1. Коротко описати історію виникнення банків і банківської справи.

Самыми первыми «банками» или их подобием считались храмы. Наиболее чтимые храмы
принимали деньги на хранение на время войн, поскольку воюющие стороны считали
недопустимым грабить святилища.

История банковского дела начинается с 7 века до нашей эры. Принято считать, что уже тогда в
Вавилоне существовали ростовщики. И даже первые банковские билеты – гуду (hudu), имевшие
обращение наравне с золотом.

Известно, что в Древней Греции были трапезиты. Они производили обмен монет и принимали
деньги на хранение. Также там совершались первые безналичные платежи путем начисления и
списания средств на счетах клиентов.

Уже в 2 веке до нашей эры в ряде мегаполисов, таких как Фивы, Гермонтис, Мемфис и Сиена,
существовали так называемые царские банки, где накапливались средства от сбора налогов,
доходы от государственных предприятий.

В Древнем Риме банковской деятельностью занимались менсарии (mensarii) и аргентарии

(аrgentarii). Первые специализировались на обмене монет. Вторые – на привлечении средств и
выдаче кредитов, а также денежных переводах между городами.

В Средние века из-за разнообразия местных монетных систем был развит промысел менял. Затем
им начали давать на хранение денежные капиталы и поручалось производство платежей. Менялы
в Италии постепенно стали называться банкирами, banchiere (от итал. banco — стол, прилавок).

Купеческие гильдии Венеции, Генуи, Гамбурга, Нюрнберга, Милана, Амстердама в 16-17 веках
создали специальные банки, которые назвали жиробанками. Такое название происходило от
слово «giro», что в переводе с итальянского значит «оборот». Жиробанки специализировались на
безналичных расчётах между своими клиентами.

2. Визначити поняття "банк"

Ба́нк (від італ. banco — лавка або стіл) — кредитно-фінансова установа, яка здійснює грошові
розрахунки, акумулює грошові кошти та інші цінності, надає кредити та здійснює інші послуги за
фінансовими операціями.

3. Назвати та охарактеризувати основні функції банку.

Функції банку – це те, що притаманно лише банку на відмінну від інших економічних суб'єктів.

Перша функція банку – акумуляція грошових коштів, причому не особистих, а чужих, терміново
вільних;

Друга функція – регулювання грошового обігу. Банк створює для своїх клієнтів можливість
здійснення обігу грошових коштів та капіталу. Ця функція реалізується через сукупність операцій,
закріплених за ним як грошово-кредитним інститутом.

Третя функція – посередницька. Через банк здійснюється перелив грошових коштів і капіталу в
межах економічної системи.

4. Які операції може виконувати банк?

До основних операцій банку належать:

– прийом вкладів (депозитів) від клієнтів;

– відкриття та ведення рахунків (поточних, кореспондентських), переказ коштів за допомогою

інструментів, та зарахування на рахунки;

– розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах зі ступенем ризику.

Операції банку – дії банківської установи в межах ліцензії, як суб'єкта комерційної діяльності.

5. Назвати, за якими ознаками класифікують банки, охарактеризувати їх.

За формою власності виділяють:

- державні (центральні);

- акціонерні;

- кооперативні;

- приватні;

- змішані банки.

За функціональним призначенням банки поділяють на:

- емісійні;

- депозитні;

- комерційні.

Емісійними є всі центральні банки, їх класичною операцією виступає випуск готівки в обіг. Вони не
зайняті обслуговуванням індивідуальних клієнтів. Депозитні банки спеціалізуються на акумуляції
заощаджень населення. Депозитна операція (прийом внесків) служить для даних банків основною
операцією. Комерційні банки виконують усі операції, що дозволені банківським законодавством.
Вони складають основне ядро другого щабля банківської системи ринкової економіки.

За характером операцій, що виконують банки, розрізняють:

- універсальні;

- спеціалізовані.

Універсальні банки можуть виконувати весь набір банківських послуг, обслуговувати клієнтів
незалежно від спрямованості їх діяльності, як фізичних, так і юридичних осіб. До спеціалізованих
банків відносять банки, що спеціалізуються на зовнішньоекономічних операціях, іпотечних
кредитах, ощадних вкладах тощо. На відміну від універсальних банків спеціалізовані банки
спеціалізуються на певних видах операцій.

За галузями, що обслуговують банки, поділяють на:

- багатогалузеві;

- одногалузеві, ті, що обслуговують переважно одну з галузей або підгалузей (авіаційну,

автомобільну, нафтохімічну промисловість, сільське господарство).

За сферою обслуговування банки поділяють на:

- регіональні;

- міжрегіональні;

- національні; я

- міжнародні.

До регіональних банків, обслуговуючих в основному будь-який місцевий регіон, відносять і

муніципальні банки. За масштабами діяльності можна виділити:

- малі;

- середні;

- великі банки;

- банківські консорціуми;

- міжбанківські об'єднання.

6. Окреслити види сучасних банківських систем та розкрити особливості їх функціонування.

Міжнародна практика знає кілька типів банківських систем: розподільна централізована

банківська система; ринкова банківська система; банківська система перехідного типу.

Банківська система розподільного (централізованого) типу має такі особливості[джерело?]:

• Держава є єдиним власником. Монополія держави на формування банків.

• Однорівнева банківська система.

• Дворівнева банківська система.

• Відповідальність держави за зобов'язаннями банків.

• Банки підкоряються уряду і залежать від його оперативної діяльності.

• Кредитні і емісійні операції зосереджені в одному банку.

• Керівник банку призначається центральною або місцевою владою державними органами

управління.

На противагу розподільної (планово-адміністративної) системі банківська система ринкового типу

має такі відмінності:

• Відсутністю монополії держави на банківську діяльність.

• Емісійні і кредитні функції розділені між собою. Емісія готівки зосереджена в центральному
банку, кредитування підприємств та населення здійснюють різні ділові банки — комерційні,
інвестиційні, інноваційні, іпотечні, ощадні і т. д.

• Комерційні банки не відповідають по зобов'язанням держави, так само як і держава не

відповідає по зобов'язанням комерційних банків.

7. У чому особливість банківської системи США?

На відміну від інших розвинених країн, США мають банківську систему, яка складається із багатьох
тисяч банків. Саме тому складається враження, що у США існує децентралізована банківська
система.

Сучасна кредитно-банківська система США є дворівневою і складається з таких основних

елементів: на верхньому рівні банківської системи знаходиться Федеральна Резервна система
(ФРС). Нижній рівень банківської системи США становить 14,5 тис. комерційних банків, до числа
яких входять: банки — члени ФРС; банки штатів, що не є членами, однак застраховані в
Федеральній корпорації страхування депозитів і нарешті, банки, які не є членами ФРС і не
застраховані ФКСД. Сюди ж належать різні небанківські спеціалізовані кредитні інститути: поштові
ощадні каси, фінансові і страхові компанії, кредитні кооперативи, пенсійні фонди, фонди
соціального страхування, товариства взаємного кредиту, федеральні кредитні установи тощо.

8. Назвати етапи становлення та розвитку банківської системи України та окреслити їх

особливості.

1. 1988—1990 Створення прототипу системи українських комерційних банків у складі

банківської системи СРСР

2. 1991 — І півріччя 1992 Перереєстрація українських комерційних банків та початок

формування банківської системи України як незалежної держави

3. II півріччя 1992 — 1993 Розвиток банківської системи України на етапі становлення

економічного та політичного суверенітету

4. 1994—1996 Розвиток банківської системи на першому етапі реалізації курсу

економічних реформ монетарними методами

5. 1997—1998 Розвиток банківської системи в умовах поглиблення фінансово-економічної

кризи, поступового переходу до поєднання монетарних методів управління економікою зі
заходами щодо її структурного реформування

6. 1999 — донині Розвиток банківської системи в умовах реструктуризації економіки, падіння

дохідності банківських операцій, укрупнення та консолідації капіталу банків

9. Охарактеризувати структуру банківської системи України та сучасний стан розвитку.

Сьогодні банківська система України — це один із найрозвинутіших елементів господарського

механізму, оскільки її реформування було розпочате раніше за інші сектори економіки, що
визначалося ключовою роллю банків при вирішенні завдань переходу до ринку.

Останнім часом помітно розвивається напрямок електронних грошей. Зокрема, протягом кінця
2018 початку 2019 року серед співробітників НБУ відбулось тестування проекту цифрової валюти
— електронної гривні (е-гривня).

Спостерігається стійка тенденція до закриття відділень банків: наприкінці 2015 року кількість
відділень сягнула 12 тисяч, а вже у грудні 2017 року працювало лише 9,5 відділень банків. Станом
на березень 2019 року мережа банківських установ складається з більш ніж 8400 відділень,
більшість з яких належала державним банкам.

За підсумком І півріччя 2016 року доходи банків України знизилися на 56.4 % і становили 88,0 млрд
грн, витрати зросли на 18.6 % — до 97,2 млрд грн. Станом на березень 2019 р. загальні активи
банків становили 1,89 трлн грн.
Банківська система України має високий рівень сегментації. Щороку в грудні Національний банк
України затверджує розподіл банків по групах на наступний рік.

10. Назвати типи кредитно-депозитних установ США.

Окрім 4 тис. банків-членів, ще понад 25 тис. інших депозитних установ пропонують американцям
вклади під проценти та інші банківські послуги. До таких депозитних установ належать комерційні
банки, що не є членами ФРС, ощадні банки, ощадно-позичальні асоціації та кредитні спілки.
Формально не будучи частиною Системи, їх діяльність значною мірою підлягає регулюванню ФРС,
зокрема, це стосується резервних вимог, і вони мають доступ до платіжних послуг Системи.

До складу ФРС входять також такі Консультаційні ради: Федеральна консультаційна рада,
Консультаційна рада з питань стану споживачів та Консультаційна рада з питань діяльності
ощадних установ.

Федеральна консультативна рада - орган, який було створено згідно із законом про ФРС,
проводить наради з Радою керуючих з економічних та банківських питань та дає рекомендації
щодо діяльності ФРС. До ради входять 12 членів - по одному від кожного округу ФРС. Рада
повинна збиратися у Вашингтоні щонайменше чотири рази на рік.

11. Розкрити суть фінансово-кредитної системи Німеччини.

Кредитна система Німеччини є дворівневою: перший рівень – центральний банк Німеччини;

другий – фінансово-кредитні установи (банківські установи та небанківські фінансово-кредитні
установи (ощадні каси, будівельні товариства, кооперативні кредитні установи, інвестиційні
компанії, страхові компанії, пенсійні фонди)).

Фінансово-кредитні установи Німеччини є універсальними і спеціалізованими, а за формою

власності – можуть бути приватними, кооперативними або публічно-правовими.

12. Охарактеризувати ознаки міцності фінансової системи Японії та її становище як лідера у

світовому фінансовому просторі.

Фінансова система Японії складається з бюджету центрального уряду, місцевих бюджетів і

спеціальних фондів і фінансів підприємств, корпорацій, що належать центральним і місцевим
органам влади. Особливість державних фінансів Японії полягає в тому, що показник частки
державних витрат у ВВП є одним із найменших серед відповідних показників розвинених країн.

