Щодо ситуації з Нафтогазом

Якщо скажуть, що Юрій Вітренко був призначений з порушенням

антикорупційного законодавства:

Деякі політики та громадські діячі маніпулюють нормами антикорупційного

законодавства, яке забороняє призначення керівниками державних компаній
тих посадовців, які раніше у виконавчій владі здійснювали повноваження щодо
контролю та нагляду за цими державними компаніями.

Але насправді Юрій Вітренко як перший заступник міністра енергетики не мав

таких повноважень для контролю та нагляду за діяльністю Нафтогазу або
навіть для того, щоб готувати відповідні проекти рішень Кабміну, які б означали
якесь регулювання діяльності Нафтогазу, контроль чи нагляд за роботою
компанії. Нафтогаз є самостійним економічним суб’єктом, а рішення щодо
нього можуть прийматися тільки Кабміном за поданням і після підготовки
міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, а не
міністерством енергетики.

Міністерство енергетики відповідає за розробку та впровадження політик, які

регулюють в тому числі й нафтогазову галузь. Але ця галузь не дорівнює одній
компанії – Нафтогазу. Якщо на цій підставі забороняти Вітренку очолювати
компанію, то цей абсурд за аналогією означатиме, що можна заборонити,
наприклад, міністру фінансів після відставки взагалі де-небудь працювати,
оскільки від податкової політики, на яку міністр фінансів має вплив, залежать
усі компанії в країні.

Після 7 років роботи Андрія Коболєва у Нафтогазі очевидно, що він вже не

зміг би виконати завдання по збільшенню видобутку власного газу.

Загалом, саме Нафтогаз як найпотужніший учасник газового ринку

відповідальний за те, скільки власного газу може видобуватися в Україні.
Зростання видобутку власного газу це єдиний системний шлях для того, щоб
зробити Україну енергонезалежною та щоб забезпечити українцям більш
доступний газ та підйомні тарифи.

7 років було у Коболєва, щоб виконати це завдання і збільшити видобуток

власного газу. Але якщо це не просто не виконано, але й у суспільства немає
перспективи виконання цього завдання, то це означає, що цей керівник вже
точно не міг би цього зробити.

Юрій Вітренко має забезпечити суспільству саме таку перспективу – коли

власний видобуток в Україні зростатиме, щоб це зробило нашу країну справді
сильною в енергетичній сфері.

У нашої держави немає ще багатьох місяців, пів року чи навіть року, щоб
чекати, коли неефективно налагоджені інструменти в самому Нафтогазі
спрацювали б і призвели до заміни керівника компанії.
Ми маємо нарешті подолати цю негативну практику, коли кожної зими влада в
авральному порядку вирішує проблемні питання на ринку газу та у тарифній
темі. Чому так відбувається? Тому що існував певний розсинхрон між Урядом,
Нафтогазом, місцевою владою та компаніями теплокомуненерго. Нафтогаз у
цих відносинах насправді ключовий гравець. Саме від управління Нафтогазом
залежить, чи може суспільство пройти спокійно опалювальний сезон.

Що ми бачили останніми роками? У діяльності Нафтогазу не було достатньо

лідерства на газовому ринку, не було достатньо активності, направленої на те,
щоб робити позиції суспільства, а не олігархічних структур – сильніше. Якщо
Нафтогаз збитковий, якщо Нафтогаз не здатний збільшити власний видобуток,
якщо Нафтогаз зволікає з розширенням своєї частки на газовому ринку у
постачанні газу українцям, то це точно не можна було толерувати.

Відповідальність держави саме у тому, щоб державні компанії працювали в

інтересах суспільства, а не заради задоволення особистих амбіцій
менеджерів, членів наглядової ради чи ще когось. Держава втрутилась у
ситуацію, зробила це у відповідності з законом і заради інтересів суспільства.
Якщо в даному випадку інтереси суспільства розходяться з інтересами
окремих менеджерів, окремих експертів або з поглядами друзів України за
кордоном, то маємо ще раз і ще раз пояснювати, в чому конкретно полягають
інтереси суспільства. Це – прибутковість Нафтогазу, це збільшення видобутку
власного газу, це активніша роль Нафтогазу на газовому ринку у постачанні
газу українцям. Якщо для цього потрібен інший керівник компанії, то має
відбуватися зміна керівника. Якщо це потрібно робити терміново, щоб не
втрачати час, то це і було зроблено. Коли Кабмін ухвалив відповідні рішення
щодо наглядової ради Нафтогазу та змінив керівника компанії.

