ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 3

Методы детерминированного факторного анализа

1. Метод цепных подстановок

2. Метод абсолютных разниц
3. Метод относительных разниц

1. Метод цепных подстановок

Метод цепных подстановок заключается в определении ряда
промежуточных значений результативного показателя путем
последовательной замены базисных значений факторов на отчетные. Данный
способ основан на элиминировании. Элиминировать – значит устранить,
исключить воздействие всех факторов на величину результативного
показателя, кроме одного.
Предполагается, что все факторы изменяются независимо друг от
друга, т.е. сначала изменяется один фактор, а все остальные остаются без
изменения, потом изменяются два при неизменности остальных и т.д. В
общем виде применение способа цепных постановок можно описать
следующим образом:

y0=a0×b0×c0;

ya=a1×b0×c0;

yb=a1×b1×c0;

yc=a1×b1×c1.

где a0, b0, c0 - базисные значения факторов, оказывающих влияние на

обобщающий показатель у;
a1 , b1, c1 - фактические значения факторов;
ya, yb, - промежуточные изменения результирующего показателя,
связанного с изменением факторов а, b соответственно.

Общее изменение у = у1–у0 складывается из суммы изменений

результирующего показателя за счет изменения каждого фактора при
фиксированных значениях остальных факторов:

Δy=∑ Δy( a,b,c)=Δy a +Δу в +Δу с ;

Δу а= у а− у в ;Δу в= у в −у с ;Δу с =у с− у в .
 Рассмотрим пример. Исходные данные для факторного анализа
сведены в таблицу 3.1. На основе этих данных проведем описанным выше
способом анализ влияния на объем товарной продукции количества
работников и их выработки.

Таблица 3.1

Основные показатели деятельности предприятия

Изменение
Базисные Фактические
Условные абсолют- относи-
Показатели значения значения
обозначения ное тельное
(0) (1)
(± ) (%)
Объем товарной
ТП 2920 3400 +480 116,40
продукции, тыс. грн.
Количество
Ч 20 25 +5 125,00
работников, чел.
Выработка на одного
работающего, тыс. СВ 146 136 -10 93,15
грн.

Зависимость объема товарной продукции от данных факторов можно

описать с помощью мультипликативной модели:

ТП=Ч ×СВ

ТП 0 =Ч 0 ×СВ0 =20×146=2920
тыс. грн.

Тогда влияние изменения величины количества работников на

обобщающий показатель можно рассчитать по формуле:

ТП ч =Ч 1 ×СВ0 =25×146=3560
тыс. грн.
ΔТ ч =ТП ч−ТП0=3650−2920=730
тыс. грн.
Далее определим влияние изменения выработки работников на
обобщающий показатель:

ТП 1 =Ч 1 ×СВ1 =25×136=3400
тыс. грн.

ΔТПСВ =ТП1 −ТП Ч =3400−3650=−250

тыс. грн.

Находим общее влияние на результирующий показатель изменения

факторов:
 Δ ТП=ΔТПЧ + ΔТП СВ =730-250=480
тыс. грн.

Таким образом, на увеличение объема товарной продукции на 730 тыс.

грн. положительное влияние оказало изменение на 5 человек численности
работников. Отрицательное влияние оказало снижение выработки на 10 тыс.
грн., что вызвало снижение объема на 250 тыс. грн. Суммарное влияние двух
факторов привело к увеличению объема продукции на 480 тыс. грн.
Преимущества данного способа: универсальность применения,
простота расчетов. Существуют определенные правила, определяющие
последовательность подстановки:
- при наличии в факторной модели количественных и качественных
показателей в первую очередь рассматривается изменение количественных
факторов;
- если модель представлена несколькими количественными и
качественными показателями, то в первую очередь определяется влияние
факторов первого порядка, затем второго и т.д.
Под количественными факторами при анализе понимают такие,
которые выражают количественную определенность явлений и могут быть
получены путем непосредственного учета (количество рабочих, станков,
сырья и т.д.).
Качественные факторы определяют внутренние качества, признаки и
особенности изучаемых явлений (производительность труда, качество
продукции, средняя продолжительность рабочего дня и т.д.).