Бюджетна система Японії — дворівнева; вона складається з державного та місцевих бюджетів.

Особливу увагу уряд Японії приділяє розвитку науки і освіти, які розглядає як головний чинник
економічного зростання. У складі витрат на науку більше 15 % становлять асигнування на соціальні
науки, а на природничі та технічні науки виділяються близько 85 % видатків. За рахунок
державного бюджету фінансуються: дорожнє будівництво, роботи з розвитку авіаційного і
залізничного транспорту, системи зв'язку, витрати з ліквідації наслідків стихійних лих та ін.

13. Подайте визначення Національного банку України (НБУ), назвіть його характерні риси.
Организован в 1991 году на базе бывшей Украинской республиканской конторы Госбанка СССР и
ее областных управлений. Расположен в Киеве, ул. Институтская, 9.

НБУ представляет собой систему единого банка и включает в себя центральный аппарат,
расположенный в Киеве, и также 24 областных управления.

На сегодняшний день национальный банк является первоуровневым элементом банковской

системы, регулирует ее деятельность в границах законодательно предоставленных ему прав и
полномочий, несет ответственность перед обществом за функционирование банковской системы
в целом.

Він є емісійним центром, проводить єдину державну політику в галузі грошового обігу, кредиту,
зміцнення грошової одиниці України — гривні. Також регулює та наглядає за діяльністю
комерційних банків в Україні.

14. Розкрийте головне призначення НБУ як центрального банку.

До головних завдань Національного банку України належать:

• Цінова стабільність (монетарна політика)

• Фінансова стабільність (банк банків, мікро- і макропруденційний нагляд)

• Ефективні платіжні системи (готівка та безготівковий обіг)

Відповідно до Конституції України основною функцією НБУ є забезпечення стабільності гривні. На її

виконання Національний банк має виходити з пріоритетності досягнення та підтримки цінової та
фінансової стабільності в державі. Саме тому Національний банк вважає своєю місією
забезпечення цінової та фінансової стабільності з метою сприяння сталому економічному розвитку
України.

15. Назвіть та охарактеризуйте основні функції НБУ".

• Забезпечення стабільності грошової одиниці України;

• Розробка і впровадження разом із урядом ефективної кредитно-грошової політики;

• Здійснення грошової емісії і контроль за грошовим обігом;

• Здійснення міжбанківських розрахунків, в тому числі і в міжнародних відносинах;

• Продаж кредитних ресурсів комерційним банкам, кредитування уряду;

• Регулювання та контроль за діяльністю комерційних банків та інших кредитних організацій;

• Здійснення валютного регулювання і забезпечення конвертованості національної валюти;

• Зберігання та регулювання золотовалютних резервів;

• Управління державним боргом;

16. Окресліть основні елементи грошово-кредитної політики НБУ.

Регулювання: Грошові агрегати, рівень інфляції, процентна ставка, Валютний курс

Мета: Економічне зростання, повна зайнятість, стабільність цін, стійкість платіжного балансу

Методи: Регулювання грошової бази, регулювання валютного курсу, регулювання облікової.

Інструменти Операції на відкритому ринку

17. Охарактеризуйте форми управління НБУ.

Высшим органом управления Национального банка Украины является Совет НБУ, которая состоит
из 14 членов. Главной задачей Совета выступает разработка и контроль осуществления Основных
принципов денежно-кредитной политики. Основным руководящим органом НБУ является
Правление, которое, согласно Основным принципам денежно-кредитной политики, через
соответствующие монетарные и другие средства банковского регулирования обеспечивает
реализацию денежно-кредитной политики, организует выполнение иных функций в соответствии
с законодательством и осуществляет управление деятельностью НБУ.

Возглавляет Правление Председатель Национального банка Украины. Количественный и

персональный состав Правления утверждается Советом НБУ по представлению Председателя
банка.

18. Розкрийте суть та особливості організаційної структури НБУ.

До складу центрального апарату НБУ входять відповідні департаменти та самостійні управління:

— Емісійно-кредитний департамент;

— Департамент валютного регулювання;

— Економічний департамент;

— Департамент готівково-грошового обігу;

— Департамент реєстрації та ліцензування банків;

— Департамент безвиїзного нагляду;

— Департамент інспектування банків;

— Департамент з питань роботи з проблемними банками;

Національний банк України не є підзвітним Кабінету Міністрів, але він повинен підтримувати
економічну політику уряду, якщо вона не суперечить забезпеченню стабільності грошової одиниці
України.

Національний банк України видає нормативно-правові акти у формі Постанов Правління НБУ,
інструкцій, положень, правил, що затверджуються Постановами Правління. Нормативно-правові
акти НБУ підлягають обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та
набирають чинності відповідно до законодавства України.

19. Які операції виконує центральний банк держави?

Національний банк України для забезпечення виконання покладених на нього функцій здійснює
такі операції: 1) надає кредити банкам для підтримки ліквідності за ставкою не нижче ставки
рефінансування НБУ та в порядку, визначеному ним; 2) надає кредити Фонду гарантування вкладів
фізичних осіб під заставу цінних паперів за ціною не нижче індексу інфляції строком на 5 років; 3)
здійснює дисконтні операції з векселями та чеками; 4) купує та продає на вторинному ринку цінні
папери в порядку, передбаченому законодавством України; 5) відкриває власні кореспондентські
та металеві рахунки у закордонних банках і веде рахунки банків-кореспондентів; 6) купує та
продає валютні цінності з метою монетарного регулювання; 7) зберігає банківські метали, а також
купує та продає банківські метали, дорогоцінні метали та камені й інші коштовності, пам'ятні та
інвестиційні монети з дорогоцінних металів на внутрішньому та зовнішньому ринках без
квотування і ліцензування; 8) розміщує золотовалютні резерви самостійно або через банки,
уповноважені ним на ведення валютних операцій, виконує операції з золотовалютними
резервами України з банками, рейтинг яких за класифікацією міжнародних рейтингових агентств
відповідає вимогам до першокласних банків не нижче категорії А; 9) приймає на зберігання та в
управління державні цінні папери й інші цінності; 10) видає гарантії і поруки відповідно до
положення, затвердженого Радою НБУ; 11) веде рахунок Державного казначейства України без
оплати та нарахування %; 12) виконує операції щодо обслуговування державного боргу, пов'язані
із розміщенням державних цінних паперів, їх погашенням і виплатою доходу за ними; 13) веде
особові рахунки працівників Національного банку України; 14) веде рахунки міжнародних
організацій; 16) інші операції.

2. У чому особливість правового статусу НБУ?

НБУ має особливий правовий статус, зумовлений тим, що він поєднує у собі окремі риси
банківської установи і державного органу управління. Він здійснює банківські операції, що
приносять дохід (кредитування комерційних банків, операції з цінними паперами на
відкритому ринку, операції з іноземною валютою тощо), але метою проведення цих операцій
не є отримання прибутку. Центральний банк використовує ці операції як інструменти
управління грошовим ринком (як інструменти монетарної політики), керуючись лише
державними інтересами та чинним законодавством.

3. Охарактеризуйте сутність облікової політики НБУ.

ОБЛІКОВА ПОЛІТИКА БАНКУ (accounting policy of a bank) – сукупність визначених у межах
чинного законодавства принципів, методів і процедур, які використовує банк для ведення
бухгалтерського обліку, складання і подання фінансової звітності.

Свою облікову політику кожен банк визначає самостійно на основі «Положення про
облікову політику банку», відповідно до якого розробляє систему та форми управлінського
обліку, внутрішньої звітності та контролю операцій, визначає права працівників на
підписання документів, затверджує правила документообігу та технологію обробки
облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

4. Назвіть завдання та функції Голови НБУ.

Функції:
 Забезпечення стабільності грошової одиниці України;
 Розробка і впровадження разом із урядом ефективної кредитно-грошової політики;
 Здійснення грошової емісії і контроль за грошовим обігом;
 Здійснення міжбанківських розрахунків, в тому числі і в міжнародних відносинах;
 Продаж кредитних ресурсів комерційним банкам, кредитування уряду;
  Регулювання та контроль за діяльністю комерційних банків та інших кредитних
організацій;
 Здійснення валютного регулювання і забезпечення конвертованості національної
валюти;
 Зберігання та регулювання золотовалютних резервів;
 Управління державним боргом;

До головних завдань Національного банку України належать:

 Цінова стабільність (монетарна політика)

 Фінансова стабільність (банк банків, мікро- і макропруденційний нагляд)
 Ефективні платіжні системи (готівка та безготівковий обіг)

Відповідно до Конституції України основною функцією НБУ є забезпечення стабільності гривні. На її

виконання Національний банк має виходити з пріоритетності досягнення та підтримки цінової та
фінансової стабільності в державі. Саме тому Національний банк вважає своєю місією
забезпечення цінової та фінансової стабільності з метою сприяння сталому економічному розвитку
України.Національний банк у межах своїх повноважень сприяє стабільності банківської системи за
умови, що це не перешкоджає досягненню цілі цінової стабільності.Національний банк також
сприяє додержанню стійких темпів економічного зростання за умови, що це не перешкоджає
досягненню цінової стабільності та стабільності банківської системи.

5. Розкрийте порядок створення та реєстрації банку.

Порядок створення банківських об'єднань в Україні регулюється Законом України "Про банки і
банківську діяльність".Банківські об'єднання створюються за попередньою згодою
Національного банку України та підлягають державній реєстрації шляхом внесення
відповідного запису до Державного реєстру банків.Порядок отримання дозволу на створення
банківського об'єднання та порядок Його державної реєстрації встановлюються Національним
банком України.Банк може бути учасником лише одного банківського об'єднання. Учасники
банківського об'єднання перед своєю власною назвою вказують назву банківського
об'єднання.Банківське об'єднання зобов'язане публікувати в офіційних друкованих виданнях
— газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України" інформацію про створення банківського
об'єднання за визначеною Національним банком України формою, про зміни в ньому та про
припинення його діяльності, а також консолідовану звітність за обсягами та за формою,
встановленими Національним банком України.

До 2007 p., згідно з Законом України "Про банки та банківську діяльність" від 7 грудня 2000 р.,
на момент реєстрації банку його статутний капітал не міг бути меншим від суми в гривнях,
еквівалентній:

— для місцевих кооперативних банків — 1 млн євро;

— для банків, які здійснювали свою діяльність на території однієї області, — 8 млн євро;

— для банків, які здійснювали свою діяльність на території всієї України, — 5 млн євро.

