ки перебуванню в символічному полі культури тіанства початку ХХ ст. В. Віндельбанда і Е. Кас-
«живе неначе у новому вимірі реальності». сірера ми знаходимо у певному сенсі подібне,
Вона живе «не тільки у фізичному, а й у симво- принаймні співмірне розуміння символічного
лічному універсумі. Мова, міф, мистецтво, релі- світу як окремої реальності, паралельної транс-
гія – частини цього універмуму, ті різні нитки, із цендентному (сакральному) чи феноменальному
яких сплітається символічна мережа, складна (профанному) світам. Так само Ціннісно-смис-
тканина людського досвіду. Весь людський по- ловий Універсум С. Кримського може розгляда-
ступ у мисленні і досвіді уточнює й одночасно тися як певний відповідник «символічного сві-
зміцнює цю мережу. Людина вже не протистоїть ту» філософії Г. Сковороди.
реальності безпосередньо, вона не зіштовхуєть- Історичний шлях людства позначається періо-
ся з ній віч-на-віч. Фізична реальність немов від- дами піднесень, важких випробувань, катастроф
окремлюється в міру того, як росте символічна і творення на руїнах попереднього життя нових,
активність людини» [9, c. 28–29]. вищих соціокультурних форм. І це відтворення
У цих роздумах не важко почути мотив, спів- відбувається на ґрунті певних інваріантних цін-
звучний словам Г. Сковороди щодо справжньої ностей та ідеє-образів як базових символів-
природи Біблії: «Мойсейский же, символичес- архетипів. Саме так їх розумів провідний україн-
кий, тайнообразный мир есть книга. Она ни в ський філософ сучасності С. Кримський, на жаль,
чем не трогает обитательного мира, а только сле- уже, як і М. Чмихов, покійний. У багатьох питан-
дами собранных от него тварей путеводствует нях їхні погляди дотичні, і Кримський позитивно
нас к присносущному началу единственно, как оцінював ідеї Миколи, які він знав за книгою
магнитная стрела, взирая на вечную твердь его». «Від яйця-райця до ідеї Спасителя».
І далі наш мандрівний філософ продовжує: «Ска- Отже, світогляд М. Чмихова, який, на жаль,
зано уже, что Библия есть мир символичный и він не встиг систематично викласти у текстовому
зверинец Божий, а люди, скоты, звери и птицы вигляді, органічно вписується у світову духо-
суть фигуры и херувимы, сиречь возики, везу- вність і глибоко укорінений в українській інте-
щие вечности сокровище» [13, c. 19, 24]. лектуальній традиції (Г. Сковорода, В. Вернад-
Звичайно, мова не йде про якесь передбачен- ський, С. Кримський та ін.). І цілком природньо,
ня Г. Сковородою ідей німецького неокантіан- що, беручись за складні наукові проблеми, він
ства. Загальним у них, по суті, є лише одне, але виходив саме з власних світоглядних позицій, от-
принципово важливе: визнання наявності основ- же, виступав не просто як вчений-емпірик, а як
ного для нашого сприйняття буття ціннісно- справжній мислитель, що інтерпретує факти під
символічного світу як особливої реальності, що кутом зору власного продуманого світогляду.

