ДОДАТОК 1, 16

ОПОЛЗНИ В БАССЕЙНАХ РЕК

(НА ПРИМЕРЕ РЕК СУЗАКСКОГО РАЙОНА)

Эшиев А.К., д.филос.н., доцент,

Асилова З.А., к.т.н., доцент,
Жалал-Абадский государственный университет,
г.Жалал-Абад, Кыргызстан

Река Яссы, длина которой 100 км, имеет водосборную площадь 2620 км 2. Все
правые её притоки полноводны, т.к. берут начало в отрогах Ферганского хребта и
питаются, в основном, за счет талых вод ледников и снежников. Левые притоки имеют
в основном родниковое питание и поэтому они маловодны.
Оползни в бассейнах рек в подавляющем большинстве приурочены к двум
притокам р.Яссы - рекам Зергер и Кулдук, где они часто расположены на
древнеоползневых участках (1, с.12). Долины этих притоков, в местах развития
оползней, заложены в меловых песчано-глинистых толщах с прослоями гипсов
мергелей. Почти повсеместно эти отложения перекрываются суглинками мощностью
1-10м.
Оползни в бассейне р. Яссы в основном развиты на крутых (20-50°) левобережных
склонах, ориентированных на северо-запад, север и северо-восток. На склонах других
экспозиций оползней всего 18%. Для данного бассейна характерны оползни,
поражающие небольшие участки склонов: высотой <100м- 81%,<длиной 200м-72%,
шириной оползневого цирка <100м-88%, но поражающие их на большую глубину - от
3,5 до 10м (62%), т.е. в смешение вовлекается не только суглинки, но и подстилающие
их коренные песчаники, глины, известняки, гипсы, мергели.
Основными факторами оползнеобразования здесь являются талые воды, подземные
воды (47%) и ориентировка крутых оползневых склонов на север. Поверхностных
оползней всего 7шт (15%), а из глубоких наибольшее развитие получили блок-потоки
(36%) и потоки (26%). Последние вместе с оплывинами и двумя оплывами относятся к
разгрузившимся оползням. К движущимся оползням в бассейне относятся блок-
потоки, блоки и два оплыва (55%).
Из 9 опасных оползней 8 находятся в долине р.Кулдук, где представляют угрозу
автодороге или перекрытием реки, что может угрожать отдельным жилым домам,
расположенным в её устье.
…Оползни в бассейне р. Кара-Дарья сосредоточенно развиты на четырех участках:
по трем левым притокам р. Тар (Жалпак-Таш, Кара-Туз, Ылай-Суу) и по левому борту
собственно р. Кара-Дарья, т.е. в низких предгорьях северо-восточных отрогов
Алайского хребта.
Систематизация показала, что 37% (59шт) из них образовалось в основном на
пологих древнеоползневых склонах по левому борту р.Кара-Дарья и частично на
древнеоползневых участках в бассейне р.Тар.
Оползни в 75% случаев приурочены к имеющим здесь широкое развитие глинисто-
известнякового-песчаным толщам меловых отложений и, в гораздо меньшей степени
(14%) к палеогеновым отложениям того же вещественного состава. Последнее связано
не только с тем, что палеогеновые отложения занимают меньшие площади, но и с тем,
что они в виде пологих моноклиналей слагают в основном водораздельные
пространства, где оползни не развиваются…
 ДОДАТОК 2,17

ОПОЛЗНИ В БАССЕЙНАХ РЕК

(НА ПРИМЕРЕ РЕК СУЗАКСКОГО РАЙОНА)

Эшиев А.К., д.филос.н., доцент,

Асилова З.А., к.т.н., доцент,
Жалал-Абадский государственный университет,
г.Жалал-Абад, Кыргызстан

