Анатомія п.з Тема «Аорта.

Гілки аорти»

Тема «Аорта. Гілки дуги аорти. Загальна та зовнішня сонні

артерії. Підшкірні вени шиї. Шийне сплетення.»

1)Аорта:
Ао́рта (лат. aorta, др.-греч. ἀορτή) — самый большой непарный артериальный
сосуд большого круга кровообращения[1]. Аорту подразделяют на три отдела: восходящую
часть аорты, дугу аорты и нисходящую часть аорты, которая, в свою очередь, делится
на грудную и брюшную части[2].

Содержание
1Описание
2Строение
3Отделы и топография аорты человека
4Отходящие артерии аорты человека
5Заболевания аорты
6Ссылки
7Примечания
Описание[править | править код]
Восходящая часть аорты выходит из левого желудочка сердца позади левого
края грудины на уровне третьего межреберья; в начальном отделе она имеет
расширение — луковицу аорты (25—30 мм в поперечнике). В месте расположения
клапана аорты на внутренней стороне аорты имеется три синуса. Каждый из них
находится между соответствующей полулунной заслонкой и стенкой аорты. От начала
восходящей части аорты отходят правая и левая коронарные артерии. Восходящая часть
аорты лежит позади и отчасти справа от лёгочного ствола, поднимается вверх и на уровне
соединения 2 правого реберного хряща с грудиной переходит в дугу аорты (здесь её
поперечник уменьшается до 21—22 мм).
Дуга аорты поворачивает влево и назад от задней поверхности 2 реберного хряща к левой
стороне тела 4 грудного позвонка, где переходит в нисходящую часть аорты. В этом месте
имеется небольшое сужение — перешеек. К передней полуокружности аорты с правой и
левой её сторон подходят края соответствующих плевральных мешков. К выпуклой
стороне дуги аорты и к начальным участкам отходящих от неё крупных сосудов
(плечеголовной ствол, левые общая сонная и подключичная артерии) прилежит спереди
левая плечеголовная вена, а под дугой аорты начинается правая лёгочная артерия, внизу и
чуть левее — бифуркация лёгочного ствола. Сзади дуги аорты находится
бифуркация трахеи. Между нагнутой полуокружностью дуги аорты и лёгочным стволом
или началом левой лёгочной артерии имеется артериальная связка. В этом месте от дуги
аорты отходят тонкие артерии к трахее и бронхам. От выпуклой полуокружности дуги
аорты начинаются три крупные артерии: плечеголовной ствол, левая общая сонная и
левая подключичная артерии.
Нисходящая часть аорты — это наиболее длинный отдел аорты, проходящий от уровня 4
грудного позвонка до 4 поясничного, где она делится на правую и левую общие
подвздошные артерии; это место называется бифуркацией аорты. Нисходящую часть
аорты, в свою очередь, подразделяют на грудную и брюшную части.
Грудная часть аорты находится в грудной полости в заднем средостении. Верхний участок
её расположен впереди и слева от пищевода. Затем на уровне 8—9 грудных позвонков
аорта огибает пищевод слева и уходит на его заднюю поверхность. Справа от грудной
части аорты располагаются непарная вена и грудной проток, слева к ней прилежит
париетальная плевра, у места перехода её в задний отдел левой медиастинальной плевры.
В грудной полости грудная часть аорты отдаёт парные париетальные ветви; задние
межреберные артерии, а также висцеральные ветви к органам заднего средостения.
Брюшная часть аорты, являясь продолжением грудной части аорты, начинается на уровне
12 грудного позвонка, проходит через аортальное отверстие диафрагмы и продолжается
до уровня середины тела 4 поясничного позвонка. Брюшная часть аорты располагается на
передней поверхности тел поясничных позвонков, левее срединной линии; лежит
забрюшинно. Справа от брюшной части аорты находятся нижняя полая вена, спереди —
поджелудочная железа, горизонтальная (нижняя) часть двенадцатиперстной кишки и
корень брыжейки тонкой кишки. Брюшная часть аорты отдаёт парные париетальные ветви
к диафрагме и к стенкам брюшной полости, а сама непосредственно продолжается в
тонкую срединную крестцовую артерию. Висцеральными ветвями брюшной части аорты
являются чревный ствол, верхняя и нижняя брыжеечные артерии (непарные ветви) и
парные — почечные, средние надпочечниковые и яичниковые артерии.
Стенки артерий (свиньи, но, вероятно, и человека) обладают сегнетоэлектрическими
свойствами, изменение которых может влиять на взаимодействие их с рядом веществ,
например, с глюкозой или жирами[3].
Строение[править | править код]

