Міністерство освіти і науки України

Національний університет “Львівська політехніка”

Інститут будівництва та інженерних систем
Кафедра будівельного виробництва

Лабораторна робота №6
«ВИЗНАЧЕННЯ ХАРАКТЕРИСТИК ДРІБНОГО І КРУПНОГО
ЗАПОВНЮВАЧІВ ДЛЯ БЕТОНУ»

Виконала:
ст. гр. БД-22
Легета
Олександра
Перевірила:
Позняк О.Р.
 Львів 2022
Мета роботи: вивчити властивості піску, щебеню, гравію, методи їх
випробування та встановити придатність дрібного і крупного заповнювача для
важких бетонів, згідно діючих стандартів.
ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ
Заповнювачами для важкого бетону є сипкі суміші мінеральних зерен
природного чи штучного походження певного гранулометричного складу.
Залежно від розмірів зерен заповнювачі поділяють на дрібні (піски)
крупністю 0,16...5 мм та крупні (щебінь або гравій) крупністю 5...70 мм.
При бетонуванні масивних споруд можливе застосування щебеню
розміром до 150 мм та крупніше.
Природні піски за мінералогічним складом поділяють на кварцові,
польовошпатні та карбонатні, за походженням на річкові, морські і ярові
(гірські). Кварцові піски придатні для виготовлення бетонів будь-яких
марок, а решту пісків, зокрема вапнякові, слід перевіряти в умовах
лабораторії шляхом виготовлення зразків бетону та оцінки їхньої міцності.
Штучні піски одержують подрібненням гірських порід або супутніх
продуктів та відходів промисловості, наприклад металургійних шлаків.
Придатність піску як дрібного заповнювача для бетону визначають у
лабораторних умовах за комплексом показників: істинна та насипна
густина, міжзернова пустотність, вологість, вміст дрібних (глинистих та
пилуватих, мулистих) частинок, вміст органічних домішок, зерновий склад
і модуль крупності (ГОСТ 8735). До пиловидних і глинистих відносять
частинки розміром менше 0,05 мм. Вміст глинистих, мулистих та
пилуватих домішок, який визначається відмулюванням, не повинен
перевищувати 3% за масою. Ці частинки вкривають зерна піску,
перешкоджаючи зчепленню їх з цементним каменем.
Гравій — це сипкий матеріал, що утворюється в результаті природного
руйнування (вивітрювання) вивержених чи осадових гірських порід. За
походженням гравій може бути яровий (гірський), річковий та морський.
Яровий гравій більш забруднений домішками. За розмірами зерен
розрізняють гравій рядовий — 30...70 мм; фракціонований: особливо
дрібний - 5...20 мм; середній — 20...40 мм; крупний — 40...70 мм. Зерна
гравію розмірами 5...70 мм мають округлу обкатану форму з гладкою
поверхнею.
Щебінь — це сипкий матеріал у вигляді зерен неправильної форми, що
одержують подрібненням гірських порід, які мають міцність при стиску від
20 до 120 МПа, Зерна щебеню мають кутасту форму й більш розвинуту,
ніж у гравію, шорстку поверхню, а тому міцність їх зчеплення з цементним
каменем значно вища, ніж у гравію. Для виробництва щебеню
подрібнюють вивержені породи - граніт, діабаз, діорит; щільні осадові
породи - вапняк, доломіт; метаморфічні — кварцити. При подрібненні на
сучасних кар'єрах щебінь розподіляють за фракціями: 5... 10 мм, 10...20 мм,
20...40 мм, 40...70 мм. У разі потреби (на замовлення споживача) складають
суміш з двох або трьох фракцій.
 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ЧАСТИНА
ВИПРОБУВАННЯ ПІСКУ
1. Визначення зернового складу і модуля зернистості піску

Для визначення зернового складу піску застосовують набір сит з

круглими отворами діаметром 10; 5; 2,5 мм і сітками N 1,25; 0,63;
0,315; 0,16.
Пробу піску масою приблизно 2 кг, висушену до постійної маси,
просіюють через сита з круглими отворами діаметром 10 і 5 мм.
Залишки на ситах зважують і обчислюють вміст у піску фракцій
гравію (щебеню) з розміром зерен 5...10
Із проби піску, що пройшла крізь вказані сита, відбирають наважку
масою 1000 г і просіюють через решту сит. Просіювання вважається
закінченим, якщо на підкладений під сито аркуш паперу не падають
зерна піску. Залишок на кожному ситі зважують з точністю до 0,1 г.
За результатами просіювання вираховують:
А) часткові залишки на кожному ситі, мас %
mi
a i= ∙ 100 %
m