6. Охарактеризуйте особливості заснування державного, місцевого кооперативного банку та

банку з іноземним капіталом.
Державний банк : Державний банк засновується за рішенням Кабінету Міністрів України
після отримання позитивного висновку Національного банку про намір заснування
державного банку. Статут державного банку затверджується відповідною постановою
 Кабінету Міністрів України і має відповідати вимогам Закону України «Про банки і
банківську діяльність» (далі — Закон), інших законів України та нормативно-правових актів
Національного банку. Банк має право додавати до свого найменування слово
«державний», використовувати зображення Державного Герба України, Державного
Прапора України. Для державної реєстрації банку уповноважена його засновниками особа
або голова спостережної ради подає до територіального управління Національного банку
за місцем створення банку такі документи:а) заяву про реєстрацію банку, засвідчену
підписом уповноваженої особи або голови спостережної (наглядової) ради;б) установчий
договір, підписаний засновниками (учасниками) банку та засвідчений відбитком їх
печатки. Підписи фізичних осіб — засновників (учасників) засвідчуються в нотаріальному
порядку.
Місцево кооперативний банк : Місцевий кооперативний банк створюється юридичними і
фізичними особами відповідно до вимог Закону та чинного законодавства України про
кооперацію. Мінімальна кількість учасників місцевого кооперативного банку має бути не
менше ніж 50 осіб, кожна з яких незалежно від розміру своєї участі в капіталі банку (паю)
має право одного голосу.Найменування банку має містити слово «банк», а також вказівку
про організаційно-правову форму банку. Не дозволяється використовувати для
найменування банку назву, що повторює вже існуючу назву іншого банку або вводить в
оману щодо видів діяльності, які здійснює банк. Уживання в найменуванні банку слів
«Україна», «державний», «центральний», «національний» та похідних від них можливе
лише за згодою Національного банку.Учасниками банку можуть бути юридичні і фізичні
особи, резиденти та нерезиденти, а також держава в особі Кабінету Міністрів України або
уповноважених ним органів. Власники істотної участі в банку повинні мати бездоганну
ділову репутацію та задовільний фінансовий стан. Учасниками банку не можуть бути:
юридичні особи, в яких банк має істотну участь, об’єднання громадян, релігійні та
благодійні організації;юридичні особи, щодо яких неможливо встановити їх власників і
джерела коштів, за рахунок яких такі юридичні особи здійснюють внески до статутного
капіталу або купують акції банків. Місцеві кооперативні банки та центральний
кооперативний банк можуть залучати вклади (депозити, у тому числі на поточні рахунки)
тільки від своїх учасників.

7. Окресліть організаційну структуру банку.

Організаційна структура банку:

Основними органами управління банком є збори акціонерів банку. Цей орган збирається,
як правило, 1 раз на рік і здійснює загальне керівництво діяльністю (приймає і вносить
зміни до статуту банку, затверджує річний звіт про роботу банку, визначає основні
напрями його роботи).Збори акціонерів обирають голову та Раду банку, а також
призначають голову правління банком. Раду і голову обирають на 5 років у представників,
засновників та акціонерів банку, вони здійснюють загальне керівництво діяльністю банку в
період між зборами акціонерів. Засідання Ради банку збирається 1 раз на квартал.
Правління банку є виконавчим органом банку, здійснює керівництво і управління
поточною діяльністю банку. Воно збирається не більше 2 разів на місяць. Голова Правління
банку керує всією діяльністю банку, представляє банк в інших організаціях, підписує
договори, несе відповідальність за його роботу. Ревізійна комісія банку є його
контролюючим органом, формується із представників акціонерів і затверджується
рішенням зборів акціонерів.
8. Назвіть умови надання ліцензії банку.

9. Які операції банк може здійснювати за наявності ліцензії та письмового дозволу?

За наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу
Національного банку банки мають право здійснювати такі операції:

1) операції з валютними цінностями:

а) неторговельні операції з валютними цінностями;

б) ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-

нерезидентів у грошовій одиниці України;

в) ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній

валюті;

г) ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України;

ґ) відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній

валюті та здійснення операцій за ними;

д) відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та

здійснення операцій за ними;

е) залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

є) залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

ж) операції з банківськими металами на валютному ринку України;

з) операції з банківськими металами на міжнародних ринках;

и) інші операції з валютними цінностями на міжнародних ринках;

 2) емісію власних цінних паперів;

3) організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

4) здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);

5) здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб;

6) здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової

лотереї;

7) перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів;

8) операції за дорученням клієнтів або від свого імені:

а) з інструментами грошового ринку;

б) з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках;

в) фінансовими ф’ючерсами та опціонами;

9) довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та

фізичними особами;

10) депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних

паперів.

10. Розкрийте суть реорганізації та ліквідації банку.

Реорганізація банків протягом останніх десятиліть є важливим інструментом перетворень
у банківському секторі багатьох країн. Вона дала змогу банківським установам рухатися
разом із клієнтами на нові ринки та обновляти застарілі види послуг. Загалом реорганізація
коштує значно дешевше, ніж створення нових банків чи відкриття філій, а тому і
керівництво банків, і акціонери надають перевагу саме їй.
За своїм змістом форми реорганізації можуть бути:
— об'єднувальні;
— розподільчі;
— реорганізація шляхом перетворення.
До об'єднувальних форм належать злиття та приєднання. Відповідно до Закону України
"Про банки і банківську діяльність":
— злиття — це припинення діяльності двох (або кількох) банків як юридичних осіб і
передача всіх майнових прав і зобов'язань цих банків новоствореному банку;
— приєднання передбачає припинення діяльності одного банку як юридичної особи та
передачу всіх його майнових прав і зобов'язань іншому банку на правах філії чи без
відкриття філії. До розподільчих форм реорганізації належать поділ та виділення.Поділ
передбачає припинення діяльності одного банку як юридичної особи та передачу за
розподільчим актом у визначених частинах усіх його майнових прав і зобов'язань кільком
новоствореним банкам.Виділення передбачає створення банку (або кількох банків), якому
(яким) за розподільчим актом у відповідних частинах переходять майнові права і
зобов'язання банку, котрий реорганізовується.
Ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до
законодавства. Банк може бути ліквідований:
 за рішенням власників банку(Ліквідація банку з ініціативи власників здійснюється в
порядку, передбаченому законодавством про ліквідацію юридичних осіб, у разі
якщо Національний банк України після отримання рішення власників про
ліквідацію банку не виявив ознак, за якими цей банк може бути віднесено до
категорії проблемного або неплатоспроможного.Власники банку мають право
розпочати процедуру ліквідації банку за рішенням загальних зборів лише після
надання на це згоди Національним банком України та за умови відкликання
банківської ліцензії. ;
 у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної
ініціативи (Національний банк України приймає рішення про відкликання у банку
банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів
фізичних осіб протягом п'яти днів з дня отримання такої пропозиції Фонду.Фонд
гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку
України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає
процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування
вкладів фізичних осіб", яка вміщує в собі :
 Оголошення про ліквідацію банку. Фонд не пізніше робочого дня, наступного за
днем отримання рішення Національного банку України про відкликання
банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй
офіційній сторінці в мережі Інтернет, а також в газеті "Урядовий кур’єр" або "Голос
України" не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку.
 Призначення уповноваженої особи фонду. Уповноважена особа Фонду (кілька
уповноважених осіб Фонду) визначається виконавчою дирекцією Фонду. Ст.48
Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає основні
повноваження Фонду (делеговані повноваження уповноваженій особі фонду) під
час здійснення ліквідації банку.
 Вжиття заходів з підготовки задоволення вимог кредиторів. Фонд припиняє
приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування
відомостей відповідно до частини другої ст. 45 Закону України "Про систему
гарантування вкладів фізичних осіб". Будь-які вимоги, що надійшли після
закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах
гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.
 Формування ліквідаційної маси банку. З дня початку процедури ліквідації банку
Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування
ліквідаційної маси банку.До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке
нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. До
ліквідаційної маси банку не включається майно, що є об’єктом довірчої власності,
інше майно у випадках, прямо передбачених законом, а також банкноти і монети,
передані Національним банком України на зберігання та для проведення операцій
з ними, ліцензія, гудвіл. Кошти, що залишилися після задоволення забезпечених
вимог та покриття витрат, пов’язаних з утриманням, збереженням та продажем
(здійсненням правочинів за участі банку) предмета забезпечення, підлягають
включенню до складу ліквідаційної маси.За наявності у складі майна банку майна,
виключеного з обороту, Фонд зобов’язаний передати його відповідним особам в
установленому порядку. Особливості зарахування формування ліквідаційної маси
банку передбачені ст. 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів
фізичних осіб".
  Продаж майна банку, що ліквідується. Виконавча дирекція Фонду затверджує
заходи з передпродажної підготовки майна одного або кількох банків (майно,
об’єднане у пули активів, цілісні майнові комплекси, пакети акцій тощо), ремонту
основних засобів, добудови об’єктів незавершеного будівництва, реалізації
девелоперських проектів (зокрема операцій з експлуатації нерухомості) на
належних банку земельних ділянках із залученням інвестицій, вилучення з
непридатного для експлуатації майна окремих деталей, вузлів, агрегатів тощо для
подальшої реалізації. Ст. 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів
фізичних осіб" встановлюють особливості підготовки та реалізації майна банку, що
ліквідується. Ст. 52 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає
черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення
платежів на основі коштів, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна
(активів) банку, що спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів.
 Створення спеціалізованої установи. Керуючись ст. 52-2 Закону України "Про
систему гарантування вкладів фізичних осіб" спеціалізована установа створюється
Фондом у формі товариства з обмеженою відповідальністю.. Виключним видом
діяльності спеціалізованої установи є вжиття заходів для розрахунку з кредиторами
неплатоспроможного банку за рахунок активів (майна) такого банку, переданого їй
у порядку,
 Завершення ліквідації банку. Рішення про передачу майна (активів та зобов’язань)
неплатоспроможного банку спеціалізованій установі приймається виконавчою
дирекцією Фонду не пізніше двох місяців до завершення строку ліквідації банку. За
результатами проведення ліквідації банку Фонд складає ліквідаційний баланс та
звіт, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду.Звіт складається відповідно
до нормативно-правових актів Фонду і має містити, зокрема, відомості про
реалізацію майна банку та задоволення вимог кредиторів та/або вичерпання
можливостей здійснення заходів, спрямованих на задоволення вимог
кредиторів.Ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з
моменту внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб
та фізичних осіб - підприємців.У день внесення запису до Єдиного державного
реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повноваження Фонду як
ліквідатора щодо такого банку припиняються і Фонд надсилає Національному
банку України звіт про завершення ліквідації банку.Рішення, що приймаються
Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують
функції, передбачені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних
осіб", у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку,
виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.)

11. Назвіть умови примусової реорганізації та ліквідації банку.

 Порядок здійснення примусової реорганізації банків встановлюється банківським
законодавством та нормативно-правовими актами Національного банку України.
Примусова реорганізація здійснюється у разі істотної загрози платоспроможності
банку.Рішення про реорганізацію банку, крім перетворення, має містити інформацію про:
1) угоду про реорганізацію у разі злиття або приєднання;
2) призначення персонального складу комісії для проведення реорганізації;
3) призначення персонального складу ревізійної комісії для проведення інвентаризації та
ревізії матеріальних цінностей, що перебувають на обліку банку (банків);
4)призначення незалежного аудитора, що має сертифікат Національного банку України;
5) строки проведення реорганізації;
6) склад правління (ради директорів) після реорганізаці.

12. В яких формах може здійснюватись реорганізація банку?