2. Метод абсолютных разниц

Метод абсолютных разниц является модификацией способа цепной
подстановки. Изменение результативного показателя за счет каждого
фактора определяется как произведение абсолютного прироста исследуемого
фактора на базисную величину факторов, которые находятся справа от него и
отчетную величину факторов, расположенных слева от него в модели.

y0 = a0 · b0 · c0;
Δya = Δa · b0 · c0;
Δyb = a1 · Δb · c0;
Δус = a1· b1 · Δс;
y1 = a1· b1 · c1;
Δу = Δya + Δyb + Δус.
 3. Метод относительных разниц
Метод относительных разниц также является одной из модификацией
способа цепной подстановки. Применяется для измерения влияния факторов
на прирост результативного показателя в мультипликативных моделях. Он
используется в случаях, когда исходные данные содержат определенные
ранее относительные отклонения факторных показателей в процентах.
Для мультипликативных моделей типа у = а × в × с методика анализа
следующая:
1. Находят относительное отклонение каждого факторного показателя:
Δа% = ×100%;

Δв% = ×100%;

Δс% = ×100%;

2. Определяют отклонение результативного показателя у за счет

каждого фактора:
Δya = ;

Δyв = ;

Δyс = ;

3. Определяем общее изменение результативного фактора

Δу=Δуа +Δу b +Δу с .

Пример. Воспользовавшись данными табл. 3.1 провести анализ

методом относительных разниц. Относительные отклонения
рассматриваемых факторов составят:
Ч ф −Ч пл 25−20
ΔЧ= ×100= ×100=25% ;
Ч пл 20

СВф−СВ пл 136−146
×100= ×100=-6,85%;
ΔСВ = СВпл 146
 Рассчитаем влияние на объем товарной продукции каждого фактора:

2920×25
Δ ТП ч= =730
100 тыс. грн.

(2920+730 )×(−6,85 )
Δ ТПΔ СВ= =−250
100 тыс. грн.
Общее изменение товарной продукции:

Δ ТП=ΔТПΔч + ΔТП ΔСВ=730−250=480

тыс. грн.
Результаты расчетов такие же, как и при использовании предыдущего
метода.

