Індивідуальні завдання для заочного ф ту

3
ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ ДО МОДУЛЯ І
ВАРІАНТ 1
Завдання 1. Перекладіть текст за фахом.
ОБЛИГАЦИИ
Инвестиции в облигации – наиболее надежное вложение средств на
рынке ценных бумаг. Этот инструмент рекомендуется для тех, кому важна
полная сохранность капитала с доходом несколько выше, чем по вкладу в
банке.
Держатель облигации получает от своих инвестиций фиксированный
доход в форме выплаты процентов. Кроме того, во многих случаях облигации
продаются по цене ниже номинала (с дисконтом), а погашаются они заемщиком
по номиналу. Разница между ценой покупки и номинальной стоимостью –
также доход инвестора.
Этот инструмент очень похож на банковский вклад – деньги в него
вкладываются на определенный срок под заранее известный процент. Но у
облигаций есть два основных преимущества: как правило, более высокая
доходность по корпоративным выпускам облигаций и возможность забрать
деньги без потери набежавших процентов. Если при досрочном закрытии
срочного счета в банке проценты теряются, то инвестиции в облигации
полностью ликвидны – их всегда можно продать без потери причитающихся
процентов за каждый день владения облигацией.
Рынок облигаций – это рынок для консервативных инвесторов (в отличие
от рынка акций). Ценовые колебания на этом рынке несопоставимо малы по
сравнению с активной динамикой котировок акций. Для инвесторов главное –
это проценты (купонные выплаты), хотя изменение рыночной стоимости
облигации тоже влияет на доходность. Корпоративные облигации более
надежны, чем акции, и более доходны, чем банковские вклады.
4
Доходность корпоративных облигаций колеблется от 8 до 18% в
зависимости от надежности эмитента облигаций. На рынке обращается
большое разнообразие выпусков облигаций, из которых инвестор может
выбрать наилучшее для себя сочетание доходности и риска. Есть облигации
надежных, крупных компаний с небольшими купонными выплатами, есть
также «бросовые» облигации некрупных предприятий с высокими
процентными платежами. Особенно высока доходность по облигациям новых
небольших эмитентов, которые впервые выводят на рынок свои ценные бумаги.
Облигация – долговая ценная бумага. Купив облигацию компании-
эмитента, инвестор становится ее кредитором. Эмитент обязуется выплатить
держателю облигации по окончании срока ее обращения номинальную
стоимость облигации и заранее известный или легко прогнозируемый
стабильный доход в виде процентов от номинальной стоимости.
Облигации выпускают компании самых разных отраслей, а также банки.
Облигации можно продать в любой день или дождаться срока погашения
облигации эмитентом (срок облигации 3-5 лет). Накопленный доход по купону
и номинальная стоимость облигаций перечисляются на счет инвестора,
открытый у брокера.
Основные торги облигациями ведутся в Секции фондового рынка ММВБ.
Все основные биржевые данные по каждому выпуску облигаций
транслируются участникам торгов и доступны через торговые терминалы.
Завдання 2. Прочитайте уривок наукової статті, напишіть до нього

анотацію.
ПОДАТКИ ТА ІСТОРІЯ ЇХ ВСТАНОВЛЕННЯ
Початковим етапом виникнення податків як економічної категорії
постало формування держави й перехід від натурального господарювання до
грошового вираження. На ранніх етапах розвитку економічної думки під
податком розуміли без еквівалентний платіж, тобто громадяни, які сплатили
його, не отримували натомість від держави ні благ, ні особливих прав.
5
На певному етапі історичного розвитку людства податки взагалі не були
основними доходами держави. До XVII ст. податки мали тимчасовий характер,
вводились час від часу на визначені цілі. Така ситуація зберігалась у більшості
країн до останньої третини ХІХ ст. Оскільки першою функцією держави був
захист від зовнішнього ворога, то причиною перших постійних податків було
розширення масштабів воєнних дій, утримання регулярної армії. Ранні
теоретики називали податок викупом, який феодали сплачували за звільнення
від обов’язку захисту країни. Тому вважається, що податки породжені війною.
Історія цивілізації свідчить про те, що в різні періоди розвитку
суспільства вводились різноманітні податки – на землю, майно, прибуток, цінні
папери, спадщину та дарування, додану вартість, заробітну плату, акцизи,
подушні податки тощо. Найбільшого розвитку податки сягають при умові
розвинутої ринкової економіки. Вони стають об`єктивним елементом
фінансових відносин між державою та юридичними й фізичними особами.
Формується завершена модель податкової системи кожної держави
(визначаються методи й об'єкти оподаткування, ставки податків, строки їх
сплати, контроль за витрачанням).
З розвитком науки про державу виникла потреба у глибшому визначенні
щодо податків. Призначення постійного джерела доходів держави податки
набули в середині XVII ст., в цей період їх сплата була регулярною.
Сплата податків завжди призводила до зменшення доходів платника,
тому необхідно було теоретично обґрунтувати їх необхідність та визначити
основні принципи оподаткування. Французький вчений Монтеск’є визначив
податки як «частину, яку кожен громадянин віддає зі свого майна для того, щоб
забезпечити охорону тієї частини, що залишається в нього аби використати її з
більшим задоволенням». Проте найвидатніші представники класичної школи в
особі А. Сміта і Д. Рікардо глибше обґрунтували питання економічної природи
податків, їх зв`язку з послугами, яку надає держава. А. Сміт, зокрема,
стверджує, що податок – це сплата за послуги держави. Він був переконаний,
що продуктивною є праця лише в сфері матеріального виробництва, тому
6
об`єктом оподаткування повинні бути земельна рента, прибуток і заробітна
плата. Такої точки зору дотримувався і російський економіст М.І. Тургенев.
Значний вклад у теорію податків, особливо в обґрунтування принципів
оподаткування, вніс німецький вчений А. Вагнер. Він першим визнав
необхідність оподаткування капіталу. На початку 30-х років XX століття
податки на власність, тобто на капітал, посіли провідне місце в доходах
бюджетів багатьох економічно розвинутих країн Європи.
Італійський економіст Ф. Нітті звернув увагу на рівень оподаткування.
Він доводить необхідність скасування непрямих податків, тому що вони
скорочують споживання, а відповідно скорочується і виробництво. З огляду на
це почала досить активно досліджуватись проблема оптимальної ставки
податків. Американський економіст А. Лаффер встановив математичну
залежність доходів бюджету від ставок податків – збільшення податків за
рахунок підвищення ставок на певному етапі не компенсує скорочення доходів,
яке відбувається за рахунок зменшення бази оподаткування. За висновками А.
Лаффера високі податки зменшують підприємницьку активність, що
призводить до скорочення бази оподаткування.
Визначення економічної природи й суті податків пройшло в науці досить
складний шлях. Е. Селігман писав: спочатку податки розглядались як
подарунок урядові, потім були формою виконання прохання уряду, наданням
допомоги, пожертвою, потім виступали як виконання обов`язку, врешті –
примусовим платежем і наприкінці – обов'язковим внеском, визначеним урядом
чи встановленим парламентом за допомогою відповідного закону.
Завдання 3. Відредагуйте словосполучення.
Проводяться міроприємства, одностайне схвалення дістали, дякую вас,
здійснити вплив, вірний висновок, крупні недоліки, виписка з протоколу,
працював по фаху, покажчик якості, таким образом, ректор рахує, здійснював
роботу, на протязі двох годин, не мішайте працювати в аудиторії, в два часа
дня, опасний поворот, піклування за матір, згідно наказу, здійснити вплив,
міроприємства
7
Завдання 4. Перекладіть словосполучення.
Принимать участие, в знак благодарности, возложить расходы, в связи с
изложенным, годовой отчет, добросовестнее выполнение обязательств,
назначить на должность, оговоренные сроки, в значительной степени,
возместить ущерб.
Завдання 5. Оберіть уривок тексту за фахом, доведіть, що він

належить до науково-навчального підстилю. Охарактеризуйте мовні
засоби цього тексту.
ВАРІАНТ 2.
СУЩНОСТЬ ОСНОВНЫХ ФОНДОВ
Основные фонды – это средства труда, которые многократно участвуют в
производственном процессе, сохраняя при этом свою натуральную форму,
постепенно изнашиваясь, переносят свою стоимость по частям на вновь
создаваемую продукцию. К ним относят фонды со сроком службы более одного
года и стоимостью более 100 минимальных месячных заработных плат.
Основные фонды подразделяются на производственные и непроизводственные
фонды. Производственные фонды участвуют в процессе изготовления
продукции или оказания услуг (станки, машины, приборы, передаточные
устройства и др.). Непроизводственные основные фонды не участвуют в
процессе создания продукции (жилые дома, детские сады,
клубы,стадионы,поликлиники,санатории).
Выделяются следующие группы и подгруппы основных
производственных фондов:
1. Здания (архитектурно-строительные объекты производственного
назначения: корпуса цехов, складские помещения, производственные
лаборатории).
8
2. Сооружения (инженерно-строительные объекты, создающие условия
для осуществления процесса производства: тоннели, эстакады, автомобильные
дороги, дымовые трубы на отдельном фундаменте).
3. Передаточные устройства (устройства для передачи электроэнергии,
жидких и газообразных веществ: электросети, теплосети, газовые сети,
трансмиссии).
4. Машины и оборудования (силовые машины и оборудование, рабочие
машины и оборудование, измерительные и регулирующие приборы и
устройства, вычислительная техника, автоматические машины и прочее).
5. Транспортные средства (тепловозы, вагоны, автомобили, мотоциклы,
кары, тележки и т.д., кроме конвейеров и транспортеров, включаемых в состав
производственного оборудования).
6. Инструмент (режущий, ударный, давящий, уплотняющий, а также
различные приспособления для крепления, монтажа), кроме специального
инструмента и специальной оснастки.
7. Производственный инвентарь и принадлежности (предметы для
облегчения выполнения производственных операций: рабочие столы, верстаки,
ограждения, вентиляторы, тара, стеллажи).
8. Хозяйственный инвентарь (предметы конторского и хозяйственного
обеспечения: столы, шкафы, вешалки, пишущие машинки, сейфы,
множительные аппараты).
9. Прочие основные фонды. В состав этой группы включают
библиотечные фонды, музейные ценности и т.д.
Удельный вес (в процентах) различных групп основных фондов в общей
стоимости их на предприятии представляет структуру основных фондов. На
предприятиях машиностроения в структуре основных фондов наибольший
удельный вес занимают: машины и оборудование – в среднем приблезительно
50%; здания – около 37%.
В зависимости от степени непосредственного воздействия на предметы
труда и производственную мощность предприятия основные производственные
9
фонды подразделяют на активные и пассивные. К активной части основных
фондов относят машины и оборудование, транспортные средства, инструменты.
К пассивной части основных фондов относят все остальные группы основных
фондов. Они создают условия для нормальной работы предприятия.
Завдання 2. Складіть до тексту із завдання 1 питальний та тезовий

плани (по 5 пунктів).
Завдання 3. До поданого вище тексту напишіть анотацію (Див.
завдання 1).
Проводяться міроприємства,одностайне схвалення дістали, дякую вас,
працював по фаху, покажчик якості, таким образом, ректор рахує, здійснював
міроприємстваю.
Завдання 5. Прочитайте текст і напишіть резюме вченого.
Кейнс Джон Мейнард (1883 – 1946) – видатний учений сучасності. Він
навчався у відомого економіста, засновника «кембриджської школи»
економічної думки А. Маршалла, але, всупереч сподіванням, не став його
послідовником. Своє осмислення наслідків найтривалішої і найтяжчої кризи
1929 – 1933 pp., яка охопила багато країн світу, Дж. М. Кейнс висвітлив У
книзі «Загальна теорія зайнятості, процента і грошей», видрукованій 1936 р. у
Лондоні.
Ця книга принесла йому надзвичайно широку популярність і визнання,
оскільки вже в 30-ті роки стала теоретико-методологічною базою програм
стабілізації економіки на державному рівні в ряді країн Європи і США. Сам
автор книги став після цього радником у складі уряду Великобританії і брав
участь у розробці багатьох практичних рекомендацій у сфері економічної
політики, одержав солідну винагороду і прибутки, здобув високе становище у
10
суспільстві. Адже за всю парламентську історію Великобританії Дж. М.
Кейнс був першим серед учених-економістів, хто одержав від англійської
королеви титул лорда, який давав право участі у засіданнях Верховної палати
парламенту.
Його незвичайні здібності до математики виявились ще в роки навчання
у Королівському коледжі при університеті в Кембриджі у 1902 – 1906pp. Йому
пощастило слухати лекції самого А. Маршалла, за вимогою якого, як уже
згадувалось, у Кембриджському університеті з 1902р. був запроваджений курс
«економікс» замість «політичної економії» традиційної «класичної школи».
Пізніше університетська кар´єра Дж. М. Кейнса була поєднанням
наукової діяльності і державної служби, публіцистики й економічної науки.
З 1906 по 1908р. він був співробітником міністерства (Управління у
справах Індії), працював протягом року у воєнному відділі, а пізніше – у відділі
доходів, статистики і торгівлі.
У 1908 р., на запрошення А. Маршалла, йому дозволили прочитати курс
лекцій з економічних проблем у Королівському коледжі, після чого з 1909 по
1915 р. він викладав тут економіку і математику.
Вже перша його економічна праця «Індексний метод» (1909) викликала
жвавий інтерес і була навіть відзначена призом Адама Сміта.
Досить швидко Дж. Кейнс здобув і громадське визнання. Так, у 1912 р.
він став редактором «Економічного журналу» (замість Ф. Еджуорта), і
пробув на цій посаді аж до 1945р. У 1913 – 1914 рр. він був членом Королівської
комісії з фінансів і грошового обігу в Індії. Водночас був затверджений
секретарем Королівського економічного товариства. Крім того, широку
популярність принесла йому видана в 1913 р. книга «Грошовий обіг і фінанси
Індії».
Пізніше відомий у своїй країні вчений-економіст Дж. М. Кейнс перейшов
на службу в Британське казначейство, де з 1915 по 1919 р. займався
проблемами міжнародних фінансів, нерідко був експертом у фінансових
переговорах Великобританії, які відбувались на рівні прем´єр-міністра і
11
канцлера казначейства. До того ж, у 1919 р. він був головним представником
казначейства на Всесвітній конференції в Парижі і також представником
британського міністра фінансів у найвищій економічній раді Антанти. Видана
ним у тому ж році книга «Економічні наслідки Версальського мирного
договору» принесла йому всесвітню популярність і була перекладена на інші
мови. У цій книзі Дж. М. Кейнс висловив незадоволення економічною
політикою країн-переможниць, які висунули відповідно до Версальської угоди
безпідставні, як він вважав, репараційні вимоги до Німеччини, а також,
домагались економічної блокади Радянської Росії, не розуміючи, за його
словами, того, що цим «блокують не стільки Росію, скільки самих себе».
Відреагувавши на цю книгу, В. І. Ленін писав: «Кейнс вийшов у відставку,
кинувши в обличчя уряду свою книгу і сказавши, що вони «чинять безумство».
Дж. М. Кейнс, який замислив на знак протесту скликати Паризьку мирну
конференцію, на тривалий час залишив службу в державних установах і
зосередився на викладацькій роботі в Кембриджському університеті і
підготовці наукових публікацій. Згодом з´явились «Трактат про ймовірність»
(1921), «Кінець вільного підприємництва» (1926), «Трактат про гроші» (1930) і
деякі інші праці, які передували найголовнішій – «Загальній теорії…».
До активної суспільно-політичної діяльності Дж. М. Кейнс повернувся
наприкінці 1929 p., коли у листопаді того самого року його призначили членом
урядового комітету з фінансів і промисловості. У роки другої світової війни
(1940) він був призначений радником Британського казначейства, з 1941 р.
його зарахували до складу англійської урядової делегації для участі в підготовці
матеріалів угоди ленд-лізу та інших фінансових документів з урядом США. У
наступному 1942р. його призначили на посаду одного з директорів
Англійського банку. У 1944 – затвердили головним представником країни на
Бретон-Вудській валютній конференції, яка мала розробити плани створення
Міжнародного валютного фонду і Міжнародного банку реконструкції і
розвитку. Згодом був призначений одним із членів правління цих міжнародних
фінансових організацій. У 1945р. Дж. М. Кейнс знову очолив англійську
12
фінансову місію (цього разу в США) для проведення переговорів у зв´язку із
закінченням допомоги по ленд-лізу і узгодженням умов для одержання у США
значної позики.
Говорячи про Кейнса, з повною впевненістю можна стверджувати, що
до нього самого можна віднести написані ним у кінці «Загальної теорії
зайнятості, процента і грошей» слова про те, що «ідеї економістів і
політичних мислителів – і тоді, коли вони праві, і тоді, коли помиляються, –
мають значно більше значення, ніж прийнято вважати. Насправді лише вони
й керують світом».
ВАРІАНТ 3
1. Перекладіть текст за фахом.
ЕВРОПЕЙСКИЙ БАНК РЕКОНСТРУКЦИИ И РАЗВИТИЯ
Европейский банк реконструкции и развития (ЕБРР, англ. European Bank
for Reconstruction and Development, EBRD) – инвестиционный механизм,
созданный в 1991 году 61 странами и двумя международными организациями
для поддержки рыночной экономики и демократии в 29 странах – от
Центральной Европы до Центральной Азии. Как международная организация,
ЕБРР пользуется рядом привилегий, таких как юридическая
неприкосновенность сотрудников.
Организация возникла в период, когда в государствах Центральной и
Восточной Европы менялся социалистический политический строй и страны
бывшего Советского блока нуждались в поддержке для создания нового
частного сектора в условиях перехода к рыночной экономике. ЕБРР является
крупнейшим инвестором в регионе, и помимо выделения своих средств
привлекает значительные объемы прямых иностранных инвестиций. Однако,
хотя его акционерами и являются представители государства, ЕБРР вкладывает
капитал главным образом в частные предприятия, как правило, совместно со
своими коммерческими партнерами.
13
Он осуществляет проектное финансирование банков, предприятий и
компаний, вкладывая средства как в новые производства, так и в действующие
фирмы. Он также работает с государственными компаниями в целях поддержки
процессов приватизации и структурной реорганизации на них, а также
совершенствования коммунального хозяйства. ЕБРР использует
установившиеся у него тесные связи с правительствами стран региона в целях
реализации курса на создание благоприятных условий для
предпринимательской деятельности.
Как и МБРР, ЕБРР привлекает средства за счет эмиссии облигаций.
Особенностью операций ЕБРР является широкое привлечение средств в
национальных валютах стран Восточной Европы, включая российский рубль.
Полномочия ЕБРР являются прерогативой Совета управляющих, в состав
которого каждое правительство акционера назначает своего управляющего, как
правило, министра финансов. Совет управляющих делегирует большинство
полномочий Совету директоров, который отвечает за стратегическое
направление ЕБРР.
Совет директоров состоит из 23 директоров и возглавляется Президентом.
Каждый директор представляет одного или более акционеров. С учетом общего
руководства Совета управляющих, Совет директоров отвечает за руководство
общей деятельностью и политику банка. Он осуществляет полномочия прямо
возложенные на него Соглашением и те полномочия, которые делегированны
ему Советом управляющих.
Президент избирается Советом управляющих и является законным
представителем ЕБРР. Под руководством Совета директоров, Президент
руководит текущей работой банка. Президент избирается Советом
управляющих большинством голосов на 4 года и может быть переизбран на
второй срок.
Вице-президенты назначаются Советом директоров по рекомендации
Президента и обычно по срочному контракту на четыре года. В случае
14
отсутствия или недееспособности Президента, вице-президент осуществляет
полномочия и выполняет функции Президента.
Исполнительный комитет контролирует все ключевые аспекты стратегии,
эффективности и финансовой устойчивости банка. Исполнительный комитет
банка состоит из Президента (возглавляет его), вице-президентов и других
членов высшего руководства банка.
Также создан ряд других комитетов, управлений, которые подчиняются
Президенту по направлениям деятельности банка.

