эпохой, охарактеризована целостная система архаических структур, образов, сюжетов путем

идентификации общих космологических мотивов в  фольклорном наследии разных индоевро-

пейских народов. Выяснено, что круг мифопоэтических представлений этих народов пред-
ставляет собой гармонично структурированную мировоззренческую систему с  четкими
космологическими атрибутами. Помимо этого, в  статье отдельно выделены праславянские
космологические мотивы, общие для  народов разных славянских групп: восточной, западной
и южной. Проанализирована сложность идентификации этих мотивов и названы ее причины.
Ключевые слова: фольклор, мифология, индоевропейский, праславянский, древнерусский, кос-
мологический, мотив, образ, атрибут, обрядовый.

Svitlana Safarian
INDO-EUROPEAN AND PROTO-SLAVIC COSMOLOGIC MOTIVES
IN THE FOLKLORE HERITAGE OF ANCIENT RUS
The problem of  the  artistic text interpretation in  the  context of  typological comparisons with related
and unrelated national literatures is one of the most urgent in modern philological sciences. In particular,
over the  past decades Ukrainian literary scholarship has accumulated vast experience in  researching
various aspects of migration processes in fiction. The researchers focus on the issues of intertextuality,
intercultural communication, interethnic dialogue, etc. The  article also discusses these pressing issues
comparing the  folklore materials of  different peoples of  the  Indo-European family. In  particular,
the  diversity of  the  common historical and  cultural roots of  many Indo-European peoples is  proved.
The article studies the correlation of different mythological systems and folkloric themes with a certain
historical epoch. It characterizes the holistic system of archaic structures, images and plots identifying
common cosmological motives in the folklore heritage of various Indo-European peoples. It is found out
that the  circle of  mythopoetic perceptions of  these peoples is  a harmonious worldview structure with
precise cosmological attributes. In addition, the article separately identifies the Proto-Slavic cosmological
motifs which are common to peoples of different Slavic groups: eastern, western and southern; it analyzes
the complexity of these motifs identification and reveals its causes.
Key words: folklore, mythology, Indo-European, Proto-Slavic, Old Russian, cosmological, motif, image,
attribute, ritual.

УДК 821.161.2
ORСID iD 0000-0002-5630-5175

Ірина Терехова

ХУДОЖНЄ ВІДОБРАЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ГРІХОВНОГО ТА ПРАВЕДНОГО

В ПОВІСТІ М. КОСТОМАРОВА «СОРОК ЛЕТ»

У статті автор розглядає проблему гріховного та праведного в маловідомій повісті Миколи

Костомарова «Сорок лет», що реалізується у  творі через концепти диявол  /  Бог, гріх  /  душа.
Крім того, у  запропонованому дослідженні визначено спільні та  відмінні риси російсько-
мовного та  україномовного варіантів тексту письменника, висвітлено новаторські риси
М.  Костомарова-прозаїка, розкрито дидактичні настанови твору. В  образі головного героя
повісті «Сорок лет» Трохима Яшника відображено письменницьке бачення такого релігійного
поняття, як Божа кара, що реалізоване за допомогою відповідних сюжетних вузлів: вбивство
людини заради поліпшення матеріального стану, порушення норм християнської моралі, спо-
куса дияволом, сорокарічне покарання. Питання нівелювання духовних цінностей, втрати віри
в божественні настанови, моральної деградації людини заради грошей і статусу визначають
актуальність російськомовної повісті М. Костомарова й нині.
Ключові слова: повість, гріховне, праведне, художній світ, Костомаров.

