Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки

4. Geißler R. Die Sozialstruktur Deutschlands. Die gesellschaftliche Entwicklung vor und nach der Vereinigung. Mit
e. Beitrag v. Thomas Meyer. 3., grundlegend überarb. Aufl. XVIII / R. Geißler. – Wiesbaden : Springer
Fachmedien, 2014. – 560 S.
5. Löffler H. Germanistische Soziolinguistik, 4. Überarbeitete Auflage / H. Löffler. – Berlin : Erich Schmidt, 2010. –
222 S.
6. Veith H. Werner. Soziolinguistik. Ein Arbeitsbuch. 2., überarbeitete Auflage / H. Werner Veith. – Tübingen : Narr
Francke Attempto Verlag GmbH + Co. KG, 2005. – 278 S.
7. Weber U. Sprache und Gesellschaft. Zusammenfassung einer Vorlesung / U. Weber. – Hannover : Bei
Prof. Dr. Ursula Weber, 2001. – 94 S.
8. Zeitungen 2012–2015: «Westfalen-Blatt» (WB), «Frankfurter Allgemeine» (FA), «Die Welt», «Der Kurier», «Der
Spiegel» u.a.m.
9. Електронний ресурс. – Режим доступу: www.dwds.de

Лисецкая Наталия. Язык как выразитель социальной идентичности: социолингвистические маркеры

коммуникации. В статье рассматривается вопрос социальной маркированности речи в немецкой языковой среде.
На материале теоретических источников немецких ученых R. Geißler, H. Löffler, Werner H. Veith и др. показаны
тенденции развития социолингвистики как науки, исследована научная литература относительно вопроса
социальной природы языка, взамодействия языка с внешними факторами. Изучены и систематизированы основные
модели структурной дифференциации общества на основе внешних критериев и ценностных ориентиров. Показана
зависимость лингвистической маркированности от социальной структуры общества. Акцентируется внимание на
«Code-switching», т. е. способности говорящего при необходимости менять свой словарный запас в зависимости от
того, где и с кем происходит процесс коммуникации. Установлено, что для говорящего очень важно научиться
вести обмен информацией в соответствии с теми нормативными требованиями, которые отвечают ситуации,
учитывают время и место протекания коммуникации, а также статус собеседника. Успешная коммуникация
возможна лишь при наличии языковой компетенции.
Ключевые слова: дихотомный, языковая компетентность, коммуникация, социальная маркированность
языка, социальная дифференциация общества, теория языкового дефицита.

Lysetska Natalia. Language as an Exponent of Social Identity: Sociolinguistic Markers of Communication. The
article brings up a question of social markedness of speech in German-speaking communication. On the basis of theoretical
works of such German scientists as R. Geißler, H. Löffler, Werner H. Veith et al., the trends of sociolinguistics as a science
are shown, scientific literature on the social nature of language and on the interaction of language with external factors is
examined. Basic models of structural differentiation of society are arranged based on external criteria and values guidelines.
The dependence of linguistic markedness on social structure is shown. Attention is focused on «Code-switching», i.e. the
ability of the speaker to change his/her vocabulary if necessary, depending on where and among whom the process of
communication is occurring. It is established that it is important for the speaker to learn to communicate in accordance with
those regulatory requirements that correspond to the communication situation taking into consideration the time and place of
occurrence of the interaction and the status of the interlocutors. Successful communication implies linguistic competence.
Key words: dichotomic, language competence, communication, social markedness of speech, social differentiation of
society, the theory of linguistic deficit.

Стаття надійшла до редколегії

01.03.2016 р.

УДК 811.111ʼ42
Андрій Манзій

Кодування емоцій у текстах (на прикладі сучасної німецької мови)

У статті досліджено актуальну лінгвістичну тему – емоційний потенціал текстів на матеріалі сучасної
німецької мови. Мета й завдання статті – зʼясувати фактори, які впливають на емоційний потенціал тексту.
Кодування емоцій та почуттів у мові реалізується не лише за допомогою лексики, тому що граматичні й текстові
структури, просодичні засоби полегшують аналіз, сприйняття та інтерпретацію висловлення отримувачем
інформації. Оскільки тексти складаються з речень, а ті  із лексичних одиниць, то на рівні тексту можна знайти як
лексичні, так і синтаксичні засоби кодування емоцій, повʼязаних між собою когерентною структурою висловлення.

