2

Тема 8-2 Систематизація наукових досліджень.

Вступ
1. Реферати, порядок їх написання та оформлення
2. Наукова стаття, її структура та вимоги до написання
3. Монографія, її структура та порядок підготовки
4. Дисертація, її структура та зміст

Контрольні питання
Тести
Список літератури

Вступ
Досвід свідчить, що при написанні наукових робіт у багатьох виникають певні труднощі в їх підготовці. А дана тема,
матеріали якої повністю відповідають вимогам «Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань»,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 р., № 644 із змінами і доповненнями, є спробою
комплексного висвітлення сучасних вимог до підготовки наукового дослідження. Тому висвітлений матеріал буде корисним
усім здобувачам наукових ступенів, їх науковим керівникам, а також всім тим, хто хоче підвищити культуру своєї наукової
праці. Вони дізнаються: про різні види наукових досліджень, їх сутність, структуру, порядок підготовки та вимоги до написання,
які висуваються Вищою атестаційною комісією (ВАК) України.
Тема «Систематизація наукових досліджень» займає досить значне місце в структурі курсу
«Методологія наукових досліджень» та має тісний взаємозв’язок з іншими темами курсу. Адже опанувавши дану тему студент в
подальшому зможе дати оцінку певних наукових результатів; за певними критеріями визначити готовність наукового
дослідження, з меншими зусиллями опанувати тему «Організація підготовки науково-педагогічних кадрів» тощо.
Основними ключовими словами при вивченні теми є: реферат, інформа-тивний реферат, науковий реферат, наукова
стаття, монографія, дисертація, докторська дисертація та кандидатська дисертація.

1. Реферати, порядок їх написання та оформлення

Реферат є найпрстішою формою систематизації наукових результатів. Реферат (лат. referre – доповідати, повідомляти) -
з одного боку є - короткий виклад перед аудиторією або у письмовій формі змісту книги або наукової праці, з другого боку - це
доповідь на будь-яку тему, що складається з огляду літературних та інших джерел. Є багато видів рефератів, але найчастіше
зустрічаються інформативний та науковий.
Інформативний реферат – коротке письмове викладення однієї наукової праці як опублікованої так і рукописної, що
висвітлює стисло її зміст. Основними призначеннями інформативного реферату є: оперативно повідомити науковців про
досягнення науки; публікуються в реферативних журналах, збірниках, картках, що видаються НДІЕІ; порядок складання
обумовлюється певним стандартом; текст має бути стислим і чітким.
Науковий реферат – коротке усне або письмове викладення наукової теми складене за даними проведеного
дослідження, огляду одного або кількох літературних та інших джерел, висвітлює результати дослідження автора, гіпотези,
системи доказів, наукову новизну, практичне значення результатів. Завершується реферат-резюме коротким висновком з
основних положень наукової теми (питання).
Реферат звичайно містить вступ, розділ І (історія та теорія питання), розділ І (вирішення проблеми в сучасних умовах),
висновки та перелік літературних джерел.
У вступі обґрунтовуються актуальність теми, її особливості, значущість з огляду на соціально-економічні проблеми
суспільства та розвиток конкретної галузі науки або практичної діяльності.
У розділі І наводяться основні теоретичні, експериментальні дослідження з теми, зазначається, хто з учених минулого
вивчав дану проблему, які ідеї висловлював. Визначаються сутність (основний зміст) проблеми, основні чинники (фактори,
обставини), що зумовлюють розвиток явища або процесу, який вивчається. Визначаються недостатньо досліджені питання,
з’ясовуються причини їх слабкої розробленості.
У розділі ІІ дається поглиблений аналіз сучасного стану процесу або явища, тлумачення основних поглядів і позицій
щодо проблеми. Особлива увага приділяється виявленню нових ідей та гіпотез, експериментальним даним, новим методикам,
оригінальним підходам до вивчення проблеми. У цьому розділі подається аналіз практики, висловлюються власні думки щодо
перспектив розвитку проблеми.
У висновках подаються узагальнені умовиводи, ідеї, думки, оцінки, пропозиції.
До списку літератури включають публікації переважно останніх 5 років. Особливу цінність мають роботи останнього
року.
У рефераті слід використовувати стандартизовану термінологію, уникати незвичних термінів і символів або пояснювати
їх при першому згадуванні в тексті.

