ФРО́НДА, и, ж.

Громадсько-політичний рух проти абсолютизму у Франції середини XVII ст. Йому [Філіппу]
довелось тікати після кривавого приборкання фронди, яка за роки боротьби так і не спромоглась
повалити абсолютизм (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 73)

З 1648 р. почався рух Фронда (озн.рогатка). Фрондувіати – означає порушувати порядок, коритсув.
Зброєю яка заборонена.. Назва пішла від назви зброї якою стріляли по вікнах.

Історики поділяють фронду на 2 періоди:

1) парламентська або стара фронда 164-1649рр. Керівник руху →паризький парламент – це вища
судова палата. ЇЇ завдання: реєструвати королівські укази, бо лише після реєстрації вони мали силу
закону. Парламент відмовився реєструвати указ Мазаріні і висунув умови:

- встановлення податків за згодою парламенту

- ліквідація інституту інпеденнства

- заборона арешту підданих без суду.

Маззаріні це 1-и1 міністр справ. 1649 р. – уряд спробував скасувати полету.

Умирая, Ришелье рекомендовал Людовику XIII в качестве своего преемника кардинала Мазарини.
Карьера Джулио Мазарини начиналась при дворе Римского Папы. Сын мелкого сицилийского
землевладельца, благодаря тонкому уму и недюжинным способностям, успешно продвигался на
дипломатическом поприще. Будучи легатом во Франции, он обратил на себя внимание Ришелье
и, по его приглашению, в 1639 г. перешел на французскую службу. Благодаря покровительству
первого министра, он получил в 1641 г. кардинальскую шляпу, хотя и никогда не был
священником.

Д. Мазарини - первый министр Франции (1643-1661 г.г.)Следуя рекомендации Ришелье, Людовик

XIII после его смерти, приблизил к себе Мазарини, которого не только ввел в Королевский совет,
но и сделал крестным отцом наследника престола. 14 мая 1643 г. умер и сам Людовик XIII.
Регентшей при пятилетнем Людовике XIV стала королева-мать Анна Австрийская. Правда, ее
полномочия существенно ограничивались Регентским советом, указ о создании которого
покойный король подписал за две недели до смерти. Председательствовать в Совете должен был
Гастон Орлеанский, а в его отсутствие – принц Конде и кардинал Мазарини. Однако уже 18 мая
Парижский парламент по просьбе королевы кассировал завещание монарха, и регентша обрела
всю полноту власти. В тот же день она назначила первым министром кардинала Мазарини.
Впрочем, за этот успех ей пришлось заплатить дорогую цену: парламенты, чье влияние на
государственные дела кардинал Ришелье сумел существенно ослабить, теперь вновь обрели
былой политический вес и высокую степень независимости от центральной власти.

Мазарини проводил ту же политику, что и Ришелье, хотя и другими методами. В 1643 г. он

решительно пресек попытку нового аристократического заговора, отправив герцога Бофора, сына
Цезаря Вандомского в Венсенский замок, а герцогиню Шеврез – в ссылку. Во внешней политике
Мазарини столь же последовательно, как Ришелье, продолжал войну против Габсбургов

Паризький парламент, лічильна комісія, вищі органи обєдналися і проч свої засідання влітку
1648. Паризький парламент заявив претензії на вищу владу: законодавчу і викнавчу.. Прагнули
провести реформу державного правлыння.Вони розробили проект «27 статей»
Мазарыны вирішив відкрити наступ проти парламенту і 26 серпня було заарештовано лідерів
опозиції – Пєр Русиль. 22 жовтня коррлева підписала всі 27 статей

6 січня 1649 р. королівський двір втік у Сен-жермен, парламент не погодився виїхати з Парижу –
тому почалась війна.

Принц Конті на боці парламенту, а його брат Конде - з Мазаріні. Квітень 1649р. – підписано
мирну угоду між парламентом і Мазаріні.

2. молода фронда 16501653рр. рух маєтних верств проти Мазаріні і франц. Абсолютизму. Фронда
почалась після арешту Конте і Канді в 1650р. Невдовзі корлева була змушена їх звільнити. Базою
принца Кнде стало м.Бордо.

Влітку 1652р. Людовік 14 заявив що буде сам управляти країною

Фронду було ліквідовано в серпні 1653р. Наслідок: зміцнення королівської влади.

