Академический Документы
Профессиональный Документы
Культура Документы
3. Akty, otnosjashhiesja k istorii Juzhnoj i Zapadnoj Rossii, Sotnia comrades in different periods of the existence of this social institution have
sobrannye i izdannye arheograficheskoj komissiej: v 15 t. – SPb.: Tip. been considered.
F. Eleonorskogo, 1892. – T.15: 1658–1659. – 462+25 s. Keywords: Cossacks, Neuryadova Starshyna, Sotnia comrade, significant
comrade military, bunchukove comrade, military comrade, Cossack Hetmanate.
4. Instytut rukopysu Nacionalnoyi biblioteky Ukrayiny imeni
V. I. Vernadskogo. – F.I. – Spr.55256. – 365 ark.
Кривошея И. И., доктор исторических наук, доцент, заведующая
5. Knigi tretie meskie Peratinskie // Storozhenki: famil’nyj arhiv:
кафедрой истории культуры и методики обучения гуманитарных
v 8 t. – K., 1908. – T.6. – 499 s.
дисциплин, Уманский государственный педагогический
6. Kryvosheya V. V. Neuryadova starshyna Getmanshhyny /
университет им. Павла Тычины (Украина, Умань), iiivahnuk@i.ua
V. V. Kryvosheya, I. I. Kryvosheya, O. V. Kryvosheya. – K.: Stylos,
2009. – 432 s. Товарищество сотни в XVII–XVIIІ в.: проблемы исследования
7. Kryvosheya I. I. Znachkove tovarystvo Nizhynskogo polku Для определения места в структуре неурядовой старшины изучается
na pochatku 40–x rr. XVIII st.: dva novyx spysky tovarystva / история института товарищества сотни. Установлено, что со времени
I. I. Kryvosheya // Naukovi zapysky: zb. pracz molodyx vchenyx возникновения в XVII в., товарищество сотни занимало самую низкую ступень
ta aspirantiv / NAN Ukrayiny, Instytut ukrayinskoyi arxeografiyi ta в иерархии знатного товарищества войскового и тем самым находилось
dzhereloznavstva im. M. S. Grushevskogo. – K., 2009. – Kn.1, T.19. – в непосредственном соседстве с рядовым казачеством. Длительное время
статус этой категории неурядовой старшины не имел традиционного или
S.271–283. юридического определения. Поэтому звание товарища сотни мог носить даже
8. Kryvosheya I. I. Znachne tovarystvo Gluxivskoyi sotni v seredyni знатный товарищ войсковой. Обращается внимание на динамику развития
XVII – seredyni XVIII st. / I. I. Kryvosheya // Sivershhyna v istoriyi социального института товарищества сотни. Рассматриваются основные
Ukrayiny: zb. nauk. pracz. – K.: Gluxiv, 2012. – Vyp.5. – S.156–161. проблемы исследования истории товарищей сотни, в частности обращается
9. Kryvosheya I. I. Neuryadova starshyna Poltavskogo polku внимание на необходимость создания реестров личного состава товарищества
v drugij polovyni XVII – pershij tretyni XVIII st. / I. I. Kryvosheya сотни.
// Gileya: naukovyj visnyk: zb. nauk. pracz. – K.: Vyd–vo NPU Ключевые слова: казачество, неурядовая старшина, товарищ сотни,
знатный товарищ войсковой, значковый товарищ, бунчуковый товарищ,
im. M. P. Dragomanova, 2011. – Vyp.52: (Speczvypusk). – S.216–235.
войсковой товарищ, Гетманщина.
10. Kryvosheya I. I. Neuryadova starshyna ta uryadnyky
Pereyaslavskogo polku za prysyagamy 1676 i 1682 rr. / I. I. Kryvosheya
// Gileya: naukovyj visnyk: zb. nauk. pracz. – K.: Vyd–vo NPU ***
im. M. P. Dragomanova, 2011. – Speczvypusk. – S.76–82.