анотацію.
ХОЛДИНГОВІ КОМПАНІЇ
Холдинги (холдингові компанії) – специфічна організаційна форма
об'єднання капіталів, тобто інтегроване суспільство, яке безпосередньо не
займається виробничою діяльністю, а використовує свої кошти для придбання
контрольних пакетів акцій підприємств, що є учасниками концерну або іншого
добровільного об'єднання, з метою контролювання діяльності таких
підприємств. Об'єднуючись в холдинги суб'єкти мають юридичну і
господарську самостійність, однак право вирішення основних питань їх
діяльності належить холдинговій компанії.Термін «холдинг» – похідне від
англійського слова «hold» – тримати. Таким чином, холдинг – це сукупність
центральної (головний) і підлеглих компаній. При цьому всі управління на себе
бере головна компанія, бо має в своєму активі велика кількість акцій ніж інші.
Підприємства, що входять в холдинг, можуть бути формально незалежні.
Холдинг – це головне підприємство, яке контролює діяльність інших
підприємств або компаній.
Розрізняють чистий і змішаний холдинг. Чистий холдинг – це компанія, у
функції якої входить тільки контроль. Змішаний холдинг– компанія крім
контролю може займатися різними видами внутрішньо фірмової діяльності,
наприклад поставками. Іншими словами, холдинг – це компанія, яка займає
15
провідне становище, тому що в її активах знаходяться контрольні пакети акцій
дочірніх організацій.
Підприємства, що входять в холдинг, можуть бути формально
незалежні. Також існує так званий банківський холдинг – це банківська
структура, яка забезпечує діяльність холдингових компаній.
Холдинги, корпорації, об'єднання – це комерційні організації об'єдналися
для досягнення цілей поставлених перед собою, що б не конкурувати між
собою, а створити величезну економічну структуру. Створення подібних
компаній вигідно за рахунок об'єднання фінансів та ресурсів для побудови
міцного стійкого бізнесу. У цьому виді структури компанії часто йде поділ
обов'язків для збільшення ефективності роботи об'єднання. Найчастіше одна
людина-керівник не завжди має досвід у всіх сферах бізнесу, та й фізичних
можливостей не вистачає керувати вся і всім. Поділ праці це основний, та й
часто найефективніший спосіб керувати компанією, але не завжди підлеглі
здатні досягти того, що від них вимагається, а ті, хто можуть вони займаються
своїм бізнесом. У загальним якісні кадри часто дефіцит. З цього вже усталені
компанії починають шукати собі партнерів для спільного знаходження шляхів
вирішення проблеми спільними зусиллями. Характерні риси холдингу:
1. Концентрація акцій фірм різних галузей і сфер економіки або фірм,
розташованих в різних регіонах.
2. Нерідко холдинг являє собою піраміду, очолювану однією або двома
фірмами, нерідко різної національної приналежності.
3. Централізація управління в рамках групи шляхом вироблення
материнською компанією глобальної політики і координації спільних дій
підприємств за такими напрямами:
- вироблення єдиної тактики і стратегії в глобальному масштабі;
- реорганізація компаній і визначення внутрішньої структури холдингу;
- фінансування капіталовкладень в розробку нової продукції;
- надання консультаційних та технічних послуг.
16
Завдання 3. До тексту із завдання 2 складіть питальний і називний
план (по 5 пунктів).
Завдання 4. Відредагуйте подані словосполучення.
По обслуговуванню, працюючи на даній посаді, по закінченню,
вдосконалення в роботі, працюю в якості менеджера, приймати участь,
вступити в…, робота по сумісництву, підвищення в посаді, урядові нагороди,
на протязі.
Завдання 5. Провідміняйте числівники шістсот, двісті сорок, сім,
сімдесят чотири, вісімсот шість.
ВАРІАНТ 4.
ОСНОВНЫЕ ХАРАКТЕРИСТИКИ РЫНОЧНОЙ ЭКОНОМИКИ
Рыночная экономика – это социальная система, основанная на принципе
разделения труда, в то время, как средства производства находятся в частной
собственности. В этой системе каждый изначально работает сам на себя, но
усилия людей в первую очередь направлены на удовлетворение нужд других
людей, равно, как и на удовлетворение собственных нужд. Каждый, в итоге
служит другим людям. С другой стороны все остальные так же служат
отдельному человеку.
Каждый одновременно средство производства и конечная цель любого
производства; человек одновременно и смысл всей его деятельности, и
инструмент для достижения целей других людей. Рынок направляет усилия
каждого индивидуума в то русло, где они окажутся наиболее полезными для
удовлетворения нужд других людей.
При этом, рынок управляет, не прибегая ни к насилию, ни к
принуждению. Государство и аппарат социального принуждения не мешают
рынку и деятельности людей, продиктованной рынком. Эта сила применяется
для подчинения людей только в случае, если их деятельность обретает
деструктивный характер и угрожает слаженной работе механизма рыночной
экономики, или самому его существованию. Эта сила является гарантом
17
человеческой жизни, здоровья, частной собственности, для их защиты от
агрессии и мошенничества, как от местных преступных группировок, так и от
внешнего врага. Таким образом, государство создаёт среду, в которой рыночная
экономика способна нормально функционировать.
Рынок – это не место, не вещь, или коллективная собственность. Рынок –
это процесс, обязанный своим существованием действием индивидуумов,
объединяемых единым процессом разделения труда. Рыночный процесс – это
общий результат деятельности различных участников рынка, вызванных
необходимостью взаимной кооперации. Рыночные цены диктуют
производителям что производить, как производить, и какого качества должен
быть конечный продукт. Рынок – это центр, в котором сходятся все усилия его
участников. И это центр, откуда эти усилия расходятся в разные стороны.
Завдання 2. Прочитайте текст і напишіть резюме вченого.

Макси́м Марти́нович Паламарчук – економгеограф та економіст,
академік Національної академії наук України. Працював у вузах країни,
наукових установах Академії наук України. Автор наукових праць з економіки
промисловості, сільського господарства, а також підручника з географії
України для 9 класу загальноосвітньої школи та посібників з економічної
географії України.
Відомий український економіст та економіст-географ, академік НАН
України, заслужений діяч науки УРСР, народився 22 жовтня 1916, с. Воробіївка
Полонського району Хмельницької області. Закінчив Київський університет
(1939). Учасник Великої Вітчизняної війни.
Протягом 1941–1962 рр. працював у Львівському торгово-економічному
інституті (у 1953–1962 рр. – завідувач кафедри). З 1962 р. завідувач відділу
проблем розвитку продуктивних сил Південно-Західного району РВПС
України.
Вільно розмовляв англійською, російською, українською мовами
18
У 1965 –67 рр. – заступник директора Інституту геологічних наук АН
УРСР. У 1962-64 рр. – завідувач відділу. У 1967 – 69 рр. – голова Ради з
вивчення продуктивних сил УРСР. Президія АН УРСР доручила
М. М. Паламарчуку очолити роботу для об'єднання Ради з вивчення
продуктивних сил УРСР і сектора географії, їх реорганізації, визначення
наукових напрямів і нової структури.
Постановою № 45 Президії АН УРСР від 14 лютого 1967 р. затверджено
нове Положення про Раду з вивчення продуктивних сил України та її
структуру, які були підготовлені М. М. Паламарчуком з участю віце-президента
В. С. Гутирі. У структурі Ради виділялось 16 наукових відділів, які
об'єднувались у 3 сектори. Об'єднання відділів у сектори було доцільним тому,
що до попереднього складу Ради приєднувався Сектор географії.
Член-кореспондент М. М. Паламарчук очолив створений відділ теорії
економіки районів і економічної географії. Цей відділ став науковим центром
фундаментальних досліджень для розробки схем розвитку і розміщення
продуктивних сил республіки. Під його керівництвом і безпосередньої участі
було розроблено перший варіант «Схемы развития и размещения
производительных сил УРСР на период до 1980 года», яка одержала високу
оцінку Держплану УРСР.
М. М. Паламарчук очолив також роботу для створення першої в Україні
фундаментальної географо-картографічної праці – «Атласа природных условий
и естественных ресурсов Украинской ССР». У ньому узагальнено матеріали
досліджень природних ресурсів республіки за 50 років. Атлас було
опубліковано в 1978 р. У цей же час М. М. Паламарчуком розроблено методику
визначення рівня розвитку народного господарства областей та економічних
районів, що мало значення для територіального планування, спрямованого на
прискорений розвиток ряду областей Української РСР, особливо західних, для
піднесення їх економіки і культури.
19
З 1970р. – керівник відділу теоретичних проблем економічної географії.
Відділення географії АН УРСР, одночасно з 1975р. – професор Київського
університету.
У 1973 р. обраний дійсним членом Академії наук УРСР.
Наукові праці з економіки промисловості, економіки районів, розміщення
i територіальної організації продуктивних сил, економічної. географії УРСР,
теорії народногосподарського, зокрема агропромислового комплексоутворення,
раціонального використання природних ресурсів. Автор відомого підручника з
економічної географії УРСР, який видавався на протязі більше, ніж 20 років.
Академік М. М. Паламарчук був наполегливим, вдумливим дослідником,
одночасно вимогливим і чуйним науковим керівником, який створив школу
численних послідовників, які завжди з теплотою згадують про свого вчителя. В
Інституті географії НАН України до 90-ліття з дня народження Максима
Мартиновича випущене пам'ятне біографічне видання. За заслуги перед
Батьківщиною, вагомий внесок в науку він був нагороджений орденом
Червоної Зірки, численними медалями СРСР та України. Став лауреатом премії
ім. О. Г. Шліхтера АН УРСР за 1978 р.
Помер 26 лютого 2000 року і похований у Києві на Байковому кладовищі.
Лишати слова (на зборах), зложити повноваження, одобрити
пропозицію, відмінити рішення, додержуватися тиші(порядку), виключення із
правил,безчисельні предложення, прийняти міри, по хворобі, дієче
законодавство.
Завдання 4. Підберіть українські відповідники до слів іншомовного
походження.
Апархія, координувати, симптом, прерогатива, дефект, реєструвати,
фінансувати, дебати, лімітувати, прогрес.
Завдання 5. Напишіть анотацію до поданого тексту.
В Україні стрімко зростає кількість працюючих у тіньовому секторі
економіки. «П’ять мільйонів працівників, або кожен третій, працюють
20
нелегально, без законного захисту та охорони праці. У цій сфері
обертаються понад 200 мільярдів гривень тіньової заробітної плати», —
повідомив голова Федерації профспілок України Григорій Осовий.
Через це держава недоотримує податки, єдиний соціальний внесок, що
породжує дефіцит грошей на виплату пенсії та соціальні виплати.
«Податкове навантаження все більше перекладають на легально
працюючих, чисельність яких щорічно падає і вже становить менше 10
мільйонів. Тобто ці 10 мільйонів фактично мають забезпечити своє
проживання та інших 35 мільйонів населення України. Такого економічного
навантаження немає ні в одній європейській країні», — каже він. Нагадаємо,
що за оцінками голови Державної фіскальної служби Ігоря Білоуса, тіньові
зарплати українців у місяць складають 20 мільярдів гривень.
Чим зумовлене стрімке зростання «тіні»? Та як переломити тенденцію?
Про це «День» запитав президента «Центру економічного розвитку»
Олександра Пасхавера:
— У нас значна частина економіки не працює, бо йде війна, тож є
логічне падіння виробництва. Відтак офіційне безробіття зростає, але люди
намагаються влаштуватися хоч на якусь роботу, тому погоджуються на
тіньові заробітки. Все в найкращих традиціях української економіки. Як
зламати тенденцію? Починати треба із загального порятунку країни. Для
України найбільша проблема — корупція. Я прочитав коментар Олексія
Навального про прийняті українським парламентом у першому читанні
законопроекти про корупцію, і він наголосив, що в Росії корупція тільки на
другому місці серед проблем, після тотального страху підкорення
президенту. Так от в Україні корупція безмежна, і вся бюрократія її свято
сповідує. Тож починати треба з обновлення бюрократії. Слід наповнити
кабінети чесними людьми. Тоді з’являться умови для реформування, і
виникне жива економіка, якій під силу розв’язати накопичені проблеми. Це
— єдиний шлях зберегти нашу державу. Боротьба з тіньовими зарплатами в
умовах корупційного податку абсолютно аморальна. Його наявність вимагає
тіньової зарплати. Якщо знімаєте корупційний податок, тоді можна платити
легально податки. В іншому випадку ніяких доходів не вистачить на це.
ВАРІАНТ 5.
ФУНКЦИИ ДЕНЕГ
21
Деньги – особый товар, всеобщий эквивалент или всеобщая
эквивалентная форма стоимости всех других товаров. Специфическое свойство
денежного товара – выражать стоимость любого другого товара, служить
всеобщим орудием обмена.
По самой распространённой версии, слово «деньги» произошло от
тюркского «теңге».
Обычно выделяют такие функции денег как:
1. Мера стоимости.
Функция меры стоимости заключается в оценке стоимости товаров и
услуг путём установления цен. Деньги также используются при регистрации
стоимостного выражения какого-либо экономического параметра или записи
обязательств.
2. Средство обращения.
Деньги как средство обращения используются в качестве посредника в
обращении товаров. Под средством обращения понимается особый вид товара,
который покупатель передает продавцу, приобретая товар или услугу.
3. Средство накопления.
Функцию средства накопления выполняют деньги, непосредственно не
участвующие в обороте. Деньги как средство накопления позволяют
переносить покупательную способность из настоящего в будущее.
Эти три функции альтернативны по своей сути и делят денежную массу
на составные части: деньги выступают либо как средство накопления
(сбережения), либо как средство обращения. Сбережение изымает деньги из
обращения, а инвестирование выполняет противоположную функцию.
Также иногда выделяют такие функции денег:
4. Средство платежа.
Данную функцию деньги выполняют при предоставлении и погашении
денежных ссуд, при денежных отношениях с финансовыми органами, также
при погашении задолженности по заработной плате и пр.
5. Функция мировых денег.
22
Проявляется во взаимоотношениях между странами или юридическими и
физическими лицами, находящимися в разных странах.