...Основная масса оползней имеет средние площадные размеры: высота их <200м

(83%), длина < 500м (76%), ширина оползневого цирка < 300м (77%) глубина захвата
склона оползневым смещением колеблется от 1,5 до 10м (80%).
Характерной особенностью для этого бассейна является то, что многие оползни
поражают склоны вплоть до самых водоразделов и размеры их больше
вышеописанных (высота ≥ 250м - 19шт - 12%), длина ≥ 500м - 39шт (24%), ширина ≥
300м - 36шт(23%), мощность захвата более 10м - 23шт.-14%) (2, с. 112).
В бассейне р.Кара-Дарья поверхностные оползни встречаются в 32% случаев, а из
глубоких чаще блок-потоки (33%) и потоки (28%).
Большой процент количества глубоких оползней предполагает влияние такого
фактора, как подземные воды и, действительно, с подземными водами их связано 34%,
а гидрофилы обнаружены на 30% оползней.
Бассейн р. Кара-Дарья характеризуется большим количеством движущихся
оползней (79%) и они образовались до 1999г, они до сих пор полностью не
разгрузились и характеризуются периодическими подвижками. Это связано с тем, что
в оползневой процесс вовлечены глины, которые, имея большое сцепление, могут
разгружаться отдельными участками в отличие от суглинков. Это особенно характерно
для оползней-потоков.
Подводя итоги можно сделать выводы о том, что оползень «23км», развитый в
лессовидных суглинках находится на I стадии своего развития, в фазе первичного
уплотнения. Объем потенциально неустойчивых масс составляет 0.25 млн.м3.
Дальнейшее изучение динамики оползневого процесса следует продолжать
полным комплексом стационарных наблюдений, так как оползень является
типичным для бассейна р. Кокарт.
Установлено, что основными факторами возникновения геотехногенных
процессов являются климатические, геоморфологические условия и свойства
покровных отложений региона.
Оползень Кыр-Жол является циркообразным в верхней части и оползнем потока в
нижней части оползня.
 ДОДАТОК 3,18

ФИЗИЧЕСКОЕ МОДЕЛИРОВАНИЕ

Доменные печи – одни из наиболее сложных реакторов в чёрной металлургии и

вообще в технике. В их рабочем пространстве одновременно протекает несколько
взаимно влияющих разнородных процессов: горение топлива, движение шихты и
газов, различные химические реакции и теплообмен между газом и шихтой,
разрушение и плавление шихтовых материалов. Управление столь сложным
технологическим реактором может осуществляться только на основе глубоких знаний
особенностей протекания всех перечисленных процессов. Изучение доменного
процесса осложняется закрытостью его рабочего пространства от непосредственного
наблюдения в отличие от других металлургических процессов: плавления стали,
прокатки, - поддающихся визуальному контролю. Большая единичная
производительность доменных печей также осложняет исследования в промышленных
условиях. Даже небольшие снижения технико-экономических показателей работы
доменных печей, почти неизбежные при проведении натурных исследований,
приводит к большим экономическим потерям. Большие размеры промышленных
агрегатов требуют применения сложного металлоёмкого и дорогого оборудования и
значительных материальных затрат для проведения исследований непосредственно на
печах. Значительно уменьшить перечисленные трудности позволяет применение
уменьшенных моделей доменных печей и их отдельных элементов при проведении
исследований.
Перенос существенных свойств исследуемого объекта на другой материальный
объект называется физическим моделированием, а материальные объекты,
обладающие одинаковыми существенными свойствами с оригиналом называются
физическими моделями.
Примерами физических моделей могут служить: глобус – уменьшенная модель
Земли, действующие модели автомобилей, самолётов, морских судов, протезы.
Соотношение размеров модели и реального объекта называют масштабом. Могут быть
физические модели уменьшенные, например выполненные в масштабе 1:10 модели
загрузочных устройств доменной печи; увеличенные, например модели молекул с
заменой атомов шариками; равные оригиналу по размеру, т.е. выполненные в
масштабе 1:1. При разработке бесконусных загрузочных устройств проводили
исследования на моделях колошника в масштабе 1:1. Из-за больших размеров
металлургических агрегатов в чёрной металлургии, как правило, используют
уменьшенные модели.
 ДОДАТОК 4,19
2МЕТОД КРУТОГО ВОСХОЖДЕНИЯ

