Открыть Электронные книги
Категории
Открыть Аудиокниги
Категории
Открыть Журналы
Категории
Открыть Документы
Категории
КУРС ПРИСКОРЕНОГО
ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
30 занятий
ББК 81.2УКР
Ю99
ТРЕНИРОВОЧНЫЕ УПРАЖНЕНИЯ
1. Прочитайте вслух пословицы (прислів’я): сначала — в транскрипции, после — в
обычном написании. Пословицы перепишите. Но в первую очередь (насамперед) выучите
слова.
С ло в а р ь: з усят — заставят; але — но; працює — работает; праця
— труд; анує — уважает; що — что; ає зробити — должен сделать;
ко на — каждая; коли — когда; її — ее; роби — делаешь; пта ки —
птички; пізні — поздние; краще — лучше; хвилина — минута; подвір я —
двор; пан — господин.
Гласных звуков в украинском языке 6: а], о], у], э], ы], и]. На
письме они обозначаются 10 буквами: а, о, у, е, и, і, я, ю, є, ї.
III. Ударение
1. Ударение в украинском языке, как и в русском, разноместное и
подвижное. Но, в отличие от русского, в украинском языке оно заметно
слабее. При этом ударения в созвучных украинских и русских словах не
всегда совпадают.
4*. Перепишіть українські назви місяців, дописуючи біля них форму родового
відмінка (родительного падежа) за зразком (по образцу).
січен «январь» — січня липен «июль» — ...
лютий «февраль» — лютого серпен «август» — …
березен «март» — ... вересен «сентябрь» — ...
квітен «апрель» —... овтен «октябрь» — ...
травен «май» — ... листопад «ноябрь» — листопада
червен «июнь» — ... груден «декабрь» — ...
Свиня і кібец
Свиня восени забрела в ліс. Там вона натрапила на жолуді й почала
трощити. Налопалась по саме нікуди, іще б жерла, та вже в пельку не лізло.
Вона тоді звалилась на бік і заснула там же, під дубом. Як тільки виспалась,
піднялась і звичайно знічев’я почала рилом рити землю біля дуба,
попідривала всі корінці. На дубі на ту пору сидів кібець; побачивши
неввічливість свині, сказав їй:
— Безтолкова ти твар, що ти робиш, навіщо ти псуєш корінці дуба? Він
же може захиріти і засохне.
— А що мені до того, нехай сохне, я не жалію, мені потрібні жолуді, бо
од них я жирію.
— Дурна ти скотина, недарма тебе свинею величають, ти роззуй очі,
підніми вгору пику і побачиш, що жолуді на дубі ростуть. Як він засохне, так
і жолудів тобі не буде. Пам’ятай, що дуб тебе годує, а не ти його. Ти того й
не тямиш, що без дуба ти з голоду здохнеш.
К о м м е н та р и й к т е к с т у . L Для названия действия «есть, кушать»
обычно употребляется глагол їсти (їм, їси, їсть, їмо, їсте, їдять). Но в
вульгарной речи используются глаголы тріскати, лопати, жерти,
тро ити. 2. Слова писок, морда — обычные названия передней части
головы животного, но воспринимаются как вульгаризмы, когда речь идет о
человеческом лице. Слово же пика употребляется только для названия
человеческого лица и всегда звучит вульгарно.
Занятие 3. СОГЛАСНЫЕ
І. Классификация согласных
По участию голоса и шума в их образовании согласные бывают (для
простоты парные мягкие дˊ, тˊ, зˊ, сˊ, цˊ, лˊ, нˊ здесь не учитываются):
а) сонорные (голос преобладает над шумом): , в, н, л, р, й (запомнить
их можно в словосочетании « и винили рій»);
б) звонкие (шум преобладает над голосом; у них имеются парные
глухие звуки): б, д, h, , г, дз, д , з (запомнить их можно в словосочетании
«буде го е ґедзю у д азі»);
в) глухие (образуются только с помощью шума): с, ц, к, ф, п, т, х, ч,
(запомнить их можно в словосочетании «усе це кафе «Птах і ча а»).
По месту преграды на пути выдыхаемого воздуха согласные бывают:
а) губные: , в, п, б, ф (« авпа Буф»);
б) зубные твердые: д, т, з, с, ц, л, н («де ти з’їси ці лини»);
в) зубные мягкие: дˊ, тˊ, зˊ, сˊ, цˊ, лˊ, нˊ;
г) нёбные: р, рˊ, й, , ч, , д («Рой, ще ї д у»)
д) заднеротовые: х, г, h, к («хуґа гука»).