Порядок проведення аналізу використання основних фондів готельного

господарства: об’єкти аналізу; аналітичні процедури; методика аналізу.
 Основні фонди готельного господарства складають головний зміст її
матеріально-технічної бази. Поняття матеріально-технічної бази значно
ширше, ніж її основні фонди тому, що готельне господарство користується
частиною засобів праці й обладнання інших галузей господарювання. До
матеріально-технічної бази належить також господарський інвентар,
малоцінні та предмети, що швидко спрацьовуються, що застосовуються у
виробничо-експлуатаційному процесі в якості засобів праці, але
враховуються в складі обігових фондів. Цей елемент матеріально-технічної
бази готельного господарства становить близько 10 відсотків від її основних
фондів. Таким чином, поняття «матеріально-технічна база» та «основні
фонди» хоча й характеризуються загальним економічним змістом, але не є
ідентичними.
Основними фондами готелів є та частина засобів праці, що
багаторазово бере участь у виробничо-експлуатаційному процесі, повністю
чи частково зберігає свою натуральну форму, переносить свою вартість на
послуги частинами в міру спрацювання й відшкодовує свою вартість у міру
реалізації послуг.
Відповідно до типової класифікації основні фонди за ознакою участі у
виробничо-експлуатаційному процесі поділяються на дві економічні групи:
виробничі та невиробничі основні фонди. До виробничих основних фондів
належать засоби праці, що функціонують у виробничо-експлуатаційному
процесі, створюють матеріальні умови для надання готельних послуг. До
невиробничих основних фондів належать: житловий фонд, будівлі
культурно-побутових установ, навчальних закладів та ін.
У залежності від призначення та натурально-речових ознак основні
фонди поділяються на види: будівлі, споруди, передавальні пристрої,
машини та механізми, обладнання, автотранспортні засоби, меблі та інвентар
вартістю одиниці понад 15 мінімальних заробітних плат і з терміном служби
понад рік.
 Будівлі та споруди мають найбільшу питому вагу в складі основних
фондів готельного господарства. Будівлі поділяються на основні та
допоміжні. Основними будівлями вважаються готелі в комплексі та окремо
розташовані, ресторани, спортивні комплекси з басейном, кінотеатри та ін.
До допоміжних будівель належать котельні, пральні, склади, овочесховища,
гаражі та інші окремо розташовані будівлі, що знаходяться на балансі
готельного підприємства.
До споруд у готельних підприємствах та в їх допоміжних
господарствах належать: водопідйомні станції, артезіанські свердловини
прісної та мінеральної води; резервуари для мазуту, бензину та
змащувальних матеріалів; басейни, включаючи їх фундамент, підігрівальний
пристрій та арматуру; берег озміцнювальні споруди, підпірні стіни, фонтани,
каналізаційні споруди та інші комунальні споруди; спортивні майданчики,
тенісні корти, веслувальні, човнові станції, атракціони, стежки паркові,
пам'ятки, скульптури, огорожі тощо; шляхи з усіма допоміжними пристроями
та дорожніми знаками.
До передавальних пристроїв належать: передавачі електричної та
теплової енергії, механічної енергії від двигунів до працюючих машин,
трансмісії, трубопроводи та ін.
До передавальних пристроїв належать також трубопроводи для
опалення, водопостачання, каналізації готельних та інших корпусів;
телефонні мережі, радіо, мережі зовнішнього освітлення території.
Машини та обладнання. Це силові машини та обладнання до них,
генератори, що виробляють теплову й електричну енергію; газові генератори,
парові котли, електродвигуни; обладнання комунального господарства,
пральних, телефонного зв'язку, пожежне обладнання та ін.
До основних фондів готелів належать меблі та інвентар вартістю понад
15 мінімальних заробітних плат і терміном служби понад 1 рік, а також
побутові прилади та машини високої продуктивності (пилососи,
кондиціонери та ін.); предмети господарського та культурного призначення:
килими, картини, телевізори, холодильники, піаніно, магнітофони тощо.
Крім того, основні фонди поділяються на пасивні й активні. Пасивна
частина основних фондів - готельні корпуси та споруди, активна - житлові
номери з меблями та іншими предметами господарського та культурного
призначення. Переважна частина основних фондів припадає на будівлі та
споруди, тобто пасивні, що стримує підвищення культури та якості
обслуговування туристів.
Показники ефективності використання основних фондів та капітальних
вкладень. Необхідною умовою правильного використання основних фондів
готельного господарства є підвищення економічного ефекту від їх
експлуатації. Покращення використання основних фондів сприяє збільшенню
кількості послуг, скороченню часу в процесі прийому туристів і надання
інформаційних послуг, зниженню їх собівартості та зростанню прибутку, а
також забезпечує економію капітальних вкладень.
Ефективність використання основних фондів готельного господарства
визначається за допомогою системи показників. Враховуючи неоднорідність
основних фондів, можна виділити наступні показники:
 узагальнюючі, що характеризують ефективність використання
всієї сукупності основних фондів;
 часткові, що характеризують ефективність використання окремих
груп основних фондів (будівель і споруд, машин та обладнання тощо).
До узагальнюючих показників ефективності використання основних
фондів належать показники фондовіддачі, фондоємності, рівня
рентабельності.
Фондовіддача та фондоємність є найбільш узагальнюючими
показниками оцінки ефективності використання основних фондів як у цілому
в готельному господарстві, так і в окремих його підрозділах. Фондовіддача
визначається шляхом ділення річного обсягу послуг, що надає готель (у
грошовому чи натуральному вираженні) на середньорічну вартість основних
фондів, показуючи тим самим обсяг послуг на гривню основних фондів.

U
FO =
OS ,(1.2)

деU – вартість надання послуг (у грн.) або кількість місце-днів;

ОS – середньорічна вартість основних фондів, грн.
Зростання фондовіддачі свідчить про інтенсифікацію розвитку
готельного господарства за рахунок введення удосконаленішого обладнання,
нових форм організації праці, раціонального використання основних фондів.
Важливим аналітичним показником є фондоємність, що визначається
як величина, обернена фондовіддачі та характеризує вартість середньорічних
основних фондів, що припадають на гривню обсягу реалізованих послуг.
Фондоємність може бути доповненою таким показником як
фондоозброєність, що характеризується вартістю основних фондів у
розрахунку на одного працівника. Важливою умовою підвищення
ефективності використання основних фондів є перевищення темпів зростання
обсягу послуг, що надаються на одного працівника, над темпами зростання
фондоозброєності.
Рівень рентабельності основних фондів характеризує суму прибутку,
що припадає на одиницю вартості основних фондів і визначається
відношенням балансового прибутку за рік до середньорічної вартості
основних фондів.
На величину та динаміку узагальнюючих показників ефективності
використання основних фондів готельного господарства можуть впливати
фактори, безпосередньо не пов'язані з використанням основних фондів. До
них належать зміни цін, структури послуг та ін. Тому, в процесі аналізу
ефективності використання основних фондів на підприємствах готельного
господарства необхідно забезпечити порівняння початкових показників.
 Показники фондовіддачі та рентабельності основних фондів
характеризують з різних сторін ефективність використання основних фондів.
Для її загальної оцінки доцільно визначити інтегральний показник
використання основних фондів (ІOS):

