Копйювання та розмийцення материалу на стороныйх сайтах ЗАБОРОНЕНО!!!

Оскар Уайльд (1856—1900)

Життя, щоб бути прекрасним, повинно скичитися невдачею

Сынов земли всегда влекли

Известность и успех,
Но нашумевший больше всех,
Взлетевший выше всех
Висит в петле — и на Земле
Прощен не будет грех.

О. Уайльд

Людина-парадокс..

Дата народження...

Батьки уузонинаы

Дитинсетво..

ОСВИТА............ нии иншеинеиннни,

Подорож! талею та Грещею................ ии 4
Свтське життя. «Модно лише те, що носиш ти сам».......... лилии ини нннтннне 4
Турне мстами США................. иене еиниининнниннни: 6
Подорождо Францй...... озимые ъеньвауниооаь венцы енко зньщеььововкньнковаяя 7
Нодорож Англею`та Трланщеюд иене ВЕ щека 7
Одружения ооо ивенетиае У
Визнания життева Драма: о ии 8
Уайльд-журналКТ............. ии нии ини иииинииниииитииниииитининиинииенинин 8
Фулософия мистецтва за О.Уайльдом.............. линии 8
Прозов! твори ............. инете нлинннни: 9
Уайльд-драматург ............ 4... иеиненииилиннин 10
«Не чае створюс людину, а людина створюс св час»............. лилии
иииииинииииииеинитиннии 10
Фатальне знайомства еареанакая 10
УД ооо орт И
Ув’язнення. «Коли ви не на п'сдесталу, ви шкому не игкав?» (А.Дуглас)........... ли
иииииииииииииииииинииииииинеинннии 12
ЗЫльнення......... ии ини ини ии иаииииииииииеинтиеинлиннин 13
Останн! роки ............ иене ниши 13
[® (5 "ОУ ОА 14
Поховання.. „гг ОБУВИ НИНЕ ИНО неаеани 14
Ижав. факти глаиаииеиа ово ИЬ ИБ ИЫНЬИ ОШ КЕВИНА ВОВЕ Ща ванЬ 15
Нащадки Оскара Уайльда. едино анеареаикея 16
Афоризми: локон О тя 16
Вр прозе 17
Врии........... иене линниииииииниининилинниния 19
Джерела............ лилии нина или шеинитиненинаниеинин 20

Вир://зуИегага.сотЛоа/4оротоза_испи_1и_хаг_1/10_К]аз/о_ца|
а_Бюосгай]а_Чоротоза_исви/19-1-0-842
Копйовання та розмийцення материалу на стороннйх сайтах ЗАБОРОНЕНО!!!

Людина-парадокс

Оскар Уайльд (1856—1900) — Орфей кнця ХГХ столитя. Життя 1

творчсть Оскара Ф1нгела О’Флаерт! Уайльда, вдомого у всьому св1
автора п’ес, опов1дань, критичних есе, чарвних казок, а також роману
«Портрет Дор1ана Грея», завжди була 1 дос! залишаеться проблемою
й викликом. Його строката постать 1 парадоксальн! вислови никого не
залишають байдужим. За життя майже кожен його крок
супроводжувався палкими суперечками. Ван був улюбленим об’ектом
карикатурист!в, навколо його приватного життя точилися плИки.
Прихильники таланту Уайльда проголосили Його «мучеником
Прекрасного», який став жертвою лицемрв-пуритан. Для багатьох
1нших вн назавжди залишився уособленням розбещеност! й
неморальности. Немае н!чого неспод1ваного в тому, що сам Уайльд —
людина 1 письменник — з часом перетворився на справжнього
персонажа: про нього зн1маються флльми, ставляться п’еси, його
б1ографтю покладено в основу таких лтературних творив, як «Король
життя» Я. Парандовського, «Боягуз вбивае пошлунком» Р. Перс! 1
«Заповт Оскара Уайльда» П. Акройда, на Його постать 1 художн!й досвд посилаються
сучасн! англо-
американськ! критики, розробляючи сво1 ллтературознавч! теорй.

«Драма мое? дол, — якось висловився про себе Оскар Уайльд, — полягае в тому, що я
вклав увесь сви геи
в життя, а в мо? лтературнЕ твори — лише талант». Його життя насправд! могло би
стати блискучим,
бо для цього в нього були вс1 шдстави: заможн! й осв!чен! батьки, обдаровансть р!
зномаштними
здбностями, як! вн мав змогу розвинути в найкращих навчальних закладах того часу.

Дата народження

О.Уайльд народився 16 жовтня 1854 року в Дублнт, столиц! Грландй, в 1нтелтентн!й

1рландсьюий родин1.
Парадоксальним став той факт, що донин! в р!зних англИських виданнях сшеснували дв1
дати
народження Уайльда: 1854 1 1856 рик.

Охрестили його 1м’ям Оскар Ф1нгал О’Флаерт! У1лле Уайльд. Оскар 1 Ф!нгал — героТ
вдомих
макферсоввських «Поем Осслана» Смпливий король Фунгал — батько легендарного вотна 1
«барда
минулих часов» Осслана, а «повелитель мечей» Оскар — його син, тобто онук Фтнгала.
Ось чому мати
обрала 13 Осслана своему синов! 1м’я. Воно надано про славу предки!в 1 начебто
пророчило йому долю
поета.

Батьки

Батько, сер В:льям Уайльд, був вдомим лкарем, фажмвцем хтрургй ока 1 вуха, як! за
сво! медичн!
заслуги отримав титул лорда. Вин був людиною неординарною: займався поллтикою та
1стор1ею, видавав
науковий журнал, заснував лжарню для б1дних, писав про Св!фта 1 Беранже;
захоплювався етнограф!ею,
археолопею, вивчав 1рландський фольклор. Енерииний 1 невтомний сер Уайльд не
цурався життевих
радопив, любив улаштовувати гучн! бенкети, багато подорожував.

За усшхи в медицин! Вальям Уайльд отримав титул баронета. Помж його пашентв були
особи
королвсько! кров1. Свого сина сер Влльям Уайльд назвав Оскаром, осюльки таке 1м'я
мав його колишей
пащент — король Швеци.

Активна життева позицщя старшого Вильяма Уайльда була чужа каб]нетнй статищ, у
зв’язку з чим вн
постино здйснював етнограф?чн! експедицй краною, збираючи стародавн! легенди,
притч, народн!
шсн! та обряди, залишаючи де-не-де жив! шдтвердження свого захоплення давн!ми
традишями. Щойно
вк сина дозволив подорожувати, сер Влльям незмнно брав його 13 собою, прилучаючи до
розумння
красот 1 щедрот радного краю, навчав любити батьквщину й народ, який дав св1тов!
чимало великих 1
знаменитих сшввтчизнию.

Вир://зуИегага.сотЛоа/4оротоза_испи_1и_хаг_1/10_К]аз/
о_цаЙа_Босга ]а_Чоротоза_исви/19-1-0-842
Копйювання та розмийцення материалу на стороныйх сайтах ЗАБОРОНЕНО!!!

Мати, Джейн Франциска ЕлджЬ ж!нка романтична й екстравагантна, яка обожнювала

вишукан!
прикраси. Свое дмвоче празвище вона вважала викривленою формою вд «Али”ер» 1
зачисляла Данте до
свох предки.

Вона була добре знаною письменницею (шдписувалась псевдонмом "Сперанца" — Над1я) 1

перекладачкою, знала латинь, грецьку, деюлька европейських мов, збирала 1рландський
фольклор;
виступала за жноче р1вноправ`я, захоплювалася 1деями визволення [рландИ, була
членом руху "Молода
Грландия". У сво!х вршах вона прославила доблесть 1рландцав 1 час 1х легендарних
подвипв.

Сый лтературний дар Уайльд успадкував не лише в1д матер!: вона була внучатою
племчницею прозайка
Чарльза Роберта Метьюрина, автора знаменитого "Мельмота-скитальця". Невипадково
сво! останн! роки
Уайльд проживе шд вигаданим 1м'ям Себастьян Мельмот.

Уайльди славилися бенкетами на честь европейських знаменитостей, поетичними

вечорами та розкутою
як для тих час1в повед1нкою.

На прийомах, що 1х влаштовувала лед1 Уайльд, можна було зустр!ти найстрокатппу

публку — медик,
офщерлв, представникв богеми, полтик!в. Висока, ставна, вбрана в чорне (з приводу
сумних под!й), або
в бле (з нагоди свят 1 перемог 'рландських патр1отв), колишня войовнича д1ва
задавала тон сво!м
знаменитим вечорам. Юний Оскар обожнював мат!р. Саме в1д не! успадкував в1н
непереборне бажання
постино перебувати в центр! уваги. Лед! Уайльд була не менш високо! думки про
Оскара — визнаючи
кмитливтсть 1 розум старшого сина, вона, однак, покладала найсмливши надй на
молодшого: «У1лл
гарний 1 на радксть розумний, але Оскар — о, з нього вийде щось божественне».

Дитинство

Дитинство в майбутнього письменника було щкавим:

. шзнавальн! подорож! з батьком по [рланди,

* бурхлив! з1брання шанувальникв словесност! в популярному литературному салон!

його матер.
*Листи матер! Оскара були пересипан1 перлинками парадоксального гумору (тож,
мабуть, славнозв!сна
парадоксальнтсть Уайльда успадкована генетично).

*«Оскаре, любе мое дитятко, не рви одягу. Адже порваний одяг ще не е ознакою
ген1альност!».
Виховувався майбутнй письменник здеб]льшого шд материнським впливом 13 дитинства
привчався
жити у свт! поетичних образ!в 1 замилування красою. Культ краси, що панував у
батьюмвському дому,
вплинув на формування св!тогляду майбутнього письменника 1 назавжди визначили
пристрасть його до
високого сусшльства, до дорогих ресторанив 1 нових нарядив.

Уже тод1 Оскар Уайльд був переконаний, що оточувати себе красою — едине гдне людини
заняття.

Осв!та

«Любов до себе — початок роману, який тривае все життя»

У 1864 р. Оскара в1ддали до корол1всько? школи Портора в м. Енн!сюлленй, де в!н

навчався до 1871 р.
В!н вир1знявся серед 1нших вихованщ!в одягом та 1деальною зач1скою. Завжди веселий,
розумний, умв
прекрасно розповдати. У шюльн! роки читав в орипнал! трагедий Есхла 1 з дитинства
привчався 1снувати
у сви! поетичних образ!в, поваги до краси, створено! людиною.

У 1871 р. Оскар отримав найвищу в1дзнаку на випускних екзаменах в школ! Портора 1

право вступити до
дублиського Труни\-коледжу стипендиатом.

(1871-1874) Коледж Свято! Королеви Елизавети та неподёльно! Трищ! бля Дублшу

(Тринй1 Коледж)
— один з найстарипих та найпрестижнипих навчальних заклад1в в Прланди. Входить до
складу
Дублинського унверситету.

Не змнилася його поведтнка 1 в коледж! Трнит, де провчився три роки. Стриманий,

вишуканий у
манерах, вн не мав друз!в, а ыльн! дн! намагався проводити дома, насолоджуючись
великосвтським
сусшльством. Навчаючись у коледж!, хлопчик зневажливо ставився до улюбленот гри
однойтюв —
футболу, а у святков! дн! носив високий цилиндр на свойх двочих кучерях, що також
викликало
непорозум!ння з однокласниками. Оскар вир1знявся серед 1нших, 1 йому цього не могли
пробачити. Якось
увечер!, коли хлопець урочистою ходою проходив повз натовп однокласник, вони
накинулися на нього,
зв’язали руки 1 ноги й витягли на високий пагорб. Але вже тод! Оскар був готовий з
1рон1чною усмипкою

Вир://зуиИегага.сотЛоа/4оротоза_испи_1и_хаг_1/10_К]аз/о_ца|
а_Босга ]а_Чоротоза_исви/19-1-0-842
Копйювання та розмийцення материалу на стороныйх сайтах ЗАБОРОНЕНО!!!

зустр!ти «кам1ння, кинуте натовпом». Забруднений, подряпаний до крови, в1н прийняв

позу захопленого
глядача 1 промовив: «Який зв10си, з пагорба, чудовий краевид!».

