Тема 8-1. Систематизація наукових досліджень.

План
Вступ
1. Поняття та форми систематизації наукових результатів
2. Структура наукової праці
3. Бібліографія наукової праці
4. Загальні правила оформлення результатів наукової роботи
Контрольні питання
Тести
Список літератури
Вступ
Систематизація є завершальним етапом проведення дослідної стадії наукових досліджень, яка включає в себе: докази
гіпотези, висновки та рекомендації, науковий експеримент, коригування попередніх пропозицій, літературне викладення
дослідження.
У ході вивчення даної теми Ви зможете:
 дізнатися про існуючі види систематизації результатів дослідження;
 складати наукові та інформативні реферати;
 дізнатися, як правильно писати наукові статті за структурою бібліографічних стандартів;
 узагальнювати результати наукових досліджень у монографії, відповідно до стандартів наукознавства;
 складати звіти про виконання науково-дослідної роботи (НДР) за типовим стандартом;
 дізнатися, як пишуться дисертації за результатами виконаної НДР;
 складати рецензії на наукові праці;
 робити бібліографічний опис оприлюднених літературних джерел;
 робити посилання на джерела оприлюдненої інформації при виконанні науково-дослідної роботи;
 дізнатися про редагування тексту.
Ключові слова даної теми: реферат, монографія, дисертація, рецензія, архітектоніка, композиція, план-проспект,
бібліографія, науковий результат.

1. Поняття та форми систематизації наукових результатів

Результати наукових досліджень завершуються їх систематизацією.
Науковий результат – нове знання, одержане в процесі фундаментальних або прикладних досліджень і зафіксоване
на носіях наукової інформації у формі звіту, наукової праці, наукової доповіді, наукового повідомлення, монографії,
наукового відкриття тощо.
Зміст наукового результату може бути:
- докази, гіпотези;
- висновки та рекомендації;
- науковий експеримент;
- коригування та адаптація попередніх знань;
- літературний виклад дослідження.
Систематизація наукових досліджень має такі форми:
 Реферат (лат. referre – докладати, сповіщати) – коротке усне чи письмове викладання наукової теми, складене на
підставі проведеного дослідження чи огляду відповідних літературних джерел. Основне призначення – повідомляти
про щось, але не переконувати в чомусь. Існує два види рефератів – науковий і інформативний.
 Наукова стаття – самостійна робота, що містить у собі певну кількість наукової інформації, добутої в результаті
проведених досліджень. Серед основних компонентів наукової праці розрізняють: назву, вступ, розділи, висновки.
 Монографія (грец. mono – один, grapho – пишу) – спеціальне наукове дослідження, що містить повне і вичерпне
дослідження якоїсь проблеми чи теми. Монографія відрізняється від статті більш широкою постановкою проблеми,
аргументованістю роздумів, їх доказовістю, посиланням на докази (літературні джерела, показники роботи
підприємства та ін.).
 Дисертація – кваліфікаційна наукова робота у певній галузі знань, яка містить ступінь наукових результатів і
положень, висунутих автором для публічного захисту і засвідчує особистий внесок автора у науку. Основою
дисертації є виконані і опубліковані наукові праці, відкриття або великі винаходи, впровадженні у виробництво
машини або технологічні процеси.
 Звіт про виконання НДР – неопублікований науково-технічний документ, що мітить деталізовані відомості про суть,
методику і результати виконаної роботи або її етапи.
Систематизацію результатів дослідження в науковій праці вважають лише тоді закінченою, коли проведено
рецензування її, тобто зроблено критичну оцінку. Зрозумілість і точність - незмінна вимога до мови рецензії . Мова
рецензента, який аналізує переваги і недоліки наукової праці, повинна свідчити не тільки про грамотність та вміння
висловлювати свою думку, а й також про його культуру і знання питань теми дослідження.
Особливу увагу в рецензії приділяють доказовій оцінці. Аргументоване вивчення, обґрунтований висновок - необхідні
умови кваліфікованої рецензії. Недоліки в аргументації часто пов'язані з трудомісткістю обґрунтування наукової цінності
твору. Через це при оцінці переваг та недоліків наукової праці слід застосовувати різного роду розрахунки, статистичні
показники, нормативні дані та ін.
Не допускається в рецензії наукової праці переповідати зміст, необґрунтовано захвалювати або недооцінювати її
наукове значення. Слід наводити посилання на конкретні сторінки праці, що рецензується, вказувати на позитивні та
негативні сторони праці.
 Особливу увагу в рецензії слід звертати на додержання автором стандартів, а саме з приводу оформлення наукового
твору. Необхідно при цьому вказати конкретно номер державного стандарту, який було порушено і в чому саме.
Висвітлюючи питання літературного викладу матеріалу, в рецензії слід зазначити, як автор володіє науковим стилем.
При цьому конкретно вказати на додержання термінології цієї науки, формулювання економічних категорій, поданих у
науковому творі. Для прикладу наводимо структуру рецензії наукового твору.
Таблиця 1.1.
Орієнтовний план рецензії наукової праці з економічного дослідження
Заголовок Рецензія на (назва твору та прізвище автора)
Вступ Розглядається актуальність теми дослідження, виходячи із напрямів соціального і
економічного розвитку підприємств в умовах ринкових відносин. Вказуються, які питання
висунуті на дослідження, об’єкти, методика дослідження. Наводиться критична оцінка
змісту цих питань.
Основна частина Вказується гіпотеза дослідження, аналізується система її доказів, апробація та
експериментальна перевірка добутих результатів, можливість впровадження їх у практику,
перевіряється обґрунтованість пропозицій та висновків, що містяться у науковій праці.
Обов’язково зазначають достовірність результатів дослідження, їх наукову новизну та
практичну цінність, економічну ефективність впровадження в практику наукових
рекомендацій автора. У рецензії зазначають також, наскільки автор володіє стилем
викладення наукової праці, додержання єдності змісту і форми праці. Особливу увагу
звертають на правильність застосування стандарту щодо оформлення наукової праці
(нумерація розділів, підрозділів, пунктів, таблиць, схем, графіків, додатків).
Висновок Формулюють висновки рецензента, наскільки автором наукової праці досягнуто мету
дослідження і чи слід продовжувати в подальшому дослідження цієї проблеми в цілому чи
її окремої частини, можливості широкого впровадження добутих результатів у галузях
національної економіки.