11. Kryvosheya I. I. Peredmova / I. I. Kryvosheya // Prysyaga
Chernigivskogo polku 1718 roku / upor. ta vstup Igor Sytyj, Sergij
УДК 94.(470+571)«175/185»
Gorobecz, peredm. Iryna Kryvosheya. – Chernigiv: Desna Poligraf,
2011. – S.3–9. Барвінок О. В.,
12. Loxvyczka ratushna knyga drugoyi polovyny XVII st.: (zbirnyk кандидат історичних наук, доцент кафедри
aktovyx dokumentiv) / pidg. do vydannya O. Mashtabej, V. Samijlenko, загальної історії, Уманський державний педагогічний
B. Sharpylo. – K.: Naukova dumka, 1986. – 222 s. – (Pamyatky університет ім. Павла Тичини (Україна, Умань),
ukrayinskoyi movy. Seriya aktovyx dokumentiv i gramot). barvinokolga@rambler.ru
13. Okinshevych L. Znachne vijskove tovarystvo v Ukrayini– Кривошея І. І.,
Getmanshhyni XVII–XVIII st. / L. Okinshevych // Zapysky naukovogo кандидат історичних наук, професор, завідувач
tovarystva imeny Shevchenka. – Myunxen: Zagrava, 1948. – T. CLVII: кафедри загальної історії, Уманський державний
Praci Istoryko–Filologichnoyi Sekciyi. – 223 s. педагогічний університет ім. Павла Тичини (Україна,
14. Prysyaga Myrgorodskogo polku 1718 roku / opracyuvaly Умань), igorkryvosheia@gmail.com
D. Vyrskyj, R. Moskalenko. – K.: Instytut istoriyi Ukrayiny NAN
Ukrayiny, 2012. – 233 s.
15. Prysyaga Chernigivskogo polku 1718 roku / upor. ta vstup Імперське законодавство про дворянське
I. Sytyj, S. Gorobecz; peredmova I. Kryvosheyi. – Chernigiv, 2011. – самоврядування у південно–західних губерніях
344 s. Росії (кінець XVIII – перша половина ХІХ ст.)
16. Rossijskij gosudarstvennyj arhiv drevnih aktov v g. Moskva. –
F.229. – Op.2. – D.42. Розглядається імперське законодавство про дворянське самоврядування
17. Tam zhe. – D.54. – 728 l. у Південно–Західному краї Російської імперії після другого поділу Польщі.
18. Sokyrko O. Getmanski pretorianci : Nadvirni formuvannya Аргументовано актуальність дослідження питань правового регулювання
Ivana Mazepy kincya XVII – pochatku XVIII stolittya / O. Sokyrko // статусу органів станового самоуправління в регіоні. Зроблено висновки щодо
Theatrum Humanae Vitae: studiyi na poshanu Natali Yakovenko. – K., функціонування системи дворянського самоврядування у південно–західних
2012. – S.500–510. губерніях Російської імперії у першій половині ХІХ ст.
Ключові слова: Російська імперія, Південно–Західний край, шляхта,
19. Universaly ukrayinskyx getmaniv vid Ivana Vygovskogo do дворянство, самоврядування, законодавство, дворянські зібрання.
Ivana Samojlovycha: (1657–1687) / NAN Ukrayiny, In–t ukrayinskoyi
arxeografiyi ta dzhereloznavstva imeni M. S. Grushevskogo; Naukove
tov. imeni Shevchenka; Centralnyj derzh. istor. arxiv Ukrayiny, m.
Наприкінці XVIII ст. рішуча і цілеспрямована
Kyyiv; upor.: I. Butych, V. Rynsevych, I. Teslenko. – K.: Lviv: NTSh, політична лінія Росії виявилась активнішою від
2004. – 1085 s. – (Universaly ukrayinskyx getmaniv). європейської дипломатії у напрямку приєднання етнічних