анотацію.
ПРОТИДІЯ ТІНІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ
На сьогодны однією з наймасштабніших проблем як для всього світу, так
і для кожної держави зокрема є тіньова економіка.
Актуальність теми визначається в тому, що тіньова економіка здійснює
значний негативний вплив на соціально-економічні процеси, які відбуваються в
суспільстві. Без урахування впливу тіньової економіки стає неможливим
проведення економічного аналізу на макро- і мікрорівнях, прийняття
ефективних управлінських і законодавчих рішень. Ігнорування такого
суперечного та феноменального явища, як тіньова економіка, спричинила
серйозні помилки при визначенні найважливіших процесів і тенденцій,
тактичні і стратегічні прорахунки щодо забезпечення конкурентоспроможності
економіки. Україна є країною з критичним рівнем тіньової економіки та
корупції, тому що будь-яка галузь виробництва зазнає впливу тіньової
економіки, а корупція є одним із основних методів конкурентної боротьби.
Розглядаючи те, що Україна щодо зовнішньоекономічного курсу стратегічно
направлена на інтеграцію у світове співтовариство та ЄС, важливе значення має
вивчення і переосмислення досвіду державної протидії негативним проявам
тіньової економіки в ЄС.
Необхідно зазначити, що тіньова економіка – складне явище,
представлене як сукупність неконтрольованих і нерегульованих протиправних
та незаконних економічних відносин між суб’єктами економічної діяльності,
які мають на меті неофіційне отримання доходу.
Багато дослідників виділяє такі структурні компоненти тіньової
економіки. Вагомою складовою тіньового сектора вважають «чорний ринок»,
або «кримінальну економіку», що пов’язана із сферою грошового обігу і
23
виникає внаслідок шахрайства, розкрадання, рекету, проституції, наркобізнесу,
незаконних валютних операцій тощо. Іншою складовою тіньового сектора
економіки є так звана «паралельна економіка», що пов’язана із сферою
виробництва.
В Україні створюється реальна загроза безпеці держави з боку
економічної злочинності. Криміналізованими й «тінізованими» є буквально всі
сфери економіки, а найменш захищеним від злочинних посягань залишається
паливно-енергетичний комплекс. У процесі приватизації непоодинокими є
випадки відмивання «брудних грошей». Пакети акцій привабливих підприємств
скуповуються через офшорні компанії. На економічну сферу припадає кожний
восьмий з усіх учинених правопорушень, але у жодній із сфер економічної
діяльності немає логічно завершеного, системного законодавчого забезпечення.
Варто виділити низку об'єктивних факторів, які пояснюють такі значні
обсяги тіньової економіки:
- високі податки і нерівномірність податкового навантаження;
- недостатня прозорість податкового законодавства і постійне внесення
змін до нього;
- повільні й непрозорі приватизаційні процеси;
- втручання владних структур усіх рівнів у діяльність суб'єктів
господарювання;
- корупція в органах державної влади та місцевого самоврядування.
Значні масштаби тіньової економіки формують негативний імідж України
у світі, що зумовлює необхідність активних дій щодо детінізації економіки.
Детінізація економіки – це цілісна система дій, спрямована насамперед на
подолання та викорінення причин та передумов тіньових явищ та процесів.
Для зменшення тінізації потрібно вживати такі заходи:
- «амністія» капіталів некримінального походження;
- реальне і радикальне спрощення процедур щодо здійснення
підприємницької діяльності;
- обов'язкове обґрунтування джерел походження грошових коштів;
24
- налагодження податкових стимулів.
Отже, запропоновані заходи можуть бути складовими вирішення великої
та складної проблеми протидії тінізації економіки України.
Завдання 3. До тексту із завдання 2 складіть план тезовий і
питальний (по 5 пунктів).
Завдання 4. Перекладіть подані словосполучення.
Без промедления, по преимуществу, по видимости, с полным основаним,
без основания, в особенности, в дальнейшем, в основном,в об щем, на
протяжении длительного времени, в (самом) непромедлительном времени,
привести к ухудшению, привести к улучшению, прийти в негодность, прийти к
убеждению, заниматься исследованием, кметь применение, находиться в
противоречии с чем.
Завдання 5. Напишіть зразок власного резюме.
ВАРІАНТ 6.
КАПИТАЛ
Капитал – это совокупность отношений и предметов, выраженных в виде
стоимости, способной приносить прибавочную стоимость или убыток. Не
следует отождествлять капитал и любое средство труда, которое
рассматривается зачастую как физический капитал.
Дело в том, что данное средство труда может стать капиталом
(увеличивать или уменьшать свою стоимость) только тогда, когда его
владельцы вступят в определенные отношения с владельцами других факторов
производства. Эти отношения называются экономическими. Например,
возьмем металлорежущий станок. Сам по себе он представляет груду железа.
Но, если его владелец вступит в отношения с другими людьми (наймет рабочую
силу, найдет арендатора), то данное средство труда начнет уменьшать свою
стоимость посредством переноса части стоимости на готовый продукт из-за
25
износа оборудования, выражающуюся, например, в форме регулярно
получаемого дохода (в случае поиска арендатора).
На этом примере видно, что капитал в виде станка (основные средства)
должен работать вместе с оборотным капиталом.
Таким образом, капитал – это не вещь, не имущество, а исторически
определенное экономическое отношение по поводу вещи: отношение по поводу
изменения стоимости, ее капитализации.
Основной капитал – это капитал, который служит (переносит свою
стоимость на продукт производства) за относительно большое время.
Оборотный капитал, наоборот, имеет срок использования один полный цикл
производства. Деление капитала на основной и оборотный условно. К
основному капиталу можно отнести, например, в сфере производства ткани
здания завода и станки, а к оборотному – хлопок, лен и электроэнергию.
Переменный капитал – капитал, находящийся в форме купленной рабочей
силы. Постоянный капитал - капитал, находящийся в форме средств
производства. Целью капиталиста является получение прибавочной стоимости
(избытка стоимости произведенных товаров над стоимостью капитала).
Согласно марксистской теории, прибавочная стоимость есть
неоплаченный труд рабочих. То есть рабочий часть рабочего времени тратит на
возмещение своей зарплаты, а остальное время даром работает на капиталиста.
Таким образом, прибавочную стоимость создает именно переменный капитал.
Постоянный капитал в свою очередь необходим капиталисту для того, чтобы
иметь возможность прибавочную стоимость извлекать.

анотацію.
ІСТОРІЯ ПОХОДЖЕННЯ АМЕРИКАНСЬКОГО ДОЛАРА
Грошовою одиницею долар (від німецького taler) був оголошений 6 липня
1785 року Континентальним конгресом. Спочатку долар був срібною монетою.
А з 1861 року до обігу увійшли перші банкноти, які друкувалися на особливому
26
льняно-бавовняному папері зеленою фарбою. Один край купюр був нерівним.
У монетному дворі зберігався корінець, протилежний край якого був точною
копією грошового знаку певної серії. По ньому і встановлювалася справжність
купюр.
У серпні 1862 року почало роботу Бюро гравірування і друку. Чотири
жінки і двоє чоловіків в підвалі головної будівлі Міністерства фінансів почали
сортувати і ставити печатку на 1- і 2-доларових банкнотах, які друкувалися
приватними компаніями. Державне ж друкування грошей почалося в 1863 році і
до 1877-му вже вся валюта США була віддрукована в Бюро.
Сьогодні в США в обігу знаходяться грошові знаки з датою випуску не
раніше 1928 року. Номінал сучасних доларів такий: 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100, 500, 1
000, 5 000, 10 000, 100 000 доларів. Банкноти гідністю більше 100 доларів
заборонено вивозити за межі країни. У 1969 році Казначейством США
оголошено про припинення подальшої емісії банкнот номіналом вище 100
доларів.
Александр Гамільтон був першим керівником Казначейства США,
Бенджамін Франклін був видатним вченим, винахідником і винайшов
громовідвід, Семон Портленд Чейс був фінансистом. Але їх заслуги перед
державою були настільки видатними, що їх портрети тепер дивляться з купюр
нарівні з портретами найвидатніших президентів.
Іноді робилися виключення, тобто зображувалися на доларах не тільки
видатні державні діячи: 2-доларову купюру кінця минулого століття,
наприклад, прикрашали портрети винахідників Фултона і Морзе, трохи пізніше
на 5-доларовій банкноті з'явилося зображення ватажка індіанців племені сіу -
Ванпепе. Також на купюрах фігурував портрет дружини першого президента
США - Марти Вашингтон. Загальновживане «бакс» походить від buck (англ.) –
олень. Саме оленячі роги або шкіри служили грошовим еквівалентом у
Великобританії. Слово це прижилося в Новому Світі, оскільки його обживали і
англійці.
27
Завдання 3. До тексту із завдання 2 складіть тезовий і питальний
Завдання 4. Перекладіть словосполучення українською мовою.
Финансовая отчетность, расчетно – кассовые операции, по текучим
сетам, хранение денежных средств, согласно условиям договора, виплата
авторських гонораров, единогласное решение, ассигнованные банком деньги,
обстоятельства уменьшающие или увеличивающие вину, за неполучением денег
(в конце фразы), смотря по обстоятельствам.
Завдання 5. Утворіть чоловічі та жіночі імена по батькові від поданих
імен.
Хома, Сергій, Віталій, Євген, Лука, Сава, Владислав, Анатолій, Микола,
Борис, Яків.
ВАРІАНТ 7.
ИНИЦИАТИВНЫЙ АУДИТ
Инициативный аудит по решению учредителей проводится в организации
любой формы собственности. Вне зависимости от того, проводится
инициативная аудиторская проверка или обязательный аудит, в ходе аудита
применяются все необходимые процедуры по подтверждению бухгалтерской и
налоговой отчетности в полном объеме.
Проведение инициативного аудита позволяет не только своевременно
выявить и исправить ошибки, но и повышает доверие к бизнесу клиента, что
содействует укреплению деловой репутации. В результате повышается
инвестиционная привлекательность компании, облегчается процесс получения
банковских кредитов и заключения договоров. Кроме того, руководство
аудируемого лица сможет объективно оценить квалификационный уровень
сотрудников бухгалтерии и оценить эффективность работы исполнительных
органов компании.
28
По результатам инициативной аудиторской проверки выдается
официальное аудиторское заключение с подробным описанием всех
выявленных отклонений.
Отчетность по результатам аудита состоит из:
- официального аудиторского заключения по финансовой (бухгалтерской)
отчетности;
- конфиденциального аудиторского отчета, адресованного руководству
клиента, заказавшего аудиторскую проверку.
Форма и содержание аудиторского заключения регламентируется
соответствующим федеральным правилом (стандартом) аудиторской
деятельности.
Письменная информация (отчет) аудитора - это документ, адресованный
исключительно собственникам или руководству клиента. Письменная
информация (отчет) аудитора содержит исчерпывающую информацию о ходе
аудита (инициативного или обязательного), отмеченных отклонениях от
установленного порядка ведения бухучета, существенных нарушениях
действующего законодательства.
Кроме того, в аудиторском отчете обязательно оценивается система
внутреннего контроля клиента, раскрываются существенные финансовые,
юридические и прочие риски, а также даются конструктивные предложения и
рекомендации по устранению выявленных нарушений, по совершенствованию
системы бухучета и внутреннего контроля, а также другие сведения,
полученные в ходе аудиторской проверки.
Завдання 2. Прочитайте уривок наукової статті, складіть до нього

називний і питальний план (по 5 пунктів).
РЕЗЕРВИ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ
Продуктивність праці є рухливим і динамічним показником
результативності праці та ефективності виробництва, який коригується низкою
факторів, має визначальне значення в розвитку окремого підприємства в країні
29
в цілому. Тому власники, наймані працівники та керівники повинні постійно
шукати шляхи й результати підвищення продуктивності праці.
Резервами зростання продуктивності праці є використані можливості
економії затрат праці, які виникають внаслідок дій тих чи інших факторів.
Значну роль відіграє науково-технічний прогрес: застосування нової техніки,
удосконалення системи машин, впровадження комплексної механізації,
інженерних комунікацій, необхідних для виконання процесів, а також
передових технологій та наукових розробок сприяють підвищенню
продуктивності праці, модернізація діючого обладнання. Адже оновлюється
матеріально-технічна база, скорочуються витрати ручної праці.
Суттєвий вплив має організація процесу виробництва. Вона дає змогу
знаходити найбільш досконале управління виробництвом, раціональні прийоми
виконання операцій та виявлення інших важливих чинників. Наукова
організація праці охоплює значні потенційні резерви підвищення ефективності
праці з мінімальними додатковими матеріальними витратами. Значний вплив
має максимальне використання діючих потужностей, диверсифікація
виробництва, скорочення втрат робочого часу ін.
Підвищення продуктивності праці залежить і від соціально-економічних
показників, які пов’язані із кваліфікацією і освітою виконавців, рівнем відносин
власності на підприємстві, умовами праці, застосуванням оптимальних режимів
праці і відпочинку, психологічним кліматом у колективі, його згуртованістю і
внутрішньоколективними стосунками, поліпшення умов праці, підвищення
творчої активності працівників. Адже кожен керівник чи власник прагне
отримати максимальну користь за допомогою най раціонального використання
праці робітників, найменшими затратами і з оптимальною чисельністю
персоналу, мінімальними витратами робочого часу.
Стимулом підвищення продуктивності праці також є удосконалення форм
систем оплати праці, відтворення робочої сили та розв’язання соціальних
проблем суспільства. Підвищення продуктивності праці створює умови для
30
зростання заробітної плати, і навпаки, збільшення заробітної плати стимулює її
продуктивність.
Отже, питання підвищення продуктивності праці потребує системного
підходу, тобто кардинальних змін, суттєвого вдосконалення факторів, що
обумовлюють продуктивність. Потрібно розробляти пошук резервів
підвищення ефективності праці шляхом мобілізації її факторів: інтенсифікації
виробництва, освоєння ресурсо- та енергоощадних технологій, удосконалення
організації праці та механізму розрахунку. Для вирішення цього питання можна
користуватися такими важелями, як мотиваційні, техніко-організаційні та
моральні фактори підвищення продуктивності праці, що суттєво впливає на
результати виробничої діяльності.
Ректор рахує, здійснював роботу,стажирувався за границею, служебна
характеристика надається, грошові кошти,пара слів, текучість кадрів,
понести втрати, заказний лист, крупні недоліки, в противному випадку,
принести подяку, заслуговувати увагу,кидатися в око, ввести
заборону,виключення із правил,вложити повноваження, відмінити рішення,
об’єм виконаних робіт
Завдання 4. Оберіть уривок тексту за фахом, доведіть, що він
належить до власне наукового підстилю. Охарактеризуйте мовні засоби
цього тексту.
ВАРІАНТ 8.
НАЛОГ
Налог – обязательный, индивидуально-безвозмездный платеж, взимаемый
с организаций и физических лиц в форме отчуждения принадлежащих им на
праве собственности, хозяйственного ведения или оперативного управления
31
денежных средств в целях обеспечения деятельности государства или
муниципальных образований.
Налог считается установленным лишь в том случае, когда определены
налогоплательщики и элементы налогообложения, а именно: объект
налогообложения, налоговая база, налоговый период, налоговая ставка,
порядок исчисления налога, порядок и сроки уплаты налога.
Близким по смыслу понятием является сбор, уплата которого согласно
российскому закону происходит (в отличие от налога) не безвозмездно, а
является одним из условий совершения в отношении плательщиков сборов
государственными органами и должностными лицами юридически значимых
действий, включая предоставление определенных прав или выдачу разрешений
(лицензий).
Налоговые правоотношения основаны на властном подчинении одной
стороны другой. Они предполагают субординацию сторон, одной из которых –
налоговому органу, действующему от имени государства, – принадлежит
властное полномочие, а другой, налогоплательщику, – обязанность
повиновения. Требования налогового органа и налоговое обязательство
налогоплательщика следуют не из договора, а из закона. С публично-правовым
характером налога и государственной казны и с фискальным суверенитетом
государства связаны законодательная форма учреждения налога,
обязательность и принудительность его изьятия, односторонний характер
налоговых обязательств. Вследствие этого спор по поводу невыполнения
налогового обязательства находится в рамках публичного (в данном случае
налогового), а не гражданского права.
В международной практике налоги представляют собой принудительные
трансферты, получаемые сектором государственного управления. Они не
включают сборы, которые совершенно не зависят от стоимости
предоставляемых услуг и не включают обязательные отчисления на
социальные нужды, штрафы и пени (Руководство по статистике
государственных финансов 2001 года Международного валютного фонда).
32
анотацію.
КЕРІВНИЦТВО
Протягом усієї історії розвитку суспільства точаться суперечки навколо
визначення суті і природи керівництва. При цьому слід враховувати і ту
обставину, що більшість людей підсвідомо переконана – керувати вони вміють
якнайкраще (навіть не володіючи теоретичними знаннями чи практичним
досвідом) на відміну від будь-якої іншої галузі чи виду діяльності.
Влада – це можливість реально вплинути на поведінку інших людей,
тобто влада – це знаряддя впливу. У свою чергу, вплив – це будь-яка поведінка
однієї людини чи групи осіб, що активно діє на поведінку, відчуття, стосунки
інших людей.
Проте влада не єдина основа керівництва і такий підхід притаманний
лише авторитаризму і застосовується по відношенню до формальної
організаційної структури.
У стосунках між керівником та підлеглими в процесі використання влади
існує пряма пропорційна залежність (так званий баланс влади): влада керівника
над підлеглими тим більша, ніж вища залежність підлеглих від керівника, і
навпаки. Ця залежність може набувати різних форм прояву – прямо чи
опосередковано підлеглі залежать від управлінських рішень керівника (у
питаннях ресурсного забезпечення, розподілу та отримання винагород, послуг,
інформації тощо). У свою чергу, підлеглі впливають на керівника, адже це вони
реалізують на практиці всі його рішення, вказівки, накази та розпорядження, і
саме виконання дорученої роботи залежить від них.
Щоб керувати, необхідно мати для цього досить підстав, тобто володіти
інструментами впливу, а щоб впливати – слід мати основу влади (аби змусити
підлеглих підкорятись розпорядженням). Здоровий глузд підказує, що для
реалізації влади необхідно дещо мати під своїм контролем. Це «дещо» повинно
бути суттєвим для виконавця, і на його основі створюється залежність від
33
керівника. Залежність – це ситуація, за якої виконавець змушений діяти саме
так, як того бажає керівник.
Донедавна переважала думка, що між поняттями «керівництво»,
«лідерство» та «влада» немає суттєвої відмінності, оскільки особа, яка наділена
повноваженнями здійснювати керуючі функції, автоматично вважається
лідером колективу і має владу над підлеглими. Однак на практиці ці три
складові управлінського впливу не обов'язково зосереджені в одних руках.
Якщо керівництво полягає у праві особи давати офіційні доручення і
розпорядження підлеглим і вимагати їх виконання, то реальна влада залежить
від особистих якостей і ситуації, у якій перебуває керівник.
Працював по фаху, приймав участь, працівниця вузу, робив должний
контроль, стажирувався за границею, у місяці грудні, у наступному році,
торгуючі організації, першочергові задачі, обігові засоби, проживати за
адресом, об’єм виробництва,особистий листок з обліку кадрів, споживацький
кошик,екзаменаційний квиток, повістка денна, підрахувати баланс, керуючий
відділом, оточуюче середовище, згідно рішення.
Завдання 4. Ознайомтеся з вихідними даними наукового джерела
(назва, жанр наукової продукції, автор, рік і місце видання, структура,
обсяг, ілюстрації тощо). Укладіть відповідно до норм подану
бібліографію.
1. Основи менеджменту, М. Справа, 2000, 704с. Мексон М. та ін.
2. 293с . - Стратегічне управління, Вихованский О. С., М,
Економіст, 2006.
3. Довідник, 1998 .Стратегії бізнесу, за Ред. Г.Б. Клейнера, М,
Консеко.
4. Венейблс Е., Кругман П. і Фуджита М., +1999. Просторова
економіка: міста, регіони і міжнародна торгівля.
5. СПб, Пітер Ком, 1999, 416 с. - Нова корпоративна стратегія.
ВАРІАНТ 9.
34
ЭКОНОМИЧЕСКАЯ ИНТЕГРАЦИЯ
Экономическая интеграция (integration, от лат. integratio –
восстановление) – взаимодействие и взаимоприспособление национальных
хозяйств разных стран, ведущая к их постепенному экономическому слиянию.
На межгосударственном уровне интеграция происходит путем
формирования региональных экономических объединений государств и
согласования их внутренней и внешней экономической политики.
Взаимодействие и взаимоприспособление национальных хозяйств проявляется,
прежде всего, в постепенном создании «общего рынка» – в либерализации
условий товарообмена и перемещения производственных ресурсов (капитала,
труда, информации) между странами.
Причины и формы развития международной экономической интеграции.
Если ХVІІ – первая половина ХХ вв. стали эпохой формирования независимых
национальных государств, то во второй половине 20 в. начался обратный
процесс. Эта новая тенденция сначала (с 1950-х) получила развитие только в
Европе, но затем (с 1960-х) распространилась и на другие регионы. Многие
страны добровольно отказываются от полного национального суверенитета и
образуют интеграционные объединения с другими государствами. Главной
причиной этого процесса является стремление к повышению экономической
эффективности производства, и сама интеграция носит прежде всего
экономический характер.
Бурный рост экономических интеграционных блоков отражает развитие
международного разделения труда и международной производственной
кооперации.
Международное разделение труда – это такая система организации
международного производства, при которой страны, вместо того чтобы
самостоятельно обеспечивать себя всеми необходимыми товарами,
специализируются на изготовлении только некоторых товаров, приобретая
недостающие посредством торговли. Простейшим примером может быть
торговля автомобилями между Японией и США: японцы специализируются на
35
производстве экономичных малолитражек для небогатых людей, американцы –
на выпуске престижных дорогих автомашин для зажиточных. В результате и
японцы и американцы выигрывают в сравнении с ситуацией, когда каждая
страна производит автомобили всех разновидностей.
Международная производственная кооперация, вторая предпосылка
развития интеграционных блоков, представляет собой такую форму
организации производства, при которой работники разных стран совместно
участвуют в одном и том же производственном процессе (или в разных
процессах, связанных между собой). Так, многие комплектующие детали для
американских и японских автомобилей производят в других странах, а на
головных предприятиях осуществляется только сборка. По мере развития
международной кооперации формируются транснациональные корпорации,
организующие производство в международном масштабе и регулирующие
мировой рынок.
Завдання 2. Прочитайте уривок наукової статті. Напишіть до цього