2. Структура наукової праці

Наукова праця – це самостійна праця, що містить у собі певну кількість наукової інформації, добутої в результаті
проведених досліджень. Пишуть її згідно з планом, розробленим автором, виходячи із результатів проведеного дослідження.
План статті, брошури, книги часто називають проспектом (від лат. Prospectum – вид, огляд). Разом з тим план все ж
відрізняється від проспекту. Останній містить у собі розширене описання питань, які мають бути висвітлені у певній статті.
План та проспект пов'язані з поняттям "архітектоніка" (від architektonike – архітектура) праці. Це поняття розглядається як
синонім поняття композиція. Архітектоніка – це структура праці, тобто склад її основних компонентів. Базова структура
наукової праці виглядає таким чином.

Заголовок (назва, стисле відображення основної ідеї)

Зав’язка Вступ (виклад, обґрунтування мети та завдання).
Кульмінація Основна частина (виклад сутності дослідження)
Розв’язка Висновок (короткий вклад результату, резюме).

Як бачимо, серед основних компонентів наукової праці розрізняють: заголовок, вступ, основна частина з розділами і
висновки.
Заголовок – це назва статті, що відображає її основну ідею і є важливим елементом її структури. Заголовок повинен бути
не тільки глибоко змістовними, виразними, а й відповідати змісту статті. Він повинен включати динамічне висвітлення
подій, як це було зазначено при виборі теми дослідження.
Вступ є свого роду входження у тему статті, де обґрунтовується актуальність питання способом порівняння нової і
релевантної інформації, викладаються коротко історія питання і гіпотеза дослідження.
Основна частина статті – кульмінація (від лат. сulmen – вершина) твору, де викладається суть досліджуваних явищ,
наводиться система доказів наукової гіпотези, не запозиченої з раніше опублікованих праць, а поставленої самостійно у
процесі проведення дослідження. В противному разі це буде інформативний результат, а не наукова стаття з обраної теми
дослідження.
Висновок містить короткий підсумок результату проведеного дослідження, тобто є коротким резюме змісту наукової
статті. Це забезпечує чітку логічність та послідовність наукового повідомлення, яке повинно завершуватися резюме про
можливість продовження дослідження цієї теми або вона вичерпала себе і необхідно широке впровадження результатів
проведеного дослідження.
Для прикладу наведемо план-проспект наукової праці, який містить такі складові і їх характеристики.