© Манзій А., 2016

250
 РОЗДІЛ ІV. Етнолінгвістика. Лінгвокультурологія. Крос-культурна комунікація. Взаємодія мов... 5, 2016

При сприйнятті тексту реципієнт відтворює певну концептуальну модель світу, яка ґрунтується на фактах,
ситуаціях, умовах й оцінках, представлених у масиві отриманої інформації. На основі отриманої інформації він
реконструює концепцію світогляду адресанта. Основні фактори, що впливають емоційне навантаження тексту, 
насиченість повідомлення лексемами, що передають або ж позначають емоції та почуття; опис ситуації з необхідної
перспективи; посилання на вислови відомих людей; тема-рематичний звʼязок; наявність метафор і символічних
порівнянь.
Ключові слова: емоції, почуття, оцінка, концептуальна модель, вербалізація.

Постановка наукової проблеми та її значення. Тема «Комунікація та емоції»  предмет вивчення

науки з часу виходу публікацій Ч. Дарвіна [4], проте взаємозвʼязок між емоціями та мовно-
комунікативним феноменом у межах наукових розвідок і, зокрема, у лінгвістиці завжди, на жаль, мав
статус лише другорядної теми дослідження. Тільки після виступу Ф. Данеша в Берліні в 1987 р. щодо
емоціонального аспекту мови, де переконливо доведено тісний взаємозвʼязок між когніцією та емоціями,
лінгвісти почали переносити проблеми мовного вираження та комунікації емоцій у центр дослідницької
тематики [9]. Але, той факт, що більшість видів інтеракції між дорослими, а відповідно й вираження
емоцій та почуттів, реалізується за рахунок саме мовної комунікації, вимагає більш детального розгляду
функцій і значення емоційно-експресивного спілкування із застосуванням дискурсно-аналітичного
підходу.
Аналіз досліджень цієї проблеми. Наукові пошуки, які стосуються аналізу емоцій, у сучасній
мовознавчій науці можна умовно розділити за рівнями їх проведення:
 когнітивна лінгвістика (І. Задорожна, О. Коляденко, М. Красавський, Т. Кутузова, К. Погосова,
Ю. Шамаєва, В. Шаховський);
 лексикологія (І. Арнольд, Т. Крупеньова, Д. Рубін);
 фразеологія (Ю. Апресян, О. Сошко);
 лінгвокультурологія (В. Карасік, Н. Корчака, В. Маслова);
 фонетика (В. Кушнерик, В. Левицький, О. Найдеш, О. Нібур);
 граматика (Н. Фріс, Й. Швіталла);
 семантика (О. Сальникова, Ю.Скворцова).
Мета й завдання статті – зʼясувати фактори, які впливають на емоційний потенціал тексту.
Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження. Попри те,
що в кількісному співвідношенні більшість наукових праць із проблематики емоцій у мові стосуються
переважно таких розділів мовознавства, як лексикологія, семантика, а останнім часом і когнітивна
лінгвістика, потрібно звернути увагу на те, що експлікація почуттів у комунікації реалізується зазвичай
за допомогою не окремих слів, а текстів (висловлювань). Так, на рівні тексту можна знайти комплексну
взаємодію лексичних, граматичних, синтаксичних та екстралінгвістичних елементів [12, с. 259]. Проте в
лінгвістиці досі дискусійні питання щодо того, як адресат представляє емоції в текстах та яким чином він
розпізнає закодовані в повідомленні емоції.
Кодування емоцій і почуттів у мові реалізується не лише за допомогою лексики, оскільки
граматичні та текстові структури, просодичні засоби полегшують аналіз, сприйняття й інтерпретацію
висловлювання отримувачем інформації. Н. Фріс переконує, що задля тлумачення емоцій потрібно також
звернути увагу на «емоційну установку» та «емоційну сцену». Це дає змогу реципієнту детально
зрозуміти повідомлення з огляду на релевантні семантично-концептуальні аспекти кодування емоцій.
Під емоційною установкою» розуміємо оцінний звʼязок між носієм емоції й потрібним у конкретній
ситуації концептом, що слугуватиме для унаочнення відповідної оцінки. «Емоційна сцена» складається з
носія досвіду, стимулу, емоційної оцінки та судження щодо відповідності представленої оцінки [14].
Згадану вище проблематику, на жаль, мовознавці не вивчали систематично, що певною мірою може
бути повʼязаним безпосередньо з комплексністю емоційності й численними способами реалізації емоцій
у текстах. На думку І. Краточвилової, не існує граматичних, стилістичних або текстових норм щодо того,
як можна говорити або виражати емоції. Вона наголошує, що досі відсутня систематизована специ-
фікація мовних емотивних засобів і способів, а також на тому, що кодування емоцій у текстах повʼязане з
контекстом, основа для якого  відповідні очікування, когнітивні моделі, концепти та норми тек-
сту [15, с. 178]. Отже, емоції виражаються в комунікації лише з урахуванням знань, уявлень про
субʼєкта адресата / адресанта та про обʼєкт, який вони характеризують.
Оскільки тексти складаються з речень, а ті, зі свого боку,  із лексичних одиниць, то на рівні тексту
можна знайти як лексичні, так і синтаксичні засоби кодування емоцій, повʼязаних між собою коге-

