E Konsp Literature

Е-конспект
до набору карток
«ЗНО. Українська література»
від видавництва
English Student
ЗМІСТ
Теорія літератури
ЛІТЕРАТУРНІ РОДИ��9
Драма та її жанри��9
Лірика, тематичні різновиди й жанри�� 11
Епос та його жанри�� 13
Ліро-епос та його жанри�� 15
ЛІТЕРАТУРНІ НАПРЯМИ, СТИЛІ, ТЕЧІЇ�� 17
ТЕМА, ІДЕЯ, ПРОБЛЕМАТИКА
ЛІТЕРАТУРНИХ ТВОРІВ��26
ХУДОЖНІ ОБРАЗИ, ЇХНЯ РОЛЬ��27
СЮЖЕТНІ Й ПОЗАСЮЖЕТНІ ЕЛЕМЕНТИ ��29
ХУДОЖНІ ЗАСОБИ, ЇХНЯ РОЛЬ�� 31
ВИДИ КОМІЧНОГО��37
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВИХ, СУСПІЛЬНО-
ПОБУТОВИХ І РОДИННО-ПОБУТОВИХ
ПІСЕНЬ�� 40
Фольклор
НАРОДНІ ПІСНІ�� 40
ІСТОРИЧНІ ПІСНІ�� 42
«Ой Морозе, Морозенку»�� 42
«Чи не той то хміль»�� 46
ПІСНІ МАРУСІ ЧУРАЙ�� 49
«Віють вітри, віють буйні»�� 49
«Засвіт стали козаченьки»��52
НАРОДНІ БАЛАДИ��55
«Дума про Марусю Богуславку»��55
«Бондарівна»�� 60
Балада «Ой летіла стріла»�� 62
Давня українська
література
«СЛОВО ПРО ПОХІД ІГОРІВ»�� 65
«ПОВІСТЬ МИНУЛИХ ЛІТ» �� 69
ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА (1722–1794)�� 70
«De libertate»��71
«Всякому місту — звичай і права»��72
«Бджола та Шершень»��74
Афоризми��76
Література кінця XVIII

— початку XX століття
ІВАН КОТЛЯРЕВСЬКИЙ (1769–1838)��78
«Енеїда»��79
«Наталка Полтавка»�� 85
ТАРАС ШЕВЧЕНКО (1814-1861)�� 90
«Катерина»��91
«Кавказ»�� 93
«Сон« («У всякого своя доля»)�� 94
«І мертвим, і живим, і ненародженим...»�� 96
«Заповіт»��97
ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ (1819-1897)�� 100
«Чорна рада»��101
ІВАН НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ (1838-1918)��108
«Кайдашева сім’я»��109
ПАНАС МИРНИЙ (1849-1920)�� 114
«Хіба ревуть воли, як ясла повні» (1, 4
частини)�� 115
ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ (1845-1907)��126
«Мартин Боруля»�� 127
ІВАН ФРАНКО (1856-1916)�� 131
«Захар Беркут»��133
«Чого являєшся мені у сні?»�� 141
«Мойсей»��143
Література ХХ
століття
МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ (1864-1913)��147
«Тіні забутих предків»��148
«Intermezzo»��152
ВАСИЛЬ СТЕФАНИК (1871-1936)��156
«Камінний хрест»�� 157
ОЛЬГА КОБИЛЯНСЬКА (1863-1942)��163
«Valse melancolique»��164
ЛЕСЯ УКРАЇНКА (1871-193)��170
«Contra spem spero»�� 171
«Лісова пісня»�� 173
МИКОЛА ВОРОНИЙ (1871-1938)��180
«Блакитна Панна»�� 181
ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ (1878-1944)��183
«Чари ночі»�� 184
«О слово рідне, орле скутий»��187
ПАВЛО ТИЧИНА (1891-1967)�� 189
«Пам’яті тридцяти»�� 190
«Ви знаєте, як липа шелестить»��192
«О панно Інно»�� 194
МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ (1895-1964)�� 196
«У теплі дні збирання винограду»��197
МИКОЛА ХВИЛЬОВИЙ (1893-1933)�� 200
«Я (Романтика)»�� 201
ВОЛОДИМИР СОСЮРА (1897-1965) �� 206
«Любіть Україну»�� 207
ВАЛЕР’ЯН ПІДМОГИЛЬНИЙ (1901-1937)�� 210
«Місто»��211
ЮРІЙ ЯНОВСЬКИЙ (1902-1954)��216
«Майстер корабля»��217
ОСТАП ВИШНЯ (1889-1956)�� 224
«Моя автобіографія»�� 225
«Сом»�� 226
МИКОЛА КУЛІШ (1892-1937)�� 227
«Мина Мазайло»�� 228
БОГДАН-ІГОР АНТОНИЧ (1909-1937)�� 230
«Різдво»�� 230
ОЛЕКСАНДР ДОВЖЕНКО (1894-1956)�� 232
«Зачарована Десна»�� 233
АНДРІЙ МАЛИШКО (1912-1970)�� 236
«Пісня про рушник»��237
ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО (1935-1963)�� 239
«Ти знаєш, що ти людина?»�� 240
«Задивляюсь у твої зіниці»��241
«Лебеді материнства»��243
ВАСИЛЬ ГОЛОБОРОДЬКО (1945)�� 246
«Наша мова»�� 246
ОЛЕСЬ ГОНЧАР (1918-1995)�� 248
«Модри Камень»�� 249
«Три зозулі з поклоном»�� 251
ВАСИЛЬ СТУС (1938-1985)��254
«Господи, гніву пречистого»��255
ІВАН ДРАЧ (1936-2018)��257
«Балада про соняшник»��257
ДМИТРО ПАВЛИЧКО (1929)��259
«Два кольори»�� 260
ЛІНА КОСТЕНКО (1930)��261
«Страшні слова, коли вони мовчать»��261
«Маруся Чурай»��262
Твори українських
письменників-
емігрантів
ІВАН БАГРЯНИЙ (1906-1963) ��269
«Тигролови»��270
ЄВГЕН МАЛАНЮК (1887-1968)��275
«Уривок з поеми»��276
ТЕОРІЯ
ЛІТЕРАТУРИ
ЛІТЕРАТУРНІ РОДИ
Усі література поділяється на три роди: епос, лірика і драма. У творах

часто поєднуються особливості кількох літературних родів, та найчас-
тіше поєднується епічний та ліричний роди. Так утворюється ще один,
четвертий рід — ліро-епос.
Кожен рід поділяється на жанри за певною системою, а деякі жанри по-
діляються на жанрові різновиди.
Розрізняють поділ на жанри за фольклорними та літературними родами.
Драма та її жанри
Драматичний рід — зображує дійсність безпосередньо через висловлю-
вання та дії персонажів. Виражається зазвичай через сценічне втілення.
9
ЖАНРИ ДРАМИ
ВЛАСНЕ ДРАМА
● в основі гострий життєвий
КОМЕДІЯ
конфлікт, присутня напружена бо-
● в основі — розвінчання засо- ротьба та складні переживання пер-
бами гумору та сатири негативних сонажів, розв’язка не трагічна, коміч-
суспільних та побутових явищ, роз- ної настанови немає;
криття смішного в навколишньому ● Іван Котляревський «Наталка
середовищі або людях; Полтавка»;
● Іван Котляревський «Мо-
скаль-чарівник», Григорій Квітка-Ос-
ТРАГЕДІЯ
нов’яненко «Сватання на Гончарівці»;
● в основі гострий конфлікт між

ЛІРИЧНА прагненнями й бажаннями персона-
ДРАМА жа та неможливістю їх реалізувати;
● Іван Карпенко-Карий «Сава
● в центрі уваги — внутрішній
Чалий », Юрій Яновський «Дума про
світ героїв;
Британку»;
● ліричні елементи відіграють
важливу роль;
● посилюються естетичні функції, ФЕЄРІЯ
деформуються часопросторові пара-
● в основі фантастично-казко-
метри;
вий сюжет;
● Іван Драч «Соловей-
● поряд із людьми — фантастич-
ко-Сольвейг»;
ні істоти та міфи;
● відбуваються надзвичайні іс-
ТРАГІКОМЕДІЯ торії;
● це водночас комедія та трагедія, ● Леся Українка «Лісова пісня»
проміжний жанр між ними;
● в основі — трагікомічне світо- ЖАНРИ
сприйняття драматурга; ФОЛЬКЛОРНОЇ
● Іван Карпенко-Карий «Мартин ДРАМИ
Боруля» ● вертеп (Різдвяна драма)
10
Лірика, тематичні різновиди й жанри

Ліричний рід — зображується навколишня дійсність через передачу по-
чуттів, емоцій, настроїв, переживань героя або автора. Характерна осо-
бливість ліричних творів — лаконізм. Мають здебільшого віршову фор-
му. Часто використовуються описи природи, людей, речей, інтер’єру, за
допомогою яких у творі розкривається внутрішній світ людини.
Найпоширеніша форма — монолог, основний засіб викладу — роздум.
ЖАНРИ ЛІРИКИ
ЛІРИЧНИЙ ВІРШ
ПІСНЯ
● твір, призначений для співу;

● є народня і літературна;
ПОСЛАННЯ
● «Пісня про рушник» Андрій
● вірш у формі звернення до когось
Малишко;
конкретного або багатьох осіб;
● «І мертвим, і живим, і ненародже-
ним...» Тарас Шевченко;
ГІМН
● урочиста пісня на честь ви-

значної події або героя;
СОНЕТ
● «Ще не вмерла України» Павло
Чубинський; ● складається з чотирнадцяти ряд-
ків, двох чотиривіршів та двох тривіршів;
● основна схема римування:
абаб
ВЕРЛІБР
абаб
● неримований нерівнонаголо- ввд
шений віршорядок; еде
● «Наша мова» Василь Голобо- ● «У теплі дні збирання винограду»
родько Максим Рильський;
11
ЖАНРИ ФОЛЬКЛОРНОЇ
ЛІРИКИ
КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВІ
СУСПІЛЬНО-ПОБУТОВІ ПІСНІ
ПІСНІ
● народні пісні:
● колядки;
● народні пісні про економічні та
● щедрівки;
політичні умови життя населення;
● веснянки;
● русальні пісні;
● купальські пісні;
РОДИННО-ПОБУТОВІ ● жниварські пісні;
ПІСНІ ● співалися під час народних свят-
кувань та проведенні обрядів;
● народні пісні, які змальовують

приватне життя суспільства та окре-
мих осіб;
● найбільша та найрозвинутіша ді-
лянка
ЗА ТЕМАТИКОЮ
ГРОМАДЯНСЬКА ФІЛОСОФСЬКА
● розкриває суспільно-національ- ● роздуми про сенс людського
ні питання і почуття; життя і світу;
● «Любіть Україну» Володимир ● збірка «Над берегами вічності»
Сосюра; Ліна Костенко;
РЕЛІГІЙНА
ПЕЙЗАЖНА
● виражає релігійні почуття і пере-
● передає роздуми та переживан-
живання;
ня ліричного героя, викликані явища-
● «Молитва» Тарас Шевченко;
ми природи;
● «Гаї шумлять» Павло Тичина;
12
ІНТИМНА
● зображує переживання героя стосовно особистого

життя;
● любовна:
○ про кохання як стан душі;
○ «Так ніхто не кохав» Володимир Сосюра;
● еротична;
○ про тілесне кохання;
○ збірка «Золоте ябко» Дмитро Павличко;
● родинна:
○ про стосунки в сім’ї;
○ «Сива ластівка» Борис Олійник;
● лірика дружби:
○ про стосунки між товаришами та друзями
○ «Без вожаків» Петро Скунець;
Епос та його жанри

Епічний рід — розкриває об’єктивну картину навколишньої діяльності, в
основі — подія. У творі оповідається про певний випадок або цілу істо-
рію з життя одного героя чи багатьох.
За масштабом опису подій розрізняють:
● великі жанри:
○ епопея;
○ роман-епопея;
○ роман;
● середні жанри:
○ повість;
● малі жанри:
○ новела;
○ оповідання;
13
○ нарис;
○ фейлетон;
○ памфлет;
○ міф;
○ легенда;
○ притча;
○ казка.
ЖАНРИ ЕПОСУ
ЛІТОПИС
● історико-літературний твір, напи-
ПОВІСТЬ
саний у Русі;
● оповідь у хронологічному порядку,
● однолінійний сюжет;
за роками;
● кілька сюжетних подій відбува-
● «Повість минулих літ»;
ються навколо одного центрального
персонажа або кількох;
○ соціально-побутова:
РОМАН
● «Кайдашева сім’я» Іван Не- ● зображення приватного життя лю-
чуй-Левицький; дини в нерозривному зв’язку із суспіль-
○ історична: ним розвитком;
● «Захар Беркут» Іван Франко; ○ історичний:
● в основі — історичні події, які
відбувалися у реальному житті;
● «Чорна рада» Пантелеймон
НОВЕЛА Куліш;
○ соціально-психологічний:
● невеликий твір про одну життєву
● в основі — розкриття харак-
подію;
терів та психологічних особливос-
● несподіваний фінал;
тей героїв в екстремальних життє-
● «Камінний Хрест» Василь Стефа-
вих ситуаціях;
ник; «Модри Камень» Олесь Гончар;
● «Хіба ревуть воли, як ясла
повні» Панас Мирний, Іван Білик;
14
○ урбаністичний:
УСМІШКА ● зображує персонажів у місь-
кому середовищі;
● розкриває героїв через призму
● невеликий за обсягом твір;
міської культури;
● гумористичний;
● «Місто» Валер’ян Підмогильний;
● жартівливі замальовки з елемен-
○ автобіографічний:
тами семантичної дотепності;
● в основі — реальні події, які
● ввів в українську літературу
відбувалися з автором;
Остап Вишня;
● головний герой — автор;
● «Моя автобіографія» Остап Вишня
● «Майстер корабля» Юрій
Яновський;
○ пригодницький:
● сюжет насичений незвичайни-
ми подіями;
ЖАНРИ ● є несподіваний поворот і ди-
ФОЛЬКЛОРНОГО наміка;
ЕПОСУ ● «Тигролови» Іван Багряний;
○ історичний у віршах:
● анекдот; ● «Маруся Чурай» Ліна Костенко;
● казка;
● легенда.
Ліро-епос та його жанри

Ліро-епічний рід — проміжний у літературі. У творах цього роду зобра-
жаються і події з життя персонажів, і їхні переживання, настрої та емоції.
15
ЖАНРИ ЛІРО-ЕПОСУ
ПОЕМА
БАЙКА
● великий за обсягом твір;
● невеликий твір;
● віршований;
● часто віршований;
● поєднані епічні події та ліричні
● містить алегорію та повчання гу-
елементи;
мористичного чи сатиричного характе-
● героїчна («Слово про похід Іго-
ру;
рів»);
● «Бджола та Шершень» Григорій
● бурлескно-травестійна («Енеїда»
Сковорода;
Іван Котляревський);
БАЛАДА ● історична;
● соціально-побутова («Катерина»
● має казковий, фантастичний чи
Тарас Шевченко);
легендарний сюжет;
● сатирична («Сон» Тарас Шевчен-
● бувають історичні, міфологічні,
ко);
ліричні, трагедійні, розбійницькі, сі-
● філософська («Мойсей» Іван
мейно-побутові;
Франко)
● «Балада про соняшник» Іван
Драч;
ЖАНРИ ФОЛЬКЛОРНОГО
ЛІРО-ЕПОСУ БАЛАДА
● казковий, фантастичний чи ле-
гендарний зміст;
ДУМА ● драматичний і напружений сюжет;
● використання метаморфози;
● фольклорні епічні пісні;
● «Ой летіла стріла»;
● оспівується героїчне історичне
минуле українського народу;
● виконується речитативом, су-
ІСТОРИЧНА ПІСНЯ
проводжується кобзою, бандурою чи ● твір про історичну подію, процес
лірою; або історичних осіб;
● «Дума про Марусю Богуславку»; ● «Чи не той то Хміль».
16
Літературні напрями, стилі, течії
ЛІТЕРАТУРНІ НАПРЯМИ, СТИЛІ, ТЕЧІЇ
Літературний напрям — конкретна складова частина літературного

процесу, створена творчістю представників одного художнього методу
та яка існує в межах однієї епохи та нації.
Літературний стиль — це сукупність ознак, які характеризують твори
митців одного напряму.
Мистецька течія — спорідненість творчих принципів митців на основі
схожих естетичних засад.
Монументалізм
Період: XI століття
Характерні риси:
● відносно проста композиція;
● масштабність, величність;
● ідейний пафос, «великодержавство»;
● синтаксична простота (короткі речення, уривчаста послі-
довність);
● «християнський оптимізм»;
● думки складаються в єдину афористичну формулу на-
прикінці твору;
● іноді формула повторюється кілька разів;
● літературне завдання всього твору (чи окремих розділів)
зосереджується на єдиній думці й не відходить від неї;
● використання невеликої кількості стилістичних фігур
Твори в українській літературі: «Повість минулих літ»
Орнаменталізм
Період: XII—XIII століття
● мозаїчність композиції;
● багатотематичність творів;
● ліричні відступи;
● ритмічність;
● витонченість використовуваних художніх засобів;
● велика кількість ліричних відступів;
17
● складний та заплутаний синтаксис твору;

● «християнський песимізм»;
● утвердження культу аскетизму;
● світ — система символів
Твори в українській літературі: «Слово про похід Ігорів»
Бароко
Період: XVIII століття
● пишність, декоративність, урочистість;
● збільшення ролі церкви та держави;
● поєднання релігійних та світських мотивів;
● складність, динамічність композиції;
● мінливість, метафоричність;
● Бог — у центрі композиції;
● тяжіння до незвичайного;
● гіперболізація;
● песимізм, скепсис, розчарування;
● трагічність
Представники: Григорій Сковорода («Delibertade», «Бджола та Шер-
шень», «Всякому місту звичай і права»), Феофан Прокопович
Класицизм
Період: XVIII — початок XIX століття
● орієнтація на античність;
● розум переважає над почуттями;
● одновимірність характерів;
● дотримання чітких норм, вічних і непорушних правил та
законів;
● канонічні правила написання творів;
● чиста, ідеальна мова;
● аристократизм;
● поділ жанрів на «серйозні», «високі» (трагедія, епопея,
роман, елегія, ідилія) та «низькі»/«розважальні» (траве-
стійна поема, комедія, байка, епіграма);
● чіткий поділ персонажів на добро та зло;
18
● лінійність і чіткість сюжету;

● призначення літератури —
● виховувати людей насолодою від мистецтва
В Україні поширені були тільки «низькі» жанри, «високі» зазвичай писа-

лися російською мовою. Та це стало поштовхом до переходу від книж-
но-слов’янської мови в українській літературі до живої народної.
Представники: Іван Котляревський («Енеїда», «Наталка-Полтавка»), Пе-
тро Гулак-Артемовський, Григорій Квітка-Основ’яненко.
Сентименталізм
Період: друга половина XVIII — початок XIX ст.
● прагнення викликати співчуття до героїв;
● інтерес до людських почуттів;
● елегійний тон розповіді;
● послідовність сюжету;
● ідеальні зовнішньо та внутрішньо герої;
● велика кількість описів природи;
● усі жанри — рівноправні;
● вільна побудова твору;
● в основі — почуття та пристрасті людей;
● надмірна емоційність у зображенні подій та характерів;
● використання пестливої форми та слів;
● неминуча смерть героя
Представники: Іван Котляревський («Наталка Полтавка»), Григорій Квіт-
ка-Основ’яненко («Маруся», «Щира любов»)
Романтизм
Період: кінець XVIII — початок XIX ст.
● возвеличення особистості (сильний, яскравий герой);
● зображення виняткових героїв у виняткових обставинах;
● неприйняття буденності;
● культ почуттів;
● захоплення фольклором;
● увага до історії;
19
● інтерес до екзотичних картин природи та фантастики;

● філософський ідеалізм;
● часом використовується смішне, гумористичне, чудер-
нацьке:
○ «романтична іронія»;
○ гротеск
Представники: Маркіян Шашкевич, Пантелеймон Куліш («Чорна рада»),
Тарас Шевченко (рання творчість: «Катерина», «Гайдамаки», «До Ос-
нов’яненка»), Микола Костомаров, Іван Вагилевич, Яків Головацький
Реалізм
Період: XIX століття
● правда життя — головний принцип;
● людське життя, проблеми стосунків — в центрі всього;
● герой нового типу — звичайна людина;
● протест проти всіх форм соціального й духовного поне-
волення;
● вплив соціально-історичних обставин на формування
характеру особистості;
● на першому місці пізнавально-аналітичне начало;
● раціоналізм;
● ототожнення психіки та свідомості, позасвідомі процеси
недооцінені;
● типові події у житті типових героїв у типових обставинах;
● драматизація як художня правда;
● вільна будова твору.
Представники: Іван Нечуй-Левицький («Кайдашева сім’я»), Панас Мир-
ний («Хіба ревуть воли»), Іван Карпенко-Карий («Мартин Боруля»), Марко
Вовчок, Іван Франко
Натуралізм
Період: кінець XIX століття
● життя героїв через призму наукових відкриттів;
● вплив на розвиток біологічними та спадковими рисами
та соціально-моральним середовищем
20
Представники: Іван Франко («Борислав сміється»)
Модернізм
Період: кінець XIX — XX ст.
● загальна назва літературних напрямів та шкіл 20 століття;
● притаманна формотворчість, експериментаторство, ан-
тиреалізм;
● новизна, відмова від традицій (але не до кінця);
● перевага форми над змістом;
● інтуїція на одному рівні з логікою пізнання;
● увага на особистості («Я») автора, героїв, читачів;
● зосередження на позасвідомих сферах, роздвоєнні люд-
ського «Я»;
● використання художніх засобів «монтаж» та «потік свідо-
мості»;
● надмірний ліризм;
● естетизм;
● поділяється на:
○ імпресіонізм;
○ неоромантизм;
○ символізм;
○ імажинізм;
○ футуризм;
○ акмеїзм;
○ експресіонізм;
○ сюрреалізм;
○ «театр абсурду»;
○ дадаїзм;
○ «новий роман» тощо
Імпресіонізм
Період: кінець XIX століття
● безпосередні враження;
● увага на психологічні мотиви вчинки персонажа;
● прагнення відтворити найтонші відтінки настрою та мит-
21
тєві враження;
● лаконізм прози, її ритмічність;
● увага до слухових і зорових образів;
● зображення не предмета, а враження від нього;
● події не послідовні, а зображаються фрагментарно від-
повідно до свідомості персонажа;
● герой не активний, а пасивний, колекціонує враження;
● найпоширеніший жанр — новела
Представники: Михайло Коцюбинський («Intermezzo», «Тіні забутих
предків»), Микола Хвильовий («Я (Романтика)»)
Експресіонізм
Період: XX століття
● «нервова» емоційність;
● ірраціональність;
● позбавлення прикрас;
● схильність до контрастів;
● гіперболізація;
● фрагментарність;
● плакатність;
● гіпертрофоване авторське «Я»;
● герой твору відчуває біль, переживає страх за майбутнє,
перебуває в межовій ситуації (життя чи смерть);
● заперечення позитивізму і раціоналізму;
● суб’єктивізм;
● громадська тема і психічні процеси — в основ
Представники: Василь Стефаник («Камінний хрест»), Микола Хвильовий,
Микола Бажан (збірка «17-й патруль»), Микола Куліш («97»)
Символізм
Період: початок XX століття
● символ — основний художній засіб;
● прихований зміст;
● бунт проти народної моралі;
● культ заборонених тем;
22
● бажання вирватися із повсякденного;
● підвищена увага до позасвідомого;
● надмірне захоплення формою, недооцінювання змісту
Представники: Ольга Кобилянська, Павло Тичина («Ви знаєте, як липа ше-
лестить», «Арфами, арфами», «О панно Інно»), Микола Вороний («Бла-
китна панна»), Олександр Олесь («Чари ночі»)
Неокласицизм
Період: кінець XIX — XX ст.
● античні теми та сюжети;
● культ «чистого» мистецтва;
● оспівування земних насолод;
● інтелектуалізм;
● розум і почуття в гармонії;
● несприйняття радянської дійсності.
Представники: Максим Рильський («Молюсь і вірю»), Микола Зеров, Юрій
Клен, Валер’ян Підмогильний («Місто»)
Неоромантизм
● Леся Україна дала назву «новоромантизм»;
● увага до неповторного внутрішнього світу людини;
● прагнення поєднати ідеал і дійсність;
● гострий конфлікт між добром і злом;
● ліризм;
● культ героїзму, активності, боротьби;
● герої тужать за високою досконалістю у всьому, є арис-
тократами, не хочуть жити за критеріями буднів, прагнуть
до ідеалу;
● зовнішні події не у центрі уваги;
● фантастичні образи, ситуації та сюжети;
● символізм
Представники: Леся Українка («Contra spem spero», «Лісова пісня»), Оль-
23
га Кобилянська, Володимир Сосюра («Любіть Україну»), Євген Плужник,

Олександр Олесь, Микола Вороний
Неореалізм
● документальна правдивість;
● герої — звичайні люди з незвичайним внутрішнім
світом;
● головне — емоції та роздуми;
● вчинки не мають значення;
● філософічність та аналітичність;
● інші назви — соціально-психологічний / романтичний
/ імпресіоністичний / лірико-психологічний реалізм;
● об’єктивізм у дослідженні конфлікту
Представники: Валер’ян Підмогильний, Григір Тютюнник, Володимир
Винниченко, Борис Антоненко-Давидович
Футуризм
● заперечення реалізму і класичної спадщини;
● звуконаслідування;
● образи-символи;
● анархізм і бунтарство;
● егоцентризм;
● руйнування правил морфології та синтаксису;
● культ урбанізму;
● злиття фантастики та документалістики.
Представники: Михайль Семенко, Микола Куліш («Мина Мазайло), Мико-
ла Бажан.
Екзистенціалізм
Період: друга половина XX століття
● песимізм;
● відсутність раціонального пізнання;
24
● інтуїтивне розуміння;
● життя через турботу, відчай, самотність, страждання,
страх і рішучість;
● осягання екзистенції в критичних ситуаціях;
● герой протидіє середовищу;
● вища цінність — свобода особистості;
● часто розповідь від першої особи
Представники: Валер’ян Підмогильний, Іван Багряний, Василь Шевчук,
Василь Стус
Соцреалізм
Період: XIX—XX ст.
● оспівування комунізму і партії
Представники: Олександр Довженко
Постмодернізм
Період: кінець XX — початок XXI ст.
● гра зі словом;
● дивне змішування стилів;
● приховане або явне використання чужих текстів;
● наскрізна іронічність;
● закодованість тексту;
● культ незалежної особистості;
● зосередження на міфах, архаїці та колективній позасві-
домості;
● повсякденне життя — театр абсурду;
● у сюжетах творів — ледь замасковані алюзії на відомі
літературні сюжети;
● іронічність;
● пародійність
Представники: Юрій Андрухович, Сергій Жадан, Олександр Ірванець,
Оксана Забужко, Юрій Іздрик
25
Тема, ідея, проблематика літературних творів
ТЕМА, ІДЕЯ, ПРОБЛЕМАТИКА ЛІТЕРАТУРНИХ ТВОРІВ
Тема літературного твору — це певний обсяг подій та явищ, які зобра-

жаються у творі й тісно пов’язані з проблемами, які відповідно осмислю-
ються та оцінюються автором.
До теми входить:
● події, вчинки персонажів та їхні думки, переживання, настрої,
бажання, які розкривають своїм розвитком суть людини;
● побутові сфери — родина, інтимне життя, громадське життя,
виробництво, побут, робота тощо;
● час, який зображається у творі — теперішній, минулий, май-
бутній;
● персонажі;
● проблеми, порушені у творі на основі показаних життєвих по-
дій: загальнолюдські, соціальні, філософські, моральні, релі-
гійні тощо.

Ідея літературного твору — основна думка твору, його узагальнений
зміст, у якому міститься оцінювання подій твору; ідеали та переконання
автора, які він хоче передати читачеві.
Характеризується за:
● рівнями втілення:
○ ідейний задум;
○ естетичне оцінювання подій твору;
○ авторське ставлення до подій твору;
○ висновок читача/дослідника;
● параметрами проблем:
○ загальнолюдська;
○ соціальна;
○ філософська;
○ моральна;
○ релігійна тощо;
● формою втілення:
○ заявлена прямо:
■ ліричні засоби;
■ публіцистичні засоби;
○ художня:
26
Художні образи, їхня роль
■ картини;
■ образи;
■ конфлікти;
■ предметні деталі
Проблематика літературного твору — суперечність у житті, яку автор

помітив і виніс на осмислення та вирішення.
Проблеми є не у всіх творах. Їх може не бути у розважальних творах.
ХУДОЖНІ ОБРАЗИ, ЇХНЯ РОЛЬ
ЛІРИЧНИЙ ГЕРОЙ
ПЕРСОНАЖ
Це специфічний оповідач, суб’єкт
розповіді, образ, який виникає в Це дійова особа, об’єкт роз-
читацькій уяві під впливом опи- повіді. Може бути не тільки
саних у творі почуттів, роздумів, людиною, а й олюдненою/
переживань та настроїв. Він не оживленою твариною, річчю,
обов’язково має спільність з ав- явищем природи тощо. Пер-
тором, проте саме через лірич- сонаж — це витвір уяви авто-
ного героя автор передає свої ра; може бути прототипом ко-
почуття гось або повністю вигаданим з
нуля
ПРОТОТИП
ПЕРСОНАЖА
Це конкретна людина, риси ха-
ХУДОЖНІЙ ОБРАЗ
рактеру та зовнішності якої або
життєві факти є основою образу Це створене письменником
персонажа у літературному тво- зображення (загальне і водно-
рі. Прототип та персонаж часто час конкретне) людського жит-
схожі лише частково, адже автор тя чи навколишнього середо-
може допрацювати, доповнити вища
якості та образ загалом.
Коли прототипів є кілька, це має
назву збірний образ
27
Художні образи, їхня роль
Образи за об’єктом змалювання:
● образи-персонажі;
● образи-пейзажі;
● образи-речі;
● образи-емоції;
● образи-поняття;
● образи-події;
● образи-інтер’єр;
● образи-символи;
● образи-алегорії
Образи за способом творення та сприйняття:
● слухові;
● зорові;
● дотикові;
● смакові;
● запахові
28
Ліро-епос та його жанри
СЮЖЕТНІ Й ПОЗАСЮЖЕТНІ ЕЛЕМЕНТИ
Композиція — це побудова твору, яка доцільно поєднує усі його

елементи та створює художньо-естетичну цілісність, дотримується логі-
ки зображуваного та відповідає естетичним ідеалам, задуму письменни-
ка та нормам обраного жанру.
Зовнішні елементи композиції — поділ твору на частини;
внутрішні — групування і розставлювання персонажів.
Композиція поділяється на сюжет та позасюжетні елементи

Сюжет твору — система подій в художньому творі, у процесі яких роз-
криваються характери персонажів і головна ідея. В основі сюжету є кон-
флікт.
Фабула твору — система подій в художньому творі у їхній причино-на-
слідковій послідовності; часто — синонім до слова сюжет.
Конфлікт твору — зіткнення і боротьба, на яких побудовано розвиток
сюжету в художньому творі. Бувають: соціальні, любовні, психологічні,
релігійні тощо.
Елементи стандартного сюжету:

● пролог (вступна частина в структурі твору, у якій автор зна-
йомить читача з подіями, покладеними в основу сюжету, чи зі
своїми роздумами щодо них);
● експозиція (первісні відомості про героїв та ситуацію, яка пе-
редує зав’язці);
● зав’язка (подія, з якої починається конфлікт);
● розвиток дії (перебіг розповіді автора про персонажів, їхнє
життя, стосунки, емоції та дії);
● кульмінація (найбільш напружений момент у розвитку дії, пе-
реломний момент);
● розв’язка (подія, яка вирішує конфлікт);
● епілог (інформація про події, які відбуваються після вирішен-
ня конфлікту)
У великих епічних творах зазвичай є не одна сюжетна лінія, тому еле-

менти кожного сюжету можуть перетинатися.
29
Сюжетні й позасюжетні елементи
Щодо ліричних творів, то основа сюжету в них — це розвиток основної

думки за градацією, а кульмінацією є кінець вірша, в якому міститься
висновок.
Позасюжетні елементи — це елементи твору, які не впливають на роз-
виток подій і під час яких нічого не трапляється і не змінюється. Та не
зважаючи на це, позасюжетні елементи мають велике значення, а іноді
є важливішими, ніж сюжетні.
Класичні позасюжетні елементи:

● ліричний відступ (форма авторської мови, коли автор від-
ступає від сюжетної оповіді та висловлює свої думки, почуття,
настрої, пов’язані із зображуваним у творі; використовуються
для збільшення емоційного впливу на читача);
● опис (літературне зображення зовнішнього світу (пейзажу,
портрета, світу речей тощо) або стійкого життєвого укладу, не
мають відношення до руху сюжету);
● вставний епізод (відносно закінчені фрагменти дії, у яких
діють інші персонажі, дія переноситься в інший час і місце
тощо);
● авторський відступ (авторські висловлювання філософ-
ського, ліричного, автобіографічного тощо характеру; не ха-
рактеризують окремих персонажів або взаємин між ними; не-
обов’язкові елементи твору, але, коли присутні у композиції,
то грають одну з найважливіших ролей);
● назва твору;
● епіграф (цитата, подана перед текстом твору або його части-
ною);
● присвята (напис перед основним текстом, в якому зазнача-
ється, кому автор присвячує твір і для чого)
30
Художні засоби, їхня роль
ХУДОЖНІ ЗАСОБИ, ЇХНЯ РОЛЬ
Алегорія
Зображення відокремленого поняття через конкретні предмети та обра-
зи; заснований на приховування реальних осіб, явищ та предметів під
художніми образами з конкретними асоціаціями.
Значення алегорії однозначне, відділене від образу.
Приклад:
Грім розсердився
Приклад з літератури:
байка «Бджола та Шершень» Григорія Сковороди. Образи Бджоли та
Шершня алегоричні.
Алітерація
Повторення приголосних звуків. Використовується для підвищення ін-
тонаційної виразності вірша та для емоційного збільшення змістового
зв’язку
Приклад:
Тінь там тоне, тінь там десь…
«О панно Інно...» Павла Тичини:

О панно Інно, панно Інно!
Я — сам. Вікно. Сніги…
Сестру я Вашу так любив —
Дитинно, злотоцінно.
Алюзія
Натяк на певний факт, закріплений у текстовій культурі або в розмовно-
му мовленні; указівка; аналогія.
Приклад:
Дивлюся на море широке, глибоке,
Поплив би на той бік — човна не дають.
Згадаю Енея, згадаю родину,
Згадаю, заплачу, як тая дитина.
31
Анафора
Єдинопочаток; лексичний повтор, вживаний на початку віршових рядків
чи протягом цілого твого або його частини.
Приклад:
Осінній день, осінній день, осінній!
О синій день, о синій день, о синій!
Осанна осені, о сум!
Антитеза
Протиставлення слів або словосполучень, які є протилежні за змістом. В
основі часто є антоніми.
Приклад:
Від ніжного ноктюрна – до громових симфоній.
Від буйного обурення – до сміху саксофонів.
Асонанс
Повторення голосних звуків у рядку чи строфі. Надає віршової милозвуч-
ності, підвищує музичність.
Приклад:
І день іде, і ніч іде
Гіпербола
Навмисне художнє перебільшення, яке використовується, щоб підсили-
ти враження, виразність та підкреслити виражену думку.
Приклад:
швидкий як блискавка; блискавичний; я казав це тисячі разів.
Епітет
Художнє означення. Епітет додає слову нове значення або смисловий
відтінок, підкреслює характерну рису, особливу якість описуваного пред-
мета чи явища, додає тексту мальовничості та насиченості.
Приклад:
Прощавайте, сині гори, білії сніги
32
Постійний епітет
Епітет, який постійно використовуються з предметом, є традиційним
Приклад:
широкий степ; синє море; сизокрилий орел.
Епіфора
Єдність кінцівок; лексичний повтор, вживаний наприкінці віршових рядків.
Приклад:
Я вродливий з тобою,
Я розумний з тобою.
Вміла мати брови дати,

Карі оченята,
Та не вміла на сім світі
Щастя-долі дати.
Інверсія
Порушення узвичаєного порядку слів у фразі чи реченні. Використову-
ється для емоційно-смислового увиразнення певного вислову.
*Звичне розташування слів у реченні: підмет перед присудком, означен-

ня перед означуваним словом.
Приклад:
Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
Лиш приходить подібне кохання
Метафора
Перенесення назви з предмета на предмет за схожістю чи контрастні-
стю.
Приклад:
Кипить у нас в артеріях сучасність.
Поезія згубила камертон.
33
Метонімія
Перенесення назви одного предмета на інший за їхньою близькістю (за
природою).
Приклад:
золото у вухах (замість: золоті сережки чи сережки з золота).
Оксиморон
Сполучення понять, які виражають протилежні/ суперечливі поняття і

разом дають нові смислові значення.
Приклад:
дзвінка тиша; крізь сльози сміятись.
Паралелізм
Паралельне зображення подібних предметів та явищ із різних сфер життя.
Приклад:
Віють вітри, віють буйні,
Аж дерева гнуться,
Ой як болить моє серце,
А сльози не ллються.
Персоніфікація
Перенесення назви з особи на предмет, олюднення (зображення пред-
мету/явища у вигляді живої особи).
Приклад:
Засмутилось кошеня:
треба в школу йти щодня.
Порівняння
Зіставлення двох предметів (явищ) із метою пояснити один з них за до-
помогою іншого. Використовуються сполучники як, мов, немов, наче, бу-
цім, ніби тощо. Інколи порівняння може бути без сполучників, тоді воно
виражається іменником у формі орудного відмінка.
34
Приклад:
Круглі хмари, білі, мов сніг…
Брови дашком, губи варениками.
Рефрен
Повторення слова, групи слів чи рядка.
Приклад:
Ти чуєш: плачуть по мені,
Ти чуєш: плачуть за тобою.
У множині та в однині
Тобою плачуть, плачуть мною…
Риторичне звертання
Звертання, яке адресується до неживого предмета, абстрактного понят-
тя, особи, якої немає. Посилюють увагу читача, не вимагаючи від нього
відповіді.
Приклад:
Ти знаєш, що ти людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Риторичне запитання
Запитання, на яке не потрібно давати відповідь (або неможливо). Поси-
люють увагу читача, не вимагаючи від нього відповіді.
Приклад:
Де ти, милий, чорнобривий?
Де ти? Озовися!
Символ
Заміна абстрактного або узагальнюваного поняття конкретним образом.
Символи вказують на ідеї, поняття та інші абстракції, користуючися асо-
ціацію.
35
Приклад:
свічка (символ краси, життя, небезпеки).
Є дівчина, якби сюди ввійшла — померкли б всі свічки та всі красуні.
Тавтологія
Однокореневий повтор слів.
Приклад:
диво дивне; тьма-тьмуща.
Літота
Надмірне неприховане применшення.
Приклад:
Такий чоловік, що в ложці води втопить.
Градація
Поступове нагнітання художніх засобів виразності для підвищення чи
пониження їхньої значущості.
Приклад:
Зросте любов моя, всякчас нова,
Люблю ніжніше, мовчки, до нестями.
36
Види комічного
ВИДИ КОМІЧНОГО
Бурлеск
Стиль сатиричної літератури, в основі навмисна невідповідність між те-
мою твору та мовними засобами, створює комічний ефект.
Використовується урочистий тон і урочисті художні засоби під час опису
звичайних подій, явищ, предметів, героїв.
Гротеск
Химерне поєднання фантастичного і реального, прекрасного і потворно-
го, трагічного і комічного, життєподібного і карикатурного.
Гумор
Різновид комічного, зображення смішного в життєвих ситуаціях та рисах
людського характеру. Гумор зазвичай доброзичливий.
Іронія
Насмішка, замаскована серйозністю. Іронія — один із найважливіших
засобів гумору, сатири та гротеску.
Сарказм
Глузування, яке ґрунтується на почутті переваги мовця над тим, про що
він говорить; буває їдким, викривальним, гірким.
Сатира
Різке осміювання та критика, об’єкт висміювання змальовується у пере-
більшено смішному вигляді.
Травестія
Комічна поезія, де серйозний твір перетворюється на комічний з вико-
ристанням панібратських, жаргонних зворотів.
37
ФОЛЬКЛОР
Фольклор — це усна народна творчість; різножанрові твори, виника-
ють у певному середовищі, передаються з уст в уста з давнини, зазнаю-
чи певних змін, мають ритуально-магічне, обрядове, естетичне, розва-
жальне, виховне значення. Ввів цей термін Вільям Томпсон у 1846 році.

Особливості фольклору:
● колективна праця (проте є й окремі відомі фольклористи — напри-
клад, Маруся Чурай);
● відбиття духовного обличчя конкретного народу, його традиції, ха-
рактер, побут, світогляд тощо;
● анонімність;
● усне збереження творів;
● оспівування найкращих людських рис;
● гіперболізації негативних якостей ворогів;
● використання народної мови.
Жанри фольклору:
● народний епос:
○ загадки;
○ прислів’я;
○ анекдоти;
○ байки;
○ притчі;
○ казки;
○ легенди;
○ перекази;
● народний ліро-епос:
○ думи;
○ балади;
○ історичні пісні;
● народна лірика:
○ календарно-обрядові пісні;
○ родинно-побутові пісні;
○ суспільно-побутові пісні;
● народна драма:
○ пісні-ігри;
○ вертеп;
○ весілля.
39
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КАЛЕНДАРНО-ОБ-
РЯДОВИХ, СУСПІЛЬНО-ПОБУТОВИХ І РОДИН-
НО-ПОБУТОВИХ ПІСЕНЬ
Народні пісні
Календарно-обрядові пісні
Ці пісні пов’язані з народним календарем, виконувалися під час народних
свят та проведення різних обрядів відповідно до язичницьких традицій.
Є 3 цикли (умовні) календарно-обрядових пісень:

● зимовий:
○ колядки та щедрівки;
○ основний зміст — новорічні привітання;
○ початок виконання пісень циклу — зимове рівнодення (кінець
грудня);
○ закінчення виконання — перші ознаки наближення весни (кі-
нець лютого), святкування Масляної;
● весняний:
○ веснянки та хороводні ігри, русальні пісні;
○ від ранньої весни до завершення польових робіт;
○ основний зміст — закликання весни, доброго врожаю, підго-
товка землі тощо;
● літній:
○ купальські пісні (на свято Івана Купала);
○ основний зміст — кохання, залицяння, сватання, жарти, гу-
мор, веселощі життя;
○ петрівки та гаївки — між весною і літом;
○ жниварські пісні — звеличують процес збирання врожаю.
Суспільно-побутові пісні
Пісні про життя різних соціальних груп населення, про їхню історичну
роль у формуванні українського розвитку та національних норм етики й
моралі.
Цикли суспільно-побутових пісень:
● козацькі:
40
○ виникнення: XV–XVIII ст.;
○ тематика:
■ підготовка до від’їзду козаків;
■ прощання козака;
■ бої з ворогами;
■ смерть під час битв;
■ життя в неволі;
■ сум за Батьківщиною;
● гайдамацькі;
● рекрутські;
● солдатські (жовнірські);
● бурлацькі;
● заробітчанські;
● чумацькі
Родинно-побутові пісні
Це пісні про сімейне життя, його радість та сум, щастя, материнство,
сирітство — загалом про все, що стосується родини.
За тематикою виділяють:
● жартівливі;
● колискові;
● обрядові пісні, пов’язані з родинним життям (народження, вінчан-
ня, весілля, смерть, поховання)
41
Історичні пісні
ІСТОРИЧНІ ПІСНІ
«Ой Морозе, Морозенку»

Ой Морозе, Морозенку,
Ой да ти славний козаче!
За тобою, Морозенку,
Вся Вкраїна плаче!
За тобою, Морозенку,
Вся Вкраїна плаче!
Ой не так вся Україна,

Як рідная мати,
Заплакала Морозиха,
Стоя біля хати.
Заплакала Морозиха,
Стоя біля хати.
«Ой не плач же, Морозихо,

Не плач, не журися,
Ходім з нами, козаками,
Мед-вина напийся!
Ходім з нами, козаками,
Мед-вина напийся!»
«Чогось мені, козаченьки,

Мед-вино не п’ється:
Десь-то син мій, Морозенко,
З татарами б’ється!
Десь-то син мій, Морозенко,
З татарами б’ється!»
Із-за гори, із-за кручі

Горде військо виступає,
Попереду Морозенко
Сивим конем грає.
42
Попереду Морозенко
Сивим конем грає.
Бились зранку козаченьки

До ночі глухої.
Козаків лягло чимало,
А татар — утроє.
Козаків лягло чимало,
А татар — утроє.
Ні один козак не здався

Живим у неволю;
Полягли всі, не вернуться
Ні один додому.
Полягли всі, не вернуться
Ні один додому.
Не вернувся й Морозенко,
Голова завзята —
Замучили молодого
Вороги прокляті!
Замучили молодого
Вороги прокляті!
Вони, ж його не стріляли

І на чверті не рубали,
Тільки з його, молодого,
Живцем серце взяли.
Тільки з його, молодого,
Живцем серце взяли.
Взяли його, поставили

На Савур-могилу:
«Дивись тепер, Морозенку,
На свою Вкраїну!»
«Дивись тепер, Морозенку,
На свою Вкраїну!»
43
Автор: народ
Рід літератури: ліро-епос
Рік написання: приблизно 40-60 рр. XVII століття; період національ-
но-визвольної боротьби під проводом Богдана Хмельницького
Тема: героїчна смерть козака Морозенка; сутичка козаків з татарами
Ідея: уславлення подвигу героїв, які віддали своє життя за визволення
українського народу
Основна думка: козаки — відважні люди, які готові пожертвувати влас-
ним життям заради щасливого та вільного життя народу
Жанр: історична пісня
Композиція: твір «обрамлений» уславленням козака-ватажка Моро-
зенка. Ритмомелодика вірша маршова, характерна для історичної пісні.
Складається з 4 елементів:
● експозиція: похід козаків на татар під проводом Морозенка;
● зав’язка: бій;
● кульмінація: полон та катування Морозенка;
● розв’язка: сум через смерть Морозенка
Засоби художньої виразності:

● риторичні звертання та оклики:
○ «Дивись тепер, Морозенку,
Та на свою Україну»;
● протиставлення:
○ «Не так тая Україна,
Як старая мати»;
● епітети:
○ «голова завзята»;
○ «татари прокляті»;
○ «славний козаче»;
● метафори:
○ «Вкраїна плаче»;
○ «живцем серце виривали»;
● гіпербола:
○ «татар велика сила»;
● пестливі слова:
○ «козаченьки»;
● постійний епітет:
44
○ «велика сила»
Характеристика образу Морозенка: Морозенко — узагальнений

образ захисника Батьківщини. Головна риса героя — любов до вітчиз-
ни, готовність у будь-який момент почати її захищати, мужність у боях
і відвага, хоробрість, молодість, краса та сила. Під час бою Морозен-
ко демонструє талант полководця, у полоні він показує свою мужність,
терпимість і витривалість, а в останню хвилину свого життя думає про
Україну, що доводить його патріотичність.
45
«Чи не той то хміль»

Чи не той то хміль,
Що коло тичин в’ється?
Ой, той то Хмельницький,
Що з ляхами б’ється.
Що по пиві грає?..
Що ляхів рубає.
Що у пиві кисне?
Що ляшеньків тисне.
Гей, поїхав Хмельницький
К Золотому Броду, —
Гей, не один лях лежить
Головою в воду.
«Не пий, Хмельницький, дуже
Золотої Води, —
Їде ляхів сорок тисяч
Хорошої вроди».
«А я ляхів не боюся
І гадки не маю —
За собою великую
Потугу я знаю,
Іще й орду татарськую
За собой веду, —
А все тото, вражі ляхи.
На вашу біду».
Ой, втікали вражі ляхи —
Погубили шуби...
Вищиривши зуби!
Становили собі ляхи
Дубовії хати, —
Ой, прийдеться вже ляшенькам
46
В Польщу утікати.
Утікали вражі ляхи,
Деякії повки, —
Їли ляхів собаки
І сірії вовки.
Гей, там поле,
А на полі цвіти —
Не по однім ляшку
Заплакали діти.
Ген, там річка,
Через річку глиця —
Не по однім ляшку
Зосталась вдовиця...
Рік написання: приблизно 1649 рік
Тема: оспівування гетьмана Богдана Хмельницького у війні 1648–1654
рр.; національно-визвольна війна проти польської шляхти
Ідея: уславлення гетьмана як захисника народних інтересів
Основна думка: народ поважає своїх засновників і тому присвячує їм
пісні
Жанр: історична пісня
Композиція:
● експозиція: розповідь про Хмельницького;
● зав’язка: висловлення попередження гетьману (про те, що не мож-
на пити Золотої Води перед битвою з ляхами);
● кульмінація: перемога Богдана Хмельницького;
● розв’язка: втеча переможених ляхів.
Засоби художньої виразності: пісня побудована на способі паралелізму

(+ використання легенди про походження прізвища гетьмана)
Використовуються:
● діалоги;
● риторичні запитання:
○ «Що у пиві кисне?»;
47
○ «Що коло тичин в’ється?»;

● повтори:
○ «Ой, той то Хмельницький»;
○ Не по однім ляху»;
○ Чи не той то хміль?»;
○ «Хміль в’ється»;
○ «Хміль грає»;
○ «Хміль кисне»;
● епітети:
○ «хороша врода»;
○ «Золота Вода»;
○ «Гей, поїхав Хмельницький
К Золотому Броду, —
Головою у воду».
Характеристика образу Богдана Хмельницького: Богдан Хмель-

ницький — сміливий гетьман, розумний стратег і відважний полково-
дець, який покладає надію на народ під час битв. У пісні позитивні риси
гетьмана змальовані гіперболізовано, ідеалізовано. Кожен рядок твору
прославляє та висловлює захват Хмельницьким.
Стислий аналіз: в основі пісні — історичні події, перша перемога коза-
ків під проводом Богдана Хмельницького у Національно-визвольній війні
1648–1654 рр., а саме: битва під Жовтими Водами. У творі згадується й
про звернення гетьмана за допомогою до татар у боротьбі проти ляхів.
48
Пісні Марусі Чурай
ПІСНІ МАРУСІ ЧУРАЙ
Маруся Чурай (Маруся

Чураївна) (1625–1653) — напівлеген-
дарна українська народна співачка і
поетеса часів Хмельниччини. За пере-
казами жила в Полтаві у сім’ї козацьо-
го сотника Гордія. Коли батько помер,
Маруся залишилася жити з матір’ю. У
юності дівчина мала багато залицяль-
ників, серед них був й Іван Іскра. Але
сама Маруся любила Гриця Бобренка,
який був сином хорунжого Полтавсько-
го полку, з ним вона була заручена.
Гриць був учасником Національно-Ви-
звольної війни, а Маруся чекала його
всі 4 роки. Та після повернення з боїв
хлопець покинув молоду Чураївну, бо
закохався в іншу — Галю, дівчину з багатої родини. Маруся була в роз-
пачі й вирішила накласти на себе руки, приготувавши зілля. Але його
випадково випив Гриць. Дівчину звинуватили у вбивстві й 1652 року за-
судили до страти, проте Богдан Хмельницький видав універсал, який
амністував Марусю за заслуги її батька та «солодкі пісні». Гінцем був
Іван Іскра. Після помилування дівчина ходила на прощу до Києва, проте
невдовзі померла (за іншими даними — стала монахинею).
Імовірно, є авторкою пісень «Ой не ходи, Грицю...», «Віють вітри, віють
буйні», «Засвіт встали козаченьки», «Котилися вози з гори...».
Перифрази: Дівчина з легенди; Українська Сапфо
«Віють вітри, віють буйні»

Віють вітри, віють буйні,
Аж дерева гнуться,
Ой як болить моє серце,
А сльзи не ллються.
49
Трачу літа в лютім горі

І кінця не бачу.
Тільки тоді і полегша,
Як нишком поплачу.
Не поправлять сльози щастя,

Серцю легше буде,
Хто щасливим був часочок,
По смерті не забуде…
Єсть же люди, що і моїй

Завидують долі,
Чи щаслива та билинка,
Що росте на полі?
Що на полі, що на пісках,
Без роси, на сонці?
Тяжко жити без милого
І в своїй сторонці!
Де ти, милий, чорнобривий?

