Вы находитесь на странице: 1из 81

Ŗomano selesko pustikIer Ṗомано селеско пустікIeр

डोमानो सेलेःको पूःतीखेर ् Ṗομανο σελεσκο πυστικІερ

Lari: Ŗoma le avere sanak’jande. 1

Ларі: Ṗома ле авере санак’jaнде. 1

Süleyman Sani Axundov


Qaraca qız

Сулейман Сани Ахундов


Чернушка

Сулейман Сані Ахундов


Чорнявка
УДК 821.512.162:82-32=512.162=03.161.1(058)"502"РОМ
RPĐ 61:AZ:XX:82-32=512.162+161.1/RSP1
А958

Axundov, Süleyman Sani


Qaraca qız: Hekayə / Niko Rergo ilə giriş, derleyiciler Niko Rergo, Yulia Qrozna, Irına
Mısık. – Odessa: Romologiya institutu, 2013. – 80 sәh. [Romların xalq kitabxanası. Seriya:
Romlar digər xalqların ədəbiyyatlarda, 1]
Bu ilk buraxılışda «Romlar digər ədəbiyyatlarda» seriyası oxucuların diqqerinə bizde az tanınmış hekayə
azərbaycan yazıçısı Süleyman Sani Axundov teqdim ederik. Bu hekayə dərc 100 illiyi bu il gəlir.
Azərbaycan mətni müasir latın əlifbasıyla nəşri haqqında çap edirik: Qaraca Qız: hekayə. - Bakı, 1992. Rus dili
tercumesi: Axundov S.S. Straşnıye rasszkazı. – Baku: Detyunizdat, 1958; Ukrayna dili tercumesi: Çorniavka //
V.A.Marçenko Tvorçіst i jıttia. - Kıyiv, 2001.
Bu hekayə ibtidai məktəb yaşlı uşaqlar ilə işləmək üçün məsləhət görülür.

Ахундов, Сулейман Сани


Чернушка: Рассказ / Вступительная статья, составление Нико Рерго, Юлия Грозная,
Ирина Мысык. – Одесса: Институт ромоведения, 2013. - 80 c. [Ромская народная библио-
тека. Серия: Ромы в литературах других народов, 1]
В первом выпуске серии «Ромы в литературах других народов» вниманию читателей предлагаем мало-
известный у нас рассказ азербайджанского писателя Сулеймана Сани Ахундова «Чернушка», 100-летие опуб-
ликования которого приходится на этот год. Азербайджанский текст печатается современным латинским
пиьсмом по изданию Axundov S.S.Qaraca qız: hekayә. – Bakı, 1992. Русский перевод дан по изданию: Ахундов
С.С. Страшные рассказы. – Баку: Детюниздат, 1958; украинский - по изданию: Чорнявка // Марченко В.
Творчість і життя. - Київ, 2001.
Рассказ рекомендуется для работы с детьми, начиная с младшего школьного возраста.

Ахундов, Сулейман Сані


Чорнявка: Оповідання / Вступна стаття, укладання Ніко Рерго, Юлія Грозна, Ірина
Мисик. – Одеса: Інститут ромознавства, 2013. - 80 с. [Ромська народна бібліотека. Серія:
Роми в літературах інших народів, 1]
Для першого випуску серії «Роми в літературах інших народів» обране практично не відоме у нас
оповідання азербайджанського письменника Сулеймана Сані Ахундова «Чорнявка». Вибір зумовлений у тому
числі й ювілейною датою оповідання – 100-річчям опублікування.
Азербайджанський текст друкуємо у сучасній латинській графіці за виданням Axundov S.S. Qaraca qız:
hekayә. – Bakı, 1992. Російський переклад за виданням: Ахундов С.С. Страшные рассказы. – Баку: Детюниздат,
1958; український за виданням: Чорнявка // Марченко В. Творчість і життя. - Київ, 2001.
Оповідання рекомендоване для роботи з дітьми, починаючи з молодшого шкільного віку.

Фотографія С.С.Ахундова на стор. 2 - http://az-love.com/viewtopic.php?id=858


‫سوليمان ساني آخوندوف‬
Сүлејман Сани Ахундов

Süleyman Sani Axundov

Сулейман Сани Ахундов

Сулейман Сані Ахундов

03.10.1875 – 29.03.1939

2
Мəzmun Содержание Зміст

1. О жизни С.С.Ахундова……………………………………………………………………. 4

2. О творчестве……………………………………………………………………………………. 6

3. О рассказе «Чернушка»…………………………………………………………………. 7

4. «Чернушка» на театральной сцене………………………………………………. 11

5. Экранизация «Чернушки»……………………………………………………………… 15

6. Библиография «Чернушки»…………………………………………………………… 16

7. «Qaraca qız»: Azərbaycan mətn……………………………………………………… 18

8. «Чернушка»: Русский текст…………………………………………………………… 36

7. «Чорнявка»: Український текст…………………………………………………….. 58

8. Имран Касымов. С думой о будущем……………………………………………. 74

9. К.Али. Наши цыганские соседи. Что делают власти 75


для этого малочисленного народа?.............................................

10. Гюллюк – цыганское село в Азербайджане………………………………. 77

3
1. О жизни Сулеймана Сани Ахундова

Сулейман Рзагулу бей оглу Ахундов (Süleyman Rzaqulu bəy oğlu Axundov) родился
03 октября (21 сентября) 1875 г. в городе Шуша (Карабах) в семье бека Рзагулу бей
Ахундова и Дюрнисе ханым Велибековой1.
Отец умер в 1878 г., поэтому воспитанием Сулеймана и его старшего брата Рустема
занимался дядя по матери Сафарали бей Велибеков (Сафарали бей Гасан бей оглы
Велибеков, Səfərəli bəy Şıxhəsən bəy oğlu Vəlibəyov) – выдающийся просветитель и
педагог, один из первой тройки азербайджанцев-выпускников Закавказской учительской
семинарии в Гори2.
Неудивительно, что оба брата тоже закончили эту семинарию, оба начали учителя-
ми, но потом их пути разошлись. Рустем, после учебы в Харьковском университете в
1900-1905 гг., стал профессиональным юристом, Сулейман же до конца жизни оставался
верен учительской работе и продолжил традицию просвещения народа, заложенную
Мирзой Фатали Ахундовым, А.О.Черняевским и своим дядей С.Велибековым.3
В 1894 г. С.Ахундов получил диплом учителя начальной школы и назначение на
должность учителя 3-ей русско-татарской школы в Баку. В этой школе, а потом и в дру-
гих он преподавал и русский, и азербайджанский языки, однако его главной педагоги-
ческой заботой всегда был родной азербайджанский и главная педагогическая проблема
того времени – обучение письму и чтению арабскими буквами.4
Вполне закономерным стало приглашение в 1906 году уже признанного просвети-
теля и опытного учителя С.Ахундова принять участие в подготовке и работе Первого
съезда учителей-мусульман Кавказа. Съезд рассмотрел важные вопросы развития на-
родного образования: введение азербайджанского языка как обязательного предмета в
начальных и средних русско-татарских школах и составление новых учебных программ
на основе единого метода (как один из способов противостояния русификаторской поли-
тике в школах), расширение сети азербайджанских школ и улучшение условий жизни и
труда сельских учителей, перевод азербайджанского отделения Закавказской учитель-
ськой семинарии из Гори в один из городов Азербайджана, образование женщин, созда-
ние оригинальных учебников и др. С.Ахундова избрали в комиссию для разработки но-
вой программы по родному языку, этой же комиссии было поручено начать реформиро-
вание арабского алфавита и письма.

1
Отец (Rzaqulu bəy Axundov) принадлежал к известному роду карабахских беков, ведущих начало от
знаменитого религиозного ученого Моллы Али Кябирли (Molla Əli Kəbirli), которого последний правитель Кара-
бахского ханства Мехдигулу хан Джаваншир в одном из документов 1814 г. назвал «Аристотель знаний»
(Ərəstun bilikli) и присвоил титул ахунд, т.е. теолог. Отсюда и возникла русифицированная фамилия Ахундов
(см. подробнее: Чингизоглу, Анвар. Ахундовы // Генеалогия народов Кавказа. Традиции и современность. -
Владикавказ, 2010. - С.271-287). Мать будущего писателя Dürnisə xanım Vəlibəyova принадлежала к не менее
известному карабахскому роду Велибековых. Основатель рода, Хаджи Вели бей Кебирли (Hacı Vəli bəy Kəbirli)
был близким родственником хана Ибрагимхалила.
2
Закавказская (Горийская) учительская семинария, созданная в 1876 г., имела грузинское и армянское
отделения. Усилиями Мирзы Фатали Ахундова (однофамилец Сулеймана!) и Мирзы Гусейна Гайыбзаде в сен-
тябре 1879 г. в семинарии начало работу и азербайджанское отделение для «подготовки сельских учителей из
татар (азербайджанских турков)», т.е. для начальной школы (Nəzirli, Şəmistan. Qoridən gələn qatar. – Bakı:
Şərq-Qərb, 2011. Назирли, Шемистан. Поезд из Гори). Эту семинарю закончили и многие другие видные деяте-
ли азербайджанского народа.
3
А.О.Черняевский со дня открытия азербайджанского отделения был его инспектором (директором), в
1882 г. издал «Ватан дили» (Родная речь) - первый учебник родного языка для 1-го года обучения. В 1888 г.,
уже в соавтрстве со своим бывшим учеником Сафарали бей Велибековым, – вторую часть «Ватан дили» для 2-
го года обучения. Один из научных редакторов факсимильного издания 2007 г. академик В.Мамедалиев писал:
«Смело можно сказать, что учебник «Ватан дили»… явился фундаментальной основой практически для всех
последующих азербайджанских учебников и пособий. Эта книга, вышедшая в свет во второй половине XIX
века, в течение 40 лет играла исключительную роль в воспитании целой плеяды азербайджанской интелли-
генции» (Çernyayevski A.O. Vətən dili, I hissə; Çernyayevski A.O., Vəlibəyov S.H. Vətən dili, II hissə. Faksimil nəşr /
… müəllifi Vüqar Qaradağlı. – Bakı, 2007. – S.9).
4
Арабское письмо использовалось в Азербайджане со времени исламизации, т.е. с VII в., до 1929 г. На
протяжении этого периода использовались три версии арабского алфавита: 28-буквенный собственно араб-
ский, 32-буквенный персидско-арабский и 33-буквенный тюркский. Ни один из них полностью не подходил
для письма на азербайджанском языке, в связи с чем неоднократно предлагались различные реформы, осо-
бенно в конце XIX и начале XX вв.

4
Результатом коллективной работы стал новаторский учебник «Второй год: Для обу-
чения после букваря», представленный уже в 1908 г., но опубликованный лишь в 1912.5
Все годы методическию работу С.Ахундов вел,
оставаясь учителем.
Писатель Сулейман Рустам в автобиогра-
фии писал: «В царское время начальное обра-
зование я получил в 4-ой русско-
мусульманской школе. В этой школе у нас бы-
ли хорошие учителя. Один из них, директор
школы, выдающийся представитель азербай-
джанской литературы, писатель Сулейман Са-
ни Ахундов, пробудил в нас большую любовь к
литературе, к рассказам и поэзии».6
О жизни и работе С.Ахундова в 1918-
первой половине 1920 года — времени Бакин-
ской коммуны, Азербайджанской Демократиче-
ской Республи, двух азербайджано-армянских 22 мая 1924 г., С.Ахундов с учениками
http://www.fotobank.az/page/4?s=Axundov+
войн — известно очень мало.
Сам Ахундов в автобиографии указал: «В 1918 г. во время Бакинской коммуны я
работал в Совете по народному образованию в качестве её члена. Главная работа Сове-
та была – составление программ и оборудование советской трудовой школы, а также ре-
гистрация всего состава просвещенцев г. Баку и его районов с целью удаления из него
всех контрреволюционеров».7
28 апреля 1920 г. большевики, за которыми уже стояли дивизии Красной армии,
получили власть от парламента Азербайджанской Демократической Республики и созда-
ли Азербайджанскую Советскую Социалистическую Республику. Через несколько дней -
01 мая 1920 г. - и Карабахский Революционный комитет признал советскую власть в со-
ставе АзССР.8 Положение в Карабахе было ужасным после марто-апрельской войны, по-
этому уже в июне 1920 г. Азербайджанский ревком направил С.Ахундова на организаци-
онную работу в разрушенную войнами Шушу. Возможно, такому - «чиновничьему» - по-
вороту в жизни учителя и признанного десткого писателя способствовал глава Азербай-
джанского ревкома Нариман Нариманов, который, будучи сам выпускником Горийской
учительской семинарии и литератором, хорошо знал С.Ахундова.
В Карабахе С.Ахундов занимался, в первую очередь, вопросами организации и
обеспечения образования, но до установления советской власти в Армении, т.е. до 29
ноября 1920 г., он еще выполнял и политические задания - организовывал сельские со-
веты, проводил выборы делегатов от Карабаха и Зангезура на крестьянский съезд и др.
Как долго С.Ахундов работал в Карабахе опять же неизвестно, но можно предпола-
гать, что примерно до середны 1922 г., т.к. в июне или июле этого года в Баку был соз-
дан Союз тюркских писателей и поэтов9, а С.Ахундов – избран его председателем. В се-
редине 20-х - 30-х годах С.Ахундов избирался членом Бакинского совета, членом Цен-
трального исполнительного комитета Азербайджанской ССР.
В 1932 г. за большой вклад в развитие национального образования и азербайджан-
ской литературы С.Ахундову присвоено звание Героя труда.10
Умер писатель 29 марта 1939 г., похоронен в Баку на Аллее почётного захоронения
(Fəxri Xiyaban). Именем писателя названа улица в Баку, его имя носит и средняя школа
№172 в Ясамальском районе города, где началась учительская жизнь писателя.

5
İkinci il: əlifba təlimindən sonra oxunan / M.Mahmudbəyzadə, S.Əbdürrəhmanbəyzadə, S.Axundzadə,
F.Ağazadə, A.Talıbzadə, Ə.Əfəndizadə. - Bакı: [s. n.], 1912. Переиздан в 1917 и 1924 годах. Азербайджанские
формы фамилий заменены на формы с иранским суффиксом –заде: Сулейман бей Ахундов стал С.Ахундзаде.
6
Советские писатели: Автобиографии в 2-х томах. - Москва: Гос. изд-во худ. литературы. 1959. -
7
Цит. по: Назарли, Азиза. Народное образование в Азербайджанской республике (1918-1920 гг.). - Ба-
ку, 2008. – С.42-43.
8
К истории образования Нагорно–Карабахской автономной области Азербайджанской ССР. 1918–1925.
Документы и материалы. – Баку: Азгосиздат, 1989. – С.32.
9
Türk ədib və şairlər ittifaqı dərnəyi. В исторической и научной литературе часто называется также
Azərbaycan ədib və şairlər ittifaqı (Азербайджанский Союз писателей и поэтов).
10
Звание учреждено Постановлением ЦИК и СНК СССР от 27 июля 1927 г., присваивалось до учрежде-
ния 27 декабря 1938 г. звания Герой Социалистического Труда.

5
2. О творчестве

В Горийской семинарии Сулейман Ахундов углубленно изучал классическую, рус-


скую и мировую литературы, достжения мировой и российской педагогики (преподава-
ние велось на русском языке). От своих учителей, в частности, от Сафарали бей Велибе-
кова он глубоко усвоил педагогические идеи К.Д.Ушинского. 4 года учебы сформирова-
ли в нем критическое мировоззрение, значительно, можно утверждать, «усилившееся»,
когда он сам стал за учительский стол.
Нищета и забитость простого народа, его поголовная неграмотность, социальная
пассивность… С другой стороны – в патриархальном и закостенелом азербайджанском
обществе уже складывалась буржуазия, которая вместе с пришлой русской нещадно
эксплуатировала народ и которую ничего, кроме нефтеприбыли, не интересовало, в том
числе и откровенная русификация.
Достаточно вспомнить в этой связи, что во всех светских учебных заведениях в
Азербайджане обучение шло исключительно на русском языке и было платным. Родной
язык не преподавался за исключением т.н. русско-татарских начальных 4-летних школ
(начали открываться лишь с 1887 г.), но учебно-методического обеспечения, как мы ви-
дели выше, не было11. 4 года дети учились арифметике, чтению, рисованию, раз в неде-
лю – родному языку и шариату, и каждый день изучали русский язык. Большинство же
родителей-азербайджанцев продолжало посылать детей в моллаханá – религиозные
школы, в которых учились арабскому письму да чтению Корана, причем именно в этих
школах свято соблюдалась традиция физического наказания нерадивых (секли хворо-
стинами, били по босым подошвам ног и т.п.).
С такой реальностью столкнулся С.Ахундов, начав педагогическую работу. Будучи
демократом по убеждению и не видя реальных возможностей разрешения социальных
противоречий, С.Ахундов находит выход в литературе, тем более что перед ним был
блестящие примеры – творчество Сеида Азима Ширвани, Мирзы Фатали Ахундова, Над-
жафа бек Везирова, Гасанали хан Гарадаги, Наджафа бек Везирова, Наримана Нарима-
нова и других классиков ХIХ в.
Как и его великий однофамилец,12 Сулейман обращается к драматургии, считая,
что именно ее «живая» форма позволяет лучше передать оттенки родной речи и что
именно в пьесе можно быстро и наглядно выразить социальные противоречия.
Под влиянием комедии Мирзы Фатали Ахундова «Гаджи-Кара» (Приключение скря-
ги, 1852), С.Ахундов в 1899 г. опубликовал и свою первую пьесу - комедию «Стяжатель»
(Tamahkar), в которой подверг осмеянию устаревшие обычаи и традиции в образе стя-
жателя и скупца. Первый литературный опыт особого успеха, однако, не имел – подра-
жание «Гаджи-Кара» было очевидным, и Ахундов надолго оставил творческую работу.
Снова взяться за перо его подтолкнула русская революция 1905 г. – в этом году он
публикует рассказы «Звезда свободы», «Пир». В обоих присутствуют уже не просто со-
циальные мотивы: Ахундов явно стоит на революционно-классовых позициях и выступа-
ет в защиту интересов трудящихся, противопоставляя их паразитизму эксплуататоров.
Герой рассказа «Пир», крестьянин, на вопрос господ «Кто является столпом государст-
ва?», отвечает: «Господа, если вы ищете правду, то столпом государства являемся мы -
крестьяне, да и те рабочие, которые, обливаясь кровавым потом, ворочают грузы. Если
мы не посеем и не пожнем и если они не будут работать, то ни одно государство не про-
живет». В следующем году он возращается к драматургии и пишет две одноактные пье-
сы с ярко выраженным социально-политическим смыслом – «Дибдат Бек» и «Тюркское
единство». Нужно отметить, что революция 1905 г. сыграла большую роль в становле-
нии азербайджанского, как мы сейчас говорим, гражданского общества. В 1905-1906 г.
интеллигенция Баку основывает культурно-просветительские общества (Мусульманское
просветительское об-во «Ниджат», мусульманское духовное общество «Саадет», Обще-
ство по распространению грамотности среди мусульман Бакинской губернии «Нешри-
11
Учителя в таких условиях вынуждены были самостоятельно браться за составление учебных пособий
для обучения чтению. Потому и неудивительно, что именно из учительской среды вышли многие азербайджан-
ские писатели начала ХХ в.: Махмуд бек Махмудбеков, Рашид бек Эфендиев, Абдулла Шаиг (Талыбзаде), На-
риман Нариманов, Джалил Мамедкулизаде и мн. другие.
12
Чтобы не смущать читателя намеком на Мирзу Фатали Ахундова, с которым он не имел никаких родст-
венных связей, Сулейман взял псевдонимом арабское слово «сани» - «второй». Возможно, это было и отраже-
нием его честолюбивых творческих планов…

6
маариф», культурно-просветительское общество с театральным отделом «Сафа» и др.).
С.Ахундов был одним из соучредителей общества «Ниджат», о цели котрого он писал
так: «…развивать среди азербайджанцев образование, поддерживать пожертвованиями
чтение в начальной и средней школах, содействовать развитию национального языка и
национальной литературы»13. Именно по инициативе «Ниджат»’а в августе 1906 г. со-
стоялся Первый съезд учителей-мусульман Кавказа.
В эти же годы появляются и первые журналы для детей - «Дебистан» (1906-1908),
«Рехбер» (Руководство, 1906-1907), «Мектеб» (Школа). Последний из них, основанный
друзьями Ахундова Г.Р. Мирзазаде и А.Т.Эфендизаде, выходил с 29 ноября 1911 г. по 21
марта 1920 г. Журнал стал истинной трибуной национального просвещения, образова-
ния и детской литературы.14
В «Мектеб»’е С.Ахундов опубликовал в 1912-1913 гг. многие рассказы, написанные
и ранее («Звезда свободы», «Сон», «Пир» (1905), «Птица Туту» (1909). Но «главными»
публикациями были рассказы для детей «Чернушка» (написан в 1908), «Ашраф», «Аб-
бас и Зейнаб», «Нуреддин», «Ахмед и Малейка» (1912), которые составили впоследст-
вии его знаменитый цикл «Страшные рассказы» (Qorxulu nağıllar), изданный отдельной
книжкой в 1916 г. Название «Страшные рассказы» не должно удивлять, сам автор так
говорил о них: «Эти рассказы действительно были страшными сказками. Однако детей
они не пугают, они окрывают детям правду жизни, ее светлые и темные стороны, и от-
ражают восторжествование добра и справедливости»15. Главная тема - бедность и соци-
альное неравенство, борьба за собственное достоинство. О муках и страданиях, которые
выпали на долю детей нужды - Чернушки, Нуреддина, Аббаса, Зейнаб - в «Страшных
рассказах» повествуется как о характерной черте общества, как социальном бедствии, а
не отдельных фактах.
После 1920 года, т.е. с началом «социалистического строительства», С.Ахундов со-
храняет демократическую, антипатриархальную и социально-критическую направлен-
ность, но, естественно, обращается к материалу новой действительности: в пьесах 1921
г. «Соколиное гнездо», «Колесо фортуны», «Мола Насереддин в Баку», «Из мрака к све-
ту», 1922 г. - «Дьявол», «Любовь и месть», «Две дороги» и «Новая жизнь» (1923) он по-
следовательно показывает борьбу азербайджанского народа, в частности, крестьян, за
советскую власть, показывает изменения в сознании и в жизни простых людей, резко
критикует отсталые воззрения, мешающие изменениям к лучшему. Писатель осмыслива-
ет и переосмысливает проблемы семьи, защиты прав женщины и детей, пропагандирует
новые моральные нормы.
В 1923 г. он возращается и к жанру рассказа. В этом году журналы «Маариф вэ
медениет» (Образование и культура) и «Шарк кадыны» (Женщина Востока) публикуют
рассказы «Весенняя кровь», «Лампа надежды», «Жертва невежества», и в дальнейшем
С.Ахундов стал их постоянным автором («Зачем» и «Поздравление» (1925), «Тетя Со-
на» и «Честь» (1926), «Собака мистера Грея», «Последняя надежда», «Два друга, два
врага» (1927), «Молла Касим», «Вот с этим я не согласен», «Лечение», «Молодая маши-
нистка и старый писатель» (1932-1935).
При жизни писателя были изданы в 1927 г. сборник рассказов и пьес «Шутка»
(Zarafat) и в 1936 г. – «Сочинения».

3. О рассказе «Чернушка»

Мы помним, что сам автор отнёс «Чернушку» к жанру нагыл, т.е. сказке. В азер-
байджанской народной литературе это традиционный и очень популярный жанр наряду

13
Mustafayeva, Göyərçin. Süleyman Sani Axundovun pedaqoji-ictimai fəaliyyəti // «Ədalət» qəzeti. – 2011,
20 may. - S.4 [Мустафаева, Гёерчин. Общестенно-педагогическая деятельность Сулеймана Сани Ахундова,
статья в газете «Адалет» (Справедливость» 20.05.2011 г.). Слово «пожертвованиями» объясняется тем, что
соучредителями и активными членами «Ниджат»’а были бакинские нефтепромышленники и меценаты Ашурбе-
ковы.
14
Подробно об этих журналах и их роли в становлении азербайджанской детской литературы см.
Məmmədov, Əflatun. Azərbaycan uşaq ədəbiyyatı («Dəbistan», “Rəhbər”, “Məktəb” jurnalları əsasında). – Bakı: Elm,
1977 [Мамедов, Эфлатун. Азербайджанская детская литература (по журналам «Дебистан», «Рехбер», «Мек-
теб»). – Баку, 1977] и диссертацию Осмата Шихамир оглы Эминова «Вопросы литературы в журнале «Мектеб»,
Баку, 1971.
15
Mustafayeva, Göyərçin. Süleyman Sani Axundovun… см. сноску 13.

7
с жанрами раваят (предание) и эфсане (легенда).
Но «Чернушка», поскольку написана конкретным автором, - литературная сказка.
Однако по принятой уже традиции будем считать её рассказом. С.Ахундов написал его в
1908 г., но опубликовал лишь в 1913 г. в журнале «Мектеб». Повесть приобрела боль-
шую популярность сразу после выхода: доктор филологических наук Мамед Ариф Дада-
шзаде, вспоминая впечатление, произведенное на него в детстве «Страшными рассказа-
ми», пишет: «Помню хорошо 1912-1913 годы. Мы с величайшим трепетом и нетерпением
ожидали каждый номер журнала «Мектеб»... Для нас, школьников, только что научив-
шихся читать и писать, он был настоящим, источником духовной пищи. Печатавшиеся в
журнале по частям под общим заголовком «Страшные рассказы» «Чернушка» и «Нуред-
дин» завоевали горячую любовь всех школьников». А вот мнение младшего коллеги
С.Ахундова по писательскому цеху - литератора, сценариста, Заслуженного деятеля ис-
кусств АзССР Имрана Гасымова (Касумова): «Ни разу не довелось мне увидеть Сулейма-
на Сани, но он вошел в мое сердце еще тогда, когда буквально по складам, трепетно
была прочитана его знаменитая повесть «Чернушка», - вошел так, как он входил в де-
сятки и сотни других детских сердец, чтобы поселиться в них навсегда».16
Чем же Чернушка могла завоевать «горячую любовь всех школьников»?
Прочитав повесть, вы наверняка согласитесь со словами Ханым Мустафаевой: «Ге-
роїня оповідання С.Ахундова «Чорнушка» за своє недовге життя зазнала чимало горя,
вона вже досить добре розуміє життя, однак не озлобилася, не зачерствіла, а на зло -
відповідає добром».17

Некоторые уточнения для современного читателя

Название рассказа. Героиня рассказа – цыганочка Туту, но об этом мы узнаем из


текста, т.к. слово «караджа» в названии означает «смуглый» (хотя и перекликается с
азербайджанским именованием нашего народа «карачи»), а само название азербай-
джанским читателем воспринимается как «смуглолицая девушка, смуглянка», но не
«черная». Причин, по которым С.С.Ахундов предпочел слову «карачи» слово «карад-
жа», две. Во-первых, Туту по крови – не цыганка. Ее семья жила в Иране, т.е. этнически
Туту могла принадлежать и к персам, и азербайджанцам, и туркменам, и афганцам, и
бахтиарам, и курдам, даже арабам или другому народу, каковых в Иране и сегодня
очень много. И поскольку сиротой она осталась в результате землетрясения, то можно
предположать, что ее родители были, скорее всего, азербайджанцами, курдами или та-
лышами, т.к. именно эти народы преобладают на северо-западе Ирана, известного свои-
ми землетрясениями.18 Для С.С.Ахундова, как и для всех азербайджанцев начала ХХ в.,
слово Иран означало прежде всего и именно его северо-западную часть, известную как
Иранский (Южный) Азербайджан. Смуглянок же на востоке не перечесть и среди азер-
байджанцев и среди других народов. Исподволь автор подчеркивает: Туту - наша, своя,
но волею судьбы стала цыганкой по образу жизни.
С другой стороны, любой азербайджанец знает дастаны из «Китаби дедем Коркут»
(Книга моего деда Коркута) и одного из героев – простого пастуха по имени… Караджа
чобан. Следующая цитата дает точное представление об ассоциации, каковую вызывало
слово «караджа» в имени собственном: «Этот пастух с двумя братьями, вооруженный
пращой, защищает десятитысячное стадо баранов своего господина от шестисот гяуров.
Оба брата пастуха погибают в неравном бою, но сам Караджук уложил триста гяуров,
остальные обращаются в бегство. Несмотря на грубое обращение Казан-бека, пастух
решает сопровождать его. «Отец мой, Казан, — говорит он, — ты идешь выручать свой
дом, я тоже иду отомстить за кровь моих братьев». В пути, когда бек проголодался, пас-
тух кормит его из своего мешка. Но господину его приходит на ум, что беки огузов по-
дымут его на смех, когда они узнают, что он пошел на врага вместе с пастухом. Он при-
вязывает своего спутника к дереву и оставляет одного в поле на съедение волкам и
16
Касымов, Имран. С думой о будущем // Литературная газета (Москва). – 1976, 28 января. См. его ста-
тью о С.Ахундове на стр. 75.
17
Мустафаєва, Ханим. Концепція нової людини в азербайджанській дитячій літературі // Проблеми
гуманітарних наук. Наукові записки Дрогобицького держ. пед. ун-ту. – 2009. – Вип. 24 Філологія. – С.69.
18
У нас нет сведений о землетрясениях в XVIII в., но достаточно назвать таковые в ХХ-ХХI вв. - Табас-
ское 1978 г. (15-22 тысячи погибло), Ардебильское 1997 г. (более тысячи погибших), Бамское 2003 г. (погиб-
ло почти 30 тысяч).

8
хищным птицам. Тогда богатырь-пастух вырывает дерево с корнем и, взвалив его на
спину, следует за Казаном. На вопрос Казан-бека, к чему ему дерево, он отвечает: «Ес-
ли ты проголодаешься после битвы, я сварю тебе пищу!». Растроганный Казан целует
пастуха в лоб и обещает ему сделать его своим главным конюшим, если аллах дарует
ему победу. Одолев врага, он исполняет свое обещание».19
Популярность Караджа чобана в Азербайджане не вызывает сомнений – достаточно
вспомнить, что по преданию родился он в Карабахе, где в Ходжавендском районе до сих
пор существует высотка «Караджа чобантепе» и там же на кладбище Наргизтепе нахо-
дится его могила.
А азербайджанские литературоведы М.Х.Тахмасиб, Г.Халилов, А.Маммедов,
А.Сарачлы и, в частности, Салида Шаммед кызы Шарифова неопровержимо доказали,
что мотивы, сюжеты и герои древнетюркской и азербайджанской мифологии и истории
характерны и для национальной авторской литературы, что «В азербайджанской рома-
нистике широко распространены такие дастанные образы как… Караджа Чобан и др.»20
На наш взгляд, С.Ахундов сознательно или интуитивно, что решительно не имеет
значения, выбрал слово «караджа» по ассоциации с Караджа чобаном, изначально за-
крепив, таким образом, положительные ассоциации за главной героиней.
Переводя на русский азербайджанское словосочетание «караджа кыз» как «чер-
нушка», профессор Азиз Шариф21 за основу взял, очевидно, общетюркское слово карá
черный (кара + суф. джа). Поэтому «Чернушка» не совсем соответствует азербайджан-
скому оригиналу, но это название уже утвердилось в русскоязычном существовании рас-
сказа и его украинский аналог использовал В.Марченко в украинском переводе (см. биб-
лиографию на стр. 16-17).