251
Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки

рентною структурою висловлення. Але, окрім цього, є також і специфічні текстові ознаки, які виходять
за межі речення. Вони, передусім, застосовуються для представлення емоцій та, відповідно, створення
емоційного фону в повідомленні з метою впливу на субʼєкта. У межах досліджень лінгвістики емоцій,
когнітивної лінгвістики та лінгвістики тексту, які займаються не лише вивченням внутрішніх аспектів –
структури тексту, але й розглядом процедурних факторів, що виходять за межі тексту, надзвичайно
важливі питання вираження емоцій (як експліцитного, так і імпліцитного), що безпосередньо повʼязано з
їх адекватним розумінням адресатом.
Будь-який текст, окрім того, що має певну форму, виражає також і певний зміст, суть. І. Р. Гальперін
уважає інформативність однією з основних ознак тексту, при чому спеціально наголошує, що інфор-
мативність властива саме тексту й лише тексту, а не його окремій частині, не одиниці тексту. Він
виокремлює два типи інформації в тексті – змістовно-фактуальну та змістовно-концептуальну. «Зміс-
товно-фактуальна інформація являє собою повідомлення про факти, події процеси, які відбуваються,
відбувалися, які будуть відбуватися в навколишньому світі, дійсному або уявному» [3, с. 27]. Натомість
змістовно-концептуальна інформація повідомляє читачеві індивідуальне авторське розуміння відносин
між явищами, розуміння причинно-наслідкових завʼязків, їх значущості в соціальному, економічному,
культурному житті народу [3, с. 28]. Цей вид інформації отримується на основі всього тексту і є
інтерпретацією, переосмисленням фактів, подій тощо. Змістовно-концептуальна інформація представ-
лена в тексті імпліцитно і є результатом виведення з тексту.
Ці два типи інформації змістовно-фактуальна та змістовно-концептуальна – відповідають двом
вершинам знака – денотату (плану вираження) та сигніфікату (змістовному плану). Сама структура знака
передбачає, що текст передає інформацію про певні фрагменти дійсності, ситуації, події (денотат), тобто
будь-який текст передає й певний образ світу. Одночасно текст є творінням автора, а отже, містить не
просто образ світу, а такий, яким його бачить автор [6 с. 64].
Таким чином при сприйнятті тексту реципієнт відтворює певну концептуальну модель світу, яка
ґрунтується на фактах, ситуаціях, умовах та оцінках представлених у масиві отриманої інформації [1, 8,
10, 16, 19]. У такий спосіб на основі отриманої інформації він реконструює також концепцію світогляду
адресанта. «Зрозуміти текст, опанувати його зміст – означає для мене, використовуючи весь мій досвід,
сприйняти його змістовність так, щоб вона стала частиною моєї субʼєктивності» [2, с. 3].
На думку автора, будь-яка характеристика ґрунтується на словесній репрезентації обʼєкта, особи,
явища або обставин події, наприклад: «Glanz und Gloria», «Polizei befürchtet rechte Gewalt», «Krieg als
notwendige Strategie», «Demo gegen sexuelle Gewalt durch kriminelle Ausländer», «Blutbad in Brüssel»,
«Kriegsflüchtlinge an der Grenze zum Leben», «Fortschreitende Islamisierung Deutschlands», «Börsen-Chaos
in China». Наведені приклади концептуалізації ситуативних шаблонів засвідчують, що надзвичайно
важливу роль тут відіграють не когнітивні, а саме емоційні компоненти. Ставлення продуцента
повідомлення до події, обʼєкта чи субʼєкта ґрунтується на специфічному представленні фактів за
допомогою відповідної вербальної концептуалізації.
Автор може привносити також певну перспективу під час висвітлення тих чи інших подій,
наприклад: «Ausländer schaden dem deutschen Volk», «Die Einbürgerung von ausländischen Bürgern ist eine
Bereicherung für unser Land». За рахунок посилання на позитивні чи негативні ознаки того чи іншого
явища, події, обʼєкта чи субʼєкта можна закласти у висловлення певну оцінку (імпліцитну чи експлі-
цитну), аби отримувач інформації «правильно» її розпізнав та, відповідно, зробив належні висновки або
вжив очікуваних заходів.
Маніфестація оцінки відбувається переважно за рахунок експліцитних атрибутів, тобто припи-
суються певні характеристики, що досягається використанням відповідних іменників: Sau, Abschaum,
Hinterlader, Weichei, Schlampe, прикметників: dämisch, blöd, doof, fett, geil, дієслів: verschwenden,
verarschen, reinlegen, при чому кількісно переважно пейоративи [7]. Імпліцитне кодування зазвичай
відбувається за допомогою посилань на вислови авторитетних особистостей, : Nicht alle Ausländer sind
kriminell; sozialschwache Gruppen neigen zum Rechtsextremismus; тема-рематичного звʼязку: sie ist
Ausländerin, aber sehr sauber, Er ist Israeli, aber nicht unfreundlich. Може застосовуватися також
узагальнення – присвоєння певних якостей групі осіб, низці подій: Juden sind geldgierig, Türken riechen
nach Knoblauch, das Gerede vom Quotenkampf ist sinnlos. Часто вживаються й метафори або ж символічні
порівняння, на кшталт: ein neuer kalter Krieg, gelbe Gefahr, heiße Phase. Із погляду адресанта таке
емоційне насичення дасть змогу викликати потрібні почуття в адресата. Тобто можна погодитися з
думкою В. Фріра про те, що емоційність текстів є «інтерпретитативною метамовною категорією»
[13, с. 308].