Целью исследования технологических систем чаще всего является по-иск

сочетания факторов, при которых функция отклика принимает мини-мальное или
максимальное значение. Например, целью исследования может быть подбор
параметров процесса агломерации, обеспечивающих максимальную
производительность агломашин, наивысшую механическую прочность агломерата,
или выбор параметров технологии доменной плавки, при которых расход кокса и
себестоимость чугуна минимальны. Поиск оптимальных параметров технологического
процесса, обеспечивающих минимальное или максимальное значение функции
отклика, является задачей оптимизации. Если уравнение зависимости функции
отклика от исследуемых факторов известно, задача оптимизации сводится к
определению экстремума функции, для которого выполняется условие равенства нулю
первой производной функции по аргументу. Чаще встречаются задачи, когда
уравнение зависимости исследуемой функции от аргументов заранее неизвестно. В
этом случае поиск оптимума осуществляют путём проведения ряда экспериментов,
сравнения полученных результатов и выбора условий, при которых достигнуто
минимальное или максимальное значение функции отклика.
Исследование зависимостей функции отклика от одного или двух факторов
средствами пассивного эксперимента обычно даёт положительный результат. При
увеличении числа учитываемых факторов методы пассивного эксперимента
становятся трудоёмкими и требуют длительного времени. В этом случае
целесообразно воспользоваться методами планирования экспериментов. Задачей
планирования эксперимента является получение максимальной информации при
минимальных затратах сил и времени.
Существуют различные методы планирования экспериментов [1 - 4]: метод
Гаусса – Зейделя, симплексный метод. Одним из наиболее распространённых является
метод крутого восхождения по градиенту (метод Бокса – Уилсона).
 ДОДАТОК 5,20

Анализ математической модели

Для получения полной информации о системе производится анализ

математической модели. Сравнение коэффициентов полученного уравнения позволяет
сделать выводы о влиянии каждого фактора в отдельности и их совместном влиянии.
В соответствии с (4.31) наибольшее сопротивление проходу газов оказывает фракция
агломерата 0 – 5 мм (х1), о чём свидетельствует большое значение коэффициента b1 =
5,81. О наивысшей газопроницаемости фракции агломерата +25 мм (х3)
свидетельствует минимальный коэффициент b3 = 0,4. Положительные значения всех
коэффициентов парного взаимодействия bij свидетельствует об увеличении потерь
напора газа в слое агломерата при смешивании двух любых фракций. Причём
смешивание частиц крупностью 0 – 5 мм и +25 мм, наиболее сильно различающихся
размерами, приводит к самому большому увеличению сопротивления проходу газов,
так как коэффициент b13 принимает наибольшее значение b13 = 106,18.
Отрицательное значение коэффициента b123 = -214,695 свидетельствует, что при
смешивании всех трёх компонентов газопроницаемость агломерата возрастает.
По тройной диаграмме легко определяются соотношения между компонентами,
обеспечивающие минимальное и максимальное значение функции у (рис. 4.2).
Максимальный перепад давления 29,65 кПа достигается при содержании фракций
агломерата 0 – 5 мм (х1) 50 %, +25 мм (х3) 50% и 10 – 25 мм (х2) 0 %. Наиболее
низкой газопроницаемостью (>20 кПа) обладают смеси агломерата с содержанием
средней фракции менее 10 % и содержанием мелочи 25 – 80 %. Высокой
газопроницаемостью (<5 кПа) обладают смеси агломерата с любым соотношением
крупной и средней фракции при содержании мелочи менее 5 % и системы с
содержанием средней фракции более 40 % при содержании мелочи менее 30 %.
Наивысшую газопроницаемость (=0,4 кПа) имеет агломерат одной фракции + 25
мм.
 ДОДАТОК 6,21
Загальна характеристика залізняку

Рудою, у тому числі й залізною, називають гірську породу, витягання з якої

корисного елемента економічно доцільно. Залізо в земній корі має досить широке
розповсюдження. За вмістом у ній (більше чотири відсотки) воно знаходиться на
четвертому місці, поступаючись кисню, кремнію й алюмінію. Є дані, які вказують на
вірогідність вельми великого вмісту заліза в ядрі земної кулі. Практично будь-яка
гірська порода містить залізо, але далеко не кожна з них є залізняком. Як і всі руди,
залізняк представлений трьома компонентами: рудоутворюючим мінералом, пустою
породою і домішками.
Рудоутворюючий мінерал частіше всього представлений оксидами заліза, рідше -
іншими сполуками. По типу рудостворюючого мінералу залізняк розділяється на
наступні види:
1) магнітний залізняк, рудоутворюючим мінералом якого є магнетит Fe3O4, що
містить 72,4 % заліза, і володіючий магнітними властивостями;
2) червоний залізняк, рудоутворюючим мінералом якого є гематит Fe2O3, що
містить 70 % заліза;
3) бурий залізняк, представлений водними оксидами заліза Fe2O3nH2O, які
залежно від величини коефіцієнта “n” мають відповідний вміст заліза і назву: лимоніт
(n = 1,5), гьотит (n = 1) і т.д.;
4) шпатовий залізняк або сидерит, рудоутворюючий мінерал якого FeCO3 містить
48,3 % заліза, проте при нагріванні йде процес дисоціації карбонату:

FeCO3 → FeO + СО2, (1.1)

за рахунок чого вміст заліза збільшується до 77,8 %.