Література
1. Аверинцев С. С. Греческая «литература» и ближневосточ- 3. Бердяев Н. А. Дух и реальность. Опыт богочеловеческой
ная «словесность» / С. С. Аверинцев // Типология и взаи- духовности / Н. А. Бердяев // Бердяев Н. А. Философия сво-
мосвязь литератур древнего мира. – М. : Наука, 1971. – бодного духа. – М., 1994. – С. 432–433.
C. 220–224. 4. Булгаков С. Н. Свет невечерний / С. Н. Булгаков. – М. : Рес-
2. Ауэрбах Э. Мимесис / Э. Ауэрбах. – М. : Мысль, 1976. – 556 с. публика, 1994. – 415 с.
Нікішенко Ю. І. Місто та його повсякдення в контексті дослідницької (етнологічної) практики на кафедрі культурології... 25
5. Виндельбанд В. Философия культуры и трансценденталь- ні студії. – Вип. 1. – К. : Видавничий дім «КМ Akademіa»,
ный идеализм / В. Виндельбанд // Культурология. ХХ век : 1996. – С. 163–192.
Антология. – М. : Юрист, 1995. – С. 57–68. 13. Сковорода Г. Сочинения : в 2-х томах / Г. Сковорода. – М. :
6. Вуд Дж. Солнце, Луна и древние камни / Дж. Вуд. – М. : Мысль, 1973. – Т. 2. – 486 с.
Мир, 1981. – 269 с. 14. Флоренский П. А. Столп и утверждение истины / П. А. Фло-
ренский // Флоренский П. А. Соч. в 2-х томах. – М. : Правда,
7. Вулли Л. Ур халдейский / Л. Вулли. – М. : Издательство
1990. – Т. 1. – Ч. 1. – С. 326–391.
восточной литературы, 1961. – 251 с.
15. Хокинс Дж. Разгадка тайны Стоунхенджа / Дж. Хокинс. –
8. Духовная культура древнего населения Украины. Тезисы М. : Мир, 1973. – 256 с.
докладов научно-практической конференции – К. : Музей- 16. Хокинс Дж. Кроме Стоунхенджа / Дж. Хокинс. – М. : Мир,
ное объединение «Киево-Печерский государственный 1977. – 268 с.
историко-культурный заповедник». Институт археологии 17. Чижевский А. Л. На берегу Вселенной: Годы дружбы с Ци-
АН УССР, 1989. – 67 с. олковским. Воспоминания / А. Л. Чижевский. – М. : Мысль,
9. Кассирер Э. Опыт о человеке: введение в философию чело- 1995. – 715 с.
веческой культуры / Э. Кассирер // Проблема человека в за- 18. Чмихов М. О. Давня культура / М. О. Чмихов. – К. : Либідь,
падной философии : Переводы. – М. : Прогресс, 1988. – 1994. – 288 с.
С. 3–30. 19. Чмихов М. О. Археологія і давня історія України /
10. Крымский С. Б. Философия как путь человечности и М. О. Чмихов, А. М. Кравченко, І. Т. Черняков. – К. : Ли-
бідь, 1992. – 376 с.
надежды / С. Б. Крымский. – К. : Курс, 2000. – 308 с.
20. Чмихов М. О. Від яйця-райця до ідеї Спасителя / Микола
11. Павленко Ю. В. Символічний світ як реальність у Григорія Чмихов. – К. : Либідь, 2001 – 432 с.
Сковороди і у філософії ХХ ст. / Ю. В. Павленко // Софія. – 21. Чмыхов Н. А. Истоки язычества Руси / Н. А. Чмихов. – К. :
2009.– № 7. – С. 49–52. Либідь, 1990. – 384 с.
12. Павленко Ю. В. Ранні форми релігії та архетипічна структу- 22. Юнг К. Г. Архетип и символ / К. Г. Юнг. – М. : Ренессанс,
ра архаїчної моделі світу / Ю. В. Павленко // Культурологіч- 1991. – 304 с.

Yu. Pavlenko

IDEOLOGICAL PRINCIPLES OF CONCEPT


KOSMOARCHAELOGICALY OF MYKOLA CHMYCHOV
The article is dedicated to finding creative of M. Chmyhov, who thoroughly investigated the idea of old
people of the universe and the first in Ukraine opened kosmoarchaelogy аs a scientific field.
Keywords: archeology, kosmoarheology, The universe, Mykola Chmyhov.
Матеріал надійшов 20.02.2012

УДК 008:39](477-25)

Нікішенко Ю. І.

МІСТО ТА ЙОГО ПОВСЯКДЕННЯ В КОНТЕКСТІ


ДОСЛІДНИЦЬКОЇ (ЕТНОЛОГІЧНОЇ)
ПРАКТИКИ НА КАФЕДРІ КУЛЬТУРОЛОГІЇ НаУКМА
Матеріали цієї статті зачіпають проблему дослідження міської культури в процесі проходжен-
ня студентами-культурологами дослідницької (етнологічної) практики. Автор аналізує матеріал,
зібраний студентами під час проходження практики, і його актуальність для подальших наукових
досліджень, а також ставить питання щодо необхідності формування наукових методів з вивчен-
ня міського повсякдення та нових підходів до вивчення міста в контексті етнології.
Ключові слова: місто, культура повсякдення, дослідницька (етнологічна) практика, Київ.

Дослідницька (етнологічна) практика прово- постійно діючої експедиції, що працює за пев-


диться на кафедрі культурології впродовж до- ною програмою. Перші роки діяльність експеди-
сить тривалого часу, а з 2000 р. набула характеру ції була спрямована на дослідження традиційно-
© Нікішенко Ю. І., 2012