Вы находитесь на странице: 1из 8

Види ушкоджень в бойових умовах

Смертность от всех причин во время современного боя  -данные Армии США, 2010 г.

Проникающая (пенетрирующая) травма головы 31%


Травма туловища, не подлежащая хирургической коррекции 25%
Травма, которую потенциально можно было прооперировать 10%
Кровотечение из ран конечностей 9%
Калечащие травмы вследствие взрыва 7%
Напряженный пневмоторакс 5%
Проблемы с дыхательными путями 1%
Последствия инфекции, осложнения шока и профузные кровотечения 12%

Доказано, что примерно 15-18% этих потерь, наступивших до поступления раненого в медицинское
учреждение, можно было избежать, если бы сразу были приняты необходимые меры: остановка массивного
кровотечения, устранение проблем с дыхательными путями, наложение герметичной повязки при открытом
ранении грудной клетки, устранение напряженного пневмоторакса при помощи иглы для декомпрессии и, при
возможности, дренаж грудной клетки.
По другим данным. Анализ причин гибели военнослужащих во время ведения боевых действий указывает на
то, что значительную часть солдат можно было бы спасти при своевременной и качественной домедицинской
помощи. Это количество колеблется в пределах от 9% (Чеченская кампания) до 25% (война в Ираке и
Афганистане). Основными причинами смерти 80-90% раненых стали массивная кровопотеря и шок. При этом
локализация ранений в
48% случаев – в туловище, в
31% - в верхние и нижние конечности, в
21% - в шею или в область паха, где проходят магистральные кровеносные сосуды.
Около 5% - смертей случаются во время эвакуации с поля боя в медицинские учреждения и связаны
преимущественно с раневой инфекции и осложнениями от шока.
Специалистами доказано, что из всех возможных причин смерти, около 90% из них можно избежать простым
применением жгута при кровотечении из конечностей, восстановление проходимости дыхательных путей и
быстрого лечения напряженного пневмоторакса. Около 15-27% раненых, погибают, не попав в лечебное
учреждение, можно спасти, если принять необходимые меры, а именно:
остановить кровотечение, восстановить проходимость дыхательных путей, уменьшить последствия
пневмоторакса.
Повреждения, возникающие в современных вооруженных конфликтах, значительно ограничивают время
предоставления домедицинской помощи на поле боя:
при кровотечении из магистральных сосудов конечностей (бедренная, плечевая) ранен погибает до 2-мин.
(локализация раны - участок плеча (подмышечная ямка) или бедра (паховая участок)). Причина смерти -
быстрая потеря значительного количества крови
при кровотечении из сосудов шеи (сонная артерия, яремная вена) смерть наступает тоже до 2 мин.
(локализация раны - участок шеи). Причины смерти - быстрая потеря значительного количества крови,
засасывания воздуха в крупные вены и закупорка им сосудов;
при кровотечении из сосудов головы ранен может погибнуть от нескольких секунд до одного часа
(локализация раны - волосистая часть головы). Причины смерти - быстрая потеря значительного количества
крови, засасывания воздуха в крупные вены и закупорка им сосудов;
при внешней артериальном кровотечении из ран предплечья, голени или туловища смерть может наступить
до одного часа. Причины смерти - быстрая потеря значительного количества крови, развитие шока;
при возникновении непроходимости верхних дыхательных путей через западение языка в условиях потери
сознания (травма головы, шок) в положении на спине ранен погибает до 5 мин. Причина смерти - остановка
сердца вследствие недостаточного поступления кислорода;
при внезапной остановке сердца вследствие ударной волны, закрытой травмы грудной клетки, сильного
стресса смерть наступает через 5 мин. Причины смерти - остановка деятельности сердца и, как результат,
прекращение транспортировки кислорода к клеткам;
при проникающем ранении грудной клетки смерть наступает до одного часа (локализация раны - участок
грудной клетки). Причины смерти - исключение легкие со стороны ранения из акта дыхания, потеря
значительного количества крови.

Засоби індивідуального медичного оснащення та особистої безпеки військовослужбовця.