Основним видом залізняку, що використовується на даний час у чорній металургії
України, є магнетитові кварцити, в яких рудоутворюючий мінерал магнетит
знаходиться у виді найдрібніших вкраплень до маси кварцу, вміст заліза в здобутих
рудах коливається від 18 до 35 %. Кварцити збагачують, підвищуючи вміст заліза в
концентраті до 64-67 %.
В природі існують комплексні руди, з яких економічно доцільно витягання двох і
більш елементів. Що стосується залізних руд, то до комплексних відносяться руди,
створюючими компонентами яких є ільменіт FeO•TiO 2, пірит FeS2, піротин FeхS. З
ільменіту, що має також назву титаномагнетит, є можливість витягувати залізо і титан,
з піриту і піротину витягують спочатку сірку, а потім залізо.
Другим компонентом залізняку є пуста порода. Пуста порода не містить залізо і
представлена, як правило, оксидами кремнію, кальцію, алюмінію, магнію. Цінність
пустої породи визначається наближенням її складу до необхідного хімічного складу
шлаку при виплавці чавуну. Так, якщо шлак повинен містити 48 % CaO, 35 % SiO2,
6 % Al2O3 і 7 % MgO, то пуста порода, що містить приблизно таку ж кількість вказаних
компонентів, буде найціннішою.
 ДОДАТОК 7,22

Оцінка якості залізних і марганцевих руд

Металургійна цінність залізних і марганцевих руд визначається: вмістом

корисного елемента (заліза або марганцю), збагачуваністю, складом пустої породи,
наявністю домішок, фізичними властивостями.
Основними продуктами доменної плавки є чавун і шлак. Чим вище вміст заліза в
рудах, тим більше відносна частка чавуну в продуктах доменної плавки, тим краще
техніко-економічні показники доменного виробництва. Чим ближче хімічний склад
пустої породи руд до необхідного хімічного складу шлаку, тим менше потрібно
флюсів для реалізації доменної плавки, тим вище її ефективність. Збагачуваністю
залізних і марганцевих руд називають їх здатність відділити пусту породу від
рудостворюючого мінералу. Практично всі руди, які здобуваються в Україні,
піддаються збагаченню, і чим легше здійснюється ця операція, тим вище якість руди.
Очевидно, якщо руди містять велику кількість корисних і мінімальну кількість
шкідливих домішок, тим вони якісніше.
За фізичними властивостями руди можуть бути міцними, кускуватими або
дрібними, пилуватими. Пилуваті руди не придатні для використовування в доменному
виробництві. Перед завантаженням у доменну піч вони підлягають операції
окускування, а це пов'язано з додатковими витратами, отже, дрібні пилуваті руди
менш цінні, чим міцні, кускові.
Основою металургійної промисловості України є Криворізьке родовище
залізняку, запаси якого оцінюються в 24 млрд. т і Керченське родовище в Криму із
запасами більше 2 млрд. т, Нікопольське родовище марганцевих руд із запасами в 1
млрд. т.
Флюсами називають добавки, які вводяться в доменну або агломераційну шихту
для зниження температури плавлення пустої породи шихтових матеріалів і додання
доменному шлаку необхідного хімічного складу і фізичних властивостей,
забезпечуючих нормальну роботу доменної печі й очищення чавуну від сірки, що
особливо актуально для металургійних підприємств України, використовуючих в
якості палива доменної плавки кокс із високосірчистого вугілля Донецького
кам'яновугільного басейну.
Залежно від складу флюси бувають основні, кислі і глиноземісті. Оскільки в
більшості випадків пуста порода руд кремнеземіста, то найбільш широко застосовують
основний флюс, тобто матеріали, які містять оксиди кальцію та магнію.
 ДОДАТОК 8,23
Паливо доменної плавки