I OS =√ f × p
(1.3)

деf – фондовіддача основних фондів, грн.;

p – прибуток на одну грн. основних фондів.
Усі вищеперераховані показники залежать від розміру та розряду
готелів, категорії номерів, коефіцієнту пропускної здатності. Тому
порівняльний аналіз слід проводити за однотипними готелями, що дозволить
виявити реальні резерви підвищення ефективності використання основних
фондів. Стан основних фондів готелів характеризується коефіцієнтами зносу,
придатності, вибуття, оновлення. Для визначення коефіцієнту зносу
необхідно спочатку визначити загальну суму амортизаційних відрахувань за
весь період експлуатації основних фондів за формулою:
 PВ ×N a Bt
C n=
100 , (1.4)

деСn – нарахована сума амортизації, грн.;

Рв – первісна вартість основних фондів, грн.;
Na – річна норма амортизаційних відрахувань, %;
Вt – термін експлуатації основних фондів, роки.
Визначивши суму амортизаційних відрахувань, можна визначити
коефіцієнт зносу як відношення суми зносу основних фондів до їх повної
первісної вартості.
Коефіцієнт придатності визначається шляхом ділення первісної
вартості за винятком зносу на первісну вартість або шляхом віднімання з
одиниці коефіцієнту зносу.
Коефіцієнт вибуття визначається відношенням суми вибулих основних
фондів до суми основних фондів на початок року, а коефіцієнт оновлення —
діленням суми нових основних фондів, введених в експлуатацію за рік, на
суму фондів на кінець року.
Незаперечною умовою розвитку готельного господарства є розширене
відтворення основних фондів. Витрати на відтворення основних фондів
здійснюються у формі капітальних вкладень. За рахунок капітальних
вкладень здійснюється будівництво нових і реконструкція діючих будівель,
споруд, придбання та налагодження машин і обладнання, а також проектні та
дослідні роботи й ряд інших витрат, пов'язаних з будівництвом.
Джерелом капітальних вкладень на будівництво готелів, придбання
машин та обладнання є: амортизаційні відрахування на повне відновлення
(реновацію), частина прибутку, фонд виробничого та соціального розвитку
підприємства, надплановий прибуток, довгострокові кредити банку,
вітчизняні та зарубіжні інвестиції.
Економічна ефективність використання капітальних вкладень у
готельному господарстві залежить від багатьох чинників: якості та термінів
проектування, покращення структури капітальних вкладень, концентрації
капітальних вкладень і скорочення обсягу незакінченого будівництва,
зниження кошторисної вартості та покращення якості будівництва, а також
використання нововведених основних фондів та ін.
Економічна ефективність капітальних вкладень визначається на всіх
стадіях розробки перспективних і річних планів капітального будівництва.
На рівні готельних підприємств загальна ефективність капітальних вкладень
визначається за формулою:

П
E=
К , (1.5)

деП – прибуток за період, що планується;

К – капітальні вкладення за даний період.
Найбільш показовим є термін окупності капітальних вкладень (Т). Він
характеризує час, впродовж якого витрати на будівництво відшкодовуються
у вигляді прибутку й визначається за формулою.