Уайльд змалку прагнув до вишуканого стилю в усьому. «Добре зав 'язана краватка —
перший у
житт! серйозний крок»— це пльки один 13 численних його афоризм!в
За три роки навчання в коледж! О.Уайльд отримав багато приз на конкурсах твор!в з
антично!
ллтератури. Майбутний письменник отримав стипендию фонду заохочення наукових
дослджень 1 золоту
медаль 1м. Дж. Берклуза кращу роботу з давньогрецько! комед1ографи.
Оксфорд
Перед Уайльдом в1дчинилися двер! Оксфорда (1874) — юнак отримав р1чну стипендю в
Окефордському
коледж! св. Магдалини в розм1р1 95 фунт!в стерлинпв.
1875—1878 рр. Уайльд навчався в Оксфордському унверситетт, який став для нього
школою мистецтва.
Оскар був У захват!. Старовинний Оксфорд, овляний духом Середньов!ччя, здавався
йому раем.
Привабливий, дотепний, завжди в доброму гумор!, Уайльд швидко завоював прихильн1сть
товарипив.
Його помешкання в коледж! Св. Магдалини стало улюбленим м!сцем студентського
дозылля — юнаки
збиралися тут, щоб за пуншем, коньяком 1 сигарами послухати парадокси 1 см!лив1
теорй Оскара.
В унверситет! перейнявся 1деями популярних професорив, видатних 1сторикв 1
теоретик!в мистецтва
Джона Рескта, котрий осшвував у сво!х промовах культуру середньовгччя й попередник!
в Рафаеля, та
Волтера Пейтера (мистецтво надихаеться самим мистецтвом 1 що 1снуе воно лише для
себе, йому не
потр1бн1 1нш! обтрунтування), прихильника 1талйського Ренесансу. Ц: дв! особистост!
сприяли
формуванню естетичних смак!в 1 погляд1в Уайльда. Але невдовз! мистецька думка
Уайльда звернула в
1ниий бк. 3 естетики сво1х попередник!в 1 вчителв в!н добре засвойв положення про
те, що мудреть
досягаеться лише через досвд. У його тлумаченн! ця теза набула такого вигляду: «Те,
що дйсно треба
знати, не розтлумачить шхто». Тому на лекцй хлопець не приходить, вважаючи за краще
читати
давньогрецьких письменникв в орипнал:.

Подорож талею та Грещею

Для Уайльда-студента, яюй захоплювався лтературою 1 мистецтвом Грецй та Риму,

пам'ятними
виявилися дв! його по!здки. 1875 року в1н прибув до [талй, де вде1дав Млан, Турн,
Флоренцию, Верону,
Венецию, Равенну, Рим... По смерт! батька (1876 р.) Уайльд разом 13 професором
Мехаффт, президентом
Академй наук Прландй, зйснив подорож до Греци. Вони не оминули там жодного музею,
жодно!
1сторично1 пам'ятки.

Майбутшй письменник 1 естет був присутн!м на археологичних розкопках 1 бачив, як

робйтники знаходили
шедеври давньогрецького мистецтва, як! пот!м потрапили до колекщй найкращих музе!в
свту.

Останый рк навчання в Оксфорд! принес Оскару перший значний мтературний усшх —

премйо
Ньюд!гейта за поему «Равена». Майбутй письменник уперше в1дчув смак слави. В1н не
пов’язував
свое майбутне з унверситетом. Розпов1дають, що шд час одн!е! студентсько! вечрки
Оскар, нби мж
1ншим, передбачив свою долю: «Господь знае, що я не буду деканом поважного
Оксфорда. Я стану
поетом, письменником, драматургом. Я так чи макше буду знаменитим...» Отож,
блискуче склавши
випускний екзамен, в1н оселився в Лондон:.

Св/тське життя. «Модно лише те, що носиш ти сам»

Навчання завершено, настав час приймати головне життеве ришення: «Що робити?» Звсно
ж, вн
писатиме. Як 1 про що — нараз! не в1домо. Та в1н був переконаний в одному — це мае
бути гарно, розумно
й поетично. Для здйснення задуманого йому був потр!бен Лондон, тим паче мати
кликала до себе: через
серйозн! с1мейн! неприемност! И також довелося перйхати до столиц. Рач у т!м, що в!
рний соб1 батько
спокусив чергову пащентку, яка виявилася дуже практичною двицею 1 на в1дмову сера
В!льяма Й
утримувати вдпов!ла офшщийною заявою в суд про згвалтування. Це погубило його — в1н
змушений був
залишити роботу, громадськ! обов’язки, став пити й 1876 року помер.

«Блде, безкровне обличчя, широк! вилиц!. 3-щд важких пов!к дивилися темно-с1р! оч1,
в яких
крилася 1рония. Довге хвилясте волосся повльно спадало на мщнй, яку вантажника,
плеч!». У натовш вн

4
Вир://зуИегаига.сотЛоа/4оротоза_испи_1и_хаг_1/10_К]аз/о_цаЙа_Босга
а_Чоротоза_исви/19-1-0-842
Коппювання та розмйцення материалу на стороныйх сайтах ЗАБОРОНЕНО!!!

вир1знявся майже на голову, але привернув би увагу, будучи й звичайного зросту,

адже мав вишуканий
1ндив1дуальний стиль.

Лондон зустр!в юнака холодною зневагою й неврою в його винятков!сть. Потрбно було
доводити
протилежне. Попри досить ыжний вк, Оскар мав певний досвд у щИ справ!. Вйн
облюбував Гайд-парк,
де став з’являтися в суворо визначений час, одягнувшись у дуже екстравагантний
костюм. Ця процедура
повторювалася щодня. Незабаром його пом!тили. День у день убрання ставало дедал!
безглуздииим:
неймов!рних розм1рв краватка, вигадливий берет, яскрав! середньов!чн! панчохи,
атласн1 штани до колн,
а в руках незм1нний величезний кытучий соняшник. В1н наполегливо демонстрував себе
й мовчав. Тут
справд! проявилась справжнсть його натури — прагнення видлятися з натовпу, вражати
незвичайн1стю
зовниинього вигляду. Коротка бархатна куртка з бахромою, зелений галстук, атласи!
бриджи, чорт
панчохи, лаковашт туфль, фталка у бутоньерш, соняшиик або лиия у руш! и масивна
каблучка у форм! жука
скарабея, — все це не в1дпов1дало тогочасн!й моду.

Мантрн! англИц1 спочатку здивувалися, пот!м обурилися, а пот!м зосередилися на

дивыйй постатт.
Хто в1н? На клоуна не схожий, на божев1льного також, а може, вн ниллет чи
революцюнер? Коли Оскар
заговорив, то з’ясувалося, що в!н «учитель естетики». Вс1 учасники парково! тусовки
буквально он1мйли.
[х можна було зрозум!и: вктор!анський консерватизм не здатний був роз!братися в
новому феномен:.
Проте Уайльд досяг основного — привернув до себе шкову увагу та дедал! блльшу
щкавсть. Довершили
справу карикатури на нього з недвозначними тшдписами Й анотащями в найпопулярнииому
журнал!
Англй «Панч».

Антиреклама — найдйовина форма реклами. Його вшзнавали, його сварили, над ним
знущалися, за ним стежили — в1н в1дбувся. У численних газетах та журналах стали
з’являтися його статт!
з естетики, як! безбожно крушили манрн! вктор!анськ! шдвалини. Навколо нього стало
формуватися
певне коло молодих людей 13-помж «найпросунутииих», для яких в!н став кумиром,
1хн1м апостолом.
Консерватори жахалися, що юльюсть його посллдовниюв катастрофучно зростала. Тепер
«соняшниковий
гуру» не мовчав, навпаки — його неможливо було зупинити: влучне славце, вртуозн!
парадокси,
неск1нченн! оди нев’янушй краст, афоризми, в1н запускав шпильки з приводу
патр1архальних шдвалин 1
закликав до злйснення духовних сходжень до в1втаря прекрасного.

Ще однею ареною боротьби зухвалого «естета» з английським сусшльством стае

бенкетний стл.
«Людина, яка здатна заволодйти розмовою тд час лондонського обду, здатна заволодти
светом».
Завдяки сво!й дотепностт, неск!нченному потоку блискучих афоризм, ф1м!аму тонко!
1ронй, фейерверку
парадоксов, Оскар був епщентром уваги на званих обйдах. Його називали «шехерезадою
салон!в»,
королем життя», «принцом парадокс1в».

Парадокси О. Уайльда
«Розлучения здиснюються на небесах". "Час - втрата грошей". «Брехня - це правда
1нших людей».
«Борг - це те, чого ми вимагаемо в10 1нших 1 не робимо сам". «Джентльмен - це
людина, яка школи не
образить ближнього без намру». «Мода - це форма неподобства, наспильки нестерпного,
що ми змушен!
змиювати й кожи! твроку».

ВИн вдкривае свай салон, де на гостей чекали картини позамежного змсту, неймов!рн!
за кольором
1 виконанням драшровки, портрети знаменитих акторок, сх1дн! килими й численн!
дрЕбнички, що несуть,
на думку господаря, винятковий культовий смисл. У його лондонському будинку
з’являються килими,
картини, витончен! дрЕбнички, книги у красивих паттурках, вишукана, голуба
порцеляна, в1д чого
к!мната нагадувала музей.

«Свою квартиру он обставил с роскошью: ковры, вазы, драпировки соседствовали с

портретами
знаменитых актрис и изображениями обнаженных женщин. Щеголеватый денди не пропускал
ни одной
театральной премьеры, часто бывал за кулисами, дружил с артистами...».

Оскар 1з матр”ю стають центром блискучого товариства: Роберт Браунинг 1 Рьоскюн,

Елен Терр! й
Лил! Ленгтра, Угстлер, Сунберн, Бернард Шоу...

Видедуючи сво1х знайомих, Уайльд просить закрити портьери, бо вечирне сонце

вульгарне, або
замтнити серв!ровку столу, бо малюнок на тарлках не пасуе до тону килимтв у к!
мнатт.

О. Уайльд вирйиив штурмувати 1 Уайт-клуб — найстарший 1 найконсерватившший клуб в

Англй. Його членами були мстри, лорди, в!дом! полЁтики, барони та герцоги. Своею
появою там вн

5
Вир://зуИегага.сотЛоа/4оротоза_испи_17_хаг_1/10_Каз/о_ица|
а_Босга ]а_Чоротоза_исвиа/19-1-0-842
Копйювання та розмийцення материалу на стороныйх сайтах ЗАБОРОНЕНО!!!

потряс найстарипий заклад до шдвалин. Обуренню не було меж, проте вже через тиждень
зневага
змнилася защкавленням, а невдовз! повагою, навть якимось шануванням. Тепер в1н 13
легкстю об1дае з
герцогинями, дае поради потомственим аристократам стосовно щнност! 1хёйх картинних
галерей 1
б1бллотек, бере участь в оформленн! салонв та замкв, при цьому даючи 1м те, чого вд
нього чекають:
епатаж, екстравагантнисть, граничний сарказм 1 дотепеисть.

Сшлкування з новими друзями наклало певний вдбиток 1 на нього. Ван раптом пригадав,
що е
нащадком давн!х 1рландських королв, осюмльки Його повне 1м’я мстило й «О’Флаерт»,
вадтепер,
шдписуючись, незмнно про це нагадував, а мат!р називав не {накше як «ЁЙ милсть».

Оскар вирйзнявся 1 сво]ми неординарними вчинками. Розмови про нього були у вах на
вустах.
Розпов1дали, що, обурений неестетичним лахмтям жебрака, якого юнак постино бачив за
вкном, вн
потхав з цим нещасним до найкращого кравця Йй одягнув його за останньою модою, а
пот!м позначив м1сця
на новому одяз1, де треба було прорзати дрки 1 зробити симетричн, гармон!Йн! плями.

А якось, прогулюючись по Шккадмль Оскар зайшов у крамницю квткаря, який виставив

особливо вишукан! примули, 1 попросив зняти 1х з в!трини. «Накажете доставити
додому?» — «НИ, просто
прибертть з вкна, мен! здаеться, що вони втомилися на сон».

В1н мщно входить у моду. ВИ@н — «нове». Трлумфом сходження явилася новоявлена мода
—

естетичний денд!зм, який в!1н пропов1дував.

