І.

Лірика трубадурів

- Відкриття “внутрішньої” людини у ліриці трубадурів (психологізм лірики). Поясніть,

яким чином таке відкриття відбувається?

Показується головним чином через самих героїв, їх страждання. Головною ідеєю в кансонах було те,
що любов не має на меті результату, основна сіль саме у цих почуттях та переживаннях, через які гг
отримує насолоду.

У сирвентах

Мне пыл сражения милей

Вина и всех земных плодов.

- З опорою на текст (цитати) охарактеризуйте образ закоханого та предмет кохання у

ліриці трубадурів

БЕРНАРТ ДЕ ВЕНТАДОРН
  
Любов порівнюється з приманкою, смертю:

Бернарт де Вентадорн

Как рыбку мчит игривая струя 

К приманке злой - на смерть - со дна морского, 
Так устремила и любовь меня 
Туда, где гибель мне была готова. 

Не уберег я сердце от огня(любов), 

И пламя жжет сильней день ото дня, 
И не вернуть беспечного былого. 
  
Донна – жінка; характеристика:

Прекрасной Дамой могла быть только знатная женщина, жена графа,

барона, герцога. Когда муж уходил на войну, а в те времена это случалось
часто, она должна была, оставаясь в замке во всём заменить мужа и ей
должны были оказывать те же почести, что и ему. Рыцари не влюблялись в
неё, а служили , поклонялись ей. Эта рыцарская куртуазная любовь всегда
была своеобразной игрой- любовью - служением ей. Всегда и везде рыцарь
должен был заявлять о своей любви, говорить о том, что нет прекрасней
его Дамы, что он томится и изнемогает от любви к ней, но его Дама
холодна и непреклонна.

Бернарт де Вентадорн

На целом свете не сыскать милей 

Красавицы приветливой и статной. 
Она добра, и нет ее нежней,
Очей Отрада! Случай мой чудной, 
Все чудеса - затмили вы собой, 
Вы, чья краса столь чудно воссияла!

Пейре Видаль
Сердце , Донну вспоминая,
О печалях позабыло,-
Без неё же всё уныло.
Речь моя не лесть пустая:, я не славлю донн подряд,
Нет, хвалы мои летят
К лучшей, созданной землёю....

  
Сам юнак : готовий на все заради Донни, перед нею ніяковіє

Бернарт де Вентадорн

Со мной одним она строга, пред ней 

Робею, что-то бормоча невнятно. 

та страждає

Слуга и друг, в покорности своей 

Я лишь гневил ее неоднократно 
Своей любовью, - но любви цепей, 
Покуда жив, я не отдам обратно! 

Зачем же Донна так строга со мной? 

Зачем меня услала с глаз долой? 
Ах, ждать любви душа моя устала! 

Вірний Донні
Легко сказать: с другою преуспей, - 
Но я чуждаюсь этаких затей, 
Хоть можно все изобразить превратно. 
  

И лишь любовь я посвятил одной, - 

Все прочее так бесконечно мало. 

Джауфре Рюдель Мотив «любви издалека»

Я ничего для друга не жалела,

Но что ему душа моя и тело,

И жалость, и любви закон святой!

Покинутая, я осиротела,

И он меня обходит стороной.

- Поясніть особливості поетичних жанрів, що їх розробляли трубадури (кансона,

сирвента, тенсона, альба та ін.).

к а н с о н а (или канцона ) (cansos или chansons) песня, ограниченная в своей тематике любовными
или религиозными темами и отличающаяся изысканным и сложным строением строфы,
соединяющей часто стихи различной длины;

сирвент а (sirventes) — строфическая песня, разрабатывающая темы политические или

общественные, а также часто содержащая личные выпады поэта против его врагов; пла ч (planh),
приближающийся к сирвенте, выражает печаль поэта по поводу смерти какого-либо важного сеньора
или близкого ему человека;

а л ь б a (alba — «утренняя заря») — строфическая песня, рисующая расставание влюбленных утром,

после тайного свидания; часто альба получает форму диалога; пасторел а (pastorela или pastoreta) —
лирическая пьеса, изображающая встречу рыцаря с пастушкой и их спор; чаще всего пасторела
представляет стихотворный диалог, которому предпослано небольшое введение, описывающее
ситуацию встречи;

т е н с о н a (tensos — «спор» или joe pastitz — «разделенная игра», или partimens — «раздел»)
является стихотворным диалогом двух поэтов и представляет собой диспут на темы любовные,
поэтические или философские;

баллад а (balada) — плясовая песня, обычно сопровождаемая припевом.