Реорганізація банку здійснюється добровільно за рішенням його власників або примусово
за рішенням Національного банку України. Реорганізація може здійснюватися шляхом
злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення.
13. Назвіть типи банківських об'єднань та охарактеризуйте їх.
Банки мають право створювати банківські об'єднання таких типів;
1) банківська корпорація : (Банківська корпорація — це юридична особа (банк),
засновниками та акціонерами якої можуть бути виключно банки. Банківська корпорація
створюється з метою концентрації капіталів банків — учасників корпорації, підвищення їх
загальної ліквідності та платоспроможності, а також забезпечення координації та нагляду
за їх діяльністю.Банківська корпорація підлягає реєстрації у Національному банку України
та заноситься до Державного реєстру банків. Статутний капітал банківської корпорації
повинен відповідати загальним вимогам Національного банку України щодо статутного
капіталу новостворюваного банку.Вимоги Національного банку України щодо надання
банківській корпорації ліцензій на виконання окремих операцій встановлюються на рівні
загальних вимог для банків, виходячи з розміру консолідованого капіталу.) ;
2) банківська холдингова група: (Банківська холдингова група — це банківське об'єднання,
до складу якого входять виключно банки. Банківські холдингові групи дозволяється
створювати лише за умови, що угода про їх створення передбачає покладання на головний
банк групи додаткових організаційних функцій стосовно банків — членів групи, а також
створення системи управління спільною діяльністю.) ;
3) фінансова холдингова група: ( Фінансова холдингова група має складатися переважно
або виключно з установ, що надають фінансові послуги, причому серед них має бути
щонайменше один банк, і материнська компанія має бути фінансовою
установою.Материнській компанії, як правило, належить більше 50 % акціонерного
(пайового) капіталу кожного з учасників фінансової холдингової групи.Материнська
компанія фінансової холдингової групи при здійсненні своєї діяльності з управління та
координації діяльності його членів установлює відповідні правила, що є обов'язковими для
членів фінансової холдингової групи. Вона відповідає за зобов'язаннями своїх членів у
межах свого внеску в капітал кожного з них, якщо інше не передбачено законом або
угодою між ними.

З метою захисту та представлення інтересів своїх членів, розвитку міжрегіональних та

міжнародних зв'язків, забезпечення наукового та інформаційного обміну та професійних
інтересів, розробки рекомендацій щодо банківської діяльності банки мають право
створювати неприбуткові спілки чи асоціації.Банківські спілки та асоціації не мають права
займатися банківською чи підприємницькою діяльністю і не можуть бути створені з метою
 отримання прибутку.Асоціація (спілка) банків е договірним об'єднанням банків і не має
права втручатися у діяльність банків — членів асоціації (спілки)..
14. Подайте визначення банківським ресурсам та окресліть їх класифікацію.
Банківські ресурси - це сукупність грошових коштів, що находяться у розпорядженні банків
і використовуються ними для здійснення активних та інших операцій. Таким чином,
банківські ресурси можна вважати банківським капіталом.

15. Розкрийте суть, склад, структуру капіталу банку.

 КАПІТАЛ БАНКУ (bank capital; capital of a bank) – кошти, спеціально створені фонди та
резерви, призначені для забезпечення фінансової стійкості, комерційної та господарської
діяльності, відшкодування можливих збитків, і які перебувають у користуванні банку.
Слово «капітал» походить від лат. capitalis – головний. У процесі діяльності банку К.б.
виконує операційну, захисну та регулюючу функції.

Класифікація видів банківського капіталу :

16. Які джерела формування та напрями використання власних ресурсів банку?

Процес формування банківських ресурсів – це послідовний рух коштів з моменту
виявлення потреби у банка в них, а у фізичної чи юридичної особи з моменту виникнення
 бажання надати ці кошти банкові на умовах і строках, що визначені обома сторонами
цього процесу, до моменту надходження цих коштів на рахунки в банк та планування його
подальших дій з їх використанням.
Власний капітал використовують для своєрідного захисту інтересів вкладників і
кредиторів та покриття збитків від банківських операцій. За цих умов вважається
прийнятним, якщо розмір власного капіталу становить не менше 4 % загальних активів
банку.Капітал банку класифікують за такими ознаками:
1. За організаційно-правовою формою на:
— акціонерний капітал;
— пайовий капітал.
2. За формою інвестування:
—- капітал у грошовій формі;
— капітал у матеріально-речовій формі;
— капітал у формі фінансових активів.
8. За формою власності:
— приватний капітал;
— державний капітал;
— колективний капітал;
4. За резидентністю:
— національний капітал;
— іноземний капітал;
5. За характером використання власниками:
— капітал, що нагромаджується;
— капітал, що споживається.
6. За способом розрахунків:
— банківський капітал;
— нормативний капітал.
7. За джерелами формування:
— статутний капітал;
— резервний капітал;
— нерозподілений прибуток;
— субординований капітал.
8. За характером використання у банківській діяльності:
— робочий капітал;
— неробочий капітал.
Власний капітал банку може також використовуватися для участі у власності акціонерних та
спільних підприємств.Власний капітал банку поділяється на калітал-брутто та капітал-
нетто.Власний капітал-брутто — це сума всіх фондів банку та нерозподіленого прибутку за
балансом.Власний капітал-нетто — це капітал-брутто за мінусом вкладень банку в
господарську діяльність підприємств та організацій, акцій акціонерних товариств, витрат
майбутніх періодів, відвернених коштів. Тобто капітал-нетто — це та частина власних
коштів банку, що може бути використана як кредитні ресурси.

17. Охарактеризуйте суть, значення залученого капіталу банку та назвіть основні класифікаційні
ознаки.
 Залучений капітал (кошти) - це кредиторська заборгованість банку, що виникла внаслідок
попередніх операцій і яка має бути погашена у визначений термін. Залучений капітал
включає:кошти на депозитних рахунках банківських клієнтів;кошти, отримані від випуску та
продажу боргових зобов’язань банку (облігацій та векселів);кошти, отримані від інших
комерційних банків;позики, отримані від НБУ та інших кредитних установ.
18. Окресліть сутність та різновиди сертифікатів банку.

19. Назвіть методи нарахування процентів за депозитними вкладами.

Нарахування відсотків ведеться за допомогою наступних способів:
– прості відсотки;
– складні відсотки;
– з фіксованою процентною ставкою;
– з плаваючою процентною ставкою.
20. Розкрийте суть, значення запозичених банківських ресурсів.
Запозичені кошти банку - це позики на грошовому ринку, які залучаються у формі
міжбанківських кредитів і кредитів центрального банку (НБУ), операцій з цінними
паперами на вторинному фондовому ринку, а також позик на ринку євродоларів. Ці кошти
мають суттєве значення для підтримки поточної банківської ліквідності і тому активно
використовуються комерційними банками України.
Запозичені банківські ресурси також характеризуються двома юридично-правовими
формами реалізації: кредити, отримані від інших банків (в тому числі НБУ), та цінні папери
субординованого боргу.

21. Які джерела формування позиченого капіталу банку?

А) Банківські послуги як - комплексна діяльність банку, направлену на створення оптимальних

умов для залучення тимчасово вільних ресурсів і задоволення потреб клієнтів при проведенні
банківських операцій і здобуття прибутку.
Основною ознакою банківської послуги вважається ії зв'язок із переміщенням фінансової
інформації , а банківські операції ототожнюються з різними формами переміщення грошових
коштів. Така позиція є досить суперечливою, оскільки послуги банку не завжди пов'язані із
переміщенням інформації , а операції банків не обов'язково управляють переміщенням
коштів(наприклад, надання кредитної гарантії або дозволу на вивезення валюти, яка не була
реалізована).

Б) Традиційно суть банківської операції зводиться до комплексу взаємопов'язаних дій банку і

клієнта, які здійснюють від імені банку і передбачають переміщення засобів для вирішення
конкретного фінансово-економічного завдання.

Банківські послуги — це дії банку, спрямовані на зростання його прибутковості, або це надані
клієнтам різноманітні види банківської діяльності, які супроводжують і оптимізують банківські
операції. Банківську послугу ще можна розглядати як переміщення банківської інформації.

44. Назвіть класифікаційні ознаки банківських операцій.

1. Залежно до специфіки банківської діяльності:

а) специфічні банківські операції (традиційні);

б) неспецифічні банківські операції (нетрадиційні).

2. Залежно до плати за надані операції І послуги:

а) платні;

б) неплатні.

3. Залежно від порядку формування і розміщення фінансових ресурсів банку:

а) активні;

б) пасивні.

4. Залежно від суб'єктів, яким надаються банківські операції:

а) для юридичних осіб;

б) для фізичних осіб.

5. Залежно від руху матеріальних продуктів:

а) пов'язані з рухом матеріального продукту;

б) чисті банківські операції.

Традиційні банківські операції поділяють на три типи виконуваних операцій:

1) депозитні;

2) кредитні;

3) касово-розрахункові.

45. Охарактеризуйте пасивні операції банку.

Пасивні операції пов'язані з формуванням власного капіталу та ресурсної бази банку,

забезпечують проведення активних операцій з метою досягнення запланованих показників
дохідності та є запорукою ліквідності й платоспроможності. До пасивних операцій належать
емісійні, депозитні та міжбанківські операції (у частині отриманих позик).

46. Перелічіть операції з формування власних ресурсів банку та охарактеризуйте їх.

Пасивні операції — це операції з мобілізації ресурсів банку. За видом банківських ресурсів

розрізняють пасивні операції з формування власних.

Банківські ресурси з точки зору джерел утворення поділяються на власні і залучені. До власних
коштів банку належать статутний капітал, резервний та інші фонди, резерви на покриття
різноманітних ризиків і нерозподілений прибуток. До залучених коштів відносяться кошти на
депозитних рахунках банківських клієнтів, позики, отримані від інших банків, і кошти, отримані від
інших кредиторів.

Головним джерелом банківських ресурсів є залучені кошти, частка яких в середньому по

банківській системі України складає 80% від загальної величини ресурсів, а решта (20%) припадає
на власний капітал.

47. Які операції входять до складу операцій з формування позиченого капіталу банку?
Розкрийте їх особливості.

Отримання кредитів від інших комерційних банків. Отримання кредитів у НБУ. Емісія та
розміщення власних боргових цінних паперів банку. Мобілізація коштів вкладників (юридичних та
фізичних осіб) на рахунки на вимогу (поточні, бюджетні). Мобілізація коштів банків-
кореспондентів на кореспондентські рахунки, відкриті в конкретному банку (рахунки лоро).
Мобілізація коштів вкладників (юридичних та фізичних осіб) на строкові депозитні рахунки.
Мобілізація коштів інших банків на строкові депозитні рахунки

48. У чому особливість депозитних операцій банку?

Отже, характерною рисою депозитних опера- цій є активна роль клієнта банку, який самостій- но
визначає розмір вкладу, тобто частину сво- їх доходів, яку він спрямовує на заощадження.
49. Окресліть сутність та різновиди активних банківських операцій.