Якщо скажуть, що не можна було чіпати наглядову раду:

Такий захист ідеї наглядових рад попри об’єктивні факти проблем у компанії
призводить тільки до дискредитації ідеї та загалом принципів корпоративного
управління.

Збитки Нафтогазу – це об’єктивно. Замість 11,5 мільярдів гривень прибутку,

який обіцяв сам екс-керівник компанії, Нафтогаз показав 19 мільярдів збитків.
Провал виконання обіцянок по збільшенню видобутку газу – це також
об’єктивно. Усе суспільство знає про це.

Як можна перед суспільством захищати наглядову раду, яка просто

«наглядала» за цим і нічого не робила? Або як можна захищати керівника
компанії, який не тільки не міг дати перспективи по збільшенню видобутку газу,
але й не акцентував на цьому у своїй роботі? Такий захист однозначно йде у
мінус самим цим людям, які так захищають екс-керівника компанії.

Дуже великі запитання викликає те, які умови від Нафтогазу отримали
структури олігарха Фірташа.
Нещодавно були оприлюднені нові цінові пропозиції по газу для населення за
річним тарифом. Викликає дуже великі запитання те, що різниця у ціні між
Нафтогазом та структурами олігарха Дмитра Фірташа – усього лише 3 копійки
(7,96 гривень за куб від Нафтогазу, 7,99 гривень за куб від структур Фірташа).
Що це таке? Це пропозиції на вільному ринку? Чи це результат непрозорих
домовленостей між уже колишнім керівництвом Нафтогазу та олігархом
Фірташем? Виглядає, що непрозорі домовленості.

Актуальні ціни на газ можна побачити тут: https://gazpravda.com.ua/cini-gaz

Важливо, щоб нове керівництво Нафтогазу дало оцінку такій ситуації. Та

розібралося з цінами на газ для населення, які були заявлені з 1 травня. Чому
саме такі ціни? Чи можна їх знизити? Нафтогаз як державний гравець повинен
ставити таку ціну, яка була би привабливіше для людей і могла би потягнути
увесь ринок за собою до дешевших тарифів.

Юрій Вітренко як новий очільник Нафтогазу має відповісти на усі запитання

наших західних партнерів з приводу того, чому відбулись ці зміни у
Нафтогазі.

Навряд чи сам Андрій Коболєв та його захисники інформували західних

партнерів України про ситуацію зі збитками Нафтогазу, з провалом програми
видобутку газу, з непрозорими домовленостями з олігархом Фірташем. Але про
це також мають знати на Заході. Якщо наглядова рада просто «наглядала» за
усім цим і нічого не робила, то це також викликає запитання: а чи було би
справедливим просто усе це ігнорувати?

Західні партнери України цілком зрозуміло – занепокоєні. Вони побачили дуже

швидкі події, почули дуже багато коментарів від тих, хто захищає Коболєва. За
великим рахунком, західних політиків чи дипломатів і не має цікавити те, що
цікавить нашу владу та суспільство: щоб не було збитків Нафтогазу, щоб
зростав видобуток газу, щоб не було непрозорих домовленостей на ринку газу.
Західні представники звертають увагу на системні інституційні речі: вони
побачили рішення по наглядовій раді, побачили рішення по керівництву, і це
викликало у них запитання, які вони озвучили. Відповідно, Юрій Вітренко та
інші представники України мають вичерпно відповісти на ці запитання та
розвіяти сумніви.

