НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

“ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”

Кафедра “Автоматизації теплових і хімічних процесів”

“ ЗАТВЕРДЖУЮ”

Голова методичної комісії спеціальності

----------------- /-----------------------------/.
“--------“ ----------------------------2011 р.

Конспект лекцій

Дисципліни “Проектування систем автоматизації”

Для базового напрямку 0925
Для спеціальностей 7.092501
«Автоматизоване управління технологічними процесами”

2011
 Навчально-методичні матеріали.
Література до теоретичного курсу:
1. М.М.Дран
чук «Проектування систем автоматизації технологічних процесів в нафтовій та газовій
промисловості» Навчальний посібник, - Івано-Франківськ, 2003.-941с.
2. Клюев
А.С., Глазов Б.В., Дубровский А.Х. Проектирование систем автоматизации технологических
процессов. Справочное пособие.- М.: Энергоиздат, 1990.
2. Емельянов
А.И., Капник О.В. Проектирования систем автоматизации технологических процессов.
Справочное пособие.- М.: Энергоиздат, 1983.
3. Трегуб
А.П., Ладанюк Л.П., Плужников Л.Н. Проектирование, монтаж и эксплуатация систем
автоматизации в пищевой промышленности.- М.:Агронромиздат, 1991.
4. Мамиконо
в А.Г. Проектирование АСУ.-М.: Высшая школа, 1987.
4. Системы
автоматизированного проектирования / Под ред. И.П.Норенко-
ва.- М.: Высшая школа, 1986.
6. Справочни
к проектировщика АСУТП / Под ред. Г.Л.Смилянского.- М.: Машиностроение, 1981.
7. Стефани
Е.П. Основы построения АСУТП.- М.: Энергоиздат,1982.
7. Тищенко
Н.М. Введение в проектирование систем управления.- М.: Энергоатомиздат, 1986.
9. Чистяков
С.Ф. Проектирование, монтаж и эксплуатация систем управления технологическими
обьектами.- М.: Энергия, 1990.
10. Г.А. Николин Конспект лекцій з курсу “Проектування систем автоматизації” для
базового напрямку 0925 для спеціальностей 7.092501 «Автоматизоване управління
технологічними процесами”
Література до практичних занять
1.В.С.Чистяков, Краткий справочник по теплотехническим измерениям-М:
Энергоатомиздат,1990.-320с.:ил.
2.Промышленные приборы и средства автоматизации. Справочник/ Б.Я.Баранов и др.Под
общ. ред. В.В.Черенкова,Л,:Машиностроение,1987.-847с.,ил.
3..ГОСТ 21.404-85. Автоматизация технологических процессов. Обозначения условные
приборов и средств автоматизации в схемах. - М: Изд-во стандартов, 1985.
4.ГОСТ 2.701-76. Схемы. Виды и типы. Общие требования к выполнению. -
М.:Стандартиздат, 1976.
5.ГОСТ 2.702-75. Правила выполнения электрических схем. - М.: Стандартиздат, 1975.
6.ГОСТ 2.709-72. Система маркировки цепей в электрических схемах.
7.ГОСТ 2.710-75. Обозначения условные буквенно-цифровые, применяемые на
электрических схемах.
8.ГОСТ 2.721-74. Обозначения условные графические в цепях. Обозначения общего
применения.
9.ГОСТ 2.722-68. Обозначения условные графические в схемах. Машины электрические.
10.ГОСТ 2.723-68. Обозначения условные графические в схемах. Катушки индуктивности,
дроссели, трансформаторы, автотрансформаторы и магнитные усилители.
11.ГОСТ 2.725-68. Обозначения условные графические в схемах. Устройства
коммутирующие.
2
 12.ГОСТ 2.727-68. Обозначения условные графические в схемах. Разрядники,
предохранители.
13.ГОСТ 2.728-74. Обозначения условные графические в схемах. Резисторы,
конденсаторы.
14. Методичні вказівки до РГР-1 “Розробка ФСА та комплекту конструкторської
документації на систему автоматизації технологічного об’єкту. ” з дисципліни “Проектування
систем автоматизації” для студентів інженерного рівня підготовки за спеціальністю
7.092501 “Автоматизоване управління технологічними процесами і виробництвами”.

Розділ 1.
Загальні відомості про проектування.
1.1.Мета, задачі і критерії якості проектування.
1.2.Методи прийняття рішень на стадії проектування.
1.3.Зв’язок проектування з НДР і ДКР.
1.4.Організація проектних робіт.
1.5.Характеристики проектної і конструкторської документації.
1.6. Використання систем державних стандартів.
1.7.Застосування ЕОМ в проектуванні.

1.1.Мета, задачі і критерії якості проектування.

Система управління технологічними процесами в промисловості являє собою
сукупність одного або декількох керованих об’єктів і одного або декількох
керуючих пристроїв, що взаємодіють між собою таким чином, щоб забезпечити
ефективне виконання функцій керування технологічним процесом.
Основними функціями керування технологічним об’єктом є забезпечення:
- якості продукції що виготовляється;
- безпечної роботи об’єкту;
- економічності роботи;
- гнучкості технології.
-
1.2.Методи прийняття рішень на стадії проектування.
Можна визначити загальні принципи, котрих необхідно дотримуватись при
прийнятті принципових рішень на стадії проектування:
1.Сслід враховувати не тільки сьогоднішні вимоги до технологічного
процесу, але і перспективи модернізації і розвитку, щоб при мінімальних
початкових затратах, можна було нарощувати функції систем автоматизації.
2.Ступінь охоплення ТП системою автоматичного керування, визначає
доцільність впровадження на конкретному об’єкті певного комплексу технічних
засобів.
3.При розробці систем автоматизації повинна розглядатись можливість по
чергової реалізації системи – від локальної системи до повної АСКТП. Вибір
приладів і засобів автоматизації слід проводити таким чином щоб в перспективі
їх можна було використати для обміну інформацією з відповідними пристроями
АСКТП.
4.Системи автоматизації повинні будуватись на серійних уніфікованих
засобах автоматизації і обчислювальної техніки. При необхідності необхідно
видати технічні завдання на створення нових спеціальних засобів автоматизації.

3
 5.При побудові схем автоматизації і виборі технічних засобів слід
враховувати: вид і характер виробничого процесу, умови пожежо- і вибухо-
безпеки, агресивність і токсичність оточуючого середовища.
6. Для найбільш відповідальних вузлів і систем автоматизації в проектах слід
виконувати розрахунок надійності, а при необхідності їх дублювати.
7. Слід дотримуватись однотипності технічних засобів, що значно зменшить
експлуатаційні затрати.
8. Об’єм автоматизації повинен бути оптимальним.

1.3.Зв’язок проектування з НДР і ДКР.

При автоматизації заново розроблених технологічних процесів та
технологічного обладнання дуже часто типові рішення не забезпечують очікуваної
ефективності і якості. Існуючі засоби вимірювання не забезпечують необхідної
точності, а відомі алгоритми керування не дозволяють повністю використати
можливості нових технологій.
В таких випадках дуже важливо провести повний комплекс НДР і ДКР,
результатом яких повинна стати розробка фізичних і математичних моделей
об’єктів, створення нових технічних засобів для вимірювання і регулювання
окремих параметрів технологічних об’єктів, відпрацювання нових алгоритмів
регулювання на математичних моделях.

1.4.Організація проектних робіт.

В розробці проекту систем автоматизації технологічних процесів можуть
приймати участь декілька проектних організацій.
Генеральний проектувальник ведуча проектна організація (головний
галузевий проектний інститут) котрий як правило виконує технологічну частину
проекту, доручає розробку відповідних розділів проекту спеціалізованим
організаціям, і здійснює координацію всього комплексу робіт по проектуванню
об’єкту.
Генеральний проектувальник несе відповідальність за дотриманням техніко-
економічних показників, високу якість проекту, взаємозв’язок його окремих частин,
правильність визначення кошторисної вартості, а також за комплексну і своєчасну
розробку проектів і кошторисів підрядними організаціями.
Спеціалізована проектна організація займається проектуванням визначеної
області техніки (автоматизація, сантехніка, енергопостачання...) і несе
відповідальність за якість, правдивість кошторисної вартості і виготовлення у
встановлений термін даної проектної документації.
Замовником проекту може бути дирекція діючого або того що будується
підприємства, а також генеральний проектувальник, котрий заключає договір з
субпідрядною або спеціалізованою організацією.
Проекти систем автоматизації технологічних процесів можуть
розроблятися як галузевими проектними інститутами, в котрих є група
автоматизації так і спеціалізованими проектними інститутами (організаціями), що
працюють в галузі автоматизації.

4
 1.5.Характеристики проектної і конструкторської
документації.
Проект промислового об’єкту у відповідності до інструкції СН202-81
складається з наступних основних розділів:
1. Загальної пояснювальної записки.
2. Техніко-економічної частини.
3. Технології виробництва (підприємства). Що складається з наступних
розділів:
- системи автоматизації технологічних процесів;
- електропостачання і електрообладнання;
- теплових мереж.
4. Організації праці і системи керування виробництвом (організацією).
5. Сигналізації і зв’язку.
6. Будівельного, що в свою чергу складається з підрозділів:
- архітектурно-будівельного;
- опалення, вентиляції, кондиціонування повітря;
- водопостачання і каналізації;
7. Організації виробництва;
8. Кошторисного;
9. Паспорту проекту.
При розробці проекту реконструкції діючого підприємства, цеху, чи окремої
технологічної ланки кількість частин проекту може бути скорочена шляхом
виключення техніко-економічної частини з включенням матеріалів і даних в
загальну пояснювальну записку, а організації будівництва в будівельну частину.
Окремі комплекси з великим об’ємом документації, а також проекти,
виконані спеціалізованою організацією можуть представляти окрему частину
проекту промислового підприємства.
Якщо проаналізувати всі розділи проекту промислового підприємства, то
видно, що проект САК переплітається практично з кожним з розділів. Для
прикладу, для забезпечення своєчасного встановлення закладних конструкцій, чи
забезпечення вирубування при реконструкції технологічних отворів в стінах
будівельних конструкцій для прокладки кабельних трас, встановлення обладнання і
забезпечення його правильного зберігання на будівельному майданчику проект СА
повинен бути погоджений з розділом організації будівництва.

1.6. Використання систем державних стандартів.

Робочу документацію систем автоматизації виконують відповідно до вимог
“Правил виконання робочої документації автоматизації технологічних процесів”
ДСТУ Б А.2.4.-3-95 та Єдиної системи конструкторської документації.

1.7.Застосування ЕОМ в проектуванні.

Для оформлення проектної документації застосовують спеціалізовані
програми Auto CAD, російську програму “Компас” що містить бібліотеки які
дозволяють викреслювати структурні схеми, ФСА, види щитів і пультів, монтажно
комутаційні схеми.

5
Розділ 2.
Організація проектування і характеристика проектної документації.

Тема 1
Організація проектування локальних систем
автоматизації.
2.1.1.Зміст проектних робіт по дослідженню об’єкта і вибору
раціонального рівня автоматизації.
2.1.2.Завдання на проектування, його погодження і затвердження.
2.1.3.Розробка техніко-економічного обґрунтування проекту.
2.1.4.Стадія і задачі проектування.
2.1.5.Склад і зміст графічної і текстової частин проекту.
2.1.6.Пояснювальна записка.
2.1.7.Заявочні відомості та замовлюючі специфікації.
2.1.8.Кошторисна документація.
2.1.9.Етапи і маршрути проектування, погодження і затвердження
проекту.

2.1.1.Зміст проектних робіт по дослідженню об’єкта і вибору

раціонального рівня автоматизації.
Проектування звично ведеться в одну стадію - техноробочий проект ( при
автоматизації простих об’єктів і прив’язці нескладних типових об’єктів, або при
застосуванні повторно економічних індивідуальних проектів), або в дві стадії -
стадії технічного проекту і стадії робочих креслень.
Головною задачею, яку вирішують при виконанні технічного проекту є
обгрунтування прийнятих проектних рішень по об’єму, принципах побудови
систем автоматизації і комплексу технічних засобів для їх реалізації, а також
визначення кошторисної вартості систем автоматизації. На цій стадії проробляється
також питання відповідності технологічного обладнання можливості автоматизації
і формують вимоги по їх модернізації або реконструкції для створення
високоефективних систем автоматичного керування.
При слабо вивчених технологічних процесах технічний проект передбачає
проведення великого об’єму наукових досліджень.
1.Проводиться науково-дослідна робота-створюються фізичні моделі об’єктів
і отримуються математичні моделі для отримання і відпрацювання нових
алгоритмів керування.
2.Визначається об’єм або рівень автоматизації
3.Визначаються технічні засоби автоматизації.
4.Розробляються нові засоби автоматизації, які необхідні для реалізації
окремих контурів управління і регулювання.
5.Розробляються нові нетипові алгоритми управління.

6
 2.1.2.Завдання на проектування, його погодження і
затвердження.
Завдання на проектування систем автоматизації технологічних процесів
складається генеральним проектувальником або замовником за участі
спеціалізованої організації або відділу інституту котрим доручена розробка
проекту.
Доповнення і зміни до завдання на проектування можуть вноситись в процесі
розробки проекту генпроектувальником або замовником, що видали завдання ,
після погодження з організацією або відділом інституту-виконавцем проекту
систем автоматизації технологічних процесів.
Завдання на проектування повинно містити наступні дані:
1.Назву підприємства і задачі проекту;
2.Підстави для проектування;
3.Перелік виробництв, цехів, агрегатів, установок, охоплених проектами
систем автоматизації, з вказуванням для кожного особливих умов (наприклад клас
вибухо- і пожеженебезпеки приміщень, наявність агресивного, вологого,
запиленого оточуючого середовища)
4.Перелік комплексів робіт по кошторисній вартості товарної продукції на
підприємствах що будуються, пускових комплексах і об’єктах;
5.Стадійність проектування;
6.Вимоги до розробки варіантів проекту;
7.Планований рівень капітальних затрат на автоматизацію і приблизних на
науково-дослідні роботи, дослідно-конструкторські роботи і проектування з
вказуванням джерел фінансування;
8.Терміни будівництва і по черговість вводу в дію виробничих підрозділів
підприємства по чергах і пускових комплексах;
9.Назва організацій-учасників розробки проекту підприємства (об’єкту)
систем автоматизації;
10.Назва генпроектувальника, головного НДІ, організацій-виконавців
суміжних частин проекту, підприємств-виготовлювачів щитів і пультів,
субпідрядної спеціалізованої монтажно-налагоджувальної організації;
11.Рекомендації по розміщенню центральних і місцевих пунктів керування,
щитів і пультів систем автоматизації (диспетчерських, цехових, агрегатних);
12.Особливі умови проектування.

Для виконання проектів систем автоматизації технологічних процесів

повинні бути представлені наступні вихідні матеріали:
1.Уточнені технологічні схеми з характеристиками обладнання (схеми, кола
апаратів) з трубопровідними комунікаціями і вказуванням дійсних внутрішніх
діаметрів, товщини стінок і матеріалів труб;
2.Перелік контрольованих і регульованих параметрів, дистанційно
керованого силового обладнання з необхідними вимогами, характеристиками і
величинами;
3.Креслення виробничих приміщень з розміщенням технологічного
обладнання, трубопровідних комунікацій з вказуванням рекомендованих місць
розміщення щитів і пультів (плани і розрізи);

7
 4.Креслення технологічного обладнання, на котрому передбачене
встановлення приладів і засобів автоматизації, а також перелік і характеристика
приладів що постачаються комплектно;
5.Будівельні креслення приміщень для встановлення і розміщення технічних
засобів систем автоматизації;
6.Схеми електропостачання змінним і постійним струмом з вказуванням
потужності, напруг і ліній для живлення системи автоматизації, а також контура
заземлення систем автоматизації;
7.Схеми силового живлення і керування електродвигунів змінного і
постійного струму, типи пускової апаратури і станцій управління для використання
при проектуванні систем автоматизації (представляються для розробки робочих
креслень);
8.Схеми вододопостачання з вказуванням діаметрів труб, витрати, тиску і
температури води;
9.Схеми постачання повітрям з вказуванням тиску, температури, вологості і
запиленості повітря, наявності пристроїв очистки і усушки повітря;
10.Дані необхідні для розрахунку регулюючих органів, звужуючих пристроїв
і заповнення опитувальних листів.
11.Вимоги до надійності систем автоматизації;
12.Результати НДР і ДКР, що містять рекомендації по проектуванню систем і
засобів автоматизації;
13.Технічна документація по типових проектах і проектних рішеннях;
14.Додаткові дані і матеріали, котрі можуть бути необхідні в процесі
проектування.

2.1.3.Розробка техніко-економічного обґрунтування проекту.

Техніко-економічне обґрунтування складається спеціальним підрозділом
генпроектувальника, в котру у вигляді самостійного розділу вміщуються пояснення
до технічних рішень по автоматизації.
Цей розділ повинен вміщувати:
- коротку характеристику прийнятих проектних рішень в частині структури
управління і контролю, рівня автоматизації, ступеню централізації управління,
новизни цих рішень і економічної доцільності з посиланням на документи, що
підтверджують викладене (акти обслідувань, протоколи про техніко-економічну
ефективність, аналоги...)
- коротке обґрунтоване пояснення необхідності проведення перед проектних
науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт і обгрунтування прийнятому
розмірові затрат на ці види робіт
- пояснення з обґрунтуванням правильності вибору вихідних даних для
складання кошторисних розрахунків капітальних затрат по даній частині проекту
(специфікації на обладнання, аналоги, вартість монтажу...).
2.1.4.Стадії і задачі проектування.
Проектування систем автоматизації технологічних процесів здійснюється у
дві стадії:
а). “проект” з локальним кошторисом;
б). робоча документація з локальними кошторисами;

8
 В одну стадію “робочий проект” проектування здійснюється у наступних
випадках:
а).при прив’язці типових і повторно застосованих проектів;
б). для технічно нескладних об’єктів;
в). при технологічному переоснащенні (без розширення виробничих площ).

2.1.5.Склад і зміст графічної і текстової частини технічного

проекту.
В склад проекту включаються:
1.Пояснювальна записка з обгрунтуванням прийнятих рішень по схемах
автоматизації технологічних процесів;
2.Структурна схема контролю і керування (для складних систем управління);
3. Структурна схема комплексів технічних засобів;
4. Функціональні схеми систем автоматизації технологічних процесів
5. Плани розміщення щитів, пультів;
6. Відомість обладнання і матеріалів, що складається з наступних розділів:
а) прилади і засоби автоматизації;
б) засоби обчислювальної техніки;
в)електроапаратура;
г) трубопровідна арматура;
д)щити і пульти;
е)основні монтажні матеріали і вироби;
ж)нестандартизоване обладнання;
з)паспорт проекту
7.Технічні вимоги на розробку нестандартизованого обладнання.
8.Локальний кошторис на монтаж приладів і засобів автоматизації.
Крім документації, що входить в склад проекту, і затверджується, в процесі
проектування також виконуються, узгоджуються і передаються
генпроектувальнику завдання на розробки, зв’язані з автоматизацією об’єкту:
1.На забезпечення систем автоматизації електроенергією, стиснутим
повітрям, гідравлічною енергією, теплоносіями, холодоносіями, теплоізоляцію
трубних проводок і пристроїв.
2.На проектування приміщень для систем автоматизації (для встановлення
щитів, пультів, засобів обчислювальної техніки, давачів, приміщень для
оперативного персоналу...), кабельних споруд (тунелі, канали, естакади), отворів і
закладних пристроїв в будівельних конструкціях.
3.Забезпечення пристроями оперативного промислового зв’язку.
4.На розміщення відбірних і сприймаючих пристроїв, первинних пристроїв,
регулюючих і запірних органів, що розміщуються безпосередньо на
технологічному обладнанні.

2.1.6.Пояснююча записка до технічного проекту.

Інструкцією СН202-81 визначений склад проектних матеріалів, що подаються
на експертизу і затвердження.
Пояснюючий текстовий матеріал до проектних рішень по автоматизації
технологічних процесів складається на всіх стадіях проектування, але

9
оформляється по різному в залежності від цих стадій і їх об’єму. Пояснюючі
матеріали повинні бути короткими з чітко сформульованими поясненнями і
висновками. У всіх випадках в цих матеріалах не допускається приводити
математичні виведення, зв’язані з економічними і технічними розрахунками.
Необхідно подавати лише вихідні дані і результати розрахунків.
В склад вказаного матеріалу включені: загальна пояснювальна записка до
проекту і пояснюючі записки до його частин (технологічна, будівельна).
Пояснюючий матеріал по автоматизації оформлюється разом з пояснюючою
запискою до технологічної частини у вигляді самостійного абзацу або у вигляді
тексту цієї записки, що встановлюється в кожному конкретному випадку за
рішенням основного виконавця в залежності від значення і об’єму цього матеріалу.
Таке оформлення пояснюючого матеріалу по автоматизації проводиться на
стадії технічного проекту при двохстадійному і на стадії робочого проекту при
одностадійному проектуванні.
В усіх випадках пояснення в частині автоматизації повинні містити коротку
характеристику і обгрунтування прийнятих рішень по автоматизації технологічних
процесів і управлінню проектованим об’єктом, порівняння їх з передовими
технічними рішеннями вітчизняної і зарубіжної практики, оцінку прогресивності
вибраного обладнання, наукової організації праці, АСКТП.
Крім перекислених відомостей на вимогу основного виконавця пояснюючої
записки виконавець частини автоматизації видає йому необхідні дані і результати
розрахунків, що впливають на техніко-економічні показники проектованого
об’єкту в цілому.
Підписи виконавців приводяться разом з підписами виконавців технологічної
частини проекту на початку пояснюючої записки.
2.1.7. Заявочні відомості та заказні специфікації.
Відомості виконуються в стадії проекту і не є документами для замовлення
обладнання і матеріалів, але є документами на основі котрих визначається об’єм і
вартість обладнання, матеріалів і їх монтаж, тобто складається локальний
кошторисний розрахунок.
Заказні специфікації виконуються на стадії робочої документації і є
кінцевими документами для замовлення обладнання і матеріалів об’єктів, що
автоматизуються, а також для створення локальних кошторисів.
При виконанні проекту на стадії робочого проекту заказні специфікації також
є кінцевими документами для замовлення обладнання і матеріалів, а також
складання локальних кошторисів.
Відомості і заказні специфікації обладнання і матеріалів повинні
виконуватись окремими документами по виробничих одиницях об’єкту (цехах,
відділах, блоках, агрегатах і т.п.) котрі визначаються проектувальником або
замовником.
2.1.8.Кошторисна документація.
В склад кожної частини проекту, а також проекту в цілому для конкретного
об’єкту включається кошторисна документація.
Вказана документація складається з локальних, об’єктових і зведених
кошторисних розрахунків або кошторисів.
Кошторисна документація для проектів автоматизації складається на всіх
стадіях проектування:
10
 кошторисні розрахунки в складі документів, на основі котрих визначають
розрахункову вартість будівництва, а також інші техніко-економічні показники
виробництва, котрі є обґрунтуванням його розвитку чи будівництва;
локальні кошторисні розрахунки на будівництво і кошториси на проектні і
пошукові роботи в складі проекту при двох стадійному проектуванні;
локальні кошториси в складі робочої документації при двох стадійному
проектуванні;
локальні кошториси на будівництво, проектні і пошукові роботи в складі
робочого проекту при одно стадійному проектуванні.

2.1.9. Етапи і маршрути проектування, погодження і

затвердження проекту.
Проектні документи, взаємозв’язані з документами інших частин проекту, що
розробляються різними проектними організаціями або відділами галузевого
проектного інституту, повинні в процесі проектування узгоджуватись і
оформлятися підписами.
Проектні документи вважаються кінцево погодженими після підписання
креслень з яких буде здійснюватись подальше копіювання (основні надписи і поля
для підшивки), текстових документів в надрукованому вигляді.
Оформлення погоджень допускається також протоколом погоджень. Правом
підпису кінцево погоджених проектних документів користуються:
- між проектними організаціями-відповідальні представники (не нижче
керівника групи);
- між відділами галузевого проектного інституту-керівництво цих відділів
(начальник або головний інженер, головний спеціаліст-керівник групи;
- для особливо важливих документів - вищестояча організація.

Тема 2
Організація проектування автоматизованих систем
керування.
2.2.1.Системо-технічний підхід до проектування автоматизованих
комплексів.
2.2.2.Особливості проектного дослідження об’єкта автоматизації.
2.2.3.Аналіз технічних засобів.
2.2.4.Розробка інформаційного забезпечення.
2.3.5.Математичне та програмне забезпечення.
2.2.6.Техніко-економічне обґрунтування створення АСКТП.
2.2.7.Склад і зміст технічного завдання на проектування рішень на стадії
проектування.
2.2.1.Системно-технічний підхід до проектування
автоматизованих комплексів.
Технічний прогрес визначає зростаючу роль систем керування різними
промисловими об’єктами. Використання передових технологій, що підвищують
ефективність виробництва, розкриття їх можливостей, забезпечення високих
експлуатаційних характеристик як діючого так і проектованого обладнання,
зниження технологічних втрат і-за технічних, технологічних, чи організаційних
11
причин – можливе лише за умови використання автоматизованих систем керування
(АСК) на всіх рівнях керування.
Створення АСК є складною науково-технічною і організаційно-
економічною задачею. Затрати на створення і експлуатацію АСК безпосередньо
відбиваються на собівартість продукції і прибуток. Тому першочерговою задачею
виступає найбільш ефективне використання капітальних вкладень, правильний
вибір напрямків їх вкладення, встановлення черговості і раціональних об'ємів робіт
по створенню і застосуванню АСК.
Розробка АСК – це не тільки створення власне технічних систем ( по
аналогії з локальними) АСК, але і вирішення цілого ряду соціально технічних
проблем. Це означає, що вже на стадії постановки задачі створення АСК і
попередньому дослідженні об’єкту керування повинна бути оцінена сумісність
технічних рішень з соціальною організацією підприємства.
Еволюція АСКТП планується заздалегідь, в процесі розробки, коли
визначається черговість вводу в дію задач, а суть її заключається в поступовому
додаванні нових функцій у відповідності до проекту. Ця обставина значно
ускладнює значно ускладнює перші етапи розробки, де створюється продуманий
план на довгий період, враховується можливість заміни окремих частин системи,
що вводяться в різний час.
В розробці важливі процедури, пов’язані з переробкою інформації людьми,
що вимагає розробки робочих інструкцій, навчання і виявлення і усунення
помилок.
При створенні АСК необхідно здійснити сумісну розробку функцій системи
і функцій людей.
2.2.2. Особливості проектного дослідження об’єкту
автоматизації.
При розробці АСК ТП необхідно правильно виділити технологічний об’єкт
керування (ТОК), що включає технологічне обладнання і реалізований на ньому
технологічний процес виробництва або транспортування продукції, із загальної
виробничо-технологічної структури виробництва. В залежності від взаємних
зв’язків між технологічним обладнанням і прийнятим ( чи бажаним) степенем
централізації керування в якості ТОК можуть розглядатися:
- агрегати і установки з протікаючими в них технологічними процесами;
- окремі виробництва, що реалізують окремий самостійний, закінчений
технологічний цикл;
- виробничий процес всього промислового підприємства, якщо керування
ним носить лише технологічний характер, тобто заключається у виборі і
узгодженні режимів роботи взаємозв’язаних агрегатів, дільниць і виробництв.

При дослідженні об’єкту слід особливу увагу звернути на особливості

майбутнього організаційного забезпечення об’єкту, в склад котрого повинні
входити описи функціональної, технічної і організаційної структур, інструкцій і
регламентів для оперативного персоналу в складі АСК ТП. Правильно
запроектована організаційна структура дозволить вибрати оптимальний склад і
найефективнішу взаємодію оперативного персоналу системи, а також його
взаємодію з персоналом інших суміжних рівнів керування.