Де ти? Озовися!
Як я, бідна, тут горюю,
Прийди подивися.
Полетіла б я до тебе,
Та крилець не маю,
Щоб побачив, як без тебе
З горя висихаю.
До кого я пригорнуся,
І хто пригoлубить,
Коли тепер того нема,
Який мене любить?
Автор: Маруся Чурай

50
Рік написання: друга половина XVII століття

Тема: відтворення страждань дівчини за коханим, який вирушив у чужі
краї
Ідея: возвеличення кохання
Основна думка: захоплення силою почуттів
Жанр: лірична пісня
Вид лірики: інтимна з елементами соціально-побутової
Напрям: романтизм
Композиція: за формою пісня нагадує плач, побудована способом па-
ралелізму (зіставлення поганої погоди та болі в серці)
○ «віють вітри»;
● епітети:
○ «милий чорнобровий»;
○ «люте горе»;
○ «буйні вітри»;
○ «Що на полі, що на пісках, без роси, на сонці?»;
● риторичні оклики:
○ «Озовися!»
Віршовий розмір: семистопний хорей
Римування: паралельне
Образи:
● людей: закохана дівчина, козак, заздрісні люди;
● природи: вітри, дерева;
● предметів та явищ: сльози, щастя, заздрість
Стислий аналіз: у пісні описані почуття дівчини, яка побивається за
своїм коханим, що покинув її. Під час її розповіді ми дізнаємося, що зро-
бив він це не з власної волі. Дівчина звертається до нього, благає повер-
нутися, але це неможливо. Твір дуже емоційний, чуттєвий та ліричний.
51
«Засвіт стали козаченьки»

Засвіт встали козаченьки
В похід з полуночі,
Заплакала Марусенька
Свої ясні очі.
Не плач, не плач, Марусенько,

Не плач, не журися,
Та за свого миленького
Богу помолися!
Стоїть місяць над горою,

А сонця немає…
Мати сина в дороженьку
Слізно проводжає:
«Іди, іди, мій синочку,

Та й не забаряйся.
За чотири неділеньки
Додому вертайся».
«Ой рад би я, матусенько,

Скоріше вернуться,
Та щось мій кінь вороненький
В воротях спіткнувся.
Ой бог знає, коли вернусь,

В якую годину;
Прийми ж мою Марусеньку
Як рідну дитину!
Прийми її, матусенько, —

Всі у Божій волі!
Бо хто знає, чи жив вернусь,
Чи ляжу у полі?»
52
«Ой рада б я Марусеньку

За рідну прийняти,
Та чи буде ж вона мене,
Сину, шанувати?»
«Ой не плачте, не журітесь,

В тугу не вдавайтесь:
Заграв мій кінь вороненький,
Назад сподівайтесь!»
Автор: Маруся Чурай

Рід літератури: ліро-епічний твір
Рік написання: 1650-ті роки
Тема: зображення походу козаків, розлучення хлопця з родиною, про-
щання з матір’ю перед походом
Ідея: уславлення козаків, які ставлять на перше місце захист Батьківщи-
ни, а вже потім — сімейне щастя, а також висловлення поваги матерям
та дівчатам, які змушені перебувати в розлуці з дорогими серцю людьми
Основна думка: захоплення патріотичними подвигами козаків та ви-
тримкою матерів і коханих
Жанр: козацька пісня
Вид лірики: соціально-побутова з елементами історичної
Композиція: твір у вигляді діалогу між матір’ю та козаком, який розкри-
ваю основну думку. Особливого ліризму додає надмірне використання
пестливих слів
Пісня складається з таких елементів:
● експозиція: козак збирається в похід;
● зав’язка: козак заспокоює кохану Марусю;
● розвиток дії: мати благає сина повернутися швидше, а козак відчу-
ває біду, бо його кінь спіткнувся у воротях;
● кульмінація: козак просить матір прийняти до себе Марусю як донь-
ку, а мати скаржиться, що не зможе так зробити
● розв’язка: козак від’їжджає
● постійні епітети:
53
○ «ясні очі»;
○ «кінь вороненький»;
● повторення:
○ перший і останній куплети;
○ «година настала»;
○ «стоїть місяць»;
○ «Через чотири недільки
Додому вертайся!»;
○ «Щоб чужая дитиночка
За рідною стала?»
Віршовий розмір: семистопний хорей
Образи:
●
козак, який відчуває небезпеку;
●
Маруся — кохана козака, яка його проводжає;
●
мати, яка також проводжає в дорогу свого сина-козака;
●
кінь вороненький;
●
місяць та сонце.
Стислий аналіз: події відбувається біля батьківського дому козака у
час козацької доби XVI–XVII століть. У пісні авторка розкриває типові
труднощі стосунків у родині (між невісткою та свекрухою), описується
туга під час розлуки. Козак, збираючися в дорогу, відчуває, що може не
вернутися додому, бо кінь у воротах спотикається, і просить матір при-
йняти його кохану як свою доньку. Проте матір висловлює занепокоєння
і бідкається, як чужа дитина може стати рідною
54
Народні балади
НАРОДНІ БАЛАДИ
«Дума про Марусю Богуславку»

Що на Чорному морі,
На камені біленькому,
Там стояла темниця кам’яная.
Що у тій-то темниці пробувало сімсот козаків,
Бідних невольників.
То вони тридцять літ у неволі пробувають,
Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видають.
То до їх дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
Приходжає,
Словами промовляє:
«Гей, козаки,
Ви, біднії невольники!
Угадайте, що в нашій землі християнській за день тепера?»
Що тоді бідні невольники зачували,
Дівку-бранку,
Марусю, попівну Богуславку,
По річах познавали,
Словами промовляли:
«Гей, дівко-бранко,
Марусю, попівно Богуславко!
Почім ми можем знати,
Що в нашій землі християнській за день тепера?
Що тридцять літ у неволі пробуваєм,
Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видаєм,
То ми не можемо знати,
Що в нашій землі християнській за день тепера».
Тоді дівка-бранка,
Теє зачуває,
До козаків словами промовляє:
«Ой, козаки,
55

Що сьогодні у нашій землі християнській великодная субота,
А завтра святий празник, роковий день великдень».
То тоді ті козаки теє зачували,
Білим лицем до сирої землі припадали,
Дівку бранку,
Марусю, попівну Богуславку,
Кляли-проклинали:
«Та бодай ти, дівко-бранко,
Марусю, попівно Богуславко,
Щастя й долі собі не мала,
Як ти нам святий празник, роковий день великдень сказала!»
То тоді дівка-бранка,
Теє зачувала.
Словами промовляла:
Та не лайте мене, не проклинайте,
Бо як буде наш пан турецький до мечеті від’їжджати,
То буде мені, дівці-бранці,
Марусі, попівні Богуславці,
На руки ключі віддавати;
То буду я до темниці приходжати,
Темницю відмикати,
Вас всіх, бідних невольників, на волю випускати».
То на святий празник, роковий день великдень,
Став пан турецький до мечеті від’їжджати,
Став дівці-бранці,
Марусі, попівні Богуславці,
На руки ключі віддавати.
Тоді дівка-бранка,
Добре дбає, —
До темниці приходжає,
Темницю відмикає,
Всіх козаків,
56
Бідних невольників,
На волю випускає
І словами промовляє:
Кажу я вам, добре дбайте,
В городи християнські утікайте,
Тільки, прошу я вас, одного города Богуслава не минайте,
Моєму батьку й матері знати давайте:
Та нехай мій батько добре дбає,
Ґрунтів, великих маєтків нехай не збуває,
Великих скарбів не збирає,
Та нехай мене, дівки-бранки,
Марусі, попівни Богуславки,
3 неволі не викупає,
Бо вже я потурчилась, побусурменилась
Для роскоші турецької,
Для лакомства нещасного!»
Ой визволи, може, нас, всіх бідних невольників
3 тяжкої неволі,
3 віри бусурменської,
На ясні зорі,
На тихі води,
У край веселий,
У мир хрещений!
Вислухай, боже, у просьбах щирих,
У нещасних молитвах
Нас, бідних невольників!
Тема: потуречена полонянка Маруся Богуславка допомагає невільни-
кам втекти з турецького полону
Ідея: засудження поневолення та страждань, яких зазнали українці під
час нападу турків
Основна думка: від приниження та ворожого гніту українців позбавить
лише віра у щасливе вільне життя, рішучість та мужність
57
Жанр: народна дума невільницького циклу

Композиція: твір побудований циклічно (у кожній змістовій частині пов-
торюються одні й ті ж елементи) та у формі діалогів, є своєрідний епілог
— молитва.
Складається з таких частин:
● вступ: розповідь про ув’язнених у турецького пана козаків;
● основна частина: обіцяння Марусі визволити земляків з неволі;
● закінчення: визволення козаків і відмова Марусі повертатися на
рідну землю.
● постійні епітети:
○ «темниця кам’яная»;
○ «бідні невільники»;
○ «світ Божий»;
● епітети:
○ «розкіш турецька»;
○ «лакомство нещасне»;
○ «тихі води»;
● метафора:
○ «сльозами проливали»;
● повтори:
○ «дівка-бранка, Маруся, попівна Богуславка»;
○ «козаки, ви, бідні невольники»;
○ «Тільки города Богуслава не минайте!»;
○ «Як ти нам святий Великдень і сказала!»;
● риторичні звертання:
○ «Чи ви знаєте,
Що в нашій землі
Тай день затепера?»
Характеристика образів:
● Маруся Богуславка — узагальнений образ полонянки, яка по-
трапила в турецьку неволю й стала дружиною султана. Вона не
забуває про рідну землю і намагається зробити хоч якесь добро
для неї. Жінка не може повернутися в Україну, бо зреклася хри-
стиянської віри, але допомагає повернутися рідним землякам
додому.
58
● Козаки-невольники — полонені, які 30 років перебувають в турець-

кому полоні
Стислий переказ: розповідається про 700 поневолених козаків, які
вже тридцять літ перебувають в ув’язнені і не бачать світу Божого. Та
одного дня до них приходить українська полонянка, дружина турецько-
го султана Маруся, попівна Богуславка, і запитує, чи знають вони, який
сьогодні день на християнській землі. Вони, звісно, не знають, і тоді вона
розповідає, що завтра Великдень, «святий празник». Козаки лають її,
проклинають за те, що нагадала їм, нещасним про це, та Маруся обіцяє,
що визволить їх. І от, коли пан турецький їде до мечеті, у святу неділю,
вона відмикає козаків та відпускає їх на волю. Проте сама відмовляєть-
ся втікати з ними, тільки просить, щоб заїхали в Богуслав до її батьків
і передали, щоб ті не збирали коштів на викуп, бо вона «потурчилась,
побусурменилась».
59
«Бондарівна»
Балада подана у різних фольклорниз збірниках і має кілька варіантів.
Події відбуваються у різних містах відповідно до варіацій твору: у Неми-
рові, у Києві, у Луцьку, у Богуславку (найпопулярніша версія).
Тема: розповідь про трагедію Бондарівни, яка не віддалася волі пана
Каньовського
Ідея: возвеличення мужності, нескореності та засудження жорстокості
та підступності
Основна думка: краще померти вільною людиною, ніж прожити життя
в неволі і з нелюбом
Проблематика: залежність кріпаків від пана; проблема морального
вибору та незламності морально-етичних принципів
Жанр: балада
Композиція: побудована у формі діалогу.
● експозиція: знайомство з героями балади — Бондарівною та паном
Каньовським, їхня зустріч;
● зав’язка: втеча Бондарівни від пана;
● кульмінація: вбивбство паном Каньовським Бондарівни;
● розв’язка: похорони Бондарівни
● повтори:
○ єдинопочаток «ой...»;
○ «Тікай, тікай...»;
○ «старий Бондар...»;
● порівняння:
○ «Там гуляла Бондарівна, як пишная пава»;
○ «Межи ними Бондарівна, як сива голубка!»;
● епітети:
○ «добрі люди»;
○ «сира земля»;
● антитеза:
○ «Ой не годен пан Каньовський мене цілувати,
Тільки годен пан Каньовський мене роззувати!»;
60
○ «Ой чи хочеш, Бондарівно, ізо мною жити,
А чи волиш, Бондарівно, в сирій землі гнити?»;
○ «ударили в усі дзвони»;
○ «Тікай, тікай, Бондарівно, буде тобі лихо!»;
○ «Оце ж тобі, старий Бондар, за личко рум’яне!»
● Бондарівна — горда дівчина, яка не хоче бути дружиною пана,
але повністю залежить від нього. Вона вибирає смерть, а не ко-
хання з нелюбом, і в цьому проявляється її незламність, духовна
вищість та стійкість;
● пан Каньовський — образ жорстокого власника-тирана, який
вважає, що все можна купити, а те, що йому належить, повністю у
його волі.
Стислий переказ: балада розповідає про дівчину Бондарівну, яка була
дуже гордою і відмовила пану Каньовському в залицяннях. Вона виріши-
ла, що краще обрати смерть, ніж життя з людиною, яка тобі бридка і не-
кохана. Коли про це дізнався пан, він її застрелив, а батькові дав грошей
«за хорошу дочку». У розв’язці частково описується похоронний обряд.
61
Балада «Ой летіла стріла»

Ой, летіла стріла
З-за синього моря.
Ой, де ж вона впала?
На вдовинім полі.
Кого ж вона вбила?

Вдовиного сина,
Немає нікого
Плакати по ньому.
Летять три зозуленьки,
І всі три рябенькі:
Одна прилетіла,
В головоньках сіла.
Друга прилетіла,
Край серденька сіла.
Третя прилетіла
Та в ніженьках сіла.
Що в головках сіла —
То матінка рідна.
Сіла край серденька —
То його миленька.
А в ніженьках сіла —
То його сестриця.
Де матінка плаче,
Там Дунай розлився.
Де плаче сестриця,
Там слізок криниця.
Де плаче миленька,
Там земля сухенька.
Ой, матінка плаче,

Поки жити буде.
62
А сестриця плаче,
Поки не забуде.
А миленька плаче,
Поки його бачить…
Тема: оспівування суму за вбитим стрілою вдовиним сином
Ідея: висловлення співчуття до загиблого
Основна думка:
Ой матінка плаче,
Поки жити буде,
А сестриця плаче,
Поки не забуде;
А миленька плаче,
Поки його бачить…
Композиція: складається з таких елементів:
● експозиція: розповідь про причину смерті вдовиного сина;
● зав’язка: приліт трьох рябеньких зозуль;
● кульмінація: оплакування рідними жінками героя;
● розв’язка: смерть рідної людини — це вічна па’ять про неї
Стислий переказ: у баладі розповідається про загибель вдовиного
сина від стріли. Від горя його жінки — матір, сестра та кохана — пла-
чуть над ним. Наголошується, що сестра та кохана забудуть про втрату
швидко, а матір пам’ятатиме вічно.
63
ДАВНЯ
УКРАЇНСЬКА
ЛІТЕРАТУРА
«Слово про похід Ігорів»
«СЛОВО ПРО ПОХІД ІГОРІВ»
Автор: невідомий
Рік написання: 1800 рік
Напрям: орнаменталізм
Тема: невдалий похід Ігоря проти половців 1185 р. (вузьке розуміння);
історична доля Руської землі, її минуле, сучасне та майбутнє (широке
розуміння)
Ідея: заклик руських князів до об’єднання для спільної боротьби проти
ворогів Русі
Основна думка: сила тільки в єдності
Жанр: героїчна поема, пісня, літописна повість
Композиція: події описуються не в хронологічній послідовності, містить
Вступ, заспів — пісня Бояна, в якій автор думає про те, як описувати по-
дії.
● експозиція:
○ підготова Ігоря до військового походу;
● зав’язка:
○ бій з печенігами;
● кульмінація:
○ поразка князів, полон;
● розв’язка:
○ втеча з полону.
План твору:
● заспів;
● основна частина:
○ похід Ігоря
■ сонячне затемнення, звернення Ігоря до війська;
■ звернення автора до Бояна;
■ зустріч князів-братів перед походом;
■ погані віщування погоди під час походу;
■ перша перемога над половцями;
■ друга битва;
■ роздуми про минуле;
65
■ поразка Ігоря;
■ сум Руської землі;
■ спогади Святослава про перемогу;
○ спів про Святослава:
■ сон Святослава;
■ золоте слово Святослава;
■ звернення автора до руських князів;
■ розповідть про Всеслава Полоцького;
■ спогади про славні часи Володимира Мономаха;
○ повернення Ігоря:
■ плач Ярославни;
■ втеча Ігоря з полону;
■ невдала погоня за Ігорем;
■ приїзд Ігоря до Києва;
● кінець — прославляння Ігоря, князів і дружини
● персоніфікація:
○ Русь;
○ сили природи;
○ замовляння Ярославни;
● символізм:
○ князі — «чотири сонця», «молоді місяці»;
○ «чорні хмари» — половці;
● епітети:
○ «чисте поле»;
○ «борзії коні»;
○ «діти бісові кликом поля перегородили»;
○ «щебіт солов’їв заснув»;
● художній паралелізм;
● рефрени:
○ «Ярославна рано плаче»;
● метонімія:
○ «тут Ігор князь пересів із сідла золотого у сідло невольниче»;
● алегорії:
○ «На Немизі снопи стелять головами,
66
молотять ціпами харалужними,

на току життя кладуть,
віють душу від тіла»;
● гіперболи:
○ «Високо сидиш ти на своїм золотокованім столі,
підпер гори угорськії своїми залізними палками»;
○ «Кричать вози їх опівночі,
Мов лебеді сполохані»;
Головні герої:
● князь новгород-сіверський Ігор;
● князь курський і трубецький Всеволод (брат Ігоря);
● князь київський Святослав (батько Ігоря та Всеволода);
● князь путивльський Володимир (син Ігоря);
● князь рильський Святослав Ольгович (племінник Ігоря);
● Ярославна (дружина Ігоря, дочка галицького князя Ярослава Осмо-
мисла, справжнє ім’я — Єфросинія);
● половці: Овлур (допоміг утекти Ігорю), Гзак та Кончак (половецькі
хани)
● Руська земля — центральний образ у творі, який персоніфіковано.
Описується з використанням мотивів давнослов’янської міфології;
● співець Боян — оповідач, створив головний мотив поеми;
● природне явище (сонячне затемнення) — образ поразки, пога-
ний знак;
● Ярославна — жіночий образ, втілення вірності, ніжності, відданості
та здатності на самопожертву заради кохання; заступниця всіх кня-
зів Русі;
● Ігор — образ хороброго воїна;
● Святослав — втілення сміливості.
Вибрані цитати:
«Вступіте, господарі, в золоті стремена
за обиду часу нашого,
за землю Руськую,
за рани Ігореві,
смілого Святославина!» (Святослав)
67
«Браття і дружино!
Лучче ж би потятим бути,
аніж полоненим бути» (Ігор)
«Ні мудрому,
ні меткому,
ні за пташку прудкішому —
суда божого не минути» (Боян)
«Та се зле: князі мені — не пособники,

нінащо ся година обернулась» (Святослав)
«...розтікався він мислю по древу,

сірим вовком по землі,
сизим орлом під хмарами» (про Бояна)
«Хоч і тяжко тій голові бути без пліч —

зле і тілу бути без плеч»
68
«Повість минулих літ»
«ПОВІСТЬ МИНУЛИХ ЛІТ»
Автор: Нестор Літописець

Рід літератури: епос
Рік написання: початок XII ст., 1113 р.
Тема: розповідь про події на Руській землі в період від XI ст. до початку
XII ст.
Ідея: уславлення слов’янського роду, загальноруського патріотизму
Напрям: монументалізм
Основна думка: слов’янський народ — рівноправний народ серед ін-
ших
Жанр: літопис
Композиція: єдиної композиції немає, властива жанрова неоднорід-
ність; у творі — богословські трактати, житія святих, легенди, історичні
сказання, ділова документація (за роками), воїнські повісті, обрядова
поезія, повчання, свідчення очевидців — тобто все, що містить хоч якусь
інформацію про історичні події. Від розділу, присвяченому перемозі кня-
зя Святослава над хозарами (852 рік), автор починає дотримуватися
хронологічності.
● метафори;
● порівняння;
● приказки;
● прислів’я;
● діалоги;
● риторичні запитання
69
Григорій Сковорода (1722–1794)
Григорій Сковорода (1722–1794)

Український просвітитель-гуманіст, пе-
дагог, байкар, філософ, автор «сродної
праці». Працював співаком у царській
придворній капелі, викладачем у духов-
ній семінарії в Переяславі, також розро-
бив курс поетики та написав підручник
з етики
Народився в селі Чорнухах на Пол-

тавщині в сім’ї малоземельного коза-
ка. Після школи навчався в Києво-Мо-
гилянській академії. Під час мандрів у
складі російської місії був нерозлучний
із грою на сопілці.
З 1769 року вів мандрівне життя, ходив
у звичайній свиті, із собою мав завжди
сопілку, книги, рукописи та палицю. Не
прагнув мати власний дім. Коли Сковорода мав 71 рік, пішки пройшов
300 верств до свого учня і приятеля, щоб передати власні рукописи.
А як повертався, то зупинився в селі Іванівці, багато розмовляв з місце-
вими, мав хороший настрій, згодом пішов до саду і біля дороги почав
копати яму, «собі могилу, бо прийшов мій час».
Основні твори:
● збірка духовно-філософської лірики «Сад божественних пісень»;
● поезія «De libertate»;
● збірка байок «Байки харківські»;
● філософський діалог «Алфавіт, чи буквар світу»;
● афоризми
Перифрази:
Український Сократ/ Горацій
Світоч української духовної історії
Мандрівний філософ
70
«De libertate»
Цитати про письменника:

«Світ ловив мене, та не спіймав» (про себе)
«De libertate»
Що є свобода? Добро в ній якеє?
Кажуть, неначе воно золотеє?
Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото,
Проти свободи воно лиш болото.
О, якби в дурні мені не пошитись,
Щоб без свободи не міг я лишитись.
Слава навіки буде з тобою,
Вольності отче, Богдане-герою!
Автор: Григорій Сковорода

Рід літератури: лірика
Тема: роздуми над запитанням «Що є свобода?»
Ідея: уславлення Богдана Хмельницького, який присвятив своє життя
за волю українського народу
Основна думка: щаслива людина — вільна людина
Жанр: ода
Вид лірики: філософська з елементами громадянської
Напрям: бароко
Композиція: твір побудований як перелік запитань, які порушують фі-
лософську проблему сутності свободи. Відповіді на це запитання побу-
довані як антитеза
○ «Що є свобода? Добро в ніяк якеє?»;
● риторичний оклик та звертання:
○ «Слава навіки буде з тобою
Вольності отче, Богдане-герою»;
○ порівняння золота та свободи;
○ «Кажуть, неначе воно золотеє»
71
«Всякому місту — звичай і права»
Віршовий розмір: дактиль

Римування: суміжне

Всякому місту — звичай і права,
Всяка тримає свій ум голова;
Всякому серцю — любов і тепло,
Всякеє горло свій смак віднайшло.
Я ж у полоні нав’язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум.
Панські Петро для чинів тре кутки,

Федір-купець обдурити прудкий,
Той зводить дім свій на модний манір,
Інший гендлює, візьми перевір!
Той безперервно стягає поля,

Сей іноземних заводить телят.
Ті на ловецтво готують собак,
В сих дім, як вулик, гуде від гуляк.
Ладить юриста на смак свій права,

З диспутів учню тріщить голова,
Тих непокоїть Венерин амур,
Всякому голову крутить свій дур.
В мене ж турботи тільки одні,
Як з ясним розумом вмерти мені.
Знаю, що смерть — як коса замашна,

Навіть царя не обійде вона.
Байдуже смерті, мужик то чи цар, —
Все пожере, як солому пожар.
72
Хто ж бо зневажить страшну її сталь?

Той, в кого совість, як чистий кришталь…

Рік написання: 1758–1759 рр.
Тема: сатиричне зображення панів, чиновників; викриття суспільних вад
Ідея: висміювання і засудження суспільних вад
Основна думка: щасливий той, хто має чисте сумління
Жанр: вірш
Вид лірики: філософсько-громадянська
Напрям: бароко
Композиція: кожна строфа твору складається з 6 рядків, у 4 перших
описуються риси живої дійсності, а у 2 наступних — протиставні роздуми
● епітети:
○ «ясний розум»;
○ «нав’язливі думки»;
○ «чистий кришталь»;
○ «дім, як вулик»;
○ «смерть — як коса замашна»;
○ «горло свій смак віднайшло»;
○ «всякому голову крутить свій дур»;
● антитези:
○ смерть — мірило цінностей;
○ остання строфа — підсумок двох життєвих настанов: духов-
ної та тілесної;
● повтори (анафори та епіфори):
○ «Всякому...»;
○ «Той...»;
○ «Я у ж полоні нав’язливих дум
Лише одне непокоїть мій ум»;
○ «Інший гендлює, візьми перевір!»
73
«Бджола та Шершень»
Віршовий розмір: чотиристопний дактиль

Стислий аналіз: Григорій Сковорода проводить у творі думку про те,
що постійне прагнення матеріального добробуту коштом інших людей,
марнотратство, нечесний спосіб життя — страшний гріх. Щоб бути спо-
кійним перед смертю, треба мати чисту совість, тому ліричний герой
обдумує про проблему морального вибору.
* Цей твір використав Іван Котляревський у творі «Наталка Пол-

тавка», у п’єсі він виконується як пісня
— Скажи мені, Бджоло, чого ти така дурна? Чи знаєш ти, що плоди твоєї праці
не стільки тобі самій, як людям корисні, а тобі часто і шкодять, приносячи за-
мість нагороди смерть; одначе не перестаєш через дурість свою збирати мед.
Багато у вас голів, але всі безмозкі. Видно, що ви без пуття закохані в мед.
— Ти поважний дурень, пане раднику, — відповіла Бджола. — Мед любить їсти й
ведмідь, а Шершень теж не проти того. І ми могли б по-злодійському добувати,
як часом наша братія й робить, коли б ми лише їсти любили. Але нам незрівнян-
но більша радість збирати мед, аніж його споживати. До сього ми народжені і
будемо такі, доки не помремо. А без сього жити, навіть купаючись у меду, для
нас найлютіша мука.
Сила:
Шершень — се образ людей, котрі живуть крадіжкою чужого і народжені на те
тільки, щоб їсти, пити і таке інше. А бджола — се символ мудрої людини, яка
у природженому ділі трудиться. Багато шершнів без пуття кажуть: нащо сей,
до прикладу, студент учився, а нічого не має? Нащо, мовляв, учитися, коли не
матимете достатку?.. Кажуть се незважаючи на слова Сіраха: «Веселість
серця — життя для людини» — і не тямлять, що природжене діло є для неї най-
солодша втіха. Погляньте на життя блаженної натури і навчітеся. Спитайте
вашого хорта, коли він веселіший? — Тоді, — відповість вам, — коли полюю
зайця. — Коли заєць смачніший? — Тоді, — відповість мисливець, — коли добре
за ним полюю.
Погляньте на кота, що сидить перед вами, коли він куражніший? Тоді, коли всю
ніч бродить або сидить біля нори, хоча, зловивши, й не їсть миші. Замкни в до-
74
статку бджолу, чи не помре з туги, в той час, коли можна їй літати по квіто-
носних лугах? Що гірше, ніж купатися в достатку і смертельно каратися без
природженого діла? Немає гіршої муки, як хворіти думками, а хворіють думки,
позбавляючись природженого діла. І немає більшої радості, аніж жити за покли-
канням. Солодка тут праця тілесна, терпіння тіла і сама смерть його тоді, бо
душа, володарка людини, втішається природженим ділом. Або так жити, або
мусиш умерти. Старий Катон чим мудрий і щасливий? Не достатком, не чином
тим, що йде за натурою, як видно з Ціцеронової книжечки «Про старість»…
Але ж розкусити треба, що то значить — жити за натурою. Про се сказав
древній Епікур таке: «Подяка блаженній натурі за те, що потрібне зробила не-
важким, а важке непотрібним».

Тема: призначення праці в житті людини, «Сродна праця»
Ідея: возвеличення праці, яка є сенсом щасливого життя, засудження
ліні, ледарства та крадіжки
Основна думка: праця — природна потреба людини і «найсолодша
пожива»
Жанр: літературна байка
Композиція: побудова типова двокомпонентна для байки (алегорична
розповідь та висновок — мораль, «сила» у Сковороди)
● алегорія;
● персоніфікація;
● епітет;
● порівняння;
● крилаті вислови
● Шершень — образ людей лінивих, які постійно користуються резуль-
татами чужої праці, народжені, щоб їсти та пити;
● Бджола — образ мудрої людини, яка постійно трудиться
Стислий аналіз: у творі засуджується паразитичний спосіб існування,
прославляється природне життя, його сенс і найбільша радість — вико-
нання роботи, для якої ти створений
75
Афоризми
Афоризми
● З усіх утрат втрата часу найтяжча
● Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю
● Один у багатстві бідний, а інший у бідності багатий
● Сопілка і вівця дорожча царського вінця
● Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не пере-
стає вчитися, хоча б зовні він і здавався бездіяльним
● Що може бути солодше за те, коли любить і прагне до тебе добра душа?
● Безумцеві властиво жалкувати за втраченим і не радіти з того, що ли-
шилось
● Уподібнюйся пальмі: чим міцніше її стискає скеля, тим швидше і прекрас-
ніше здіймається вона догори
● З видимого пізнавай невидиме
● Все минає, а любов після всього зостається
● Коли ти твердо йдеш шляхом, яким почав іти, то, на мою думку, ти ща-
сливий
● Добрий розум робить легким будь-який спосіб життя
● Пізнаєш істину — ввійде тоді у кров твою сонце
● Світло відкриває нам те, про що ми у темряві лише здогадувалися
● Істина спалює і нищить усі стихії, показуючи, що вони лише її тіло
● Більше думай і тоді вирішуй
● Розум завжди любить до чого братися, і коли він не матиме доброго, тоді
звертатиметься до поганого
● Одне мені тільки близьке, вигукну я: о школо, о книги!
● Як ліки не завжди приємні, так і істина буває сувора
● Наступний, весело освітлений день — плід учорашнього, так само, як до-
бра старість — нагорода гарної юності
● Вода без риби, повітря без пташок, час без людей бути не можуть
● Не любить серце, не бачачи краси
● Природа прекрасного така, що чим більш на шляху до нього трапляється
перешкод, тим більше воно вабить, на зразок того найшляхетнішого і
найтвердішого металу, який чим більше треться, тим прекрасніше ви-
блискує
● Ти не можеш віднайти жодного друга, не нашукавши разом з ним і двох-
трьох ворогів
76
ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII —
ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ
77
Іван Котляревський (1769–1838)
Іван Котляревський (1769–1838)

Іван Котляревський — український
письменник, поет, драматург, гро-
мадянський діяч, основоположник
нової української літератури та
мови, написав перший твір народ-
ною мовою («Енеїда»). Підтриму-
вав зв’язки з декабристами
Навчався у семінарії, але покинув

її після смерті батька. Працював у
різних полтавських канцеляріях,
вчителем. Служив в армії 12 років
і 25 років був наглядачем у будинку
виховання дітей бідних дворян.
Іван Котляревський уже в 11 ро-
ків знав російську та французьку
мови й літератури, латину, поети-
ку, риторику, філософію та богослов’я. У старшому віці відкрив у собі
талант до римування, але не хотів друкуватися і розповідати про себе
світу. Так один багатий меценат Максим Папура видав перші частини
твору Котляревського без його відома.
Працював директором Полтавського вільного театру, де написав дві свої
найвідоміші п’єси «Наталка Полтавка» та «Москаль-чарівник». Зробив
це, щоб розширити репертуар театру.
«Енеїду» Іван Котляревський писав 26 років.
Основні твори: бурлескно-травестійна комедія «Енеїда»; п’єси «Натал-

ка Полтавка», «Москаль-чарівник»
Перифрази: «Коперник українського слова» М. Рильський; Зачинатель

нової української літератури
Цитати про автора:

● «В античні умови, у прадавні міфи повів він своїх запорожців, та вони від
того не перестали бути запорожцями. У мешканцях Олімпу читачі легко
78
«Енеїда»
● «…сила п’єси “Наталка Полтавка” в надзвичайній простоті, правді та,

найголовніше, в любові автора до свого народу, в любові, котра з серця І.
Котляревського перейшла на його твір» Іван Карпенко-Карий;
● «І. Котляревський перший проорав глибоку борозну на цілині нової укра-
їнської національної культури… Те, що зробив автор “Енеїди” і “Наталки
Полтавки”, лишиться жити у віках. Простота, правда, любов до народу
роблять невмирущими, безсмертними творіння І. Котляревського, слава
якого справді “сонцем засіяла”» Є. Кирилюк
«Енеїда»
Автор: Іван Котляревський
Рік написання: 1798 (перші 3 частини), 1809 (4 частина), 1822 (5 ча-
стина), повністю завершений твір — 1825–1826 рр.
Тема: зображення життя й побуту українських селян на початку ХІХ ст.;
пригоди троянського ватажка Енея
Ідея: утвердження безсмертності українців, волелюбності народу, його
традицій та культури; засудження негативних соціальних явищ суспіль-
ства часів кінця XVIII століття
Основна думка: висміяти та засудити негативні соціальні явища су-
спільства XVIII-XIX ст.
Жанр: епічна бурлескно-травестійна комедія (поема):
● епічна, бо це великий віршований твір, в якому розповідається про
історичні події та відомих осіб;
● травестійна, бо герої та атмосфера «переодягаються» — з’явля-
ється український одяг, традиційні страви, напої, народні пісні та
описуються риси життя людей тих часів;
● бурлескна, бо про буденне говориться із захватом, а про героїчне
— вульгарно
Напрям: просвітницький реалізм, класицизм
Композиція: твір складається із 6 частин, події викладені в хроноло-
гічній послідовності, пригоди описані в стилі «мандри», присутні ліричні
авторські відступи.
● експозиція: знайомство з Енеєм і його троянцями, їхні портретні
характеристики;
79
«Енеїда»
● зав’язка: Енеї вирушає з троянцями на пошуки Італії;

● кульмінація: Еней бореться з Турном, розділення на два загони;
● розв’язка: Еней перемагає Турна
Твір має дві сюжетні лінії:

● основна: справжні подорожі українських козаків після знищення
Русі;
● додаткова: сюжет однойменної поеми Вергілія
Головні герої:
● олімпійські боги:
○ Зевс (Зевес/Юпітер) — головний бог, бог блискавки й грому;
○ Юнона (Гера) — богиня шлюбу, дружина Зевса;
○ Венера (Афродіта) — богиня кохання, донька Зевса (позаш-
любна), матір Енея;
○ Еол — бог вітру, брат Зевса;
○ Нептун — бог моря, брат Зевса;
○ Вулкан — бог вогню, чоловік Венери;
○ Меркурій — бог торгівлі, посланець від богів, син Зевса;
● земні герої:
○ Еней — троянський цар, син Венери та Анхіза;
○ Анхіз — троянський цар, батько Енея;
○ Низ та Евріал — троянські воїни;
○ Дідона — цариця Карфагена;
○ Латин — цар Латинської землі;
○ Амата — дружина Латина;
○ Лавінія (Лавіся) — донька Латина та Амати;
○ Турн — рутульський цар;
○ Еванд — аркадський цар, союзник Енея у війні проти Турна;
○ Палант — син Еванда, союзник Енея у війні проти Турна;
○ Сівілла — жриця бога сонця Феба
Віршовий розмір: чотиристопний ямб
● Еней — внук троянського царя, ватажок, який втік з Трої, щоб побу-
дувати нове царство в Італії. Цінував відданість, щирість, дружбу,
воїнську честь. Це образ хороброго запорожця із веселими звичая-
ми; ледащо, любить пиячити, гуляти, але водночас поводиться, як
герой, коли йдеться про інтереси громади;
80
«Енеїда»
● боги — це образи українських панів (алегоричні):

○ Зевс — деспот, п’яниця, має вередливий характер;
○ Юнона — жінка із жахливим характером, інтриганка, постійно
заздрить, підступна;
○ Венера — легковажна жінка, шльондра, ладна піти на будь-що
заради успіху сина;
● троянці — гуляки-козаки, які несуть у своїх образах образ україн-
ського характеру. У творі завжди є поруч з Енеєм, тому демонстру-
ють риси вірності, відданості, підтримують свого ватажка і ставлять
обов’язок перед товаришами на перше місце;
● Латин — іронічний персонаж, дуже скупий і обережний, боягуз. Не
хоче реально управляти державою, уникає будь-яких воєн та сути-
чок;
● Амата — навпаки у захваті від конфліктів і пихата, любить плести
інтриги;
● Лавінія — красива дівчина, за якою мліє багато чоловіків;
● Турс — багатий чоловік з величезним військом, любить Лавінію,
гордовитий та пихатий, стоїть на своєму до останнього;
● Сивілла — не виділяється привабливістю, має вередливий харак-
тер, готова за хабар допомогти Енею
Цитатна характеристика персонажів:
● Зевс
«Зевес тоді кружав сивуху
І оселедцем заїдав;
Він, сьому випивши восьмуху,
Послідки з кварти виливав»
«Я в правді твердий так, як дуб.