Семья, удочерившая Туту. Автор сообщает нам, что это семья кочевых цыган,
хотя не уточняет какого рода-племени. Тем не менее мы можем утверждать, что это был
табор Карачей, т.е. цыган-мусульман, поскольку Боша, т.е. цыгане-христиане, прожива-
ли в христианских Армении и Грузии.
Однако о самих карачах того времени знаем мы чрезвычайно мало. Керопе Патка-
нов по состоянию на конец ХІХ в. констатировал: «Вопрос о языке, бытии и расселении
цыган за Кавказом едва ли когда был затронут в литературе. Мне, по крайней мере, не
приходилось встречать более или менее обстоятельной статьи по этому предмету. Слу-
чайно попавший мне в руки список слов племени Боша (в Турции и в Западном Закавка-
зье) заставил меня познакомиться с литературой о цыганах. Любознательность моя в не-
которой степени была удовлетворена относительно европейских цыган, но о языке цы-
ган закавказских я не нашел буквально никаких указаний».22 И далее:
«Е.Г.Вейденбаум… сообщил мне составленную им небольшую рукопись, в которой сгруп-
пировано все что известно о цыганах Закавказья».23 Обобщив материалы Вейденбаума,
Н.К.Зейдлица,24 Патканов сообщает:
«В Бакинской губернии. В Мишкурском магале Кубинского уезда, в деревне
Карачи, есть несколько семейств цыган, вероятно, переселившихся из Персии или из
Ширвана, где тоже есть несколько цыганских обществ. … они шииты и говорят по-
татарски и отчасти по-татски… Цыгане называются по-татарски карачи…
В Ширванской провинции есть два кочевья цыган в числе 200 семейств, вероятно,
19
Жирмунский В.М. Приложение III. Сказания о Салор-Казане // Книга моего деда Коркута. - М-Л.: АН
СССР, 1962.
20
Шарифова С.Ш. Конвергенция европейских и восточных литературных традиций и фольклора на эта-
пе зарождения азербайджанской романистики // Российский колокол. – М., 2009. – № 2. – С. 37; см. также
Шарифова С.Ш. Восточная мифология и азербайджанский роман: точки пересечения // Восток (Oriens). Афро-
азиатские общества: История и современность. – 2011. – № 2. – С. 131-134; Şarifova Selidə. Azərbaycan nəsr
janrlarının təşəkkül və formalaşması prosesi (XX əsrin əvvəllərinə qədər). – Bakı, 2005. – 240 s. (Процесс зарожде-
ния и развития жанров прозы в Азербайджане (до начала ХХ века).
21
Шарифзаде Азиз Курбанали оглу (Şərifzadə Əziz Qurbanəli oğlu, 1895-1988) - азербайджанский литера-
туровед, переводчик, критик, доктор филологических наук (1956), заслуженный деятель науки Азербайджан-
ской ССР (1963), профессор Московского госуниверситета.
22
Патканов, К. Цыганы: несколько слов о наречиях закавказских цыган боша и карачи. – СПБ., 1887. -
С.68-69.
23
Там же, с. 69. Вейденбаум Евгений Густавович (1845-1918) – этнограф, историк, библиограф, с 1897
член, а с 1904 - председатель Кавказской археографической комиссии.
24
Зейдлиц Н.К. Список населённых мест Бакинской губернии. – СПб., 1870. Николай Карлович Зейдлиц
(1831-1907) – статистик и этнограф.

9
происходящих от тех, кои рассеяны во множестве по всей Персии. … не указывает точно,
в какой именно части Ширванской провинции проживают эти цыгане. По объяснению г.
Зейдлица, они поселены в Гёкчайском уезде, около речки Гёкчай».25
«Значительное число плясунов, певиц и гадальщиц поставляет также табор цыган,
живущих на реке Гёкчай в Бакинской губернии».26
Вот и все сведения.
Добавить можем немного: до сих пор неподалеку от села Перекешкюль Абшерон-
ского района на древнем караванном пути из Баку в Шемаху стоит Цыганский караван-
сарай (Qaraçı karvansarası, построен в начале XVI в.), получивший это название в XIX в.
по цыганским торговым группам, которые заменили традиционные караваны. По пере-
писи 1926 г. в Азербайджанской ССР отмечены всего 333 Рома, перепись 1939 г. зафик-
сировала 400 Ромов, перепись 1970 – 843. Известно, что в 60-х годах ХХ ст. советская
власть переселила примерно 100-120 ромских семей из Средней Азии в Азербайджан, но
перепись 1989 г. дала удивительную цифру – всего 145 !27
За сто с лишним лет после появления книги К.Патканова ситуация не изменилась,
разве что в современном Азербайджане нет, конечно, кочующих ромских таборов. Но
вот сколько Ромов в этой стране – опять не известно. В 2009 г. прошла очередная пере-
пись населения, и в официально опубликованных Государственным комитетом статисти-
ки Азербайджанской Республики данных об этническом составе Ромы не упоминаются
вовсе, но это, конечно, не значит, что Ромов здесь вообще нет. Из разных источников
известно, что и сегодня в Баку есть ромский «хутор» Мараза, что ромские семьи и даже
поселения есть в городах Сумгайыт, Агдаш, Агсу, Барда, Гёйчай, Гянджа, Хачмаз, Шема-
ха, Евлах (карачи махалла), Сиазань, Худат, селах Гюллюк Кахского района, Гюлюзян-
бине, Мяликзаде и Шамбулбине Белоканского р-на и др.
Место действия. События в рассказе
разворачиваются, естественно, в Азербай-
джане. В 1908 г. Северный Азербайджан уже
более ста лет находился под властью Рос-
сийской империи: Гюлистанский мирный
трактат от 12 (24) октября 1813 г.28, которым
была завершена русско-иранская война
1804-1813 гг., в ст. 2 формально подтвердил
фактическое нахождение всех ханств Север-
ного Азербайджана в составе Российской им-
перии: Карабахского - по Кюрекчайскому
трактату от 14 мая 1805 г., Гянджинского –
присоединено в 1804 г., Шекинского - при-
соединено в 1806 г., Ширванского – трактат
о вхождении в РИ подписан 25.12.1805 г.,
Дербентского, Кубинского и Бакинского -
присоединены в 1806 г., и части Та-
лыш(ин)ского - приняло протекторат РИ в
1809 г. К 1908 г. бóльшая часть совремнного
Азербайджана территориально относилась в
Бакинской губернии, имевшей 6 уездов.
С.Ахундов не уточняет место действия сказка
ведь), но мы знаем, что из окна имения, в
которое после смерти приемного отца попала
Чернушка, видна железнодорожная станция
и потому можем предположить, что действие происходит недалеко, например, от Баку.

25
Патканов, К. Цыганы… - С.70.
26
Там же, с. 74.
27
Данные с сайта Института демографии Национального исследовательского университета «Высшая
школа экономики» (http://demoscope.ru).
28
Трактат вечного мира и дружбы, заключенный между Империею Всероссийскою и Персидским Госу-
дарством в Российском лагере в урочище Гюлистане при речке Зейве 12 октября 1813 года, чрез назначенных
к тому с обеих сторон Полномочных и подтвержденный обоюдными Государскими ратификациями, разменен-
ными взаимными полномочными в Тифлисе 15 числа Сентября месяца 1814 года // Полное собрание законов
Российской империи. Собрание первое. - СПб., 1830. - Том ХХХII. - С. 641-645.

10
4. «Чернушка» на театральной сцене

В 1948 г. поэт, писатель и классик азербайджанской детс-


кой драматургии Абдулла Шаиг (Абдулла Ахунд Мустафа оглу Та-
лыбзаде, 1881-1959), хорошо знавший Сулеймана Ахундова, на
основе повести «Чернушка» написал большую двухактную одно-
именную пьесу29 для Азербайджанского государственного театра
юного зрителя, в котором проработал многие годы.
Впервые эту пьесу проставил режиссер Зафар Нейматов в
1949 г. (премьера 29 января), вторую постановку осуществила
режиссер Улдуз Алиева в 1971 г. (премьера 30 июня).
Третья постановка (премьера состоялась 29 июня 1999 г.)
принадлежит режиссеру Логману Сейфулла оглы Керимову, и
шла она более 10 лет.
К 100-летию первой публикации рассказа режиссер-
постановщик народный артист Вагиф Асадов, художник Гурбан
Масимов и композитор Сардар Фараджов осуществили новую по-
становку (премьера прошла 09 марта 2013 г.).

Афиша спектакля в постановке Афиша спектакля в постановке


Логмана Керимова, 1999 год Вагифа Асадова, 2013 год

29
Шаиг, Абдулла. Гараҹа гыз (Мүвзусу С.С.Ахундовун еjни адлы heкajәсиндән алынмышдыр) // Сечил-
миш әсәрләри: Беш ҹилддә. – Бакы: Азәрнәшр, 1972. – III ҹилд; Şaiq, Abdulla. Qaraca qız (Müvzusu
S.S.Axundovun eyni adlı hekayәsindәn alınmışdır) // Seçilmiş әsәrlәri: Üç cilddә. – Bakı: Avrasiya Press, 2005. – III
cild. - S.487-530 [Шаиг, Абдулла. Чернушка (по одноименному рассказу С.С.Ахундова) // Избранное: В 5 т. –
Баку, 1972. – Т.3; Баку, 2005. – Т.3).

11
На этой и следующих страницах - фотографии из спектаклей 1949, 1971 и 1999 го-
дов, предоставленные директором Азербайджанского государственного театра юного
зрителя Мубаризом Гамидовым, за что составители приносят искреннюю благодарность.

Спектакль 1949 года. Чернушка.

Спектакль 1971 года, танец Чернушки и Агджи.

12
Сцена из спектакля 1971 года.

Спектакль 1999 года.

13
Спектакль 1999 года

Асия Атакишиева,
исполнительница
роли Чернушки в
спектакле 2013 г.,
сцены из этого
спектакля

14
В 1964 г. композитор Ашраф Джалал оглу Аббасов написал музыку к трехактному
балету для детей «Чернушка» по либретто композитора Афрасиаба Бадалбейли и балет-
мейстера Гамер Гаджи Ага кызы Алмасзаде. Она же и поставила этот балет в Азербай-
джанском театре оперы и балета, премьера состоялась 15 сентября 1965 г. Спектакль
более 20 лет оставался в постоянном репертуаре театра. Фотография 60-х годов Исая
Рубенчика (http://www.baku.ru/blg-list.php?cmm_id=149&usp_id=0&id=53867)

5. Экранизация «Чернушки»

В 1965 г. режиссёр Шамиль Махмудбеков снял на студии «Азербайджанфильм» ко-


роткометражный художественный фильм «Гараҹа гыз» (на азербайджансокм языке) по
сценарию, написанному ним совместно с Иосифом Прутом. Музыка композитора Рауфа
Гаджиева. В главных ролях: Туту (Чернушка) - Севиль Зейналова, Юсиф - Олег Хабалов,
Ясемен - Раиса Удовикова, Хадиджа (т.е. Агджа-ханум в рассказе) - Лейла Ахундова, Гу-
сейн-бек - Фатех Фатуллаев, Периджахан - Шафига Мамедова, Пири - Джаббар Алиев.
Сюжет фильма немного отличается от повести, но в принципе, идентичность сохра-
нена. Например, в повести Ясемен - жена Юсифа, а в фильме - его сестра. В повести
Ясемен умирает, а в фильме - убегает из табора со своим возлюбленным.
Премьера в Баку состоялась 26 декабря 1965 г. На Тбилисском кинофестивале рес-
публик Закавказья и Украины30 в апреле 1967 г. фильм получил специальный диплом и
премию Центрального комитета комсомола Грузии и потому был рекомендован для пока-
за в республиках СССР. Премьера в Москве прошла уже 15 мая 1967 г., но сведений о
прокате в других городах за пределами Азербайджана, к сожалению, нет.
Кадрами из этого фильма иллюстрирован русский перевод в настоящем издании.

30
Кверенчхиладзе, Г. День второй: Правда искусства: [О фильмах, представленных киноматографиста-
ми Азербайджана] // Заря Востока (Тбилиси). – 1967, 14 апреля.

15
6. Библиография «Чернушки»

1. На азербайджанском языке арабским письмом

‫سوليمان ساني آخوندوف‬


.١٩١٣ - .(‫ معكتعب )باكي‬//‫( قاراجا قيز‬Qaraca qız // Mǝktǝb (Bakı). – 1913).
٠١٩١٦,‫ باكي‬٠‫قورخولو ناقيللار‬٠//‫( قاراجا قيز‬Qaraca qız // Qorxulu naqıllar. – Bakı, 1916).
2. На азербайджанском языке кириллицей

Ахундов, Сүлејман Сани


Гараҹа гыз: һекајǝ. - Бакы: Азернǝшр, 1943. - 36, [1] s., [11] v.
Гараҹа гыз: һекајǝ. - Бакы: Ушакгǝнчнǝшр, 1951. - 49 с.
Гараҹа гыз: һекајǝ. - Бакы: Ушакгǝнчнǝшр, 1956. - 47 с.
Гараҹа гыз: һекајǝ. - Бакы: Азернǝшр, 1966. - 53 с.
Гараҹа гыз: һекајǝ. - Бакы: Гǝнҹлик, 1969. - 51 с.
Гараҹа гыз: Сечилмиш һекајǝлǝр / Тәртиб едǝни. Н.И.Вәлиханов. - Бакы: Маариф,
1976. - 178 с.

3. На азербайджанском языке латиницей

Axundov, Süleyman Sani


Karaca kız // Zarafat. - Baqı, 1927 (в этом сборнике опубликовано большиство рассказов и
пьес).
Qaraca qız: hekayǝ. - Bakı: Gǝnclik, 1992. - 32 sǝh., ill. ISBN 5802001852
Qaraca qız: İbtidai sinif şagirdlәri üçün / Mәslәhәtçi: Y. Seyidov; Yenidәn işlәnmiş nәşrin
red. Z.Cәfәrov; Rәssam: N. Yunusov. - Bakı, 2001. - 54 s., ill.
Qaraca qız // Seçilmiş ǝsǝrlǝri / Tǝrtib edǝni vǝ ön sözün müǝllifi Nadir Vǝlixanov. –
Bakı: Şәrq-Qәrb, 2005. - Sǝh. 379-410. ISBN 9952418393
Qaraca qız // Seçilmiş әsәrlәri / Red. Ә.Quliyev.- Bakı: Çaşoğlu, 2006 [CD-ROM].
Qaraca qız: Brayl әlifbası ilә çap olunmuş kitab. – Naxçivan [Naxçivan regional informa-
siya merkәzi mәhdud fiziki imkanlı insanlar üçün; издание для слепых шрифтом Брайля]

4. Перевод на русский язык

Сулейман Сани Ахундов


Чернушка // Страшные рассказы. – Баку: Детюниздат, 1950. – 123 с.
Чернушка // Страшные рассказы. - Баку: Детюниздат, 1958. – С. 79-120.
Чернушка // Повести и рассказы писателей-классиков народов дореволюционной
России (XIX-начало XX в.). - М.: Детская лит-ра, 1984. [Библиотека мировой литературы
для детей, Т.17].
Чернушка // Страшные сказки: Для мл. школьников / Предисл. А.Заманова. – Баку:
Гянджлик, 1988. - 59, [8] с.: цв. ил.
Чернушка / Пер. с азерб. А.Т.Фараджиевой. – Баку: Детюниздат, 1951. – 52 с., ил.
Чернушка. – Баку: Детюниздат, 1956.
Чернушка / Пер. с азерб. А. Шарифа. - Баку: Детюниздат, 1962. – 55 с., ил.
Чернушка: Для детей / Пер. Т.Фараджевой. – Баку: Гянджлик, 1981.–132 с., цв. ил.

5. Переклад українською мовою

Чорнявка // С.С.Ахундов. Страшні оповідки / Переклад з азерб. В.Марченка. – Київ:


Веселка, 1971. -
Чорнявка // Марченко В. Творчість і життя / Упорядн. Н.Смужаниця-Марченко,

16
Н.Кочан. — К.: Сфера, Дух і Літера, 2001. – С. 200-221. ISBN 966784112-Х
Чорнявка // Хроніка 2000 (Український культурологічний альманах). - 2011. - Ви-
пуск 1. Україна - Азербайджан. – С.346-376 [передрук з видання 2001 р.]

Музыка

Abbasov, Əşrəf Cəlal oğlu. «Qaraca qız» baletindən fraqmentlər böyük simfonik orkestr
üçün: Notlar. - Bakı: Azərnəşr, 1964. - 78 s.
Аббасов, Ашраф Джалал оглы. Фрагменты из балета «Чернушка» для большого симфонического оркест-
ра: Ноты.

Аббасов, Ашраф Джалал оглы. Чернушка [Ноты]: Балет в трех действиях / Либрет-
то А. Бадалбейли по мотивам одноименной повести С.С.Ахундова. - Москва: Советский
композитор, 1985. – 103 с.

Отдельные публикации о С.С.Ахундове и рассказе «Чернушка»

Вəлиханов, Надир Ибраһим оғлу. Сүлејман Сани Ахундов / Елми ред.


К.А.Талыбзадə. - Бакы: Ҝəнҹлик, 1968. - 169 с.
Валиханов, Надир Ибрагим оглу. Сулейман Сани Ахундов / Нуч. ред. К.А.Талыбзаде

Вəлиханов, Надир Ибраһим оғлу. Сүлејман Сани Ахундовун елми биографијасы. -


Бакы: Елм, 1996. - 226 с., ил. ISBN 580660669 [Азəрбајҹан ЕА Низами адына Əдəбијјат
институту]
Валиханов, Надир Ибрагим оглу. Научная биография Сулеймана Сани Ахундова; Институт литературы
АН Азербайджана

Мамедов З.Т. Лексика и фразеология рассказов Сулеймана Сани Ахундова: Диссер-


тация … канд. филол. наук. - Баку, 1983.

Мамедов, Х.Г. Просветительское реалистическое литературное движение в Азер-


байджане конца ХІХ – начала ХХ в.: Диссертация… доктора филол. наук. – Баку: Азер-
байджанский гос. университет, 1981.

İsmaylova, Nazlı «Qaraca qız» hekayəsinin tədrisi təcrübəsindən // Azərbaycan


müəllimi. - 2010, 18 noyabr. - №45. - http://www. muallim.edu.az/arxiv/2010/45/20.htm
(Qax şəhər N.Allahverdiyev adına 2 nömrəli orta məktəb-liseyin müəllimi)
Исмаилова, Назлы. Из опыта изучения рассказа «Чернушка» // Учитель Азербайджана. – 2010, 18 нояб-
ря. Автор – учитель средней школы №2 города Кахи.

Nağıyeva C. Süleyman Sani Axundov arxivinin təsviri. - Bakı: EA nəşri, 1962. - 89 s.


Нагиева Дж. Описание архива Сулеймана Сани Ахундова. – Баку: Изд-во Академии наук, 1962. – 89 с.

«Qaraca qız» filmindəki Ağca xanım: «Filmdən sonra iki məktəbin oğlanları mənim
üstümdə dalaşmışdılar»: Ədalət Daşdəmirlinin Leyli Axundova müsahibə) // Azərbycan
müəllimi. – 2011, 06 noyabr. - http://modern.az/articles/18462/1/
Агджа ханым в фильме «Чернушка»: «После фильма два школьника дрались из-за меня»: Интервью с
Лейлой Ахундовой // Учитель Азербайджана. – 2011, 06 ноября.

Марченко Валерій. Про Сулеймана Сані Ахундова //


1. Марченко В. Творчість і життя / Упорядн. Н.Смужаниця-Марченко, Н.Кочан. —
Київ: Сфера, Дух і Літера, 2001. – С. 170-172.
2. Хроніка 2000 (Український культурологічний альманах.). - 2011. - Випуск 1:
Україна - Азербайджан. – С.343-345 [передрук з видання 2001 р.]

17
Qafqaz şәhәrlәrinin birindә usta Zeynal adlı bir sәrrac öz arvadı Şәrәfnisә ilә yaşayırdı.
Bunlar İran әhli idilәr, öz vilayәtlәrindә mәişәtlәri mәşәqqәt ilә keçdiyinә görә vәtәnlәrini
buraxıb buraya gәlmişdilәr. Usta Zeynal sәrraclıq etmәklә külfәtini bir tövr dolandırardı.
Usta Zeynalın övladdan yalnız altı yaşında Tutu adlı bircә qızı vardı. Tutu çox qara vә
çirkin idi. Anası ona körpә vaxtından «Qaraca qız» deyib әzizlәdiyinә görә әsil adı unudulub,
hәr kәs onu bu adla çağırardı.
Qaraca qız çox nadinc idi vә özü qız uşaqı ikәn qızlarla oynamağı sevmәzdi; hәmişә oğlan
uşaqları ilә oynardı. Uşaqlar Qaraca qızdan qorxardılar, çünki o çox cürәtli idi vә yumruğunun
da qabağında heç kәs dura bilmәzdi. Qaraca qız hәmişә zәifin tәrәfini tutardı. Hәr zaman anası
onun nadincliyindәn qonşulara şikayәt edib deyәrdi:
— Qaraca qızı su batırmaz, od yandırmaz.
Bununla belә, Qaraca qız çox rәhmdil vә sәxavәtli qız idi. Hәr nә әlinә düşsәydi yoldaşları
ilә bölüşәrdi.
Usta Zeynal yaşadığı şәhәrdә teztez zәlzәlә olardı. Bir qış hәmin şәhәrdә böyük zәlzәlә
olub çox ev uçurtdu. Zәlzәlә gecә yarısı, xalq şirin yuxuda ikәn ittifaq düşdüyünә görә çox
adam çökmüş evlәrin altında qalıb tәlәf oldu.
Sәhәr açıldıqda әtrafdan xalq tökülüb şәhәr kömәyә gәldi. Adamlar dәstәdәstә olub
әllәrindә kürәk, bel, külüng uçuqları qazımağa başladılar. Ata oğulu, oğul ananı, qardaş bacını
sәslәyә-sәslәyә daştorpağı ayırırdılar. Bir dәstә dә usta Zeynalın evini qazıyırdı.
Әvvәlcә Şәrәfnisanın, bunun dalınca usta Zeynalın meyiti çıxdı. Bir az da qazıyandan
sonra bir deşik açıldı.
Buradan çılpaq bir balaca qız çıxdı.
Bu qızhәmin Qaraca qız idi.
O, ata-anasının meyitlәrini görüb ağlamağa başladı. Hәr kәs öz qohum-әqrәbasını
aramağa mәşğul olub, Qaraca qızın qeydinә qalan yox idi.

18
Zәlzәlәdәn iki gün qabaq, bir dәstә qaraçı bu şәhәrin kәnarında çadır qurub düşmüşdü.
O dәstәdәn bir qaraçı arvadının Qaraca qıza yazığı gәlib çadırlarına apardı vә orada ona
yemәk vә paltar verib ocağın qırağında oturdu.
Qaraçılar Qaraca qızın yetim qalmağını vә onun heç bir kәsi olmayıb qәrib olduğunu bilib,
öz yanlarında saxlamağa mәcbur qaldılar. Qaraca qızı qızlığa götürәn qaraçı arvadı Yasәmәn
iyirmi yaşında, gözәl, yumşaq tәbiәtli, şad ürәkli bir qadın idi. Xasiyyәtinin yaxşılığına görә
Yasәmәni hamı sevәrdi; amma onun әri Yusifi heç kәs sevmәzdi, çünki o, çox bәdxasiyyәt,
tündmәcaz, zalım bir şәxs idi. Yasәmәn qaval çalıb oxumaq vә oynamaq ilә pul qazanıb dәs-
tәyә çox mәnfәәt verәrdi. Onun әri Yusif dә qapı-qapı gәzib ayı oynadardı.
Yasәmәn Qaraca qızı çadırı gәtirәn zaman Yusif orada yox idi, çünki dәstәnin bir hissәsi
onunla bәrabәr sәhәr tezdәn buradan çıxıb yola düşmüşdü. Yerdә qalanı da getmәyә yığışırdı.
Yasәmәn әrindәn çox qorxurdu, çünki bilmirdi ki, o, Qaraca qızı qәbul edәcәk, ya yox. Bunun
üçün Yasәmәn iztirabda idi. Qaraçı dәstәsinin yerdә qalanı da yola düşdü.
Yasәmәnin iztirabı bihudә deyilmiş, çünki geridә qalşmış dәstә gәlib yoldaşlarına çatdıqda
Yusif bu işdәn xәbәr tutub çox acıqlandı vә bir kәndә çatan kimi Qaraca qızı orada qoyub
gedәcәyini söylәdi. Yasәmәn әrinә yalvardı ki, belә iş etmәsin, lakin Yusif onu dinlәmәk belә
istәmәdi.
Qaraca qız isә ürәyindә bi işә şad idi, o, Yusifdәn qorxurdu vә qorxmağa da haqlı idi.
Yusifin heybәtli sifәti, qara vә pırtlaq gözlәri nәinki uşağı, hәtta böyük adamı da qorxuya
salırdı.
Yasәmәn әrinin tamahkarlığını bilirdi, ona görә Qaraca qızın gәlәcәkdә onlara böyük
mәnfәәt verәcәyini söylәdi.
— Yusif, bilirsәnmi mәn nә fikir-dәyәm? Mәn Qaraca qıza mahnı oxumaq, özüm kimi
oynamaq öyrәdәcәyәm vә üstbaşını bәzәyib kәndlәrdә, şәhәr-lәrdә oynadacağam, sәnin üçün
pul yığa-cağam.
Bu fikri Yusif bәyәnib Qaraca qızın dәstәdә qalmasına razı oldu.

***

Qaraçıların mәişәtini Qaraca qız çox bәyә-nirdi vә bu gün burada, sabah bir tәzә yerdә,
çay qırağında, meşә kәnarında mәnzil edib çadır qurmaq, nağıl söylәmәk — bunların hamısı
Qaraca qıza çox xoş gәlirdi.
Әvvәl vaxtlar Qaraca qız Yusifin ayısından qorxurdu. Amma sonralar öyrәşib onunla çox
dost olmuşdu. Ayı da onunla oynamağı sevirdi.
Yasәmәn Qaraca qızı әrinә söz verdiyi kimi yaxşı geyindirib oxumaq vә oynamaq
öyrәtmişdi. Tamaşaçılar Qaraca qızın gözәl sәsinә vә oynamasına tәәccüb edib heyrәtdә
qalırdılar. Qaraca qız balaca qavalını açıb tamaşaçılara tәrәf tutanda, dәrhal onun içi pul ilә
dolurdu.
Bu isә Yasәmәni artıq şad edirdı. Yusif bu barәdә arvadından vә Qaraca qızdan razı idisә
da, yenә xasiyyәtinin pisliyindәn hәr ikisini çox incidәrdi. Qaraca qızın tәbiәtindә inadçılıq
vardı. Bu xasiyyәtinә görә Yusifdәn nә qәdәr kötәk yeyirdisә dә, yenә tәrsliyindәn әl
götürmәzdi. Qaraca qız ancaq Yasәmәnin sözündәn çıxmazdı, çünki Yasәmәn onunla
mehriban dolandırdı.
Yusif Qaraca qızın tәrsliyinә tәәccüb edib arvadına deyәrdi:
— Bu zorbalıqda ayı mәnim qamçımın qorxusundan hәr cür oyun çıxarır, amma bu
balacalıqda qızın әlindә aciz qalmışam.
Yasәmәn ona belә cavab verәrdi:
— Bunun sәbәbi odur ki, ayı heyvandır, bu isә insandır. Heyvanla edilәn rәftar insanla
edilmәz. Heyvana yoğun çubuq lazımsa, insana mehriban rәftar, mülayim söz lazımdır.
Yusif arvadının bu doğru sözünә inanmayıb deyәrdi:
— Yox, bu sәbәb deyildir, sәn olmasan mәn onu iki günün әrzindә mum kimi edәrәm.
Әrlә arvadın arasında olan belә söhbәtin nәticәsi o olardı ki, Yusif Qaraca qızı daha da
artıq kötәklәrdi. Qaraca qız bu zülmdәn xilas olmaq üçün neçә dәfә qaçmaq fikrinә
düşmüşdüsә dә, lakin qaçmağa heç vәchlә imkan tapa bilmәmişdi.

***

19
İki ildәn artıq idi ki, Qaraca qız qaraçı dәstәsindә yaşayıb, mahnı oxumağı vә oynamağı ilә
әtrafda mәşhur olmuşdu. Yusif Qaraca qızı çox incidәndә Yasәmәn onu qorxudub deyәrdi:
— Bu zavallı qıza nә çox әziyyәt verirsәn. Axır tәngә gәlib qaçar vә sәnin dә әlin belә
böyük mәnfәәtdәn çıxar.
Bu sözlәr hәmişә Yusifә tәsir edib, Qaraca qızı döymәkdәn bir müddәt çәkinәrdi.

***

Yayın orta ayı idi. Günün istisindәn insanlar, heyvanlar vә quşlar kölgә yer vә sәrin su
arayırdı. Qaraçı dәstәsi bir dağ üzәrindәn axan çayın kәnarında çadırlarını qurub mәnzil
etmişdi.
Günorta vaxtı idi. Qaraçılar hәrәsi bir işә mәşqul idi. Yusif ayısını götürüb yaxın kәndә
getmişdi. Yasәmәn çayın qırağında su qızdırıb paltar yuyurdu. Qaraca qız da çayda çimirdi.
Çay dağ döşündәn gәldiyinә görә xeyli iti vә xarıldaya-xarıldaya axırdı; amma suyu az ol-
duğundan Qaraca qız üçün qorxusu yox idi.
Yasәmәn paltarı yuyub kolların üstünә qurumaq üçün sәrmişdi. Özü dә başını yumaq fikri
ilә qara, uzun saçlarını hörükdәn açıb döşünә tökdü. Yasәmәn Qaraca qızı sәslәdi ki, gәlib
onun başına su töksün. Qaraca qız iki arşın ucalıqdan tökülәn şәlalәnin altında durub
çimdiyinә görә Yasәmәnin sәsini eşitmәdi.
Bir azdan sonra Yasәmәn yenә Qaraca qızı çağırdı. Bu dәfә dә cavab almadı. Yasәmәn
saçlarını döşündәn yığıb belinә atdı.
Bu halda qulağına çay tәrәfdәn sel gurultusu gәldi. Bunu eşitcәk Yasәmәn dik atılıb çaya
tәrәf yüyürdü.
O vaxt Qaraca qız şәlalәnin altında idi.
Yasәmәn çayın yuxarısından daşları vә kol-ları yumalaya-yumalaya, gurultu vә nәrilti ilә
gәlәn seli görüb var gücü ilә qışqırdı:
— Qızım, tez ol, qaç, sel gәlir.
Qaraca qız Yasәmәnin sәsini eşidib, şәlalәnin altından çıxdı, ancaq bir neçә addım
atmamışdı ki, sel onun üstünü cәllad kimi aldı. Yasәmәn işi belә gördükdә alıcı quş kimi özünü
çaya atdı. Yasәmәn özünü Qaraca qıza yetirincә sel qızı götürdü vә bir neçә saniyә suda itirdi.
Bir azdan sonra qızın başı göründü. Yasәmәn özü dә bir neçә dәfә suya batıb çıxandan sonra,
üzüb Qaraca qıza çatdı vә saçlarından tutub çiyninә atdı. Hәrçәndi Yasәmәn çox üzücü idi,
amma bu iti axan, daşları vә böyük kolları yumalayan seldә üzmәk mümkün deyildi.
Qaraçılar Yasәmәnin qışqırığını eşidib kömәyә töküldülәr. Sel getdikcә artırdı. Axırda sel
bunları bir böyük daşa çırptdı. Qaraca qız Yasәmәnin әlindәn çıxıb daşın üstündә qaldı. Amma
Yasәmәni sel götürüb üzü aşağı axıtdı.
Qaraçılar çaya tökülüb hәr ikisini sudan çıxartdılar. Onların ikisi dә bihuş qalıb yerә
sәrilmişdi, üzlәrinin rәngi ölü rәngi kimi idi. Qaraçılar xeyli çalışdıqdan sonra hәr ikisini huşa
gәtirdilәr.
Qaraca qızın bәdәni daşlara dәyib bir neçә yerdәn qaralmışdı, amma qorxusu yox idi.
Zavallı Yasәmәnә gәldikdә başı bir neçә yerdәn yaralanmışdı.
Lakin rәhmdil arvad özünә gәlәn kimi yaralarını unudub, tez zәif sәslә Qaraca qızı
soruşdu.
Qaraçılardan biri Qaraca qızı qucağına götürüb Yasәmәnә göstәrdi:
— Bax, Yasәmәn, budur, Qaraca qız sağdır. Arxayın ol.
Yasәmәn bir qәdәr ona baxdı, sonra yenә bihuş olub gözlәri yumuldu.
Qaraçılar Yasәmәnin yaralarını bağlayıb Qaraca qız ilә bir yerdә çadırlarına apardılar vә
hәr ikisinә yer salıb rahat etdilәr.
Axşamçağı Yusif gәlib evә çıxdı vә yoldaşlarından bu xәbәri eşidib çox qәzәblәndi vә dedi:
— Mәn bilirdim ki, bu uçuqdan çıxmış qız axırda bizim başımıza bir bәla gәtirәcәkdir.
Qaraçılar Yusifi sakit edib dedilәr:
— Qorxma, heç bir şey olmaz. İndi onlara rahatlıq lazımdır, durun bayıra çıxaq, sәs-küy
olmasın. Burada yalnız Yasәmәnin dostu Hüsniyә qalar, ona qulluq edәr. Qaraçıların ha-mısı
Yusif ilә bәrabәr bayıra çıxdılar. Çadırda an-caq Hüsniyә qaldı.
Qaraca qız tamam gecәni ufultu vә zarıltı ilә keçirib sübhә yaxın yuxuya getdi. Amma
Yasә-mәn qızdırma içindә bir dәqiqә rahat olmadı. Vәfalı Hüsniyә rәfiqәsinin yanını kәsdirib
sübhә qәdәr gözlәrini yummadı. Yasәmәnin qızdırması getdikcә artırdı. Sәhәr açıldıqda hәrarәti

20
40 dәrәcәyә çatdı. Yazıq Yasәmәn qızdırmanın tәsirindәn tora düşmüş quş kimi yerindә
çapalayırdı. Onun gözlәri hәmişә yumulu idi.
Gecә yağış yağdığına görә sәhәrin havası çox saf vә tәmiz idi. Dünәnki bәlanı törәdәn
çaylağın suyu indi enib әvvәlki hәddinә düşmüş-dü. Onun hәzin şırıltısı, quşların cәhcәh vә
nәğ-mәsinә qarışmışdı. Qaraca qızın sevgili şәlalәsi günәşin qırmızı şölәsindәn parlayırdı.
Axırda Yasәmәn gözlәrini açdı. Biçarәnin lalә kimi yanaqları solub zanbaq rәnginә
dönmüşdü. Yasәmәn Hüsniyәni tanıdı. Zәif sәslә ona dedi:
— Hüsniyә, Yusif haradadır?
— Bayırdadır, bacım, çağırımmı?
— Çağır, hamını çağır... ölürәm...
— Qorxma, bacım, ölmәzsәn. Bu gün hardan olmuş olsa, sәnin üçün hәkim tapıb
gәtirәcәyәm.
Bunu deyib Hüsniyә bayıra çıxdı vә bir azdan sonra Yusif başqa qaraçılarla bәrabәr içәri
girdi. Qaraçılar Yasәmәnә ürәk verirdilәr.
Yasәmәn dedi:
— Yox, әzizlәrim, mәn ölürәm... Yusif, әlini mәnә ver... Vәsiyyәtimә qulaq as... Әmәlә
gәtirmәyә söz ver...
Bir az dayanıb yenә tәzәdәn başladı:
— Yusif, budur dörd ildir ki, sәnә arvadam. Bu vaxta kimi sәndәn döyüşdәn-söyüşdәn
başqa bir şey görmәdim. Cavan ömrümü çürütdüm...Mәnә min cür zülm vә cәfa etdin,
bunların hamısını bağışlayıram. Ancaq sәn dә mәnә söz ver ki, bundan sonra Qaraca qızla
mehriban rәftar edib onu incitmәyәcәksәn...
Yasәmәn sәsini kәsdi, çadıra bir müddәt sakitlik oldu. Sonra Yusif dedi:
— Yoldaşlarımın qarşısında vәsiyyәtini әmәlә gәtirmәyә söz verirәm.
Yasәmәnin üzündә şadlıq zühür etdi vә Hüsniyәyә dedi:
— Bacım, Qaraca qızı sәnә tapşırıram. Ondan muğayat ol. Ah, gözlәrimә qaranlıq çökür...
Mәni boğurlar... Yusif... Hüsniyә... Qaraca qız... — deyә Yasәmәn sayığlaya-sayığlaya vәfat
etdi.