Заголовок Удосконалення обліку та контролю використання основних засобів на

виробничому підприємстві.
Вступ Обґрунтування необхідності удосконалення організації виробництва та
завдання обліку і контролю використання основних засобів як необхідна умова
зростання обсягів та ефективності виробництва продукції.
Основна частина Характеристика діючої системи обліку і звітності господарських операцій
формування і використання основних засобів, оцінка їх руху та стану. Оцінка
ступеню неефективного обліку і контролю через відсутність системи
налагодженого правильного документообігу використання сучасних
інформаційних технологій, організації контролю матеріально відповідальних
 осіб. Експериментальна перевірка нової методики обліку і контролю
використання основних засобів на підприємствах
Висновок Висновки про наукову і практичну цінність виконаного дослідження.
Розрахункова економічна ефективність застосування нової методики обліку та
контролю стану та руху основних засобів Достовірність наукових висновків та
практична цінність добутих результатів.

Композиція – будова, структура наукового твору, зумовлена, як правило, його змістом, характером і призначенням.
Так, наприклад, архітектоніка монографії виражена самостійними структурними підрозділами, які мають заголовки, певну
систему кодування таблиць, рисунків, схем та ін. Заголовки і підзаголовки розділів, підрозділів повинні мати динамічний
виклад матеріалу дослідження. Підрозділи в разі потреби поділяють на пункти.
Заголовки структурних частин монографії обов'язково повинні розкривати зміст; їх можна також заповнювати
підзаголовком.
Робити висновки після кожної частини розділу, підрозділу не обов'язково, а слід наводити коротеньке резюме, яке
посилює сприйняття викладеного матеріалу.
Висновок є обов'язковою частиною монографії. У ньому викладають результати дослідження, формулюються основні
положення, концепції автора, вказуються проблеми, які потребують подальшої розробки. В кінці монографії вміщують
список використаних джерел, додатки, умовні позначення та інші атрибути наукового апарату.
Звіт про виконання НДР та дисертація за обраною темою дослідження не відрізняються архітектонікою від
монографії. Вони мають лише різне функціональне призначення.
Класична форма систематизації результатів наукової праці має свої особливості структури. Наприклад, у деталізаціях
додають: додатки; список використаних джерел; перелік умовних скорочень.

