Культура Вавилону

Вавилон

Розквіт Вавилону припадає на правління царя Хаммурапі (18ст. до н. е.).

Його держава охоплювала все Нижнє та значну частину Верхнього Дворіччя.
Вавилон став першим містом світового значення. Тут було 53 храми великих
богів, 55 храмів верховного бога Мардука, 300 малих святилищ земних та
підземних богів, 600 святилищ небесних богів, 180 жертовників богині війни
та кохання Іштар та 200 жертовників, присвячених іншим богам.

У 1901 р. французька археологічна експедиція знайшла на схід від Вавилону

базальтовий стовп, з усіх сторін покритий клинописом. Верхню частину
стовпа прикриває рельєф, де зображено, як бог сонця Шамаш передає
символи влади — жезл та магічний перстень Хаммурапі. Прагнення подати
закони як такі, що йдуть від бога, було звичайним у всіх законодавців. Таким
чином їм намагалися надати більшої сили.

Закони Хаммурапі складалися з 282 статей, з яких повністю збереглося 247.

Норми права кодексу були практично вільними від релігійного впливу.
Закони були упорядковані за певною системою: порядок судочинства,
майнові відносини, шлюб і сім'я, знаряддя праці, захист особи. Проте статті
викладено в іншій манері, ніж зараз. Зараз законодавець прагне
сформулювати норми закону так, щоб, залишаючись достатньо конкретною,
вона в той же час охоплювала не один якийсь випадок, а всю сукупність
аналогічних явищ. У кодексі Хаммурапі норма права формувалася так, як
формують рішення суду: як рішення особливого випадку, казусу.

Кодекс не передбачав рівності перед законом різних соціальних груп.

Становище чоловіка і жінки теж не було рівним. Чоловік сплачував тестеві
викуп чи приносить шлюбний дарунок (ст. 160, 159), після чого жінка
ставала залежною від нього. Подружню зраду чоловік на свій розсуд міг
карати смертю, якщо було достатньо доказів (ст. 129). Узагалі, смертна кара
згадується в законнику в 30 випадках.

У цілому закони Хаммурапі, як за змістом, так і за рівнем розвитку

тогочасної юридичної думки, були великим кроком уперед порівняно з
давнішніми шумерськими та аккадськими правовими пам'ятками.

Писемність і література
Писемність вавилонян, успадкована ними від шумерів, була добре
розвиненою клинописом, пристосованої до особливостей семітсько-
аккадської мови. Ця мова в II тисячолітті до н. е. стала загальновизнаною
мовою дипломатичного листування. Клинописом написані численні
документи, релігійні тексти, оповіді.
У вавилонської літературі з'являються зачатки драми у формі релігійних
містерій, а також лірики, елементи якої ми знаходимо в різних гімнах,
молитвах і т. д.. Відомо, що існувала і світська лірика, але зразки її не дійшли
до нас.
Розвиток науки
Математика змогла досягти в храмових школах Вавилонії найбільших
успіхів. В одному питанні вавилонська математична наука стояла навіть
трохи вище пізнішої давньогрецької, а саме в питанні написання всіх
мислимих чисел мінімальною кількістю цифрових знаків.
У вавилонській математиці, як і в сучасній, був здійснений принцип, згідно з
яким одна й та сама цифра має різну числову значущість в залежності від
місця, займаного нею в числовому контексті (позиційна система). Однак у
Вавилонії, числова система лежала не на десятковій основі, а на
шістдесятковій. Вавилонська числова система продовжує жити і в наш час у
розподілі години на 60 хвилин, хвилини на 60 секунд, а також у розподілі
кола на 360 градусів.
Доведено, що вавилонські математики були основоположниками алгебри,
оскільки вони вирішували у деяких випадках рівняння з трьома невідомими.
Вони могли також у ряді випадків використовувати не тільки квадратні, а й
кубічні корені. У визначенні числа ПІ, вавілоняни користувалися лише
грубим наближенням, визначивши ПІ числом "три".
У Вавилонії великих успіхів досягла і астрономія. Основи зоряної карти в тій
мірі, в якій вона може бути встановлена без застосування телескопа, були
створені у Вавилоні. У своєму подальшому розвитку вавилонська астрономія
мала значний вплив на грецьку науку. Але вавилонська астрономія не змогла
відірватися від тих релігійних поглядів, які підкоряли собі вивчення в той час
будь-якого конкретного явища навколишнього світу. Вавилонська
астрономія була тісно пов'язана з астрологією, і між ними важко провести
чітке розмежування.
Лікарі та медицина
До лікування хвороб в Вавилоні ставилися дуже серйозно. У законах
Хаммурапі встановлювалася відповідальність за завдану пацієнтам шкоду.
Винний лікар позбавлявся кисті руки, тому в розвиненому місті-мегаполісі
постійно не вистачало професійних лікарів. Найчастіше обов'язок лікувати
недуги громадян покладалася на самих громадян. Хворі приходили на
головну міську площу, і небайдужі жителі ділилися власним досвідом,
порадами та думками про способи лікування.

Аж до середини другого тисячоліття до нашої ери медицина застосовувала

практичні і магічні методи лікування. Пізніше ритуальні методи
використовувалися лікарями частіше, а для позбавлення від недуги
зверталися до одного з божеств вавілонського пантеону.

Архітектура Вавилона
Мабуть, сучасників найбільше вражала велична архітектура вавилонського
царства. У Вавилоні було збудоване друге «чудо світу» — «висячі сади»
Семіраміди. Це була багато ярусна будівля з прохолодними приміщеннями
на уступах, де посадили квіти, кущі та дерева, що зрошувалися за допомогою
величезного водопідйомного колеса, яке обертали раби.
Розкішні сади були висаджені на штучних терасах. Насправді цариця
Семіраміда до цих садів відношення не має, людський поголос це диво так
назвав вже у пізніші часи, спочатку висячі сади були збудовані все тим же
царем Навуходоносором для своєї дружини Нітокріс, яка страждала від
спекотного клімату Месопотамії, оскільки була родом з лісистої місцевості.
Ще одною дивовижною архітектурною пам’яткою стародавнього Вавилону є
парадні ворота Іштар, прикрашені мозаїкою синього кольору і барельєфами із
зображенням сиррушей та биків.
Побудовані в 575 році до н. е. за наказом царя Навуходоносора, ці ворота,
захищають північний вхід у місто, вони відмінно збереглися до нашого часу,
були реконструйовані німецькими археологами і зараз їх можна побачити в
берлінському музеї Пергамон.
Вавилон залишив після себе знамениту по Біблії «вавилонську вежу», яка
була грандіозним семиярусним зиккуратом висотою в 90 м, присвячений
верховному вавилонському богу Мардуку, зі святилищем. У північній
частині міста знаходився величний царський палац, збудований,
Навуходоносором, а по іншу сторону головний храм міста, та сама
Вавилонська вежа з Біблії. За розповіддю Геродота на вершині цього храму-
зікурата жила особлива жриця – «наречена бога Мардука» та згідно з
переказами, сам бог Мардук час від часу власною персоною відпочиває на
вершині вежі.
Вулиці древнього Вавилона не розташовувалися хаотично, а будувалися
згідно з чітким планом, одна частина вулиць йшла паралельно до річки, а
інша частина перетинала їх під перпендикулярним прямим кутом. Будинки
були зазвичай трьох і чотирьох поверховими, центральні вулиці були
вимощені каменем.