***

Yasәmәnin vәfatından sonra Yusif bir müddәt verdiyi әhdә vәfa etdi; lakin sonralar
tәbiәtindә olan pis sifәtlәri yenә aşkar olmağa başladı.
Hüsniyә bacardığı qәdәr Qaraca qızı Yusifin zülmündәn mühafizә edirdi. Ancaq iş orasında
idi ki, Yusif Yasәmәnin vәfatından sonra Qaraca qızla pul qazanmaq üçün hәr gün sәhәr
mәnzil-dәn çıxıb bir da axşam qayıdırdı. Hüsniyә zavallı yetimin üzünә baxdıqda sualsız da
anlayırdı ki, o biçarә, Yusifdәn nә qәdәr zülm vә әziyyәtlәr çәkir.
Axır vaxtlarda Yusif bir pis әmәlә dә mürtәkib (mürtәkib — pis vә yaranmaz işlәr görәn)
olmuşdu; belә ki, әlinә düşәn pulu içkiyә verib tez-tez mәst olurdu. Yusifin belә vaxt-arında
Qaraca qızın günü daha da qara olurdu.
Bir dәfә Yusif vә Qaraca qız yol ilә gedirdilәr. Bunlar bir dәstә atlı cavan oğlanlara rast
gәldiәr. Bu cavanlar şәhәrә toya gedirdilәr. Onlar Yusifgilә tәklif etdilәr ki, bir az çalıb
oxusunlar. Yusif razı oldu. Qaraca qızın oxuyub oynamağı cavanlara çox xoş gәldi. Onlar bir—
birinin bәh-inә Qaraca qızın qavalını ağ vә qara pul ilә dol-urdular.
— Sağ ol, çox yaşa, Qaraca qız, — deyә cavanlar atlarını sürdülәr.
Yusif sevincәk Qaraca qızdan pulları alıb cibinә tökdü vә dedi:
— Gәl, qızım, sәn ayı ilә o kolluqda otur, zincini al, mәn dә gedim o görünәn kәnddәn
çörәk vә sәnin üçün dә fındıq, kişmiş alım.
Bu sözdәn Qaraca qız әsla şad olmadı, çünki bilirdi ki, oraya içmәyә gedir. Amma,
bununlar belә, bir söz demәdi.
Onlar yoldan kәnara çıxıb kolluğa tәrәf üz qoydular. Yusif bir böyük kol seçib ayını oraya
bağladı vә Qaraca qıza dedi:
— Ağıllı qızım, burada otur, bu saat gәlәcәyәm.
Yusif getdi. Qaraca qız da kölgәdә uzandı vә bir azdan sonra şirin yuxuya getdi. Ayı bir
müddәt sakit uzandı. Sonra durub zәncirini dart-mağa başladı. Kolun budağı ayının gücünә
da-vam etmәyib qondu. Ayı özünü asudә görüb bir müddәt kolluqda gәzdi, sonra üzünü
meşәyә tәrәf tutub getdi.

21
Yusif iki saatdan çox idi ki, kәndә getmişdi. Qaraca qız yuxudan hәlә oyanmamışdı. Axırda
Yusif sәrxoş halda, o tәrәf — bu tәrәfә yırğalana — yırğalana gәlib çıxdı. Qaraca qızı yatmış
gö-rüb vә ayını bağladıyı yerdә tapmayıb, ayağı ilә qızı elә bәrk vurdu ki, biçarә dik atıldı.
— De görüm, ayı hanı, mürtәd qızı mürtәd.
Qaraca qızın qorxudan dili tutulub cavab verә bilmәdi.
— Hәlә dayan, qoy ayını tapım, sәnin payını sonra verәcәyәm.
Yusif kola diqqәtlә baxıb gördü ki, ayını bağladığı budaq qopub vә özü dә yoxdur. Bundan
anladı ki, ayını oğurlamamışlar, özü kolu qoparıb meşәyә qaçmışdır.
— Düş qabağıma, ayı meşәyә qaçmışdır, gedәk tapaq.
Qaraca qız titrәyә-titrәyә yola düşdü. Yusif yol üzünü gah Qaraca qızı söyüb qorxudurdu,
gah da öz-özünә danışırdı. Onlar meşәni xeyli dolandılar, amma ayıdan bir әsәr görmәdilәr.
Birdәn Qaraca qızın qulağına ayının bağırtısı gәldi.
— Eşidirsәnmi, әmi, bu tәrәfdәn ayının bağırtısı gәlir.
— Heç zad eşitmirәm, yalan deyirsәn.
— Bax, bax, yenә bağırır.
Bu dәfә Yusifin özü dә eşitdi:
— Doğru deyirsәn, bağıran ayıdır.
Hәr ikisi sәs gәlәn tәrәfә üz qoydular. Ancaq sәs meşәyә düşdüyünә görә ayının yeri yaxın
görünürdü, amma hәqiqәtdә xeyli uzaq idi. Axırda gәlib ayını tapdılar. Ayı zәnciriylә ağaca
dolaşıb dartınır vә bağırırdı.
Yusif ona çatan kimi hirsindәn vә acığından ayını azad etmәdәn әvvәl, әlindәki ağac ilә onu
döymәyә başladı. Ayının bağırtısı meşәni başına götürmüşdü. Axırda ayı dartınıb xaltanı
başından çıxartdı vә ildırım kimi özünü Yusifin üstünә atdı. Bir dәqiqә keçmәdi ki, qızmış ayı
sahibini parçaladı.
Qaraca qız bunu gördükdә dәhşәtli bir hal ilә qaçmağa başladı. Ancaq qorxudan özünü
itirib, yol әvәzinә meşәnin ortasına tәrәf qaçdı.
Bir azdan sonra ayı Yusifin meyitini buraxıb Qaraca qızın dalınca düşdü. Bunu gördükdә
za-vallı qızın bәdәninә titrәmә düşdü vә var gücü ilә qaçmağa başladı. Getdikcә ayı Qaraca
qıza ya-xınlaşırdı. Bu halda Qaraca qızın qabağına bir uçurum dәrә çıxdı. Qaraca qız dәrәdәn
endikdә ayı özünü ona çatdırdı. Ancaq ayı enişi aşağı qa-ça bilmәdiyindәn dәrәnin içinә
yumbalandı.
Qaraca qız fürsәt tapıb özünü dәrәnin döşündәki mağaraya saldı. Bu mağaranın ağzı enli
idi, amma içәri getdikcә daralırdı.
Ayı dәrәnin dibinә kimi yumbalandı. Sonra ayağa qalxıb, üzüyuxarı dırmaşmağa başladı.
Bәllidir ki, ayının dal ayaqları qısa olduğu üçün enişi pis enir, yoxuşu isә asan dırmaşa bilir.
Ayı axtarıb mağaranı taparaq içәriyә soxuldu. Qaraca qız sürünә-sürünә özünü mağaranın
dar yerinә yetirdi. Ayı isә dar yerә soxula bilmәdi.
Bir az donquldanıb mağaranın ağzında yatdı.
Qaraca qız tәrpәnmәyә dә qorxurdu. Ancaq onun qorxusu nahaq idi, çünki indi ayının hirsi
yatmışdı, ona dәymәzdi vә bәlkә dә onun orada olmasına şad olardı.

***

İki saatdan artıq idi ki, Qaraca qız mağara-nın içindә uzanıb qalmışdı. Biçarә qız ayının
qorxusundan özünü mağaranın deşiyinә elә pәrçim etmişdi ki, tәrpәnmәyә dә imkanı yox idi.
Bir tәrәfdәn mağaranın içindәki havanın azlığı, digәr tәrәfdәn dә ayının vahimәsi yazıq qızı
bihuşluq halına salmışdı.
Ayı isә fısıldaya-fısıldaya yatmışdı. Birdәn ayı oyanıb donquldamağa başladı. Bu halda
Qaraca qızın qulağına çoxlu it sәsi gәldi. Ayının da donqultusu artdı.
Çox çәkmәdi ki, itlәr hürә-hürә mağaranın ağzını aldılar, ancaq cürәt edib içәri girә bilmә-
dilәr. Bir azdan sonra at üstündә ovçular qış-qıra-qışqıra gәlib çıxdılar. Bunlar mağaranın
içindәn ayının nәriltisini eşidib, tüfәnglәrini hazırladılar vә itlәri içәri qısqırtdılar.
İtlәrin bir neçәsi cürәtlәnib mağaranın içәrisinә soxuldu. Ancaq çox çәkmәdi ki, yenә
zingildәyә-zingildәyә geri qayıtdılar. Onlardan bir-ikisi yaralanmışdı. Bu haldan ovçular bayır-
dan:
— Axtar, bas, Xallı, bas, Gümüş, bas, — deyә qısqırtdılar. İtlәr cürәtlәnib yerә özlәrini içәri
soxdular vә ayı ilә tutaşdılar. Ayı bir müddәt onlar ilә boğuşandan sonra mağaradan sıçrayıb

22
çıxdı. Bu halda üç güllә birdәn onun üzәrinә açıldı. Bunların zәrbindәn biçarә ayı boğanaqdan
yıxılan ağac kimi, yerә sәrildi.
Ovçuların biri:
— Afәrin mәnim güllәm.
— Xeyr, Hüseynqulu ağa, sәhv edirsәn, ayını öldürәn mәnim güllәmdir.
— Bağışla, Sәlim bәy, mәn ayını başından atmışam, yәqin ki, onu yıxan mәnim güllәmdir.
— Sәbr edin, әzizlәrim. Bu saat mәlum olar, — bunu deyib, әvvәlki adam atdan düşdü vә
nökәrlәrin kömәyilә ayının cәmdәyini o yan bu yana çevirib diqqәtlә baxmağa başladı:
— Әzizlәrim, heç bәhs etmәyin, üçümüzün dә güllәsi ayıya dәymişdir. Sonra üzünü
nökәrlәrinә tәrәf tutub dedi:
— Cәld ayının dәrisini soyun, Rәhim bәy, sәnә demәdimmi ki, ayısız bu ovdan
qayıtmayacağam. Elә öz meşәni tәrif edib mәni mәsxәrә edirdin ki, sizin meşәnizlә dovşan da
tapılmaz. Bәs bu nәdir?
Bu halda Rәhim bәy ayıya diqqәt ilә baxıb dedi:
— Yenә dә, Hüseynqulu ağaq, öz fikrimdә möhkәm durmuşam. Bu ayı meşә ayısı deyil.
Әldә bәslәnmiş ayıdır.
— Elә iş ola bilmәz. Onu haradan bildin?
— Budur, bax, ayının boyun tüklәrini zәncir aparmışdır. Sәlim bәy, doğrumu deyirәm?
Sәlim bәy baxıb Rәhim bәyin sözünü tәsdiq etdi. Bundan sonra bәylәr qaqqıltı ilә gülmәyә
başladılar. Hüseynqulu ağa әvvәl dostlarının sözünü zarafat hesab etdi, amma sonra özü dә
diqqәt ilә baxdıqda şәkkә düşdü.
Bu halda ov tulalarına qoşulmuş Qara köpәk mağaraya girdi, bunun dalınca başqa itlәr dә
getdilәr vә yenә içәridә hürüşmә başlandı.
Bunu gördükdә Hüseynqulu ağa dedi:
— Deyәsәn, mağarada yenә ayı var.
Bәylәr tüfәnglәrini hazırlayıb mağaranın ağzını kәsdilәr. Bu zaman qara köpәk Qaraca
qızın ayağından tutub itlәrin arasından sürüyә-sürüyә mağaradan bayıra çıxardı. Bәylәr bunu
gördükdә tәәcüb edib heyrәtdә qaldılar. Qara köpәk Qaraca qızı buraxdı, amma o, hәrәkәtsiz
qalıb ayağa qalxmadı. Bәylәr Qaraca qızın üstü-nü aldılar. O, sәif bir hal ilә gözlәrini açdı;
lakin harada olduğunu anlamadı. Hüseynqulu ağa ondan soruşdu:
— Qız sәn kimsәn? Bu mağarada nә qayırırdın?
Qaraca qız cavab vermәdi. Rәhim bәy dedi:
— Hüseynqulu ağa, görmürsәnmi ki, qız hәlә lazımınca özünә gәlmәmişdir. Nә sual
edirsәn. Mәn әhvalatı onsuz da anlayıram. Qızın sifәtin-dәn vә libasından qaraca qızı olduğunu
duymur-sanmı? Bu ov etdiyimiz ayı da әldә bәslәnmiş qaraçı ayısıdır. Ancaq sahibi harada
qalmış, bu-rası mәnim üçün aşkar deyildir.
Sәlim bәy qıza diqqәtlә baxıb dedi:
— Hә, bu qızı mәn görmüşәm. Mәşhur oxuyan vә oynayan Qaraca qızdır, sahibi dә qaraçı
Yusifdir. Üç ay bundan qabaq ona nә qәdәr pul vә xәlәt vәd etdimsә dә, bu qızı mәnә satmadı,
indi yaxşı әlimә düşübdür. Siz ölәsiniz gündә qonaqlıq edib sizә böyük kef verәcәyәm.
Hüseynqulu ağa bunu eşitdikdә dedi:
— Demәk, o kefi mәn verә bilmәrәm? Әslinә baxsan qız mәnә çatar, çünki mәnim köpәyim
tapmışdır.
Bәylәrin arasına bәhs düşdü.
Sәlim bәy dedi:
— Hüseynqulu ağa, özün yaxşıca bilirsәn ki, arvadın Pәricahan xanım qaraçı qızını evinә
qoymaz, nә üçün bәhs edirsәn?
— Nә üçün qoymur? Ev sahibi odur, yoxsa mәn? Bundan әlavә qızı Piri kişiyә verәcәyәm
ki, o saxlasın.
Bәylәr buna razı oldular. Hüseynqulu ağa qızı nökәrlәrinә tapşırdı. Bәylәr yәnә ov etmәyә
başladılar, lakin dörd saata qәdәr meşәni dolanıb bir tülkü vә üç dovşandan başqa әllәrinә bir
ov keçirә bilmәdilәr. Ona görә ovu tәrk edib yola düşdülәr.
Qaraca qız özünә gәlib yol uzunu başına gәlәn әhvalatı alayarımçıq nağıl etdi. Hüseynqulu
ağa onun atasız yetim olduğunu eşidib dedi:
— Çox gözәl oldu, indi heç kәs qızı mәndәn ala bilmәz.

***

23
Axşam vaxtı Hüseynqulu ağa öz dostları Rәhim bәy vә Sәlim bәy ilә bәrabәr evlәrinә
gәldilәr. İtlәrin hürmәyi, ovçuların sәslәri, nökәr vә mehtәrlәrin qışqırığı bir-birinә qarışmışdı.
Ağca xanım bu sәs-küyә mürәbbiyәsindәn (mürәbbiyә — tәrbiyәçi qadın) izinsiz bayıra
çıxdı. Kәnarda durmuş Qaraca qızı görüb ona yaxınlaşdı. Qaraca qız vә Ağca xanım nәzәrlәrini
bir-birinә salıb bir müddәt diqqәtlә baxışdılar.
Bu iki uşağın arasında böyük fәrq vardı: birinin ata-anası bәyzadә, o birininki isә yoxsul
idi. Biri zәif, sәrif, hәr bir işdә özgәyә möhtac olduğu halda, o biri polad kimi sağlam bәdәnli,
az yaşında çox görmüş, öz zәhmәti ilә mәişәt edәn bir uşaq idi. Birinin baxışı sanki özgәlәri
kömәyә, o birinin nәzәri isә hamını qovğaya çağırırdı.
Ağca xanım zәif әlini Qaraca qıza uzatdı, o da kobud barmaqları ilә onun әlini sıxdı. Ağca
xanım bu sıxmağa davam etmәyib qışqırdı, sonra güldü.
Bir az çәkmәdi ki, şirin söhbәtә başladılar. Bu vaxt Hüseynqulu ağa Qaraca qızı unudub
otaqda bәylәr ilә ov bәhsinә girişmişdi. Ağca xanım ilә Qaraca qızın söhbәti çox çәkmәdi.
Pәricahan xanım otağından hәyәtә endi vә qızını Qaraca qız ilә söhbәt edәn görüb çox
bәrk acığlandı vә mürәbbiyәsini çağırıb dedi:
— Nә üçün öz vәzifәnizi unudursunuz, xa-nım? Baxın tәrbiyә verdiyiniz qız kiminlә dostluq
etmişdir. Otağına aparın. Bu gecә şamsız qalacaqdır.
Mürәbbiyә, gözü yaşlı Ağca xanımın әlindәn tutub otağına apardı.
Qaraca qıza da Pәricahan xanım — dalımca gәl, qaraçı qızı, — deyib Hüseynqulu ağanın
otağına apardı vә rişxәnd ilә dedi:
— Bu şahzadә qızını haradan tapıb gәtirmisәn. Qızın ilә tanış olub çox şirin söhbәt
edirdilәr.
Hüseynqulu ağa әhvalatı ona nağıl edib dedi:
— Pәricahan, qızına yazığın gәlsin, gör yoldaşsızlıq, onu nә hala salmışdır. Qoy bu qız ilә
oynasın, atlansın, qol-qanadı açılsın, bәdәni bәrkisin, kefi açılsın. Bu qız qaraçı qızı deyildir vә
olsa da nә eybi vardır. Xanımın yanında qaravaşı olmazmı?! Mürәbbiyәsi yanında olacaqdır.
Bir pis şey edәrlәrsә tәrbiyә edib qoymaz.
Bu sözlәr Pәricahan xanıma әsla tәsir etmәdi:
— Sәn mәnә söz vermişdin ki, tәrbiyә mәsәlәsinә qarışmayacaqsan. İndi nә üçün sözündә
davam etmirsәn? Bu qız buradan gedә-sidir, artıq söz lazım deyil.
— Xeyr, bu qız burada qalasıdır, — deyә Hüseynqulu sәsini ucaltdı.
— Sәnә deyirәm, bu qız bu saat buradan gedәsidir. Yoxsa, mәn burada qalmaram, —
deyә Pәricahan xanım qәzәblәndi.
Sәlim bәy fürsәti fövtә vermәyib dedi:
— Onda verin mәn aparım.
Hüseynqulu ağa dedi:
— Sәlim bәy, heç vaxt ona razı olmaram. Necә ki, sizә demişәm, elә dә edәcәyәm. Qaraca
qız bağbanım Piri babanın yanında olacaqdır.
Pәricahan xanım dedi:
— Bu şәrtә mәn dә razıyam. Ancaq Ağca xanımla bilmәrrә әlaqәsi olmayacaqdır, çünki
ondan pis xasiyyәt götürәr.
Bu şәrtlә aparıb Qaraca qızı Piri kişiyә tapşırdılar.
Piri kişinin daxması ağalığın böyük meyvә bağının içindә idi. Piri kişi yetmiş yaşında,
yumşaq tәbiәtli bir qoca idi. Heç bir kәsi yox idi, özü dә Hüseyqulu ağanın rәiyyәti olub onun
atası zamanından bu bağa bağbanlıq edirdi. Piri kişi hәmişә bağda ömür sürüb, işi düşmәsә
ağalıq qapısına gәlmәzdi.
Xidmәtçilәr Hüseynqulu ağadan qorxub hü-zurunda titrәyirdilәr. Lakin Piri kişi kimsәdәn
qorxmazdı vә bacardığı qәdәr qulluqçuları ağa-ların zülmündәn mühafizә edәrdi. Ona görә onu
başqa nökәrlәr sevirdi. Qaraca qızın saxlanmaq üçün Piri kişiyә verilmәsi onu çox şad etdi. Öz
komasında Qaraca qız üçün yer hazırladı; onu yedirib rahat etdi. Qaraca qız yatağına girib bir
müddәt yata bilmәdi.
Sonra Piri kişidәn soruşdu:
— Baba, o xanım, qızını nә üçün mәnimlә oynamağa vә söhbәt etmәyә qoymur?
— Qızım, onlar bәydirlәr, biz rәiyyәt, onlar ağadırlar, biz nökәr. Bizimlә onların nә yoldaş-
lığı. Qızım, sәn Ağca xanımı yaddan çıxar. O sәnә yoldaş deyildir.
Qaraca qız bu sözlәrlә sakit olmayıb düşünürdü:

24
— Mәn Ağca xanıma nә etdim ki, anasının mәnә acığı tutdu. Bu gecә ona yemәk
vermәyәcәklәr. Yazıq ac qalacaqdır. Anam sağ olanda mәni dә naharsıq qoyardı, ancaq mәn
nadinclik edәrdim. Bu ki, heç zad etmәmişdi.
Qaraca qız fikrini bir yerә çıxarmamış yuxuya getdi.
O gecәsi hәmin fikirlәr Ağca xanımı da sakit etmirdi. Nә anasının, nә mürәbbiyәsinin
nәsihә-tini anlamırdı:
— Nә sәbәbә mәn o qızla oynayıb danışa bilmәrәm? Mәn bәy qızı olanda nә olar? Mәni nә
üçün şamsız qoydular? Qaraca qız çox tәәcüblü şeylәr danışırdı. O deyirdi ki, sәnә qaval
çalmaq, oynamaq öyrәdәcәyәm. Ah nә üçün anam mәni qoymadı ki, onunla çoxluca danışam.
Ağca xanım yorğanı başına çәkib gizlincә ağlamağa başladı vә bir azdan sonra yuxuya
getdi.

***

Piri kişi hәlә uşaqlıqdan gün çıxmamış yuxudan durmağı adәt etmişdi. İndi dә tezdәn
qalxıb ocağı qaladı, özü kimi ömrü keçmiş, his-dәn qaralmış caydanı su ilә doldurub oçağa
qoy-du vә daxmadan çıxdı ki, bağı dolansın.
Piri kişi bu bәslәdiyi bağı çox sevirdi. Bura-dakı ağacların çoxunu özü öz әli ilә әkib-becәr-
mişdi. O әtrafda bitәn bir meyvә ağacı yox idi ki, bu bağda olmasın. Hüseynqulu ağanın bu
bağı mülkәdarlar arasında xeyli şöhrәt qazanmışdı. Hüseynqulu ağaya qonaq gәlәndә, o öz
qonaq-larını bağına tamaşa etmәyә aparardı.
Bağı oğrudan qorumağa Piri kişinin bircә kö-mәkçisi vardı. O da Qaraca qızı mağaradan
çıxa-ran Qara köpәk idi. Qara köpәk çox heybәtli vә hünәrli bir it idi. Onun qorxusundan heç
kәs ba-ğa dolana bilmәzdi. Bu köpәkdә bir qәribә hal vardı. Hәr kәs ki, Piri kişiyә düşmәn idi,
köpәk onu sevmәyib, yaxına qoymazdı. Piri kişi bir ye-ni şәxs ilә tanış olanda, Qara köpәk o
adama quyruq bulayıb yaxınlaşsaydı, Piri kişi onu özünә dost hesab edәrdi. Әksinә, o adama
dişlәrini ağardıb mırıldasaydı, onu özünә düşmәn bilәrdi. Qara köpәyin bu hissini Piri kişi
dәfәlәrlә imta-han etdiyi üçün belә deyәrdi:
— Dost-düşmәnimi Qara köpәklә tanıyıram.
Piri kişi Qara köpәyi heç vaxt zәncirlәmirdi. Gecә vә gündüz Qara köpәk asudә idi.
Bununla belә, Qara köpәk bağdan kәnara çıxmazdı. Ancaq bәzi vaxt Hüseyinqulu ağa ova
getdikdә o da hәvәslәnib ov tulalarına qoşulardı; bu vaxt onu geri qaytarmaq üçün gәrәk Piri
kişi özü gәlәydi, yoxsa kimsәyә qulaq asmazdı.
Piri kişi komadan çıxdıqda qapını açıq qoymuşdu. Bu halda Qara köpәk içәri girib, evdә bir
adamı yatmış gördü. Qulaqlarını şәklәdib heybәtli bir halәt ilә ona tәrәf yönәldi. Sonra Qaraca
qızı tanıyıb quyruğunu buladı vә irәli gәlib yanında uzandı. Әlini yalamağa başladı. Bu vaxt
Qaraca qız gözlәrini açdı vә hәlә yuxulu olduğu üçün Qara köpәyi tanımayıb qışqırdı.
Bunun sәsinә Piri kişi cәld içәri girib dedi:
— Qızım, nә üçün qışqırdın? Kimdәn qorx-dun?
— Baba, burada ayı var.
— Yox, qızım, Qara köpәkdir, qorxma burada ayının nә işi var?! Sonra Qara köpәyә: —
çәkil, — deyib onu bayıra qovladı.
— Yat, qızım, hәlә tezdir.
— Yox, baba, daha yuxum gәlmir, mәn hәmişә tez dururam.
— Çox yaxşı edirsәn, qızım, adam gәrәk sәhәr tezdәn dura ki, bәdәni sağlam ola.
Qaraca qız paltarını geyib dedi:
— Baba, әl-üzümü harada yuyum?
— Budur, daxmamızın yanından su axır, get orada yu.
Qaraca qız üzünü yumağa getdi. Piri kişi dә süfrәni salıb pendir, çörәk vә yağ qoydu,
sonra çaydandan iki fincan çay töküb süfrәyә qoydu. Bu vaxt Qaraca qız üzünü yuyub içәri
girdi.
— Al, qızım, üzünü sil, otur çay içәk.
Piri kişi Qaraca qıza dәsmal verdi. Qaraca qız da әl-üzünü qurudub süfrәyә oturdu, hәr
ikisi yeyib-içmәyә mәşğul oldular.
Çaydan sonra Piri kişi Qaraca qıza dedi:
— Dur qızım, gün qızmamış hәm bağımızı gәzәk, hәm dә ağalar üçün meyvә dәrәk.
Piri kişi özü bir sәbәt götürdü vә Qaraca qıza da bir cәvәrәn verdi. Evdәn bayıra çıxdıqda
Qara köpәk dә onlara qarışdı. O, quyruğunu bulaya-bulaya Qaraca qıza yanaşdı. Qaraca qız

25
onun başını sığallayıb cәvәrәni onun boynundan asdı. Qara köpәk başını bulayıb cәvәrәni yerә
saldı. Qaraca qız götürüb yenә boynuna keçirdi. Qara köpәk bu dәfә dә başını әyib cәvәrәni
yerә saldı. Piri kişi dedi:
— Qızım, zәhmәt çәkmә, Qara köpәk azadәliyә öyrәnmişdir, o, tәlimә yatmaz.
— Yox, baba, yatar, bir gör onu necә öyrәdәcәyәm.
Bunu deyib Qaraca qız Qara köpәyib qaba-ğında çömәldi vә onun gözlәrinә baxarkәn
dedi:
— Qaraca köpәyim, ağıllı köpәyim, cәvәrәni götür. Qaraca qız cәvәrәni yenә onun
boynuna saldı.
Bu dәfә Qara köpәk cәvәrәni yerә salmayıb Qaraca qızın üzünә baxa-baxa yanınca getdi.

O da sevincәk dedi:
— Afәrin, Qaraca köpәyim!
— Baba, gördünmü?
— Görürәm, qızım vә çox da tәәcüb edirәm. Qara köpәk indiyә qәdәr mәndәn başqasının
әmrinә tabe olmamışdı. İndi isә hәtta cәvәrәni dә aparır.
— Hәlә bu nәdir ki, baba, gör ona nәlәr öyrәdәcәyәm. Mәn qaraçı dәstәsindә olan zaman
ayını, meymunu vә qeyri heyvanları öyrәdәndә görmüşәm, ancaq, baba, heyvanı әzizlәyә-
әzizlәyә öyrәtmәlidir, yoxsa, döymәk ilә bir şey olmaz. Amma qorxutmağın eybi yoxdur. Bax,
Yusif ayını döydü, o da onu parçaladı.
Piri kişi Qaraca qızın әhvalatını balaca eşit-mişdi.
İndi isә Qaraca qızın kim olduğunu, bu vaxta qәdәr necә yaşadığını ona әtraflı nağıl
etdirdi. Qaraca qızın ürәk yandırıcı faciәsindәn rәhmdil Piri kişi xeyli qәmgin oldu vә ürәyindә
bu yetim uşağa mәhәbbәti artdı.
Sәhәrin saf gözәl havası, kolların vә meyvә-lәrin әtri, quşların nәğmәlәri insana zövqsәfa
verirdi. Belә tәbiәt içindә yaşamış Piri kişiyә ba-xanda adam onun yetmiş yaşında olduğuna
inanmırdı.
Onlar gәlib almalığa çatdılar. Qırmızı әtirli almaları gördükdә, Qaraca qızın gözlәri parladı.
— Baba, nә gözәl almalardır.
— Qızım, bağımızda hәr cür meyvә var, dәrib yemәyi qadağan etmirәm, ancaq ac qarına
yemәyәsәn, yoxsa azarlasan. İndi sәn ağaca çıx, almaları dәr, mәn dә sәbәtә yığım.
Qaraca qız tez ağaca dırmaşdı, almaları dәrib yerә tökmәyә başladı.
Ağzını da bikar qoymurdu. Bir azdan sonra Piri baba dedi:
— Qızım, daha bәsdir, düş gedәk bir qәdәr armud, üzüm vә hulu yığaq.
Qaraca qız düşdü. Almalardan cәvәrәninә qoyub yenә Qara köpәyin boynuna asdı. Armud-
luğa gedәrkәn birdәn Qara köpәk cәvәrәni yerә atıb ildırım kimi götürüldü. Qaraca qız
tökülmüş almaları yığarkәn baxıb gördü ki, bir balaca pişik qaçır. Qara köpәk dә istәyir onu
tutsun. Bunu görcәk Qaraca qız cәld qalxıb yüyürә-yü-yürә Qara köpәyi geri çağırdı. Lakin nә
qәdәr qışqırdısa, o, pişikdәn әl çәkmәdi. Piri baba da çağırdı, Qara köpәk onun dә sözünә
qulaq asmadı. Qara köpәk az qalmışdı ki, onu tutsun, pişik cәld armud ağacına dırmaşıb
özünü qızmış köpәkdәn xilas edә bildi. Qaraca qız bu işdәn xeyli şad olub әllәrini bir-birinә
vura-vura qaq-qıltı ilә gülmәyә başladı.
— Dızz, qara köpәk, dızz, necәsәn, tuta bildinmi, — deyә Qara köpәyә yanıq verdi.
Qara köpәk isә işi belә gördükdә ağacın dibindә elә hәşir etmәyә başladı ki, sanki bu saat
pişiyi sәsi ilә qorxudub yerә salacaqdı. Yazıq pişik hәrçәndi hündürdә idi vә әl çatan yerdә
deyildi.
Lakin bununla belә, titrәyә-titrәyә, gözlәrini Qara köpәkdәn çәkә bilmirdi.
Qaraca qız özünü ağaca yetirib dırmaşmağa başladı. Pişik onu görüb oturduğu budaqdan
yuxarı çıxmadı. Qaraca qız ona yaxınlaşıb gördü ki, xallıca bir gözәl pişik balasıdır. Piri kişi dә
Qaraca qızın almalarını cәvәrәnә doldurub ar-mud ağacının dibinә gәldi.
Bu halda qara köpәk bir qәdәr sakit olmuşdu. Amma yenә dә gözlәri ağacda idi.
— Baba, bax, nә gözәl pişik balasıdır, bunu aparıb evimizdә saxlayacağam.
— Çox yaxşı, qızım, apar. İndi o, armudları da dәr, sonra düş.