Активні операції банку — це операції з розміщення мобілізованих банком ресурсів у депозити,

кредити, інвестиції, основні засоби й товарно-матеріальні цінності. До них належать:

— операції з вкладення банківських ресурсів у грошові кошти в готівковій і безготівковій формах із

метою підтримання ліквідності банку;

— розрахункові операції, пов'язані з платежами клієнтів;

— касові операції з приймання і видавання готівки;

— кредитні операції, пов'язані з наданням кредитів різних форм і видів юридичним, фізичним
особам, банкам;

— інвестиційні операції з вкладення банківських ресурсів у цінні папери (акції, державні та

корпоративні облігації) на тривалий строк;

— фондові операції з купівлі-продажу цінних паперів;

— валютні операції з купівлі-продажу іноземної валюти на внутрішньому та міжнародному

валютних ринках;

— депозитні операції з розміщення тимчасово вільних ресурсів банку в депозити в НБУ та в інших
банках;

— операції з купівлі-продажу банківських металів на внутрішньому і міжнародному валютних

ринках;

— операції з придбання основних засобів, матеріальних та нематеріальних активів.

50. За якими ознаками класифікують банківські послуги?

Банківські операції визначаються як сукупність різних видів і напрямів діяльності банку у сфері
фінансово-кредитних відносин з метою одержання прибутку: залучення грошових коштів і їх
розміщення; здійснення кредитування і розрахунків, емісійна діяльність; купівля і продаж цінних
паперів та валютних цінностей; касове обслуговування юридичних і фізичних осіб; зберігання,
купівля та продаж банківських металів тощо. На противагу цьому банківські послуги трактуються як
певний набір дій банківської установи, які здійснюються на замовлення та в інтересах клієнтів у
сфері грошово-кредитних відносин без залучення додаткових резервів. Надання послуг, як
правило, оформляється угодою між банком та клієнтом-замовником і приносить банкові дохід.

51. Охарактеризуйте особливості надання основних банківських послуг (посередницьких,

консультаційних, гарантійних, інформаційних, лізингових тощо).

Комерційні банки надають різноманітні види посередницьких послуг. Найпоширенішими серед

них є посередництво в одержанні клієнтом кредиту; в операціях з майном, зокрема цінними
паперами, валютою. Комерційний банк дає послуги з первинного розміщення цінних паперів без
зобов'язань щодо викупу нерозміщеної частини емісії.

Значну кількість видів консультаційних послуг, яку надають банки, становлять послуги, пов'язані з
виконанням ними активних і пасивних операцій та надання інших послуг, залучення ресурсів,
кредитування, фінансування капітальних вкладень, розрахунково-касове обслуговування,
операціями з цінними паперами тощо.

Банківська гарантія – спосіб забезпечення виконання зобов'язань клієнта (принципала за

гарантією) перед його контрагентом (бенефіціаром за гарантією), відповідно до якого банк бере
на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного
випадку, а саме: сплатити у разі надання.

Банки завдяки своїм місцю і ролі в економіці, наявності сучасних засобів телекомунікацій та
електронно-обчислювальної техніки завжди мають значну кількість різноманітної інформації,
тобто документованих або публічно оголошених відомостей про події та явища, що відбуваються у
суспільстві й економіці. Це дає змогу комерційним банкам займатися інформаційною діяльністю,
зокрема одержувати інформацію, її використовувати, поширювати а також зберігати. Інформаційні
послуги банків - це діяльність, пов'язана з доведенням інформаційної продукції до споживачів з
метою задоволення їхніх інформаційних потреб.

До найпоширеніших видів інформаційних послуг, що надають комерційні банки, можна

зарахувати:

• інформування про чинне законодавство зарубіжних країн у галузі банківської справи,

фінансів, валютного регулювання, оподаткування та ін.;

• надання копій грошово-розрахункових документів;

• допомога у розшуку перерахованих сум;

• надання інформації про прийняття Національним банком України та іншими органами

рішень, які впливають на господарську діяльність клієнта;

• доведення інформації про курси іноземних валют, котирування цінних паперів та їхню
дохідність й ін.;

• сприяння в підборі партнерів (покупців або постачальників), засновників, учасників

обмінних операцій та ін.
Фінансовий лізинг є альтернативою банківському кредиту при вирішенні питання придбання
підприємством основних засобів в умовах недостатності власних коштів. Зазвичай банки в Україні
надають лізингові послуги опосередковано, за допомогою партнерських лізингових компаній.

52. Подайте визначення кредитного портфеля банку. Назвіть його види.

Кредитний портфель – це сукупність усіх позик, наданих банком з метою отримання доходу. Види
кредитних операцій, що формують кредитний портфель банку

- кредити на поточні потреби та в інвестиційну діяльність, надані фізичним особам, і сумнівна

заборгованість за ними;

- кредити, надані за врахованими векселями фізичним особам, і сумнівна заборгованість за ними;

- кредити овердрафт, надані суб'єктам господарювання та фізичним особам;

- гарантії, поручительства, підтверджені акредитиви, акцепти та авалі, надані банкам;

- сумнівна заборгованість за виплаченими гарантіями, виданими банкам, фізичним особам і

суб'єктам господарювання;

- гарантії та авалі, надані фізичним особам та суб'єктам господарювання;

- сумнівні гарантії, надані банкам, фізичним особам і суб'єктам господарювання;

- зобов'язання з кредитування, надані банкам, фізичним особам і суб'єктам господарювання.

53. У чому полягає відмінність гарантійних послуг банків від поручительства?

Поручительство на відміну від гарантії оформляється письмовою угодою між банком і

поручителем. В угоді може бути може бути визначена максимальна сума, яку гарантує повернути
поручитель. Використання цієї форми забезпечення повернення кредиту потребує ретельного
аналізу кредитоспроможності поручителя.

54. У чому полягає суть та призначення кредиту?

Кредит є однією з найскладніших економічних категорій. Передумовою його історичного генезису

було майнове розшарування суспільства в період розкладу первіснообщинного ладу. Але
характеру об'єктивної необхідності він набув лише за умов становлення і розвитку товарно-
грошових відносин.

Ця необхідність була зумовлена особливими взаємовідносинами між товаровиробниками: коли

продавцю потрібно було продавати товар, а в покупця не було грошей, щоб його купити (тому що
він ще не виготовив або не продав свій), виникала потреба у передачі продавцем покупцеві товару
з відстрочкою платежу, в кредит. Ще більшою мірою, чим функціонуючим виробникам, кредит був
необхідним тим, хто тільки прагнув організувати виробництво, але не мав для цього власних
коштів.
55. Які основні функції кредиту?

Кредиту притаманні такі основні функції:

• перерозподільна,

• емісійна,

• контрольна.

За змістом перерозподільна функція означає, що з допомогою кредиту відбувається перерозподіл

грошових капіталів на засадах повернення. Вона проявляється як при мобілізації грошових
капіталів, що тимчасово не задіяні в господарському обороті так і при їх розміщенні у сфери
економічної діяльності. У цій функції кредит виступає лишень як форма передачі капіталу з одних
рук до інших. З одного боку, відбувається нагромадження грошових капіталів за рахунок реальних
збережень економічних агентів.

56. За якими ознаками класифікують банківські кредити?

Банківські кредити класифікують за такими ознаками:

• за строком погашення — онкольні, короткострокові, середньострокові і довгострокові;

• за способом погашення — ті, які погашають одним внеском і ті, які погашають декількома
внесками протягом терміну дії кредитної угоди;

• за способом одержання позикового відсотка — оплата в момент погашення позики, оплата

рівномірними внесками протягом терміну дії кредитної угоди, оплата в момент видачі кредиту;

• за наявністю забезпечення — довірчі позики, забезпечені позики, позики під фінансові

гарантії третіх осіб;

• за цільовим призначенням — позики загального призначення, цільові позики;

• за категоріями потенційних позико-отримувачів — аграрні позики, комерційні позики,

позики посередникам на фондовій біржі, іпотечні позики власникам нерухомості, міжбанківські
позики.

57. На яких принципах здійснюється банківське кредитування юридичних осіб?

Всі кредитні взаємовідносини між банком і позичальником здійснюються на основі чіткого

дотримання основних принципів кредитування: строковісті, забезпеченості, платності, цільового
характеру кредиту.

Принципи кредитування - основні положення банківської системи, що визначають процес

кредитування. До основних принципів кредитування, яких повинні дотримуватися як кредитори
так і позичальники, належать: цільовий характер, повернення, строковість, платність та
забезпеченість кредиту.
Цільовий характер означає, що виданий кредит повинен використовуватися на досягнення цілей,
окреслених у кредитному договорі. Цілі визначаються на підставі поданих позичальником
господарських договорів (контрактів), бізнес-планів, цільових програм чи проектів. Крім того,
надаючи кредит клієнту, банк повинен переконатися, що цілі використання позики передбачені
Статутом фірми.

Принципи цільового використання тісно пов'язані із ризиком надання кредиту. Щоб оцінити
кредитний ризик банк аналізує реальність освоєння проекту, під який береться позика,
досліджується рівень очікуваної у майбутньому рентабельності проекту, здатність позичальника
реалізувати проект і отримати прибуток, за рахунок якого і буде повернений кредит.

Принцип повернення кредиту. Особливість кредитного методу інвестування полягає у тому, що він
не тільки передбачає повернення одержаної позики, але і сплати позичкового процента. Тому
повернення кредиту зумовлене як кредитоспроможністю позичальника, так і наявністю в нього
документально підтверджених (перевіряється на етапі надання заяви на отримання позики) і
фактично існуючих (що з'ясовується протягом кредитного періоду) джерел надходження грошових
доходів, які залишаються після покриття поточних витрат і можуть використовуватись для
погашення заборгованості та виплати відсотків за користування кредитом. Окрім прибутку,
кредити можуть погашатися за рахунок інших джерел: виручки від реалізації майна, взятого
банком у заставу, гарантії або поручительства третьої особи, страхових відшкодувань.

Здатність клієнта своєчасно повертати позики банку оцінюється шляхом аналізу балансу
господарської організації на ліквідність, ефективність використання виробничих фондів, а також
шляхом вивчення перспективи розвитку господарства та здатності клієнта до інновацій.

Строковість. Кредит надається на певний термін, обумовлений в кредитному договорі. Умова

надання позики на певний термін може бути сформульована в кредитному договорі у вигляді:

• встановлення терміну повного повернення позики;

• встановлення графіку повернення позики;

• встановлення тривалості періоду користування позикою.

58. Розкрийте умови та порядок надання окремих видів банківських кредитів.

Всі кредитні взаємовідносини між банком і позичальником здійснюються на основі чіткого

дотримання основних принципів кредитування: строковісті, забезпеченості, платності, цільового
характеру кредиту.

Важливою умовою кредитування є видача позик банком в межах наявних у нього кредитних
ресурсів. Ця умова пов'язана насамперед з економічною суттю комерційного банку, що
виражається однією з найважливіших його функцій - посередництвом в кредиті.

Однією з найважливіших умов сучасної організації кредитних відносин є визначення всіх питань,
пов'язаних з кредитуванням, безпосередньо між банком і позичальником на договірній основі.

Важливою умовою організації кредитування є здійснення банками кредитних послуг лише за

умови суворого дотримання позичальниками кредитної дисципліни, тобто всіх правил
кредитування і зобов'язань, що визначаються положеннями кредитного договору: ефективне
використання позичених коштів, забезпечення своєчасного погашення отриманих кредитів,
систематичне надання банку належної інформації, що дозволяє контролювати використання
виданих позик.