Формы провансальской лирики отличаются большой изысканностью; стих построен на

определенном числе слогов и ритмическом движении, создаваемом распределением ударений
(чаще всего встречается ямбический ход); рифма — притом рифма точная — обязательна, причем
она может связывать между собой как стихи одной строфы, так и соответствующие стихи разных
строф; строфика необычайно разнообразна, число стихов в строфе и строф в стихотворении не
ограничено никакими правилами.

— Сину мій, довго я тебе ждала і ось бачу найкраще сотворіння, що від початку світу було в
матері на руках. Сумна я повила тебе, сумне моє перше до тебе привітання, сумно мені тепер,
маючи тебе, помирати. Отож прийшов ти на землю в сумі та в тузі і тому маєш від мене ім'я
Трістан

Трістан запитав, як зветься замок.

— Зовуть його, любий хлопче, Тінтажель.

Я хочу, щоб воно мене, самотнього, однесло далеко відсіля. До якої землі? Не знаю. Та,
може, там найшов би я когось, що міг би мене вилікувати. І, може, тоді я ще послужу тобі,
мій славний дядьку, як твій арф'яр, як твій ловчий, як вірний твій васал". Він так благав
короля Марка, що той уволив його волю. Відніс король Трістана на човен без весел і без
парусів, і попросив Трістан, щоб покладено з ним лишень його арфу. Навіщо б здалися
паруси, як руки вже не здолають їх нап'ясти? Навіщо весла? Навіщо меч? Як моряк у довгій
плавбі скидає за облавок труп свого старого товариша, так Горвеналь тремтячими руками
відштовхнув у море човен, де лежав син його любий,— і море понесло його геть. Сім днів і
сім ночей воно тихо гойдало його на своїх хвилях. Інколи грав Трістан на арфу, щоб утишити
свою муку. Нарешті вода принесла його, так що він і не знав, до берега.

Лицарський роман — роман середньовічної куртуазної літератури, спершу був тільки

віршованим твором, пізніше став і прозовим. Був написаний романською / французькою
мовою, згодом й іншими мовами. Найвідомішими авторами були Кретьєн де Труа, Вольфрам
фон Ешенбах, Готфрід Страсбурзький. Характерні любовні мотиви, наявність фантастичних
елементів та велика кількість авантюр (пригод головного героя)
Цикли:
1.Античний цикл. Твори базуються на сюжетах з античної міфології. Туди входили твори
про Олександра Македонського, про Фіви, про Енея та про Трою.
2. Бретонський цикл. Для цього циклу характерна кельтська тематика. Входили романи
круглого столу (“романи про лицарів короля Артура”), “Трістан та Ізольда”( 2 версії роману
– жонглерська і куртуазна), романи про святий Грааль (“Персеваль”)
3. Візантійський цикл. Входили “Тисяча і одна ніч”, “Окассен і Ніколетта” та “Флуар і
Бланшфлор”.
Історії мали власну схему, яка мала такий вигляд: зустріч-розлука-возз’єднання. У центрі
сюжету, звичайно, любов. Для лицарських романів був характерний щасливий кінець.
Джерела походження лицарського роману (Мелетинський):
1. Широкомасштабність епосу
2. Психологізм трубадурів, конфлікт почуттів та обов’язків
3. Індивідуалізм, фантастичні мотиви
Крім того, кельтські легенди, письменники античної доби та різноманітні сказання також
мали значний вплив на розвиток лицарського роману.
Героєм такого роману є власне лицар, який здійснює різноманітні подвиги заради кохання.
Притаманні мотиви героїчні, сміливість, доблесть є важливими, проте на перший план
виходить герой, його власні емоції та переживання. Саме аналізу почуттів героя наділяється
найбільше уваги.