Qaraca qız armudları dәrib, pişiyi qucağına alaraq yerә düşdü. Qara köpәk әvvәl bir qәdәr
özünü rahatsız saxladı, sonra Qaraca qızın sәyilә bilmәrrә sakit oldu vә axırda pişiyә dә
dәymәyib onunla dostluq binasını qoydu.
Meyvәlәr hazır olduqda Piri baba dedi:

26
— İndi bunları ağalığa aparmaq lazımdır. Qapıya kimi mәnә kömәk et, sonra mәn özüm
apararam.
— Baba, mәgәr mәn ağalığa gedә bilmәrәm?
— Yox, qızım, getsәn Pәricahan xanıma xoş gәlmәz, elә bilәr ki, onun әmrindәn çıxırıq.
Qaraca qız Piri kişini bağın qapısına kimi ötürüb, öz xal-xal pişiyini qucağına aldı, bağı
gәzmәyә başladı. Çәpәrin qırağı ilә gedәrkәn, Qaraca qız gördü ki, Ağca xanım da mürәbbiyәsi
ilә skamyanın üstündә oturub kitab oxuyur. Görünürdü ki, Ağca xanım kitabı fikirlә oxumur vә
oxuduğunu da sevmirdi.
Bu halda bir gözәl kәpәnәk gәlib Ağca xanım oturduğu skamyanın üstünә qondu. Ağca
xanım gizlincә kәpәnәyi tutmaq istәdisә dә, lakin tuta bilmәdi. Bunu mürәbbiyә görüb çox
acığı tutdu vә hirsli Ağca xanımın әlindәn tutub evә apardı.
Qaraca qız bir müddәt dayandı ki, görsün Ağca xanım yenә bağçaya çıxacaqmı. Bir azdan
sonra mürәbbiyә yalnızca gәlib skamyanın üs-tündә әylәşdi vә kitab oxumağa mәşğul oldu.
Qaraca qız duydu ki, o, Ağca xanımı evә salıb dustaq etdi. Bu işdәn rәhmdil Qaraca qızın nә
qәdәr Ağca xanıma ürәyi yanıb yazığı gәldisә, bir o qәdәr dә, mürәbbiyәyә düşmәnçiliyi artdı.
Ağalıq evi tәzә qayda ilә tikilmiş iki mәrtәbә gen-bol bir imarәt idi. Bundan başqa, evin
baş tәrәfindә üç balaca otaqdan ibarәt bir qәdim tikili dә vardı. Bu Hüseynqulu ağanın baba-
sından qalma köhnә bir imarәt idi. Bu evin pәncәrәlәri xırda vә rәngbәrәng şüşәlәrdәn ibarәt
idi. Bu evlәrdә heç kәs olmurdu. Hәmişә iki otağın ağzı bağlı olardı. Orada Hüseynqulu ağanın
babasından qalma әntiq şeylәri saxla-nırdı. Ancaq üçüncü otaq qәdim yaraqlar vә zinәtli şeylәr
ilә bәzәnib Hüsәynqulu ağa üçün açıq saxlanırdı. Burada Hüseynqulu ağa nahar-dan sonra
uzanıb bir az rahatlıq edәrdi.
Bu otağın bircә dәnә pәncәrәsi vardı, o da qeyri pәncәrәlәr kimi yana açılmayıb, yuxarı
çәkilirdi. Onun xırdaca vә rәngbәrәng şüşәlәri içәriyә bir o qәdәr işıq buraxmazdı, ona görә dә
otağın içi qanarlıq idi. Bu otaq ağalıqda "Baba otağı" adı ilә mәşhur idi. Axır vaxtlarda Ağca
xanım müqәssir olduqda, onu tәnbeh üçün bu otağa salırdılar.
Qaraca qız çәpәr uzunu gәlib evin başına çatdıqda gözlәri nağıl etdiyimiz Baba otağına
sataşdı. Pәncәrәnin abı, yaşıl, qırmızı, sarı vә qeyri rәngli şüşәlәri Qaraca qızın diqqәtini cәlb
etdi. Çәpәr hündür olduğundan Qaraca qız bu otağı yaxşı görә bilmirdi.
Ona görә dә bir ağaca çıxdı ki, oradan baxsın. Bunu Ağca xanım içәridәn görürdü.
Barmağı ilә şüşәni döydü ki, özünün orada olduğunu Qaraca qıza bildirsin; birdәn şüşә
cingilti ilә sınıb yerә töküldü.
Bundan hәr ikisi qorxuya düşdü. Qaraca qız ağacdan yerә düşmәdisә dә, yarpaqların qalın
yerindә özünü gizlәtdi. Bir azdan sonra Ağca xanım sınan şüşәnin yerindәn baxıb yavaşcadan
Qaraca qızı çağırdı. O da özünü ona göstәrib dedi:
— Ağca xanım, sәni orada mürәbbiyәnmi dustaq elәmiş?
— Bәli, onu sәn haradan bildin?
— Mәn bayaq çәpәrin arasından güllü bağçaya baxırdım, sәn dә kitab oxuyurdun.
İstәyirdin kәpәnәyi tutasan, mürәbbiyәnin sәnә acığı tutdu, dustaq etdi.
— Doğru deyirsәn, anamın vә mürәbbiyәm Mariya İvanovnanın acığı tutanda mәni buraya
salırdılar.
Ah, sәn nә xoşbәxt uşaqsan. Mәnim kimi dustaq olmayıb özün üçün bağda azad gәzirsәn.
— Sәn dә hәmişә dustaq olmursan ki, qeyri vaxtlarda mәnim kimi gәzirsәn.
— Yox, mәin heç kәs ilә oynamağa qoy-mular, gәzәndә hәmişә Mariya İvanovna yanım-da
olur. Mәn onunla gәzmәyi sevmirәm.
Qaraca qız dedi:
— Nә etmәli, sәni mәnimlә oynamağa qoym-urlar.
— O qucağındakı nәdir, — deyә Ağca xanım soruşdu.
Qaraca qız xallı pişiyi ona göstәrib dedi:
— Bu pişik balasını bu sabah bağdan tap-mışam.
— Ah, nә gözәl pişikdir, — deyә Ağca xanım köksünü ötürdü.
— İstәyirsәn, sәnә bağışlayım.
— Çox yaxşı, gәtir bu deşikdәn ver.

— Oraya nә tövr gәlim, qapıdan gәlsәm mәni görәrlәr vә qoymazlar.


— Gör çәpәrdәn keçә bilirsәnmi?
— Yaxşı, görüm keçә bilirәmmi, — deyә Qaraca qız ağacdan düşüb çәpәrdәn keçmәyә yol
axtarmağa başladı.

27
Gәzәrkәn çәpәrin altından su arxının yolunu gördü, bu deşikdәn Qaraca qız xeyli çәtinliklә
evin dal hәyәtinә çıxdı.
Sonra gizlincә gәlib pәncәrәnin qabağına çıxdı.
Ağca xanım sevinә-sevinә dedi:
— Haradan keçdin?
— Su arxının deşiyindәn. Al, gör nә yaxşı pişikdir.
Ağca xanım pişiyi alıb bağrına basdı. Qaraca qız deşikdәn içәri baxıb dedi:
— Nә gözәl otaqdır, nә çox yaraq asılmışdır.
Ağca xanım dedi:
— Mәn buranı sevmirәm, özüm dә qorxu-ram. Pәncәrәni aça bilsәydim sәn dә gәlәrdin,
burada söhbәt edәrdik. Ancaq onu yuxarı qaldırmaq lazımdır. Mәnim dә güçüm çatmır. Qoy
görüm, Mariya İvanovna qapını daldan bağ-lamış ya yox. Bunu deyәn Ağca xanım qapını
çәkdi, qapı açıldı.
— Ah, nә yaxşı oldu, tez ol gәl!
Qaraca qız әtrafına baxa-baxa cәld içәri girdi. Hәr ikisi sevinәrәk bir-birini qucaqladı.
Sonra da şirin söhbәt etmәyә başladılar.
Bu vaxt Mariya İvanovnanın oxuduğu kitab xeyli maraqlı olduğundan başı qarışıb, Ağca
xanımı bir saat әvәzinә iki saat dustaq etdiyindәn xәbәri yox idi. Lakin bu unudulmağa Ağca
xanım çox şad idi. O, Qaraca qızı vaxtında qaçırmaq üçün tez-tez qapıya çıxıb baxırdı ki,
görsün mürәbbiyәsi gәlirmi.
Bir dәfә dә çıxanda anasını yanında hazır gördü. Bu ittifaqdan Ağca xanımın rәngi qaçıb
bәdәninә titrәmә düşdü. Özünü elә itirmişdi ki, anasının sualına cavab verә bilmirdi. Pәricahan
xanım Baba otağını açıq görüb fikir etdi ki, Hüseynqulu ağa içәridә olar, bu qәsd ilә oraya
girmәk istәdikdә Ağca xanım lap özünü itirib onun qabağını kәsdi:
— Ana, buraya girmә, girmә — deyә özü dә ağlamağa başladı.
Pәricahan xanım tәәccübdә ikәn Mariya İva-novna gәlib çıxdı vә ondan qızının dustaq
olmağını bildi. Pәricahan xanım, mürәbbiyә vә on-ların arxasınca Ağca xanım otağa girdilәr.
Pәri-cahan xanım pişiyi görüb soruşdu:
— Bundan ötrümü qorxdun? Nә gözәl pişikdir, bunu saxlamağa sәnә izin verirәm.
Ağca xanım Qaraca qızı içәridә görmәyib bir qәdәr ürәklәndi, Qaraca qız isә divanın altına
gi-rib gizlәnmişdi. Hәr üçü otaqdan çıxıb qapını bağladılar bә nahar yemәyinә getdilәr.
Qaraca qız qapısı bağlı evdә qaldı.
Xanımlar gedәndәn sonra Qaraca qız cәld divanın altından çıxıb qapıya tәrәf yüyürdü ki,
bir kәs gәlmәmiş buradan getsin. Lakin qapını daldan cәfdәlәnmiş görüb mәyus qaldı. Sonra
pәncәrәni çәkmәk fikrinә düşdü, amma nә qәdәr çalışdısa, bir şey bacarmadı, çünki pәncәrәnin
yuxarıdan iki nazik dәmir mil ilә bağlı olduğunu anlamayıb, ancaq var gücü ilә yuxarı
qaldırırdı. Xeyli çalışdıqdan sonra Qaraca qız ümidsiz divanın üstündә oturdu. O, xeyli tәşvişdә
idi, çünki bilirdi ki, bu sirrin üstü açılsa Pәricahan xanım onu buradan qovub qızına da böyük
tәnbeh edәcәkdir.
Bir az oturandan sonra Qaraca qız yenә pәncәrәni çәkmәk fikrinә düşdü, bu sәfәr diqqәt
yetirdikdә, nәzәri dәmir millәrә sataşdı, dәrhal qalxıb onları çıxartdı vә sonra pәncәrәni
çәkmәyә başladı. Pәncәrә hәrçәnd ağır idi, amma Qaraca qız da qüvvәtli idi. O, pәncәrәni
qaldırıb altından cәftә ilә bәnd elәdi. Sonra pәncәrәdәn çıxıb qapını açdı. Pәncәrәni saldı,
bayıra çıxıb qapını bağladı, gәldiyi deşikdәn bağar girib komalarına getdi.
Bu vaxt Ağca xanım Qaraca qız barәsindә artıq dәrәcәdә iztirabda idi. Boğazından әsla
çörәk getmirdi, fikri müdam Qaraca qızın yanında idi. Hәtta qәsdәn şorbanı süfrәyә tökdü ki,
bәlkә onu tәnbeh edib yenә Baba otağına salalar, lakin bu hiylә onu muradına çatdırmadı;
çünki Pәricahan xanım qızının rәngi qaçdığını görüb tәşvişә düşdü:
— Qorxma, qızım, eybi yoxdur, xörәyi süfrә-yә qәsdәn dağıtmadın ki, özü töküldü. Yoxsa,
qızım, azarlamısan?
Bunu deyib Pәricahan xanım әlini qızının al-nına qoydu:
— Doğrudan da qızdırman var. Bir az şorba iç, sonra yatacaqsan. Daha bu gün heç yerә
çıxmayacaqsan.
Bu әhvalatdan Ağca xanım daha da artıq tәşvişә düşüb dedi:
— Yox, ana, mәn azarlı deyilәm. Mәni yatacaq otağına göndәrmә.
Hüseynqulu ağa üzünü arvadına tәrәf tutub dedi:
— İndi sap-sağ qızı azarlı edәcәksәn.
— Rica edirәm, mәnim tәrbiyә vermәyimә qarışmayasan.

28
— Nә üçün, mәn ata deyilәm?
— Atasan, amma nadansan. Nadan atadan qız nә tәrbiyә götürә bilәr?
Hüseynqulu ağa cәld yerindәn qalxıb acıqlı-acıqlı yumruğunu masaya elә bәrk vurdu ki,
boşqablar bir-birinә dәydi:
— Sus! Tezlik ilә sәnә göstәrәrәm ki, bu evin sahibi mәnәm...
— Bunu deyib Hüseynqulu ağa qabağındakı boşqabı götürüb yera çaxdı vә hirsli, yemәk
otağından çıxdı.
— Get, piyan soldat, — deyә Pәricahan xanım bağırdı.
Bu hadisәdәn yazıq Ağca xanım titrәyәrәk göz yaşı tökmәyә başladı. Pәricahan xanım
mürәbbiyә dedi:
— Bu qızı otağına apar, soyundurub rahat et. Sonra geyin bәzi şeylәr almaq üçün şәhәrә
gedәcәyik.
Dayә Ağca xanımla getdi. Pәricahan xanım da öz otağına getdi. Bir azdan sonra Pәricahan
xanım mürәbbiyә ilә faytona minib yola düşdü.
Anası gedәndәn sonra Ağca xanım bir müd-dәt otaqda qalıb pәncәrәdәn baxdı, oradan
dәmir yol stansiyası görünürdu. Vağzal Hüseyn-qulu ağanın mülkündә tikilmişdi. Hәrdәn bir
Ağ-ca xanım öz mürәbbiyәsi ilә oraya gәzmәyә ge-dәrdi. Birdәn vaqon fit verdi.
— Hә, anamgil getdi. Bir dә axşam çağı gәlәcәklәr, indi gedim Qaraca qızı dustaqlıdan
xilas edim.
Bunu deyib, Ağca xanım cәld geyindi vә çı-xıb Baba otağına tәrәf getdi. Oraya yetişdikdә
gördü ki, otağın qapısı cәftәlidir. Yavaşca qapını açıb içәri girdi. Gördü ki, atası divanın
üstündә uzanıb sığara çәkir vә ondan başqa da içәridә kimsә yoxdur. Bu ittifaqa Ağca xanım
hәm şad oldu vә hәm dә tәәccüb etdi. Bu vaxt atası onu gördü.
— Hә, qızım dustaqlıdan qaçmısan. Çox da yaxşı etmisәn. O, dәli ananın sözlәrinә qulaq
asma, gәl bir az ata-bala söhbәt edәk.
Ağca xanım atasının belә mehriban rәftarından istifadә edәrәk, onun qucağına atıldı.
Sonra başını әyib divanın altına baxdı vә Qaraca qızı orada görmәyib mat qaldı.
Hüseynqulu ağa soruşdu:
— Qızım, nә üçün mat qalmısan? Söhbәt elә görәk nә var, nә yox?
Ağca xanım soruşdu:
— Ata, sәn çoxdanmı buradasan?
— Nahardan sonra gәldim, qızım.
— Sәn gәlәndә qapı açıq idimi?
— Yox, mәn özüm açdım.
— İçәridә kim vardı?
— İçәridә bax, bu xallı pişik vardı, — bunu deyә Hüseynqulu ağa dal tәrәfindә qıvrılıb
yatmış pişiyi ona göstәrdi.
— Qızım, bundan ötrümü soruşdun?
Ağca xanım pişiyi alıb dedi:
— Yox, ata, bundan ötrü soruşmuram.
— Bәs kimdәn ötrü soruşursan?
Ağca xanım cavab vermәyib fikrә getdi.
— Qızım nә üçün fikrә getdin? Uşaq atasından söz gizlәtmәz.
Ağca xanım bilirdi ki, atası, arvadının açığı-na Qaraca qızla oynamağa ona izin verәr. Ona
görә sirri açmaq istәdi. Atasının boynunu qucaq-layıb dedi:
— Ata, anama demәzsәn ki, söylәyim?
— Demәrәm, qızım, söylә.
Ağca xanım әhvalatı ona söylәyib soruşdu:
— Ata, bәs Qaraca qız buradan necә çıx-mışdır?
— İndi mәnim Piri kişi ilә işim var. Sәn dә mәnimlә gedәrsәn, orada Qaraca qız ilә oy-
nayarsan vә hәm dә onun buradan necә çıxma-sını özündәn soruşarsan. — Bunu deyәn
Hüseynqulu ağa divanın üstündәn qalxdı.
Ağca xanım şadlığından bilmirdi ki, nә etsin.
Hüseynqulu ağa qızı ilә bağı gәzirkәn gәlib Piri kişinin daxmasına çatdı. O vaxt Piri kişi qa-
pısında oturub sәbәt hörürdü. Qaraca qız da arxda qabları yuyub daxmaya girirdi. Qaraca qız
Hüseynqulu ağanı görüb qorxuya düşdü. O, içәridәn döşәk gәtirib yaşıl otların üstünә saldı.
Hüseynqulu ağa oturdu vә üzünü qızlara tutub dedi: — Siz dә gedin bağda oynayın.

29
Qaraca qız qavalanı götürüb Ağca xanım ilә gәzmәyә vә oynamağa getdilәr. Ağca xanım
vә Qaraca qız әl-әlә verib bağda qaçmağa vә oyna-mağa başladılar. Ağca xanım başına gәlәni
Qa-raca qıza nağıl etdi, o da Baba otağından necә çıxdığını ona söylәdi. Bunlar öz aralarında
söz qoydular ki, mümkün olduqca Baba otağında görüşsünlәr. Qaraca qız Ağca xanıma qaval
ça-lıb, mahnı oxumağı vә oynamağı öyrәdirdi. Axır-da hәr ikisi göy otun üstündә oturub
söhbәt et-mәyә başladılar. Ağca xanım bu halda çox şad idi. Ancaq anasının bir neçә saatdan
sonra qa-yıtması yadına düşdükcә ürәyi sıxılırdı.
Bir azdan sonra Hüseynqulu ağa Piri kişi ilә gәlib qızlar oturduğu yerә çıxdılar. Bunlar
qızları götürüb arı pәtәklәrinin tamaşasına getdilәr. Qızlar arıların işlәmәsinә çox hәvәslә
baxırdılar.
Piri kişi bir pәtәyә çatdıqda dedi:
— Bu pәtәyin arıları çox vurağandılar, qızlarım, bunlardan özünüzü gözlәyin.
Bir başqa pәtәyә çatdıqda gördülәr ki, buranın arıları pәtәyin ağzında qarışqa kimi
qaynaşırlar. Bunu gördükdә Piri kişi dedi:
— Yaxşı vaxtda gәlmişik, bu saat buranın arısı beçә verәcәkdir.
Sonra üzünü Qaraca qıza tәrәf tutub dedi.
— Qızım, qaçaraq get, evimizdәn o gün sәnә göstәrdiyim ağ torbanı götür gәl.
Qaraca qız yüyürәrәk getdi, bir azdan sonra arılar pәtәkdәn dәstә-dәstә çıxıb uçmağa baş-
ladı. Piri kişi onların dalınca düşdü. Axırda arılar bir gilas ağacının budağına qondular. Bir
dәqiqә keçmәdi ki, biri-birinin üstünә qonaraq üzüm salxımı kimi ağacdan sallandılar.
Bu zaman Qaraca qız torbanı gәtirdi. Hamı ağacın altında hazır oldu. Piri kişi Ağca xanıma
dedi:
— Ağca xanım, hәr yuvada bircә dişi arı olar, ona şah deyәrlәr. Bir yuvada iki şah olanda
dava olur. Yeni doğmuş şah mәcbur olur uçub başqa yuva arasın. O vaxt onun dalına yeni
törәmiş arılar düşürlәr. Bax, gör yeni şahın qoşunları onu nә cür әhatә etmişlәr. İndi biz onu
tutub tәzә arı sәbәtinә salmalıyıq. Onda arılar da onun başına cәm olacaqlar.
Bu sözlәrdәn sonra Piri kişi üzünü Qaraca qıza tәrәf tutub dedi:
— Qızım, çıx ağaca vә bu sallanan arıları torbanın içinә salıb ağzını büz.
Qaraca qız pişik kimi ağaca dırmaşmağa başladı.
Ağca xanım Piri kişidәn soruşdu:
— Baba, o arılar Qaraca qızı sancmazlarmı?
— Yox, xanım, arını incitmәsәn vә onlardan qorxmasan adamı sancmazlar.
Qaraca qız arı dәstәsini torbaya salıb ağzını büzdü.
Piri kişi dedi:
— İndi, qızım, budağı silkәlә, arılar, torbaya tökülsün, ya da budağı sındır, torbanın içindә
qalsın.
Qaraca qız budağı sındırdı vә aşağı endi. Piri kişi torbanı ondan aldı. Hamı arılığa gәldi.
Piri kişi torbadakı arıları bir boş pәtәyә boşaltdı.
— Ağca xanım, bu pәtәyi sәnin adına saxlayacağam vә balı da öz ixtiyarında olacaqdır.
Haçan könlün bal istәdi, gәlәrsәn, kәsib verәrәm.
Bundan Ağca xanım çox şad oldu. Hüseynqulu ağa dedi:
— Qızım, bu da sәnin arın, indi gәl gedәk, bir azdan sonra anan gәlәcәkdir.

***

Axşam çağı Pәricahan xanım Mariya İva-novna ilә şәhәrdәn gәlib çıxdı. Pәricahan xanım
Ağca xanımı çox şad vә yanaqları qızarmış gö-rüb dedi:
— Bax, qızım, mәnә qulaq asıb evdәn bayıra çıxmadın, ona görә sağalıb rәngin özünә
gәldi. Gör qızım sәnә nә qәdәr şeylәr gәtirmişәm.
Ağca xanım, anası gәtirdiyi gözәl kuklalara, başqa oyun şeylәrinә vә şirin yemәli şeylәrә
baxıb çox şad oldu. Bu vaxt Ağca xanımın arzu etdiyi bir şey vardısa, o da bu şeylәri Qaraca
qıza göstәrib onunla bölüşmәk idi. Bu da ancaq Baba otağında mümkün idi. Ağca xanımın
tәbiәti çox hәlim idi, özü dә sözә baxan bir qız idi. Lakin Qaraca qız ilә görüşmәk arzusu onda
o qәdәr artıq idi ki, mürәbbiyәsinin әmrindәn qәs-dәn çıxıb tez-tez özünü Baba otağına
saldırırdı. Ağca xanımın gündәn-günә sağlam olmağı anasını nә qәdәr şad edirdisә, bir o qәdәr
dә mürәbbiyәsinin әmrindәn çıxıb özünә tәnbeh etdirmәyi onu qәmgin edirdi.
Bu barәdә Pәricahan xanım әrinә şikayәt edәndә, Hüseynqulu ağa rişxәndlә deyirdi:

30
— İki böyük arvad bir balaca uşağı tәrbiyәlәndirә bilmirsinizmi. Mәn sizә mәslәhәt
görürәm ki, onu tez-tez Baba otağına salıb dustaq edәsiniz.
Bu kimi hallarda Hüseynqulu ağa qızına acıqlanıb Baba otağına göndәrәrdi vә gizlin
Qaraca qıza xәbәr verәrdi.

***

Piri kişi Qaraca qızın Ağca xanım ilә gizlin görüşüb dostluq etmәsinә әsla razı deyildi. O
bilirdi ki, quduz bәyzadәlәrdәn başqa, qeyrilәrini insan dәrәcәsinә qoymayan Hüseynqulu ağa
bu yetim qızı arvadının acığına Ağca xanımın yanı-na buraxır. O biri tәrәfdәn Piri kişi
düşünürdü ki, bu sirr açıldıqda Pәricahan xanım Qaraca qızı qovacaq. Piri kişinin bir dә
narasılığı onda idi ki, Hüseynqulu ağa ziynәtli qaraçı libası tikdirib Qaraca qıza geyindirirdi vә
öz qonaqlıqlarında oynadırdı. Bunun üstündә Piri kişinin Hüseyn-qulu ağaya çox acığı tuturdu.
Lakin qızı onun әlindәn almaqdan aciz idi. Piri kişinin fikri yanlış deyildi. Belә ki, bir dәfә
Hüseynqulu ağa böyük qonaqlıq edib çox adam çağırmışdı. Bu qonaq-lıqda oxuyubçalan
dәstәsi dә vardı. Hüseynqulu ağa Qaraca qızın dalınca nökәr göndәrdi ki, gәlib oynasın. Bu
vaxt Qaraca qıza soyuq dәydiyinә görә yerdә yatırdı. Piri kişi qızı getmәyә qoymadı. Bu
ittifaqdan sәrxoş ağa artıq dәrәcәdә qәzәbnak olaraq, ikinci dәfә nökәri göndәrdi ki, qızı
yerdәn qaldırıb gәtirsin. Piri kişi әlacsız qaldıqda Qaraca qız qalxıb qaraçı paltarını geydi vә
qavalanı әlinә alıb yola düşdü.
Qaraca qızın özünün dә oynamağa meyli çox idi. O, rәqs etmәyi olduqca sevәrdi. Odur ki,
mәclisә mübarizә istәyәn pәhlәvan kimi atıldı. Bir mәharәtlә oynamağa başladı ki, bütün
danışıq vә sәs kәsildi. Qaraca qız elә coşmuşdu ki, orada olan adamlar onun gözündәn itmişdi.
Ancaq öz ustadı olan Yasәmәn gözünün önündә durmuşdu. Birdәn Qaraca qız elә bir tәrzdә
fırlandı ki, baxanların nәzәrindә bir şar kimi göründü. Qәflәtәn Qaraca qız bir dizi üstә çökәrәk
әlinin birini qaval ilә yuxarı tutub; o birini belinә qoydu.
Rәqsi belә bitirmәk Qaraca qızın adәti idi. Qaraca qız qonaqlar tәrәfindәn gurultulu
alqışlandı. Sonra hamı rica etdi ki, bu oyunu bir dә tәkrar etsin. Qaraca qız qәbul etmәdi,
hәtta Hüseynqulu ağanın da sözünә baxmadı. Hamının ümidi kәsilmişdi ki, birdәn Ağca xanım
orta-ya çıxıb çalğıçılara hәmin rәqsi çalmağı әmr etdi.
Hamı tәәcüb ilә ona baxırdı. Çalğıçılar çaldılar, Ağca xanım da oynamağa başladı. Bunun
oynamağı gözәl vә qaydalı idi. Hәr hәrәkәtindәn mәlum edirdi ki, bu Qaraca qızın şagirdidir.
Bir-iki dövrә vurandan sonra Qaraca qızı çağırdı, o da dәrhal sıçrayıb ortalığa girdi vә hәr ikisi
qabaq-qabağa oynamağa başladı. Bu xәbәr bir anda ağalıq xidmәtçilәrinә yayıldı. Onlar dәstә
ilә yüyürüb qapının ağzında tamaşa etmәyә başladılar. Bu xәbәr Pәricahan xanıma da çatdı. O
da tamaşaya gәldi. Ancaq o, qızının oynamağına әsla şad olmayıb acığından bilmirdi ki, nә
etsin.
Qızlar oynamaqlarını bitirdilәr, hәr tәrәfdәn onları alqışladılar. Hüseynqulu ağa fәrәhlәnib
qızını bağrına basdı. Bәylәr onu tәrif edib başını sığalladılar.
Bir azdan sonra Pәricahan xanım qulluqçusunu göndәrib Ağca xanımı yanına çağırtdı.
Hüseynqulu ağa duydu ki, arvadı qızını tәnbeh etmәk üçün çağırır. Bu fikir düz dә çıxdı. O
biri otaqdan Pәricahan xanımın bağırtısı gәlirdi. Hüseynqulu ağa sәbr edә bilmәyib
qonaqlardan üzr istәdi vә Pәricahan xanımın yanına gәlib gördü ki, Ağca xanım hönkürtü ilә
ağlayır vә Pәricahan xanım da qışqırır:
— De görüm, bu oynamağı sәnә kim öyrәtmişdir?
Hüseynqulu ağa dedi:
— Buyur, cavabını mәn verim, bunu Qaraca qız öyrәtmişdir. Sözün nәdir?
— Qaraca qız onu harada görürdü ki, öyrәtsin? Mәn onunla görüşmәyi qadağan
etmәmişdimmi?
— Sәn etmişdin, lakin mәn etmәmişdim. Bu evin sahibi mәnәm, yoxsa sәn? Kimin hәddi
var bundan sonra mәnim әmrimdәn çıxsın....
Pәricahan xanım indiyә qәdәr әrini bu dәrәcә hirsli görmәmişdi.
— İndi ki, belәdir, daha mәn bu evdә nә üçün oturmuşam?
— Özün bilirsәn, oturursan — otur, gedirsәn — get. Bunu bilmәlisәn ki, bundan sonra mәn
öz istәdiyim kimi davranacağam.
O biri otaqdan bәylәr onun sәsini eşitdilәr. Rәhim bәy vә Sәlim bәy onun ailәsinә mәhrәm
olduqları üçün onları sakit etmәyә gәldilәr. Hüseynqulu ağanı çәkib o biri otağa apardılar. Bu

31
ittifaqdan qonaqlar pәrişan olub bir-bir dağılmaqa başladılar. Ancaq Rәhim bәy vә Sәlim bәy
qaldılar ki, әr ilә arvadı barışdırıb, getsinlәr. Bunlar istәdiklәrinә çatdılar.
Hüseynqulu hirsi yatdıqdan sonra arvadına dedi:
— Nә üçün razı olmursan Ağca xanım oynasın, oynamağın nә zәrәri var ki?
Sәlim bәy dedi:
— Pәricahan xanım, mәnim qızım Ağca xanım kimi oynamaq bilsәydi, onun başına
dolanardım. Amma nә etmәli ki, atası kimi şüursuz çıxıb, ayaq atmağı da bilmir.
Rәhim bәy dedi:
— Uşaq tayfası Ağca xanım kimi oynamağa, gülmәyә yaranmışdır. Yoxsa mәnim qızım
kimi qaradinmәzdәn nә fayda.
Pәricahan xanım onun sözünü kәsәrәk dedi:
— Mәn demirәm ki, qızım oynamaq bilmәsin, lakin mәn deyirәm ki, Mehdi ağanın nәvәsi
Ağca xanıma bir qaraçı qızı ilә yoldaş olub, oturubdurmaq yaraşmaz. Bu ittifaqdan sonra, mәn
Ağca xanımı burada qoya bilmәyәcәyәm. Mәn irәliki kimi şәhәrә köçәcәyәm vә qızımı da
pansiona (pansion — ümumi yataqxanası olan orta mәktәb) verәcәyәm. Hüseyn-qulu ağa
burada qalsın, çünki şәhәrdә yaşamağı sevmir.
Hüseynqulu ağa buna razı oldu.