Строение аорты: 1. эластическая мембрана (внешняя оболочка или Tunica externa, 2. мышечная оболочка
(Tunica media), 3. внутренняя оболочка (Tunica intima)
Аорта выстлана изнутри эндотелием, который вместе с подлежащим слоем рыхлой
соединительной ткани образует внутреннюю оболочку (лат. tunica intima). Средняя
оболочка (лат. tunica media) состоит из большого количества эластических окончатых
мембран. Также в ней присутствует небольшое количество гладких миоцитов. Поверх
средней оболочки лежит рыхлая волокнистая соединительная ткань с большим
содержанием эластических и коллагеновых волокон (лат. tunica adventitia).
Отделы и топография аорты человека[править | править код]
Показан разрез аорты свиньи с несколькими отходящими артериями
Восходящий отдел (лат. aorta ascendens) — начинается на уровне третьего
межреберья со значительного расширения — луковицы аорты (лат. bulbus aortae). Длина
этого отдела составляет около 6 см. Лежит позади лёгочного ствола (лат. truncus
pulmonalis) и вместе с ним прикрыт перикардом.
Дуга аорты (лат. arcus aortae) — располагается на уровне тел III—IV грудных
позвонков и хряща II ребра справа от восходящего отдела. На уровне
рукоятки грудины аорта делает изгиб сзади и налево, перекидываясь через левый
главный бронх.
Нисходящий отдел (лат. aorta descendens) — начинается на уровне IV
грудного позвонка. Лежит в заднем средостении, в начале слева от позвоночного столба,
постепенно отклоняясь вправо, на уровне XII грудного позвонка, располагаясь впереди от
позвоночника, по срединной линии. Выделяют два отдела нисходящей аорты: грудная
аорта и брюшная аорта, разделение проходит по аортальному
отверстию диафрагмы (лат. hiatus aorticus). На уровне IV поясничного позвонка
нисходящая часть аорты делится на свои конечные ветви — правую и левую общие
подвздошные артерии, так называемая — бифуркация аорты (лат. bifurcacio aortae).
Отходящие артерии аорты человека[править | править код]
Восходящий отдел — правая и левая венечные артерии сердца (aa. coronariae dextra et
sinistra).
Дуга аорты — справа налево: плечеголовной ствол (truncus brachiocephalicus),
левая общая сонная артерия (a. carotis communis sinistra), левая подключичная артерия (a.
subclavia sinistra).
Нисходящий отдел (от IV грудного позвонка до VI поясничного позвонка)
Грудная аорта — 1) Висцеральные ветви: перикардиальная, средостенная (ramus
mediastenalis), бронхиальная (кровоснабжение надбифуркационного отдела трахеи и
главных бронхов). 2) Париетальные ветви: задние межреберные артерии (от III до XI
промежутка), подреберная артерия (под XII ребром), верхние диафрагмальные артерии
Брюшная аорта — 1) Висцеральные парные ветви: надпочечные артерии, почечные
артерии (aa. renales dextra et sinistra) и яичковые/яичниковые артерии. Висцеральные
непарные ветви: чревный ствол или галлеров треножник (лат. truncus coeliacus) —
к желудку, печени и селезёнке, верхняя и нижняя брыжеечные артерии (лат. aa.
mesentericae superior et inferior). 2) Париетальные ветви: нижняя диафрагмальная
артерия (лат. a. phrenica inferior), поясничные артерии (лат. аа. lumbales). Каждая артерия
отдает дорсальную ветвь (лат. r. dorsalis) к мышцам и коже спины в области поясницы.
От спинной ветви отходит спинномозговая ветвь (лат. r. spinalis), проникающая через
межпозвоночное отверстие к спинному мозгу.
В случае наличия у человека пирамидальной части щитовидной железы (30 % случаев) от
дуги аорты также отходит нижняя щитовидная артерия — а. thyroidea ima (вторая справа).
Поэтому при проведении коникотомии и трахеостомии есть вероятность её повреждения,
после чего человек медленно умирает от кровоизлияния в грудную полость.
 Функції:
Постачає артеріальною (збагаченою киснем) кров'ю всі тканини й органи.