Засоби індивідуального медичного оснащення. Призначення, порядок та правила користування


ними. 
Для надання першої медичної допомогиу порядку само- і взаємодопомоги кожному військовослужбовцю
видаються засоби індивідуального ме дичного оснащення — аптечка індивідуальна (АІ), пакет перев’язочний
індивідуальний (ППІ) та індивідуальний протихімічний пакет (ІПП), таблетовані засоби для знезаражу вання
індивідуальних запасів води (на сьогодні замість таблеток пантоциду на оснащен ня прийнято таблетований
хлорвмісний препарат «Акватабс»).
Згідноз наказом Міністра оборони України «Про введення в дію правил носіння військової форми одягу
військо вослужбовцями Збройних Сил України», індивідуальні медичні засоби вони носять: АІ— у лівій
нагрудній кишені літньої польової (десантної) куртки; ІПП — у нарукавних кишенях літньої чи утепленої
польової куртки; «Акватабс» — у правій накладній кишені літніх чи утеплених польових брюк; ППІ — у сумці
протигаза.
В аптечці індивідуальній є набір медичних засобів, що розміщені в ній у гніздах.
АІ призначена для надання першої медичної допомоги (самота взаємодопомоги) та запобігання або
зменшення вражаючої дії різних видів сучасної зброї при ураженні особового складу. Таблетовані засоби
зберігають у пеналах, які мають різний колір та форму, що дозволяє знайти потрібний засіб у темряві.
Розчини знеболювального засобу та антидотів (протиотрут) містяться в шприц-тюбикахз різнокольоровими
ковпачками.
Антидот  (будаксим) —1-2шприц-тюбикиз червоним ковпачком по 1 мл препара ту в кожному для запобігання
отруєння фосфорорганічними ОР.
Протибольовий засіб  (промедол 2% — 1,0 мл) ушприц-тюбикуз безбарвним ков пачком. Застосовується при
сильному болю, спричиненому переломами, обширними ра нами та опіками.
Радіозахисний засіб  (цистамін) — у двох восьмигранних пеналах рожевого кольору. Приймають його за
наказом командира або в разі загрози радіоактивного опромінення по 6 таблеток за30-40хв до входу на
радіоактивно забруднену територію. При вимушеному перебуванні на ній довше50-60год треба прийняти вміст
ще одного пенала (6 таблеток), тому що тривалість його дії становить5-6діб.
Протибактеріальний засіб  (доксицикліну гідрохлорид) поміщено у двох однакових безбарвних
чотиригранних пеналах, у кожному пеналі є 2 капсули по 0,2 г препарату. Це антибіотик широкого спектру
дії. Застосовують вміст одного пенала при небезпеці ураження бактеріальними засобами, збудниками
інфекційних захворювань, а також при пораненнях і опіках. Уживається за ЗО хв до входу в зону
бактеріологічного зараження. Повторний прийом (вміст другого пенала) — через 12 год.
Радіозахисний протибпювотний засіб  (диметкарб) — у пеналі із синім циліндрич ним корпусом 6
таблеток, приймати при появі нудоти внаслідок ураження іонізуючим випромінюванням.
Препарат  «П-6»  — у пеналі жовтого кольору, 6 таблеток. Це профілактичний анти дот при ураженні
фосфорорганічними ОР. Уживається по 2 таблетки за ЗО хв до входу в зону хімічного зараження. Повторний
прийом через 12 год.
Для цивільного населення призначена АІ-2,яка має інші лікарські засоби.
Правила користування шприц-тюбиком. Шприц-тюбик складається з пластмасового корпусу (1), на
горловину якого нагвинчена канюля з ін’єкційною голкою (2, 3). Голкашприц-тюбикастерильна і захищена
щільно надітйм на канюлю ковпачком
(4). Корпус заповнений лікарським препаратом і герметично запаяний.
Правила користування ним: правою рукою взяти за корпус шприца-тюбика,а лівою
— за ребристий обідок корпусу; обертальним рухом правої руки повернути корпус проти годинникової
стрілки; лівою рукою зняти з голки ковпачок; тримаючи шприц-тюбикгол кою догори, видушити повітря до
появи першої краплі на кінчику голки; не торкаючись голки руками, ввести її у м’які тканини стегна чи руки,
або у верхню частину сідниці і витиснути вмістшприца-тюбика;не розтискаючи пальців, витягнути голку;
пришпилитишприц-тюбикзверху до одягу на грудях.
В екстрених випадках укол можна робити через одяг.