Вимоги, що пред'являються до доменного палива. Кокс, як основний вид

доменного палива, його функції в доменній печі. Вугільна база коксохімічного
виробництва. Хімічний склад і технічний аналіз коксу, міцність коксу. Формований
кокс. Застосування газоподібного, рідкого і пилоподібного палива у доменній плавці.
Паливо в доменній печі виконує декілька функцій. Воно є джерелом тепла і
відновників, а тверде паливо, маючи високу механічну міцність, служить
розпушувачем стовпа шихтових матеріалів. У горні доменної печі в твердому стані
знаходиться тільки паливо (деревне вугілля або кокс), так звана паливна насадка, на
яку спирається стовп шихтових матеріалів. Характер газифікації твердого палива в
окислювальних зонах багато в чому визначає процес опускання шихти.
До твердого палива доменної плавки пред'являється низка вимог, основними з
яких є:
- висока механічна міцність, яка повинна зберігатися при високих температурах;
- відсутність дрібних фракцій, звичайно в доменну піч завантажують кокс із
розмірами шматків більше 25 мм;
- висока пористість, що забезпечує швидке згоряння палива;
- висока теплота згоряння;
- низький вміст золи і шкідливих домішок, до яких в першу чергу відносять сірку і
фосфор;
- знижена реакційна здатність, яка визначається швидкістю взаємодії вуглецю
палива з двооксидом вуглецю;
- невисока вартість.
Хронологічна послідовність застосування твердого палива для виплавки чавуну
наступна: дрова, деревне вугілля, кам'яне вугілля, кокс.
Основним пальним у сиродутних горнах, а потім у домницях і доменних печах
було деревне вугілля – продукт піролізу (обвуглювання без доступу повітря) деревини
при 350 – 650 °С. Найстародавнішим є так званий «купчастий» спосіб виробництва
деревного вугілля. Дрова, складені високою купою, засипали по поверхні землею,
обкладали дерном, обмазували глиною, залишаючи знизу купи лише декілька отворів,
через які до центру купи надходила невелика кількість повітря, необхідного для
спалювання частини дров. У верхній частині купи залишали отвори для виходу
продуктів згоряння дров і газоподібних продуктів піролізу деревини. В сучасних
вуглевипалювальних печах вагонетки з деревними цурками послідовно проходять
через секції камерної печі, де йде піроліз деревини, і куди безперервно подаються з
певною температурою продукти згоряння палива.
 ДОДАТОК 9,24

Процес утворення коксу з кам'яного вугілля відбувається в результаті його

термічної обробки без доступу повітря. Леткі речовини виділяються з кам'яного
вугілля під впливом високої температури, паралельно йде процес спікання дрібних
зерен вугілля.
Процес спікання досить складний. Він полягає в тому, що бітумінозна складова
частина вугілля при нагріванні розплавляється або переходить у пластичний стан,
обволікає і склеює між собою тверді частинки вугілля. Створення пір у цій опікуваній
масі викликається безперервним виділенням газоподібних складових частин вугілля –
летких речовин.
Процес спікання протікає тим успішніше, чим дрібніше частинки вугілля, тому
вугілля перед коксуванням піддається дробленню. В більшості випадків дроблення
проводять у дві стадії: в першій стадії, званій попереднім дробленням, вугілля
дробиться до крупності 50 - 80 мм; у другій, званій остаточним подрібненням, до 3 мм.
Мета попереднього дроблення – подрібнити крупні шматки вугілля, зробити його
транспортабельним і більш рівномірним по крупності, що сприяє поліпшенню
дозування компонентів шихти і підвищенню продуктивності дробильних пристроїв
при остаточному подрібненні вугілля.
У зв'язку з механізацією здобичі вміст крупних фракцій у вугіллі, застосовному
для коксування, значно знизився. Деякі коксохімічні заводи забезпечуються дрібним
вугіллям, і немає необхідності в його попередньому дробленні.
Для остаточного подрібнення вугілля застосовують дезінтегратори, молоткові
дробарки й інерційно-роторні дробарки ударно-відбивної дії.
Остаточне подрібнення вугілля є дорогим процесом через велику витрату
електроенергії. Одним із головних умов здешевлення вартості подрібнення вугілля є
застосування раціонального ступеня подрібнення. Тривалою практикою встановлено,
що загальний помел шихти повинен бути таким, щоб вміст класу менше 3 мм складав
80 - 83 % і більш.
Для отримання коксу постійної якості по механічних властивостях важливо
дотримувати постійність подрібнення шихти, обумовлюючу постійність насипної маси
шихти і разового завантаження її в камеру коксування. Від постійності разового
завантаження шихти залежить постійність температурного режиму коксування і
готовності коксу, а отже, і постійність механічних властивостей коксу.
 ДОДАТОК 10,25