3. Бібліографія наукової праці

Бібліографія (грец. biblion – книжка, grapho – пишу) – це галузь знання про методи і способи складання покажчиків,
списків, оглядів друкованих творів. Завдання бібліографії полягає у реєстрації друкованих творів з певної галузі знань,
окремої проблеми, теми. Подається вона у наукових дослідженнях у вигляді переліку книг, журналів і статей із посиланням
на місце і рік опублікування, видавництво і т.д.
Бібліографічні джерела економічної інформації являють собою сукупність літературно оформлених робіт, випущених
видавництвами або депонованих у закладах науково-технічної інформації. Депонуються, тобто здаються на зберігання і за
запитами видаються користувачам у вигляді копій або мікрофільмів, звіти про виконані науково-дослідні роботи, статті,
реферати та інші роботи, які становлять інтерес вузького кола дослідників.
Залежно від цільового призначення бібліографічні літературні джерела економічної інформації поділяють на такі види:
 Праці відомих представників економічної думки;
 Статистичні матеріали;
 Науково-дослідна література;
 Науково-популярна література;
 Практичні посібники;
 Довідкова література.
Бібліографічний опис джерел, використаних у науковому дослідженні – це сукупність відомостей про друковане видання
або інший документ (звіт про науково-дослідну роботу, дисертацію, неопубліковані переклади науково-технічної літератури
та ін.), що дають можливість ідентифікувати документ, а також дістати уявлення про його зміст, призначення, обсяг,
довідковий апарат тощо.
Об’єктами бібліографічного опису є друковані твори, книги, окремі публікації спеціальних видів нормативно-технічних
та технічних документів (стандарти, специфікація виробів та ін.), окремий том, випуск багаторазового або серійного
видання, а також стаття, розділ, глава та ін.
Бібліографічний опис провадиться за спеціальними правилами, установленими державним стандартом. Цих правил
додержують при систематизації матеріалів наукового дослідження, підготовці публікацій, складанні звіту про науково-
дослідну роботу, написанні дисертації, виконанні студентами кваліфікаційних робіт бакалавра, спеціаліста, магістра,
наукових робіт.
Бібліографічний опис друкованих творів складається з обов’язкових (основний заголовок, відомості про авторів, повторне
видання, місце видання, рік видання, кількість сторінок, міжнародний стандартний номер – ISBN) і факультативних
(найменування монографії, відомості про ілюстрації, міжнародний стандартний номер серіальних видань – ISSN, палітурка,
ціна, тираж) елементів, які за своїми функціями об’єднані в області, що передбачають послідовність запису реквізитів.
Бібліографічний опис джерел, використаних у науковому дослідженні, наводиться лише з включенням обов’язкових
елементів. Опис книжок починається з прізвища автора у називному відмінку. Після прізвища автора вказують його ініціали,
назву книги, місце видання, видавництво, рік видання, кількість сторінок. Книжки одного, двох і трьох авторів описують під
їх прізвищами. У заголовку опису публікацій вищих органів державної влади та управління перед їх найменуванням
указується назва країни, наприклад: Україна, Верховна Рада.
Назву місця видання наводять повністю у називному відмінку, перед назвою міста ставиться тире, а потім двокрапка. При
наявності двох місць
видання наводять обидва місця. При відсутності відомостей про місце видання зазначають: «Б. м.» (без місця) або « s-a.» (sine
anno).
Назву видавництва, як правило, вказують у скороченій формі, при наявності двох видавництв наводять назви обох, трьох
і більше видавництв – першого видавництва зі словами «та ін.» або «etc».
Рік видання позначають арабськими цифрами, а якщо у публікації рік не вказано, то зазначають – «Б. р.» (без року) або
«s.a.» (sine anno).
 Потім вказують кількість сторінок. В описі багатотомних видань, крім раніше зазначених елементів, наводиться ще й
номер тому.
В цілому джерело бібліографії має такий вигляд: Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. - 2-ге вид.,
перероб. і доп. - К.: Знання, 2006. - 525 с.
Викладені правила бібліографічного опису літературних джерел застосовуються студентами при створенні власної
бібліографічної картотеки, яку використовують при проведенні науково-дослідної роботи, написанні курсових, дипломних і
кваліфікаційних робіт.
Бібліографічний опис джерел забезпечує висвітлення результатів проведеного дослідження з посиланням на авторів,
які раніше виконували роботи за подібною проблемою, допомагає уникнути дублювання у наукових дослідженнях та
використати знання попередників. Крім того, література з теми дослідження має пізнавальне значення, тому до списку слід
включати статті, які містяться у збірниках наукових записок, звіти із закінчених науково-дослідних тем, виконаних іншими
дослідниками. Ці звіти, як правило, зберігаються у бібліотеці організації, де вони були виконані, і є власністю вузького кола
спеціалістів.