Пакет перев'язувальний індивідуальний стерильний складається з двох ватномарлевих подушечок розміром


32x7,5 см, бинта розміром 10 см х 7 м. Одна по душечка пришита на кінці бинта, а друга — вільно
пересувається по ньому. Подушечки і бинт стерильні, упаковані в пергаментний папір та вкладені разом з
безпечною шпиль кою в зовнішній чохол із прогумованої тканини, який створює герметичність та забезпе чує
надійне збереження стерильності перев’язувального матеріалу.
Чохол із прогумованої тканини можна використати як пластир при накладанні його внутрішньою стерильною
поверхнею на проникну рану грудної клітки (відкритий пневмоторакс). На чохлі надруковано інструкцію про
правила користування пакетом. Для накладання пов’язки пакет беруть у ліву руку, правою рукою вздовж лінії
надрі зу відривають смужку зовнішнього чохла, потім, не торкаючись його внутрішньої сте рильної поверхні,
виймають перев’язувальний матеріал у паперовій упаковці. Безпечну шпильку зафіксовують на одязі того, хто
надає допомогу, розгортають папір і дістають перев’язувальний матеріал так, щоб не торкатися руками
внутрішньої поверхні подуше чок, якою вони прикладатимуться до рани, ці поверхні мають залишитися
стерильними. Подушечки можуть бути використані в складеному стані (якщо рана невелика) і у роз горнутому
(при великих ранах і опіках). Після накладання подушечок на рану їх фіксу ють круговими рухами бинта. ГІри
наскрізних ранах нерухому подушечку накладають на вхідний отвір рани, а рухомою подушечкою затуляють
вихідний отвір рани. Кінець бинта закріплюють шпилькою.
Відкривати пакет потрібно лише після того, як місце поранення (опіку) буде підго товлене для накладання
пов’язки.
Індивідуальний протихімічний пакет (ІПГІ-8)призначений для проведення част кової санітарної обробки при
зараженні краплиннорідкими отруйними речовинами, що потрапили на відкриті ділянки шкіри та одяг. До
комплекту входять флакон з дегазувальним розчином (200 мл) і чотириватно-марлевітампони, які поміщені в
герметично запаяну оболонку з поліетилену. Дегазувального розчину достатньо для обробки1500-2000см2
шкіри. Для цього тампони добре змочують розчином (він не має потрапити в очі, тому що є токсичним; якщо ж
це сталося, очі треба промити великою кількістю чистої води). Найперше протирають відкриті ділянки шкіри
(наприклад кисті
рук, обличчя), а потім краї коміра і манжети одягу, засоби індивідуального захисту і спо рядження. Першим
тампоном видаляють ОР зі шкірного покриву щипковим рухом, потім протирають уражену ділянку іншими
змоченими розчином тампонами.
Таблетований препарат «Акватабс» — хлорвмісні пігулки для знезараження пит ної води. Вони мають
високу бактерицидну, вірусоцидну і фунгіцидну дію (одна пігулка містить 3,5 мг активного хлору, що
достатньо для знезараження води в одній флязі — 750 мл). Пігулки швидко розчиняються у воді, їх термін
зберігання — 5 років (іл. 23.7).
Групове медичне оснащення — це сумка санітара, аптечка військова, лямки ме дичні носильні, лямки
спеціальні та санітарні ноші.
Сумка санітара  (СС) розрахована на надання допомоги 30 пораненим й ураженим отруйними та
радіоактивними речовинами (ОР і РР). Є на оснащенні встрільця-санітаратаводія-санітара.
Аптечка військова  (АВ) (іл. 23.8) є в бойових машинах і танках, містить стериль ний шприц, пов’язки
медичні малі стерильні, кровоспинний джгут, косинку медичну для пов’язок, безпечні шпильки,3-5%розчин
йоду, розчин аміаку в ампулах. Призначена для надання першої медичної допомоги членам екіпажу.
Лямки медичні носильні  призначені для перенесення потерпілих, а також для полег шення їх
транспортування на санітарних ношах. Лямка носильна — це пас цупкої ткани ни (типу брезенту) завдовжки
360 см і завширшки близько 10 см з металевою пряжкою на кінці. На відстані їм від пряжки нашита
брезентова накладка, що дає можливість про пустити через неї вільний кінець паса, скласти лямку у вигляді
«вісімки» та закріпити його на пряжці. Маса лямки становить приблизно 0,6 кг.
Лямку санітарну спеціальну виготовляють із брезентової тканини у ви гляді паса завдовжки 360 см та
завширшки 6,5 см. На обох кінцях лямки санітарної спе ціальної єпряжки-п’ятистінки,до яких прикріплені
сталеві карабіни. Крім цього, до паса пришиті металеві кільця та брезентова накладка, що також дозволяє
застосовувати її декількома способами при витягуванні поранених із бойової техніки. Лямка має масу
приблизно 950 г.
Ноші санітарні  складаються з двох дерев’яних або металевих (дюралюмінієвих) брусів, що закінчуються з
кінців ручками, двох шарнірних сталевих розпірок із ніжками ізамКами-засувкамита знімного брезентового
полотнища з пришитим в узголів’ї підголовником, у який кладуть подушки чи м’який підручний матеріал.
Розміри нош стандартні: завдовжки вони — 221,5 см, заввишки — 16 см, завширшки — 55 см, їхня маса
становить 9,1 (7,6) кг. Це дозволяє використовувати ноші санітарні на всіх видах тран спортних засобів,
обмінювати завантажені пораненими ноші (без їх додаткового пере кладання) на ноші з обмінного фонду
медичних закладів.

