Академический Документы
Профессиональный Документы
Культура Документы
Критерієм згоди називається критерій перевірки гіпотези про те, що статистичний розподіл узгоджується з яким-небудь відомим законом (нормальним і т. д.)
З множини критеріїв згоди, які використовуються при перевірці гіпотез щодо розподілів найчастіше за інші застосовують найпотужніший параметричний критерій Пірсона
(𝑛𝑖 −𝑛
̃) 2
(%2 - хі-квадрат). Його обчисляють як суму частки від ділення квадрату різниці між емпіричними і теоретичними частотами на теоретичні частоти: Х2 = ∑𝑖𝑖=1 ̃𝑖
𝑖
𝑛
де l - число інтервалів (класів, груп) на які розбито вибірковий розподіл; ni -частоти емпіричного розподілу; ni - частоти теоретичного розподілу.
8. Як визначаються теоретичні частоти й імовірності влучення значень випадкової величини X в інтервал ( xi , xi 1] при використанні критерію згоди 2 Х2 =
(𝑛𝑖 −𝑛
̃) 2
∑𝑖𝑖=1 𝑖
̃𝑖
𝑛
З формули випливає, що чим менше розбіжність між п і п , тим ближче за значенням один до одного емпіричні та теоретичні частоти, тим менше %2. При повному
збігу теоретичних і вибіркових частот %2 = 0, у протилежному випадку %2 > 0. Область зміни %2 від 0 до <ю. При великому числі ступенів свободи (к-"<ю) розподіл %2
набуває форми, близької до нормального розподілу.
Щоб оцінити близькість емпіричного і теоретичного розподілів необхідно розрахувати фактичне значення %2 і порівняти його з табличним значенням при заданому рівні
значущості (а) і відповідному числі ступенів свободи к.
Виражаючи довжину інтервалу к також в одиницях середнього квадратичного відхилення як ^ при відомому обсязі вибірки п, можна розрахувати теоретичні (очікувані)
частоти для будь-якого інтервалу, використовуючи таке співвідношення:
ℎ 1 𝑥2
𝑛̃ = 𝑛 ∗ 𝑒2
𝑆 √2𝜋
9. Сформулюйте послідовність етапів перевірки гіпотези про нормальний закон розподілу.
1. Оцінка вихідної інформації та описування статистичної моделі вибіркової сукупності.
2. Формулювання нульової і альтернативної гіпотез.
3. Встановлення рівня значущості, за допомогою якого контролюється помилка І роду.
4. Вибір найпотужнішого критерію для перевірки нульової гіпотези. Застосування
найпотужнішого критерію дозволить контролювати ймовірність появи помилки II роду.
5. Обчислення за певним алгоритмом фактичного значення критерію.
6. Визначення критичної області та області згоди з нульовою гіпотезою, тобто встановлення табличного значення критерію.
7. Зіставлення фактичного і табличного значень критерію і формулювання висновків за результатами перевірки нульової гіпотези.