***

Sabahısı günü Ağca xanım anası ilә şәhәrә köçdü. Yazıq qızçığaz istәkli dostu Qaraca qızla
görüşә bilmәdi. Ağca xanımın şәhәrә köçmәsi Qaraca qıza böyük tәsir etdi. Bir tәrәfdәn Ağca
xanımın ayrılıq hәsrәti, o biri tәrәfdәn dә onun ata-anasının arasına әdavәt düşmәsi Qaraca
qızı çox qәmgin edirdi. Onu şad edәn bir şey varsa, o da qonaqlıqda zühür edәn ittifaqdan
sonra Hüseynqulu ağanın günlәrini dostu Sәlim bәy vә Rәhim bәygildә keçirib öz evindә az
görünmәsi idi ki, belәliklә da Qaraca qızı özü dә oynamağı tәrk etmişdi. O, günlәrini bağda
keçirirdi.
Yoldaşı da Qara köpәk idi. Bu it Qaraca qızla elә dost olmuşdu ki, yanından iraq (iraq —
uzaq) olmaq istәmirdi. Qaraca qız da onu elә öyrәtmişdi ki, hәr istәdiyini edirdi.
Piri kişi hәmişә bunları bir yerdә görәndә, gülüb deyirdi:
— İki qara yaxşı tapışmısınız.
Bir ittifaqdan sonra Qaraca qızın Qara köpә-yә mәhәbbәti daha da artmışdı. Belә ki, bir
gün Qaraca qız moruq yığmaq qәsdi ilә cәvәrәnini götürüb meşәyә getmişdi. Qara köpәk dә
yanında idi. Meşә Hüseynqulu ağanın mülkündә idi. Qaraca qız azmaqdan vә meşә heyvanlar-
ından qorxmurdu, çünki hәr iki halda qara köpә-yin onu xilas edә bilәcәyini anlayırdı. Meşәdә
cәvәrәni moruq ilә doldurub evә tәrәf üz qoydu. Meşәnin içindәn dәmir yolu gedirdi. Qaraca
qız yolu keçdiyi zaman ayağı büdrәyib yıxıldı vә moruğu yola töküldü. Bunu yığan vaxt vaqon
qatarı göründü. Qaraca qızın başı moruğunu yığmağa qarışıb qatarın gәlmәsindәn xәbәri yox
idi. O vaxt Qara köpәk meşәdәn yola çıxdı vә Qaraca qızı başı aşağı moruq yığan vә qatarı iti
gәlәn görüb ildırım kimi götürüldü vә Qaraca qıza elә döş vurdu ki, o da, özü dә dәrәyә
uçdular. Qaraca qızın sağ ayağı kola ilişib qanadı. Bunun ağrısından vә Qara köpәyin belә
hәrәkәtindәn acıqlanıb qışqırdı. Amma başını yuxarı qaldırdıqda vaqon qatarının keçdiyini
gördü. Qaraca qız anladı ki, ağıllı köpәk onu bu tövr ölümdәn qurtarmışdır. Ona görә dә
dәrhal acığı yatdı vә Qara köpәyin başını sığallıyıb, onu әzizlәdi. Sonra yola çıxdı ki, görsün
cәvәrәni necә olmuşdur. Gördü ki, ondan ancaq qırılıb yerә tökülmüş çöplәr qalmışdır. Qaraca
qız ölümdәn qurtarmasına çox şad olub, cәvәrәnin tәlәf olmasına bir qәdәr dә yanmadı.
Bu xәbәr gedib şәhәrә dә çatmışdı. Ağca xanım dostu Qaraca qızın ölümdәn xilas olmasına
çox şad olub atasına yazdığı mәktubun içindә bir şahı iriliyindә zәrli bir kağız da qoymuşdu ki,
bu da mәnim tәrәfimdәn Qara köpәyә bәxşiş olsun.

***

Yayın axır günlәri idi. Ağca xanımın pansi-ona girmәsinә az qalmışdı. O, anasından rica
etdi ki, bu axır günlәrini kәndlәrindә keçirmәyә izin versin, Pәricahan xanım razı olub dedi:
— Yaxşı, qızım, mәn özüm dә sәninlә bәrabәr oraya gedәcәyәm ki, bir az rahat olaq.
Yoxsa, burada gәlib-gedәnlәrin әlindәn bir dәqiqә asudә deyilәm. Ancaq Ağca, şәrtim budur ki,
o qaraçı qızı ilә tamamilә әlaqәni kәsmәlisәn. Sәn bәy qızısan, elә rәiyәt qızı ilә oturub-durmaq

32
sәnә yaraşmaz. O günü atan şәhәrә gәlmişdi, özü tutduğu әmәldәn peşman olmuşdur. O,
deyirdi ki, mәn arvadımın acığına Ağcanı Qaraca qızla görüşdürürdüm. Yoxsa, qızımı öz
qaravaşilә dostluq etmәsinә heç mәn dә razı deyilәm. Bağın meyvәsi dәrildikdәn sonra Piri
kişini dә, Qaraca qızı da qovacağam.
Bu xәbәrdәn Ağca xanım qәmgin vә pәrişan oldu. O, indi kәndә getmәsinә şad deyildi. O
idi ki, sәhәri günü anası onu yuxudan qaldırdıqda dedi:
— Ana, mәn kәndә getmәk istәmirәm.
— Nә üçün, dünәn sәn özün demirdinmi? Qalx, tәnbәllik etmә.
Ağca xanım istәristәmәz qalxıb geyindi.
Pәricahan xanım kәndә gәlәcәklәrini teleqrafla Hüseynqulu ağaya xәbәr verdi.
Qatar stansiyada dayandıqda Ağca xanım pәncәrәdәn atasını görüb çağırdı. Vaqondan
endikdә Ağca xanım Qaraca qızı kәnarda durmuş gördü. Pәricahan xanımın başı şeylәrinә
qarışmışdı. Nökәrlәr şeylәri alıb faytona yığırdılar. Ağca xanım bundan istifadә edәrәk, gizlin-
cә, Qaraca qızın yanına qaçıb onunla görüşdü.
— Tez ol, get, xanım bizi burada görmәsin, yoxsa yenә açığı tutar, — deyә Qaraca qız
Ağca xanımı tәlәsdirdi.
— Doğru deyirsәn, sonra görüşәrik, — deyә Ağca xanım ata-anasına yanaşdı vә faytona
minib yola düşdülәr.
Ağalar qapıya çatdıqda xidmәtçilәr hәyәtdә cәrgә ilә düzülüb zalım xanımın qorxusundan
tir-tir әsirdilәr. Bunların içindә Piri kişi dә vardı. Pәricahan xanım Qaraca qızı orada görmәyib,
qızının ürәyini ondan soyutmaq üçün rişxәnd ilә dedi:
— Qızım, bu da dostun Qaraca qızın vәfası, gör sәni necә tez yadından çıxarmış.
Ağca xanım anasının bu tәnәsinә sәbr edib sirrini üstünü açmadı. Sabahkı günü Mariya
İvanovna da gәlib çıxdı. Ağca xanımın buraya gәlmәkdә mәqsәdi Qaraca qız ilә gün keçirmәk
idi. O da mümkün olmadığından çox bikeyf vә qәmgin idi.

***

Qaraca qız da qәmgin idi. Komadan çıxmaq istәmirdi. Gün çıxıb qalxmışdı. Qaraca qız
oyan-mışdısa da, hәlә yerindәn qalxmamışdı.
— Qızım, nә çox yatmısan, sәn heç belә gecikmәzsәn, azarlı deyilsәn ki? — deyә Piri kişi
soruşdu.
— Yox, baba, azarlı deyilәm, amma durma-ğa heç könlüm yoxdur.
Piri kişi komanın qapısını açıb dedi:
— Qızım, bax gör nә gözәl günәş çıxmış. Belә havalarda ancaq tәnbәllәr yatar.
Qaraca qız qalxıb aram ilә geyinmәyә başladı. Sonra әlüzünü yuyub çay içmәyә mәşğul
oldu. Çaydan sonra bayıra çıxdı. Hәqiqәtdә günәş xeyli parlaq idi. Bağı gәzәrkәn Qaraca qızın
gözünә qarışqa yuvası sataşdı. Bu qarış-qaların içindә qanadlıları da vardı. Onlar qalxıb
havada uçurdular. Gah bu yuvanın, gah da o yuvanın ağzında qaynaşırdılar. Piri kişi Qaraca
qıza yaxınlaşıb dedi:
— Qızım, nәyә baxırsan?
— Qarışqalara baxıram, baba. Bunların içindә qanadlıları da var. Baba bu nә üçün?
— Qızım, onların qanadlırı hәmişәlik deyildir, onlar tökülәcәkdir. Bu gün qarışqaların toy
günüdür. Maya tutandan sonra onların dişilәrinin qanadı quruyub düşәcәk.
Qaraca qız babasından qarışqa toyu eşitcәk, әllәrini bir-birinә vurub qaqqıltıı ilә gülmәyә
başladı. Piri kişi dә ona qoşulub gülmәyә başladı.
— Bәli, qızım, qarışqaların toyudur. Get qavalını gәtir, çal, onlar da sәndәn razı qalsınlar.
Piri babanın bu fikri Qaraca qıza xoş gәldi. O, qaçaraq komaya gedib qavalını gәtirdi.
Çalıboynamağa başladı. Piri kişi bu işdәn şad oldu.
Bu vaxt Ağca xanım mürәbbiyәsi ilә bağçada oturmuşdu. Mariya İvanovna kitab
oxuyurdu. Ağca xanım da evcik tikirdi. Çiçәklәri dәrib onu bәzәyirdi. Bu zaman onun qulağına
Qaraca qızın nәğmәsinin sәsi gәldi. Onu görmәk üçün çәpәrin qırağına gәldi. Ağca xanım,
Qaraca qızın çәpәrin yanında oxuduğu mahnını dinlәyәrkәn, qıvrılıb özünü günәşә verәn
zәhәrli bir ilan atılıb Ağca xanımın çılpaq qolundan sancdı. Ağca xanım qışqırıb özünü
mürәbbiyәsinin üstünә atdı. Bunun qışqırığına anası vә xidmәtçilәr tökül-dülәr. Mariya
İvanovna özünü itirib Ağca xanımı bağçada tәk qoyub evdәn su gәtirmәyә qaçdı. Ağca xanım
da qışqıra-qışqıra onun dalınca yüyürmәyә başladı.

33
— Qızım, qavalını çalma, görәk o ağalıqdan gәlәn sәs nәdir, — deyә Piri baba Qaraca qızı
dayandırdı.
— Baba, bu sәs Pәricahan sәsidir, — deyә Qaraca qız ildırım kimi götürüldü. Hәyәtә
çatdıqda gördü ki, Ağca xanımın bilәyidәn qan axır vә Pәricahan xanım da ağlayaraq xidmәt-
çilәrә yalvarır:
— Aman, sizә qurban olum. Tezcә bir Ağcanın yarasını sorub, ilanın zәhәrini yerә tökünüz.
Lakin heç kәs bu qorxulu işә cürәt edib qәdәm qoymurdu.
Qaraca qız Pәricahan xanımdan bunu eşitcәk Ağca xanımın qolundan zәhәri sorub yerә
tök-mәyә başladı.
Hamı qorxulu bir halda buna tәәccüb edirdi.
Pәricahan xanım Qaraca qızın saçlarını öpәrәk deyirdi:
— Qaraca qız, mәnә rәhmin gәlsin, qızımı ölmәyә qoyma.
Qaraca qız isә Pәricahan xanımın nalәsinә әsla fikir vermәyib öz istәkli dostunu ölümdәn
xilas etmәyә sәy edirdi. Bir azdan sonra Qaraca qız nә qәdәr sordusa daha yaradan qan
gәlmәdi. Ağca xanım yaradan bir o qәdәr şikayәt etmirdi, yaradan yuxarı qaytan ilә möhkәm
bağlanmış yerdәn şikayәt edirdi:
— Ana, qaytanı aç, qolumu kәsir.
— Yox, qızım, olmaz. Onda zәhәr bәdәninә yayılıb sәni öldürәr. Sәbr et, bu saat şәhәrә
teleqram vuracağam. Atan hәkim gәtirsin, — bunu deyәn Pәricahan xanım bir teleqram yazdı
vә nökәrә verdi ki, aparıb stansiyadan vursun. Ağca xanımın qolunu bağlayan zaman Piri kişi
gәlib çıxdı. Әhvalatdan xәbәrdar olub xeyli iztirab ilә Qaraca qızın üzünә baxdı.
— Baba, gördünmü başımıza nә gәldi? — deyә Pәricahan xanım şikayәtlәndi.
— Bәli, gördüm. Onu da gördüm ki, öz balanı ölümdәn xilas etmәk üçün bu atasız-anasız
yetimi bәlaya salmısan, — deyә Piri kişi sәrt nәzәr ilә onun üzünә baxdı.
— Baba, nә deyirsәn? Qaraca qıza heç bir şey olmamış.
— Yaxşı bax, xanım.
Bu vaxt Qaraca qız dedi:
— Baba içәrim yanır. Mәnә su ver içim.
— Gәl qızım, gedәk. Görüm sәnә nә çarә edә bilәrәm. Sonra üzünü xidmәtçilәrә tutub
dedi:
— Cәld gedib mәnim komamdan qatıq gәtirin, ayran edib qızı içirdin.
— Baba, bu saat, —deyә xidmәtçilәr yüyürüşdülәr.
— Baba, sәnә yalvarıram, Qaraca qızı aparma. Qoy burada yatsın. Teleqram vur-muşam,
Hüseynqulu ağa şәhәrdәn hәkim gәtir-әcәkdir, — bunu deyәn Pәricahan xanım onun qabağını
kәsdi.
— Çәkil, sәn indiyә kimi bu qızı ağalığın әtrafında dolanmağa qoymamısan ki, bәyzadә
qızına pis xasiyyәtlәri tәsir edәr. İndi dә mәn onun bu zülm yuvasında qalmasına razı deyilәm.
Bunu deyәrәk Piri baba Qaraca qızın әlindәn tutub apardı.

***

Piri kişşi Qaraca qızı soyundurub rahat etdi. Ona tez—tez ayran verirdi. Lakin Qaraca
qızın dişinin dibi qanadığı üçün yaranı sorduqda zәhәr tüpürcәklә onun qanına yerimişdi.
Bununla belә, Piri baba Qaraca qızdan ümidini kәsmәmişdi. Lakin öz canına özgә uğrunda
fәda etmiş qızcığazın hәyatı bitmәk üzrә idi.
— Baba, mәn ölsәm, mәni o bağımızın yanındakı göy tәpәdә basdırın. Oranı mәn çox
sevirәm. Oradan hәr yer görünür. Orada hәr cür çiçәk var.
— Qorxma, qızım, hәkim gәlib, sәnә dәrman verәcәk. Sәn dә sağalacaqsan, uzun
yaşayacaqsan. Mәn qoca babanı o dediyin göy tәpәdә basdıracaqsan.
Hüseynqulu ağa hәkim ilә gәlib çıxdı.
Hәkim Ağca xanıma baxdıqdan sonra dedi:
— Ağca xanımın heç bir qorxusu yoxdur. İlanın zәhәri bәdәninә yayılmamış rәf olunmuş,
azacıq hәrarәti var. Dәrman verәrәm yaxşı olar.
Bu xәbәrdәn ata vә ana çox şad oldular. Sonra hәkim ilә bәrabәr Piri babanın daxmasına
getdilәr. Qaraca qızın qanla dolmuş gözlәri yumulmuşdu.
Hәkim ona baxdıqdan sonra dedi:
— Xәstәnin halı çox ağırdır, çünki soran zaman zәhәri udmuşdur, o qanına qarışıb
bәdәninә yayılmışdır. Sağalması çәtindir.

34
Bu xәbәrdәn Piri kişi mәyus olub dedi:
— Hәkim, öz balasını ölümdәn xilas etmәk üçün başqa bir balanı ölümә verәn qadına nә
deyәrlәr?
— Sus, qoca köpәk, mәnim qızımı bir qaraçı qızına taymı edirsәn, — deyә Hüseynqulu ağa
bağırdı.
Hәkim onları sakit edib, gәtirdiyi dәrmanı Qaraca qıza içirtdi vә Piri kişiyә tapşırdı ki,
bundan xәstәyә tez-tez versin.
— Baba, mәyus olma. Qız çox sağlamdır. Ümidvaram ki, sağalar, — deyә hәkim ağalar ilә
bәrabәr getdi.
Piri baba daxmanın qapısını açıb Qaraca qızın başı tәrәfindә oturdu. Sonsuz qoca Qaraca
qıza artıq dәrәcәdә mәhәbbәt bağlamışdı. Qara-ca qız onun әski komasına yeni bir hәyat, yeni
bir şölә gәtirmişdi. İndi o şölә sönür. Ona da sәbәb tam uşaqlığından zülmünü çәkdiyi ağaları
olmuşdu.
Qaraca qız qan ilә dolmuş gözlәrini açdı, axır nәfәsindә günәşin şәgәqinq bir müddәt
baxdı, sonra gülümsündü, gözlәrini yenә yumdu. Qaraca qız öldü!...
— Daxmanın bülbülü uçub getdi, — deyә Piri baba göz yaşı tökdü.

35
Жил на Кавказе в одном городе шорник по имени уста Зейнал со своей женой Ша-
рафнисой. Когда-то они жили в Иране, но нищета и голод заставили их покинуть роди-
ну. А здесь мастер своим ремеслом кое-как кормил семью.
Была у уста Зейнала единственная дочка — шестилетняя Туту, смуглая и некрасивая
девочка. Когда она была совсем маленькая, мать, лаская, как-то назвала ее Чернушкой.
Это прозвище так пристало к ней, что настоящее ее имя было забыто.
Чернушка была большая шалунья. Она не любила играть с подругами, предпочитая
им мальчишек. Дети побаивались ее, и недаром: она была очень смелая и решительная,
и никто не мог устоять перед ее кулаками. Часто мать жаловалась соседям на проказы
дочки, но потом всегда с гордостью говорила:
— Моя Чернушка в воде не утонет и в огне не сгорит.
Чернушка была очень доброй девочкой и всегда защищала маленьких и слабых. Она
славилась своей щедростью — всем, что было у нее, делилась с товарищами.
В городе, где жил уста Зейнал, часто бывали землетрясения. Как-то зимою
случилось такое сильное землетрясение, что разрушился почти весь город. Произошло
оно в полночь, когда все спокойно спали, и потому многие остались погребенными под
развалинами домов.
Наутро со всех окрестных сел пришли в город люди, чтобы помочь пострадавшим. С
лопатами, кирками и ломами в руках откапывали они засыпанных. Отец искал сына, сын
— мать, брат — сестру. Над городом стояли стоны, плач, жалобы.
Первым из-под развалин дома, где жила семья шорника, был извлечен труп Шараф-
нисы, а следом и самого уста Зейнала. Продолжая копать, люди добрались до какой-то
щели, из которой вылезла маленькая девочка. Это была Чернушка.

36
Увидев мертвых отца и мать, она
начала громко плакать, но люди бы-
ли заняты поисками своих родных и
близких, и никто не обращал на нее
внимания.
Случилось так, что за два дня до
этого близ города расположился цы-
ганский табор. Одна из цыганок по-
жалела Чернушку и увела с собой.
Она одела и накормила ее. Узнав,
что Чернушка сирота и никаких род-
ных в городе у нее нет, цыгане ре-
шили оставить ее у себя.
Женщина, которая привела Чер-
нушку в табор, была молодая и кра-
сивая. Ей было не больше двадцати
лет. Звали ее Ясемен. Все любили ее
за добрый и веселый нрав. Зато ее
мужа, Юсифа, неуживчивого, жестокого и злого цыгана, никто терпеть не мог.
Ясемен играла на бубне, пела и плясала по дворам, за что ее всегда щедро возна-
граждали.
Юсиф водил по деревням медведя, выделывавшего всевозможные забавные штуки, и
тоже неплохо зарабатывал.
Когда Ясемен привела Чернушку в табор, Юсифа не было. С несколькими цыганами
он еще на рассвете ушел вперед. Остальные тоже собирались в путь.
Ясемен очень боялась мужа и потому тревожилась, не зная, как он примет Чернуш-
ку. Вскоре табор снялся с места.
Беспокойство Ясемен было не напрасно. Как только Юсиф услыхал о Чернушке, он
пришел в страшную ярость и заявил, что в первой же деревне, которая встретится им,
оставит девочку.
Ясемен умоляла мужа пожалеть ребенка, но он и слушать ничего не хотел.
Чернушка была рада намерению Юсифа. С первого же взгляда она невзлюбила его.
Да и что удивительного! Свирепое
лицо, злые черные глаза навыкате
наводили ужас даже на взрослых,
что уж говорить о маленькой девоч-
ке?
Однако Ясемен, хорошо зная
жадность своего мужа, стала угова-
ривать его, что в будущем Чернушка
может стать для них источником до-
хода.
— Знаешь, Юсиф, — вкрадчиво
повторяла она, — я научу ее петь и
плясать, наряжу ее в пестрое плать-
ице, и она будет выступать в горо-
дах и селах. Увидишь, будем иметь
богатый барыш.
Эта мысль понравилась Юсифу, и
он согласился оставить девочку в
таборе.

***
Новая жизнь пришлась Чернушке по вкусу. Ей нравилось бродить по дорогам из села
в село, из города в город, разбивать шатры на берегу быстрой речки или на опушке
густого леса. Ей полюбились вольные песни и сказки цыган.

37
Вначале она боялась медведя, но
потом привыкла и даже подружилась
с ним.
Ясемен научила Чернушку бить в
бубен, петь и плясать. И когда, за-
кончив свои номера, девочка обхо-
дила зрителей с бубном в худенькой
ручке, он вмиг наполнялся медными
и серебряными монетами.
Ясемен всем сердцем привяза-
лась к сиротке. А Юсиф хотя и был
доволен хорошим заработком, кото-
рый приносили Чернушка и жена, но
таков уж был у него характер, что он
постоянно искал повод, чтобы обру-
гать или поколотить их. Но сколько
ни бил Юсиф Чернушку, никак не
мог сломить ее характер.
Только Ясемен, всегда ласковую и добрую, она слушалась беспрекословно.
Часто Юсиф жаловался жене:
— Даже этот громадный медведь боится моей палки, делает все, что я захочу, а с
этой крошечной девчонкой я никак не могу сладить, она ни в грош меня не ставит.
— Это потому, — отвечала Ясемен, — что медведь животное, а она — человек. Жи-
вотное можно приручить дубинкой, а к человеку нужен ласковый подход и доброе сло-
во.
— Нет! — сердито обрывал ее Юсиф. — Не в том дело. Не будь тебя, я бы в два дня
сделал ее шелковой.
После таких разговоров Юсиф жестоко избивал бедную девочку. Несколько раз она
пыталась бежать от этого злого человека, но ей не удавалось.

***
Прошло два года. Чернушка славилась своим пением и пляской на всю округу. Те-
перь, когда Юсиф начинал мучить ее, Ясемен, желая припугнуть его, говорила:
— Зачем ты издеваешься над бедняжкой? Ведь она может сбежать от нас, и тогда мы
лишимся тех денег, которые она приносит.
Эти слова всегда действовали на Юсифа отрезвляюще, и на некоторое время он ос-
тавлял девочку в покое.
***
Стояли жаркие июльские дни. Солнце палило нещадно. Люди, звери и птицы спаса-
лись от зноя в тени деревьев и прохладной воде рек. Цыгане разбили свои шатры на бе-
регу небольшой горной речки.
Был полдень. Юсиф, взяв медведя, ушел в ближайшую деревню. Ясемен развела на
прибрежном песке костер и занялась стиркой. Чернушка купалась. Река с шумом кати-
лась по крутому склону горы, но она была мелкая, и потому Чернушка была в безопас-
ности.
Постирав, Ясемен развесила белье на ветках кустов и, собираясь мыть голову, нача-
ла расплетать свои длинные черные волосы, рассыпавшиеся густой волной по плечам.
Она кликнула Чернушку, чтобы та помогла ей. Но девочка, стоя под водопадом, падав-
шим с высокой скалы, не слышала Ясемен.
Подождав несколько минут, цыганка крикнула громче, но Чернушка опять не отве-
тила. Тогда Ясемен, отбросив волосы на спину, стала искать ее глазами. До слуха ее до-
несся гул горной лавины, и она бросилась к реке.
Чернушка продолжала спокойно стоять под водопадом, а с горы с оглушительным
ревом несся на нее бурный поток, таща с собой огромные валуны, вырванные с корнем
кусты и песок.
— Беги, Чернушка! Скорей! Наводнение! — закричала Ясемен.
Услышав, наконец, крик Ясемен, Чернушка спокойно вышла из водопада, но не ус-
пела сделать и трех шагов, как громадная лавина настигла ее, сбила с ног и понесла. В

38
тот же миг Ясемен бросилась в воду и поплыла к девочке. Та, подхваченная мутным по-
током, на несколько мгновений скрылась под водой. Однако вскоре голова ее вновь по-
казалась на поверхности. Ясемен отчаянно гребла, стараясь поскорее догнать ее. Нако-
нец ей удалось это, и, схватив Чернушку за косы, она поплыла с ней к берегу.
На крики к реке сбежались цыгане. Вода все прибывала и прибывала, унося с собой
Ясемен и Чернушку. Вдруг поток ударил их о камень, выступавший над бурными волна-
ми, и вырвал Чернушку из рук Ясемен. Девочка каким-то чудом зацепилась за камень и
повисла на нем, а Ясемен, вновь подхваченную потоком, понесло дальше.
Несколько цыган бросились в беснующуюся воду и вытащили Чернушку и Ясемен на
берег. Обе были без сознания и распростертые, бледные, как смерть, лежали на земле.
После долгих усилий удалось привести их в чувство. Голова Ясемен была разбита. При-
дя в сознание, добрая женщина слабым, еле слышным голосом, превозмогая ужасную
боль, первым долгом спросила о судьбе Чернушки.
Один цыган взял девочку на руки и поднес к ней.
— Смотри, Ясемен! — сказал он. — Вот Чернушка! Она жива, будь спокойна! Опас-
ность не грозит ей, у нее лишь небольшие синяки и царапины.
— Слава богу, — проговорила Ясемен, ласково поглядела на свою любимицу, потом
глаза ее снова закрылись, и она впала в беспамятство.
Перевязав раны Ясемен, цыгане перенесли ее и Чернушку в шатер и уложили в по-
стель.
К вечеру вернулся в табор Юсиф. Услышав о том, что случилось, он пришел в неис-
товую ярость.
— Так я и знал, — кричал он, — что эта девчонка принесет нам несчастье!
Цыгане старались успокоить его:
— Да ты не отчаивайся! Лучше выйдем отсюда, чтоб не шуметь. Им обоим необходим
покой.
Ухаживать за больными осталась лишь Усния, задушевная подруга Ясемен.
Всю ночь Чернушка стонала от боли, только к утру она успокоилась и заснула. Ясе-
мен билась в лихорадке. У нее был сильный жар. Верная Усния всю ночь просидела у ее
постели, не смыкая глаз.
К утру жар у Ясемен сделался сильнее, она металась, точно птица, попавшая в сил-
ки. Глаза ее все время были закрыты.
Ночью прошел дождь. Утро выдалось прохладное и ясное. Вода в реке, накануне
причинившая людям столько горя, вернулась в свои берега. Водопадик, в котором купа-
лась вчера Чернушка, переливался под лучами восходящего солнца всеми цветами раду-
ги. Наконец Ясемен открыла глаза. Всегда румяные, ее щеки были теперь мертвенно
бледны. Узнав Уснию, она прошептала сухими, запекшимися губами:
— Где Юсиф?
— Он тут, сестричка! Позвать его?
— Да, позови!.. Всех позови!.. Я умираю.
— Не бойся, сестричка, ты не умрешь! Сегодня во что бы то ни стало я приведу к те-
бе врача...
С этими словами она вышла из шатра. Через минуту Юсиф и другие цыгане окружи-
ли Ясемен. Они старались, как могли, подбодрить и утешить ее.
— Не надо, дорогие! — остановила их Ясемен.
— Я умираю... Дай мне руку, Юсиф! Слушай мое последнее слово, мой завет... Обе-
щай, что исполнишь его... — Она на минуту остановилась, потом продолжала: — Вот уже
четыре года, как я твоя жена. За все это время я ничего не видела от тебя, кроме брани
и побоев... Я сгубила свою молодость... Ты был моим мучителем, но я все прощаю тебе.
Только обещай мне никогда не обижать Чернушку и обходиться с ней ласково...
Ясемен умолкла. В шатре воцарилась глубокая тишина.
— Я обещаю тебе это при всех наших товарищах! — хриплым голосом пробормотал
Юсиф.
Лицо Ясемен просветлело.
— Сестра моя! — обратилась она к Уснии. — Я поручаю Чернушку тебе. Заботься о
ней!.. Следи за ней... Ах, в глазах темнеет!.. Меня душит! Юсиф!.. Усния!.. Чернушка!..
Ясемен начала бредить. Вскоре она скончалась.

39
***

После смерти Ясемен Юсиф некоторое время сдерживал свое обещание, но скоро
дурной характер взял верх.
Усния, насколько это было в ее силах, защищала Чернушку. Но что могла она поде-
лать, если Юсиф ежедневно уходил вместе с девочкой на заработки и возвращался
только поздним вечером. По выражению лица и грустным глазам несчастной сиротки Ус-
ния догадывалась, что довелось ей вынести за день.
Вдобавок в последнее время Юсиф начал пить. Весь свой заработок он оставлял в
трактире и возвращался в табор пьяным. Жизнь Чернушки стала невыносимой.
Однажды, когда Юсиф и Чернушка шли по дороге, навстречу им попалась группа
молодых всадников, ехавших в город на свадьбу. Увидев цыган, они попросили их пока-
зать свое искусство. Юсиф согласился. Чернушка начала петь и плясать. Это так понра-
вилось всадникам, что, стараясь перещеголять друг друга в щедрости, они стали осы-
пать ее деньгами.
— Молодец, Чернушка! Да ниспошлет бог тебе долгую жизнь! — похвалили они де-
вочку и поехали дальше.
Юсиф был очень доволен этой неожиданной встречей и, отобрав у Чернушки деньги,
сказал ей:
— Ты посиди с медведем вон под тем кустом, отдохни немного. Я схожу в деревню за
хлебом, а тебе принесу орешки и кишмиш.
Девочка хорошо знала, что он идет в деревню вовсе не за хлебом, а в трактир и
вернется пьяным, но не посмела возразить.
Они сошли с дороги, Юсиф привязал медведя к ветке большого куста и ласково ска-
зал Чернушке:
— Садись здесь, моя умница, я скоро вернусь.
Он ушел. Чернушка прилегла в тени и через некоторое время крепко уснула. Мед-
ведь сначала спокойно, лежал возле нее. Потом ему надоело, он встал и начал дергать
цепь. Слабая ветка не выдержала и сломалась. Почувствовав себя на свободе, медведь
некоторое время побродил меж кустов, а потом медленно направился в лес.
Прошло часа два. Юсифа все не было. Чернушка не просыпалась.
Наконец явился Юсиф, пьяный,
едва волоча ноги. Увидев, что девоч-
ка спит, а медведя нет, он с силой
пнул ее ногой в бок.
— Где медведь, проклятая? — за-
ревел он.
От страха у Чернушки отнялся
язык, и она слова не могла вымол-
вить.
— Подожди, дай только найти
медведя, тогда увидишь, что яс тобой
сделаю.
Осмотрев кусты, Юсиф заметил,
что ветка, к которой он привязал
зверя, сломана. Тогда он понял, что
медведь не украден, а сам ушел в
лес.
— Ступай вперед! — крикнул он
Чернушке. — Живей, живей! Пойдем в лес искать его.
Дрожа всем телом, Чернушка встала и пошла к лесу. Юсиф ковылял за ней, осыпая
ее бранью.
Они обошли почти весь лес, не найдя никаких следов медведя, как вдруг Чернушка
услышала рев.
— Дядя, дядя! Это медведь ревет!
— Врешь! Ничего не слышу!
— Да ты послушай, вот опять...
На этот раз Юсиф тоже услыхал рев.