Генріх 4
Прийшовши до влади, король Генріх 4 зумів припинити ворожнечу та вивести Францію з
післявоєнного хаосу. За Генріха ІV зміцнів абсолютизм після війн. Зумів підібрати собі розумних і
енергійних міністрів – Сюллі, Лафемма. Головним вони вважали землеробство.
Був упорядкований збір податків, осушувались болота, заохочувалось вирощування нових
культур – кукурудзи, буряків. Селяни були звільнені від боргів, що нагромадились за час воєн.
Заборонено було продавати знаряддя праці і худобу за борги. Уряд заохочував виробництво
шовку – садились тутові дерева. Були створені державні мануфактури, яким надавались субсидії –
по виробництву шовку й оксамиту, гобеленів і сап‘яну, шкіри й меблів, мережива,
прикрас. З‘явились привілейовані мануфактури. Проводилась політика протекціонізму. Висока
якість і художні цінності виробів гарантували їм збут за межами країни. Покращені були дороги,
налагоджена пошта. 1593-1595рр. «Рух кроканів» (гризунів), тому що збирачами називали
збирачів податків. Це повстання було придушене.

- було заборонено сеньйорам обкладати селян податками

- знижено податок-талья, що посприяло вищій продуктивності.

У 1599 р. був запроваджений митний тариф, а у 1601 р. була створена торгова компанія під

керівництвом Лафемма. У 1604 р. була заснована Ост-Індська компанія за взірцем англійської.
Почалась колонізація Канади. У 1604р він запровадив щорічний податок «Полета», який закріпив
спадковість посад чиновників. Цей податок приносив в держ казну 1 міл. Ліврів.

Зовнішня політика Генріха ІУ була спрямована проти іспанських і австрійських Габсбургів.Його

союзниками були протестанські князі Німеччини. Генріх ІУ проектував створення в Європі
антигабсбургської коаліції у складі Франції, Англії, Голландії, князів Німеччини і Скандинавських
країн та Швейцарії. Але в розпал підготовки до війни у  1610 р. Генріх ІУ був убитий одним із
войовничих католиків Равальяком. Це був 10-й замах, підтриманий Іспанією.

На Генріха 4 було 10 нападів, а на 11 був вбитий. В історію ввійшо як добрий король. Став творцем
ідеї релігійної толерантності. Історики вважають, що його політика була спрямована на зміцнення
абсолютної влади в Франції

Рішильє
Після смерті Генріха ІV престол перейшов до його 9-річного сина Людовика ХІІІ. Регентом стала
мати Марія Медічі. Скориставшись слабістю уряду, вельможі виступили проти королівської влади.
В королівську раду був запрошений єпископ Рішельє. З 1624 р. Рішельє був першим міністром
Людовика ХІІІ – фактично керівником.

Кардинал Ришельє зміцнив абсолютизм. Основні напрямки його діяльності

передбачали: 1) позбавлення гугенотів політичного впливу; 2) боротьбу з опозиційно
налаштованою знаттю; 3) зміцнення королівської влади. Він прагнув створити могутню
централізовану державу, в якій король мав би необмежену владу над усіма своїми підданими,
зокрема й дворянами. Рішельє почав наступ на гугенотську державу і її опорний пункт на заході –
Ла-Рошель, який одержував допомогу з Англії. Ла-Рошель було взято в 1628 р. У 1629 р. Рішельє
видав “Едикт милості”. За гугенотами залишалась свобода віросповідання, але воєнні і політичні
привілеї були ліквідовані.

Щоб послабити самостійність місцевої влади, був зміцнений інститут інтендантів у провінціях.

Францію було розділено на 31 округ. На чолі кожного інтендант.Ці посади не передавались у
спадок і не купувались. Ними ставали освічені люди незнатного походження, які контролювали
діяльність органів влади і втручались у всі сфери життя в провінціях. Королівська рада втратила
значення. Влада зосередилась у Ришельє. При Рішельє почала заселятись Канада, відбувалась
торгова експансія на Антільські острови.

Із приходом Рішельє до влади відбулися серйозні зміни у зовнішній політиці Франції. Кардинал
відстоював ідею «європейської рівноваги» і виступав проти прагнення Габсбургів головувати в
Європі. Завдяки дипломатичному, а згодом і військовому втручанню Франції Тридцятилітня війна
(1618-1648) закінчилася повним крахом Австрії та Іспанії. Франція приєднала до своїх володінь
Лотарингію, Ельзас та інші землі, її вплив на міжнародній арені надзвичайно зріс.

Рішельє у 1635 р. він заснував знамениту Французьку академію, всіляко підтримував

письменників, художників і вчених. За сприяння Рішельє почала виходити перша французька
газета, яку міністр використовував для пропаганди своєї політики.