де mі - маса залишку на даному ситі, г;

m - маса просіюваної наважки, г

Б)повні залишки, що дорівнюють сумі часткових залишків на кожному ситі та

усіх ситах з більшими розмірами отворів за формулою:
Аі = а2,5 + а1,25 + ...+ аі ,
де А2,5; А1,25; А0,63; А0,315; А0,16 - повні залишки на відповідних ситах, мас%.
модуль зернистості піску (не враховуючи вмісту піску з розміром зерен понад 5
мм):
A 2,5 + A 1,25 + A0,63 + A 0,315+ A 0,16
M з= =¿
100

де А2,5; А1,25; А0,63; А0,315; А0,16 - повні залишки на відповідних ситах, мас%.

Вихідні дані та результати випробувань заносять у журнал за наступною

формою:
Зерновий склад піску

За результатами визначення зернового складу піску будують криву

просіювання .

2. Визначення істинної густини піску

 Визначають істинну густину піску за допомогою приладу
Ле-Шательє - колби з довгою вузькою шийкою, що розширюється
в середній частині . Вище і нижче розширення нанесені дві
мітки, об'єм між якими дорівнює 20 см3.
Істинна густина (г/см3 ) визначається як середнє арифметичне
результатів трьох випробувань за формулою:
m 1−m2 3
ρ i= , г /см
V

де m1 - маса наважки піску до досліду,г;

m2 - маса залишку піску, г
V - об'єм піску, що дорівнює об'єму витісненої рідини, см
Вихідні дані та результати випробувань заносять у журнал за
наступною формою:

3. Визначення насипної густини піску в стандартному неущільненому

стані

Визначають середню насипну густину за допомогою стандартної лійки ,

закріпленої на триніжці, під яку ставлять мірну посудину , ємністю 1 л. У
верхній частині лійки вставлена сітка , через яку всипають при закритій
засувці 3 пробу висушеного піску масою близько 1,5 кг.
Середню насипну густину (кг/м3) визначають як середнє арифметичне із
трьох визначень за формулою:

m1−m2 3
ρн = , кг /см
V

де m1 - маса посудини з піском, кг;

m2 - маса порожньої посудини, кг;
V - об'єм посудини, м3 (1 л = 0,001 м3)

Вихідні дані та результати випробувань заносять в таблицю:

 4. Розрахунок пустотності піску в стандартному неущільному стані.
Пустотність піску розраховують на основі попередньо встановлених значень
істинної і насипної густини піску. Пустотність вираховують з точністю до 0,1%
за формулою:

( )
V м. п= 1−
ρн
ρi
∙ 100 %=¿

де н - насипна густина піску, г/см3;

і - істинна густина піску, г/см3.

5.Визначення вмісту пилуватих, глинистих і мулистих частинок

відмулюванням.

Вміст у піску пилуватих, глинистих та мулистих частинок розраховують з

точністю до 0,1 мас.% за формулою:

m1−m2
П відм = ∙ 100 %=¿
m1

де m1 - маса наважки сухого піску до відмулювання, кг;

m2 - маса висушеного піску після відмулювання, кг.

Вміст пилуватих, глинистих і мулистих частинок для приготування бетону не

повинен перевищувати 3%.

Вихідні дані та результати випробувань заносять в журнал за наступною

формою:Я
 ВИПРОБУВАННЯ ЩЕБЕНЮ
1. Визначення зернового складу щебеню (гравію)

Пробу просіюють через набір сит і визначають залишки. Потім

розраховують часткові залишки на кожному ситі за формулою:
mi
a i= ∙ 100 %
m

де m1 – маса залишку на кожному ситі, г;

m - маса наважки, г.