Важливою умовою кредитування є наявність певних пріоритетів у кредитній політиці банків, якими
вони керуються, здійснюючи позичкові операції. Незважаючи на існуючі тенденції універсалізації
банківської справи, практично кожен комерційний банк обирає для себе головні стратегічні
напрями, відповідно з якими спрямовує свої кредитні вкладення.

60. Що таке "ломбардний кредит"?

ломбардний кредит - це кредит Національного банку України, який надається комерційному банку
під забезпечення державних цінних паперів.

61. Подайте визначення іпотечного кредиту

Іпотека — це різновид застави нерухомого майна (головним чином землі та будівель) з метою
одержання позички в банку. Іпотека надає право банку переважного задоволення його вимог
боржника в межах вартості зареєстрованої застави.

Кредит, отриманий під заставу нерухомого майна називається Іпотечним кредитом.

62. В якому випадку кредит вважається бланковим?

Бланковий кредит — кредит, що не має спеціального забезпечення конкретними цінностями, а

видається під зобов'язання боржника погасити кредит у встановлений термін або при настанні
певних умов (наприклад, після прибуття товару в порт призначення).

63. На які цілі надається споживчий банківський кредит?

Найбільш розповсюдженим є банківський споживчий кредит. Він передбачає надання грошей

банком фізичним особам на споживчі цілі. Зазвичай це купівля побутової техніки, телефонів,
різноманітних гаджетів, а також будівельних матеріалів, меблів тощо.

64. Які форми забезпечення повернення кредитів використовують банки?

В Україні, згідно з чинним законодавством, банки можуть використовувати різні форми

забезпечення кредитів (табл. 2).

Таблиця 2

Форми забезпечення повернення позики

Форма/ Документ Застава/ Договір застави Гарантія/ Гарантійний лисі

Поручительство/ Договір поруки Страхування/ Страховий поліс

1 2 3 4 5

Основні засоби реалізації У разі невиконання позичальником своїх зобов'язань

перед банком — реалізація останнім заставленого майна на свою користь Здійснює виплату суми
позики та процентів за нею в разі настання гарантійного випадку — неповернення позики
Відповідальність поручителя всім своїм майном перед банком у разі неповернення
кредиту з боку позичальника Виплата суми боргу та процентів страховою компанією в разі
настання страхового випадку — неповернення позики
Необхідні документи Оцінка вартості, нагляд за збереженням, реалізація заставленого майна
Оцінка фінансового стану, стану рахунків та заборгованості гаранта Оцінка фінансового
стану, стану рахунків та заборгованості поручителя Статут, оцінка фінансового стану, стану
рахунків та заборгованості, висновки аудиторів по страховій компанії

Законодавче забезпечення Закони України "Про банки і банківську діяльність", "Про заставу",
"Про нотаріат" тощо Закони України "Про банки і банківську діяльність", "Про підприємництво в
Україні", "Про нотаріат" тощо Закони України "Про банки і банківську діяльність", "Про
підприємництво в Україні", "Про нотаріат" тощо Закони України "Про страхування", "Про
банки і банківську діяльність" тощо

65. У чому полягає зміст кредитної політики банку?

Кредитна політика банку — це стратегія і тактика банку щодо залучення коштів та спрямування їх
на кредитування клієнтів банку (позичальників) на основі принципів: поверненості, строковості,
цільового використання, забезпеченості, платності.

66. Яка роль банківського кредиту в розвитку національної економіки?

Як джерело фінансових ресурсів банківське кредитування відіграє важливу роль у забезпеченні

відтворювальних процесів в економіці, сприяє створенню нових суб’єктів господарювання
підприємства, збільшенню кількості робочих місць і зайнятості населення та забезпечує соціально-
економічний розвиток та економічне зростання. За таких обставин розвиток банківського
кредитування має не тільки виконувати основну роль у процесі перерозподілу капіталу, а й бути
ключовим елементом економічного зростання та розвитку національної економіки.

67. Розкрийте зміст стадій кредитного процесу.

68. Які форми участі банків у лізинговому кредитуванні?

69. Які особливості надання банком контокорентного кредиту? У чому полягає суть
інвестиційного споживчого кредитування? Які кредити банку є проблемними?

Контокорентний кредит надається клієнтам, що мають у даному банку поточний рахунок. Цей вид
кредиту органічно поєднує кредитне і розрахунково-касове обслуговування на основі відкриття
єдиного активно пасивного рахунку. Обсяг і строки контокорентного кредиту визначаються
потребами позичальника, але в межах встановленого в кредитному договорі ліміту, який
визначається індивідуально залежно від його фінансового стану і репутації. Клієнт на основі цього
кредиту може оперативно без узгодженням з банком поповнювати свій поточний рахунок
відповідною сумою грошей.

Інвестиційне кредитування — це кредитування прямих інвестиційних заходів або реальних

інвестицій (вкладень в основний капітал і на приріст матеріально-виробничих запасів).

Поряд з Н.к. виділяють поняття «проблемні кредити», до складу яких включають прострочені та
сумнівні кредити. Проте, фактично до проблемних кредитів відносять виключно суму
прострочених платежів за кредитом згідно даних бухгалтерської звітності, а не загальний обсяг
кредитів, за якими допущено прострочення. Прострочені кредити – це заборгованість, яка не
погашена в термін (строк), встановлений договором.

70. Що розуміють під "кредитним портфелем банку"?

Сукупність кредитів, наданих банком на певну дату, характеризує його кредитний портфель.
КРЕДИТНИЙ ПОРТФЕЛЬ (credit portfolio) – сукупність усіх банківських позик, що структуровані за
певними параметрами відповідно до завдань визначеної банком кредитної політики.

71. За якими ознаками класифікують кредитний портфель банку?

Класифікація банківських кредитів

/п Ознаки класифікації Види кредитів

1. За строком користування а) короткострокові (до 1 року);

б) середньострокові (до 3 років);

в) довгострокові (понад 3 роки)

2. За забезпеченням а) забезпечені (ломбардні) (мають пряме забезпечення): заставою

майна, майнових прав, гарантіями, поручительствами тощо;

б) незабезпечені (бланкові)

3. За ступенем ризику а) стандартні;

б) нестандартні (з підвищеним ризиком — під контролем, субстандартні, сумнівні, безнадійні)

4 За методом надання а) одноразові;

б) парманентні;

в) гарантовані

5. За способом повернення а) водночас;

б) поступово (у розстрочку) (рівномірними частинами впродовж користування позикою);

в) відповідно до особливих умов, передбачених у кредитних угодах;

г) на вимогу кредитора; ґ) з регресією платежів

6. За станом кредитної дисципліни а) строкові;

б) безстрокові (на вимогу);

в) прострочені;

г) відстрочені (пролонговані)

7. За характером

визначення

процентів а) з фіксованою процентною ставкою;

б) з плаваючою процентною ставкою

8. За способом

сплати

процентів а) з виплатою процентів у міру використання позичкових коштів (звичайний

кредит);

б) з виплатою процента одночасно з одержанням позичкових коштів (дисконтний кредит)

9. За кількістю банків-кредиторів а) звичайні банківські;

б) синдиковані (консорціумні);

в) паралельні

10. За критеріями суб'єктного й об'єктного призначення а) до кредитів суб'єктного

призначення належать позички:

— торговельно-промисловим підприємцям;

— сільськогосподарським підприємцям;

— міжбанківські;

— небанківським фінансово-кредитним установам;

— органам влади;

б) серед позичок об'єктного призначення розрізняють кредити:

— іпотечний;

— споживчий;

— контокорентний;

— під цінні папери;

— пов'язані з вексельним обігом.

11. За сферами спрямування а) кредити, спрямовані у сферу обігу, — поточні кредити;

б) кредити, спрямовані у сферу виробництва (інвестиційну діяльність), — інвестиційні кредити.

72. Подайте характеристику платіжного обігу.

ПЛАТІЖНИЙ ОБОРОТ (payment circulation) – процес безперервного руху платіжних засобів, які
обслуговують господарський оборот. П.о. є основною складовою грошового обігу, в якому гроші
виконують функцію засобу платежу та використовуються для погашення боргових зобов’язань.
П.о. може здійснюватися шляхом використання готівки, безготівкових грошей та платіжних
інструментів, які суб’єкти господарювання приймають при розрахунках за господарські операції.

73. Якою є структура платіжного обігу?

74. У чому суть банківського обслуговування готівкового обігу? Яка організація касової роботи
в установах банків?

Важливим напрямом діяльності банків є касові операції. Вони полягають у прийманні готівки від
клієнтів, зарахуванні її на рахунки, збереженні прийнятих коштів та видачі готівки на вимогу
клієнтів. Особливо важливим і відповідальним для банку є своєчасне і повне задоволення вимог
клієнтів на видачу готівки. Від цього залежить довіра клієнтів до банку, їх можливість вільно
розпоряджатися своїми коштами, своєчасно виконувати свої зобов'язання з оплати праці та інших
платежів, що здійснюються готівкою.

Касове обслуговування – це надання послуг із приймання, видавання та обміну готівки. Ці послуги

мають важливе значення як для банків, так і для їхніх клієнтів. Адже банки таким чином
збільшують свої грошові резерви, забезпечують зростання своїх доходів за рахунок комісійної
плати за проведення операцій із готівкою.

Касове обслуговування клієнтів банками проводиться лише після одержання ліцензії

Національного банку України. Порядок і вимоги щодо здійснення банками касових операцій в
Україні регулюються такими нормативними документами:

- Інструкцією про касові операції в банках України (постанова № 337 Правління НБУ від 14.08.2003
р.);

- внутрішніми положеннями банку про організацію роботи щодо здійснення касових операцій.

Відповідно до вищезазначених документів касове обслуговування клієнтів та опрацювання готівки

в установах банку здійснюється в операційних касах (прибуткових, видаткових, прибутково-
видаткових касах, касах перерахування, вечірніх касах тощо), розташованих у касовому вузлі.
Касовий вузол складається із внутрішніх приміщень, касового залу для перебування клієнтів та
боксу інкасації.

75. Назвіть правила та принципи організації безготівкових розрахунків.

Принципи організації безготівкових розрахунків

1. Обов'язковість зберігання підприємствами грошових коштів на рахунках в банках (за

виключенням лімітів залишку грошових коштів в касі).

2. Свобода вибору банку для відкриття рахунку.

3. Самостійність вибору (без участі банку) підприємствами форм розрахунків та закріплення їх у

своїх угодах.

4. Кошти з рахунку підприємства списуються тільки по розпорядженню власника. При наявності

двох рахунків заборгованість з основного може списуватися в безумовному порядку.

5. Поточні рахунки підприємствам банківські установи відкривають тільки за умови

повідомлення про це податкового органу.

6. Обов'язкова терміновість здійснення платежів.

7. Платежі здійснюються в межах залишку грошових коштів на рахунку, або наданого кредиту.

8. Безготівкові розрахунки можуть замінюватися готівковими.

76. Як класифікують безготівкові розрахунки?

Безготівкові розрахунки — розрахунки, що проводяться без участі готівки, тобто в сфері

безготівкового грошового обігу (рис. 1).

Рис. 1. Ознаки класифікації безготівкових розрахунків

Безготівкові розрахунки за складом учасників поділяють на міжгосподарські та міжбанківські, які

обслуговують, відповідно, відносини між клієнтами банків та між банками.