По характерному шуму различаются согласные:
а) шипящие: , ч, , д («ще ї д у»);
б) свистящие твердые: с, ц, з, дз («сце їздзу»);
в) свистящие мягкие: сˊ, цˊ , зˊ, дзˊ.
От способа образования согласных зависит их произношение и
правописание.
IІ. Произно ение согласных
1. Сонорные согласные произносятся всегда четко. Сонорный в]
никогда не уподобляется глухому ф]. В конце слов и перед согласными он
звучит как краткий полугласный ў].
ТРЕНУВАЛЬНІ ВПРАВИ
ЗНАЙОМІ
Раз обрали собі люди старшину. От і запишався новий старшина;
зробився такий пановитий, що й підступити до нього страшно. Сидить якось
новий старшина на рундуці і бачить, що хтось їде селом. Погукнув старшина
на свого небожа:
— Біжи мерщій та спитайся, що воно за птиця така їде через моє село.
Кинувся хлопець миттю доганяти: біжить та гука на проїжджого, щоб
підождав. Стало. Підбіга хлопчик.
— Чого тобі треба? — пита проїжджий.
— Та наш новий пан старшина звелів спитати, що ви за птиця така тут
їдете?
— Скажи своєму новому старшині,— озвавсь проїжджий,— що і ти
дурень, і старшина дурень.
Вернувся хлопець. Старшина пита:
— А що?
— Та то якийсь знайомий.
— Як?
— Та так: і вас знає, і мене знає.
— Як же він знає?
— Та казав, що й ви дурень, і я дурень.
Роз ова
С ло вн и к : година — час: хвилина — минута; снідати — завтракать;
відповідно — соответственно; пізні е — позже; рані е — ранее; час —
время; вечеряти — ужинать; опівночі — в полночь; вдосвіта — на рассвете;
вранці — утром; працюєт ся — работается; вден — днем; дотри уватися
— придерживаться; другий — второй.
— Котра година?
— За шістнадцять хвилин дванадцята.
— Коли буде десять хвилин по першій, скажеш мені.
— Навіщо?
— Бачиш, я сьогодні сів снідати десять хвилин по восьмій, то й
починати обідати повинен відповідно на десять хвилин пізніше.
— А чому не раніше?
— На все повинен бути свій точний час.
— А вечеряти коли будеш?
— Увечері, о сьомій годині десять хвилин.
— То й лягати спати будеш не опівночі, а на десять хвилин пізніше?
— Я лягаю о пів на одинадцяту, зате встаю вдосвіта. Вранці краще
працюється, ніж удень.
— І такого режиму ти дотримуєшся цілий рік?
— Поки що лише другий день.
Занятие 4. ГРУППЫ СОГЛАСНЫХ
I. Уподобление согласных
1. Свистящие («cцe їздзу») перед шипящими («ще їжджу») звучат как
шипящие (в большинстве случаев это отображается и на письме; не
отображается лишь в деепричастиях и приставках роз-, без-).
ТРЕНУВАЛЬНІ ВПРАВИ
Вона ще не стара — вона молодша від мене, оця глиняна, колись під
соломою, а тепер під шифером хата. У війну, коли доводилось брати чужі
столиці, в розкішних багатоповерхових палацах я з ніжністю згадував її,
маленьку нашу хату, як усі люди на землі згадують дитинство. З неї
починалось відчуття Батьківщини, з любові до неї виростала моя любов до
рідної землі, як з любові до батьків починається і любов до свого народу.
Прекрасно пам’ятаю, як її будували. В той сонячний день мені,
чотирирічному, сестра дала біленький вузлик із харчами — віднести батькам
на будівництво, аж на другий край села. Крім вузлика, сестра дала мені
лозинку з дерева, навчила махати нею, якщо нападуть собаки, поцілувала й
пустила: йди. І я пішов. Ішов берегом широкого ставу, який мені здавався
тоді неосяжним, повз чужі хати, повз верби, в тіні яких кумкали жаби.
Вибігали назустріч собаки з дворів, але гавкали на мене, мабуть, не від
люті, а від здивування, бо, гавкнувши, одразу ж підіймали вуха і схиляли
набік голови, наче хотіли спитати: «І куди воно, отаке мале, чимчикує?»
(О.Сизоненко.)
К о м м е н та р и й к т е к с т у . В украинском языке сравнительная
степень прилагательных (вищий ступінь прикметників) изменяется по родам,
падежам, числам и употребляется с предлогами від, за, союзами ніж, як:
молодший від мене, молодшого від мене, молодший за мене, молодша за мене
молодший, ніж я.
8. Вивчіть напам’ять.