Особливості оцінки місця події в бойових умовах.


Во время войсковых операций примерно в 80% случаев смерть наступает в первые 30 минут после получения
ранения, когда часто единственная доступная медицинская помощь – это самопомощь или помощь
товарища (Bellamy, 1987). 

Стандарты НАТО для оказания помощи помогли раненым на поле боя включают три этапа с четкими
заданиями для медиков. Важно понимать, что если команды военнослужащих обязаны оказывать
медицинскую помощь на поле боя, уровень помощи требуется разделить на три этапа:
1. Помощь под обстрелом,
2. Тактическая помощь раненым в бою,
3. Тактическая помощь во время эвакуации.
Для оказания адекватной помощи в отведенное время для спасения жизни раненых во время трех этапов
медицинской помощи нужен квалифицированный персонал. Помощь бойцам должны оказывать военно-
полевые медики, врачи, медсестры и другие профессионалы, связанные с медициной на поле боя.
Поэтому важно выбирать уровень тренировки и военнослужащих, которые в ней нуждаются. Перед началом
обучения программе медицинской помощи раненым на поле боя согласно программам CLS/TCCC или Combat
Medical необходимо овладеть основами боевой подготовки пехотинца и групповой тактики, иначе говоря –
перед медицинскими курсами нужно научиться стрелять, передвигаться на поле боя и поддерживать связь.
Роль и задания медиков в зависимости в зависимости от их квалификации
Боец-спасатель может диагностировать и оказывать помощь при массивном кровотечении, проблемах
дыхательных путей, проникающем ранении грудной клетки, он руководит эвакуацией в медицинское
учреждение. 
Войсковой медик на поле боя, в отличие от бойца-спасателя, не только лечит профузное кровотечение,
проблемы дыхательных путей, проникающие ранения грудной клетки, а и обеспечивает долговременный
уход за ранами, проходимость дыхательных путей, долговременную поддержку дыхания и уровня
артериального давления, лечит переломы и ожоги, диагностирует и лечит неотложные состояния
нетравматической этологии, обеспечивает медицинский уход за ранеными в полевых условиях и эвакуацию в
медицинские учреждения.
Медики в составе Войск специального назначения или патрулей оказывают более
специализированную помощь во время специальных операций на море, на суше и в воздухе. Медицинскую
помощь в объеме Тактической помощи раненым в бою (Tactical Combat Casualty Care,
TCCC)оказывают врачи/парамедики. Их роль, кроме перечисленных выше заданий, также включает
основы хирургической помощи, диагностику и лечение общих заболеваний, они осуществляют надзор за
продолжающимся лечением, руководят полевой «станцией медицинской помощи», на поле боя руководят и
поддерживают функционирование госпиталя, обеспечивают гигиенический надзор, могут обеспечить помощь
жизнедеятельности травматологических пациентов на догоспитальном этапе согласно стандартов ATLS / ITLS
/ PHTLS (Расширенная поддержка жизнедеятельности при травме / Международные стандарты поддержки
жизнедеятельности при травме / Поддержка жизнедеятельности при травме на догоспитальном этапе), а
также могут оказывать помощь согласно стандартов Расширенной кардиологической поддержки
жизнедеятельности (ACLS).
Роль медиков для выполнения этих заданий подытожена в приведенной ниже таблице.
 