Ми зацікавлені лише у тому, щоб Нафтогаз працював прозоро, в інтересах

суспільства та допомагав розвитку ринкових відносин в Україні, а не
консервував той олігархічний консенсус, який постійно намагаються захистити
старі політики та самі олігархи. Вже в цьому році Нафтогаз має повернутись до
прибутковості. Ринок газу в Україні має працювати на умовах нормальної
конкуренції, прозорості, щоб навіть натяку не було на якісь непрозорі
домовленості з такими особами, як олігарх Фірташ. Нафтогаз як державна
компанія може за рахунок своїх дій на ринку газу вести це ринок до зниження
цін в інтересах споживачів. Якщо Нафтогаз це робитиме з новим
керівництвом, якщо суспільство побачить чітку перспективу того, як
зростатиме видобуток українського газу, то це тільки додасть довіри
українців у прозахідні реформи, додасть підтримки тим же наглядовим
радам як інституції і збільшить підтримку українцями нашої
трансформації за західними стандартами. Зараз цього, на жаль, немає.
Хоча пан Коболєв керував Нафтогазом з 2014 року – дуже довго.

Якщо скажуть, що держсекретар США Блінкен говоритиме про зміну

керівника Нафтогазу:

Ми завжди готові прояснити нашу позицію у діалозі з нашими партнерами – і

це правильно. Тим більше, що у нас абсолютно чиста позиція. Збитки у
Нафтогазу є – вперше з 2015 року. Перспективи зростання видобутку
українського газу – немає. Хоча про це говорять з року в рік. Кого це могло би
влаштовувати? Якщо наглядова рада Нафтогазу за цим просто «наглядала» і
не намагалась це виправити, то виникає питання про таку наглядову раду.
Якщо керівник Нафтогазу говорив, що все нормально, хоча все не нормально,
то виникає питання про такого керівника компанії.

Треба віддати Андрію Коболєву належне. Разом з командою в Нафтогазі від

2014 року він зробив багато. Але – разом з командою. У якій був в тому числі й
Юрій Вітренко на одній з провідних позицій. Також не варто применшувати і
роль тодішніх Урядів – Яценюка та Гройсмана, які зробили багато для того,
щоб Україна могла звільнитися від залежності від російського газу. Це ж просто
факт – це сталося. Але при цьому, як бачимо, не сталося того, щоб Нафтогаз
працював беззбитково та щоб Нафтогаз збільшував видобуток власного газу.

Ще за часів Уряду Гройсмана про це говорили – що Нафтогаз не може

збільшити видобуток газу. А коли це було? Чому ми маємо зараз говорити те
саме і не чути адекватної відповіді від Нафтогазу? Відповідно, було прийнято
рішення про те, що має відбутися заміна керівника компанії, що і відбулося.

Чи є шанс у Коболєва оскаржити таке рішення у судах?

Посада не дорівнює людині. Має бути життя і після звільнення. Андрій Коболєв
очолював Нафтогаз з 2014 року – він мав вже усі можливості, щоб зробити
роботу компанії ідеальною. Чи зробив він це? Ні, ніхто про це не скаже.
Господарем Нафтогазу є держава, акціонер – Уряд. Не Коболєв, не його
помічники та захисники.

Саме держава в інтересах усього нашого суспільства має реагувати, якщо

компанія не виконує навіть ті зобов’язання, які пропонує саме ж керівництво,
та якщо у суспільства рік за роком немає перспективи – коли буде
збільшуватись видобуток власного газу в Україні. Не можна просто ховатися за
наглядовою радою, якщо у ключових питаннях немає конструктиву.

Якщо Андрій Коболєв буде оскаржувати рішення про його звільнення, то

деструктивність таких дій буде очевидною для усіх в нашому суспільстві.
Кабінет міністрів дотримався усіх процедур, мав цілком справедливу підставу
– збитки компанії на 19 мільярдів гривень. Оскарження у судах поставить
Коболєва в один ряд з такими діячами, як екс-очільник Державної фіскальної
служби Роман Насіров чи які-небудь недоброчесні прокурори, які позвільняли з
системи, а вони намагаються поновитись через суди.