40
— Правда! Это медведь!..
Оба направились в ту сторону, откуда слышался рев. Наконец они нашли медведя.
Зацепившись ошейником за сухую ветку, он метался из стороны в сторону и отчаянно
ревел. Цепь обмоталась вокруг дерева, и он никак не мог освободиться.
Пьяный Юсиф бросился к медведю и со злости стал избивать его палкой. Зверь ме-
тался во все стороны и ревел как бе-
зумный. Вдруг неожиданным рывком
ему удалось освободиться от ошей-
ника, он бросился на Юсифа и, под-
мяв его под себя, мгновенно растер-
зал в клочья.
Увидев это, Чернушка бросилась
бежать сломя голову. Обезумев от
страха, она не разбирала дороги и
вдруг очутилась в самой чаще леса.
Расправившись с хозяином, разъ-
яренный зверь бросился за девоч-
кой. Расстояние, разделявшее их,
все сокращалось. Вдруг перед Чер-
нушкой возник глубокий овраг; в
страхе она начала спускаться вниз. В
этот момент медведь настиг ее, но,
не сумев удержаться на крутом спус-
ке, кубарем покатился на дно.
Оглядевшись, Чернушка заметила черневший в отвесном склоне оврага вход в пе-
щеру. Он был достаточно широк, чтобы девочка могла влезть в него. Не раздумывая ни
секунды, она юркнула туда.
Докатившись до самого дна, медведь вскочил на все четыре лапы и быстро полез
вверх по склону. Известно, что у медведей задние лапы короче передних, поэтому им
трудно спускаться с горы и гораздо легче подниматься вверх.
Добравшись до пещеры, он сунулся в нее. Однако ход ее делался все уже, и косма-
тый никак не мог протиснуться вперед. Ворча и облизываясь, он уселся у входа и стал
выжидать.
Чернушка заползла в самую глубь пещеры и, охваченная ужасом, лежала без дви-
жения. Но страх ее был напрасен. Гнев медведя уже остыл, и теперь он был бы даже рад
ей.
***
Более двух часов пролежала Чернушка, сжавшись в комок. Бедная девочка от страха
забилась в такую узкую щель, что даже шевельнуться не могла. От недостатка свежего
воздуха и смертельного ужаса перед медведем у нее стучало в висках, ей казалось, что
вот-вот она потеряет сознание.
А медведь спал, громко сопя. Вдруг он проснулся и стал ворчать, сначала тихо, а по-
том все громче и громче. До слуха Чернушки донесся лай собак.
Вскоре целая свора сгрудилась у входа в пещеру. Через несколько минут подскакали
охотники. Услышав рычание медведя, они приготовили ружья и стали науськивать со-
бак. Несколько псов, набравшись храбрости, сунулись было к медведю, но через минуту
с визгом отскочили. Некоторые из них обливались кровью.
Охотники продолжали науськивать их. Осмелев, собаки опять кинулись к пещере.
Наконец вышел медведь.
В это время раздались один за другим три выстрела, и бедный зверь, точно дуб,
сломанный бурей, повалился наземь.
— Это моя пуля его уложила! — воскликнул один охотник.
— Ошибаетесь, Гусейнкули-ага. Это я его прикончил, — возразил другой.
— Прошу прощения, Салим-бек! Я целился ему прямо в голову, и, конечно, он погиб
от моей пули, — вмешался третий.
— Погодите одну минутку, — сказал Гусейнкули-ага. — Сейчас мы все узнаем!
Он слез с коня и с помощью слуг стал оглядывать медвежью тушу.
— Не спорьте, друзья! Все мы попали в цель! — сказал он и приказал слугам: —

41
Снимите шкуру... Разве я не говорил тебе, Рагим-бек, — продолжал он, обращаясь к
третьему охотнику, — что с этой охоты я не вернусь без медведя? А ты еще хвастался
своим лесом и говорил, что у меня в лесу даже зайцы не водятся! Ну, как? Что теперь
скажешь?
— Я остаюсь при своем мнении,
— лукаво улыбаясь, ответил Рагим-
бек, внимательно оглядев медведя. —
Этот зверь не из твоего леса, он руч-
ной.
— Быть этого не может! С чего ты
взял?
— Сам погляди! Вот след ошей-
ника. Видишь, шерсть потерлась.
Прав я, Салим-бек? — обратился он
за подтверждением ко второму охот-
нику.
Салим-бек, осмотрев шею медве-
дя, согласился с Рагим-беком, и они
стали громко смеяться. Гусейнкули-
ага с большой неохотой вынужден
был признать их правоту.
В это время черный дворовый
пес, увязавшийся от самого дома Гусейнкули-ага за охотничьими собаками, полез в пе-
щеру. За ним устремились и другие собаки.
Изнутри донесся их громкий лай.
— Стойте! — закричал Гусейнкули-ага. — В пещере спрятался еще один медведь!
Беки вскинули ружья и в ожидании стали полукольцом у входа. Из пещеры показал-
ся черный пес, волочивший Чернушку, ухватив ее зубами за платье. У самого выхода он
бросил ее и, ворча, отошел в сторону. Девочка лежала без движения. Охотники склони-
лись над ней. Чернушка медленно открыла глаза.
— Кто ты? — спросил ее Гусейнкули-ага. — Что ты делала в этой пещере?
Чернушка не отвечала.
— Разве ты не видишь, что девчонка еще не очнулась? — сказал Рагим-бек. — И чего
ты спрашиваешь ее? По лицу и одежде и так видно, что это цыганка. И медведь, убитый
нами, — ручной цыганский медведь. Для меня неясно только одно: где его хозяин?
— Да ведь я знаю эту девочку! — воскликнул вдруг Салим-бек. — Это знаменитая
плясунья Чернушка. Она бродит по селам с цыганом Юсифом. Месяца три тому назад я
предложил ему много денег, чтобы он уступил ее мне, но он не согласился. Очень кстати
она попала мне в руки. Клянусь жизнью, теперь я каждый день буду устраивать вече-
ринки, и вы будете наслаждаться ее пением и пляской.
— По-твоему, я не могу устраивать гуляния и доставлять вам удовольствие? — горя-
чо возразил Гусейнкули-ага. — Ведь по праву девочка принадлежит мне, ее нашел и вы-
тащил из пещеры мой пес.
Разгорелся спор, кому должна достаться Чернушка.
— К чему спорить, Гусейнкули-ага? — уговаривал своего друга Салим-бек. — Ты же
хорошо знаешь, что твоя жена Периджахан-ханум не впустит в свой дом цыганку.
— Что значит не впустит? Кто хозяин в моем доме: я или она? В конце концов, я могу
поручить девочку садовнику Пири.
На этом и порешили. Гусейнкули-ага отдал Чернушку своим слугам, и охота продол-
жалась. Целых четыре часа беки рыскали по лесу в поисках дичи, но подстрелили лишь
одну лису и трех зайцев.
Придя в себя, Чернушка рассказала охотникам о своих злоключениях. Узнав о том,
что у нее нет ни отца ни матери, Гусейнкули-ага с удовлетворением воскликнул:
— Вот и хорошо! Значит, никто не посмеет отнять ее у меня.

***
К вечеру Гусейнкули-ага со своими друзьями вернулся с охоты домой. Лай собак,
ржание коней, крики слуг и конюхов, голоса охотников — все слилось в радостный гул.

42
На шум во двор без разрешения гувернантки выбежала дочка Гусейнкули-ага Агджа-
ханум, маленькая белокурая и бело-
лицая девочка. Заметив стоявшую в
стороне Чернушку, она подошла к
ней. Несколько минут они молча
разглядывали друг друга.
Как не похожи были они! У од-
ной родители богатые дворяне, дру-
гая — сирота. Одна — беспомощная
неженка, другая — сильная и здоро-
вая, крепкая, как сталь. Много пере-
видала она на своем коротком веку
и, несмотря ни на что, сохранила
гордый и независимый характер.
Агджа-ханум протянула Чернуш-
ке свою тоненькую ручку с хрупкими
пальчиками, и та крепко сжала ее
огрубевшей и сильной ладонью. От
этого пожатия Агджа-ханум слегка
вскрикнула, но тут же рассмеялась.
Через минуту между девочками за-
вязался оживленный разговор. В это
время Гусейнкули-ага, забыв о су-
ществовании Чернушки, развлекал
своих гостей.
Периджахан-ханум, увидев, что
дочь ее оживленно болтает с какой-
то незнакомой черномазой девчон-
кой, позвала гувернантку и сердито
накинулась на нее:
— Вы забываете о своих обязан-
ностях, сударыня! Посмотрите, с кем
беседует ваша воспитанница! Не-
медленно уведите ее в детскую и ос-
тавьте без ужина.

Гувернантка взяла плачущую


Агджу-ханум за руку и увела в дом,
а Периджахан-ханум подозвала Чер-
нушку.
— Иди за мной, цыганка! — ска-
зала она и повела ее прямо к Гу-
сейнкули-ага.
— Где ты нашел эту принцессу?
— насмешливо обратилась она к му-
жу. — Твоя дочь уже успела с ней
подружиться, и я застала их за при-
ятной беседой. Гусейнкули-ага рас-
сказал жене, как они нашли Чер-
нушку, и добавил:
— Пожалей нашу дочку, Перид-
жахан. Ведь она изнывает в одино-
честве, без подруг. Пусть играет с
этой девочкой. Может, она хоть не-
много окрепнет и поздоровеет. Это
не цыганка, да если бы даже было
так, что в этом дурного? Ведь гувер-
нантка всегда будет при них. Если

43
она заметит что-нибудь нехорошее,
тут же скажет нам.
Но слова эти нисколько не подей-
ствовали на Периджахан-ханум.
— Мы с тобой уже договорились,
что ты не будешь вмешиваться в вос-
питание дочери. Почему же теперь
ты нарушаешь свое слово? Пусть эта
девчонка сейчас же убирается отсю-
да. Больше ничего и слушать не же-
лаю.
— Нет! — вскипел Гусейнкули-
ага. — Она останется здесь.
— А я говорю, чтобы сию же ми-
нуту ее здесь не было. Или я, или
она.
Периджахан-ханум была в страш-
ном гневе.
— Тогда отдайте ее мне! — вме-
шался в разговор Салим-бек, желая воспользоваться ссорой между супругами и заполу-
чить Чернушку.
— Нет! — твердо ответил Гусейнкули-ага. — Как я сказал, так и будет. Чернушка бу-
дет жить у старого садовника Пири.
— Это пожалуйста, — сказала Периджахан-ханум примирительно. — Но только с ус-
ловием, чтобы она не встречалась с Агджой...
В этот же вечер Чернушка была отдана на попечение дедушки Пири.

Дедушка Пири жил в хижине, по-


строенной в огромном плодовом са-
ду. Ему было семьдесят лет. Родных
у него не было. Он работал садовни-
ком еще у отца Гусейнкули-ага. Все
свое время он проводил в саду и на
барском дворе бывал очень редко.
Все слуги боялись своего госпо-
дина, только дедушка Пири держал-
ся независимо и часто заступался за
других слуг и защищал их от барско-
го гнева. Поэтому все дворовые ис-
кренне любили и уважали старика.
Садовник очень обрадовался де-
вочке. Он постелил ей в углу своей
бедной хижины, накормил, напоил и
уложил спать, но она долго не могла
уснуть.
— Дедушка, — сказала она, при-
подняв голову с подушки, — почему барыня не разрешает своей дочке играть со мной?
— Они беки, детка, а мы простые люди, — сказал дедушка Пири. — Они господа, а
мы слуги. Мы не можем дружить с ними. Ты забудь об Агдже-ханум, дитя мое. Она тебе
не подруга.
Объяснения старика не успокоили Чернушку. «Что плохого сделала я Агдже-ханум?
За что рассердилась на меня ее мать? — думала она. — И ее без ужина оставили. Теперь
бедняжка голодна. Я помню, мама иногда не давала обеда, если я была виновата в чем-
нибудь. А ведь эта девочка ни в чем не провинилась, не шалила...»
С этими мыслями Чернушка заснула.
Такие же думы тревожили и Агджу-ханум. Она не понимала, за что рассердилась
мать.

44
«Ну почему, почему нельзя мне разговаривать с этой девочкой? — в сотый раз спра-
шивала она себя. — Что с того, что я дочь бека? За что оставили меня без ужина? А как
интересно рассказывала Чернушка! Она говорила, что научит меня играть на бубне и
танцевать. Ах, зачем мама не дала мне подольше побыть с ней?..»
Агджа-ханум натянула одеяло на голову и тихо заплакала. Так, всхлипывая, она и
заснула.
***

С детства дедушка Пири привык вставать еще до восхода солнца. И сегодня он про-
снулся на рассвете, разжег огонь в очаге, поставил на него такой же старый, как и он
сам, почерневший от дыма чайник и вышел в сад. Старый садовник очень любил этот
сад. Большинство деревьев было посажено его руками.
Сад Гусейнкули-ага прославился на всю округу, и помещик очень гордился им.
Для охраны сада у дедушки Пири был один верный помощник, тот самый черный
пес, который вытащил Чернушку из пещеры. Воры хорошо знали его тонкий нюх и ост-
рые зубы и потому не решались даже близко подходить к садовой ограде.
У этого дворового пса была удивительная особенность: он безошибочно распознавал
врагов дедушки Пири и ни на шаг не подпускал их к своему хозяину. Если, знакомясь с
человеком, дедушка Пири замечал, что черный пес добродушно виляет хвостом, он знал,
что найдет в новом знакомом верного друга; если же пес скалил зубы и ворчал, это зна-
чило: не жди добра от этого человека.
Дедушка Пири никогда не привязывал пса, и тот днем и ночью бегал на свободе, но
никогда не уходил за ограду сада. Только в те дни, когда Гусейнкули-ага выезжал на
охоту, он присоединялся к охотничьим собакам, и тогда никакими силами нельзя было
заставить его вернуться домой.
Выйдя из избушки, дедушка Пири оставил дверь открытой. Пес вошел в комнату и
сразу почуял присутствие чужого человека. Навострив уши и грозно оскалясь, он кинул-
ся в угол, но, узнав Чернушку, дружелюбно завилял хвостом и стал лизать ей руку. Де-
вочка открыла глаза и, спросонья не узнав пса, испуганно вскрикнула.
На ее возглас прибежал дедушка Пири:
— Что с тобой, детка? Чего ты испугалась?
— Здесь медведь!
— Нет, родная, это наш черный пес! Откуда тут взяться медведю! — сказал дедушка
Пири, прогоняя пса. — Спи, дорогая, еще рано...
— Нет, дедушка, я не хочу больше спать. Я всегда встаю на рассвете.
— Это очень хорошо, для здоровья полезно.
Чернушка быстро оделась и спросила дедушку Пири, где можно умыться.
— Вон там, у ручейка, — сказал
старик.
Чернушка пошла умываться, а
дедушка Пири постелил на пол
цветную скатерть, расставил на ней
тарелки с сыром и хлебом, чашечку с
маслом. Когда девочка вошла с
мокрыми после умывания лицом и
руками, старик дал ей полотенце и
стал разливать чай. Чернушка
подсела к скатерти, и они стали мирно
завтракать.
После чая дедушка Пири сказал
Чернушке:
— Теперь пойдем в сад, пока не
жарко, соберем фрукты для господ.
Он взял большую корзину, дал
Чернушке корзинку поменьше, и они в
сопровождении черного пса вышли.
Собака весело бежала рядом с девочкой, бойко махая хвостом.
Чернушка, ласково погладив пса по голове, повесила ему на шею свою корзинку. В

45
тот же момент пес сбросил ее, Чернушка подняла корзинку и снова повесила ему на
шею, но он опять сбросил.
— Не трудись зря, детка! — сказал дедушка Пири. — Он привык к вольной жизни, и
невозможно заставить его носить что-нибудь.
— Нет, дедушка, ты увидишь, как я научу его!
С этими словами она опустилась на корточки, провела рукой по голове пса и, глядя
ему прямо в глаза, сказала ласково и внушительно:
— Черный мой песик, умный песик, понеси корзинку.
И она снова повесила корзинку ему на шею. На этот раз он покорно нес и шел рядом
со своей маленькой приятельницей, умильно поглядывая на нее.
— Браво, пес! — радостно воскликнула девочка, повернувшись к старику.
— Видел, дедушка?
— Да, детка, и очень удивлен. До сих пор он никого не слушался, кроме меня. А те-
перь даже корзинку несет.
— Это еще что! — весело заговорила Чернушка.
— Посмотришь, каким еще фокусам я научу его! Когда я жила среди цыган, я виде-
ла, как они обучают медведей, обезьян и других зверей. Только надо быть с ними лас-
ковыми, дедушка. Вот дядя Юсиф побил медведя, и тот разорвал его.
Дедушка Пири немного знал о Чернушке.
Но сейчас он попросил ее подробно рассказать о своей жизни. Грустная повесть
бедной сиротки растрогала старика, и он еще больше полюбил ее. Утренний воздух, на-
поенный ароматом цветов и созревших фруктов, пение птиц бодрили старика. Никто не
поверил бы, что он живет на свете восьмой десяток лет.
Садовник и его маленькая питомица подошли к яблоням.
При виде душистых, румяных плодов у Чернушки засверкали глаза.
— Какие они красивые, дедушка!
— Да, детка! У нас в саду много прекрасных фруктов. Я разрешаю тебе есть сколько
угодно. Только натощак никогда не надо есть, не то заболеешь. А теперь полезай на де-
рево, срывай спелые яблоки, а я буду укладывать их в корзину.
Чернушка быстро вскарабкалась вверх и стала рвать яблоки. Она ловко кидала их
вниз, но и себя не забывала.
— Ну, довольно! — сказал дедушка Пири. — Пойдем за грушами, виноградом и пер-
сиками.
Девочка спустилась с дерева. Уложив яблоки в корзинку, она опять повесила ее на
шею псу. Вдруг черный пес, скинув корзинку, бросился в сторону. Чернушка посмотрела
ему вслед и увидела маленького котенка, за которым погналась собака. Чернушка побе-
жала за псом и стала звать его. Но он не слушался. Напрасны были и крики дедушки
Пири. Пес почти настиг котенка, когда тот быстро вскарабкался на грушу.
Чернушка, довольная, рассмеялась и стала хлопать в ладоши.
— Ну что, черный пес? Не поймал? — весело кричала она. А черный пес не отходил
от дерева и громко лаял, словно желал нагнать этим страх на котенка и заставить его
спуститься вниз.
Котенок забрался так высоко, что его никак нельзя было достать. Он не спускал глаз
со своего свирепого врага и дрожал всем телом.
Чернушка полезла на дерево. Заметив ее, котенок поднялся еще выше, но девочка
все-таки добралась до него. Это был красивый котенок, серый, в темных пятнышках.
Старик Пири, собрав рассыпавшиеся яблоки в корзину, подошел к грушевому дере-
ву. Пес немного успокоился, но все еще, виляя хвостом, свирепо поглядывал на верхуш-
ку.
— Какой красивый котенок, дедушка, — закричала Чернушка. — Прямо прелесть! Я
возьму его домой. Можно?
— Ладно, родная, бери. А теперь нарви груш и пойдем дальше.
Чернушка сбросила вниз несколько десятков груш, спустилась с дерева и, крепко
прижимая котенка к груди, пошла дальше. Пес сначала ворчал, но потом успокоился и
даже подружился с котенком.
Наполнив корзины фруктами, дедушка Пири сказал Чернушке:
— Теперь надо отнести это господам. Ты поможешь мне донести до калитки, а даль-
ше я понесу сам.

46
— Почему, дедушка? Разве мне нельзя ходить на господский двор?
— Нет, дорогая, нельзя. Зачем сердить Периджахан-ханум? Она подумает, что мы не
подчиняемся ее приказанию.
Проводив дедушку Пири до калитки, Чернушка взяла котенка па руки и стала разгу-
ливать по саду. Идя вдоль забора, она вдруг заметила сквозь щель Агджу-ханум, кото-
рая, сидя с гувернанткой на скамье, читала какую-то книгу. Видно было, что ей совсем
не хочется читать и книжка не интересует ее.
В это время на спинку скамьи села красивая пестренькая бабочка. Агджа-ханум хо-
тела тайком от гувернантки поймать ее, но та улетела. Заметив это, гувернантка сильно
рассердилась на свою воспитанницу и, раздраженно схватив ее за руку, увела домой.
Чернушка все это видела и решила немного подождать, не вернется ли Агджа-ханум
снова в сад. Но через некоторое время воспитательница вернулась одна, села на ту же
скамью и углубилась в книжку. Чернушка поняла, что Агджу-ханум наказали и заперли.
Добрая девочка от души пожалела свою маленькую подружку и почувствовала непри-
язнь к злой гувернантке.
Господа жили в большом двухэтажном доме, к которому примыкал старинный флиге-
лек, сооруженный еще во времена деда Гусейнкули-ага. Он состоял из трех небольших
комнат. Маленькие окна с крошечными разноцветными стеклами выходили в сад. Здесь
никто не жил.
В двух из них хранилось имущество, оставшееся от родителей бека. Они были всегда
на замке.
В третьей комнате, которую все называли комнатой деда, Гусейнкули-ага обычно от-
дыхал после обеда.
Здесь было чисто, на стенах висели старинные доспехи и оружие. В комнате было
всего одно небольшое оконце, рама которого, в отличие от обыкновенных окон, подни-
малась вверх. Маленькие разноцветные стекла почти не пропускали света, и здесь все-
гда был полумрак. Сюда и запирали Агджу-ханум за ее провинности.
Идя вдоль забора, Чернушка почти вплотную подошла к господскому дому. Необы-
чайное по форме окно с разноцветными — синими, зелеными, красными и желтыми —
стеклами привлекло ее внимание. Но ограда была слишком высока, и Чернушка видела
только верхнюю часть этого странного окна. Чтобы лучше разглядеть его, она взобра-
лась на дерево.
Запертая в комнате маленькая барышня заметила Чернушку. Она постучала пальчи-
ком по стеклу, но оно, расшатавшись от времени, вдруг вылетело из старой полусгнив-
шей рамы и со звоном разбилось о камень.
Обе девочки не на шутку испугались. Чернушка спряталась в густых ветвях, а Агд-
жа-ханум отбежала вглубь комнаты. Подождав несколько минут и оправившись от стра-
ха, она снова подошла к окну и шепотом позвала Чернушку. Та выглянула из своего ук-
рытия и тихонько спросила:
— Агджа-ханум, это твоя учительница наказала тебя?
— Да, а ты откуда знаешь?
— Я смотрела из-за забора и видела, как ты читала книжку, а потом хотела поймать
бабочку, но учительница рассердилась и увела тебя.
— Да, да... Когда меня наказывают, мать и моя гувернантка Марья Ивановна запи-
рают меня здесь. Ах, какая ты счастливая!.. За тобой никто не следит, и ты свободно гу-
ляешь, где тебе хочется, а не сидишь взаперти.
— Но ведь с тобой это не часто случается? Ты тоже иногда гуляешь, как я.
— Нет! Мне ни с кем не разрешают играть, и во время прогулок Марья Ивановна все-
гда сопровождает меня. А я совсем не люблю гулять с ней.
— Да! — со вздохом сказала Чернушка. — Тебе не разрешают играть со мной.
— А что это у тебя? — вдруг спросила Агджа-ханум. Чернушка показала ей котенка.
— Я его поймала утром в саду! — весело сказала она, поднимая его высоко над го-
ловой.
— Ай, какой красивый! — обрадовалась маленькая барышня и тут же грустно вздох-
нула.
— Хочешь, я подарю его тебе?
— Очень хочу! Дай мне его вот через эту дырку!
— Мне не достать до нее, а в калитку меня не пустят.

47
— Тогда, может быть, ты
перелезешь через забор?
— Ладно, попробую!
С этими словами Чернушка ловко
спустилась с дерева и стала искать
удобное место, чтобы перебраться
на другую сторону. Вдруг она
заметила высохшую канавку под
самой изгородью. С трудом пролезла
она в узкое отверстие и вышла на
задний двор бекского дома.
Пригибаясь к земле, чтобы ее не
увидели, она пробежала по пустому
дворику и остановилась у окошка,
где ее с нетерпением ожидала
маленькая барышня.
— Как ты пролезла? — с
горящими от любопытства глазами спросила Агджа-ханум.
— Через канавку под забором, — ответила Чернушка и протянула ей котенка:— По-
гляди только, какой чудесный!
Агджа-ханум осторожно взяла котенка и прижала к груди. Чернушка приподнялась
на цыпочки и заглянула в комнату.
— Как тут красиво! — воскликнула она восторженно. — И сколько оружия!..
— А я не люблю эту комнату и боюсь ее. Если бы я могла открыть окно, ты влезла бы
сюда, и мы бы тут поболтали немного. Только я никак не могу его открыть: оно подни-
мается наверх, а у меня сил не хватает. Ну-ка, погоди! — вдруг остановилась она и до-
бавила, сверкнув глазами: — Я посмотрю, заперто ли здесь.
С этими словами Агджа-ханум подбежала к двери и дернула се за ручку. Дверь легко
отворилась.
— Вот хорошо! — воскликнула она. — Иди скорее сюда.
Озираясь по сторонам, Чернушка быстро юркнула в комнату.
Девочки радостно обнялись, сели на диван и начали весело болтать.

...Книга, которую читала гувернантка, была очень интересной. Зачитавшись, Марья


Ивановна забыла, что наказанная ею барышня вместо часа сидит взаперти уже более
двух часов.
Агджа-ханум была очень рада этому. Она часто подходила к двери и выглядывала во
двор, чтобы кто-нибудь не застал ее врасплох.
И вот, выглянув опять за дверь, она вдруг увидела перед собой мать. Проходя мимо
и заметив, что дверь в комнату деда открыта, Периджахан-ханум подумала, что там от-
дыхает Гусейнкули-ага, и решила войти. Бедная девочка растерялась и не знала, как
быть, что сказать. Плача, она забормотала:
— Мама, не входи сюда! Не входи! Периджахан-ханум ничего не могла понять. В этот
момент подошла Марья Ивановна и рассказала, за что была наказана Агджа-ханум.
Все трое вошли в комнату.
— Не из-за этого ли ты так испугалась? — спросила Периджахан-ханум, увидев ко-
тенка. — Ай, какой красивый! Я разрешаю тебе оставить его…
Не видя Чернушки, Агджа-ханум успокоилась. Взяв котенка на руки, она вышла из
комнаты. Мать и гувернантка последовали за ней. Заперев дверь снаружи на крючок,
они пошли обедать. Чернушка осталась одна.
Когда шаги отдалились, она вылезла из-под дивана, куда забралась, услышав голо-
са, и хотела поскорее уйти. Увидев, что дверь заперта, девочка приуныла. Она попыта-
лась открыть окно, но это ей никак не удавалось: оно было укреплено с боков двумя за-
движками, которых девочка не заметила.
В отчаянии опустилась она на диван. Если раскроется их тайна, Периджахан-ханум
совсем прогонит ее отсюда и сильно накажет Агджу-ханум!
А этого больше всего боялась Чернушка.

48
Отдохнув немного, она снова
попробовала приподнять окошко и
вдруг увидела задвижки.
Обрадованная, она отодвинула их и,
напрягая все свои силенки, стала
поднимать окно вверх. Оно было
тяжелое, но Чернушка, привыкшая к
труду, справилась с ним. Она
укрепила задвижки и вылезла во
двор. Потом открыла дверь, вошла в
комнату, опустила окно и снова
вышла, заперев снаружи дверь на
крючок. В сад она пробралась тем же
путем, как пришла сюда, и побежала к
дедушке Пири.

Агджа-ханум очень беспокоилась о Чернушке. Она не могла есть и даже нарочно


пролила на скатерть суп, чтобы ее наказали и отослали в комнату деда, но эта хитрость
ее, как назло, не достигла цели. Заметив необычайную бледность дочери, обеспо-
коенная Периджахан-ханум стала утешать ее:
— Ничего, деточка! Ты же не нарочно пролила! Может, тебе нездоровится? — И она
приложила руку ко лбу девочки. — Да у тебя и в самом деле жар! Съешь суп и ложись в
постель, ты сегодня никуда не выйдешь.
Эти слова совсем расстроили Агджу-ханум.
— Да нет, мамочка! — умоляюще сказала она. — У меня ничего не болит! Не хочу я
лежать!
В разговор вмешался Гусейнкули-ага.
—Теперь ты совершенно здорового ребенка объявишь больным! — недовольным то-
ном сказал он жене.
— Я тебя не раз просила не вмешиваться в воспитание дочери.
— Почему? Разве я не отец?
— Ты отец, но ничего не понимаешь в воспитании. От тебя девочка не научится ни-
чему хорошему.
Слова эти, сказанные при дочери и гувернантке, взбесили Гусейнкули-ага. Он вско-
чил и с такой силой ударил кулаком по столу, что задребезжала посуда.
— Молчать! — заорал он. — Я покажу тебе, кто хозяин в этом доме!
Отшвырнув стоявшую перед ним тарелку, он в сильном гневе вышел из столовой.
— Ну и убирайся вон, пьяный солдат! — крикнула ему вслед Периджахан-ханум.
Перепуганная девочка громко заплакала.
— Отведите ребенка в спальню, — приказала хозяйка гувернантке, — и уложите в
постель. Потом одевайтесь, поедем в город за покупками.

Когда коляска укатила со двора, Агджа-ханум выглянула и окно, откуда видна была
железнодорожная станция, находившаяся в имении Гусейнкули-ага. Иногда девочка
вместе с гувернанткой ходила туда гулять.«Мама, наверное, вернется только к вечеру,
— подумала Агджа-ханум. — Надо освободить Чернушку».
Она быстро оделась и побежала в комнату деда. К ее удивлению, дверь не была за-
перта. Осторожно толкнув ее, она увидела отца, который, лежа на диване, курил сигару.
Больше в комнате никого не было. Агджа-ханум не знала, радоваться ей или нет. Отец
заметил ее.
— Что, дочка, бежала из-под ареста? Молодец, хорошо сделала! Не слушай свою су-
масшедшую мать! Подойди ко мне, поболтаем...
Агджа-ханум бросилась в объятия отца. Потом она незаметно заглянула, под диван.
Не найдя Чернушки и там, девочка совсем растерялась.
— Что ты так рассеянна? — спросил Гусейнкули-ага. — Расскажи-ка что-нибудь!
— Папа, а ты давно здесь?

49
— После обеда, дочка.
— А дверь была открыта, когда ты
пришел?
— Нет, на крючке.
— А кто был здесь?
— Вот этот котенок! — И
Гусейнкули-ага указал на пушистого
зверька, который лежал, свернувшись
клубочком, в уголке дивана.
— Ты о нем спрашивала?
— Нет, папочка, не о нем, —
ответила Агджа-ханум, беря котенка
на руки.
— О ком же? Девочка не отве-
тила.
— О чем ты задумалась, детка? Ты
что-то скрываешь от папы?
Агджа-ханум хорошо знала, что
назло матери отец разрешит ей
играть с Чернушкой, и поэтому решила открыть ему свою тайну.
— А ты маме не расскажешь, папочка? — проговорила она, обнимая его.
— Нет, не скажу, говори.
Рассказав все отцу, Агджа-ханум спросила:
— Но как же Чернушка могла выбраться отсюда, папа?
— Не знаю. Как раз у меня дело к дедушке Пири. Пойдем со мной, и мы все узнаем.
Они отправились к избушке садовника. Дедушка Пири сидел на пороге и плел кор-
зину, а Чернушка мыла посуду.
При виде Гусейнкули-ага бедняжка не на шутку перепугалась. Она вынесла для него
подушку и положила ее на мягкую зеленую траву.
Усевшись, он сказал:
— Идите, девочки, поиграйте в саду.
Чернушка захватила с собой бубен и убежала со своей новой подружкой. По дороге
она объяснила, как ей удалось выбраться из комнаты деда, и они условились, что теперь
будут всегда встречаться там.
Чернушка учила Агджу-ханум иг-
рать на бубне и танцевать. Маленькая
барышня была счастлива, но лицо ее
омрачалось и сердце тоскливо сжима-
лось, когда она вспоминала, что скоро
вернется мать и лишит ее этого удо-
вольствия.
Через некоторое время Гусейнку-
ли-ага и дедушка Пири позвали дево-
чек на пасеку. Подружки с интересом
разглядывали пчел. Указав на один из
ульев, дедушка Пири предупредил:
— Эти пчелы очень злые, детки!
Остерегайтесь их!
Подойдя к другому улью, отвер-
стие которого облепили пчелы, старик
обрадованно продолжал:
— Как кстати вы пришли! Сейчас
отсюда вылетит молодой рой.
Потом он повернулся к Чернушке:
— Сбегай, дочка, домой и принеси белый мешочек, который я сегодня показывал те-
бе.
Чернушка убежала. Вскоре пчелы группами начали вылетать из улья. Наконец все
они уселись на ветку черешни, тесно прижавшись друг к другу, и она стала похожа на

50
большую виноградную кисть.
— В каждом улье есть одна старшая пчела, — объяснял дедушка Пири Агдже-ханум.
— Называют ее царицей. Когда подрастает вторая царица, между ними начинается
борьба, и младшая улетает на поиски нового гнездышка. За ней устремляются вновь ро-
дившиеся пчелы-воины. Вот погляди на ветку. Видишь, как пчелы окружили свою цари-
цу? Теперь мы должны поймать ее и посадить в новый улей, тогда я они последуют за
ней. Теперь, Чернушка, поднимись на дерево и накрой ветку с пчелами вот этим мешоч-
ком.
— А пчелы не ужалят ее? — озабоченно спросила Агджа-ханум у старика.
— Нет, барышня, — ответил он. — Если не обижать и не бояться их, они никогда не
тронут.
Чернушка с ловкостью кошки взобралась на дерево и накрыла пчел мешочком.
— Теперь потряси ветку, — сказал старый садовник, — чтобы пчелы остались в ме-
шочке. Или просто обломай ее и дай мне.
Когда Чернушка спустилась вниз, дедушка Пири взял у нее мешочек и высыпал пчел
в новый улей.
— Пусть это будет твой улей, Агджа-ханум, — сказал он. — И мед, который будет
здесь собираться, будет принадлежать одной тебе. Когда захочешь полакомиться, пожа-
луешь сюда, и я тебя угощу из твоего улья.
Агджа-ханум была счастлива.
— Вот тебе и собственный улей! — ласково сказал Гусейнкули-ага. — А теперь пой-
дем. Скоро приедет мама.

