Академический Документы
Профессиональный Документы
Культура Документы
Контрольний модуль 1
З дисципліни “Менеджмент”
Для спеціальності 5.03050901"Бухгалтерський облік", 5.03050702 «Комерційна діяльність»
Семестр V
Варіант 6
Максимальна
Рівень
Зміст завдання, питання кількість
складності
балів
I рівень 1. До засновників школи наукового управління відносяться: 1
(низький) а) Туган-Барановський, Терещенко;
Одно б) Тейлор, Гантт;
елементарний в) Анрі Файоль;
вибір варіанта г) Е. Мейо.
2. До керівників вищої ланки управління належать: 1
а) віце-президент фірми з економіки;
б) начальник планово-економічного відділу;
в) майстер механічного цеху;
г) завідувач кафедрою, зав. лабораторією.
3. Стратегія бізнесу опрацьовується фірмою для визначення: 1
а) бізнесу, яким передбачає займатись фірма
б) шляхів використання своїх конкурентних переваг
в) оптимального використання усіх ресурсів фірми
г) преміювання виконавців
4. Метод пакетного менеджменту використовується для вибору: 1
а) загальнокорпоративної стратегії
б) стратегії бізнесу
в) функціональної стратегії
г) місії фірми
II рівень 5. Методи і способи прийняття рішень 2,0
(достатній) Методи прийняття управлінських рішень
Розширена Метод експертної оцінки
відповідь Має сенс, коли керівний склад компанії не здатний правильно
оцінити проблему. У такому випадку процес прийняття рішень
довіряють професіоналам. Їм надається повна інформація по
ситуації, свобода дій та часто навіть анонімність. Під час роботи
експерти можуть застосовувати:
SWOT-аналіз;
метод сценаріїв;
метод «Дельфі».
Мозковий штурм
Метод, який спирається на колективне обговорення. Вище
керівництво та менеджери середнього рівня збираються для
обговорення ситуації. Кожен з них надає власну пропозицію
щодо розв'язання проблеми. Важливо не критикувати, навіть
коли ідея здається зовсім невдалою. Коли всі висловились щодо
рішень, спільно обговорюють кожну ідею. Таким чином можна
оцінити всі пропозиції та знайти оптимальне рішення.
Теорія ігор
Зазвичай застосовується у складних випадках, де є конфлікт
інтересів. Метод доволі непростий. В основі його лежить
математичне дослідження операцій, яке дозволяє побудувати
найбільш вірогідний сценарій розвитку подій з урахуванням дій
опонента. Такий метод доречний при конкурентній боротьбі чи
у політичному суперництві.
Метод декомпозиції
Цей метод підходить для прийняття важливих управлінських
рішень. Його часто застосовують при керуванні командами,
процесами, проєктами. Він дозволяє максимально глибоко
вивчити проблему та уявити всі можливі варіанти рішень. Суть
методу — у розділенні великої задачі на менші блоки.
Метод спроб та помилок
Найпростіший метод прийняття рішень, який оптимально
підійде керівникам з браком досвіду або з відсутністю
експертних знань у потрібній галузі. Також його застосовують
для пошуку розв'язання нової проблеми, з якою раніше не
доводилося стикатися, або за відсутності повноцінної
інформації за ситуацією. Метод дозволяє прийняти рішення в
максимально короткий термін. Суть його полягає у збиранні
всіх можливих підходів до наявної проблеми без спроб
упорядкувати їх.
Метод контрольних питань
Дозволяє максимально упорядкувати процедуру вибору
правильного рішення. Суть метода полягає у знаходженні
варіантів рішення, спираючись на ряд навідних питань. Вони
створюються індивідуально залежно від особливостей
мислення. У кожному з них сховане ключове слово, всі вони
розташовані у логічній послідовності.