Чого ще можна було прагнути? Але, на його думку, все тльки-но починалося.
Лондонське сусшльство
вирувало. На кожному кроц! цитувалися його висловлювання, коментувалися вбрання та
манера
поведнки, вом було щкаво, де й що вн 1, 13 ким розмовляв, якого кольору бутоньерка
була в його
петлищ, у якому екшаж! 1здив та як! сигари курив. Фундаментальним поясненням 1
виправданням ще!
незвичайност! стала Його книжка «Врий», випущена 1881 року, яка лише за юлька тижнв
перевидавалася чотири рази (!). Не оминув вн своею увагою Й театри, був бажаним 1
«почесним
громадянином лаштунк!в», частенько виступав 13 критичними або полем!чними статтями
з приводу
театрального життя, ну, а шсля прем’ер ус1 чекали т1льки його розумнот думки.

Турне местами США

23 квтня 1881 року знаменита лондонська Опера-Ком!1к представила п’есу У.С.Гмберта

1
А.Салвана «Тершиня», в яюй висмпювався естетський рух 13 Його надмрною рафтнованстю
й
нездоровою чуттев1стю. У центральному персонаж! безпомилково вгадувався Оскар
Уайльд, а сам вн
був серед глядачив 1 весело см!явся разом 13 ними. «Карикатура -— це данина, яку
посередысть платить
генйю», — идомий афоризм, який народився того вечора. Незабаром молодий естет
отримав запрошення
здиснити турне Америкою, протягом якого в1н мав виступати з публ1чними лекщями.

Продюсери, зокрема Ричард Д’Ойл! Карт, намагалися використати неоднозначну славу

Оскара для
подальшо1, як сказали б тепер, «розкрутки» п’еси «Тершння», що з усшхом ппла на
американсьюкий сцен1.
Однак Оскар 13 його неперестчним 1нтелектом 1 природним даром «самошару» зум!в
перетворити
в1дведену йому роль блазня на справжний тртумф. Уже перший його виступ у Чкернг-
Хол! зачарував
публику. Лектору було тильки двадцять с1м рок1в, але гострий розум, вражаюча
ерудищя, проста 1 приемна
манера говорити з перших хвилин перетворили скептично налаштованих слухач!в на його
прихильникив.

На самому початку 1882 Уайльд зИшов з пароплава в порту Нью-Йорка, де налейли на

нього
репортери в1н по-уайльдовськи кинув: «Панове, океан мене розчарував, вн зовсЁм не
такий величний, як
я думав». Проходячи митн! процедури на питання про те, чи е у нього шо-небудь, шо
шдлягае
декларуванню, в1н, за одн!ею з верой, в1дповив: «Мен: нёчого декларувати, км моЕТ
гешальности».
ВИдтепер вся преса стежить за дями англсько! естета в Америц!. Свою першу лекцию,
яка називалася
«Ренесанс ангуИського мистецтва» (Тве ЕпеИзВ Кепа1ззапсе оГ Аг), вн завершив
словами: «Ли вс!
марнуемо своГ ОШ у пошуках сенсу життя. Знайте ж, цей сенс - в Мистецтв!». Г
слухач! гаряче
зааплодували.

У Ф!ладельфи Оскар зустрився з Уолтом У1гменом, у Бостон! навдав Лонгфелло 1 дав

пдну вдс!ч
студентам Гарвардського ун1верситету, як! намагалися висмяти його шд час лекци. В
зал перед самим
виходом Уайльда прийшла група м!сцевих денд! (60 студентив з Гарвардського
ун1верситету) в коротких
бриджах з вдкритими литками 1 смокгах, з соняшниками в руках - зовс!м по-
уайльдвськи. [х метою

6
Вир://зуИегага.сотЛоа/4оротоеа_испи_1и_хаг_1/10_К]аз/о_ца|а_Боега
а_Чоротоза_исви/19-1-0-842
Копйювання та розмйцення материалу на стороныйх сайтах ЗАБОРОНЕНО!!!

було збентежити лектора. Вийшовши на сцену, Уайльд невигадливо почав лекц!ю 1, як

би ненароком
оглянувши фантастичн! фигури, з посмишкою вигукнув: «Я вперше прошу Всевишнього
позбавити мене
в10 постдовникв!» Один молодий чоловк писав матер! в цей час шд враженням вдедин
Уайльдом
коледжу, де в1н навчався: «У нього чудова дикшя, 1 його здатност!? до пояснению
свох думок 2дш
найвищих похвал. Фрази, як вн вимовляе, благозвучи! # раз у раз спалахують
самоцетами краси. ... Його
мова дуже приемна - легка, красива, шкава ». У Чикаго Уайльд на питання про те, як
йому сподобався
Сан-Франциско, в1дпов!в: «Це Пталля, але без ПЙ мистецтва». Вс! його турне по
Америц! було зразком
смливост! 1 витонченостт, рвно як недоречесть 1 самореклами. Своему давньому
знайомому Джеймсу
Макнму Вистлеру у лист! з Оттави Уайльд жарт!вливо хвалився: «Америку я вже
цивиизував - залишилися
пильки небеса!»

Рочестер, Чикаго, Цинцинат!, Сент-Лу1с, Канада... Дал! — американський Захд: Омаха,

Сан-
Франциско, Сакраменто, Солт-Лейк-Сит... Найвдячнипу аудиторию в1н зустрв серед
шахтар!в Ледвйла
(штат Денвер). Шсля лекцй, значну частину яко! нашвдик! слухач1 проспали, Оскар
бенкетував разом з
ними просто в шахте, при свтл! смолоскишв. Най@льше враження на шахтар!в справило
те, що велетня
англйця неможливо було перепити — якщо врити Яну Парандовському, шсля бучно!
гулянки Уайльд
розносив по дом1вках свойх нових приятел!в, беручи на плеч! одразу по двое.
Торонто, Галверстон,
Джорджи...

В Америцщ! минув один рЁк його яскравого життя — рк, протягом якого Оскар вдедав
понад
пистдесят мст, познайомився з багатьма людьми 1 назавжди попрощався з естетською
позою,
принайми - з Изовнпии ми виявами.

Подорож до Францй

Шсля повернення з Америки Уайльд недовго залишався в Лондон! й вирушив у нову

подорож — до
Франции, яку все життя вважатиме своею духовною батьквщиною. Тут в1н познайомився з
В1ктором Гюго
й Полем Верленом.

Оскар Уайльд любив поезтю Верлена, але, побачивши самого поета, вдмовився в1д
знайомства з ним, бо
зовнйишсть Верлена не сподобалася йому.

Схоже, що молодий англець не справив на них особливого враження. Зате Уайльд вин!с
13 ще! по!здки
щин! уроки й почав старанно вивчати досвд французьких письменникв. Саме тут в1н
написав «ДёЁм
блудниць», поетичну фантазю «СфЁикс», а також вршовану драму «Герцогиня
Падуанська». В ньому
прокидався справжний митець - вдумливий, працьовитий 1 самовимогливий.

Подорож Англею та Грландею

Подивившись свт 1 показавити себе, в1н повертаеться до Лондона, сповнений рипучост!

стати багатим 1
по-справжньому знаменитим. Наймае квартиру в аристократичному квартал!, щосили
демонструючи
свою довершенсть 1 смак, що саме собою коштувало не дешево, а до багатства було ще
далеко. Часто
заради цього доводилося тижнями голодувати, але в1н послдовно «ослшляе свт».

«Шджививши» собою столицю, в1н вирушае в подорож Англиею та рландею з метою

повернути людей
до виток!в англйського ренесансу й просв!тити 1х у частин! «мистецтва оздоблення
життя».

В рланди, де теж читав лекцй з естетики у Дублиському унверситет, О.Уайльд

познайомився 31
своею майбутньою дружиною — Констанщею Ллойд, дочкою в1домого адвоката. Скромна,
тендтна,
серйозна д1вчина, справжня англйська лед1, побачили в Уайльд! казкового принца й
закохалася в нього
без пам’ят!. Молодий чоловак побачив у ни жинку, про яку завжди мрияв.

Одруження

«...я одружуюся з юною красунею на 1м’я Констанс Ллойд, такою серйозною, витонченою
маленькою
Артемдою з очима-фиалками...». 29 травня 1884 року «маленька Артем1да» 1 Й
«прекрасний принц»
одружилися. Шлюбна церемонля була опоряджена з екстравагантностями: помешкання
прикрашали
ункальн? картини, килими, порцеляна, а вбрання наречено! наче мало на мет!
вдтворити вс1
нововведення в одяз1.

7
Вр://зуИегага.сотЛоа/4оротоза_испи_1и_хаг_1/10_Каз/о_ца|а_Бюосга
]а_Чоротоза_исви/19-1-0-842
Копйювання та розмийцення материалу на стороныйх сайтах ЗАБОРОНЕНО!!!

Шсля весльно! по!здки до Парижа 1 певного пер1оду понев!рянь молоде подружжя

орендувало будинок
у Чела1, на Тайт-стрит.

«Дм краси» якнайкраще в1дпов!дав естетським уявленням про 1деальне житло: шовк,
килими, дорог
мебл!, статут, картини — все це було на смак вктор1ансько! пубщки занадто крикливим
1 межувало з
несмаком. Будинок Оскара Уайльда став м!сцем постйних зустрАчей найяскравипих
представник!в
лондонсько! богеми.

Чи було щастя в цьому дом!? В1лдповдь — так. Оскар нижно й в1ддано любив свою
дружину.

Вин вихваляв дружину свом друзям: «Она прекрасна, бела и стройна, как лилия, ее
глаза словно пляшут,
и смех ее трепещет и волнует, как музыка»; любив демонструвати Й свом друзям,
придумуючи для не!
рзномаштне екзотичне вбрання: у втальн! дружина з’являлася то у грецькому, то в
голландському, то у
середньов1чному костюм:.

Менше н!ж за два роки вона народила чолов!ков! двох син1в: Ср/ла 1 Вена.

Оскар завжди був люблячим батьком. Саме його дётям як особливому джерелу натхнення
ми завдячуемо
чудовими казками Уайльда. Перша 1х зб1рка, «Щасливий принц», вийшла 1888 року, до
не ушло
п'ять твор!в: "Щасливий принц", "Соловей 1 троянда", "Еготстичний велетень",
"Вйрний друг" 1 "Чудова
ракета". Ау 1891 роц! виходить друга книга казок "Гранатовий будиночок". До не!
увйшли чотири казки:
"Молодий король", "День народження 1нфанти", "Рибалка 1 його душа" 1 "Хлопчик-з!
рка".

Естетизм митця в його казках сповнений моральност, основними проблемами е проблеми

людських
взаемостосункив 31 ствердженням необх1дност! взаеморозуминня 1 чесностт.

Визнання 1 життева драма

5 червня 1885 року вона вперше стала матфр’ю. Оскар був у захват! в1д маленького
Сёла 1
натхненно грав роль батька. Подружне життя можна було назвати щасливим, однак, коли
Констанс
завамтн1ла вдруге, в очах Й «прекрасного принца» почало з’являтися розчарування:
«маленька Артем1да»
перетворилася на стомлену, виснажену жинку, яка б1лльше не в1дпов1дала 1деалам
антично! краси. [Шсля
народження в листопад! 1886 року другого сина, В1вана, Оскар пом!тно охолонув до
нет.

Невдовз! виявилося, що буденне с1мейне життя не для нього. Констаншя вечорами все
частиие
почала залишатися сама. Де в!н був 1 що робив, н!хто не знав, але повертався до
будинку у такому дивному
одяз1, що це наштовхувало на р!зн! думки.

У житт! Уайльда з’явився Роб! — Роберт Росс, випускник Кембриджа, чар1вний,

розумний юнак,
який оселився на Тайт-страт, 16, поки його мати подорожувала Европою. В1н став
найв1дданипим другом
Уайльда; Роб! не залишив письменника шд час найтяжчих випробувань.