Все вооруженные военнослужащие должны пройти тренировку для овладения
Боец-спасатель
основами Спасения жизни на поле боя (CLS).
Отдельный персонал (из расчета 1 медик на 12 солдат) на уровне войскового
Войсковой медик на поле
подразделения следует назначить военными медиками и обеспечить
боя
соответствующей тренировкой.
Отдельных лиц (из расчета 1 боец на 6 солдат) из состава специальных сил
Медики в составе Войск следует назначить медиками и обеспечить соответствующей тренировкой. В
специального назначения пехотных подразделениях отдельных бойцов следует назначить патрульными
или патрулей медиками (из расчета 1 боец на 20 пехотинцев с одним старшим медиком на 40
бойцов).
Все врачи, которые работают в войсковых подразделениях, должны пройти этот
Врач/парамедик на поле курс, особенно если они должны руководить станцией медицинской помощи на
боя поле боя и обеспечивать эвакуацию наземным транспортом или вертолетом.
Обычно назначают двух врачей на 300 солдат.
Действия при столкновении с противником
Под вражеским огнем следует добиться преимущества в плотности огня, 
для остановки массивного кровотечения оказывать медицинскую помощь самому себе 
и товарищу только при помощи жгута и давящей повязки – другими словами, стрелять 
в ответ и устранить опасность. Помогая самому себе и товарищу, остановите серьезное кровотечение и
покиньте опасную зону. Вся медицинская помощь, диагностика и лечение будут оказаны в желтой зоне в
безопасное время, как указано в уставах армии Украины. Ситуации бывают разными, поэтому войсковые
медики должны руководствоваться здравым смыслом и клинической оценкой.

Розподіл поля бою на сектори.

Современные взгляды на предоставление домедицинской помощи сформировались в так называемую


«тактическую медицине», которая предусматривает четкое разделение объема домедицинской помощи в
зависимости от сектора поля боя.
С целью четкого понимания возможностей по оказанию медицинской помощи раненым и ограничений на
поле боя условно выделяют следующие сектора:
сектор обстрела (красная зона) - зона прямого обстрела со значительным риском получения шарового или
иного ранения. Помощь раненому предоставляется только для устранения критической кровотечения.
сектор укрытия (желтая зона) - место, защищенное от прямого огня противника элементами природного
(холмы, склоны) или искусственного происхождения (стены, дома, защитные инженерные конструкции).
Необходимо понимать, что сектор укрытия в условиях боевых действий в любой момент может стать сектором
обстрела, поэтому объем домедицинской помощи сокращается;
сектор эвакуации (зеленая зона) - места, приспособленные или оборудованы для приема, сортировки
раненых i больных, оказание им домедицинской помощи, лечения i подготовки к дальнейшей эвакуации
раненых, которые в этом нуждаются.
Санитарным инструктором роты (батареи) в секторе укрытия оборудуется медицинский пост роты (МПР) и
(при необходимости) в секторе эвакуации - пост санитарного транспорта (ПСТ).
Объем домедицинской помощи:
в секторе обстрела перевода из положения на спине в положение на животе временная остановка наружного
кровотечения (шея, конечности);
в секторе укрытия: контроль остановки кровотечения, первичный осмотр раненого (определение признаков
жизни), быстрое обследование с ног до головы (поиск имеющихся повреждений), при необходимости -
временная остановка кровотечения, если она не была остановлена ранее (голова, туловище),
восстановление проходимости верхних дыхательных путей, герметизация ран грудной клетки (при
пневмотораксе), подготовка к транспортировке раненого в безопасную зону;
в секторе эвакуации (МПР): контроль остановки кровотечения, повторный осмотр раненого, детальное
обследование с ног до головы (поиск имеющихся повреждений), наложения повязок на раны конечности и
туловища, фиксация переломов и шейного отдела позвоночника, предоставление домедицинской помощи во
время транспортировки раненого в лечебное учреждение (врача).