Замінники металургійного коксу. Кокс є на даний час найдорожчим компонентом

доменної шихти. Частка його вартості в собівартості чавуну складає близько
половини. Крім того кокс, отриманий з донецького кам'яного вугілля є основним
джерелом надходження сірки до доменних печей. Коксохімічне виробництво в чорній
металургії є найшкідливішим за екологічними наслідками.
У зв'язку з цим протягом багатьох років металурги ведуть пошуки шляхів
зниження витрати коксу на виплавку чавуну, у тому числі і за рахунок використання
інших видів палива – замінників коксу. В якості замінників використовують
природний газ, мазут, пилоподібне паливо, коксовий газ, штучно отримані відновні
гази.
Природний газ на 90 - 98 % складається з метану. Великі запаси природного газу
знаходяться в Росії. Використання природного газу в доменній плавці не вимагає його
попередньої підготовки.
Мазут – важкий залишок прямої перегонки і крекінгу нафти. Горюча маса мазуту
містить 84 - 88 % вуглецю, 10 - 11 % водню. Недоліком хімічного складу мазуту є
високий вміст (в деяких сортах до 4 %) сірки. Мазут вимагає спеціальної підготовки
перед його подачею в доменні печі: компремування і спеціальних способів
диспергування для повного його засвоєння в доменній печі.
Коксовий газ складається з 55 - 60 % водню, 24 - 28 % метану, 6 - 8 % монооксиду
вуглецю, 3 - 7 % азоту. Для його транспортування і подачі в доменні печі потрібне
спорудження компресорних станцій.
Пилевугільне паливо (ПВП) – подрібнене до крупності 0,1-0,07 мм
недефіцитне кам'яне вугілля, яке подається в доменні печі пневмотранспортом.
Використання ПВП виправдано низькою вартістю легкоздобуваного кам’яного
вугілля.
Штучні відновні гази одержують або конверсією газоподібних чи рідких
вуглеводнів, або газифікацією твердого палива.
В процесі конверсії відбувається неповне окислення вуглеводнів з утворенням
водню і монооксиду вуглецю.
 ДОДАТОК 11

Дроблення і подрібнення. Грохочення і класифікація. Збагачення.

Усереднювання

Кінцевою метою підготовки залізних руд до доменної плавки є збільшення

продуктивності доменних печей і зниження витрат на виплавку чавуну.
Підготовка сировини поліпшує техніко-економічні показники доменної плавки за
рахунок наступних чинників:
1) збагачення залізняку знижує кількість пустої породи, яка вноситься в піч,
знижує кількість шлаку, що, у свою чергу, приводить до зниження питомої витрати
коксу на виплавку чавуну, збільшує продуктивність доменних печей;
2) окускування дрібного залізняку і концентратів їх збагачення підвищує
газопроникність стовпа шихтових матеріалів, тобто поліпшує газодинамічні умови
доменного процесу. Це дозволяє збільшити кількість дуття і підвищити
продуктивність доменних печей.
Таким чином збагачення і окускування є основними операціями підготовки
залізняку до доменної плавки. Однак, підготовка залізних руд до плавки не
обмежується проведенням цих двох основних операцій. Сучасна технологія підготовки
руд включає сортування по крупності, дроблення і подрібнення, збагачення,
усереднювання, окускування.
Метою сортування руд по крупності є спрямовування окремих фракцій на
відповідні подальші операції. Якщо залізна руда багата, то її доцільно розділити по
крупності на три класи: < 10 мм – направити на окускування, шматки розміром від 10
до 100 мм – в доменні печі і шматки розміром більше 100 мм – на дроблення.
Існують два способи сортування матеріалів по крупності: грохочення і
класифікація. Грохочення – сортування руд по крупності просіванням їх на ситах з
різним діаметром отворів. Апарати для сортування руд по крупності цим способом
називають грохотами.
 ДОДАТОК 12
Для описания трёхкомпонентной системы с помощью линейной мате-матической
модели необходимо найти 3 неизвестных коэффициента, квадратичной – 6
неизвестных коэффициентов, неполной кубической – 7 коэффициентов, кубической -
10. Такое же минимальное количество экспериментов без учёта повторных опытов
необходимо провести для определения неизвестных коэффициентов. Соотношение
компонентов в системе при проведении экспериментов определяется расположением
точек в узлах симплексных решёток на поверхности концентрационного треугольника
(рис. 4.1). При построении линейной модели точки находятся в вершинах
концентрационного треугольника (рис. 4.1 а). Соответственно, проводятся три опыта,
при чём содержание каждого компонента по очереди составляет хі = 1 (100 %). Для
квадратичной модели точки расположены в вершинах и посередине осей
концентрационного треугольника (рис. 4.1 б). Дополнительно к трём экспериментам,
характерным для линейной модели проводятся ещё три опыта с равным содержанием
двух компонентов по 50 % (хі = 0,5). При неполной кубической модели проводится
дополнительный седьмой опыт с равным содержанием всех трёх компонентов хі =
1/3 (по 33,33 %). Седьмой опыт соответствует точке в середине концентрационного
треугольника (рис. 4.1 в). При определении коэффициентов кубической модели три
опыта с равным содержанием двух компонентов заменяется шестью опытами с
соотношением двух компонентов 2:1 (хi=2/3, xj=1/3). Расположение точек на
концентрационном треугольнике для кубической модели представлено на рис. 4.1 г.
В таблице 4.1 представлен план проведения экспериментов для построения
линейной, квадратичной и неполной кубической модели. В таблице 4.2 представлен
план экспериментов для определения коэффициентов кубической модели.
По известным результатам опытов определяются значения коэффициентов
уравнений bi. После подстановки значений факторов х1=1, х2=0, х3=0 и результата
первого опыта у=у1 любое из уравнений (4.12 – 4.16) преобразуются к виду
Чтобы убедиться в близости расчётных и экспериментальных данных
производится проверка адекватности математической модели. Модель является
адекватной, если различие расчётных и опытных величин не превышает погрешность
эксперимента. Проверить адекватность модели можно, если каждый эксперимент
повторялся минимум дважды. Порядок проверки адекватности математической
модели следующий.
 ДОДАТОК 13
Построение тройной диаграммы