2. Наукова стаття, її структура та вимоги до написання

 3
Наукова стаття – це самостійна наукова праця, що містить наукові результати. Вона може бути написана як
самостійно так і у співавторстві. Наукова стаття є необхідною умовою оприлюднення наукових результатів, зокрема при захисті
кандидатських і докторських дисертацій.
Оптимальний обсяг наукової статті – 6-12 сторінок, або 0,5 сторінок друкованого аркуша. Рукопис статті повинен, як
правило, містити повну назву роботи, прізвище та ініціали автора(ів), анотацію (на окремій сторінці), список використаної
літератури. Стаття має просту структуру, її текст не поділяється на розділи і підрозділи.
Умовно в тексті статті можна виділити такі структурні елементи.
1. Вступ – постановка наукової проблеми, її актуальність, зв'язок з найважливішими завданнями, значення для розвитку
певної галузі науки або практичної діяльності.
2. Основні (останні за часом) дослідження і публікації, на які спирається автор; сучасні погляди на проблему;
труднощі при розробці даного питання; виділення невирішених питань у межах загальної проблеми, котрим присвячена стаття.
3. Формулювання мети статті (постановка завдання) – висловлюється головна ідея даної публікації, яка суттєво
відрізняється від сучасних уявлень про проблему, доповнює або поглиблює уже відомі підходи. Мета статті випливає з
постановки наукової проблеми та огляду основних публікацій з теми.
4. Виклад змісту власного дослідження – основна частина статті. В ній висвітлюються основні положення і результати
наукового дослідження, особисті ідеї, думки, отримані наукові факти, виявлені закономірності, зв’язки, тенденції, програма
експерименту, методика отримання та аналіз фактичного матеріалу, особистий внесок автора в досягнення і реалізацію основних
висновків тощо.
5. Висновок, в якому формулюється основний умовивід автора, зміст висновків і рекомендацій, їх значення для теорії і
практики, суспільна значущість.
Жанр наукової статті вимагає дотримання певних правил:
- у правому верхньому куті розміщуються прізвище та ініціали автора. Ініціали ставлять перед прізвищем; за
необхідністю вказують відомості, що доповнюють дані про автора;
- назва статті стисло відбиває її головну ідею, думку;
- слід уникати стилю наукового звіту чи науково-популярної статті;
- недоцільно ставити риторичні запитання; мають переважати розповідні речення;
- цитати в статті використовуються дуже рідко; необхідно зазначити основну ідею, а після неї в дужках указати
прізвище автора, який уперше її висловив тощо.
Рукопис статті підписується автором(ами) і подається до редакції у двох примірниках. У разі необхідності до неї
додається дискета.
Особливо цінними є статті, опубліковані у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України.
Вимоги до наукових статей перераховані у Постанові президії ВАК України від 15 січня 2003 року № 7-05/1. Згідно з
цією постановою редакційним колегіям необхідно організувати належне рецензування та ретельний відбір статей до друку.
Зобов’язані приймати до друку у виданнях, що виходитимуть у 2003 році та у подальші роки, лише наукові статті, які мають такі
необхідні елементи:
- постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями;
- аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми і на які спирається автор,
виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття;
- формулювання цілей статті (постановка завдання);
- виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів;
- висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку.