Алгоритми надання домедичної допомоги в секторах обстрілу та укриття.

http://medqueen.com/specialistam/praktika/praktika-statya/579-domedicinskaya-pomosch-v-usloviyah-boevyh-
deystviy.html

https://everyday.in.ua/?p=7839

http://voennizdat.com/konspekt.php?mark=vmp&model=vmp48

До заходів першої медичної допомоги на полі бою належать:


а) витягування по ранених із бойової техніки, із завалів та інших місць їх перебування, включаючи витя
гування з води;
б) гасіння палаючого обмундирування та запалювальних сумішей, що горять на тілі;
в) одягання протигаза і засобів захисту шкіри на зараженій місцевості та введення антидоту (протиотрути)
ураженим отруйними речовинами (ОР);
г) усунення асфіксії (припинення дихання) і фіксація язика за допомогою шпильки при його западан ні,
проведення штучного дихання;
ґ) накладання оклюзійної (герметизуючої) пов’язки при відкритому пневмотораксі (попадання повітря у
плевральну порожнину через рану грудної клітки) з використанням прогумованої оболонки від ППІ або
поліетиленової плівки;
д) припинення кровотечі;
е) накладання асептичної пов’язки на рану або опікову поверхню;
є) введення знеболювальної речовини зі шприц-тюбика;давання випити до 50 мл алкоголю;
ж) іммобілізація (створення нерухомості поламаних кісток) кінцівок та інших ділянок тіла, що були ушкоджені,
за допомогою табельних (ті, що є у затверджено му переліку майна для військової частини) або підручних
засобів та іншими способами;
з) давання антибіотиків (таблетки з АІ);
и) зігрівання потерпілого; напування його водою з фляги.

Алгоритм огляду та надання першої медичної допомоги потерпілому.


Загальними принципами є доцільність, правильність та швидкість одночасно з продуманістю й рішучістю та
збереженням спокою (без паніки).
Рекомендується дотримувати такого алгоритму:
♦відновити прохідність дихальних шляхів: провести ревізію ротової порожнини і верхніх дихальних шляхів з
одночасним вилученням сторонніх тіл (вибиті зуби, згустки крові, земля), видаленням води з легенів,
закиданням голови, підняттям нижньої щелепи;
♦перевірити наявність дихання і в разі його відсутності проводити штучне дихання;
♦для оцінки стану серцево-судинноїсистеми визначити пульс (періодичні коли вання стінок артерій,
обумовлені викидом крові із серця в артеріальну систему і зміною
вній тиску під час систоли або діастоли). Його наявність на сонній артерії свідчить про те, що артеріальний
тиск вище 60 мм рт. ст., на променевій — вище 80 мм рт. ст. Відсут ність пульсу вимагає проведення
відповідних заходів невідкладної медичної допомоги. За необхідності проводиться закритий (непрямий) масаж
серця натисканням кистями рук на грудну клітку;
♦переконатися у відсутності кровотечі, за її наявності зупинити зовнішню крово течу, найперше —
артеріальну;
♦оцінити стан органів чуття, насамперед зору, часто ступінь тяжкості ураження можна визначити по тому, як
розплющує очі потерпілий: за командою або лише від бо льових подразнень, чи взагалі не реагує на зовнішні
впливи;
♦значну допомогу в екстреній діагностиці надає установлення мовного контакту з потерпілим, а також оцінка
його спроможності активно рухати кінцівками.
Упершу чергу  потребують першої медичної допомоги поранені (уражені):
-з палаючим одягом;
-наявністю зовнішньої або внутрішньої артеріальної кровотечі;
-у стані шоку; з асфіксією (припинення дихання), судомами;
-у стані колапсу (падіння артеріального тиску крові);
-непритомні;
-з травматичним відривом кінцівок;
-з випавшими петлями кишок через рану черевної порожнини;
-з проникними пораненнями грудної клітки; з мимовільним виділенням сечі та
калу;
- з різко зміненим кольором шкіри та слизових оболонок; з вираженою задухою тощо.
У другу чергу  (тобто з відтермінуванням на короткий проміжок часу) перша медична допомога пораненим
(ураженим) надається у випадку, коли своєчасне ненадання її у силу обставин, що склалися, може обтяжити
стан потерпілого, але не створює безпосередньої загрози для його життя. Наприклад, продовження впливу
вражаючого чинника: тліючий одяг; наявність ОР на відкритих частинах тіла; підвищений вміст окису вуглецю
у на вколишньому атмосферному повітрі; перебування частин тіла під конструкціями техніки або зруйнованої
будівлі тощо.