2)Гілки дуги аорти:

Гілки дуги аорти — це підключичні і сонні артерії, які виконують
функцію харчування головного мозку.
Гілки дуги аорти. Від увігнутого півкола дуги аорти відходять тонкі
бронхові і трахейні гілки. Від опуклого півкола дуги аорти беруть
початок три артерії: плечо-головний стовбур, ліва загальна сонна
артерія і ліва підключична артерія. Ці судини живлять ділянки
голови, шиї, передньої стінки грудної порожнини і верхніх
кінцівок. Плечо-головний стовбур (truncus brachiocephalicus)
відходить від початкового відділу дуги аорти на рівні ІІ правого
ребрового хряща. На рівні правого груднинно-ключичного суглоба
плечо-головний стовбур роздвоюється на праву загальну сонну
артерію і праву підключичну артерію. Ліва загальна сонна артерія і
ліва підключична артерія безпосередньо відходять від дуги аорти
лівіше плечо-головного стовбура. Типове відгалуження артерій від
дуги аорти трапляється приблизно у 70 % людей. Приблизно в 30 %
осіб є інші варіанти відходження артерій від дуги аорти.
Найчастіше трапляються такі: – у 9–13 % осіб від дуги аорти
відходять дві артерії: першим бере початок стовбур, від якого на
рівні правого груднинно-ключичного суглоба відгалужуються
права і ліва загальні сонні артерії, а стовбур продовжується в праву
підключичну артерію; другою гілкою дуги аорти є ліва
підключична артерія; – у 5–10 % людей є два плечоголовних
стовбура – правий і лівий. Кожний з них відповідно розгалужується
на загальну сонну артерію і підключичну артерію. Або першою
відходить права підключична артерія, а другою судиною є стовбур,
який на рівні лівого груднинно-ключичного суглоба
розгалужується на праву і ліву загальні сонні артерії та ліву
підключичну артерію. Інколи від дуги аорти беруть початок три
такі судини: права підключична 5 артерія; безіменна артерія, яка
роздвоюється на праву і ліву загальні сонні артерії; ліва
підключична артерія; – у 3–5 % випадків плечо-головний стовбур
відсутній, тоді від дуги аорти послідовно відходять чотири судини:
права підключична, права загальна сонна, ліва загальна сонна і ліва
підключична артерії. При такому варіанті приблизно у 1 % осіб між
третьою і четвертою артеріями від дуги аорти відходить ліва
хребтова артерія, а інколи ще й права хребтова артерія (між
першою і другою судинами). При типовому відходженні артерій від
дуги аорти у 1 % осіб між лівою загальною сонною і лівою
підключичною артеріями від неї починається ліва хребтова артерія,
а інколи між плечо-головним стовбуром і лівою загальною сонною
артерією відходить ще й права хребтова артерія; – у 0,5–1 %
випадків від дуги аорти послідовно беруть початок: права загальна
сонна , ліва загальна сонна, ліва хребтова і ліва підключична
артерії, а від початкового відділу низхідної частини аорти – права
підключична артерія; – описаний випадок (за А. Раубером), коли
від дуги аорти відходить один стовбур, від якого послідовно
галузяться: права і ліва підключичні артерії; права і ліва зовнішні
сонні артерії, права і ліва внутрішні сонні артерії; – дуже рідко
типові артерії відходять від висхідної частини аорти і початкової
ділянки дуги аорти. При правобічному спрямуванні дуги аорти ліва
підключична артерія відгалужується від початкової ділянки
низхідної частини аорти.