3. Монографія, її структура та порядок підготовки

Монографія (грец. mono – один, grapho – пишу) – спеціальне наукове дослідження і видання, що містить повне і
вичерпне дослідження якоїсь проблеми чи теми. Це підсумок всебічного, багаторічного дослідження проблеми, виконаного
одноосібно чи групою вчених, що завершується одержанням фундаментальних наукових результатів, які можуть увійти до
скарбниці науки і використовуватися іншими у наступних дослідженнях багато років.
Слід розрізняти монографії на здобуття наукового ступеня, виконані особисто у вигляді опублікованої індивідуальної
наукової монографії, та наукові монографії як вид наукового видання. Перший тип монографії має містити висунуті автором для
прилюдного захисту науково обґрунтовані та експериментальні результати, наукові положення автора, опубліковані раніше у
фахових наукових виданнях. Для такої монографії характерна єдність змісту; вона свідчить про особистий внесок здобувача в
науку і розглядається як кваліфікаційна наукова праця.
Другий тип монографії – наукова праця, яка є засобом висвітлення основного змісту дисертації, зокрема у докторських
дисертаціях, і однією з основних публікацій за темою дослідження.
Якщо дисертацією, поданою на захист, є рукопис, а монографія є тільки однією з друкованих праць здобувача, до неї
висуваються такі вимоги:
- обсяг монографії – не менш як 10 обліково-видавничих аркушів;
- наявність рецензій двох докторів наук за відповідною спеціальністю;
 4
- наявність рекомендації вченої ради науково-дослідної установи або вищого навчального закладу з обов’язковим
зазначенням на звороті титулу монографії повної назви установи (закладу) та її підпорядкованості;
- тираж не менше ніж 300 примірників;
- наявність міжнародного стандартного номера ISBN.
Не встановлюється державний стандарт щодо композиції наукової монографії. Кожний її автор може вибрати будь-яку
структуру і порядок організації наукового матеріалу, зважаючи на логіку викладу і повноту висвітлення основного змісту
дисертації. Традиційно склалася певна композиційна структура монографії, основними елементами якої в порядку їх розміщення
є такі:
- титульний аркуш містить повну назву установи (закладу), де виконана робота, прізвище, ім’я, по батькові автора,
назву роботи, місто і рік. Назва монографії має бути інформативною (розкривати зміст книги, основні ідеї, новизну), чіткою
(відбивати предмет і об’єкт дослідження, відмінність даної роботи від аналогічних), короткою. Саме за назвою монографії
здійснюється її класифікація за УДК і ББК та відбиття в систематичному або предметному каталозі.
На звороті титульного аркуша монографії вказують відомості щодо її рекомендації вченою радою до опублікування.
Після бібліографічного опису обов’язково розміщують анотацію – стислу характеристику змісту видання, призначення, форми
та інші особливості.
- умовні скорочення подають перед вступом тоді, коли автор вживає маловідомі скорочення, що повторюються у тексті.
Перелік треба друкувати двома колонками, в яких зліва за абеткою наводять скорочення, справа – їх розшифровку.
- у вступі або передмові розкриваються значення проблеми, її актуальність, мета і завдання, які поставлені автором при
написанні роботи, для кого вона адресована, подаються огляд основних публікацій за темою, перелік використаних джерел,
організацій та осіб, що сприяли виконанню роботи тощо.
- основна частина монографії залежить від змісту і структури наукової роботи. Вона складається з розділів (глав),
підрозділів (параграфів), пунктів, підпунктів. У логічній послідовності викладаються основні наукові положення, ідеї, концепції,
експериментальні дані, наукові факти та висновки.
- у висновках або післямові наводяться узагальнення найсуттєвіших положень наукового дослідження, основні
підсумки, доводяться достовірність і обґрунтованість нових наукових положень, визначаються проблеми, які потребують
подальшого дослідження.
- література. Принцип розміщення літератури в списку може бути алфавітним (прізвища авторів або назв робіт
розміщують за алфавітом); хронологічним (за роками публікацій, за алфавітом у межах кожного року); тематичним (за
розділами роботи або за окремими темами); в порядку згадування джерел в тексті. Архівні документи в списку наводяться після
друкованих матеріалів.
- в додатках розміщують матеріали, які доповнюють та ілюструють основний текст: копії документів, таблиці,
математичні розрахунки, формули, графіки, глосарії та ін.
- Зміст подають на початку або в кінці монографії. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх
розділів і підрозділів, що допомагає отримати повне уявлення про зміст та структуру видання.
Для монографії необхідно дві рецензії, а для докторської – три рецензії докторів наук та рішення вченої ради про її
випуск.
4. Дисертація, її структура та зміст

Дисертація (лат. Dissertatio – дослідження, міркування) – це кваліфікаційна наукова праця, виконана особисто, у
вигляді спеціально підготовленого рукопису або опублікованої монографії. Вона містить висунуті автором для прилюдного
захисту науково обґрунтовані теоретичні або експериментальні результати, наукові положення і свідчить про особистий внесок
здобувача в науку.
Розрізняють два види дисертаційних робіт:
1) дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата наук;
2) дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора наук.
Кандидатська дисертація повинна містити результати проведених автором досліджень та отриманих нових науково
обґрунтованих результатів, які в сукупності розв’язують конкретне наукове завдання, що має істотне значення для певної галузі
науки (п. 13 Порядку).
Кожна дисертація супроводжується окремим авторефератом, який відображає основні наукові результати
дисертаційного дослідження. Вимоги до оформлення автореферату визначає ВАК.