252
 РОЗДІЛ ІV. Етнолінгвістика. Лінгвокультурологія. Крос-культурна комунікація. Взаємодія мов... 5, 2016

На основі отриманої інформації й, відповідно, перспективи бачення її автора, та за допомогою

створення концептуальної моделі в субʼєкта впливу виникають відповідні емоції / почуття, які
допомагають йому здійснити оцінювання. Тому емоціоналізація – це процес, який відбувається за
рахунок когнітивної репрезентації, наприклад: Wer kann sich dem unsagbaren Elend dieser armen,
hungernden Kreaturen gefühlsmäßig entziehen? Die zerlumpten, ausgemergelten Kinder blicken unendlich
traurig in die Kamera. In Afrika sind Unternährung und Armut die beherrschenden Probleme der
Landbevölkerung, insbesondere der Kinder.
Як бачимо, для емоційного потенціалу важлива не лише наявність певної кількості емотивів (arm,
hungernd, traurig zerlumpt, Armut usw.), але й створення певної перспективи, яка може бути вербалізована
також синтаксичною структурою речень, у нашому випадку  риторичних запитань, що визначає
потенційний вплив на реципієнта. Специфічне оформлення тексту полегшує появу відповідної емоційної
реакції в адресата, а це вже призводить до появи в обʼєкта впливу «правильної» позиції щодо
представлених фактів. Отже, за рахунок появи емоцій / почуттів утворюється ментальний звʼязок між
читачем і дійовими особами (симпатія, антипатія, співчуття, огида, гнів тощо).
На підставі викладеного вище можна стверджувати, що мас-медіа не лише виконують інформативну
функцію, але й відповідають за створення громадської думки, свідомості, яка вже визначає норми
поведінки, необхідні на цей час зацікавленим сторонам [17].
Емоції та почуття, які виникають в адресата, залежать не лише від майстерності автора, його намірів
та текстової компетенції, але й від обставин, ситуації, а також знань, досвіду й інтересів реципієнта. Так,
той самий текст може не викликати очікуваної його автором реакції в потенційних обʼєктів впливу. Часто
наявність великої кількості заангажованої інформації, пропаганди, ідеологічних лозунгів та кліше може
призвести до несприйняття такого твору або ж навіть до появи реакції, протилежної від очікуваної.
Можливість таких провалів спонукає авторів ретельніше враховувати інтереси й кількісно-якісні
характеристики складу цільової групи. Так, на думку Т. А. ван Дейка, потрібно враховувати контекс-
туальну інформацію, яку можна виділити із соціокультурної й комунікативної ситуації та яка ґрунтується
на загальних знаннях про світ мовця й слухача (сюди можна віднести знання про типи ситуацій, функції
та ролі учасників, типові події й взаємодії, цілі комунікативного впливу тощо) [5, c. 50–58].
Одним із найбільш важливих феноменів текстової когеренції, який забезпечує не лише тематичну
цілісність, але й впливає на появу емоційних оцінок / суджень через запропоновану автором призму
світосприйняття, є анафори [11, 18]. Так, анафорична номінація часто містить приховані висновки щодо
референта, наприклад:
 Da stand sie. Die aufregendste Frau, die er je geküsst hätte, und sie war klug, humorvoll und verstand
etwas von Politik.
 Gestern hat Peter mir sein neues Haus gezeigt. Diesen Palast hat er geerbt.
 Harald gab gestern Einweihungsparty. Der Geizhals hatte nicht einmal Sekt hingestellt.
Як бачимо, згаданий у першому реченні референт отримує більш детальну характеристику в
другому. Окрім того, тут стає відома також думка автора (позитивна / негативна) про обʼєкт референції.