3) Загальна та зовнішня сонні артерії:

А) Загальна сонна артерія:

Загальна сонна артерія (лат. arteria carotis communis) — парна артерія, що бере початок у грудній
порожнині, права від плечоголовного стовбура (лат. truncus brachiocephalicus) та ліва — від дуги
аорти (лат. arcus aortae), тому ліва загальна сонна артерія на декілька сантиметрів довше правої.
Постачає кров до мозку, органів зору та в більшу частину голови.
Анатомія[ред. | ред. код]
МРТ. Ангіографія судин шиї та середостіння.
Загальна сонна артерія підіймається майже вертикально вверх та виходить через верхній
отвір грудної клітки (apertura thoracis superior) у ділянку шиї. Тут вона розташовується на
передній поверхні поперечних відростків шийних хребців та м'язів, що їх покривають,
збоку від трахеї та стравоходу, позаду грудинно-ключично-сосцеподібного м'яза та
предтрахеальної пластинки фасції шиї із закладеним до неї лопатково-під'язиковим
м'язом, (лат. musculus omohyoideus). Ззовні від загальної сонної артерії
розташовується внутрішня яремна вена (лат. vena jugularis interna), а позаду у жолобку
між ними — блукаючий нерв (лат. nervus vagus). Загальна сонна артерія за ходом своїх
розгалужень не дає й на рівні верхнього краю щитоподібного хряща поділяється на:
зовнішню сонну артерію (лат. arteria carotis externa),
внутрішню сонну артерію (лат. arteria carotis interna).
У місця розгалуження є розширення загальної сонної артерії — каротидний
синус (лат. sinus caroticus), до якого прилягає невеликий вузлик — сонний гломус
(лат. glomus caroticum).
Нормальна та патологічна фізіологія[ред. | ред. код]
Нормальний кровотік для головного мозку становить 55 мл/100 г тканини, а потреба в
кисні 3,7 мл/хв/100 г. Такий об'єм кровопостачання забезпечується звичайними артеріями
з нормальною інтимою та непорушеним просвітом судин. Можливе, внаслідок
різноманітних причин (атеросклероз, неспецифічний аорто-артеріїт, фіброзно-м'язова
дисплазія, колагеноз, туберкульоз, сифіліс та ін.), звуження просвіту сонних артерій
призводить до зменшення кровопостачання головного мозку, порушенню в ньому
обмінних процесів та його ішемії. У більш ніж 90 % випадків причиною розвитку даної
патології є атеросклероз — хронічне захворювання судин з формуванням у їхніх стінках
вогнищ ліпідних (холестеринових) бляшок з наступним їх склерозуванням
та кальцифікацією, що призводить до деформації та звуженню просвіту судин до їхньої
повної оклюзії.

Б) Зовнішня сонна артерія:

Зовнішня сонна артерія (лат. arteria carotis externa) — це одна з найбільших

парних кровоносних судин голови та шиї, що відгалужується від загальної
сонної артерії

Топографічна анатомія[ред. | ред. код]