20. Centralnyj derzhavnyj istorychnyj arxiv Ukrayiny, m. Kyyiv. – територій. Однак непереборне прагнення створити
F.54. – Op.1. – Spr.3216. централізовану унітарну державу із політичним та
21. Tam samo. – F.208. – Op.1. – Spr.39. – 70 ark.
22. Tam samo. – F.208. – Op.1. – Spr.41. – 61 ark. економічним домінуванням (на континенті) зіткнулося
23. Biblioteka Narodowa w Warszawie. Dział mikrofilmów. – зі вже сформованими та розвиненими концепціями
Krarów PAN 280, mf. 9105. – 184 k. корпоративних прав та інституцій самоврядування
у приєднаних регіонах. Цей факт змушував самодержавний
Kryvosheya I. I., doctor of historical sciences, associate professor,
head of History of Culture and Teaching Methods of the Humanities уряд діяти рішуче, долаючи автономність, ліквідовуючи
Department of Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University соціально–економічні регіональні права підкорених
(Ukraine, Uman), iiivahnuk@i.ua народів, нівелюючи їхні територіальні відмінності.
Sotnia Society in XVII–XVIII centuries: aspects of the research Внаслідок другого (1793 р.) та третього (1795 р.)
History of the Institution of Sotnia Society is studied in order to establish a place поділів Речі Посполитої Російська імперія інкорпорувала
in the structure of Neuryadova Starshyna. It was established that from the time of its Правобережну Україну. Київська, Волинська та Подільська
creation in the XVII century, the Sotnia’s Society was the lowest step of significant
military society and was the closest to Sherehove Cossacks. The status of this category губернії були залучені до концепції – «Південно–Західного
of the Neuryadova Starshyna had no traditional and legal definition for a long time; краю». Перед царизмом постало завдання організації
even Significant Comrade Military could carry the rank of the Sotnia Comrade.
Attention is paid to the development dynamics of the Institution of Sotnia Society. управління новим регіоном, гармонізації відносин між
The main aspects of the research, including the creation of the membership base of центральною владою і регіональною. Зрозумілою була
походження – легітимації шляхти. Але Павло І Згодом губернські та повітові дворянські зібрання стали
відмінив деякі положення Дворянської грамоти, тому називатися дворянськими депутатськими зібраннями.
його п’ятирічний термін правління позначився на У повсякденному житті представника вищого
дезорганізації російського дворянства [35, с. 23–24]. суспільного стану Дворянське зібрання – орган станової
Зокрема імператорським Указом було відмінено за дворянської корпорації,.– відігравало важливу роль. Як
дворянським зібранням право видачі дворянських грамот і в інших російських губерніях, губернське дворянське
і визнання таким чином дворянського походження [15]. зібрання мало організовуватись кожні три роки
У 1800 р. ще кілька указів визначили напрямки в губернському місті. У зібрання входили усі повнолітні
інкорпораційного процесу щодо правобережної шляхти. дворяни–чоловіки, внесені до дворянської губернської
Ті особи, хто перебував у подушному окладі, могли родовідної книги. Проте, вікові, майнові та інші вимоги
визнаватися у дворянському походженні лише після Жалуваної грамоти щодо участі у дворянських зібраннях та
підтвердження Герольдією рішень дворянських зібрань. виборах дворянства не були чітко сформульовані [9, с. 473].
Відповідно після такої тривалої процедури із документами, Державна служба в правобережних губерніях
шляхтич міг бути звільненим від подушного податку Російської імперії розвивалась під спрямуванням
[20; 8, с. 26–27]. верховної влади, що змушувала місцеву еліту визнавати
Прихід Олександра І до влади обіцяв ліберальні владу російського монарха. Повітові зібрання не
зміни [8, с. 27–28]. Першим кроком нового імператора підпорядковувались губернському зібранню, а обрані
на шляху своєї політики щодо Правобережжя стало губернські (особа схвалювалась імператором) та повітові
відновлення законної сили Дворянської грамоти [24]. (схвалювались губернатором) предводителі дворянства
Фактично це стало початком легітимації шляхти, яка ставали одночасно носіями станової і державної влади.