За об'єктами розрахунків, тобто залежно від призначення платежу, безготівкові розрахунки

поділяють на дві групи:

1) розрахунки за товарними операціями — платежі за товарно-матеріальні цінності, надані послуги

та виконані роботи;

2) розрахунки за нетоварними операціями — сплата податків та перерахування інших платежів до

бюджету, одержання і повернення банківських позик, страхових сум тощо.

Основне місце в цих розрахунках займають платежі за матеріальні цінності та послуги.

Залежно від місця проведення безготівкових розрахунків виділяють:

— внутрішньодержавні (внутрішньоміські, що здійснюються в межах одного населеного пункту, і

міжміські — за межами цього пункту);

— міждержавні розрахунки (між господарськими суб'єктами, які знаходяться на територіях різних

держав).

77. Якими способами здійснюються безготівкові розрахунки?

У сучасній системі безготівкових розрахунків господарські суб'єкти використовують такі основні

способи платежу:
1. Перерахування грошових коштів (безпосередньо не пов'язане з банківським кредитом) з
поточного рахунку платника.

2. Надання позики банком шляхом прямого перерахування грошей із кредитного рахунку платника
на банківський рахунок постачальника.

3. Розрахунок шляхом заліку взаємної заборгованості платників, за якими взаємні зобов'язання

боржників і кредиторів один перед одним погашаються в рівновеликих сумах і лише за різницею
здійснюється платіж на загальних підставах. Кожна зі сторін сплачує або одержує лише різницю
платіжної суми, яка не покривається зарахуваннями.

Існують постійно діючі та разові зарахування вимог. До постійно діючих належать періодичні
розрахунки за сальдо зустрічних вимог. До разових розрахунків належать заліки зустрічних вимог
між двома підприємствами або між групою підприємств і організацій.

4. Гарантована оплата постачальнику з попереднім депонуванням коштів на окремих банківських

рахунках в установах банку за місцем знаходження платника і з наступним їх списанням з цього
рахунку після зарахування грошей на рахунок одержувача в установі банку, де йому відкритий
поточний рахунок.

78. Які платіжні інструменти використовують для здійснення безготівкових розрахунків?

Платіжний інструмент – засіб певної форми на паперовому, електронному чи іншому носії

інформації, який використовується для ініціювання переказів. До платіжних інструментів належать
документи на переказ (зокрема розрахункові документи) та електронні платіжні засоби.

79. Які форми безготівкових розрахунків можуть використовуватися у розрахункових

операціях?

У сучасних умовах застосовують такі основні форми платіжних інструментів, а, відповідно, і форми
розрахунків:

— платіжними дорученнями;

— платіжними вимогами-дорученнями;

— чеками;

— акредитивами;
— векселями;

— платіжними вимогами;

— меморіальними ордерами;

— банківськими платіжними картками.

22. У чому полягає суть міжбанківських розрахунків?

Міжбанківські розрахунки є системою здійснення і регулювання платежів за

грошовими вимогами та зобов'язаннями, які виникають між банківськими установами
у процесі їхньої діяльності. ... Для виконання платежів, розрахунків та інших послуг
банки встановлюють між собою кореспондентські відносини

23. Яке призначення та структура СЕП?

4. Характеристика міжбанківських розрахунків

Важливим елементом грошових розрахунків є міжбанківські розрахунки. Вони є обов'язковою

передумовою міжгосподарських розрахунків, що здійснюються між економічними суб'єктами —
клієнтами різних банків або різних філій одного банку. В цих випадках виникає потреба
переказувати кошти з банку платника в банк одержувача.

Крім того, між банками як самостійними економічними суб'єктами виникає багато відносин, які
зумовлюють їх власні взаємні платежі:

1) міжбанківські кредитні відносини;

2) купівля-продаж валюти, цінних паперів;

3) надання послуг тощо.

Для забезпечення міжбанківських розрахунків створюються спеціальні платіжні системи. Україна

створила досить оперативну, ефективну й надійну систему міжбанківських розрахунків — Систему
електронних платежів (СЕП)у що відповідає світовим стандартам. Ця система розбудована на
державному рівні, оскільки її ініціатором і організатором був НБУ. Через неї здійснюється
переважна частина міжбанківських розрахунків в Україні, вона спроможна задовольнити потреби
в розрахунках усіх банків.
Функціонування СЕП базується на таких принципах:

— усі операції здійснюються виключно в електронній формі;

— система є абсолютно закритою, тобто грошові кошти не можуть вийти з фінансового простору
СЕП на жодній з її ділянок;

— обіг коштів у системі здійснюється за принципом "брутто", коли кожний платіж відображається
на коррахунку учасника СЕП;

— ініціатива проведення платежу належить банку-платнику, який дебетує свій рахунок. Право
дебетувати коррахунки інших учасників СЕП надається тільки установам НБУ в обмежених,
передбачених чинним законодавством, випадках;

— виконання платіжних доручень платника з його коррахунку здійснюється в черговості їх

календарного надходження в СЕП і в межах наявних на рахунку коштів;

— платежі здійснюються в режимі реального часу, що дає можливість завершити розрахунки між
банками протягом операційного дня;

— зарахування коштів одержувачу здійснюється тільки після списання їх з коррахунку банку, що

обслуговує платника, і надходження на коррахунок обслуговуючого його банку.

У структурній побудові СЕП чітко вимальовуються три рівні: нижній, середній та верхній.

На верхньому рівні функціонують операційне управління НБУ, Центральна розрахункова палата

(ЦРП) разом із програмно-технічним комплексом АРМ-1, засобами захисту інформації та
електронної пошти.

Середній рівень — це територіальні управління НБУ, Територіальні розрахункові палати (ТРП)

разом із програмно-технічним комплексом АРМ-2, засобами захисту інформації та електронної
пошти.

На нижньому рівні перебувають комерційні банки, їхні філії — учасники СЕП разом із власною
електронною системою автоматизації (САБ), програмно-технічним комплексом АРМ-3, засобами
захисту інформації та електронної пошти.
24. Наведіть характеристику ВПС та міжнародних систем розрахунків.

Діяльність ВПС забезпечує головний розрахунковий центр (ГРЦ) банку. Він веде
субкореспондентські рахунки для кожної філії банку, за якими самостійно здійснює міжфілійні
платежі всередині банку, а також відображає платіжні обіги філій з іншими банками, що
здійснюються через СЕП. ГРЦ приймає всі початкові платіжні документи від філій банку, сортує їх
на внутрішньобанківські, які оплачує перерахуванням коштів із субрахунку філії-платника на
рахунок філії-одержувача, і на позабанківські, які включає в загальний пакет початкових платежів
головного банку і направляє через АРМ-3 у СЕП для оплати через консолідований коррахунок
банку. Після надходження від СЕП оплачених документів ГРЦ сортує їх за філіями та заносить суми
документів на їхні субкоррахунки.

Створення ВПС потребує значних витрат на забезпечення філій програмно-технічними засобами та

підтримки технологічного процесу. Тому такі системи доцільно створювати у великих банках, що
мають багато філій і добрий фінансовий стан.

25. Яке призначення мають банківські платіжні картки?

Платіжна картка — документ на носії електронної інформації у вигляді пластикової картки, що

випускається кредитно-фінансовими установами.

Платіжна картка дає можливість його пред'явникові одержувати без оплати готівкою товари та
послуги, в тому числі послуги з одержання через банківські установи готівки, та підтверджує
особам, які надають ці товари та послуги, що оплата їх вартості буде здійснена з рахунків у
банківських установах.

26. Як класифікують платіжні картки за схемою розрахунків?

У світовій практиці існує багато видів пластикових карток, які різняться за:

1) характером емітента (банки, небанківські структури);

2) характером власника (приватна особа, корпорація);

3) функціональним призначенням (кредитна картка, дебетна картка);

4) технологією використання (картки з магнітною смугою, картка з мікросхемою або смарт-картка);

5) ступенем пільг для користувачів ("стандартні", "золоті", "платинові").

27. У чому полягає суть платіжної дисципліни?

Платіжна дисципліна передбачає передусім здійснення підприємствами платежів за
фінансовими зобов'язаннями в повному обсязі та в установлені строки. Отже, її
забезпечення залежить від фінансового стану суб'єктів господарювання i водночас
впливає на їх фінансовий стан .

28. У чому полягає контроль за дотриманням розрахункової дисципліни з боку банків?

29. Який порядок відкриття, ведення та закриття рахунків клієнтів банку?
30. Як здійснюється прогнозування касових обігів банками?

Ураховуючи безперервний рух готівки

через каси комерційних банків, прогнозування готівкового обігу здійснюється шляхом
складання прогнозів касових оборотів банків. Прогнози по регіонах складаються
територіальними управліннями Національного банку, а в цілому по країні —
Департаментом готівково-грошового обігу НБУ

31. Яка роль банків в організації розрахунків при міжнародних економічних відносинах?
32. У чому полягає суть валютних операцій банку?

ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ (foreign exchange operations) – операції, пов'язані з

переміщенням або переходом права власності на валютні цінності. Виділяють такі
В. о.: поточні неторговельні; поточні торговельні; операції, пов'язані з рухом
капіталу.

33. За якими ознаками класифікують валютні операції банку?

34. Назвіть основні форми міжнародних розрахунків.

Виходячи з міжнародної торгової і банківської практики, виділяють 4 основні форми

розрахунків: авансовий платіж, інкасо, акредитив і відкритий рахунок.

35. Який порядок відкриття та ведення клієнтських рахунків в іноземній валюті?

36. Які розрізняють ліцензії, що надаються банкам на здійснення валютних операцій?
37. Які умови здійснення конверсійних операцій з готівковою іноземною валютою?
38. Розкрийте основні умови та порядок здійснення міжнародних розрахунків.
39. Як організовані кореспондентські відносини вітчизняних банків з іноземними?
40. Які методи використовують для визначення валютного курсу? Що таке "крос-курс"?

Крос-курс - співвідношення між двома валютами, яке визначено через їх курс до третьої
валюти (звичайно до долара США).

Методика визначення валютних курсів

інтернаціоналізації грошових відносин;
зіставлення національних цінових структур і результатів виробництва;
зіставлення національної та інтернаціональної вартості;
перерозподілу національного продукту між країнами.

41. Охарактеризуйте валютний ринок та його структуру

 Поняття та структура валютного ринку
Валютний ринок - це сукупність економічних та організаційних форм, що пов'язані з
купівлею або продажем валют різних країн. До валютного ринку як системи входить
підсистема валютного механізму і валютних відносин. Під першою маються на увазі
правові норми й інститути, що репрезентують Ці норми на національному та
міжнародному рівнях. До другої входять щоденні зв'язки, в які вступають фізичні та
юридичні особи з метою здійснення міжнародних розрахунків, кредитних та інших
грошових операцій, що спрямовані на придбання або продаж іноземної валюти. У системі
валютного ринку можна виділити:
- міжнародний валютний ринок.
- національний валютний ринок.
Структура валютного ринку включає в себе суб'єктів та об'єктів, операції та функції, що від-
бувається на даному ринку. Традиційно виділя- ють таких суб'єктів (учасників) валютного
ринку: державні установи, юридичні та фізичні особи, уповноважені комерційні банки,
валютні біржі та їх відділи.