С ло вн и к : щоночі — каждую ночь; іцно — крепко; зазирати —
заглядывать; чути — слышать; ус іхатися — улыбаться; неви овний —
невыразимый; урба — печаль, грусть; поро неча — пустота; не а — нет.
Роз ова
С ло вн и к : до вподоби — нравится; задуха — духота; ай е —
почти; спека — зной; х ара — туча, облако; сл ота — слякоть; ичка —
изморось; калю а — лужа; наприкінці — в конце; захват — восторг; бо —
потому что; лапатий сніг — снег хлопьями; хуртовина — метель; кучугура
— сугроб; о елед — гололедица; чи — или; лихо — беда; грубка — печка;
як на ене — что меня касается; крига скресне — лед тронется; стру ок —
ручей; відлига — оттепель; блискавка — молния; злива — ливень; осоння
— солнцепек; затінок — тень; незва аючи — несмотря.
— І що сталося з погодою?
— А чим вона тобі не до вподоби?
— Осінь, а задуха, майже спека, як улітку.
— А ти хочеш, щоб небо заволоклося хмарами, йшов дощ, докучала
сльота, мжичила мжичка, на дорозі стояли калюжі? По-моєму, наприкінці
вересня вже щось таке було, і ти, як я пам’ятаю, не був у захваті.
— Ні, я люблю, коли землю встелить лапатий сніг, мете хуртовина,
понаносить кучугури, мороз більше тридцяти градусів, ожеледь чи ще якесь
лихо — і ти не йдеш на роботу, сидиш біля теплої грубки та дивишся крізь
вікно на цю красу.
— А все-таки, як на мене, приємніше, коли крига скресне, відшумлять
струмки після відлиги, пройде гроза з громом і блискавкою, злива змиє
землю — і ти загоряєш собі на осонні; повертаєш то один, то другий бік до
сонця.
— То вже краще на пляжі, на березі моря, у затінку пальм... Але поки
що: до праці, друзі, незважаючи на погоду.
ТРЕНУВАЛЬНІ ВПРАВИ
ЗАЇХАЛИ НА НЕБО
хали з Криму волами Дмитро з Іваном. Повен віз солі везли. Вечоріло.
хали повагом, не поспішаючи, і, заколисані повільною їздою, задрімали. А
сонечко котилося-котилося на захід та й заховалося за обрієм.
Настала тепла серпнева ніч. Висипали на небі зіроньки, зійшов
повновидий місяць і залив усе навкруги м’яким сріблястим сяйвом. Чумаки
поснули вже, а волики йдуть собі та й ідуть. Трапилася їм по дорозі річечка
широка, але не глибока, а через неї — місток. Вузенький, лише один віз
проїде. Зайшли воли на міст і зупинилися.
Прокинувся Дмитро й нічого спросоння не розбере: на небі зірки
світяться, місяць усміхається. Глянув униз — Боже мій! Унизу теж такі самі
зірки, місяць, ще й жаби кумкають. Дмитро штовх товариша під бік!
— Іване! Іване! А вставай лишень, подивися, де ми!
Прокинувся Іван, глянув — лишенько моє!
— Дмитре, це ж ми на небо заїхали!
РОЗМОВА
С ло вн и к : дякую — благодарю; гаразд — хорошо; зав ди — всегда;
трохи — немного; занеду ав — занемог, дру ина—жена; до побачення—
до свидания; пробачте — извините; затри ав — задержал.
І. Апостроф
1. Апостроф ставится там, где в русском языке употребляется
разделительный ъ (после приставок на согласный перед я, ю, є, ї): від’їзд
«отъезд», в’їдливий «въедливый», під’язиковий «подъязычный», об’єднати
«объединить», об’єм «объем», під’яремний «подъяремный», роз’яснити
«разъяснить», ад’ютант «адъютант», ін’єкція «инъекция», об’єкт «объект».
ТРЕНУВАЛЬНІ ВПРАВИ
9. Вивчіть напам’ять.
С ло вн и к : лях — дорога, путь; втри ати — удержать; ур —
каменная стена; підступ — хитрость, коварство; хуртовина — метель;
занедбаний — заброшенный; рілля — пашня; зливний — ливневый.
Роз ова
С ло вн и к : прихил ніст — расположение; нехіт —
нерасположение; відраза — отвращение; випро інювати — излучать;
лагідніст — кротость; заздріст — зависть; зарозу іліст — высокомерие;
пиха — спесь; цікаво — интересно; палати — гореть; байду ий —
безразличный; задоволення — удовлетворение; насолода — наслаждение;
вва аю — считаю; су ління — совесть; зале ати — зависеть; прагнення
— стремление; ба ання — желание; кодити — вредить; подобатися —
нравиться.