Перш: натяки на нетрадищину ор1ентащию Уайльда з’явилися шсля виходу у свт

оповдання
«Портрет У. Х.». Цей твтр з’явився у результат! детального читання шекстир1вських
сонетв. В1н мг
цитувати напам’ять десятки твор!в. Прозак висунув думку, що 1хн!м героем став
Улльям Х’юз, образ
якого характеризувався витончен!стю 1 поетичн1стю. У газетах появився нарис, в
якому робився натяк на
нездоровий потяг Шекспра до юнакв, але справа закнчилася тим, що твфр сприйняли як
особисте
визнання Оскара про його незвичну ор!ентацщ!ю. Вйн не засмутився, а навпаки,
поводив себе агресивно.
Почав в1дв1дувати ресторанчик в Сохо, 1 його постйним супутником став молодий
л1тератор Роберт Росс.

Уайльд-журналст
3 1887р., щоб здобути кошти на утримання с1м", Уайльд займаеться здебйльшого
журнал1стською
працею: редагуе журнал «Ж1ночий свт» (англ. \!/отап'5 \! ога), часопис «Драматичне
рев'ю»

Философия мистецтва за О.Уайльдом

Свою теор! естетики Уайльд виклав у книз! "Задуми" (1891), зокрема у трактат!
"Занепад мистецтва
брехн!", де у платон1всьюй форм! далогу представлен! р!зн1 погляди на природу
мистецтва. Головна 1дея
твору - ствердження згубност! для мистецтва т1сного зв'язку з реальн1стю.
Стврозмовники С!рл та В1в'ен
(1мена син1в Уайльда) захищають два протилежн! погляди на роль 1 мету мистецтва.
Стул вдстоюе
традишйний погляд на мистецтво як дзеркало життя. В1в'ен у вдповдь стверджуе, що
життя наслдуе
мистецтво. У трактат! в1дбиваються основн! положення уайльд1вського естетизму:

Вир://зуИегага.сотЛоа/4оротоза_испи_1и_хаг_1/10_К]аз/о_пца|
а_Бюоега ]а_Чоротоза_исви/19-1-0-842
Копйювання та розмийцення материалу на сторонийх сайтах ЗАБОРОНЕНО!!!

велич 1 втчнисть мистецтва:

самодостатнасть мистецтва;

мистецтво вище за 1стину 1 мораль;

замилування прекрасним;

естетична увага до почуттв, вражень людини;

зображення краси у вах Й проявах;

проголошення насолоди як вищого сенсу 1снування;

сила митця - у вм!нн! абстрагуватися в1д дИсностт, осюльки зв'язок з нею руйнуе
мистецтво;

життя митця саме по соб1 е мистецтвом.

Уайльд закликав розтизнавати мистецтво навколо себе 1 б1льше уваги придлляти

естетищ!, духовност!
повсякденного буття: "Мистецтво - це не 1грашка 1 не примха, це неодмина умова
людського життя.
Навчитися любити Природу найлегше за допомогою Мистецтва. Воно облагороджуе будь-
яку польову
квйпку. [ хлопець, який бачить прекрасного летючого птаха, вир?зьбленого з дерева
або написаного на
полотш, мабуть, не буде жбурляти традищиного каменя в живого птаха".

д «брехнею» Уайльд розум!в мистецтво вигадки. Сучасна л!тература не подобалася

Уайльдов! саме
тому, що була надто наближена до тисност! й перетворювалася на кошю реального
життя. Творшсть же,
на його думку, — це мистецтво брехн! (тобто вигадки). Занепад брехн! Уайльд 1
вважав головною вадою
твор!в свох сучасник!в. письменник утвердив самощннисть 1 самодостатн1сть
мистецтва. Воно, на думку
Уайльда, не виражало н!чого, кр1м самого себе, 1снувало самост!ино 1 розвивалося за
сво!ми законами.
Мистецтво не було породженням певно1 епохи чи й в1дтворенням, бо воно — вище за
життя.
Вйдкидаючи принципи натурал!зму 1 реалзму в мистецтв1, Уайльд протестуе не смльки
проти цих
художн!х напрямв, сюльки проти монотоннот, безбарвнот, потворнот, непоетичнот,
антиестетично!
дисность, яка не заслуговуе на те, щоб бути вдображеною митцем. При цьому Уайльд
високо щшнував
реал1зм таких великих майстр!в, як Диккенс, Теккерей, Бальзак, Достоевський, хоча 1
розумв Тхню
творчтсть по-своему.

Вся естетика Оскара Уайльда являе собою низку парадоксальних суджень, але чи не
найпарадоксальнипим е твердження про те, що не мистецтво наслдуе життя, а навпаки:
життя наслдуе
мистецтво. Так, Уайльд певен, що песим!зм вигадав Шексшрав Гамлет, а ни1лизм —
Тургенев. Що ж до
ХХ столптя, то воно, на його думку, значною м!рою — винахжд Бальзака.
Прозов! твори

Наприк!нц! 1880-х рокв Уайльд пише низку блискучих, парадоксальних новел: "Злочин
лорда Артура
Севля", "Кентерв!льський привид", "Зразковий м!льйонер", "Сфункс без загадки" (вс1
— 1887), "Портрет
м1стера Н." (1889).

Новела "Злочин лорда Артура Севля" розповдае, як головний герой, д1знавшись в1д
х1романта про те,
що йому доведеться в житт! здйснити вбивство, впадае у в1дчай. Артур закоханий 1
незабаром повинен
одружитись. Щоб не вчинити злочину шсля одруження 1 не принести нещастя коханй
жанщ, в1н виршуе
прискорити мд поди — вбити будь-кого до веслля. Та запланован1 жертви з рзних
причин не
задовольняють його примхи. Все ж герой зйснюе задумане — вн вбивае хроманта.

"Кентерыльський привид" е парод!ею на анг/ську готичну прозу. У ньому привид не

жахае мешканщв
старовинного замку, а навпаки — бо!ться цих його нових господар1в — прагматичних 1
матер1ал!стичних
американщв. Персонаж! новели "Портрет мистера \\. Н." обговорюють гшотезу щодо
розгадки таемниц
т1нииалив \\. Н., що приховують 1м'я друга Шексшра, котрий надихнув його на
створення сонеттв. 1891
року новели Уайльда були опубликован! у книз! "Злочин лорда Артура Севля" та 1нпи
оповдання".

У квтн! 1891 року у книжкових магазинах появився роман «Портрет Дор!ана Грея».
Сюжет, навяний
бальзакювською «Шагреневою шк1рою», розпов1дав про юнака, який заради збереження
молодост1, пппов
на угоду 31 своею сов1стю. Всього за два тижн! в1н написав св!й роман.

Твр викликав незадоволення. Все частиие письменника бачили у супровод! молодого

чолов!ка, красиво!
зовнииност1, про якого говорили, що в!н надлений поетичним талантом. Його звали
Джон Грей. Уайльд
познайомився з ним через мсяць шсля заюнчення роману. По Лондону пиили чутки, що
Джон став

9
Вир://зуИегага.сотЛоа/4оротоеа_испи_1и_хаг_1/10_Каз/о_ица|
а_Босгай]а_Чоротоза_исви/19-1-0-842
Копйювання та розмийцення материалу на стороныйх сайтах ЗАБОРОНЕНО!!!

прототипом Дор!ана. Публика сприйняла цю новину як скандальну, преса звинуватила

автора в
аморальности. В!н намагався боротися з цим, але скоро це все йому набридло.
3 появою роману та комедй до Уайльда прийшли слава й багатство

Уайльд-драматург

У друпй половин! 80-х роюв Уайльд знову звернувся до драматургй. Його зрйлЁ
драматичн! твори
утворюють дв! р!зн! групи. До одн!ЕТ належать трагедий: «Герцогиня Падуанська»
(1883), «Саломея»
(1893), незвершена «Флорентййська трагедя» 1 фрагмент «Свята блудниця, або Ж!нка,
вкрита
коштовностями», «Вара, або Ниллисти» (1880). У цих творах Уайльд постае як шзый
романтик 1
символгст: вн зовсм не претендуе на зовнииню втропдесть, сюжети трагедйй далек! в1д
сучасностт, а у
центр! уваги драматурга — зображення сильних 1 рокових пристрастей.

Другу групу драматичних творйв Уайльд складають комеди, в яких сучаснисть стае
головною темою. Ц!
п’еси мали шалений усшх, та й тепер привертають увагу глядач!в та багатьох
режисерив.

Най@льший усшх 1 визнання принесли Уайльду його п’еси «Вйяло лед! В1ндермир»
(1892), «Жнка, не
варта уваги» (1893), «Тдеальний чоловк» (1895), але кращою вважаеться п’еса «Як
важливо бути
серйозним. Легковажна комед1я для зосереджених людей» (1895).

«Не час створюе людину, а людина створюе св час»

Уайльд — людина, зкана з протир!ч. Його шлях митця був складним, трайчно
суперечливим. Його
повед1нка також була суперечливою: скльки раз1в Уайльд твердив, що не сприймае
чужого нещастя, а
десятки його сучасник!в згадують, як в1н 1 сшвчував людям, 1 приходив 1м на
допомогу. Допомагав 3
посмпикою, жартуючи, щоб не думали, начебто це для нього важко.

«Мы — порождение тревожного, бесноватого века, и куда нам бежать в такие роковые
минуты
отчаяния и надрыва, куда нам укрыться, как не в ту верную обитель красоты, где
всегда много радости
и немного забвения, — в тот торжественный град, где хотя бы на краткий миг можно
позабыть все
распри и ужасы мира, а также печальный удел, выпавший в мире для нас...»

В очах сучасниюв Уайльд був «королем життя», «апостолом естетизму», «принцом

парадоксом»,
«шехерезадою салон!в».

Французький письменник Андре Жид пригадуе, як в1н 1891 року зустрвся з Уайльдом: "В
той час Уайльд
мав те, що Теккерей називае "головним даром вс!х великих людей": усшхом. В1н
рухався, вн дивився як
тр!умфатор! Устших його був... безсумнивним. Його книги вражали й зачаровували.
Його п'еси мали скоро
поставити шкереберть весь Лондон. Влн був багатий, в1н був великий, в1н був гарний,
по горло завалений
щастям 1 почестями. Одн! пор1внювали його з Вакхом, друг! — з римським 1мператором,
1нш! — з самим
Аполлоном — 1, справдь, в1д нього сходило сяйво".

Уайльд недаремно говорив про те, що у свое життя вклав весь сый гений. Уайльд був
справжн!м денд! та
естетом, генем розмови й полем!ки. "Його промова, — пише К. Чуковський, — чудовий
оркестр: то наче
флейта, то скрипка, то нби грандюзний орган. Ви слухаете його, як Шаляшна, ви
затамовуете подих 1
бо\тесь лише одного: аби в!н не припинив говорити". Уайльд був володарем 1 душею
великосв!тських
салон'в, майстром блискучих парадокс\в та 1мпров!защй, ненаписаних — усних —
опов1дань, поем, притч
1 легенд. Французький письменник Рено пригадував про свою зустрич з ним: "ВИн
оп'янив нас лризмом.
Його промова зазвучала, як г1мн. Ми пристрасно й напружено слухали його. Цей
англець, що спочатку
видався нам таким манерним позером, — тепер створював перед нами з чудовою
простотою
найвеличнипу оду, яку тйльки чуло у столитях людство. Багато хто 13 нас, розчулен1,
плакали... Г не
забудьте: це було у вйтальн1, 1 в1н говорив т1льки так, як прийнято говорити у
в1тальн!". "Коли в1н говорив,
— пригадувала одна лед1, — мен! здавалося, я бачу над його головою сяйво".

Фатальне знайомство

Однак життя людини так влаштоване, що, досягши апогею, вона неминуче тддаеться
чомусь
д1аметрально протилежному. У житт! нашого героя це нев!дворотно виникло в образ1
молодого красеня
лорда Альфреда Дугласа.

10
Вир://зуИегага.сотЛоа/4оротоза_исби_17_хаг_1/10_К]аз/о_ца|
а_Бюоега ]а_Чоротоза_испи/19-1-0-842
Копйювання та розмийцення материалу на стороныйх сайтах ЗАБОРОНЕНО!!!