Докторська дисертація повинна містити раніше не захищені наукові положення та отримані автором науково
обґрунтовані результати у певній галузі науки, які у сукупності розв’язують важливу наукову або науково прикладну проблему
(п.12 Порядку).
Докторська дисертація може бути підготовлена як у формі рукопису, так і у формі індивідуальної наукової монографії. Її
виконує здобувач, який є кандидатом наук, має значний науковий доробок і здатний до плідної дослідницької діяльності в
майбутньому. Вважається, що між захистом кандидатської і докторської дисертацій має бути проміжок не менше 5 років. Не
дозволяється у докторській дисертації захищати положення та наукові результати, захищені здобувачем у кандидатській
дисертації.
Традиційно склалася певна композиція дисертаційної праці з такими основними елементами:
 5
1. Зміст подають на початку дисертації з найменуваннями та номерами початкових сторінок усіх розділів, підрозділів і
пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаної
літератури та ін.
2. Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів подають у дисертації окремим списком перед
вступом, якщо у ній вжито специфічну термінологію, а також маловідомі скорочення, нові символи, позначення і таке інше.
Перелік друкують двома колонками, в яких ліворуч за абеткою наводять, наприклад, скорочення, праворуч – їх детальну
розшифровку.
3. У вступі до дисертації звичайно обґрунтовують актуальність обраної теми, мету і зміст поставлених завдань,
формулюють об’єкт і предмет дослідження, зазначають обраний метод (або методи) дослідження, теоретичну цінність і
прикладну значущість отриманих результатів, окреслюють положення, винесені на захист.
4. Основна частина дисертаційної роботи складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожен розділ
починається з нової сторінки. У розділах основної частини дисертації детально розглядаються методика і техніка дослідження і
узагальнюються результати. Зміст розділів основної частини повинен точно відповідати темі дисертації та повністю її
розкривати. У цих розділах дисертант стисло, логічно й аргументовано викладає матеріал згідно з вимогами до наукових праць,
що подаються до друку. Наприкінці кожного розділу формулюють висновки із лаконічним викладом наведених у розділі
наукових і практичних результатів, що дає змогу вивільнити загальні висновки від незначних подробиць.
5. Загальні висновки дисертації виконують роль закінчення, зумовленого логікою проведення дослідження у формі
синтезу накопиченої в основній частині наукової інформації. Цей синтез – послідовне, логічно струнке викладення отриманих
підсумкових результатів та їх співвідношення із загальною метою і конкретними завданнями, поставленими і сформульованими
у вступі. У висновках викладають найважливіші наукові та практичні результати, отримані в дисертації, з формулюванням
розв’язуваної наукової проблеми та значення її для науки і практики. Далі подають висновки і рекомендації щодо наукового та
практичного використання здобутих результатів. Перший пункт висновків має дати стислу оцінку стану питання. Потім у
висновках розкривають методи вирішення поставленої в дисертації наукової проблеми, їх практичний аналіз, порівняння з
відомими розв’язаннями, наголошують на якісних і кількісних показниках здобутих результатів, обґрунтовують їх достовірність.
6. Після загальних висновків прийнято вміщувати бібліографічний список використаної літератури – одну із суттєвих
частин дисертації, котра відтворює самостійну творчу роботу дисертанта. Список використаних джерел рекомендується
розміщувати за одним із наступних принципів: в порядку згадування їх у тексті за наскрізною нумерацією, в алфавітному
порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.
7. Допоміжні або додаткові матеріали, що переобтяжують текст основної частини дисертації, але потрібні для
повноти її сприйняття, доцільно вносити до додатків.
8. Дисертацію часом супроводжують допоміжні покажчики, розміщені після додатків, або на їх місці, якщо немає
останніх. Найпоширенішими є алфавітно-предметні покажчики, тобто перелік основних понять, що зустрічаються у тексті, із
зазначенням сторінок, де вони згадуються. Алфавітно-предметний покажчик істотно полегшує орієнтуватися в дисертації. Він є
немовби путівником по ній, вказуючи, де і що можна знайти.
Основні нормативні документи, що регулюють питання підготовки і захисту дисертацій:
- Закон України «Про вищу освіту» від 17.01.2002 р., №2984-ІІІ
- Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, затверджене постановою Кабінету міністрів
України від 1.03.1999 р., № 309
- Порядок присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань, затверджене постановою Кабінету
міністрів України від 28.06.1997 р., №644.