Збірник наукових праць (філологічні науки) • № 12, 2018 р. 81

 Актуальність теми дослідження.
Проза М.  Костомарова є оригінальним нова-
торським явищем літератури ХІХ  ст. і  вирізня-
ється своїм жанровим різноманіттям: історична
хроніка «Кудеяр», народна легенда «Сорок лет»,
епізод з  історико-побутового життя «Холуй»,
оповідання «Сын» (хоча цей твір є повістю), бу-
вальщина «Черниговка», а також ціла низка опо-
відань («Фаина», «Скотский бунт», «Приключения
по смерти», «Больная», «Ольховняк», «Незаконно-
рожденные», «Тайновидец»). Зазначені твори
були об’єктом студіювання небагатьох вчених,
тому на  сьогодні вони так і  залишаються недо-
статньо вивченими. З  цього приводу літерату-
рознавець В.  Смілянська зауважує: «Постать
М. Костомарова у всій багатогранності духовних
обширів, з  усім багатством його величезного, як
на  одну людину, доробку історика, фольклорис-
та, поета, драматурга, прозаїка, літературного
критика, публіциста — мало знана сучасному чи-
тачеві. Ні  його історичні дослідження, ні  значна
частина прозової та  публіцистичної спадщини
не перевидавалася багато років» [5, 5].
Серед дослідників прозової творчості
М. Костомарова варто виділити Я. Козачка, який
на прикладі повісті «Кудеяр» розкриває проблему
художнього утвердження української національ-
ної ідеї, зосереджує свою увагу на  необхідності
зафіксувати наскрізну антисамодержавну спря-
мованість тексту твору, характеризує естетичні
засоби задля зіставлення українських і  росій-
ських історичних контекстів. Учений наголошує:
«У прозових творах, переважно російськомовних,
автор послідовно і  художньо переконливо зма-
льовує високу моральність українського народу,
демократизм суспільних стосунків, поетичність
звичаїв і традицій, засади християнізму в світо-
гляді. Костомаров виступає захисником права
українського народу на самоідентичність, розви-
ток мови, культури, демократичних суспільних
традицій. Це надає його творам особливої акту-
альності» [3, 107].
Літературний критик С. Єфремов у своїй моно-
графії «Історія українського письменства» теж дає
оцінку творчості М.  Костомарова, зокрема згадує
про  повість «Черниговка»: «Це яскраво оброблена
на підставі історичних документів картина обо-
пільних стосунків між  українцями та  великоро-
сами в  перші після з’єднання України з  Москвою
часи. Повість справляє велике враження своїм
цікавим змістом: національну колізію між заступ-
никами “двох руських народностей” у  побутових
обставинах ХVII ст. поставлено гостро...» [1, 352].
Досить вагомою є розвідка В.  Смілянської
«Літературна творчість Миколи Костомарова», де
розглянуто жанрово-стильові особливості пові-
стей, історію їх написання, подано ґрунтовну
характеристику системи образів, окреслено про-
блематику творів.
82
У художньому світі прози Миколи
Костомарова рельєфно зображено цілий комп-
лекс художніх проблем: добра і  зла («Кудеяр»),
любові та  ненависті («Черниговка»), батьків
і  дітей («Сын») тощо. Окремої уваги заслуговує
проблема духовного і праведного, втілена в росій-
ськомовній повісті «Сорок лет». З огляду на літе-
ратурний процес це питання завжди перебувало
в  центрі уваги. Сьогодні дедалі частіше відбува-
ється нівелювання духовних цінностей, а  часом
зовсім втрачається віра в божественні настанови.
Зрозуміло, що це призводить до моральної дегра-
дації та  поступового духовного зубожіння люд-
ства. Тому дане дослідження є достатньо актуаль-
ним.
Мета дослідження  — окреслення проблем
гріховного та  праведного в  маловідомій повісті
Миколи Костомарова «Сорок лет».
Виклад основного матеріалу. Розглядаючи
проблему гріха, що полягає в  диявольській спо-
кусі людини багатством, і висвітлення її в літера-
турі, варто насамперед згадати біблійну легенду
про  спокушення дияволом Христа в  пустелі,
описану в  Євангелії від  Матвія. А  саме: оповідь
про  те, як диявол бере Ісуса на  височезну гору,
показує йому всі царства на  світі та  їхню славу
й  говорить, що все йому дадуть, якщо він впаде
та  поклониться, на  що Ісус відповідає, щоб той
відходив, бо варто лиш Богові своєму вклоня-