12
 При дослідженні об’єкту з метою проектування АСК ТП аналізуються дані
про існуючі аналоги, що дозволяє сформулювати і оформити вимоги до системи
керування.
При дослідженні об’єкта важливо виявити причини втрат, викликаних
недосконалістю існуючої системи керування, причиною котрих є обмежені
можливості людини при “ручному” керуванні складним об’єктом, неправильного
розподілу інформаційних потоків, відсутністю приладів для вимірювання важливих
параметрів об’єкту, відсутністю органів керування для зміни окремих матеріальних
чи енергетичних потоків. Визначення всіх цих причин дозволить попередньо
оцінити ефективність розроблюваних рішень і скоординувати зусилля на
удосконаленні системи керування або на пошуку нових технологічних рішень, що
тільки в поєднанні з досконалою АСК дозволить досягнути максимальної
ефективності.
Оскільки більшість невдало прийнятих рішень виявляються лише при вводі
об’єкта в експлуатацію, то ця стадія проектування, оскільки вона визначає
принципові рішення є запорукою успіху і по трудоємності і вартості складає 40-
50% всієї розробки.
2.2.3. Аналіз технічних засобів.
Бурхливий розвиток обчислювальної техніки кардинально змінив структуру і
можливості технічних засобів, що використовуються в АСК ТП. Застосування
технічних засобів, що використовуються в локальних АСК в багатьох випадках є
недоцільним у зв’язку з необхідністю використання додаткових технічних засобів
для зв’язку КОМ з датчиками, регулюючими органами, недоцільною економічно
великою кількістю кабельно-провідникової продукції.
В сучасних АСК ТП доцільно використовувати інтелектуальні датчики, що
мають вмонтовані мікропроцесори, сучасні мікропроцесорні виконавчі механізми,
що дозволяє здійснювати обмін інформацією при допомозі послідовних чи
паралельних портів у цифровій формі. Застосування таких технічних засобів
дозволяє розробляти гнучкі та завадостійкі АСК ТП і відкриває нові можливості
для проектанта, для прикладу –змінити з клавіатури, чи програмно діапазон
вимірювання датчика, статичні та динамічні характеристики виконавчих
механізмів.
Великий вибір КОМ ведучих фірм світу, що в багатьох випадках мають
сумісне програмне забезпечення, конструктиви і агрегатні блоки дозволяє
підібрати оптимальний комплект для даної задачі.
При виборі технічних засобів для АСК ТП слід дотримуватись вимог
галузевих стандартів, вимог до експлуатації технологічних об’єктів, забезпечити
пожежну та вибухову безпеку об’єкту.
Слід пам’ятати, що для багатьох відповідальних об’єктів правила їх
технічної експлуатації вимагають дублювання важливих контурів регулювання,
захисту, блокування та сигналізації локальними і забезпечення ручного керування
ними. Це потребує застосування універсальних технічних засобів, що однаково
добре сумісні як з КОМ так і звичними локальними ТЗА.

2.2.4. Розробка інформаційного забезпечення.

Інформаційне забезпечення АСК ТП являє собою комплекс реалізованих
рішень по об’ємах, розміщенню і формах організації інформації, що циркулює в
13
системі керування при її функціонуванні. Воно включає нормативно-довідкову
інформацію АСК, необхідні класифікатори техніко-економічної інформації і
уніфіковані документи, що використовуються в АСК.
Необхідні умови досягнення заданих показників якості виконання
вимірювань, обчислювальних операцій і керуючих функцій, реалізується при
допомозі каналів АСК з використанням інформації від датчиків і визначається
метрологічним забезпеченням АСК. Метрологічне забезпечення встановлюють
наукові і організаційні основи, технічні і програмні засоби, правила і норми
однозначності і заданої точності вимірювань в процесі функціонування,
налагоджування і випробування АСК.

2.2.5. Математичне та програмне забезпечення.

З розширенням застосування обчислювальної техніки в АСК ТП їх
математичне забезпечення (разом з побудованим на його основі програмним
забезпеченням) виходить на перші позиції при створенні сучасних систем
керування, а його вартість спів мірна або й перевищує вартість технічних засобів.
Математичне формулювання задачі керування включає математичну модель
об’єкту, критерії керування і обмеження.
Для представлення моделі в аналітичній формі необхідно знати фізичну
природу керованого об’єкту, його структуру і конструктивні особливості. Якщо
характеристики керованого об’єкту підтверджуються вимірюваннями, то
відповідність моделі об’єкту повинне постійно перевірятися і уточнюватись на
основі інформації про стан об’єкту.
Програмні елементи АСК ТП діляться на два класи: загальне і спеціальне
програмне забезпечення.
До спеціального програмного забезпечення відносяться:
програма-диспетчер, що координує роботу окремих програм і пристроїв
обчислювального комплексу і організовує чергу окремих програм і пристроїв;
програми керування пристроями обчислювального комплексу;
службові програми, для прикладу організація форми візуалізації інформації.
стандартні програми для обчислення функцій що часто зустрічаються.
тести для перевірки справності пристроїв обчислювального комплексу і
локалізації місця пошкодження.
Найчастіше загальне програмне забезпечення поставляється фірмами-
виготовлювачами обчислювальної техніки. При замовленні загального програмного
забезпечення слід звернути увагу на всі пропоновані фірмою варіанти і вибирати
найоптимальніший з метою дальшого удосконалення АСК ТП без участі
спеціалістів фірми.
Спеціальне програмне забезпечення розробляється для конкретного об’єкту
на базі програм загального програмного забезпечення і включає програми
реалізації керуючих, інформаційних і допоміжних функцій.
При створенні спеціального програмного забезпечення необхідно
витримувати наступні умови:
1) програмне забезпечення повинне бути достатнім для виконання всіх
функцій, що реалізується за участю програмованих засобів КТЗ АСК ТП;

14
 2) повинна бути забезпечена можливість розширення програмного
забезпечення з врахуванням перспектив розвитку АСК ТП в межах
передбачених технічним завданням на систему;
3) програмне забезпечення повинно передбачувати необхідний контроль
інформації, джерелом котрої є технологічний об’єкт керування і
оперативний персонал АСК ТП.
Спеціальне програмне забезпечення містить наступні основні функціональні
програми:
згладжування (фільтрації) сигналів датчиків;
виявлення виходу параметрів за допустимі межі;
обчислення техніко-економічних показників роботи технологічних агрегатів;
визначення небезпечних (аварійних, перед аварійних) ситуацій на об’єкті
керування;
обчислення керуючих дій;
оптимізації технологічного процесу.

2.2.6. Техніко-економічне обґрунтування створення АСК ТП.

Техніко-економічне обґрунтування створення АСК ТП .ставить за мету
формування замовником (продавцем) обґрунтованої пропозиції про доцільність
створення АСК ТП з визначенням основних функцій і технічних характеристик.
Розробка техніко-економічного обґрунтування створення АСК ТП
проводиться замовником, він і несе за неї відповідальність, сумісно з генеральною
проектною організацією і спеціалізованими організаціями (фірмами), що далі
можуть бути розробниками системи.
Для досягнення мети проводиться аналіз відомих застосувань АСК ТП для
аналогічних об’єктів і дослідження існуючих об’єктів і систем керування, що
дозволяє у випадку позитивного рішення зі сторони замовника розробити
позитивні технічні вимоги до АСК ТП.
Розробка техніко-економічного обґрунтування створення АСК ТП в
загальному випадку включає:
визначення програми робіт, необхідних для обґрунтованої пропозиції про
необхідність створення АСК ТП і визначення головних технічних вимог до
системи;
попередню оцінку затрат на створення АСК ТП і ефективності зв’язаної з
усуненням виявлених недоліків існуючої системи керування..

2.2.7. Склад і зміст технічного завдання на проектування АСК

ТП на різних стадіях розробки.
Технічне завдання включає наступні етапи: науково дослідні роботи,
розробку аванпроекту, технічного завдання на АСК ТП в цілому а при необхідності
– часткових ТЗ на підсистеми АС.
Вихідними матеріалами для робіт на стадії технічного завдання є техніко-
економічне обґрунтування і технічні вимоги до системи.
Перед проектні НДР складаються з проведення досліджень найбільш
складних задач керування для попереднього вибору методів їх вирішення. На
цьому етапі виконуються наступні роботи:
- аналіз технологічного процесу як об’єкту керування;
15
 - аналіз інформаційних потоків, формулювання критеріїв керування і
обмежень;
- розробка попередніх математичних моделей технологічного процесу і
вимірювань;
- формулювання задач синтезу алгоритмів контролю і керування а також
попередній вибір методів їх вирішення.
Формулювання постановок функціональних задач систем полягає у
визначенні функцій, котрі повинна реалізувати система, і в уточненні вимог до їх
виконання. Одночасно проводиться оцінка можливості реалізації цих функцій при
допомозі сучасних засобів автоматизації і обчислювальної техніки. Як правило,
такі дослідження проводяться в лабораторіях аналітичними методами або
моделюванням на ЕОМ.
Технічне завдання на створення АСК ТП, складене на основі попередньої
ескізної проробки системи, повинне містити наступні розділи:
назву АСК;
основи для створення;
призначення і мета;
вимоги до АСК;
вимоги до складу, змісту робіт по підготовці об’єкту до вводу АСК в дію;
показники ефективності функціонування АСК;
стадії створення;
порядок контролю і приймання;
джерела розробки (допускається оформляти у вигляді доповнення до ТЗ);
додатки.
В залежності від виду, призначення, специфічних можливостей об’єкту
керування і умов функціонування АСК допускається доповнювати зміст розділів і
вводити додаткові розділи. Технічне завдання на АСК ТП, як правило, розробляє
організація-розробник АСК з участю замовника АСК. Результатом виконання стадії
ТЗ є технічне завдання на АСК.

Тема 3.

Організація проектних робіт при створенні АСКТП

2.3.1.Стадії і задачі проектування.
2.3.2.Склад і зміст технічного і робочого проектів.
2.3.3.Етапи і маршрути технічного і робочого проектування.
2.3.4.Особливості проектування автоматизованих систем керування для
діючих і заново створюваних об’єктів.

2.3.1. Стадії і задачі проектування

Ескізний проект представляє собою розробку попередніх рішень по
вибраному варіанту АСК ТП і окремих видах забезпечення.
Технічний проект має за мету обгрунтування і розробку основних технічних
рішень створюваної системи і визначення її кошторисної вартості. Ці роботи
виконуються при наявності затвердженого технічного завдання на створення
системи і документа про їх фінансування. Основні учасники робіт – генеральний
розробник (звично системний інститут) і співвиконавець (проектна організація).
16
 Робоча документація – етап створення всієї необхідної для введення в дію
АСК ТП робочої документації.
Стадія виготовлення несерійних компонентів комплексу і засобів
автоматизації, автономного налагоджування і випробувань.
Ведення в дію АСК ТП – фізична реалізація системи і передача її в
промислову експлуатацію.

2.3.2. Задачі і зміст технічного проекту АСК ТП на різних

етапах проектування.
Вихідними матеріалами для створення технічного проекту є наступні:
затверджене ТЗ на створення АСК ТП;
техніко-економічне обгрунтування системи;
науково-технічний звіт на стадії ТЗ про роботи проведені на передуючих
технічне проектування етапах;
вихідні дані замовник про ТОК, приміщення і споруди, електропостачання та
інші елементи, необхідні в процесі проектування.
Технічне проектування складається з наступних етапів:
1). розробка кінцевих рішень по загальносистемних питаннях, в тому числі
по структурах АСК ТП (функціональній, організаційній); процедурах і задачах, що
реалізуються системою; в процесі формування системи і при необхідності з видачі
часткових технічних завдань на розробку необхідних видів забезпечення АСК ТП ,
чи її підсистем;
2).розробку рішень по організаційному забезпеченню, в тому числі і
підготовці питань по впровадженню АСК ТП;
3).розробки рішень по технічному забезпеченню;
4).розробки або вибору алгоритму діяльності що автоматизується;
5).розробка рішень по інформаційному забезпеченню;
6).розробка рішень по лінгвістичному забезпеченню;
7).розробка рішень по програмному забезпеченню;
8).розробка рішень по методичному забезпеченню;
9).розробка проектно-кошторисної будівельної документації;
10).погодження рішень по зв’язках видів забезпечення між собою і розробка
загальносистемної документації на АСК ТП в цілому;
11). складання заказної документації на складові елементи і комплекси
засобів автоматизації або технічних завдань на їх розробку.

2.3.3. Зміст робочої документації проекту АСК .

При створенні робочої документації виконуються наступні етапи:
1).розробка робочої документації по інформаційному забезпеченню;
2).розробка робочої документації по організаційному забезпеченню;
3).розробка робочої документації по методичному забезпеченню;
4).розробка робочої документації по лінгвіністичному забезпеченню;
5).розробка або адаптація програм і програмної документації;
6).розробка технічної документації на технічні засоби разового виконання;
7). розробка проектно-кошторисної будівельної документації.

17
Розділ 3.
Проектування локальних систем автоматизації.
Тема 1.
Структурні схеми систем автоматизації.
3.1.1Структурні схеми систем автоматизації.
3.1.2.Зображення технологічного обладнання, засобів автоматизації, пунктів
керування, адміністративних підрозділів на структурних схемах.
3.1.3.Графічне оформлення структурних схем.

3.1.1.Структурні схеми управління і контролю.

Структурні схеми управління і контролю для кожного проектованого об’єкту
є основним документом, оскільки він встановлює оптимальні канали
адміністративно-технічного і оперативного управління технологічними
процесами для досягнення найвищих їх експлуатаційних показників.
Розробка структури управління і контролю виявляє необхідність вести
проектування кожної частини проекту (будівельної, технологічної, санітарно-
технічної, автоматизації), не відокремлено, а за методом системного проектування,
забезпечуючи при цьому найбільшу техніко-економічну ефективність проекту в
цілому.
Структура прийнята за основу в проектуванні об’єкту, зобов’язує виконавців
кожної частини проекту вести розробку проектної документації об’єкту як єдиної
цілісної структури всіх його ланок.
Розроблена схема управління і контролю повинна бути погоджена з усіма
виконавцями проекту, що виконують її вимоги.
Схема будується по технологічному признаку, границею кожної схеми
можуть бути межі оперативного впливу на ведення процесу окремо діючого
об’єкту управління. Ділення схем допускається проводити по вертикалі ієрархії
управління (дільниця, цех, виробництво, завод).
При виконанні схем на декількох листах їм присвоюють один і той самий
номер і однакову назву, але на кресленнях, крім першого листа, вказують в дужках
«продовження».
В загальному випадку структурна схема управління при допомозі умовних
графічних, літерних і цифрових позначень повинна показувати:
1) всі технологічні підрозділи, що входять в систему управління, згідно
титульного списку для даного об’єкту;

18
 2) пункти контролю і управління (всіх видів щитів, в тому числі і ті, що не
входять в склад розроблюваного проекту, але мають зв’язок з даною
системою управління;
3) технологічний персонал і спеціалізовані служби, що об’єднують
оперативне управління і нормальне функціонування технологічного
об’єкту;
4) основні функції і технічні засоби, що забезпечують їх реалізацію в
кожному пункті контролю і управління;
5) взаємозв’язок підрозділів технологічного об’єкту, пунктів контролю і
управління і технологічного персоналу між собою.

3.1.2.Зображення технологічного обладнання, засобів

автоматизації, пунктів керування, адміністративних підрозділів на
структурних схемах.
Основним умовним графічним позначенням є прямокутник, розділений по
горизонталі на п’ять стрічок, що зображає командний пункт на різних рівнях
управління (рис 1а);
Центральний пункт оперативного керування виробництвом

Технолог-оператор

Щит контролю Мнемосхема Пульт управління Засоби

зв’язку
ІА РА С КА ЗУ ВТ ПД ДЗ ПГЗ
Рис.1а
1 2 4 6 8 10 11 12 13 15 17 19 20 21

Пост управління Механічна служба

Аппаратчик Начальник зміни

Щит КВП Засоби зв’язку Черговий персонал

Д ІА С КА ДЗ ПГЗ Аппаратчик
Рис.1б Рис.1в
1 2 4

Рис.1. Графічні зображення на структурних схемах:

а-пункти управління; б-пости управління; в-допоміжні служби

1) у верхній стрічці прямокутника дається назва пунктів управління

(диспетчерський пункт, операторський пункт, робочий пост);
2) в другій стрічці - посадова особа технологічного персоналу,
відповідальна за прийняття рішень (диспетчер, начальник зміни, старший
оператор, або персонал, що керує технологічним процесом з місцевих
щитів або робочих постів (апаратчик, машиніст);

19
 3) в третій стрічці - назва основних пристроїв, встановлених в даному
пункті (щит контролю, пульт управління, мнемосхема, обчислювальний
комплекс, засоби зв’язку). Перелік цих пристроїв здійснюють через
розділюючу вертикальну лінію;
4) в четвертій стрічці перечислюють через вертикальну розділюючу лінію
основні функціональні групи пристроїв контрольно-технічних засобів у
вигляді літерних умовних позначень приведених в таблиці 1.
5) в п’ятій стрічці показують через вертикальну лінію основні функції
системи, що реалізуються технологічним персоналом і комплексом
технічних засобів на даному ієрархаїчному рівні у вигляді арабських цифр
умовних позначень, приведених в таблиці 2.

Спеціальні виробничі служби, що забезпечують нормальне функціонування

технологічного об’єкту, показують на схемі у вигляді прямокутників, в котрі
заносяться наступні відомості: назва служби (ремонтно-механічна), черговий
персонал(майстер, слюсар, монтер, приборист, технічні засоби (засоби зв’язку і вид
цього зв’язку (диспетчерський голосний зв’язок) див рис.1а.
Розміри всіх умовних зображень і позначень не регламентуються і
вибираються на розсуд виконавця лише зберігаються однакові розміри для
однотипних зображень і позначень.

3.1.3.Графічне оформлення структурних схем.

При розміщенні матеріалу на кресленні графічний матеріал повинен бути
розміщений у верхній лівій частині листа, а текстовий-внизу і справа відносно
графічного.
На кресленні схеми над основним написом проводять перелік застосованих
умовних позначень згідно таблиць 1і2. У тих випадках коли вони не поміщаються
над основним написом допускається переносити їх вліво з заповненням зверху
вниз. З права графічного матеріалу під умовними позначеннями допускається
приводити чітко Графічний матеріал пояснення. Нижче
сформульовані примітки
Перелік і посилання
застосованих умовних на
відповідні креслення. Взаємний зв’яток між пунктами контролю позначень і управління
технологічним персоналом і об’єктом управління зображають на схемі суцільними
лініями. Злиття і розгалуження ліній показують на кресленні лініями зі зломом.
Контури умовних позначень наносяться на кресленнях суцільними лініями
товщиною 0,5мм, лінії зв’язку 1мм. Лінії розгалужень всередині умовних
позначень-товщиною 0,2-0,3мм.

Посилання на креслення
Примітки
Основний напис

20
Рис.2. Приклад компоннвки структурної схеми автоматизації на листі.
 Перелік умовних буквенних позначень контрольно технічних засобів.
Таблиця 1
Назва Умовне позначення
Перетворювачі(давач) аналогові, дискретні Д
Сигналізатори С
Індикатори цифрові ІЦ
Індикатори аналогові ІА
Регулятори локальні Р
Реєстратори аналогові РА
Дозатори автоматичні ДА
Командоаппарати КА
Станції і панелі управління, виконавчі пристрої СУ
Задаючі пристрої ЗД
Пристрої зв’язку з об’єктом ПЗО
Процесор ПР
Зовнішні запам’ятовуючі пристрої ЗЗП
Апаратура передачі даних АПД
Пристрій символьної індикації (відеотермінал) ВТ
Відеотермінал графічний ВТГ
Графопобудовувач ГП
Вводно-вивідний пристрій ВВП
Пристрій друку ПД
Телетайп (факс) Т
Давач ручного завантаження даних ДРВ
Реєстратор виробництва РВ
Аппаратура диспетчерського і оперативного зв’язку ДЗ
Відеокамера ВК
Відеоконтрольний пристрій промтелебачення ВКП

В тих випадках коли при виконанні проекту автоматизації технологічних

процесів виникає необхідність одночасно передбачувати засоби передачі
інформації в АСКТП, бажано в склад цього проекту включити крім структурної
схеми управління і контролю також структурну схему збору, обробки і передачі
інформації.
Структурні схеми збору, обробки і передачі інформації повинні визначати
вибір технічних засобів, для забезпечення задачя.що охоплює АСКТП і
відображати взаємозв’язки окремих функціональних блоків системи, їх
призначення, кількість і розміщення, а також принцип побудови каналів зв’язку.

21
 Перелік умовних цифрових позначень основних функцій систем управління
Таблиця 2.
Назва Умовне
позначення
Контроль технологічних параметрів 1
Вимірювальне перетворення 2
Контроль і сигналізація стану обладнання і відхилення технологічних 3
параметрів
Ручне завантаження даних 4
Реєстрація технологічних параметрів 5
Відеоконтроль виробництва 6
Розрахунок технікоекономічних показників 7
Діагностика технологічних ліній 8
Прогнозування основних показників виробництва 9
Аналіз стану технологічних процесів 10
Контроль виконання планових завдань 11
Контроль проведення ремонтів 12
Оцінка роботи зміни 13
Облік виробництва і стан звітних даних за зміну 14
Підготовка і видача оперативних даних в АСКВ 15
Отримання виробничих обмежень і завдань від АСКВ 16
Дистанційне керування технологічним обладнанням івиконавчими 17
пристроями
Автоматичне керування електроприводами технологічного обладнання 18
Вибір режимів регулювання і ручне керування задавачами 19
Коректування завдань локальним регуляторам 20
Стабілізуюче регулювання 21
Розподіл навантажень технологічних ліній 22
Оптимізація окремих технологічних процесів 23
Координація роботи участків (цехів) технологічних об’єктів 24

22
 Розділ 4
4. Функціональні схеми автоматизації.
4.1.Методика і загальні принципи синтезу ФСА.
4.2.Загальні принципи виконання ФСА.
4.3.Зображення технологічного обладнання і комунікацій
4.4.Зображення приладів і засобів автоматизації на функціональних схемах
автоматизації.
4.4.1.Методика побудови графічних умовних позначень приладів на
функціональних схемах автоматизації.
4.4.2.Позиційне позначення приладів, засобів автоматизації і електроапаратури
функціональних схемах автоматизації.
4.5. Зображення ліній зв’язку на функціональних схемах автоматизації.
4.6.Графічне виконання функціональних схем автоматизації.
4.7. Специфікація устаткування

Робочу документацію систем автоматизації виконують відповідно до вимог

“Правил виконання робочої документації автоматизації технологічних процесів”
ДСТУ Б А.2.4.-3-95 та Єдиної системи конструкторської документації.
Функціональна схема автоматизації (ФСА) є основним технічним
документом, який визначає структуру та функціональні зв’язки між технологічним
процесом і системами автоматичного контролю та вимірювання, регулювання,
сигналізації, захисту та блокування.
4.1. Методика і загальні принципи синтезу ФСА
Синтез ФСА починають з детального вивчення та дослідження ОК, вивчають
теоретичні основи технології об’єкту керування та значень технологічних величин,
які визначають нормальне функціонування об’єкту, аналізують або складають
тепловий і матеріальний баланс ОК. Встановлюють залежності між параметрами та
факторами. Параметри поділяються на вхідні керуючі, вихідні регульовані,
збурюючі контрольовані та важко контрольовані.
Структурні схеми взаємозв’язку між технологічними параметрами
виконують з метою визначення впливу вхідних параметрів на вихідні і, якщо
вхідний параметр незначно впливає на вихідний (до 5%), то цей параметр не
враховують під час розробки системи автоматизації. Реальні об’єкти багатомірні.
Між регульованими величинами існують взаємні зв’язки, обумовлені наявністю
23
спільних вхідних дій, зміна кожного з котрих приводить до зміни не одної, а
декількох вихідних величин. Аналіз характеру взаємних зв’язків регульованих
величин має принципове значення для синтезу системи керування. Важливо
розрізняти взаємозв’язки, обумовлені наявністю спільних збурень і спільних
регулюючих дій.

Мал.4.1. Приклад виконання структурної схеми взаємозв’язку між

технологічними параметрами.
І- параметри котрими можна впливати на ТП, вони є контрольованими;
ІІ- параметри, які необхідно регулювати;
ІІІ- збурюючі фактори, котрі можна контролювати;
ІV- збурюючі фактори, котрі не можна контролювати, але вони впливають на
процес;
Проаналізувавши взаємні зв’язки регульованих величин, важливо виділити
взаємозв’язки обумовлені наявністю спільних збурень і спільних регулюючих
дій. В першому випадку автоматична система регулювання об’єкта з декількома
регульованими величинами розпадається на відповідне число незалежних АСР з
одною регульованою величиною. Зв’язок ж регульованих величин через спільні
регулюючі дії потребує докорінної зміни структури АСР багатомірного об’єкту.
Наявність перехресних зв’язків між регулюючими величинами приводить до
необхідності введення перехресних компенсуючих зв’язків між окремими
регуляторами.
Складають математичні моделі об’єкта по всіх можливих каналах.
Спільно з технологами формують метрологічні та технічні вимоги до системи
автоматизації.
Аналіз існуючих схем автоматизації ТОК проводять з метою визначення
можливості забезпечення необхідних показників перехідного процесу окремих
24
контурів регулювання з врахуванням конкретних умов роботи об’єкта, та
забезпечення функціональних ознак проектованої системи.
Виконаний аналіз існуючих схем автоматизації ТОК дає можливість
визначити недоліки цих систем і , врахувавши конкретні умови роботи об’єкта та
накладені обмеження на його роботу , синтезувати варіанти схем , які враховують
конкретні умови роботи об’єкта та найкраще забезпечують функціональні,
технічні, метрологічні вимоги до схеми.
Основними автоматичними пристроями які визначають технологічний
режим процесу, є регулятори. Тому спочатку необхідно вибирати параметри, які
необхідно регулювати, та канали внесення регулюючих впливів і лише після цього
почати вибір інших параметрів.
Керування роботою ТП базується на розгалуженій мережі збору і
переробки даних про хід технологічного процесу, котрі є першим ступенем
автоматизації.
Стан ТП оператор визначає за показами вимірювальної системи:
- оперативними даними про параметри обладнання в різних режимах
роботи, про їх відхиленнях від номінальних значень;
- розрахункових і звітних даних, необхідних для контролю і
діагностики стану обладнання, а також встановлення причин його ненормальної
роботи і аварій;
-техніко-економічних показниках, що оцінюють якість роботи
обладнання;
- відхиленнях від номінальних значень з метою керування
технологічними процесами (пристрої регулювання і захисту).
Необхідність отримання цієї інформації передбачує створення системи збору
і передачі виміряних сигналів в одне місце до оператора. Розробка структури
дозволяє застосувати системний підхід до вибору засобів вимірювань і створити
інформаційно - вимірювальну систему, в котрій за ступенем важливості виділяють
чотири групи параметрів.
До першої групи відносять найбільш відповідальні параметри, ті що харак-
теризують хід технологічного процесу і безпеку роботи агрегатів (тиск, витрата
пари і живильної води, рівень води в барабані котла, температура пари перед
турбіною). Постійно включені прилади контролюють ці параметри і сигналізують
про їх відхилення від норми. Вторинні прилади встановлюють на щиті управління
для отримання оператором вимірювальної інформації. Для параметрів цієї групи
характерний індивідуальний контроль.
До другої групи відносять параметри, що характеризують хід техно-
логічного процесу і його якісні показники (температуру димових газів, живильної
води, вміст кисню, витрата води на вприски). Знання цих параметрів необхідне
оператору для контролю технологічного процесу, керування режимом роботи агре-
гатів. Сигналізація їх відхилень не здійснюється, але багато з них є якісними показ-
никами технологічного процесу, реєструються і періодично контролюються
оббігаючою системою опитування.
До третьої групи відносять параметри, котрі при умові що лежать в ме-
жах допустимих параметрів, не впливають на хід технологічного процесу
(температура підшипників, тиск масла в системі змазки допоміжних агрегатів) Ці
параметри контролюють приладами, котрі встановлені в місці вимірювання
25
(місцевий вимірювальний щит), а їх відхилення від норми-пристрої сигналізації,
встановлені на щиті керування.
До четвертої групи відносяться параметри, котрі необхідні для контролю
при наладці технологічного обладнання після ремонту або при значних змінах
режиму роботи. Прилади цієї групи, розміщують в місці вимірювання, під час
нормальної роботи вони не використовуються.
Необхідне число вимірюваних параметрів сучасного технологічного процесу
іноді досягає тисячі і більше. Зростання кількості вимірюваних параметрів
приводить до збільшення площі щита управління, що зайнятий вторинними
приладами, ускладнює сприйняття інформації оператором, тому вимірювання
більшості параметрів стараються доручити системам централізованого контролю.
В системі централізованого контролю проводиться періодичне опитування
вимірюваних параметрів. При відхиленні опитуваного параметру від норми, він
фіксується, і вмикається сигналізація. Попереджений оператор викликає
інформацію про значення цього параметру на пристрій індикацій (багатоточковий
прилад, цифрове табло, дисплей). Застосування СЦК дозволяє вивільнити велику
кількість показуючих, самопишучих і сигналізуюючих вторинних приладів і
значно спрощує роботу оператора.
Вибираючи контрольні параметри, необхідно керуватися тим, щоб при
мінімальній їх кількості забезпечувався найповніший обсяг інформації про процес.
Параметри сигналізації починають вибирати після аналізу об’єкта щодо
його вибухо- та пожежобезпечності, а також токсичності й агресивності
перероблюваних речовин. Сигналізації підлягають параметри, які можуть привести
до аварії або істотно порушити технологічний режим.
Якщо в ході проведення технологічного процесу виникають вибухо- та
аварійно- небезпечні ситуації, то слід передбачити відповідний захист. Параметри
такого захисту вибирають залежно від того, що може бути причиною аварії.
Схеми та пристрої автоматичного блокування попереджають
неправильні запуски та зупинки апаратів і машин, а також виключають можливість
виконання наступних операцій, якщо не виконана хоча б одна з попередніх.
Системи дистанційного керування, як правило входять в склад систем
автоматичного керування. Незалежні контури використовують в тих випадках,
коли необхідно реалізовувати дистанційно-логічні операції по керуванні
технологічним обладнанням.

4.2. Загальні принципи виконання ФСА.

