Чоловік з ароматом кави

Про Юрія Кульчицького в Україні нині відомо небагато. Українець за походженням,

він виконував роль військового аташе та перекладача у Відні. Згодом Кульчицький
опинився в австрійській дипломатичній місії в Стамбулі й відіграв важливу роль у
легендарній Віденській битві 1683 року, яка фактично зупинила турецький наступ на
цивілізовану Європу.
У Відні Кульчицький дістав неформальний статус героя. Як нагороду, крім будинку
від магістрату й медалі від короля, рятівник отримав триста мішків кави. Каву
залишили в обозі турки, щоправда, австрійці вважали ці зернята кормом для верблюдів.
«Полонені» верблюди кавові зерна їсти навідріз відмовлялися. Якби не вроджена
підприємливість Кульчицького, кава могла б так і залишитися прикрасою якогось
етнографічного музею австрійської столиці.
Проте Юрій Кульчицький не розгубився – відкрив кав’ярню спочатку тільки для
власних приятелів, утаємничених у смак Сходу. Віденцям кава засмакувала. Не
останню роль у цьому відіграла колоритна постать рятівника Відня, який засолодив
гіркий напій. Кульчицький, перебравшись у турецький одяг, особисто частував своїх
гостей, пом’якшуючи смак кави медом, цукром, а згодом молоком і вершками. За
переказом, саме експериментатор Кульчицький і винайшов напій, що згодом дістав
італійську назву «капучино».
Невдовзі «на каву» до Кульчицького почала заходити місцева аристократія. До кави
подавали й круасани, за легендою, винайдені сусідом-булочником, намовленим до
цього Кульчицьким. Тоді круасани мали й символічний підтекст: у такий спосіб ласуни
споживали імітацію турецького півмісяця. Зазвичай відвідувачі вмочували їх у каву, що
згодом стало навіть певною віденською традицією.
У Європі, як і в Туреччині, кав’ярні приваблювали всі верстви населення: політиків,
комерсантів, творців і звичайних людей. У кав’ярнях виникали нові форми соціальної
взаємодії. Купці, фінансисти, страховики в пошуках місця для обговорення спільної
справи шукали альтернативу звичайним на той час зібранням. У кав’ярнях художники й
письменники, які зазвичай працювали на самоті, мали можливість поспілкуватись один
з
одним і з іншими цікавими для них людьми.
Триста трофейних мішків із кавою продали. Цей бізнес не розвиватися не міг, адже
кавовий герой не лише заслужив почесне австрійське громадянство, а й на все життя
був звільнений від сплати податків.
Кульчицький помер у розквіті слави в 1692 році. Героя-кавовара поховали під
кафедральним собором Святого Стефана, одного з найбільших у Відні.
У 1862 році іменем Юрія Кульчицького назвали віденську вулицю, а згодом
установили й пам’ятник простому «шляхтичу із Самбора». Європейські кавовари,
зокрема фірма «Якобз», певний час мали у своєму асортименті «каву Кульчицького».
Тож на Заході «скромний» галицький герой і його добрі справи більш знані, аніж
удома. Планується навіть зняти фільм про Віденську битву за участю американського
актора Мела Гібсона, який грав би короля Яна Собеського. Подвиг бравого галицького
розвідника, захопленого кавою, також має бути екранізовано. (410 слів)
За А. Борковським