І. Значення слів
1. Значення навіть однакових за звучанням слів української і російської
мов не завжди збігається (не всегда совпадает).
Наприклад, російське слово сердце має значення: 1) центральний орган
кровообігу; 2) символ почуттів (чувств); 3) центр чого-небудь; 4) рідко —
гнів. А українське слово серце, крім того, ще означає: 5) ласкаве звертання
(обращение) до кого-небудь («душенька»); 6) рухлива (подвижная) частина
дзвона («язык колокола»); 7) серцевина в стволі дерева.
ГЛУХИЙ ДОЩИК
— Дощику, дощику, іди туди, де просять.
— Де косять? — недочув дощик та й побіг на косовицю.
— Дощику, дощику, іди туди, де ждуть.
— Де жнуть? — недочув дощик та й побіг на жнива.
— Дощику, дощику, іди туди, де чорно.
— Де вчора? — недочув дощик та й побіг туди, де недавно лив.
Роз ова
С ло вн и к : ру ник — полотенце; ю ка — суп; лок ина — лапша;
печеня — жаркое; грудка — кусок; скибка — ломтик; па пу ка —
пышка; инка — ветчина; яєчня — яичница; січеник — рубленая котлета;
квасоля — фасоль; біла кава — кофе с молоком; аток — кусок; пля ка
— бутылка; склянка — стакан; до речі — кстати; об е ити — ограничить;
страва — блюдо; узвар — компот из сухофруктов; линці — блины; сир —
творог.
І. Прий енники
1. Своїм звучанням відрізняються (отличаются) від російських такі
прийменники: від «от», між «между», поруч «рядом с», біля «возле», повз
«мимо», про «о», крізь «сквозь», обабіч «по обеим сторонам», завдяки
«благодаря», внаслідок «вследствие», згідно з «согласно», незважаючи на
«несмотря на», всупереч «вопреки», задля «ради», понад «сверх, свыше»,
край «у, возле».
II. Сполучники
1. Від російських відрізняються такі сурядні (сочинительные)
сполучники: але «но», проте «однако», зате «зато», або «или», чи «или»,
теж «тоже», також «также», не тільки ...а й «не только ... но и». Сполучник
та може мати значення «и» і «но».
ТРЕНУВАЛЬНІ ВПРАВИ
Роз ова
С ло вн и к : звернути увагу — обратить внимание; на агатися —
стремиться; ки еня — карман; укати — искать; зріст — рост; тани —
брюки; черевик — ботинок; ко ір — воротник; застебнути — застегнуть;
ґудзик — пуговица; картатий — в клетку; пасувати — подходить, быть к
лицу; краватка — галстук; с ак — вкус; пил ка — булавка; ви уканий
— изысканный; карпетка — носок; папуга — попугай; бракує — не
хватает; капелюх — шляпа.
І. Частки
Частки бувають:
1. Стверджувальні (утвердительные) в значенні «да», «конечно»: так,
таж так, еге, ага, аякже, авжеж, атож, звичайно, безперечно.
II. Вигуки
Вигуки бувають:
1. Емоційні (эмоциональные):
а) багатозначні, які можуть виражати як позитивні, так і негативні
почуття: о, ой, ох, ух, ого;
б) позитивні: ура, слава, браво, диви «смотри», чи ти ба «смотри ты»;
в) негативні: пхе «фу», тьху «тьфу», е «фи», брр «брр», жах «ужас»,
цур йому «будь он неладен», от тобі й на «вот тебе и на», от тобі й маєш
«вот тебе и раз».
ТРЕНУВАЛЬНІ ВПРАВИ
ЦИГАНОВА ОБІЦЯНКА
Знайшов циган мед у дуплі, але високо на дереві.
— Ей,— каже,— Боженьку! Допоможи, будь ласка, вилізти на це
дерево. З того воску, що там, до церкви всучу таку свічку, як моя нога.
Поліз і якось-таки видряпався. Наївся меду добре там, тоді й каже:
— Чим-небудь Бога обдурити, аби душу засолодити!
Тільки сказав це — та й гуп додолу!
— Ай,— каже,— Боженьку! Як же ти жарту не розумієш! Я то так
пожартував, а ти за правду взяв.
7. Вивчіть напам’ять.
С ло вн и к : розгубити — растерять; ласкавий — ласковый; схилити
— склонить.
І сказав несміло:— !
х роса обмила...
На плече моє весна
голову схилила.
(В. Лучук.)