Незважаючи на практично необмежену різноманітність технологічних
процесів, і умов їх функціонування і вимог до керування, можна визначити загальні
принципи, яких необхідно дотримуватись при розробці ФСА:
1.В процесі розробки ФСА слід враховувати не тільки сьогоднішні вимоги до
технологічного процесу, але й перспективи модернізації і розвитку, щоб при
мінімальних початкових затратах, без значних переробок можна було нарощувати
функції систем автоматизації.
2.Рівень охоплення технологічного процесу системою автоматичного
керування, визначається доцільністю впровадження на конкретному об’єкті

26
певного комплексу технічних засобів і досягнутим рівнем науково технічних
розробок.
3.При розробці систем автоматизації повинна розглядатись можливість
почергової реалізації системи – від локальної системи до повної АСКТП. Вибір
приладів і засобів автоматизації слід проводити таким чином щоб в перспективі їх
можна було використати для обміну інформацією з відповідними пристроями
АСКТП.
4.Системи автоматизації повинні будуватись на серійних уніфікованих
засобах автоматизації і обчислювальної техніки. При необхідності необхідно
видати технічні завдання на створення нових спеціальних засобів автоматизації.
5.При виборі технічних засобів слід враховувати: вид і характер виробничого
процесу, умови пожежо- і вибухо- безпеки, агресивність і токсичність оточуючого
середовища, параметри і фізико-хімічні властивості вимірюваного середовища,
відстані до місць встановлення датчиків, допоміжних пристроїв, виконавчих
механізмів, приводів машин і запірних органів до пунктів керування і контролю,
поставлені вимоги до точністі і швидкодії контрольно-вимірювальної апаратури.
6. Для найбільш відповідальних вузлів і систем автоматизації в проектах слід
виконувати розрахунок надійності, а при необхідності їх дублювати.
7. Слід дотримуватись однотипності технічних засобів, що значно зменшить
експлуатаційні затрати.
8. Об’єм автоматизації повинен бути оптимальним, а кількість засобів
автоматизації на оперативних щитах мінімальна, оскільки надлишок апаратури не
менш шкідливий ніж її відсутність. Прилади, що не впливають на хід
технологічного процесу і необхідні лише для аналізу роботи об’єкту і складання
техніко-економічних розрахунків слід розташовувати за межами оперативних
панелей щитів.

4.3. Зображення технологічного обладнання і комунікацій

Технологічне обладнання і трубопроводи на ФСА повинні відповідати
технологічній схемі, що прийнята в технологічній частині проекту, але подаватись
спрощено, в такій мірі, що дозволяє показати їх взаємне розміщення з приладами і
засобами автоматизації. Внутрішні деталі і елементи частин обладнання показують
лише в тому випадку, якщо вони механічно зв’язані з приладами і засобами
автоматизації.
На технологічних трубопроводах показують лише ті вентилі, клапани і
засувки що беруть участь в системі контролю і керування процесом, або нанесення
на креслення необхідне для визначення розміщення відносного них відбірних
пристроїв і первинних вимірювальних перетворювачів.
Не рекомендується показувати деталі допоміжного призначення (фільтри,
відстійники і т.п.), що не мають принципового значення для здійснення і розуміння
функціональної схеми об’єкту що автоматизується.
Технологічне обладнання, а також прямокутники, що зображають блоки,
рекомендується зображати тонкими лініями. Необхідні розрізи і січення
технологічного обладнання повинні виконуватись згідно вимог ГОСТ 2.305-68, а
штриховка ГОСТ 2.306-68. Допускається стінки технологічних апаратів і
повітропроводів показувати у вигляді двох паралельних ліній в тих випадках, коли
27
це є необхідним для пояснення способів механічного кріплення приладів і засобів
автоматизації.
Біля зображень технологічного обладнання повинні бути пояснюючі надписи
(назва, позиційне позначення згідно технологічної схеми).
З’єднання і пересічення трубопроводів слід показувати згідно п. 2 і 3 таблиці
4.4., де 2- з’єднання, 3- перехрещування.
На лініях трубопроводів повинні зберігатись стрілки, що показують
напрямок потоку речовини у відповідності до прикладу фрагменту технологічної
схеми мал.4.2., у розриві ліній-потоків слід наносити цифри відповідно до таблиці
4.2, які вказують на тип речовини, якщо цифри, що вказують на тип речовини
відсутні в таблиці і введені самостійно, то їх необхідно розшифрувати на полі
креслення ФСА по формі приведеній на мал.4.3.
Трубопроводи, що йдуть від кінцевих апаратів і пристроїв або ті що
підходять до них, в котрих немає приладів і засобів автоматизації на схемі
обриваються і закінчуються стрілкою, що показує напрям потоку і пояснюючим
надписом, для прикладу “Від фільтру”, “До деаератора”, мал.4.2.

28
Технологічне обладнання за погодженням з замовником на функціональних схемах
позначається згідно:
ГОСТ 2.784-70 ЄСКД Позначення умовні графічні. Елементи трубопроводів.
ГОСТ 2.785-70 ЄСКД Позначення умовні графічні. Арматура трубопровідна.
ГОСТ 2.788-74 ЄСКД Позначення умовні графічні. Апарати випарні.
ГОСТ 2.789-74 ЄСКД Позначення умовні графічні. Апарати теплообмінні.
ГОСТ 2.790-74 ЄСКД Позначення умовні графічні. Апарати колонні.
ГОСТ 2.791-74 ЄСКД Позначення умовні графічні. Відстійники і фільтри.
ГОСТ 2.792-74 ЄСКД Позначення умовні графічні. Апарати сушильні.
ГОСТ 2.793-79 ЄСКД Позначення умовні графічні. елементи і пристрої
машин і апаратів хімічних виробництв. Загальні позначення.
ГОСТ 2.782-68 ЄСКД Позначення умовні графічні. Насоси і двигуни
гідравлічні і пневматичні.
ГОСТ 2.780-68 ЄСКД Позначення умовні графічні. Елементи пневматичних і
гідравлічних мереж.
Приклади часто вживаних умовних позначень приведені в таблиці 4.1.
Таблиця 4.1.
ГОСТ 2785-70 “Арматура трубопроводная”
Регулюючий орган, вентиль
Регульований вентиль

Зворотній клапан
Запобіжний клапан

Дросельний клапан
Запобіжний клапан

Засувка
Поворотна заслінка
Кран
ГОСТ 2.790-74 “Апарати колонні”
Колонний Сіткова тарілка
тарілчастий апарати

Ковпачкова тарілка Насадкові колони

(адсорбер, ректифікаційна
колона для в’язких
речовин)

ОСТ 2.788-74 “Апарати випарні”

Апарат випарний Апарати випарні з
природною
циркуляцією

29
 Апарат з виносною тепловою камерою

Конденсатор Випаровувач

ГОСТ 2.782-68 “Насосы и двигатели гидравлические и пневматические”

Насос шестеренчастий

Відцентровий насос

Насос кривошипно-поршневий

Насос водоструменевий

Відцентровий вентилятор

Осьовий вентилятор

Якщо треба показати електропривод на

схемі

ГОСТ 2.780-68 “Элементы гидравлических и пневматических сетей”

30
 Бак під атмосферним Акумулятор рідини
тиском чи газу

Бак з надлишковим Фільтр для рідини або

тиском газу

Бак під вакуумом Фільтр волого- або

масловідділюючий з
ручним відводом
конденсату
Фільтр з Очищувач повітря
автоматичним хімічним способом
відводом конденсату

Масло- або Конденсаційний

вологовідділювач горщик

Сепаратор Позифікатор
(перетворення рідини
в газ)

Зволожувач Нагрівник (потік А

нагріває потік В)

Охолоджувач рідини Охолоджувач з

або газу форсунками

Апарат може Форсунка

використовуватися у
2-х режимах

ГОСТ 2.792-74 “Апарати сушильні”

31
 Розпилююча сушарка Барабанна сушарка

Сушарка киплячого Шнек

шару

ГОСТ 2.789-74 “Апарати теплообмінні”

Теплообмінник Теплообмінник
кожухотрубний кожухотрубний з
плаваючою
головкою

Ребойлер (кип’ятильник для відбиття

легкої компоненти) з плаваючою
головкою, з паровим простором, при тиску
вище атмосферного

Апарати теплообмінні , трубчасті без

кожуха, занурені, спіральні

Зрошувальний Апарат
теплообмінний теплообмінний з
апарат прямою подачею
пари

Теплообмінний Апарат
апарат з зовнішнім теплообмінний з
обігрівом електронагрівом

Апарати Конденсатор
теплообмінні змішування
регенеративні (регенеративний)

32
 Калорифер

Технологічні трубопроводи в залежності від середовища. що по них протікає,

у розриві трубопроводів позначають згідно ГОСТ 3464-63.
Умовні цифрові позначення трубопроводів для рідин і газів.
Таблиця 4.2.

Назва середовища що Позначення Назва середовища що Позначення

транспортується транспортується
трубопроводом трубопроводом
вода -1-1- горючі і
пара -2-2- вибухонебезпечні
повітря -3-3- гази:
азот -4-4- водень -16-16-
кисень -5-5- ацетилен -17-17-
інертні гази: фреон -18-18-
аргон -6-6- метан -19-19-
неон -7-7- етан -20-20-
гелій -8-8- етилен -21-21-
криптон -9-9- пропан -22-22-
ксенон -10-10- пропилен -23-23-
аміак -11-11- бутан -24-24-
бутилен -25-25-
кислота(окислювач)
луг -12-12- противопожежний
масло -13-13- трубопровід -26-26-
рідке пальне -14-14- вакуум -27-27-
-15-15-

4.4. Зображення приладів і засобів автоматизації на

функціональних схемах автоматизації
На функціональній схемі зображаються всі прилади, засоби автоматизації і
керування, необхідні для оснащення проектованого об’єкту, включаючи і ті засоби
автоматизації котрі входять в комплект поставки технологічного обладнання, а
також ті що є в наявності у замовника і не замовляються по даному проекту. Ті
засоби автоматизації, що не входять в склад проекту, а в комплект поставки
технологічного обладнання, а також ті що є в наявності у замовника, оговорюються
на кресленні функціональної схеми: “Засоби автоматизації (вказують позиційні
номери) входять в комплект поставки технологічного обладнання”, Засоби
автоматизації (вказують позиційні номери)є в наявності у замовника”.
Всі елементи, які входять у системи автоматичного контролю та
вимірювання, регулювання, сигналізації, захисту та блокування, наприклад: давачі
вторинні вимірювальні прилади, задавачі, автоматичні регулятори, кнопки
33
керування, магнітні пускачі, перетворювачі (ЦАП), засоби обчислювальної
техніки, крім виконавчих механізмів та регулюючих органів, зображають на ФСА
у вигляді кола діаметром 10мм (див. мал.4.4.1.).
Виконавчий механізм зображають як показано на рис.4.4.2. Регулюючий
орган зображають згідно мал.4.4.3. На ФСА виконавчі механізми та регулюючі
органи викреслюють на технологічних потоках: які показують лініями: у вигляді
(мал.4.4.4), тобто зображення, що на мал.4.4.1 і 4.4.3 суміщаються в одне.

Окремі елементи на ФСА з’єднують між собою лініями зв’язку (пряма

товщиною 0,5мм). Чутливий елемент давача показують на технологічних потоках,
або на технологічному обладнанні згідно мал.4.4.6, де,
а-пряма, що зображає потік, є дотичною до графічного зображення давача;
б-чутливим елементом давача є імпульсна трубка (таке зображення властиве
при зображенні пружинних і рідинних манометрів, термометрів розширення та
манометричних термометрів);
в-від прямої, що зображає потік, проводять довільної довжини лінію зв’язку,
а потім подають графічне зображення давача;
г-графічне зображення давача поміщають на перетині потоку (таке
зображення властиве лише давачам витрати); на технологічному обладнанні.
За місцем встановлення технічного засобу, по місцю чи на щиті, графічне
зображення має вигляд поданий в таблиці 4.4 (відповідно п. 4 і 5, де також показані
і приклади побудови умовних позначень на ФСА та їх розміри.
Дуже часто при виконанні функціональних схем показується
електроапаратура, розміри найчастіше вживаної приведені в таблиці 4.3.
Прилади і засоби автоматизації, що вмонтовують у технологічне обладнання
і комунікації або механічно зв’язані з ним показують на схемі в безпосередньо
поблизу них.
Коли необхідно уточнити місце встановлення на технологічному обладнанні
давача (наприклад давач рівня) в кінці лінії зв’язку зображують кільце діаметром
2мм, приклад такого зображення поданий на мал..4.4.7.

34
35
36
 Для визначення прийнятої по схемі організації управління і контролю
автоматизованим об’єктом в нижній частині креслення показують прямокутники
(рис.4.5.), що умовно відображають:

а) всі запроектовані щити, пульти, штативи, включаючи щити, що

поставляються в комплекті з технологічним обладнанням, про що оговорюють на
полі креслення;
б) агрегатовані комплекси, машини централізованого контролю, управляючі
обчислювальні машини;
в) місцеві прилади, що встановлюються за межами щитів, крім тих що
встановлюються на технологічному обладнанні.
Кількість прямокутників визначається проектом, в залежності від прийнятого
рівня автоматизації і організації управління. Щити місцевого керування,
випробування, штативи допускається показувати у одному прямокутнику,
розділеному горизонтальними лініями по кількості запроектованих щитів.

37
 Рекомендується розміщувати прямокутники зверху вниз у такій
послідовності, при котрій досягається найбільше розуміння і простота читання
схеми, для прикладу:
1. Прилади місцеві;
2. Місцеві щити керування, випробування;
3. Агрегатні щити з приставними пультами або без них;
4. Агрегатовані комплекси, машини централізованого контролю, керуючі
машини;
5. Центральний щит з приставним пультом або без нього;
6. Диспетчерський щит або пульт.
В кожному прямокутнику з лівої сторони наноситься графа для надпису, що
характеризує їх значення, з правої замикаються лінією. На всіх листах однієї схеми
написи повинні бути однакові.
При використанні в проекті агрегатованого комплексу або керуючої
обчислювальної машини прямокутник, що зображає комплекс ділиться
вертикальною лінією, відповідно підписується в лівій частині , а праву слід ділити
горизонтальними лініями на прямокутники, кількість котрих визначається
кількістю блоків. В кожному прямокутнику що зображує блок наноситься його
назва, що відповідає документації заводу виготовлювача.
Точки входу і виходу сигналів на прямокутниках відповідних блоків
показують затушованими кружками діаметром 1,5-2мм (мал..4.6.).

38
 4.4.1. Методика побудови графічних умовних позначень приладів
на функціональних схемах автоматизації
Приклад побудови умовних графічних позначень приладів на ФСА
приведений на мал. 4.7. У верхній частині кола наносяться літерні позначення
вимірювальної величини і функціонального признаку приладу.
Порядок розташування літерних позначень (зліва направо) повинен бути
наступним:
1. Позначення основної вимірювальної величини.
2. Позначення, уточнююче (як що це необхідно) основну вимірювану
величину.
3. Позначення функціонального признаку приладу.
В нижній частині кола наносять позиційне позначення (цифрове або
літерно-цифрове), яке служить для нумерації вимірювання або регулювання або
окремих елементів комплекту по замовленій специфікації проекту.
Приклад побудови умовного позначення приладу.
1- вимірювана величина (Р- тиск);
2- уточнення вимірюваної величини (D- перепад тиску);
3,4,5 - функціональні признаки приладу (І- показ, R- реєстрація, С-
автоматичне регулювання );
6- 1-1 - номер позиції по ФСА.
При побудові умовних позначень приладів варто показувати лише ті
функціональні ознаки, які використані в цій схемі. Для прикладу, на мал.. 4.9.
представлений прилад який може показувати значення різниці тисків, забезпечує
реєстрацію даного параметру і може бути використаним як позиційний регулятор.
В поставленій задачі необхідно забезпечити реєстрацію перепаду тисків і
сигналізацію відхилень параметра за допустимі межі (легко реалізується
позиційним регулятором). Тоді ознаки цього приладу записують наступним чином:
PDRA

Щоб бути впевненим при самостійній побудові умовних позначень приладів

слід пам’ятати про деякі особливості застосування окремих літер.
Літеру S- позначення контактного пристрою приладу, що використовується
тільки для включення, відключення, блокування і т.п. Позначати буквою S функції
регулювання (в т.ч. позиційного) не допускається. Застосовують літери S і А для
позначення контактного пристрою для включення і відключення, і одночасно
сигналізації.

39
 Для конкретизації вимірюваної величини справа від графічного зображення
приладу повинні вказуватися найменування або символ вимірюваної величини,
наприклад напруга, сила струму і т.д.
У випадку необхідності допускається біля зображення приладу вказувати вид
радіоактивності, наприклад α, β - або γ-випромінювання.
Літеру U допускається використовувати для позначення приладу, що вимірює
декілька різнорідних величин. Розшифровка вимірюваних величин повинна бути
приведена біля зображення приладу або на полі креслення.
Величини, які багатократно використовуються, повинні позначатися одною і
тою ж самою резервною буквою. Не допускається в одній і тій же документації
використовувати одну резервну букву для позначення різних величин.
В обґрунтованих випадках щоб уникнути неправильного розуміння схеми
допускається замість умовних позначень приводити повне найменування
перетворених сигналів. Також рекомендується позначати деякі рідко застосовувані
чи специфічні сигнали, наприклад кодовий, часо-імпульсний, число-імпульсний і
т.д.;
При побудові умовних позначень за ГОСТ 21.404—85 передбачаються
наступні виключення:
1)усі пристрої, виконані у вигляді окремих блоків і призначені для ручних
операцій, повинні мати на першому місці в позначенні букву Н незалежно від того,
до складу якого вимірювального комплекту вони входять, наприклад, перемикачі
електричних кіл вимірювання (керування), перемикачі газових (повітряних) ліній
позначаються HS, байпасні панелі дистанційного керування - НС, кнопки (ключі)
для дистанційного керування, задавачі - Н і т. п.;
2) при позначенні комплекту, призначеного для вимірювання декількох
різнорідних величин, первинні вимірювальні перетворювачі (давачі) варто
позначати відповідно до вимірюваної величини, вторинний прилад – UP;
3) в окремих випадках при побудові позначень комплектів, призначених для
вимірювання якості непрямим методом, перша літера в позначенні давача може
відрізнятися від першої літери в позначенні вторинного приладу (наприклад, для
вимірювання якості продукту користуються
методом температурної депресії).
Давачами температури при цьому є термометри опору, вторинним приладом -
автоматичний міст. Позначення такого комплекту при розгорнутому способі будуть
наступним : давачі - ТІ, вторинний прилад - QR.

40
 Літерні умовні позначення на функціональних схемах ДСТУ Б А.2.4.-3-95.
Таблиця. 4.6.
Позначення Вимірювана Функції котрі
величина виконуються приладом
Основне значення Додаткове значення
першої літери
A Сигналізація
C Регулювання
D Щільність, густина Різниця, перепад
E Будь яка електрична Первинне
величина перетворення
F Витрата Співвідношення, частка,
дріб
G Розмір, положення,
переміщення
H Ручний вплив Верхня межа Ручна дія
I Показ, індикація
J Автоматичне пере-
микання, оббігання
K Час, часова програма Станція керування
L Рівень Нижня межа
M Вологість
N Підсилення
O Резервна літера
P Тиск, вакуум
Q Якість, склад, Інтегрування, додавання
концентрація
R Радіоактивність Реєстрація
S Швидкість, частота Включення,
виключення,
перемикання
T Температура Проміжне
перетворення,
дистанційна передача
U Кілька різнойменних
величин
V В’язкість
W Маса
Y Перетворення,
обчислення функції

41
 Додаткові позначення, які характеризують функціональні ознаки перетворювачів сигналів
і обчислювальних приладів ДСТУ Б А.2.4.-3-95.
Таблиця. 4.7.
№ п/п Назва Позначення
1 Ряд енергії сигналу:
- електричний Е
- пневматичний Р
- гідравлічний G
2 Види форм сигналу:
- аналоговий A
- дискретний D
3 Операції, які виконуються обчислювальним
приладом:
- сумування 
- множення величини на постійний коефіцієнт K
- перемножування величин двох і більше сигналів
- ділення величин сигналів один на оден ×
- піднесення величини сигналу в степінь
:
- добування з величини сигналу кореня степеня fn
- логарифмування
- деференціюваня n

Lg
dx/dt
- інтегрування
- зміна знаку сигналу
- обмеження верхнього значення сигналу
- обмеження нижнього значення сигналу

x(-1)
max
min
4 Зв’язок з обчислювальним комплексом:
- передача сигналу на ЕОМ
- вихід інформації з ЕОМ BО

42
43
44
45
46
 4.4.2. Позиційне позначення приладів, засобів автоматизації і
електроапаратури на функціональних схемах автоматизації
Всім приладам і засобам автоматизації присвоюється позиційне позначення,
що зберігається у всіх документах проекту. На стадії робочого проекту і робочої
документації присвоюється кожному комплекту (функціональній групі) і всім
елементам що входять до цього комплекту.
Комплектом (функціональною групою) називається сукупність окремих
функціонально зв’язаних елементів, що виконують певну задачу, наприклад контур
регулювання температури.
Позиційне позначення приладів і засобів автоматизації повинне складатись з
двох частин:
1. Цифрового позначення, що присвоюється комплекту (функціональній
групі). Присвоєння номерів позиційним позначенням комплектів, а також окремим
приладам і засобам автоматизації повинно проводитись по параметричним групам
згідно рекомендацій приведених в таблиці 4.9, і відповідати їх запису в заказну
специфікацію.

Рекомендована послідовність присвоєння номерів приладам і

комплектам засобів автоматизації.
Таблиця. 4.9
№ Величина № Величина
п/п п/п
1 Температура 11 Сила звуку (шумність)
2 Тиск, розрідження, вакуум 12 Вібрація (частота механічних коливань
3 Витрата і кількість 13 Лінійна швидкість
4 Рівень 14 Частота обертання за хвилину
5 Вологість 15 Лінійне переміщення і довжина
6 Густина 16 Положення (переміщення) регулюючого
органу
7 В’язкість 17 Товщина
8 Концентрація 18 Різниця значень двох величин (приріст)
9 Запиленість, колір, мутність і 20 Доза радіоактивного випромінювання
задимленість
10 Теплота згоряння 21
2. Цифрових або літерних індексів, що присвоюються окремим елементам,
що входять в комплект (функціональну групу).
Електроапаратурі (дзвінки, сирени, сигнальні електролампи), що
зображається на функціональних схемах , присвоюються літерно-цифрові
позначення прийняті в принципових схемах.
Позиційні позначення (позиції) приладів і засобів автоматизації і
електроапаратури повинні проставлятись у нижній частині умовного графічного
позначення (кола) як показано на мал.4.8.

47
 Є декілька різновидів позиційних позначень, наприклад цифро-цифрове 1-1,
цифра-літера 1а, також в якості позиції на ФСА може бути позиційне позначення
взяте з принципових електричних і пневматичних схем SB1, S4, мал.4.9. В окремих
випадках, коли позиційне позначення приладу не поміщається в колі, допускається
нанесення його ззовні кола.

Зображеним на схемі комплектам приладів і засобів автоматизації, котрі

поставляються комплектно з технологічним обладнанням, або застосованим в
комплекті з тих що є у наявності у замовника, позиційні позначення присвоюються
у загальному порядку.
4.5. Зображення ліній зв’язку на функціональних схемах
автоматизації
Лінії зв’язку між приладами і засобами автоматизації зображаються на
функціональній схемі в одну лінію тонкими лініями незалежно від фактичної
кількості труб і електропроводок, що здійснюють цей зв’язок.
Лінії зв’язку наносяться по найкоротшій відстані з найменшою кількістю
згинів і пересічень. Допускається пересічення ліній зв’язку зі зображеннями
технологічного обладнання і комунікацій. Пересікати умовні позначення приладів і
засобів автоматизації не допускається.
Підводити лінії зв’язку до символу приладу допускається в будь якій точці
кола (зверху, знизу, збоку).
У випадку функціональної дії (з’єднання) ліній зв’язку в місці пересічення
ставиться крапка.
48
 Лінії зв’язку повинні чітко відображати функціональні зв’язки приладів
(елементів) від початку проходження сигналу до кінця. при необхідності показати
напрям проходження сигналу на лініях зв’язку допускається наносити стрілки.

При виконанні складних ФСА з великою кількістю застосованих приладів і

засобів автоматизації, щоб не утруднювати читання схеми, рекомендується робити
розрив цих ліній. Кінці обриву ліній зв’язку показують на вільному полі креслення
в один горизонтальний ряд (зверху чи знизу від технологічного обладнання). Для
зручності користування кожний обрив лінії зв’язку нумерується тою самою
арабською цифрою. Кінці обриву ліній зв’язку, що показані біля прямокутників,
нумеруються зліва направо в порядку зростання номерів.
Допускається комбіноване виконання ліній зв’язку безперервними лініями і
адресним методом для тих ділянок схеми, де нанесення безперервних ліній
утруднює читання схеми.

49
 На функціональних схемах повинні бути вказані граничні робочі
(максимальні чи мінімальні) значення вимірюваних чи регульованих величин.
значення вимірюваних і регульованих величин повинні проставлятись в одиницях
шкали вибраного приладу або в міжнародній системі одиниць. Розрідження
позначається знаком мінус.
Коли необхідно виділити приналежність декількох параметрів до визначеної
схеми застосовують лінії з стрілками нахилені під кутом 45º, для прикладу
фрагмент схеми сигналізації мал.4.10.
4.6.Графічне виконання функціональних схем автоматизації
Товщина ліній на функціональній схемі вибирається на основі ГОСТ 2.303-
68.
Рекомендується використовувати лінії наступної товщини:
а)контурні лінії агрегатів, установок, технологічних апаратів 0.2-0.5 мм;
б)комунікації трубопроводів 0.5-1.5мм;
в)умовні графічні позначення трубопроводів і засобів автоматизації 0,5-
0,6мм, а роздільні горизонтальні лінії всередині них 0,2-0,3 мм;
г)лінії зв’язку 0,2-0,3мм;
д)прямокутники, що зображають щити, пульти, агрегатовані комплекси 0,5-1
мм;
е)лінії виносок 0,2-0,3 мм.
При однаковій товщині ліній різного призначення їх рекомендується
викреслювати для виділення) по товщині в різних (більших чи менших) межах.
Всі надписи і цифри на функціональних схемах повинні виконуватись згідно
ГОСТ 2.304-68. Рекомендується застосовувати наступні розміри шрифту:
1) для позицій-цифри 3,5, букви 2.5мм;
2) для позиційного позначення комплексів приладів і засобів автоматизації –
букви і цифри 3,5мм;
3) для пояснюючого тексту і надписів 3,5-5мм.
Всі прилади і засоби автоматизації, що зображаються у прямокутниках
рекомендується викреслювати з відстанями між осями 12мм, або збільшеними в n
раз 24, 36 і т.п. Відстань між паралельними лініями зв’язку повинна бути не
меншою 2 мм. Короткі пояснення функцій, що виконується апаратурою, виконують
поблизу апаратури на виносних лініях з полками. В написах і текстах на
функціональних схемах не допускається скорочення слів.
Всі прийняті рішення з автоматизації окремих ТОК відтворюють на
спрощеній функціональній схемі автоматизації, котрі проектують згідно з
правилами розробки ФСА тільки без розшифровки конкретних засобів
автоматизації мал..4.11. При спрощеному способі не показують первинні
перетворювачі і всю допоміжну апаратуру. Прилади і засоби автоматизації, що
здійснюють складні функції (контроль, регулювання, сигналізацію, тощо ) і
виконані у вигляді окремих блоків, показують одним умовним графічним
позначенням. На спрощених ФСА присвоюють номери позицій окремим контурам
автоматизації та вказують тільки окремі функціональні ознаки окремих контурів.
Такий метод простий і вимагає менших затрат праці , але не дає уяви про місце
розміщення автоматичних пристроїв (на щитах , пультах, в шафах ). Для

50
розшифрування спрощених ФСА і складання повних ФСА вибирають конкретні
технічні засоби автоматизації і місце їх встановлення мал..4.13.

51
52
 Для складної технологічної схеми, яку можна (без порушення наочності)
розбити на окремі технологічні вузли, рекомендується виконувати у
вигляді функціональних схем цих вузлів окремими схемами. В цьому випадку на
взаємозв'язаних функціональних схемах дають посилання на ці схеми або аркуші.
На першому аркуші функціональної схеми (якщо схема виконана на
декількох аркушах) дається пояснення, на основі якого документу вона виконана,
наприклад „Функціональна схема розроблена на основі технологічної схеми
креслення
№ ... такого-то процесу, такого-то заводу, виконаної такою-то установою".
Для однотипних технологічних об'єктів (цехів, відділень, систем, агрегатів,
установок, апаратів і т.п.), не зв'язаних між собою і які мають однакове оснащення
засобами автоматизації і однотипні окремі щити, функціональні схеми розробляють
тільки для одного з них і дається пояснення: „Схема складена для агрегату № ...,
для агрегатів № ..., № ... схеми аналогічні". Крім цього на схемі можуть даватися
53
пояснення про деякі не принципові особливості аналогічних схем, наприклад
позиційні позначення і т.п.
Для однотипних технологічних об'єктів (агрегатів), які мають спільні для них
щити, пульти і т.п. рекомендується показувати на функціональних схемах
технологічне обладнання і комунікації тільки одного з них , а прилади і засоби
автоматизації показують в прямокутниках поблизу креслення - для всіх
проектованих об'єктів. В цьому випадку рекомендуються наступні варіанти:
1. однотипні прилади і засоби автоматизації, які мають однакові значення
параметрів, показуються в прямокутниках один раз і біля їх позначення
представляють їх загальну кількість в штуках, (див. мал.4.14,а)
2. однотипні прилади і засоби автоматизації, які мають різні значення
параметрів, показують в прямокутниках для всіх об'єктів. Лінії зв'язку, які йдуть
до не зображених об'єктів, повинні біля прямокутників обриватися, а над ними
повинен бути приведений пояснювальний напис „від агрегату №..." (див.
мал..4.14б).
При використанні багатоточкового приладу для контролю будь-якого
параметру однотипного технологічного обладнання на схемі це обладнання
показується один раз і один давач, а до приладу підводяться лінії зв'язку від інших
здавачів (див. мал..4.15.).