…Все буде так, як я сказав»
● Юнона
«І зла Юнона, суча дочка
Розкудкудакалась, як квочка,—
Енея не любила — страх;
Давно вона уже хотіла,
Його щоб душка полетіла
К чортам і щоб і дух не пах»
81
«Енеїда»
● Венера
«Проворна, враг її не взяв»
«Венера молодиця сміла,

Бо все з воєнними жила,
І бите з ними м’ясо їла,
І по трактирах пунш пила;
Частенько на соломі спала,
В шинелі синій щеголяла…»
«…Підтикавшись десь поли,

Фуруює добре, навісна.
Коли сама з ким не ночує,
То для когось уже свашкує,
Для сього тяжко поспіша»
«…Білолика, красна,
Курносенька, очима ясна.
І вся, як з кров’ю молоко…»
● Меркурій
«Весь ремінцями обв’язавшись,
На голову бриль наложив;
На грудях з бляхою ладунка,
А ззаду з сухарями сумка,
В руках нагайський малахай»
● Плутон
«Пекельний, гаспидський коханець,
Іще себе там не нагрів?
Завів братерство з дияволами
І в світі нашими бідами
Не погорює ні на час»
● Нептун
«іздавна був драпічка, …
Півкопи для його кусок!…
82
«Енеїда»
І миттю осідлавши рака,

Схвативсь за його, мов бурлака,
І вирнув з моря, як карась»
● Еней
«Еней був парубок моторний
I хлопець хоть куди козак,
Удавсь на всеє зле проворний,
Завзятiший од всiх бурлак.»
«гострий як на бритві сталь»
«Прямий, як сосна, величавий,

Бувалий, здатний, тертий, жвавий…»
«Він моря так уже боявся,

Що на богів не полагався
І батькові не довіряв»
«Ти знаєш, вiн який суцiга,

Паливода i горлорiз;
По свiту як iще побiга,
Чиїхсь багацько виллє слiз.
Пошли на його лихо злеє,
Щоб люди всi, що при Енеї,
Послизли i щоб вiн i сам…»
● Низ
«От я так чисто сиротина,
Росту, як при шляху горох:
Без нені, без отця дитина,
Еней – отець, а неня – Бог»
● Евріал
«Врагів на той світ одправляв,
Колов і різав без розбору,
І як ніхто не мав з ним спору,
83
«Енеїда»
То поравсь, мов в кошарі вовк…»
«Так годів з дев’ятнадцять мав,

Де усу буть, пушок м’якенький
Біленьку шкуру пробивав;
Та був одвага та завзятий,
Силач, козак лицарковатий»
● Дідона
«Розумна пані і моторна,
Трудяща, дуже працьовита,
Весела, гарна, сановита,
Бідняжка – що була вдова…»
«Енея так вона любила,

Що аж сама себе спалила,
Послала душу к чорту в ад»
● Латин
«Земелька ся була Латинська,
Завзятий цар в ній був Латин;
Старий скупиндя – скурвисинська,
Дрижав, як Каїн, за алтин»
● Лавінія
«Дочка була зальотна птиця
І ззаду, спереду, кругом,
Червона, свіжа, як кислиця,
І все ходила павичом.
Дородна, росла і красива,
Приступна, добра, не спесива,
Гнучка, юрлива, молода…»
● Турн
«Не в шутку молодець був жвавий,
Товстий, високий, кучерявий,
Обточений, як огірок;
84
«Наталка Полтавка»
І війська мав свого чимало,

І грошиків таки бряжчало,
Куди не кинь, був Турн царьок»
● Сивілла
«Як вийшла бабище старая,
Крива, горбатая, сухая,
Запліснявіла, вся в шрамах;
Сіда, ряба, беззуба, коса,
Розхристана, простоволоса,
І, як в намисті, вся в жовнах»
● Охрім
«Се був пройдисвіт і непевний,
І всім відьмам був родич кревний —
Упир і знахар ворожить.
Умів і трясцю одшептати,
І кров християнську замовляти,
І добре знав греблі гатить»
● Цірцея
«…Люта чарівниця
І дуже злая до людей;
Які лиш не остережуться,
А їй на острів попадуться,
Тих переверне на звірей»
*Перша пам’ятка українського письменництва, написана живою

розмовною українською мовою, перший твір нової української
літератури
Автор: Іван Котляревський
Рід літератури: драма
Тема: зображення кохання бідної української дівчини-селянки, яка від-
85
стоює своє право на щастя

Ідея: за допомогою силі характеру можна подолати будь-які проблеми;
засудження покірності долі, владі та старим неактуальним звичаям
Основна думка: простий народ морально багатший від освічених панів
Жанр: соціально-побутова драма (малоросійська опера — за автором)
Напрям: просвітницький реалізм і класицизм з елементами сентимента-
лізму
Композиція: у творі є дві дії: І дія (на 7 яв) і ІІ дія (на 11 яв). Кожна дія
обрамлена піснями.
Сюжет складається з таких частин:
● експозиція: знайомство з героями твору — Наталкою, її сім’єю, ви-
борним та возним; розповідь про те, що Наталка має коханого —
Петра, якого чекає;
● зав’язка: зустріч Наталки та возного; возний висловлює бажання
одружитися з Наталкою, але Наталка відмовляє, аргументуючи це
становою нерівністю;
● розвиток дії: Наталка погоджується на шлюб з возним заради гро-
шей; відбувається побачення Наталки та Петра;
● кульмінація: Наталка знову відмовляється ставати дружиною воз-
ного;
● розв’язка: матір Наталки благословляє шлюб Наталки та Петра,
возний розчулюється і більше не хоче Наталку брати заміж
● Наталка — головна героїня, зображає ідеальну жінку; проста се-
лянка, розумна, працьовита, скромна, дуже любить матір, поважає
старших; коли потрібно, може проявити мужність і рішучість, здат-
на постояти за себе і захистити власну честь;
● Горпина Терпилиха — мати Наталки, бажає доньці щастя; вважає,
що вдалий шлюб — це правильний фінансовий розрахунок; вона б
краще вмерла, ніж жила в бідності;
● Петро — коханий Наталки; бідний хлопець, який виховувався у На-
талчиній родині; чесний, великодушний, готовий на все заради ко-
ханої;
● Микола — друг Петра, бідняк і сирота; життєрадісний і впевнений
у собі, дотепний, оптимістичний, любить козацьке товариство; го-
товий «йти війною» на тих, хто ображає простий люд; не боїться
влади й глузує з її представників;
86
● Возний Тетерваковський — чиновник, бюрократ, забарник; Наталчин

жених;
● Виборний Макогоненко — неоднозначний персонаж: може водночас
плести інтриги, робити зло і відчувати співчуття до бідних людей
Проблематика твору:
● вірність та зрада;
● соціальна нерівність;
● батьки та діти;
● нове та старе;
● правда та брехня;
● працьовитість та лінь
Цитатна характеристика:
● Наталка
«Ви пан, а я проста, ви багатий, а я бідна, ви возний, а я простого роду»
«Лучче умерти, як з немилим жити,

Сохнуть з печалі, щодень сльози лити»
«…вона добра у мене дитина, вона обіщала для мого покою за первого
жениха, аби б добрий, вийти заміж» (Терпилиха про Наталку)
«…всі матері приміром ставлять її своїм дочкам» (виборний про Натал-

ку)
«Ай Наталка! Ай Полтавка! От дівка, що і на краю пропасті не тілько не

здригнулась, но і другого піддержує» (Микола про Наталку)
«Дівка проста, не красива,

З добрим серцем, не спесива…
Коло мене хлопці в’ються
І за мене часто б’ються» (Наталка про себе)
«Не багата я і проста, но чесного роду,

Не стижуся прясти, шити і носити воду»
«Золото – не дівка. Кромі того, що красива, розумна, моторна і до всякого

87
діла дотепна, – яке в нї добре серце, як вона поважає матір свою, шанує
всіх старших себе; яка трудяща, яка рукодільниця; себе й матір на світі
держить»
● Петро
«Ти був бідним, любив мене і за те потерпів і мусив мене оставити, я
тебе любила і тепер люблю» (Наталка про Петра)
«Петро не такий, серце моє за його ручається, і воно мені віщує, що він до
нас вернеться» (Виборний про Петра)
«Як бачиш: бурлака на світі; тиняюсь од села до села, а тепер іду в Пол-
таву»
«Нема у мене ні родичів, ні знакомих. Які будуть знакомі або родичі у сиро-
ти?»
«Чотири годи уже, як розлучили мене з Наталкою. Я бідний був тогді і лю-
бив Наталку без всякої надіжди. Тепер, наживши кровавим потом копійку,
спішив, щоб багатому Терпилові показатись годним його дочки, но вмісто
багатого батька найшов мать і дочку в бідності і без помощі»
● Микола
«Один собі живу на світі, як билинка на полі, сирота — без роду, без пле-
мені, без таланту і без приюту».
«Хоть із мене і непоказний козак буде, та єсть же і негідніші од мене. Лю-

блю я козаків за їх обичай!»
«Так і я з чорноморцями буду тетерю їсти, горілку пити, люльку курити і

черкес бити. Тілько там треба утаїти, що я письменний; та се невелика
штука. І дурнем не трудно прикинутись»
«Знаю я добре, як тяжко бути сиротою і не мати містечка, де б голову

приклонити»
● Тетерваковський
«Я — возний і признаюсь, что от рожденія моего расположен к добрим ді-
лам, но, за недосужностію по должності і за другими клопотами, доселі ні
одного не зділал. Поступок Петра, толіко усердний і без примісу ухищре-
88
нія, подвигаєть мене нанижеслідующеє…»
«Я одказуюсь од Наталки і уступаю її Петру во вічноє і потомственное

владініє з тим, щоб зробив її благополучною»
*Твір започаткував нову українську драматургію
89
Тарас Шевченко (1814-1861)
Тарас Шевченко (1814-1861)

Народився 9 березня в селі Мо-
ринці Звенигородського повіту Ки-
ївської губернії в родині кріпаків. У
віці 9 років став напівсиротою, в
11 — повним. Опікункою була його
сестра Катерина. Вивчав грамо-
ту у дяка, але втік від нього, бо той
над ним знущався. Був прислугою
поміщика Енгельгардта — кухар-
чуком, а потім козачком. Поміщик
помітив, що Тарас любить малю-
вати, і зробив його придворним
художником і віддав на навчання
портретисту Яну Рустему у Ві-
ленський університет. Після Віль-
ня Тарас Шевченко та його помі-
щик переїхали до Петербурга, там
хлопець ще 4 роки навчався живопису у Василя Ширяєва. Навесні 1838
року Карл Брюллов та Василь Жуковський викупили Шевченка з кріпа-
цтва. Після цього Тарас продовжив навчання і став студентом Академії
мистецтв.
Перша поетична збірка вийшла друком 1840 року під назвою «Кобзар»
у ній було всього 8 творів. Після кількох переїздів в Україну і з України,
прибув до Києва і став учасником Кирило-Мефодіївського братства. Пі-
зніше за це його арештували та ув’язнили в казематі. Був у засланні в
Оренбурзі, брав участь в Аральській експедиції. 1857 року заслання скін-
чилося, але до кінця своїх днів перебував під наглядом поліціянтів. 10
березня 1861 року помер в Петербурзі. Спочатку був похований на Смо-
ленському кладовищі, але потім перезаховали в Україні над Дніпром, на
Чернечій горі (згідно із «Заповітом»).
Етапи творчості:
● ранній період (1837-1843 рр.):
○ викуп із кріпацтва, навчання в Академії мистецтв, вихід дру-
ком «Кобзаря»;
90
«Катерина»
○ романтичне світобачення у творах;

● період трьох літ (1843-1845 рр.):
○ відвідини України;
○ у творах реалістичне відтворення дійсності;
● період ув’язнення та заслання (1847-1857 рр.):
○ ліричні твори та повісті російською мовою;
● останній період (1857-1861 рр.):
○ біблійна тематика у творах.
Основоположник української літературної мови, Кобзар, ху-

дожник і поет, учасник Кирило-Мефодіївського товариства.
Основні твори: поеми «Гайдамаки», «Єретик», «Кавказ», «Великий льох»,

«Сон» («У всякого своя доля...»), «Катерина», «Наймичка», «Неофіти»; послан-
ня «І мертвим, і живим...»; п’єса «Назар Стодоля»; повість «Художник»; збірка
поезій «Кобзар», «Щоденник»
Псевдоніми:
Дармограй, Кобзар

«Мабуть, жоден з великих поетів світу не вистраждав так важко свободи як
вищого Божого дару і не зміг сказати так одчайно за живих, за мертвих і за
ненароджених…»
«Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури»
Перифрази:
«Він був сином мужика — і став володарем у царстві духа»
Український Рембрандт
Великий Кобзар, Пророк
Автор: Тарас Шевченко
Присвята: «Василию Андреевичу Жуковскому на память 22 апреля
1838 года»
91

Рік написання: 1838
Тема: трагічна доля матері-покритки та дитини-безбатченка
Ідея: засудження панської розбещеності, співчуття покинутій самотній
матері, захист знедолених
Основна думка: висвітлення через розповідь про Катерину трагічне
соціальне становище суспільства, протест проти побуту, забобонів, упе-
реджень
Проблематика:
●
любов та страждання;
●
батьки та діти;
●
моральні закони і їх порушення;
●
честь та безвідповідальність;
●
руйнування ілюзій
Жанр: соціально-побутова поема
Напрям: романтизм (з елементами сентименталізму)
поема складається зі вступу, 4-ох розділів та епілогу:
● експозиція: вступ, у якому автор звертається до дівчат і просить не
кохатися з москалями; Катерина зустрічається з офіцером, коха-
ється та розлучається;
● зав’язка: батьки виганяють Катерину з дому;
● кульмінація: Катерина приходить до офіцера-москаля, той її висміює
і проганяє, героїня скоює самогубство;
● розв’язка: епілог, у якому описується випадкова зустріч байстрюка
та офіцера
● ліричні відступи:
○ «Кохайтеся, чорноброві, та не з москалями»;
○ «Бач, на що здалися карі оченята»;
○ «Катерино, серце моє»;
○ Отаке-то на сім світі роблять людям люди»;
● епітети:
○ «світ божий»;
○ «карі очі»;
○ «московський син»;
○ «червона калина»;
92
«Кавказ»
○ «серце в’яне»;
○ «Як буде серденько по воді гуляти!..»;
○ «А воно, як янгелятко, нічого не знає»;
○ «Як роса та до схід сонця, покапали сльози»;
○ «Боже ти мій!!»;
○ «Серце моє!»;
○ «Бодай же вас, чорні брови, нікому не мати»;
● Катерина — смиволізує Україну, зневажену і зраджену Москвою;
прообраз — Оксана Коваленко; Катерина здатна на великі страж-
дання, рішуча, щира, проста, чесна і довірлива;
● батько Катерини — мовчазний чоловік, суворий, але справедливий;
● мати Катерини — ніжна та приємна жінка, але є заручницею мо-
ральних законів та долі;
● син Івась — образ байстрюка;
● Офіцер-москаль — негативний персонаж; брехливий, підступний,
егоїстичний, розбещений, грубий тощо;
● чужі люди — збірний образ, уособлення «а що ж подумають люди?»,
масової думки, що диктує всім правила поведінки
«Кавказ»
Епіграф: Хто дасть голові моїй воду й очам моїм джерело сліз, і плакатиму
день і ніч над убитими (Книга Ієремії, 9:1)
Присвята: Присвячено Якову де Бальмену
Рік написання: 18 листопада 1845 року
Тема: зображення загарбницької війни Російської імперії на Кавказі
Ідея: співчуття постраждалим від війни, уславлення боротьби горян,
безсмертя народу, осуд самодержавства, кріпосництва та православ’я
Основна думка: «Борітеся — поборете!»
Жанр: сатирична і політична поема; інвектива
Напрям: реалізм
Композиція: твір у формі революційно-викривального ліричного моно-
93
«Кавказ»
логу; кожен монолог має різних адресатів:

● експозиція: опис Кавказьких гір, оповідь міфу про Прометея;
● зав’язка: роздуми про страждання, приниження народу, про жорсто-
кі утиски; засудження байдужості та пасивності звичайних людей;
● кульмінація: монолог колонізатора до горянина;
● розв’язка: реквієм по загиблому другу Якову де Бальмену
○ «Слава! Слава!»;
○ «Огненне море!»;
○ «Бо благоденствує!»;
○ «А сльоз, а крові?»;
● градація:
○ «Слава! Слава! Хортам, і гончим, і псарям.
І нашим батюшкам-царям»;
● епітети:
○ «Огненне море»;
○ «гарячих сліз»;
○ «А сльоз, а крові?
Напоїть всіх імператорів би стало з дітьми і внуками,
втопить в сльозах удов’їх»;
● іронія:
○ «Од молдаванина до фінна
на всих язиках все мовчить»
Віршовий розмір: чотиристопний ямб (в основному)
Образи:
● ліричний герой (оповідач);
● Прометей — символ народної волі, яка живе вічно, не вмирає;
● орел — символ російського самодержавства, яка веде війну;
● горяни;
● завойовник-колонізатор — лицемірний образ, хвалько;
● чурек і сакля
*«Кавказ» — це не повністю поема. У творі відсутні герої, сюжет,

94
«Сон« («У всякого своя доля»)
динаміка розвитку характерів персонажів через сюжет, епічні епі-

зоди. Це ліричний твір, філософський, дуже емоційний. Але важ-
ливість ідей, які підіймаються у «Кавказі», роблять твір поемою.
«Сон« («У всякого своя доля»)

Епіграф: «Дух истины, его же мир не может прияти, яко не видит его, ниже
знает его». Іоанна глава 14, стих 17
Підзаголовок: Комедія
Тема: зображення й протиставлення нещасного життя народного і жит-
тю «райському» вельмож, царів
Ідея: осудження кріпосництва в Російській імперії, зневага до земля-
ків-перевертнів
Основна думка: українські біди походять від її поневоленого стану в
Російській імперії
● хабарництво;
● страждання працівників та ідеальне життя панів;
● свавілля та моральне знищення панівних класів;
● пробудження національної свідомості
Жанр: сатирична поема
Композиція: твір має вступ, три частини (Україна, Сибір, Петербург) та
завершення; особливість: спосіб оповіді — сон:
● експозиція: пролог, роздуми автора про призначення кожної люди-
ни, оповідь про соціальні та моральні гріхи суспільства;
● зав’язка: ліричний герой напивається і готується до сну, засинає;
● розвиток подій: зображення життя в період закріпачення;
● кульмінація: насмішки над катами та грабіжниками народу;
● розв’язка: закінчення оповіді
Римування: суміш чоловічої та жіночої рими
● ліричний герой (оповідач);
● землячок (петербурзький чиновник з України);
95
«І мертвим, і живим, і ненародженим...»
● цар;
● цариця;
● інші чиновники;
● сова — символ віщого птаха, прогнозує смерть, навіює тривогу;
● цар волі «штемпом увінчаний» — символ розіп’ятого Христа;
● білі птахи — душі померлих на будівництві столиці (Петербурга)
«І мертвим, і живим, і ненародженим...»

Епіграф: Коли хтось говорить: «Я люблю Бога», а брата свого ненавидить
— неправду мовить (Соборне послання Іоанна, 4:20)
Тема: звернення до еліти, яка має дбати про свій народ, його державність
Ідея: критика української еліти, яка зневажливо ставиться до свого народу
Основна думка: потрібно пам’ятати про своє, національне і берегти його
Жанр: ліро-епічна поема-послання
Вид лірики: патріотична (громадянська)
Композиція: твір поділяється на 5 частин:
● епіграф;
● вступ: оповідач закликає інтелігенцію любити свій народ і цікавити-
ся долею України;
● критика еліти;
● узагальнення та просвітницький монолог ліричного героя;
● завершення, в якому інтелігенцію автор просить очолити свій народ
○ «настане суд, заговорять і Дніпро, і гори»;
○ «і потече сторіками кров у синє море»;
○ «і Коллара читаєте з усієї сили»;
● синекдоха:
○ «просвітити, кажуть, хочуть материні очі»;
● епітети:
96
«Заповіт»
○ «рай тихий»;
○ «щирим серцем»
Образи:
● оповідач (ліричний герой);
● німець;
● мати-Україна;
● українська еліта;
Цитати з твору:
«Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Бо хто матір забуває,
Того Бог карає»
«В своїй хаті своя й правда,

І сила, і воля»
«Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої діти
Її розпинають»
«І премудрих немудрі одурять»
«Нема на світі України,

Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра»
«Якби ви вчились так, як треба,

То й мудрость би була своя»
«Заповіт»
Як умру, то поховайте
Мене на могилі
Серед степу широкого
97
«Заповіт»
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу… отойді я
І лани і гори —
Все покину, і полину
До самого Бога
Молитися… а до того
Я не знаю Бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
І мене в сім’ї великів,
В сім’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.
Рік написання: 25 грудня 1845
Тема: заклик до народу боротися за вільне життя і відстоювати свої ін-
тереси
Ідея: віра у світле і хороше майбутнє
Основна думка: змінити соціальний устрій можна тільки через рево-
люцію
Жанр: ліричний вірш
Вид лірики: громадянська
Композиція: вірш за формою — монолог, складається з 6 строф, об’єд-
наних попарно. Кожна пара має свою особливу провідну думку, ритм та
інтонацію
● епітети:
98
○ «степ широкий»;
○ «Вкраїна мила»;
○ «вража зла кров»;
● авторський епітет:
○ «Дніпро ревучий»;
○ «Дніпро реве…, понесе… кров»;
○ «полину до … Бога»;
○ «кров’ю волю окропіте»;
● алітерація:
○ «реве ревучий»;
● звукопис:
○ «Дніпро реве»;
● контраст:
○ «полину до самого Бога молитися…
а до того я не знаю Бога»;
● повтори:
○ «Як… було...»;
○ «в сім’ї...»
Віршовий розмір: хорей
● степ — символ волі;
● лани-поля — символи землі та матері;
● Дніпро — доля українського народу
99
Пантелеймон Куліш (1819-1897)
Пантелеймон Куліш (1819-1897)

Поет, драматург, фольклорист, ет-
нограф, мовознавець, перекладач,
критик, редактор, видавець, учасник
Кирило-Мефодіївського товариства,
видавав козацькі літописи, на основі
яких писав свої твори, написав пер-
ший історичний роман в українській
літературі. Автор першої фонетич-
ної абетки для української мови, яка
нині є основою українського право-
пису. Твори писав двома мовами —
українською та російською.
Народився у Воронежі, у сім’ї за-

можного хлібороба з козацько-стар-
шинського роду, проте не мав свідо-
цтва про дворянство і не мав права навчатися в омріяному університеті.
Проте все одно Куліш здобув хорошу освіту — був слухачем лекцій у
Київському університеті. Працював викладачем у Луцьку, Києві та Рів-
ному. Після публікацій перших розділів роману «Чорна рада» в журналі
«Современник» почав працювати старшим вчителем гімназії та лекто-
ром російської мови для іноземців.
Пантелеймон Куліш був одружений з письменницею Олександрою Біло-
зерською, яка мала псевдонім Ганна Барвінок. На честь дружини пись-
менник перейменував свій хутір Мотронівка на Ганнину Пустинь. До речі,
Тарас Шевченко був боярином на весіллі закоханих.
Письменник також започаткував новий український правопис «кулішів-
ку», який є основою сучасного правопису. А у 1857 році написав «Гра-
матку», у якій зібрав повчання, псалми та історичні оповідання. Пізніше
письменник доповнив видання короткою історією України.
Пантелеймон Куліш був першим перекладачем Біблії української мови.
Основні твори:
історичні романи «Чорна Рада», «Михайло Чарнишенко»; гумористичні опові-
дання «Циган», «Пан Мурл о», «Малоросійські анекдоти»; романтично-ідиліч-
100
«Чорна рада»
не оповідання «Орися»; історичні оповідання «Мартин Гак», «Брати», «Сі-

чові гості»; збірки поезій «Досвітки. Думи і поеми», «Хуторна поезія», «Дзвін»,
«Позичена кобза» (переклади віршів Гейне, Байрона, Гете, Шекспіра)
Псевдоніми:
Панько Казюка, Павло Ратай, Хуторянин, Панько Олелькович

«У його особі переміг історик-професіонал, з таким мистецьким хистом від-
творює він пройняту грозовими розрядами атмосферу наростання кризи — Ру-
їни, поступову втрату Україною державності...»
Перифрази:
«Перворядна зірка в нашому письменстві» І. Франко
«Один із корифеїв нашої літератури» І. Франко
Підзаголовок: «Хроніка 1663 року»
Автор: Пантелеймон Куліш
Тема: зображення історичних подій у Ніжині 1663 р. — доби Руїни і оби-
рання нового гетьмана на «чорній раді»
Ідея: заклик до єднання України; тільки свідома інтелігенція повинна
бути панівним класом суспільства
Жанр: історичний роман, (за автором: роман-хроніка 1663 р.)
Композиція: роман має 2 сюжетні лінії: соціальну та любовну. Склада-
ється з 18 розділів:
○ введення читача в історичну епоху подій, які будуть описані;
описи головних героїв;
○ Шрам прагне підтримати на раді Сомка і позбутися безладу в
козацтві;
101
○ проведення «чорної ради»: обрання гетьманом Брюховецько-
го, ув’язнення Сомка;
○ смерть Сомка та Шрама; весілля Петра та Лесі
● історична доля України;
● панство та бідняки;
● стосунки України та Росії;
● козацька честь;
● Запорізька Січ в історії України;
● любов і ненависть;
● вірність та зрада;
● історичність та сучасність;
● людське життя
● Яким Сомко — наказний гетьман Лівобережжя, переяславський пол-

ковник; образ ідеального гетьмана, який може об’єднати всі землі
України в одну державу;
● Павло Тетеря — гетьман Правобережжя;
● Васюта Золотаренко — ніжинський полковник;
● Іван Брюховецький — кошовий гетьман Запорізької Січі; образ на-
товпу, нечесного та безсовісного політичного авантюриста; само-
любний та амбіційний, підлий, байдужий та водночас слабкодухий,
втілення лицемірства та лукавості
● Гагін — московський князь;
● Кирило Тур — козак, курінний отаман (вигаданий персонаж); втілення
козацького лицарства і водночас романтичності; сильний, мужній,
готовий до самопожертви, розумний, казковий (може заворожити
людей та двері, зникнути із замкненого приміщення), зневажає ро-
динний затишок та щоденну рутину; заперечує патріотизм у собі,
проте вчинки говорять про нього інакше;
● Шрам (Чепурний) — полковник і панотець; образ патріотичності, вті-
лення характеру запорожців-старшин та їхніх традицій; чесний і
скромний персонаж, який прагне об’єднання України;
102
● Петро Шраменко — син Шрама; мужній і хоробрий козак, який пе-

рейняв ідеали свого батька;
● козак Михайло Черевань — колишній козак, хазяїн хутора; не патріо-
тичний, але брав участь в визвольній боротьбі проти Польщі; буває
жорстоким, але піклується про рідних; хоче збагатитися будь-яким
способом, але козакам завжди допомагав;
● Леся Череванівна — донька Михайла Череваня; образ української
дівчини; любляча, мрійлива, турботлива, скромна, боязка, ніжна,
романтична, вірна;
● Меланія Черевань — дружина Михайла Череваня; образ гордої жін-
ки, рішучої, амбіційної, господиня у своїй сім’ї, нав’язує власну дум-
ку всім членам своєї сім’ї;
● Божий Чоловік — сліпий старий кобзар; образ патріотичної людини,
свідомої національно і високоморальної; ходяча совість нації; не
закликає до боротьби, а навпаки, підштовхує до милосердства та
примирення;
● Матвій Гвинтовка
● Вуяхевич
● Божий Чоловік (старий кобзар)
«Темний він був на очі, а ходив без проводиря, у латаній свитині і без чобіт, а
грошей носив повні кишені. Що ж робив із тими грішми? Викупив невільників із
неволі. Іще ж до того знав лічити усякі болісті і замовляти усякі рани. Може
він помагав своїми молитвами над недужими, а може і своїми піснями, бо в його
піснях лилась, як чари, що слухає чоловік і не наслухається. За теєто, за все
поважали його козаки, як батька: і хоч би попоросив у кого останню свитину з
плечей на викуп невільника, то й йому оддав усякий»
«Співаючи пісню од серця голосить і до плачу доводить, а сам підведе вгору очі,
наче бачить таке, чого видющий зроду не побачить»
«Божий чоловік ясен був на виду, мов душа його жила не на землі, а на небі»
«А більше мені не по нутру ота мізерна пиха, що розвелась усюди по Гетьман-

щині. Почали значні козаки жити на людський кшталт із великої розкоші. І вже
байдуже їм тепер старосвітські співи, що й людям у подобу… Дух мій не тер-
пить сього!»
103
«...грошей носив повні кишені. Що ж робив із тими грішми? Викупав невільників

із неволі; допомагав козакам лікувати їх рани; його сутність визначає дух, а не
шлунок»
«...душа його жила не на землі, а на небі»
«В мене, — каже, — одна дорога по всьому світу. Блаженні милостивії, яко тії
помилувані будуть»
● Іван Брюховецький
«Чоловік сей був у короткій старенькій свитині, у полотняних штанях, чоботи
шкапові, протоптані, і пучки не видно. Хіба по шаблі можна б догадатися, що
воно щось не просте: шабля аж горіла од золота; да й та на йому була мов чужа.
І постать, і врода в його була зовсім не гетьманська. Так наче собі чоловічок
простенький, тихенький. Ніхто, дивлячись на його, не подумав би, що в сій го-
лові вертиться що-небудь, опріч думки про смачний шматок хліба да затишну
хату»
«Не знатиме під моєю булавою жодного козака або козацького старшини над
собою паном: усі будемо рівні»
«Брюховецького величали другим Хмельницьким, що іще раз стає за Вкраїну

супротив її ворогів і дарує мирові волю»
«А як придивишся, то на виду в його наче ще й приязне: так би здається, сів із

ним да погуторив де про що добре да мирне. Тільки очі були якісь чудні — так і
бігають то сюди, то туди і, здається, так усе й чигають ізпідтишка чоловіка.
Іде, трошки згорбившись, а голову схилив набік так, наче каже: «Я ні од кого
нічого не бажаю, тілько мене не чіпайте». А як у його чого поспитаються, а він
одвітує, то й плечі, наче той жид, підійме, і набік одступить, що ти б сказав —
він усякому дає дорогу, а сам знітиться так, мов той цуцик, ускочивши в хату»
«Отакий-то був той Брюховецький, такий-то був той гадюка, що наварив нам
гіркої на довгі роки!»
«…каже тоненьким, ницим голоском»

104
● Яким Сомко
«…був воїн уроди, возраста і красоти зіло дивної, був високий, огрядний собі пан,
кругловидний, русявий, голова в кучерях, як у золотому вінку, очі ясні, веселі, як
зорі, і вже чи ступить, чи заговорить… Жартів не любив. Щирий і незлобливий
був лицар, да все ж як і допечуть йому, то стережись тоді кожен»
● Іван Шрам
«Був він син паволоцького пана, по прізвищу Чепурного, учився в Київський брат-
ській школі і вже сам вийшов. Як же піднялись козаки з гетьманом Остряницею,
то він устряв до козацького війська, бо гарячий був чоловік…. і не всидів би у
своїй парафії, чуючи як ллється рідна йому кров за безбожний глум польських
консистентів і урядників над українцями»
● Петро Шраменко
«Був щирий козак, лучче йому з нудьги загинути, ніж панотця навік перечорнити
і золоту свою славу гряззю закаляти»
● Леся Черевань
«А вона ж то стояла, підійшовши під благословеніє, хороша да прехороша! Іще
трошки засоромилась перед поважним гостем, то й очиці спустила в землю, а
на виду аж сіяє… І що вже, як хороше вдасться! Чи заговорить, чи рукою поведе,
чи піде по хаті — усе не так, як хто інший: так усі й дивляться, і так усякому на
душі, мов сонечко світить»
«Так Леся ж усе скрашала собою так, що вже справді годилось би сказати: “У
хаті в неї, як у віночку; хліб випечений, як сонце; сама сидить, як квіточка”…»
«Чи заговорить, чи рукою поведе, чи піде по хаті – усе не так, як хто інший: так
усі й дивляться, і так усякому на душі, мов сонечко світить…»
«Леся почервоніла, да аж нахилилась, як повна квітка в траві, і пригорнулась до

матері, обнявши її руку»
«Ох, да дiвчина ж гарна! – додав Кирило Тур…»
«Черногорець зараз кинувсь до свого побратима, а Леся до Петра. Забула сер-

105
дешна на той час i стид, i дiвоцький сором: затулила йому хусткою глибоку
рану, а сама так i впала на його; плаче, голосить, серденьком називає. Що їй
тепер i той ясний жених, i те гетьманство?»
«Я на своєму вiку доволi попов’язала ран козацьких, да й Леся моя до сього дiла
здатна…»
● дружина Гвиновки (Настя)

«Ще була молода і хороша, тілько бліднолика пані. Зараз було видно, що се не
нашого пера пташка. Не та в неї хода, не та й постать, да й українська одежа
якось їй не припадала. А гарна, чорноброва була пані»
● Михайло Черевань
«…був тяжко грошовитий, да й веселий пан із козацтва, що збагатились за де-
сятилітню війну з ляхами… доскочив собі незчисленного скарбу, та після війни
й сів хутором коло Києва»
«…не любив ніяких сварок; … бо був козак друзяка: уже кому чи яка нужда, чи що,
то зарятує й визволить»
«Справді … був собі дідусь такий мизерний, мов зараз тільки з неволі випуще-
ний: невеличкий, похилий, очі йому позападали і наче до чого придивляються, а
губи якось покривились, що ти б сказав — він і зроду не сміявся. У синьому жу-
панкові, у старих полотняних шароварах, да й те на йому було мов позичене»
● Кирило Тур
«Добрий він, і душа щира, козацька, хоч удає з себе ледащицю і характерника.
Да вже без юродства в їх не буває»
«…був здоровенний козарлюга. Пика широка, засмалена на сонці; сам опасистий;

довга, густа чуприна, піднявшись перше вгору, спадало за ухо, як кінська грива;
уси довгі, униз позакручувані, аж на жупан ізвисали; очі так і грають, а чорні,
густі брови аж геть піднялись над тими очима, і — враг його знає — глянеш
раз: здається, супиться, глянеш удруге: моргне довгим усом так, наче зараз і
підніме тебе на сміх»
«Пика широка, засмалена на сонці; сам опасистий; довга, густа чуприна, підняв-
106
шись вперше вгору, спадало за ухо, як кінська грива; уси довгі униз позакручувані,
аж на жупан ізвисали; очі так і грають, а чорнії, густії брови аж геть піднялись
над тими очима»
● Василь Невольник
«Справді … був собі дідусь такий мизерний, мов зараз тільки з неволі випуще-
ний: невеличкий, похилий, очі йому позападали і наче до чого придивляються, а
губи якось покривились, що ти б сказав — він і зроду не сміявся. У синьому жу-
панкові, у старих полотняних шароварах, да й те на йому було мов позичене»
● Матвій Гвинтовка
«А посеред двору в Гвинтовки стояв стовп, i в стовпу усе кiльця, то залiзнi,
то мiднi, то срiбнi. Ото знак, що простий козак або посполитий в’яжи коня до
залiзного, а хто значний козак, то до мiдного; як же хто рiвня господаревi, так
той уже до срiбного…»
«Знав вiн його замолоду добре. Жвавий був козак. Як було пустить Хмельниць-
кий по Польщi загони, то вже нiхто дальше його не пробереться; i говорять
було козаки: “О, далеко паша Гвинтовка досягає!” I чи вже в компанiї, чи що, так
Гвинтовка друзяка, да й годi…»
107
Іван Нечуй-Левицький (1838-1918)
Іван Нечуй-Левицький (1838-1918)

Письменник, громадський діяч, за-
хисник національної мовно-куль-
турної традиції, перші твори публі-
кував за кордоном через цензуру
української мови
Народився на Черкащині в сім’ї

сільського священника. Вчився в
Богуславському духовному учили-
щі, після закінчення викладав там.
Закінчив також духовну семінарію,
працював у різних закладах викла-
дачем. У цей час почав писати тво-
ри. Вчителював протягом 21 року.
1885 року Іван Левицький закінчив
працювати викладачем і присвя-
тив себе літературі. Брав активну
участь у суспільному житті, був членом «Громади». До кінця свого життя
жив у злиднях. Помер у «шпиталі для
одиноких людей».
Іван Нечуй-Левицький ніколи не був одружений, його вважали відлюд-
ником. Не любив літеру «ї». Заснував жанр соціально-побутова повість.
Основні твори: повісті «Микола Джеря», «Кайдашева сім’я», «Бурлачка»,

«Старосвітські батюшки та матушки»; роман «Хмари»; драматичні твори
«Маруся Богуславка», «На Кожум’яках»
Справжнє ім’я: Левицький Іван Семенович

Псевдоніми: Іван Нечуй, Іван Баштовий, Г. Гетьманець, О. Криницький
Перифрази:
«Колосальне всеобіймаюче око України» І. Франко
«Майстер живописання словом» І. Франко
«Великий артист зору» І. Франко
108
«Кайдашева сім’я»
Автор: Іван Нечуй-Левицький
Тема: зображення життя українського села у пореформену добу після
скасування кріпацтва
Ідея: засудження індивідуалізму егоїстів та норм народної моралі, які є
основними причинами духовної роз’єднаності в родинах
Основна думка: опис буденних ситуацій, в яких зображається ницість
та мізерність людей, залежних від матеріальних статків
Жанр: соціально-побутова повість
Композиція: сюжет розгортається нагнітанням епізодів і сцен (для того,
щоб чітко описати конфлікт); головний рушій динаміки повісті — діалоги;
твір складається з дев’яти частин:
○ введення в розповідь, опис місцевостей, в яких відбувати-
муться події та часу; зображення головних героїв, розмова
синів Кайдашів про одруження;
○ Карпо одружується з Мотрею;
● розвиток дії:
○ Лаврін одружується з Мелашкою, постійні сварки в родині,
смерть Омелька, розподіл спадщини;
○ сутичка Мотрі та Марусі, під час якої Маруся втрачає око;
○ груша всихає, сім’ї примиряються
● сімейні чвари;
● виховання;
● народна мораль;
● релігійні вірування;
● людська гідність;
● добро та зло
109
● Омелько Кайдаш — голова сім’ї, колишній стельмах; мовчазний, за-
бобонний, дуже релігійний, але любить випити;
● Маруся — дружина Кайдаша; образ дуже економної людини; свар-
лива та улеслива, але любляча бабуся;
● Карпо — старший син Кайдашів; мовчазний і жорстокий парубок,
працьовитий;
● Лаврін — молодший син Кайдашів; спокійний та неконфліктний хло-
пець, протилежний до свого брата, романтичний та жартівливий;
● Мотря — старша невістка, дружина Карпа; робоча дівчина, веред-
лива і сварлива, дуже запальна;
● Мелашка — молодша невістка, дружина Лавріна; дівчина з бідної
сім’ї, тиха та добра;
● Баба Палажка (Солов’їха) — сусідка, «народне радіо», щороку водить
селян на прощу до Києва, народна цілителька
● Лаврін
«Молоде довгасте лице було рум’яне. Веселі сині, як небо, очі світились
привітно й ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс,
рум’яні губи — все подихало молодою парубочою красою. Він був схожий з
виду на матір»
«Веселому, жартовливому меншому братові хотілось говорити…»
«Який гарний парубок, хоч і білявий, які в його веселі очі!» — подумала ді-
вчина, поглядаючи скоса на Лавріна…»
● Мелашка Балаш
«Була невелика на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна,
як червона калина, довгообраза, повновида, з тонким носиком. Щоки чер-
воніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та червоні, як калина. На
чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні брови, густі-прегу-
сті, як шовк»
«Мелашка була з поетичною душею, з ласкавим серцем. Часом вона в сво-

їй розмові несамохіть вкидала слова пісень…»
110
«Брови чорні, очі карі — любо подивитися; личко, як калина, а як гляне,

засміється, в мене серце в’яне…»
«Мелашка була молоденька й невеличка на зріст, але проворна, жвава…»
«Мелашка розцвіла і стала повніша на виду. Її очі, її тонкі брови блищали

на сонці, а лице горіло рум’янцем од висків до самого підборіддя…»
● Баба Палажка
«Чорна, як сам чорт»
● Омелько Кайдаш
«Широкі рукава закачались до ліктів; з-під рукавів було видно здорові заго-
рілі жилаві руки. Широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця.
На сухому високому лобі набігали густі дрібні зморшки. Кучеряве посічене
волосся стирчало на голові, як пух, і блищало сивиною»
«Лице його було жовте, як віск»
«Він був добрий стельмах, робив панам і селянам вози, борони, плуги та
рала і заробляв добрі гроші, але ніяк не міг вдержати їх у руках. Гроші вті-
кали до шинкаря. Панщина поклала на Кайдашеві свій напечаток…»
«Його голова стояла сива, аж біла, тільки брови чорніли на широкому блі-
дому лиці та темні очі блищали, неначе у ямках, глибоко позападавших під
бровами»
«Старий Омелько був дуже богомільний, ходив до церкви щонеділі не тіль-

ки на службу, а навіть на вечерню, говів два рази на рік, горнувся до духо-
венства, любив молитись і постити; він понеділкував і постив дванад-
цять п’ятниць на рік, перед декотрими празниками…»
● Маруся Кайдашиха
«Вже не молода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими
очима, з тонкими губами та блідим лицем. Маруся Кайдашиха замолоду
довго служила в дворі, у пана, куди її взяли дівкою. Вона вміла дуже добре
куховарить і ще й тепер її брали до панів та до попів за куховарку на весіл-
111
ля, на хрестини та на храми. Вона довго терлась коло панів і набралась од

їх трохи панства. До неї прилипла якась облесливість у розмові й повага
до панів. Вона любила цілувать їх в руки, кланятись, підсолоджувала свою
розмову з ними. Попаді й небагаті панії частували її в покоях, садовили
поруч з собою на стільці як потрібну людину…»
«Вона любила чепуритись і держала себе дуже чисто. Все на їй було чи-
стеньке, неначе нове...»
«Кайдашиха була зовсім здорова й дурила свою невістку. Вона була рада,
що взяла в свою хату добру робітницю, і почала залежуватись...»
«Вона стояла над душею в Мотрі, наче осавула на панщині, а сама не бра-
лась і за холодну воду...»
«В мене свекруха люта змія: ходить по хаті, полум’ям на мене дише, а з

носа гонить дим кужелем. На словах, як на цимбалах грає, а де ступить,
то під нею лід мерзне, а як гляне, то од її очей молоко кисне...»
«В неї аж губи трусились до лайки, та не було з ким лаяться...»
«По другий бік тину стояла баба Кайдашиха, висока та суха, неначе ци-
ганська голка, в запасці, в рясній білій, як сніг, сорочці, в здоровій хустці
на голові. Сліпе око біліло ніби наскрізь, як вушко в голці, хоч туди нитку
затягай…»
● Карпо
«Широкий в плечах, з батьківськими карими гострими очима, з блідува-
тим лицем. Тонкі пружки його блідого лиця з тонкими губами мали в собі
щось неласкаве. Гострі темні очі були ніби сердиті»
«Карпо був білявий, але волосся на його голові звершечку було трохи ру-
дувате…»
«Він ніколи не сміявся гаразд, як сміються люди. Його насуплене, жовтува-

те лице не розвиднювалось навіть тоді, як губи осміхались...»
112
«— Я не гордий, я не пишний і гордо не несуся...»
«Карпо зовсім не слухав не тільки її, але навіть батька, а покірним він не
був навіть малим хлопцем...»
«Він був чоловік гордий, упертий, не любив нікому кланятись, навіть рід-
ному батькові. В його була тільки пара волів, і як йому треба було спряга-
ться під плуг, він ніколи не просив волів у батька, а напитував супряжичів
між чужими людьми...»
«Карпо чоловік гордий та жорстокий...»
● Мотря Довбиш
«Висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка, з кремезними
ногами, з рукавами, позакачуваними по лікті, з чорними косами, вона була
ніби намальована на білій стіні. Загоріле рум’яне лице ще виразніше ма-
лювалось з чорними тонкими бровами, з темними блискучими, як терен,
облитий дощем, очима. В лиці, в очах було розлите, щось гостре, палке,
гаряче, було видно розум з завзяттям і трохи з злістю»
«Але Мотря була не з таківських, щоб комусь покорятись...»
«Діло ніби горіло в Мотриних руках...»
«— Бо твоя жінка таки гадюка, вибачайте в цім слові, батюшко. Твою

жінку тільки посадить в клітку та показувати за гроші, як звірюку, на яр-
марках. Вона кривдила, батюшко, й нашу матір, вибила їй око, й моїх дітей
так і лупить ломакою по чому влучить, — жалівся Лаврін...»
113
Панас Мирний (1849-1920)
Панас Мирний (1849-1920)

Прозаїк, драматург, фольклорист,
громадський діяч, найвизначні-
ший український повістяр своєї
доби, перші твори публікував за
кордоном. Започаткував соціаль-
но-психологічний роман
Народився на Полтавщині, у Миргоро-

ді в сім’ї чиновника. Навчався у Мирго-
родському та Гадяцькому училищах.
Займався самоосвітою, адже не міг
продовжувати систематичне навчання.
З 1863 року почав чиновницьку службу
у повітовому суді, згодом став поміч-
ником бухгалтера в повтовому казна-
чействі. Перші твори — вірш «Україні» та оповідання «Лихий попутав»
— вперше були опубліковані у Львівському журналі «Правда» у 1872
році.
1875 року разом з Іваном Біликом (брат Мирного) закінчив написання

роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», проте відповідно до Емсько-
го указу твір не міг бути опублікований в Україні. Тому виходить друком
1880 року у Женеві.
Брав участь в нелегальній роботі революційного гуртка «Унія».
Працював в Полтавському губфінвідділі після встановлення Радянської
влади.
Основні твори: оповідання «Лихий попутав», «Ганнуся» (автобіографіч-

не), «Пасічник», «Яків Бородай», «Замчище», «Морозенко»; повісті «П’яниця»,
«Лихі люди», «Лихо давнє й сьогочасне», «Голодна воля», «За водою»; романи
«Хіба ревуть воли, як ясла повні?», «Повія»; новела «Лови»; п’єса «Лимерівна»
Справжнє ім’я: Рудченко Панас Якович

114
«Хіба ревуть воли, як ясла повні» (1, 4 частини)
Перифрази: Корифей української прози, «Суворий літописець епохи» О. Гон-

чар, «Найвизначніший український повістяр» І. Франко

Друга назва: «Пропаща сила»
Автор: Панас Мирний (співавтор — Іван Білик)
Рік написання: 1875 (виданий 1880 року)
Тема: зображення долі правдошукача-бунтаря Чіпки від народження до
ув’язнення на каторгу
Ідея: соціальні умови впливають на наші вчинки
Основна думка: розкриття проблематичності впливу соціуму на фор-
мування гнівних революціонерів та бунтарів
● добро та зло;
● земля та достаток;
● кріпацтво;
● місце жінки в сім’ї;
● любов та сімейне щастя
Жанр: соціально-психологічний роман (роман з народного життя)
Композиція: особливість сюжету твору:
● публіцистичні відступи;
● екскурси в минуле;
● багатоплановість сюжету:
○ основні сюжетні лінії:
■ життя Чіпки та його родини;
■ життя Максима Гудзя та його родини;
■ життя Грицька та Христі;
■ історія села Піски;
○ другорядні сюжетні лінії:
■ життя Мотрі Жуківни;
■ життя Івана Вареника;
■ життя Явдошки;
115
■ життя Василя Пороха
Роман складається з чотирьох частин, кожна частина поділяється на

розділи; загалом розділів є 30:
І частина — дитинство та юність Чіпки:
● Польова царівна;
● Двужон;
● Дитячі літа;
● Жив-жив!
● Тайна-невтайна;
● Дознався;
● Хазяїн
ІІ частина — історія села Піски протягом 100 років:
● Січовик;
● Піски в неволі;
● Пани Польські;
● Махамед;
● У москалях;
● Максим — старшим
ІІІ частина — доля селянина-бунтаря:
● Нема землі;
● З легкої руки;
● Товариство;
● Сповідь і покута;
● Перший ступінь;
● Слизька дорога;
● На волі;
● Сон у руку;
● Наука не йде до бука
IV частина — трагічне закінчення історії Чіпки Варениченка:
● Невзначай свої;
● Розбишацька дочка;
● Козак — не без щастя, дівка — не без долі;
● На своїм добрі;
● Новий вік;
● Старе — та поновлене;
● Лихо не мовчить;
116
● Так оце та правда!
○ історія села, опис дитинства головного героя, опис персона-
жів Галі та Грицька;
○ знайомство Чіпки з Матнею, Лушнею та Пацюком; втрата зем-
лі;
○ Чіпка стає розбійником, одружується з Галею; опис поре-
форменого життя і відсторонення Чіпки від управління через
неблагонадійність;
○ Чіпка з друзями вбиває невинних людей; самогубство Галі;
● розв’язка
○ Мотря повідомляє про злочин свого сина, Чіпку арештовують
● Чіпка Варениченко — головний герой; образ бунтівного селянина,
який у пошуках правди й відстоянні справедливості пішов не тою
стежкою і став «пропащою силою»; Чіпка хазяйновитий та добрий,
але водночас дуже імпульсивний та непостійний; попавши в не-
правильну компанію, піддався поганому впливу і опустився на дно
життя;
● Грицько Чупруненко — приятель Чіпки; сирота, образ звичайной пе-
ресічної людини, яка живе за конкретними правилами суспільства;
роботящий господар, мріє про красиву жінку, маленьких діток та
заможне життя; дотримується філософії «своя сорочка ближче до
тіла»; корисливий, егоїстичний;
● Максим Гудзь — батько Галі; образ трагічної особистості, яку злама-
ла казарма і безглуздість життя; пив багато горілки, грабував лю-
дей, мав одну пристрасть — «збагачення»; дружину обрав схожу
на себе — таку ж злодійкувату Явдошку;
● Галя — дружина Чіпки, донька Максима та Явдошки; образ дівочої
краси, вірності, моральної чистоти; через образ Галі розкривають-
ся позитивні риси характеру Чіпки; дівчина не була такою, як бать-
ки, і намагалася забрати Чіпку з такого способу життя; зрозумівши,
117
що Чіпка застряг у коловороті злочинів дуже міцно, не витримує та

