Анатомія людини п/з

Тема «Черевна аорта»

Тема «Черевна аорта. Нижня порожниста та ворітна вени.

Міжсистемні венозні анастомози. Вегетативні сплетення
черевної порожнини»

1) Черевна аорта:

Брюшна́я ао́рта (также абдоминальная аорта, лат. aorta abdominalis) — самая

большая артерия брюшной полости.

Содержание

 1Топография
o 1.1Связь с нижней полой веной
 2Ветви
 3Гемодинамика
 4Заболевания
 5Примечания

Топография[править | править код]
Брюшная аорта (БА) — часть нисходящей аорты ниже от места её пересечения
с диафрагмой. Пересечение происходит через аортальное отверстие в задней части
диафрагмы, на уровне позвонка Т12. Брюшная аорта спускается по задней стенке брюшной
полости перед позвоночником. Таким образом, она повторяет кривизну поясничных
позвонков, то есть выпуклость вперёд. Пик этой выпуклости находится на уровне третьего
поясничного позвонка (L3). БА проходит параллельно нижней полой вене, которая
расположена справа от брюшной аорты. Длина БА составляет примерно 13 см.
Средний диаметр брюшной аорты у мужчин составляет около 27 мм на уровне диафрагмы, и
постепенно сужается до 21 мм на уровне подвздошной бифуркации. У женщин диаметр аорты
меньше, чем у мужчин, на 3—5 мм. Диаметр аорты увеличивается с возрастом [1][2]. Скорость
расширения аорты составляет около 0,9 мм для мужчин и 0,7 мм для женщин в течение
каждого десятилетия жизни[3].
Брюшная аорта делится на 2 сегмента:

1. Надпочечный брюшной, или парависцеральный, или проксимальный сегмент — ниже

диафрагмы, но выше почечных артерий;
2. Инфраренальный, или дистальный сегмент — ниже почечных артерий и выше общих
подвздошных артерий.
Брюшная аорта расположена немного левее средней линии тела. Она прикрыта спереди
малым сальником и желудком, за которыми находятся ветви чревной артерии и чревного
сплетения. Ниже, рядом с селезеночной веной, находятся поджелудочная железа, левая
почечная вена, нижняя часть двенадцатиперстной кишки, брыжейка и аортальное сплетение.
Сзади она отделена от поясничных позвонков и межпозвонковых фиброзных хрящей
передней продольной связкой и левыми поясничными венами.
С правой стороны брюшная аорта находится в связи с непарной веной, цистерной
хили, грудным протоком и правой ножкой диафрагмы — последняя отделяет её от верхней
части нижней полой вены и от правого чревного ганглия. Нижняя полая вена контактирует с
аортой ниже.
Слева находятся левая ножка диафрагмы, левый чревный узел, восходящая часть
двенадцатиперстной кишки и некоторые спирали тонкой кишки.

Связь с нижней полой веной[править | править код]

Венозный аналог брюшной аорты, нижняя полая вена (НПВ), проходит параллельно ей с
правой стороны.
Выше уровня пупка аорта находится несколько позади НПВ.
Ниже уровня пупка ситуация обычно обратная.

Ветви[править | править код]
Брюшная аорта снабжает кровью большую часть брюшной полости. Она начинается в точке
T12 и заканчивается в точке L4 разветвлением на общие подвздошные артерии[4].
Имеет следующие ветви:

Ветви Позвонок Тип Парность Описание

Отделяется ниже диафрагмы,

выше чревного ствола. Проходит
вверх и внутрь к надпочечниковой
Нижняя железе и пересекает ножку
T12 Пристеночная парная
диафрагмальная диафрагмы соответствующей
стороны. Кровоснабжает
диафрагму. Переходит в верхние
надпочечниковые артерии.

делится на левую желудочную

Чревный ствол T12 Висцеральная не парная артерию, общую печёночую
артерию и селезёночую артерию.

Верхняя Переходит в брыжейку тонкой и

L1 Висцеральная не парная
брыжеечная поперечной ободочной кишки.

Средняя Снабжает кровью

L1 Висцеральная парная
надпочечниковая надпочечниковую железу.

Почечная между L1 Висцеральная парная Отделяется чуть ниже верхней

и L2 брыжеечной артерии. Правая
почечная артерия проходит за
нижней полой веной к правой
почке; перед почкой делится на
ветви. Левая почечная артерия
Ветви Позвонок Тип Парность Описание

проходит за левой почечной

веной. Делится на воротах почки.
Обе артерии разветвляются на
нижние надпочечные артерии и
ветви мочеточника.