54
55
 При необхідності розробки групової функціональної схеми (з таблицею
змінних складових частин) її рекомендується виконувати з дотримання вимог
ГОСТ 2.113-75.
При виконанні функціональної схеми без зображення технологічного
обладнання (мал..4.12.) рекомендується замість технологічного обладнання у
верхній частині схеми наносити прямокутник, розбитий на вертикальні графи, що
відповідають показаним під ним первинним вимірювальним перетворювачам,
виконавчим механізмам і т.п. в кожній графі повинно бути вказане найменування
технологічного обладнання , від якого сприймається технологічний параметр, і
найменування технологічного регульованого параметру.

56
 Розділ 5.
Принципові електричні схеми.
5.1.Загальні положення.
5.2.Правила виконання принципових електричних схем.
5.2.1. Зображення кіл принципових електричних схем.
5.3.Умовні графічні зображення елементів принципових
електричних схем.
5.4.Умовні літерно-цифрові позначення елементів і пристроїв
принципових електричних схем.
5.4.1.Позиційні позначення на принципових електричних схемах.
5.4.2.Позначення виводів та контактів елементів на принципових
електричних схемах.
5.4.3 .Маркування кіл.
5.5. Текстові і графічні пояснення принципових електричних схем.
5.5.1. Пояснюючі надписи.
5.5.2. Схеми блокувальних залежностей роботи устаткування.
5.5.3.Пояснююча технологічна схема.
5.5.4. Діаграми.
5.5.5.Контакти зайняті в інших схемах.
5.5.6.Пояснення і примітки.
5.6. Перелік апаратури.
5.1. Загальні положення
Принципові електричні схеми визначають повний склад приладів, апаратів і
зв'язків між ними, дія яких забезпечує вирішення задач керування, регулювання,
захисту, вимірювання і сигналізації.
Електричні схеми можна поділити на три групи:
- принципові;
- загальні;
- монтажні.
Найчастіше використовують два способи виконання принципових
електричних схем:
- інженерний (ручний);
- аналітичний.
На основі цих схем розробляють іншу технічну документацію (наприклад
монтажні таблиці щитів і пультів, схеми зовнішніх з’єднань), проводять монтаж,
наладку і ремонт електричних пристроїв.
При розробці систем автоматизації технологічних процесів принципові
електричні схеми, як правило виконують для окремих самостійних елементів,
установок або дільниць системи автоматизації.
При виконанні проекту технологічного об’єкту принципові електричні схеми
виконуються відділом автоматизації і електротехнічним відділом. Узаконений
розподіл виконавців принципових електричних схем різного призначення
відсутній, тому щоб не виникало неузгоджень при виконанні і погодженні різних
частин проекту рекомендується розподіл, приведений в таблиці 5.1.
57
 Рекомендований розподіл виконавців принципових електричних схем
різного призначення
Таблиця 5.1.
Назва робіт Виконавець Підрозділ, що видає технічне
завдання
1 2 3
Кола живлення електроенергією щитів автоматизації Відділ автоматизації
від розподільчих пунктів.
Автоматичне резервування живлення Технологічний відділ. відділ
електроенергією агрегатів і механізмів, в тому числі автоматизації передбачає в своїй

Електротехнічний відділ
коли таке резервування передбачене від давачів документації давачі для АВР також
технологічних параметрів згідно завдання технологічного
відділу
Місцеве керування електродвигунами агрегатів, Технологічний і санітарно-технічний
механізмів і засувок. відділи
Місцеве зблоковане керування електродвигунами
агрегатів, механізмів і засувок.
Місцеве зблоковане і дистанційне керування Технологічний відділ після
електродвигунами агрегатів, механізмів, поточно- попереднього погодження з відділом
транспортних та інших аналогічних систем з автоматизації що до вибраної
сигналізацією яка попереджує про дистанційний системи управління
пуск
Місцеве зблоковане керування електродвигунами Технологічний відділ. відділ
агрегатів, механізмів і засувок, яке зв’язане з дією автоматизації передбачає в своїй
Електротехнічний

здавачів автоматики, спрацювання яких викликає документації, згідно завдання

зупинку цих агрегатів і механізмів або заборону їх технологічного відділу, необхідні
відділ

пуску з метою унеможливити ненормальне ведення давачі і прилади

технологічного процесу
Контури і мережі заземлення для захисного
заземлення щитів, давачів, що розміщені окремо,
приладів, вузлів і пристроїв Відділ автоматизації
Освітлення щитових приміщень, місцевих щитів і Відділ автоматизації
пультів, місць і площадок обслуговування давачів,
Електротехнічний

приладів, вузлів і пристроїв

Кола живлення електроенергією з безпечною
відділ

напругою для виконання ремонтних робіт

Контакти від блоків управління електродвигунів,
агрегатів, засувок і т.п. і мережі до них, до коробки
затискачів, що встановлюється за межами зони
електротехнічного обслуговування
Автоматичне дискретне управління
електродвигунами індивідуальних агрегатів,
Відділ автоматизації

механізмів і засувок, які працюють в автоматичному

режимі управління технологічними параметрами
Сигналізація на щитах автоматизації, в тому числі: Технологічний відділ
мнемосхеми стану агрегатів, механізмів, засувок і
сантехнічних пристроїв
Приєднання щитів, давачів і приладів, вузлів і Технологічний відділ після
пристроїв, які розміщені окремо до контурів погодження з електротехнічним
заземлення відділом
Давачі технологічних параметрів з релейним Електротехнічний відділ
виходом, необхідні для місцевого зблокованого і
Відділ автоматизації

дистанційного керування електродвигунами

агрегатів, механізмів, поточно-транспортних та
інших аналогічних систем з сигналізацією яка
попереджує про дистанційний пуск, і мережі лише до
них до коробок затискачів, місця встановлення яких
вказані в завданні електротехнічного відділу
Кола живлення електроенергією місцевих щитів, У відповідності з проектними
пультів, приладів, вузлів і пристроїв рішеннями по автоматизації
Будь-яка принципова електрична схема, незалежно від ступеня її складності,
являє собою певним чином складене сполучення окремих, досить елементарних
електричних кіл і типових функціональних вузлів, які у заданій послідовності
58
виконують ряд стандартних операцій: передачу командних сигналів від органів
керування або вимірювання до виконавчих органів, підсилення або розмноження
командних сигналів, їх порівняння, перетворення короткочасних сигналів у тривалі
і, навпаки, блокування сигналів і т.п. До елементарних кіл можуть бути віднесені
типові схеми включення вимірювальних приладів різного призначення.
В усіх випадках крім повного виконання вимог, що ставляться до системи
керування, кожна схема повинна забезпечувати високу надійність, простоту й
економічність, чіткість дій при аварійних режимах, зручність оперативної роботи,
експлуатації, чіткість оформлення.
Надійність схеми - здатність безвідмовно виконувати свої функції протягом
визначеного інтервалу часу в заданих режимах роботи.
Вимоги до рівня надійності схем регулювання, керування і сигналізації
визначаються оцінкою наслідків відмов їх роботи для конкретних ділянок
технологічного процесу. Іноді ці відмови можуть стати причинами виникнення або
розвитку важких аварій.
Забезпечення надійності – сукупність технічних заходів, таких як
застосування найбільш надійних елементів, приладів і апаратів; оптимальних
режимів їх роботи; резервування малонадійних або найбільш відповідальних
елементів або кіл схеми, автоматичний контроль за несправністю схеми; заборонні
блокування, що виключають можливість проведення помилкових операцій;
скорочення часу перебування елементів схеми під напругою і т.д.
Чіткість дії схеми при аварійних режимах. Кожна принципова електрична
схема в системах автоматизації технологічних процесів повинна бути побудована
таким чином, щоб при виникненні аварійних режимів, викликаних несправностями
в колах керування, а також при повному зникненні або зниженні і наступному
відновленні напруги живлення в головних (силових) колах керування
забезпечувалася безпека обслуговуючого персоналу і запобігався подальший
розвиток аварії, що приводить до ушкодження механічного або електричного
устаткування і браку продукції.
При аналізі роботи схеми в аварійних режимах варто враховувати можливість
перегоряння запобіжників або відключення автоматів; появу короткого замикання
на землю в різних точках схеми (в основному в зовнішніх з'єднаннях); обриву
проводів; згоряння котушок або контакторів реле; приварювання контактів і т.п.
Прийнято розглядати аварійний режим, що виникає в результаті появи якої-небудь
однієї несправності, тому що імовірність появи одночасно двох чи більше
несправностей в одній і тій же схемі досить мала. Недопустимо, і це необхідно
аналізувати при розробці схеми, щоб внаслідок виходу з ладу одного елементу
схеми були пошкоджені інші елементи і технологічне обладнання.
Зручність оперативної роботи. Принципова електрична схема повинна
забезпечувати оптимальні умови для роботи оперативного персоналу. Ця вимога
передбачає спрощення операцій, здійснюваних обслуговуючим персоналом при
управлінні; скорочення кількості органів керування; можливість простого і
швидкого вибору необхідного режиму роботи, перехід з автоматичного керування
на ручне і назад; зняття і введення блокувальних зв'язків і залежностей і т.д.
Зручність експлуатації. Принципова електрична схема повинна бути
спроектована так, щоб її експлуатація у виробничих умовах була гранично
простою, вимагала мінімуму витрат і уваги експлуатуючого персоналу,
59
забезпечувала можливість проведення ремонтних і налагоджувальних робіт з
дотриманням необхідних мір безпеки.
Простота реалізації має істотне, а іноді і вирішальне значення при виборі
структури схем контролю і керування процесом на відстані, бо неправильне
розміщення окремих елементів схеми може значно збільшити її вартість за рахунок
з'єднувальних кабелів або проводів, а також надійність і вартість за рахунок
збільшення точок комутації.
Простота і економічність проектованих схем забезпечується застосуванням
стандартної сертифікованої для даної галузі найбільш досконалої і надійної
апаратури за критерієм оцінки „ціна-якість” і типових (нормалізованих) вузлів;
скороченням до мінімуму кількості елементів у схемі й обмеженням їх
номенклатури; застосуванням систем електроприводу виробничих механізмів, що
забезпечують високі енергетичні показники в усталених і перехідних режимах
роботи, і т.п.
При проектуванні принципової електричної схеми необхідний ретельний
аналіз поставлених до цієї схеми вимог. Якщо деякі другорядні вимоги значно
ускладнюють і здорожують схему, то ці вимоги варто переглянути. Вирішуючи
питання економічності схеми, необхідно враховувати не тільки капітальні
вкладення, але і щорічні експлуатаційні витрати.
Чіткість оформлення. Оформлення будь-якої електричної схеми варто
виконувати чітко, просто і компактно. Графічне оформлення схеми повинно
сприяти найкращому сприйняттю змісту схеми.
У процесі проектування систем автоматизації різних технологічних процесів
принципові електричні схеми розробляють переважно в наступному порядку:
1) на підставі функціональної схеми автоматизації складають чітко
сформульовані технічні вимоги, поставлені до принципової електричної схеми;
2) стосовно до цих вимог встановлюють умови і послідовність дії
схеми;
3) кожну з заданих умов дії схеми зображують у вигляді тих чи інших
елементарних кіл, що відповідають даній умові дії;
4) елементарні кола об'єднують у загальну схему;
5) здійснюють вибір апаратури і електричний розрахунок параметрів
окремих елементів (опорів обмоток реле, навантаження контактів і т.п.);
6) коректують схему відповідно до можливостей прийнятої апаратури;
7) перевіряють у схемі можливість виникнення помилкових чи
обхідних кіл або її неправильної роботи при ушкодженнях елементарних кіл або
контактів;
8) розглядають можливі варіанти рішень і приймають остаточну схему
стосовно до наявної апаратури.

5.2.Правила виконання принципових електричних схем.

Правила виконання принципових електричних схем описані в наступних
документах: ГОСТ 2.701-84, ГОСТ 2.702-75 і ГОСТ 2.708-81 визначають загальні
вимоги і правила виконання схем. ГОСТ 2.709-72 встановлює вимоги до
позначення кіл і ГОСТ 2.710-81 до літерно-цифрових позначень елементів схем.
Всі інші стандарти встановлюють умовні графічні позначення елементів схем
ГОСТ 2.701-84 крім класифікації схем, загальних вимог до їхнього виконання
60
містять також визначення основних понять, використовуваних у стандартах. Ці
поняття наступні:
елемент схеми - складова частина схеми, що виконує визначену функцію у
виробі і не може бути розділена на частини, що мають самостійне функціональне
призначення (резистор, трансформатор і т.п.);
пристрій - сукупність елементів, що представляє собою єдину конструкцію
(блок, плата і т.п.); пристрій може не мати у виробі визначеного функціонального
позначення;
функціональна група - сукупність елементів, що виконують у виробі
визначену функцію і не об'єднаних у єдину конструкцію;
функціональна частина - елемент, пристрій, функціональна група;
функціональне коло - лінія, канал, тракт визначеного призначення;
лінія взаємозв'язку - відрізок лінії, що вказує на наявність зв'язку між
функціональними частинами виробів; установка - умовне найменування об'єкта в
енергетичних спорудах, на який випускається схема, наприклад головні кола і ін.
На кресленнях принципових електричних схем системи автоматизації в
загальному випадку повинні зображатися (див. рис.5.1.):
1. кола керування, регулювання, вимірювання, сигналізації, електроживлення,
силові кола;
2. контакти апаратів даної схеми, зайняті в інших схемах, і контакти апаратів
інших схем;
3. діаграми і таблиці включень контактів перемикачів, програмних пристроїв,
кінцевих і шляхових вимикачів, циклограми роботи апаратури;
4. таблиці застосовності;
5. пояснююча технологічна схема, схема блокувальних залежностей роботи
устаткування;
6. циклограма роботи устаткування;
7. необхідні пояснення і примітки;
8. перелік елементів;
9. основний напис;
10. пояснюючі надписи.

61
 Рис. 5.1. Приклад оформлення принципової електричної схеми.

5.2.1. Зображення кіл принципових електричних схем

В залежності від складності проектованого об'єкта зазначені різні кола
можуть зображатися сумісно на одному кресленні або декількох, або для кожного з
кіл розробляються окремі схеми, наприклад принципові електричні схеми
керування, сигналізації і т.п.
На принциповій схемі зображують всі електричні елементи і пристрої,
необхідні для здійснення і контролю у виробі заданих електричних процесів, всі
електричні зв'язки між ними, а також електричні елементи (з'єднувачі, затискачі і
т.п.), якими закінчуються вхідні і вихідні кола. На схемі допускається зображувати
елементи з’єднань і монтажні елементи, встановлених у виробі .
Елементи на схемі зображують у виді умовних графічних позначень,
встановлених у стандартах Єдиної системи конструкторської документації.
Схеми виконуються без дотримання масштабу; дійсне просторове
розташування складових частин системи автоматизації, як правило, або не
враховується, або при необхідності, враховується приблизно.
Графічне позначення елементів і з'єднуючих ліній зв'язку необхідно
розташовувати на схемі таким чином, щоб забезпечити найкращу уяву про
взаємодію її складових частин. Лінії зв'язку повинні складатися з горизонтальних і
вертикальних відрізків і мати найменшу кількість зломів і взаємних перетинів.
Відстань між сусідніми-паралельними лініями зв'язку повинна бути не меншою 3
мм.
Лінії зв'язку показуються, як правило, всі і повністю. Однак у випадку, коли
це утрудняє читання схем, допускається обривати лінії зв'язку. Місце обриву лінії
зв'язку закінчується стрілкою, біля якої вказують, куди ця лінія підключається і
(або) необхідні характеристики кіл, наприклад позначення кола, полярність і ін.
Для прикладу на рис.5.4.а обірвані лінії L1 i N вони не переходять за межі
креслення, фрагмент якого приведений. Для ліній зв’язку, що переходять з одного
аркуша на інший, біля обриву вказуються необхідні характеристики кіл, наприклад
62
позначення кола, полярність, вони об’єднуються фігурною дужкою, а в круглих
дужках записують номер аркуша схеми, на який переходить лінія зв’язку
(наприклад на рис.5.4.б обірвані лінії L1i N переходять на аркуш креслення що має
номер (123-ATXP-XXX)).

Графічні позначення елементів виконують лініями товщиною від 0,2 до 1 мм

(в залежності від формату листа). Різні функціональні кола дозволяється зображати
лініями різної товщини рис.5.2. Так для силових кіл можна використати лінію
товщиною 1 мм, для силових кіл окремих споживачів 0,6 мм, для кіл керування 0,2
- 0,4 мм. На полі одного креслення рекомендується застосовувати не більше трьох
розмірів ліній по товщині.
Комутуючі пристрої (контакти реле, кнопкові вимикачі і т. д.) на
електричних схемах, як правило повинні зображатись в положенні, що відповідає
відсутності струму у всіх колах схеми і зовнішніх примусових сил.
Контакти приладів сигналізації і регулювання зображають при
оптимальному значенні параметрів (для прикладу на рис.5.4 контакти SK1 I SK2
розімкнуті, якщо температура знаходиться в межах норми 47-53ºС)
У технічно обґрунтованих випадках допускаються окремі елементи
схеми зображувати в обраному робочому положенні з вказуванням на полі
схеми режиму, для якого зображені ці елементи.

Якщо схема є складною, то для полегшення її читання з правої сторони слід

давати пояснюючі надписи, наприклад “Температура нижче заданої”.
Всім елементам, пристроям і функціональним групам на принциповій
електричній схемі присвоюють літерно-цифрові позначення згідно ГОСТ 2.710-81
“Позначення літерно-цифрові в електричних схемах”.

Способи зображення з’єднань і пересічень ліній показані на рис.5.3.

63
 На рис. 5.4.а представлена принципова електрична схема двохпозиційного
регулювання виконана рознесеним способом, що дозволяє зрозуміти принцип
роботи цієї схеми та елементарних кіл що застосовані в цій схемі. Доповнення
схеми представленої на рис. 5.4.б перемикачем SA1 вибору режиму керування
„Ручно-автомат” розширює функціональні можливості схеми.
Ще більш функціональною схема стала коли її доповнити лампами
сигналізації „Живлення „Вкл” ”, „Нагрів”, „Охолодження”, відповідно HL1, HL2,
HL3. Коли схема представлена у такому вигляді дуже легко зрозуміти принцип
роботи схеми, але нема уяви про якісь конструктивні проробки. На цій схемі
відсутнє маркування кіл, не визначено до яких клем реле які кола підключені.
Елементи, що використані у виробі частково, допускається зображати на
схемі не цілком, а обмежитись зображенням тільки використаних в схемі частин.

64
 Елементи і пристрої зображують на схемах сполученим чи рознесеним
способом.
65
 При сполученому способі складові частини чи елементів пристроїв
зображують на схемі в безпосередній близькості один до одного.
При рознесеному способі складові частини елементів і чи пристроїв окремі
елементи пристроїв зображують на схемі в різних місцях таким чином, щоб окремі
кола виробу були зображені найбільш наочно.
Рознесеним способом допускається зображувати весь пристрій або окремі
складові чи елементи пристрою.
При виконанні схем рекомендується користатися рядковим способом. При
цьому умовні графічні позначення елементів або їх .складових частин, що входять
в одне коло, зображують послідовно друг за другом по прямій, а окремі лкола —
поруч, утворюючи паралельні (горизонтальні чи вертикальні) рядки.
При виконанні схеми рядковим способом допускається нумерувати рядки
арабськими цифрами (рис.5.5).
При зображенні елементів рознесеним способом допускається на вільному
полі схеми поміщати умовні графічні позначення елементів, виконані сполученим
способом. При цьому елементи, використані у виробі частково, зображують цілком
вказуючи використані і невикористані частини (наприклад, усі контакти
реле).Виводи невикористаних частин зображують коротшими, ніж виводи
використаних частин (рис. 5.6) .

66
 Схеми виконують у багатолінійному чи однолінійному зображенні.
При багатолінійному зображенні кожне коло зображують окремою лінією, а
елементи, що містяться в цих колах, - окремими умовними графічними
позначеннями (рис. 5.7.а).
При однолінійному зображенні кола, що виконують ідентичні функції,
зображують однією лінією, а однакові елементи цих кіл - одним умовним
графічним позначенням (рис. 5.7.б). При необхідності на схемі позначають
електричні кола. Ці позначення повинні відповідати вимогам ДСТ 2.709-72 чи
іншим нормативно-технічним документам, що діють у галузях.
При злитті ліній зв'язку кожну лінію позначають у місці злиття, а при
необхідності, і на обох кінцях умовними позначками (цифрами, чи буквами
сполученням букв і цифр) чи позначеннями, прийнятими для електричних кіл.
Позначення ліній проставляють відповідно до вимог, приведеними в ДСТ
2.751 -73.
Лінії електричного зв'язку, що зливаються в лінію групового зв'язку, як
правило, не повинні мати розгалужень, тобто всякий умовний номер повинний
зустрічатися на лінії групового зв'язку два рази. При необхідності розгалужень
їхню кількість указують після порядкового номера лінії через дробову риску (рис.
5.8.).

5.3.Умовні графічні зображення елементів схем.

67
 Основні витяги з Державних стандартів для виконання принципових
електричних схем

68
69
70
71
72
73
74
75
76
77
78
79
80
81
82
83
*Примітки Умовні графічні позначення елементів зображають на схемі в положенні показаному
в стандартах або повернутими на кут, кратний 90º, якщо у стандарті відсутні спеціальні
вказівки. Допускається також умовні графічні позначення повертати на кут кратний 45º, або
зображати дзеркально повернутими. Умовні позначення, що містять літерно-цифрові
позначення допускається повертати проти годинникової стрілки тільки на кут 90 або45º.

84
 5.4.Умовні літерно-цифрові позначення елементів і
пристроїв принципових електричних схем
Система умовних літерно-цифрових позначень, що передбачається вимогами
ГОСТ 2.710-81, дозволяє приводити в скороченій формі запис відомостей про
елементи, пристрої, функціональні групи (в подальшому разом з цими поняттями
також застосовуватиметься слово «об'єкт»), показаних на схемі в графічній формі, і
робити посилання на відповідні об'єкти в переліках елементів, пояснювальній
записці і т.п.
Ці ж літерно-цифрові позначення можуть наноситися безпосередньо і на
виріб, якщо це передбачено в його конструкції.
ГОСТ 2.710-81 передбачає наступні типи умовних позначень: вищого рівня,
функціональної групи, конструктивного розташування, позиційне, електричного
контакту, адресне, складове. Під цими термінами розуміється наступне :
позначення вищого рівня - умовне позначення, привласнене об'єкту, що має
схему і перелік елементів ; позначення вищого рівня застосовують тільки в
складових позначеннях;
позначення функціональної групи - умовне позначення, привласнене
функціональній групі, яке передає, як правило, інформацію про функціональне
призначення функціональної групи;
позначення конструктивного розміщення умовне позначення, що вказуює
місце розташування елементу або пристрою у виробі;
позиційне позначення — умовне позначення, привласнене кожному елементу і
пристрою, що входить до складу виробу, і що містить інформацію про вид
елементу (пристрою), його порядковий номер серед елементів (пристроїв) даного
виду і, при необхідності, вказівку про функцію, виконувану даним елементом
(пристроєм) у виробі;
позначення електричного контакту - умовне позначення, привласнене
електричному контакту (виводу) елементу або пристрою, призначеному для
здійснення електричних з'єднань або контролю;
адресне позначення - умовне позначення, яке включає місце на документі, в
якому міститься зображення (на схемі) або опис (в таблиці) відповідного елементу
(пристрою, функціональної групи); адресне позначення застосовують тільки в
складових позначеннях;
складове позначення - умовне позначення, що складається з двох і більше
умовних позначень різного типу і передає сукупність відомостей, що містяться в
умовних позначеннях, які входять в його склад.
Вказані типи умовних позначень дозволяють передавати комплексну
інформацію про об'єкт: приналежність до складу пристрою (позначення вищого
рівня), приналежність елементу у функціональну групу (позначення
функціональної групи), місце розташування елементу (конструктивне позначення),
позиційні позначення елементів і позначення електричних контактів, а також місце
зображення елементу в документації (адресне позначення). Необхідність вживання
тих або інших, видів позначень, а також необхідності вживання складового
позначення визначається розробником схеми.

85
 Складове позначення утворюється як правило, з позначення функціональної
групи і позиційного позначення. В складове позначення може бути включено і
позначення електричного контакту.
Складове позначення вводиться в складних схемах, коли доцільно різні схеми
згрупувати у функціональні групи і (або) виділити які-небудь пристрої. Наприклад,
в схемі за умовні позначення елементів прийнято складове позначення, утворене з
позначень функціональної групи ≠75 і позиційного позначення різних елементів
схем (=К1,=5SВ1 і ін.). Таким чином, умовне позначення, наприклад, реле в цій
схемі записано: ≠75-К1 (про кваліфікуючі символи - див. нижче). Крім того, в даній
схемі є складове позначення, утворене з позначення функціональної групи (≠75) і
позначення пристрою (А1) Символом А1 тут позначений стандартний блок
управління електродвигуном М75.
Як видно з приведених прикладів, складове позначення утворюється
послідовним записом умовних позначень різних типів в тому порядку, в якому ці
типи умовних позначень записані в ГОСТ 2.710—81. Допускається змінювати
встановлену послідовність запису різних типів, коли необхідно, наприклад,
передати повнішу інформацію про входження елементів, пристроїв або
функціональних груп в пристрої, функціональні групи вищого рівня.
Позначення кваліфікуючого символу
Таблиця 5.3
Тип умовного позначення Кваліфікаційний Найменування застосовуваного
символ знаку

Вищий рівень == Рівно

Функціональна група ≠ Не рівно

Конструктивне + Плюс
розташування
Позиційне - Мінус

Електричний контакт : Двокрапка

Адресне () Круглі дужки

Наприклад, може бути наступне складове позначення: ≠75-А1-КІ (реле К1
входить до складу пристрою А1, який входить до функціональної групи 75). Перед
кожним умовним позначенням, що входить в складове позначення, повинен бути
вказаний так званий кваліфікуючий символ - спеціальний, встановлений
стандартом знак, який указує тип умовного позначення (табл. 5.3).
Запис умовного позначення з кваліфікуючим символом, якщо воно не
входить в складове, не потрібен, хоча стандарт і допускає записувати його з
кваліфікуючим символом, якщо це необхідно для уточнення типу умовного
позначення.
Розглянемо докладніше правила побудови умовних позначень найбільше
широко вживаних в принципових електричних схемах проектів автоматизації:
функціональної групи, позиційного, електричного контакту.

86
 Позначення функціональної групи утворюють з літер, в скороченій формі
вказуючих функціональне призначення (функцію) групи, і порядкового номера.
Допускається застосовувати цифрове позначення функціональної групи, в цьому
випадку його про потрібно записувати з кваліфікуючим символом, наприклад ≠75
Позначення функціональної групи указують біля її зображення зверху або справа.
Однаковим функціональним групам (групам, що мають тотожні принципові схеми)
слід привласнювати одне і те ж умовне позначення. Допускається в умовні
позначення однакових функціональних груп включати порядкові номери,
відділяючи їх від основного позначення.
5.4.1.Позиційні позначення на принципових електричних
схемах
Кожен елемент і (чи) пристрій, що має самостійну принципову схему і
розглядається як елемент, що входять у виріб і зображений на схемі, повинен мати
позиційне позначення відповідно до ГОСТ 2.710-81. Пристроям, що не мають
самостійних принципових схем, і функціональним групам рекомендується
привласнювати позначення відповідно до ГОСТ 2.710-81. Позиційні позначення
елементам (пристроям) слід привласнювати в межах виробу (установки).
В загальному випадку позиційне позначення повинно складатися з трьох
частин, що мають самостійне змістове значення і які записуються без розділових
знаків і пропусків. В першій частині позиційного позначення повинен бути
вказаний вид елементу або пристрою. Воно повинно містити одну або дві літери
латинського алфавіту – літерний код видів елементів у відповідності табл. 5.3. В
другій частині позиційно позначення повинен бути вказаний порядковий номер
елементу (пристрою) в межах елементів (пристроїв) даного виду. Наприклад, в
позначенні реле К1 перша частина є літерою латинського алфавіту (код), а цифра -
порядковий номер цього реле в схемі. В третій частині позиційного позначення
допускається указувати функціональне призначення даного елементу або пристрою
використаного в схемі. Для цього використовуються літерні коди функцій
елементів (коди функціонального призначення) у відповідності до ГОСТ 2.710-81
(табл. 5.3).
Третя частина позначення в принципових електричних схемах проектів
автоматизації застосовується рідко.
Для побудови позиційного позначення для коду виду елементів
рекомендується застосовувати двох літерні коди.
Проте залежно від конкретного змісту схеми елемент любого типу може бути
позначений і однією літерою - загальним кодом виду елементу. Наприклад, якщо в
схемі магнітного пускача немає реле, то пускач можна позначити буквою К, хоча
пускач має і двох літерний код (КМ).
Порядкові номери елементам (пристроям) варто привласнювати, починаючи
з одиниці, у межах групи елементів (пристроїв), яким на схемі привласнене
однакове літерне позиційне позначення, наприклад, D1, D2, DЗ і т.д., C1, C2, СЗ і
т.д.
Порядкові номери повинні бути привласнені відповідно до послідовності
розташування чи елементів пристроїв на схемі при вертикальному розміщенні
зверху вниз у напрямку ліворуч праворуч, а при горизонтальному з ліва на право в
напрямі зверху в низ.