Комплексні анафори представляють окремий клас текстових анафор, оскільки вони посилаються на
зміст цілісної структури тексту й підсумовують її, при чому перспектива може бути представлена як від
першої, так і від третьої особи.
Для надання емоційної оцінки поряд з анафорами може використовуватися структуризація тексту,
тобто спосіб подання й послідовність розкриття інформації, наприклад: використані концепти, передній /
задній план, заголовок статті, коментар тощо.
Емоційний потенціал тексту стосується не лише закодованих у ньому емоцій реальних / вигаданих
героїв, але й почуттів реципієнта. Емоціоналізація активує в нього не лише реконструкцію душевного
настрою референтів тексту, але й сприяє появі почуттів у читача. Цей процес регулюється за допомогою
відповідних форм маніфестації. При цьому не обовʼязково йдеться про емоції та почуття дійових осіб,
представлення ситуації через певну призму також може провокувати появу душевних переживань.
Таке представлення інформації, яке має на меті досягнення емоціоналізації, можна знайти наразі
майже у всіх видах мас-медіа. Більшість людей отримує інформацію про новини у світі за посеред-
ництвом телебачення, газет, блогів тощо. Те, про що, як часто і в який спосіб повідомляють засоби
масової інформації, визначає певні акценти для подальшої оцінки відображених подій. Останні
презентуються за допомогою мовних структур таким чином, що одночасно містять імпліцитні
перспективи або вже готові оцінки. Залежно від оформлення тексту / інформації в обʼєкта впливу
виникає такий когнітивний рівень, який відтворює дуже специфічну модель світу. Таке представлення
часто не відповідає обʼєктивності, а отже, і не дотримується заповідь нейтралітету. Чим більший

253
Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки

емоційний вплив на реципієнта, тим більша гарантія отримання його підтримки в майбутньому. Отже,
можна стверджувати, що навмисна авторська емоціоналізація є нічим іншим, як маніпулятивною та
персуасивною стратегією. Остання може бути реалізована в засобах масової інформації завдяки таким
методам:
 посилання на авторитети (die Einstellung der Bundeskanzlerin …, Resolution des UN-
Sicherheitsrats…, Resultate der Abstimmung… usw.);
 посилання на причини (Grund dafür ist …, als Ursache…, Druck der EU… etc.);
 посилання на свідків (Unser Reporter war vor Ort …, die Augenzeugen berichten von …);
 відтворення атмосфери через аналогії (ein Leben wie im Paradies, wie in der Folterkammer);
 поява популярних фігур, улюбленців (die armen Hunde sehen ja furchtbar, die bettelnden Kinder vor
ihren Schaufenstern);
 емоційне виділення (dieser Mord wurde mit besonderer Kaltblütigkeit begangen, eine enorme
menschenverachtende Brutalität);
 контраст (Armut und Reichtum, schwer bewaffneter Terrorist… machtlose Passagiere).
Висновки та перспективи подальшого дослідження. Можна визначити такі основні фактори, що
впливають на емоційне навантаження тексту:
1) насиченість повідомлення лексемами, що передають або ж позначають емоції та почуття;
2) опис ситуації з огляду на перспективу;
3) посилання на вислови відомих людей;
4) тема-рематичний звʼязок;
5) наявність метафор та символічних порівнянь.
Перспективою для подальших розвідок можна вважати роль супровідного ілюстративного
матеріалу, а також емоції під час спілкування в мережі Інтернет, можливості їх інтеграції в текстове
повідомлення, вплив на сприйняття такого тексту реципієнтом.