Проведення первинного огляду. Огляд за алгоритмом САВСДЕ.

Исторически около 20% раненых солдат умирают во время боя, 90% из них умирают до того, как получают
помощь в медицинском учреждении (Bowen and Bellamy 1998). Чтобы их спасти, медицинскую помощь
следует оказывать немедленно и в полном объеме. После травматических ранений смерть наступает в
результате кровопотери, которая приводит к гиповолемическому шоку, низкому объему циркулирующей
крови
и полиорганной недостаточности.
При острой травме и массивной профузной кровопотере изменения в организме и тканях становятся
необратимыми в течение одного часа. Об этом «золотом часе» в среде медиков идут долгие дискуссии, в
курсе «Военно-полевые медики на поле боя» этот термин рассматривают как рекомендацию, а не как строгое
правило.
Однако концепция «золотого часа» стала интегральной частью подхода к лечению, теперь ее концепция
расширяется на многие другие причины смертности. Врачи отделений неотложной помощи начали применять
концепцию о «золотом часе» при лечении больных с инсультом и сердечной недостаточностью,
травматологических пациентов, что свидетельствует о ее универсальности.

Протокол по тактичній медицині CABCDE:  КОЛЕСО – це абревіатура українською:


C (Catastrophic haemmorhage) К (Кровотечі масивні, критичні),
A (Airway) О (Огляд дихальних шляхів),
B (Breathing) Л (Легені),
C (Circulation) Е (Ефективність дихання),
D (Disability) С (Серце),
E (Expose-Environment-Evaluate-Evacuate). О (Огляд всього тіла – Оцінка свідомості-Обігрів).

ОЦІНКА СТАНУ ПОСТРАЖДАЛОГО – ЗА АЛГОРИТМОМ АВСDE


1. А – Airway, прохідність дихальних шляхів
1.1. Визначте симптоми непрохідності дихальних шляхів: порушення прохідності дихальних шляхів сприяє
виникненню парадоксального дихання та участі у диханні додаткових дихальних м'язів; центральний ціаноз є
пізнім симптомом непрохідності дихальних шляхів; у пацієнтів, які знаходяться у критичному стані,
порушення свідомості часто спричиняє порушення прохідності дихальних шляхів (западання язика, м'якого
піднебіння).
1.2. Найкращим способом відновлення прохідності дихальних шляхів у цивільних умовах у постраждалих з
порушеною свідомістю та/або обструкцію є інтубація трахеї. Ротоглотковий або назофарингеальний
повітропровід є лише тимчасовим засобом підтримання прохідності дихальних шляхів під час підготовки до
виконання інтубації трахеї. У разі складної інтубації можуть бути використані альтернативні надгортанні
повітропроводи. При неможливості інтубації трахеї, масивній травмі кісток обличчя, прогресуючій обструкції
дихальних шляхів – необхідне виконання екстреної крикотиреотомії.
1.3. Кисень у високій концентрації: за допомогою маски з резервуаром; переконайтесь, що подача кисню
достатня (10-15 л/хв.).

2. В – Breathing, дихання
Під час оцінки дихання важливо визначити та лікувати стани, які є безпосередньою загрозою для життя –
тяжкий напад астми, набряк легень, напружений пневмоторакс, гемоторакс.
2.1. Визначте симптоми, які можуть свідчити про порушення дихання: надмірна пітливість, центральний
ціаноз, робота додаткових м'язів або черевний тип дихання.
2.1. Визначте частоту дихання – в нормі це 12-20 вдихів за 1 хв.
2.2. Оцініть спосіб дихання, глибину вдихів та перевірте, чи рухи грудної клітки симетричні.
2.3. Зверніть увагу на надмірне наповнення шийних вен (наприклад, при тяжкій астмі або напруженому
пневмотораксі), наявність та прохідність плеврального дренажу та інше.
2.2. Проведіть аускультацію та перкусію легень.
2.4. Визначте положення трахеї – її зміщення може свідчити про напружений пневмоторакс, фіброз легень
або рідину у плевральній порожнині.