Увечер! п!сля прем’ери «Вйяла лед1 У1ндермтр» сталася знаменна подя — зустр!ч з
юним лордом
Альфредом Дугласом, зуструч, яку Оскар, здавалося, задовго передбачив у «Портрет!
Дорлана Грея».
Чоловки були знайом! й ранпие — рк перед тим Альфред уже вдедував будинок на Тайт-
стит у
товариств! молодого поета Лайонела Джонсона, 1 господар тод! справив на нього
надзвичайне враження.
Однак саме вечр 20 лютого 1892 року став початком 1нтелектуальних, невротичних 1
згубних стосунюв
муж старшим 1 молодшим.

Уайльд раптом опиняеться «шд владою незрозум1лого» навть йому самому. Незабаром для
нього все
перестае 1снувати. © тльки в1н — «милий м хлопчик». Вадтепер вн живе т1льки для
нього й заради
нього. Це було наслання. Оскар тремт!в на згадку лише самого 1мен! юнака, наыть
думка про нього
викликала критичну ейфор!ю, яка пильно затьмарювала розум солодким дурманним
туманом. Все у
«милому» здавалося йому 1деально гарним 1 досконалим, шжним 1 витонченим. Уайльд
виконував будь-
яку примху друга, запобтгав його бажанням, сумував за ним навть у коротю розлуц! й
ревнував до вах,
хто до нього наближався. Те, шо в1дбувалося з ним, уже не можна було зарахувати до
ряду колишнх
почуттевих експериментв чи назвати звичним демонструванням екстравагантност!, — це
було
безумство. А Боз1, як називав Дугласа Оскар, по-своему сприймав ставлення Уайльда
до нього,
користуючись ситуащею сповна: вередував, кривлявся, вимагав неможливого,
висмоктуючи з Оскара
гропи та душевн! сили.

Шсля першо! зустр!ч! з ним Уайльду здалося, що з’явилося вт1лення 1деалу.

«Счастье представлялось в таком виде: оба усаживались у камина, рядом коробка с

папиросами, на
столике рейнское вино. С невозмутимой серьезностью Оскар внушал своему слушателю,
что борьба с
искушениями — это при знак отсталости. Надо заменить ее инстинктом, облагороженным
культурой.
То, что называют грехом, — важный элемент прогресса. Мы будем, как боги, — говорил
Уайльд».
Всеу Дуглас! здавалося письменнику витонченим: його посмппка, вираз обличчя. Вони
навть обмйнялися
каблучками, як заручент, багато подорожували разом: Париж, Венещя, Флоренщя, Рим,
Алжир. Але ц!
стосунки не завжди були безхмарними. Закохан1 часто сварилися, писали один одному
листи вибачення.
Сшльн! поздки та вдпочинок шокували оточуючих. Одного разу в1дбувся такий випадок:
«Они
проводили лето в Горинге, на берегу Темзы. Там их решил навестить пастор местного
прихода. И каково
ему было увидеть в саду картину — на лужайке возлежал совершенно голый Дуглас, а
Оскар поливал его
из шланга. Уайльд приветствовал священнослужителя возгласом: «Вы явились в самую
удачную минуту,
чтобы полюбоваться сценой из греческой древности». Ошеломленный пастор бросился
прочь,
сопровождаемый громким смехом поэта».

Так продовжувалося чотири роки. Загроза над чоловками нависла в образ1 батька
Дугласа, марюза
Ку1нсберри, людини мстиво1, жорстокот, злобнот.

Суд

У 1895 р. грянув життевий гр1м. Маркз Ку!нсберр! звинуватив Уайльда у розпуст!.

Письменник подав у
суд на маркза за наклеп, але сам виявився жертвою ще! акций. 3 позивача в1н
перетворився в
обвинувачуваного. Марк!з добре шлготувався до судового розгляду. В1н найняв щлу
команду приватних
детектив1в, як! шукали доказив 1 св1дк!в, щоб шдтвердити аморальнсть письменника.

Напружен1 в!дносини Уайльда з батьком молодого лорда Дугласа маркзом Кв1нсберр1

вилились в
публучний скандал.

11 квння 1895 року справу було передано у головний злочинний суд. Протягом трьох
тижнв над
Уайльдом було проведено суд громадський. Книговидавц! зупинили друкування твор1в,
театри
викреслили пр1звище на афишах, твори зняли з театрального репертуару, сини Оскара
були вимушен!
залишити школу, ни прокажени.

Уайльд мав можливсть зникнути з Англй, але вн не зробив цього 1 сам захищав себе у
зал! суду. 25
травня 1895 року суд вин вирок — два роки каторжних ро@т. Мати Оскара померла з
горя, дружина
(Констанщя так 1 не погодилася на розлучення з Оскаром) з синами змшили батькове
пр1звище, п'еси
було знято 31 сцени, а його самого в1ддали на глум натовпу.

Приятель письменника, Його перший б1ограф Р.Шерард згадуе, як обивател1 були не в

соб] в1д захвату,
почувши убивчий для письменника вирок: "Коли я, хитаючись, спускався по сходах, то
чув крики ий

И
Вир://зуИегага.сотЛоа/4оротоеа_испи_1и_хаг_1/10_Каз/о_ица|
а_Босга ]а_Чоротоза_исви/19-1-0-842
Копйювання та розмйцення материалу на стороныйх сайтах ЗАБОРОНЕНО!!!

прокльони, як! злипали з уст натовпу навколо мене. Але що мене вразило ще
гострийие, так ця диявольська
радсть в д того, що чиесь життя руйнуеться. Коли новина про вирок аристократов!
досягла натовпу
бля центрального карного суду, чоловки ий жанки взялися за руки й почали танцювати
якусь нескладну
франдолу; гхн! бридк? обличчя дикушв сяяли тррумфом..."

Ув’язнення. «Коли ви не на п'сдестал:, ви шкому не шкавг» (А.Дуглас)

ГИсля арешту Уайльд став банкрутом, був позбавлений прав батьюмвства й власност!.
Його будинок
розгромили, майно продали з аукщону. Зокрема, безщнн! книжки з автографами Витмена,
Марка Твена,
Рембо, Верлена ппили за кошйки. Дружина з дтьми перебралися жити до родич1в. Уайльд
писав: "Ось
уже майже два роки, як мене запроторено до в’язниц!. 3 глибини мое! дупи вирвався
дикий в1дчай,
всепоглинаюче горе".

Спочатку О.Уайльда поместили в Ньюгейтську в'язницю в Лондон!, а пот!м перевели у

в'язницю
Пентоналл, де «каторжна праця», на яку вн був засуджений, складалася з багатьох
годин ходьби по
гов доржцщ! 1 збирання оукуму (роздлення волокон у стар морсьюй мотузц!), 1 де
ув'язненим
дозволялося читати лише Бубл!ю 1 Подорож Шлигрима.

Через клька мсящв його перевели до В'язниц! Вандсворт у Лондон1. Ув'язнен! там
також перебували в
режим! «важка праця, б1дна Тжа 1 жорстке л/жко», що негативно вплинуло на слабке
здоров'я Уайльда. У
листопад! в1д хвороби й голоду в!н упав шд час молитви в каплиц!. Барабанна
перетинка його правого
вуха порвалася при пад1нн! 1 ця травма згодом призвела до його смерт!. Два м1сящ в!
н пров\в у лазарети.

Ручард Б. Гелдейн, л1беральний депутат Парламенту 1 реформатор, в1дв!дав Уайльда 1

перевв його
23 листопада 1895 року до Редингськот в'язниц!. Саме переведення було найбльш
принизливим
моментом ув'язнення, юрба глумилася 1 плювала на нього на зазниче!й платформ:.

«Сустльство прощае злочинця, та мрйника-школи»

«Коли я, хитаючись, спускався по сходах, то чув крики й прокльони, як? злипали 3

уст натовпу
навколо мене. Але що мене вразило ще гостриие, так ця диявольська радбсть в1д того,
що чиесь життя
руйнуеться. Коли новина про вирок аристократов досягла натовпу бля центрального
карного суду,
чоловки й жики взялися за руки й почали танцювати якусь нескладну франдолу 1 кидати
лондонське
багно у запат; ах бридк! обличчя дикушв сяяли тррумфом...»

Решту свого ув'язнення вн пров\в там, тд 1дентифлкащиним номером «СЗЗ» — мешканець

третьот
камери на третьому поверс! вддлення С.

Спочатку письменнику навть не дозволяли користуватись папером 1 ручкою, але за

наполяганням
Гелдейна йому врешт1-решт дали доступ до книг 1 письмового приладдя. Уайльд просив,
серед 1ншого:
Бблю французькою та 1талйською мовами 1 граматику н!мецько! мови; деяк!
давньогрецьк! тексти,
«Божественну комедпо» Данте, новий франкомовний роман Жор!са-Карла Гю1сманса про
християнську
спокуту шд назвою Еп гоше, а також твори Святого Августина, кардинала Ньюмена 1
Волтера Патера.
За писть мсящв до к!нця термну ув'язнення його зыльнили в1д ф1зично! прац!,
призначили тюремним
б1бллотекарем.
У в'язниц! Уайльд пише книгу-сповдь "Де Рго/ип 5" ("З глибини"). Це був великий
лист, звернений
до Альфреда Дугласа. «Ты пришёл ко мне в поисках смысла жизни и смысла наслаждений,
но быть
может я был избран научить тебя чему-то более важному: смыслу Страдания и красоте
его»

У ний зр\каеться свого гедон1зму — философсько-етичне вчення, за яким насолода

стала найвищим
благом, метою життя. Тепер в1н прославив страждання.
«Боги дарували мен майже все. Я мав талант, вдомеам“я, високе сустльне становище,
{нтелектуальну
слаливсть; я зробив мистецтво флософею, а флософио — мистецтвом» , — писав О.
Уайльд у свой
спов1дЕ «3 безодн!».
Вийшовши на свободу, вн передав рукопис Россу, який можливо виконав, а можливо й
н!, вказ!вку
Уайльда над1слати кошю Дугласу (який шзниие заперечував, що отримав п). Ое
РгоЁап91$ частково
опубл!ковано 1905 року, Його повне 1 точне видання вперше вдбулося 1962 року в
Листах Оскара
Уайльда

12
Вир://зуегаига.сотЛоа/4оротоеа_испи_1и_хаг_1/10_К]аз/о_ица|
а_Бюосгай]а_Чоротоза_исви/19-1-0-842
Копйювання та розмийцення материалу на стороныйх сайтах ЗАБОРОНЕНО!!!

Звльнення

19 травня 1897 року в!1н вийшов 13 тюрми хворим, приниженим, без засоб1в 1снування,
по!хав у Париж,
де оселився у маленьк! квартир! шд 1менем Себастьяна Мельмона. Уайльд узяв цей
псевдон!м не
випадково. Так звали героя вдомого роману «Мельмот-Блукач» письменника-романтика
Ч.Р.
Метьюрша, який був двоюрдним ддом письменника по материнсьюмй лнй. Певно, самотнй
митець
почувався грипним гнаним блукачем, схожим на трамчну постать Мельмота. Працював над
«Баладою
Редтнгсько1 в’язниц!».

Поема «Балада Редигсько! в’язнищ» (1898) - лебедина тсня Уайльда, присвячена

трагчнй дол!
ув'язненого, якого засудили на смерть за вбивство кохано1.
Ведь каждый, кто на свете жил,

Любимых убивал,

Один - жестокостью, другой -

Отравою похвал,

Коварным поцелуем - трус,

А смелый - наповал.

Один убил на склоне лет,

В расцвете сил - другой.

Кто властью золота душил,

Кто похотью слепой,

А милосердный пожалел:

Сразил своей рукой.

Кто слишком преданно любил,

Кто быстро разлюбил,

Кто покупал, кто продавал,

Кто лгал, кто слезы лил,

Но ведь не каждый принял смерть

За то, что он убил...