почала подавати докази свого благородного походження Дворянські зібрання формували місцеву владу шляхом
до дворянських депутатських зібрань. Однак даний етап виборів за сценарієм верховної влади, обираючи
легітимації виявився не безпроблемним, і уряд видав начальника повіту (земського справника) на 6 років,
указ про необхідність вказувати при записах у Родовідну а засідателів земського суду – на 3 роки [4, с. 284–285].
книгу Дворянськими зібраннями факт відсутності Однією із найважливіших функцій дворянських
дворян у подушному окладі. Справи тих, які були колись зібрань стали вибори до станових органів влади. До
зафіксовані у подушному окладі, слід направляти на компетенції губернських дворянських зборів перш за
розгляд до Герольдії [25]. Таким чином уряд засвідчив все входили вибори посадових осіб, а саме губернського
свій виражений інтерес до південно–західних губерній. предводителя дворянства, засідателів верхнього земського
Згідно указу від 4 лютого 1803 р., в якому йшлося про та совісного судів, суддів і засідателів повітових судів,
зловживання дворянських депутатських зібрань у процесі земських справників і засідателів нижніх земських
внесення до дворянського стану тих, хто на це не має права, судів. Дворянство обирало по 3–4 кандидати на посади
свідоцтво дванадцяти благородних осіб відтепер повинне генерального судді і засідателів головного і генеральних
вважатися лише підкріпленням до основних доказів [26]. судів. Списки обраних подавалися на затвердження до
На губернські дворянські депутатські зібрання так само Сенату [16].
покладався обов’язок щодо розгляду та рішення про Однією із найважливіших справ стало ведення
докази на дворянство чиншової шляхти [29]. Свідчення дворянських книг, формулярних списків дворян, видача
про майновий стан теж було важливою умовою внесення свідоцтв про дворянське походження, а також виключення
шляхтичів до родовідних книг і раніше. Зокрема законом певних осіб із середовища дворян. Дворянське губернське
від 19 червня 1791 р. дозволялося вносити до родовідних зібрання займалось вирішенням запропонованих урядом
книг тих дворян, які мали будинки в містах. Хто ж не мав питань, подавало через особливо вибрану депутацію
нерухомого майна, повинен подавати до Сенату докази звернення генерал–губернатору і навіть імператору
давнього походження свого роду [11]. щодо місцевих проблем. Це самодостатній юридичний
Подальший соціально–політичний курс Олександра І організм, про що свідчить можливість утворення капіталу
змінився після наполеонівської війни. Дворянські для станових потреб – дворянської каси, надходження
зібрання отримали підтвердження на право визнавати і витрати з якої фіксувались документально у спеціальних
у шляхетстві тих осіб, чиї предки затверджені раніше для цього книгах [33, с. 50].
нобілітацією чи королівським привілеєм. Як стверджують Станово–корпоративні права дворян у губернському
автори С. Лисенко та Є. Чернецький, указ 29 березня зібранні поділялись на клопотання перед різними
1812 р. ще раз підкреслив невідповідність шляхетського установами аж до самого імператора, вирішення майнових
стану положенням Дворянської грамоти і нерозуміння питань, право вибору різних посадових осіб, право
імперським урядом «природи шляхти та світу її утворювати суспільну дворянську казну. Губернське
юридичних координат» [8, с. 38]. зібрання закінчувалось виборами посадових осіб на
Процес становлення дворянських зібрань завершився трирічний термін: губернського і повітових предводителів,
перетвореннями, здійснюваними Катериною ІІ у напрямку депутатів губернського дворянського зібрання від
розширення дворянських привілеїв. Узаконили остаточно кожного повіту, секретаря, засідателів у дворянські опіки,
організаційну структуру дворянської корпорації два членів губернського відділення дворянського банку,
знакових для дворянства документи – «Учреждение для повітових посередників для спеціального межування.
управления губерниями» (1775 р.) і «Грамота на права, Отже, членами губернського дворянського депутатського
вольности и преимущества благородного российского зібрання виступали губернський предводитель та депутати
дворянства» (1785 р.). Згідно першого узаконення, то від кожного повіту, тобто 12 осіб. Дворянське зібрання
корпорації дворян створювалися в межах повітів, а вже за підпорядковувалося Урядовому Сенату по Департаменту
так званою Жалуваною грамотою – в масштабах губернії. Герольдії та підлягало нагляду губернатора [33, с. 51].