87
 При необхідності допускається змінювати послідовність присвоєння
порядкових номерів у залежності від розміщення елементів у виробі, напрямку
проходження чи сигналів функціональної послідовності процесу.
При внесення змін у схему послідовність присвоєння порядкових номерів
може бути порушена.
Позиційні позначення проставляють на схемі поруч з умовними графічними
позначеннями елементів і (чи) пристроїв із правої чи сторони над ними.

На схемі виробу, до складу якого входять функціонально або конструктивно

завершені пристрої, що не мають самостійних принципових схем, допускається
позиційні позначення елементам привласнювати в межах кожного пристрою.
Якщо до складу принципової схеми входить функціонально або
конструктивно завершений пристрій, який має самостійну принципову схему, то
він виділяється суцільною тонкою лінією, рівною за товщиною лінії зв’язку.
Елементи, що складають функціональну групу або пристрій, але не мають
самостійної принципової схеми, можуть на схемі виділятися штрих пунктирними
лініями, рівними за товщиною лінії зв’язку.
На схемах можна також розмежовувати штрих пунктирними лініями, рівними
за товщиною лініям зв'язку, елементи і пристрої, розташовані в різних
приміщеннях, із вказівкою найменування і (або) номера приміщень.
На принципових електричних схемах при необхідності можуть показуватися
елементи схем іншого виду, наприклад елементи пневматичних, гідравлічних або
кінематичних схем, а також елементи, що не входять в дану установку, але
необхідні для пояснення принципу її роботи. Графічне позначення таких елементів
і пристроїв відокремлюють на схемі штрих пунктирними лініями, рівними по
товщині лініям зв'язку, і поміщають написи, вказуючи в них місцезнаходження цих
елементів, а також необхідні дані. Так, на рис. 5.4 показані пристрої SK1 I SK2, що
представляють собою технологічні контакти само пишучого реєструючого
пристрою типу РП160. Його дані і вказівки про місцезнаходження приводяться в
переліку елементів даної схеми.
Якщо до складу виробу входить кілька однакових пристроїв, то позиційні
позначення елементам варто привласнювати в межах цих пристроїв.
При зображенні на схемі елементів пристрою рознесеним способом
позиційне позначення окремим елементам пристрою проставляють біля кожної
складової частини (Рис.5.10)

88
 При вказуванні біля умовних графічних позначень номіналів резисторів і
конденсаторів допускається застосовувати спрощений спосіб позначення одиниць
вимірів:
- для резисторів:
від 0 до 999Ом - без вказівки одиниць виміру,
від 1• 103 до 999• 103 Ом - у кілоомах з позначенням одиниці виміру малою
літерою к,
від 1• 106 до 999• 106 Ом - у мегомах з позначенням одиниці виміру
прописною буквою М,
більше 1• 109Ом - у гігаомах з позначенням одиниці виміру прописною
буквою Г;
для конденсаторів
від 0 до 9999 • 12-12 Ф - у пікофарадах без вказівки одиниці виміру,
від 1• 10-8 до 9999• 10-6 Ф - у мікрофарадах з позначенням одиниці виміру
малими літерами мк.

89
 Літерні коди видів елементів згідно ГОСТ 2.710-81
Таблиця 5.4
Однолі- Двохлі-
Група видів елементів Приклад виду елемента
терний код терний код
1 2 3 4
Функціонально, або - -
конструктивно завершений
пристрій
Гучномовець BA
Магнітофрикційний елемент BB
Детектор іонізуючих випромінювань BD
Перетворювач Сельсин-приймач BE
неелектричних величин в Телефон (капсуль) BF
електричні і навпаки (крім Сельсин-давач BC
генераторів і джерел живлення; Тепловий давач BK
B
аналогові багато розрядні Фотоелемент BL
перетворювачі або здавачі, які Мікрофон BM
використовуються для показу Давач тиску BP
або вимірювання Пєзоелемент BQ
Давач швидкості BV
Звукознімач BS
Давач частоти обертів (тахогенератор) BR
С Конденсатори - -
D Логічні елементи, інтегральні Аналогова інтегральна мікросхема DA
мікросхеми, мікрозборки Цифрова інтегральна мікросхема, DD
логічний елемент
Пристрій зберігання інформації DS
Пристрій затримки DT
Нагрівальний елемент EK
Е Елементи різні Освітлювальна лампа EL
Піропатрон ET
Елемент захисту від перенавантаження FA
по струму миттєвої дії
Дискретний елемент захисту по струму FP
Розрядники, запобіжники
F інерційної дії
обладнання захисту
Запобіжник плавкий FU
Дискретний елемент захисту по FV
напрузі, розрядник
G Генератори, джерело живлення Батарея GB
H Елементи індикаторні і Прилад звукової сигналізації HA
сигнальні Прилад світлової сигналізації HL

90
1 2 3 4
Реле, контактори, пускачі Реле струмове КА
Реле електротеплове КК
К Контактор магнітний КМ
Реле часу КТ
Реле напруги КУ

L Котушка індуктивності, Дросель люмінесцентного освітлення LL

дроселі
M Двигуни - -
P Прилади, вимірювальне Амперметр РА
обладнання Лічильник імпульсів PC
Примітка. Поєднання РЕ не Частотомір PF
застосовують Лічильник реактивної енергії PK
Лічильник активної енергії PJ
Омметр PR
Реєструючий пристрій PS
Годинник, пристрій для вимірювання PT
часу дії
Вольтметр PV
Ватметр PW
Q Вимикачі і роз’єднувачі в Замикач автоматичний QF
силових колах Роз’єднувач QS
Замикач на коротко QK
Терморезистор RK
Потенціометр RP
R Резистори
Шунт вимірювальний RS
Варистор RV
Вимикач або перемикач SA
Вимикач кнопковий SB
Вимикач автоматичний SF
Прилади комутаційні в колах
Вимикачі, які спрацьовують від різних
управління, сигналізації і
дій:
S вимірювання
від рівня SL
Примітка Для позначення
від тиску SP
силових кіл не застосовуються.
від положення (шляховий) SQ
від частоти обертів SR
температури SK
T Трансформатори, Трансформатор струму ТА
автотрансформатори Трансформатор напруги TV
Електромагнітний стабілізатор TS
Модулятор UB
Прилади зв’язку і перетворю-
Демодулятор UR
U вачі електричних величин в
Дискримінатор UJ
електричні
Перетворювач частотний UZ
V Прилади електровакуумні і Діод, стабілітрон VD
напівпровідникові Прилад електровакуумний VL
Транзистор VT
Тиристор VS

1 2 3 4
91
 W Лінії і елементи СВЧ Освітлювач WR
Короткозамикач WK
Вентиль WS
Трансформатор, фазообертач WT
Атюнюатор WU
Антена WA

X З’єднання контактне Струмознімач, ковзаючий контакт XA

Штир XP
Гніздо XS
Розбірне з’єднання XT
Нерозбірне з’єднання XW
Гніздо для випробування XSJG
Штир для випробування XPJG
З’єднувач високочастотний XW
Y Пристрої механічні з Електромагніт YA
електромагнітним приводом Гальмо з електромагнітним приводом YB
Муфта з електромагнітним приводом YC
Електромагнітний патрон або плита YH
Z Пристрої закінчені, фільтри, Обмежувач ZL
обмежувачі Фільтр кварцовий XQ
5.4.2.Позначення виводів та контактів елементів на
принципових електричних схемах
Біля всіх виводів (контактів) елементів і пристроїв повинні бути вказані їх
позначення, написані на виробі при виготовленні або прийнятті в проекті. Звично
позначення виводів графічно позначають крапкою, щоб відрізняти позиційне
позначення виводів від інших позначень.

Також застосовують прийняті в стандарті позначення розбірних і нерозбірних

з’єднань. На схемі варто вказувати позначення виводів (контактів) елементів
(пристроїв), нанесені на виріб чи прийняті в їхній документації.
Якщо в конструкції елемента (пристрою) і в його документації позначення
виводів (контактів) не зазначені, то допускається умовно привласнювати їм
92
позначення на схемі, повторюючи їх надалі у відповідних конструкторських
документах.
При рознесеному способі зображення однакових елементів (пристроїв),
позначення виводів (контактів) указують на кожній складовій частині елемента
(пристрою).
Для прикладу на приведеній на рис.5.11. схемі вимикачам S1 і S2 номера
контактів присвоєні на полі цього креслення, вони нерозбірні, наприклад під пайку.
Контакти застосованих в схемі реле позначені згідно заводського маркування, вони
розбірні, наприклад під гвинт.
Для відмінності на схемі позначень виводів (контактів) від інших позначень
(позначень кіл і т.п.) допускається записувати позначення виводів (контактів) із
кваліфікуючим символом відповідно до вимог ДСТ .2.710-81.
5.4.3 .Маркування кіл.
При необхідності на схемі маркують ділянки електричних кіл у відповідності
з ГОСТ 2.709-72. Маркування служить для розпізнавання ділянок кіл і може
відображати їх функціонування в схемі.
Таблиця застосування маркування кіл в електричних схемах включення
апаратури
Таблиця 5.5
Назва кола Група чисел
основна резервна
Кола вимірювання, 1 - 399 1001-1399
регулювання, керування 2001-2399
Кола сигналізації 400 - 799 1400-1799
2400-2799
Кола живлення 800-99 1800-1999
2800-2999

Маркування (число) проставляють біля кінців або в середині ділянки кола

(при вертикальному розміщенні кола – праворуч від зображення ділянки кола, при
горизонтальному - над зображенням ділянки кола). В технічно обґрунтованих
випадках допускається проставляти маркування кіл під зображенням ділянки кола.
Маркування проставляють послідовно від вводу джерела живлення до
споживача, а кола що розгалужуються - зверху вниз і зліва направо.
При багатократному використанні схем управління, сигналізації і
технологічних вимірювань або регулювання для однотипних агрегатів або
однорідних схем, що не зв’язані між собою, маркування наноситься для першого
агрегату, а на полі креслення приводиться таблиця застосування маркувань для
інших агрегатів і систем як це показано на прикладі таблиці 5.6

Таблиця застосування маркувань (приклад)

Таблиця 5.6
93
Маркування для 1- Маркування для агрегатів систем
го агрегату або 1-го 2-го 3-го
системи
601 621 641 661
602 622 642 662
Якщо проектований об’єкт складається з декількох аналогічних агрегатів або
систем (насосів, котлів, турбін і т.п), маркування кіл цих агрегатів доповнюється
індексом з римських цифр, починаючи з одиниці, що відповідає номеру, що
присвоєний агрегату чи системі, для прикладу для першої системи маркування буде
- І-425, І-426 і т.д., а для другої – ІІ-425, ІІ-426 і т.д.
Кола змінного струму позначають:
L1, L2, LЗ ... з додаванням послідовних чисел. Наприклад, ділянки кола
першої фази L1: L11, L12 і т.д.; ділянки кола другої фази L2, L21, L22 і т.д.;
ділянки кола третьої фази L3, L31, L3 і т.д.
Силові кола змінного струму також допускається маркувати літерами, що
означають фази і послідовними числами (А, В, С, А1, В1, С1 і т. д.).
Вхідні і вихідні силові кола постійного струму маркують вказуючи
полярність: плюс “+”, мінус “-”.
Ділянки кіл додатної полярності маркують парними числами, від’ємної
полярності - непарними.
Вхідні і вихідні ділянки кола позначають з вказівкою полярності: плюс «L+» і
мінус «L-». Середній провідник позначають буквою М.

Ділянки кола, розділені розмикаючими або замикаючими контактами

приладів, обмотками реле, резисторами та іншими елементами, мають різне
маркування рис.5.12 а і б.
Ділянки кола, розділені роз’ємними або нерозбірними контактними
з’єднаннями, повинні мати однакове маркування рис.5.12 в, хоча для ділянок, що
проходять через роз’ємні контактні з’єднання допускається присвоювати різне
маркування.
Для кола, де перебуває котушка реле або іншого апарата, що має контактний
пристрій, робиться винесення, розділена на дві частини таблиця, як це показано нарис.
5.13. У лівій частині винесення під буквою 3 (замикаючі контакти) один по одному
зверху вниз проставляються номери кіл, у яких зайняті замикаючі контакти даного
94
реле, а в правій частині під буквою Р (розмикаючі контакти) у такій же послідовності
проставляються номери кіл, в яких вони беруть участь. Якщо контакт даного
реле зайнятий також й в іншій схемі, то у винесенні вказується номер ланцюга даної
схеми. Нумерація ланцюгів всіх взаємозалежних схем у цьому випадку повинна бути
наскрізною.
Зазначений порядок нанесення адреси контактів залежно від насиченості
графічного матеріалу даної схеми може бути по розсуду виконавця змінений шляхом
розташування адресної таблиці контактів у горизонтальному положенні, як це
показано на мал. 5.13. Незалежно від способу зображення адресні таблиці
допускається показувати як праворуч, так і ліворуч схеми.

Число клітинок в таблиці відповідає кількості контактів реле. Незаповнені

клітинки свідчать про те, що частина контактів реле не використовується.
У випадку складних схем, які виконуються на декількох листах, то ці листи
розбивають на зони. Замість номера стрічки у такому позначенні в чисельнику
вказують номер зони, а в знаменнику номери виводів контакту.
5.5. Текстові і графічні пояснення принципових
електричних схем
5.5.1. Пояснюючі надписи
Проти кожного кола керування із правої сторони (як виключення - з лівої
сторони) або внизу схеми залежно від способу її викреслювання даються написи,
що пояснюють її роботу. Ці написи заносяться в прямокутник, розташований на
відстані 10-15 мм від лінії кола живлення, кіл керування й виконують лініями
товщиною 0,3-0,4 мм (рис. 5.14). З лівої внутрішньої сторони прямокутника по всій
його висоті відокремлюється смуга шириною приблизно 10 мм, у якій
вписується загальний напис: „Кола керування”. Якщо ж в одній схемі знаходять
застосування не тільки кола керування, але й кола сигналізації чи захисту, то ця
смуга розділяється відповідно до призначення цих кіл, і в них наносяться
відповідні загальні написи: ”Кола керування”, „Кола захисту”, „Кола сигналізації”

95
 Пояснення кіл, які не відносяться ні до керування або сигналізації,
наносяться по всій ширині прямокутника без вертикальної смуги, наприклад:
„Контроль напруги”. Пояснення кожного кола відокремлюється від сусідніх
написів лініями на межі цих кіл.
Пояснюючі написи повинні бути лаконічними й давати пояснення
призначення або найменування операції робочого циклу із вказівкою її тривалості,
наприклад: "Пуск агрегату", "Реле контролю пуску, що відбувся, 60 с", "Реле
аварійної зупинки", "Реле контролю температури води", "Реле контролю наявності
протоку води", "Реле зупинки агрегату" і т.д..
При вертикальному розміщенні схеми загальні написи вписуються в смуги
знизу нагору паралельно до кіл живлення схеми, а пояснення для кожного кола -
горизонтально, напроти зазначених ділянок. Над схемою керування вказуються
значення напруги й рід струму, яким живляться кола керування даної схеми,
наприклад ~220В.
5.5.2. Схеми блокувальних залежностей роботи
устаткування
Принципові електричні схеми із блокувальними залежностями або захисними
пристроями, як правило, викреслюються разом із принциповими електричними
схемами автоматизації, у яких діють ці блокування або засоби захисту.

96
 Такі схеми нічим не відрізняються від електричних схем керування й
оформляються аналогічно тому, як це було зазначено вище. При виконанні схем
керування із блокуваннями необхідно показати на лівій частині аркуша до
електричної схеми схему блокувальних залежностей, як це показано у вигляді
прикладу на мал. 5.15, а.
У тих випадках, коли агрегати із блокувальними залежностями можуть
працювати по декількох варіантах, схема цих залежностей показується для кожного
варіанта окремо , як це показано на мал. 5.15.б ліворуч, або в сполученому виді, але
для кожного варіанта зв'язок блокувальних залежностей показується своєю
умовною лінією, як це показано на мал. 5.15.б праворуч.
На принциповій електричній схемі керування, у якій передбачається
автоматичне керування агрегатами й механізмами, що працюють по заданій
програмі в циклічному режимі, приводиться в правій частині аркуша циклограма
роботи цього автоматизованого устаткування. Ця циклограма графічно пояснює
схему відносно встановленої послідовності, черговості й тривалості роботи цих
агрегатів і механізмів.

97
 Зразок креслення такої циклограми наведений на рис. 5.16.

98
 У тексті, що пояснює роботу схем захистів, необхідно вказувати значення
технологічних параметрів, при яких вони дають імпульс на спрацювання захисних
приладів. Значення цих параметрів можна приводити у вигляді таблиці 5.7.
Значення технологічних параметрів для захисту
Таблиця 5.7
Назва агрегату, апарата або процесу
№ Назва параметру Значення параметру при
пп якому спрацьовує
захисний пристрій
1 Температура газу після печі 950ºС

5.5.3.Пояснююча технологічна схема

В тих випадках, коли схема блокувальних залежностей не дає повної уяви
про принцип дії даного вузла автоматизації, додатково на полі цього креслення
приводиться пояснююча технологічна схема, яка в спрощеному вигляді розкриває
технологічну суть даного вузла і визначає участь в ній заблокованого
технологічного обладнання. Зразок такої схеми приведений на рис.5.
В таких схемах, необхідно, щоб позиційне позначення технологічного й
електротехнічного встаткування відповідало позначенням що прийняті і
технологічним і електротехнічним підрозділам. Циклограми і технологічні схеми,
що пояснюють і доповнюють принципові електричні схеми, виконуються
винятково для керування складними процесами. Їх доцільно приводити в тих
випадках, коли вони сприяють кращому розумінню основних схем керування.

99
 5.5.4. Діаграми
Для полегшення читання принципових електричних схем, а також визначення
принципу дії запроектованої системи автоматизації на цих схемах приводяться
відомості про передбачені можливості пристроїв, що перемикаються
(перемикачі, ключі), про роботу контактних елементів, що діють від примусового
впливу технологічної арматури і механізмів (кінцеві й шляхові вимикачі), про
контакти вимірювальної апаратури, що спрацьовують залежно від
технологічних режимів (сигналізатори), і про обрані часові режими роботи
контактів спеціальних пристроїв (реле часу, командні апарати).
Перераховані відомості оформляються у вигляді діаграм дії зазначених
контактів, на підставі яких визначаються технічна сутність схеми й послідовність
роботи її окремих кіл як по технологічній ознаці, так і за часом.
Діаграми замикання контактів викреслюються для всіх електричних
приладів й апаратів, що мають контактні системи, які настроюються й
працюють залежно від протікання технологічного процесу або встановлюваного
режиму.
Діаграми замикання контактів викреслюються з метою фіксації як моменту,
так і тривалості замикання контактів, що у свою чергу визначає обраний порядок
роботи схеми. Над кожною діаграмою замикання контактів вказується назва
апарата або приладу, для електричних апаратів - також й їхнє літерне позначення,
прийняте в електричній схемі автоматизації, а для приладів - номери позицій по
специфікації й умовні позначки за функціональною схемою.
Перед оформленням діаграми замикання контактів варто встановити
наявність необхідного пристрою, апарата, приладу з необхідною комбінацією
замикання контактів відповідно до вимог розробленої схеми автоматизації. Це
особливо ставиться до комутуючих пристроїв що мають декілька положень і
напрямків - ключам, перемикачам. Каталожну схему й діаграму (рис. 5.18)
порівнюють із розробленою схемою з метою визначення можливості застосування
даного виробу. Потім цю діаграму використають у проектній документації як ту,
що пояснює принцип роботи схеми, для чого її оформляють згідно прийнятих
правил.

100
 На діаграмах вказуються типи обраних пристроїв, умовні позначення
контактів цих пристроїв, прийняті за електричною схемою, або умовні позначення
й номери позицій приладів за функціональною схемою, а також відомості про
положення контактів (замкнуто-розімкнуто) залежно від стану факторів, що
впливають (положення ручки ключа, шайби вимикача, значення технологічного
параметра вимірювального приладу й т.п. ).
Контакти які в даній схемі не використовуються, так само як і положення
робочих контактів (замкнуто) на діаграмах, відповідно оговорюють.
Розміри форм діаграм, що є рекомендованими, і приведені в якості прикладу,
допускається змінювати по розсуду виконавця залежно від числа використовуваних
контактів, їхніх комбінацій включень, обсягу вписаного для роз’яснення тексту, та
інших конкретних особливостей, їхнього графічного виконання.
Діаграми замикання контактів універсальних перемикачів керування
складаються відповідно до каталогів і заводських інструкцій. Відповідно до обраної
схеми їхньої роботи і приводяться на полі креслення за зразком, що показаний на
рис. 5.19, а, де вказуються: номери секцій, номера контактів, положення ручки
(у градусах), замикання (X) контактів при різних положеннях ручки перемикача.

Рис. 5.18. Схема і діаграма замикання контактів перемикача управління

101
 У тих випадках, коли положення ручки фіксує явно виражений режим або
визначає функцію роботи схеми, діаграму замикання контактів варто доповнити
написами, що відповідають цьому : режиму або функції, відповідно до положення
ручки (мал. 5.19.б) .
При виборі контактів універсального перемикача керування рекомендується в
першу чергу використати контакти, розташовані поблизу ручки, тобто контакти з
більшими номерами.

Рис.5.19. діаграма замикання контактів універсального перемикача:

а- без вказування режимів; б- з вказуванням режимів роботи.
Діаграми замикання контактів пакетних ключів складаються відповідно
до каталогів і заводських інструкцій. Діаграми замикання контактів пакетних
ключів, використаних для вибору режиму керування (дистанційне, відключено,
автоматичне), викреслюють за зразком, показаному на мал. 5.20.а, а діаграми
ключів дистанційного керування (менше, відключено, більше) - за зразком мал.
5.20.б.
При виборі контактів пакетного ключа рекомендується в першу чергу
використати контакти, розташовані поблизу рукоятки.
Діаграми замикання контактів шляхових вимикачів складаються на підставі
прийнятої схеми їхньої роботи й викреслюють за зразком, показаним на рис.5.21,
де вказуються наступні дані:
1) номера шайб і контакти командного апарата;
2) напрямок кулачкової шайби;
3) замикання контактів (знак мінус) при різних кутах повороту кулачкової
шайби;
4) тривалість замикання контакту залежно від напрямку й кутового
повороту кулачкової шайби;
5) призначення кіл, у яких бере участь кожен контакт.
Написи про призначення кіл повинні бути лаконічними і з граничною
ясністю визначати функції контактів, наприклад: "включення механізму
завантаження" і т.п.

102
 Рис.5.20. Діаграма замикання контактів пакетного ключа:
а-перемикача управління; б-ключа управління.
Діаграми замикання контактів кінцевих вимикачів складаються на основі
аналізу їхньої роботи і функціонального призначення. Викреслюються вони за
зразком, що показаний нарис. 5.21.
Тривалість замикання контактів вказується на діаграмі при різних
положеннях переміщуваного, пристрою (шибера, засувки, виконавчого механізму й
т.п.) відносно його крайніх положень; зазначені крайні положення відзначаються
вертикальними лініями з відповідними написами над ними, наприклад: "закрито",
"відкрито", "включено", і т.п. ; допускаються ці написи давати в скороченому виді:
"закр.", "відкр." і т.д..
Коли який-небудь механізм (наприклад, виконавчий) має одночасно
вбудовані шляхові й кінцеві вимикачі, то діаграму замикання контактів
проставляють для всіх контактів цього механізму й викреслюють за зразком,
показаному на мал. 5.22, орієнтуючись при цьому вказівками, викладеними
вище.

Рис.5.21. Діаграма замикання контактів кінцевих вимикачів

103
 Рис.5.22. Діаграма замикання контактів кінцевих та шляхових вимикачів.
Діаграми замикання контактів для багато ланцюгових апаратів або реле
часу складають на підставі їхньої роботи й функціонального призначення і
викреслюють за зразком, показаному на мал. 5.23, де вказуються наступні дані:
1) прийняті за електричною схемою умовні літерні позначення контактів;
2) контактів при встановлених значеннях часу одного циклу або одного
спрацьовування реле часу;
3) час у секундах або годинах одного циклу або одного спрацьовування
реле часу;
4) тривалість замикання контакту за часом;
5) призначення кола, у якій бере участь кожен контакт, наприклад:
"відкриття засувки № ... подачі пари", а також для апарату багатоцільового
призначення загальних кіл керування цим апаратом.

Рис.5.23. Діаграма замикання контактів багатоцільового апарату

(або реле часу)
Діаграми замикання контактів для технологічних приладів, що мають
контактні системи, складаються по технологічній ознаці, а саме вказується
значення вимірюваної величини, при якому повинен спрацювати контакт або
104
контакти даного приладу, і викреслюються по прикладах, показаним на мал. 5.25 й
5.25, а, де вказуються наступні дані:
1) прийняті за електричною схемою умовні літерні позначення контактів;
2) найменування вимірюваних величин (температура, тиск, витрата,
рівень і т.п. ); значення цих величин показуються в тій розмірності, у якій
проградуйований прилад;
3) замикання або розмикання контактів при різних значеннях
вимірюваної величини; під діаграмою дається розшифровка умови, при якій
замикається контакт;
4) тривалість замикання контакту залежно від зміни значення
вимірюваної величини після досягнення нею значення уставки;
5) призначення кола, де задіяний кожен контакт, наприклад:
"сигналізація", "включення масляного насоса", "аварійне відключення агрегату" і
т.п..

Рис.5.24. Діаграма замикання контактів приладу

Діаграми замикання контактів для приладів, що фіксують наявність
протоку або інші технологічні фактори, складаються аналогічно діаграмам
для приладів, що вимірюють яку-небудь величину, але з тією відмінністю,
що замість назви величини і її розмірності дається найменування технологічного
фактора (протоку) і вказується стрілками його наявність або відсутність, як це
показано на рис.5.25. б.
Допускається креслити діаграми замикання контактів одночасно для
декількох приладів.
Якщо для приладів сигналізації вимірювана величина є однойменною,
діаграму креслять за зразком, показаному на мал. 5.25, а, відмінністю якої є те, що
значення вимірюваної величини показується в діапазоні, що охоплює всі шкали цих
приладів, при цьому значення при яких спрацьовує сигналізація можуть бути
зазначені дробовим числом (1.5; 2,7 кгс/см2 і т.п. ). Якщо вимірювані величини
різнойменні, то діаграму креслять так само, як і для однойменних, але з тією
різницею, що перед кожною новою величиною приводяться її найменування й
значення величин при яких спрацьовує сигналізація, як це показано на мал. 5.26.

105
 Рис.5.25. Діаграма замикання контактів приладів
а- для вимірювання технологічних однойменних параметрів; б- ті, що
вказують на технологічний фактор
Коли кілька механізмів (або запірних органів) працює по заданій програмі,
з метою спрощення читання схем керування складаються діаграми
(циклограми) їхньої роботи, які креслять за зразком, показаним на рис. 5.16, де
вказуються наступні дані:
1) назва механізмів або запірних органів (або їхнього номера, прийняті за
технологічною схемою);
2) робота механізмів або стан запірних органів (відкриті або закриті)
за часом або послідовності їхніх включень.