тексту анотацію.
МАКРОЕКОНОМІКА
Макроекономіка – наука, що вивчає закономірності функціонування
національної економіки, тобто функціонування економіки країни в цілому (або
її частини, галузі), такі загальні процеси і явища як інфляція, безробіття,
бюджетний дефіцит, економічне зростання, державне регулювання тощо.
Макроекономіка оперує такими поняттями як ВВП, ВНП, сукупний
попит, сукупна пропозиція, платіжний баланс, грошові ринки, товарів і праці,
використовуючи агреговані показники. Вперше термін використаний в
1933 році. Окрім неї, економіку вивчають багато інших економічних наук:
політична економія, мікроекономіка, маркетинг, менеджмент, галузеві та
функціональні економіки та ін. Водночас макроекономіка як наука, насамперед,
спирається на положення та висновки політичної економії про розвиток
виробничих відносин, розширене відтворення, дію об'єктивних економічних
36
законів та механізми їх використання у практиці господарювання. Вона також
має безпосередній зв'язок з математикою і статистикою, широко використовує
методи економіко-математичного моделювання, що перетворює її у точну
науку, дозволяє перейти від якісного до кількісного аналізу економічних явищ,
процесів та закономірностей, які відбуваються в економіці. Отже,
макроекономіка формує наукові уявлення про функціонування економіки на
національному рівні. Вона досліджує господарську діяльність та взаємодію
всієї сукупності економічних суб'єктів. Внутрішній стан та функціонування
економічної системи як єдиного цілого забезпечується зв'язками між
елементами, що входять до її складу, і зовнішнім середовищем.
Мікроекономіка вивчає механізм функціонування та взаємовідносини
індивідуальних економічних агентів, до яких належать окремі підприємства та
організації (фірми, комерційні банки, страхові компанії тощо).
Макроекономіка базується на мікроекономічних явищах та процесах, що
означає:
- макроекономічні показники є результатом зведення показників
економічної діяльності окремих домогосподарств та фірм;
- макроекономічні закономірності відображають тенденції масової
поведінки на мікрорівні;
- при побудові макроекономічних моделей виходять із припущення про
те, що домогосподарства та фірми приймають оптимальні мікроекономічні
рішення;
- макроекономічні процеси є результатом взаємодії економічних агентів
та економічної політики держави.
Об'єктом макроекономіки є економічна система, що являє собою
сукупність економічних суб'єктів, діяльність яких спирається на історично
визначені форми виробничих відносин та адекватні їм механізми регулювання
економічної діяльності. Окремі економічні системи відрізняються між собою
формами власності на засоби виробництва та механізмами регулювання
економіки. За цими ознаками економічні системи поділяють на три типи:
37
ринкова економіка (чистий ринок), командно-адміністративна економіка
(планова економіка), змішана економіка. Проміжним варіантом економічної
системи є перехідна економіка. Субєктами макроекономіки є: держава,
підприємства, домогосподарства.
Предметом макроекономіки є причинно-наслідковий механізм
функціонування економіки, який являє собою сукупність зв'язків між окремими
макроекономічними процесами та явищами. Макроекономіка повинна, з одного
боку, визначати систему функцій, які відтворюють причинно-наслідкові зв'язки
в економіці; з іншого – розкривати можливості людей впливати на причини з
метою корегування тих наслідків, які вони викликають в економіці. Отже,
макроекономіка виконує як пізнавальну так і прикладну функцію.
Макроекономіку, що виконує пізнавальну функцію, називають позитивною, а
макроекономіку, що виконує прикладну функцію – нормативною.
Первична документація, дякувати Вас, потребувати в допомозі,
постачати сировиною, відповідати на українській мові, ісполняючий
обов’язки , текущий рахунок, таким образом, у случає, ведучий спеціаліст,
оточуєче середовище, одностайне схвалення дістали, міжнародне положення,
льготи для постійних клієнтів, докажи теорему, вірний висновок, велика
очередь, підняти питання, приймати заходи, почтова откритка.
Завдання 4. Складіть хронологічну таблицю, що відобразить
основні етапи становлення української термінології.
ВАРІАНТ 10.
КОНСАЛТИНГ
Консалтинг – один из первых этапов на пути повышения эффективности
деятельности компании, позволяющий определить стратегию развития
информационной инфраструктуры компании, выбрать наиболее приоритетные
38
направления и разработать оптимальный план внедрения новых
информационных технологий.
В наше время ни одна современная компания, даже самая малочисленная
и молодая, не обходится без компьютера. Самое первое, что ведётся с помощью
компьютера – это бухгалтерский учёт и делопроизводство. В дальнейшем, с
ростом компании, эти задачи начинают обрастать дополнительными
возможностями. На основе данных бухгалтерии можно производить анализ
деятельности компании, качества работы сотрудников. Простое составление
документов в текстовом процессоре перерастает в работу с системой
документооборота и т. д. и т. п.
Но почти всегда возникают вопросы – а какая программа лучше, а что и
зачем нужно, и, самый главный вопрос, кому и когда с этим всем разбираться?
Лицензионные политики современных софтверных гигантов, в сочетании с
количеством их продуктов, создали лабиринт для простого пользователя и
потребителя этих самых продуктов. Человек, который незнаком с политиками
производителей ПО не в состоянии понять, что ему предлагают и, уж тем более,
мало понятно, что, куда, зачем, почему и прочее.
Зачем компании услуги по консалтингу? Многим компаниям, бывает
достаточно обычных консультаций. У людей в процессе работы периодически
возникают вопросы, на решение которых, специалисту, требуется от
нескольких минут до часа, а пользователь же с этим вопросом может
разбираться несколько дней подряд.
Другим фирмам просто невыгодно содержать в штате специалиста
нужного уровня, хотя потребность в таковом периодически возникает.
Некоторые компании желают внедрить какой-то информационный продукт.
Вариантов огромное множество, и все перечислять просто долго, да и незачем,
по причине того, что основные типы компаний уже описаны.
Завдання 2. Прочитайте текст. Напишіть резюме вченого.
Петти Вільям – англійський економіст і статистик. Народився 26 травня
1623 в сім'ї небагатого ремісника-сукнарів в графстві Хемпшир. У 14 років
39
найнявся юнгою на корабель, через рік опинився у Франції практично без
засобів до існування, деякий час займався дрібною торгівлею, а потім вступив
до єзуїтського коледжу в Кані, де протягом двох років вивчав латинь, грецьку
та французьку мови, арифметику, геометрію і астрономію, проявивши блискучі
математичні здібності. У 1640 році Петті повернувся до Лондона, але незабаром
знову вирушив до Франції, а потім до Голландії, в Лейден, де вивчав медицину.
Після повернення продовжив вивчення медицини в Оксфорді і в 1650 отримав
ступінь доктора фізики і посаду професора анатомії Оксфордського
університету. У роки перебування в Оксфорді був активним членом групи
молодих вчених, званої «невидимої колегією», з якої пізніше виросла
Королівське товариство (Британська Академія наук).
У 1651 Петті раптово залишив викладацьку діяльність і, отримавши
посаду лікаря при головнокомандуючому англійської армії в Ірландії, в вересні
1652 відбув до цієї країни. Очолив роботи зі складання планів ірландських
земельних угідь, розбагатів і перетворився в одного з найбільших ірландських
землевласників. У 1661 був удостоєний рицарського звання. З 1660 Петті жив
то в Ірландії, то в Англії і лише в 1685 остаточно перебрався до Лондона. Петті
залишив помітний слід в історії економічної науки, хоча єдиної точки зору на
його науковий внесок до сих пір не існує. Одні автори розглядають його як
видатного представника меркантилізму, інші бачать його основну заслугу в
створенні основ статистико-економічного методу досліджень та економічної
статистики, треті вважають засновником нового напряму в науці, з якого
згодом виросла англійська класична політична економія. У Трактаті Петті
міркував про вартість, ренту, заробітну плату, поділі праці і грошах. Одним з
перших висловив ідею про існування в економіці об'єктивних закономірностей,
які називав природними законами, фактично сформулював закон вартості,
близько підійшов до понять додаткової вартості і додаткового продукту,
проаналізував деякі ціноутворюючі фактори, виклав свої міркування щодо
ефективності розподілу праці.
40
Політична арифметика стала першою працею, в основі якого лежав
статистико-економічний метод дослідження. Петті доводив необхідність
створення державної статистичної служби та обчислення національного
багатства і національного доходу, зробив підрахунок цих показників для Англії
і, таким чином, заклав основу сучасної системи національних рахунків.
У роботі Різне про гроші Петті стверджував, що гроші є особливим
товаром, що грає роль загального еквівалента, а кількість необхідних для обігу
грошей визначається розмірами товарно-платіжного обороту. Вважав, що
повноцінні гроші у відомих межах можуть бути замінені паперовими грошима.
Ця невелика за обсягом робота мала величезне значення і визначила напрям
розвитку теорії грошей і кредиту на наступні два століття. В останні роки життя
Петті займався переважно питаннями народонаселення, його зростання,
розміщення, зайнятості і поряд з Джоном Граунт може бути зарахований до
засновників демографіческрой статистики.
Помер Петті в Лондоні 16 грудня 1687.
Проводяться міроприємства, одностайне схвалення дістали, дякую вас,
працював по фаху, покажчик якості, таким образом, ректор рахує. здійснював
міроприємства
Завдання 4. Випишіть мовні стандарти-кліше для підготовки
реферату наукового джерела.
Завдання 5. Продовжіть визначення.
1. Літературна мова – це …
2. Нормування і кодифікація – це…
3. Державна мова – це …
4. Мовна норма – це …
5. Академічна свобода – це…
41
6. Академічна доброчесність – це …
7. Академічна мобільність – це…
8. Право інтелектуальної власності — це…
9. Авторське право – це …
10. Акакдемічна культура – це…
ВАРІАНТ 11.
РЕКЛАМА
Производитель в условиях рыночной экономики с помощью рекламы и
других приемов стимулирования сбыта старается добиться преимущества над
конкурентами. Успех бизнеса определяется не только размером начального
капитала, но и качеством деловых коммуникаций. Виды деловых
коммуникаций весьма различны. Сюда входят: конференции, выставки,
семинары, презентации, пресс-конференции, интервью, круглые столы,
деловые обеды, переговоры. Но самым основным видом коммуникаций
является реклама.
Цель рекламы – увеличить рыночную долю производителя товара и
усилить лояльность потребителей по отношению к продукту. Это означает, что
фирма надеется передвинуть кривую спроса направо и одновременно
уменьшить ее ценовую эластичность.
Рекламой считается любое обращение производителя продавца или их
представителей к потенциальному потребителю-покупателю. В середине 90-х
годов в США объем рекламного рынка оценивался в 250 миллиардов долларов
в год (за последние 10 лет он утроился); во Франции в 30; миллиардов долларов
(утроение произошло за 7 лет); в России в 1 миллиард долларов, но утроение
произошло за два года. Оборот российского рынка рекламы в 1996 году
увеличился на 10% по сравнению с 1995 годом и составил 1,1 - 1,5 миллиардов
42
долларов. При этом оборот на телевидении достиг 344 миллионов долларов, на
прессу пришлось около 700 миллионов долларов, на наружную рекламу около
80 миллионов долларов.
Существуют различные виды рекламных обращений: информационное,
напоминающее, имиджевое. Также можно выделить социальную рекламу,
обращающуюся к общечеловеческим ценностям (сохранению окружающей
среды, здоровью и т.д.). Информационная реклама доводит до сведения
потребителя информацию о производителе, товаре и его качествах, способах
приобретения товара или получения дополнительной информации. Конечной
целью информационной рекламы является создание или увеличение сбыта
продукции.
Напоминающая реклама создает эффект постоянного присутствия на
рынке, способствует узнаваемости фирмы или товара. Напоминающая реклама
нацелена на поддержание сбыта продукции, особенно в периоды падения
темпов роста.
Имиджевая реклама нацелена на утверждение образа фирмы или товара в
представлении реальных или потенциальных потребителей.