Яичниковая артерия у
Гонадная L2 Висцеральная парная женщин. Яичковая артерия у
мужчин.

По четыре с каждой стороны,

снабжающих кровью брюшную
стенку и спинной мозг. Пятая
пара — поясничные ветви
подвздошно-поясничных артерий.
Они проходят глубоко со стороны
позвонков и через поясничную и
Поясничная L1-L4 Пристеночная парная
квадратную мышцу входят в
пространство между внутренней
косой и поперечной мышцами
живота. Из каждой артерии идёт
небольшая спинная ветвь,
которая снабжает кровью мышцы
спины.

Нижняя
L3 Висцеральная не парная Большая артериальная ветвь
брыжеечная

Артерия, отходящая от середины

аорты в ее нижней части.
Представляет собой развитие
Серединная
L4 Пристеночная не парная примитивной дорсальной аорты,
крестцовая
довольно большой у животных с
хвостом, но маленькой у
человека

Ветви (разветвления) для

Общая Терминальна кровоснабжения нижних
L4 парная
подвздошная я конечностей и таза заканчивают
брюшную аорту

Гемодинамика[править | править код]
Брюшная аорта обеспечивает движение крови на периферию в течение сердечного цикла,
при этом её диаметр расширяется в систолу и сокращается в диастолу. Это отражается в
изменениях пульсации, наблюдаемых на диаграмме волны в течение сердечного цикла.
Формы волны, полученные в парависцеральном сегменте БА отличаются от полученных в
инфраренальном сегменте. , Форма волны парависцерального сегмента имеет большую
длительность во время диастолы
Это обусловлено наличием нескольких крупных ветвей брюшной аорты,
кровоснабжающих печень, селезенку и почки. Эти органы имеют кровоток с низким
сопротивлением  и требуют для своего функционирования непрерывного тока крови в течение
всей систолы и диастолы. Ниже почечных артерий форма сигнала брюшной аорты схожа с
формой сигнала у периферических артерий, (трехфазный сигнал с минимальным
диастолическим потоком и более заметным изменением направления потока в начале
диастолы). Средняя систолическая пиковая скорость (СПС) в брюшной аорте в возрасте 12
лет составляет 110 см/с. С увеличением возраста СПС уменьшается, варьируя в пределах от
70 до 100 см/с[2].

Функции
Брюшная аорта снабжает кровью большую часть брюшной
полости. 

2) Нижня порожниста та ворітна вени:

А) Нижня порожниста вена:

Нижня порожниста вена — це велика вена, яка несе знекиснену кров з нижнього та
середнього відділів тіла в праве передсердя серця . Утворюється шляхом з’єднання правої та
лівої загальних клубових вен , зазвичай на рівні п’ятого поперекового хребця .
Нижня порожниста вена - це нижня (« нижня ») з двох порожнистих вен , двох великих вен , які
несуть знекиснену кров від тіла до правого передсердя серця: нижня порожниста вена несе
кров з нижньої половини тіла. тоді як верхня порожниста вена несе кров з верхньої половини
тіла. Разом порожнисті вени (на додаток до вінцевого синуса , який несе кров від м’язів самого
серця) утворюють венозні відповідники аорти .
Це велика заочеревинна вена, що лежить позаду черевної порожнини і проходить уздовж
правого боку хребта .  Він входить у праве передсердя в нижній правій, задній частині серця.
Назва походить від латинського : vena, «жила», cavus, «порожниста» .
НПВ утворюється шляхом з’єднання лівої та правої загальних клубових вен і приносить
зібрану кров у праве передсердя серця.  Він також з’єднується з незв’язковою веною (яка
проходить з правого боку хребта) і венозними сплетеннями поруч зі спинним мозком .
Нижня порожниста вена починається, коли ліва і права загальні клубові вени позаду живота
з’єднуються, приблизно на рівні L5 .  Він проходить через грудну діафрагму на кавальному
отворі на рівні Т8 - Т9 .  Проходить праворуч від низхідної аорти .
Оскільки нижня порожниста вена розташована праворуч від серединної лінії, дренаж приток не
завжди є симетричним. Праворуч гонадні вени і надниркові вени впадають безпосередньо в
нижню порожнисту вену.  Зліва вони впадають в ниркову вену , яка, у свою чергу, впадає в
нижню порожнисту вену.  Навпаки, усі поперекові та печінкові вени зазвичай впадають
безпосередньо в нижню порожнисту вену.
 Б) Ворітна вена:
Ворі́тна вена (лат. vena portae) у людини та тварин — венозний стовбур, по якому кров
від шлунка, селезінки, кишки (окрім нижньої трети прямої кишки у людей) і підшлункової
залози проходить у печінку. Назва походить від «воріт» печінки (porta hepatis), куди вона
впадає. Розміри: довжина — 6-8 см, ширина — 1-1,5 см.
Ворітну вену формує зливання верхньої брижової (v. mesenterica superior), нижньої
брижової (v. mesenterica inferior) і селезінкової (v. splenica) вен. Рідше ворітна вена
формується шляхом зливання стовбурів 2 вен — селезінкової і верхньої брижової — при
подібному варіанті нижня брижова вена впадає у селезінкову вену. У саму ворітну вену
впадають вінцева вена шлунка (v. coronaria gasticae), пілорична вена (v. pylorica) і вена
жовчного міхура (v. cystica). Ворітна вена є єдиною веною, що входить в орган, а не виходить з
нього.
Притоки ворітної вени:

 верхня брижова вена.

 селезінкова вена.
 нижня брижова вена.
 шлункові вени.
 припупкові вени.
Функції:

Ворі́тна вена (лат. vena portae) у людини та тварин —

венозний стовбур, по якому кров від шлунка, селезінки,
кишки (окрім нижньої трети прямої кишки у людей) і
підшлункової залози проходить у печінку.

3) Міжсистемні венозні анастомози:

Міжсистемні венозні анастомози (Каво-кавальние,
каво-портальні, каво-кавопортальние),
є колатеральними шляхами струму венозної крові в обхід
основних вен.
 4) Вегетативні сплетення черевної
порожнини:
Одним з найбільших вегетативних сплетінь черевної порожнини є
черевне аортальне сплетіння, розташоване на аорті і триваюче на її
гілки.
Найбільшим і найважливішим за значенням у складі черевного
аортального сплетення є чревного сплетіння (plexus coeliacus), або,
як його ще називають, «сонячне сплетіння», або «мозок черевної
порожнини». Чревного сплетіння знаходиться на передній поверхні
черевної частини аорти навколо черевного стовбура. Воно
складається з декількох великих вузлів (частіше п'яти) і численних
нервів, що з'єднують ці вузли. До складу чревного сплетення
входять два півмісяцевої форми чревного вузла, розташованих
праворуч і ліворуч від черевного стовбура. Лівий черевний вузол
прилягає до аорті, правий - до нижньої поверхні печінки, спереду -
до голівки підшлункової залози. У складі чревного сплетення є
два аортопочечних вузла, кожен з яких знаходиться у місця
відходження від аорти відповідної ниркової артерії, а також
непарний верхній брижових вузол, що лежить у початку
однойменної артерії. До чревного сплетення підходять праві і ліві
великий і малий грудні внутренностние нерви, поперекові
внутренностние нерви від поперекових вузлів симпатичного
стовбура. До чревного сплетення підходять, але проходять через
його вузли транзитом волокна заднього стовбура блукаючого
нерва, а також чутливі волокна правого діафрагмального нерва. Від
вузлів черевного сплетення відходять нерви, що містять вже
постгангліонарні симпатичні нервові волокна і прегангліонарних
парасимпатичні з гілок блукаючого нерва, які самостійно або разом
з судинами направляються до органів. Розташовуючись навколо
судин, нерви формують так звані вокругсосудістие
(периартеріальні) вегетативні сплетення, а в товщі внутрішніх
органів - внутріорганние вегетативні сплетення.
Численні вегетативні (симпатичні) волокна йдуть по черевний
стовбур і його гілкам, утворюючи однойменні сплетення навколо
загальної печінкової, селезінкової, лівої шлункової артерій і їх
гілок. Органні сплетення паренхіматозних органів розташовуються
не тільки навколо кровоносних судин, але і в сполучнотканинної
стромі органів. В результаті утворюються шлунковий сплетіння
(plexus gastrici), селезінкове сплетіння (plexus lienalis), печінковий
сплетіння (plexus hepaticus), підшлункової-дванадцятипалої
сплетіння (plexus pancreaticus) і ін.