***

К вечеру вернулись из города Периджахан-ханум и Марья Ивановна. Увидев дочь


оживленной, с румяными щечками, мать удовлетворенно проговорила:
— Вот видишь, доченька! Ты послушалась меня, полежала и совсем поправилась.
Погляди-ка, какие я привезла тебе подарки.
Агджа-ханум была очень рада кукле, игрушкам, конфетам и сластям. Ей хотелось тут
же немедленно показать все эти богатства Чернушке. Она была очень доброй и послуш-
ной девочкой.
Но желание видеться с Чернушкой было настолько сильно, что она нарочно стара-
лась проказничать, чтобы как можно чаще попадать в комнату деда.
Периджахан-ханум замечала, что девочка с каждым днем поправляется, и радова-
лась этому, но ее очень огорчало то, что Агджа-ханум совершенно перестала слушаться
гувернантку.
Как-то она пожаловалась мужу, но он насмешливо ответил:
— Две взрослые женщины не могут справиться с маленькой девочкой! Я вам советую
почаще запирать ее.
Иногда он и сам делал вид, что сердится на дочку и отсылал ее в комнату деда, о
чем тотчас же тайком извещал Чернушку.

***
Старый Пири отнюдь не радовался крепнущей дружбе Чернушки с маленькой ба-
рышней. Он прекрасно понимал, что Гусейнкули-ага никого, кроме беков, не считает на-
стоящими людьми и допускает нищую сиротку к своей дочери только назло жене. Если
Периджахан-ханум узнает об этих тайных встречах, она немедленно прогонит Чернушку.
Еще больше огорчало старика то, что Гусейнкули-ага купил Чернушке нарядное цы-
ганское платье, в котором она должна была плясать и петь перед его гостями. Старик
был глубоко возмущен этим, но не смел возразить своему господину.
Однажды у Гусейнкули-ага собралось много гостей. В разгар пира он послал своего
слугу к дедушке Пири за Чернушкой. Девочка была больна и лежала в кровати. Старик
не пустил ее.
Узнав об этом, захмелевший бек сильно разгневался и вторично послал слуг с
приказанием немедленно вытащить Чернушку из постели и привести к гостям. Дедушка
Пири ничего не мог поделать. Чернушка надела свое нарядное платье, взяла бубен и
пошла.
Она очень любила танцевать и даже в этот вечер, больная, плясала так искусно, с

51
таким увлечением, что все в молчаливом восхищении любовались ею. Она забыла обо
всем, никого не видела, ничего не замечала. Перед глазами ее стоял образ ее учитель-
ницы Ясемен.
Закончив танец, Чернушка закружилась с такой быстротой, что стала похожа на ма-
ленький яркий шар. Зрители восторженно захлопали ей. А она опустилась на одно коле-
но и, подняв правую руку с бубном над головой, левую приложила к бедру.
Гости просили Чернушку повторить танец, но она отказалась. Даже Гусейнкули-ага
не мог заставить ее. В этот момент в круг неожиданно вышла Агджа-ханум и приказала
музыкантам играть.
Все с удивлением смотрели на
нее. Грянула музыка, и девочка
начала плясать. Движения ее были
такие же стремительные и красивые,
как у Чернушки. Покружившись не-
много, она пригласила вступить в
танец Чернушку. Та тотчас же
подскочила к барышне, и они стали
танцевать вдвоем.
Весть об этом облетела весь дом
и донеслась до Периджахан-ханум.
Она вихрем влетела в зал и,
увидев, что дочь танцует вместе с
нищей цыганкой, не знала, что
делать от гнева.
Девочки кончили. Все громко
аплодировали и наперебой хвалили
их. Счастливый Гусейнкули-ага
заключил дочь в объятия. Через
минуту явилась служанка и вызвала
Агджу-ханум к госпоже.Гусейнкули-
ага тотчас догадался, что девочка
будет наказана. Так и случилось. Не
прошло и минуты, как из соседней
комнаты донесся раздраженный крик
Периджахан-ханум.
Гусейнкули-ага, извинившись
перед гостями, пошел к жене. Когда
он появился в дверях, Агджа-ханум
горько плакала, а мать неистово
кричала:
— Сейчас же скажи, кто тебя вы-
учил этим танцам?
— Я тебе отвечу, — выступил
вперед Гусейнкули-ага. — Ее
научила Чернушка. Что еще хочешь?
— Как же Чернушка могла
научить ее? Я же запретила им видеться.
— Ты запретила, а я разрешил. Кто, в конце концов, хозяин в этом доме, я или ты?
Кто смеет перечить мне?
Периджахан-ханум никогда еще не приходилось видеть своего мужа в таком гневе.
— Раз так, — сказала она, — мне нечего больше делать в этом доме.
— Твоя воля. Хочешь — оставайся, не хочешь — скатертью дорога. Заруби у себя на
носу, что с этих пор будет так, как я скажу.

52
Он говорил настолько громко,
что было слышно в гостиной. Рагим-
бек и Салим-бек пытались успокоить
поссорившихся супругов. Чтобы
прекратить семейный скандал, они
увели Гусейнкули-ага с собой.
Расстроенные гости стали
постепенно расходиться. Остались
только Рагим-бек и Салим-бек.
Наконец им удалось помирить хо-
зяев.
— Почему ты против того, чтобы
Агджа танцевала? — примиренно
спросил Гусейнкули-ага, когда гнев
его немного остыл. — Что в этом
плохого?
— Уверяю вас, Периджахан-
ханум, — вмешался Салим-бек, —
если бы моя дочь умела танцевать
так, как Агджа-ханум, я бы считал себя самым счастливым человеком. Но что подела-
ешь, если она такая же неспособная, как и отец, который даже и ходить-то как следует
не умеет.
— Дети рождены для того, чтобы петь, танцевать, веселиться, — вставил свое слово
Рагим-бек. — Что толку от такой угрюмой неповоротливой девочки, как у меня!
— Я вовсе не против того, чтобы моя дочь умела танцевать, — прервала его Пери-
джахан-ханум, — но я считаю, что внучке Мехти-ага не пристало дружить с какой-то цы-
ганкой.
После того, что случилось, я не могу оставить Агджу здесь. Я опять переселюсь в го-
род и отдам ее в закрытый пансион. Пусть Гусейнкули-ага живет здесь, он ведь не лю-
бит город. Гусейнкули-ага согласился.

***

На следующий день Агджа-ханум с матерью уехала, не успев даже проститься со


своей подружкой. Отъезд ее тяжело подействовал на Чернушку. Она очень тосковала в
разлуке с маленькой барышней. Ее утешало только то, что после отъезда жены и дочери
Гусейнкули-ага проводил почти все время у своих друзей — Салим-бека и Рагим-бека,
редко бывал дома и не заставлял Чернушку плясать для гостей.
Как ни странно, бедная девочка совсем перестала танцевать. Все время она прово-
дила в саду, и единственным товарищем ее игр был черный пес. Она научила его раз-
ным фокусам, и он всегда безропотно выполнял любые ее поручения.
— Нашли друг друга две чернушки, — шутливо говорил дедушка Пири, постоянно
видя их вместе.
Однажды Чернушка, взяв корзину, пошла в лес за ягодами. Черный пес, конечно,
бежал за ней. Лес был расположен в имении Гусейнкули-ага, и Чернушка не боялась за-
блудиться. Звери тоже не пугали ее, потому что верный пес был при ней, всегда готовый
защитить ее.
Набрав полную корзину ягод, Чернушка возвращалась домой. Переходя через по-
лотно железной дороги, она споткнулась и упала, корзина выскользнула из рук, и ягоды
рассыпались по шпалам. Девочка принялась собирать их, не замечая приближающегося
поезда.
Черный пес, услыхав шум паровоза, бросился к ней, сбил с ног, и оба кубарем пока-
тились по насыпи в овраг.
Чернушка сильно поцарапала ногу. Рассердившись, она стала кричать, но, подняв
голову, увидела стремительно пронесшийся мимо поезд. Гнев ее тотчас же прошел, и
она крепко поцеловала своего спасителя.
Слух об этом дошел и до города. Агджа-ханум вложила в письмо к отцу кружок из
золотой бумажки. «Это я дарю черному псу», — писала она.

53
***

Стояли последние дни лета. Вскоре должны были начаться занятия в пансионе. Агд-
жа-ханум упросила мать провести оставшееся время в деревне. Периджахан-ханум со-
гласилась.
— Хорошо, дочка! Я тоже поеду с тобой, и мы отдохнем там. Я так устала от город-
ского шума и частых гостей! Только с условием: ты не должна встречаться с этой цыган-
кой. Ты дочь бека, и тебе не подобает дружить с простой девчонкой. Когда папа был по-
следний раз в городе, он сам признался, что разрешал тебе встречаться с ней, только
чтобы позлить меня. Он обещал прогнать и дедушку Пири и Чернушку, как только окон-
чится сбор фруктов.
Это известие сильно огорчило Агджу-ханум. Теперь ей совсем расхотелось ехать в
деревню. Вот почему на другое утро, когда мать разбудила ее, она сказала:
— Я не хочу ехать, мама!
— Как не хочешь? Ты же сама вчера просила меня! Вставай, вставай, не ленись!
Агджа-ханум нехотя встала и оделась.
Периджахан-ханум сообщила мужу о выезде, и, когда поезд остановился на станции,
девочка увидела отца на перроне и позвала его.
Выйдя из вагона, она стала оглядываться по сторонам и вдруг с радостью заметила
Чернушку, стоявшую далеко в стороне. Периджахан-ханум была занята багажом, кото-
рый слуги укладывали в коляску. Воспользовавшись этим, Агджа-ханум улучила момент,
чтобы подбежать к Чернушке.
— Уходи скорее, — встревожено сказала та, — не то барыня увидит нас вместе и
опять рассердится.
— Правда! Потом увидимся! — согласилась Агджа-ханум и побежала к родителям.
Они сели в коляску и поехали домой. Во дворе госпожу встречали выстроившиеся в
ряд слуги. Среди них был и старик Пири.
Не видя Чернушки, Периджахан-ханум насмешливо сказала дочери:
— Вот верность твоей подружки! Не потрудилась даже встретить тебя!
Агджа-ханум в ответ только улыбнулась матери.
На другой день приехала и Марья Ивановна. Девочка совсем не была рада приезду в
деревню. Она стремилась сюда только затем, чтобы видеться с Чернушкой, а это было
невозможно.
***

Солнце давно уже поднялось, а Чернушка все еще лежала в Постели с открытыми
глазами и о чем-то напряженно думала.
— Ты сегодня заспалась, дочка! — сказал ей дедушка Пири. — Ты никогда не вста-
вала так поздно. Уж не заболела ли?
— Нет, дедушка. Я здорова. Просто не хочется вставать.
Дедушка Пири отворил настежь дверь.
— Посмотри, какой чудесный день! В такое время одни лентяи лежат в постели.
Чернушка начала медленно одеваться.
Солнце светило особенно ярко. Прогуливаясь по саду, Чернушка набрела на мура-
вейник. Вдруг она заметила крылатых муравьев. Они поднимались в воздух и летали.
— На что ты засмотрелась? — спросил ее садовник.
— На муравьев, дедушка, — ответила Чернушка. — Почему у некоторых из них есть
крылья?
— Это не надолго, — объяснил старик. — Они скоро отпадут. Сегодня у муравьев
день свадьбы. После свадьбы эти крылья отсохнут.
Услышав о свадьбе муравьев, Чернушка весело захлопала в ладоши и громко расхо-
хоталась.
— Да, дочка, муравьиная свадьба, — сказал он, смеясь. — Сбегай за бубном, поиг-
рай им. Они будут довольны.
Чернушке понравилось предложение дедушки, и она быстро побежала в хижину.
Вернувшись, она стала бить в бубен, петь и плясать вокруг муравейника. Дедушка Пири
смотрел на нее и радовался.
В это время Агджа-ханум гуляла со своей гувернанткой в цветнике. Марья Ивановна

54
читала, а маленькая барышня строила из песка домик. Потом она набрала цветов и ста-
ла украшать его. Вдруг до нее донесся голос Чернушки. Она застыла на месте, прислу-
шиваясь к песне.
Внезапно ядовитая змея,
гревшаяся на солнце, ужалила
Агджу-ханум в голую руку чуть выше
кисти. Девочка с криком бросилась к
гувернантке.
Растерявшись, Марья Ивановна
побежала к дому за водой и
оставила Агджу-ханум одну. Та с
криком бежала за гувернанткой.
— Постой, дочка! — остановил
дедушка Пири Чернушку.
— Послушай-ка, что это за крики
на господском дворе.
— Дедушка, это голос
Периджахан-ханум! — И Чернушка
бросилась туда. Когда она вбежала
во двор, Агджа-ханум стояла
бледная и из руки ее сочилась
кровь. Периджахан-ханум исступ-
ленно кричала, умоляя слуг:
— Милые, спасите, помогите!
Спасите мою дочку! Отсосите кровь
из ранки!..
Но ни один из слуг не решался
на это рискованное дело — отсасы-
вать змеиный яд из ранки. Услышав
слова Периджахан-ханум, Чернушка
тотчас же подбежала к Агдже-ханум
и, крепко прижавшись губами к ран-
ке, стала изо всех сил сосать ее; она
отсасывала и выплевывала кровь.

Все вокруг застыли от страха и


удивления. Периджахан-ханум по-
крывала поцелуями голову Чернуш-
ки, не переставая бормотать дрожа-
щим голосом: — Чернушка! Милая!
Не дай умереть моей девочке! Спаси
ее!
Чернушка не слышала взвол-
нованной мольбы Периджахан-
ханум, она напрягала все свои силы,
чтобы спасти любимую подружку.
Она сосала до тех пор, пока из раны
перестала показываться кровь.
Агджа-ханум уже не чувствовала
боли в ранке.
— Развяжите руку! — просила
она, жалуясь только на боль от
жгута, которым была перетянута
рука выше ранки.
— Нельзя, доченька! Если
развязать, яд проникнет дальше.
Потерпи немного. Сейчас пошлю
телеграмму в город, чтобы папа при-

55
вез врача...
Когда перевязывали ранку на руке у барышни бинтом, подошел дедушка Пири.
— Видел, дед, какая беда стряслась над нами? — сказала все еще не пришедшая в
себя от страха Периджахан-ханум.
— Видел! — глухо отозвался старик. — Видел, как ты спасла своего ребенка ценой
жизни этой бедной сиротки!
И он окинул барыню гневным взглядом.
— Что ты говоришь, дед? С Чернушкой ничего не случится.
— Погляди хорошенько, барыня!
В этот момент раздался
жалобный голос Чернушки:
— Дедушка, все нутро горит. Дай
мне воды!
— Пойдем, дочка, пойдем
отсюда! Удастся ли еще спасти тебя,
дитя мое? — Потом он повернулся к
одному из слуг: — Сбегай, голубчик,
принеси банку кислого молока!
— Сию минуту! — с готовностью
ответил слуга и бросился бежать.
— Прошу тебя, дед, не уводи
Чернушку! — остановила его
Периджахан-ханум. — Я послала
телеграмму в город: господин приве-
зет врача.
— Уйди с дороги! — грозно
сказал не владевший уже собой
дедушка Пири. — До сей поры ты
близко не подпускала эту бедняжку к своему дому, боялась, что она испортит твою ба-
рышню. А теперь я не хочу оставлять ее здесь, в этом гнезде ада!
С этими словами старик взял Чернушку за руку и поспешил к своей хижине.

***

Старик раздел Чернушку и уложил в постель. То и дело он поил ее кислым молоком,


разбавленным водой. У Чернушки оказалась царапинка на десне, и, когда она отсасыва-
ла ранку Агджи-ханум, яд проник в
кровь и отравил девочку. Жизнь
маленькой сиротки угасала. Но
дедушка Пири все же надеялся
спасти ее.
— Дедушка! — как в бреду,
говорила Чернушка. — Если я умру,
похорони меня на холмике возле
нашего сада... Я очень люблю это
место... Оттуда видно все вокруг...
Там так много цветов!
— Не бойся, деточка! Приедет
врач и вылечит тебя. Ты
поправишься и будешь жить долго-
долго... На этом холме ты
похоронишь меня, старого деда.
Наконец приехал Гусейнкули-ага
из города и привез врача.
— Жизнь Агджи-ханум вне опасности, — заявил доктор, осмотрев ее. — Яд отсосали
вовремя, и он не успел проникнуть в кровь! У нее небольшой жар, но я выпишу лекарст-
во, и все пройдет. Мать и отец радостно вздохнули и вместе с врачом направились к из-
бушке садовника. Опухшие, налитые кровью глаза Чернушки были закрыты.

56
— Положение весьма тяжелое! — сказал врач после осмотра. — Яд попал в кровь, и
надежды на спасение мало...
— Доктор, — сдерживая гнев, сказал старик, — как бы вы назвали женщину, которая
ради спасения своей дочки губит другого ребенка?
— Молчать, собака! — взревел Гусейнкули-ага. — Ты ставишь мою дочь рядом с
какой-то безродной цыганкой?
Врач успокоил бека и дал Чернушке выпить привезенное из города лекарство. Он
оставил склянку у дедушки Пири, велев почаще поить из нее больную.
— Не отчаивайся, дед, — сказал он. — Девочка крепкая, и я думаю, что она попра-
вится.
С этими словами он вместе с
господами ушел.
Дедушка Пири отворил дверь и
сел у изголовья Чернушки. Одинокий
старик всем сердцем привязался к
маленькой сиротке, озарившей его
жизнь новым светом. Теперь этот
свет угасал. И опять виноваты в этом
были господа, гнет которых он
терпел с юных лет.
Чернушка с трудом подняла
красные веки, увидела яркие
солнечные пятна на стенах,
улыбнулась и навсегда закрыла
глаза.
— Улетел соловей из моей
избушки!.. — простонал старик.

57
В одному з містечок Закавказзя жив лимар Уста Зейнал зі своєю дружиною
Шарафнісою. Колись давно вони змушені були покинути свою батьківщину Іран й осели-
тися тут, на Кавказі. Своєю працею Уста Зейнал утримував усю родину.
Крім дружини, він мав ще й шестирічну доньку Туту. Дівчинка була чорна, мов
шпак, і негарна. Ще змалку мати пестливо прозвала її Чорнявка, поступово і всі, забув-
ши про її перше ймення, стали називати дівчинку тим ім'ям. Чорнявка мала розбишацьку
вдачу, не любила гратися з дівчатками і завжди бігала до хлопчаків.
Діти побоювалися хороброї Чорнявки, бо навкулачки її ніхто не міг подужати: била
влучно й дошкульно. Мати не раз говорила сусідам:
— Моя Чорнявка у воді не потоне й у вогні не згорить.
Водночас Чорнявка була дуже щедра й ласкава. Що б дівчинка не дістала, вона
неодмінно вділяла своїм друзям.
У місті, де мешкав Уста Зейнал, часто траплялися землетруси.
Якось узимку в тих краях стався страшний землетрус, що зруйнував багато
будинків. Землетрус був уночі, тому чимало людей, які мирно спали, загинули під
руїнами власних будинків. На ранок з навколишніх сіл до міста прийшли на допомогу се-
ляни з ломами, кайлами, заступами й заходилися розбирати руйновища. З-під куп
каміння витягали вбитих та поранених. Одна група людей стала розбирати й будинок
лимаря. Першою витягли мертву Шарафнісу, за нею Уста Зейнала. Копаючи далі, натра-
пили на якусь дірку. Звідти вилізла геть роздягнена маленька дівчинка. То була Чорняв-
ка. Вгледівши мертвих батька й матір, вона гірко заридала. Та люди, заклопотані розшу-
ками своїх рідних, не звертали уваги на горе дівчини.
За два дні до землетрусу в передмісті напнув свої шатра циганський табір.
Одна циганка привела Чорнявку до табору й, одягши та нагодувавши її, посадила
біля вогнища. Коли цигани дізналися, що дівчина сирота й зовсім не має рідні, вони по-

58
клали залишити Чорнявку в себе. Ясаман, котра взяла Чорнявку, булла вродлива молода
жінка, напрочуд веселої та лагідної вдачі. Всі цигани любили Ясаман. А от її чоловік,
Юсіф, нікому в таборі не подобався. Норову лихого й жорстокого, Юсіф заробляв на хліб
тим, що ходив з муштрованим ведмедем, який умів танцювати. Ясаман співала й танцю-
вала, приграючи собі на бубні, і приносила цим таборові великий прибуток.
Коли Ясаман завела Чорнявку до свого шатра, Юсіфа там не було: разом з части-
ною табору він ще зранку вирушив у дорогу. Решта циган також лаштувалися кочувати
далі. Ясаман дуже хвилювалася, бо не знала, як чоловік прийме Чорнявку.
Нарешті всі цигани вирушили в дорогу. Побоювання Ясаман були немарні. Коли
табір прилучився до основної групи циган і Юсіф дізнався про Чорнявку, він страшенно
розлютився й наказав Ясаман у першому ж селі покинути знайду. Жінка благала Юсіфа,
щоб дівчинка зосталась у них, але він і слухати не хотів.
Чорнявка в душі була тому й рада: вона боялася Юсіфа. Ще б пак! Його жахливе
обличчя, вирячкуваті очі могли злякати не тільки дитину, а й дорослого. Ясаман, знаючи
чоловікову корисливість, пообіцяла, що Чорнявка принесе їм великий зиск.
— Знаєш, що я гадаю, Юсіфе? Я навчу Чорнявку співати й танцювати, гарно вберу
її, і ми ходитимемо разом. А всі зароблені гроші я приноситиму тобі. Юсіфові сподобалася
та думка, і він погодився залишити Чорнявку в таборі.

***

Циганське життя припало до вподоби Чорнявці. Сьогодні тут, завтра вже на новому
місці, то на березі річки, то на узліссі розташовувалися цигани. І їхнє кочове життя, і
дивовижні казки по вечорах — усе оте полюбила Чорнявка. Спершу дівчинка боялася
Юсіфового ведмедя, але згодом, призвичаївшись, міцно потоваришувала з ним. І
ведмедеві сподобалося бавитися з Чорнявкою. Ясаман виконала свою обіцянку і навчила
дівчинку співати й танцювати. Глядачі завжди милувалися чудовим голосом і темпера-
ментними танками Чорнявки. Коли вбрана в барвисту циганську одіж дівчинка оббігала
коло глядачів з простягнутим бубном, він одразу був задоволений набутими грішми, про-
те завжди знаходив якусь причіпку, щоб присікатися до обох.
Чорнявка мала вперту вдачу. Хоч не раз діставала прочуханки від Юсіфа, але своїм
не поступалася. Тільки однієї Ясаман в усьому слухалася Чорнявка, віддячуючи їй за лю-
бов та ласку. Дивуючись затятості дівчинки, Юсіф сказав якось дружині:
— Такий ломус ведмідь, і той з ляку перед моїм батогом танцює, як я схочу, а з тим
дівчиськом нічого не можу вдіяти.
— Напевне тому, що ведмідь — тварина, а це — людина, — відказала Ясаман. —
Так, як, ти поводишся з твариною, з людиною чинити негоже. Якщо тварині досить гру-
бого кия, то для людини слід шукати лагідне слово й теплу ласку.
Та Юсіф не зважав на правдиві слова дружини:
— Ет, не в цьому річ. Не я буду, якщо за два дні не зроблю з неї покірне телятко.
І Юсіф ще більше лупцював Чорнявку. Щоб позбутися тих знущань, дівчинка вже
декілька разів збиралася тікати, але не траплялося нагоди.

***
Минуло вже понад два роки, відколи дівчинка стала жити в циганськім таборі.
Своїми співами й танками вона вславилася на всі околиці. Коли Юсіф надто вже дошку-
ляв Чорнявці, Ясаман застерігала його:
— Навіщо ти кривдиш бідолашне дівча? Доведеш врешті-решт до того, що вона вте-
че й позбавить тебе дармових грошей.
Ті слова завжди впливали на Юсіфа, і він на якийсь час давав Чорнявці спокій.

***

Стояв липень. Від страшної спеки люди, тварини і птахи шукали затінку й
прохолодної води. Табір циган напнув шатра в гірській ущелині на березі стрімкої річки.
Був полудень. Усі займалися своїми справами. Юсіф з ведмедем побрів до ближнього се-
ла. Ясаман, нагрівши води, прала одіж на березі, Чорнявка купалася в річці. Плюскотли-

59
ва річка прудко стікала з гір, але дівча, призвичаївшись, вже не лякалося стрімкої течії.
Ясаман випрала одіж і розвісила її сушитися на кущах.
Наміряючись вимити голову, вона розплела довгі коси й гукнула Чорнявку, щоб та
злила їй води на голову. Але дівчина, захопившись купанням, не почула її голосу. Яса-
ман знову покликала Чорнявку. Та й цього разу дівчинка не відповіла. В цей час до
жінки долинув гуркіт прибутної води. Почувши грізний шум, Ясаман кинулася до річки.
Чорнявка саме стояла під двометровим водоспадом. Помітивши, як згори по річці з гур-
котом та ревищем котяться кущі, дерева й каміння, Ясаман щосили закричала:
— Доню, тікай мерщій, сель іде.
Чорнявка вийшла з-під водоспаду, та не встигла ступити кілька кроків, як
невідворотний сель підхопив і поніс її. Ясаман, мов соколиця, кинулася в річку. У воді
вона на якийсь час загубила дівчину, але згодом на поверхні з'явилась голова Чорнявки.
Пірнаючи, Ясаман допливла до Чорнявки, ухопила дівчинку за волосся й підтягла її до
свого плеча. Хоча Ясаман і добре плавала, прудка течія, каміння й великі кущі, що коти-
лися за селем, не давали плисти. Почувши лемент Ясаман, цигани кинулися їй на допо-
могу. Але розбурхана стихія страхала. Ось вода винесла жінку й дівчинку до великого
каменя. Чорнявку відірвало од Ясаман і викинуло на камінь, а Ясаман течія понесла далі.
Зрештою цигани витягли обох з води і непритомних поклали поруч на березі. Обличчя в
них були бліді, наче неживі. Довелося довго морочитись, поки жінка й дівчинка
опритомніли. Хоча Чорнявку побило камінням і її тіло вкрилося синцями, переляку в її
очах не було.
Сердешна Ясаман була поранена в голову. Та, щойно опритомнівши, вона спитала:
«Як Чорнявка?» Один циган підхопив дівчинку на руки й показав її Ясаман.
— Дивися, Ясаман. Жива твоя Чорнявка, заспокойся.
Ясаман пильно глянула на дівчинку, очі її заплющились, і жінка знову зомліла.
Цигани перев'язали Ясаман і віднесли разом з Чорнявкою до шатра.
Коли Юсіф надвечір повернувся додому й дізнався про те, що скоїлося, він бру-
тально вилаявся:
— Я так і знав, що через цю паскудну дівку нас якесь лихо спіткає.
— Нічого страшного нема, — намагалися заспокоїти Юсіфа цигани. — Їм потрібен
спокій, і ти не галасуй, а краще ходімо звідсіля. Нехай тут залишиться Гюснія — слабих
доглядати.
Всі цигани, крім подруги Ясаман Гюснії, вийшли з шатра. Чорнявка цілу ніч стогна-
ла та зойкала й лише на ранок угамувалася. Зате Ясаман вся тіпалася в лихоманці, і
вірна Гюснія й на мить не стулила очей біля подруги. На ранок температура в Ясаман
піднялася до 40°. Жінка тремтіла, як пташка, що потрапила в тенета, а свідомість до неї
так і не поверталася.
Від нічного дощу повітря вранці було чисте й ясне. Після вчорашньої повені річка
знову ввійшла в своє русло, і її лагідний плюскіт поєднувався із дзвінкоголосим щебетом
пташок. Водоспад, котрий учора так уподобала Чорнявка, мінився в сяйві сонячних
променів. Нарешті Ясаман розплющила очі. Колись яскраві, мов маки, її щоки тепер зли-
няли й скидались на бліді троянди. Впізнавши Гюснію, жінка кволо мовила:
— Гюсніє, де Юсіф?
— Надворі, сестронько. Покликати його?
— Поклич... Усіх поклич... Помираю я...
— Не бійся, сестронько, ти не помреш. Сьогодні я, що б там не було, приведу до
тебе лікаря.
Гюснія вийшла надвір, і за якийсь час до шатра ввійшов Юсіф з іншими циганами.
Усі намагались підбадьорити Ясаман, але вона сказала:
— Я вмираю, любі... Юсіфе, дай-но мені руку... Вислухай мій заповіт... І присягай-
ся, що дотримаєш його. — Трохи перечекавши, вона заговорила знову: — Ось уже чоти-
ри роки я твоя жінка, Юсіфе. За цей час я не знала від тебе нічого, крім лайок та бійок.
Ти занапастив мою молодість. Хоча ти мордував мене, я прощаю тобі все. Але присягни й
ти мені, що віднині не кривдитимеш Чорнявки.
Ясаман урвала мову, і в шатрі запанувала тиша. Юсіф сказав:
— Тут, перед своїми друзями, я присягаю тобі, що виконаю твій заповіт.
Обличчя Ясаман просвітліло, і вона звернулась до Гюснії:

60
— Я залишаю Чорнявку тобі, сестронько. Доглянь за нею. Ах, темніє мені в очах...
Душно як... Юсіфе... Гюсніє... Чорнявко...
В маренні Ясаман і померла.