Рис.5.26. Діаграма замикання контактів для декількох приладів що

вимірюють різні величини
Коли розроблена схема автоматизації передбачає циклічний режим
роботи самого процесу, то для кращого розуміння цього процесу необхідно на
кресленні привести діаграму, як це показано на рис. 5.27.
106
 Рис.5.27. Діаграма для циклічних процесів

5.5.5.Контакти зайняті в інших схемах

Якщо контакти апаратів або приладів, струмосприймаючі пристрої яких
показані на даному кресленні, одночасно використовуються в інших схемах і
зображені на інших кресленнях, то ці контакти показуються на даному кресленні.
Якщо ці контакти в інші схемах. включені в окремі кола або ділянки, то на даному
кресленні їх показують також у вигляді кіл або ділянок.
Над графічним зображенням контактів, зайнятих в інших схемах, робиться
напис: "контакти, зайняті в інших схемах". Використовувані в інших схемах
контакти розташовують на вільному полі із правої сторони креслення, але по
можливості ближче до його струмосприймаючого пристрою (котушки реле,
соленоїда й т.п. ). При великій кількості використовуваних контактів в інших
схемах вони показуються у вигляді стовпця.
При невеликій кількості контактів, використовуваних на одному кресленні,
заголовок над їхнім графічним зображенням доповнюється назвою схеми, для
якого вони призначені, наприклад: "Контакти, зайняті в схемі сигналізації насосної,
креслення № ..." (рис.5.,а). контактів, використовуваних на одному кресленні;
б - для контактів, використовуваних на різних кресленнях; в - для великої
кількості контактів
У тих випадках, коли контакти використовуються у декількох схемах і
показуються на різних кресленнях, загальний заголовок не змінюють, а над
контактами, призначеними для різних схем, дають назви цих схем і номера їхніх
креслень, як показано на рис.5.9,б. При великій кількості контактів,
використовуваних у різних схемах, рекомендується поруч, із правої сторони
графічного зображення кіл або контактів, давати текст, що пояснює, вкладений у
прямокутник, як показано на мал. 5.29, в.
Позначення й маркування контактів, зайнятих, в інших схемах, допускається
не показувати. Однак з метою більшої погодженості цих схем бажано позначення й
маркування проставляти згідно прийнятим в інших схемах. Якщо зазначені
контакти призначаються для схем електротехнічної частини проекту, яка
виконується сторонньою організацією, і на момент проектування важко отримати
номери креслень, позначення й маркування по цих контактах, то в заголовку
замість посилання на номер креслення в дужках - вказується "(див. електротехнічну
частину проекту, виконану такою-то організацією)".

107
 Рис. 5.29. Графічне зображення контактів, зайнятих в інших схемах: а - для
5.5.6.Пояснення і примітки
Для полегшення читання електричних схем на кресленні приводяться
написи, що пояснюють рішення прийняті на цьому кресленні. До них відносяться
короткі пояснення принципу дії й послідовності включень елементів схеми в
сукупності з наведеними відомостями про режим роботи, часові та інші
характеристики схем керування, захисту й сигналізації. Ці короткі пояснення
приводяться в послідовності роботи елементів схеми з посиланням на умовні
літерні позначення цих елементів, наприклад "При натисканні кнопки спрацьовує
реле К1, що своїм контактом К1.1 включає соленоїдний клапан, ... і т.д. "
Пояснення схеми варто робити з розшифровкою функціональних призначень всіх
елементів застосованих у схемі у сукупності з всіма написами, що пояснюють,
наведеними як на самій схемі, так і поза її межами(в діаграмах, ключах і т.п. ).
На кожній схемі приводяться вид струму й значення напруги .
Під заголовком "приналежність креслень" приводять посилання на інші
креслення, що доповнюють і роз'ясняють дане креслення. До таких креслень варто
віднести: функціональні схеми; принципові електричні схеми, що мають
108
електричний зв'язок з даними схемами; схеми живлення електроенергією й
приналежні креслення інших проектів із вказівкою організації, що розробляє ці
креслення.
Для з'ясування роботи розглянутої схеми в сукупності з іншими пристроями
й системами автоматизації по даному об'єкті схему доцільно читати разом з
функціональною схемою автоматизації.
У примітці приводяться:
1) вказівки відносно використання даного креслення схеми у випадку
застосування його для декількох агрегатів (якщо не складається таблиця
застосовності для схем багаторазового застосування); )
2) пояснення, що номери позицій засобів автоматизації відповідають
специфікації приладів і засобів автоматизації;
3) пояснення, що номери технологічних апаратів (агрегатів) відповідають
позиціям експлікації технологічної частини проекту;
4) інші відомості по розсуду виконавця.
5.6. Перелік апаратури
Дані про елементи, що входять до складу принципової електричної схеми –
апарати, прилади і т.п., повинні бути записані в перелік елементів, що
оформляється у вигляді таблиці. Зазначений перелік переважно розміщають на
електричних схемах автоматизації над штампом основних написів, але
допускається при дуже насичених кресленнях ці переліки приводити на окремих
аркушах формату А4 (мал. 5.30), привласнюючи їм номер креслення схеми із
вказівкою наступного номера листа комплекту цієї схеми.
Якщо електрична схема виконана на декількох кресленнях, то перелік
розміщається на першому листі, а на наступних кресленнях дається примітка:
"Перелік на електроустаткування наведений на кресленні № ..."
У перелік заносяться всі апарати (прилади, пристрої), основний елемент
(струмоприймач) яких зображений на даному кресленні, у тому числі
електроустаткування, запозичене з інших частин проекту. В останньому випадку в
графі "Примітка" переліку вказується, у якій частині проекту воно включене в
заказну специфікацію. У перелік також заносяться прилади, контакти яких обведені
пунктиром, але в графі "Примітка" дається вказівка: "Див. специфікацію
приладів і засобів автоматизації" з посиланням на номер позиції.
Електроапарати, що не мають явно вираженого основного елемента,
наприклад ключі або перемикачі керування, заносяться в перелік того креслення, на
якому були зайняті перші номери контактів цих ключів і перемикачів. Готові
вироби, серійно виготовлені на заводах, заносяться в перелік комплектно без
розчленовування на окремі елементи, наприклад "станції керування", "блоки
сигналізації" і т.п..
Перелік апаратури заповнюється зверху вниз із розбивкою апаратури по
ознаці місця її встановлення, а саме: "щит нагнітачів", "щит релейний", „апаратура
по місцю" і т.п. , переліки яких у свою чергу можуть мати свою розбивку за
ознаками функціональних груп, наприклад "керування двигуном", "аварійна
сигналізація" і т.п. , а також по найменуваннях пристроїв, до складу яких входять
перераховані елементи "пристрій миготливого світла" і т.п. Переліки без розбивки
на функціональні групи й найменування пристроїв складаються за формою, що
приведена на рис.5.31, а, а при наявності їх - за формою рис.5.31.б що відрізняється
109
від першою додатковою графою "Зона". Розміри й найменування граф дані на
зазначених рисунках.

Рис. 5.31. Форми переліків для принципових електричних схем

У кожному підрозділі переліку апаратура розташовується залежно від її
значимості в схемі. Рекомендується наступний порядок розташування
найменування апаратури в переліку:
1) апаратура керування основним механізмом, агрегатом або
керуючим пристроєм – станції керування, магнітні пускачі, контактори;
2) командні прилади, контакти яких є елементами автоматики;
3) вся проміжна апаратура - проміжні реле, реле часу й т.п. ;
4) апаратура ручного керування - ключі й перемикачі;
5) апаратура світлозвукової сигналізації - арматури сигнальних ламп,
дзвінки, сирени, сигнальні реле й т.п. ;
6) допоміжна апаратура - вимикачі, запобіжники, стабілізатори напруги,
перетворювачі й т.п..
У кожній графі переліку після назви щита приводяться наступні відомості.
Перша графа („Зона”) - вказується літерно-цифрове позначення, що
характеризує приналежність виробів, що перераховують, до функціональних груп.
Друга графа ("Позиційне позначення") - містить умовні літерно-цифрові
позначення, розміщені в алфавітному порядку, привласнені елементам відповідно
до схеми. Однотипні елементи, що мають однакові літерні позначення, можуть
бути згруповані для одного запису, як це зазначено нижче.
Третя графа ("Найменування") - вказується коротке найменування елемента
схеми із вказівкою його типу й основної характеристики для замовлення. При
цьому слід пам’ятати що в один рядок можуть бути записані всі елементи (виробу)
110
одної функціональної групи які мають однакову назву і технічні характеристики,
що мають однакові літерні позначення, але різняться цифровою приставкою
позначення, наприклад сигнальні лампи EL1-EL3 або резистори R1-R5. Якщо
елементи мають розходження по одному якому-небудь параметрі, то в перелік на
початку заноситься його повне найменування й технічна характеристика (без
зазначеного параметра) без вказівки в другій графі позначення, а далі напроти
кожного позначення даються відомості по цьому параметрі, наприклад:
запобіжники трубчасті - напроти позначень FU1-FU5 приводиться струм плавлення
4А або навпроти FU6 - 1А и т.п.; реле вказівне - після загального найменування й
характеристики в кожному рядку напроти позначення приводиться паспорт цієї
групи реле й т.п..
У тих випадках, коли заноситься в перелік контакт теплотехнічного приладу
або сигналізатора, напроти позначення приводяться найменування й коротка його
характеристика з одночасною вказівкою в примітці переліку номера його позиції з
посиланням на специфікацію приладів і засобів автоматизації.
За аналогією з наведеними прикладами на мал. 5.32, а також на підставі
вимог, наведених у табл. 5.8, заповнюється третя графа для всіх елементів схеми.
У четвертій графі ("Кількість") вказується кількість однотипного
встаткування, занесеного в другу й третю графи.
У тому випадку, коли схема виконана на декількох аркушах, а перелік
апаратури приводиться на першому аркуші, дається загальна примітка: "Перелік
апаратури складений для креслень № .;."
У п'ятій графі ("Примітка") приводяться такі відомості, які полегшують
встановлення обсягу устаткування, що замовляється, за даною схемою, а також
визначення адреси документів по устаткуванню, не включеному в специфікацію
дійсним проектом. "

111
Основні вимоги до представлення даних про апаратуру, що заноситься в
перелік
Таблиця 5.8
№ Тип електроапаратури Обов’язкові дані
пп
1 Стабілізатори напруги Потужність, напруга, струм, ТУ
2 Випрямляючі пристрої Напруга живлення, випрямлений струм і напруга
3 Напівпровідникові діоди Напруга, струм, найбільша амплітуда зворотної напруги, шифр, ТУ
4 Трансформатор струму Коефіцієнт трансформації, опір навантаження
5 Реле часу Напруга котушки або двигуна, рід струму, кількість і виконання
контактів, витримка часу
6 Реле часу багатоцільове Напруга котушки або двигуна, рід струму, кількість і виконання
електро- і пнемо контактів, витримка часу
7 Магнітні пускачі і контактори Напруга котушки, рід струму, сила струму, кількість блок контактів і
їх виконання
8 Проміжні реле Напруга котушки, рід струму, сила струму, кількість контактів і їх
виконання, каталожний номер, виконання контактів, паспорт, ТУ
9 Реле напруги Напруга котушки, рід струму, сила струму, кількість контактів і
виконання ТУ
10 Реле струмове Сила струму, виконання контактів, ТУ
11 Реле сигнальне, (вказівне) Напруга котушки, схема включення, кількість контактів і виконання,
ТУ
12 Крокові шукачі Напруга котушки, число полів і ламелей, каталожний номер, паспорт,
ТУ
13 Джерела напруги Напруга живлення, випрямлений струм і напруга. потужність
14 Рубильники Напруга, сила струму струмоведучих частин, ГОСТ
15 Універсальні перемикачі Напруга, сила струму струмоведучих частин, ТУ
16 Пакетні перемикачі Напруга, сила струму струмоведучих частин, ОСТ
17 Ключі Напруга, сила струму струмоведучих частин, ГОСТ
18 Кнопки (КУ) Напруга, сила струму, кількість і виконання контактів, ГОСТ
20 Кнопки (КЕ) Напруга, сила струму, кількість і виконання контактів, колір, надпис,
ТУ
21 Контактні прилади Напруга живлення вимірювальної схеми, , кількість і виконання
контактів
22 Вимикачі Напруга, струм, ОСТ
23 Автоматичні вимикачі Напруга, струм максимального розщеплення і теплового
навантаження, ОСТ
1 2 3
24 Пакетні вимикачі Напруга, струм, ГОСТ
25 Резистор Опір, потужність, ГОСТ
26 Конденсатори Максимальна напруга, ємність, ГОСТ
27 Сигнальні лампи Напруга, потужність, цоколь, ГОСТ
28 Трансформатори, Напруга на первинних і вторинних обмотках, потужність, ГОСТ
автотрансформатори
29 Сигналізатори Виконання контактів, напруга і розривна потужність
30 Штепсельні розетки Напруга, струм, ГОСТ
31 Сигнальна лампа з додатковим Напруга, опір
опором
32 Дзвінок Напруга ТУ
33 Клапан електромагнітний Напруга, виконання плунжера, ТУ
34 Електромагнітний вентиль Напруга котушки, потужність
35 Електромагніт Напруга котушки, потужність, ТУ
36 Табло світлове Напруга, ТУ, (в примітці лампи)
37 Амперметр Шкала, частота, ТУ
38 Трубчастий запобіжник Напруга, максимальний струм, струм плавкої вставки, ТУ
39 Запобіжник ПР Напруга, максимальний струм, приєднання, ГОСТ, (примітка-струм
плавкої вставки)
40 Сирена Напруга. Частота, ТУ

112
113
Розділ 6.
Схеми сигналізації.
6.1.Класифікація схем сигналізації.
6.2.Технологічна сигналізація.
6.2.1.Схема технологічної сигналізації.
6.2.2. Схеми імпульсної сигналізації.
6.2.3. Схема сигналізації з центральним реле.

6.1.Класифікація схем сигналізації.

Технологічна сигналізація входить в систему управління технологічним
процесом і призначена для оповіщення оперативного персоналу про недопустимі
відхилення параметрів і режимів роботи обладнання.
В залежності від вимог до системи сигналізації, її умовно можна розділити на
декілька видів:
- сигналізація, що забезпечує надійність і безпеку роботи обладнання, для
прикладу: тиск і температура перегрітої пари, температура підшипників
турбіни і насосів);
- сигналізація, що фіксує спрацювання захистів обладнання і причин
спрацювань;
- аварійна сигналізація, що оповіщає про недопустимі відхилення основних
параметрів і вимагає зупинити обладнання;
- сигналізація виклику до місцевих щитів і пристроїв загальнооб’єктового
призначення;
- сигналізація несправностей електроживлення різноманітного обладнання і
апаратури (для прикладу, включення і відключення різноманітних джерел
живлення, обриви в схемах електроживлення і управління.
Рис.2.5.1. Функціональна схема
ДПС
пристрою сигналізації.
СВ
БРП

СТ ЗП

Тиск в барабані
високий

Всі сигнали поступають на світлові і звукові прилади блочного щита

управління. Звукова сигналізація буває двох видів: попереджувальна (дзвінок) і
аварійна (сирена).
Світлову сигналізацію виконують в двохколірному виконанні (червоні і
зелені лампи) або при допомозі світлових табло, на котрих вказується причина
спрацювання сигналізації. Сигнали, котрі щойно поступили, на фоні
контрольованих оператором можуть лишатись не заміченими, тому схеми
сигналізації будують так, щоб новий сигнал виділявся миготінням.

114
 Для зручності роботи в схемах сигналізації передбачають відокремлене
відключення світлової і звукової сигналізації, автоматичне зняття звукового
сигналу через заданий проміжок часу.
Схеми сигналізації для підвищення надійності живлять від джерел постійного
струму ДПС. Функціональна схема пристрою сигналізації представлена на рис.
2.5.1. Сигнал включення СВ сигналізації подається на блок релейного переривання
сигналу БРП, що забезпечує мигаюче свічення табло і постійний звуковий сигнал, а
далі паралельно на світлове табло СТ і звуковий пристрій ЗП.
На теплових електростанціях сигналізацію параметрів і стану обладнання
виконують так, щоб охопити в схемі групу параметрів або агрегатів, об’єднаних за
одною з прикмет (для прикладу, контроль і сигналізація температури підшипників,
групи вентиляторів).
Схема технологічної сигналізації повинна забезпечити одночасну подачу
світлового і звукового сигналів; зняття звукового сигналу (натискуванням
кнопкового вимикача); повторність спрацювання виконавчого пристрою звукової
сигналізації (при повторному відхиленні параметру) після його відключення
натисканням кнопкового вимикача; перевірку виконавчих пристроїв сигналізації
(світлових і звукових) від одного кнопкового вимикача. Розглянемо декілька типів
схем сигналізації ,що відповідають цим вимогам.

6.2.Технологічна сигналізація.
~220B HL3
Контроль напруги
1 K5
SB1
2 Зняття звукового
3 K3 сигналу
K1 K3
K5
4
K5
5 K4
K2 K4 Перевірка дзвінка
6 SB2
7
K1 K3 HA Звуковий сигнал
8
K2 K4

9 P1 K1
Температура
10
11 K1 HL1
K1
12 P2 Тиск
K2
13
K2 HL2

14 SB3 K2
Перевірка ламп
15 115
Рис.2 Схема технологічної сигналізації
 Схема сигналізації температури і тиску зображена на рис.2. При певному
відхиленні температури від заданого значення замикається технологічний контакт
Р1 (в приладі з релейним виходом ). Спрацьовує реле К1. Замикаються контакти К1
(стрічки 4,8,11) і розмикається контакт К1 (стрічка 12). Контакт К1 в стрічці 4 готує
коло для включення реле К3. Контакт К1 в стрічці 8 готує включає дзвінок НА.
Контакт К1 в стрічці 11 включає лампу НL1. Контакт К1 ( стрічка12) блокує
неправдиве спрацювання лампи HL2 при замиканні контакту Р1. Для відключення
дзвінка натискають кнопковий вимикач SB1. Включається реле К5 і замикається
контакт К5 (стрічка3). При цьому включається реле К3, яке нормально розімкнутим
контактом К3 (стрічка4) самоблокується. Розмикається контакт К3 (стрічка 8) , і
дзвінок HA відключається. Схема готова для включення дзвінка при замиканні
другого технологічного контакту (Р2).
Для перевірки справності дзвоника і ламп натискають відповідно кнопкові
вимикачі SB2 і SB3.
Аналогічно працює схема при замиканні технологічного контакту Р2.
Недоліком даної схеми є наявність двох проміжних реле на кожний сигналізований
параметр .

6.2.2. Схема сигналізації з центральним реле.

Розглянемо роботу схеми сигналізації з центральним реле рис.3.
При замиканні технологічного контакту Р1 напруга подається на обмотку
центрального реле К1. Його контакт К1.1 включає дзвінок НА, контакт К1.2
самоблокує обмотку реле К1; контакт К1.3 включає проміжне реле К2. Контакт
К2.1 розмикається , що дає можливість натисканням кнопкового вимикача SB1
зняти напругу з реле К1 для зняття звукового сигналу. Контакт К2.3 перемикається
і включає лампу HL. Контакт К2.2 замикається і підключає обмотку реле К2 до
ділянці (шини) 2, минаючи контакт К1.3.
Для відключення дзвінка натискають кнопку SB1. При цьому розривається
коло живлення обмотки реле К1 , розмикається контакт К1.1 в колі дзвінка НА..
Контакти К1.2 і К1.3 розімкнуться і підготують реле К1 до сприйняття нового
сигналу від інших приладів (Р2 і т.п.) . Кнопковий перемикач SB2 служить для
опробування дзвінка і ламп.
Діоди VD1 і VD2 не дозволяють підключитись реле К2, якщо замкнуться
контакти інших приладів (наприклад контакт Р2 при розімкнутому контакті Р1),
інакше буде поданий неправдивий сигнал , тобто включиться і лампа HL1.
Призначення діодів VD3 і VD4 аналогічне.
Розвитком схеми центральної сигналізації з центральним реле є схема на
змінному струмі рис.4. Тут при замиканні технологічного контакту подається
звуковий сигнал, і відповідна сигнальна лампа запалюється мигаючим світлом, що
дозволяє легко відрізнити сигнал який щойно поступив від прийнятих раніше, що
дуже важливо при великій кількості сигналізованих параметрів. Після зняття
звукового сигналу лампа перемикається на горіння рівним світлом і одночасно
відключається джерело мигаючого світла. При розмиканні технологічного контакту
сигнальна лампа гасне. Робота схеми відбувається наступним чином.

116
 ~220B
SB2 1 HA 2
K1.1

K1 K1.3

SB1 K1.2

K2.1 VD1

P1 K2 VD2

K2.2
HL1
K2.3
VD3
K3.1

P2 K3
VD4

K3.2
HL2
K3.3

~ ~ ~ ~ ~

Рис.3 Схема технологічної сигналізації декількох параметрів

(з центральним реле)
При замиканні технологічного контакту Р1 спрацьовує спільне реле
сигналізації К2, яке своїми контактами К2.1 включає електричний дзвінок НА1 і
джерело мигаючого світла К1*контактом К2.2. Сигнальна лампа відповідного
технологічного давача світиться мигаючим світлом. Зняття звукового сигналу і
перевід лампи на свічення рівним світлом здійснюється при допомозі кнопки SB3.
При цьому включається відповідне проміжне реле, наприклад К3, яке своїм
контактом К3.1 розмикає коло живлення реле К2, контактом К3.2 ставить себе на
само підхват, контактом К3.3 переключає лампу з мигаючого світла на постійне. В
якості джерела мигаючого світла може бути застосована пульс пара, або спеціальне
джерело мигаючого світла МИС-5.

117
 1 ~220B 2

SB2
K2.1 HA

K2.2 А1* А1.1

SB1 K2 SB3

VD1
K3.1

P1
K3
VD2

K3.2
HL1
K3.3

VD3
K4.1

P2
K4
VD4

K4.2

HL2
K4.3

Рис.4. Схема сигналізації з повторною дією звукового сигналу і миганням.

6.2.2. Схема імпульсної сигналізації.

Технологічна сигналізація складних об’єктів керування зі значним числом
сигналізованих параметрів здійснюється при допомозі схем імпульсної сигналізації
рис.5.
118
 При замиканні контакту приладу Р1 загоряється лампа HL2 і починає
розряджатись конденсатор С1. Імпульс струму зарядки заставляє короткочасно
спрацювати реле К2; контакт К2.1 включить реле К1. Контакт К1.2 ставить реле К1
на самоблокування , а контакт К1.1 включить дзвінок НА. Після імпульсу струму з
обмотки реле К2 зникає струм і реле готове прийняти сигнал від інших давачів .
Для відключення дзвінка необхідно натиснути кнопковий вимикач SB2; коло
живлення реле К1 розірветься , а контакти К1.1 і К1.2 розімкнуться .
Перший контакт блокує включення реле К1 після відпускання вимикача SB2, а
другий відключить дзвінок .
 48B
HL1




HA
K1.1
 

SB1 SB2 K1 K1.2

 
K2.1

P1 HL2
 
R1

K2
VD1 C1 VD2
    
P2 HL3
  
R2

VD3 C2 VD4
   

Рис.5.
Схема імпульсної сигналізації.

6.2.3. Схема сигналізації з реле імпульсної сигналізації.

В промисловості дістали поширення схеми з реле імпульсної сигналізації
РИС-Е2М і РИС-Е3М; перше служить для роботи на постійному струмі, друге - на
змінному.
Реле РИС-Е3М призначене для застосування в імпульсних схемах аварійної і
попереджувальної сигналізації , виконаних на змінному струмі .

Реле складається зі слідкуючих елементів :

119
 а) резисторів R1- R4, що служать для формування вхідного опору Rвх, що
забезпечує спрацювання реле при збільшенні струму через Rвх;
б) двохпозиційного поляризованого реле РП;
в) конденсатора С, що перетворює збільшення напруги на вхідному опорі в
імпульси струму в колі котушки поляризованого реле ;
г) резистора R7, що пропускає додатково до імпульсу зарядного струму деякий
постійний струм ,що забезпечує надійність спрацювання реле РП.
Допустимий струм розмикання контактів при напрузі до 220В - 0,25А
(відстань між контактами не повинна перевищувати 0,4 - 0,5 мм).
Розглянемо схему сигналізації з використанням реле імпульсної сигналізації РИС
- Э3М (рис.6). При подачі напруги на схему спрацьовує реле К2. Завдяки контакту
К2.1 реле повністю переходить на живлення через резистор R4, який підібраний
так, щоб коефіцієнт відпускання реле К2 був близький до одиниці, контакт К2.2
розмикає коло конденсатора С.
При замиканні технологічного контакту Р1 загоряється лампа HL1 , а на
резисторі R1 падає напруга, яка через випрямляч VD1 забезпечує зарядку
конденсатора С. Імпульсу струму зарядки, що проходить через котушку I, викликає
спрацювання поляризованого реле К1, що замикає свій контакт К1, котрий вмикає
дзвінок HA.
Для вимикання дзвінка необхідно натиснути кнопковий вимикач SB1; при
цьому вмикається обмотка 2 поляризованого реле, і воно розмикає контакт К1 в
колі дзвінка НА. Тепер це коло готове приймати сигнал від других приладів,
оскільки конденсатор С розрядиться через резистор R2.
Реле К2 не дає включатись дзвінку до відновлення номінальної напруги
живлення схеми після її значного зменшення або повного зникнення.
При зникненні або значних стрибках напруги реле К2 вимикається, розмикаючи
контакт К2, внаслідок чого конденсатор С не розряджається. Коли номінальна
напруга живлення буде відновлена, струм через котушку 1 реле К1 не піде,
відповідно, реле не спрацює і дзвінок не включиться. Вимикач SB2 служить для
перевірки ламп. Діоди VD3 і VD4 не дають вмикатись всім лампам, крім тої, яка
сигналізує про спрацювання технологічного контакту.

VD2
VD1 Р1 VD2 P2
K2.1
K1
R4 SB1 SB2
HA HL1 HL2

~220B R3
VD1
R1 K2.2
K2 к VD Рис.6.
к 1 C Схема сигналізації
к
к R2 з використанням реле
к імпульсної
к сигналізації.
K1

120
Розділ 7
7. Схеми керування електроприводами
7.1. Керування електроприводами виробничих механізмів.
7.2.Режими керування електроприводами.
7.3.Схеми живлення і захисту кіл керування електроприводом.
7.4.Схеми керування нереверсивними асинхронними двигунами.
7.6.Схема керування АД з динамічним гальмуванням після вимкнення.
7.7.Схеми керування виконавчими механізмами типу МЕО.

7.1. Керування електроприводами виробничих механізмів

Незважаючи на велику різноманітність електроприводів схеми
керування, що зустрічаються в практиці, незалежно від її складності,
являють собою певним чином побудовані поєднання обмеженого числа
типових вузлів і найпростіших електричних кіл.
Сьогодні найчастіше для керування електроприводами використовують
схеми побудовані на релейно-контактних апаратах, вони прості в експлуатації, але
мають ряд недоліків, зокрема:
- залежність терміну служби від числа переключень;
- число неполадок пропорційне числу спрацювань і збільшенню числа
використовуваних апаратів;
- обмежене застосування релейно-контактної апаратури в умовах шкідливої
дії оточуючого середовища.
Цих недоліків можна позбутись при застосуванні безконтактної
техніки – тиристорні, транзисторні пускачі.
7.2.Режими керування електроприводами
Місцевий – керування електроприводами при допомозі кнопок, ключів,
командоапаратів, розміщених безпосередньо біля виконавчих механізмів.
Застосовують коли виконавчі механізми не зв’язані технологічно і електрично з
іншим обладнанням процесу. Також буває необхідним для виконання ремонтних,
наладжувальних або перевірочних робіт, оскільки оператор, що знаходиться поблизу
обладнання, може контролювати його роботу візуально, на слух, при допомозі
приладів.
Дистанційний – керування і контроль за виконанням кожної команди (пуск-
зупинка) виконується з одного місця – поста управління; об’єкти знаходяться за
межами поля зору оператора, а довжина кіл керування досягає сотень метрів. Може
здійснюватись з центральних щитів або пунктів керування, диспетчерських.
Телемеханічне – різновид дистанційного, при котрому по одному, або
декількох каналах зв’язку передаються командні імпульси для великої кількості
керованих об’єктів. Кожен об’єкт повинен реагувати тільки на імпульс, котрий
призначений для нього. Основна перевага – скорочення ліній зв’язку між постом
керування і об’єктом.
В залежності від участі оператора в процесі керування розрізняють:
Режим ручного керування – всі операції по керуванню і контролю за
роботою здійснює оператор.

121
 Режим напівавтоматичного керування - оператор виконує такі основні
операції по керуванню, як пуск, зупинка, зміна режиму роботи, а всі інші дії, для
прикладу, захист, контроль за станом, технологічне блокування з іншим
обладнанням здійснюється автоматично.
Автоматичний режим – всі команди на включення і відключення керованих
механізмів, а також режим за їх роботою здійснюється без участі людини –
автоматично.
Вимоги до систем керування електроприводами:
1. Крім автоматичного керування необхідно передбачувати ручний,
котрий може бути місцевим або дистанційним. Для ручного місцевого керування
допускається передбачувати місяцеву кнопкову станцію і розетку для її
підключення у безпосередній близькості біля приводу.
2. Режим керування повинен вибиратись для цієї мети перемикачем.
Суміщати в одному апараті функції вибору режиму керування і функції керування
не рекомендується.
3. Перемикачі режиму роботи можна встановлювати на щиті керування,
безпосередньо біля механізму, або в розподілюючому пристрої, де розміщена
апаратура керування.

7.3.Схеми живлення і захисту кіл керування

електроприводом
Схеми керування електроприводів допускається живити як від головних
(силових кил) електродвигунів, так і від стороннього джерела живлення (окремого
трансформатора, джерела постійного струму), якщо це викликано технічними
вимогами, чи правилами технічної експлуатації об’єкту.