Роз ова
С ло вн и к : обриднути — надоесть; опен ок — опенок; аслюк —
масленок; суниці — земляника; зозуля — кукушка; ряст — зелень; плітка
— плотва; пічкур — пескарь.
ТРЕНУВАЛЬНІ ВПРАВИ
Роз ова
С ло вн и к : загорнутий — завернутый; згорток — сверток; с ітник
— мусорный ящик; побачення — свидание; ені прикро — я огорчен;
неприє ніст — неприятность; прикрощі — неприятности; ненав исне —
ненарочно; обра атися — обижаться; вибачити, пробачити — извинить;
щиро — искренне; співчувати — сочувствовать; вдіяти — поделать;
стривай — погоди; пакунок — сверток; куток — угол; ніяково — неловко.
ТРЕНУВАЛЬНІ ВПРАВИ
5. Прочитайте вголос афоризми. Знайдіть у них іменники, визначте їхній рід, число,
відміну й відмінок. Афоризми перепишіть і запам’ятайт
Словник: долаючи — преодолевая; по илки — ошибки; дурен —
дурак; уперто — упрямо; три аєт ся — держится; багато хто — многие;
то у — поэтому; визнав и — признав; збагнув и — постигнув; вищий —
высший; досі — до сих пор; вва ав — считал; затулені — заслоненные;
зіниці — зрачки; погляд — взгляд; якіст — качество; вада — порок.
Мудрий той, хто, долаючи помилки, приходить до істини: тільки
дурень уперто тримається своїх помилок. (Ф. Рюккерт.) 2. Багато хто тому й
виступає проти істини, що, визнавши її, пропаде. (Й.-В. Гете.) 3. Треба
любити істину так, щоб кожної хвилини ти був готовий, збагнувши вищу
істину, відректися від усього, що досі вважав за істину (Л. Толстой.) 4. Сліпі
очі, коли затулені зіниці. (Г. Сковорода.) 5. Не можна судити про людину з
першого погляду. ї добрі якості можуть бути приховані за скромністю, вади
за лицемірною маскою. (Ж. Лабрюйєр.)
Марусино, серце,
Пожалій мене,
Візьми моє серце,
Дай мені своє.
Роз ова
Словник: відпочивати — отдыхать; щоденний — повседневный;
ету ня — суматоха, суета; вдячний — благодарный; запропонувати —
предложить; лунати — звучать; хвиля—волна; дріб язковий—мелочный;
сварка— ссора; злагода — согласие; соро — стыд; квиток — билет;
ко тувати — стоить; завіса — занавес; останній — последний; дія —
действие; вистава — спектакль, представление; вид е — скореє; черга —
очередь; парасол ка — зонтик; чекати — ожидать.
Відмінки Однина
на твердий на твердий на м’який
нешиплячий шиплячий крім й на й
Н. рука вежа куля вія
Р. руки вежі кулі вії
Д. руці вежі кулі вії
Зн. руку вежу кулю вію
Ор. рукою вежею кулею вією
М. (на) руці вежі кулі вії
Кл. руко веже куле віє
Відмінки Множина
на твердий на твердий на м’який
нешиплячий шиплячий крім й на й
Н. руки вежі кулі вії
Р. РУК веж куль вій
Д. р вежам кулям віям
укам
3. руки вежі кулі вії
0. руками вежами кулями віями
М. (на) руках вежах кулях віях
Кл. Як у називному відмінку
4. Іменник мати «мать» змінюється так: Р., Д., М. оди. матері; Ор. одн.
матір’ю; Н. мн. матері; Р. мн. матерів; Д. мн. матерям і т. д.
ТРЕНУВАЛЬНІ ВПРАВИ
Роз ова
С ло вн и к : часо — порою; нащо — зачем; клопотатися —
беспокоиться; дах — крыша; тварина — животное; до речі — кстати;
творити — создавать; алювати — рисовать; бодай — хотя бы; нащадок
— потомок; дбати — заботиться; плекати — лелеять; бовдур — остолоп;
хапатися — хвататься; осягнути — постичь; спадщина — наследство;
справ ній — настоящий; оточення — окружение; давнина — древность,
прошлое; удосконалювати — совершенствовать; скарб — сокровище;
нехтувати — пренебрегать.
Відмінки Однина
на твердий на твердий на будь-який із закінченням
нешиплячий шиплячий м’який –е не після
шиплячого
Н. вухо селище уміння море
Р. вуха селища уміння море
Д. вуху селищу умінню морю
Зн. вухо селище уміння море
Ор. вухом селищем умінням морем
М. (у) вусі селищі умінні морі
Кл. вухо селище уміння море
Відмінки Множина
на твердий на твердий на будь-який із закінч