Якщо скажуть, що Євросоюз та МВФ втратили довіру до України через

рішення про Коболєва:

Важливо коректно оцінювати заяви, які зараз лунають. Що захищають на

Заході? Не прізвище, а принципи – корпоративне управління. Ми підтримуємо
корпоративне управління, ми вже третій рік захищаємо від нападок з різних
боків наглядові ради в державних компаніях. Більшість опозиції в Україні та
більшість телеканалів тільки те і роблять, що критикують наглядові ради.

Щоб ефективно захищати цю інституцію, щоб захищати корпоративне

управління, потрібні нормальні переконливі результати роботи державних
компаній. Якби Нафтогаз зберіг прибутковість, не було би жодних питань. Якби
Нафтогаз дав суспільству перспективу зростання видобутку українського газу,
не було би ніякої заміни керівництва Нафтогазу. Якби Нафтогаз не підігравав
структурам олігарха Фірташа, не було би жодного сумніву в тому, як працює
компанія. Але маємо те, що маємо.

Завданням як Вітренка, так і усіх представників держави є пояснити нашим

західним партнерам те, що відбувається. Щоб вони чули не тільки аргументи
друзів Коболєва, але й об’єктивну ситуацію.

Якщо скажуть, що ми не отримаємо макрофінансову допомогу від ЄС чи

транш від МВФ через звільнення Коболєва:

Давайте все ж не будемо вангувати те, чого ще не сталося. Якщо у західних

партнерів є занепокоєння, то представники нашої держави мають відповісти на
запитання. У нас абсолютно прозора і справедлива позиція. Збитки у
Нафтогазу є? Є. Хоча з 2015 року говорили, що найбільше досягнення
команди Коболєва це прибутковість Нафтогазу. Фінансовий план, який не був
виконаний, хто запропонував? Сам же Коболєв, фактично. І не виконав.
Видобуток українського газу зростає? Ні. Навіть перспективи немає, коли
зростатиме. Чи бачимо ми, що на ринку газу для населення є нормальна
конкуренція, яка змушує олігархічні структури знижувати ціну? Ні, не бачимо.
Це абсолютно зрозумілі речі, це справедливі претензії. Ніякого подвійного дна
у цього рішення про Коболєва немає – те саме, що говоримо ми зараз, може
сказати і будь-який незаангажований експерт.

Якщо скажуть, що ми хочемо забрати 57 мільярдів гривень, які накопичив

Нафтогаз, і направити їх на «Велике будівництво»:

Цю тезу запустив сайт «Дзеркала тижня». Нібито хтось хоче забрати гроші
Нафтогазу і пустити їх на будівництво доріг. Це вже просто дежавю –
приблизно такі ж лякалки були в минулому році, коли змінився керівник
Нацбанку. При чому з тих же джерел.

Коли змінився голова Нацбанку минулого літа, опоненти влади лякали,

що влада хоче отримати від Нацбанку гроші, запустити неконтрольовану
емісію грошей. Це було брехнею. Так само і зараз є брехнею розповідь
про якісь мільярди, які нібито хочуть забрати з Нафтогазу.

Зрозуміло, що захисникам Коболєва немає що сказати про видобуток газу,

який провалений, про багатомільярдні збитки компанії, про непрозорі
відносини зі структурами Фірташа. Тому вони лякають іншим – нібито грошима,
які Нафтогаз накопичив. Краще б пояснили, чому такий хороший менеджер
Коболєв не досяг результатів, яких сам обіцяв як по збільшенню видобутку
газу, так і по прибутку компанії.

Якщо скажуть, що треба розігнати наглядову раду Укрзалізниці, бо

там ситуація ще гірше, ніж у Нафтогазі:

Ситуація в УЗ особлива і пов’язана вона, перш за все, з тим, що досі існує

несправедливість у тому, що не всі, хто користується послугами компанії,
сплачує за це справедливу ціну. Також не варто забувати, що проблеми в УЗ
накопичувалися протягом десятиліть. Це і традиційно збиткові пасажирські
перевезення, і дуже серйозна зношеність інфраструктури, і сама структура
компанії – вона є масштабною і там протягом багатбох років були інтегровані
різні схеми, які робили компанію слабше. Одним махом це не вирішиш.