Визначають повні залишки, що дорівнюють сумі часткових залишків

на кожному ситі та усіх ситах з більшими розмірами отворів за формулою:
A 10= а10
A 7.5= а7,5+ а10
A5= а5+ а7,5+ а10
 Далі встановлюють найбільший (Dmax) і найменший розмір (Dmin) зерен
щебеню(гравію). За (Dmax) беруть розмір вічок того верхнього сита, на якому
повний залишок не перевищує 5%, а за (Dmin) – розмір вічка нижнього сита, на
якому повний залишок становить не менше за 95 %. Обчислюють також
1,25Dmax і 0,5 (Dmax+Dmin). Результати розрахунків наносять на графік.

Зерновий склад заповнювача повинен знаходитися в межах заштрихованої

області. Якщо одержана крива виходить за допустимі межі, необхідно
розглядати можливість збагачення заповнювача за рахунок варіювання вмісту
окремих його фракцій.

2. Визначення істинної густини щебеню

Істинну густину щебеню чи гравію визначають попередньо
розмоловши заповнювачі до порошку, за методикою, аналогічною
випробуванню піску.
m1 −m2
 V

де m1 - маса наважки щебеню до досліду, г;

m2 - маса залишку щебеню, г;
V - об'єм щебеню, що дорівнює об'єму витісненої рідини, см3.
 Вихідні дані та результати випробувань заносять у журнал за наступною
формою:

3. Визначення насипної густини щебеню.

Пробу щебеню (гравію) висушують до постійної маси у сушильній шафі при
температурі 105±5ºС. Насипну густину визначають за допомогою мірних
посудин, об’єм яких вибирають залежно від максимальних розмірів зерен
щебеню або гравію.
Насипну густину розраховують за формулою:
1000 ( m1−m )
ρн = =¿
V

де m – маса порожньої посудини, кг;

m1 – маса посудини із заповнювачем, кг;
V – об’єм посудини, м3.
Вихідні дані та результати випробувань заносять в журнал за наступною
формою:

4. Визначення середньої густини щебеню.

У скляний циліндр місткістю 1 л наливають 0,5 л води. На терезах зважують
3...6 зерен щебеню загальною масою до 500 г. Тоді в циліндр, який нахиляють,
обережно занурюють зерна заповнювача, так, щоб вони ковзали по поверхні
циліндра. Зазначають рівень води і розраховують середню густину за
формулою:
1000 ∙ m
ρс = =¿
V 1−V 0
 де m – маса наважки заповнювача, кг;
V0 – початковий об’єм води в мірному циліндрі, мл;
V1 - об’єм води після всипання заповнювача, мл.
Вихідні дані та результати випробувань заносять в журнал за наступною
формою:

5. Розрахунок пористості щебеню.

Пористість щебеню (гравію) розраховують за формулою:

( )
П пор = 1−
ρс
ρі
∙ 100 %=¿

де ρc - середня густина щебеню, кг/м3;

ρi - істинна густина щебеню, кг/м3
6. Розрахунок пустотності щебеню.
Пустотність щебеню (гравію) розраховують за формулою:

( )
V щ = 1−
ρн
ρс
∙100 %=¿

де ρн - насипна густина щебеню, кг/м3;

ρс - середня густина щебеню, кг/м3.
7. Визначення подрібнюваності щебеню.
Подрібнюваність щебеню характеризується втратою маси після стискання
проби щебеню в спеціальному циліндрі .
При випробуванні щебеню поліфракційного складу вихідний матеріал
розсіюють на стандартні фракції: 5...10; 10...20 або 20...40, просіюючи
відповідно через два сита, і кожну фракцію випробовують окремо.
Пробу матеріалу масою 3 кг всипають у циліндр, вставляють плунжер і
розташовують між плитами преса. Підвищують силу тиску преса зі швидкістю
1...2 кН/с (100...200 кгс/с) і доводять її до 200 кН (20000 кгс). Роздроблену у
циліндрі пробу просіюють залежно від розміру досліджуваної фракції: через
сито з отворами 1,25 мм для фракції 5...10мм, 2,5 мм для фракції 10...20 мм і 5
мм для фракції 20...40 мм, відповідно.
 Залишок на ситі зважують і визначають показник подрібнюваності за
формулою:

(
D p= 1−
m1
m )∙100 %=¿

де m – маса досліджуваного заповнювача, кг;

m1 – залишок на контрольному ситі, кг.