Уайльд опублкував твф анон!мно (на обкладинщ замсть 1мен! стояв арештантський номер
автора —
С33) у журнал! Веупо!45$ Мазатше, тому шо «в!н користуеться популярн!стю серед
злочинних юм — до
яких я тепер належу — цього разу мене будуть читати мо! товариш! — новий досвд для
мене». Врш мав
комершйний усшх, витримав с1м видань упродовж менш як двох рокв, 1 т1льки шсля
цього 1м'я «[Оскар
Уайльд]» додали до титульно1 сторнки, хоча багато хто в лтературних колах знав, що
саме вн автор.
Уайльд опублкував 1 статт! з пропозищями щодо полшшення умов життя ув'язнених. У
1898 роц! Палата
громад прийняла «Акт про в'язниц!», у якому було втмено багато пропозищи Уайльда

Останн! роки
Засоблв до 1снування не було, тому прийняв допомогу в1д дружини. Констанщя
назначила йому ренту 13
власних кошт!в, але поставила одну умову, щоб колишнйй чоловк не зустрачався з
Дугласом. Але це
виконати Уайльдов! було важко. В!н знову зустрчався з Дугласом, виправдовуючись
психологчною
необмдистю: повинен когось кохати 1 в1дчувати, що його кохають. Зав нчилося тим, що
почалися листи
з погрозами в1д Констанцй, 1 мати Дугласа поставила умову, що, якщо сни не кине
коханця, то вона
позбавить матерйальн! шдтримки сина. Друз!то розходилися, то сходилися, 1 так
продовжувалося до само!
смерт! Уайльда.
Констанщя померла у 39 рок1в в Гену у 1898 р. шсля невдало! операций. В останньому
лист! до В!вана
вона написала: «Лостарайся не судить папу слишком строго; помни, что он твой отец и
онлюбит тебя.
За всё, что он сделал, он уже дорого заплатил»
У лютому 1899 р. Уайльд прийшов на могилу дружини. У щоденнику в1н записав:
«...пищеславный и
слабый, я вверг и себя в ад и её, невинную... Я убил Констанс — смерть ее была
столь же неизбежна, как
если бы я дал ей выпить ад с ложки. Я погубил всех, до кого дотронулся: моя жена
Констанс лежит в
могиле близ Генуи под камнем, на котором нет и следа моего имени; жизни обоих
сыновей разрушены,
имя мое отнято и у них».

13
ВИр:// зу щегаиаги.сот/Люа4/Чоротога исп] и 12 хаг 1
10_Каз/о_иаЙ4_Ыозта ]а_Чоротоза_исби/19-1-0-842
Копйювання та розмийцення материалу на стороныйх сайтах ЗАБОРОНЕНО!!!

Останн!м притулком Уайльда був дешевий паризький панс1он “Ельзас” (нин! ['Н@е]) на
вулищ Веаих-
Аг у Сен-Жермен-де-пре (Париж). «Дя бтдшсть насправо? розривае серце: вона така
жалюгзона, украй
гнипюча, безнадтна. Благаю, зробипь, що можете», — писав вн своему видавцев!.

Письменник виправив 1 опублкував комеди «деальний чолов1к» 1 «Як важливо бути

серйозним», але
блльше не хот!в писати нов! твори: «Я не можу @льше писати, в мен! померло
честолюбство. Я м2
говорити про життя, не знаючи його. Тепер же, коли я Ойзнався про нього все, меш
шчого бльше
сказати».

О.Уайльд блукав бульварами на самот! й витрачав ус1 сво! невелик! кошти на спиртне.
Низка прикрих
эзаткнень з ангуИцями та французами, яких вн знав у сво! найкраши дн!, помршила
його настрий.
Незабаром в1н був уже повн!стю прикутий до свого готелю, але не втрачав гумору:
«Мог шпалери 1 я
б'емося на дует на смерть. Один з нас повинен пти».

12 жовтня 1900 року в1н над!слав телеграму Россу: «Дуже кволий. Прошу, приходь»

Робб1 Росс прибув 29 листопада 1 послав за священником. Перед смертю О.Уайльд був
прийнятий у лоно
католицько! церкви

Блажен и тот, кто Божий гнев

Не испытал и жил шутя,
Не замечая брызг дождя

И рушащихся вниз дерев.

Блажен и тот, кто не узнал

Ярмо труда голодных лет,

Отца с сединами от бед

И мать в слезах, что скор финал.
Но трижды тот блажен, кто смог

Идти дорогою борьбы

И, испытав нажим судьбы,

Стать ближе к Богу на чуток.

Смерть

Сонце англИЙського естетичного дендизму закотилося 30 листопада 1900 року. Терм!н

царювання
«Короля життя» за нчився.

Оскар Уайльд помер в1д гострого ментнг!ту, викликаного вушною 1нфекщею, у 46 рокв.

«Принц Парадокс» не впорався 13 парадоксом смерт! в нервный боротьбт за життя.

Парадокс?
Наймоврниие — ни. Вйн усе шзнав 1 все спробував: красу та вбогсть, розкиш 1 злидн|,
кохання ж!нок 1
чолов!кв, п’едестал слави 1 в’язницю, народження 1 смерть. Йому вдалося головне:
«Шдняти любов до
життя, до безуму, а безум — у ранг святост1» — ось парадокс... «Нехай змилуеться
над тобою всемогутй
Господь 1, простивши грихи твот, поведе тебе в життя в!чне. Ам!нь».

Поховання

* Поховали його на одному з паризьких кладовищ для б1дних. Лише 1909 р. завдяки
клопотанням друга
письменника Роберта Росса прах Уайльда було урочисто перенесено на кладовище Пер-
Лашез, а над
могилою було встановлено пам'ятник — загадковий сфинкс.

Донин! шд надгробним пам'ятником з вибитими на ньому рядками самого Уайльда:

Чужие слезы отдадутся Тому, чья жизнь — беда, О нем отверженные плачут, А скорбь их
навсегда.
Он был похоронен в Париже на кладбище Баньо. Спустя примерно 10 лет его
перезахоронили на
кладбище Пер-Лашез. В 1914 на могиле был установлен крылатый сфинкс из камня работы
Джейкоба
Эпстайна. Поклонники на протяжении века выражали свою любовь к великому писателю,
оставляя на
памятнике надписи и поцелуи, предварительно густо накрасив губы помадой. Жирная
косметика оказала
пагубное влияние на камень. Памятник множество раз чистили и реставрировали, но
туристы,
приезжающие со всего мира, продолжали целовать каменного ангела. В день 111-и
годовщины со дия
смерти поэта и писателя Оскара Уайльда власти Парижа открыли обновлённый памятник.
Теперь

14
Вир://зуИегага.сотЛоа/4оротоза_испи_1и_хаг_1/10_К]аз/о_ца|
а_Босга ]а_Чоротоза_исвии/19-1-0-842
Копйювання та розмийцення материалу на стороныйх сайтах ЗАБОРОНЕНО!!!

обезжиренная каменная скульптура окружена стеклянным барьером, призванным

удерживать фанатов
писателя на должном расстоянии.

ЦЩкав! факти
У 1894 р., перебуваючи на вершин! слави, Уайльд звернувся до модно! гадалки, яка
наворожила йому:

"блискучий усшх, пот!м стшу, а за стною — порожнечу!". А вдомий хромант пророкував

Уайльду
завершення його блискучо! кар'ери у 40 або 42 роки.

(Луис Хамон поразился, насколько знаки правой и левой ладони расходятся между
собой. Зная, что

левая кисть всегда означает наследственные признаки, а правая отображает развитые

или

приобретенные характеристики и что по расположению линий на правой ладони мы можем

судить

0б истинном характере и развитии индивида, Луис Хамон произнес:

-Такое ощущение, что левая рука принадлежит королю, а правая - королю, который
отправился в

добровольную ссылку. Левая рука сулит необычайно яркую судьбу и нескончаемый поток

триумфальных успехов, в то время как на правой руке, четко видно, что все это
завершится в один

ужасный день.

-Когда? - мужчина, чьи ладони я держал в свих руках, спросил совершенно серьезно,
но без волнения.

-Через несколько лет. Вам тогда исполнится сорок один или сорок два года.

Все вокруг конечно рассмеялись:

-Шутка! Конечно шутка! Оскар Уайльд и трагический финал??!! Шутка!

Луис Хамон только сейчас понял, кому он навещал такую страшную судьбу:

-Подождите, - он вырвался из за ширмы, - Я хочу Вам помочь.

Но Оскар Уайльд был мрачнее тучи:

-Мой добрый друг, Вы прекрасно знаете, что рок убирает с дороги тех, кто ему
противится. Пусть

все идет как идет. И мне кажется, что Вы ошиблись.

И больше не говоря не слова, он вышел. На этом завершился и званный вечер).

У Оскара Уайльда були старший брат 1 молодша сестра, яка померла в 10-р!чному вши.
Один з його
вриив присвячений 1й.
- Комщси за Уайльдовим твором створювалися щез 60-х рокюв ХХ столитя. [з сучасних
назвемо графичну
верстю письменника Яна Едгнтона 1 художника 1. Н. Дж. Кулбарда (США, 2009). А одне
13 рекламних
агентств [ндй обрало образ Оскара Уайльда для реклами аудокнижок м!сцево1 кампанй
«Репешш». Так,
на рекламному плакат! художники зобразили навушники у вигляд! флгури Оскара
Уайльда, 1 вийшло, нби
сам автор пошепки читае сво! твори слухачам. Цкаво, що шсля тако реклами продаж
аудюкнижок
кампанй шдвищився на 7 %.
- Уайльд був дуже спостережливим 1 часто переймав звички в1домих людей, кошював
1хн! жести 1
поведнку. Так, зач1ску вн робив як Нерон, щоб посилити схож!сть рис обличчя з
обличчям римських
гмператор!в. 13 напо!в замовляв у ресторанах абсент, бо Його пив Ш. Бодлер. Його ст
був такий самий,
як у Карлейля. Писати твори цей “апостол гедонй 1 фантаз!” с1дав у бл ряс! з чорним
капюшоном, бо
саме такий одяг був на Бальзаков! у часи художньо? прац!. Наыть голос у Уайльда був
профечйною
1мтащею голосу актриси Сари Бернар.
- Одна газета надслала йому анкету з проханням назвати десять кращих книг. Уайльд
в1дпов!в: “Не можу
1х назвати, сам Ище не написав ст1льки”.
- Однею з головних пристрастей митця була закохансть у коштовност!, дорогощнн!
камен! 1 квти, як!
в!н обирав залежно в1д пори року, погоди, настрою. Хтось 13 сучасниюв письменника
жартома назвав
його "мнералогом 1 боташком у лтератур!", на що Уайльд в1дгукнувся: "Це не зовсЁм
так: я, скорйие,
ювешр 1 квипникар". Мнерали б1льше щкавили його, коли майстри перетворювали 1х на
коштовн! вироби,
а кыти - коли вони ставали букетами у вазах чи прикрашали петлички його модних
костюм.
- Уайльд не м! намилуватися оксамитами, перлами, д1амантами; годинами простоював
бля в!трин
ювел!рув. Для нього у обручках, дладемах, намистах було втлено ци! свти, прадавн!
вки, священн!
перекази 1 легенди. СвоТ к!мнати вн прикрашав дорогими килимами, портретами вдомих
актрис,
драшруванням, книжками на полицях у вишуканих оправленнях.

15
Вир://зуиегага.сотЛоа/4оротоза_испи_1и_хаг_1/10_К]аз/о_ица|
а_Босгай]а_Чоротоза_исви/19-1-0-842
Копйювання та розмийцення материалу на стороныйх сайтах ЗАБОРОНЕНО!!!

- Епатуючим викликом для сучасник1в Уайльда була його впевненпсть у тому, що

мистецтво е первинним,
що воно вище за життя. Так, геро! "Людсько! комеди" Бальзака для нього були
значнишими 1 щкавипими
за реальних людей. Найб!льшою трагед!ею у своему житт! Уайльд вважав смерть Люсьена
де Рюбампре
("Втрачен! 1люзй" Бальзака). На думку Уайльда, мистецтво могло б зблизити людей
наст!льки, що 1м не
довелося 6 нжоли воювати одне проти одного. В1н казав: "Ми не будемо вести вйну
проти Франции, бо
проза й досконала".

У 2007 рощ! телеканал ВВС провв опитування громадян Великобританй з метою

з'ясувати, кого вони
вважають свом найб1льш дотепним стввйтчизником вс1х часв. За шдсумками опитування
перше м!сце
зайняв саме Оскар Уайльд.

- Роман “Портрет Дор1ана Грея” було екран1зовано блльше 25 разлв.

-Будинок привидв Тоюйського Д1снейленду прикрашено портретом молодого Дортана Грея,

який
зм1нюе зображення на страховище.