вчиняє самогубство;
● Христя — сирота, дружина Грицька; образ ідейності пошуків прав-
ди; добра та співчутлива дівчина, переймається іншими людьми;
змогла побачити у Чіпці добро, а у своєму чоловікові — зло;
● Явдошка — дружина Максима Гудзя; крадійка;
● пани Польські — представники чиновництва: генеральна, Василь
Семенович (її син), голова повіту Кряжов, попівський син Шавкун,
судовий секретар Чижик та становий Дмитренко; усі ці герої сим-
волізують проблему зросійщення, розповідають про формування
української буржуазії та зречення національного коріння;
● Лушня, Матня та Пацюк — друзі Чіпки по чарці; розбійники, злочин-
ці; разом із Чіпкою робили зло; безробітні, безпритульні, які стали
на розбійницьку стежку через недосконалість соціального ладу;
● Мотря Жуківна — мати Чіпки; образ трагічної жіночої долі (один із
найсильніших в українській літературі); готова була все віддати за-
ради свого сина, проте чесність була для неї головніше — не поба-
чивши Чіпкиного каяття, не витримавши всього, що він скоїв, мати
викриває його злочини; її дії мають символічне значення — вона
утілює справедливість, людське сумління і страждання;
● Іван Вареник — батько Чіпки;
● баба Оришка — мати Мотрі; стара жінка, яка любить Чіпку, як рідного
сина, вклала в нього всю себе; не зважаючи на тяжку долю, змогла
залишитися доброю та «теплою»; образ чесної, справедливої, без-
грішної людини
● Чіпка Варениченко
«Йшов молодий чоловік. “Не багатого роду!” — казала проста свита, накинута
наопашки, — “та чепурної вдачі”, — одмовляла чиста, біла, на грудях вишива-
на сорочка, виглядаючи з-під свити. Червоний з китицями пояс теліпався до
колін, а висока сива шапка з решетилівських смушків, перехиляючись набакир,
натякала про парубоцьку вдачу… На перший погляд йому, може, літ до двад-
цятка добиралося. Чорний шовковий пух тільки що висипався на верхній губі, де
колись малося бути вусам; на мов стесаній борідці де-где по п’ялось тонке, як
павутиння, волоссячко. Ніс невеличкий, тонкий, трохи загострений; темні карі
очі — теж гострі; лице довгобразе — козаче; ні високого, ні нязь кого зросту,
— тільки плечі широкі та груди високі… Оце й уся врода. Таких парубків часто
118
й густо можна зустрітії по наших хуторах та селах. Одно тільки в цього неаби-
яке — дуже палкий погляд, бистрий, як блискавка. Ним світилася якась незви-
чайна сміливість і духовна міць, разом з якоюсь хижою тугою…»
«Ухопив стільця, стеребив на лаву, знайшов ножа, зліз на стілець, та й пови-

довбував очі в образа! Тоді взяв — увесь хліб з’їв, та й побіг на грядки.»
«Так і припадає до хазяйства. Рано встає, пізно лягає, — та все в полі та в полі.
Хоч не дуже радіє, та й не журиться: за роботою ніколи. Сам на себе, на свою
працю всю надію покладає. Припадає до того поля, наче закохався в його… Не
тільки в будень — і в свято… »
«А…….. — одно ґуля, з шинку до шинку сновигає, та знай тягне з господи все,
що тільки на очі навернеться. Пропив уже кобилу, корову, овець, свиню, навіть
усю одежину. Зосталося тільки те, що на йому: латана свитка, драні штани,
та одним одна сорочка — чорна, як у дьоготь вмочена. Босий, голий, без шапки,
ходить він по селу від шинку до шинку, день у день, ніч у ніч; а перед світом, як
домовик, іде в свою пустку… Нічого нема!.. Тільки й зосталося, що в току стіж-
ки недомолоченого хліба…»
«Радів потай, що заробив людську шану, повагу. Те, що місяць назад тільки
заклюнулось у серці, тепер уже снувало перед його очима, заволоділо його дум-
ками. Лагодився громаді служити, збирався добро робити; грів у серці сам собі
нишкомнадію — давнє забути і слід його загладити… А вийшло так… що — де
знайшов шану, там загубив спокій і… долю!»
«Він став солодити свою душу гульнею та горілкою… Без гульні йому нудно,
сумно. Сновигає іноді по двору від хати до воріт, від воріт до хати, хмурий,
насуплений, як з хреста знятий, — за цілий день від його слова не почуєш… А
прийде ввечері товариство, вродиться боклаг — прощай, розуме! Наїдяться,
нап’ються, погуляють, — та й з двору…»
● Грицько Чупруненко
«Козачий син, сирота. Після смерті батька та матері (вони під холеру померли
обоє одного-таки й року громада оддала сироту далекій родичці — вдові Вовчи-
сі; а як піднявся хлопець на ноги, то дід узяв його до себе в поміч коло отари.»
119
«Між парубками він поводивсь звисока. Як же лучалося йому вийти на вулицю

або піти куди на вечорниці, він зараз пускав їм ману в вічі. Де, мов, ви бували? що
видали? Що ви знаєте?.. Ось як я був… отам і там!.. Та іноді почне верзти таке,
як той москаль, що вернувся в рідне село по білету. Хлопці слухають, уха роз-
вішавши, роти пороззявлявши. А він — таке плете, що й на голову не налізе!»
«Легко тому за всячину братись,- робить він, як віл, без утоми; працює, як ха-
зяїн, завжди веселий, спокійний. Так робив Грицько весну й літо. За цілий день
випускав косу. з рук тільки тоді, коли треба було попоїсти та виспатись. І спав
він ту коротеньку літню нічку мертвим сном, яким тільки спить чоловік, вимо-
рений важкою роботою.»
«На весну одібрав Грицько у дядька Христину землю, купив парку биків та ко-
рівчину за останні гроші, які заробив, плоти розбираючи, очерети б’ючи, та й
став тую землю орати, спрягшись з таким же, як і він, небагатим козаком –
сусідом. Зажив Грицько тихим пахарським життям – хоч не таким, яке йому за
парубоцтва думка висновувала, а все-таки гаразд-так, як і люди»
«З жінкою Грицько жив мирно, люб’язно: ні лайки, ні сварки не чула їх простора,

весела хата. В будні обоє вони працювали; у свято – ходили вкупі до церкви; по
обіді-спочивали або куди в гостину ходили, або в себе гостей приймали… І ста-
ли вони між людьми поважними хазяїнами, чесними, робочими людьми, добрими
сусідами, навдивовижу парою…»
● Максим Гудзь
«Палкий, як порох, сміливий, як голодний вовк, він усіх побивав, над усім верхо-
водив… А насміятися над ким, украсти, одняти що — йому дай! Генеральша
ніколи не їла овощей з свого молодого садка: він усе пообносить, усе викраде, не
дивлячись ні на собак, ні на сторожів.»
«Високого зросту, станкий, бравий, широкоплечий, як з заліза збитий, а до того

ще меткий, як заєць, співун- реготун… Хороший з лиця — повновидий, рум’я-
нець на всю щоку, з чорними, веселими очима, з чорним лискучим усом, — він був
перший красень на селі…»
● Галя
«Вже що багата та вродлива, а привітна та ввічлива до кожного»
120
«Як буде дитина, то я, здається, з’їм або задавлю її, цілуючи та милуючи.»
«Маленька, кругленька, швидка й жвава, одягнена в зелене убрання, між високим

зеленим житом, — вона здавалася русалкою…»
«Чорне кучеряве волосся, заквітчане польовими квітками, чудовно вилося коло

білого чола; тоненькі пасма того чорного, аж полискуваного хмелю спадали на
біле, рум’яне личко, як яблучко наливчате; очі оксамитові, чорні, — здається,
сам огонь говорив ними… Дві чорні брови, мов дві чорні п’явки, повпивалися над
очима, злегенька прикритими довгими густими віями. Сама — невеличка, метка
й жвава, з веселою усмішкою на виду, вона так і вабила до себе. Зелена байкова
керсетка, з червоними мушками, червона в букетах спідниця, на шиї дорогі ко-
ралі, хрести, золоті дукати — усе гарно пристало до хорошої дівоцької вроди.»
«А перед очима — зелена керсетка, червона спідниця, знадний з усмішкою по-

гляд, червоні, як кармазин, уста, з котрих виглядає рядок дрібних, як перли, зу-
бів...»
«Тихенький подихав вітер, шевелив її невеличкими чорними кучерями, що пови-

бивались на висках з товстої та довгої коси, маяв червоною широкою стьож-
кою, заплетеною в косу, і розносив по полю журливу пісню… По сумному голому,
по задуманому личку можна було помітити, що дівчина не жила без лиха...»
«Недалечке від хатнього порогу стояла немолода вже молодиця, бідненько

зодягнена, — і, розсипаючи з миски зерно, голосно скликака курей.»
● Христя
«Христя – молода, весела, щебетуха, працьовита дівчина — дядина ще змалку
не давала ногам та рукам її одпочивку, призвичаїла до роботи. Хазяйка уподоба-
ла наймичку, а наймичка — хазяйку. Збоку дивлячись — ….. не наймичка, а дочка
рідна.»
«— Так оця-то Христя, низенька, чорнявенька, не дуже хорошої вроди дівчина,

якось ненароком запала Грицькові в серце.»
121
● Явдошка
«Росло воно само собі, без усякого призору, без турбот та клопоту батька-ма-
тері, немов воно було не їх дитина. Чи їло воно, чи голодне й холодне було, —
байдуже їм!»
«Дівча щоночі бачило якихсь людей, котрі приносили до батька-матері всяке

добро, та оддавали скритно до схову. Воно й само привчалося до того… стало
піднімати усе, що тільки лежало не приглянене…»
«З року на рік, підростаючи та розумнішаючи, робилася Явдошка все хижіше та

хижіше; до горілки привчилася, як до води.»
«Як минуло їй п’ятнадцять літ, вони ще щось запримітили. Кинулись їм у вічі

тонкі на шнурочку брови, блискучі, хоч і сірі, очі й волосся, як льон, біляве і личко,
як рожа, рум’яне… Запала їм в пам’ятку її краса, урода дівоча…»
«Вийшла з неї справжня московка. Не страшні їй ні походи, ні переходи; завжди

моторна, весела, до гулянок удатна. Щоб недаром жити, немарне тратити
час, вона взялась то сим, то тим перепродувати. Накупить рублів на десять
усякого краму та й перепродує москалям.»
● Лушня
«Він був широкоплечий парнище, високий, бравий, з хорошим панським личком,
з чорними гарними вусами, з карими веселими очима… Вони так і говорили в
його!.. Та, здається, на йому й шкура говорила, — такий балакучий.»
● Матня
«Який завтовшки, такий завбільшки; неповоротний, неохайний. Голова вели-
чезна, обличчя татарське, кругле, як гарбуз; ноги короткі та товсті, як стовп-
ці. Не любив він ні балакати, ні співати, а любив на світі одну тільки горілку:
дудлив її, як воду, й у тому покладав усю свою втіху.»
● Пацюк
«Худощавий, низький, мишастий, справжній пацюк, такий і прудкий; говіркий,
співучий — на селі перший співака.»
122
● Мотря Жуківна
«Не судилося Мотрі щастя. Не зазнала вона його змалку, не бачила дівкою, жін-
кою, не сподівалася замужньою вдовою…»
«Напряде отак літ за двоє, оснує, витче, та й сорочка є; виб’є — спідницю по-
шиє, юпку… У вибійчаному і в свято ходила. Другі в плахтах та запасках, голови
шовковими платками повив’язують, а …… з вибійчаної юпки та спідниці не ви-
лазила. Біленькою хусткою зав’яжеться, та й шмарує… Ото буденне й празни-
кове! А що старе, дране, — позшиває, позаштопує.»
«Тяжко їй робилося на душі, гірко на серці, як подумав, що на старості літ при-

йшлося наймичкувати в людей. І хата своя, й достатки, хоч які там не які були,
а все б таки жити можна… А прийшлося в чужій хаті людям годити, людей
слухати… Ще день сяким-таким боком перебуде; а настане ніч — думки, як за
подушне, оступлять…»
«А були такі часи, що не бозя, а Мотря била Чіпку — і добре била! Синяки іноді
по місяцю не сходили. Не можна сказати, щоб вона не любила Чіпки. Ні. Вона
його любила — як кожна мати свою дитину. Чи, не дай боже, занедужає Чіпка,
— Мотря сама не своя. Цілу ніч очей не заплющить: сидить над ним, плаче,
молиться… «Тільки ж й утіхи й надії! Все-таки виросте своя дитина, стане
хоч на старість у помочі… Може, хоч на старість не прийдеться до кривавого
поту робити, терпіти од холоду й голоду та од літньої спеки палючої!..» Така
в Мотрі думка. І не досипляє вона ночей, прислухається, як дише її єдина «надія
й утіха»
«… А нехай здоровий зробить що Чіпка, — нехай з’їсть лишній шматок хліба чи

покачається в калюжі… Лишенько! То не огонь паше, то лице Мотрине; то не
іскри сиплються — то її кльони й прокльони та духопелики… Інша мачуха здер-
жує руку над пасинком, а Мотря, розпалившись, не вміла здержувати над рідним
сином.»
«Кохала ж, ростила, довгих зимніх, коротких літніх нічок недосипляла — рано

вставала, пізно лягала…»
«І кляла вона свою долю, проклинала людей, проклинала свою кохану дитину
— свого сина, котрого так жалкувала… То був болісний лемент душі, глибока
123
враза серця, — нікому не відома, окрім матері…»
«Купив Остап хату, та, не довго думавши, й шле старостів до Мотрі Жуківни
— бідної, некрасивої дівчини, уже таки й літньої, що жила в сусідах, удвох з ста-
рою матір’ю.»
«Як уступила Мотря в свою хату, то немов знову на світ народилася. Чепурить
її, прибира. Діждали весни, — город одкопала, скопала, засадила; хату вимазала,
оббілила; призьбу жовтою глиною підвела; коло хати віником обмела. Чисто
кругом — любо глянути, і огородина зеленіє…»
● Мирін Гудзь
«Був уже немолодий чоловік, коренастий, з довгими усами, з закрученим за ухо
оселедцем, та що він ще довго після того, як оселився, не кидав свого запороз-
ького звичаю»
● Остап Хрущ
«Сорочка на йому чорна; штани вибійчані, підсукані аж до колін; за спиною ві-
рьовкою навхрест перев’язана одежа; через праве плече, на палиці перекинута
торба — мабуть, з харчю, та пара шкапових чобіт. На взір — чоловік середніх
літ. Чорні, як гайворон, уси починали вже по краях рудіти; борода стирчала чор-
на, остюкувата, давно, мабуть, не бачила скіска.»
«Спершу був повеселів: такий балакучий, такий щирий, —жінку жалує, коло
тещі ласкавий; а далі — все хмурнішав та й хмурнішав. Стала нудьга вигляда-
ти його очима, журба невимовна гнітити його душу і серце… Ходить бувало
восени або зимою по двору, опустить на груди голову та за цілий день і слова
не промовить ні до кого..»
«к зеленій неділі – приходить з Дону бумага: чи є, мов, у вас такий і такий козак
Остап Хрущ? і де він у вас взявся? Що тут він прозивався не Хрущ, а Притика…
що він кинув у нас жінку і троє дітей, пропадав був – не знать де – три роки без
малого…»
«Він був собі якийсь малий, пуздракуватий, болізний… та шкодливий такий, як

кіт! За паничем ходить — не ходить, слухать не слуха. Панич якось його чи
вскубнув, чи вщипнув… А той як виважить руку, як удере його з усього маху по
124
пиці… так паненяті носа й розтовк!»
● дід Улас
«Сам панський, ходив у пана Польського за скотом. Оже як став старий, не-
мощний, та ще за-хорував до того, — так його й витурили з двору, щоб не
переводив даремно панського хліба.»
● баба Оришка
«Баба вже була стара-стара, як молоко біла, як сухар суха. Уже й літом з хати
не вилазила, хіба у палючий день вийде було з хати, сяде на призьбі, складе свої
сухі сині руки на колінах та й гріється проти сонця. »
«А Оришка – стара вже, — нездужала – тільки й того, що доглядає дитини…

Як літком немає Мотрі дома,- баба зварить йому їстки, догляне, й нагодує, й
спати положить, котка співає…»
«Оришка справді душі не чула в Чіпці: так його любила й жалувала! І цяцьок йому
надає, й іграшок яких там – полив’яного півника, свистілочку; а їсти – сама не
доїсть – йому зоставляє»
125
Іван Карпенко-Карий (1845-1907)
Іван Карпенко-Карий (1845-1907)

Драматург, режисер, актор, утвер-
див жанр комедії в українській літе-
ратурі, представник «Театру кори-
феїв», жив на власному хуторі Надія
Народився в селі Арсенівка поблизу
Єлисаветграда на Кіровоградщині в
сім’ї поміщицького управителя. Мав
братів — Микола Садовський та Па-
нас Саксаганський і сестру — Марія
Садовська-Барілотті
Навчався в Бобринському повіто-

вому училищі, закінчив його на від-
мінно. З 14 років працював писарчу-
ком, згодом отримав підвищення до
канцелярського служителя в повіто-
вому суді, ще пізніше став столоначальником у кримінальній частині. 23
роки присвятив чиновницькій службі, 1883 року був звільнений через
постачання паспортів революціонерам.
Став активним театралом в 1860-х роках, брав участь у різних театраль-
них групах, на їхній основі утворився театр корифеїв. Карпенко-Карий
став одним із його засновників. Також його учасниками були Микола Са-
довський, Панас Саксаганський, Марко Кропивницький.
Був двічі одружений: перша дружина — Надія Тарковська, народила
йому 3 дітей; друга дружин (2 роки після смерті першої) — Софія Дітков-
ська, народила йому 2 дітей
З 1883 року почав писати драми українською. Першу збірку випустив
у 1886 році в Херсоні: «Бондарівна», «Хто винен?» та «Розумний і ду-
рень».
Карпенко-Карий — батько української комедії та українського театру.
Помер у Берліні після тяжкої хвороби. Похований на власному хуторі
Надія, який назвав на честь дружини.
Основні твори: загалом написав 18 п’єс: «Бурлака», «Безталанна», «Бон-

126
«Мартин Боруля»
дарівна», «Розумний і дурень», «Наймичка», «Мартин Боруля», «Гроші», «Сто

тисяч», «Батькова казка», «Паливода XVIII століття», «Лиха іскра поле спа-
лить і сама щезне», «Понад Дніпром», «Чумаки», «Сава Чалий», «Хазяїн», «Ган-
дзя», «Суета», «Житейськеє море»
Справжнє ім’я: Тобілевич Іван Карпович
Псевдоніми: Іван Карпенко-Карий, Гнат Карий
Цитати про нього:

«...він був одним із батьків новочасного українського театру, визначним арти-
стом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література»
Автор: Іван Карпенко-Карий
Рік написання: 1886 (видано 1891 року у журналі «Зоря»)
Тема: марні намагання чиншовика-хлібороба формально стати дворя-
нином
Ідея: осміювання спроб звичайної людини стати дворянином, щоб почу-
ватися вищим за всіх (хибно)
Основна думка: гідність людини залежить не від її соціального та ма-
теріального стану, а від способу життя
● людська гідність;
● усвідомлення щастя;
● праця й робота;
● кохання та сімейне щастя
Жанр: трагікомедія (5 дій)
Композиція: драма має 5 дій, а події відбуваються протягом кількох
тижнів. Частини сюжету:
○ опис життя та побуту родини Мартина Борулі;
127
○ Боруля домовляється з Трандалєвим про апеляцію щодо ви-

знання Мартина дворянином;
○ Марися зустрічається з нареченим Миколою; відмова Бору-
лі сватам від Миколи; Омелько повертається з міста, у нього
крадуть коней та майно; приїжджає Націєвський, втікає із за-
ручин, мститься Борулі; поміщик виганяє Боруль із села;
○ відмова у дворянстві;
○ Боруля спалює папери про дворянство
● Мартин Боруля — заможний селянин, багатий шляхтич, чиншовик;
образ гуманної людини та здорової натури, щирий і наївний; людя-
ний і не викликає антипатії; головна мета його життя — добитися
дворянства, але дотримується старосвітських звичаїв та вихован-
ня;
● Палажка — дружина Мартина; образ здорової моралі;
● Марися — дочка Мартина та Палажки; образ здорової моралі; шанує
народні звичаї та традиції, не прагне бути дворянкою, хоче жити, як
всі;
● Степан — син Палажки та Мартина, канцелярист земського суду;
образ здорової моралі; протилежність Марисі, хоче бути чиновни-
ком і добивається цього не власними стараннями, роботою над со-
бою, а обманами та хитрістю, батько підтримує його в цьому;
● Гервасій Гуляницький — друг Мартина
● Микола — син Гервасія
● Націєвський — реєстратор у ратуші, наречений Марисі
● Красовський — шляхтич, з яким судиться Мартин Боруля
● Трандалєв — повірений; людина без конкретної професії, далека від
гідності та порядності; він «паразитував» біля дворянина Красов-
ського і водночас вів справу Борулі проти Красовського; проводив
махінації з документами; уособлює бюрократичне, морально виме-
рле суспільство, яке охоплене корупцією;
● Протасій Пеньонжка — чиновник
● Матвій Дульський — чиновник
● Омелько — наймит Борулі; Мартин вважає свого наймита недоте-
128
пою, але він насправді розумний, кмітливий і морально вищий за

свого господаря; заощадливий аж занадто; є втіленням здорового
селянського глузду, який дає можливість не перейматися різними
забаганками; у твір вносить щирий гумор на оптимізм;
● Трохим — наймит Борулі
● Мартин Боруля
«Не приходиться дворянці йти за простого хлібороба, я тепер на такій линії…»
«...я – не бидло і син мій – не теля….» (про себе)
«Ох, діти – діти! Як би ви знали, як то хочеться бачить вас хорошими людьми,

щоб ви не черствий хліб їли…»
«Згадую Борулю, хоч люди сміються з нього, бо їм здається, що вони не такі

чудаки, як Боруля, а коли гарненько придивитися, то й сміятися нічого: хто б
не хотів вивести своїх дітей на дворянську лінію, щоб вони не черствий кусок
хліба мали?!»
«І щоб після цього Мартин Боруля, уродзоний шляхтич, записаний во 2-ю часть
дворянської родословної книги, подарував якому-небудь приймаку Красовському
свою обіду? Та скоріще у мене на лисині виросте таке волосся, як у їжака, ніж я
йому подарую.»
«Нащо Вже я, от, здається, зовсім вибився на дворянську линію, а не можу уран-
ці довго спать — боки болять, а треба привчаться! Воно якось так зовсім другу
пиху тобі дає. Прийшов хто рано, чи там яке діло по хазяйству, а ти спиш!»
● Палажка
«Правда твоя! Ох, правда, моя добра ти, моя розумна дитино!.. Ти побалакала
зо мною—і в мене наче полуда з очей упала. Сама бачу, що дворянство нам
біду робе. А почну батькові казать, щоб не видумував нічого, щоб жив по-ста-
ровині, — то закричить, затопа ногами, почне читать мені якісь бумаги про
дворянство, затуркає мене, чагиркає, зіб’є з пантелику, і я думаю: може, ми й
справді вже дворяне, — і починаю по-панськи привчаться, і самій тоді хочеться
тебе за благородного віддать заміж!.. Тепер не знаю, шд й казаті, що і робить,
вимучилась зовсім і одуріла. От вже другий день ходжу до Сидоровички, вчуся
129
дворянським звичаям, щоб прийнять жениха, бо він сьогодня і приїде»
«То чом же ти мені не сказав? А то: і сліпа, і глуха — тілько роздратував мене…
Ну, а Марися?.. Ти ж її питав, — може, вона не схоче?»
«Годі, старий! Слава богу, що дворянство згоріло! Тепер будемо жить по-ста-
росвітськи…»
● Марися
«Перше батько казали, що всякий чоловік на світі живе затим, щоб робить, і що
тільки той має право їсти, хто їжу заробляє»
«Марисю, скілько раз я вже тобі приказував, не кажи так по-мужичи: мамо, тато.
А ти все по-свойому… Ти цими словами, мов батогом, по уху мене хльоскаєш.»
«Вона не дурна, в ній батькова кров, розбере, не бійсь, де пан, а де мужик!»
«Так от яке зуспіло мене горе! Дворянина батькові в зяті схотілось. О боже
мій! Та де ж на всім широкім світі знайдеться дворянин, щоб так мене любив, як
любить мій Микола? І я? Кого так щиро полюблю, щоб промінять його, забуть?
О, нікого, нікого! Краще смерть, ніж заміж за другого!..»
● Націєвський
«… Націєвський, одягнений у сюртук з куцими полами. Рукава з буфами, коло
плечей ужчі,. а біля руки ширші. Штани широкі, трубою, коло чобота зовсім
узенькі. Жилетка червона, двобортна, без манишки, з мідними пугвицями, шия
пов’язана чорним шовковим платком»
● Омелько
«А хіба я птиця? Літать не можу, поки встанеш, поки прийдеш»
«Не прибіжу. Год п’ять тому назад, може б, і прибіг разом, а тепер не прибіжу.
Та й на що ж я буду бігти разом з ним? Він буде їхать, а я буду бігти біля ната-
чанки, на сміх людям, як собака! Та Трохим на зло мені запустить так коней, що
й чорт з ним не збіжить»
*В основі сюжету реальна історія родини Тобілевичів
*Сюжет схожий на твір «Міщанин-шляхтич» Мольєра
130
Іван Франко (1856-1916)

Письменник, критик, публіцист,
громадсько-політичний діяч, спів-
засновник Русько-Української Ради-
кальної партії, заснував Національ-
но-Демократичну Партію
Іван Франко народився в селі Нагує-

вичі на Львівщині. Після початкової
школи навчався у школі при васи-
ліанському монастирі у Дрогобичі,
пізніше — у гімназії. Дебютував як
поет Франко у 1874 році сонетом
«Народна пісня» у львівському жур-
налі «Друг». З 1875 року — студент
філософського факультету Львів-
ського університету і член редколе-
гії журналу «Друг».
1876 року надрукував першу збірку «Баляди і розкази».
У червні 1877 потрапив під арешт на 9 місяців, а наступного року став
співзасновником демократичного журналу «Громадський друг». Вдруге
був заарештований 1880 року.
Працював у журналах «Світ», «Зоря» та газеті «Діло».
Був одружений з Ольгою Хоружинською, яка народила йому 4 дітей.
У листопаді 1915 року українці Відня висували Івана Франка на здобуття
Нобелівської премії (не отримав через смерть).
Основні твори: збірки «Баляди і розкази», «В поті чола», «Зів’яле листя»,

«Мій Ізмарагд», «Галицькі образки», «Смерть Каїна», «Іван Вишенський», «Із
днів журби», «Semper tiro», «Давнє і нове»; новела «Сойчине крило»; повісті
«Борислав сміється», «Захар Беркут»; романи «Для домашнього вогнища»,
«Перехресні стежки»; п’єса «Украдене щастя»; поема «Мойсей»
Перифрази: Великий Каменяр, Малий Мирон, Джеджалик, Український

Мойсей
131
Цитати про письменника: «Вам стане тепло і ясно од світла його очей, а
мова здається не словом,а сталлю, що б’є об кремінь і сипле іскри»
«…У важкі часи безправ’я і темряви він був для Західної України і університе-
том, і енциклопедією, і академією наук, і народним, не затвердженим ніякою мо-
наршою ласкою міністром культури та освіти…»
«…Титанічна діяльність Франка відбила національні воління розірваної між ім-

періями Романових і Габсбургів української землі… Шевченко народив, а Франко
виховував українську націю…»
«Він — геніальний поет. Саме як поета ми бачимо його поряд з найвидатнішими

світовими майстрами, а в рідній літературі він чи не єдиний має право займати
місце на недосяжній височині Шевченка»
«…Невеликий, хоч сильний мужчина. Велике чоло, сірі, трохи холодні очі, в лініях
бороди щось енергійне, уперте …А заговорить — і вже здивує, як ця невисока
фігура росте й росте перед вами, мов у казці. Вам стане тепло й ясно од світла
його очей, а його мова здається не словом, а сталлю, що б’є об кремінь і сипле
іскри. Сильна, уперта натура, яка цілою вийшла з житейського бою!..
«…Тепер ще яскравіше зарисувалася могутня постать Франка і всі його заслу-

ги, ще дорожчим став нам той чоловік… Адже Франків у нас не густо»
«Іван Франко — це розум і серце нашого народу. Це боротьба, мука і передчут-

тя щастя України. України і людськості. …Франко живе в народній пам’яті як
великий Каменяр…»
«Франко був дуже точною, старанною людиною. Коли вже щось обіцяв, то вико-
нував сумлінно і вчасно. Працював він багато і плідно, не любив витрачати час
на пусті балачки. Якщо брався за якусь роботу, то поринав у неї з головою. У
вільний же час був ласкавим порадником, привітним господарем»
«Дуже помітна прикмета вдачі мого батька була швидкість. Він швидко вирішу-
вав будь-яку справу, швидко писав. Ця швидкість поєднувалась у нього з високою
якістю, бо до слова він ставився надзвичайно вимогливо»
132
«Захар Беркут»
«Такі люди рідко родяться. Так багато страждання могли винести тільки інте-
лігенти. І яка гірка б не була історія їх життя, але з любов’ю треба зібрати всі
і найдрібніші факти їхнього життя, праці, страждань. Бо йдемо… з печаттю
їхнього духу…»
«…Після Шевченка не було в нас такої постаті. Отже не буде в нас перебіль-
шення сказати, що Шевченко і Франко — це насправді ті два могутніх крила,
які винесли українське слово, українську культуру на простори світові. Франко
стоїть серед тих великих порадників, мислителів-гуманістів, до яких людство
завжди буде звертатись…»
«…Ми не можемо назвати, мабуть, жодної ділянки людського духу, в якій би не

працював Іван Франко і в якій він би не був великий…»
«…Франко — наш найкращий провідник, наш учитель, ясне сонце на українсько-

му небі…»
«…Після Шевченка долю поводиря національного ідеалу українського народу

прийняв І. Франко: це високе покликання гідно і з честю виконав…»
«…Іван Франко своїм впливом, працею і прикладом виховував ціле молоде поко-
ління, яке за його вказівками пішло на новий шлях…»
«…Щира, ніколи не удавана скромність цього надзвичайного і найбільшого та-

ланту серед нас усіх»
Епіграф: Діла давно минулих літ,
Казки старовини глухої… (О. Пушкін)
Автор: Іван Франко
Тема: боротьба проти монголо-татарської навали 1241 р.
Ідея: возвеличення мужності, патріотизму, рішучості, стійкості та нато-
мість засудження зради, жадності та зради
Основна думка: сила народу в його єдності та взаємоповазі
133
Жанр: історична повість

Напрям: реалізм + романтизм
●
захист рідної землі;
●
моральний вибір;
●
єдиний народ = успіх;
●
людина та природа;
●
кохання та самопожертви;
●
батьки та діти
Композиція: складається з епіграфа, авторської передмови та 9 розділів
● Захар Беркут — старійшина, знахар; присвятив життя громаді;
● Максим Беркут — наймолодший син Захара Беркута; розділяв ідеа-
ли батька, був хоробрим та мужнім; мав кохану — боярську доньку
Мирославу;
● Тугар Вовк — боярин тухольський; має землю, пожалувану князем,
вважає себе кращим за громаду і впроваджує нові порядки; зрад-
ник, розповів монголам про стратегію та шляхи руської дружини, ба
більше — привів монголів до Тухлі;
● Мирослава — донька Тугара Вовка; не розділяє батькових погля-
дів і кохає Максима; намагалася переконати батька не зраджува-
ти, перейшла на бік тухольців; до кінця залишилася вірною собі та
своїм принципам; найголовніше для неї — почуття громадянського
обов’язку та вірність Батьківщині;
● Бурунда — монгольський командир; сильний та жорстокий, не розу-
міється на воєнних походах
● Захар Беркут
«Захар Беркут – се був сивий, як голуб, звиш 90-лiтнiй старець, найстар-
ший вiком у цiлiй тухольськiй громадi… Невважаючи на глибоку старiсть,
Захар Беркут був iще сильний i кремезний. Правда, вiн не робив уже коло
поля, не гонив овець у полонину, анi не ловив звiра в лiсових нетрях,- та
проте працювати вiн не переставав. Сад, пасiка й лiки – се була його
робота… Дивувалися громадяни його знанню в садiвництвi, тим бiльше
дивувалися, що вiн не крився з тим знанням, але радо навчав кождого, по-
казував i заохочував. Пасiка його була в лiсi, i кождої погiдної днини Захар
Беркут ходив у свою пасiку, хоч дорога була утяжлива i досить далека.
134
А вже найбiльшим добродiєм уважали тухольцi Захара Беркута за його

лiки…. Лучалися калiцтва, рани, на якi, певно, нiякий знахар не вмiв так
скоро i так гарно зарадити, як Захар Беркут»
«Життя лиш доти має вартiсть, — говорив вiн частенько, — доки чо-
ловiк може помагати iншим. Коли вiн став для iнших тягарем, а хiсна не
приносить їм нiякого, тодi вiн уже не чоловiк, а завада, тодi вiн уже й жити
не варт. Хорони мене боже, щоб я коли-небудь мав статися тягарем для
iнших i їсти ласкавий, хоч i як заслужений хлiб!»
«Все, що вiн робив, що говорив, що думав, те робив, говорив i думав вiн з

поглядом на добро i хосен iнших, а поперед усього громади. Громада – то
був його свiт, то була цiль його життя»
«В своїй чотирилітній мандрівці Захар Беркут пізнав світ, був і в Галичі,

і в Києві, бачив князів і їх діла, пізнав вояків і купців, а його простий, ясний
розум складав усе бачене й чуте, зерно до зерна, в скарбницю пам’яті, як
матеріали для думки. Він вернувся з мандрівки не тільки лікарем, але й
громадянином»
«Але не тільки в самій Тухольщині видний і спасенний був вплив Захара

Беркута; його знали люди на кільканадцять миль довкола, по руськім і
угорськім боці. Та й то знали його не лиш як чудовного лікаря, що лічить
рани і всякі болісті, але й не менше як чудовного бесідника та порадника,
котрий “як заговорить, то немов бог тобі в серце вступає”, а як порадить
чи то одному чоловікові, чи й цілій громаді, то хоч цілий майдан старців
набери, то й ті вкупі, певно, ліпшої ради не придумають»
«Коли б діло йшло тілько між мною а твоїм бегадиром, то я радо віддав би
йому все, що маю, навіть свою власну стару голову, за увільнення сина.
Але ти радиш нам нерівну заміну, при якій скористати можу тілько я сам
і мій рід, але стратити мусить не тілько одна громада, а всі ті громади,
через які мусить іти ваш похід. Чи можна ж так мінятися? Яка користь
верховинським і загірним громадам із мого сина? А випустивши вас із сеї
долини, ми випустимо згубу на ті сусідні, з нами сполучені громади. Ми
зобов’язалися боронити їх від вашого нападу, і на таке наше слово вони
прислали нам свою поміч — п’ятсот добірних молодців. Обов’язок наш ви-
135
тривати на своїм становищі до остатньої хвилини, — і так ми зробимо»
«Беркути додержують слова навіть ворогові і зрадникові. Беркути ніколи

не сплямують ні своїх рук, ні свого серця підступно пролитою кров’ю!»
● Максим Беркут
«…його хороше, сонцем обпалене і здоровим рум’янцем осяяне, одверте,
щире лице»
«мов здоровий дубчак між явориною, визначався між усім тухольським па-
рубоцтвом»
«…Молодий гірняк»
«…перший удалець на всю тухольську верховину, син тухольського бесід-

ника Захара»
«…всюди він був, де його потрібно, всюди вмів зробити лад і порядок. Чи
то між своїми товаришами тухольцями, чи між боярами, чи між їх слуга-
ми… усюди був однаковий, спокійний, свобідний в рухах і словах, мов рівний
серед рівних. Товариші поводилися з ним так само, як він з ними, свобідно,
несилувано, сміялись і жартували з ним. …Боярська служба… поважала за
його звичайність і розсудливість»
«…його хороше, сонцем обпалене і здоровим рум’янцем осяяне, одверте,

щире лице»
«В його серці, смілім і чистім, як щире золото…»
«…дитя гір»
«Усюди був однаковий, спокійний, свобідний в рухах і словах..»
«Хоч і в путах, я все буду вольний чоловік. У мене пута на руках, а в тебе
на душі!»
«Життя в неволі нічого не варте»

136
«Се наша Тухольщина, наш рай! — сказав Максим, обкидаючи оком долину,
і гори, і водопад з такими гордощами, з якими мало котрий цар обзирає
своє царство!»
● Тугар Вовк
«…Був мужчина, як дуб. Плечистий, підсадкуватий, з грубим, чорним во-
лоссям, він і сам подобав на одного з тих злющих тухольських медведів»
«…Був мужчина, як дуб. Плечистий, підсадкуватий, з грубим, чорним во-

лоссям, він і сам подобав на одного з тих злющих тухольських медведів»
«…Новий тухольський боярин, недавно князь Данило дарував йому в Ту-

хольщині величезні полонини і ціле одне пригір’я Зелеменя, …побудував
собі гарну хату…»
«Хоч я лише вовк, дрібна звірюка, то все ще дам раду…»
«Тільки мені ви затроюєте життя в тім раю»
«Нічого мене не обходить ваша копа. Я тут із княжої волі і можу сам зби-
рати копу, коли буду вважати се потрібним»
«Зо мною, що вік звікував між князями, вдостоївся княжої похвали і нагоро-
ди за рицарські діла! Моя донька може вибирати собі жениха між найперши-
ми і найславнішими молодцями в краю…»
«Гнів проти тухольців засліпив тебе і пхає тебе до загибелі. Нехай і так,
що ми нещасливі — а чи для того мусимо бути зрадниками свого краю? Ні,
радше згинути нам із голоду під плотом!» (Мирослава про Тугара)
«…Тугар Вовк у битві над Калкою зрадив Русь монголам, виявивши їм напе-
ред цілий план битви, зложений руськими князями. …Боярин стояв у битві
в першім ряді і при першім замішанні взятий був до неволі. Але дивним
видавалось декому його швидке увільнення без окупу, хоч боярин божився,
що монголи випустили його, шануючи його хоробрість. Діло було темне,
а тільки те було певне, що при княжім дворі всі почали якось сторонити
137
від Тугара, і сам князь не довіряв йому так, як довіряв давніше. Боярин в
кінці почув тоту зміну і попросив у князя даровизни землі в Тухольщині.
Не допитуючись, для чого задумав боярин покидати Галич і для чого хоче
закопатись в такій лісистій пустині, та й ще з молодою дочкою, князь
Данило дав йому даровизну — очевидно, рад був його позбутися»
«Ти глянь на себе! Може, до тебе така назва борше пристане, ніж до нас.
Адже до вчора ще був ти раб княжий, а нині ти вже раб великого Чінгісхана
і, певно, полизав молоко, розлите по хребті коня якогось його бегадира»
(Максим про Тугара)
«…Зрадника, чоловіка, що потоптав сам свою честь, котрому проте ні-

яка честь не належиться»
«Коб тільки мені по тих трупах дійти до власті й сили,— обернувся б і я

лицем проти них. Але сей поганець, сей Максим,— то мені борець! А хто
знає, може, й він міг би послужити до моєї цілі? Треба використати його,
коли його маю в руках. Тепер, коли він у моїх руках, треба приєднати,
вкоськати його трохи,— хто знає, на що ще може він пригодитися»
«Псе блідолиций. Подвійний зраднику — се твоя вина! Ти запровадив нас у

сесю западню, відки ми вийти не можемо!» (Бурунда про Тугара)
«Ще не вся надія монголів пропала. Треба користати з того, що в руках…»
● Мирослава
«…попри все те Мирослава ніколи не переставала бути женщиною і ніж-
ною, доброю, з живим чуттям і скромним, стидливим лицем, а все те лу-
чилось в ній у таку дивну, чаруючу гармонію, що хто раз бачив її, чув її
мову,— той до віку не міг забути її лиця, її ходу, її голосу»
«От дівчина! Тій не жаль би бути мужем. І певно, ліпший з неї би був муж,
ніж її батько!»
«Я не піду дальше. Я не стану зрадницею свого краю! Я покину батька,

коли не зможу відвести його від його проклятого наміру»
138
«…Не мала вона пари між своїми ровесницями, так се в природній свобо-
ді свого поводження, в незвичайній силі мускулів, у смілості й рішучості,
властивій тільки мужчинам, що виросли в ненастанній боротьбі з супро-
тивними обставинами»,
«…виросла на свободі, що виховання її було мужське, і що в тім прегарно

розвиненим дівочім тілі живе сильний, великими здібностями обдарова-
ний дух. Вона була в батька одиначка, а до того ще зараз при народженні
втратила матір. Ненька її, стара мужичка, відмалку заправляла її до вся-
кої ручної роботи, а коли підросла, то батько, щоб розважити свою само-
ту, брав її всюди з собою і, щоб задовольнити її палку натуру, привчав її
владати рицарською зброєю, зносити всякі невигоди і сміло стояти в не-
безпеках. І чим більші трудності їй приходилось поборювати, тим охітні-
ше бралася вона за діло, тим краще проявлялася сила її тіла й її рішучого,
прямого характеру. Але попри все те Мирослава ніколи не переставала
бути женщиною і ніжною, доброю, з живим чуттям і скромним, стидливим
лицем, а все те лучилось в ній у таку дивну, чаруючу гармонію, що хто раз
бачив її, чув її мову,— той до віку не міг забути її лиця, її ходу, її голосу,
тому вони пригадувалися живо і виразно в найкращих хвилях його життя
так, як весна навіть старому старцеві пригадує його молоду любов».
«…Незвичайна ненщина поровень з найсильнішими мужами поборювала

всякі трудності утяжливої дороги. Як легко перескакувала гнилі ломи і
величезні трами…»
«А що ж то в мене нема сили? А що ж то я не владаю луком, ратищем

і топором? Ану, нехай котрий-будь із твоїх поселенців спробує зо мною
порівнятися,— побачимо, хто дужчий!»
«Якою самітною, якою круглою сиротою чула вона себе тепер на світі,
хоч тут же коло неї сидів її батько! Якою нещасною чула вона себе тепер,
хоч батько недавно ще запевняв її, що все робить для її щастя!»
«Її слова, її погляд, дотик її рук і її вісті — все те немов вирвало його (Мак-
сима) з темного гробу, повернуло йому життя»
139
● Бурунда
«…Один із начальників монгольських, мужчина величезного росту й гер-
кулесової будови тіла, з лицем темно-оливкової барви, одітий у шкіру
степового тигра, що все разом аж надто свідчило про його походження
з туркоманського племені. Се був страшний, безтямно-сміливий і крово-
жадний войовник, суперник у славі з Кайданом. Монгольські загони, які він
провадив, лишали по собі найстрашнішу руїну, найбільше число трупів,
найширшу ріку пожеж. Він безмірно перевищав Пету своєю відвагою, пе-
ред його шатром кожного вечора було два рази більше свіжих голів, ніж
перед шатром усякого іншого вояка»
Пета — «…радо пускав Бурунду на найнебезпечніші місця, держав його в

запасі на найтяжчу, рішучу хвилю, немов непоборний залізний таран,— а
тоді пускав його з відділом «кровавих туркоманів» довершувати побіди»
«Усе хитро ти говориш, щоб відвернути мій гнів, аби скинути з себе вину!
Ти запровадив нас сюди, ти мусиш і вивести нас, і то зараз завтра, без
страти часу й людей!.. Так мусить статись, або горе тобі!» (Бурунда —
Т. Вовку)
«…Довгу хвилю Бурунда стояв на місці, рвучи собі волосся і видаючи з гор-
ла страшні, беззв’язні окрики на вид загибелі свого війська»
«Бурунда німий, синій з натуги і злості, зирнув довкола по долині»
«І що найдужче мене лютить, так се те, що погинемо без бою, без слави,
мов коти, кинені в ставок!»
«Бурунда, побачивши ворогів і таке їх воювання, аж зубами заскреготав і

за зброю вхопився, але його гнів був даремний…»
«Приходилось завзятому бегадирові без діла стояти по груди в воді і ди-

витися, як тухольці становище за становищем розбивали останки мон-
гольської сили»
«Кажи їм, що, коли хотять мати сього раба живого між собою, нехай дару-
ють нам життя і пустять свобідно!»
140
«Чого являєшся мені у сні?»
«Е, що нам так довго ждати! Раз мати родила, раз і гинути прийдеться.
Але поперед мене гинь ти, рабе поганий!»
*Риси історичної повісті:

● використання давні географічних назв;
● об’єктивне зображення історичних подій;
● колоритні описи старих звичаїв;
● мова оповіді наближена до мови доби, яка описується

Чого являєшся мені
У сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні,
Сумні,
Немов криниці дно студене?
Чому уста твої німі?
Який докір, яке страждання,
Яке несповнене бажання
На них, мов зарево червоне,
Займається і знову тоне
У тьмі?
Чого являєшся мені

У сні?
В житті ти мною згордувала,
Моє ти серце надірвала,
Із нього визвала одні
Оті ридання голосні —
Пісні.
В житті мене ти й знать не знаєш,
Ідеш по вулиці — минаєш,
Вклонюся — навіть не зирнеш
І головою не кивнеш,
Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,
Як я люблю тебе без тями,
141
Як мучусь довгими ночами

І як літа вже за літами
Свій біль, свій жаль, свої пісні
У серці здавлюю на дні.
О ні!
Являйся, зіронько, мені!
Хоч в сні!
В житті мені весь вік тужити —
Не жити.
Так най те серце, що в турботі,
Неначе перла у болоті,
Марніє, в’яне, засиха, —
Хоч в сні на вид твій оживає,
Хоч в жалощах живіше грає,
По-людськи вільно віддиха,
І того дива золотого
Зазнає, щастя молодого,
Бажаного, страшного того
Гріха!