анотацію.
РОЛЬ АНТИКРИЗОВОГО МАРКЕТИНГУ
Криза деяких підприємств – це нормальне явище ринкової економіки, в
якій за аналогією з дарвінівської теорією виживають найсильніші.
Підприємство, яке не відповідає «навколишньому середовищу» має або
пристосуватися і використовувати свої сильні сторони, або зникнути,
ефективно управляти в умовах кризової ситуації.
Ефективне антикризове управління – спосіб не лише втриматися на
плаву, але також досягти позитивних фінансових результатів.
Щоб уникнути істотних фінансових втрат, в період кризи необхідно
застосовувати антикризовий маркетинг, суть якого полягає в оперативному
43
зміну маркетингової політики фірми і всіх складових маркетингу (асортимент
товару, ціна, канали розподілу і методи стимулювання збуту) залежно від змін
зовнішнього і внутрішнього середовища.
Сприятливим грунтом для виникнення кризи у більшості випадків є
прорахунки в стратегічних планах. Тому діяльність фірми має бути спрямована
на прогнозування і попередження розвитку кризових ситуацій. Інакше
несприйнятливість до змін зовнішнього і внутрішнього середовища, відсутність
системи раннього виявлення проявів нестабільності, може призвести до того,
що криза застане компанію зненацька. А в цих умовах забезпечення
антикризової програми потребує набагато більших витрат, ніж завчасне
забезпечення належного рівня готовності.
Для ефективного управління діяльністю фірми в умовах глобалізації
необхідно проводити маркетингові дослідження, а ще краще маркетинговий
аудит. Це дозволить визначити на що саме потрібно звертати увагу при
просуванні продукції на ринок, забезпечити прихильність споживачів до вашої
фірми та продукту, а також отримати позитивні фінансові результати.
Проведені маркетингові дослідження також дозволяють зрозуміти, яким чином
компанія повинна організувати збут своєї продукції, як треба проводити
кампанію по просуванню на ринки нових виробів, будувати стратегію реклами;
визначити, які види продукції, продані якому споживачеві і в якому регіоні,
принесуть найбільшу віддачу.
За умов глобалізації може змінитись і стратегія підприємства, оскільки
появляються нові глобальні конкуренти, інтегруються технології виготовлення
товарів, змінюються канали розподілу та підходи до маркетингу. Тому однією
із основних задач маркетингу в умовах глобалізації є розробка ефективної
стратегії діяльності підприємства. Саме від неї буде залежати подальша доля
фірми. Фахівець з маркетингу має мислити глобально, тобто розуміти
особливості різних ринків (джерела потреб і попиту, традиційні методи
ефективного менеджменту та маркетингу). Дослідники глобальних ринків,
організації, застосовують стратегії глобального маркетингу, орієнтуються на
44
поведінку глобального споживача, вивчаючи поведінку споживачів різних
сегментів світового ринку.
Таким чином, антикризовий маркетинг спрямований насамперед на те,
щоб дати чітку відповідь на питання про майбутнє підприємства, його здатності
функціонувати в нормальному режимі, а також визначити стратегію, яка
відтепер стане основою діяльності компанії.
Завдання 3. Відредагуйте речення.
1. Більша половина бюджету витрачена.
2. Заняття починаються у вісім годин ранку
3. Передбачається перевиконання плану в два з половиною разів
4. За пару днів розпочнуться іспити
5. В Україні налічується тринадцять і два десятих мільйонів
господарств
6. Зібрали всього по двадцять три центнери з гектара
7. Дирекція привітала жінок з Восьмим березня.
8. Двоє президентів підписали договір про співпрацю і дружбу між
державами.
9. Відстань у два з половиною кілометри подолали швидко.
Завдання 4. Складіть алгоритм написання реферату.
Завдання 5. Зробіть огляд бібліографічних джерел за темою «Роль науки
у розвитку суспільства» (10 позицій). Зверніть увагу на оформлення Інтернет-
ресурсів.
ВАРІАНТ 12.
МЕТОДЫ И ПРИНЦИПЫ МАКРОЭКОНОМИЧЕСКОГО АНАЛИЗА
В своем анализе макроэкономика использует те же методы и принципы,
что и микроэкономика. К таким общим методам и принципам экономического
анализа относятся: абстрагирование; сочетание методов дедукции и индукции;
сочетание нормативного и позитивного анализа; использование принципа «при
прочих равных условиях», предположение о рациональности поведения
45
экономических агентов и др. Особенность макроэкономического анализа
состоит в том, что его важнейшим принципом выступает агрегирование.
Изучение экономических зависимостей и закономерностей на уровне
экономики в целом возможно лишь, если рассматривать совокупности или
агрегаты. Макроэкономический анализ требует агрегирования. Агрегирование
представляет собой объединение отдельных элементов в одно целое, в агрегат,
в совокупность. Агрегирование всегда основывается на абстрагировании, т.е.
отвлечении от несущественных моментов и выделении наиболее значимых,
существенных, типичных черт, закономерностей экономических процессов и
явлений. Агрегирование позволяет выделить: макроэкономических агентов,
макроэкономические рынки, макроэкономические взаимосвязи,
макроэкономические показатели. Агрегирование, основанное на выявлении
наиболее типичных черт поведения экономических агентов, обеспечивает
возможность выделить четыре макроэкономических агента.
Домохозяйства – это самостоятельный, рационально действующий
макроэкономический агент, целью экономической деятельности которого
выступает максимизация полезности.
Фирмы – это самостоятельный, рационально действующий
макроэкономический агент, целью экономической деятельности которого
выступает максимизация прибыли. Домохозяйства и фирмы образуют частный
сектор экономики.
Государство – это совокупность государственных учреждений и
организаций, которые обладают политическим и юридическим правом
воздействовать на ход экономических процессов, регулировать экономику.
Государство – это самостоятельный, рационально действующий
макроэкономический агент, основная задача которого – ликвидация провалов
рынка и максимизация общественного благосостояния.
Иностранный сектор – объединяет все остальные страны мира и является
самостоятельным рационально действующим макроэкономическим агентом,
осуществляющим взаимодействие с данной страной.
46
Завдання 2. Прочитайте уривок наукової статті, складіть до нього
називний або тезовий план (по 5 позицій).
ПОДАТОК
Під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного
рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і
на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Податки
сплачуються в певному розмірі та в чітко визначені строки.
Державні цільові фонди - це фонди, які створені відповідно до законів
України і формуються за рахунок визначених законами України податків і
зборів (обов'язкових платежів) юридичних осіб незалежно від форм власності
та фізичних осіб. Всі державні цільові фонди, крім Пенсійного фонду України,
включаються до державного бюджету України.
Податки виконують такі функції:
- фіскальну, тобто наповнення бюджетів усіх рівнів;
- контрольну, тобто перебірки ефективності функціонування податкової
системи;
- розподільчу, тобто розподілу частини національного доходу по різних
сферах задоволення суспільних потреб;
- регулювальна, тобто забезпечення стимулювання одних галузей
суспільного виробництва і стримування інших.
Податкова система – це сукупність податків, зборів та інших платежів у
бюджет та державні цільові фонди платників податків та органів, які
здійснюють контроль за правильністю нарахування, повною та своєчасною
сплатою їх у визначеному законом порядку.
Система оподаткування тим ефективніша, чим вона більш зручна як для
того, хто сплачує податки, так і для того, хто здійснює контролюючі функції.
Податкова система повинна забезпечувати раціональне співвідношення
між інтересами держави в одержанні джерел для покриття державних витрат і
інтересами платників у сплаті податку в такому розмірі, щоб це не суперечило
47
їх особистим та виробничим інтересам та інтересам суспільства в цілому.
Тобто, податкова система повинна відображати не тільки фіскальні інтереси
держави, але й сприяти раціональному розподілу та використанню
національного доходу. Податкова система повинна мати логіку і
закономірності, бути здатною самостійно реагувати на різні потреби, викликані
реалізацією різноманітних та розчленованих соціально-економічних зв'язків у
суспільстві.
Методи податкового права мають обов'язкове законодавче закріплення,
що передбачено ст. 92 Конституції України, відповідно до якої «Виключно
законами України встановлюються... система оподаткування, податки і збори».
Податкове законодавство – це система законодавчих актів, що містять
правові норми, які встановлюють правила поведінки сторін у податковій сфері.
Податкове законодавство виступає формою реалізації податкового права та
містить достатньо широке коло нормативних актів, які регулюють
оподаткування.
Прийняти участь, заключити договір, послати по пошті, об’явити
приказ, доповідаючий розказав, підвести підсумки роботи, здавати іспити,
вибачаюсь, дякую Вас, зустрітися в 2 години.
Завдання 4. Складіть алгоритм написання наукової статті.
ВАРІАНТ 13.
ИНВЕСТИЦИИ И ОБЛИГАЦИИ
Инвестиции в облигации – наиболее надежное вложение средств на
рынке ценных бумаг. Этот инструмент рекомендуется для тех, кому важна
полная сохранность капитала с доходом несколько выше, чем по вкладу в
банке.
48
Держатель облигации получает от своих инвестиций фиксированный
доход в форме выплаты процентов. Кроме того, во многих случаях облигации
продаются по цене ниже номинала ,а погашаются они заемщиком по номиналу.
Разница между ценой покупки и номинальной стоимостью–также доход
инвестора.
У облигаций есть два основных преимущества: как правило, более
высокая доходность по корпоративным выпускам облигаций и возможность
забрать деньги без потери набежавших процентов. Если при досрочном
закрытии срочного счета в банке проценты теряются, то инвестиции в
облигации полностью ликвидны – их всегда можно продать без потери
причитающихся процентов за каждый день владения облигацией. Для
инвесторов главное – это проценты (купонные выплаты), хотя изменение
рыночной стоимости облигации тоже влияет на доходность. Корпоративные
облигации более надежны, чем акции, и более доходны, чем банковские
вклады.Доходность корпоративных облигаций колеблется от 8 до 18% в
зависимости от надежности эмитента облигаций. На рынке обращается
большое разнообразие выпусков облигаций, из которых инвестор может
выбрать наилучшее для себя сочетание доходности и риска.
Облигация – долговая ценная бумага. Купив облигацию компании-
эмитента, инвестор становится ее кредитором. Эмитент обязуется выплатить
держателю облигации по окончании срока ее обращения номинальную
стоимость облигации и заранее известный или легко прогнозируемый
стабильный доход в виде процентов от номинальной стоимости. Облигации
выпускают компании самых разных отраслей, а также банки. В 2004 году более
80 компаний и банков выпустили свои облигации. Среди них были как
высококлассные, так и менее надежные эмитенты.
Облигации можно продать в любой день или дождаться срока погашения
облигации эмитентом (срок облигации 3-5 лет). Накопленный доход по купону
и номинальная стоимость облигаций перечисляются на счет инвестора,
открытый у брокера.
49
Основные торги облигациями ведутся в Секции фондового рынка ММВБ.
Покупать облигации можно точно так же, как акции, – через интернет. Все
основные биржевые данные по каждому выпуску облигаций транслируются
участникам торгов и доступны через торговые терминалы. Однако, чтобы
купить облигации, не обязательно устанавливать у себя торговый терминал и
совершать сделки с облигациями через интернет. Купить облигации для вас
сможет брокер, если вы отдадите распоряжение по телефону.

анотацію.
ОСНОВНІ ВИДИ БІРЖ І ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКИ
Вивченню особливостей роботи бірж, їх структури, складу, рівнів
управління допомагає їх класифікація, тобто об’єднання у визначені групи
відповідно до вибраної ознаки класифікації.
У світовій практиці залежно від виду біржового товару розрізняють
товарні, фондові, валютні біржі. В Україні товарну біржу розглядають як
організацію з правами юридичної особи, яка формує гуртовий ринок внаслідок
організації і регулювання біржової торгівлі.
Фондові біржі мають громістку, затратну і неефективну ієрархічну
вертикальну систему галузевого перерозподілу фінансових ресурсів. Тому
фінансова біржа представляє собою постійно діючий ринок цінних паперів.
Для організації і обслуговування ринку іноземної валюти створюють
спеціальні валютні біржі, які в силу своєї специфіки і значення на сучасному
етапі найбільш жорстко контролюються державою на відміну від інших видів
бірж.
За принципом організації за кордоном розрізняють три види бірж:
- публічно-правові (державні біржі);
- приватно-правові (приватні біржі);
- змішані (акціонерно-пайові).
50
Біржі, які мають публічно правовий характер, контролюються державою і
створюються на основі Закону про біржі. Вони поширені у Європі. Біржі, які
мають приватно правовий характер, характерні для Англії і США. На ці біржі
відкритий доступ лише вузькому колу осіб, які входять у біржову корпорацію.
Змішані біржі також характерні для Європи. Для таких бірж властивим є тє, що
в руках держави знаходиться частина акцій біржі, що дає їй право направляти в
органи управління представників виконавчої влади і таким чином
контролювати діяльність біржі.
Також біржі розрізняють ще і за такими принципами:
1. За легітимністю участі відвідувачів у торгах: закритими, відкритими і
змішаними.
2. За характером товару та видом укладених угод: реальні, фьючерсні,
спотові, опціонні, форвардні, змішані.
3. За специфікою участі в торгах і взаємовідносин з покупцями і
продавцями: акціонерно-пайові, брокерські, абонементні, комісійні, разового
обслуговування, змішані.
4. За місцем та географією країни: міжнародні, національні.
5. За сферою діяльності: центральні, міжрегіональні, регіональні
(локальні).
Завдання 3. Перекладіть словосполучення.
Исполняющий обязанности, много других, дом отдыха, высшее учебное
заведение, производственное объединение, текучий отчет, поселок городского
типа, в этом году, таким образом, так называемые.
Завдання 4. Запишіть у кличному відмінку подані слова та
словосполучення.
Юрій Іванович, пан Макаренко, Ганна Петрівна, сестра Софія, друг
Остап, пан директор, пан президент, шановний колега, вельмишановна Марія
Вікторівна
Завдання 5. Продовжіть визначення.
1. Загальними ознаками наукового стилю є …
51
2. Найголовнішими функціями наукового стилю є …
3. Науково-публіцистичний підстиль – це …
4. Науково-навчальний підстиль – це …
5. Науково-популярний підстиль – це …
6. Термін – це …
7. Основними ознаками термінів є …
8. Шляхи надходження термінологічних одиниць до мови – це…
ВАРІАНТ 14.
ЭЛЕКТРОННЫЙ АРХИВ ДОКУМЕНТОВ
Предприятие может хранить электронные документы (ЭД) в электронном
архиве.
Электронным считают документ, информация в котором зафиксирована в
виде электронных данных, включая обязательные реквизиты (ст.5 Закона
Украины «Об электронных документах и электронном документообороте» от
22.05.03.г., Закон №185).Одним из обязательных реквизитов ЭД ст.6 Закона
№185 именует электронную цифровую подпись. Она идентифицирует лицо,
составившее или подписавшее такой документ.
Согласно ст.13 Закона №185 субъекты, которые составляют, получают
или отправляют ЭД, должны хранить их на электронных носителях
информации в форме, которая позволяет проверить их целостность на этих
носителях. При этом следует соблюдать такие условия :
- информация, содержащая в ЭД, должна быть доступна для дальнейшего
использования;
- обеспечение возможности восстановления ЭД в том формате, в котором
он был создан, отправлен или получен;
- срок хранения ЭД на электронных носителях информации не должен
быть меньше законодательно установленного срока для документов на бумаге.
52
Если их невозможно хранить в течение этого срока, следует дублировать ЭД на
нескольких носителях и периодически копировать (с проверкой целостности
данных). Если эти требования выполнить не удаться, создают бумажные копии
документов;
- при наличии информации, которая позволяет установить
происхождение и назначение ЭД, дату и время его отправления или получения,
ее также необходимо сохранять.
Хранить ЭД предприятие может как самостоятельно, так и с помощью
посредников – архивных учреждений, соответствующих определенным
требованиям(ст. 13 Закона 3 185)
Правила хранения ЭД определены в Порядке хранения электронных
документов в архивных учреждениях, утвержденном приказом Госкомитета
архивов Украины от 25.04.05 г. № 49 (Порядок № 49) .
Он различает оперативное и длительное хранение (п.1 Порядок №49).
Оперативное (с момента создания ЭД до передачи в архивное подразделение)
обеспечивает структурное подразделение предприятия, в котором документы
были на выполнении. На небольших предприятиях все ЭД можно передать
соответственно службе делопроизводства (9а.2 Порядок № 49 ).
Такие подразделения формируют ЭД в электронные дела согласно
утвержденной номенклатуре дел предприятия аналогично документам на
бумажных носителях (главные факторы – сроки хранения и тематика
информации ЭД). При этом ЭД в электронных делах должны содержать
первичную информацию и реквизиты в виде отдельных файлов с указанием
всех служебных отметок, возникших во время выполнения документа (п.3
Порядок № 49). Структурные подразделения осуществляют оперативное
хранение электронных дел временного хранения (т.е. тех, которых предприятие
сохраняет не более 10 лет ). А после окончания оперативного срока хранения
электронные дела временного хранения уничтожают (п.6 порядок № 49).
Электронные дела продолжительного и постоянного хранения (их хранят
более 10 лет) находятся на оперативном хранении подразделений два года, а
53
затем их передают в архивное подразделение предприятия или в архивное
предприятие (организацию) на продолжительное и постоянное хранение.
Завдання 2. Прочитайте уривок наукової статті. Напишіть на нього