4. Загальні правила оформлення результатів наукової роботи

Згідно з «Порядком присудження наукових ступенів та присвоєння вчених звань» наукові роботи необхідно
оформлювати відповідно до Державного стандарту України. Таким стандартом є ДСТУ 3008–95 «Документація. Звіти у
сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення.»
З огляду на високі вимоги нормативних документів необхідно неухильно дотримуватися порядку подання окремих видів
текстового матеріалу, таблиць, формул та ілюстрацій, а також правил оформлення автореферату.
Загальні вимоги:
 Працю друкують машинописним способом або за допомогою комп’ютера на одній стороні аркуша білого паперу
формату А4 (210×297 мм) через два міжрядкових інтервали до 30 рядків на сторінці.
 обсяг, поля, шрифт тощо обумовлюють у програмах (замовленнях).
 текст основної частини поділяють на розділи, підрозділи, пункти, і підпункти, заголовки розділів друкують
великими літерами, крапок не ставлять, відстань між заголовками і текстом 3-4 інтервали, кожна структурна частина
розпочинається з нової сторінки.
 нумерація сторінок, розділів і підрозділів, пунктів, підпунктів, рис (мал.) таблиць, формул, подають арабськими
цифрами, на першій сторінці (титул, початок) номер не ставлять, на наступних – крайній правий кут.
 нумерація розділів, пунктів і підпунктів (1.1.1.).
 ілюстрації і таблиці подають після тексту, де згадуються, або на наступній сторінці, позначаються словом "Рис.",
"Мал.", "Таблиця" і нумерують послідовно в межах розділу, відділяють крапкою (Рис. 5.3).
 формули нумерують у межах розділу через крапку (3.5), і пишуть з правого поля на рівні формули в круглих
дужках.
 ілюстрації і таблиці оформлюють відповідно до правил чітко, логічно. Громіздкі таблиці виносять у додатки.
 цитування і посилання на використані джерела здійснюють за правилами: посилання в тексті слід зазначати [6,38]
відповідно до переліку посилань в кінці роботи. Текс цитати починають і закінчують лапками, повинен бути повним,
без перекручень із посиланням на джерело. Ставлення до цитати автором визначається знаком (?!). Виділення деяких
слів із цитати із застереженням (підкреслено мною – В.Ш.).
 оформлення списку використаних джерел можна розміщувати за: порядком цитування; в алфавітному порядку
прізвищ перших авторів;
у хронологічному порядку; за ступенем значимості (ВРУ, КМУ, інструкції, положення, книги, статті); додатки
розміщують у окремому розділі з назвою "Додаток", позначають великими літерами українського алфавіту.
Результати наукових досліджень потребують ретельного редагування. Це пов’язано з опрацюванням, підготовкою
тексту , рукопису до друку. Але для цього варто пам’ятати, що редагування тексту – це робота передусім редактора -
професіонала, який працює у видавництвах, редакціях газет, державних департаментах, тощо. Науковець потребує
певних вмінь та навичок в галузі редагування. У зв'язку з цим студенту необхідно навчитися редагувати наукові
реферати, статті, монографії, звіти про НДР. Декілька слів щодо принципів редагування, зокрема:
а) воно завжди обумовлює жорсткий критичний аналіз своєї або чужої праці, тексту;
б) редагування має декілька етапів, рівнів; це необхідно і для неодноразового перечитування з інтервалами,
і для зміни завдань: по-перше, зрозуміти автора і засвоїти зміст тексту, що редагується, цілої книги; по-друге досягти
ясності, точності доступності викладу тексту очима прискіпливого читача; по-третє, вивірити логіку; виділення
головного, вивірення обґрунтування, доказів, аргументів; по-четверте, і це саме головне, - мова: вибір слів, сполучень,
правильність і різноманітність конструкцій,* ясність образів, точність цитування, граматика, навіть орфографія;
в) редагування націлено на адресата, його сприйняття. Хто буде читачем? Людина з вищою освітою чи школяр,
фахівець, який прекрасно володіє мовними засобами своєї професії. Чи початківець даної справи? Фактор адресата керує
не тільки автором, але і редактором.
г) редагування підпорядковане певним стандартам: юридичним чи комерційним, політичним чи
видавничим, навчально-шкільним чи журнально-книжним. Ці стандарти визначають, наприклад, стиль - науковий,
офіційно-діловий тощо; засоби етикету; наявність ілюстрацій, креслень, карт, додатків, аж до самого їх розміщення на
сторінках. У підручнику текст розділяють на частини, які визначають "дозу" матеріалу, насичення його новими поняттями та
термінами, найважливіші правила виділяють окремим шрифтом чи розміщують в рамці тощо.
Праця редактора у видавництві має такі етапи: без автора, без його впливу; редактор поступово опановує рукопис, він
повинен знати його краще, ніж автор. Далі спільна робота з автором, вияснення важких місць. На кінець - знову без автора:
редактор готує текст до набору, наприклад, вказує шрифти, розміщення матеріалу на сторінці тощо.
Досвід редагування дає автору такі навички, як перевтілення в читача і слухача власного твору; навички читання не
тексту взагалі, а кожної літери, прочитувати та виважувати кожне слово.
 Контрольні питання
1. Що таке систематизація наукових досліджень, її призначення?
2. У чому полягає науковий результат?
3. Які види систематизації результатів дослідження Ви знаєте?
4. Перелічите складові наукового документу відповідно до ДСТУ 3008– 95?
5. Сутність монографії, її особливості та відмінність від інших літературних джерел?
6. Що таке бібліографічний опис, його призначення та застосування?
7. Бібліографічні реквізити друкованих творів і порядок їх розміщення?
8. Що таке план-проспект і коли його складають?
9. З чим пов’язують при науковому дослідженні поняття "архітектоніка"?