Контрольні питання.
1. Дайте визначення поняття «реферат», назвіть основні види рефератів?
2. Дайте визначення поняття «інформативний реферат», його основне призначення?
3. Дайте визначення поняття «науковий реферат»?
4. Назвіть та охарактеризуйте основні структурні елементи реферату?
5. Розкрийте сутність поняття «наукова стаття»?
6. Назвіть структурні елементи які виділяють в тексті статті, дайте їх коротку характеристику?
7. Назвіть основні вимоги ВАК України до написання наукової статті?
8. Розкрийте сутність поняття «монографія», назвіть основні типи монографій?
9. Перерахуйте вимоги, які висуваються до монографії, якщо вона є лише однією з друкованих праць здобувача?
10. Дайте визначення поняття «дисертація»?
11. Назвіть види дисертацій та розкрийте їх сутність?
12. Охарактеризуйте композицію дисертаційної роботи?
13. Назвіть основні нормативні документи, що регулюють питання підготовки і захисту дисертацій?

Тести

1. Реферат це: А) такий виклад перед аудиторією або у письмовій формі змісту книги або наукової праці;
2. Наукова стаття це: Б) кваліфікаційна наукова праця, виконана особисто, у вигляді спеціально підготовленого
рукопису або опублікованої монографії.
 6
3. При написанні наукової статті риторичні питання:; Б) обов’язково потрібно ставити;.
4. Формулювати цілі (ставити задачі) при написанні наукової статті: А) потрібно;.
5. Однією з вимог ВАК України при написанні наукової статті є: А) аналіз останніх досліджень і
публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми і на які спирається автор, виділення невирішених раніше частин
загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття;.
6. Монографія це: А) короткий виклад перед аудиторією або у письмовій формі змісту книги або наукової
праці; .
7. Основними типами монографії є: В) обидві відповіді є вірними.
8. Якщо монографія є лише однією з друкованих праць здобувача, який мусить бути її мінімальний тираж:
В) не менше ніж 300 примірників;
9. Композиційна структура монографії є: В) визначається кожним дослідником самостійно і зазвичай
складається з розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів;
10. При написанні монографії література розміщується за наступним принципом: В) в порядку згадування
джерел в тексті.
11. Дисертація це: Г) самостійна наукова праця, що містить наукові результати.
12. Основною умовою при захисті докторської дисертації є: Г) дослідник повинен мати як мінімум 15
опублікованих статей в офіційних фахових виданнях.
13. Одним із основних нормативних документів, що регулює питання написання дисертації є: Б) Закон
України «Про інноваційну діяльність»;
14. Список використаних джерел при написанні дисертації рекомендується розміщувати: А) в алфавітному
порядку прізвищ перших авторів або заголовків;

Матриця відповідей до тестових завдань.

Питання 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15
Відповідь А Б Б А А А В В В В Г Г Б А Г

Література
1. Закон України «Про вищу освіту» від 17.01.2002 р., № 2984-ІІІ
2. Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13.12.1991 р. №1977-ХІІ
3. Постанова Кабінету Міністрів “Про затвердження Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вчених
звань” від 28.06.1997 р. №644
4. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про підготовку науково-педагогічних і
наукових кадрів” від 1.03.1999 р. №309
5. Білуха М.Т. Основи наукових досліджень: Підручник для студ. екон. спец. вузів. – К.: Вища школа, 1997. – 271
с.
6. Єріна А.М., Захожий В.Б., Єрін Д.Л. Методологія наукових досліджень: Навчальний посібник. – Київ: Центр
навчальної літератури, 2004. – 212 с.
7. Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності: Підручник. – 2-ге вид.,
перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2002. – 295 с.