тися і  служити одному йому. В  українській літе-
ратурі інтерпретацію цього сюжету зустрічаємо,
зокрема, у  творі Івана Вишенського «Викриття
диявола-світодержця і  звабної його ловитви
цього скоропогибного віку, учинене від  голяка-
мандрованця, котрий вирвався з  хитросплете-
них його тенет і простує до другого, майбутнього
віку». Згодом М.  Костомаров також використав
цей сюжет. Його твір «Сорок лет» продовжує
тему про  диявольську спокусу статусом та  гро-
шима. Звернення до  даного сюжету зумовлене
передусім самою естетичною платформою роман-
тизму, до  якої належав Костомаров. Дослідник
Дмитро Чижевський пояснює це так: романтики
змальовують життя людини в  залежності від  її
долі, вони відкривають таємничу сторону світу,
де чималу роль починають відігравати демонічні
сили. Однак зображення душевного життя збага-
чується і без участі фантастичних дійових осіб —
через увагу до ненормальних або неповсякденних
переживань, таких як розпуста, гріх, злочин [7,
409].
Вперше повість «Сорок лет» надрукована
окремим виданням наприкінці ХІХ  ст. та  визна-
чена самим автором як «народная малороссийская
легенда». Варто зауважити, що попередньо пись-
менник вже звертався до  проблеми гріховного
і  праведного в  своїй однойменній українській
казці. Порівнюючи ці твори, зазначимо, що вони
різняться між собою. По-перше, своєю жанровою
Літературний процес: методологія, імена, тенденції  
специфікою. Первісний україномовний варіант є
казкою, написаною приблизно у 1840 р. Цей твір
відповідав своїм жанровим ознакам викорис-
танням відповідних стилістичних засобів, неви-
мушеним стилем оповіді, мета якого  — розва-
жити читача. Основна проблема, порушена в цій
казці, — відтворення нерівного кохання парубка
Степанка та  дівчини Ганни. Досить колоритно
та  детально вимальований спільний для  двох
творів образ Придибалкіна. Він стає прибічни-
ком темних сил зла та спокушає головних героїв
до  гріха. Однак ми не  знаємо продовження цієї
історії, сучасний читач може оцінити лише пер-
ший розділ видання, що зберігся.
Пізніше був створений російськомовний варі-
ант твору. За  жанром це —повість. Тут вже від-
сутнє легке, розважальне спрямування, а навпаки
домінує серйозна, повчальна оповідь, розлога
сюжетна лінія спокуси головного героя Трохима
сатаною. Українська і  російськомовна редакції
суттєво різняться, спільними для  них є хіба що
образ Придибалкіна та  тема нерівного кохання.
Цікаво, що сюжет повісті «Сорок лет» знайшов
своє продовження у  творчості Льва Толстого.
Російського письменника настільки захопив цей
твір, що він його перевидав і написав своє закін-
чення. Митець ускладнив кінцівку монологами,
роздумами головного героя Трохима, його пси-
хологічними переживаннями, занепокоєнням
з  приводу того, що родичі бажають йому смерті
і  хочуть заволодіти його багатством. За  версією
Л. Толстого, ця кара тривала ще тринадцять років.
У повісті «Сорок лет» М.  Костомаров пору-
шує проблему взаємин людини та  диявола,
у  центрі якої  — купівля-продаж людської душі.
У  творі ведеться оповідь про  бідного парубка
Трохима, який палко покохав доньку бага-
тія Вассу. Здавалось би, що це кохання прире-
чене, оскільки хазяїн Шпак ніколи не  віддасть
свою єдину доньку за наймита. Хлопець у відчаї,
не  знає, що робити, тож іде в  шинок заливати
своє горе горілкою. Саме тут відбувається доле-
носна зустріч із підозрілим незнайомцем Фетісом
Придибалкіном. Він, за  авторською концепцією,
є уособленням зла та репрезентує образ дияволь-
ської сили. У повісті Придибалкін зображений як
рудий, негарний чоловік, який дещо нагадує кота:
«Лицо его было непоказисто, все покрыто вес-
нушками. Зеленоватые глаза бегали из стороны
в  сторону. Кругловидный облик лица с  торча-
щими усами придавал его физиономии что-то
кошачье. Считали его иностранцем, хотя никто
не  мог сказать, какой он нации. Прозвище его
было какое-то мудреное, так что никто этого
прозвища не помнил. В церкви его никто не видал,
но в  шинок он хаживал, хотя сам там не  пил,
только других угощал» [4, 359]. Фетіс пропонує
