Вы находитесь на странице: 1из 4

ДИСЦИПЛИНА, ПРЕДМЕТ И ОБЪЕКТ ИССЛЕДОВАНИЯ

Объектом исследования истории государства и права Украины


являются юридические факты и политические явления, выявлениЕ
закономерности исторического развития.
Изучая закономерности исторического развития, история
государства и права Украины пытается выявить главные причины и
следствия возникновения, развития и упадка государственно-
правовых систем. К ним принадлежат, главным образом, органы
власти, центрального и местного управления, юстиции.
В курсе истории государства и права Украины исследуются
взаимосвязи государственных структур (органов власти, судебных
органов, управления и т.п.), правовых институтов (отдельных
норм, отраслей законодательства и т.п.).
История государства и права Украины изучает, в частности,
юридический быт и правовую культуру украинского народа.
Украинское государство сформировалось по классическому
образцу на основе племенных территориальных объединений.
Законодательство возникло из обычаев. Эти факты являются
начальными для изучения процесса государство - и
правообразования Украины.
История государства и права Украины является:
 общественно-политической наукой, так как изучает такие
общественно-политические явления, как государство и право;
 юридической наукой, так как изучает правовые аспекты
общественной жизни;
 исторической наукой, поскольку изучает государственно-
правовые явления в их историческом развитии.
Предметом науки истории государства и права Украины
является история возникновения, изменений и развития типов и
форм государства и права, а также конкретных государственных
органов и правовых институтов народов, которые населяли и
населяют территорию Украины; познание процесса зарождения и
развития государства и права Украины, формирования украинской
государственной традиции, изучения государственно-правовых
категорий и институтов, правового положения населения,
источников права и правовой системы в их исторической
конкретности и хронологической последовательности.
Целью истории государства и права Украины является
определение закономерностей зарождения, развития и
функционирования государства и права украинского народа в
самых разнообразных аспектах их взаимодействия, содействия
формированию правовой культуры и правосознания будущих
специалистов-юристов.
Задания, которые стоят при изучении курса истории
государства и права Украины, заключаются в формировании у
студентов определенного объема государственно-правовых знаний,
выработке навыков анализа государственно-правовых явлений,
событий, институтов и выявлении их прич инно - связей
последствий, самостоятельном обобщении историко-правовой
информации.
ПЕРВЫЕ ГОСУДАРСТВЕННЫЕ ОБРАЗОВАНИЯ
У НАРОДОВ
СЕВЕРНОГО ПРИЧЕРНОМОРЬЯ И ПРИАЗОВЬЯ

Держава, право та суспільство скіфів


1. Виникнення, устрій та апарат управління Скіфії. 2. Суспільний лад та соціальні групи.
3. Правова система.

Скіфське державне утворення стало одним з перших державно-правових


формувань на території сучасної України. За формою правління держава
скіфів була рабовласницькою монархією, за політичним режимом -типовою
східною деспотією, за формою державного устрою -федерацією союзів
племен. Суб'єктами федерації виступали скіфи (орачі, царські, хлібороби,
кочівники), алазони, каліпіди. Хронологічно і політично виділяється Велика
Скіфія (VIII -III ст. до н.е.) зі столицею в Кам'янському Городищі (Приазов'я)
та Мала скіфія (III ст. до н.е. - III ст. н.е.) зі столицею в Неаполі Скіфському
(Крим). У період розквіту населення складало від 5 до 7 мільйонів чоловік.

Вища законодавча, виконавча, військова, релігійна, судова та


адміністративна влада належала царю, який спирався на урядовців.
Найвідомішими з царів стали - Атей, Скілур, Палак, Фарзой, Інесмей.
Дорадчими центральними органами влади були рада вельмож та союзна рада.
На місцях самоврядування очолювали вожді та обрані народними зборами
урядовці.