А В С А В С

Q F1 F2 F3
F4 F5
K1 А1 В1 С1

А1 В1 С1
А2 В2 С2 1
S2
“Стоп”
2
S1
M “Пуск”
3
K1
4
Мал.7.1. Принципова електрична схема захисту і пуску-зупинки
трьохфазного двигуна.

122
 При живленні кіл керування від головних кіл живлення електродвигунів в
мережах з глухо заземленою нейтраллю, включення котушок магнітних пускачів
повинне здійснюватись на міжфазну напругу. Двигуни можуть захищатись
запобіжниками або автоматами.
Включення кіл керування на фазну напругу допускається тільки у тих
випадках, якщо у якості захисних апаратів застосовують у силових колах
електродвигунів трьохполосні автомати, що виключають можливість роботи
приводу на двох фазах.
S1”Стоп”
А1
А В C

S1”Стоп” F1
F
Q1
1
А1 В1 С1
S2
К1 S2 K1.1 K11
“Пуск”
“Пуск”
А2 В2 С2
K1 K1
М
В1
На фазній На пониженій
напрузі напрузі

Мал.7.2. Принципові електричні схеми живлення схем пуску-зупинки

двигуна.
А В C
Q2.1
А
Q1
А1 В1 С1
K2.1

К1
S1
А2 В2 С2 “Пуск”
K11
S2
“Стоп”
М
K1
К2 Q2.2
N
Мал.7.3. Принципова електрична схема захисту від самозапуску двигунів
при зникненні і наступному відновленні напруги, якщо схема керування живиться
від стороннього джерела напруги.

Якщо кола керування живляться від стороннього джерела і недопустимий

самозапуск двигунів при зникненні і наступному відновленні напруги, слід
123
передбачити блокуючий зв’язок, що забезпечує автоматичне відключення
електродвигунів в усіх випадках зникнення в них напруги.

7.4.Схеми керування нереверсивними асинхронними

двигунами
А В C S2“Пуск”
S1“Стоп” К1
KК1 KК2
Q1 1 2 3 4
K1.1
А1 В1 С1

А2 В2 С2
К1
А3 В3 С3
КК1 КК2
А4 С4

Мал.7.4.Схема керування нереверсивними асинхронними двигунами

При натисканні на кнопку S2 ”Пуск” напруга подається на обмотку
магнітного пускача К1. При спрацюванні реле К1 своїми контактами К1 включає
електродвигун, а блок-контактом К1.1 шунтує кнопку S2, котру після цього можна
відпустити. Блок-контакт, що шунтує кнопку, здійснює повторний запуск
електродвигуна від повторного запуску при пропаданні напруги, або значному
зниженні напруги.
Захист двигуна здійснюється електросиловими реле КК1 і КК2, нагрівальні
елементи котрих включені в дві фази статора, а контакти – в коло живлення
обмотки пускача.
При спрацюванні теплового запуску, необхідно лише вручну повернути
контакти електротеплового реле в вихідний стан.

124
 7.5.Схеми керування реверсивними асинхронними
електродвигунами
А В C S22“Вперед”
S1“Стоп” S31“Назад” К1
F1
С1
Q1
K1.1
А1 В1 С1 F1
S32“Назад” В1
S21“Вперед” К2
К1 К2
2 K2.1
А2 В2 С2

М а). Контактами кнопок управління

S1“Стоп” S2“Вперед” К1
F1 К2.2
С1

F2
К1.1 В1
S3“Назад”
К2
K1.2

К2.1

б). Блок-контактами магнітного пускача

Мал.7.5.Схеми керування реверсивними асинхронними двигунами

7.6.Схема керування АД з динамічним гальмуванням після

вимкнення
Схеми з динамічним гальмуванням використовуються в тих випадках коли
необхідні часті пуски і зупинки двигуна. Ротор двигуна є інерційною системою і
може мати досить великий вибіг, а за вимогою технології необхідна чітка зупинка.

125
 SВ2
SВ1 К1 N
FU КМ2
А В C 1 3 5 7
К1
QF КМ2
SВ2 КМ2 Гальму-
9 11 КМ1 13 вання
КМ1 Т1
КМ2 KМ2

KМ2 К1
15
М

Мал.7.6.Схема керування реверсивним асинхронним двигуном з динамічним

гальмуванням після вимкнення
Кнопкою SB2 подається напруга на обмотку пускача КМ1 і двигун починає
обертатись. При натисканні кнопки SB1, розривається коло живлення пускача
КМ1, і замикається коло живлення пускача КМ2 (гальмування), котре
самоблокується блок-контактом КМ2. Включається коло динамічного гальмування,
з діодного мостика в обмотку статора через контакти КМ2 подається постійний
струм. Взаємодія магнітних полів ротора і статора призводить до швидкої зупинки
двигуна. Реле динамічного гальмування К1 через розрахований час розмикає коло
живлення КМ2 – процес гальмування завершений.

126
 7.7.Схеми керування виконавчими механізмами типу
МЕО
На рис.7.7. приведена структурна схема приводу керованої арматури, де:
1.Регулюючий орган-робочий орган.
2.Електродвигун-джерело руху.
3.Силовий обмежуючий пристрый-призначений для попередження поломки
або перевантаження арматури.
4.Редуктор-служить для перетворення виду і швидкості руху вихідного
елементу двигуна у відповідності з призначенням керованої арматури.
5.Пристрій відключення маховика дублера-використовується при
налагоджувальних роботах, а також при відсутності енергії для двигуна, або виході
його з ладу.
6.Фіксуючий пристрій-для збереження положення робочого органу і
арматури в положенні на момент зупинки.
7.Блок шляхових вимикачів-для сигналізації положення робочого органу,
відключення двигуна від джерела енергії, блокування приводу з роботою інших
механізмів.
8.Місцевий вказівник положення затвору арматури-для місцевого
показування ступеню відкриття арматури в будь-який момент часу.
Діаграма роботи контактів кінцевих вимикачів
Запірний пристрій
Позна Кон
чення такти Відкри
Закрито
то
S1

S2

Діаграма роботи контактів кінцевих вимикачів

муфти граничного моменту
Позна Кон Запірний пристрій
чення такти Норма Вище норми
S3

S4

127
 Рис.7.7. Структурна схема приводу керованої арматури

9.Давачі положення затвора арматури-для дистанційного показування

ступеню відкриття арматури в даний момент часу.
10.Маховик ручного дублера.
11.Перемикач ручного дублера-для запобігання травмування персоналу під-
час ручного керування.
12.Пульт керування.
13.Тормозний, або демпферуючий пристрій-для виключення впливу на
арматуру інерції рухомих деталей.

1-1.Коло зв’язку змуфтою.

2-2.Коло шляхових вимикачів.
3-3.Коло давача положення затвора.
4-4.Коло керуючого сигналу.
5-5.Коло живлення пульта керування.
В якості магнітного підсилювача, при роботі з регуляторами серії РС-29,
використовуються трьохпозиційні підсилювачі У-29, що призначені для кому-тації
силових кіл напругою 220 В.
128
 Виконують наступні функції:
- перетворює вихідні сигнали регулюючих приладів з імпульсним виходом
в стан безконтактних ключів (замкнуто – “1”, розімкнуто – “0”);
- не допускає замкнутого стану ключів при одночасній подачі на входи
підсилювача команд “Більше” і “Менше”;
- формує паузи між моментами розмикання і замикання ключів при
миттєвому переключенні сигналів на виводах.

Мал..7.7.Схеми керування виконавчими механізмами типу МЕО, де

підсилювач 3-х позиційний У-29 в якості пускового пристрою.

Розділ 8.
Принципові електричні схеми автоматичного вимірювання,
регулювання, захисту та блокування.

1. Вимоги зручності, економічності, гнучкості, надійності до цих схем.

2.Зображення окремих засобів на цих схемах (давачів, вторинних
приладів, регуляторів, блоків керування, виконавчих механізмів, реле,
магнітних пускачів та інших засобів).
3.Приклади схем вимірювання, регулювання, захисту та блокування.

129
 У різних галузях промисловості широко застосовуються різноманітні
електричні системи регулювання технологічних процесів як дискретної, так і
безперервної дії, що мають ряд переваг у порівнянні з гідравлічними й
пневматичними системами. Головними із цих переваг є універсальність
електричних методів виміру різних величин, відносна простота перетворення
сигналів, що надходять від вимірювальних пристроїв до регулюючих, можливість
передачі сигналів на значні відстані, а також практична без інерційність
електричних перетворювачів, підсилювачів і ліній зв'язку. Крім того, поширенню
даних систем регулювання сприяє розвиток електричних методів виміру не тільки
електричних, але й неелектричних величин.
1 Вимоги зручності, економічності, гнучкості, надійності до
цих схем.
При розробці електричних систем автоматичного регулювання багатьох
технологічних процесів використовуються прилади що виготовляються
приладобудівною промисловістю. Стандартні регулюючі прилади, здатні
відпрацьовувати необхідний закон регулювання й призначені для спільної роботи з
різними датчиками, вимірювальними приладами й виконавчими механізмами.
Реалізація звичних регуляторів та вимірювальних приладів на мікропроцесорній
базі дозволила значно розширити їх функціональні можливості і область
застосування, завдяки можливості видозмінювати стандартні алгоритми
вимірювання і регулювання під конкретні нестандартні задачі.
Широке поширення в пристроях автоматизації одержали електронні
регулюючі прилади з контактними або безконтактними виходами, що випускають
Московським заводом теплової автоматики (МЗТА). Та Івано-Франківським
приладобудівним заводом під торговою маркою „Мікрол”. Регулюючі прилади
забезпечують можливість підсумовування й посилення електричних сигналів, що
надходять до них від первинних приладів (індукційних датчиків манометрів,
дифманометрів, дифтягомірів, термопар, термометрів опору й т.д. ), і призначені
для автоматичної підтримки в заданих межах різних технологічних параметрів -
температури, тиску, витрати, перепаду тисків, розрідження, складу газів і т.п..
Регулюючі прилади дозволяють здійснювати наступні закони регулювання:
пропорційний (П); пропорційно-інтегральний (ПІ); пропорційно-інтегрально-
диференціальний (ПІД). Шляхом різного комбінування їхніх елементів і зміною
програмного забезпечення можлива побудова схем програмного, що стежить і
каскадного регулювання.
Більша частина практичних завдань по автоматичному регулюванню в різних
галузях промисловості може бути вирішена за допомогою універсальної
електронної агрегатної уніфікованої системи автоматичного регулювання
У тих випадках, коли в системі автоматичного регулювання використаються
стандартні регулюючі прилади, завдання складання принципових електричних
схем зводиться до зображення на кресленні регулюючого приладу, датчиків,
вимірювальних приладів, електричних виконавчих механізмів, а також необхідної
апаратури забезпечення необхідної якості живлення, захисту, ручного
дистанційного керування, сигналізації й електричних ліній зв'язку між всіма цими
елементами.

130
 2.Зображення окремих засобів на цих схемах (давачів,
вторинних приладів, регуляторів, блоків керування, виконавчих
механізмів, реле, магнітних пускачів та інших засобів).
З метою скорочення трудомісткості виконання принципових електричних
схем складні електронні автоматичні регулюючі й вимірювальні прилади часто
показуються спрощено у вигляді прямокутника із зображенням тільки вхідних,
вихідних і допоміжних (для переналагодження) затискачів із вказівкою їхнього
заводського маркування. При цьому для аналізу роботи регулюючого або
вимірювального приладу варто користуватися детальними схемами, наведеними в
монтажно-експлуатаційних інструкціях на відповідні апарати.
Відповідно до загальних правил виконання принципових електричних схем,
всі елементи, а також електричні лінії зв'язку між ними повинні бути промарковані.
Короткі технічні характеристики основної й допоміжної апаратур, зображеної на
схемі, повинні бути наведені на кресленні в специфікації.

3.Приклади схем вимірювання, регулювання, захисту та

блокування.
Привести всі можливі варіанти виконання принципових електричних схем
навіть для найбільш відомих вітчизняних систем автоматичного регулювання
неможливо і не доцільно. Нижче на декількох конкретних прикладах
розглядаються способи й методи виконання електричних схем, що забезпечують
різні закони регулювання й побудованих на елементах різних типів.

131
132
133
134
135
136
137
 Розділ 9.
Принципові пневматичні схеми (ППС).
9.1.Загальні відомості про пневматичні системи автоматизації.
9.2.Основні вимоги до пневматичних засобів автоматизації і ліній
зв’язку.
9.3.Умовні графічні зображення пневматичних засобів автоматизації.
9.4.Принципові пневматичні схеми автоматичного вимірювання та
регулювання.
9.1.Загальні відомості про пневматичні системи
автоматизації.
Для автоматизації технологічних процесів поряд з електричними й
електронними приладами і засобами автоматизації широко застосовують прилади і
пристрої пневмоавтоматики..
Найбільше застосування пневмоавтоматика знайшла у вибухо- і пожежо-
небезпечних виробництвах хімічної, нафтопереробної, газової, харчовий інших
галузей промисловості, де застосування електричних пристроїв в нормальному
виконанні по вимогах безпеки застосовувати неприпустимо, використовувати їх
138
можна тільки у вибухобезпечному виконанні. Сучасні пристрої пневмоавтоматики
характеризуються великою надійністю, простотою конструкції і легкістю освоєння
в експлуатації. Засоби пневмоавтоматики сконструйовані на елементному і блочно-
модульному принципах, що забезпечило можливість широкої уніфікації
конструкцій, гнучкість і простоту побудови складних приладів і систем керування
технологічними процесами.
Пристрої пневмоавтоматики безперервної і дискретної дії, що базуються на
елементах УСЭППА, дозволяють будувати системи контролю й автоматичного
стабілізуючого і програмного регулювання, схеми сигналізації, дозволяють
здійснювати дистанційне керування пневмоприводами, виконувати обчислювальні
і логічні операції.
На елементах УСЭППА розроблений і випускається ряд систем
централізованого контролю і керування як серійного виробництва, так і у виді
окремих зразків, впроваджених у промислову експлуатацію.
Система УСЭППА складається з обмеженого числа найпростіших
стандартних елементів, кожний з який призначений для виконання визначеної
елементарної операції. До складу даної системи входять елементи порівняння, реле,
підсилювачі потужності, повторювачі, задатчики, пневмокнопки, тумблери, пнемо-
опори, кінцеві вимикачі і ряд інших елементів.
На елементах УСЭППА розроблені і випускаються регулятори безупинної і
дискретної дії, оптимізатори, обчислювальні пристрої, контрольні прилади, панелі
керування, комутуючі пристрої.
9.2.Основні вимоги до пневматичних засобів автоматизації і
ліній зв’язку.
Для забезпечення можливості спільної роботи приладів і пристроїв
пневмоавтоматики здійснена уніфікація пнемо- сигналів, діапазон зміни вхідних і
вихідних аналогових сигналів встановлений у межах 20-100кПа.
У якості вхідних і вихідних дискретних сигналів прийняті умовні сигнали
"О" і "1" (у двійковому коді);
- тиск стиснутого повітря дискретних сигналів при значенні "О" складає від 0
до 100кПа, при значенні "1" - від 110 до 140 кПа;
- тиск повітря живлення встановлено рівним 140±14 кПа;
- для приводів виконавчих механізмів тиск повітря харчування прийнято
рівним 140; 250; 400 і 600 кПа з допустимим відхиленням ± 10%.
Поряд з пристроями для створення систем пневмоавтоматики застосовують
також датчики для виміру різних величин (температури, тиску, витрати, рівня і т.д.)
і перетворення їхній у вихідний пневмосигнал; перетворювачі електропневматичні
і пневмоелектричні для перетворення вхідного електричного сигналу в
пневматичний або пневматичного сигналу в електричний; пневматичні виконавчі
механізми.
Як сполучні лінії для систем пневмоавтоматики застосовують труби з
кольорових металів (мідні й алюмінієві) а також пластмасові труби. Труби з
вуглецевої стали не використовують через корозію їхньої внутрішньої поверхні у
процесі експлуатації і зв'язаних з цим порушеннями роботи пневмоавтоматики
внаслідок забруднення продуктами корозії каналів і дроселів пневматичних
приладів і ліній зв'язку. Найбільше поширення одержали поліетиленові і
поливінілхлоридні труби. Застосування цих труб у допустимих умовах є кращим у
139
зв'язку з тим, що при цьому скорочується витрата дефіцитних труб з кольорових
металів, знижується вартість монтажних робіт із прокладки трубопроводів і
витрати на їхнє транспортування. Крім цього, пластмасові труби характеризуються
високою хімічною стійкістю і є більш довговічними в порівнянні з металевими
трубами. Особливо економічним є застосування пластмасових труб у виді
пневмокабелів. З пластмасових труб, що випускаються промисловістю, для систем
пневмоавтоматики звичайно застосовують поліетиленові труби з розмірами 6×1 мм
і 8×1,6 мм і поливінілхлоридні, а також починають застосовуватись
металопластикові труби 6×1 мм. Мідні труби використовують з розмірами 6×1мм і
8×1 мм, а алюмінієві - з розмірами 8 х 1 мм.

9.3.Умовні графічні зображення пневматичних засобів

автоматизації.
У зв'язку з відсутністю стандартів, що визначають систему умовних
графічних позначень пристроїв пневмоавтоматики в принципових схемах,
установилася наступна практика застосування умовних графічних позначень у цих
схемах:
- прилади, що перетворять вимірювану величину в пневматичний сигнал
(пневмодатчики), зображують прямокутником із вказівкою у середині зображення
чи поблизу від нього умовного позначення чи заводського типу приладу;
- вторинні контрольні і регулюючі прилади і різні функціональні пристрої
зображують прямокутником із вказівкою усередині прямокутника чи поруч з ним
умовної позначки або заводського типу виробу; перемикаючі пристрої (панелі
дистанційного керування) показують звичайно в розгорнутому виді, що дозволяє
простежити за операціями переключення з одного режиму роботи системи на іншій
(з ручного дистанційного управління, на автоматичне і т.д. ); \
для зображення пневмокнопок, пневмотумблеров, кінцевих
пневмовимикачів, контактів пневмореле застосовують умовні графічні позначення,
що відповідають позначенням аналогічних пристроїв електричних апаратів;
виконавчі пристрої (виконавчий механізм із регулюючим органом)
зображують на схемі умовними позначками ФСА;
елементи дискретної пневмоавтоматики, застосовувані при побудові схеми
керування і сигналізації, при необхідності зображають
прямокутником,усередині якого показується схема роботи елемента. Такий спосіб
зображення дозволяє простежити за послідовністю прох-одження пневматичних
сигналів і взаємодією елементів схеми.
Поряд з таким зображенням елементів, для пояснення принципу роботи
схеми, елементи, що здійснюють логічні операції, показуються стандартними
умовними позначеннями логічних пристроїв.
В окремих випадках при побудові складних схем різного призначення окремі
елементи і пристрої зображують у розгорнутому виді, що полегшує читання схеми.
Командні і живильні трубопроводи показують на схемі суцільними лініями, а
проводи - штрих-пунктирними.

9.4. Принципові пневматичні схеми автоматичного

вимірювання та регулювання.
140
 Принципові пневматичні схеми розробляють на підставі функціональних
схем автоматизації, на яких зображуються функціональні зв’язки між
технологічними агрегатами і пристроями і засобами автоматизації які
проектуються з врахуванням заданих умов і закономірностей роботи об'єкта що
автоматизується.
У процесі розробки функціональних і принципових пневматичних схем
вибирають вимірювальні і регулюючі прилади, апаратуру керування і сигналізації,
виконавчі пристрої і допоміжні елементи, призначені для рішення задач контролю
й автоматичного керування визначеною ділянкою технологічного процесу. Цей
вибір ґрунтується на вимогах припустимої похибки виміру контрольованих
параметрів, показниками надійності роботи системи керування і якості
регулювання, і ряді інших вимог, зв'язаних з умовами роботи пристрою
пневмоавтоматики в проектованій системі.
При розробці схем автоматичного регулювання, побудованих на апаратурі
пневмоавтоматики, виконують, якщо це необхідно, розрахунки систем
регулювання (у тому числі з застосуванням обчислювальних машин) і стендові
випробування схем.
Принципові пневматичні. схеми виконуються без масштабу. На схемах усі
пристрої, за допомогою яких здійснюється контроль, регулювання, керування і
сигналізація для даної ділянки технологічного процесу. Показуються датчики.
перетворюючі вимірювану величину в пневматичний сигнал, вторинні
вимірювальні прилади, що регулюють прилади, обчислювальні пристрої,
перетворювачі, елементи, що здійснюють логічні операції, сигналізатори, що
переключають і виконавчі пристрої.
Допоміжні пристрої, до числа яких відносяться фільтри, редуктори і
манометри, що показують, для контролю тиску живильного повітря і запірна
арматура в лініях живлення, на принциповій схемі не показують, тому що їх
передбачають при розробці схеми пневможивлення і відображають на цій схемі..
На принциповій схемі показують також трубні сполучні лінії (командні і
живильні) із указівкою їхнього маркірування, матеріалу, зовнішнього діаметра і
товщини стінки труб.
Усі пристрої на схемах зображують з використанням умовних графічних
позначень. При цьому нестандартні позначення на схемах повинні бути пояснені, а
стандартні пояснень не вимагають.
Контрольні і регулюючі прилади, обчислювальні пристрої й інші вироби,
взаємодія яких з іншими елементами ясні і не вимагають зображення схеми їхнього
пристрою, показуються на принциповій схемі прямокутниками. Усередині чи біля
зображень зазначених пристроїв варто поміщати їх умовне позначення чи
позначка заводський тип пристрою. Елементи, що складають на схемі
функціональні групи чи комплектуються у виді блоків, можуть виділятися
тонкими штрих-пунктирними лініями з вказуванням їхніх позначень або
найменувань.
Перемикаючі пристрої зображують на схемах у розгорнутому виді при
їхньому відключеному положенні. Вони можуть показуватися також в обраному
робочому положенні з указівкою на схемі режиму, для якого вони зображені.
Схеми повинні виконуватися з найменшим числом зламів і перетинань ліній
зв'язку. Відстань між сусідніми рівнобіжними лініями зв'язку повинне бути не
141
менш 3 мм. Розташування умовних графічних позначень елементів і пристроїв на
схемі повинне забезпечувати зручність читання схеми.
Лінії зв'язку варто виконувати товщиною від 0,2 до 0,6 мм у залежності від
формату схеми і розмірів графічних позначень. Рекомендується товщина ліній
зв'язку 0,3-0,4 мм.
Умовні графічні позначення елементів і пристроїв на схемі варто
зображувати суцільною лінією товщиною, у два рази більшої товщини ліній
зв'язку. Товщину ліній всіх умовних графічних позначень допускається виконувати
рівній товщині ліній зв'язку.
Кожному елементу, зображеному на схемі, повинне привласнюватися -
цифровое позиційне позначення, що відповідає позначенню в специфікації. Крім
цього, окремі елементи можна позначати умовними літерними позначеннями,
складеними з початкових чи характерних букв найменувань елементів, що
відбивають їхнє функціональне призначення.
Позиційні позначення елементів і пристроїв на схемі проставляються поруч з
умовним графічним позначенням по можливості з правої чи сторони над ним.
Якщо приєднувальні виводи елемента або приладу мають заводське
маркування, то це маркування варто вказувати на схемі. Для відмінності від інших
цифровых позначень, зазначених на схемі, номера виводів слід брати в дужки.
При наявності на схемі декількох однакових груп елементів, з'єднаних
послідовно або паралельно, допускається зображувати тільки крайні групи,
показуючи зв'язку між ними штриховими лініями. На схемі повинний міститися
перелік елементів і приладів, зображених на схемі. При цьому зв'язок переліку з
умовними графічними позначеннями виробів повинна здійснюватися через
позиційні позначення. Перелік елементів оформляється у виді таблиці,
заповнюваної зверху вниз яку розташовують над основним написом.
У таблиці для елементів і приладів указуються: позиційне позначення,
умовне літерне позначення, найменування, тип, кількість і технічні характеристики.
.
Елементи і прилади в перелік записуються групами в залежності від місця
їхньої установки (на щиті оператора, на щиті диспетчера, "по місцеві" і т.д. ). У
межах кожної групи вироби розташовуються по зростанню порядкових номерів
їхніх позиційних позначень.
Для зручності читання і полегшення роботи з принциповими
пневматичними схемами вторинні прилади з вбудованими станціями керування
й окремі переключаючі пристрої можуть показуватися в розгорнутому вигляді.
Окремі елементи (пневмокнопки, пневмотумблери, контакти
пневмореле і т.д.) системи УСЕППА можуть бути зображені у вигляді
аналогічних електричних пристроїв.
Виконавчі механізми і регулюючі органи, як правило, зображуються
умовними позначеннями за ГОСТ 21.404-85.
Трубні лінії зв'язку на принципових пневматичних схемах показуються
суцільною основною лінією, а електричні кола, що зустрічаються в деяких
схемах — штрих пунктирною. Маркуються трубні лінії зв'язку на
принципових пневматичних схемах цифрами підряд. Всі номери,
привласнені пневматичним лініям зв'язку в принципових схемах, зберігаються
у всіх інших схемах проекту.
142
 У розроблювальних принципових пневматичних схемах можуть
застосовуватися наступні скорочені позиційні позначення приладів і засобів
пневмоавтоматики.(табл.
Таблиця 5.3 - Позиційні позначення приладів і засобів пневмоавтоматики

Найменування Позначення

Е
Регулятор Р
Регулятор співвідношення РС
Коригувальний регулятор КР
Допоміжний регулятор ДР
Регулюючий орган РО
Виконавчий механізм ВМ
Вимірювальний механізм самопишучий ВМ-С
Вимірювальний механізм показуючий ВМ-П
Вимірювальний пристрій ВП
Регулюючий пристрій РП
Зразковий манометр ЗМ
Станція управління СУ
Ручний задавач РЗ
Кнопковий перемикач з кнопками:
автоматичного управління А
ручного дистанційного керування Р
програмного регулювання АП
Дав ач Д
Позиціонер П
Постійний дросель ПД
Регульований дросель РД
Пристрій коректування співвідношення ПКС
Програмний задавач ПЗ
Вторинний вимірювальний прилад ВВП

4 Основні вимоги до змісту і оформлення принципових

пневматичних схем
Основним призначенням принципових пневматичних схем є відображення
з достатньою повнотою і наочністю взаємного зв'язку між окремими приладами,
засобами автоматизації і допоміжною апаратурою, що входять до складу
функціональних вузлів систем автоматизації, з урахуванням послідовності їх
роботи і принципу дії. Принципові пневматичні схеми складають на підставі
функціональних схем автоматизації, виходячи з заданих алгоритмів
функціонування окремих вузлів контролю, сигналізації автоматичного
регулювання і керування і загальних технічних вимог, що ставлять до об'єкта
автоматизації.
Форма виконання принципових пневматичних схем повинна сприяти
полегшенню процесу їх читання, засвоєння й аналізу. Принципові пневматичні
схеми виконуються без врахування масштабу. У загальному випадку на схемах
показують:
143
 а) всі засоби автоматизації, за допомогою яких здійснюється
контроль, сигналізація, регулювання і керування даним функціональним вузлом
системи автоматизації (давачі,
що перетворюють вимірювану величину в пневматичний сигнал, вторинні
вимірювальні прилади, регулюючі прилади, обчислювальні пристрої,
переключаючі перетворювачі, і
виконавчі пристрої і т.п.);
б) трубні з'єднувальні лінії зв'язку (живильні, командні);
в) таблицю умовних зображень приладів і засобів
автоматизації;
г) перелік використовуваних у даній схемі приладів, засобів
автоматизації і допоміжної апаратури;
д) пояснюючі написи;
є) перелік креслень, що відносяться до даної схеми, загальні пояснення
і примітки.
Допоміжні пристрої, такі як фільтри, редуктори, показуючі манометри для
контролю тиску повітря живлення і запірна арматура на принципових схемах,
можуть показуватися в тому випадку, коли в проекті не розробляються схеми
пневможивлення.
Схеми повинні виконуватися з найменшою кількістю зламів і
перетинань ліній зв'язку. Відстань між сусідніми паралельними лініями зв'язку
повинна бути не меншою 3 мм. Лінії зв'язку варто виконувати товщиною від 0,2
до 0,6 мм в залежності від формату схеми і розмірів графічних зображень
пневматичних пристароїв позиційні позначення елементів на схемі
проставляються поруч з умовними графічними зображеннями (по можливості з
правого боку або над ними).
При наявності на схемі декількох однакових груп
елементів, з'єднаних паралельно або послідовно,
допускається зображати тільки крайні групи, показуючи зв'язки між
ними штриховими лініями.