6. Основні етапи й сучасні напрямки розвитку науки управління 2,0
Основні етапи:
1-й етап - Стародавній
2-й етап - Індустріальний
3-й етап – Системний
4-й етап - Інформаційний
на першому етапі (до середини ХХ століття) наука управління
розвивалася одразу за кількома відносно самостійним
напрямкам (або, як кажуть, підходам до управління)
Класична теорія (підхід) менеджменту включає дві школи:
а) школу наукового управління; - Наукове управління було
спрямовано на дослідження проблем підвищення
продуктивності праці робітників
б) адміністративну школу (класичну теорію організації). -
Адміністративна школа (класична теорія організації)
опрацьовувала підходи до удосконалення управління
організацією в цілому.
Поведінковий підхід до менеджменту включають в себе дві
школи:
а) школа людських відносин. Представники цієї школи
досліджували переважно проблеми індивідуальної психології
працівників організації. Їх зусилля
були зосереджені у сфері поведінки індивідуума в організації,
на його мотивації.
б) школа організаційної поведінки. Її представники
концентрували увагу
на вивченні типів групової поведінки, на розумінні організації
як складного соціального організму, який знаходиться під
впливом певних уявлень, звичок, конфліктів, культурного
оточення тощо.
Кількісний підхід (школа науки управління). Теоретики цієї
школи розглядали управління як систему математичних
моделей та процесів.
В основу кількісної школи покладено ідею про те, що
управління є певним
логічним процесом, який можна відобразити за допомогою
математичних символів та залежностей.
Сучасними напрямами розвитку науки управління є:
— глобалізація менеджменту;
— об'єднання інтересів бізнесу, суспільства і людини;
— гуманізація управління;
— посилення технократичного аспекту управління.
7. Японська та американська моделі управління 2,0
Теорія і практика менеджменту демонструє два чітко
сформованих підходи в управлінні — японську та американську
моделі менеджменту.
Американський підхід до управління персоналом передбачає
початкове визначення професійно-кваліфікаційної моделі
«посади» і «підтягування» до найбільш відповідних працівників
за схемою «посада-працівник».
Особливостями системи управління в американських фірмах є
наступне: персонал розглядається як основне джерело
підвищення ефективності виробництва; йому надається певна
автономія; підбір здійснюється за такими критеріями, як освіта,
практичний досвід роботи, психологічна сумісність, уміння
працювати в колективі; орієнтація на вузьку спеціалізацію
менеджерів, інженерів, вчених.
Характерними умовами праці при американському підході є:
- зменшення обсягів роботи в центральних службах і
скорочення адміністративного апарату;
- більш широкий перелік професій і посадових інструкцій;
- перехід на гнучкі форми оплати праці;
- об’єднання інженерів, вчених і виробничників у наскрізні
колективи - проектно-цільові групи.
Японська модель передбачає початкове вивчення сильних і
слабких сторін особистості працівника і підбір для нього
відповідного робочого місця (система «працівник-посада»).
Японській моделі характерна орієнтація на:довгу
перспективу роботи на одному підприємстві;якість освіти й
особистий потенціал робітника;оплата праці визначається
комплексно, з врахуванням віку, стажу роботи, освіти та
здібностей до виконання поставленого завдання;участь
працівників у профспілках, що створюються в межах
організації, а не галузі.
Основними принципами японської моделі управління
персоналом є:
- переплетіння інтересів і сфер життєдіяльності фірми і
працівників;
- висока залежність працівників від фірми, надання йому
значних гарантій в обмін на відданість фірмі і бажання
захищати її інтереси;
- пріоритет колективним формам, заохочення трудової
кооперації всередині фірми в рамках невеликих груп;
- атмосфера рівності між працівниками незалежно від їхніх
посад;
- підтримання балансу впливу та інтересів трьох основних сил,
що забезпечують діяльність фірми: керівників, інвесторів і
працівників.
Причина відмінності японської й американської систем у
частині спеціалізації працівників полягає в тому, що японські
працівники виконують різноманітну роботу в межах однієї
фірми, а американські - практично ту саму роботу в різних
фірмах. Довічний і контрактний набір персоналу обумовлюють
і різні підходи до підвищення кваліфікації кадрів.
III рівень 8 Зробити відповідність
(високий)
Розв’язати
задачу
3,0
3,0