рецензію.
ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ
Економічна політика держави – це система соціально-економічних ідей та
цілей розвитку країни, основні завдання, засоби їх досягнення, а також
діяльність органів державної влади й управління щодо їх реалізації.
Основні види економічної політики
Антициклічна політика спрямована на підтримку певних стабільних
темпів економічного зростання (регулювання макроекономічної кон'юнктури).
Структурна політика передбачає формування сучасної прогресивної й
ефективної структури національної економіки.За допомогою амортизаційної
політики держава заохочує нагромадження капіталу, яке у майбутньому стане
основою розширення й оновлення виробництва.
Державна інвестиційна політика має на меті регулювання
капіталовкладень з метою структурної перебудови виробництва, його
технічного та технологічного оновлення і модернізації.
Науково-технічна та інноваційна політика держави – діяльність держави,
спрямована на розвиток науки й техніки, забезпечення стратегічних наукових і
технологічних проривів, впровадження результатів НТП у виробництво.
Фіскальна (бюджетно-податкова) політика визначає джерела формування
державної казни, формування податкової системи та державного бюджету.
Монетарна (кредитно-грошова) політика передбачає державне
забезпечення економіки країни необхідною кількістю грошей, регулювання
грошового та кредитного ринків.
Цінова політика – вплив держави на ціни й ціноутворення з метою
приборкання інфляції, стимулювання модернізації виробництва, посилення
конкурентоздатності вітчизняних товарів на світовому ринку, здійснення
54
кон'юнктурної та структурної політики, пом'якшення соціальної напруги у
суспільстві.
Зовнішньоекономічна політика держави охоплює різні аспекти
зовнішньої торгівлі, контроль за міграцією капіталів і робочої сили, підтримку
вітчизняного підприємництва за кордоном тощо з метою усунення
диспропорцій платіжного балансу та досягнення зовнішньоекономічної
рівноваги.
Соціальна політика держави зосереджується на формуванні ефективних
соціально-економічних умов життя суспільства, регулюванні відносин між
соціальними групами, формуванні економічних стимулів для участі у
виробництві, забезпеченні ефективної зайнятості населення, створенні
соціальних гарантій і умов для підвищення добробуту членів суспільства.
Конкурентна політика держави має на меті розробку заходів, що
стосуються створення конкурентного середовища, підтримки та захисту
добросовісної конкуренції, боротьби з монополізмом в економіці тощо.
Регіональна політика – це діяльність держави щодо забезпечення
збалансованого і комплексного розвитку окремих територій країни виходячи із
загальнодержавних та регіональних інтересів, шляхом використання
абсолютних та відносних переваг регіонів.
Екологічна політика спрямована на забезпечення екологічної рівноваги,
охорону навколишнього середовища, створення безпечних умов життя
громадян.
Завдання 3. До тексту із завдання 2 напишіть анотацію.
Завдання 4. Доберіть до поданих іншомовних слів українські
відповідники.
Адміністрація, фактор, акциз, аспект, аргумент, бізнесмен,
кореспонденція, синтез, вексель, кредит.
Завдання 5. Напишіть міні-твір на тему «Моя майбутня професія» у
публіцистичному стилі (5-7 речень).
55
ВАРІАНТ 15.
КОРПОРАЦИИ
Корпорация – это третья основная форма организации предприятия.
Корпорация организована как юридически независимый экономический
объект, в котором собственность разделена на доли; корпорация является
основной формой организации больших фирм. Менее 20% всех американских
компаний составляют корпорации, но на них приходится почти 90% всех
денежных поступлений. Однако существуют и небольшие корпорации. Одна
четверть от их общего количества дают доход менее 25 тыс. долларов в год.
Преимущества корпораций. Польза корпоративной формы организации
большого бизнеса базируется на двух основных положениях:
- корпорация, действующая в рамках существующего законодательства,
– это экономическая система, независимая от владельцев;
- совладельцы корпораций имеют лишь ограниченную ответственность.
Юридическая независимость корпорации определяет ее стабильность и
продолжительное существование. Акционеры могут входить или покидать
компанию по собственному желанию. Кредиторы и клиенты имеют дело с
одним экономическим объектом, а не с рядом партнеров. Далее, корпорация
обладает собственностью и заключает контракты от своего собственного
имени, а не от имени совладельцев.
Ограниченная ответственность подразумевает, что акционеры не могут
понести ущерб больший, нежели сумма, вложенная ими в дело. Это наиболее
существенная защита акционера. У человека могут быть вложены средства в
дюжину корпораций, но он ничем не рискует. Подобный риск не может
игнорироваться владельцем собственной компании или членом партнерства.
56
Таким образом, юридическая независимость и ограниченная
ответственность делает корпорацию идеальным местом помещения капитала
мелкими вкладчиками, что в итоге составляет весьма значительные суммы.
Недостатки корпораций. Корпорации, разумеется, не свободны от
недостатков. В противном случае все фирмы стали бы корпорациями. Один из
недостатков – относительно высокие затраты и сложности в процессе
организации и прекращения деятельности корпорации. Хотя каждый
американский штаг имеет свои законы, регулирующие подобного рода
деятельность, образование корпораций обычно требует услуг адвокатов и
выплату гонораров и вознаграждений. Эти затраты делают корпоративную
форму организации предприятий малоподходящей для многих мелких или
временно организуемых компаний.
Существенным минусом в деятельности корпораций является двойное
налогообложение. Полученная прибыль облагается налогом с корпораций, а
затем, когда прибыль выплачивается акционерам в виде дивидендов, эти
доходы подлежат индивидуальному подоходному налогообложению.
Двойное налогообложение может быть очень высоким. Например, если
федеральные налоги и налоги штата на корпорации изымают 40% прибыли
фирмы в момент ее получения, то индивидуальный подоходный налог забирает
еще 33% оставшейся суммы при выплате дивидендов. Это значит, что
совладельцы фирмы получают только 40 центов от каждого доллара прибыли
корпорации.

анотацію.
ГРОШОВІ ФОНДИ ТА ФІНАНСОВІ РЕСУРСИ
Статутний фонд використовується підприємством для інвестування
коштів в оборотні та основні фонди. Фонд оплати праці – для виплати основної
та додаткової заробітної плати працівникам. Амортизаційний фонд – для
57
фінансування відтворення основних і позаоборотних активів. Резервний фонд –
для покриття збитків, подолання тимчасових фінансових ускладнень.
Кошти підприємства використовують не тільки у фондовій формі. Так,
використання підприємством коштів для виконання фінансових зобов'язань
перед бюджетом та позабюджетними фондами, банками, страховими
організаціями здійснюється в нефондовій формі. У нефондовій формі
підприємства також одержують дотації та субсидії, спонсорські внески.
Під фінансовими ресурсами слід розуміти грошові кошти, що є в
розпорядженні підприємств. Таким чином, до фінансових ресурсів належать
грошові фонди й та частина грошових коштів, яка використовується в
нефондовій формі.
Основними джерелами формування фінансових ресурсів підприємств є
власні та залучені кошти. До власних належать: статутний фонд, амортизаційні
відрахування, валовий дохід та прибуток. До залучених – отримані кредити,
пайові та інші внески, кошти мобілізовані на фінансовому ринку. Так, нині
важливе місце в джерелах фінансових ресурсів належить пайовим та іншим
внескам фізичних та юридичних осіб, членів трудового колективу. Водночас
значно скорочуються обсяги фінансових ресурсів, які надходять від галузевих
структур, обсяги бюджетних субсидій від органів державної влади.
Збільшується значення прибутку, амортизаційних відрахувань та позичкових
коштів у формуванні фінансових ресурсів підприємств. Усе це змушує
підприємства виявляти ініціативу та винахідливість, нести повну матеріальну
відповідальність.
Обсяг виробництва, його ефективність зумовлюють розмір, склад та
структуру фінансових ресурсів підприємства. У свою чергу, від величини
фінансових ресурсів залежить зростання виробництва та соціально-
економічний розвиток підприємства. Наявність фінансових ресурсів, їх
ефективне використання визначають фінансове благополуччя підприємства:
платоспроможність, ліквідність, фінансову стійкість.
58
Пошук фінансових джерел розвитку підприємства, забезпечення
найефективнішого інвестування фінансових ресурсів набуває важливого
значення в роботі фінансових служб підприємства за умов ринкової економіки.
У процесі формування фінансових ресурсів підприємств важливе
значення має структура їхніх джерел. Підвищення питомої ваги власних коштів
позитивно впливає на фінансову діяльність підприємств. Висока питома вага
залучених коштів ускладнює фінансову діяльність підприємства та потребує
додаткових витрат на сплату відсотків за банківські кредити, дивідендів на
акції, доходів на облігації, зменшує ліквідність балансу підприємства, підвищує
фінансовий ризик. Тому в кожному конкретному випадку необхідно детально
продумати доцільність залучення додаткових фінансових ресурсів.
Завдання 3. Поясніть значення поданих слів. Складіть із ними
речення.
Інформаційний – інформативний.
Економічний – економний.
Письмовий – писемний.
Адресат – адресант.
Специфічний – спеціальний.
Функціональний – функційний.
Адрес – адреса.
Завдання 4. Прочитайте текст. Визначте, до якого стилю (підстилю) він
належить. Охарактеризуйте особливості стилю.
Суть та ефективність кошторисного фінансування
Кошторисне фінансування – це забезпечення державними грошовими
коштами установ і організацій соціально-культурної сфери, оборони, органів
державного управління. Вони отримують кошти на своє утримання із
бюджету на підставі фінансових документів – кошторисів. Так фінансується
майже вся невиробнича, так звана бюджетна сфера. Установи й організації,
які діють у цій сфері, є бюджетними установами.
59
Єдиний кошторис доходів і видатків бюджетної установи є основним
документом, який визначає загальний обсяг, цільове надходження,
використання і щоквартальний розподіл коштів. Формування єдиного
кошторису здійснюється на підставі лімітної довідки про асигнування з
бюджету, яку вищестояча організація надсилає всім підпорядкованим
установам у двотижневий термін після затвердження бюджету, з якого
здійснюється фінансування установ. Під час формування лімітних довідок у
підпорядкованих установах вищестоячі організації повинні враховувати
об’єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з основних її
виробничих показників обсягу виконаної роботи, штатної чисельності та
налічених заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді .
Єдиний кошторис доходів і видатків складається всіма установами на
календарний рік і затверджується керівником відповідної вищестоячої
організації не пізніше ніж через місяць після затвердження відповідного
бюджету, з якого здійснюється фінансування установи. Одночасно з
кошторисом на затвердження вищестоячої організації подається штатний
розпис установи, включаючи її структурні підрозділи, які формуються за
рахунок спеціальних чи інших позабюджетних коштів.
Фінансування установ без затвердженого в установленому порядку
кошторису забороняється. Зміни до затвердженого кошторису можуть
вноситися лише з дозволу організації, яка затвердила кошторис і штатний
розпис.
У процесі виконання кошторисів керівники установ мають право в
межах затвердженої загальної суми видатків на оплату праці самостійно
перерозподіляти кошти між фондом заробітної плати та основним окладом,
фондом заробітної плати за доплатами і надбавками та фондом преміювання.
Єдиний кошторис доходів і видатків установи складається з розділів:
бюджетні асигнування; інші кошти та видатки за рахунок перевищення
доходів над видатками спеціальних та інших позабюджетних коштів.
60
Кожний із цих розділів кошторису поділяється на дохідну та видаткову
частини.
У дохідній частині єдиного кошторису визначаються планові обсяги
бюджетних асигнувань, що спрямовуються на утримання установи, а також
надходження з інших дохідних джерел.
Загальна сума доходів установи відповідно до якої формується
видаткова частина кошторису визначається з урахуванням залишків коштів
на початок планового періоду спеціальних та інших позабюджетних коштів.
Формування дохідної частини єдиного кошторису здійснюється на
підставі індивідуальних розрахунків доходів і платежів та відрахувань до
бюджету, які складаються за кожним джерелом доходів. За основу цих
розрахунків беруться показники обсягів надання тих чи інших платних
послуг, а також інші розрахункові показники та розмір плати з розрахунку
на одиницю показника.
У видаткові частині єдиного кошторису зазначається загальна сума
витрат установи з розподілом їх за категоріями видатків економічної
класифікації, також із встановленням витрат, які планується профінансувати
за рахунок бюджетних асигнувань, і витрат, які планується здійснити за
рахунок інших (позабюджетних) надходжень. Передбачені у видатковій
частині асигнування повинні забезпечувати повне фінансування витрат
установ. Для цього чисельність працівників установи, яка пропонується до
затвердження за штатним розписом, повинна бути приведена у відповідність
з фондом заробітної плати, який планується, а витрати на господарське
утримання – відповідно до наявних джерел фінансування.
Видатки установи за рахунок бюджетних коштів передбачаються
відповідно до нормативно-правових актів, що визначають порядок
формування обсягів витрат за їхніми категоріями, кожна з них обов’язково
обґрунтовується відповідними розрахунками.
Видатки за рахунок перевищення доходів над видатками спеціальних
та інших позабюджетних коштів плануються за категоріями видатків у
61
цілому з наданням сум, що спрямовуються на покриття дефіциту бюджетних
асигнувань. Ці кошти передбачаються насамперед на виплату заробітної
плати працівникам установ із нарахуванням на соціальне страхування,
оплату витрат, пов’язаних з господарським утриманням установ, та інші
першочергові витрати.
У бюджетному плануванні, крім індивідуального кошторису доходів і
видатків, розрізняють загальні і зведені види кошторисів.
Дуже важливим аспектом кошторисного фінансування є економія та
ефективність витрачання бюджетних коштів. Але сучасною найголовнішою
проблемою кошторисного фінансування є не тільки сама ефективність
витрачання коштів, а й відсутність самого теоретичного поняття
ефективності. Ця проблема поглиблюється ще й тим, що законодавчими
актами не визначено ознак, які можуть свідчити про неефективне
використання бюджетних коштів; порядку визначення обсягу бюджетних
коштів, використаних неефективно; механізму вживання заходів за фактами
неефективного використання бюджетних коштів; міри відповідальності за
неефективне використання бюджетних коштів.
Поняття ефективності виражає відношення результату (ефекту)
діяльності до намічених цілей і є показником засобу діяльності: якщо таким
засобом мета досягається швидше і легше, то він ефективний.
Завдання 5. Підготуйте тезовий конспект на тему «Студентська наука як
один із чинників якості підготовки фахівців у сучасних умовах».
ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ ДО МОДУЛЯ ІІ
ВАРІАНТ 1
ЗАТРАТЫ
62
На любом этапе жизни компании неизменно существует задача учета,
анализа и управления затратами. В отличие, например, от вопроса управления
компанией, где из года в год возникают новые тенденции (сегодня –
инновации, вчера – объединения и поглощения, позавчора – и.т.д.), в учете
затрат из года в год банально повторяется один вопрос: «Как правильно их
посчитать?».
Для решения принципиальных задач – сколько нужно продавать и по
какой цене, чтобы данный продукт приносил компании прибыль –необходимо
посчитать, во что нам обходится производство одной единицы продукции,
тоесть посчитать ее себестоимость. Расчет себестоимости продукции –
задача далеко не новая и решается практически на каждом предприятии.
Методика расчета себестоимости передается из поколения в поколение и, так
же как добрая былинная притча, вызывает доверие без каких-либо
доказательств. То, что все затраты необходимо делить по видам продукции –
вопрос бесспорный. Загвоздка возникает с вопросом: «По какому принципу
вести разделение затрат? Классический расчет себестоимости единицы
продукции предполагает прохождение двух шагов: 1шаг – определение затрат,
изменяющихся пропорционально объемам производства того или иного вида
продукции (определение переменных затрат на единицу продукции). Расчет
выполняется произведением норм расхода отдельных элементов затрат на
стоимость их приобретения.
Классическими представителями переменных затрат являются сырье,
материалы, комплектующие, технологическая энергия, сдельная заработная
плата. 2 шаг – суммирование всех прочих расходов, осуществленных за
период, и их деление на конкретные виды продукции (разделение накладных
расходов по видам продукции).Классическими представителями таких
«прочих расходов» являются расходы на содержание и ремонт
оборудования, зданий, сооружений, заработная плата административно-
управленческого персонала, амортизационные отчисления, административные
расходы. Нередко перечисленные «прочие» отражаются в специальных
63
документах – ведомостях (сметах) общецеховых, общехозяйственных,
общепроизводственных расходов.
Как правило, деление общих затрат на отдельные виды продукции
осуществляется пропорционально заработной плате основных
производственных рабочих, начисленной по данным видам продукци.
Завдання 2. Прочитайте текст. Складіть до нього тезовий і називний

Бухгалтер - серце компанії
Ці фахівці затребувані завжди і скрізь. Бухгалтер серце компанії.
Запорука успіху правильно функціонуючої компанії на 70% залежить від
налагодженого бухгалтерського обліку. Саме цим і пояснюється споконвічний
дефіцит вищеназваних професіоналів. Бухгалтер зі знанням англійської мови
може претендувати на вдвічі більшу зарплату. При пошуку бухгалтера
найкраще покладатися на рекомендації колишніх працедавців та репутацію,
зароблену ним за час своєї попередньої роботи. Знайти головного бухгалтера,
якому можна довірити відповідальну справу компанії дійсно нелегко. Адже
мова йде не тільки про професіоналізм фахівця, але й про його особисті якості,
такі як сумлінність, уважність тощо. Майбутньому роботодавцю варто провести
тестування претендента на предмет знання з питань бухгалтерії, теоретичного
та практичного характеру.
Найбільш високо цінуються бухгалтери у виробничій сфері. Це
пояснюється складним циклом отримання кінцевого продукту, кожен етап
якого супроводжується певною фінансовою операцією.
Крім бухгалтерів, сьогодні великим попитом на ринку користуються
фінансисти, не з чуток знайомі з міжнародними стандартами фінансової
звітності, за якими працює все більша кількість українських компаній. Щоб
отримати посаду внутрішнього аудитора або фінансового контролера, особа,
яка шукає роботу, повинна обов'язково мати кваліфікацію АССА, САР/СІРА
або інші. Вона повинна буди відповідальною та організованою. Адже бухгалтер
64
не має права забувати або втрачати документи, а також здавати звітність
несвоєчасно. Фахівець має володіти математичними здібностями, оскільки
доведеться постійно працювати з цифрами, і помилка тут дорого коштує - в
самому прямому значенні. Робота з документами, звітами вимагає високої
концентрації уваги. Бажано також мати хорошу пам'ять, розвинене логічне
мислення.
Більшість фахівців у галузі бухобліку схиляються до того, що їхня
професія не вимагає надприродних здібностей. Головне те, щоб вона
подобалася. Якщо обчислення та паперова робота не наводять на вас нудьгу -
вперед! За даними столичних рекрутингових агентств, напрямок «Бухгалтерія»
постійно користується попитом. Бухгалтерська освіта потрібна в фінансово-
кредитних установах, страхових компаніях, податково-бюджетних та
державних органах, на промислових підприємствах, у спільних і торгівельних
компаніях на посадах керівників підприємств, головних бухгалтерів.
Завдання 3. Відредагуйте подані словосполучення, запишіть
правильні варіанти.
Обобщати питання; одобрити рішення; піднімати питання; нанести
шкоду; поштовий перевод; в заключення скажу; кінцеве рішення; внести у
список; відложити засідання; виписка з протоколу.
У скільки годин краще телефонувати? По службових справах
телефонувати додому не слід. Спілкування – взаємні відносини, діловий,
дружний зв'язок, під час якого люди обмінюються думками. З усіх видів
ділового спілкування переговори вимагають самої сумлінної підготовки. При
порушенні терміна оплати вступають в дію штрафні санкції. Арендну плату
нараховуємо кожного місяця згідно представленим розрахункам.
Завдання 5. Охарактеризуйте, аргументуючи, вимоги до мови та стилю
тексту реферату.
ВАРІАНТ 2.
65
Банковский вклад
Банковский вклад – сумма денег, переданная лицом кредитному
учреждению с целью получить доход в виде процентов, образующихся в ходе
финансовых операций.
По договору банковского вклада банк, принявший поступившую от
вкладчика денежную сумму, обязуется возвратить сумму вклада и выплатить
проценты на нее на условиях и в порядке, предусмотренных договором.
В периоды нормального развития экономики банковский вклад является
одной из наименее выгодных и наименее рискованных форм вложения денег и
может служить в качестве минимального ориентира в расчётах.
Различают такие виды вкладов: вклад до востребования и срочный вклад.
Вклад до востребования – депозит без указания срока хранения, который
возвращается по первому требованию вкладчика. Обычно по сберегательным
вкладам начисляются проценты по ставкам ниже соответствующих для
срочных депозитов. Депозитом до востребования могут по соглашению с
банком или по законам отдельных государств являться средства на чековом
счёте в банке.
Срочный вклад – депозит под проценты, внесённый на определённый
срок и изымаемый полностью по истечении обусловленного срока. Срочные
депозиты менее ликвидны, чем сберегательные вклады до востребования, но
приносят более высокий процент дохода.
По договору банковского вклада любого вида, банк обязан выдать сумму
вклада или ее часть по первому требованию вкладчика, за исключением
вкладов, внесенных юридическими лицами на иных условиях возврата,
предусмотренных договором. Условие договора об отказе гражданина от права
на получение вклада по первому требованию ничтожно.
Также возможны различные конструкции вклада: депозит с возможностью
пополнения, частичного изъятия; возможно оформление вклада в пользу
третьих лиц.
66
Проценты на сумму банковского вклада начисляются со дня, следующего
за днем ее поступления в банк, до дня ее возврата вкладчику включительно или
до дня досрочного закрытия вклада вкладчиком. Как правило, вкладчик имеет
возможность распоряжаться начисленными процентами: либо изымать их по
истечению периодов выплаты процентов, указанного в договоре, либо
присоединять их к общей сумме вклада увеличивая сумму вклада, на которую
начисляются проценты.
Если банк является участником системы страхования вкладов, то в случае
банкротства банка, государство гарантирует возврат до 700 000 рублей.
Завдання 2. Прочитайте текст, напишіть рецензію.