* Путешествуя по США, Оскар Уайльд заключил пари с одним американцем на самую

неправдоподобную
фразу. Первая же реплика оппонента: «Однажды американский джентльмен...» принесла
ему победу.
Оскар Уайльд остановил его и признал свое поражение.

* Тюремное заключение известного литератора повлияло на судебное законодательство

Великобритании.
Написанный Уайльдом и переданный в палату общин «Акте о тюрьмах» был принят к
рассмотрению и
повлиял на дальнейшее улучшение условий содержания заключенных.

- В 1960-е годы ВеаНез и КоШпз З®юпез использовали Уайльда в своих альбомах. Джон
Леннон, фанатик
Оскара Уайльда, утверждал, что Уайльд был одной из его самых больших муз для него.
Изображение
Оскара, столь обожаемого Ленноном, даже появилось на обложке знаменитого альбома
$54. Реррег’$
Гопеу Неаг5 Ста Вапа, сразу за фотографией Леннона.

- Неординарн! вчинки. Розпов!дали, що, обурений неестетичним лахмитям жебрака,

якого юнак
пост!Йно бачив за в!кном, в1н похав з цим нещасним до найкращого кравця й одягнув
його за останньою
модою, а пом позначив м1сця на новому одяз1, де треба було прорйзати дрки 1 зробити
симетричнт,
гармонин! плями. А якось, прогулюючись по Шккадмлт, Оскар зайшов у крамницю кв!
каря, який
виставив особливо вишукан! примули, 1 попросив зняти 1х з втрини. «Накажете
доставити додому?» —
«Н\, просто прибертть з вкна, мен! здаеться, що вони втомилися на сонц».

Нащадки Оскара Уайльда

Сини О. Уайльда, шсля суду над батьком, взяли прзвище Холланд вд рудного брата
матер! Констанци -
Отто Холланда Ллойда.
Сир/л — старший син — красень, спортсмен, розыдник - загинув шд час Першо! Свтово!
в1йни у Франци
в1д кул: н1мецького снайпера, виконуючи секретне доручення британсько! розв1дки.
Сирл всюди шукав
смерть, брався за найризикованши справи, 1 вс1м сво]м коротким життям намагався
довести, що вн -
справжний чоловк, патр!от, 1 що нахили його батька не мають до нього вдношення.
Ван Холланд, молодший син, письменник 1 перекладач, написав книгу "Син Оскара
Уайльда".
Сдиний онук Оскара Уайльда, Мерлён Холланд (син В1в!ана) живе у Франци. Мерлин
понад тридцять
рок!1в займаеться збереженням л!тературно! спадщини дда, публткуе уайльдовского
листи, фотоальбоми,
ориг!нальн! версй стали безсмертними творв.
Син Мерлина, правнук Оскара Уайльда, програмст Люсьен Холланд (1979), навчався в
Оксфорду, де
йому дали к!мнату, яку колись займав його знаменитий прадд.

Афоризми
У Уст ми загрузли у болопи, але деяк! з нас дивляться на з1рки.
У Життя - занадто складна штука, щоб про нього розмовляти серйозно.
У УжиттЕ можливЕ тльки дв трагедий: перша - отримати те, про що мусеш, друга - не
отримати.
У Життя нколи не бувас справедливим. Для бльшостЕз нас так воно, мабуть, краще.
У Ус! чоловки — чудовиська. Залишасться одне — годувати 1х трохи краще.
У Кращий спосб зробити Оттей хорошими - це зробити 1х щасливими.
У Тому, що варте вивченния, неможливо навчити

16
Вир://зуИегага.сотЛоа/4оротоеа_испи_1и_хаг_1/10_К]аз/о_ца|
а_Боега ]а_Чоротоза_испи/19-1-0-842
Копйювання та розмийцення материалу на сторонийх сайтах ЗАБОРОНЕНО!!!

У Жика створена для того, щоб й кохати, а не для того, щоб п розумйпи.

У Розлучення здйснюються на небесах.

У Час - втрата грошей.

У Модне лише те, що носиш ти сам

У Брехня - це правда гиших людей.

У Борг - це те, чого ми вимагаемо в10 {иших 1 не робимо сами.

У Джентльмен - це людина, яка школи не образить ближнього без намру.

У Мода - це форма неподобства, наспильки нестерпного, що ми змушен? занювати п

кожнЕ твроку.

У «Любов до себе — початок роману, який тривае все життя»

У «В Оксфорд! у рик мого випуску я сказав одному 31 свойх друз1в, що хотёв би пости
плодгв з усх дерев,
як! ростуть у садку цього свиту, Г що з цим бажанням я вирушаю в свт. Саме так я
вирушив, 1 саме так
я жив. Сдина моя помилка була в тому, що я обмежувався лише тими деревами, що росли
в пещенй
сонцем частини! саду, т тримався поодаль в1д друго? частини з й пининю та мороком.
Невдача, ганьба,
жебрацтво, смуток, страждання, навть сльози, бруднт слова, що зриваються у хвилини
горя, важка
путь каяття, осудлива совсть, караюче самоприниження, горе, яке посипае голову
попелом, душевниа
мука, яка одягнена в мйиковину Г живиться жовчю, - всього того я цурався... Але й
нада так жити було
б неправильно, бо таке життя обмежувало мене. Я мусив шти даль, адже й {нша частина
саду
приберлгала для мене своГ таемниц!».

У Життя для того, щоб бути прекрасним повинно сюнчитися невдачею

У_ Ми обов ’язок полягае в тому, щоб 13 шаленством трнати у розвагу

У Драма мого життя полягае в тому, що св гешй я вклав у мое життя, лиш талант — у
сво! твори
У Язовсм не хочу знати, що говорять за моею спиною, - я й без того про себе
достатньо високо! думки.
У Згрииивши, людина позбавляеться в потягу до гриха, бо це — це шлях до очищення.

У Ыльшисть з нас - це не ми. Наий думки — це чуж судження; наше життя - микрия;
наий пристраст!
- цитати!

У Усвте е ттльки одна рч арша, ниж та, коли про тебе говорять на кожному роз: коли
про тебе не
говорять зовс1м

ВТРШУ ПРОЗ1
Шанувальник
Коли помер Нарцис, озеро насолоди з чапи солодких вод перетворилося на чашу солоних
сл!з; 1 Ореади
13 плачем прибтгли з гущавини л1су, щоб шснями втипити озеро...
- Нас не дивуе така велика туга за Нарцисом: в1н був таким прекрасним!
- Х!ба в!н був прекрасним? — запитало озеро.
- Кому ж знати краще за тебе? — вдпов1дали Ореади.
- Нас вн не помтчав, тебе ж завжди шукав... дивився у тебе, у дзеркал! твое! води
в1дбивалась його краса.
Озеро ж в1дпов1дало:
- Але я любило нарциса за те, що коли в1н дивився у мене, то в дзеркал! його очей я
бачило вдблиск мое!
власно! краси.

Магнит
Був соб! магыт, а неподалк проживали сталев! стружки. Якось дв!, а може три
стружки-подружки
в1дчули деяке ваблення, навть б1льше того — потяг до магн!ту. [ розмр1ялись, як це
добре було 6

в1дадати його. Природно, стружки сучдки шдслухали розмову, 1м теж схот1лося

наблизитись до магнту.
Дал! — больше. Жодна 1з стружок вже не могла н! про що 1нше думати.
— Чому б нам не шти до магнйту прямо сьогодн!? — спитала одна.
Але вс! гадали, що краще зачекати до завтрашнього дня. Мк тим, сам! того не пом
чаючи, вони вже
потихеньку рухалися в бк магн!ту, який лежав соб! вельми споюйно й не звертав н!
яко! уваги. А стружки
все галасували й галасували 1 все просувалися до свого сусда; 1 чим б1льше вони про
нього говорили, тим
дужче 1м хотлося шдйти до нього. Нарешт! найбллыш нетерпляч1 спов1стили, що
вирушать до магтту
сьогодн! ж, а що до решти, то 1м байдуже. Хтось вигукнув:
— Наш обов'язок — зробити в1зит магшту. Це давно слд було зробити!

17
ВИр:// зу щегаиаги.сот/Люа4/Чоротога исп] и 12
хаг_/10_Каз/о_иаЙ4_Ыозта ]а_Чоротоза_исби/19-1-0-842
Копйювання та розмйцення материалу на стороныйх сайтах ЗАБОРОНЕНО!!!

А тим часом вони просувались до нього, хоч, як 1 ранпие, не розумли цього. Врешт!-
решт
найнеспокинши закричали:

— Навицо зволжати? Ми вирушимо ще! ж хвилини! Зараз же!

Охоплен! единим поривом, вони ринулись уперед. Мить — 1 стружки з усх боюв облшили
магнит...

Г магыт посмихнувся: адже сталев1 стружки ан! секунди не сумнвалися, що прийшли до

нього своею
волею».

Поет
Поет жив у селт, серед луюв 1 лев, 1 кожного ранку йшов до великого мста, що лежало
вдалинь, повите
блакитним серпанком. Вечорами в!н повертався, 1, коли сутен!ло, навколо нього
збиралися дти й доросл1,
1 вн розпов1дав 1м дивовижн! речт, як! бачив напередодн!. Ван розповдав 1м про
маленьких смаглявих
фавнтв, що ховались в1д нього у зеленому лист! дерев.
В/н говорив про земноводних неред, як! зимали голови над дзеркальною водною гладдю
1 сшвали
шсень.
ВИн говорив про величезного кентавра, який вистрибнув йому назустрич на вершин!
пагорба, а потм
умчав галопом, зимаючи хмари куряви 1 голосно см!ючись.
Про ц! та про багато 1нитих дивовижних речей розпов1дав поет дтям 1 дорослим, коли
вони надвеч!р
оточували його з ус1х бок1в 1 слухали, поки все довкола не вкривала 1мла ноч1.
В/н розповдав людям чудов! 1сторй, тому що голова його була сповнена дивних мрий.
Але одного разу, коли поет, повертаючись 13 м1ста, увйшов у л!с, вн раптом побачив
маленьких
смаглявих фавнив, як! ховались вд нього в лист! дерев. А коли в!н шдЙшов до озера,
зеленоволос! нерёди
виринули з води 1 почали сшвати сво?х шсень. 1 коли в!н шднявся на вершину пагорба,
величезний
кентавр проскакав повз нього, займаючи хмари куряви 1 голосно смпючись.
Цього вечора, коли доросл! й дти з1бралися навколо поета 1 спитали в нього, що в1н
бачив удень, поет
сумно в1дпов!в:
— Мен! нема чого сказати. Сьогодн: я н!чого не бачив.
(Втрш нагадуе асторйо Сибтли Вейн, яка могла талановито зображувати на сцен?
кохання, доки не
дзналася сама, що таке кохання, не пережила це почупитя. У цьому врий та в1сторй
Сибли аститься
один з основних постулат!в естетизму: мистецтво за нчуеться там, де починаеться
життя)

Творящий благо
Была ночь и Он был одинок.

И Он увидел издалека город, обнесенный стенами, и пошел Он к тому городу.

И, когда Он подошел близко, Он услышал в городе топот радостных ног, и смех

веселящихся уст, и
громкий рокот бесчисленных лютен. И Он постучался в ворота, и некто из превратников
впустил его.

И Он увидел дом, построенный из мрамора, и впереди его прекрасные мраморные столпы.

Были столпы
увиты цветочными вязями, и внутри дома и перед ним горели факелы из кедра. И Он
вошел в дом.

И, когда Он прошел через палату из халцедона и через палату из яшмы и вступил в

палату пиршеств, Он
увидел возлежащего на ложе из морского пурпура, и волосы возлежащего были увенчаны
алыми розами,
и уста его рдели от вина.

И Он пошел к нему, и коснулся его плеча, и спросил:

- Зачем так проводишь ты время?

И юноша обратился к Нему, и узнал Ето, и, отвечая, сказал:

- Я был прокаженным, и Ты исцелил меня. Что же мне делать ныне?

И Он вышел из дома и шел по улицам.

И вскоре увидел Он женщину, у которой лицо и одежда были ярко раскратены и обувь
была в жемчугах.
И за нею поодаль шел, как за охотником пес, юноша в двухцветном плаще. Лицо женщины
было подобно
прекрасному лицу кумира, и глаза юноши пылали страстью.