адміністративно–територіального устрою передбачало 27. ПСЗ, 1 собрание. – СПб., 1830. – Т.28: 1804–1805. – №21646.
і вироблення нових юридичних норм і узаконень. 28. ПСЗ, 1 собрание. – СПб., 1830. – Т.30: 1808–1809. – №21060.
29. ПСЗ, 1 собрание. – СПб., 1830. – Т.30: 1808–1809. – №22873.
Таким чином, перша половина ХІХ ст. для 30. ПСЗ, 1 собрание. – СПб., 1830. – Т.31: 1810–1811. – №24326.
Російської імперії стала періодом практичних проб 31. ПСЗ, 2 собрание. – СПб., 1831. – Т.5: 1830. – №4206.
певних законопроектів у сфері внутрішньої політики 32. Свербигуз В. Старосвітське панство / В. Свербигуз. –
стосовно станових, а саме дворянських, організацій. Варшава, 1999. – 249 с.
33. Слободянюк П. Я. Місцеве самоврядування Хмельниччини:
Тобто російська влада, приєднавши території зі значно історико–етнографічні витоки, сторінки минулого та сьогодення
відмінними і традиційно усталеними правилами місцевих громад / П. Я. Слободянюк. – Хмельницький: Обласне
самоврядування, постала перед необхідністю зрівняти видавництво «Поділля», 2004. – 592 с.
соціально–політичне тло свого юридичного розвитку, 34. Філінюк А. Г. Торговельно–економічні зв’язки
Правобережної України в умовах інкорпорації та геополітики
а особливо із колишнім пропольським Правобережжям.
Російської імперії (кінець XVIII – 50–ті роки ХІХ століття):
Імперська влада зорганізувала дворянство у станово– [А. Г. Філінюк, Т. В. Ігнатьєва]. – Кам’янець–Подільський:
корпоративні інституції за зразком великоросійських. Кам’янець–Подільський державний університет, Редакційно–
Реалізація станово–корпоративних прав в губернських видавничий відділ, 2006. – 316 с.
дворянських зібраннях на початку ХІХ ст. зводилась до 35. Чернецький Є. Правобережна шляхта за російського
панування (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.). Джерела, структура
доведення шляхтою свого привілейованого походження, стану, роди / Є. Чернецький. – Біла Церква: Вид. О. В. Пшонківський,
а вже потім – до вирішення справ державного значення 2007. – 176 с.
на рівні повітів та губернії. Повітові зібрання не 36. Чернецький Є. Шляхта Правобережної України в кін. ХVIII –
підпорядковувалися губернському, а обрані повітові та і пол. XIX ст. / Є. Чернецький // Генеалогічні записки Українського
геральдичного товариства. – Біла Церква, 2001. – Вип.1. – С.25–47.
губернські предводителі дворянства ставали носіями
станової та державної влади одночасно. Шляхта, маючи References
давні традиції корпоративної організації – сеймикування, –
1. Bovua D. Rosiiska vlada ta polska shliakhta v Ukraini. 1793–
була змушена пристосовуватись до моделі російського 1830 rr. / D. Bovua. – Lviv: Kalvariia, 2007. – 296 s.
дворянського самоврядування. 2. Zapadnyie okrainyi Rossiyskoy imperii: [ nauchn. red.
М. Dolbilov, A. Miller]. – M.: Novoe literaturnoe obozrenie, 2006. –
Список використаних джерел 608 s.
1. Бовуа Д. Російська влада та польська шляхта в Україні. 1793– 3. Ivanishev N. Postanovleniya dvoryanskih provintsialnyih seymov
1830 рр. / Д. Бовуа. – Львів: Кальварія, 2007. – 296 с. Yugo–Zapadnoy Rossii / N. Ivanishev. – K., 1861. – T.1.