Але бачимо, що до компанії є увага як на урядовому рівні, так і на рівні

депутатів. Насправді, немає альтернативи тому, що і Укрзалізниця запрацює
прозоро – на сто відсотків в інтересах нашого суспільства.

Якщо скажуть, що треба було взагалі розігнати ці наглядові ради:

Наглядові ради це абсолютно цивілізований інструмент, який має

використовуватись в Україні. Це ж є у приватних компаніях – і працює на
компанію. Це має бути і в державних компаніях – це нормально з точки зору
корпоративного управління. Компанії, де працюють наглядові ради, зазвичай
показують кращі результати, де немає такого інструменту.

Але якщо компанія демонструє деструктивність, якщо не виконується навіть

те, що запропоноване самим керівництвом компанії і затверджене акціонером,
то на це не можна заплющувати очі. Для кого було би вигідно, якщо б держава
не відреагувала на помилки в роботі Нафтогазу? Тільки для тих, хто хоче
зруйнувати наглядові ради взагалі як інституцію. Цим людям було би вигідно
говорити, що це наглядова рада винна у збитках, що це наглядова рада винна
у тому, що видобуток не зростає. Якщо ви подивитесь, що кажуть у телеефірах
опоненти наглядових рад, ви почуєте саме такі звинувачення. Тому рішення
щодо зміни керівництва Нафтогазу навпаки дає можливість захищати
корпоративне управління як інститут та впровадження наглядових рад у
державних компаніях. Якщо, звісно, новому керівнику – Юрію Вітренку
– вдасться виправити ситуацію.

Люди, які працюють в Україні на Росію, завжди вкрай агресивно критикували

Вітренка. Це можна побачити і зараз.

Вітренко завжди працював прозоро та в інтересах України. Одним з

результатів його роботи є перемога України в арбітражі в Стокгольмі, завдяки
якій держава була врятована від десятків мільярдів доларів боргів перед
Газпромом.

Відомий газовий контракт Тимошенко був укладений на вкрай невигідних

умовах. Він передбачав, зокрема, принцип "бери або плати", за яким Україна
зобов'язалась брати навіть ті обсяги газу, які були не потрібними. При цьому
був заборонений реекспорт газу. Можна говорити що завгодно про Вітренка,
але саме він з юридичною командою зумів таким чином представити
аргументи України в арбітражі, що арбітраж визнав контрактні умови
несправедливими. Завдяки цьому Україна була врятована від
багатомільярдних виплат Газпрому та ще отримала від нього живі гроші.

Якщо скажуть, що Вітренко – такий самий, як Коболєв, і не буде знижувати

тарифи:

Зростання видобутку власного газу в Україні та прозорість у Нафтогазі це

єдиний системний шлях для забезпечення людей стабільним та дешевшим
газом. Саме це і має нарешті зробити Нафтогаз. Для Вітренка на цій посаді це
буде ключовий показник успішності – чи отримає суспільство перспективу того,
що видобуток власного газу зростатиме.

Також Нафтогаз має стати ще більш активним гравцем на ринку постачання

газу побутовим споживачам. Вже зараз українці можуть змінити постачальника
газу і обрати Нафтогаз – компанія пропонує одну з найнижчих цін на ринку. Це
має бути і надалі. Нафтогаз може зниженням своєї ціни впливати на те, щоб й
інші постачальники газу знижували свої ціни і намагалися закупити газ влітку
дешевше, щоб постачати його увесь рік.

Якщо скажуть, що не можна було призначати Вітренка через історію з

премією:

Вітренко ці гроші не вкрав у держави, не заробив на якихось корупційних

схемах. Він отримав ці гроші за контрактом, який був затверджений та за
діяльність в інтересах компанії. Можна це оцінювати по-різному, звісно – в
нашому суспільсті ніколи не приймуть з моральної точки зору таку премію у
державній компанії, але ці гроші були сплачені за успішне виконання завдань
для компанії.