Збірка: «Зів’яле листя»
Тема: страждання через нерозділене кохання
Ідея: заклик шукати своє кохання та кохати завжди, не дивлячися ні на
що
Вид лірики: інтимна
Напрям: модернізм
Течія: неоромантизм
Композиція: поезія складається з трьох умовних частин, які переда-
ють три різні настрої: сум, розпач та надію
● епітети:
○ «чудові очі»;
142
«Мойсей»
○ «дно студене»
○ «зарево червоне»;
○ «довгими ночами»;
○ «щастя молодого»;
○ «дива золотого»;
○ «очі…, немов криниці дно студене»;
○ «уста…, мов зарево червоне»;
○ «серце…, неначе перла у болоті»
○ «докір займається і …тоне у тьмі»;
○ «ти серце надірвала»;
○ «вирвала ридання голосні»;
○ «свій біль, свій жаль, свої пісні у серці здавлюю на дні»;
○ «О ні!»;
○ «Хоч в сні!»
Римування: перехресне
● образ ліричного героя — це образ закоханого юнака, який звертаєть-
ся до своєї симпатії, в його словах відчувається внутрішня драма,
переживання, страждання, та він не може відмовитися від своїх
почуттів
«Мойсей»
Рік написання: 1905 (*1916 року було видано третє видання, спотво-
рене царською цензурою, у підготовці якого Франко участі не брав)
Тема: смерть пророка, не визнаного народом
Ідея: головна мета — визволити український народ з-під колоніального
гніту
Основна думка: український народ — сильний і зможе бути щасли-
вим, не зважаючи на тяжку долю
Жанр: філософська поема-притча
143
«Мойсей»
● піднесення національної гідності;
● особа та нація;
● вождь та народ
Стиль: неоромантизм
Композиція: поема складається з прологу та 20 пісень-роздумів; в ос-
нові сюжету — біблійні історії:
● пролог — вступне авторське слово; 1-ша пісня, в якій розповіда-
ється про блукання євреїв у пустелі;
● експозиція — 2-га пісня, в якій розповідається про Мойсея та атмос-
феру в таборі; 3-тя пісня, в якій сповіщається про конфлікт Мойсея
з Датаном та Авіроном;
● зав’язка — 4-та пісня, в якій вміщується промова Мойсея; пісні 5 та
6, в яких розповідається казка про терен; пісні 7 та 8 — розмови
Авірона та Датана;
● перша кульмінація — пісня 9, в якій Мойсей оголошує пророцтво;
● розвиток дії — пісня 10, в якій описується, як Мойсей покидає табір;
пісня 11 — Мойсей зустрічається з дітьми, на яких покладає надію
на майбутнє відродження; пісня 13 — розмова з Азазелем; пісня
14 — опис сумнівів Мойсея, закликів до Єгови з проханням відпо-
вісти; пісня 15 — Мойсей молиться; пісня 16 — викладається міф
про Оріона; пісні 17 та 18 — бачення Палестинського майбутнього;
● друга кульмінація — Мойсей розповідає про те, що Єгова всіх оду-
рив; Єгова виголошує промову;
● розв’язка — смерть Мойсея;
● постпозиція — розповідь про зміни в табору, про Єгошуа, про
смерть Датана та Авірона
Віршовий розмір: анапест (у пролозі — ямб)
● ліричний герой
● пророк Мойсей — образ духовного провідника, який віддає себе пов-
ністю служінню народові; автор уклав в образ свої переконання; це
алегоричний образ, за допомогою якого розкривається роль особи-
стості в долі нації;
● Авірон та Датан — супротивники Мойсея; псевдопророки; вплива-
ють на свідомість народу через апеляцію до буденних потреб лю-
144
«Мойсей»
дини;
● єврейський народ — образ юрби, загально людей, які повинні поз-
бутися рабських думок та рабського життя і досягнути самоствер-
дження як вільна нація;
● Азазель — демон пустелі
145
ЛІТЕРАТУРА ХХ
СТОЛІТТЯ
146
Михайло Коцюбинський (1864-1913)
Михайло Коцюбинський (1864-1913)

Письменник-імпресіоніст, обсто-
ював необхідність стильового та
тематичного оновлення української
літератури, зосереджувався на пси-
хологічних колізіях у творчості
Михайло Коцюбинський народив-

ся 17 вересня 1864 року у Вінниці
в сім’ї чиновника. Він навчався в
Барській початковій школі, пізніше
— в Шаргородському духовному
училищі, а після закінчення пе-
реїхав до Кам’янця-Подільського
вступати до університету. Та через
нестачу коштів мрія не здійсни-
лася, він навчався самостійно. А
1891-го року екстерном складає
іспит у Вінницькому училищі та отримує освіту народного вчителя.
1885 року став учасником підпільної організації «Молода громада». За це
був притягнутий до судової відповідальності.
У 1897-1898 роках працював на різних посадах у житомирській газеті
«Волинь».
З 1898 року живе у Чернігові, працює діловодом при земській управі.
Там познайомився зі своєю майбутньою дружиною — Вірою Дейшою.
Під час життя в Чернігові брав активну участь в культурному розвитку
міста. Проводив літературні читання — суботи, в яких брали участь мо-
лоді таланти.
У Чернігові Коцюбинський жив бідно, постійно конфліктував із владою
і переживав зажурливі стосунки з коханою жінкою, молодшою за нього
на 16 років (Олександра Аплаксіна, була його коханкою). Його дружина
дізналася про це та примусила дати слово не кидати родину.
1909 року письменник відправився на лікування на о. Капрі, хворів на
астму та сухоти.
Помер 23 квітня 1913 року в Чернігові.
147
«Тіні забутих предків»
Перифрази: Великий Сонцепоклонник; Сонях

«Він любив сонце. Сонце і море – цю незвичайну симфонію барв і звуків. Не раз
називав себе «сонцепоклонником»… Нюанси зелені й неба асоціюються в нього
з людськими переживаннями…»
«Як і всі імпресіоністи, ніколи не зображує ніяких типових характерів, а завжди

неповторну індивідуальність людини, байдуже, до якої професії чи стану вона
належала б…»
Основні твори: казка «Хо»; нариси «На крилах пісні», «Хвала життю»;
оповідання «Для загального добра», «По-людському», «Дорогою ціною», «Fata
Morgana»; новели «На камені», «Цвіт яблуні», «Під мінаретами», «Сміх»,
«Intermezzo», «Подарунок на іменини», «Коні не винні»; збірка оповідань «Поє-
динок»; повісті «Тіні забутих предків», «На віру»

Інші назви: Тіні минулого, Голос віків, Відгомін Предковіку, Дар Предків
забутих
Автор: Михайло Коцюбинський
Тема: життя гуцулів у гармонії з природою, звичаями, традиціями
Ідея: оспівування кохання
Основна думка: життя, смерть і любов — найістотніші філософські
категорії
Жанр: неоромантична повість
● людина та природа;
● життя та смерть;
● язичництво та християнство;
● сила кохання;
● мистецтво та людина;
148
● праця та людина;
● батьки та діти
Напрям: неоромантизм
● експозиція — описи пейзажів Карпат, обрядів гуцулів; бійка Гуте-
нюків та Палійчуків;
● зав’язка — знайомство Івана та Марічки;
● розвиток дії — зародження кохання між дітьми, робота на полонині
Івана, смерть Марічки, життя Івана в лісі, одруження з Палагною, її
зрада з Юрою, поява нявки в образі Марічки;
● кульмінація — нявка заводить Івана до прірви, його смерть
● розв’язка — похорони Івана
● Іван Палійчук — 19-та дитина в родині; частково відлюдник, постій-
но втікає від людей до лісу, орієнтується змалечку у травах; у ди-
тинстві знайомиться з Марічкою — дитиною з ворожого роду, вони
починають дружити, а згодом стають одне одному коханими; після
повернення з роботи на полонині, йому повідомляють, що Марічка
загинула, від суму Іван живе в лісі 6 років, потім повертається та
одружується з Палагною; життя його закінчується зустріччю з няв-
кою в образі коханої Марічки, за якою йде без страху і наприкінці
падає з гори; український Ромео;
● Марічка Гутенюк — кохана Івана; поетична дівчина, піснярка; гине в
Черемоші під час повені; українська Джульєтта;
● Палагна — багата дівчина, дружина Івана, хороша господарка; їй не
подобалася мрійливість Івана, Палагна його зовсім не розуміла і
завела собі коханця — сусіда Юру;
● Юра — мольфар, сусід Івана та Палагни, має надприродні здібно-
сті; був коханцем Палагни та мріяв звести зі світу Івана
● Марічка
«…. і сама вміла складати пісні. Сидячи на землі, поруч з Іваном, вона обіймала
свої коліна і потиху гойдалася в такт. Її круглі литки, опалені сонцем і од колін
голі до червоних онучів, чорніли під полою сорочки, а повні губи мило ламались,
коли вона починала…»
«Обзивалась на гру флояри (сопілки), як самичка до дикого голуба, – співанками.

149
Вона їх знала безліч. Звідки вони з’явились – не могла б розказати. Вони, зда-
ється, гойдалися з нею ще в колисці, хлюпались у купелі, родились у її грудях, як
сходять квітки самосійні по сіножатях, як смереки ростуть по горах. На що б
око не впало, що б не сталось на світі: чи пропала овечка, полюбив легінь, зра-
дила дівка, заслабла корова, зашуміла смерека — все виливалось у пісню, легку і
просту, як ті гори в їх давнім, первіснім житті…»
«Марічка теж вже ходила в заплітках, а се значити мало, що вона вже готова
й віддатись»
«Вона їх (співанок) знала безліч. Звідки вони з’явились – не могла б розказати.

Вони, здається, гойдалися з нею ще в колисці, хлюпались у купелі, родились у її
грудях…»
«Вона давно вже була Іванкова, ще з тринадцяти літ»
«Вона скривилась, притулила руками до грудей сорочку і почала тікати… впали

на землю нові кісники…»
● Іван
«Іван був дев’ятнадцятою дитиною в гуцульській родині Палійчуків. Двадцятою
і останньою була Анничка»
«Туго росла дитина, а все ж підростала, і нестямились навіть, як довелося

шить їй штани. Але так само була чудна. Дивиться перед себе, а бачить якесь
далеке і не відоме нікому або без причини кричить»
«Коли Іванові минуло 7 літ, він уже дивився на світ інакше. Він знав вже багато.
Умів знаходити помічне зілля – одален, матриган і підойму, розумів, про що кань-
кає каня, з чого повстала зозуля… Знав, що на світі панує нечиста сила, що в
лісах повно лісовиків»
«Тепер Іван уже легінь, стрункий і міцний, як смерічка, мастив кучері маслом,
носив широкий пояс черес і пишну кресаню»
« ….. все плакав, кричав по ночах, погано ріс і дивився на неню таким глибоким,
старече розумним зором, що мати в тривозі одвертала од нього очі. Не раз
150
вона з ляком думала навіть, що то не од неї дитина. Не “сокотилася” баба при

злогах, не обкурила десь хати, не засвітила свічки — і хитра бісиця встигла
обміняти її дитину на своє бісеня…»
«Худий, зчорнілий, багато старший од своїх літ, але спокійний. Оповідав, що

пастушив на угорському боці…»
«Блукав по лісі, поміж камінням, в заломах, як ведмідь, що зализує рани, і навіть
голод не міг прогнати його в село. Люди гадали, що він загинув з великого жалю,
а дівчата склали співанки про їх кохання та смерть, які розійшлися по горах»
«Чи він кохав Палагну? Така думка ніколи не займала його голови. Він ґазда, вона
ґаздиня, і хоч дітей у них не було, зате була худібка – чого ж ще більше?»
«I коли так молились, Iван був певний, що за плечима у нього плаче, схилившись,
Марiчка… »
● Юра
«Про нього люди казали, що він богує. Він був як бог, знаючий і сильний, той
градівник і мольфар. В своїх дужих руках тримав сили небесні й земні, смерть і
життя, здоров’я маржини й людини, його боялись, але потребували усі…»
«Ага! Ти так!.. То я мушу тебе заклинати. Я заклинаю вас, громи й громовеня-

та, тучі і тученята, я розганяю тебе, фортуно, наліво, на ліси й води…»
● Палагна
«… з багацького роду, фудульна, здорова дівка, з грубим голосом й воластою
шиєю. Правда, вона любила пишне лудіння, і немало десь піде грошей на шовкові
хустки та дорогі згарди…»
«Палагна сама сідлала свого коня і закладала червоний постіл в стремено так
гордо, неначе всі гори належали тільки до неї»
«Вона і перше любила пишно вбиратись, а тепер наче щось вступило у неї:
навіть у будень носила шовкові хустки, дорогі й писані мудро, блискучі дротяні
запаски, а важкі згарди гнули їй шию. Часом щезала з дому й верталася пізно,
червона, розтріпана, п’яна неначе…»
151
«Intermezzo»
«На добрім хазяйстві Палагна набралась тіла, стала повна й червона, курила
люльку, носила пишні шовкові хустки, а на воластій шиї блищало в неї стільки
намиста, що челядь із заздрощів аж розсідалась»
● Чугайстир
«Він був без одежі. М’яке темне волосся покривало все його тіло, оточувало
круглі і добрі очі, заклинилось на бороді й звисало на грудях… Се був веселий
…, добрий лісовий дух, що боронить людей од нявок. Він був смертю для них:
зловить і роздере»
● Баба Хима
«Стара улеслива баба, завжди привітна, вона вечорами перекидалася в білого
пса та нишпорила по загородах сусідських»
● Щезник
«На камені, верхи, сидів «той»… скривив гостру борідку, нагнув ріжки і, заплю-
щивши очі, дув у флояру»
«Intermezzo»
Присвячено Кононівським полям
Автор: Михайло Коцюбинський
Рід літератури: епос (з ознаками драми)
Тема: митець і суспільство
Ідея: щастя людини в гармонії з природою
● душевна рівновага;
● митець і суспільство;
● творчий процес;
● повноцінне життя
Жанр: імпресіоністична психологічна новела
Напрям: імпресіонізм
Композиція: складається з 11 частин, особливість — безфабульний,
безподійний сюжет; є три фази — депресія, спокійно-споглядальний
стан та обурення, гнів, нетерпіння
152
«Intermezzo»
● Моя утома — депресія, розчарування, байдужість, поневірян-
ня;
● Ниви у червні — життєва сила;
● Сонце — вічність, космічна енергія;
● Три білих вівчарки:
○ Оверко — «селянин»; принижене селянство;
○ Пава — «дворянин»; самозакоханість;
○ Трепов — жандармерія, міністр внутрішніх справ;
● Зозуля — надія, життя, образ часу;
● Жайворонки — творче піднесення;
● Залізна рука города — місто, яке порушує життя особистості;
● Людське горе — стан народу;
● Образ ночі — краса, створена Богом;
● Образ білих мішків — повішені люди
● Ліричний герой
«Лишилось ще тільки спакуватись… Се було одно з тих незчисленних «треба»,
які мене так утомили і не давали спати»,
«Мене втомили люди. Мені надокучило бути заїздом, де вічно товчуться оті
створіння, кричать, метушаться і смітять. Повідчиняти вікна! Провітрить
оселю!.. Нехай увійдуть у хату чистота і спокій».
«Тоді я раптом почув велику тишу. Вона виповняла весь двір, таїлась в дере-
вах, залягла по глибоких блакитних просторах. Так було тихо, що мені соромно
стало калатання власного серця».
«Я не маю вже краплі гарячої крові… Ви бачите, я навіть не червонію, лице моє
біле, як і у вас, бо жах висмоктав із мене всю кров… Проходьте! Я утомився»
«Мої дні течуть тепер серед степу, серед долини, налитої зеленим хлібом.
Безконечні стежки, скриті, інтимні, наче для самих близьких, водять мене по
нивах… Я тепер маю окремий світ… На небі сонце — серед нив я. Більше ніко-
го. Йду. Гладжу рукою соболину шерсть ячменів, шовк колосистої хвилі. Вітер
набива мені вуха шматками згуків, покошланим шумом. Такий він гарячий, такий
нетерплячий, що аж киплять від нього срібноволосі вівса».
153
«Intermezzo»
«Пізно я повертався додому. Проходив обвіяним духом полів, свіжий, як дика

квітка. В складках своєї одежі приносив запах полів, мов старозавітний Ісав.
Спокійний, самотній, сідав десь на ганку порожнього дому й дивився, як буду-
валась ніч. Як вона ставила легкі колони, заплітала сіткою тіней, зсувала й
підносила вгору непевні, тремтячі стіни, а коли все це зміцнялось й темніло,
склепляла над ними зоряну баню. Тепер я можу спокійно спати, твої міцні стіни
стануть між мною і цілим світом. На добраніч вам, ниви. Й тобі, зозуле».
«я повний приязні до сонця і йду просто до нього, лице в лице. Повернутись до

нього спиною — крий боже! Яка невдячність! Я дуже щасливий, що стрічаюсь
із ним тут, на просторі, де ніхто не затулить його обличчя, і кажу до нього:
«Сонце! я тобі вдячний. Ти сієш у мою душу золотий засів — хто знає, що вийде
з того насіння?»
«Дивись же на мене, сонце, й засмали мою душу, як засмалило тіло, щоб вона
була недоступна для комариного жала… (Я себе ловлю, щодо сонця звертаюсь,
як до живої істоти. Невже се значить, що мені вже бракує товариства людей?)».
«В городах земля одягнена в камінь й залізо — і недоступна. Тут я став близь-

кий до неї. Свіжими ранками я перший будив сонну ще воду криниці».
«Я тут почуваю себе багатим, хоч нічого не маю. Бо поза всякими програмами
й партіями — земля належить до мене. Вона моя. Всю її, велику, розкішну, ство-
рену вже,— всю я вміщаю в собі. Там я творю її наново, вдруге,— і тоді здається
мені, що ще більше права маю на неї».
«Так протікали дні мого Intermezzo серед безлюддя, тиші і чистоти. І благосло-
вен я був між золотим сонцем й зеленою землею. Благословен був спокій моєї
душі. З-під старої сторінки життя визирала нова і чиста — і невже я хотів би
знати, що там записано буде?»
«Він говорив про речі, повні жаху для мене, так просто й спокійно, як жайворонок
кидав на поле пісню, а я стояв та слухав, і щось тремтіло в мені. Ага, людське
горе, ти таки ловиш мене? І я не тікаю? Вже натяглися ослаблені струни, вже
чуже горе може грати на них!»
154
«Город знову простяг по мене свою залізну руку на зелені ниви»,
«Прощайте, ниви. Котіть собі шум свій на позолочених сонцем хребтах. Може,
комусь він здасться так, як мені. І ти, зозуле, з вершечка берези. Ти теж стро-
їла струни моєї душі. Вони ослабли, пошарпані грубими пучками, а тепер на-
тягаються знову. Чуєте? Ось вони бренькнули навіть. Прощайте. Йду поміж
люди. Душа готова, струни тугі, наладжені, вона вже грає…»
155
Василь Стефаник (1871-1936)
Василь Стефаник (1871-1936)

Письменник-модерніст, член «По-
кутської трійці», майстер психоло-
гічної новели («психологічні студії»),
експресіоніст, відомий поезіями в
прозі
Народився в селі Русів у сім’ї за-

можного селянина. Здобував осві-
ту у Русівській початковій школі,
Снятинській міській школі, у Коло-
мийській гімназії та Дрогобицькій
гімназії. Під час навчання над май-
бутнім письменником часто знуща-
лися та принижували. Згодом Сте-
фаника вигнали з Коломийської
гімназії за політичні погляди. Закін-
чує навчання у Дрогобичі, там зна-
йомиться з Іваном Франком.
Вищу освіту здобував у Кракові, на медичному факультеті Ягеллонсько-
го університету.
Дружиною Василя Стефаника була Ольга Гаморак, та після 10 років
шлюбу вона померла.
Василь Стефаник був одним із представників Покутської трійці (Василь
Стефаник, Лесь Мартович та Марко Черемшина). Іван Франко брав ак-
тивну участь у формування угруповання.
Особливість творчості письменника полягає у тому, що Стефаник став
творцем психологічної новели.
Також був послом від радикальної партії до австрійського парламенту у
селі Стеців. Упродовж 10 років захищав інтереси селян у Відні.
Письменник тяжко хворів, переніс частковий параліч, його здоров’я по-
стійно погіршується, Стефаник переживає серцеві напади, має запален-
ня легенів. 1936 року модерніст помирає.
Основні твори: новели «У корчмі», «Стратився», «Синя книжечка», «Са-

ма-самісінька», «Камінний хрест», «Дорога», «Моє слово», «Земля», «Новина»,
156
«Камінний хрест»
«Марія», «Сини»
Псевдоніми: Василь Семенів
Перифрази: «Правдивий артист із Божої ласки» І. Франко ; Майстер психо-

логічної новели ;«Бетховен українського села»

«Прищепив експресіонізм на український ґрунт, втілив його в українську народну
тематику, до того ж надихав його чаром української природи та фольклору»
«Стефаник був не побутописцем, а «душеписцем»»
Автор: Василь Стефаник
Тема: еміграція галицьких селян до Канади
Ідея: селяни в єдності із рідною землею
Жанр: експресіоністична новела («студія» за автором)
Напрям: модернізм, експресіонізм
● життя та смерть;
● еміграція;
● влада землі над людиною;
● зв’язок людини та землі;
● масове зубожіння селян
Композиція: твір складається із 7 розділів, конкретний сюжет відсут-
ній:
● експозиція — знайомство з Іваном Дідухом, розповідь про його по-
вернення з військової служби та горб, який лишився йому в спадок;
● зав’язка — до Івана приходять гості, він прощається з односельця-
ми та зізнається в тому, що в самотності йому погано;
● екскурс в минуле — Іван розповідає про те, як його сини вирішили
виїхати з рідної землі;
● розвиток дії — у хаті Івана свято, гості пригощаються, розмовля-
ють, Іван та Михайло згадують молодість і гучно співають;
157
● кульмінація — син нагадує, що пора вже йти, люди плачуть, Іван

танцює з дружиною, а сини силоміць виносять їх із хати;
● розв’язка — селяни проводжають Дідухів, зупиняються біля хреста,
який стоїть на горбі. Іван розповідає, що на ньому викарбувані їхні
імена
Художні засоби: твір побудований на символічних образах; експресіо-
нізм новели проявляється в описі певного явища через експресію голов-
ного героя, використовується монолог-сповідь; використовується засіб
паралелізму
● Іван Дідух — образ українського народу, уособлює основу життя;
працьовитий господар, звали в селі його Переломаним (мав зігну-
ту спину), весь час працював та ходив лиш раз на рік до церкви (на
Великдень), він ніколи не їв за столом, тільки на лаві (звичка від
наймитування та служіння у війську); Іван — патріот, який вірний
своїй землі й не хоче її лишати;
● Катерина — дружина Івана, все життя була хорошою господинею,
тяжко працювала;
● сини Дідухів — писемні хлопці, які були ініціаторами переїзду сім’ї до
Канади;
● кум Михайло — друг Івана, з яким вони разом співали на весіллях;
● камінний хрест — символ тяжкої хліборобської праці, терпіння та
титанічної праці, могили для людини, яка живцем похована тяжким
життям; у творі це пам’ятник всіх емігрантам;
● горб — образ виснажливої селянської праці, тяжкої долі;
● кінь — символ мук, терпіння, працездатності та неземної любові до
землі;
● хата — символ душевного стану родини;
● камінь — символ мертвої душі, втрата духовного життя;
● пісня про листя — символ туги та безнадії, жалю, нещасливої долі;
● горб — образ тяжкої праці
● Іван Дідух
«Івана кликали в селі Переломаним. Мав у поясі хибу, бо все ходив схилений, як
би два залізні краки стягали тулуб до ніг. То його вітер підвіяв»
«Відколи Івана Дідуха запам’ятали в селі ґаздою, відтоді він мав усе лиш одного
158
коня і малий візок із дубовим дишлем. Коня запрягав у підруку, сам себе в бороз-
ну...»
«...як прийшов із войська додому, то не застав ні тата, ані мами, лише хатчину
завалену. А всього маєтку лишив йому тато букату [шматок] горба щонайви-
щого і щонайгіршого над усе сільське поле. На тім горбі копали жінки пісок, і зі-
вав він ярами та печерами під небеса, як страшний велетень. Ніхто не орав і не
сіяв, і межі ніякої на нім не було. Лиш один Іван узявся свою пайку копати і сіяти»
«Але хоч той горб його переломив, то політки [врожаї] давав добрі. Іван бив
палі, бив кілля, виносив на нього тверді кицки [грудки землі, брила, вивернуті
плугом] трави і обкладав свою частку довкола, аби осінні і весняні дощі не сполі-
кували гною і не заносили його в яруги. Вік свій збув на тім горбі»
«Мав у поясі хибу, бо все ходив схилений, як би два залізні краки стягали тулуб
до ніг»
«Отакий був Іван, дивний і з натурою, і з роботою»
«Я ціле житє лиш роб, та й роб, та й роб! Не раз, як днинка кінчиласи, а я впаду
на ниву та й ревно молюся до бога: господи, не покинь ні ніколи чорним кавал-
ком (шматком) хліба, а я буду все працювати, хіба бих не міг ні руков, ні ногов
кинути…»
«Івана кликали в селі Переломаним. Мав у поясі хибу, бо все ходив схилений, як
би два залізні краки стягали тулуб до ніг. То його вітер підвіяв»
«Чим старівся, тим тяжче було йому, поломаному, сходити з горба.

— Такий песій горб, що стрімголов удолину тручєє! Не раз, як заходяче сонце
застало Івана наверху, то несло його тінь із горбом разом далеко на ниви. По
тих нивах залягла тінь Іванова, як велетня, схиленого в поясі»
«Потряс сивим волоссям, як гривою, кованою зі сталевих ниток, і договорюва»
«Я зробок — ціле тіло мозиль, кості дрихлаві, що заки їх рано зведеш докупи, то
десіть раз йойкнеш!»
159
«…всі люди випроваджували Івана. Він ішов зі старою, згорблений, в цайговім,

сивім одінню і щохвиля танцював польки»
«Але хоч той горб його переломив, то політки давав добрі. Іван бив палі, бив
кілля, виносив на нього тверді кицки трави і обкладав свою частку довкола, аби
осінні і весняні дощі не сполікували гною і не заносили його в яруги. Вік свій збув
на тім горбі»
«На інших нивах, що Іван собі купив за гроші, принесені з войська, робили сини і
жінка. Іван найбільше коло горба заходився»
«Ще Івана знали в селі з того, що до церкви ходив лиш раз у рік, на Великдень, і
що курей зіцірував. То так він їх научував, що жадна не важилася поступити на
подвір’я і порпати гній. Котра раз лапкою драпнула, то вже згинула від лопати
або від бука. Хоч би Іваниха хрестом стелилася, то не помогло»
«Іван ніколи не їв коло стола. Все на лаві.

— Був-сми наймитом, а потім вібув-сми десіть рік у воську, та я стола не знав,
та й коло стола мені їда не йде до трунку.
Отакий був Іван, дивний і з натурою, і з роботою»
«Ви знаєте, що я собі на своїм горбі хресток камінний поклав. Гірко-м віз і гірко-м
го наверх вісаджував, але-м поклав. Такий тєжкий, що горб го не скине, мусить
го на собі тримати так, як мене тримав. Хотів-єм кілько памнєтки по собі ли-
шити»
«— Так баную за тим горбом, як дитина за цицков. Я на нім вік свій спендив і ока-
лічів-єм. Коби-м міг, та й би-м го в пазуху сховав, та й взєв з собов у світ. Банно
ми за найменшов крішков у селі, за найменшов дитинов, але за тим горбом таки
ніколи не перебаную.
Очі замиготіли великим жалем, а лице задрожало, як чорна рілля під сонцем
дрожить»
«— Аді, стою перед вами і говорю з вами, а тот горб не віходить ми з голови.
Таки го виджу та й виджу, та й умирати буду та й буду го видіти. Все забуду, а
його не забуду. Співанки-м знав-та й на нім забув-єм, силу-м мав — та й на нім
лишив-єм.
160
Одна сльоза котилася по лиці, як перла по скалі.

— Та я вас просю, газди, аби ви, як мете на світу неділю поле світити, аби ви
ніколи мого горба не минали. Будь котрий молодий най вібіжить та най покро-
пить хрест свіченов водицев, бо знаєте, що ксьондз на гору не піде. Просю я
вас за це дуже грешно, аби-сьте мені мого хреста ніколи не минали. Буду за вас
бога на тім світі просити, лиш зробіть дідові єго волю»
● Катерина Дідух
«Була-с порєдна газдиня, тєжко-с працувала, не гайнувала-с, але на старість у
далеку дорогу вібраласи»
«Прийшла Іваниха, старенька і сухонька»
«І натягав шкіру на жінчиній руці і показував людям.

— Лиш шкіра на кості. Куда цему, газди, йти з печі? Була-с порєдна газдиня,
тєжко-с працувала, не гайнувала-с, але на старість у далеку дорогу вібраласи.
Аді, видиш, де твоя дорога та й твоя Канада? Отам!
І показав їй через вікно могилу.
— Не хотіла-с іти на цу Канаду, то підемо світами і розвіемоси на старість, як
лист по полі. Бог знає, як з нами буде…»
«На подвір’ю (…) Іваниха обчепилася руками порога і приповідала:

— Ото-мси ті віходила, ото-мси ті вігризла оцими ногами!
І все рукою показувала в повітрю, як глибоко вона той поріг виходила»
● Сини
«Сини, уважєєте, письменні, так як дістали якесь письмо до рук, як дістали
якусь напу, та як підійшли під стару, та й пилили, пилили, аж перерубали. Два
роки нічо в хаті не говорилоси, лиш Канада та й Канада. А як ні достинули, як-єм
видів, що однако ні муть отут на старість гризти, як не піду, та й єм продав
щодо крішки. Сини не хотє бути наймитами післі мої голови та й кажуть: “Ти
наш тато, та й заведи нас до землі, та дай нам хліба, бо як нас розділиш, та й
не буде з чим киватиси”. Най їм бог помогає їсти тот хліб, а мені (Івану) однако
гинути»
● Михайло
«Іван та й Михайло отак співали за молодії літа, що їх на кедровім мості здого-
161
нили, а вони вже не хотіли назад вернутися до них навіть у гості.

Як де підтягали вгору яку ноту, то стискалися за руки, але так кріпко, аж суста-
ви хрупотіли, а як подибували дуже жалісливе місце, то нахилювалися до себе і
тулили чоло до чола і сумували. Ловилися за шию, цілувалися, били кулаками в
груди і в стіл і такої собі своїм заржавілим голосом туги завдавали, що врешті
не могли жадного слова вимовити, лиш: “Ой Іванку, брате!”, “Ой Міхайле, при-
ятелю!”»
162
Ольга Кобилянська (1863-1942)
Ольга Кобилянська (1863-1942)

Активна учасниця жіночого руху,
перша українська феміністка, одна
із фундаторок «Товариства руських
жінок на Буковині», поєднувала ре-
алізм із символізмом
Народилася в місті Гура-Гумора в

багатодітній шляхетній сім’ї, в якій
було семеро дітей. З дитинства
Ольга вдало володіла польською та
німецькою, українську в родині не
знав ніхто. Проте згодом Ольга са-
мостійно вивчила цю мову.
Кобилянська постійно займа-
лася самоосвітою і стала одні-
єї з найосвіченіших жінок сво-
го часу. Хоча закінчила лише
4 класи, адже тоді вважалося, що дівчатам знати більше не треба.
Письменниця вміла малювати, грала на різних музичних інструмен-
тах (вчилася самостійно, підбирала мелодії на слух), їздила верхи.
Почала писати у віці 13-14 років німецькою мовою. Підписувала свої
твори «Кобиляньска» (ні, це не помилка, так писав її батько).
Ольга Кобилянська дружила з Лесею Українкою. Їхні дружба була міц-
ною і тривала 14 років, хоча впродовж цього часу бачилися вони всього
тричі. Жінки постійно листувалися.
Письменниця завжди мріяла побувати на морі, проте бажання залиши-
лося нездійсненним. Вона не любила фотографуватися.
Також мисткиня мала прийомну дитину (позашлюбну доньку одного із
братів). Дівчина називала її матусею.
Кобилянська була закохана в Йосипа Маковея, проте почуття були не-
взаємними.
Ольга була заможною, на життя заробляла самостійно. На власні кош-
ти купила будинок, а в 70 стала фанаткою німого кіно і ходила на всі
прем’єри разом із подругами, за яких платила.
163
«Valse melancolique»
Основні твори: новели та оповідання «Valse melancolique», «Некультур-

на», «Природа», «Битва», «Під голим небом», «Він і Вона», «Аристократка»;
повісті «У неділю рано зілля копала», «Земля», «Людина», «Царівна»; роман
«Апостол черні»
Перифрази: «Пишна троянда в саду української літератури» М. Стариць-

кий; Царівна української літератури; Гірська орлиця (або левиця)
Цитати про письменницю:

«У її творах тонкі обрисування людської психіки, глибокий аналіз і знання люд-
ської душі»
«Одна праця, одне перо, а власне моє «я» зробило мене тим, чим я є — робітни-
цею свого народу» (про себе)
Автор: Ольга Кобилянська
Тема: зображення життя жінок-інтелектуалок, які прагнуть краси в житті
Ідея: мистецтво показує внутрішній стан людини
● жіноча рівноправність;
● свобода вибору;
● мистецтво та побут;
● музика та реальність;
● пошуки щастя
Жанр: музична новела + автобіографізм
Напрям: модернізм, неоромантизм
● експозиція — Марта розповідає про музику, її відчуття від неї та
спільне життя з Ганною;
● зав’язка — подруги приймають рішення взяти третю сусідку для
спільного проживання — Софію Дорошенка;
● розвиток дії — сусідки розмовляють про навчання, вподобання,
проблеми; у Софії вмирає матір;
164
● кульмінація — у Софії стається серцевий напад, вона потроху зга-

сає;
● розв’язка — відбувається похорон Софії; Ганна їде до Італії, потім
повертається; Марта виходить заміж
● Софія Дорошенко — творча особистість, лірична та емоційна; дуже
нервова та вразлива, чутлива і замкнена; мистецтво для неї — спо-
сіб заспокоєння, справжня насолода, яка відволікає від принижень
через нещасливе кохання; її мрія — стати піаністкою; була мовчаз-
ною та сумною;
● Марта — уособлює любов; лагідна і тиха жінка, хотіла стати вчи-
телькою; за її ж словами — вона вроджена жінка та матір; підтри-
мує ідеї жіночої емансипації, але бачить своє щастя в сім’ї;
● Ганна — хаотична, емоційно нестабільна, вибухова, але справжня
і не фальшива; живе своїм талантом, мріє розвиватися і не зважає
на думку інших; художниця, малює картину, яку хоче продати й по-
їхати до Італії; симпатична дівчина з цілою купою прихильників
● Ганна-«малярка»
«...жінка — то не предмет насміху й пожалування, лише істота, що розвинулася
неподілено»
«Вічно рухливі руки лежали тепер бездільно на колінах, а лице поблідло. Від силь-
ного впливу музики поблідла, а очима просто освічувала ту, що грала»
«Мала двадцять і кілька років, була знімчена полька і брала своє заняття дуже
поважно. Дразлива і химерна, коли малювала, була в щоденнім житті наймилі-
шою людиною»
«Була незвичайно дорого серця: отут в одній хвилі кидалася, гарячилася й зма-
галася, а вже в другій — була добра»
«Була гарна сама собою. Ясна, майже попеляста блондинка, з правильними ри-
сами і дуже живими блискучими очима. Збудована була прегарно…»
«Вона… Неспокійна, змінчива, мов те море, але й гарна, мов море. Хто мав би
ту силу прикувати її назавсіди до себе!»
165
«Лише ми одні піддержуємо красу в житті»
«Я – артистка і живу відповідно артистичним законам…»
«… моє поле широке, безмежне, і тому я живу таким життям. Тепер іще не впо-
вні таким, але колись пізніше, як стану цілком своїм паном ...»
«… стояла під комином, висока, горда, холодна, роздразнена до крайності, і її

великі, розгорілі з внутрішнього болю очі спочивали жадібно на змарнілім лиці
дівчини»
«… вона й без того не могла кілька неділь успокоїтися. Від часу до часу плакала
свохм сильним, пристрасним плачем, закинула всі барвні речі… »
«Тоді юрба переконається, що незамужня жінка – то не предмет насміху й по-

жалування, лише істота, що розвинулася неподілено. Значить: не будемо, при-
міром, жінками чоловіків або матерями, лише самими жінками. Ти розумієш? Бу-
демо людьми, що не пішли ані в жінки, ані в матері, а розвинулися так вповні…
Я не кажу, що йду саме до того ідеалу. Я живу штукою [мистецтвом], і вона
вдоволює цілковито мою душу; може бути, що й віддамся, не знаю, але коли не
віддамся, то певно не буду застрашеною птахою, що мов цілий світ просить о
прощення, що мужа не має…»
«Вона мала багато поклонників, але сама не залюблювалася ніколи. Говорить
годинами про них, подивляє в них, що красне, аналізуючи майже всі прикмети
їх істот; а проте не чіпається її любов; противно, обсміває їх не раз, як малих
хлопців»
«Заглушити в собі той світ [світ мистецтва], щоб жити лише для одного чо-
ловіка і для самих дітей? Се неможливо…»
«Належала до різних товариств, не жалувала нічого, а визичуваних товариш-

кам грошей не приймала ніколи назад»
● Софія-«музика»
«Я потребую спокою, що випливає з замилування до музики й гармонії в відноси-
нах передусім гармонії!»
166
«Лікарі заборонили їй навіть займатися якийсь час музикою, але що їй без музи-
ки, як казала, нема життя, то не держалася їх приказів і грала й грає досхочу»
«Спить, мов царівна. Коли вмивається, не забуде ніколи насипати кілька крапе-
ль найтоншої парфуми до води, але зате її верхня одіж… – просто товпа!»
«Грала етюд Шопена ор.21 чи 24…Душа стала здібна розуміти музику…»
«До музики звернулася з подвійним запалом»
«Упала лицем на струни – зомліла…»
«Вона держиться просто… гарна і має смутні очі. Але по фризурі [зачісці]можна
її вже певно пізнати. Чешеться цілком antique [по-античному] і обвиває голову
два рази вузькою чорною оксамиткою, мов діадемою. Взагалі вона з профілю
цілком type antique [античний тип]. В неї чоло й ніс творять одну лінію…»
«Я не могла бачити вповні її лице. Бачила лише темне, лагідно лискуче густе
волосся, уложене обережно в грубий вузол, і два рази оксамиткою обвиту голо-
ву, і потрохи лице з профілю. Профіль був у неї справді чисто класичний. Чоло й
ніс творили одну м’яку лінію… Спадисті її рамена надавали їй ціху [риси] якоїсь
панськості, певності…» (Марта про Софію)
«Байдужна на все, мов дерево. Наприклад, прошу, що то за тип? Вважаєш, яке

в неї білля? Гарне і тонке, мов у графині, а її постіль іще краща. Спить, мов
царівна. Коли вмивається, не забуде ніколи насипати кілька крапель найтоншої
парфуми до води, але зате її верхня одіж… просто – “товпа”! Цікава я, як довго
будуть іще гудзики теліпатися коло її пальта, коли пришиє кусник відорваного
від сукні шнура, що наборзі пришпилила шпилькою, і коли позашиває свої рукави-
чки!» (Ганна про Софію)
«Вона вічно шукала гармонії. В людях, в їх відчуванні, в їх відносинах до себе і до

природи…»
«Була дуже мила в обходженні, легка, ледве замітна собою, але мовчалива і дуже
поважна. Усміх на її устах, що появлявся лиш рідко, був немов навіки затемне-
167
ний смутком»
«Констатую, що нервова. Лише нервові любуються в таких розривках, коли

душа їх переповнена чуттям. Але, мабуть, вона наложила на свої чуття сильну
упряж. Завсіди спокійна, як мармур…» (Ганна про Софію)
«Я понищила б усіх своєю любов’ю, діти й мужа, – сказала тремтячим голосом,

спустивши скоро погляд уділ. – Я не з тих, що вміру люблять!»
«…що мені один день життя менше або більше! Не боюся смерті! З нею замовк-
не вся музика моїх нервів і те, що здавило їх звучність…»
«Більше не любила я нікого в своїм житті. Але воно добре, – додала, поглянувши
повним сіяючим поглядом до другої кімнати, де стояв її улюблений інструмент,
– бо можу цілу душу віддати резонаторові. І я віддаю її йому! Коли сяду до нього,
находжу рівновагу свого духу, вертає мені гордість і почуття, що стою висо-
ко-високо! Зате й граю йому звуками, яких не почує від нікого, і буду йому грати
до останнього свого віддиху»
«зворушення, яких зазнала, були засильні і наступали заскоро, одне по другім,

щоб їм могла опертися її фізична сила. Побороли її»
● Марта-«доматорка»
«…такі, як ти, Марто, такі, як ти, творять ту велику силу, що пригноблює
таких, як я. Масою пригноблюєте ви нас, поодиноких, і ми загибаємо, мов той
цвіт без насіння, через вас» (Ганна про Марту)
«Ти є вже вродженою жінкою і матір’ю… Ти – ще неушкоджений новітнім духом

тип первісної жінки, що пригадує нам Аду Каїна або інших женщин з біблії, повних
покори й любові. Але не вихованням виплеканої покори й любові, лише покори
й любові з першої руки, з природи! Ти й без науки була б та сама, що тепер.
Жертвувала б себе з напору вродженої доброти, без намислу і без претензій
до подяки! Ти – тип тих тисячок звичайних, невтомно працюючих мурашок, що
гинуть без нагороди, а родяться на те, щоб любов’ю своєю удержувати лад на
світі…». (Софія про Марту)
«Я проста робітниця, тип послугача з природи вже, що не наділила її навмисно

168
тим гордим даром, щоб повзав… Тому повзаю й корюся до сьогоднішньої днини
й належу до тих тисячок, що родяться на те, щоб без нагороди гинути!»
«Вчилася музики, і язиків, і прерізних робіт ручних, ба – і все інше, що лише мож-
на було, забирала я в себе, щоб стало колись капіталом і обернулося в хосен.
Маєтку я не мала, а життя, вибагливе, мов молода дівчина, жадало свого»
«Я не була ніяким новітнім типом, не мала жодних претензій до титулу “вибра-

ної істоти”…»
«Штука [мистецтво] – то великий чоловік, але я сказала би, що любов – біль-

ший»
169
Леся Українка (1871-193)
Леся Українка (1871-193)

Донька Олени Пчілки, енергійна
борчиня за об’єднання українського
народу в самодостатню націю, не
здобувала освіту, знала 11 мов, хво-
ріла на туберкульоз
Народилася в місті Новоград-Во-

линському. Її мати — письменниця
Олена Пчілка, батько — високоосві-
чений поміщик, а дядько — Михай-
ло Драгоманов. Ще змалечку жила
в оточенні письменників, художників
та музикантів, адже вдома у Косачів
постійно відбувалися літературні
вечори та домашні концерти. Леся
не вчилася у школі, їй викладали
приватні вчителі. У 6 років навчила-
ся вишивати.
У віці 10 років захворіла на туберкульоз. Та це не завадило їй розвива-
тися — вона почала вивчати грецьку та латинську мови. Пізніше вчить
французьку та німецьку. Загалом знала 11 мов.
Почала писати вірші у 13 років, тоді ж і стався дебют — у часописі «Зоря»
опублікували її вірші «Конвалія», «Сафо» та «Літо краснеє минуло». Тоді
з’явився псевдонім Леся Українка.
1885 року вийшла збірка перекладів твори Миколи Гоголя (брат Михай-
ло став співавтором).
Була дуже освіченою, не зважаючи на те, що не навчалася у школі. У 19
років написала підручник для сестер «Стародавня історія східних наро-
дів».
Через свою хворобу Леся Українка багато подорожувала — була в Ні-
меччині, Австро-Угорщині, Італії, Єгипті, на Кавказі, в Криму, жила в Оде-
сі, Києві та Чернівцях.
Чоловіком Лесі був Климент Квітка, з яким вони разом жили у Криму.
Померла в Сурамі у віці 42 років.
170
«Contra spem spero»
Основні твори: зібрки поезій «На крилах пісень», «Думи і мрії», «Відгуки»;
поезії «Не дорікати слово я дала», «Все, все покинуть, до тебе полинуть...»,
«Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами», «Квіток, квіток, як можна
більше квітів...», «Дим», «Напис в руїні», «Хвиля», «Хто вам сказав, що я слаб-
ка...»; драматичні поеми і драми «На полі крові», «Кассандра», «У пущі», «Ор-
гія», «Бояриня», «Камінний господар»; драма-феєрія «Лісова пісня»
Справжнє ім’я: Косач (за чоловіком — Квітка) Лариса Петрівна

Псевдоніми: дочка Прометея
Перифрази: «Чи не єдиний мужчина на всю соборну Україну» І. Франко; Доч-
ка Прометея
«Леся Українка! Це звучить узагальнююче, як ім’я, в якому злились мільйони
українок і українців, мільйони безвісних чесних борців за свободу, які в глухі часи
жорстокого царизму вслід за російським пролетаріатом не побоялися устати
проти гніту й рабства»
«Нагірною проповіддю було її слово, що будило з летаргійного сну націю, вселя-

ло віру і надію в її духовні сили»

Гетьте, думи, ви хмари осінні!
То ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?
Ні, я хочу крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть, думи сумні!
Я на вбогім сумнім перелозі

Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі.
171
І від сліз тих гарячих розтане

Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть – і настане
Ще й для мене весела весна.
Я на гору круту крем’яную

Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать.
В довгу, темную нічку невидну

Не стулю ні на хвильку очей –
Все шукатиму зірку провідну,
Ясну владарку темних ночей.
Так! я буду крізь сльози сміятись,

Буду жити! Геть, думи сумні!
Автор: Леся Українка

Збірка: «На крилах пісень»
Тема: роздуми про негаразди у житті та сподівання на краще
Ідея: відкидання сумних настроїв, які не повинні заважати молодості
Основна думка:
«Так! Я буду крізь сльози сміятись,
Буду жити! Геть думи сумні!»
Жанр: вірш
Вид лірики: медитативна, інтимна
● епітети:
○ «хмари осінні»;
172
«Лісова пісня»
○ «весна золота»;
○ «молодії літа»;
○ «думи сумні»;
○ «барвисті квітки»;
○ «сльози гіркі»;
○ «кора льодовая»;
○ «кора міцна» тощо;
○ «владарка темних ночей»;
● риторичне звертання:
○ «гетьте, думи, ви хмари осінні!»;
○ «І від сліз тих гарячих розтане
Та кора льодовая, міцна»;
● протиставлення:
○ осінні «хмари-думи» — «весна золота»;
○ лихо — пісні;
○ розпач — надія;
● образи:
○ самодержавство: «льодова кора»; «крута, крем’яная горая», «тем-
на ніч»;
○ визволення: «барвисті квіти», «весела весна», «зірка провідна»;
● анафора:
○ «Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі»;
Віршовий розмір: тристопний анапест
Римування: перехресне, рима жіноча та чоловіча
Автор: Леся Українка
Тема: світ людини та світ природи в гармонії і суперечливих взаєминах
Ідея: прославляння краси міжлюдських стосунків
Основна думка: шукати покликання потрібно серед природи
173
Жанр: драма-феєрія
● духовні та матеріальні цінності;
● повсякденність та творчість;
● матеріальна вигода та кохання
Композиція: складається з прологу та трьох дій (символізують три
пори року): весна — зародження кохання, літо — розквіт почуттів, осінь
— відмирання кохання:
● пролог — окрема драматична сцена, не пов’язана із сюжетом; тут
описується світ природи та фантастичних істот, які мешкають у во-
линських хащах;
● зав’язка — Мавка будить Лукашева гра на сопілці;
● розвиток дії — Лукаш зраджує Мавці, та ж — втрачає бажання жити
і добровільно йде на смерть;
● кульмінація — Мавка провалюється у підземелля Того, що в скалі
сидить; Лукаш перетворюється на звіра і назад на людину, Килина
заклинає Мавку у вербу і хоче її зрубати, Перелесник запалює Вер-
бу і вогонь знищує все господарство;
● розв’язка — Лукаш замерзає, Килина з дітьми йде в село, закінчу-
ється твір монологом Мавки
● Лукаш — молодий парубок, у якого закохується Мавка; наділений
від природи поетичною душею, музичним хистом; щирий і допитли-
вий, але корисливий і лицемірний; символізує дві грані душі люди-
ни — матеріальну та духовну;
● спів сопілки — образ краси, мистецтва, душі та кохання;
● зірка — символ вічного кохання;
● столітній дуб — образ єдності людини та природи;
● Доля — символ щастя, у творі — совість Лукаша, яка його засуджує;
● Лев — дядько Лукаша; символізує гармонійну єдність між людиною
та природою; мудра людина, яка знає закони природи і вміло вико-
ристовує її дари;
● мати Лукаша — бажала щастя своєму синові, але стала рабинею
загальноприйнятої суспільної думки про те, що матеріальна влас-
ність — єдине щастя;
174
● Килина — дружина Лукаша; втілює в собі бездуховність та обмеже-