Трохимові пограбувати та  вбити людину задля
одруження з коханою та виконання умов хазяїна.
Збірник наукових праць (філологічні науки) • № 12, 2018 р.
Юнак відповідно до  норм християнської моралі
не  хоче йти на  злочин. Його лякає людський
осуд, тяжка кара за  свої діяння під  час Божого
Суду. Трохим прямо говорить Придибалкіну, що
не стане злодієм. Однак Фетіс майстерно зло обер-
тає у  форму добра: «Бывает... при  лихой године
явится друг-благодетель, что добру научит и  к
счастью приведет. Я твой друг-благодетель» [4,
359]. Нечистий описує свою концепцію «правиль-
ного» життя: по-перше, не боятися гріха, робити
все те, що приносить вигоду, по-друге, грішити
так, щоб люди про  той гріх не  дізналися та  не
відправили до  Сибіру, по-третє, не  чекати Суду
Божого, а  лиш вміти від  суду людського схова-
тися. Це переконало Трохима і  він уклав угоду
з дияволом, хоч до кінця не усвідомлював наслід-
ків свого вчинку: «Страх начал подступать ему
к сердцу. Затревожила его мысль о божественном
наказании, но он спешил прогнать от  себя эту
мысль приятными образами синего жупана, Вассы
и  старого Шпака, который, увидя его в  таком
виде, в  каком сам велел ему явиться, отдаст
за  него дочь по  данному обещанию. Известно,
что голос совести у человека слаб до совершения
преступления, иначе бы их так много не  совер-
шалось» [4, 361–362]. Вбивши людину, Трохим
отримав матеріальну винагороду. Він одружився
з  коханою дівчиною, став поважною заможною
людиною, а про злочин ніхто не дізнався, це зали-
шилось таємницею. Однак Яшник не  міг жити
спокійно. За пророцтвом, після скоєного він має
бути покараним протягом сорока років.
Щоправда, одного разу у  Трохима Яшника
з’явився шанс реабілітувати себе. Він зустрів
схимника, який порадив позбутися багатства
і  цим зняти провину. Багатій не  схотів відмови-
тися від своїх статків, вважаючи цю ідею марною.
Врешті-решт забув про Божі настанови, повністю
зрікся віри Божої та страху.
Минає сорокарічний термін, а  Божа кара
не  настає для  головного героя. У  читача вини-
кає інтригуюче запитання «Чому?». Відповідь
на  нього дає автор (це є специфічною особли-
вістю М.  Костомарова-прозаїка): «Не знал он
и не уразумел, что началом обещанной кары было
его многолетнее земное благополучие, а  ее завер-
шением  — потеря Бога» [4, 407]; «Жил Трофим
Семенович во все свое удовольствие. Но не  очень
долго прожил он после окончания сорокалетнего
срока: однажды после веселого ужина отправился
он по  обыкновению спать и  утром уже не  про-
снулся. Кончина внезапная и, конечно, легкая!» [4,
408].
Ключем до  розуміння проблем гріховного
та  праведного у  творі є епіграф повісті, взятий
з Біблії: «Почему беззаконные живут, достигают
старости, да и  силами крепки? Дети их с  ними
пред лицом их и внуки их пред глазами их. Дома их
безопасны от страха, и нет жезла Божия на них.
83
Проводят дни свои в  счастии и  мгновенно нис-
ходят в преисподнюю. А между тем они говорят
Богу: “Отойди от нас, не хотим мы знать путей
Твоих! Что Вседержитель, чтобы нам служить
Ему? И что пользы прибегать к Нему?..” Но Бога
ли учить мудрости, когда Он судит и горних!» [4,
350]. Опозиція гріховного та праведного зображу-
ється протягом всього розвитку сюжетних ліній
повісті. Вплив сатани на людину, прагнення мате-
ріального благополуччя будь-якою ціною  — все
це хотів показати автор в образі Трохима Яшника.
Наукова новизна дослідження, на  від-
міну від  попередніх літературних розвідок,
присвячених прозі М.  Костомарова, полягає
у  визначенні спільних та  відмінних рис росій-
ськомовного та  україномовного варіантів твору,
висвітленні новаторських рис М.  Костомарова-
прозаїка, розкритті дидактичних настанов повісті
«Сорок лет» М. Костомарова, з’ясуванні опозиції
гріховного та праведного у повісті.
Висновки. Повість Миколи Костомарова
«Сорок лет» є застереженням та повчанням сучас-
ному читачеві. Як ілюструє даний твір, духовне
зубожіння та  втрата Бога є найбільшою карою
людства. «Не вбий», «не вкради» — одвічні посту-
лати, яких повинен дотримуватись кожен.