ВАЛОВИЙ ВНУТРІШНІЙ ПРОДУКТ
Економічний потенціал країни характеризує можливості національної
економіки виробляти матеріальні блага, надавати послуги, задовольняти
економічні потреби суспільства. Ці можливості дають всі наявні в країні
ресурси – виробничі, матеріальні, трудові, природні, фінансові, науково-
технічні, інформаційні та ін. Економічний потенціал має такі складові:
виробничу, фінансову, наукову тощо.
Роль кожної держави в сучасному світі визначається, насамперед, її
економічною могутністю, яка є наслідком реалізації економічного потенціалу.
Найбільш універсальними показниками, що характеризують економічну
могутність країни, є її валовий внутрішній продукт (ВВП) і валовий
національний продукт (ВНП). Валовий внутрішній продукт держави – це
сукупна вартість за ринковими цінами усього обсягу кінцевих товарів і послуг,
вироблених у даній країні впродовж одного року (враховуючи надходження від
їх експорту). ВВП охоплює результати економічної діяльності підприємств,
організацій, закладів і окремих осіб, незалежно від їх державної приналежності
та громадянства, які зайняті підприємництвом на території даної країни.
Валовий національний продукт відрізняється від ВВП тим, що враховує доходи
фірм і громадян даної країни, отримані за кордоном, проте виключає доходи
67
зарубіжних компаній та осіб, які займаються діяльністю в даній країні. Система
національних рахунків передбачає обчислення багатьох макроекономічних
показників. Первинним із них є валовий випуск. Валовий випуск (ВВ) – це
сукупна ринкова вартість товарів та послуг, вироблених за рік резидентами
країни в базових цінах. При цьому під базовими цінами розуміють ціни, які
складаються із собівартості та прибутку, не включають в себе продуктові
податки (акцизний збір, податок на додану вартість, мито та ін.) .
Валовий внутрішній продукт – це сукупна ринкова вартість кінцевої
продукції та послуг, що вироблені резидентами країни за рік. Кінцева продукція
– це та частка валового випуску, яка виходить із сфери виробництва і
спрямовується на невиробниче споживання, інвестування (нагромадження) та
експорт. Це означає, що при обчисленні ВВП не враховується проміжна
продукція, тобто продукти та послуги, використані в процесі виробництва.
Включення до складу ВВП проміжної продукції означало б повторний рахунок,
тому що вартість проміжної продукції вже входить до складу кінцевої продукції
та послуг.
Вирішувати проблему; обжалувати рішення; діюче законодавство; я
вибачаюсь; любе доручення; заказний лист; напечатати зівт; заключити
угоду; повістка денна; уставний фонд.
Завдання 4. У поданих реченнях виправте помилки, які порушують
точність, логічність висловлювання, аргументуйте внесені зміни.
У даній статті ми розглянули питання, що стоять на порядку денному
нашої виробничої діяльності. Акт являється таким документом, який мусить
базуватися на незаперечних доказах. Рекомендуємо перевести цього
працівника на другу роботу. На адрес ювіляра надійшло кілька адрес з різних
громадянських організацій. Успіх вирішить лише комплексне вирішення цього
непростого питання. На сьогоднішній день ми маємо певні успіхи у організації
торгівельного обслуговування населення. Працівники установи з успішністю
68
впоралися з поставленими перед ними задачами. Необробленими по району
залишилися площі порядка 1000 га.
Завдання 5. Напишіть анотацію до тексту із завдання 2.
ВАРІАНТ 3.
УГРОЗЫ ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ
Специфика национальных рыночных отношений таит в себе множество
опасностей для добросовестного предпринимателя, которому приходится
постоянно действовать в условиях повышенного риска. Если Вы являетесь
руководителем зрелой компании, то в определенный период Вам наверняка
приходилось сталкиваться с проблемой защиты ее интересов от
противоправных посягательств различного рода недоброжелателей. Если
Вы только начинаете свое дело, то, кроме особенностей экономики, в самый
раз учесть старые народные мудрости: «учись на ошибках других», «готовь
сани летом», «если знал бы, где упаду, постелил бы соломку», «скупой
платит дважды» и т.д. В связи с чем, в условиях не всегда цивилизованных
конкурентных отношений, несовершенства действующего
законодательства, произвола фискальных органов и т.д., немаловажным
является еще на стадии создания предприятия (при составлении его бизнес-
плана и проекта Устава) предусмотреть меры обеспечения экономической
безопасности Вашей компании, позволяющие предотвратить либо
минимизировать негативное влияние внешних и внутренних угроз, а также
их вредные последствия. В указанной ситуации предприниматель впервые
задает себе вопрос: «Что такое экономическая безопасность предприятия?»
Существует множество определений данного понятия. С нашей точки
зрения, наиболее полным является следующее: «Экономическая безопасность
предприятия – это состояние его защищенности от негативного влияния
внешних и внутренних угроз, дестабилизирующих факторов, при котором
обеспечивается устойчивая реализация основных коммерческих интересов
69
и целей уставной деятельности». Для каждого предприятия «внешние» и
«внутренние» угрозы сугубо индивидуальны. Вместе с тем, на наш взгляд,
указанные категории включают отдельные элементы, которые приемлемы
практически к любому субъекту хозяйственной деятельности.
Так, ко внешним угрозам и дестабилизирующим факторам можно отнести
противоправную деятельность криминальных структур, конкурентов, фирм и
частных лиц, занимающихся промышленным шпионажем либо
мошенничеством, несостоятельных деловых партнеров, ранее уволенных за
различные проступки сотрудников предприятия, а также правонарушения со
стороны коррумпированных элементов из числа представителей
контролирующих и правоохранительных органов.
Завдання 2. Прочитайте текст. Складіть до нього анотацію.

ВЕКСЕЛЬНА ФОРМА РОЗРАХУНКІВ
Вексельна форма розрахунків – це розрахунки між постачальником і
покупцем (платником коштів) із відстрочкою платежу, які оформлюються
векселем. Вексель – це письмове безумовне зобов'язання, боргова розписка
стандартної форми, що дає право її власнику вимагати сплати визначеної у
векселі суми від особи, яка видала вексель, у відповідний строк і у відповідному
місці. Одержані векселі зберігаються підприємствами самостійно або
передаються на зберігання банку. Векселі, що знаходяться на підприємстві,
зберігаються в його касі нарівні з готівкою. На всі векселі, які зберігаються на
підприємстві, складаються описи, де вказується назва платника, сума і строк
погашення заборгованості за векселем. При погашенні заборгованості,
забезпеченої векселями, в опису робиться відповідна помітка, вказується дата
виписки банку або іншого належного документа. Якщо одержані підприємством
векселі здаються на збереження банкові, то в реєстрах аналітичного обліку
робиться помітка про відповідний документ, одержаний від банку. Витрати на
сплату банкові винагороди за послуги зі зберігання векселів відносяться на
рахунок збитків від позареалізаційних операцій. Правовою основою вексельного
70
обігу в Україні є законодавчі, нормативні акти, розроблені згідно з положенням
Єдиного вексельного закону, ухваленого Женевською вексельною конвенцією
1930 року. Першим реальним кроком на шляху відродження векселя в Україні
була ухвала 18 червня 1991 р. Верховною Радою України Закону «Про цінні
папери та фондову біржу». У 1992 році Верховна Рада України ухвалила
Постанову «Про застосування векселів в господарчому обігу України».
Застосування цих двох нормативних актів значно розширило можливості
правового регулювання вексельного обігу. Поряд зі створенням нормативної бази,
що регулює вексельний обіг, видаються нормативні акти, спрямовані на розвиток
цієї форми розрахунків. Подальшим кроком щодо впровадження векселя як
інструмента фінансово-господарської діяльності підприємства став Указ
Президента України «Про випуск та обіг векселів для покриття взаємної
заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності» від 14.09.94 р. Цим
Указом було запроваджено в господарську діяльність підприємства простий
товарний вексель. Його можна було застосовувати як засіб оформлення взаємної
заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності.

Грошовий перевод; іскова заява; заклад майна; слідуюче питання;
приймати участь; виключення з правил; повістка денна; обложити налогом;
піднімати питання; приносити збитки.
Запрошуємо прийняти участь в науково-практичній конференції.
Директор приймає по службовим справам з двох годин. Секретар пішов по
ділам служби. У цьому питанні ми розберемось. Першим ділом треба
вирішити це питання. Міністерство дає добро. Збори відбудуться в три
години. Приступаєм до обговорення. Нарада по проблемам.
Завдання 5. Запишіть мовні стандарти-кліше для підготовки реферату
наукового джерела.
71
ВАРІАНТ 4.
ДЕНЕЖНЫЕ РЕФОРМЫ
Денежные реформы, осуществляемые государством преобразования в
сфере денежного обращения, имеющие целью упорядочение денежного
обращения и укрепление всей денежной системы. Осуществляются различными
методами в зависимости от способа производства, политической системы,
положения отдельных классов, состояния экономики страны и т.д. Денежные
реформы могут сопровождаться изъятием из обращения всех или части
обесцененных бумажных знаков и замены их новыми деньгами (бумажными
или металлическими), изменением золотого содержания денег или их
валютного курса, перестройкой денежной системы и т.п. Они устанавливают
переход от одной денежной системы к другой.
К денежным реформам относятся: замена ставшей неполноценной
обесцененной монеты полноценной или неразменных денежных знаков
разменными; изменения в системе эмиссии денег; стабилизация валюты или
частичные меры по упорядочению денежного обращения; образование новой
денежной системы в связи с государственным переустройством.
Для упорядочения денежного обращения используются различные
методы: дефляция – уменьшение денежной массы путём изъятия из обращения
излишних бумажных денег; нуллификация – ликвидация старых денежных
знаков и выпуск в меньшем количестве новых бумажных денежных знаков;
деноминация – изменение нарицательной стоимости денежных знаков с
обменом по определённому соотношению старых денежных знаков на новые,
более крупные денежные единицы, одновременно в таком же соотношении
пересчитываются цены, тарифы, заработная плата и т.д.; девальвация –
уменьшение металлического содержания денежной единицы или снижение
курса бумажных знаков по отношению к металлу или к иностранной валюте;
ревальвация –повышение металлического содержания денежной единицы или
курса бумажных знаков по отношению к иностранной валюте. Денежные
72
реформы во многих развивающихся государствах отвечают задачам обеспечения
их экономической независимости. Характерным примером такой реформы
служит создание национальной денежной системы в Гвинейской Республике,
где в 1960 был учреждён национальный государственный центральный банк
страны – Банк Гвинейской Республики, который стал выпускать в обращение
национальную денежную единицу – гвинейский франк. Старые денежные знаки
были обменены на новые по соотношению 1:1. В ряде других освободившихся
стран денежные реформы не привели к созданию действительно национальных
денежных систем, что в немалой мере связано со стремлением
империалистических держав использовать реформы в бывших колониальных
странах как орудие своей неоколониалистской политики использовать реформы
в бывших колониальных странах как орудие своей неоколониалистской
политики.
Завдання 2. Прочитайте текст, напишіть до нього анотацію.
ГРОШІ ЯК ЗАСІБ НАКОПИЧЕННЯ
У своїй функції гроші виступають як засіб утворення скарбів або
нагромадження. Як її зрозуміти? У деяких випадках гроші вилучаться з обігу.
Об'єктивно це зумовлено потребами ринкової економіки. По-перше, щоб
застрахувати себе від різних випадковостей ринку, кожен
товаровиробник повинен мати можливість купувати інші товари незалежно від
того, коли й за яких умов будуть реалізовані його власні товари. Для цього
необхідно мати грошовий резерв, що передбачає його тимчасове вилучення з
обігу. По-друге, придбання предметів споживання значної цінності (житло,
меблі, транспортні засоби, побутова техніка та ін.) теж передбачає попереднє
нагромадження грошей, отже, й вилучення їх з обігу. Коли влада грошей у
суспільстві досягла певного розвитку, з'явилися люди-лихварі, для яких
нагромадження грошових скарбів стало, якоюсь мірою, самоціллю. Гроші
вилучалися з обігу, ховалися в скринях, закопувалися – перетворювалися на
скарби.
73
При обігу золота скарби виступали своєрідним резервуаром, за
допомогою якого здійснювалося стихійне регулювання кількості грошей,
необхідних для обігу. Як тільки потреби обігу в грошах зростали, вони
вилучались із скарбів, функціонували в якості засобу обігу. І навпаки, коли
потреба в них зменшувалася, золоті гроші залишали сферу обігу й
перетворювалися у скарби.
Згодом варварський спосіб нагромадження скарбів поступається місцем
прагматичному нагромадженню, основний принцип якого зводиться до того,
щоб якомога частіше гроші перебували в обігу, для того, щоб одержувати
якомога більший прибуток. Гроші, що вилучаються з ділового обігу,
підприємці зберігають у банках. Банки стають резервуарами, в яких
акумулюються грошові засоби не лише підприємців, а й інших верств
населення, центрами, звідки гроші випускаються в обіг і куди вони
повертаються знову. Але, навіть за умов розвинутої банківської системи,
спостерігається посилене прагнення представників бізнесу нагромадити й
утримати в своїх руках чимало золотих скарбів. Це відбувається навіть за
умови, що зберігання золотих запасів у багатьох країнах світу оголошено
державною монополією й основна маса скарбів зосереджена поки що в
центральних банках і державних казначействах.
Функцію грошей як засобу утворення й нагромадження скарбів може
виконувати лише наявне золото. В умовах паперово-грошового обігу спроби
нагромадження (збереження) поруч із золотом і паперових грошей. Проте в
результаті інфляційних процесів вони швидко знецінюються. Прикладом є
катастрофічне знецінення грошових нагромаджень населення України в період
1992-1995 рр., що знаходилися на рахунках ощадного банку країни. Це яскраво
підтверджує висновок про неможливість заміни золота паперовими грішми в
функції засобу утворення скарбів.
Завдання 3. Знайдіть помилки в побудові словосполучень. Запишіть
74
Згідно постанови; приймати участь; вибачте нас; на протязі місяця; ми
рахуємо, що поступаємо правильно; об'єм робіт; із-за відсутності; люба
справа; лікувати гроші; вибачаюся, що затримав відповідь; ви не виключення.
Завдання 4. Напишіть анотацію до тексту із завдання 2.
Завдання 5. Підготуйте вступ та висновки до реферату на тему
«Студентська наука як один із чинників якості підготовки фахівців у
сучасних умовах».
ВАРІАНТ 5.
ИСТОРИЯ ВОЗНИКНОВЕНИЯ БАНКОВ
Исторически банки в, основном, возникли из ювелирных лавок. Ювелиры
имели надежные охраняемые подвалы для хранения драгоценностей, поэтому со
временем люди начали отдавать им свои ценности на хранение, получая взамен
долговые расписки ювелиров, удостоверяющие возможность по первому
требованию получить эти ценности обратно. Так возникли банковские
кредитные деньги.
Поначалу ювелирных дел мастера только хранили предоставленные
ценности и не выдавали кредиты. Такая ситуация соответствует системе
полного или 100%- го резервирования (вся сумма депозитов хранится в виде
резервов). Но постепенно выяснилось, что все клиенты не могут одновременно
потребовать вернуть свои вклады.
Таким образом, банк сталкивается с противоречием. Если он все вклады
хранит у себя в виде резервов и не выдает кредиты, то он лишает себя прибыли.
Но при этом он обеспечивает себе 100%-ю платежеспособность и ликвидность.
Если же он выдает деньги вкладчиков в кредит, то он получает прибыль, но
возникает проблема с платежеспособностью и ликвидностью.
Платежеспособность банка означает, что величина его активов по меньшей
мере должна равняться его задолженности. К активам банка относятся
имеющиеся у них банкноты и все финансовые средства (облигации и долговые
75
обязательства), которые он покупает у других лиц или учреждений. Облигации
и долговые обязательства служат источником доходов банка. Задолженность
банка (liabilities) - его пассив - это размещенные в нем суммы депозитов,
которые он обязан вернуть по первому требованию клиента.
Если банк желает иметь 100%-ю платежеспособность, то он не должен
давать в кредит ничего из размещенных в нем средств. Таким, образом,
устраняется высокий риск, но банк не получает никакой прибыли в виде
процентов на предоставленную в кредит сумму и не имеет возможности
оплатить свои издержки. Чтобы существовать, банк должен рисковать и давать
кредиты. Чем больше величина выданных кредитов, тем выше и прибыль, и
риск. Кроме платежеспособности, банк должен обладать еще одним свойством
– свойством ликвидности, т.е. способностью в любой момент выдать любому
количеству вкладчиков часть вклада или весь вклад наличными деньгами. Если
банк хранит все депозиты в виде денежных купюр, то обладает абсолютной
ликвидностью. Но хранение денег, в отличие от, например, облигаций не дает
никакого дохода. Поэтому чем выше ликвидность банка, тем ниже его доход.
Банк должен тщательно взвешивать издержки не ликвидности (т.е. потеря
доверия клиентов) и издержки от неиспользования имеющихся средств.
Необходимость иметь большую ликвидность всегда уменьшает доходы банка.
Завдання 2. Прочитайте текст, складіть до нього анотацію.