ність; розгубила свої духовні статки в погоні за матеріальним;
● Мавка — лісова істота, яка заради кохання стає покірною служни-
цею; вразлива, вродлива, щира, ніжна, мрійлива; символізує люд-
ську мрію, поезію та красу;
● Лісовик — символізує старість та поміркованість; малий дідок із бо-
родою;
● Водяник — злий дух, який живе у водоймах і за народними перека-
зами приносить людям одні нещастя, проте у творі він добрий; дід
із сивою бородою;
● Перелесник — залицяльник Мавчин; символізує молодість та волю;
● Той, що греблі рве — міфічна істота, молодий, білявий, граційний;
● Той, що в скалі сидить — Марище, символ ворожих сил, які знищу-
ють мрії людей про волю;
● Потерчата — позашлюбні діти, які померли нехрещеними; у творі
— двоє маленьких блідих діток у біленьких сорочках
● Мавка
«З-за стовбура старої розщепленої верби півусохлої виходить Мавка, в ясно-зе-
леній одежі з розпущеними чорними, з зеленим полиском, косами, розправляє
руки і проводить долонею по очах»
«Ні, любий, я тобі не дорікаю, а тільки – смутно, що не можеш ти своїм життям

до себе дорівнятись»
«Мені здається часом, що верба, ота стара, сухенька, то — матуся. Вона мене
на зиму прийняла і порохном м’якеньким устелила для мене ложе»
«У лісі в нас нема свекрух ніяких. Навіщо ті свекрухи, невістки — не розумію!»
«Рада б я волю вволити, тільки ж сама я не маю вже волі»
«Мавка виходить з хати перебрана: на їй сорочка з десятки, скупо пошита і

латана на плечах, вузька спідничина з набиванки і полинялий фартух з димки,
волосся гладко зачесане у дві коси і заложене навколо голови»
«Ні! я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає»

175
«Мавка йде назустріч Лукашеві. Обличчя її відбиває смертельною блідістю про-

ти яскравої одежі, конаюча надія розширила її великі темні очі, рухи в неї пори-
вчасті й заникаючі, наче щось у ній обривається»
«Чому ж би ні?.. Що ж, ти зовсім така, як дівчина… ба ні, хутчій як панна, бо й

руки білі, і сама тоненька і якось так убрана не по-наськи…
А чом же в тебе очі не зелені? (Придивляється). Та ні, тепер зелені… а були,
як небо, сині… О! тепер вже сиві, як тая хмара… ні, здається, чорні чи, може,
карі… ти таки дивна!»
«Іще говорить про хижість, про лукавство, — вже б мовчала! Я бачу, ще не знав
натури твеї»
«Ну, дівонько, хоч ти душі не маєш, та серце добре в тебе. Пробачай, що я на-
гримав зопалу» (Лев про Мавку)
«Саму себе.
Покинула високе верховіття
і низько на дрібні стежки спустилась.
До кого ти подібна?
До служебки, зарібниці,
що працею гіркою
окрайчик щастя хтіла заробити
і не змогла, та ще останній сором
їй не дає жебрачкою зробитись.
Згадай, якою ти була в ту ніч,
коли твоє кохання розцвілося:
була ти наче лісова царівна
у зорянім вінку на темних косах, — тоді жадібно руки простягало
до тебе щастя і несло дари!» (Лісовик про Мавку)
«Не гідна ти дочкою лісу зватись! бо в тебе дух не вільний лісовий, а хатній
рабський!»
«Ой лишенько! Іще не починала! Ой мій упадоньку! Що ж ти робила? Нездарись-

ко! Нехтолице! Ледащо!» (Матір Лукаша про Мавку)
176
● Водяник
«Виринає посеред озера. Він древній, сивий дід, довге волосся і довга біла борода
всуміш з баговинням звисають аж по пояс. Шати на ньому – барви мулу, на го-
лові корона із стойок. Голос глухий, але дужий»
● Той, що греблі рве

«Той, що греблі рве» – молодий, дуже білявий, синьоокий, з буйними і разом плав-
кими рухами; одежа на йому міниться барвами, від каламутно-жовтої до ясно-
блакитної, і поблискує гострими золотистими іскрами. Кинувшись із потоку в
озеро, він починає кружляти по плесі, хвилюючи його сонну воду; туман розбіга-
ється, вода синішає»
● Лев
«Лев уже старий чоловік, поважний і дуже добрий з виду: по-поліському довге
волосся білими хвилями спускається на плечі з-під сивої товстяної шапки-ро-
гатки; убраний Лев у полотняну одежу і в ясно-сиву, майже білу свиту; на ногах
постоли, в руках кловня (малий ятірець), коло пояса на ремінці ножик, через
плече виплетений з лика кошіль (торба) на широкому ремені…»
«То як для кого. Я, небоже, знаю, як з чим і коло чого обійтися: де хрест поклас-
ти, де осику вбити, де просто тричі плюнути, та й годі. Посієм коло хижки
мак-відюк, терлич посадимо коло порога, — та й не приступиться ніяка сила…
Ну, я піду, а ти собі як хочеш»
«Люблю старого. Таж якби не він, давно б уже не стало сього дуба, що стільки
бачив наших рад, і танців, і лісових великих таємниць. Вже німці міряли його,
навколо втрьох постававши, обсягли руками — і ледве що стікло. Давали гроші
— таляри биті, людям дуже милі, та дядько Лев заклявся на життя, що дуба він
повік не дасть рубати» (Лісовик про Лева)
● Килина
«молода повновида молодиця, в червоній хустці з торочками, в бурячковій спід-
ниці, дрібно та рівно зафалдованій; так само зафалдований і зелений фартух з
нашитими на ньому білими, червоними та жовтими стяжками; сорочка густо
натикана червоним та синім, намисто дзвонить дукачами на білій пухкій шиї,
міцна крайка тісно перетягає стан, і від того кругла, заживна постать здаєть-
ся ще розкішнішою. Молодиця йде замашистою ходою…»
177
«Там є одна вдовиця — моторненька, — сама припитувалась через люди, то я

сказала, що аби Лукаш був не від того… Ну, давай вже, любко, мені серпочка —
другого ж нема» (мати Лукаша про Килину)
«Лукашу, нехай ся жінка більше не приходить, — я не люблю її: вона лукава, як

видра»
(Мавка про Килину)
● Лукаш
«Лукаш — дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий, стрункий, в очах ще є
щось дитяче; убраний так само в полотняну одежу, тільки з тоншого полотна;
сорочка випущена, мережана біллю, з виложистим коміром, підперезана черво-
ним поясом, коло коміра і на чохлах червоні застіжки; свити він не має; на голові
бриль; на поясі ножик і ківшик з лика на мотузку»
«Притулись до мене. Я дужий — здержу, ще й обороню»
«Я не любився ні з ким ще зроду. Я того й не знав, що любощі такі солодкі! Мавка

пристрасно пестить його, він скрикує з мукою втіхи»
«З лісу виходить Лукаш, худий, з довгим волоссям, без свити, без шапки»
«Лукаш сидить сам, прихилившись до берези, з сопілкою в руках, очі йому заплю-
щені, на устах застиг щасливий усміх. Він сидить без руху. Сніг шапкою наліг
йому на голову, запорошив усю постать і падає, падає без кінця…»
«Бо він уперше тута. Він здалека, не з сих лісів, а з тих борів соснових, де наша
баба любить зимувати; осиротів він з матір’ю-вдовою, то дядько Лев прийняв
обох до себе…» (Лісовик про Лукаша)
«Ту помсту ти злочином називаєш, ту справедливу помсту, що завдав я зрад-

ливому коханцеві твоєму?
Хіба ж то не по правді, що дізнав він самотнього несвітського одчаю, блукаючи
в подобі вовчій лісом? Авжеж! Тепер він вовкулака дикий!
Хай скавучить, нехай голосить, виє, хай прагне крові людської, — не вгасить
своєї муки злої!» (Лісовик про Лукаша)
178
«У тебе голос чистий, як струмок, а очі — непрозорі» (Мавка про Лукаша)
«Воно ще краще, ніж вся твоя хороша, люба врода, та висловить його і я не
можу…» (Мавка про Лукаша)
«Ні, любий, я тобі не дорікаю, а тільки — смутно, що не можеш ти своїм жит-

тям до себе дорівнятись» (Мавка про Лукаша)
«Ей! не вчись брехати, бо ще ти молодий! Язика шкода!» (Дядько Лев

про Лукаша)
«Та він у мене хлопець молодець, ви вже, Килинко, честі не уймайте!» (мати
Лукаша про Лукаша)

● Русалка Водяна
«..на ній два вінки – один більший, зелений, другий маленький, як коронка, перло-
вий, з-під нього спадає серпанок»
● Потерчата
«…двоє маленьких, бліденьких діток у біленьких сорочечках…»
● Перелесник
«…гарний хлопець у червоній одежі, з червонястим, буйно розвіяним, як вітер,
волоссям, з чорними бровами, з блискучими очима…»
● Русалка Польова
«…зелена одіж на їй просвічує де-не-де крізь плащ золотого волосся, що вкриває
всю її невеличку постать; на голові синій вінок з волошок, у волоссі заплутались
рожеві квіти з куколю, ромен, березка…»
● Лісовик
«…малий, бородатий дідок, меткий рухами, поважний обличчям; у брунатному
вбранні барви кори, у волохатій шапці з куниці…»
179
Микола Вороний (1871-1938)
Микола Вороний (1871-1938)

Поет, театрознавець, актор «Театру
корифеїв», символіст, прожив три-
валий час в еміграції, після повер-
нення зазнав переслідувань, брав
активну участь у революції 1917
року, був розстріляний
Народився у сім’ї ремісника. Освіту

здобував у Харківському та Ростов-
ському училищах. Проте був виклю-
чений з Ростовського училища че-
рез приятельство з народниками, а
також через читання та поширення
літератури, забороненою владою.
Упродовж трьох років перебував під
наглядом поліції без права вступу
до ВНЗ.
Після подорожі до Польщі працював викладачем у місцевій консерва-
торії.Пізніше навчався у Віденському та Львівському університетах, де
вивчав філософію.
Микола Вороний працював бібліотекарем, режисером українського теа-
тру, редактором газети «Життє і слово», коректором Наукового Товари-
ства ім. Шевченка, неофіційним редактором газети «Зоря», актором.
Був одним із засновників Української Центральної ради та Національно-
го театру.
За дружину мав Віру Вербицьку — доньку Миколи Вербицького. У по-
дружжя був син — поет Марко Вороний.
Друкуватися почав Микола Вороний у 1893 році, дебютним став вірш
«Не журись, дівчино».
А 1934 року Вороного заарештували як польського шпигуна, через чоти-
ри роки розстріляли на Одещині.
Основні твори: збірки поезій «Ліричні поезії», «В сяйві мрій», «Поезії»;
театрознавчі розвідки «Театральне мистецтво й український театр»,
«Театр і драма», «Михайло Щепкін», «Режисер», «Драматична прима-
180
«Блакитна Панна»
донна»
Псевдоніми: Арлекін, Віщий Олег, Сіріус, Микольчик, Homo, Кіндратович,
М.В., К-ич М, М-У-ко
Перифрази: Співець краси
Має крилами Весна
Запашна,
Лине вся в прозорих шатах,
У серпанках і блаватах…
Сяє усміхом примар
З-поза хмар,
Попелястих, пелехатих.
Ось вона вже крізь блакить
Майорить,
Довгожданна, нездоланна…
Ось вона — Блакитна Панна!..

Гори, гай, луги, поля —
Вся земля
Їй виспівує: «Осанна!»
А вона, як мрія сну
Чарівна,
Сяє вродою святою,
Неземною чистотою,
Сміючись на пелюстках,
На квітках
Променистою росою.
І уже в душі моїй

В сяйві мрій
В’ються хмелем арабески,
Миготять камеї, фрески,
Гомонять-бринять пісні
Голосні
І сплітаються в гротески.
181
Автор: Микола Вороний

Збірка: «Гротески»
Тема: возвеличення краси природи, її співзвучності з мистецтвом
Ідея: уособлення весни та краси природи в образі Блакитної Панни
Вид лірики: пейзажна
Течія: символізм
● епітети:
○ «весна запашна»;
○ «прозорих шатах»;
○ «вродою святою»;
○ «неземною чистотою»;
○ «сміючись на пелюстках, на квітках»;
○ «а вона, як мрія сна чарівна»;
○ «сміючись на пелюстках, на квітках»;
● анафора:
○ «має крилами
Весна запашна»;
● інверсія:
○ «лине все,
крізь блакить майорить,
сяє вродою, сміючись на пелюстках»
Віршовий розмір: нерівностопний хорей
Римування: перехресне (абаб)
● Блакитна Панна — символ життя, краси, весни, гармонії та легкості;
● Блакить — символ джерела духу
182
Олександр Олесь (1878-1944)
Олександр Олесь (1878-1944)

Поет-емігрант, символіст, один із
засновників українського модерніз-
му
Народився 5 грудня 1878 року на

Сумщині в селянсько-чумацькій
сім’ї. З дитинства полюбив вчитися
— у 4 роки вже вмів читати, почав,
до речі, із творів Тараса Шевченка.
У сім’ї Олеся була спадкова при-
страсть — рибальство.
Навчався в хліборобській школі,
але без особливого ентузіазму. Тут
відбувся його письменницький де-
бют — у рукописних журналах пу-
блікують його перші вірші «Комета»
та «Первоцвіт». Закінчивши школу,
вирішує стати вільним слухачем курсів Харківського ветеринарного ін-
ституту, водночас працює на скотобійні «Дарниця».
Однією із найвизначніших подій у житті Олександра Олеся стала по-
їздка до Полтави на відкриття пам’ятника Котляревському у 1903 році.
Тут він знайомиться та заводить хороші товариські відносини з Лесею
Українкою, Борисом Грінченком, Михайлом Коцюбинським. Ця зустріч
стала вирішальною — після неї поет прийняв рішення писати винятково
українською мовою. Тоді й вперше підписує твори «Олесь».
Дружиною поета була Віра Свадковська, з якою він мав сина — пись-
менника Олега Ольжича.
Міцно дружив також з О. Кобилянською та В. Гнатюком, І. Франком та П.
Тичиною. Останній вважав Олеся своїм вчителем і наставником — на-
віть свою першу збірку присвятив Олександру Олесю.
Після подій Жовтневої революції 1917 року емігрував до Чехії, залишив-
ши дружину і сина в Україні. Закордоном пише свої найкращі твори «Ми-
нуле України в піснях» та «Земля обітована». Віра Свадковська ледве зво-
дить кінці з кінцями, викладаючи в університеті. Син Олег у віці 22 років
стає наймолодшим доктором археології
183
«Чари ночі»
Під час Другої світової війни син Олександра Олеся стає учасником руху
Опору, 1944 року попадає в концтабір Заксенгаузен, де його закатову-
ють.
Перебуваючи в еміграції до кінця свого життя, поет вивчає чеську, фран-
цузьку та німецьку мови. Помер Олесь в Празі в 1944 році.
Основні твори: збірки поезій «З журбою радість обнялась», «Княжа Укра-

їна», «Чужиною», «Кому повім печаль мою?», «Перезва»; драматична поема
«Ніч на полонині», драматичний етюд «По дорозі в Казку»; книга «Княжі часи.
Минуле України в піснях»; «Брати-вигнанці, пригадаймо…», «О слово рідне!
Орле скутий!..», «Чари ночі», «Тікаю від крові до сонця, квіток…», «Уймають
болі єдині сни…»
Справжнє ім’я: Кандиба Олександр Іванович
Перифрази: «Український Гейне» Х. Алчевська, «Бард національного відро-

дження»

«Є квіти, до яких не можна доторкнутися навіть люблячою рукою. Від дотику
вони в’януть. Такі інтимні поезії [...]. Настрій більшості з них неможливо переда-
ти. При спробі перекласти його на мову прози, він в’яне і зникає…»
Сміються, плачуть солов’ї
І б’ють піснями в груди:
«Цілуй, цілуй, цілуй її, —
Знов молодість не буде!
Ти не дивись, що буде там,

Чи забуття, чи зрада:
Весна іде назустріч вам,
Весна в сей час вам рада.
На мент єдиний залиши
184
Свій сум, думки і горе —

І струмінь власної душі
Улий в шумляче море.
Лови летючу мить життя!

Чаруйсь, хмелій, впивайся
І серед мрій і забуття
В розкошах закохайся.
Поглянь, уся земля тремтить

В палких обіймах ночі,
Лист квітці рвійно шелестить,
Траві струмок воркоче.
Відбились зорі у воді,

Летять до хмар тумани…
Тут ллються пахощі густі,
Там гнуться верби п’яні.
Як іскра ще в тобі горить

І згаснути не вспіла, —
Гори! Життя — єдина мить,
Для смерті ж — вічність ціла.
Чому ж стоїш без руху ти,

Коли ввесь світ співає?
Нагалодь струни золоті:
Бенкет весна справляє.
І сміло йди під дзвін чарок

З вогнем, з піснями в гості
На свято радісне квіток,
Кохання, снів і млості.
Загине все без вороття:

Що візьме час, що люди,
Погасне в серці багаття,
185
І захолонуть груди.
І схочеш ти вернуть собі,

Як Фауст, дні минулі…
Та знай: над нас — боги скупі,
Над нас — глухі й нечулі...»
Сміються, плачуть солов’ї

«Цілуй, цілуй, цілуй її —
Знов молодість не буде!»
Автор: Олександр Олесь

Тема: краса життя, молодість, кохання — швидкоплинні, тому найваж-
ливіші
Ідея: гімн природі, коханню та красі
Жанр: романс (став народною піснею)
Вид лірики: інтимна з елементами пейзажної та філософської
Композиція: поезія складається з 12 куплетів-чотиривіршів, почина-
ється та закінчується одним куплетом (обрамлення)
○ «тут ллються пахощі густі, там гнуться верби п’яні»;
○ «сміються, плачуть солов’ї і б’ють піснями в груди»;
○ «…уся земля тремтить в палких обіймах ночі»;
● персоніфікації:
○ «весна іде назустріч нам»;
○ «весна бенкет справляє»;
● паралелізм:
○ «людина — природа»;
● обрамлення:
○ «Сміються, плачуть солов’ї
186
«О слово рідне, орле скутий»
“Цілуй, цілуй, цілуй її, —

Знов молодість не буде!”»
● солов’ї — символ кохання та весни;
● іскра — символ завзяття та душевних сил;
● бенкет весни — символ розквіту природи та життя;
● весна — символ юності, молодості, краси, оновлення;
● Фауст — символ минущості буття, неповоротності минулого

О слово рідне! Орле скутий!
Чужинцям кинуте на сміх!
Співочий грім батьків моїх,
Дітьми безпам´ятно забутий.
О слово рідне! Шум дерев!

Музика зір блакитнооких,
Шовковий спів степів широких,
Дніпра між ними левій рев…
О слово! Будь мечем моїм!

Ні, сонцем стань! вгорі спинися,
Осяй мій край і розлетися
Дощами судними над ним.
Автор: Олександр Олесь

Тема: слово для письменника — зброя у боротьбі за самовизначення
нації
Ідея: заклик до збереження рідної мови
Вид лірики: філософська, патріотична
187
● риторичні вигуки та звертання:
○ «О слово рідне! Орле скутий!»;
● епітети:
○ «співочий грім»;
○ «шовковий спів»;
○ «левів рев Дніпра»
● анафора:
○ «О слово!»
Римування: кільцеве
● ліричний герой — патріот з активної громадянською позицією, який
любить рідну мову;
● діти — українці, для яких рідна мова стала чужою;
● скутий орел — символ свободи, яку забрали;
● сонце — символ нового життя;
● судні дощі — символ покарань за гріхи;
● меч — символ сили слова
188
Павло Тичина (1891-1967)
Павло Тичина (1891-1967)

Поет, засновник поняття «Кларне-
тизм», член Спілки пролетарських
письменників «Гарт» та ВАПЛІТЕ
Павло Тичина народився у багато-

дітній родині священнослужителя.
Через матеріальні нестатки старші
діти в родині залишилися без осві-
ти. Не зважаючи на це, Тичина був
дуже талановитим — мав доскона-
лий музикальний слух і красивий
мелодійний голос, умів писати вірші,
мав хист до малювання. Крім того,
володів нотною грамотою та азами
диригування, грав на струнних та
духових інструментах. З 9 років спі-
вав у хорі при одному з монастирів
у Чернігові. Пізніше навчався там у барсі та семінарії.
Почав писати вірші у віці 15 років, а вже через 6 років вперше дебютував
на сторінках журналу «Літературно-науковий вісник» віршем «Ви знає-
те, як липа шелестить»
У 1913 році молодий поет вступив до Комерційного інституту та переїхав
до Києва. Павло навчався в Комерційному інституті в Києві та водночас
працював обліковцем Чернігівського губернського земства, підробляв
помічником хормейстера в театрі М.Садовського, завідувачем відділу
хроніки газети «Нова рада», редактором журналу «Світло».
Був активним учасником руху за національну свободу. У різний час поет
був учасником таких організацій, як «Гарт» і ВАПЛІТЕ.
Проте 1934 року видав ідеологічно «правильну» збірку «Партія веде», у
якій уславив комуністичну владу.
Свої твори Павло Тичина писав звичайним олівцем.
Поетом він був популярним, але бідним. Також хворів на цукровий діа-
бет.
Тичина був шанований державою, тому під час Другої світової війни його
та дружину евакуювали до Уфи.
189
«Пам’яті тридцяти»
Упродовж 5 років поет обіймав посаду міністра освіти УРСР. За цей час
сильно вклався у відновлення шкіл після війни — діставав необхідні бу-
дівельні матеріали для відбудови. Навіть витрачав власні кошти, щоб
забезпечити навчальні заклади літературою.
У Тичини була власна бібліотека — майже 20 тисяч книжок.
Поет самостійно вивчив 20 іноземних мов (в тому числі вірменську, гру-
зинську, арабську, турецьку, єврейську), а ще перекладав твори світової
літератури з 40 мов світу.
Його дружиною була Лідія Папарук, з якою він побрався у віці 48 років.
Основні твори: поетичні збірки «Сонячні кларнети», «Замість сонетів і

октав», «Плуг», «Вітер з України», «Чернігів», «Партія веде», «Чуття єдиної
родини», «Сталь і ніжність», «Осінні зорі»; поеми «Похорон друга», «Золотий
гомін»
Перифрази: Хліборобський (селянський) Орфей; «Яблуневоцвітний геній

України» О. Гончар; Сонячний кларнетист

«Музичність заполонила все його світосприйняття, і саме слово зробилося для
поета не стільки способом висловлювання тих чи інших думок і почуттів, скіль-
ки шляхом до виявлення звуку, який сам по собі народжує думки і почуття. З духу
музики зародилася ця лірика»
«Його перші спроби вражали усіх сучасників. Він був особливим, бо в ньому поєд-
налося все — він був і музикантом, і художником, і поетом. Дивовижної чистоти
і святості ця людина була. І як його стали ламати і крутити… Але пропри все
він зумів збутися як великий поет на початку своєї діяльності…»
На Аскольдовій могилі
Поховали їх —
Тридцять мучнів українців,
Славних, молодих…
Український цвіт! —
По кривавій по дорозі
190
Нам іти у світ.

На кого посміла знятись
Зрадника рука? —
Квітне сонце, грає вітер
І Дніпро-ріка…
На кого завзявся Каїн?
Боже, покарай! —
Понад все вони любили
Свій коханий край.
Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих. Автор:
Поховали їх.
Автор: Павло Тичина

Тема: самопожертва молодих патріотів заради Батьківщини
Ідея: уславлення патріотизму та гуманізму, засудження терору та кла-
сової ненависті
Жанр: вірш-реквієм (присвячений пам’яті померлих героїв)
Композиція: кільцева; складається з 5 строф
● епітети:
○ «славних, молодих»;
○ «український цвіт»;
○ «кривава дорога»;
○ «коханий край»;
○ «квітне сонце, грає вітер»;
○ «рука посміла знятись»;
○ «вмерли в Новім Заповіті»;
○ «на Аскольдовій могилі український цвіт!»;
191
«Ви знаєте, як липа шелестить»
○ «Боже, покарай!»;
○ «На кого посміла знятись зрадника рука?»;
○ «На кого завзявся Каїн?»
● рефрен:
○ «На Аскольдовій могилі»;
● анафора:
○ «На Аскольдовій могилі»
Віршовий розмір: тристопний та чотиристопний хорей із пірихієм та
усіченими стопами
● сонце, вітер та Дніпро — символи життя, можливого щастя, радощів;
● кривава дорога — нещасливе майбутнє;
● Каїн – зрадник свого народу.
● ліричний герой — це збірний образ 30 молодих захисників Украї-
ни, які загинули, захищаючи незалежність рідної країни
*Вірш розповідає про реальні події — бій під Крутами

Ви знаєте, як липа шелестить
У місячні весняні ночі? —
Кохана спить, кохана спить,
Піди збуди, цілуй їй очі,
Кохана спить…
Ви чули ж бо: так липа шелестить.
Ви знаєте, як сплять старі гаї? —
Вони все бачать крізь тумани.
Ось місяць, зорі, солов’ї…
Я твій,— десь чують дідугани.
А солов’ї!..
Та ви вже знаєте, як сплять гаї!

192

Тема: гармонія світу природи й почуттів закоханого
Ідея: уславлення гармонії
Вид лірики: інтимна, пейзажна
Композиція: складається з двох строф по 6 рядків; поділяється на дві
частини, які починаються риторичними запитаннями
● епітети:
○ «місячні, весняні ночі»;
○ «старі гаї»;
○ «сплять старі гаї»;
○ «вони все бачать крізь тумани»;
○ «чують дідугани»;
● оксиморон:
○ «сплять старі гаї – вони все бачать крізь тумани»;
● анафора:
○ «ви знаєте…»;
● асонанс літер е, і з вкрапленнями о;
● алітерація л, н, с, п, ц, х, ч, ш, т;
○ «Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі?»;
○ «Ви знаєте, як сплять старі гаї?»;
● риторичні окличні речення:
○ «А солов’ї!.. Та ви вже знаєте, Як сплять гаї!»;
● синекдоха:
○ «дідугани» (дерева)
Віршовий розмір: чотиристопний ямб із незакінченою стопою, жіноча
та чоловіча рима
● небо — символ безмежжя;
● місяць — символ вічності, світла;
● зорі – символ кохання, радості;
193
«О панно Інно»
● липа – символ жіночності, кохання;

● золотий колір – багатство, радість, життя
О панно Інно, панно Інно!
Я сам. Вікно. Сніги…
Сестру я Вашу так любив —
Дитинно, злотоцінно.
Любив? Давно. Цвіли луги…
О панно Інно, панно Інно,
Любові усміх квітне раз — ще й тлінно.
Сніги, сніги, сніги…
Я Ваші очі пам’ятаю,

Як музику, як спів.
Зимовий вечір. Тиша. Ми.
Я Вам чужий — я знаю.
А хтось кричить: ти рідну стрів!
І раптом — небо… шепіт гаю…
О ні, то очі Ваші. Я ридаю.
Сестра чи Ви? Любив…

Збірка: «Сонячні кларнети»
Тема: нестерпна туга за втраченим коханням; неоднозначні почуття до
двох жінок-сестер
Ідея: ствердження думки про те, що кохання — непостійне почуття
Композиція: складається з двох строф по 8 рядків: перша строфа —
мажорна, друга — мінорна
194
● епітети:
○ «зимовий вечір»;
○ «вам чужий»;
○ «любові усміх квітне – ще й тлінно»;
○ «Ваші очі пам’ятаю, як музику, як спів»;
● рефрен:
○ «О, панно Інно, панно Інно»;
● неологізми:
○ «дитинно, злотоцінно»;
● персоніфікація (уособлення):
○ «шепіт гаю…»;
● риторичне запитання:
○ «…Сестра чи Ви?»
Віршовий розмір: п’ятистопний ямб
Римування: кільцеве, із чоловічою та жіночою римою
● вікно — символ розлуки, вічності;
● сніги – симовлізують холод душі, смерть надії, самотність, безна-
дію;
● квітучі луги – символ розквіту кохання;
● небо – образ безмежжя, потягу до високого;
● блакитний колір – образ легкості, далі;
● золотий колір – образ багатства почуттів, радості, життя;
● білий – символізує чистоту і водночас фатальність
195
Максим Рильський (1895-1964)
Максим Рильський (1895-1964)

Поет, літературознавець, перекла-
дач, фольклорист, мовознавець,
представник київської школи нео-
класиків («П’ятірного грона»)
Народився 19 березня 1895 р. у

Києві в родині відомого етнографа
та громадського діяча. Батько вчив
Максима читати й писати україн-
ською, що було тоді нетиповим
явищем, адже у школах виклада-
ли тільки російською. Саме батько
навчив Максима любити рідну при-
роду та книги. Спочатку здобував
освіту в приватній гімназії Наумен-
ка, пізніше навчався на медичному
факультеті Київського університету
Св. Володимира, потім на історико-філологічному факультеті Народного
університету в Києві, заснованому за гетьмана Павла Скоропадського,
але через бурхливі події революції й громадянської війни жодного з них
не закінчив. Проте не здався і продовжив навчатися самостійно — ви-
вчав іноземні мови та музику.
Працював сільським учителем, а також у київській залізничній школі, на
робітфаці Київського університету та в Українському інституті лінгвістич-
ної освіти.
Першу збірку («На білих островах») видав у 15 років.
1931 року Максима Рильського заарештували за критику комуністичної
реальності, майже рік він просидів у Лук’янівській тюрмі.
Після ув’язнення вимушено проголосив активне сприйняття радянської
дійсності, завдяки чому він єдиний з неокласиків урятувався від сталін-
ського терору. Його творчість поділилася на два річища — офіційне та
ліричне, в останньому йому вдалося створити справжні взірці високої
поезії.
Був академіком АН України, очолював Спілку письменників України, був
директором Академічного інституту мистецтвознавства, фольклору.
196
«У теплі дні збирання винограду»
Максим Рильський багато років прожив зі старшою на 9 років дружиною

Катериною, яку відбив у друга. Коли Максим попросив Катерину вийти
за нього заміж, то вона поставила лише одну умову: якщо він всиновить
її шестирічного сина Жоржа. Поет погодився. Катерина була вихованкою
Інституту шляхетних дівчат, її зовнішній вигляд та інтелігентність завжди
захоплювали, – навіть вдома вона була на підборах. За 4 роки у шлюбі
у них народився син Богдан.
Працював Микола Рильський до останнього дня, попри невиліковну хво-
робу — рак підшлункової залози.
Основні твори: поетичні збірки «На білих островах», «На узліссі», «Під
осінніми зорями», «Синя далечінь», «Крізь бурю й сніг», «Де сходяться дороги»,
«Гомін і відгомін», «Київ», «Літо», «Сад над морем», «Мандрівка й молодість»,
«Троянди й виноград»; поеми «Крізь бурю й сніг», «Марина»; новелістична
збірка «Бабине літо»
Перифраз: Максим Золоте Серце

«[Він створив] неокласичний стиль з його рівновагою, мальовничими епітета-
ми, міцним логічним побудуванням і строгою течією мислі. Цей неокласицизм…
є прагнення високого мистецтва…»
«Його нищили, але він щоразу відроджувався, тримаючи небо української куль-
тури у найбезпросвітніші українські часи»
«Не «діонісійські глибини» символізму, а аполонічне «мистецтво рівноваги»
стає визначальним для [...] у період «акме», у його зрілі двадцяті роки»

У теплі дні збирання винограду
Її він стрів. На мулах нешвидких
Вона верталась із ясного саду,
Ясна, як сад, і радісна, як сміх.
І він спитав: — Яку б найти принаду,

Щоб привернуть тебе до рук моїх?
Вона ж йому: — Світи щодня лампаду
197
Кіпріді добрій. — Підняла батіг,
Гукнула свіжо й весело на мулів,

І чутно уші правий з них прищулив,
І знявся пил, немов рожевий дим.
І він потягся, як дитина, радо

І мовив: — Добре бути молодим
У теплі дні збирання винограду.
Автор: Максим Рильський

Збірка: «Сонети»
Тема: зображення зародження кохання немолодого чоловіка та юної ді-
вчини
Ідея: уславлення кохання, яке може прийти до людини у будь-якому віці
Основна думка: найбільше кохання в молодості, тому в старшому віці
складніше бути безтурботно закоханим
Жанр: сонет
● епітети:
○ «теплі дні»;
○ «на мулах нешвидких»;
○ «із ясного саду»;
○ «Кіпріді добрій»;
○ «рожевий дим»;
○ «світи щодня лампаду, Кіпріді добрій»;
○ «гукнула свіжо й весело на мулів»;
○ «ясна, як сад, і радісна, як сміх»;
○ «знявся пил, немов рожевий дим»;
○ «він потягся, як дитина»;
● повторення:
198
○ «ясного»;
○ «ясна»
Віршовий розмір: п’ятистопний ямб
199
Микола Хвильовий (1893-1933)
Микола Хвильовий (1893-1933)

Засновник «ВАПЛІТЕ», основопо-
ложник пореволюційної української
прози, ініціатор дискусії 1925-1928
рр., почав свою творчість з напи-
сання «агіток» для плакатів та газет
Народився 13 грудня 1893 р. у с.

Тростянець на Харківщині (нині
Сумська область) в родині вчителів.
Навчався у початковій школі та гім-
назії. З гімназії його вигнали через
участь у революційній організації.
Брав активну участь у Першій сві-
товій та громадянській війнах. Був
членом КП(б)У.
Дружиною Хвильового була вчи-
телька Катерина Гащенко.
1925 року став співзасновником літературної організації ВАПЛІТЕ, студії
«Урбіно» та спілки «Гарт».
З 1927 року працівники ГПУ УСРР заводять справу-формуляр на Хви-
льового та починають стежити за його діяльністю. З грудня 1927 року по
березень 1928 мешкав у Берліні та Відні. Перед поверненням до Украї-
ни вимушено та нещиро засудив своє гасло «Геть від Москви!» у газеті
«Комуніст».
У 30-х роках створив журнали «Літературний ярмарок» та «Пролітфронт».
Був одружений із Юлією Уманцевою, у якої була дочку від першого шлю-
бу — Любов. Хвильовий сприймав її як рідну і ніжно називав Любистком.
13 травня 1933 скоїв самогубство на знак протесту проти голодомору
та арешту свого приятеля Михайла Ялового. Смерть Хвильового стала
символом краху ідеології українського націонал-комунізму й кінця укра-
їнського національного відродження. Твори та ім’я Хвильового залиша-
лися забороненими аж до останніх років існування тоталітарного режи-
му в Україні.
Микола Хвильовий започаткував неоромантичну течію психологічного
письма та став основоположником нового типу прозописьма. Також був
200
«Я (Романтика)»
одним з ініціаторів та активних учасників літературної дискусії 1925-1928

рр.
Основні твори: публіцистичний твір «Про “сатану в бочці”, або графоманів,

спекулянтів та інших “просвітян”»; цикли памфлетів «Камо грядеш?», «Думки
проти течії»; памфлет «Україна чи Малоросія?»; збірки поезій «Молодість»,
«В електричний вік», «Досвітні симфонії»; збірки оповідань «Сині етюди»,
«Осінь»; новели «Синій листопад», «Арабески», «Дорога й ластівка», «Кіт у
чоботях», «Солонський Яр», «Легенда», «Я (Романтика)»; роман «Вальдшне-
пи»; оповідання «Мати»; повість «Іван Іванович»
Справжнє ім’я: Фітільов Микола Григорович
Перифрази: «Основоположник справжньої української прози» О. Білецький;

«Революціонер з голови до п’ят»

«Герої його новел постають не переможцями-завойовниками, не будівничими
світлого майбутнього, а швидше жертвами тієї бійні, у вир якої потрапили ціл-
ком свідомо й добровільно…»
«Маскуючись під комунізм, [...] б’є такими своїми оповіданнями, як “Я” в саме сер-
це комунізму, ленінізму, режиму Москви…»
Присвячено «Цвітові яблуні» (новелі М. Коцюбинського)
Автор: Микола Хвильовий

Тема: революційний фанатизм, протистояння добра і зла в душі героя,
роздвоєність особистості
Ідея: засудження революційного фанатизму
Основна думка: ціною злочину омріяне майбутнє не побудуєш
● гуманність та фанатизм;
● добра та зло;
201
● вибір справжніх цінностей;

● мета та засоби її досягнення;
● збереження та втрата індивідуальності
Жанр: психологічна новела
Напрям: імпресіонізм
Течія: романтика вітаїзму
Композиція: складається з прологу (ліричний вступ) та трьох частин,
в яких відтворено три різні душевні стани героя та три різні ситуації на
фронті; розповідь ведеться від першої особи; елементи сюжету:
● пролог — введення в психологічний світ ліричного героя; зобра-
жання революції, опис почуттів між «Я» та матір’ю;
● експозиція — події в палаці на горі, де засідає чека-трибунал;
● зав’язка — роздуми «Я» про себе, своє минуле й теперішнє;
● розвиток дії — винесення багатьох смертних вироків;
● кульмінація — матір «Я» наказують розстріляти;
● розв’язка — «Я» розстрілює матір
● «Я» – це символ роздвоєності людської душі:
○ безіменний, безликий чекіст, революціонер, фанатик, завжди
готовий піти на злочин, впевнено заглушає совість, жорсто-
кий;
○ люблячий романтик, сентиментальний, намагається врятува-
ти людину в собі;
● Доктор Тагабат, Дегенерат та Андрюша — символи різних боків люд-
ської натури:
○ Тагабат — темна й зла частина душі кожної людини; садист і
цинік; злий геній;
○ Дегенерат — як і Тагабат, темна й зла частина душі кожної
людини; тупий та жорстокий, поводиться, як тварина; вірний
пес революції;
○ Андрюша — м’який, співчутливий, став комунарем не за влас-
ним бажанням;
● загірна комуна — символ ідеального, справедливого суспільства;
● мати «Я» — образ материнської (божественної) любові, богомате-
рі, жертовності;
● Я, Ігрек, Зет — символи безликості людини;
● полин — символ вічності;
202
● м’ята — символ забуття

● «Я»
«Я – чекіст, але я – людина»
«Я, главковерх чорного трибуналу комуни, — нікчема в його руках [доктора Та-
габата], яка віддалася на волю хижої стихії»
«...вийняв з кобури маузера й поспішно пішов до самотньої постаті»
«І знову я пізнаю себе нікчемною людиною й пізнаю: десь під серцем нудить. І не
ридати, а плакати дрібненькими сльозами хотілось мені — так, як у дитинстві,
на теплих грудях. І спалахнуло: — невже я веду її на розстріл? Що це: дійсність
чи галюцинація?»
«Я рішуче повертаюсь і хочу сказати безвихідне: — Роз-стрі-лять!.. …але я

повертаюсь і бачу – прямо перед мною стоїть моя мати, моя печальна мати, з
очима Марії»
«Я йшов у нiкуди. Без мислi, з тупою пустотою, з важкою вагою на своїх по-
горблених плечах. Я йшов у нiкуди. Але який вихiд? Який вихiд?? ― I я не бачив
виходу»
● Мати «Я»
«Вона пiдводить мене до свiчi й дивиться на моє зморене обличчя. Потiм ста-
новиться бiля тусклої лампади й зажурено дивиться на образ Марiї. Я знаю: моя
мати i завтра пiде в монастир: їй незноснi нашi тривоги й хиже навколо»
«…моя мати не фантом, а частина мого власного злочинного « я », якому я даю

волю»
«Моя мати — наївність, тиха жура і добрість безмежна. (Це я добре пам’ятаю!)
І мій неможливий біль, і моя незносна мука тепліють у лампаді фанатизму перед
цим прекрасним печальним образом»
● Доктор Тагабат
«Доктор Тагабат розвалився на широкiй канапi вдалi вiд канделябра, i я бачу
203
тiльки бiлу лисину й надто високий лоб. За ним iще далi в тьму ― вiрний вар-
товий iз дегенеративною будовою черепа. Менi видно лише його трохи безумнi
очi, але я знаю: ― у дегенерата ―низенький лоб, чорна копа розкуйовдженого
волосся й приплюснутий нiс. Менi вiн завжди нагадує каторжника, i я думаю, що
вiн не раз мусiв стояти у вiддiлi кримiнальної хронiки»
«Цей доктор iз широким лобом i бiлою лисиною, з холодним розумом i з каменем

замiсть серця, ― це ж вiн i мiй безвихiдний хазяїн, мiй звiрячий iнстинкт. Коли
доктор ― злий ген iй, зла моя воля, тодi дегенерат є палач iз гiльйотини. Так,
це був незамiнимий вартовий: не тiльки Андрюша ― i ми грiшили: я й доктор.
Ми часто ухилялися доглядати розстрiли. Але вiн, цей дегенерат, завше був
солдатом революцiї, i тiльки тодi йшов з поля, коли танули димки й закопували
розстрiляних»
«...розвалився на широкій канапі, бачу тільки білу лисину й надто високий лоб»
«Це сторож моєї душі»
● Дегенерат
«Вірний вартовий із дегенеративною будівлею черепа. Мені видно лише його
трохи безумні очі, але я знаю: у дегенерата — низенький лоб, чорна копа розку-
йовдженого волосся й приплюснутий ніс… нагадує каторжника, і я думаю, що він
не раз мусів стояти у відділі кримінальної хроніки»
● Андрюша
«Андрюша сидить праворуч мене з розгубленим обличчям і зрідка тривожно по-
глядає на доктора. Я знаю, в чому справа. Андрюшу, мого бідного Андрюшу,
призначив цей неможливий ревком сюди, в „чека“, проти його кволої волі»
«Похмурий, наївний, печальний»
«...з розгубленим обличчям і зрідка тривожно поглядає на доктора, невеселий

комунар»
«Андрюшу призначили в “чека”, проти його кволої волі. Цей невесе-

лий комунар, коли треба енергійно розписатись під темною постано-
204
вою — “розстрілять”, завше мнеться, завше не ім’я і прізвище на суворо-

му життьовому документі ставить, а незрозумілий та химерний хвостик»
205
Володимир Сосюра (1897-1965)
Володимир Сосюра (1897-1965)

Поет-лірик; член «Плугу», «Гарту»,
ВАПЛІТЕ, ВУССП; працював вій-
ськовим кореспондентом під час
війни
Народився 6 січня 1898 року на

станції Дебальцеве у звичайній
сім’ї. Освіту здобував у двоклас-
ному міністерському училищі м.
Верхнього, трикласному нижчому
сільськогосподарському училищі
на станції Яма Північно-Донецької
залізницi, маркшейдерському бюро
Донецького содового заводу.
Працював на содовому заводі мі-
ста Верхнього в бондарському
цеху, телефоністом, чорноробом.
Першого вірша Володимир Сосюра написав у 14 років.
Був активним учасником Української революції — спочатку в армії УНР,
пізніше в Червоній армії.
Після громадянської війни вчився в Комуністичному університеті в Хар-
кові і на робфаці при Харківському інституті народної освіти.
Володимир Сосюра брав участь в діяльності літературних організацій
«Плуг», «Гарт», ВАПЛІТЕ, ВУСПП.
Першою його дружиною була Віра Берзіній, з якою в Сосюри було двоє
синів.Розійшлися з Вірою, бо та не вірила в таку державу, як Україна.
Вдруге ж узяв шлюб із Марією Даниловою, яка теж народила йому
сину. Пізніше Марію заарештували «за розголошення державної таєм-
ниці» та відправили у заслання до Казахстану. Коли Марія повернула-
ся із заслання, вони знову побралися і прожили разом до кінця життя.
1934 року Володимира Сосюру виганяють зі Спілки радянських пись-
менників «за націоналістичні ухили», а в 1936 — знову приймають на-
зад.
За патріотичну поезію «Любіть Україну» він зазнав обвинувачення у
«буржуазному націоналізмі».
206
«Любіть Україну»
Основні твори: романи «Третя Рота», «Червоногвардієць»; вірші «Білі

акації будуть цвісти», «Коли світало», «Люблю весну, та хто її не любить»,
«Любіть Україну», поеми «1917 рік», «Віра», «Розстріляне безсмертя»
Псевдонім: Сумний
Перифрази: «Глибинно-бентежний березень та замріяно прозорий вересень»

М. Стельмах; Український соловейко; Співець донецького краю

«Глибинно-бентежний березень та замріяно прозорий вересень»
Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,

вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов’їну.
Між братніх народів, мов садом рясним,

сіяє вона над віками…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.
Для нас вона в світі єдина, одна

в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,
у квітці, в пташині, в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячий усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…
207
Як та купина, що горить — не згора,

живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових,
в грому канонад, що розвіяли в прах

чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
до весен і світлих, і щирих.
Юначе! Хай буде для неї твій сміх,

і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..
Дівчино! Як небо її голубе,

люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну…
Любіть у труді, у коханні, у бою,

як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею!
Автор: Володимир Сосюра

Збірка: «Щоб сади шуміли»
Тема: зображення поетичного образу України, її краси її величі
Ідея: прославляння любові до України
Основна думка: любов до України — основа духовності кожного укра-
їнця
Жанр: вірш-послання
208
● епітети:
○ «вишнева Україна»;
○ «мова солов’їна»;
○ «хмари пурпурові»;
○ «краса, вічно жива і нова»;
○ «як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води…»;
○ «як порох і як дим»;
○ «як та купина»;
○ «в просторів солодкому чарі»;
● повтор;
○ «любіть Україну»;
● гіперболи:
○ «без неї ніщо ми, як порох і дим»;
○ «люби її кожну хвилину»;
○ «вічні ми будемо з нею»;
● персоніфікації:
○ «в огні канонад, що на захід женуть чужинців…»;
○ «в багнетах, що в тьмі пробивають нам путь»;
○ «гудуть батареї»;
○ «Любіть Україну!»;
○ «Юначе»;
○ «Дівчино!»
Віршовий розмір: амфібрахій
209
Валер’ян Підмогильний (1901-1937)
Валер’ян Підмогильний (1901-1937)

Письменник, мовознавець, пере-
кладач, представник «Розстріляно-
го відродження», автор першого ур-
баністичного роману в українській
літературі, член організації «Ланка»
(«Марс»), засуджений за тероризм,
реабілітований посмертно
Народився в селі Писарівка в бідній

селянській родині. Освіту здобував
у церковній школі та Першому ка-
теринославському реальному учи-
лищі, яке закінчив з «відзнакою».
Потім навчався з перервами (через
матеріальну скруту) на математич-
ному та юридичному факультетах
Катеринославського університету.
Навчання там так і не закінчив.
Почав друкуватися ще під час навчання у школі. Тоді й з’явився псевдо-
нім Лорд Лістер.
Натхнення черпав із французької літератури.
Заснував організацію Ланка та МАРС.
Переклав із французької на українську твори Вольтера, Бальзака, Дід-
ро, Мопассана.
Валер’яна Підмогильного називають провісником європейського ек-
зистенціалізму.
В українській літературі він був одним із перших, хто досліджував фе-
номен селянського руху під проводом Махна. Заснував поняття урбані-
стичний роман.
Дружиною письменника була донька священника Катря Червінська, ак-
триса Театру юного глядача.
У грудні 1934-го року Валер’яна Підмогильного заарештували, звинува-
тивши в «участі у роботі терористичної організації».
У листопаді 1937 року його розстріляли відповідно до наказу про зни-
щення ув’язнених для звільнення місця для наступних мучеників.
210
«Місто»
Валер’яна Підмогильного було реабілітовано 1956 року.