И Он пошел за ними, и коснулся руки этого юноши, и спросил его:

- Зачем ты смотришь так на эту женщину?

И юноша обратился к нему, и узнал его, и сказал:

18
Вир://зуИегага.сотЛоа/4оротоеа_испи_17_хаг_1/10_К]аз/о_ица|
а_Бюоега ]а_Чоротоза_исви/19-1-0-842
Копйювання та розмйцення материалу на стороныйх сайтах ЗАБОРОНЕНО

- Я был слепым, и Ты даровал мне зрение. На что же мне еще смотреть?

И Он поспешил вперед, и коснулся ярко раскрашенных одежд этой женщины, и сказал ей:

- Или нет перед тобою иных путей, чтобы ходить по ним, кроме пути греха?
И женщина обратилась к Нему, и узнала Его, и засмеялась, и сказала:
- Но Ты отпустил мне грехи мои, и путь мой — путь радости.

И Он вышел из города.

И когда Он выходил из города, Он увидел сидящего у дороги юношу, который плакал.

И Он приблизился к нему, и коснулся его длинных кудрей, и спросил его:

- О чем ты плачешь?

И юноша поднял взоры, и узнал Его, и, отвечая, сказал:

- Я был мертв, и Ты воскресил меня! Что же я могу делать, как не плакать!

Врии

Ведь каждый, кто на свете жил,

Любимых убивал,

Один - жестокостью, другой -

Отравою похвал,

Коварным поцелуем - трус,

А смелый - наповал.

Один убил на склоне лет,

В расцвете сил - другой.

Кто властью золота душил,

Кто похотью слепой,

А милосердный пожалел:

Сразил своей рукой.

Кто слишком преданно любил,

Кто быстро разлюбил,

Кто покупал, кто продавал,

Кто лгал, кто слезы лил,

Но ведь не каждый принял смерть

За то, что он убил...

Вбивають вс! любов свою,

Вйдчувши в серщ! щем,

То словом лест! чи образ,

То смхом чи плачем;
Цлунком Юди -- боягуз,
Смливець же -- ножем.

Один вбивае юним ще

Г старцем вже -- ще хтось,

Могла 6 1 хтивсть це зробить,

Йцеб розкопи вдалось,

А жалисть в х1д пускае ниж,

Щоб мук не додалось.

Любив хтось менше, а хтось б1льш;

Той всох, той повен вщерть;

Один знесилено тремтв,

А 1нший був, як твердь;

Вбивали вс! любов, та все ж

Не вс!м розплата -- смерть. ..

Блажен и тот, кто Божий гнев

Не испытал и жил шутя,

Не замечая брызг дождя

И рушащихся вниз дерев.

Блажен и тот, кто не узнал
Ярмо труда голодных лет,

Отца с сединами от бед

И мать в слезах, что скор финал.

Но трижды тот блажен, кто смог
Идти дорогою борьбы

И, испытав нажим судьбы,

Стать ближе к Богу на чуток.

Да, грех был мой, и я не понял это.

Теперь же лира в склеп заключена,
Где лишь неугомонная волна
О голый берег бьётся без ответа.
Глубокую могилу роет лето.

Себе в долине, вянущей от сна;

И долго ива ждать обречена
Из рук зимы серебряного цвета.

Обетованной нет земли,

Уместной для пощад.
Безумна красота любви,
Жизнь взявшая в заклад.
Безумна плата красоте
До крайнего креста,

Где розы алы в темноте,

Как и твои уста.

Безумен жертвенник судьбы -

Она взяла свое,

Имы - великие рабы

Безумия ее. "Саломея"

Де ргойпа 5

Читаю книгу как дневник души,

Исписанный осколками событий.

И рваные цветные витражи

Как тонкие переплетенья нитей.

Боль сердца тихий стук уносит вдаль,

Но рикошетом строки задевают.

С лица сорвал ты тонкую вуаль,

Что с ней, что без, а всё равно узнают.

Стекает время капельками рос,

Не счастью быть чужим на этом свете!

Дорожка на щеках забытых слез,
Воспоминаний колкий, хладный ветер.
Но безголосье в вязкой темноте,

Ты отогнал пера прикосновеньем,

В бесчестной, низкой, подлой клевете

Не утеряв способности прощенья.

Вир://зуИегага.сотЛоа/4оротоза_испи_1и_хаг_1/10_К]аз/о_ица|
а_Босга ]а_Чоротоза_исви/19-1-0-842

19
Копйовання та розмийцення материалу на стороныйх сайтах ЗАБОРОНЕНО!!!

Сынов земли всегда влекли Чужие слезы отдадуться

Известность и успех, Тому, чья жизнь — беда,
Но нашумевший больше всех, О нем отверженные плачут,
Взлетевший выше всех А скорбь их навсегда.
Висит в петле — и на Земле _Прощен не будет грех.

Джерела
7 самых забавных ситуаций из жизни Оскара Уайльда Вир://м\у м .Пуенцегпег
г/изет$/аЧа_реегз/ро$(340179271/
Озсаг У\Пае - З1ап@та ОуаНоп$ ВИр://мум уу. паг-озсаг-\/П4е.4е/
Уре. Озсаг \/Пае ВИрз://еп миуЦаре а. оге/мКИОвсаг_\М/ИАе
Бакало Л.А. Заруб!жна ттература. 10 клас. Конспекти урок\в. — Терношль:Мандрвець,
2008. — С.174-191.
Башктова О. Ганьба 1 слава «Короля естет!в» Вир:/ЛиаКсеп!.сот1/2009/07/09/лапБа-1-
$1ауа-КогоЦа-езену/
Богдан Л.С. Заруйжна л!тература. Розгорнуте календарне планування уроки. 10 клас. —
Харк!в: Веста: Вид-во «Ранок», 2003. — С.135-148
Википедия. Оскар Уайльд
Викшедя. Оскар Вайлд
Гениальные Матери Планеты. Джейн Элджи, мать Оскара Уайльда В
рз://ргоха.ги/2014/12/27/663
Гузь О. О. Орентовне поурочне планування урок!в сытово! лтератури. 10 клас.
Академчний р!вень// Зарубйжна штература в школах
Украйни, 2011. - №4, - С. 17-32
Давиденко Г.Й. Стрельчук Г.М., Гричаник Н.1. [сторйя зарубжно! лтератури ХХ ст.-
К.:Центр учбово! лтератури, 2009. — С.118-127, 335-
340
Жена Оскара Уайльда ВИрз://Лумиу.КаКргозю.п/КаК-973212-ипепа-озКага-иау!Ча-РЮ®
Зарубжна л/гература: Шдручник для 10 кл./За заг. ред.. проф. В.Я.Звиняцьковського.
- К.:Освита, 2004. — С. 230-248
Заруйжна лтература: Проб.шдручник для 11 кл. загальноосвташк. / За ред. проф.
О.С.Чиркова. - К.: Вежа, 1996. - С.48-62.
Ирландия в цветных фотографиях конца ХХ века В рз://уууууу.Пуениегие
ги/изет/5006355/роз1457220297/
История семьи Оскара Уайльда... ВИ рз:/Аумум. реник. ги/оз5/сюо_сВНаета/152925
15{юпуа-зепи-озКага-цау!Ча
Гсаева О. О., Клименко Ж. В., Мельник А.О. Зару@бйжна литература (равень
стандарту): шдруч. для 10 кл. заклад1в загально! середньо! освти.
— К. : УОВЦ «Ортон», 2018.
Кадоб`’янська Н. М. Зарубйжна литература. Равень стандарту: шдруч. для 10 кл.
заклад1в загально! середньо! освти / Н. М. Кадоб’янська,
Л. М. Удовиченко. — Х. : ТОВ «СИЦИЯ», 2018.
Ковбасенко Ю. 1. Зарубйжна литература (равень стандарту): шдручник для 10 класу
закладв загально! середньо! освти. — Кийв : Лера ЛТД,
2018.
Кущико О. Г. Ус! уроки зарубжно! лЁтератури. 10 клас. Профильний рЁвень + р!вень
стандарту. 1 семестр. — Х. : Вид. група «Основа», 2018.
Ливергант А. Я. Оскар Уайльд ВИр://\у\/\у.е-геа@ ао
.саБ/БооКгеа4ег.рр/1033465/Глуегоап! - ОзКаг_Чау!а. Вии
ыы т. Життевий | 1 ВОНИ шлях письменника. Уайльд — письменник англ Иського раннього
модернизму. 1мпресюн!стичисть стилю

аонеьк н. Р. ИЕ Е Профильний ривень: шдручник для 10 класу закладйв загально!

середньо! освйти — Терношль :
Астон, 2018

Мухин В.О. Вивчення заруб1жно! лтератури. 10 клас. - Харкв: Веста: Вид-во «Ранок»,
2002. — С.109-111

Наливайко Д.С. , Шахова К.О., Нагорна Н.М., Кисельова Л.О. Зарубйжна литература.
Шар. для 10 кл. — К.:Видавничий Д1м «Св знань»,
2004. — С.327-339

Наливайко Д.С., Шахова К.О., Волощук Е.В. та 1н.. Сытова литература. Шдручник для
10 класу. Академ!чний рвень, профлльний рЁвень.
— К.:Генеза, 2010. - С. 252-266

Невмержицька О. “Бблия для чайник!в” выд Оскара Уайльда ВИр://15.редргеза.иа/2052-

узезуИКа-паусвашту]-ргоеК-рогге!-Чопапа-Вгеуа-о-
ца Ча. Ви

Н коленко О. М. Зарубжна л!тература (равень стандарту) : шдруч. для 10 кл. закл.

загальн. серед. освти / О. М. Николенко, О. В. Орлова,
Л. Л. Ковальова. — К, : Грамота, 2018

О.Уайльд ВИр://туосх.ги/б-24068.В 1

Оскар Уайльд ВИр://рарйта$ 1 1 1. 1655 иолмемиюрс.рюр?=104

Паращич В. В. Зарубжна лтература (р!вень стандарту) : шдруч. для 10 кл. закл.

загал. серед. освЁти. / В. В. Паращич, Г. ©. Фефлова, М.
В. Коновалова. — Харюв : Вид-во «Ранок», 2018.

Паращич В.В. Сытова лтература. 10 клас (академчний равень). - Х.:Вид. група

«Основа», 2011. — С.127-138

Пронкевич О.В. Зарубйжна л/тература Х1Х с. Хрестоматия. Навч.посбн. для 10 кл. —

К.: Педагог!чна преса, 1998. — С.333-380
Пронкевич О.В. Заруб1жна лтература: Шар. для 10 кл. — К.:Пед.преса, 2003. — С. 393-
427

Сайт посвящен Оскару Уайльду ПИр://озсаг-\/Ие.ги/

Стол 1.Л. Сытова штература. 10 клас: Хрестоматия. — Х.:Вид-во «Ранок», 2010. —

С.417-421

Стол Г.Л. Сытова штература. 10 коас. Равень стандарту: Уроки нового поколння.
Х:Вид-во «Ранок»,2011. — С.75-83

Сутула О.В., Тригуб Т.А. Ортентовне планування уроюв св тово! лтератури. Уайльд//
Всесытня литература в середн!х навчальних
закладах Укратни, 2011. — № 4. - С.45-52

Чайка С.С. Зарубйжна птература: Плани-конспекти. 10 клас. — Харюв: Торсшг, 2003. -

С.218-239

Чередник Л. А. Свытова л!тература. 10 клас. РЧвень стандарту: Авторськ! уроки. Х.:

Вид-во «Ранок», 2011.— С.178-201

Шутько Р.Б. Зарубйжна литература. 10 клас. Мат-ли до уроки. - Харкв: Торенг, 2000.
—С.147-161

Щавурський Б.Б. Зарубйжна литература: Посбник-хрестоматия. 10 клас. — Терношль:

Навчальна книга-Богдан, 2005. — С.451-507
Эстет-декадент с порочными страстями, который покорил мир одним романом. Оскар
Уайльд ВИрз://киигою ста. и/ 0535/2108 18/40196/
20

Вр://з у
Иегага.сотЛоа/4оротоза_испи_1и_хаг_1/10_К]аз/о_ицаЙа_Боега ]а_Чоротоза_испи/19-1-0-
842