Зовнішня сонна артерія бере початок від загальної сонної артерії на
рівні верхнього краю щитоподібного хряща, має дещо звивистий хід
вгору та медіально під заднім черевцем двочеревцевого та
шилопід'язикового м'язів. Далі судина входить у привушну слинну
залозу, в якій на рівні шийки нижньої щелепи розгалужується на
гілочки, що належать до однієї з груп: передньої, середньої або задньої.
Передня група гілок зовнішньої сонної артерії[ред. | ред. код]
До цієї групи належать 3 великі судини: верхня щитоподібна артерія,
язикова артерія та лицева артерія.
Верхня щитоподібна артерія[ред. | ред. код]
Докладніше: Верхня щитоподібна артерія
Верхня щитоподібна артерія (лат. a. thyroidea superior) відходить на
рівні великих рогів під'язикової кістки та кровопостачає щитоподібну та
паращитоподібну залози, гортань через верхню гортанну артерію, а
також опосередковано груднинно-ключично-соскоподібний
м'яз через rami sternocleidomastoidei.
Язикова артерія[ред. | ред. код]
Докладніше: Язикова артерія
Язикова артерія (лат. a. lingualis) відходить на рівні великих
рогів під'язикової кістки, проходить в межах трикутника Пирогова.
Кровопостачає язик та під'язикову залозу через під'язичну артерію, що
відходить від неї.
Лицева артерія[ред. | ред. код]
Докладніше: Лицева артерія
Лицева артерія (лат. a. facialis) відходить вище від великих
рогів під'язикової кістки, проходить через піднижньощелепну залозу,
прямує до нижньої щелепи та, перегинаючись через її край, виходить на
обличчя. Кровопостачає структури обличчя завдяки своїм гілочкам: a.
palatina ascendens, a. submentalis, aa. labiales, a. angularis.
Середня група гілок зовнішньої сонної артерії[ред. | ред. код]
До середньої групи гілок зовнішньої сонної артерії належать висхідна
глоткова артерія, поверхнева скронева артерія та верхньощелепна
артерія.
Висхідна глоткова артерія[ред. | ред. код]
Докладніше: Висхідна глоткова артерія
Висхідна глоткова артерія (лат. а. pharyngea ascendens) відгалужується
від зовнішньої сонної артерії поруч з місцем біфуркації загальної сонної
артерії та йде по латеральній стінці глотки. Кровопостачає глотку, м'яке
піднебіння, піднебінний мигдалик, слизову оболонку барабанної
порожнини, тверду мозкову оболону в ділянці задньої черепної ямки.
Поверхнева скронева артерія[ред. | ред. код]
Докладніше: Поверхнева скронева артерія
Поверхнева скронева артерія (лат. a. temporalis superficialis) є прямим
продовженням стовбура зовнішньої сонної артерії на рівні зовнішнього
слухового проходу. Судина прямує вгору в товщі паренхіми привушної
залози. Ділиться на лобову та тім'яну гілки та поперечну артерію
обличчя, завдяки яким відбувається кровопостачання шкіри та інших
тканин ділянок лоба, тімені, вушної раковини, зовнішнього слухового
проходу.
Верхньощелепна артерія[ред. | ред. код]
Докладніше: Верхньощелепна артерія
Верхньощелепна артерія (лат. а. maxillaris) є однією з кінцевих гілок
зовнішньої сонної артерії та медіально відходить від неї на рівні
зовнішнього слухового проходу. Прямує вгору і вперед до
крилопіднебінної ямки, де розгалужується на гілочки. Гілочки
верхньощелепної артерії поділяються на три відділи: перший огинає
шийку нижньої щелепи, другий у підскроневій ямці, третій в крило-
піднебінній ямці. У кожному відділі верхньощелепна артерія віддає
низку артеріальних гілок. Кровопостачає: шкіру і м'язи підборіддя та
нижньої губи, скронево-нижньощелепний суглоб, тканини зовнішнього
слухового проходу і барабанну перетинку, тверду мозкову оболону,
слизову оболонку верхньощелепної пазухи, жувальні м'язи, шкіру і
м'язи верхньої губи, щоки, ніс, нижні повіки.
Задня група гілок зовнішньої сонної артерії[ред. | ред. код]
До цієї групи належать 2 великі судини: потилична та задня вушна
артерії.
Потилична артерія[ред. | ред. код]
Докладніше: Потилична артерія
Потилична артерія (лат. a. occipitalis) відгалужується дещо вище від
великих рогів під'язикової кістки, прямує назад та вгору вздовж
заднього черевця двочеревцевого м'яза, в ділянці соскоподібного
відростка потрапляє до потиличної ділянки. Кровопостачає шкіру та
м'язи потилиці, вушну раковину, соскоподібний відросток та тверду
мозкову оболону в ділянці задньої черепної ямки.
Задня вушна артерія[ред. | ред. код]
Докладніше: Задня вушна артерія
Задня вушна артерія (лат. a. auricularis posterior) відгалужується від
зовнішньої сонної артерії на 2-2.5 см вище від потиличної артерії,
прямує назад та вгору до вушної раковини. Кровопостачає вушну
раковину, слизову оболонку барабанної порожнини та шкіру в ділянці
соскоподібного відростка.
Груднино-ключично-соскоподібна артерія (a. sternocleidomastoidea)
[ред. | ред. код]
Відгалужується на рівні відходження лицьової артерії, потім йде
латерально і вниз до відповідного м'яза.