Псевдонім: Лорд Лістер
Перифрази: «Ходяча енциклопедія», «Університет на дому»

«Це була справді неабияка творча сила, письменник-європеєць у тодішній укра-
їнській майже суто селянській літературі»
«Письменник-інтелектуал, твори якого подають чималий матеріал для пізнан-
ня психології людини часів революції і після неї»
«Місто»
Епіграфи:
Шість прикмет має людина: трьома подібна вона на тварину, а трьома на ян-
гола… (Талмуд)
Як можна бути вільним, Евкріте, коли маєш тіло?

(А. Франс. Таїс)
Автор: Валер’ян Підмогильний
Тема: зображення міста й людини, яка його підкорює
Ідея: розкриття характеру людини, яка підкорює місто
● місто та село;
● реалізація людини;
● кохання та кар’єра;
● багатство та бідність
Жанр: перший урбаністичний (міський) роман; соціально-психологіч-
ний, інтелектуальний
Течія: екзистенціалізм
Композиція: складається з двох епіграфів та двох частин, кожна з яких
поділяється на 14 розділів; розповідь ведеться від третьої особи (голов-
ний герой); роман містить дві сюжетні лінії — розвиток головного героя
211
«Місто»
як письменника та його стосунки з жінками; елементи сюжету:

● експозиція — головний герой приїздить до міста, знайомиться з
ним;
● зав’язка — опис життя Степана Радченка (головного героя) у місті;
● кульмінація — смерть Зоськи;
● розв’язка — зустріч із Ритою
● Степан Радченко — головний герой; змальований як особистість
з перевагою біологічного інстинкту; талановитий хлопець із села,
який приїздить підкорювати велике місто; місто змінює його цінно-
сті та життя;
● Надійка — дівчина з села; лагідна, покірна, проста; була однією із
жінок Степана, він нею скористався та покинув; наприкінці стала
типовою міщанкою;
● Левко — студент, односелець Степана; позитивний, чуйний, добрий;
● Ганнуся та Нюся — товаришки Надії;
● Лука Гнідий — хазяїн квартири, де жив Радченко; жорстокий та злий,
бив дружину, намагався довести до самогубства;
● Тамара Василівна (Мусінька) — дружина крамаря, у якого жив Степан,
його коханка; старша жінка;
● Максим — син Тамари Василівни та крамаря; розумний, прихильний
до Степана; наприкінці твору спився, став цинічним розпусником;
● Борис — студент, товариш Степана; став меркантильним міщани-
ном;
● Зоська — міська дівчина, кохана Степана, покінчила життя самогуб-
ством, не витримавши розлуки зі Степаном; мрійлива, вередлива,
примхлива;
● Рита — балерина, ще одна жінка Степана; спокуслива, весела,
гарна та легковажна;
● Вигорський — поет, товариш Степана; підтримував Радченка; про-
тотипом героя був Євген Плужник;
● Михайло Світозаров — літературний критик, якому Степан хо-
тів показати своє перше оповідання; виявив свою зверх-
ність та байдужість до нікому невідомого Степана, а коли
Радченко уже став популярним, критик написав про ньо-
го схвальні рецензії; прототипом героя був Микола Зеров
212
«Місто»
● Степан Радченко
На зріст він був високий, тілом міцно збудований і смуглий на обличчі. Молоді
м’які волосинки, неголені вже тиждень, надавали йому неохайного вигляду. Але
брови мав густі, очі великі, сірі, чоло широке, губи чутливі. Темне волосся він
одкидав назад, як багато хто з селюків і дехто тепер з поетів»
«…Найбільш турбували його проріхи в тій галузі, що інститутської науки не

торкалась зовсім, а була його особистою, трохи болючою справою. Вона стала
йому близькою і найдорожчою з причин, яких він не мав охоти докладно аналізу-
вати, виправдуючи своє захоплення тією поважною підставою, що знати літе-
ратуру є перша ознака культурної людини»
«..Любив книжки, як може їх любити той, хто з них почерпнув не тільки перше
знання про світ, а й захоплення ним — для того книжка лишається вічним, мін-
ливим і живим добродієм»
● Надійка
«Надійка здавалася йому кращою від усіх жінок на пароплаві. Довгі рукава її сірої
блузки були миліші йому за голі руки інших; комірець лишав їй тільки вузеньку
стьожку тіла на видноті, а інші безсоромно давали на очі всі плечі й перші лінії
грудей. Черевики її були округлі й на помірних каблуках, і коліна не випинались
раз у раз із-під спідниці. В ній вабила його нештучність, рідна його душі»
«…Вона завжди присутня була в його душі, і в інших він любив тільки її, а в ній
любив щось безмежно далеке… Він почував тепер, що не забував її ніколи, що
шукав її весь час у нетрях міста, і вона була тим вогнем, що горів у нім, порива-
ючи вдалеч… Прекрасна дівчино! Білява русалко вечірніх полів»
«Хлопець побачив на порозі жінку в широкій червоній хустці, що ховала її по-

стать аж до колін. Це була вона, тільки страшенно змінена, майже спотворена,
але в чім саме, він ще не міг сказати. Навіть голос її якось інакше бринів, — якось
прикро, певно, погордо. Вона злякала його своєю появою, своєю постаттю, це-
ремонністю й глузливим поглядом» (наприкінці твору)
● Зоська
«Мале на зріст — йому якраз під пахви, худеньке, в плескуватому капелюшкові»;
213
«Місто»
Її обличчя «було прикрашене білявими кучерями з-під плескуватого капелюха.

Воно було на диво жваве, кожен порух душі на ньому зразу ж позначався…»
«Саме міськість і вабила його в ній, бо стати справжнім городянином було пер-
шим завданням його сходу. Він ходитиме з нею скрізь по театрах, кіно та вечір-
ках, дістанеться з нею суто міського товариства, де його, певна річ, приймуть
та вшанують»
«В сухості її обрисів він зачував витончені, містом породжені чари, бо в сіль-

ських умовах це тіло не могло б існувати…»
«Вона була вередлива, і чудні, несвітські бажання її охоплювали. За один тільки

вечір вона могла хотіти політати аеропланом, постріляти з гармати, бути
музикою, професором, будь-яким, до речі, мореплавцем і чабаном»
● Левко
«Студент-сільськогосподарник з їхнього ж села… Він був лагідний і грубший,
ніж дозволяв його зріст, отже, з нього був би колись ідеальний панотець, а те-
пер — зразковий агроном. Сам з діда-прадіда селюк, він чудово вмів би допомог-
ти селянинові чи то казанню, чи науковими порадами. Учився він дуже акуратно,
ходив завсігди в чумарці й над усе любив полювання»
● Тамара Василівна
«Хлопець побачив жінку, одутлу й оспалу, в синій, добре знайомій йому сукні, що
тепер ледве стримувала повінь її брезклого тіла»
«Щуплість її щік, помережених дрібними зморшками, недокривленість уст…»
● Лука Гнідий
«Чоловік у жилетці, з куцою борідкою і сивиною в волоссі». «Крамар був трохи
згорблений і тонкий у ногах. Він був невисокий, але худі ноги його здавались
довгими й негнучкими… Обличчя його було в зморшках. Щось погноблене було
в його очах»
● Максим
«...був лагідний на вдачу, мрійливий, спокійний, мав тихий голос і якусь глибоку
сердечну усмішку»
214
● Рита
«Та жінка мала спокійне, майже нерухоме довгасте обличчя, що в прямокутній
рамці гладенького стриженого волосся з рівним пасмом над очима нагадувало
щось старовинне, витончене й застигле, незмінно молоде, певне своєї краси й
урочисте, як обличчя давніх єгиптянок, що йшли з віялами за фараоном. Нато-
мість очі її жили, ворушились і сміялись за все обличчя,— великі облудні очі, що
блищали в мороці, як у кицьки. Одягнута була, скільки він роздивився, в темну
оксамитову сукню, що переходила вузькою смужкою через одне, геть оголене
плече»
● Борис Задорожній
«...не тільки одежею, а й поводженням та тоном голосу, і той перший вигук, що
зійшов йому на вуста в привітанні, був тільки відгомоном студентських часів.
А далі в мові його почувалась зверхність людини ділової, що не звикла слів своїх
марнувати й свідома ціни їх»
● Михайло Світозаров
«З його вуст сипались цитати всіма мовами, літературні факти, півфакти та
анекдоти, його обличчя виявляло гнів ображеного велетня»
215
Юрій Яновський (1902-1954)
Юрій Яновський (1902-1954)

Письменник, був членом групи «Мо-
лодих письменників КПІ», один із
засновників українського кіно; член
Комункульту, «Жовтня», ВАПЛІТЕ,
ПОЛІТФРОНТу; був головним ре-
дактором Одеської кіностудії
Народився 27 серпня 1902 року у
селі Майєрове Єлисаветградського
повіту Херсонської губернії (зараз
Компаніївський район Кіровоград-
ської області) в родині заможного
землевласника. Спочатку Юрія наз-
вали Григорієм.
Навчався в церковно-приходській
школі в с. Майєровому, пізніше в
земській у селі Нечаївці. Продовжив
здобувати освіту в Єлизаветград-
ському реальному училищі.
Вищу освіту здобував на електротехнічному факультеті Політехнічного
інституту в Києві.
Дебютував як поет у 1922 році в газеті «Пролетарська правда» віршем
«Море», написаний російською мовою (тут використав псевдонім Григо-
рій Ней). Першою публікацією українською мовою став вірш «Дзвін» під
псевдонімом Юрій Ней.
Роман «Вершники» спочатку друкувався російською мовою.
Яновський був редактором (художнім керівником) Одеської кінофабри-
ки; він автор кількох сценаріїв. Саме Юрій Яновський привів у кінемато-
граф Олександра Довженка та запросив до Одеси московську красуню
Юлія Солнцеву.
Письменник започаткував в українській літературі різновид роману у но-
велах.
Основні твори: роман у новелах «Вершники»; романи «Чотири шаблі»,
«Майстер корабля»; збірки новел «Кров землі», «Земля батьків»; поезії «Укра-
їна Трудова», «Дума про Британку», «Дочка прокурора»; кіносценарії «Сумка
дипкур’єра», «Микола Гоголь», «Павло Корчагін»; збірки нарисів «Голлівуд на
216
«Майстер корабля»
березі Чорного моря», «Листи з Нюрнберга»
Псевдоніми: Георгій Ней, Юр. Юрченко
Перифрази: «Майстер Залізної Троянди» М. Бажан; «Лицар культури нації»

Г. Костюк; «Український Гомер» Луї Арагон

«Такий щедрий на ліричні відступи, часом надто вже пафосні й декларативні, як
про творчу працю чи людські руки, дуже обережний при змалюванні своїх героїв...
Він свідомо прагне уникнути надмірної ідеалізації, боїться збитися на банальні
трафарети»…
«Він відкрив і завоював нам море [...] у значенні психологічному, як окремий ду-
ховний комплекс, який був ослаблений у нас або й цілком спаралізований»
Епіграфи:
Забирайте ж із собою в путь, виходячи з м’яких юнацьких літ до суворої мужно-
сті — забирайте із собою всі людські порухи, не залишайте їх на дорозі... (М.
Гоголь)
О кораблю, тебе вже манить хвиля моря? (Горацій)
Ні! Все добре на землі –

чорна дівка, білий хліб.
Завтра в інший край мандрівка –
чорний хліб і біла дівка (Гете)
Але завше я пив лиш за те, що любив,

Лиш за «Вітер, що дме, корабель, що пливе,
За дівча, яке любить матроса» (Чарльз Дібдін)
Автор: Юрій Яновський

Рік написання: 1927-1928
Тема: роздуми митця про сенс земного буття, загадковість і велич люд-
217
ської душі, її поривання до гармонії та краси шляхом осягнення і мину-

лого, і майбутнього; теми жінки, кохання
Ідея: уславлення молодості та творчості як частини життя
Основна думка: безсмертя людини — у творчості
● молодість та старість
● мистецтво як спосіб самовираження;
● мистецтво загалом;
● кохання;
● любовні трикутники;
● дружба та довіра;
● повага;
● любов до природи
Жанр: автобіографічний (мариністичний) роман
Композиція: оповідь ведеться від першої особи; твір складається з 4
епіграфів та 19 розділів; елементи сюжету:
● експозиція — знайомство з оповідачем, вступ до розповіді голов-
ної історії, пояснення, для чого він її розповідає;
● зав’язка — молодий редактор приїздить на кінофабрику, знайо-
миться з Тайях та рятує Богдана;
● розвиток дії — розповідь про підготовку до зйомок нового фільму
Сефа;
● кульмінація — на редактора та Богдана нападають, будівництво
корабля закінчується;
● розв’язка — Сев та редактор перемагають нападників, Тайях ро-
бить свій вибір, сини читають мемуари батька
● Оповідач То-Ма-Кі (означає Товариш Майстер Кіно) — в молодості
редактор, нині сімдесятирічний кіномайстер;
● Генрі — письменник;
● Майк, пілот – сини Генрі;
● Сев – художник, кращий друг редактора; прототип — Олександр До-
вженко;
● Богдан – моряк, врятований Севом і редактором; прототип – Григо-
рій Гричер;
218
● Тайях – балерина, в яку закохані редактор і Сев; прототип — Іта

Пензо;
● директор кінофабрики — прототип Павло Нечеса;
● професор – художник, консультант з постановки зйомки; прототип
– Василь Кричевський;
● режисер, оператор, адміністратор кінофабрики – колеги, з якими співп-
рацює редактор;
● хазяїн кав’ярні;
● хазяїн трамбака і шхуни;
● рибалка;
● троє дівчат (Стелла, Муха і Поля) – компанія, що збирається в кав’яр-
ні за обговоренням майбутнього фільму Сева
● Сев
«Художник Сев — мій перший друг. Прийшовши режисером до кіно, він поставив
невеличку комедію й блискуче провалився. За це він дозволив собі відпустку на
кілька місяців. Тепер він знову повернувся до Міста й буде ставити ще одну
картину»
«— Любий Сев, — хочеться мені казати ще далі, але я стримую себе й пере-
воджу думку на інше. Мені не личить користатися прийомами романіста, щоб
прив’язати увагу читача. Романіст обов’язково вже повідомив би, що “Ісмет” у
нього буде діяти ще раз, що дванадцять весел матиме шлюпка, яка привезе до
берега турецького міністра. Він побожився б, що герой не любитиме балерини,
і потім показав би протилежне. Я цього не зроблю, хоч і кортить мені сказати
кілька таємниць і кілька фраз, що. їх можна різно розуміти. Замість цього я про-
сто перейду до дальших сторінок розповіді, щоб продовжити обіцяні мемуари
старої людини, яка, проте, вважає себе здатною жити іще півсотні років»
● Богдан
«Мені подобається твій Богдан. Це неймовірний оптиміст. Він належить до
тих людей, з якими всі одвічні питання спрощуються до розмірів однієї фрази.
Народження чи смерть — вони сприймають так примітивно, що це зовсім не
стає для людини на перше місце і не затуляє бадьорості й радості. За такими
людьми мимоволі йдуть. З ними дуже легко жити. Вони сприймають життя в
цілому, в нещасті знаходять радість, у болі — чують натхнення, в страхові —
знають сміх. Їх натовп висуває наперед. Вони — співаки, що знають силу пісень
219
і співають їх у такт ході»
«Тепер перед нами стояв блідий матрос, чорнявий і смаглявий, із затьмарени-

ми синіми очима, страшенно змучений попередньою мандрівкою на щоглі. Чор-
нява борідка пробивалася на щелепах, обличчя приємне, хоч і некрасиве. Вражав
погляд, що завше був скерований в обличчя співбесідника»
«Богдан один був без документа, і його забрали несподівані гості з собою. Ми
попрощалися з ним, потиснувши йому руку. Коли Богдан відчиняв двері, рукав
його куртки трохи одкотився, і якір побачили ми на його руці»
● Тайях
«Біля вікна сиділа жінка — білоголова, стрижена, в англійській блузці, поклавши
довгі ноги на стілець перед собою. Вона палила, дмухаючи в вікно, і ледве поди-
вилася на мене»
«Вона почала ходити по хаті. Я одразу став забувати своє незадоволення. З

нею мені захотілося погуляти по вулицях, міцно притиснувши до себе її лікоть.
Вона трималася так, ніби їй шлейф несли пажі»
«Вона чудово пахне — якийсь солодкий, тремтячий запах, як звук віоліни»

«Я відчуваю себе степом, у який падає зерно і пісня жайворонка, я відчуваю себе
полониною, в яку ллються води, я бачу себе лісами, які збирають світло сонця. І
я падаю йому в обійми, відчуваю його холодну шию — ні, це ліхтар на площі біля
мого дому, — і плачу, плачу»
«Читаючи мого листа, ти подумаєш, що я песимістка. Та це не так. Ти не

знаєш, скільки іноді прокидається в мені. Завше кожній жінці потрібний імпульс.
Щоб був такий мужчина, а коли нема його, тоді треба жити — як усі живуть
— зовнішньо. Просто. Я пишу якусь нісенітницю. Але в мене так багато тепер
думок, що я не можу оформити їх. Треба вже, мабуть, покинути писати»
«Тайах весело сміється й лукаво поглядає на мене й на Сева. Вона дуже стрима-
на й холодна взагалі, а коли сміється — робиться близькою. Для всіх людей в неї
холодний погляд і професійна усмішка балерини — одним ротом, білими зубами»
● Генрі
220
«Він розбирає й сортує матеріали і свої записки перед виданням. Пише він – де
його притулить дорога: на морі, на повітрі, в лісі й в снігах, на екваторі, в пі-
щаній пустелі, де нині заводять воду. Його твори завсіди легкі, бадьорі, і вони
звучать, як пісня птаха»
«Професія мого сина — писання книжок. Це визнало кілька авторитетів у цій

справі»
● Професор
«В історії Великого Кіно – в нього почесне місце відданого й невтомного праців-
ника, непомітного, скромного й упертого в роботі. Розповідали, що він показу-
вав теслі, як тримати сокиру, а маляреві – пензель»
«Ім’я Професора ви можете знайти в історії архітектури Республіки, — його

будинки, сміливі й прості, і досі прикрашають наші міста. В історії Великого
Кіно — в нього почесне місце відданого й невтомного працівника, непомітного,
скромного й упертого в роботі. Розповідали, що він показував теслі, як три-
мати сокиру, а маляреві — пензель. Як зробити краще форму для пап’є-маше
й як швидше вийняти звідти масу застиглого картону. Як обробляти вогнем
дерево, щоб воно виглядало старим і красивим, як з мішків швидко мати гобеле-
ни. Його майстерно оброблені стільці для історичних картин давали заробіток
майстрам фабрики, коли вони виходили за ворота. Такі узори і подібні візерунки
з’явилися швидко в меблі на ринках Міста — і мали добрий попит»
● То-Ма-Кі
«Уявіть собі юнака — невисокого і стрункого, з сірими очима і енергійним ротом,
погляд насмішкуватий і впертий, руки, що люблять доторкнутись до забороне-
ного й відчути приємність там, де страшно. Руки, що люблять жінок і їхнє тіло,
люблять парус і гвинтівку, а іноді полишають те й інше для любовного вірша.
Людина без ідеалів, бо не знає авторитетів, без ворогів, бо вважає, що друг і
ворог — два обличчя одного тіла, егоїст, бо не знає нікого не егоїста, цинік, бо
так називають людей з їхніми думками, працівник і ледар в один час, бо думає,
що людина працює для ліні й лінується для того, щоб працювати. Ці відомості
трохи показують характер нового редактора»
«Колись, за моїх молодих часів, люди, що писали книжки, прагнули комфорту,

розкішної кімнати і спокійного сидячого життя.» «Треба не губити напрямку,
221
бачити попереду верхів’я гори й іти крізь хащі»
«Я вступаю до смуги повсякденних інтересів, приїздів на фабрику ранком, пе-

реглядів, розмов, директив, сварок, монтажів — усього того, з чого складаєть-
ся ціле наше життя, коли викреслити з нього неділі та весни»
«Не боятися ніколи помилок, бо той, хто боїться, швидко старіє, і в нього
холоне голова»
«Я люблю людські руки. Вони мені здаються живими додатками до людського

розуму. Руки мені розповідають про труд і людське горе. Я бачу творчі пальці
— тремтячі й нервові. Руки жорстокі й хижацькі, руки працьовиті й ледарські,
руки мужчини й жінки! Вас я люблю спостерігати, коли ви берете й віддаєте,
коли ви ховаєте в одежі ножа, коли ви пестите ніжну шкіру жінки, коли ви боляче
любите її й не хочете нікому віддати. Найбільше мені до вподоби руки творців.
Перо і пензель, ніж і сокира, талановитий молоток! Чи знаєте ви, що рука, яка
вас тримає, передає через вас вогонь життя? Вона вмре, ця невгамовна рука, а
витвори її житимуть. Вона поспішає, виконує волю людини, що, підіймаючися з
небуття, ледве встигає дати життя дітям і виконати долю творчого труда.
Я люблю її — вічну людську руку, незвичайний символ, і розумію велич тої хвили-
ни, коли друг дає руку другові: цим він передає самого себе, своє серце й розум,
дихання дітей. Дві людських руки вкупі — це кільце, за яке, ухопившися, можна
зрушити землю»
«Я знав, що можна вийняти людину з декорації, яку вона собі сама або інші їй
збудували, і порозмовляти з такою людиною, позбавленою оточення. Це дуже
цікаво й може дечому навчити»
«Ви бачите, мені однаково приємно говорити про кіно, про “Білу Пустелю”, про
мою юність і старість, про справи інтимні і справи громадські. Немає на світі
різності між усім цим, немає важливого й мізернішого. Все мені близьке, і повір-
те, що я не стану витрачати дорогоцінної крихти часу на зайве.» «Дожити до
глибокої старості я раджу всім. Тільки не несіть із собою недуг»
«Я тобі багато розповідаю про себе… Дружочок, ніколи не люби перший нікого.
Коли тебе покохають — тоді, будь ласка, закохуйся, одружуйся. Але ніколи не
бажай нікого так, щоб прокидатися тільки з цією думкою й засинати з нею…»
222
● Комісар
«Років йому було за п’ятдесят, ніс довгий, хитрі очі степового татарина, дуже
дисципліновані губи: вони могли бути спокійними або приємно — завше однаково
— посміхатись»
● Майстер корабля
«З горіхової колоди вилуплювалася червона дівчина, її обличчя нагадувало об-
личчя Баджін. Дівчина піднімала руки над головою, ніби пірнаючи під воду. Вона
була навіть без сарон. Її гладеньке тіло оживало, груди набували пружності,
дерев’яні стегна — принадності. Майстром корабля мала бути жінка»
● Директор
«Він зробився потім моїм приятелем. Він працював на фабриці, доки не пішов
командувати полком проти поляків. Це було в час війн сорокових років. Тоді ж він
і поліг під Варшавою, поклавши всіх бійців під час штурму»
● Михайль
«Михайль — мій колишній метр. А загалом — він ватажок лівих поетів нашої
Країни. Футурист, що йому завше бракувало якоїсь дрібниці, щоб бути повним.
Я його любив, коли когось цікавить моє ставлення до нього. Він приходив щодня
на фабрику, викурював незмінну люльку, ішов подивитись на море і зникав, зали-
шаючи пах “kарstеn’а” з люльки»
223
Остап Вишня (1889-1956)
Остап Вишня (1889-1956)

Письменник-гуморист, засновник
жанру усмішки, працював фельдше-
ром, був змушений писати на замов-
лення влади, працював в оргкоміте-
ті Спілки письменників, був членом
редколегії журналу «Перець»
Народився 1889 на хуторі Чечва

біля містечка Грунь Зіньківського
повіту на Полтавщині в багатодіт-
ній селянській сім’ї. Навчався у дво-
класній Заньковецькій школі та Ки-
ївській військово-фельдшерській
школі. Вищу освіту здобував на іс-
торико-філологічному факультеті
Київського університету.
Працював фельдшером у Київській
залізничній лікарні, у «Селянській правді» та у журналі «Червоний пе-
рець».
Першим сатиричним твором, опублікованим під псевдонімом Павло
Грунський, був фейлетон «Демократичні реформи Денікіна»
Підпис «Остап Вишня» вперше з’явився під усмішкою «Чудака, їй-богу».
Став основоположником жанру усмішки.
Був учасником організації ВАПЛІТЕ, після розпаду угруповання став
співзасновником «Політфронту».
У 1933 Остапа Вишню заарештували й звинуватили в тероризмі та кон-
трреволюційній діяльності. 10 років він перебував на засланні в Ухто-Пе-
чорському таборі.
1955 року його було реабілітовано, 1956 письменник помер.
Основні твори: фейлетон «Демократичні реформи Денікіна»; усмішка

«Чудака, їй-богу»; гумореска «Моя автобіографія»; цикл «Мисливські усміш-
ки»; збірки «Вишневі усмішки сільські», «Вишневі усмішки кримські», «Україні-
зуймось»
224
«Моя автобіографія»
Справжнє ім’я: Губенко Павло Михайлович
Псевдоніми: П. Грунський, В. Чечвянський
Перифрази: «Король українського тиражу», «Поет полювання» М.

Рильський

«Умираючи, кажу вам усім: ніколи не сміявся без любові до вас усіх, до сонця, до
вітру, до зеленого листу!» (про себе)
«Його фейлетони і гуморески робили тираж газетам, у яких друкувались. Він
скоро завоював село, його ім’я стало чи не найпопулярнішим після Тараса Шев-
ченка»
«Моя автобіографія»
Автор: Остап Вишня
Рік написання: 1927 (написана за 2 дні)
Тема: розповідь про батьків, навчання й формування світогляду пись-
менника
Ідея: із гумором описати, як на митця впливають різні фактори
Жанр: гумореска (усмішка)
● повага до людей;
● відповідальність за працю;
● формування митця
Течія: реалізм
Засоби комічного:
● іронія;
● жартівливі народні приказки, прислів’я та порівняння;
● комічні ситуації;
● лайливі вислови, народна етимологія;
● парадокси;
● змішування художнього та ділового стилів;
● фразеологізми в прямому значенні
225
«Сом»
Композиція: твір складається з 3 розділів: 1-ий — народження пись-

менника та його дитинство; 2-ий та 3-ій — навчання письменника,
формування його як особистості;
«Сом»
Присвята: Максиму Рильському
Автор: Остап Вишня
Збірка: «Мисливські усмішки»
Тема: розповідь про сома, що жив у річці Оскіл і міг з’їсти гусака, гіма-
лайського ведмедя і навіть парового катера
Ідея: виховання любові до природи
Жанр: гумореска (усмішка)
Течія: реалізм
Композиція: гумореска складається з 4 частин:
● 1 частина — знайомство читача з річкою Оскіл та місцевими крає-
видами;
● 2 частина — дід Панас застерігає туристів бути обережними біля
ковбані, бо там живе сом;
● 3 частина — розповідь про місцевого сома;
● 4 частина — розповідь оповідача про сомів загалом
226
Микола Куліш (1892-1937)
Микола Куліш (1892-1937)

Драматург, режисер, газетяр, редак-
тор, діяч української освіти, педа-
гог, представник «Театру корифеїв»,
брав активну участь у становленні
радянської влади, учасник «Гарту»,
ПОЛІТФРОНТу та ВАПЛІТЕ, один із
творців нового українського театру,
засуджений за тероризм і зв’язках з
ОУН
Народився у с. Чаплинці на Хер-

сонщині у родині батрака-селяни-
на. Рано втратив батьків. Навчався
в Олешківському міському училищі
та в чоловічій гімназії. Вищу освіту
здобуваву Новоросійському універ-
ситеті, але був мобілізований до
царської армії.
Першу п’єсу написав 1913 року — «На рыбной ловле».
Був організатором угруповання «Просвіта» в Олешках. Працював голо-
вою міськвиконкому Олешок, головою місцевої ради, організував «Пер-
ший Український Дніпровський полк» в Херсоні, пізніше — інспектором
Наросвіти (організовував українські школи, забезпечував їх кадрами,
склав український буквар «Первинка»).
Прославився завдяки постановці драми «97» Г. Юрою на сцені Харків-
ського театру.
З 1925 року працював у Харкові шкільним інспектором Наркомосвіти
УРСР.
Микола Куліш був учасником «Гарту» та «Політфронту», а потім став
президентом ВАПЛІТЕ та очолював УТОДІК (Українське товариство дра-
матургів і композиторів), був редактором журналів «Червоний шлях» і
«Літературний ярмарок».
1934 року письменника заарештували та засудили до 10 років ув’язнен-
ня на Соловках за написання антикомуністичних п’єс, пізніше розстріля-
ли.
227
«Мина Мазайло»
Микола Куліш засновник нової течії у драматичному мистецтві. На твори

Куліша знято багато фільмів. Більшість п’єс Миколи Куліша були постав-
лені в театрі «Березіль».
Основні твори: п’єси «Народний Малахій», «На рыбной ловле»; роман «Тро-
хим Леміш»; драма «97», «Патетична соната», «Маклена Граса»; комедія
«Отак загинув Гуска», «Мина Мазайло»
Автор: Микола Куліш
Тема: «міщанство й українізація» (за автором)
Ідея: викриття антиукраїнських явищ у суспільстві того часу, засуджен-
ня міщанства та великодержавного шовінізму
Жанр: сатирична комедія, «філологічний водевіль»
● русифікація та українізація;
● відстоювання власної думки
Композиція: п’єса складається з 4 дій:
● експозиція — опис сім’ї Мазайло;
● зав’язка — Мина подає заяву про зміну прізвища, приїжджають
тьотя Мотя та дядько Тарас;
● розвиток дії — Мина бере лекції, Уля закохується в Мокія;
● кульмінація — в газеті публікують рішення про зміну прізвища;
● розв’язка — Мину звільняють через опір українізації
● Мина Мазайло — харківський службовець середніх літ; не вірить у
результативність українізації;
● Лина (Килина) Мазайло — дружина Мини;
● Рина (Мокрина) Мазайло —дочка Лини та Мини;
● Мокій — син Лини та Мини; свідомий українець, який чинить опір
шовіністам;
● Уля — подруга Рини, закохалася в Мокія, сприйняла його погляди
228
щодо українізації;
● Тьотя Мотя — сестра Лини з Курська; найяскравіша представниця
міщанства, вульгарності та обивательської обмеженості;
● Тарас Мазайло — дядько Мини з Києва, прихильник старовини, ко-
заччини;
● Баронова-Козино — вчителька «правильних проізношеній» росій-
ської мови; образ старої, дореволюційної інтелігенції;
● Тертика, Аренський Губа — комсомольці, друзі Мокія
● Мокій
«...юнак з чорним висипом, під носом і по підборіддю, з мрійними, але злими очи-
ма»
«...він кругом український»
«...він у дядька Тараса вдався»
«Мокій уже збожеволів од своєї укрмови»
«А Мокій не тільки не зна про це, а навпаки — мріє, ти розумієш, мріє до нашого
прізвища Мазайло додати ще Квач»
● Мина
«Двадцять три роки, кажу, носю я це прізвище, і воно, як віспа на житті – Маза-
йло!.. Ще малим, як оддав батько в город до школи, першого ж дня на регіт взя-
ли: Мазайло! Жодна гімназистка не хотіла гуляти – Мазайло! За репетитора
не брали – Мазайло! На службу не приймали – Мазайло! Од кохання відмовлялися
– Мазайло!»
«– …Нічого з вашої українізації не вийде, це вам факт, а якщо і вийде, то пшик з

бульбочкою — це вам другий факт, бо так каже моє серце…..
І тобі, Мокію, раджу не вірити українізації. Серцем передчуваю, що українізація
— це спосіб робити з мене провінціала, другосортного службовця і не давати
мені ходу на вищі посади»
● Дядько Тарас
«Там такий, що в нього кури по-українському говорять»
229
Богдан-Ігор Антонич (1909-1937)
Богдан-Ігор Антонич (1909-1937)

Поет, прозаїк, перекладач, літера-
турознавець, брав активну участь у
громадському та мистецькому жит-
ті Західної України, був членом львів-
ської «Просвіти» як композитор і
художник, входить до літературного
об’єднання «Листопад», був офіцій-
но забороненим
Богдан-Ігор Антонич народився в

селі Новиця Горлицького повіту на
Лемківщині в сім’ї греко-католицько-
го священника Василя Кота. Навчав-
ся спочатку вдома, потім у Сяноцькій
гімназії, далі здобував освіту на гу-
манітарному факультеті Львівсько-
го університету за спеці альністю
«Польська філологія», самостійно вивчав українську літературну мову.
Не працював на державній службі, приділяв багато уваги літературній
творчості, редагував молодіжний часопис «Дажбог».
Вірші Богдан-Ігор Антонич писав зазвичай уранці, щойно зі сну. Першу
свою збірку Антонич видав у віці 22 роки, нею стала «Привітання життя».
Був не одруженим, там мав наречену, помер у віці 28 років. Серце не
витримало перенесеного апендициту та запалення легень.
Псевдонім: Зоїл
Перифраз: Себе називав «малим хрущем на дереві нашої національної пое-

зії, яке вросло глибоко в шевченківську традицію»
«Різдво»
Народився Бог на санях
в лемківськім містечку Дуклі.
Прийшли лемки у крисанях
230
і принесли місяць круглий.
Ніч у сніговій завії
крутиться довкола стріх.
У долоні у Марії
місяць — золотий горіх.
Автор: Богдан-Ігор Антонич

Збірка: «Три перстені»
Тема: таїнство різдвяного вечора; християнські + язичницькі мотиви; на-
родження Христа
Ідея: переосмислення факту народження Христа як події, яка відбува-
ється в кожному населеному пункті
Вид лірики: філософська
Течія: авангардизм, символізм, міфологізм
Композиція: поезія складається з двох строф по 4 рядки
● епітети:
○ «місяць круглий»;
○ «снігова завія»;
○ «золотий горіх»;
○ «прийшли лемки і принесли місяць»;
○ «народився Бог на санях»;
○ «ніч крутиться довкола стріх»;
○ «у долоні у Марії місяць – золотий горіх»
Римування: перехресне (абаб)
231
Олександр Довженко (1894-1956)
Олександр Довженко (1894-1956)

Письменник, кінорежисер, осново-
положник національного кінемато-
графа, засновник жанру кіноповісті,
один із засновників ВАПЛІТЕ
Народився в с. В’юнище на Черні-

гівщині у селянській неписьменній
родині. У родині Довженків було 14
дітей, та вижило лише 2 – Сашко
та Поліна. Навчався у Сосницькій
початковій школі, потім — у Глу-
хівському вчительському інституті.
Вищу освіту здобував у Київському
комерційному інституті (нині Київ-
ський національний економічний
університет) на економічному фа-
культеті.
Працював учителем у Житомирі та Києві.
Олександра Довженка називають українським Леонардо да Вінчі, він
був першовідкривачем жанру кіноповісті.
Служив у петлюрівській армії, за це був засуджений до ув’язнення в кон-
цтаборах. Однак його врятували.
Жив у Берліні, обіймав посаду секретаря генконсульства УСРР у Німеч-
чині. Після повернення до Харкова працював художником-ілюстратором
газети «Вісті ВУЦВК» та карикатуристом. Був членом «Гарту» та співза-
сновником ВАПЛІТЕ.
Працював режисером на Одеській кіностудії. 1926 року створив за сво-
їми сценаріями перші фільми «Вася-реформатор» і «Ягідка кохання».
Прославився після екранізації фільму «Звенигора». За цю стрічку його
постійно звинувачували у буржуазному націоналізмі.
Був одружений з Юлією Солнцевою.
Кінокритики назвали «Землю» одним з 12 найкращих фільмів всіх часів
і народів.
До останніх днів жив в Москві, працював на «Мосфільмі».
232
«Зачарована Десна»
Основні твори: оповідання «Воля до життя», «Мати», «Ніч перед боєм»;

кіноповісті «Зачарована Десна», «Земля», «Повість полум’яних літ», «Україна
в огні»; п’єса «Життя в цвіту»
Псевдонім: Сашко
Перифрази: Великий зодчий українського кінематографа; «Український да

Вінчі» А. Малишко; Гомер кіно ХХ століття

«Захоплення характерами своїх батька й матері, красою придеснянської приро-
ди дає нам один з ключів розгадки того, як проходило формування майбутнього
письменника, громадського діяча, мислителя й кіномитця…»
Автор: Олександр Довженко
Тема: спогади дитинства в рідному селі на Чернігівщині, життя селян,
їхні звичаї та традиції
Ідея: заклик любити й цінувати своє життя
Жанр: автобіографічна кіноповість
● природа та людина;
● шлях до щастя;
● покликання;
● роль праці;
● життя та смерть
Напрям: соціалістичний реалізм
Композиція: відсутній чіткий сюжет; умовно твір поділяється на нове-
ли «Город», «Хата», «Смерть братів», «Смерть баби», «Повінь», «Сінокіс»,
«Коні», «До школи»
● два ліричні герої — малий Сашко (у новелах) і Олександр Довженко
(в авторських відступах):
233
● Петро Семенович — батько ліричного героя;

● Одарка Єрмолаївна — мати ліричного героя;
● прабабуся Марусина;
● дід Семен;
● прадід Тарас;
● дядько Самійло (неперевершений косарь).
● Сашко
«Ластівок любив у клуні, деркачів — у лузі…»
«Любив співи дівочі, колядки, щедрівки, веснянки, обжинки… Коли б спитав мене
хто-небудь, яку я музику любив у ранньому дитинстві, який інструмент, яких
музик, я б сказав, що більш за все я любив слухати клепання коси»
«Скрізь, куди б не глянули очі хлопця, бачив він рух, неспокій, боротьбу. Усе ви-
кликало якісь порівняння, нагадувало давно десь бачене, уявлене й пережите»
● дід Семен
«...малому Сашкові нагадував Бога або святого Миколая. Звали його Семеном.
Він був високий і худий, з білою бородою. Пахнув теплою землею і трохи мли-
ном, знав письмо і в неділю любив урочисто читати Псалтир. Ні дід, ні слухачі
не розуміли прочитаного, і це завжди хвилювало їх, як дивна таємниця. Мати
ненавиділа діда, вважала чорнокнижником, хоч Псалтир всередині був не чорний,
а білий, і крадькома—таки спалила книжку»
«Любив дід гарну бесіду й добре слово»
«Він був письменний по-церковному і в неділю любив урочисто читати псалтир.

Ні дід, ні ми не розуміли прочитаного, і це завжди хвилювало нас, як дивна таєм-
ниця»
● прабабуся Марусина
«Вона була малесенька й така прудка, і очі мала такі видющі й гострі, що схо-
ватись од неї не могло ніщо в світі… Без прокльонів вона не могла прожити і
дня… Вони лились :і її уст потоком, як вірші з натхненного поета… У неї тоді
блищали очі і червоніли щоки. Це була творчість її палкої темної перестарілої
душі»
234
● батько
«Скільки він землі виорав, скільки хліба накосив! Як вправно робив, який був дужий
і чистий. Тіло біле, без єдиної точечки, волосся блискуче, хвилясте, руки широкі,
щедрі. Як гарно ложку ніс до рота, підтримуючи знизу шкоринкою хліба, щоб не
покрапать рядно над самою Десною на траві. Жарт любив, точене, влучне сло-
во. Такт розумів і шанобливість. Зневажав начальство і царя…
Одне, що в батька було некрасиве,— одяг. Ну такий носив одяг негарний, такий
безбарвний, убогий! Наче нелюди зухвалі, аби зневажити образ людини, античну
статую укрили брудом і рванням…
З нього можна було писати лицарів, богів, апостолів, великих учених чи сіячів —
він годився на все. Багато наробив він хліба, багатьох нагодував, урятував од
води, багато землі переорав, поки не звільнився від свого смутку»
235
Андрій Малишко (1912-1970)
Андрій Малишко (1912-1970)

Поет, перекладач, літературний
критик, лауреат Сталінської премії,
за життя видав приблизно 40 пое-
тичних збірок
Народився в селі Обухів на Київщи-

ні в багатодітній сім’ї шевця. З ди-
тинства ріс у любові до народних
мелодій і рідного слова, рідної зем-
лі. Навчався в школі, потім у медич-
ному технікумі. Пізніше вступив до
Київського інституту народної осві-
ти (нині Київський національний уні-
верситет ім. Тараса Шевченка на лі-
тературному факультеті.
Перші вірші опублікував у журналах
«Молодий більшовик» та «Глобус».
Був тричі одружений.
Працював учителем в Овручі. Після армії працював журналістом.
За своє життя поет видав близько 40 збірок. В українську літературу він
увійшов як поет-пісняр, бо пісні на його вірші вже давно сприймаються
як народні.
Малишко, хоч розмовляв і писав тільки українською мовою, російську
літературу любив та поважав, стверджуючи, що «вона допомагає йому
жити і творити».
Перифрази: Назвав себе сурмачем, «що кличе військо в битву і пер-

шим йде в запеклу битву сам»; Солов’їне серце України

«Вогнистий син України, улюбленець народу, він мав право називати себе сур-
мачем. Сурмач походів, співець життя, молодості, любові — такий він для нас,
незабутній...»
236
«Пісня про рушник»

Рідна мати моя, ти ночей не доспала
І водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,

І зелені луги, й солов’їні гаї,
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші блакитні твої.
Я візьму той рушник, простелю, наче долю,

В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю –
І дитинство, й розлука, і вірна любов.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю –
І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.
Автор: Андрій Малишко

Збірка: «Серце моєї матері»
Тема: сповідь-спогад ліричного героя, у якій матір дарує синові рушник,
вишитий як символ життєвої дороги
Ідея: заклик до шанобливого ставлення до матері
Основна думка: рушник матері для її дитини — щастя, доля та любов
Жанр: пісня
Вид лірики: особиста, філософська
Композиція: поезія складається з трьох строф по 6 рядків (чотиривірш
+ двовірш-приспів)
237

● епітети:
○ «далека дорога»;
○ «засмучені очі»;
○ «незрадлива, вірна усмішка»;
○ «тихий шелест трав»;
● повтори:
○ «І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала»;
○ «І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші блакитні твої»;
○ «І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, і вірна любов»;
○ «цвіте… доріжка»;
○ «шелест трав»;
○ «щебетання дібров»;
○ «оживе…. і дитинство, й розлука, і вірна любов»;
○ «…той рушник простелю, наче долю…»
Віршовий розмір: 4-стопний анапест
● рушник — символ родинного оберегу;
● дорога — символ життєвого шляху;
● мати — образ любові та турботи
238
Василь Симоненко (1935-1963)
Василь Симоненко (1935-1963)

Поет, журналіст, «шістдесятник»,
брав участь у роботі Клубу творчої
молоді; працював у комісії, яка за-
ймалася розслідуваннями розстрілів
НКВС; був під наглядом КДБ, помер
від раку нирок після побиття міліці-
онерами
Народився в селищі Біївці Лубен-

ського району на Полтавщині. Бать-
ки його були колгоспники, усе дитин-
ство пройшло на селі у важкі воєнні
та повоєнні часи.
Навчався у середній школі в Таран-
динцях і на факультеті журналістики
Київського університету.
Працював у «Черкаській правді», «Молоді Черкащини», «Робітничій га-
зеті».
Перша збірка «Тиша і грім» вийшла 1962 року.
Був учасником Клубу творчої молоді, працював у комісії, що займала-
ся розслідуванням масових розстрілів у катівнях НКВС. За його участю
було відкрито таємні братські могили жертв сталінських репресії на Ва-
сильківському та Лук’янівському кладовищах та у Биківнянському лісі,
тим самим підписуючи собі смертний вирок.
Улітку 196 року. міліціонери заарештували та жорстоко побили його, дру-
зі від нього відвернулися, твори відмовлялися друкувати. Після побиття
ліг у лікарн, у нього виявили рак нирок. Від нього він і помер.
За життя встигли побачити світ лише дві книги – «Тиша і грім» (збірка
поезій) та «Цар Плаксій і Лоскотрон». Решта праць вийшла вже після
смерті поета за допомогою його друзів.
Основні твори: збірка поезій «Тиша і грім»; збірка новел «Вино з троянд»;
твори для дітей «Подорож у країну Навпаки», «Цар Плаксій і Лоскотон»
Псевдоніми: В. Щербань, С. Василенко, Симон

239
«Ти знаєш, що ти людина?»
Перифрази: «Поет з горніх Шевченкових вершин» В. Захарченко; «Витязь

молодої української поезії» О. Гончар; «Cин мужицький, золоте коріння» І. Драч

«... єдиний поки що поет, що викристалізувався в провінції і вніс свій струмінь у
поезію — струмінь оголеної правди і непідкупної чесності»
«Він мало жив. Немов літак, що ховається за обрієм швидше, ніж доб’ється до
нашого слуху шум його двигунів. [... ] зник за пругом життя скоріше, ніж долинув
до нас могутній гук його серця, заряджений тривогою двадцятого віку і любов’ю
до української землі»
«Ти знаєш, що ти людина?»

Ти знаєш, що ти — людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
Більше тебе не буде.

Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди —
Добрі, ласкаві й злі.
Сьогодні усе для тебе —

Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи!
Бо ти на землі — людина,
І хочеш того чи ні —
Усмішка твоя — єдина,
Очі твої — одні.
240
«Задивляюсь у твої зіниці»
Автор: Василь Симоненко

Збірка: «Земне тяжіння»
Тема: роздуми про швидкоплинність життя
Ідея: заклик правильно використовувати відведений на життя час
Основна думка: звання людини треба носити з гордістю
Композиція: складається з чотирьох строф по 5 рядків
● епітети:
○ «люди добрі, ласкаві, злі»;
○ «усмішка, мука єдина»;
● риторичний оклик:
○ «Гляди ж не проспи!»;
● повтори:
○ «Усмішка твоя — єдина,
Очі твої — одні»
○ «Ти знаєш, що ти — людина?»;
○ «Ти знаєш про це чи ні?»
Віршовий розмір: шестистопний ямб
Римування: перехресне з паралельним

Задивляюсь у твої зіниці
Голубі й тривожні, ніби рань.
Крешуть з них червоні блискавиці
Революцій, бунтів і повстань.
Україно! Ти для мене диво!

І нехай пливе за роком рік,
241
Буду, мамо горда і вродлива,

З тебе дивуватися повік…
Одійдіте, недруги лукаві!

Друзі, зачекайте на путі!
Маю я святе синівське право
З матір’ю побуть на самоті.
Рідко, нене, згадують про тебе,

Дні занадто куці та малі,
Ще не всі чорти живуть на небі,
Ходить їх до біса на землі.
Бачиш, з ними щогодини б’юся,

Чуєш — битви споконвічний грюк!
Як же я без друзів обійдуся,
Без лобів їх, без очей і рук?
Україно, ти моя молитва,

Ти моя розпука вікова…
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.
Ради тебе перли в душу сію,

Ради тебе мислю і творю…
Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю.
Хай палають хмари бурякові,

Хай сичать обращи — все одно
Я проллюся крапелькою крові
На твоє священне знамено.

242
«Лебеді материнства»
Тема: синівська любов до рідної землі

Ідея: демонстрація почуттів до Батьківщини
Вид лірики: патріотична, громадянська
● епітети:
○ «червоні блискавиці»;
○ «мама, горда і вродлива»;
○ «святе синівське право»;
○ «хмари бурякові»;
○ «пливе за роком рік»;
○ «перли в душі сію»;
○ «мовчать америки й росії»;
○ «чорти живуть на небі»;
○ «зіниці, голубі, тривожні, ніби рань»;
○ «битви споконвічний грюк»;
○ «Як же я без друзів обійдуся, без лобів їх, без очей і рук?»;
○ «Ти для мене диво!»;
○ «Одійдіте, недруги лукаві!»;
○ «Друзі, зачекайте на путі!»;
○ «Чуєш — битви споконвічний грюк!»;
● літота:
○ «Я проллюся крапелькою крові»
Віршовий розмір: шестистопний ямб
Мріють крилами з туману лебеді рожеві,
Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.
243
Заглядає в шибу казка сивими очима,

Материнська добра ласка в неї за плечима.
Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати,

Не пущу тебе колиску синову гойдати.
Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,

Опустіться, тихі зорі, синові під вії.
Темряву тривожили криками півні,

Танцювали лебеді в хаті на стіні.
Лопотіли крилами і рожевим пір’ям,

Лоскотали марево золотим сузір’ям.
Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,

Виростуть з тобою приспані тривоги.
У хмільні смеркання мавки чорноброві

Ждатимуть твоєї ніжності й любові.
Будуть тебе кликать у сади зелені

Хлопців чорночубих диво-наречені.
Можеш вибирати друзів і дружину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Можна вибрать друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати.
За тобою завше будуть мандрувати

Очі материнські і білява хата.
І якщо впадеш ти на чужому полі,

Прийдуть з України верби і тополі,
Стануть над тобою, листям затріпочуть,

244
Тугою прощання душу залоскочуть.
Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Тема: любов до матері та Батьківщини
Ідея: уславлення любові матері, яка завжди поруч із дитиною
Жанр: колискова пісня
Основна думка: на світі можна вибрати все, крім Батьківщини
Вид лірики: громадянська з елементами інтимної
● епітети:
○ «зорі сургучеві»;
○ «мавки чорноброві»;
○ «білява хата»;
○ «сиві очі»;
○ «мріють криками… лебеді»;
○ «темряву тривожили… півні»;
○ «заглядає в шибку казка»;
● повтори:
○ «Виростеш ти, сину»;
○ «Виростуть з тобою приспані тривоги»;
○ «Можна все на світі вибирати»;
○ «Вибрати не можна тільки Батьківщину»;
○ «лебеді, як мрії»;
245
Василь Голобородько (1945)
Василь Голобородько (1945)

Поет, був під забороною друку в
Україні у 1969-1986 рр., член Спілки
письменників України, виключили
з університету за розповсюдження
праці І.Дзюби «Інтернаціоналізм чи
русифікація?», працював в радгоспі
та шахтарем, відмовився співпра-
цювати з КДБ
Народився в селі Адріанополі на Лу-

ганщині. Навчався у школі-інтернаті
Працював у шахті лісогоном, у рад-
госпі електриком. Вирощував кар-
топлю, тримав корову, заготовляв
сіно. Водночас друкував свої книги.
Перші вірші були написані росій-
ською мовою. Дебютував як поет у
віці 18 років.
З 1969 року до 1986 був під забороною в Україні. Вищу освіту Василь
Голобородько здобував протягом 38 років: вступив у 1964 на українське
відділення філологічного факультету Київського університету, а отримав
ступінь магістра — у 2002.
Через бойові дії на Сході України у 2014 році став вимушеним пересе-
ленцем. Живе в Ірпені під Києвом.
Основні твори: «Летюче віконце», «Соловейків теремок», «Посівальник»,

«Ми йдемо», «Зозуля масло колотить»
«Наша мова»
кожне слово
нашої мови
проспіване у Пісні
тож пісенними словами
246
«Наша мова»
з побратимами
у товаристві розмовляємо
кожне слово
нашої мови
записане у Літописі
тож хай знають вороги
якими словами
на самоті мовчимо
Автор: Василь Голобородько

Рік написання: опублікований 1992 року
Збірка: «Калина об Різдві»
Тема: пошана до рідної мови
Ідея: уславлення ролі мови в нашому житті, її значущість
Основна думка: без мови не існує нації
Вид лірики: патріотично-філософська лірика
● епітет:
○ «пісенні слова»;
● повтори:
○ «тож»;
○ «проспіване у пісні»;
○ «записане у літописі»;
● анафора:
○ «кожне слово нашої мови»;
● оксиморон:
○ «словами на самоті мовчимо»;
○ «розмовляємо» — «мовчимо»;
○ «побратими» — «вороги»;
● алітерація:
○ повтор приголосних «с» та «н»
Віршовий розмір: верлібр
247
Олесь Гончар (1918-1995)
Олесь Гончар (1918-1995)

Прозаїк, літературний критик, пу-
бліцист, засновник Українського
фонду культури, лауреат Сталінської
премії, перший лауреат премії ім. Т.
Шевченка, голова Спілки письмен-
ників України (1959-1971 рр.), акаде-
мік НАН України, член Всесвітньої
Ради Миру
Народився в с. Ломівці, У передмісті

Дніпропетровська. Дитячі роки про-
вів у слободі Суха Кобеляцького ра-
йону Полтавської області. Закінчив
семирічку у сусідньому селі, потім
навчався у Харківському технікумі
журналістики.
Вищу освіту здобував у Харківському університеті на філологічному фа-
культеті.
Брав участь у війні як сержант-мінометник, після третього курсу пішов
добровольцем.
Після війни навчався на аспірантурі при Інституті літератури ім. Шевчен-
ка АН УРСР.
Був головою правління Спілки письменників України, секретарем прав-
ління Спілки письменників СРСР, головою Українського республікан-
ського комітету захисту миру, членом Всесвітньої Ради Миру, академі-
ком Академії наук України.
Відроджував українську культуру, мову та націю, довгий час був депута-
том Верховної Ради.
Твори Гончара перекладалися на 67 мов, а творчий досвід письменника
засвоюється і вітчизняними, і зарубіжними майстрами слова. Нагоро-
джений багатьма орденами та медалями.
Основні твори: повість «Стокозове поле», «Земля гуде», «Микита Бра-

тусь»; роман «Людина і зброя», «Прапороносці»; книжка «Фронтові поезії»;
новела «За мить щастя»; збірка «Новели»; роман у новелах «Тронка»
248
«Модри Камень»
Перифрази: Патріарх української літератури; «Інтелектуал світу»
Автор: Олесь Гончар
Тема: спогади руського (українського) вояка-партизана про зустріч з ді-
вчиною Терезою у словацьких горах
Ідея: цінність людських почуттів значно підвищується у непростих умо-
вах, зокрема під час війни
Основна думка: любов та життя мають неабияку силу
● війна руйнує життя;
● почуття під час війни;
● любов до Батьківщини;
● кохання та закоханість;
● подвиг солдатів-партизанів
Жанр: новела
Композиція: твір складається з 5 розділів, розповідь ведеться від пер-
шої особи; сюжетні елементи:
● експозиція — ліричний герой (оповідач) спостерігає за дівчиною зі
свого сховку;
● зав’язка — оповідач із другом приходять у дім Терези та її мати;
● розвиток дії — хлопці сидять у словацькому домі, покидають його;
● кульмінація — мати розповідає про останні хвилини Терези, про те,
як її забрали;
● розв’язка — ліричний герой згадує кохану і мріє про неї
249
Григір Тютюнник (1931-1980)

Прозаїк, кіносценарист, кінокритик,
перекладач, шістдесятник, працю-
вав у редакції газети «Літературна
Україна», покінчив життя самогуб-
ством, майстер психологічної но-
вели
Народився в селі Шилівці на Пол-

тавщині в селянській сім’ї. Батько
Григора Тютюнника був теслею, за
антирадянську агітацію потрапив у
заслання, звідти не повернувся. Ви-
ховував малого Григора після ареш-
ту тата – дядько (батьків брат).
Після війни вступив у Зіньківське
ремісниче училище, щоб мати якусь
Навчання відбувалося російською
мовою.
Тютюнник служив у морфлоті радистом на Далекому Сході. Після демо-
білізації закінчив вечірню школу, працював токарем у вагонному депо.
Навчався в Харківському університеті на філологічному факультеті.
Саме тут він захопився літературною працею і самоосвітою.
1961 року в журналі «Крестьянка» побачило світ перше оповідання Тю
тюнника «В сумерки», написане російською мовою. Автор невдовзі пе-
реклав свій твір на українську й відтоді писав лише рідною мовою.
У Спілці письменників його не любили за прямоту. У 1974 рік, почалися
арешти української інтелігенції. Тютюнника занесли до «чорного» спис-
ку, усім видавництвам наказано ніде не згадувати його ім’я.
Після завершення навчання в університеті Тютюнник виїхав на Донбас,
учителював у вечірній школі.
Особливості характерні для творчості Григора Тютюнника:

● змалювання проблем українського села;
● розкриття внутрішнього світу персонажів у короткому за обсягом
творі;
250
«Три зозулі з поклоном»
● надання читачеві права самостійно оцінювати героїв

Основні твори: «Зав’язь», збірки оповідань «Деревій», «Батьківські пороги»,
«Крайнебо»; повісті «Климко», Вогник далеко в степу», «Три зозулі з поклоном»

Присвячено Любові Всевишній
Автор: Григір Тютюнник

Тема: історія нещасливого кохання Марфи до чужого чоловіка
Ідея: кохання підіймає людину над буденністю
Жанр: новела любовна + автобіографічна; психологічна новела
Течія: неореалізм
Композиція: сюжетні елементи новели:
● експозиція — знайомство з оповідачем;
● зав’язка — матір розповідає студенту про Марфу, яка любила його
батька й завжди відчувала, коли із заслання прийдуть листи від
нього;
● кульмінація — лист Михайла Софії, в якому той жаліється, що по-
руч із ним постійно ходить Марфина душа; Михайло просить пере-
дати «три зозулі з поклоном»;
● розв’язка — син питає себе «Як вони чули одне одного — Марфа і тато?»,
«Чому вони не одружилися, так одне одного чуючи?», на що чує відповідь
великої «татової» сосни: «Тоді не було б тебе»
● студент — є оповідачем у творі;
● Софія — мати оповідача;
● Михайло — чоловік Софії;
● дядько Левко — поштар;
● Марфа — нещасна жінка, яка все життя кохала Михайла, відчувала
день, коли від нього приходили листи, але заміжня була за Карпом;
● Карпо — чоловік Марфи
● Марфа
251
«Марфа серцем чула, коли від тата приходить лист. Вона чула його, мабуть,
ще здалеку, той лист; мабуть, ще з півдороги. І ждала. Прийде до пошти, сяде
на поріжку – тонесенька, тендітна, у благенькій, вишиваній сорочині й рясній
спідничці над босими ногами, – і сидить, сяє жовтими кучерями з-під чорної
хустки: втекла від молотарки або від косаря… Сидить на поріжку і обриває пе-
люстки на ромашці, шепочучи: “Є – нема, є – нема, є…”»
«Сині Марфині очі запливають слізьми і сяють угору на дядька Левка – ще сині-
ші…»
«Вона хапає з Левкових пучок листа – сльози рясно котяться їй по щоках, – при-
гортає його до грудей, цілує у зворотну адресу…»
«Марфа…не скоро віддає йому листа, мліючи з ним на грудях, і шепоче, шепоче:
– Ну от бачите, нічого я йому і не зробила…»
«А Марфа біжить на роботу, птахою летить, щоб дов’язати до вечора свої

шість кіп, і вітер сушить – не висушить сльози у її очах»
«Вона стоїть без хустки, сива, пишноволоса–колись її волосся сяяло проти

сонця золотим, тепер не сяє. Видно, думаю собi, волосся умирає ранiше, нiж
людина…»
● Михайло
«Тато ж… він якось і не старів, однаковий зоставався і у двадцять, і в трид-
цять годочків… Сокіл був, ставний такий, смуглий, очі так і печуть, чорнющі.
Гляне, було,— просто гляне і все, а в грудях так і потерпне. Може, тому, що
він рідко піднімав очі. Більше долонею їх прикриє і думає про щось. А востаннє,
як бачила його (ходила аж у Ромни, їх туди повезли), то вже не пекли, а тільки
голубили — такі сумні. Дивиться ними — як з туману»
«…співаємо потихеньку. Тато баритоном, а я другим йому помагаю, а Марфа

першу веде…Ото гляне, було, як чоловік над галушками катується, зітхне по-
серед пісні й одвернеться, а сльози в очах – наче дві свічечки голубі. До тата…
Я то бачу. А він затулить надбрів’я долонею і співає. Або до тебе в колиску
всміхається та приколисує легенько»
252
«Ти, Михайле,— кажу,— хоч би разочок на неї глянув. Бачиш, як вона до тебе
світиться»
«Не суди мене гірко. Але я ніколи нікому не казав неправди і зараз не скажу: я чую
щодня, що десь тут коло мене ходить Марфина душа нещасна»
● Софія
«Очі мамині сухі, голос не здригнеться, і я чую за ним: спогади її не щемлять їй
і не болять – вони закам’яніли»
«…А хто вам про це розказував, мамо? Дядько Левко?

— Ні. Він мовчав. Сама бачила й чула. Я бо теж за нею слідком з роботи тіка-
ла. Отуди ярком, ярком — і до пошти. Дивлюсь, а вона вже на поріжку сидить,
жде… Вона щораз перша вгадувала, коли тато обізветься.
— І ви на неї не сердилися?
— У горі, сину, ні на кого серця немає. Саме горе.
— А як же то — вона вгадувала, а ви — ні?»
● Дядько Лев
«Височенний, худющий, як сама худорба, з брезентовою поштарською сумкою
через гостро підняте вгору плече»
● Карпо
«Товстопикий був, товстоногий. І рудий — матінко ти моя… Як стара солома.
Марфа проти нього — перепілочка»
*Три зозулі з поклоном — символ самотності, традиційне народ-

не прохання не любити когось
253
Василь Стус (1938-1985)
Василь Стус (1938-1985)

Поет-шістдесятник, дисидент, по-
мер в ув’язненні, викладав україн-
ську мову в Горлівці, був одним із
підписантів «Листа 139-ти», двічі
відбував покарання у таборах, під
час ув’язнень написав більше 300
поезій, які були знищені після його
смерті
Народився в хліборобській родині

в с. Рахнівці на Вінниччині. Після за-
кінчення школи навчався в Доне-
цькому педінституті.
Перші вірші з’явилися у 1959 році
в «Літературній газеті».
Брав участь у роботі Клубу творчої
молоді. На похороні Алли Горської звинуватив владу у її вбивстві.
Відбував ув’язнення у Мордовії. Після завершення основного терміну
відправили у заслання. В ув’язненні всі його вірші знищували.
Після повернення відмовився від радянського громадянства, працював
звичайним робітником на заводі.
У вісімдесятих знову був засуджений до 10 років ув’язнення та 5 років
заслання.
За власні переконання в необхідності української культурної автономії
творчість Василя Стуса була заборонена радянською владою, а сам
поет був на 12 років позбавлений волі.
Адвокатом на судовому процесі Василя Стуса був відомий нині прокуч-
мівський політик Віктор Медведчук.
Основні твори: збірки «Круговерть», «Зимові дерева», «Веселий цвинтар»
Псевдонім: Василь Петрик
Перифрази: Найбільший духовний поет України XX століття; «Різьбяр влас-

ного духу» І. Дзюба
254
«Господи, гніву пречистого»

«Його так званий злочин полягає в тому, що він пише свої поезії по-українськи.
Існують давні суперечності між українцями і росіянами, що виявляються також
у питаннях мови. [... ] пише свідомо по-українськи. Це єдиний закид, що мені ві-
домий»

Господи, гніву пречистого
благаю — не май за зле.
Де не стоятиму — вистою.
Спасибі за те, що мале
людське життя, хоч надією
довжу його в віки.
Вірою тут розвіюю,
щоб був я завжди такий,
яким мене мати родила
і благословила в світи.
І добре, що не зуміла
мене об біди вберегти.
Автор: Василь Стус

Збірка: «Час творчості»
Тема: звернення ліричного героя до Всевишнього з проханням не осу-
дити його за глибоку віру і надію
Ідея: утвердження сили людського духу
Жанр: медитація; віршова молитва
Напрям: екзистенціалізм
● епітети:
○ «гнів пречистий»;
○ «мале людське життя»;
○ «Господи, гнiву пречистого»;
255
○ «вірою тугу розвіюю»;
○ «надією довжу його в віки»
Віршовий розмір: дактиль
256
Іван Драч (1936-2018)
Іван Драч (1936-2018)

Письменник, кіносценарист, гро-
мадський та політичний діяч, голова
правління Київської організації Спіл-
ки письменників України, був пер-
шим головою НРУ, очолював Кон-
грес української інтелігенції
Народився в с. Теліжинці Тетіївсько-

го району на Київщині. Навчався у
Тетієвській середній школі й одразу
почав викладати російську мову та
літературу в семирічці сусіднього
села Дзвенячого. Потім працював
інструктором райкому комсомолу,
служив в армії.
Вищу освіту здобував на філоло-
гічному факультеті Київського уні-
верситету ім. Шевченка (виключений через творчі та політичні погляди).
Відновився лише на заочній формі.
Був першим головою Народного руху України, тричі обирався депутатом
Верховної ради. Очолював громадську організацію Конгрес української
інтелігенції.
Основні твори: поеми «Ніж у сонці»; збірки «Протурберанці сонця», «Бала-
ди буднів», «До джерел»; кіноповість «Іду до тебе»; книжка «Сонячний фенікс»;
сценарій «Криниця спраглих»; поема-мозаїка «Чорнобильська мадонна»
Перифраз: Сонячний поет, в «Ураган узутий»
«Балада про соняшник»

Автор: Іван Драч
Збірка: «Соняшник»
Тема: народження людини-творця, людини-поета, роль мистецтва
Ідея: поет повинен прагнути високості в поезії
257
«Балада про соняшник»
Напрям: авангардизм
Течія: сюрреалізм
Композиція: балада складається з двох частин: притчевої та роз’ясню-
вальної
● епітети:
○ «тіло шорстке і зелене»;
○ «красиве засмагле сонце»;
○ «золоті переливи»;
○ «поезіє, … щомиті … хлопчисько відкриває тебе для себе, щоб ста-
ти навіки соняшником»;
○ «Поезіє, сонце моє оранжеве»;
○ «Дядьку, хіба вам шкода?»;
● уособлення:
○ «В соняшника були руки і ноги,
було тіло…, вилазив…, рвав…, купався…, стріляв … з рогатки,
стрибав»;
○ «засмагле сонце»;
○ «І застиг він на роки й століття в … захопленні»;
● анафора:
○ «Він …»;
○ «І …»;
● Алегорія:
○ соняшник і сонце (митець і поезія)
Віршовий розмір: верлібр
Римування: відсутнє
258
Дмитро Павличко (1929)
Дмитро Павличко (1929)

Поет, перекладач, член Спілки пись-
менників СРСР, видав багато творів
для дітей, працював послом у Поль-
щі та Словаччині, має проукраїнську
позицію
Народився в селі Стопчатів у селян-

ській родині.
Початкову освіту здобув у польській
школі, де було нелегко. Почав писа-
ти вірші вже в 5 класі у дівочих зо-
шитах. Він писав любовні вірші ді-
вчаткам.
Здобував вищу освіту у Львівському
університеті ім. І. Франка на факуль-
теті філології. Навчався в аспіран-
турі, досліджуючи сонети І. Франка.
Зараз працює політиком.
Подорожуючи світом (Куба, Канада, Америка та інші країни), глибоко оз-
найомився зі світовою літературою. Він не тільки розширив своє уявлен-
ня про світ, а й наблизився до нього за допомогою поезії Заходу і Сходу,
збагативши свою власну художню палітру. Павличко блискуче оволодів
складною віршовою формою, як сонет, зробив чималий внесок у його
цікавий різновид — білий сонет, увів в українську літературу поширені
в близькосхідній ліриці рубаї, відродивши у сучасній поезії жанр притчі.
У 1945-1946 роках був ув’язнений за сфабрикованою справою щодо
звинувачення у належності до УПА.
Займався перекладацькою діяльністю – переклав поезії Хосе Марті, Ни-
коли Вапцарова та сонети Шекспіра. Перекладав з англійської, іспан-
ської, італійської, французької, португальської тощо
Видав багато книг для дітей, серед яких казка «Золоторогий олень»,
«Дядько Дощ».
Основні твори: «Соняшник», «Протуберанці серця», «Дихаю Леніним», «Ба-
лади буднів», «Поезії», «Два кольори»
259
«Два кольори»
«Два кольори»
Автор: Дмитро Павличко
Тема: роздуми про вдячність за материнську любов та долю людини
Ідея: свою коріння не можна забувати
Жанр: пісня
● епітети:
○ «незнані шляхи»;
○ «червоними і чорними нитками»;
○ «щасливі і сумні дороги»;
○ «старого полотна»;
○ «вишите життя»;
○ «водило в безвісти життя»;
○ «переплелись… мої дороги»;
○ «війнула в очі сивина»;
○ «переплелись, як мамине шиття, мої … дороги»;
○ «сумні і радісні дороги»;
● уособлення:
○ «мене водило в безвісті життя»;
○ «війнула в очі сивина»;
○ «переплелись …дороги»;
● повтори (рефрени):
○ «два кольори мої, два кольори»;
○ «червоне — то любов, а чорне — то журба»
Віршовий розмір: п’ятистопний ямб із пірихієм
260
Ліна Костенко (1930)
Ліна Костенко (1930)

Поетеса, прозаїкиня, громадська
діячка, лауретка Державної премії
УРСР ім. Т. Шевченка, з 1962 р. була
зацензурена протягом 15 років
Народилася в невеличкому місті

Ржищів (Київщина) у родині вчите-
лів. За першою освітою вона педа-
гог. Другу вищу здобувала у Москов-
ському літературному інституті.
У радянські часи брала активну
участь у дисидентському русі, за що
була надовго виключена з літера-
турного процесу (з 1963 до 1977 в
Україні твори Костенко не друкува-
лися.
Ліна Костенко – по-
чесний професор Києво-Могилянської академії, почес-
ний доктор Львівського та Чернівецького університетів.
2010 року вийшов перший роман Костенко — «Запис-
ки українського самашедшого», що викликав великий ажіотаж.
Живе і працює Ліна Костенко в Києві.
Перифраз: «Цитадель духу» української літератури

«Саме вона прищепила сотням тисяч українців непохитну впевненість у тому,
що цензура — це зло і злочин, а самоцензура дорівнює самогубству. Саме вона
привчила не дуже сміливих людей до того, що слова «Незалежність», «Гідність»
і «Свобода» існують у мові не просто так»
«Страшні слова, коли вони мовчать»

Страшні слова, коли вони мовчать,
Коли вони зненацька причаїлись,
Коли не знаєш, з чого їх почать,
261
«Маруся Чурай»
Бо всі слова були уже чиїмись.
Хтось ними плакав, мучився, болів,

із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди, і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!
Все повторялось: і краса, й потворність.

Усе було: асфальти й спориші.
Поезія – це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.
Автор: Ліна Костенко

Тема: слово в житті людини
Ідея: демонстрація сили слова
● епітети:
○ «страшні слова»;
○ «безсмертний дотик»;
○ «слова мовчать, причаїлись»;
○ «хтось ними (словами) плакав, мучився, болів»;
● антитези:
○ «краса й потворність»;
○ «асфальти й спориші»;
Віршовий розмір: п’ятистопний ямб із пірихієм
Автор: Ліна Костенко
262

Тема: нещасливе кохання Марусі та Грицька на тлі життя України ХVІІ
ст.
Ідея: глибока віра у духовну силу та могутність українського народу
Жанр: історичний роман у віршах
Напрям: класицизм з елементами сентименталізму
Композиція: твір складається з 9 розділів; є 2 сюжетні лінії — особиста
та історична
Віршовий розмір: ямб
● Маруся Чурай – головна героїня, дівчина-піснярка, людина великої
душі й максималістка в коханні;
● Гриць Бобренко — випадково отруєний коханий Марусі;
● полковий обозний Іван Іскра – закоханий у Марусю козак-патріот, при-
ніс перед самою стратою Марусі універсал від Б. Хмельницького
про скасування вироку за пісенний талант Марусі та за героїзм
батька – Гордія Чурая; образ шляхетності духу, вірності у дружбі й
коханні, вірності Батьківщині;
● Галя Вишняківна — потенційна наречена Грицька, обмежена дівка;
● Гордій Чурай – батько Марусі, патріот, якого було покарано на смерть
у Варшаві;
● Чураїха – матір Марусі, горда, тверда жінка;
● мандрівний дяк – подорожній, з яким Маруся Чурай йшла на прощу
до Києва
● Маруся Чурай
«В розмові я, сказати б, то не дуже. А в пісні можу виспівати все»,
«Вона ж співала, наче голосила,

на себе кари божої просила.
Співала так, як лиш вона уміла!
А потім враз – неначе заніміла»
«Ця дівчина не просто так, Маруся.

Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа.
Коли в похід виходила батава,
263
Її піснями плакала Полтава.

Що нам було потрібно на війні?
Шаблі, знамена і її пісні» (Іван Іскра про Марусю)
«Ця дівчина… Обличчя, як з ікон.

І ви її збираєтесь карати?!
…
Що ж це виходить? Зрадити в житті
державу — злочин, а людину — можна?!»
«Моя любов чолом сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі»
«Моє життя — руйновище любові, де вже ніякий цвіт не процвіте»
«Вона піснями виспівала душу, Вона пісні ці залишає нам» (Іван Іскра про Марусю)
«Вона була як голос України, що клекотів у наших корогвах»
«Коли так душу випалила зрада, то вже душа так наче й не болить»
● Гриць
«Під Берестечком бився ти сміливо.
Під Зборовом також і над Пилявою
своє ім’я ти не покрив неславою»
«Грицько ж, він міряв не тією міркою,

В житті шукав дорогу не пряму.
Він народився під такою зіркою,
Що щось в душі двоїлося йому.
Від того кидавсь берега до того.
Любив достаток і любив пісні.
Це як, скажімо, вірувати в Бога
і продавати душу сатані»
«Затям, любов любов’ю, а життя життям»
«Не так ті кулі козаку страшні,

264
як це щоденне пекло метушні»
«Погане літо, не було врожаю.

Та ще ж тягтись на чоботи й кожух.
А я такий, я матір поважаю.
Я впоперек їй слова не скажу»
«Які я муки пережив пекельні!

Од крику серця як я не оглух!
Шкварчала совість, наче на пательні,
і одганялась од пекельних мук»
«Немов живе в мені два чоловіка,

і хтось когось в мені не впізнає»
● Галя Вишняківна
«Так пухкі у Галі рученята,
Коса білява, куца і товста.
Як реп’яшки, зелені оченята
І пишно закопилені вуста.
Глуха до пісні, завжди щось спотворить.
Все вишиває прошви подушок.
Ще як мовчить, – нічого. Заговорить, –
Гостренькі зуби – чисто ховрашок»
● Іван Іскра
«Таке обличчя, зразу і не звикнеш, –
різке, як меч. Тонке, як тятива»
«Таке нещастя хоч кого знеможе.

Це ж можна тут рішитися ума.
Любив же він Марусю, не дай Боже!
Тепер сидить, лиця на нім нема»
«І знов земля кипить у боротьбі,

І знову я належу не собі»
265
«В нас на кутку його не люблять наші.

Шляхетний дуже і чолом не б’є.
Він, – каже, – гордий. З ним не звариш каші.
Він і мовчить, бо дума щось своє»
● Гордій Чурай
«…пішов у смерть — і повернувся в думі,
і вже тепер ніхто його не вб’є»
«Він лицар був, дарма що постоли.

Стояв на смерть. Ніколи не здавався»
● Мартин Пушкар
«Ще не старий.
І славу мав, і силу.
(Про нього потім думу іскладуть).
Мине сім літ – і голову ту сиву
Виговському на списі подадуть»
● Северин Наливайко
«Був молодий і гарний був на вроду.
І жив, і вмер, як личить козаку.
За те, що він боровся за свободу,
його спалили в мідному бику»
● Єремія Вишневецький
«Бенкетував, сідав на шию хлопу,
пускав дівчат по світу без коси.
Стріляв козуль, возив пшоно в Європу
і на поташ випалював ліси»
«Упир з холодними очима,

пихатий словом і чолом»
● Богдан Хмельницький
«Про наші битви – на папері голо.
Лише в піснях огонь отой пашить.
266
Таку співачку покарать на горло, –

та це ж не що, а пісню задушить!»
267
ТВОРИ УКРАЇНСЬКИХ
ПИСЬМЕННИКІВ-ЕМІГРАНТІВ
268
Іван Багряний (1906-1963)
Письменник-емігрант, політичний
діяч, належав до об’єднання МУР,
був членом угруповання МАРС;
прозивали «мазепенцем» через вір-
ші украхнською мовою, написані у
8 років; арештований за контрре-
волюційну й націоналістичну діяль-
ність, один із перших представників
«розстріляного відродження»
Народився на Полтавщині у родині

сільського робітника-муляра. Навчав-
ся у вищій початковій школі, вірші почав
писати ще у 2 класі. Навчаючись у шко-
лі, був редактором шкільного журналу
«Надія». Здобував освіту у ремісничій
профтехшколі, звідки перевівся в Краснопільську художньо-керамічну.
Був учасником «Плугу» та МАРСу. Надрукував свою першу книжку опо-
відань «Чорні силуети» під псевдонімом Полярний. Івана Багряного
було заарештовано за контрреволюційну і націоналістичну діяльність,
рік тримали під слідством, потім засудили на 5 років заслання і вивезли
на Далекий Схід. У 1937 втік до України.
З відбитими легенями й нирками був звільнений під нагляд. Жив в Охти-
рці, працював декоратором у місцевому театрі, редагував газету «Го-
лос Охтирщини», після початку війни потрапив до народного ополчення,
працював в ОУН.
1948 року Багряний заснував Українську революційно-демократичну
партію (УРДП), письменник був головою Виконавчого органу Української
Національної Ради й заступником президента УНР.
Основні твори: збірка оповідань «Чорні силуети»; збірка поезії «До меж
заказаних»; роман «Скелька», «Тигролови», «Сад Гетсиманський», «Огнене
коло»; п’єси «Генерал», «Морітурі», «Розгром»; поема «Антон Біда – герой
труда»
269
«Тигролови»
Псевдоніми: Іван Полярний, Сорок сорок
Справжнє ім’я: Лозов’ягін Іван Павлович

«Людина, чиє життя і творчість — одне уперте й героїчне, велике ні: ні — руси-
фікації, ні — цензурі, ні — безправ’ю, ні — нелюдяності й тисячі менших ні, про-
несені і стверджені крізь тортури і фронти, крізь подвиг праці і працю подвигу»
«Як письменник і поет належав до так званих «попутників», тобто письменни-
ків «непролетарських» щодо ідеології»
Перша назва: «Звіролови»
Автор: Іван Багряний
Тема: трагічна доля людини в умовах тоталітарного режиму; життя укра-
їнців-переселенців у Зеленому Клину (Далекий Схід)
Ідея: завжди треба лишатися людиною
Основна думка: сміливі завжди мають щастя
Жанр: пригодницький роман з автобіографічними елементами
Течія: неореалізм, неоромантизм
Композиція: дві сюжетні лінії: пригодницька та сталінські репресії; 2
частини, 12 розділів
● Григорій Многогрішний – молодий український інженер-авіатор, на-
щадок гетьмана Дем’яна Многогрішного, який був засланий до Си-
біру на 25 років;
● родина Сірків – батьки Денис Сірко ба Сірчиха: їх діти Гриць (смі-
ливий, справжній спадкоємець козацького духу) та Наталка (коха-
на Григорія, чесна, смілива, віддана в коханні, вихована в кращих
українських традиціях);
● майор НКВС Медвин – «полює» на Григорія, утілення сатанинської
сутності сталінського режиму;
● родина Морозів;
270
● Фійона — жінка легкої поведінки, коханка Медвина

● Григорій Многогрішний
«Почорніле обличчя з міцно стиснутими щелепами заросло щетиною. На кру-
тому лобі дві глибокі зморшки сторч між крилами брів, а в зморшках сіль від
поту. Одна брова тремтить, і від того таке враження, ніби брови ті порива-
ються полетіти»
«Той, хто має надлюдське терпіння і надзвичайну волю, може проробити таку
роботу. Той божевільний, той маніяк вистрибнув… вистрибнув на ходу поїзда.
Стрибнув у певну смерть, але не здався»
«Всі знали подробиці про того «диявола», про того юнака, на двадцять п’ять
літ каторги приреченого, що переступив «трибунал» і вистрибнув у смерть зі
скаженого поїзда»
«Григорій Многогрішний — образ як символ непокірної і гордої молодості, сим-

вол тієї волелюбної і плюндрованої за те Вітчизни»
«Це ж той диявол. Це ж той, що він з ним негоден був дати ради і що стоятиме
йому у віччю все життя, либонь»
«Він пригадує ту виняткову епопею перед двома роками… над тим зоологічним
націоналістом, над тим дияволом в образі людини»
«Вирвавшись із пазурів смерті, він летів, як на крилах. «Воля! Воля!». «Широко

роздимаючи ніздрі, він захлинався нею на бігу, розривав грудьми зелену стіну.
Всі двадцять п’ять літ в ньому зажили враз»
«Був живучим і витривалим на диво»
«Його везли етапом з України на Колиму. Присудили 25 років каторги і везли

десь поховати в сніги»
«Як один хоробрий і сміливий п’ять разів переміг смерть, видерся з пащі дракона
і, гнаний буйною радістю, доніс свою голову аж сюди, доганяючи щастя»
271
«Боже, скільки змін відтоді, як бачив себе востаннє голеним! Аж самому стало
себе шкода, шкода того безжурного, молодого, веселого обличчя, що колись
зводило дівчат з розуму. Шкода молодості, шкода втраченого безповоротно
того, що вже ніколи, ніколи не повернеться»
«Обідраний, худий, аж чорний, із ножиком. Ні — що не поламане, руки, ноги, голо-

ва — цілі, а мертвий…»
«Доля його не відстає від нього»
«Нащадок славного роду — закинений з далекої, далекої землі химерною долею»
«Він був щасливий біля неї (Наталки). Він відчував, як у нім кипіла і вирувала кров
від самого звучання її голосу. Голос той відгукувався у нім дивним, багатим від-
гуком, з болем, з мукою. І це було щастя. Болюче, але велике, майже недосяжне
для розуму щастя»
«Цей пес відбивав мені печінки, ламав кості, розчавлював мою молодість, і нама-
гався подряпати серце, якби дістав. І все за те, що я любив свою батьківщину,
любив свій нещасний край і народ. Стрибнув у ніч, у смерть, на щастя»
● Медвин
«Бравий майор — чорнобривий, з м’ясистим носом, віком понад тридцять літ,—
майор ОГПУ-НКВД»
«Майор виглядає як саме втілення могутності, сили і гонору своєї «пролетар-

ської» держави. В цілому експресі не тримається ніхто так гідно, так незалеж-
но і гордовито, бо навіть трохи презирливо, з таємничою міною і незрівнянним
почуттям вищості»
«Такого полювання, якого він сам є і був майстром, не зрівняти ні з яким іншим.
І легенда — це він!»
«Він дисциплінований і точний, і не схильний вдаватись у дрібниці. Тим часом не

марнує часу на теревені і п’є отак собі бордо і студіює промову вождя»
«Медвин — бравий герой і грізний суддя та володар душ людців і плюгавий зло-
272
дюжка, порушник закону нетрів,— стояв і тіпався… Губа йому тіпалась, а очі…
очі гидкого, сопливого боягуза. Три шпали на ковнірі — як мазки крові»
● Наталка
«Така ж хороша та бистроока, із стрічкою над чолом, і юна, смаглява від сонця,
… ставна та горда і заразом насмішкувата…»
«Ось вона, козача кров! І ось вона — найвищий вияв не тільки жінки, а й квітуча
— і така сувора, гартована і гонориста»
«Чемність для неї така ж вродлива риса, як і краса. …безтурботна, моторна»
«Дивна вона, ця дівчина… Вона навіть не розуміла, яка вона чарівна. …така,
як ота рослина дивна, що ти її торкнеш рукою, а вона аж повернеться і на-
пустить тонюсіньких колючок у руку. І це дівчина — звіроловка, переможниця
страхіть усяких! Як та дика коза, що боїться, щоб її не впіймали, і не дається
навіть підступити»
«І в кого вона тільки вдалася? Їй би на коні, та на полозках, та з гвинтівкою, та

з собаками… І пре туди, куди й чоловік не насмілиться. Звели їй до відьми в зуби
залізти — і полізе. Їй би треба хлопцем родитись»
«Яке треба мати вухо, щоб за дві години ходу почути крізь нетрі собачий гав-
кіт, та ще й упізнати, що то Заливай, а не інший який. Вража дівчина, вона як
коза». «Яка запальна! Хижа! Ні, не хижа,— дикунка. От. І в ній кров бурхає так,
як і в кожної тварини тут, як у пантери, чи в рисі, чи в тигра»
«Гнучка, як вуж, граційна, як мавка, вона таїла в собі дивну силу, ця дівчина. По-
єднання дівочої краси та чар з дикістю май-же первісною, неприступною»
«Дивовижна, химерна дівчина!»
«Як що заволоділо її серцем, то вже край»
«У Наталки був хороший, сильний голос. Вона вела свою партію, як прошву зо-
лоту шила. Сміливо, щиро, як і все робила так. І аж луна котилася та завмирала
273
ген десь на Голубій паді, і замовкали нетрі, коли вона виводила»
«Вона — дитя ще незайманого спокою. Наталка! Гола і дивна, як мавка лісова»
«Псувала іноді полювання, але нітрохи тим не журилась. Вона була навіть смі-
лива, як дитина, бо їй, либонь, невідоме було почуття страху. Лише Григорія
вона боялась»
«Горда, як королева, буйна, як вітер; радісна, як сонце; мерехтіла очима і смія-

лась, закинувши голову, махала рукою туди, до вершечка кедра… Королева!! Ось
вона справжня, свавільна, і горда, і прекрасна, як богиня… І чиста, як богиня»
● Сірківна
«Недарма-бо в такім краю, забившись на кінець світу, та після всіх злигоднів, в
тяжкому змаганні з цією дикою природою так збереглась. Їй понад п’ятдесят
років, а вона виглядає ще молодо й бадьоро. І голос у неї такий, як у дочки, тіль-
ки не такий гострий, якийсь тепліший, ближчий. Такий, як у всіх матерів там,
за двадцять тисяч кілометрів звідси»
● Грицько
«Високий, як батько, дебелий красень. Молодий — років 25. На ньому військовий,
старенький френч. На ногах ічаги, на голові набакир кепка, а з-під неї буйний чуб
кучерявиться. При боці — ніж, а за плечем новенький дробовик»
274
Євген Маланюк (1887-1968)
Євген Маланюк (1887-1968)

Поет-емігрант, символіст, пред-
ставник «празької школи», публі-
цист, громадський діяч, заснував лі-
тературну групу «Танк», працював у
журналі «Вісник», до 80-х років його
твори були під забороною в Україні
Народився в м. Архангороді на Хер-

сонщині (тепер містечко Новоар-
хангельськ Кіровоградської облас-
ті) у родині активіста-просвітянина.
Навчався в Єлисаветградській ре-
альній гімназії. Вищу освіту здо-
бував у Петербурзькому політех-
нічному інституті, але не закінчив
його через Першу світову війну.
Маланюк був мобілізований до Ар-
мії УНР. У роки війни закінчив Київську військову школу, служив офі-
цером у царській армії. Після поразки УНР назавжди покидає Україну
Живучи у Чехословаччині стає лідером «Празької шко-
ли поетів», у Варшаві очолював літературне угруповання
«Танк», в Західній Німеччині став членом угруповання МУРу.
Належав до умовної «Вісниківської квадриги» — Євген Маланюк, Олег
Ольжич, Олена Теліга, Леонід Мосендз, бо друкувались у часописі «Віс-
ник» (квадрига — четвірка коней).
Основні твори: збірки «Стилет і стилос», «Гербарій», «Перстень Полікра-
та», «Поезії», «Остання весна», «Серпень»
Перифрази: «Імператор залізних строф»; «Український Одіссей в Америці»;

«Пражанин»

«Він прожив поза Україною, але з Україною в серці»
275
«Уривок з поеми»
«Уривок з поеми»
Епіграф: Я син цієї породи (Еміль Верхарн)
Автор: Євген Маланюк
Тема: спогад про запорозьке козацтво; віра у світле майбутнє
Ідея: утвердження державності України
Основна думка: надіє на краще майбутнє існуватиме тільки, коли ко-
жен пам’ятатиме про героїчне минуле
Вид лірики: громадянська, патріотична
Течія: необароко
● епітети:
○ «кремезного чумака»;
○ «блідий праправнук»;
○ «катівської сокири»;
○ «послів московських»;
○ «я закохавсь в гучних віках»;
○ «я волю полюбив державну»;
○ «і з серця кров’ю крикнув Гонта»;
○ «вони лишилися, як криця!»;
○ «херсонські прерії — мов Січ, а кобзарем — херсонський вітер»;
● алюзія:
○ «І рідним був одразу клич:
— Вставайте! Кайдани порвіте! (Т. Шевченко “Заповіт”)»;
○ «…як не калічила Москва…»
276

E Konsp Literature

Загружено:

Сведения о документе

Оригинальное название

Авторское право

Доступные форматы

Поделиться этим документом

Поделиться или встроить документ

Параметры публикации

Этот документ был вам полезен?

Это неприемлемый материал?

Авторское право:

Доступные форматы

E Konsp Literature

Загружено:

Авторское право:

Доступные форматы

Е-конспект

Література кінця XVIII

Усі література поділяється на три роди: епос, лірика і драма. У творах

● в основі гострий конфлікт між

Лірика, тематичні різновиди й жанри

● твір, призначений для співу;

● урочиста пісня на честь ви-

● народні пісні, які змальовують

● зображує переживання героя стосовно особистого

Епос та його жанри

За масштабом опису подій розрізняють:

Ліро-епос та його жанри

ЛІТЕРАТУРНІ НАПРЯМИ, СТИЛІ, ТЕЧІЇ

Літературний напрям — конкретна складова частина літературного

● складний та заплутаний синтаксис твору;

● лінійність і чіткість сюжету;

В Україні поширені були тільки «низькі» жанри, «високі» зазвичай писа-

● інтерес до екзотичних картин природи та фантастики;

Представники: Іван Франко («Борислав сміється»)

га Кобилянська, Володимир Сосюра («Любіть Україну»), Євген Плужник,

ТЕМА, ІДЕЯ, ПРОБЛЕМАТИКА ЛІТЕРАТУРНИХ ТВОРІВ

Тема літературного твору — це певний обсяг подій та явищ, які зобра-

Проблематика літературного твору — суперечність у житті, яку автор

ХУДОЖНІ ОБРАЗИ, ЇХНЯ РОЛЬ

Образи за об’єктом змалювання:

Образи за способом творення та сприйняття:

СЮЖЕТНІ Й ПОЗАСЮЖЕТНІ ЕЛЕМЕНТИ

Композиція — це побудова твору, яка доцільно поєднує усі його

Композиція поділяється на сюжет та позасюжетні елементи

Елементи стандартного сюжету:

У великих епічних творах зазвичай є не одна сюжетна лінія, тому еле-

Щодо ліричних творів, то основа сюжету в них — це розвиток основної

Класичні позасюжетні елементи:

ХУДОЖНІ ЗАСОБИ, ЇХНЯ РОЛЬ

«О панно Інно...» Павла Тичини:

Вміла мати брови дати,

*Звичне розташування слів у реченні: підмет перед присудком, означен-

Сполучення понять, які виражають протилежні/ суперечливі поняття і

Є 3 цикли (умовні) календарно-обрядових пісень:

«Ой Морозе, Морозенку»

Ой не так вся Україна,

«Ой не плач же, Морозихо,

«Чогось мені, козаченьки,

Із-за гори, із-за кручі

Бились зранку козаченьки

Ні один козак не здався

Вони, ж його не стріляли

Взяли його, поставили

Засоби художньої виразності:

Характеристика образу Морозенка: Морозенко — узагальнений

«Чи не той то хміль»

Засоби художньої виразності: пісня побудована на способі паралелізму

○ «Що коло тичин в’ється?»;

Характеристика образу Богдана Хмельницького: Богдан Хмель-

ПІСНІ МАРУСІ ЧУРАЙ

Маруся Чурай (Маруся

Перифрази: Дівчина з легенди; Українська Сапфо

«Віють вітри, віють буйні»

Трачу літа в лютім горі

Не поправлять сльози щастя,

Єсть же люди, що і моїй

Де ти, милий, чорнобривий?

Автор: Маруся Чурай