Джерела та література
1. Апресян Ю. Д. Эмоциональная система. Образ человека по данным языка: попытка системного описания /
Ю. Д. Апресян // Вопросы языкознания. – 1995. – № 1. – С. 37–65.
2. Богин Г. И. Схемы действия читателя при понимании текста / Георгий Исаевич Богин. – Калинин : КГУ,
1989. – 70 с.
3. Гальперин И. Р. Текст как объект лингвистического исследования / И. Р. Гальперин. – [5-е изд., стереотип.]. –
М. : КомКнига, 2007. – 144 с.
4. Дарвин Ч. О выражении эмоций у человека и животных / Ч. Дарвин, П. Экман. – [4-е изд.]. – СПб. : Питер,
2014. – 320 с.
5. Дейк Т. А. ван. Язык. Познание. Коммуникация / Т. А. ван Дейк. – Благовещенск : БГК им. И. А. Бодуэна де
Куртенэ, 2000. – 308 с.
6. Земская Ю. Н. Теория текста / Юлия Николаевна Земская, Ирина Юрьевна Качесова, Людмила
Михайловна Комиссарова [и др.]. – М. : Флинта; Наука, 2010. – 418 с.
7. Манзій А. М. Співвідношення позитивно-оцінної та негативно-оцінної лексики сучасної німецької мови /
А. М. Манзій // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. пр. ; наук. ред. В. В. Левицький. –
Чернівці : Рута, 2006. – Вип. 289 : Германська філологія. – С. 170–177.
8. Серебренников Б. А. К проблеме «язык и мышление» (всегда ли мышление вербально?) / Б. А. Серебрен-
ников // Сравнительное лингвистическое языкознание. – 1977. – № 1. – С. 9–17.
9. Шаховский В. И. Что такое лингвистика эмоций / В. И. Шаховский // Мир лингвистики и коммуникации. –
Тверь, 2008 – № 3 (12) [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://tverlingua.ru/archive/012/
3_shakhovsky.pdf
10. Шаховский В. И. Эмотивный компонент значения и метод его описания / В. И. Шаховский. – Волгоград,
1983. – 91 с.
11. Consten M. Anaphorisch oder deiktisch? Zu einem integrativen Modell domänengebundener Referenz / Manfred
Consten. – Tübingen : Niemeyer, 2013. – 176 S.
12. Dorfmüller-Karpusa K. Text, Kontext Interpretation. Einige Aspekte der theoretischen Forschung / Käthi
Dorfmüller-Karpusa. – Hamburg : Buske Verlag, 1998. – 354 S.
13. Frier W. Die Sprache der Emotionalität in den «Verwirrungen des Zöglings Törless» von Robert Musil / Wolfgang
Frier. – Bonn : Bouvier, 1976. – 337 S.
14. Fries N. Sprache und Emotionen / Norbert Fries. – Bergisch Glagbach : Verlagsgruppe Lübbe, 2000. – 128 S.
15. Kratochvilova I. Kompendum Korpuslinguistik / Iva Kratochvilova, Norbert Richard Wolf. – Heidelberg :
Universitätsverlag Winter GmbH, 2010 – 319 S.
16. Russel S. The Verbal Communication of Emotions : Interdisciplinary Perspektives / S. Russel. – [2. Ed.]. – NY :
Psychology Press, 2014. – 302 p.