3. С – Circulation, кровообіг
3.1. Оцініть колір шкіри на відкритих частинах (кисті): синя, рожева, бліда або мармурова.
3.1. Оцініть температуру кінцівок: холодна чи тепла.
3.2. Оцініть капілярне наповнення – в нормі до 2 сек. Збільшене капілярне наповнення може вказувати на
знижену периферійну перфузію.
3.3. Оцініть наповнення вен – можуть бути помірно наповнені або запалі при гіповолемії.
3.4. Визначте частоту серцевих скорочень. Знайдіть периферійний пульс та пульс на великій артерії, оцініть
його наявність, частоту, якість, регулярність та симетричність.
3.2. Виміряйте артеріальний тиск.
3.3. Вислухайте тони серця.
3.4. Зверніть увагу на інші симптоми, які свідчили б про зниження викиду серця, такі як порушення
свідомості, олігурія (об'єм сечі < 0,5 мл/кг/год.).

4. D – Disability, порушення стану свідомості


Найчастіше причинами порушень стану свідомості є тяжка гіпоксія, гіперкапнія, ішемія мозку або
застосування лікарських засобів із седативним ефектом та наркотичних анальгетиків.
4.1. Оцініть зіниці (діаметр, симетричність та реакцію на світло).
4.1. Швидко оцініть стан свідомості пацієнта за шкалою AVPU: Alert (орієнтується), Voice (реагує на голос),
Pain (реагує на біль), Unresponsive (не реагує на жодні подразники). Можна застосувати також шкалу Глазго
(Glasgow Coma Scale).
4.2. Визначте рівень глюкози, щоб виключити гіпоглікемію. Якщо рівень глюкози нижче 3 ммоль/л,
забезпечте в/в 50,0 мл 20% розчину глюкози.

5. Е – Exposure, додаткова інформація


5.1. Зберіть детальний анамнез у пацієнта, його рідних, друзів.
5.2. Ознайомтеся з медичною документацією пацієнта: перевірте показники життєвих параметрів та їх зміни
у динаміці, перевірте, які лікарські засоби пацієнтові призначені та які він приймає.

Визначення рівня свідомості за шкалою APVU

Шкала AVPU допомагає визначити реакцію пацієнта, що вказує його рівень притомності. Це спрощений
варіант Шкали коми Глазго. Реакція пацієнта оцінюється за чотирма пунктами.
Alert – Притомний. Пацієнт повністю притомний (хоча може бути дезорієнтованим). Спонтанно відкриває
очі, реагує на голос (хоча може бути розгубленим), має моторні функції.
У протоколах екстреної допомоги цей пункт іноді розподіляється на шкалу 1, 2, 3, 4, що відповідає таким
критеріям як час, особа, місце та подія. Повністю притомна людина буде вважатися «притомною та
зорієнтованою х4», якщо зможе правильно визначити час, своє ім’я, місцезнаходження та подію.
Voice – Голос. Пацієнт певним чином реагує, якщо до нього говорити. Реакція може бути виконана очима,
голосом або рухом – наприклад, пацієнт відкриє очі на запитання «З тобою все в порядку?». Ця реакція може
виражатися бурмотінням, стогоном або легким рухом кінцівки, викликаним голосом рятувальника.
Pain – Біль. Пацієнт реагує на больові стимули. Пацієнт з певним рівнем притомності (повністю притомному
пацієнту больові стимули не потрібні) може зреагувати, використовуючи голос, рухаючи очима або тілом. Для
перевірки може використовуватися центральний больовий стимул: потерти кісточками пальців по грудині
пацієнта.
Unresponsive – Не реагує, іноді розшифровується як «Непритомний». Пацієнт не показує реакції на голос
або біль.
Цю шкалу не слід використовувати для довготривалого неврологічного спостереження – у цьому випадку
більш доцільна Шкала коми Глазго.
Шкала AVPU переводиться у шкалу коми Глазго:
A – притомний — 15
V – реакція на голос — 12
P – реакція на біль — 8
U – не реагує – 3

Рекомендовано к просмотру

https://www.youtube.com/watch?v=ZkMSFLLaBe8