ІНФЛЯЦІЯ
Інфляція - тривале зростання загального рівня цін, що, відповідно, є
свідченням зниження купівельної спроможності грошей.
Розмір більшості товарів, на які зростають ціни, та тривалість процесу
зростання цін є важливими характеристиками поняття інфляції. Слід вирізняти
відносне зростання цін, за якого ціни на окремі товари (послуги) зростають
значно швидше (наприклад, нафта), ніж інші. Зростання цін в одному періоді
та відсутність або ж надто слабке зростання в наступних не є інфляцією.
76
Через складність інфляційних процесів існують суперечності між різними
економічними школами щодо причин її виникнення. Наприклад, згідно з
монетарною теорією «інфляція завжди і всюди є грошовим феноменом»
(Мілтон Фрідман). При цьому, визначення процесу зростання цін як грошового
явища можливе лише за умови безперервності та тривалості в часі процесу
зростання цін. Збільшення грошової маси (створення нових грошей) може
призводити до зростання цін, однак цілком очевидним цей взаємозв'язок стає
лише за високого зростання пропозиції грошей. Окрім збільшення пропозиції
грошей, існує досить багато причин виникнення і розвитку інфляційних
процесів.
Основними негативними наслідками інфляції є падіння рівня життя
населення. Найбільше страждають групи населення з фіксованим доходом,
наприклад, особи, що отримують заробітну плату або ж соціальну допомогу
від держави. Відбувається також погіршення очікувань щодо макроекономічної
ситуації в майбутньому, що призводить, зокрема, до зниження ділової
активності (через інвестиційну складову).
«Інфляція – це податок, що може вводитися без прийняття закону», –
зазначив засновник монетаризму Мілтон Фрідман. Зростання цін призводить до
зменшення реальної вартості утримуваних грошей (наприклад, зростання цін
на 10% має такий же ефект,як і додатковий податок при купівлі даного товару).
У той же час Уряд здобуває вигоду від інфляції, оскільки відбувається
збільшення доходів внаслідок зростання номінальних значень вартості
товарів (бази оподаткування).
Інфляція є протилежністю дефляції, котра проявляється в падінні рівня
цін, що, в свою чергу, є підвищенням купівельної спроможності грошей. В
умовах істотної інфляції зростає розрив в реальних доходах між видами
соціальних груп, погіршується становище осіб з фіксованим доходом
(наприклад, пенсіонерів, службовців, студентів, чиї доходи формуються за
рахунок держбюджету).
77
Завдання 3. Відредагуйте подані словосполучення. Запишіть
Лишити слова (на зборах); зложити повноваження; одобрити
пропозицію; відмінити рішення; додержуватися порядку; виключення із
правил; безчисленне предложення; принімати участь; прийняти міри; важливі
міроприємства.
Завдання 4. Відредагуйте подані речення. Запишіть правильні
варіанти.
1. Запрошуємо вас на торжествений вечір присв'ячений дню працівників
сільського господарства. Вечір відбудеться в приміщенні Дома культури.
2. Повістка денна: передача об'єктів комунальної власності
Райтепломережі м. Одеси.
3. Шановний Ігор Ілліч запрошуємо Вас прибути на засідання правління
яке відбудеться 10 жовтня 2011 року, о 14 годині, в приміщенні контори
підприємства де буде розглянуто вашу заяву.
Завдання 5. Підготуйте вступ та висновки до реферату на тему
«Наукова дискусія – шлях до істини».
ВАРІАНТ 6.
ВАЛЮТНАЯ ПОЛИТИКА ГОСУДАРСТВА
Валютная политика – это политика государства в области регулирования
валютного рынка, которая характеризуется различной степенью его участия в
этом рынке.
В связи с этим различают два типа валютной политики, основанных на двух
противоположных системах организации валютного курса: система жестко
фиксированных валютных курсов и режим свободно плавающих валютных
курсов.
В условиях фиксированных обменных курсов изменения спроса и
предложения на валютном рынке не приводят к колебанию валютного курса. Это
78
достигается посредством сильного государственного вмешательства в
функционирование валютного рынка.
Покупка или продажа центральным банком иностранной валюты
называется валютной интервенцией. Ее объем определяется величиной сальдо
платежного баланса и накопленными золотовалютными резервами. При
длительном дефиците платежного баланса, вызванном утратой
конкурентоспособности страны на мировом рынке, резервные активы
снижаются до критической точки. Корректировать отрицательное сальдо
платежного баланса с помощью интервенций становится невозможно. В этом
случае центральный банк объявляет девальвацию своей валюты, что означает
официальное понижение курса национальной валюты по отношению к
иностранным валютам или международным расчетным средствам.
Объективной основой девальвации является завышение официального
валютного курса по сравнению с реальной покупательной способностью денег.
Если платежный баланс страны длительное время сводится с положительным
сальдо, то центральный банк может принять решение о ревальвации –
повышении курса национальной валюты по отношению к иностранным.
При системе свободно плавающих (гибких) валютных курсов центральные
банки совершенно не вмешиваются в функционирование валютного рынка, не
осуществляют интервенции. Курсы обмена валюты определяются спросом и
предложением.
Кроме этих систем валютных курсов существует и множество
промежуточных. На долгосрочных временных интервалах обменный курс каких-
либо двух валют колеблется вокруг паритета покупательной способности –
уровня обменного валютного курса, при котором покупательная способность
национальных валют одинакова.
Завдання 2. Прочитайте текст. Складіть до нього називний та

питальний план (по 5 пунктів).
ІСТОРІЯ ФОРМУВАННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
79
Виникнення податків сягає сивої давнини. У Київській Русі податки
з'являються вже в перші роки виникнення цієї древньої держави. І що важливо,
давньоруські податки не запозичуються з інших країн, а мають власне,
національне походження. Одним із найдавніших прямих податків Київської
Русі, що проіснував на українських землях, було подимне. Назва походить від
одиниці оподаткування –»диму», тобто «дому», селянського двору. Платили
подимне натурою та частково – грішми. Інший древній податок – полюддя. Він
збирався під час щорічних об'їздів Київської Русі князем та його дружиною. І
ще одним джерелом наповнення казни було поплужне. Це земельний податок,
одиницею оподаткування якого був плуг. Поплужне йшло на військові витрати,
утримання великокнязівського двору та дипломатичні місії. З XVI століття
приходить в Україну так зване Магдебурзьке право, яке стає визначальним у
податковому та митному регулюванні. Магдебурзьке право – це письмовий
королівський дозвіл на місцеве самоврядування, куплене мешканцями окремих
міст і містечок, або дароване жителям окремих міст за особливі заслуги перед
короною. За часів Магдебурзького права було запроваджено помірне
торговельне мито. І сплачувалось воно певною мірою з привізного товару.
Розмір помірного був сталим і декілька століть не змінювався. Повна руйнація
українських податкових національних традицій, яка передбачала помірність і
доцільність оподаткування, розпочалася з втратою Україною її незалежності та
повного поневолення Російською імперією. Ламаючи адміністративну систему
України, яка за своєю демократичною суттю та універсальністю випереджала
більшість адміністративних систем країн Європи, Російська імперія почала
запроваджувати й свої податки. Було введено подвірне оподаткування. Тобто
запроваджено нову систему оподаткування населення прямими податками.
Запровадження подвірного оподаткування значно збільшило кількість
платників податків за рахунок введення в їх число тих категорій населення, що
раніше були звільнені від оподаткування: «задвірних», «ділових людей»,
половників та інших. Подвірне оподаткування зберігалось до запровадження
подушного, тобто до XVIII століття.
80
Основний прямий податок Російської імперії подушне запроваджено в
Україні в першій половині XVIII століття. Його сплачувало все чоловіче
населення країни, крім дворян, духовенства та осіб, що перебували на
державній службі. Розмір податку щороку визначався сумою, необхідною для
утримання армії і флоту, постійно збільшувався. Подушне сплачували до кінця
19 століття. У роки революції і громадянської війни податкова система
змінюється прямим визиском, експропріацією. Елементи цивілізованого
регулювання економіки шляхом запровадження прямих і непрямих податків
запроваджуються в період непу.
Исполняющий обязанности; много других; дом отдыха; высшее учебное
заведение; производственное объединение; фамилия, имя, отчество; текущий
счёт; почтовый ящик; и другие; таким образом.
Завдання 4. Відредагуйте речення, запишіть правильні варіанти.
На сьогодні певно найбільш економічним підходом до побудови системи
обліку витрат вважається підхід при яким виділяються типові управлінські
завдання. Відповідно цьому на щастя вибирається об'єкт обліку витрат.
Раніше багато західних систем обліку мабуть орієнтувалися на одну мету. На
жаль ці системи не могли надавати дані для вирішення нових проблем що
безперервно висунуті ринком. Певно сучасні системи забезпечують
можливість отримання відповідей.
Завдання 5. Підготуйте вступ та висновки до реферату на тему «Комунікативна
компетенція – основа професійної компетентності».
ВАРІАНТ 7.
МИРОВАЯ ЭКОНОМИКА
Мировая экономика, или глобальная экономика, обычно представляется
как экономика, которая основана на экономических системах всех стран мира,
народных хозяйств. Также мировая экономика может быть представлена как
81
экономика мирового сообщества и народных хозяйств – как экономические
системы региональных сообществ, которые создают общую глобальную
систему. Мировая экономика может быть оценена по-разному, например, в
зависимости от используемой модели, а ее оценка произведена в определенной
валюте, такой как доллар США, евро или др.
Термин «мировая экономика» неотделим от географии и экологии Земли,
и поэтому, в своем роде, употребляется неправильно, так как определения и
представления «мировой экономики» значительно различаются и они должны
как минимум исключить любое рассмотрение ресурсов или ценности,
базируемых за пределами Земли. Например, в то время как могли бы быть
предприняты попытки вычислить стоимость нереализованных возможностей
горной промышленности на невостребованной территории в Антарктиде в
настоящее время, те же самые возможности на Марсе не будут считаться
частью мировой экономики – даже если бы эти возможности реализовывались в
настоящее время – и могут бы быть рассмотрены только таким же образом как
несозданная интеллектуальная собственность. Без учета описанного выше
минимального ограничения, касающегося создания ценности в процессе
производства, потребления и обмена на планете Земля, определения,
представления, модели и оценки мировой экономики значительно различаются.
Поскольку широко распространено ограничивать вопросы мировой экономики
исключительно человеческой деловой активностью, то мировая экономика, как
правило, оценивается в денежной форме, даже в случаях отсутствия
эффективного рынка, чтобы оценить определенные товары или услуги, или в
случаях, когда недостаток независимых исследований или отсутствие
сотрудничества со стороны правительств делает такую оценку
затруднительной. Типичные примеры – запрещенные наркотики и другие
товары черного рынка, которые по любому стандарту являются частью мировой
экономики, но для которого нет по определению никакого юридического рынка
в любой форме.
82
Однако, даже в случаях, когда есть прозрачный и эффективный рынок,
чтобы установить денежную стоимость, экономисты как, правило, не
используют действующий курс или официальный обменный курс для перевода
денежных единиц этого рынка в единицу оценки мировой экономики, так как
обменные курсы зачастую практически не отражают международную ценность,
например, в случаях, когда объем или цена сделок отрегулированы
правительством.
Завдання 2. Прочитайте текст. Складіть до нього тезовий план та

називний план (по 5 пунктів).
КОН’ЮНКТУРА РИНКУ
Термін «кон'юнктура» походить від латинського соnjuncture (лат. соnjungo
- викликають, з'єдную) і означає обстановку, становище, тимчасову ситуацію у
будь-якій галузі суспільного життя, наприклад, «міжнародна кон'юнктура».
Кон'юнктура економічна - конкретні умови процесу відтворення на кожний
даний момент. В основі формування і зміни кон'юнктури полягають ,головним
чином, фактори, що визначають рух цін, цінних паперів, розмірів виробництва,
зайнятості та ін.
Поняття ринкової ситуації включає: ступінь збалансованості ринку
(співвідношення попиту і пропозиції); рівень стійкості або коливань основних
параметрів ринку; масштаби ринкових операцій і ступінь ділової активності;
рівень комерційного (ринкового) ризику тощо.
Головна мета вивчення кон'юнктури ринку - визначити характер і ступінь
його збалансування, перш за все співвідношення попиту та пропозиції. Суть дії
ринкового механізму виявляється у прагненні попиту та пропозиції до
рівноваги. Однак цей процес, що має схоластичний характер, відбувається під
постійним впливом безлічі суперечливих факторів, що обумовлює наявність
постійних коливань і відхилень від основної тенденції розвитку ринку. Аналіз
можливих диспропорцій попиту та пропозиції попереджає про зміну ринкової
ситуації. Оцінки стану ринку здатні коливатися від позначки, «ясно» до
83
позначки «шторм», носять інформаційно-попереджувальний характер як для
підприємців, так і для органів управління.
Всі фактори формування та розвитку кон'юнктури знаходять своє
вираження в певних показниках. Ці показники дають можливість порівняти стан
економіки в цілому або її окремих галузей. Коло показників кон'юнктури
змінюється в залежності від об'єкта дослідження: від того, чи проводиться
аналіз кон'юнктури глобальної економіки або економіки окремої країни,
окремої галузі або окремого ринку.
Основними показниками кон'юнктури в сфері матеріального виробництва
є: обсяг промислового виробництва (індекс промислового виробництва в
цілому і за відділеними галузями промисловості, динаміка виробництва товарів
у натуральних показниках); надходження замовлень; портфель замовлень; обсяг
запасів; завантаження потужностей і т.д. До числа показників кон'юнктури в
сфері товарного обміну відносяться показники внутрішнього та зовнішнього
товарообігу.
Методика аналізу, прогнозу кон'юнктури. Організація роботи з вивчення
загальногосподарської і товарної кон'юнктури і, зокрема, проведення аналізу та
прогнозування кон'юнктури складається з послідовних стадій: визначення
об'єкта дослідження; накопичення вихідних даних та інших матеріалів;
здійснення аналізу кон'юнктури; створення прогнозу розвитку кон'юнктури.
Безналичный расчёт; облагать налогом; налог на добавленную
стоимость; расходы государственного бюджета; малые и крупные
предприятия; субъект предпринимательской деятельности; менеджер по
продаже; явное противоречие; экономический кризис; принести вред.
Завдання 4. Відредагуйте текст анотації.
У статті я дослідив галузеву специфіку фінансового аналізу
туристичних фірм. А також я розглянув причини, що зумовили значні
відмінності між теоретичними нормативами і відповідними параметрами
ліквідності для вітчизняних операторів міжнародного туристичного ринку. Я
84
пропоную також механізм аналізу ліквідності туристичних підприємств, що
базується на вивченні їх фінансової звітності.
Завдання 5. Складіть алгоритм написання реферату.
ВАРІАНТ 8.
О�

Язык

Індивідуальні завдання для заочного ф ту

Загружено:

Сведения о документе

Оригинальное название

Авторское право

Поделиться этим документом

Поделиться или встроить документ

Параметры публикации

Этот документ был вам полезен?

Это неприемлемый материал?

Авторское право:

Індивідуальні завдання для заочного ф ту

Загружено:

Авторское право:

3

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ ДО МОДУЛЯ І

Завдання 2. Прочитайте уривок наукової статті, напишіть до нього

Завдання 5. Оберіть уривок тексту за фахом, доведіть, що він

Завдання 2. Складіть до тексту із завдання 1 питальний та тезовий

Завдання 2. Прочитайте уривок наукової статті, напишіть до нього

Завдання 2. Прочитайте текст і напишіть резюме вченого.

Завдання 2. Прочитайте уривок наукової статті, напишіть до нього

Завдання 2. Прочитайте уривок наукової статті, напишіть до нього

Завдання 2. Прочитайте уривок наукової статті, складіть до нього

Завдання 5. Напишіть зразок власного резюме.

Завдання 2. Прочитайте уривок наукової статті. Напишіть до цього

Завдання 2. Прочитайте уривок наукової статті, напишіть до нього

Завдання 2. Прочитайте уривок наукової статті, напишіть до нього

Завдання 2. Прочитайте уривок наукової статті. Напишіть на нього

Завдання 2. Прочитайте уривок наукової статті, напишіть до нього

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ ДО МОДУЛЯ ІІ

Завдання 2. Прочитайте текст. Складіть до нього тезовий і називний

Завдання 2. Прочитайте текст, напишіть рецензію.

Завдання 2. Прочитайте текст. Складіть до нього анотацію.

Завдання 3. Відредагуйте подані словосполучення.

Завдання 2. Прочитайте текст, складіть до нього анотацію.

Завдання 2. Прочитайте текст. Складіть до нього називний та

компетенція – основа професійної компетентності».

Завдання 2. Прочитайте текст. Складіть до нього тезовий план та