4) Підшкірні вени шиї:

Передня яремна вена (v. jugularis anterior) — дрібна, формується з

підшкірних вен підборіддя, спускається вниз на деякій відстані від
серединної лінії шиї. В нижніх відділах шиї права і ліва передні яремні вени
утворюють анастомоз, званий яремною венозною дугою (arcus venosus
juguli). Потім вена йде під грудинно-ключично-соскоподібний м'яз і впадає,
як правило, у зовнішню яремну вену.
 5) Шийне сплетення:

Шийна сплетіння (plexus cervicales) утворене передніми гілками чотирьох

верхніх шийних (СI-CIV) спинномозкових нервів. Передня гілка (СII
виходить між передньою і латеральної прямими м'язами голови, інші передні
гілки - між передніми і задніми міжхребцевими м'язами, позаду хребетної
артерії.
Шийна сплетіння, його гілки і іннервіруемие органи
Сегменти
Нерви (гілки) спинного
шийного сплетення мозку Іннервіруемие органи
Передня і латеральна м'язи голови;
довгі м'язи голови і шиї; м'яз, що
піднімає лопатку; сходові і передні
міжпоперечні м'язи; грудино-
ключично-соскоподібного і
м'язові гілки Cl CIV трапецієвидна м'язи
Грудино-під'язикова, грудино-
Верхні і нижні корінці щитовидної, для лопатки під'язична і
шийної петлі ДІ-СIII щітопод'язичная м'язи
Малий потиличний Шкіра латеральної частини
нерв СII-103 потиличної області
Великий потиличний Шкіра вушної раковини і
нерв СIII зовнішнього слухового проходу
Шкіра передньої і бічної областей
Поперечний нерв шиї СIII шиї
Шкіра бічній області шиї і області
ключиці, а також шкіра над
дельтоподібного і великого грудного
надключичні нерви СII CIV м'язами
Діафрагма, плевра, перикард,
CIII-CIV очеревина, що покриває діафрагму,
Діафрагмальнийнерв (CV) печінку і жовчний міхур
Сплетення розташовуються збоку від поперечних відростків, між початком
передній сходовому м'язи і довгою м'язом шиї (медіально), середньої
сходовому м'язом, м'язом, що піднімає лопатку, і пасової м'язом шиї
латерально. Спереду і збоку сплетіння прикрите грудино-ключично-
соскоподібного м'язом.
Шийна сплетіння має з'єднання з під'язиковим нервом за допомогою
передніх гілок першого і другого шийних спинномозкових нервів, з
додатковим нервом, з плечовим сплетінням (за допомогою передньої гілки
четвертого шийного спинномозкового нерва), з верхнім шийним вузлом
симпатичного стовбура.
З шийного сплетення виходять м'язові гілки, які іннервують довгі м'язи
голови і шиї, сходові м'язи, латеральний і передню прямі м'язи голови, м'яз,
що піднімає лопатку, а також трапецієподібну і грудино-ключично-
соскоподібного м'яза. Шийна сплетіння віддає також волокна, що утворюють
нижній корінець (radix inferior) шийної петлі. Верхній корінець (radix
superior) цієї петлі утворений низхідній гілкою під'язикового нерва. Волокна,
що відходять від шийної петлі, іннервують поверхневі м'язи шиї, розташовані
нижче під'язикової кістки.
Чутливими гілками шийного сплетення є малий потиличний нерв, великий
вушної нерв, поперечний нерв шиї і надключичні нерви. Ці нерви відходять
від сплетення, огинають задній край грудинно-ключично-соскоподібного
м'яза і виходять з-під неї в підшкірну клітковину. Найбільш довгим нервом
шийного сплетення є діафрагмальнийнерв.