ДЖЕРЕЛА

1. Єфремов С.О. Історія українського письменства / С.О. Єфремов. — К. : Femina, 1995. — 686 с.
2. Істoрiя українськoї лiтератури ХІХ стoлiття : в 3 кн. / за рeд. М. Яцeнка. — К. : Либiдь, 1996. —
Кн. 2. — 384 с.
3. Козачок Я. Ідейно-естетичний концепт національного в  російськомовній прозі Миколи
Костомарова (на матеріалі повісті «Кудеяр»)  / Я.  Козачок  // Наукові записки. Серія:
Літературознавство. — Т. : ТНПУ, 2004. — Вип. XV. — С. 107–122.
4. Костомаров М.І. Твори : в 2 т. / М.І. Костомаров ; упоряд., передм. та прим. В.Л. Смілянської. —
Т. 2: Повісті. — К. : Дніпро, 1990. — 780 с.
5. Смілянська В. Літературна творчість Миколи Костомарова / В. Смілянська // Костомаров М.І.
Поезії. Драми. Оповідання. Твори. Т. 1. — К. : Дніпро, 1990. — С. 5–37.
6. Смілянська В.Л. Шевченкознавчі розмисли. Збірник наукових праць  / В.Л.  Смілянська.  — К.,
2005. — 491 с.
7. Чижевський Д.І. Історія української літератури / Д.І. Чижевський. — К. : Академія, 2003. — 568 с.

REFERENCES

1. Yefremov S.O. (1995). Istoriia ukrainskoho pysmenstva. Kyiv, Femina, 686 p.

2. Istoriia ukrainskoi literatury ХІХ stolittia (1996). Kyiv, Lybid, 2, 384 p.
3. Kozachok Ya. (2004). Ideino-estetychnyi kontsept natsionalnoho v rosiiskomovnii prozi Mykoly
Kostomarova (na materiali povisti «Kudeiar»). In Naukovi zapysky. Seriia: Literaturoznavstvo. Ternopil, 15,
pp. 107–122.
4. Kostomarov, M.I. (1990). Tvory. T. 2: Povisti. Kyiv, Ukraina, 780 p.
5. Smilianska V. (1990). Literaturna tvorchist Mykoly Kostomarova. In Poezii. Dramy. Opovidannia. Tvory,
T. 1, pp. 5–37.
6. Smilianska V.L. (2005). Shevchenkoznavchi rozmysly. Zbirnyk naukovykh prats. Kyiv, Ukraina, 491 p.
7. Chyzhevskyi D. (2003). Istoriia ukrainskoi literatury. Kyiv, Akademiia, 568 p.

Ирина Терехова
ХУДОЖЕСТВЕННОЕ ОТРАЖЕНИЕ ПРОБЛЕМЫ ГРЕХОВНОГО И ПРАВЕДНОГО
В ПОВЕСТИ Н. КОСТОМАРОВА «СОРОК ЛЕТ»
В статье автор рассматривает проблему греховного и праведного в малоизвестной повести
Николая Костомарова «Сорок лет», которая реализуется в произведении через концепты дья-
вол / Бог, грех / душа. Кроме того, в предложенном исследовании определены общие и отличи-
тельные черты русскоязычного и  украиноязычного вариантов текста писателя, освещены
новаторские черты Н. Костомарова-прозаика, раскрыты дидактические наставления произ-
ведения. В образе главного героя повести «Сорок лет» Трофима Яшника отображено писатель-
ское видение такого религиозного понятия, как Божья кара, которое реализуется с помощью
соответствующих сюжетных узлов: убийство человека ради улучшения материального поло-
жения, нарушение норм христианской морали, соблазн дьяволом, сорокалетнее наказание.