254
 РОЗДІЛ ІV. Етнолінгвістика. Лінгвокультурологія. Крос-культурна комунікація. Взаємодія мов... 5, 2016

17. Schmitz U. Sprache in modernen Medien. Einführung in Tatsachen und Theorien, Themen und Thesen. / Ulrich
Schmitz. – Berlin : Schmidt, 2004. – 217 S.
18. Schwarz M. Indirekte Anaphern in Texten. Studien zur domänengebundenen Referenz und Kohärenz im Deutschen /
Monika Schwarz. – Tübingen : Niemeyer, 2000. – 188 S.
19. Voss C. Textgestaltung und Verfahren der Emotionalisierung in der BILD-Zeitung / Cornelia Voss. –
Frankfurt. M. : Peter Lang, 1999. – 130 S.

Манзий Андрей. Кодирование эмоций в текстах (на примере современного немецкого языка). В статье
исследуется актуальная лингвистическая тема – эмоциональный потенциал текстов на материале современного
немецкого языка. Цель и задача статьи – выяснить факторы, влияющие на эмоциональный потенциал текста. Коди-
ровка эмоций и чувств в языке реализуется не только при помощи лексики, так как грамматические и текстовые
структуры, а также просодические средства облегчают анализ, восприятие и, соответственно, интерпретацию
сказанного получателем информации. Поскольку тексты состоят из предложений, а те, в свою очередь, из лекси-
ческих единиц, то на уровне текста можно найти как лексические, так и синтаксические средства кодирования эмо-
ций, связанных между собой когерентной структурой высказывания. При восприятии текста реципиент воссоздает
определенную концептуальную модель, которая базируется на фактах, ситуациях, условиях и оценках представ-
ленных в массиве информации. Таким образом на основании полученной информации он реконструирует концеп-
цию видения мира адресанта. Основные факторы, влияющие на эмоциональную нагрузку текста: насыщенность
лексемами, передающими или обозначающими чувства и эмоции; описание ситуации через необходимую призму,
ссылка на высказывания авторитетных людей, тема-рематическая связь; наличие метафор и символических
сравнений.
Ключевые слова: эмоции, чувства, оценка, концептуальная модель, вербализация.

Manziy Andriy. Encoding of Emotion in Texts (Case Study of the Modern German Language). The article is
devoted to the topical linguistic issue of the emotional potential of texts based on the material of modern German language.
The purpose and the objectives of the article are to find out the factors which influence the emotional potential of a text. The
encoding of emotions and feelings in the language is implemented not only through vocabulary because the grammar, text
structures, and prosodic means facilitate the analysis, perception and interpretation of an expression by a recipient of
information. As texts consist of sentences, which in their turn are comprised of lexical units, so both lexical and syntactic
means for encoding emotions linked within the coherent structure of an expression can be found at the text level. While
perceiving the text, a recipient reproduces a certain conceptual model of the world based on facts, situations, conditions and
estimates presented in an array of information received. Thus on the basis of the information received, he reconstructs the
concept of addresseeʼs world view. The main factors influencing the emotional message of a text are: saturation of a message
with lexemes which convey or indicate the emotions and feelings; description of a situation from the necessary perspective;
references to statements of famous people; topic-comment relation; availability of symbolic metaphors and comparisons.
Key words: emotions, feelings, evaluation, conceptual model, verbalization.

Стаття надійшла до редколегії

30.03.2016 р.

УДК 811.112.2ʼ27ʼ42
Ольга Микуляк1

Етномаркованість прецедентних феноменів у художніх текстах німецькомовної

літератури мігрантів
У статті досліджено прецедентні феномени в мові сучасної німецькомовної літератури мігрантів задля
характеристики різних їх видів, установлення джерельної бази, функцій та ролі в художньому тексті. У роботі
проаналізовано приклади, вибрані з творів німецькомовних письменників-мігрантів Володимира Камінера й
Максима Горскі. Під час дослідження встановлено, що явище прецедентності властиве літературі мігрантів, що дає
можливість авторові чіткіше описати бажану ситуацію чи тему твору, указує на національно-культурні особливості
мовця, його пріоритети, мету розповіді, оскільки ПФ найчастіше виконують функції оцінки, естетичну,
інформативну моделюючу й прагматичну. Джерела походження ПФ – художня література, Біблія, кінематографія,
мультиплікація, історичні події та особи, музика, театр і реклама. У проведеному дослідженні розрізняємо

© Микуляк О., 2016

255