I
T=
E
(1.6)

Для визначення доцільності запланованих напрямів капітальних

вкладень визначений коефіцієнт співставляється з нормативним показником і
з показниками аналогічних передових діючих готельних підприємств. Раніше
затверджені нормативні коефіцієнти загальної економічної ефективності
(0,12) та терміни окупності (8 років) потребують підвищення їх наукового
обґрунтування та тіснішого ув’язання зі специфікою капітального
будівництва в готельному господарстві. Сьогоденна практика покзує, що
середній строк окупності готелів у Європі складає 6-7 років. В умовах
ринкової економіки, що посилює кредитну форму капітальних вкладень,
значення показника загальної економічної ефективності зростає тому, що
зобов’язання щодо повернення позичених коштів мають бути
обґрунтованими розрахунками термінів їх окупності.
ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ. Розв’яжіть задачу:
Проведіть аналіз зміни в структурі використання номерного фонду готельно-
ресторанного комплексу ТОВ “Кодацький Кош” та визначити її вплив
на загальну собівартість реалізованих послуг

Собівартість
Обсяг номерного
Категорія номерного обслуговування
фонду, од.
фонду номерної одиниці, грн.
план факт план факт
Напівлюкс з терасою 4 4 404 420
Делюкс двомісний з
1 ліжком і балконом

4 3 312 340
Номер Делюкс з ліжком
розміром «King-size» 2 2 372 410
Номер Делюкс 2 1 312 340
Стандарт двомісний 12 8 293 312
Економ 8 8 165 204
РАЗОМ 32 26 1858 2026

Аналізуючи зміни в структурі використання номерного фонду, робимо

висновок:
фактичний обсяг номерного фонду категорії “Напівлюкс з терасою”
відповідає планованому;
фактичний обсяг номерного фонду категорії “Делюкс двомісний з 1 ліжком і
балконом” менший за планований на 25%;
фактичний обсяг номерного фонду категорії “Делюкс з ліжком розміром
“King-size” відповідає планованому;
фактичний обсяг номерного фонду категорії “Делюкс” менший за
планований на 50%;
фактичний обсяг номерного фонду категорії “Стандарт двомісний” менший
за планований на 33%;
фактичний обсяг номерного фонду категорії “Економ” відповідає
планованому.
Разом, загальний фактичний обсяг номерного фонду готельно-ресторанного
комплексу ТОВ “Кодацький Кош” менший за планований на 18,75%.
Фактична собівартість обслуговування номерної одиниці категорії
“Напівлюкс з терасою” є більшою за плановану на 4%
Фактична собівартість обслуговування номерної одиниці категорії “Делюкс
двомісний з 1 ліжком і балконом” є більшою за плановану на 8,3%
Фактична собівартість обслуговування номерної одиниці категорії “Делюкс з
ліжком розміром “King-size” є більшою за плановану на 9,3%
Фактична собівартість обслуговування номерної одиниці категорії “Делюкс”
є більшою за плановану на 8,3%
Фактична собівартість обслуговування номерної одиниці категорії “Стандарт
двомісний” є більшою за плановану на 6,1%
Фактична собівартість обслуговування номерної одиниці категорії “Економ”
є більшою за плановану на 19,2%
Загальна фактична собівартість обслуговування номерних одиниць усіх
категорій номерного фонду готельно-ресторанного комплексу ТОВ
“Кодацький Кош” більша за планову на 8,3%
Планова собівартість обслуговування номерного фонду:
категорія “Напівлюкс з терасою” – 1616 грн.;
категорія “Делюкс двомісний з 1 ліжком і балконом” – 1248 грн.;
категорія “Делюкс з ліжком розміром “King-size” – 744 грн.;
категорія “Делюкс” – 624 грн.;
категорія “Стандарт двомісний” – 3516 грн.;
категорія “Економ” – 1320 грн.
Загальна планова собівартість усього номерного фонду готельно-
ресторанного комплексу ТОВ “Кодацький Кош” складає 9068 грн.

Фактична собівартість обслуговування номерного фонду:

категорія “Напівлюкс з терасою” – 1680 грн.;
категорія “Делюкс двомісний з 1 ліжком і балконом” – 1020 грн.;
категорія “Делюкс з ліжком розміром “King-size” – 820 грн.;
категорія “Делюкс” – 340 грн.;
категорія “Стандарт двомісний” – 2496 грн.;
категорія “Економ” – 1632 грн.
Загальна фактична собівартість усього номерного фонду готельно-
ресторанного комплексу ТОВ “Кодацький Кош” складає 7988 грн.
Робимо висновок, що загальна фактична собівартість реалізованих послуг є
меншою за планову на 1080 грн, на 12%.