2. Западные окраины Российской империи: [научн. ред. 4. Istoriia derzhavnoi sluzhby v Ukraini: u 5 t. – T.1. / [О. H. Arkusha,
М. Долбилов, А. Миллер]. – М.: Новое литературное обозрение, О. V. Boiko, Ye. I. Borodin ta in.; vidp. red. T. V. Motorenko,
2006. – 608 с. V. A. Smolii; redkol.: S. V. Kulchytskyi (ker. avt. kol.) ta in.]; Holov. upr.
3. Иванишев Н. Постановления дворянских провинциальных derzh. sluzhby Ukrainy, In–t istorii NAN Ukrainy. – K.: Nika–Tsentr,
сеймов Юго–Западной России / Н. Иванишев. – К., 1861. – Т.1. 2009. – 544 s.
4. Історія державної служби в Україні: у 5 т. – Т.1. / [О. Г. Аркуша, 5. Kaznacheieva L. М. Volynske dvorianske zibrannia (1796–1917):
О. В. Бойко, Є. І. Бородін та ін.; відп. ред. Т. В. Моторенко, funktsii, struktura, uchast u systemi orhaniv vlady / Dys. … kand. ist.
В. А. Смолій; редкол.: С. В. Кульчицький (кер. авт. кол.) та ін.]; nauk: spets. 07.00.01. «Istoriia Ukrainy» / L. М. Kaznacheieva. – K.,
Голов. упр. держ. служби України, Ін–т історії НАН України. – К.: 2008. – 191 s.
Ніка–Центр, 2009. – 544 с. 6. Kappeler A. Rosiia yak polietnichna imperiia. Vynyknennia.
5. Казначеєва Л. М. Волинське дворянське зібрання (1796–1917): Istoriia. Rozpad / A. Kappeler. – Lviv: Vydavnytstvo Ukrainskoho
функції, структура, участь у системі органів влади / Дис. … канд. Katolytskoho Universytetu, 2005. – 360 s.
іст. наук: спец. 07.00.01. «Історія України» / Л. М. Казначеєва. – К., 7. Kataev Y. М. Doreformennaia biurokratyia (po zapyskam,
2008. – 191 с. memuaram y lyterature) / Y. М. Kataev. – SPb., 1850. – 174 s.
6. Каппелер А. Росія як поліетнічна імперія. Виникнення. 8. Lysenko S., Chernetskyi Ye. Pravoberezhna shliakhta (kinets
Історія. Розпад / А. Каппелер. – Львів: Видавництво Українського XVIII – persha polovyna XIX st.). Spysok shliakhty Volynskoi, Kyivskoi
Католицького Університету, 2005. – 360 с. ta Podilskoi hubernii, dvorianski prava yakoi pereviryla Tsentralna
7. Катаев И. М. Дореформенная бюрократия (по запискам, reviziina komisiia / S. Lysenko, Ye. Chernetskyi. – Vyd. 2–he. – Bila
мемуарам и литературе) / И. М. Катаев. – СПб., 1850. – 174 с. Tserkva: Vyd. О. V. Pshonkivskyi, 2007. – 448 s.
8. Лисенко С., Чернецький Є. Правобережна шляхта (кінець 9. Madariaga I. Rossiya v epohu Ekateriny Vtoroy / I. Madariaga. –
ХVІІІ – перша половина ХІХ ст.). Список шляхти Волинської, M.: Novoe literaturnoe obozrenie, 2002. – 976 s.
Київської та Подільської губерній, дворянські права якої перевірила 10. Polnoe Sobranie Zakonov Rossiyskoy imperii (dali – PSZ),
Центральна ревізійна комісія / С. Лисенко, Є. Чернецький. – 1 sobranie. – SPb., 1830. – T.22: 1784–1788. – №16187.
Вид. 2–ге. – Біла Церква: Вид. О. В. Пшонківський, 2007. – 448 с. 11. PSZ, 1 sobranye. – SPb., 1830. – T.23: 1789–1796. – №16968.
9. Мадариага И. Россия в епоху Екатерины Второй / 12. PSZ, 1 sobranye. – SPb., 1830. – T.23: 1789–1796. – №17108.