5.5 Принципові пневматичні схеми вимірювання і

автоматичного регулювання
5.5.1 Одноконтурні стабілізуючі автоматичні системи
регулювання
В одноконтурних системах регулювання об'єктом, як правило, є
технологічний апарат або установка, хід процесу в яких характеризується однією
незалежною регульованою величиною, підтримуваною на заданому значенні
одним регулюючим пристроєм.
В залежності від динамічних властивостей регульованого об'єкта і вимог,
що ставляться до якості регулювання, поточне значення регульованої
величини може підтримуватися на заданому значенні регуляторами, які

144
відпрацьовують різні закони регулювання. При цьому взаємодія з
регульованим об'єктом може бути здійснена за різними варіантами схем.
Одноконтурні стабілізуючі автоматичні системи регулювання
поділяють на системи аналогової і дискретної дії. Аналогові системи
реалізуються на базі аналогових регуляторів з П-, ПІ-, ПД- і ПІД-законами
регулювання. Дискретні - на базі дискретних регуляторів, що
відпрацьовують релейний закон регулювання.
Найпростіший варіант аналогових автоматичних систем регулювання
представлений на рис. 5.1 —5.3. Система, представлена на рис. 5.1, дозволяє
здійснювати автоматичний контроль поточного значення регульованої величини,
ручне дистанційне керування й автоматичне регулювання
технологічного параметра, що визначає хід процесу в регульованому об'єкті.
Така система може бути реалізована за допомогою комплекту апаратури, що
складає з датчика Д, вторинного вимірювального приладу ВВП типу ПВ10.1П і
регулюючого пристрою РП типу ГТР3.21, який працює за ПІ-закон регулювання.
Вибір необхідного режиму роботи схеми і плавний перехід з одного режиму на
іншій у даному прикладі здійснюються за допомогою перемикача, вбудованого у
вторинний вимірювальний прилад.
Перемикач складається з двох вузлів:
кнопкового механізму, що має п'ять кнопок (Р, А, ЛП, ВКЛ, ВИКЛ), і
виключаючих реле І і ІІ

Д - датчик; РП - регулюючий пристрій; ВВП - вторинний вимірювальний

прилад; П - позиціонер, ВМ - виконавчий механізм; РО – регулювальний орган, РЗ -
ручний за датчик.

Рисунок 5.1 - Принципова пневматична схема одноконтурної стабілізуючої

автоматичної системи регулювання (режим ручного дистанційного керування)

145
 Рисунок 5.2 - Принципова пневматична схема одноконтурної стабілізуючої
автоматичної системи регулювання (проміжне положення)

Рисунок 5.3 - Принципова пневматична схема одноконтурної стабілізуючої

автоматичної системи регулювання (режим автоматичного регулювання)
Розглянемо роботу схеми в різних режимах.
Режим ручного дистанційного керування (див. рис. 5.1).
У цьому режимі дослідним механізмом ДМ керує безпосередньо ручний
задатчик РЗ приладу ПВ 10.1 ГТ. Натиснуті дві кнопки: Р і ВИКЛ. Камера А
виключаючого реле II з'єднується з атмосферою (Ркц=0); сопло Сі реле II відкрито.
У реле І під дією тиску живлення (Рк =1), що проходить у камеру А з кнопки АП,
сопло Сі закрите. Завдання від РЗ надходить через сопло Сі реле II у камеру Б, а з її
на вимірювальний механізм ЗВЛ/-Я і через штуцер 7 до виконавчого механізму.
Крім того, завдання проходить на сопло С2 реле І, вимірювальний механізм
2ВМ-П і через штуцер 5 у РП. Змінна (поточне значення параметра) підводиться до
штуцера 2, подається на вимірювальний механізм 1ВМ-П через другий штуцер 2 в РП.
При ручному дистанційному керуванні підключення програмного задатчика (173) не
здійснює впливу на процес регулювання, тому що сопло Сі реле І закрито. Вихід
регулятора (штуцер 1) відключений від ВА/(крім ліній зворотного зв'язку) завдяки
тому, що у виключаюче реле регулятора (штуцер 1) із кнопки ВКЛ подається тиск
живлення.

146
 Проміжне положення при переході з ручного дистанційного
керування на автоматичне регулювання (див. рис. 5.2). До включення РП варто
натиснути кнопку А, що викликає повернення кнопки Р в вихідне положення.
Потім при відключеному регуляторі (кнопка ВИКЛ натиснута) по
вимірювальних механізмах 1ВМ-П і 2ВМ-П необхідно установити тиск завдання,
рівний тиску датчика регульованої величини. З кнопки Р повітря живлення пройде в
камеру А реле II і закриє сопло Сі зв'язане з виконавчим механізмом.
Таким чином, задатчик відключиться від виконавчого механізму, а регулятор
буде підготовлений до переходу на автоматичний режим роботи.
Автоматичне регулювання (рис. 5.3). У режимі
автоматичного регулювання крім кнопки А натискається кнопка ВКЛ для
включення в роботу РП. При цьому камери А реле ////з'єднуються з лінією живлення.
Сопла Сі закриті, Сг відкриті. Виключаюче реле РП через кнопку ВКЛ і штуцер З
з'єднується з атмосферою, а вихід РП — з виконавчим механізмом і вимірювальним
механізмом ЗВА/-77 вторинного приладу.
Завдання від РЗ надходить через сопло Сг реле І і штуцер 5 в РП и до
вимірювального механізму 2ВМ-П. Програмне завдання так само, як і при ручному
керуванні, відключено тиском повітря в камері А реле І.
Перевід схеми з режиму автоматичного регулювання в режим ручного
дистанційного керування супроводжується виконанням другої проміжної операції, що
зводиться до встановлення значення вихідного сигналу РЗ, рівного значенню
вихідного тиску РП. Для цього при натиснутій кнопці А натискається кнопка ВИКЛ і
ручним задатчиком виробляється зрівнювання сигналів. Після цього шляхом
нажимання кнопки Р апаратура схеми переводиться в режим ручного дистанційного
керування (кнопка А при цьому автоматично відпускається).
При функціонуванні даної автоматичної системи регулювання кнопка АП у
кнопковому перемикачі, призначена для переводу апаратури керування в режим
программного регулювання, не використовується, тому штуцер 6 повинен бути
заглушений.
Дотримання викладеної послідовності включення апаратури є необхідною
умовою безаварійної роботи системи в цілому.
При порушенні цієї послідовності в роботі автоматичної системи регулювання
можуть з'являтися відмови, що приводять до аварійних ситуацій, що варто
враховувати при її проектуванні, налагодженні й експлуатації.
Характерною рисою схем, показаних на рис. 5.1—5.3, що одержали назву
двотрубних, є установка регулюючого
пристрою РП безпосередньо на вторинному вимірювальному приладі. Таке
розташування регулюючого пристрою максимально спрощує схему. Однак при
розташуванні вторинного вимірювального приладу на значній відстані від давача і
виконавчого механізму вноситься велике запізнювання в процес передачі
пневматичного сигналу від давача до РП і від РП до виконавчого механізму, що
обмежує область застосування зазначених схем.
Істотною перевагою наділена схема, у якій регулюючий пристрій
установлюється біля давача і виконавчого механізму і з'єднується з вторинним
вимірювальним приладом трубами або пневмокабелем. Варіант такої схеми, що
одержав назву пятитрубної, показаний на рис. 5.4. Тут з метою зменшення
запізнювання, вносимого в контур регулювання довгою лінією зв'язку,
147
пневматичний сигнал проходить від давача до РП і від РП до виконавчого механізму
по найкоротшому шляху. Для виключення негативного впливу на роботу РП ліній
зв'язку, що з'єднують його з вторинним вимірювальним приладом, на лініях І і 2
установлені підсилювачі потужності ПП1 і ПП2 типу ПП1.5, що виконують у даному
випадку функції пневмоповторювачів з потужним виходом.
Якщо врахувати, що по лінії (трубопроводу) 1 пневматичний сигнал може
подаватися в різні сторони: від РП до вторинного вимірювального приладу (у
режимі автоматичного регулювання) або від ручного задавача до РП і виконавчого
механізму (у режимі ручного дистанційного керування), то встановлений на цій
лінії підсилювач потужності ПП1 працює в комплекті з перемикаючими реле РП
типу ПП2.5. Останнє керується автоматично від станції керування вторинного
вимірювального приладу до відключаючого реле РП (по лінії 3). В іншому схема,
представлена на рис. 5.4, не відрізняється від схем, представлених на рис. 5.1—
5.3. Робота перемикаючого реле ПП2.5 зрозуміла зі схеми на рис. 5.4. Схема,
приведена на рис. 5.4, показана в режимі автоматичного регулювання.
ППІ, ПП2 — підсилювачі потужності; ПР — реле перемикаюче; інше -
див. рис. 5.1.

Рисунок 5.4— Принципова пневматична схема одноконтурної стабілізуючої

автоматичної системи регулювання (пятитрубньїй
варіант)
В одноконтурних стабілізуючих автоматичних системах регулювання можуть
застосовуватися, як уже відзначалося, і регулюючі пристрої, що відпрацьовують
релейний закон автоматичного регулювання. Релейні РП прості за
конструкцією, але мають обмежені функціональні можливості. Релейні
регулятори застосовуються головним чином для автоматизації об'єктів зі
сприятливими динамічними властивостями: з великою сталою часу і малим
запізнюванням.
Дискретні автоматичні системи регулювання можуть бути виконані як за дво-,
так і пятитрубною схемою. Варто відмітити, що, незважаючи на простоту релейного
РП, за апаратурними витратами дискретні системи не мають яких-небудь переваг
перед аналоговими системами. Дискретні системи трудомісткіші і складніші в
148
налагодженні, тому вони не одержали досить широкого застосування і докладно не
розглядаються.

Розділ 11
ПРИНЦИПОВІ ЕЛЕКТРИЧНІ СХЕМИ ЖИВЛЕННЯ
ПРИЛАДІВ І ЗАСОБІВ АВТОМАТИЗАЦІЇ.

Принципові електричні схеми живлення засобів автоматизації.

Призначення та загальні вимоги. Види схем живлення. Апаратура керування і
захисту схем живлення. Розрахунок схем електроживлення. Приклади
елементних схем електроживлення. Приклади схем електроживлення щитів і
пультів.

Головними вимогами до електричних схем живлення є:

- необхідна надійність – безперебійність живлення
- відповідна якість – допустиме відхилення і коливання напруги від номіналу,
допустиму несинусоїдальність форми кривої пульсації напруги
- економічність
- зручність і безпеку обслуговування.

11.1.Вибір напруги і вимоги до джерел живлення.

При виборі напруги для живлення систем автоматизації слід
дотримуватись наступних вимог:
- системи трьохфазного змінного струму 380/220 В з глухо заземленою
нейтраллю, 380 В з ізольованою нейтраллю і постійного струму 110 В і 220 В
можна застосовувати для живлення всіх засобів автоматизації в приміщеннях
всіх категорій небезпеки
- живлення схем виробничої сигналізації рекомендується здійснювати на
живленні системи електроживлення систем автоматизації, напругою 220 В, а
при необхідності від понижуючих трансформаторів
- живлення стаціонарного освітлення монтажної сторони шафових щитів, можна
здійснювати напругою 220 В, таким чином, щоб при знятті напруги зі щита,
лампи освітлення залишались під напругою
- для стаціонарного освітлення фасадної сторони щита, що встановлюється у
виробничих приміщеннях рекомендується застосовувати напругу не вище 36 В
(для ламп розжарювання), а для освітлення фасадної сторони панельних щитів,
що встановлюються всередині приміщень – не більше 220 В
- для підключення переносного електроінструменту і освітлення слід
передбачувати від розподільчої сітки автоматизованого об’єкту, або від схеми
живлення системи автоматизації напругою:
- 220 В – для приміщень без підвищеної небезпеки;
- 36 В – для приміщень з підвищеною безпекою;
- 12 В – для особливо несприятливих умов.

149
 11.2.Вимоги до джерел живлення
На затискачах електроприймачів систем автоматизації допускаються
відхилення напруги не більші ніж вказані заводами виготовлювачами, а при їх
відсутності наступні:
- контрольно-вимірювальних і регулюючих - номінальної;
- електроприводів виконавчих механізмів – від –5 до +10 від номінальної;
- схем автоматизації – від –2.5 до +5 від номінальної;
- апаратів керування і релейних схем – від –5 до +10 від номінальної;
- в колах напруги 12 і 36 В допускається втрата напруги до 10 ;
- якщо для живлення систем автоматизації застосовується трьохфазна мережа,
при розподілі однофазного навантаження допускається несиметрія в фазах не
більше 10 ;
- якщо сумарна потужність електроприводів систем автоматизації невелика, то їх
допускається живити від схем живлення систем автоматизації. При значних
потужностях електроприводів, їх живлення рекомендується здійснювати від
окремих зборок, для яких слід передбачити таку ж надійність як і для живлення
схем автоматизації;

11.3.Вибір схем електроживлення

В схемах електроживлення систем автоматизації розрізняють дві основні ланки:

1. Мережу живлення – мережу від джерел живлення до щитів і зборок

живлення;
2. Розподільчу мережу – мережу від щитів і зборок живлення до
електроприймачів.
Джерело
живлення

Щит жив-лення Щит КВПіА Зборка жив- Щит жив- Щит КВПіА
№1
№1 лення засувок лення №2 №2

I II III I
мережа живлення
розподільча мережа

I – давачі, первинні прилади; II – електродвигуни засувок;

150
III – окремо розміщені прилади.
В залежності від вимог резервування (визначається категорією об’єкту), а
також взаємного розміщення щитів (зборок) живлення системи КВП і А і джерел
живлення схеми живлення можуть бути:
Радіальними – вони використовуються в тих випадках, коли щити живлення
розміщуються в різних напрямках від джерел живлення, а відстань між щитами
більша ніж від джерел до щитів.
Магістральні схеми застосовують для електропостачання групи щитів
живлення з відстанями між ними значно меншими, ніж відстані до джерела
живлення.
ДЖ №1 380/220 ДЖ №1 380/220 ДЖ №2 380/220

а) б)

ЩЖ№1 ЩЖ№2 ЩЖ№3 ЩЖ№1 ЩЖ№2 ЩЖ№3

Радіальні схеми живлення
а). одностороння – для щитів і б). з двостороннім живленням
зборок, що дозволяють пере-
рив живлення.

ДЖ №1 380/220 ДЖ №1 380/220 ДЖ №1 380/220

а) б) 1 2

ЩЖ№1 ЩЖ№2 ЩЖ№3 ЩЖ№1 ЩЖ№2 ЩЖ№3 ЩЖ№4

Магістральні схеми мережі живлення
а). з одностороннім живленням;
б). з двохстороннім живленням:
від одного джерела (лінія 2 відсутня);
від двох джерел (лінія 1 відсутня).

ДЖ №1 380/220 Радіально-магістральна
2 ( змішана схема
мережі живлен-ня) 1

ЩЖ ЩЖ ЩЖ ЩЖ ЩЖ
№1 №2 №3 №4 №5

151
 11.4.Резервування живлення
А803
B803
C803

HL1
K1
2 1 808
А HL2 812
6 5 1 А K2
1 2 А
8 7 3 813
809
810
811

К1
К2
КV3 807 815 KV4 814
К1 KV1
K2

КV3 KV4
804 816
805 817
806 818

F1 F2 F3 F4 F5 F6

К1 К2
5
6
А801 В801 С801 А802 В802 С802
Ввід №1 Ввід №2
(основний) (резервний)

Схема автоматичного включення резерву з фіксованими

вводами для трьохфазних чотирипровідних мереж.

152
153
154
 155

11.5.Вибір апаратів управління і захисту схем

електроживлення

Апаратура управління і захисту, що встановлюються в схемі електро живлення

систем автоматизації повинна забезпечити :
- включення і відключення електроприймачів і ділянок мереж в нормальному
режимі роботи;
- надійне від’єднання електроприймачів і ліній для ревізій і ремонтних робіт ;
- захист від усіх видів коротких замикань і захист від перевантажень, коли він
потрібний.
Для виконання цих вимог використовують:
а). - в лініях живлення – автомат; рубильник-запобіжник ;
б). - в колах електродвигунів виконавчих механізмів і електроприводів
засувок - автомат і магнітний пускач; рубильник, запобіжник і магнітний пускач
(для захисту електродвигунів від перевантаження застосовують теплові
розщеплювачі);
в). - в колах контрольно вимірювальних приладів, регулюючих пристроїв,
трансформаторів, випрямлячів - пакетний вимикач – запобіжники, автомат
(якщо він володіє достатньою чутливістю, якщо це виправдано економічно і з
точки зору зручності експлуатації).
г). - в колах живлення схем виробничої сигналізації пакетний вимикач -
рубильник; автомат.
д). - в колах стаціонарного освітлення щита – вимикач – запобіжник;
автомат.
Основні характеристики апаратів управління і захисту в системах
електроживлення КВП і А проводиться з врахуванням наступних вимог.
а). напруга і допустимий струм апаратів повинні відповідати напрузі і
допустимому довготривалому струму кола.
б). апарати управління повинні без пошкоджень включати пусковий струм
електроприймача і відключати повний робочий струм, а також без розрушень
відключати пусковий струм.
в). апарати управління повинні забезпечувати селективність відключень.

Розрахунок необхідної потужності споживання

щитами і пунктами керування.
Для розрахунку складають таблицю:

№ Назва засобу Тип Потужніс Напруга Робочий Струм пл.

п/п ть В струм, А Вставки, А
Вт, В.А
1 Газоаналізатор Оа2161 150 220 1,2 2,0
оптико-
акустичний

155
 156
Для визначення робочого струму використовують наступні формули:

Для трьохфазного струму:

Для однофазного струму:

Для трьохфазного струму при живленні двигунів :

За характером перехідного процесу споживачі можна розділити на три групи:
1.Аппарати з миттєвим перехідним процесом. До них відносяться: лампи
розжарення, трансформатори, нагрівачі.
2.Засоби в яких перехідний процес завершується за 5-10с. До них відносяться
асинхронні двигуни з коротко замкнутим ротором при нормальних умовах пуску.
3. Засоби в яких перехідний процес завершується більше ніж за 10с. До них
відносяться асинхронні двигуни з коротко замкнутим ротором великої
потужності , наприклад двигуни потужних насосів для перекачування
рідини.

Для вибору захисної апаратури кіл живлення важливо розрахувати пусковий

струм
Іп= Ір*кдв
кдв-коефіцієнт кратності робочого
струму;
Ір-робочий струм;
Іп Іп-пусковий струм.
Іп=Ір
р
Ір


Для споживачів другої групи струм запобіжника:

Із Іп /2,5

Для споживачів третьої групи струм запобіжника:

Із Іп /1,62

Якщо ми маємо декілька споживачів, то струм групового запобіжника для

другої групи визначаємо:

Із Ір+( Іп-Ір) /2,5

156
 157
Іп-для найбільш потужного двигуна;

Якщо розраховуємо захисні засоби для трансформатора, то:

Із Ір*кодн/ ктр,

кодн - коефіцієнт одночасності роботи засобів, якщо включаються одночасно
всі засоби, кодн=1
Для автоматичних вимикачів повинна зберігатись умова:
Івт Ір
Івт-струм вставки теплового розщеплювача.
Для електромагнітного розщеплювача
Івт Іп
Для групи теплових розшеплювачів
ІвтІрі
Для групи теплових розшеплювачів

ІзІрі+( Іп-Ір)

Для запобіжників Із300%Ір-необхідна умова, не рекомендується брати більше

300%, бо гріються провідники.
Для автоматичних вимикачів
Іве450%Ір
Для регульованих х-к автоматичних вимикачів ІвІр (струм вставки має бути
більшим робочого струму).

Розділ 12.
Принципові пневматичні схеми живлення стиснутим повітрям
засобів автоматизації.
12.1.Загальні вимоги, зміст та оформлення схем пневможивлення.
12.2.Експлуатаційні вимоги до джерела живлення. Схеми пневможивлення.
12.3.Розрахунок схем пневможивлення.
12.4.Принципові схеми пневможивлення.

12.1.Загальні вимоги, зміст та оформлення схем

пневможивлення.
Принципові пневматичні схеми живлення стиснутим повітрям повинні
охоплювати всіх споживачів цього виду енергії і служить основним документом
для розробки відповідних робочих креслень і здійснення нормальної експлуатації
цих пристроїв.
В залежності від призначення трубопроводів, що транспортують стиснуте
повітря, вся система постачання повітря може бути умовно поділена на магістралі
живлення, розподільчі сітки і сітки живлення.
Магістралі живлення – сітка трубопроводів, що забезпечують підведення
стиснутого повітря від загальнозаводської компресорної установки до об’єкту
проектування.

157
 158
Розподільчі сітки – внутрішньооб’єктова сітка трубопроводів, що підводять
стиснуте повітря від магістралі живлення до місць групових і основних споживачів.
Сітки живлення – підводять стиснуте повітря від розподільчої сітки до
індивідуальних споживачів.
Розподільчі сітки і сітки живлення знаходять відображення в схемах
живлення стиснутим повітрям і виконують на одному листі без вказування поділу.
Проектування компресорних установок, а також пристроїв очищення і
осушення повітря виконують відповідні підрозділи генерального проектувальника
або спеціалізовані організації на основі вимог виконавця проекту автоматизації.
Завдання на проектування компресорних установок є офіційним документом і
оформлюється у вільному викладі, де приведені дані про максимально можливу
витрату стиснутого повітря (м3/год); про тиск і допустимі границі його відхилень,
про чистоту і якість осушки (точку роси) стиснутого повітря.
Рекомендованим варіантом проекту є такий варіант, коли всі зовнішні і
внутрішньо об’єктові магістралі живлення до споживачів з тиском 6-8 кгс/см 2
розробляється в технологічній частині проекту, а магістралі живлення з
редукуванням тиску, розподільчі сітки і сітки живлення – в проекті автоматизації.
Другий варіант передбачається проектування магістралі живлення до вводу в
об’єкт (споруду) технологічною частиною проекту, а всі інші сітки стиснутого
повітря всіх призначень – проектом автоматизації.
12.2.Експлуатаційні вимоги до джерела живлення. Схеми
пневможивлення.
Якість повітря визначається складом, кількістю і розміром домішок що
містяться в ньому (волога, мінеральні масла, тверді частинки). Ці дрібні частинки,
при наявності їх у стиснутому повітрі, стають центрами кругом яких конденсується
масло, що викликає швидке засмічення дросельних пристроїв, сопел, каналів, а це
викликає зміну характеристик, зменшення точності і вихід з ладу
пневмоавтоматики. Вологе повітря викликає інтенсивну корозію апаратури і
пневмопроводів, що сприяє інтенсивному засміченню приладів ржав чиною і
брудом. Крім того конденсат у зимовий період замерзає, зменшуючи, а іноді і
повністю перекриваючи пневмопроводи. Скупчення конденсату в пневмопроводах
може викликати гідравлічні удари. Для забезпечення нормальної роботи систем
пневмоавтоматики стиснуте повіря повинно бути ретельно осушене і очищене.
Норми якості стиснутого повітря
Показник Тип установки
І від +50ºС ІІ від +50ºС ІІІ від +50ºС
до+5ºС до-30ºС до-50ºС
Температура точки роси ºС не вище -10 -40 -60
Номінальний тиск в пневмолініях, 2,5 4,0 6,0
кгс/см2
Вміст мінеральних масел у вигляді парів 15,0
або туману мг/м3, не більше
Це ж, у вигляді крапель Не допускається
Вміст вологи у вигляді крапель
Вміст газоподібних кислот і лугів Сліди
Вміст твердих домішок мг/м3 5,0, при цьому розмір

158
 159
твердих частинок не більше
0,05мм
За експлуатаційними вимогами для забезпечення умов безперебійної подачі
стиснутого повітря проектується кільцева магістраль живлення з подвійним вводом
для кожного об’єкту, як показано на рис. 12.1.
Компресорна

Об’єкт Об’єкт
№1 №3

Ресивер

Об’єкт
№2
Кожна розподільча сітка повинна також мати внутрішньо об’єктове
кільцювання, розділене запірною арматурою, котра дозволяє відключати окремі її
ланки і здійснювати двохсторонню подачу стиснутого повітря до основних
споживачів, як показано на рис.12.2.
Ввід
Ввід

Споживачі Споживачі
Споживачі повітря повітря
повітря

Двох системний об’єкт

Одно системний об’єкт

Рекомендується кільцювати також сітки живлення в щитових приміщеннях і в

середині щитів рис.12.3.

Щитове приміщення

159
 160
Розподільча сітка повинна бути оснащена дренажними пристроями і
сигналізацією зниження тиску стиснутого повітря на вводі магістралі живлення, що
повинно бути відображеним на схемі живлення.
12.3.Розрахунок схем пневможивлення.
Необхідна продуктивність джерела живлення визначається:

- споживання стиснутого повітря засобами автоматизації;

- втрати повітря в установці м3/год , де , в тому числі:
4% - втрачається в сальникових з’єднаннях;
6% - втрачається на продувку;
10% - береться на технічні потреби осушки.

- кількість повітря яку споживають засоби неперервної дії (вибирається з

паспортних даних окремих засобів автоматизації);
- кількість повітря яку споживають засоби періодичної дії;
- коефіцієнт одночасності дії засобів автоматизації, .
Розрахунок діаметру пневматичних ліній:
,
де - для швидкостей до 10м/с ; більше 10м/с .
[P]=[кгс/см2].
Рекомендовані діаметри трубопроводу в залежності від
розрахованої витрати повітря.
Розрахована витрата споживання 25 50 100 150 200 250
3
стиснутого повітря м /год в нормальному
стані
Діаметр труб, мм 32 40 70 80 90 100
12.4.Принципові схеми пневможивлення
Принципові пневматичні схеми живлення розробляють в основному для
великих комплексів пневмоприймачів. При невеликому числі пневмоприймачів
окремі схеми не виконують, а апаратуру пневможивлення передбачають і
показують на принципових схемах автоматичного регулювання.
Графічний матеріал схем живлення розміщують у верхній частині креслення
при вертикальному зображенні ланок живлення пневмоприймачів. Текстовий
матеріал приводиться у вигляді таблиці під схемою коротко і чітко
сформульованим. В правому нижньому кутку креслення над основним надписом
розміщують перелік апаратури, що застосовується в схемі пневможивлення і не
врахованої в інших кресленнях, з розбивкою на групи, що встановлюються по
місцю і на кожному із щитів. Колектори, труби та інші монтажні матеріали в
перелік апаратури не включаються.
На схемах пневможивлення встановлений наступний порядок розміщення
допоміжної апаратури по напрямку живлення:
Запірний пристрій В;
Повітряний фільтр Ф;
Редуктор Р;
Контрольний манометр М;

160
 161
Трьохходовий кран К.
Прилади і апаратура, умовні позначення яких відсутні у стандартах,
показують на схемах у вигляді спрощених умовних позначень. Для позначення
приладів і апаратури застосовують індекси, які складаються з букв, що
відповідають функціональному призначенню виробу і порядкових номерів, для
прикладу: вентилі – В1, В2, В3; редуктори – Р1, Р2, Р3. На всіх колекторах і
повітропроводах від джерела живлення (головних або цехових розподільчих
колекторів) до індивідуальних редукторів вказують діаметр умовного проходу труб
і номінальний тиск стиснутого повітря. Повітропроводи на принципових схемах
пневможивлення не маркують, їх маркування проводять на схемах зовнішніх
трубних проводок. Щоб визначити, як організоване індивідуальне живлення
пневмоприймачів, використовують таблицю з характеристикою пневмоприймачів,
котра розміщена на схемі внизу.
На кресленнях принципових пневматичних схем живлення рекомендуються
зсилатись на взаємозв’язані схеми – принципові пневматичні, а також креслення
технологічної частини проекту.

Перелік апаратури пневможивлення

Позначення Назва, технічна характеристика Тип К-ть Апаратура, що
поставляється комплектно
зі щитом
К1-К5 Кран КТК 5 К2

В2, В4 Вентиль запорний муфтовий 15БЗК 2 В4

Ру=1МПа,Dу=32мм
В1 Вентиль запорний муфтовий 15БЗК 1 В1
Ру=1МПа,Dу=25мм
В3,В5-В-12 Вентиль запорний муфтовий 15БЗК 12 В4, В6
Ру=1МПа,Dу=15мм
Ф1-Ф5 Фільтр повітря ФВ-2М 5

М1-М2 Манометр показуючий, шкала 0- МТ-1 2 М2

1МПа
М3-М5 Манометр показуючий, шкала 0- МТ-1 3
0,25МПа

161
 162
Головний колектор dу60 P=0,6 Мпа
В1 В2 К1 В3
dу25 dу32 dу10 dу15
Сітки живлення М1 Продувка
Продувка
Групові розподільчі М2
В4 dу15
колектори dу10
В6
К2

Розподільча сітка В5 В6 В7 В8 В9
пневможивлення
Ф1 Ф2 Ф3
dу15 dу15 Р1 М3 Р2 М4 Р3 М5
dу15 dу10 dу15 dу10 dу15 dу10
пневмоприймача

К3 К4 К5
Характеристика

В10 В11

Місцева апаратура Ф4 Ф5
пневможивлення
Р4 Р5

Позиція по 1-2 2-2 5-2 6-2 6-2 6-2

специфікації
Тип КМ-4 КМ-4 КСП-3 КСП-3 ПВ3.21 ПВ10-1П
Ном. тиск, кПа 0,14 0,14 0,14 кПа 0,14 кПа 0,14 кПа 0,14 кПа
кПа кПа
Витрата 0,5 0,5 0,5 0,5 0,36 0,6
повітря м3/год
Місце По По Щит Щит Щит Щит
встановлення місцю місцю
Назва цеху

Рис. 12. . Приклад виконання принципової схеми живлення.

162