Малий потиличний нерв (n. Occipitalis minor) утворюється переважно гілками
другого і третього шийних спинномозкових нервів. Виходить під шкіру у
заднього краю грудино-ключично-соскоподібного м'яза, прямує вгору і
вкінці і іннервує шкіру позаду вушної раковини і над нею.
Великий вушний нерв (n. Auricularis magnus) складається переважно з
волокон третього і в меншій мірі четвертого шийних спинномозкових нервів.
Проекція виходу цього нерва на шию припадає на кордоні між верхньою і
середньою третинами заднього краю грудино-ключично-соскоподібного
м'яза. Великий вушний нерв ділиться на передню і задню гілки, які
направляються вгору. Задня гілка йде вертикально вгору і іннервує шкіру
задньої і латеральної поверхонь вушної раковини, шкіру мочки вуха. Частина
волокон прободает хрящ вушної раковини і іннервує шкіру зовнішнього
слухового проходу. Передня гілка великого вушного нерва йде косо вперед і
іннервує шкіру обличчя в області привушної слинної залози.
Поперечний нерв шиї (n. Transversus colli) складається з волокон передньої
гілки третього шийного спинномозкового нерва. Нерв виходить з-під
заднього краю грудинно-ключично-соскоподібного м'яза, прямує вперед,
віддає верхні і нижні гілки, які проникають через підшкірну м'яз шиї і йдуть
до шкіри передніх відділів шиї. Поперечний нерв шиї анастомозирует з
шийної гілкою лицьового нерва, волокна якої приходять в область шиї для
іннервації підшкірної м'язи шиї.
Надключичні нерви (nn. Supraclaviculares) утворені переважно гілками
четвертого і частково п'ятого шийних спинномозкових нервів. Надключичні
нерви з'являються на поверхні підшкірної м'язи шиї на рівні середини
заднього краю грудино-ключично-соскоподібного м'яза, йдуть вниз,
віялоподібно розходяться і іннервують шкіру над ключицею і в
верхнепередней області грудей (до рівня III ребра). Відповідно
розташуванню розрізняють медіальні, проміжні і латеральні надключичні
нерви (nn. Supraclaviculares mediales, intermedii et laterales).
Діафрагмальнийнерв (n. Phrenicus) утворюється переважно передніми
гілками третього і четвертого шийних спинномозкових нервів, спускається
прямовисно вниз по передній поверхні передній сходовому м'язи, проходить
в грудну порожнину між підключичними артерією і веною, медиальнее
внутрішньої грудної артерії. Далі нерв йде поруч з куполом плеври, наперед
від кореня легкого, під середостіння плеврою. Правий
діафрагмальнийнерв проходить по латеральної поверхні верхньої
порожнистої вени, примикає до перикарду, розташовується кпереди в
порівнянні з лівим діафрагмовим нервом. Лівий
діафрагмальнийнерв перетинає спереду дугу аорти і проникає в діафрагму на
кордоні сухожильного центру і реберної її частини. Рухові волокна
діафрагмальних нервів іннервують діафрагму, чутливі волокна йдуть до
плеври і перикарду (перикардіальна гілка, r. Pericardiacus). Частина гілок
діафрагмального нерва - диафрагмально-черевні гілки (rr.
Phrenicoabdominales) проходить в черевну порожнину і іннервує очеревину,
що вистилає діафрагму. Правий діафрагмальнийнерв проходить транзитом
(не перериваючись) через чревного сплетіння до очеревині, що покриває
печінку і жовчний міхур.