Тести
1. Завершальним дослідним етапом наукового дослідження виступає: в. систематизація наукових досліджень 2. Яка
організація встановлює вимоги до написання наукової статті? а. ВАК;
3. Неопублікований науковий документ, що містить деталізовані відомості про суть, методику, результати виконаної
роботи це? б. звіт про виконану НДР
4. До обов’язкових елементів бібліографічного опису належать? г. усі зазначені вище відповіді – вірні.
5. До факультативних елементів бібліографічного опису належать? б. тираж, ціна; в. повторне видання та його
характеристику;
6. Громіздкі таблиці у науковій праці розміщують? в. виносять у додатки;.
7. Оформлення додатків. Додаток обов’язково повинен містити? г. усі зазначені вище відповіді – вірні.
8. До необов’язкових базових складових структури наукової праці належать? г. усі зазначені вище відповіді – хибні.
9. Що з нижче переліченого не належить до систематизації наукового дослідження? б. розрахунок економічної
ефективності наукових досліджень.
10. Який з видів систематизації наукових досліджень дослівно перекладається як "пишу один"? в. монографія;
11. Оформлення списку використаних джерел. Можна розміщувати джерела за: г. усі зазначені вище відповіді – вірні.
12. До об’єктів бібліографічного опису відносять: г. усі зазначені вище відповіді – вірні.
13. Під «науковим дослідження» розуміють: в. цілеспрямоване пізнання;

14. В якій науковій праці подається короткий виклад основних аспектів дослідження? а. наукова стаття;
15. Які види доповідей застосовуються в практиці
г. усі зазначені вище відповіді – вірні.
16. Які бібліотеки входять до обов’язкового переліку, затвердженого ВАК України?
г. усі зазначені вище відповіді – вірні.
17. В яких одиницях рахується обсяг рукопису у видавничому договорі?
б. авторському аркуші;
18. Дайте вірну відповідь, яка це робота: якщо в ній викладено результати одного дослідження, висновки, визначена
структура і обмежене видання: б. дисертація
19. Наукова публікація – це:
г. усі зазначені вище відповіді – вірні.
20. Які методичні прийоми викладу наукового матеріалу?
г. усі зазначені вище відповіді – вірні.

Матриця правильних відповідей

№ 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
Питан-
ня

Відпо- в а б г б в г г б в г г в а г г б б г г
відь

Список літератури:

1. Закон України "Про вищу освіту" Верховна Рада України від 17.01.02. №2984 – ІІІ.
2. Закон України "Про наукову і науково-технічну діяльність" від 13 грудня 1991 року N 1977-XII
3. Постанова КМУ "Про затвердження Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань" від 28
червня 1997 р. N 644
4. Постанова КМУ " Про затвердження Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів" від 1
березня 1999 р. N 309 із змінами і доповненнями.
5. Постанова КМУ "Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)" від 20 січня 1998р. №65.
6. Білуха М.Т. Методологія наукових досліджень: Підручник.-К.: АБУ, 2002. – 480с.:іл.
7. Найдьонов І. М. , Ігнатюк А.І. Методика викладання фінансово-економічних дисциплін: Навчальний посібник. –
К.:Вид-во Купріянова О.О., 2002. -384с.
8. Білуха М. Бухгалтерська наука в Україні в ХХІ столітті // Бухгалтерський облік і аудит. -2001. -№2. – с.35-39.
9. Єріна А.М., Захожай В.Б., Єрін Д.Л. Методологія наукових досліджень: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної
літератури, 2004. – 212с.
10. Цехмістров Г.С. Основи наукових досліджень. Навчальний посібник. – Київ: Видавничий дім «Слово», 2004. – 240с.