Державний устрій. За формою правління Скіфія була рабовласницькою


монархією на чолі з царем. Його влада була спадковою і необмеженою.
Йому належала законодавча, виконавча, військова, судова влада, а іноді цар
виконував і функції жреців. Історії відомі імена чотирьох царів: Скілура,
Палака, Фардоя, Інісмея.
Цap спирався на царську раду, що складалася з особистої дружини наі з
воєначальником та родоплемінної верхівки. Іноді ажливі рішення
приймалися народними зборами.
Країна поділялася на адміністративні округи - номи, населені скіфами і
місцевими племенами. Адміністративний апарат складався переважно з
родичів царя та представників аристократії. Старійшини і вожді племен
традиційно очолювали місцеві органи влади.

Суспільний устрій. Соціальна структура була складною. Рабовласницькі відносини


перепліталися з пережитками первісного ладу.
Умовно населення Скіфії можна поділити на такі групи:
Панівний клас - царі та їх родичі, племінні вожді, старійшини племен, воєначальники, жреці,
багаті купці. Вони володіли пасовиськами, водоймами, стадами коней, вівців, рабами тощо.
Привілейований статус мали жреці. Ймовірно, разом з царем здійснювали судочинство.
Вільні общинники - основна маса населення. Відбували військову службу, сплачували данину,
виконували певні повинності. Вони були союзниками панівного класу проти рабів.
Вільні ремісники і купці - жителі міст. У Скіфії існувало лише 4 міста. Тому це невелика група
населення.
Раби - нижчий щабель суспільства. Власність, річ пана. Раба
можна було продати, обміняти, передати у спадщину. Існувало колективне рабство -
міські раби. Джерелами рабства були полон, купівля-продаж, народження від рабині.
Проте частка рабів щодо усього населення була незначною.
Джерелами права слугували правові звичаї, родові
традиції, царські накази, рішення народних зборів. Нор-
ми права захищали приватну власність на худобу, май-
но, особисті речі та зброю. Серед зобов'язальних дій дже-
рела називають угоди обміну, дарування, купівлі-прода-
жу, які закріплювалися клятвою з кров'ю. Є дані про
сплату податків, данини. Родинно-шлюбне право грун-
тувалося на патріархаті й багатожонстві. Після загибелі
воїна майно і дружини переходили найстаршому брату
в роду (принцип левірату). При розподілі спадщини пе-
ревага віддавалася молодшому сину (мінорат). У кримі-
нальному праві існувала класифікація таких злочинів,
як: порушення звичаїв, замах на царя та його владу, не-
правдива клятва, непокора наказам, убивство, пограбу-
вання, крадіжка, образа (словом і діями). Як покарання
застосовувалися кровна помста, страта, конфіскація,
штраф, тілесні покарання.
Суспільний лад грунтувався на приватній
власності та рабоволодінні. Судову систему очолював
цар, а суд здійснювали його урядовці, народні збори та
вожді.
Суспільний устрій. Соціальна структура була складною. Рабовласницькі відносини
перепліталися з пережитками первісного ладу.
Умовно населення Скіфії можна поділити на такі групи:
Панівний клас - царі та їх родичі, племінні вожді, старійшини племен, воєначальники, жреці,
багаті купці. Вони володіли пасовиськами, водоймами, стадами коней, вівців, рабами тощо.
Привілейований статус мали жреці. Ймовірно, разом з царем здійснювали судочинство.
Вільні общинники - основна маса населення. Відбували військову службу, сплачували данину,
виконували певні повинності. Вони були союзниками панівного класу проти рабів.
Вільні ремісники і купці - жителі міст. У Скіфії існувало лише 4 міста. Тому це невелика група
населення.
Раби - нижчий щабель суспільства. Власність, річ пана. Раба
можна було продати, обміняти, передати у спадщину. Існувало колективне рабство -
міські раби. Джерелами рабства були полон, купівля-продаж, народження від рабині.
Проте частка рабів щодо усього населення була незначною.