84 Літературний процес: методологія, імена, тенденції  

 Вопросы нивелирования духовных ценностей, потери веры в  божественные наставления,
моральной деградации человека ради денег и статуса определяют актуальность русскоязыч-
ной повести Н. Костомарова и сейчас.
Ключевые слова: повесть, греховное, праведное, художественный мир, Костомаров.

Iryna Terekhova
ARTISTIC REPRESENTATION OF THE PROBLEM OF SINFUL AND RIGHTEOUS
IN THE NOVEL BY M. KOSTOMAROV “FORTY YEARS”
In the article the author considers the problem of sinful and righteous in the little-known story of Nikolai
Kostomarov «Forty years», which is  realized in  the  work through the  concepts of  the  Devil  / God, sin  /
soul. In addition, in the proposed research the common and distinctive features of the Russian-language
and  Ukrainian-language versions of  the  text of  the  writer are determined, the  innovative features
of  M.  Kostomarov-prose writer are highlighted; the  didactic guidelines of  the  work are disclosed.
In the form of the protagonist of the novel Forty-Year-Olds, Trohim Yashnyk, the writer’s vision of such
a religious concept as God’s punishment is realized, with the help of the corresponding plot units: murder
of a person for the improvement of the material condition, violation of the norms of Christian morals,
temptation by the devil, forty-year punishment. The question of leveling spiritual values, the loss of faith
in divine guidance, moral degradation of man for the sake of money and status determine the relevance
of the Russian-speaking novel by M. Kostomarov and at presennt.
Key words: story, sinful, righteous, artistic world, Kostomarov.

УДК 821.161.2
ORCID iD 0000-0002-4688-1953

Ольга Циганок

ПРОБЛЕМИ АТРИБУЦІЇ ПОЕТИКИ КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ

“PRAECEPTA DE ARTE POĒTICA…” (1735?)

У статті розглядаються питання, пов’язані зі  встановленням авторства та  датуванням

київського підручника з  віршування, який традиційно датується 1735  р. Припускається, що
в його основі лежить курс лекцій, прочитаних 1735/36 н.р. Тимофієм Александровичем молод-
шим братам Сильвестра Кулябки, тоді — викладача Києво-Могилянської академії, у його родо-
вому маєтку в  Лубнах. На  основі розшифрування хроновіршів встановлено, що 1740/41  н.р.
підручник було доопрацьовано, можливо, Василем Лящевським, який у  зазначений рік читав
лекції з поетики у Києво-Могилянській академії. Припущення про авторство чи співавторство
Тимофія Александровича з’явилось на основі вивчення почерку та місця літературної пам’ятки
у  конволюті. Автор статті пропонує описувати цю поетику Києво-Могилянської академії
таким чином: [Тимофій Александрович]. Praecepta de arte poētica… (1735, 1740/41).
Ключові слова: поетики, перша половина XVIII  ст., Києво-Могилянська академія, Тимофій
Александрович.

Тимофій Александрович, у  чернецтві
Тихін (1714–1746),  — один із  примітних вихо-
ванців та викладачів Києво-Могилянської акаде-
мії 40–50- х років XVIII ст. Біографічні відомості
про нього неповні, однак і вони зображують непе-
ресічну особистість: блискучий студент із яскра-
во вираженою громадянською позицією, про-
повідник Лаври, шанований викладач поетики
та  риторики, префект академії [1, 30–31]. Попри
те, що прожив лише 32 роки, зробив багато.
Свого часу нашу увагу привернула риторика
«Manuductio…» (Посібник…) (1736) [7], за  якою
тоді ще спудей Тимофій Александрович при-
ватно навчав молодших братів свого наставника
Сильвестра Кулябки [9]. Конволют, до  складу
якого вона входить, М. Петров описав так: «№ 424

Збірник наукових праць (філологічні науки) • № 12, 2018 р. 85