Наиболее наглядной формой представления моделей систем «состав – свойство»

является тройная диаграмма. Её построение по известному уравнению производят в
следующем порядке.
1. Выбирают значения функции у, которым соответствуют изолинии на тройной
диаграмме. Чем больше изолиний на поле диаграммы, тем больше информации она
представляет. Однако чрезмерное количество изолиний может привести к
загромождению диаграммы и осложнению восприятия информации. При выполнении
курсовой работы достаточно построить 3 – 4 изолинии. Выбирать значения функции
для построения диаграммы следует таким образом, чтобы изолинии располагались на
площади концентрационного треугольника относительно равномерно, не оставляя
свободные участки. Плотность расположения изолиний может быть увеличена в
области диаграммы, представляющей повышенный интерес для исследователя. В
рассматриваемом примере для построения диаграммы выбраны изобары 5 кПа, 10 кПа
и 20 кПа.
2. Определяются точки, через которые проходят изолинии. Существует два
метода их определения. Первый метод, более точный, но и более сложный, основан на
решении алгебраических уравнений. Функция у принимает значение,
соответствующее строящейся изолинии. Одному из факторов, например х3 пошагово
придают значения от 0 до 1. При этом один из оставшихся двух факторов выражается
через другой, в соответствии с (2.4). Математическая модель сводится к
алгебраическому выражению с одной переменной. Его решение даёт координаты
точки на тройной диаграмме. В качестве примера рассмотрим определение положения
на диаграмме точки А изолинии 5 кПа (рис. 2.2).
Квадратное уравнение (2.32) имеет два действительных корня х1 = - 0,344 и
х1 = 0,33. Условиям задачи удовлетворяют только действительные корни, попадающие
в интервал от 0 до 1 – х3. Если таких корней нет, изолиния не пересекает ось с
заданным значением х3, в данном случае х3 = 0,2. Таким образом, искомым решением
является х1 = 0,33. Координаты точки А: х1 = 0,33; х2 = 0,8 – 0,33 = 0,47; х3 = 0,2.
Аналогично определяется положение других точек изолинии 5 кПа при х3 = 0; 0,4; 0,6;
0,8, а также точек изолиний 10 кПа и 20 кПа (рис. 4.2). Изолинии могут пересекать оси
концентрационного треугольника. Для определения координат точек пересечения
изолиний с осями целесообразно дополнительно поочерёдно принимать х2 = 0 и х1 =
0. Анализ квадратичных и неполных кубических моделей приводит к легко ре-шаемым
квадратным уравнениям. Кубические модели и модели более высокого порядка
приводят к более сложным уравнениям третьего и выше порядка. Их решение удобно
искать приближёнными методами хорд и касательных.
 ДОДАТОК 14
Значения у в узловых точках удобно нанести непосредственно на диаграмму. На
рис. 4.3 представлена часть тройной диаграммы с изобарой 20 кПа. Точки изолинии
ставятся на координатной сетке между соседними узлами со значениями больше и
меньше величины уи, соответствующей изолинии. Расстояние от изолинии до соседних
узлов пропорционально разности между узловыми значениями и уи. Построение точек
изолинии можно рассмотреть на примере точки М, принадлежащей изолинии 20 кПа
(рис. 4.3). Точка М располагается на отрезке между узлами В и С. Значения у в точке В
больше 20 кПа (уВ = 24,321 кПа  24,3 кПа), в С меньше 20 кПа (уС=13,959 кПа 14,0
кПа). уВ – уС = 24,3 – 14 = 10,3 кПа. уВ – уМ = 24,3 – 20 = 4,3 кПа. уМ – уС = 20 – 14 = 6,0
кПа. Расстояние от М до В должно составлять 4,3/10,3 = 0,417 длины отрезка ВС.
Аналогично |MC| = 0,583|BC|. Так если длина отрезка ВС 20 мм, то точка М ставится
на расстоянии 0,417*20 = 8,34 мм от точки В и 0,583*20 = 11,66 мм от точки С (рис.
4.3). Аналогично находятся другие точки изолиний.
Строятся изолинии. Выделенные точки соединяются плавной кривой. При
проведении изолиний следует соблюдать следующие правила:
- две различные изолинии не могут пересекаться. Пересечение изолиний
свидетельствует об ошибке их построения;
- изолиния должна быть «гладкой», не содержать мелких выступов и впадин.
Волнистую линию при построении следует сглаживать.
Анализ математической модели