И. Мадариага. – М.: Новое литературное обозрение, 2002. – 976 с. 13. PSZ, 1 sobranye. – SPb., 1830. – T.23: 1789–1796. – №25064.
10. Полное Собрание Законов Российской империи (далі – 14. PSZ, 1 sobranye. – SPb., 1830. – T.23: 1789–1796. – №25289.
ПСЗ), 1 собрание. – СПб., 1830. – Т.22: 1784–1788. – №16187. 15. PSZ, 1 sobranye. – SPb., 1830. – T.24: 1796–1797. – №17608.
11. ПСЗ, 1 собрание. – СПб., 1830. – Т.23: 1789–1796. – №16968. 16. PSZ, 1 sobranye. – SPb., 1830. – T.24: 1796–1797. – №17789.
12. ПСЗ, 1 собрание. – СПб., 1830. – Т.23: 1789–1796. – №17108. 17. PSZ, 1 sobranye. – SPb., 1830. – T.24: 1796–1797. – №17790.
13. ПСЗ, 1 собрание. – СПб., 1830. – Т.23: 1789–1796. – №25064. 18. PSZ, 1 sobranye. – SPb., 1830. – T.25: 1798–1799. – №18421.
14. ПСЗ, 1 собрание. – СПб., 1830. – Т.23: 1789–1796. – №25289. 19. PSZ, 1 sobranye. – SPb., 1830. – T.25: 1798–1799. – №19154.
15. ПСЗ, 1 собрание. – СПб., 1830. – Т.24: 1796–1797. – №17608. 20. PSZ, 1 sobranye. – SPb., 1830. – T.26: 1800–1801. – №19375.
16. ПСЗ, 1 собрание. – СПб., 1830. – Т.24: 1796–1797. – №17789. 21. PSZ, 1 sobranye. – SPb., 1830. – T.26: 1800–1801. – №19527.
17. ПСЗ, 1 собрание. – СПб., 1830. – Т.24: 1796–1797. – №17790. 22. PSZ, 1 sobranye. – SPb., 1830. – T.26: 1800–1801. – №19531.
18. ПСЗ, 1 собрание. – СПб., 1830. – Т.25: 1798–1799. – №18421. 23. PSZ, 1 sobranye. – SPb., 1830. – T.26: 1800–1801. – №19628.
19. ПСЗ, 1 собрание. – СПб., 1830. – Т.25: 1798–1799. – №19154. 24. PSZ, 1 sobranye. – SPb., 1830. – T.26: 1800–1801. – №19810.
20. ПСЗ, 1 собрание. – СПб., 1830. – Т.26: 1800–1801. – №19375. 24. PSZ, 1 sobranye. – SPb., 1830. – T.27: 1802–1803. – №20423.
21. ПСЗ, 1 собрание. – СПб., 1830. – Т.26: 1800–1801. – №19527. 26. PSZ, 1 sobranye. – SPb., 1830. – T.27: 1802–1803. – №20608.
22. ПСЗ, 1 собрание. – СПб., 1830. – Т.26: 1800–1801. – №19531. 27. PSZ, 1 sobranye. – SPb., 1830. – T.28: 1804–1805. – №21646.
23. ПСЗ, 1 собрание. – СПб., 1830. – Т.26: 1800–1801. – №19628. 28. PSZ, 1 sobranye. – SPb., 1830. – T.30: 1808–1809. – №21060.
24. ПСЗ, 1 собрание. – СПб., 1830. – Т.26: 1800–1801. – №19810. 29. PSZ, 1 sobranye. – SPb., 1830. – T.30: 1808–1809. – №22873.
24. ПСЗ, 1 собрание. – СПб., 1830. – Т.27: 1802–1803. – №20423. 30. PSZ, 1 sobranye. – SPb., 1830. – T.31: 1810–1811. – №24326.
26. ПСЗ, 1 собрание. – СПб., 1830. – Т.27: 1802–1803. – №20608. 31. PSZ, 2 sobranye. – SPb., 1831. – T.5: 1830. – №4206.