42. Хто є основними учасниками валютного ринку?

Основними учасниками валютних ринків є комерційні банки, валютні біржі, брокерські

фірми, центральні банки країн, корпорації. Комерційні банки проводять основний обсяг
валютних операцій. У банках тримають рахунки інші учасники ринку і здійснюють з ними
необхідні конвертуємі депозитно-кредитні операції.
43. Які суб'єкти ринку мають право здійснювати операції з валютою на валютному ринку України?
Операції на міжбанківському валютному ринку України дозволяється здійснювати лише
суб'єктам цього ринку, до яких належить: Національний банк України; уповноважені банки
(комерційні банки, які отримали ліцензію Національного банку України на право
здійснення операцій з валютними цінностями);

44. Які операції потребують індивідуальної ліцензії НБУ?

Індивідуальні видаються НБУ тільки на 6 операцій, які чітко визначено Декретом, а саме:
вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей; ввезення,
переказування, пересилання в Україну валюти України; надання і одержання резидентами
кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені
законодавством межі; використання іноземної валюти на території України як засобу платежу
або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також
оплати праці, на тимчасово окупованій території України; розміщення валютних цінностей на
рахунках і у вкладах за межами України; здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом
придбання цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав,
отриманих фізичними особами - резидентами як дарунок або у спадщину.
45. Наведіть перелік неторговельних валютних операцій.
До поточних неторговельних операцій належать операції, зазначені у підпунктах

5. До валютних операцій, пов’язаних із рухом капіталу, належать:

1) операції, пов’язані з наданням та отриманням резидентами позик і кредитів;

2) операції, пов’язані з виконанням зобов’язань за гарантіями, поруками та заставою;

3) операції, пов’язані з виконанням зобов’язань за договорами оренди, найму, лізингу;

 4) операції, пов’язані з виконанням зобов’язань за договорами факторингу;

5) операції зі здійснення іноземних інвестицій в Україну;

6) операції зі здійснення резидентами інвестицій за кордон;

7) операції, пов’язані з поверненням іноземних інвестицій/інвестицій за кордон, а також

інших коштів, одержаних інвестором від інвестиційної діяльності в Україні/за кордоном
(крім операцій, визначених підпунктом 3 пункту 4 розділу І цього Положення);

8) операції з розміщення коштів на поточних, вкладних (депозитних) рахунках;

9) операції, пов’язані з виконанням зобов’язань за договорами страхування життя;

46. Розкрийте механізм функціонування пунктів з обміну валюти. ПУНКТ ОБМІНУ ВАЛЮТИ
(exchange office; exchange bureau) – структурний підрозділ, який відкриває банк або фінансова
установа, в т.ч. на підставі агентських договорів з юридичними особами-резидентами, де
здійснюються валютно-обмінні операції. До П.о.в. відносять: 1) обмінні пункти уповноважених
банків, що здійснюють обмін іноземної валюти та розташовані поза операційними залами
банків; 2) обмінні пункти інших кредитно-фінансових установ, які одержали ліцензію
Національного банку на здійснення операцій з торгівлі іноземною валютою; 3) обмінні пункти
суб’єктів підприємницької діяльності, які діють на підставі агентських угод з уповноваженими
банками. Операції з конвертації готівкової іноземної валюти здійснюються банками,
фінансовими установами та їх П.о.в. лише з валютами 1 групи Класифікатора іноземних валют

47. Які економічні нормативи регулюють рівень валютного ризику банків? Що таке "відкрита
валютна позиція" та методика її розрахунку?
НБУ регулює кредитні ризики банків другого рівня за допомогою чотирьох нормативів:
норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7);
норматив великих кредитних ризиків (Н8); норматив максимального розміру кредитів,
гарантій, порук, виданих одному інсайдеру
Валютна позиція — це співвідношення вимог (балансових і позабалансових) та зобов'язань
(балансових і позабалансових) банку в кожній іноземній валюті.
Відкрита валютна позиція є:
— коротка;
— довга.
Коротка відкрита валютна позиція виникає у випадку, якщо обсяг зобов'язань за проданою
валютою перевищує обсяг вимог.

Довга відкрита валютна позиція має місце, якщо обсяг вимог за купленою валютою
перевищує обсяг зобов'язань.

При цьому довга відкрита валютна позиція при розрахунку зазначається зі знаком плюс, а
коротка відкрита валютна позиція — зі знаком мінус.

48. Розкрийте механізм здійснення переказних операцій в іноземній валюті.

Денежные переводы осуществляются в основных международных валютах через обширную
сеть иностранных банков-корреспондентов, включая ведущие банки США, Германии,
Швейцарии, Голландии, Франции, Великобритании, Дании, Канады, Австрии, Сингапура и
России.
49. Розкрийте сутність та форми регулювання банківської діяльності.
Банківське регулювання — це система заходів, за допомогою яких центральний банк або
інший наглядовий орган гарантує стабільне, безпечне функціонування банків, запобігає
дестабілізуючим процесам у банківському секторі.
Вплив центрального банку на діяльність комерційних банків здійснюється за такими
основними напрямами:

1) створення законодавчих та інших умов, які б дозволили банкам реалізувати свої

економічні інтереси (організаційно-правовий напрям);
2) встановлення економічних нормативів та нагляд за їх дотриманням із метою
забезпечення ліквідності банківської діяльності (напрям опосередкованого економічного
впливу).
50. У чому суть банківського нагляду?
Основною метою банківського нагляду є своєчасне реагування на порушення та негативні
тенденції у діяльності банків для нормалізації їх роботи, зміцнення фінансового стану,
підтримки стабільності та розвитку банківської системи в цілому.

51. Назвіть економічні нормативи, які застосовуються при регулюванні банківської діяльності.

Усі нормативи, залежно від сфери банківської діяльності, яку вони регулюють, поділяють на п'ять
груп, до кожної з яких входять кілька економічних нормативів:

1. Нормативи капіталу:

— мінімального розміру регулятивного капіталу (Н1);

— адекватності регулятивного капіталу (Н2);

— адекватності основного капіталу (НЗ);

2. Нормативи ліквідності:

— миттєвої ліквідності (Н4);

— поточної ліквідності (Н5);

— короткострокової ліквідності (Н6);

3. Нормативи кредитного ризику:

— максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7);

— великих кредитних ризиків (Н8);

— максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9);

— максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам

(Н10);

4. Нормативи інвестування:

— інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (НИ);

— загальної суми інвестування (Н12);

5. Норматив ризику загальної відкритої (довгої / короткої) валютної позиції банку (Н13), Н13/1,
Н13/2.

Базою для розрахунку економічних нормативів Н2, Н7, Н8, НИ, Н12, Н13 є регулятивний капітал
банку; для НЗ — основний капітал; Н9, Н10 — статутний капітал.

52. Зазначте суть, призначення та порядок визначення регулятивного капіталу банку.

Регулятивний капітал є одним із найважливіших показників діяльності банків, основним
призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банки
беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової
стійкості й стабільної діяльності банків.
53. Які складові елементи основного та додаткового капіталу банку?
1.3. Основний капітал (капітал 1-го рівня) складається з таких елементів:

1. фактично сплачений зареєстрований статутний капітал;

2. додаткові внески акціонерів у статутний капітал;
3. фінансова допомога акціонерів банку;
4. прибуток, спрямований на збільшення статутного капіталу.
5. розкриті резерви - резерви і фонди, створені або збільшені за рахунок нерозподіленого
прибутку та оприлюднені у фінансовій звітності банку:
6. емісійні різниці. Емісійні різниці (емісійний дохід) - сума перевищення надходжень,
отриманих емітентом від емісії (випуску) власних акцій (інших корпоративних прав),
над номінальною вартістю таких акцій (інших корпоративних прав) (під час їх
первинного розміщення);
7. резервні фонди, що створюються згідно із законами України;
8. загальні резерви, що створюються під невизначений ризик під час проведення
банківської діяльності;
9. інші фонди банку.
Додатковий капітал (капітал 2-го рівня) складається з таких елементів:

1. результат переоцінки основних засобів, що включався до суми регулятивного капіталу

банків за станом на 31.12.2010;
2. результат поточного та звітного року (прибуток), що зменшений на суму:

 нарахованих доходів, неотриманих понад 30 днів із дати їх нарахування, строк сплати

яких не настав (крім доходів за цінними паперами, які віднесені до І групи активів зі
ступенем ризику 0 відсотків згідно з вимогами цієї Інструкції), зменшених на суму
сформованих резервів за цими доходами;
 прострочених нарахованих доходів, зменшених на суму сформованих резервів за цими
доходами.

113 Назвіть нормативи капіталу банку та окресліть механізм їх розрахунку.

Існуючі нормативи поділяються на

 нормативи капіталу:
o мінімальний розмір регулятивного капіталу (Н1), (не менше 200 млн грн.)
o адекватність (достатність) регулятивного капіталу (Н2), (не менше 10%)
o достатність основного капіталу (Н3); (не менше 7%)

 нормативи ліквідності:
o короткострокова ліквідність (Н6)(не менше 60%);
 o коефіцієнт покриття ліквідністю (LCR) за всіма валютами (LCRBB) та в іноземній
валюті (LCRIB);
o коефіцієнт чистого стабільного фінансування (NSFR);

 нормативи кредитного ризику:

o максимальний розмір кредитного ризику на одного контрагента (Н7), (не більше
25%)
o великі кредитні ризики (Н8), (не більше 8-кратного розміру регулятивного
капіталу банку)
o максимального розміру кредитного ризику за операціями з пов'язаними з
банком особами (Н9), (не більше 25%).

 нормативи інвестування:
o інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Установи - будь-які суб'єкти
підприємницької діяльності, що є юридичними особами (підприємства, організації, компанії, фірми, установи
тощо).), (Н11),(не більше 15%)
o загальна сума інвестування (Н12) (не більше 60%);
Базою для розрахунку економічних нормативів Н2, Н3, Н7, Н8, Н9 є регулятивний
капітал банку, Н4-Н6 - співввідношення активів до зобов'язань, Н11 та Н12 — статутний
капітал.
54.
55. Охарактеризуйте економічні нормативи ліквідності банку та порядок їх розрахунку.
 Нормативи ліквідності: миттєва ліквідність – Н4 (не менше 20%); поточна ліквідність – Н5
(не менше 40%); короткострокова ліквідність – Н6 (не менше 60%).
Яке призначення нормативів кредитного ризику та нормативів інвестування?
.   Нормативи кредитного ризику: максимального розміру кредитного ризику на одного
контрагента – Н7 (не більше 25%); великих кредитних ризиків – Н8 (не більше 8-ми
кратного розміру регулятивного капіталу); максимального розміру кредитів, гарантій
та поручительств, наданих одному інсайдеру – Н9 (не більше 5%); максимального
сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам – Н10 (не
більше 30%).
 
    Нормативи інвестування: інвестування в цінні папери окремо за кожною установою – Н11
(не більше 15%); загальної суми інвестування – Н12 (не більше 60%).

56. Розкрийте механізм розрахунку нормативів кредитного ризику та нормативів інвестування.

-
57. Назвіть групи банків за рівнем достатності капіталу.
-