Для получения полной информации о системе производится анализ математической

модели. Сравнение коэффициентов полученного уравнения позволяет сделать выводы
о влиянии каждого фактора в отдельности и их совместном влиянии. В соответствии с
(4.31) наибольшее сопротивление проходу газов оказывает фракция агломерата 0 – 5
мм (х1), о чём свидетельствует большое значение коэффициента b1 = 5,81. О
наивысшей газопроницаемости фракции агломерата +25 мм (х3) свидетельствует
минимальный коэффициент b3 = 0,4. Положительные значения всех коэффициентов
парного взаимодействия bij свидетельствует об увеличении потерь напора газа в слое
агломерата при смешивании двух любых фракций.
 ДОДАТОК 15
Причём смешивание частиц крупностью 0 – 5 мм и +25 мм, наиболее сильно
различающихся размерами, приводит к самому большому увеличению сопротивления
проходу газов, так как коэффициент b13 принимает наибольшее значение b13 = 106,18.
Отрицательное значение коэффициента b123 = -214,695 свидетельствует, что при
смешивании всех трёх компонентов газопроницаемость агломерата возрастает.
По тройной диаграмме легко определяются соотношения между компонентами,
обеспечивающие минимальное и максимальное значение функции у (рис. 4.2).
Максимальный перепад давления 29,65 кПа достигается при содержании фракций
агломерата 0 – 5 мм (х1) 50 %, +25 мм (х3) 50% и 10 – 25 мм (х2) 0 %. Наиболее низкой
газопроницаемостью (>20 кПа) обладают смеси агломерата с содержанием средней
фракции менее 10 % и содержанием мелочи 25 – 80 %. Высокой газопроницаемостью
(<5 кПа) обладают смеси агломерата с любым соотношением крупной и средней
фракции при содержании мелочи менее 5 % и системы с содержанием средней
фракции более 40 % при содержании мелочи менее 30 %. Наивысшую
газопроницаемость (=0,4 кПа) имеет агломерат одной фракции + 25 мм.
По уравнению (4.31) рассчитывается перепад давления газа в слое агломерата
при любом соотношении фракций. Так  в агломерате следующего состава: 0 – 5 мм
– 44 % (х1 = 0,44), 5 – 25 мм –18 % (х2 = 0,18), +25 мм – 38 % (х2 = 0,38)
При достаточном количестве изолиний значение функции может быть
приближённо определено по тройной диаграмме. Заданному составу соответствует
точка К. Она расположена между изолиниями 10 и 20 кПа, несколько ближе к
изолинии 20 кПа. Ориентировочно значение  в этой точке составляет 16 кПа, что
близко к расчётному.