***

По смерті жінки Юсіф попервах дотримувався своєї обіцянки, але згодом його лиха
вдача знову далася взнаки. Як могла, боронила дівчинку від злого цигана Гюснія. Та вся
біда була в тому, що Юсіф задля заробітку йшов з табору зрання й повертався додому
надвечір. І коли Гюснія зазирала в обличчя нещасної Чорнявки, вона без слів розуміла,
чого натерпілася та за цілий день. Останнім часом Юсіф і зовсім пустився берега. Він
пропивав у шинку всі гроші, що вони заробляли з Чорнявкою за день, і п'яний вертався
до табору. В такі години білий світ був немилий дівчині.
Одного дня, коли Юсіф та Чорнявка простували дорогою, їм назустріч трапилося
кілька молодих хлопців на конях. Юнаки їхали в місто на весілля. Вони зажадали від ци-
гана, щоб він з Чорнявкою заграв і потанцював для них. Юсіф погодився. Пісні й танці
Чорнявки так припали до вподоби юнакам, що вони наввипередки сипали дівчині в бу-
бон срібні та мідні монети.
— Живи довго й здорова будь, Чорнявко, — кинули хлопці на прощання й пустили
коні чвалом.
Зраділий Юсіф забрав у дівчини гроші й, поклавши їх до кишені, сказав:
— Ти, дочко, постій біля куща з ведмедиком, милостиню позбирай, а я піду до села
куплю щось поїсти і принесу тобі горішків та родзинок.
Чорнявку та обіцянка не тішила, бо вона знала, що Юсіф іде пиячити. Але дівчина
не перечила. Вони зійшли з дороги, і Юсіф, вибравши великий кущ, прив'язав до нього
ведмедя.
— Ти посидь тут, моя розумнице, — сказав він дівчинці, — я незабаром прийду.
Коли Юсіф пішов, Чорнявка простяглася в холодку й невдовзі солодко заснула.
Ведмідь спершу лежав спокійно, тоді звівся на задні лапи й став шарпати ланцюг. Гілка,
до якої ведмедя було припнуто, не витримала його ваги й зламалася. Звір, відчувши себе
вільним, трохи погуляв поміж кущів, а потім побрів до лісу.
Минуло понад дві години, як Юсіф пішов до села. Чорнявка ще спала. Нарешті
Юсіф, геть п'яний, хилитаючись, повернувся назад. Побачивши, що Чорнявка спить, а
ведмедя нема на тому місці, де він його прип'яв, Юсіф щосили копнув дівчину під бока.
Чорнявка, нічого не тямлячи, схопилася на ноги.
— Кажи, де ведмідь, тварюко?
Бідолашній дівчинці з ляку відібрало мову, й вона нічого не могла відповісти.
— Ну, постривай лишень. Знайду ведмедя, тоді я з тобою розквитаюся.
Уважно придивившись до куща, Юсіф помітив, що ведмідь щез разом із гілкою, до
якої його було припнуто. Він зрозумів, що ведмедя не вкрали, а той сам утік, обломивши
гілку.
— Йди поперед мене. Ведмідь утік до лісу. Ми там його знайдемо.
Чорнявка пішла, вся тремтячи від жаху. Усю дорогу Юсіф то лаяв дівчину, то щось
белькотів сам до себе. Вони обшукали увесь ліс, але й сліду ведмедя не знайшли.
Несподівано Чорнявка почула ведмежий рев.
— Чуєш, дядьку? Ведмідь реве по цей бік долини.
— Нічого не чути, брехухо.
— Та послухай-бо, ось він знову реве.
Цього разу почув і Юсіф.
— Справді, то ведмідь.
Вони попрямували на голос. Через лісове відлуння здавалося, що ведмідь реве
значно ближче, ніж то виявилося насправді. Нарешті вони знайшли його. Ланцюг обвив-
ся навколо дерева, і ведмідь, намагаючись випручатися, голосно ревів. Підскочивши до
ведмедя, осатанілий Юсіф, як то бувало завжди, почав бити його палицею.
Звір заревів ще дужче, щосили рвонувся і, висмикнувши голову з обручки, важко
впав на Юсіфа. Не минуло й хвилини, як розлючений ведмідь пошматував свого госпо-
даря на клоччя. Побачивши це, Чорнявка кинулася геть. Але, злякавшись, вона побігла
не на дорогу, а в лісові хащі. Ведмідь покинув Юсіфа й подався слідом за Чорнявкою.

61
Бідолашна дівчинка затремтіла всім тілом і чимдуж помчала далі. Ведмідь уже був від
Чорнявки за кілька кроків, як дівчинка вибігла до глибокого яру.
Тільки-но Чорнявка спустилася вниз, ведмідь з'явився на краю яру. Не знайшовши
спуску, звір котком покотився додолу. На схилі кручі зяяв отвір якоїсь печери, і Чорняв-
ка шурхнула туди. Вхід був широкий, та чим далі вглиб печера звужувалася.
Скотившися в яр, ведмідь подерся вгору до печери. У ведмедя задні лапи коротші
за передні, отож лізти вгору йому набагато легше, ніж спускатися вниз. Клишоногий до-
сяг печери й посунув усередину. Поповзом Чорнявка забилась у найвужчий закуток пе-
чери, куди ведмідь протиснутись не міг. Щось мурмочучи, звір ліг і незабаром заснув.
Чорнявка аж трусилася від жаху. Але боялася вона даремно. Лють у ведмедя мину-
ла, і він просто хотів побавитися з дівчинкою.
Більше двох годин пролежала Чорнявка в печері. Налякана ошалілим від люті вед-
медем, вона так прищулилася в закутку, що вже й тремтіти не могла. Нестача повітря,
жах перед ведмедем довели дівчину мало не до млості. А ведмідь сопів собі та спав. Зне-
нацька Чорнявка почула собачий гавкіт. Замуркотів і ведмідь. Невдовзі собаки вже гав-
кали біля входу, але в печеру заходити не наважувалися.
На конях, гигикаючи, прискакали мисливці. Зачувши рев ведмедя з печери, вони
налаштували рушниці й стали нацьковувати на нього псів. Підбадьорені собаки вдерлися
в печеру, але за хвилину з виском повибігали назад. Кількох із них було поранено. Та
мисливці цькували знову:
— Вперед, Ахтар! Халли, вперед! Кюлюш, узяти!
Наважившись, собаки ще раз кинулися в печеру, вчепились у ведмедя, і клишоно-
гий разом із псами вихопився назовні. Три постріли пролунали одночасно. Бідолашний
звір, наче підтятий дуб, упав додолу.
— Це я влучив! — вигукнув один з мисливців.
— Помиляєшся, Гюсейнкулу-аго. Ведмедя вбито моєю кулею.
— Пробач, Селім-бею, я цілився ведмедеві в голову. Б'юсь об заклад, його вбила
моя куля.
— Потерпіть, друзі. Зараз усе буде відомо, — вимовив перший мисливець і зіскочив
з коня. З допомогою слуг він уважно оглянув труп ведмедя, перевертаючи його з боку на
бік.
— Нема чого сперечатися, любі мої. Ваші кулі у ведмедя не влучили. — По тому
озирнувся і наказав слугам: — Хутко злупіть з нього шкуру. Рагім-бею, чи ж я не запев-
няв тебе, що з цього полювання не повернуся без ведмедя? А ти мені що про свій ліс ка-
зав? Ще й поглузував з мене, що тут і зайця не вб'єш. А це що?
В цей час Рагім-бей, уважно придивившись до ведмедя, сказав:
— Я й далі своєї правитиму, Гюсейнкулу-аго. То не лісовий ведмідь, а приручений.
— Цього не може бути! Звідки ти це взяв?
— Ось поглянь, у твого ведмедя шкура нашийником витерта. Хіба не так, Селім-
бею?
Селім-бей поглянув на ведмедя і погодився з Рагім-беєм. Пани весело зареготали.
Гюсейнкулу-ага спершу вважав це жартом, та, обдивившись ведмедя, упевнився, що
приятелі кажуть правду. Тим часом Чорний, дворовий пес, який пристав до мисливського
гурту ще з дому, забіг до печери з рештою собак і зчинив там шалений гавкіт. Зачувши
те валування, Гюсейнкулу-ага мовив:
— Здається, там ще один ведмідь.
Беї наготували рушниці й підступили до входу. Аж тут Чорний витягнув до них за
ногу дівчинку. Побачивши таке, мисливці страшенно здивувалися. Собака облишив Чор-
нявку, але та лежала непорушна. Беї схилилися над дівчинкою. Вона розплющила очі,
тільки не могла збагнути, що з нею.
— Ти чия, дівчинко? Як ти опинилась у печері? — спитав Гюсейнкулу-ага.
Чорнявка не відповідала.
— Хіба ти не бачиш, Гюсейнкулу-аго, — сказав Рагім-бей, — що дівчина ще не отя-
милася? І що ти питаєш? Я й так знаю, що сталося. Хіба не видно з її обличчя та одягу,
що вона циганка? Оцей упольований нами звір — звичайнісінький циганський ведмідь.
Цікаво тільки, де подівся його хазяїн?
Селім-бей уважно подивився на дівчинку й сказав:

62
— Так, я бачив цю дівчинку. Це табірна співачка й танцюристка Чорнявка, а госпо-
дар її — циган Юсіф. Три місяці тому я пропонував їй гроші й дарунки, щоб пішла до ме-
не, та вона зі мною й балакати не схотіла, а зараз сама до рук трапила. Далебі, я даю
вам сьогодні банкет.
Почувши такі слова, Гюсейнкулу-ага відказав:
— А хіба я не вмію банкети давати? Як по правді, то дівчинка належить мені, бо мій
пес її відшукав.
Поміж беїв спалахнула суперечка.
— Навіщо сперечатися, Гюсейнкулу-аго? — сказав Селім-бей. — Ти й сам добре
знаєш, що твоя жінка Періджахан-ханум циганки в дім не пустить.
— Чого ж це не пустить? Хто у нас господар — вона чи я? Врешті-решт я можу
віддати дівчинку старому Пірі.
На тому суперечку й припинили. Гюсейнкулу-ага доручив дівчинку нукерам, а сам
з беями полював далі. Та за чотири години, що вони провели в лісі, окрім трьох зайців та
одної лисиці, їм більше нічого не трапилося. Отож мисливці вирішили повертатися додо-
му.
Заспокоївшись, Чорнявка розповіла про всі злигодні, яких довелося їй скуштувати.
Коли Гюсейнкулу-ara почув, що дівчина сирота, він мовив:
— Ну й гаразд. Тепер ніхто її від мене не забере.

***

Надвечір Гюсейнкулу-ага з Рагім-беєм та Селім-беєм під'їхав до свого дому. Валу-


вання псів, крики мисливців, перегуки нукерів та конюхів злилися в суцільний гамір. На
той лемент без дозволу гувернантки вибігла дочка Гюсейнкулу-аги Агджа-ханум.
Вгледівши Чорнявку, яка стояла осторонь, вона підійшла до неї. Дівчатка пильно огляну-
ли одна одну. Вони дуже різнилися між собою: в одної батьки — беї, в другої — бідаки.
Одна тендітна, пещена, звикла, що за неї завжди хтось усе зробить; друга, з міцним, мов
криця, тілом, уже скуштувала, почім ківш лиха, й знала, як заробляти на хліб. Погляд
першої немов благав у всіх пробачення, друга ж — неначе закликала всіх до бійки. Агд-
жа-ханум простягла свою ніжну руку Чорнявці, і дівчинка міцно потисла її. Не витримав-
ши дужого потиску, Агджа-ханум тихенько скрикнула й засміялася. Ім не треба було ба-
гато часу, щоб подружити.
Гюсейнкулу-ага зовсім забув про Чорнявку й весело гомонів з друзями про полю-
вання. Та недовго пощастило дівчаткам побути вкупі. Періджахан-ханум визирнула у
вікно й побачила, що її дочка жваво розмовляє з якоюсь циганкою.
Це сильно розгнівало пані, й вона сердито покликала Гувернантку до себе:
— Чому ви забуваєте про свої обов'язки, добродійко? Подивіться-но, з ким
товаришує моя дочка, доручена вам на виховання. Заберіть негайно її в дім, і цеї ночі
вона залишиться спати без свічки.
Усю в сльозах Агджу-ханум Гувернантка завела до покою. Звелівши Чорнявці: «Хо-
ди за мною, циганко», — Періджахан-ханум увійшла до Гюсейнкулу-аги і глузливо спи-
тала:
— Де це ти сю принцизну діп'яв? Вона вже познайомилася з твоєю донькою, й
обидві дуже мило поговорили.
Гюсейнкулу-ага розповів, як знайшов дівчинку, і наприкінці додав:
— Періджахан, змилуйся над дочкою. Поглянь, до чого ти її довела. Таж у неї зовсім
немає друзів. Нехай вона з цією дівчинкою поїздить верхи, тілом зміцніє, сили набереть-
ся. Ця дівчинка не циганського заводу, а якби навіть і циганського, що в тім лихого? Чи
біля панянки не може бути служниці? Та й Гувернантка завжди буде з ними. А щоб чо-
гось поганого не вчинили, це вже ти допильнуй.
Та слова ті не справили на Періджахан-ханум ніякого враження.
— Ти колись обіцяв мені, що до виховання доньки не втручатимешся. Чому ж ти не
дотримуєшся обіцянки? Ця дівчинка має звідси піти — і по всьому.
— Ні, ця дівчинка залишиться тут, — підвищив голос Гюсейнкулу-ага.
— А я тобі кажу, щоб тут і духу її не було! Інакше мене тут не буде, — розлючено
відказала Періджахан-ханум.
Селім-бей, скориставшись із нагоди, докинув:

63
— Тоді давайте її мені.
— Тому ніколи не бути, Селім-бею, — відказав Гюсейнкулу-ага. — Як я вам сказав,
так і вчиню. Чорнявка залишиться в мого садівника Пірі.
— На таку умову і я пристаю, — погодилася Періджахан-ханум. — Тільки щоб Агд-
жа-ханум не водилася з нею, бо ще набереться від циганки поганих звичок.
На тому батьки зійшлися й віддали Чорнявку до садівника Пірі. Садівникова хатина
стояла посеред панського саду. Садівникові Пірі було років сімдесят, вдачі він був на-
прочуд лагідної. Старий доглядав той сад ще при батькові Гюсейнкулу-аги. Все своє жит-
тя Пірі провів у садку і на панський двір заходив тільки у справі. Боячись Гюсейнкулу-
аги, слуги тремтіли перед ним. І тільки дядечко Пірі нікого не боявся й боронив усіх від
панських кривд. За те вся челядь любила й шанувала його. Коли йому доручили догля-
дати Чорнявку, старий садівник дуже зрадів. Він приготував у своїй хатині місце для
дівчинки, нагодував і втішив її. Того дня Чорнявка довго не могла заснути. Потім запита-
ла старого:
— Дідусю, чому це пані не дозволяє своїй доньці гратися зі мною?
— Донечко моя, вони — беї, ми — біднота, вони — пани, ми — нукери. Яка в нас
може бути з ними дружба? Ти забудь про Агджу-ханум, доню, забудь. Вона тобі не рівня.
Але дівчинку ті слова не вдовольнили, і вона заговорила знову:
— Що ж я заподіяла Агджі-ханум, що її матінка розгнівалася на мене?
Цього вечора їй не дадуть їсти, залишать бідолашну голодною. Коли була жива моя
мама, мене іноді карали, та тільки за пустощі. Але ж Агджа-ханум нічогісінько не
накоїла.
Так і не зрозумівши, Чорнявка заснула. Ті самі думки не давали заснути того вечо-
ра й Агджі-ханум. Ні мамині, ні ґувернантчині повчання не переконали її. «Чому я не по-
винна бачитися й розмовляти з тою дівчинкою? Що з того, що я бейова дочка? За віщо
вони залишили мене без свічки? Чорнявка розповідала всілякі дива. Казала, навчить ме-
не грати на бубні й танцювати. Ах, чому ненька не дозволила мені більше з нею побала-
кати?»
Агджа-ханум напнула ковдру на голову й гірко заплакала. За якийсь час дівчинка
заснула.

***

Дядечко Пірі змалечку звик уставати разом із сонцем. От і нині він, як завжди, хут-
ко підвівся, розпалив вогнище, поставив чайник води на вогонь, а сам пішов у садок.
Дядечко Пірі безмежно любив цей сад. Чимало дерев у ньому старий посадовив і виро-
стив власноручно. На весь сад не було й двох однакових дерев, що приносило велику
славу його власникові Гюсейнкулу-азі. Коли до Гюсейнкулу-аги приїздили гості, він во-
див їх оглядати свій сад.
Щоб до саду не лазили злодії, дядечко Пірі мав вірного помічника. Це був той самий
Чорний, який витяг Чорнявку з печери. Страхітливий з вигляду, він був і дуже хоробрий.
З ляку перед ним до саду ніхто не заходив. Чорний мав незвичайну вдачу: той, кого не
милував дядечко Пірі, був і його особистим ворогом. Якщо садівник рекомендував нову
людину як свого друга, Чорний бігав навколо, приязно виляючи хвостом. І навпаки,
злісно гарчав на того, в кому пізнавав ворога. Впевнившись, що собака відчуває безпо-
милково, дядечко Пірі не раз казав:
— Я відрізняю друзів од ворогів разом із Чорним.
Старий садівник ніколи не прив'язував Чорного на ланцюг. День і ніч пес гуляв на
волі, але поза межі саду не виходив. Лише коли Гюсейнкулу-ага вибирався на полюван-
ня, Чорний одразу прилучався до мисливських псів, і повернути його назад міг тільки
старий садівник.
Дядечко Пірі, коли виходив у сад, двері не зачинив. Чорний ускочив у хату й
помітив, що там спить хтось чужий. Нашорошивши вуха й напружившись для стрибка,
пес повернувся в той бік. Упізнавши Чорнявку, він замотав хвостом, підійшов до неї і су-
мирно простягся поруч. Коли Чорнявка відчула, що хтось лиже їй руку, вона прокину-
лась і, не впізнавши спросоння Чорного, закричала. На той крик до хати вбіг дядечко
Пірі.
— Чого ти кричиш, доню? Хто тебе налякав?

64
— Дідусю, тут ведмідь.
— Ні, доню, то — Чорний. Що б тут ведмідь робив?
Гукнувши Чорному «геть», садівник вигнав його надвір.
— Спи, донечко, ще рано.
— Ні, дідусю, я вже не спатиму, бо звикла рано вставати.
— Ти добре робиш, дитино. Щоб бути дужою, людина завжди повинна рано встава-
ти.
Одягнувшись, дівчинка запитала:
— А де можна вмитися, дідусю?
— Отут, біля нашої хати, джерельце тече, ходи туди вмиватися.
Чорнявка пішла до джерела. Дядечко Пірі, застеливши скатертину, розклав сир,
хліб, масло і налив дві склянки чаю. В цей час до хати увійшла свіжовимита Чорнявка.
— Ось, доню, утрися та сідай, чаю поп'ємо.
Дядечко Пірі простяг дівчинці рушника, Чорнявка втерлася, сіла за стіл, і вони уд-
вох заходилися снідати. Після чаю дідусь запропонував Чорнявці:
— Ходімо, донечко та, доки сонце не припекло, по садочку погуляємо, назбираємо
яблук і груш.
Дядечко Пірі узяв одного кошика собі, а маленького віддав Чорнявці. Коли Чорняв-
ка з дідусем вийшли на подвір'я, до них, метляючи хвостом, підбіг пес.
Чорнявка погладила його по голові й повісила свого кошика йому на шию. Чорний
закрутив головою й скинув кошика додолу. Чорнявка підняла його й знову почепила.
Чорний нахилив голову — кошик і цього разу полетів на землю.
— Не клопочися, доню, — озвався дядечко Пірі. — Чорний привчений до волі, тобі
його не вимуштрувати.
— Ні, вимуштрую, дідусю. Ось побачиш, як я його навчу.
Сказавши те, Чорнявка присіла перед собакою і, дивлячись йому у вічі, заговорила:
— Чорненький, розумненький, візьми-но кошика.
Чорнявка знову повісила кошика псові на шию, — цього разу Чорний не закрутив
головою, а пішов поряд з дівчинкою. Та зраділа й загукала:
— Молодець, Чорненький! Ти бачиш, дідусю?
— Бачу, донечко, і дуже з того дивуюся. Чорний досі нічиїх наказів, крім моїх, не
виконував. А зараз він тобі навіть кошика носить.
— Це що? Ти побачиш, чого я його ще навчу. Коли я жила в циганськім таборі, то
муштрувала ведмедя, мавпу та інших звірів. Головне, дідусю, тварину треба вчити лас-
кою, з биття нічого путнього не вийде. Знущатися з тварини не можна. Он Юсіф ведмедя
бив, а що з того вийшло?
Дядечко Пірі вже трохи знав історію Чорнявки. Тепер дівчинка розповіла йому все
про своє життя. Злигодні, що випали на долю безталанній сироті, збудили в серці старо-
го Пірі співчуття й любов до Чорнявки.
Свіже ранкове повітря, пахощі фруктових дерев, пташині співи — все те приносить
людині втіху. Старий Пірі виріс і жив серед цієї природи, тож ніхто не давав йому
сімдесяти років.
Чорнявка й садівник підійшли до яблунь. У дівчинки спалахнули очі, коли вона по-
бачила червоні пахучі плоди.
— Які чудові яблучка, дідусю!
— В нашому садку, доню, все є. Можеш їсти, що хочеш, тільки натщесерце не го-
диться, бо можна захворіти. А зараз лізь на дерево і рви яблука, а я збиратиму.
Чорнявка хутко видерлась на дерево й почала зривати яблука додолу. Але й за се-
бе не забувала, досхочу ласуючи смачними плодами.
Незабаром дядечко Пірі сказав:
— Досить уже, доню. Злазь та підемо нарвемо ще трохи брослив, груш і винограду.
Чорнявка скочила з дерева. Зібравши яблука в кошик, вона знову повісила його
Чорному на шию. Та тільки-но старий з дівчинкою підійшли до груш, як Чорний, скинув-
ши кошика, блискавкою метнувся вбік. Нахилившись по яблука, Чорнявка побачила ма-
ле кошеня, яке тікало від Чорного, а той ось-ось мав схопити його.
Чорнявка мерщій майнула за ними, гукаючи собаку, але Чорного ніяк вже не можна
було спинити. Навіть дядечка Пірі пес не послухав. В останню мить, коли Чорний майже
наздогнав свою жертву, кошеня прудко видерлося на грушу й таким чином урятувалося

65
від грізної небезпеки. Чорнявка радісно засміялася й заплескала в долоні від задоволен-
ня.
— А що, Чорний, вхопив облизня? Ну, як ся маєш? — піддражнювала вона пса.
Побачивши, що лишився ні з чим, Чорний зчинив такий шарварок, немов хотів гав-
котом зігнати кота з дерева до себе. Кошеня, хоч і було на безпечній відстані, не могло
відвести очей від страхітливого пса й аж тремтіло від жаху. Чорнявка полізла й собі на
дерево. Кошеня помітило це, але не втікало. Чорнявка піднялася вище, прямо перед нею
зіщулилося на гілці гарненьке плямисте кошеня. Дядечко Пірі зібрав у кошика розкидані
яблука й підійшов до дерева. Чорний уже не гавкав, але й очей з кошеняти не спускав.
— Дідусю, подивися, яке гарне кошеня! Я заберу його до нас?
— Бери, донечко, бери. Тільки нарви ще трохи груш і злазь.
Чорнявка нарвала груш і, притискаючи кошеня до грудей, злізла на землю. Попер-
вах Чорний гарчав на кошеня, але, завдяки зусиллям Чорнявки, поступово звик до ново-
го товариша і згодом навіть подружився з ним.
Нарешті коли було нарвано всього досить, дядечко Пірі мовив:
— Тепер це треба віднести панам. Ти піднесеш мені до хвіртки, а далі я вже й сам
упораюся.
— Хіба мені не вільно заходити до панів?
— Ні, донечко. Якщо ти підеш туди, це може не сподобатися Періджахан-ханум. Ще
скаже, що ми не слухаємося її.
Чорнявка провела дядечка Пірі до хвіртки, потім, міцно пригорнувши кошеня, пішла
погуляти садочком. Проходячи повз огорожу, Чорнявка побачила, що Агджа-ханум си-
дить біля Гувернантки й знехотя читає якусь книжку. Раптом на лавку, де сиділа
дівчинка, прилетів чудовий метелик. Агджа-ханум нишком замахнулася впіймати метели-
ка, але не впіймала. Гувернантка ж сердито схопила дівчинку за руку й повела в дім.
Чорнявка постояла трохи — може, Агджа-ханум повернеться назад, та вихователька
прийшла сама й, сівши на лаві, почала читати книжку.
Чорнявка зрозуміла, що Агджу-ханум знову покарано й залишено вдома. Серце
дівчинки пойнялося співчуттям до Агджі-ханум, а вихователька стала її особистим воро-
гом.
Панська кам'яниця, вибудувана за новітньою модою, була простора і світла. Напро-
ти парадного ходу стояв старий будиночок на три кімнати, який залишився Гюсейнкулу-
азі у спадщину від батька. Вікна в будинку були маленькі, з різнокольоровими шибами.
Тут ніхто не жив. Двері до двох покоїв були завжди замкнені, але третій, прикрашений
старовинною зброєю й оздобами, Гюсейнкулу-ага тримав незачиненим. Сюди він час-
тенько приходив по обіді відпочити. В покої було єдине вікно, що, на відміну од звичай-
них, відчинялося догори. Крізь його дрібні барвисті скельця світло досередини майже не
проникало, і там панував напівморок.
Це помешкання вдома всі називали «дідів покій». Коли Агджу-ханум хотіли покара-
ти за якусь провину, її посилали сидіти до цього покою. Гуляючи вподовж огорожі, Чор-
нявка підійшла впритул до будинку, і її увагу привернули жовті, блакитні, зелені та
червоні скельця у вікнах дідового покою. Через високу огорожу Чорнявка не могла доб-
ре розгледіти, що в тому помешканні, тому хутко видерлася на дерево й зазирнула у
вікно, її помітила Агджа-ханум і, щоб якось привернути до себе увагу, стукнула по шибці
пальцем. Несподівано скло розбилось і з брязкотом посипалося на землю. Обидві
дівчинки перелякалися на смерть: Чорнявка принишкла серед листя, Агджа-ханум
зачаїлася в покої. За якийсь час вона визирнула з розбитого вікна й тихенько покликала
Чорнявку. Чорнявка вигулькнула з листя й запитала:
— Агджа-ханум, тебе сюди вихователька посадила?
— А ти звідки знаєш?
— Я з-за огорожі дивилась, як ти книжку читала. Потім ти захотіла зловити метели-
ка, а вихователька розсердилася на тебе й повела в дім.
— Правда. Мама й Марія Іванівна, коли гніваються на мене за віщось, завжди зами-
кають сюди. Яка ти щаслива! Ех, якби мене не покарали, я теж би в садку гуляла.
— Але ж коли тебе тут не замикають, ти собі вільно по садочку гуляєш.
— Ні, я гуляю тільки з Марією Іванівною. Ні з ким чужим мені гратися не дозволя-
ють. А я не люблю з нею гуляти.
— Що ж подієш, — відказала Чорнявка, — тобі не дозволяють бавитися зімною.

66
— А що в тебе на руках? — поцікавилася Агджа-ханум.
— Котик. Я знайшла його вранці в садочку.
— Який він гарненький, — зітхнула Агджа-ханум.
— Хочеш, я тобі його подарую?
— Дуже! Давай крізь цю дірку.
— Я звідси не дістану. А якщо піду у хвіртку, мене помітять і не пустять.
— Ану подивися, чи не можна перелізти через паркан?
— Зараз.
Чорнявка злізла з дерева й почала шукати дірку в огорожі. Несподівано під парка-
ном вона натрапила на русло висохлого струмка. Чорнявка насилу протислася крізь
вузьку лазівку на заднє дворище панського будинку і підійшла до вікна.
— Як ти пройшла? — запитала зраділа Агджа-ханум. — Я не люблю цієї кімнати й
боюся тут сама бути. Якби можна було відчинити вікно, ти залізла б сюди і ми з тобою
досхочу набалакалися б. Але мені одній сил не стане, бо його треба піднімати вгору. Піду
лишень погляну, чи не замкнула двері Марія Іванівна?
Агджа-ханум підбігла до дверей, штовхнула їх, і вони розчинилися.
— От і добре. Швидше заходь!
Чорнявка озирнулася на всі боки й хутко заскочила в дім. Зраділі дівчатка обняли-
ся й весело защебетали. Марія Іванівна так захопилася книжкою, що, замість одної, не
заглядала до Агджі-ханум протягом двох годин. Та зараз її неуважність була вельми до
речі Агджі-ханум. Щоб не наразитися на небезпеку, дівчинка час від часу вибігала
надвір перевірити, чи не йде гувернантка.
Визирнувши так одного разу, Агджа-ханум побачила біля самісіньких дверей матір.
Розгублена, бліда від страху, вона не знала, що й казати. Періджахан-ханум, ідучи
подвір'ям, помітила розчинені двері до дідового покою й вирішила зайти побалакати з
Гюсейнкулу-агою.
— Не заходь сюди, мамцю, не йди, — перепинила її Агджа-ханум і розплакалася.
Здивована Періджахан-ханум пішла до Марії Іванівни й дізналася, що дочку покарано.
Періджахан-ханум, ґувернантка й за ними Агджа-ханум увійшли до помешкання.
— Ти через нього отак злякалася? — спитала Періджахан-ханум, показуючи на ко-
шеня. — Яке симпатичне котенятко! Хай залишиться в тебе, я дозволяю.
Чорнявка десь поділася з кімнати, і Агджа-ханум трохи заспокоїлася.
Тим часом дівчинка, незручно скулившись під канапою, лежала на підлозі. Коли всі
вийшли з покою на обід, Чорнявка зосталася сама в замкненому приміщенні.
Тільки-но зачинилися двері, дівчинка одразу вилізла з-під канапи й підійшла до
дверей, щоб і собі вискочити надвір. Та двері були заперті на гак, і Чорнявка зажурила-
ся. Вона намагалася відчинити вікно й щосили шарпала два довгі залізні прогоничі, яки-
ми його було замкнено, та з цього нічого не вийшло. Знесилившись, дівчинка впала на
канапу. Чорнявка розуміла, що коли таємниця викриється, Періджахан-ханум вижене її
геть, а свою доньку люто покарає. Тому по короткому спочинкові дівчинка знову взялася
за вікно. Цього разу, уважно роздивившись, як воно зачинене, Чорнявка висмикнула з
пазів прогоничі й з усієї сили стала підіймати раму вгору. Хоча це було важко для
дівчини, але звикла до фізичної праці Чорнявка все-таки впоралася. Закріпивши раму
гачком, дівчинка вислизнула назовні. Потім повернулася назад через двері, зачинила
вікно, вийшла надвір і замкнула двері на гак, як це було до цього.
До саду вона пролізла крізь ту саму дірку над рівчаком і хутко побігла додому.
Агджа-ханум, до краю перенервувавши за свою подругу, не могла знайти собі
місця. Навмисне розлила юшку на чисту скатертину, сподіваючись, що її знову покара-
ють і відішлють до дідового покою, але з цього нічого не вийшло. Помітивши, як зблідла
дочка, Періджахан-ханум занепокоїлася:
— То не біда, донечко. Адже ти не навмисно юшку на обрус розлила. Чи ти часом
не захворіла?
Періджахан-ханум притулила долоню до доччиного чола.
— Так і є — температура. Поїж трохи юшки, тоді заснеш. Сьогодні ти вже нікуди не
підеш.
Агджа-ханум від того розхвилювалася ще більше:
— Ні, матусю, я зовсім не хвора. Не посилай мене, будь ласка, спати.
Гюсейнкулу-ага докорив жінці:

67
— Із цілком здорової дівчинки ти робиш недужу.
— Я благаю тебе не втручатися до виховання дочки.
— А хіба я не батько?
— Батько, але ж ти неук. А яке виховання може дістати дочка від нетямущого бать-
ка?
Гюсейнкулу-ага рвучко схопився на ноги і з такою люттю грюкнув по столу кула-
ком, що підскочили тарілки.
— Замовкни! Бо я зараз покажу, хто господар у цьому домі. Я... — Не докінчивши,
він щосили брязнув тарілкою об підлогу й розлючений вибіг з їдальні.
— Іди, п'яниця... москаль! — закричала йому вслід Періджахан-ханум.
Налякана тією сваркою, Агджа-ханум заплакала.
— Відведіть дівчинку до спальні, — наказала гувернантці Періджахан-ханум, — і
покладіть спати. Потім перевдягніться, ми поїдемо до міста дещо купити.
Гувернантка з Агджею-ханум пішли, а Періджахан-ханум вийшла до свого покою.
За якийсь час вона й вихователька сіли у бричку й рушили на вокзал.
По від'їзді матері Агджа-ханум якийсь час дивилась у вікно на вокзал. Його було
збудовано на землях Гюсейнкулу-аги, й Агджа-ханум часто ходила гуляти туди з гувер-
нанткою. Скоро пролунав паровозний свисток. Отже, мати поїхала, і до вечора її не буде.
Можна йти звільнити Чорнявку.
Агджа-ханум хутко вдяглась і побігла надвір. Коли вона підійшла до дідового по-
кою, то побачила, що двері незамкнені. Дівчинка обережно прочинила двері й зайшла в
помешкання. На канапі лежав Гюсейнкулу-ага й курив сигару. Окрім нього, в покої
нікого не було. Це і втішило, і здивувало Агджу-ханум. Батько помітив її.
— Що, доню, втекла з-під арешту? І правильно зробила. Ти тої навіженої матері не
слухай, ходи краще побалакаємо зі мною.
Агджа-ханум зраділа, що батько в доброму гуморі, й кинулася на руки Гюсейнкулу-
азі. По тому зазирнула під канапу і, не помітивши там Чорнявки, отетеріла з подиву.
— Що тебе так здивувало, доню? — запитав Гюсейнкулу-ага. — Ми з тобою просто
так погомонимо.
— Ти тут давно, тату? — спитала Агджа-ханум.
— По обіді прийшов.
— А коли ти заходив, двері були відчинені?
— Ні, я сам відчинив.
— І тут нікого не було?
— Було оце рябе кошеня, — Гюсейнкулу-ага показав на котика, що сумирно спав у
нього за спиною. — Ти про нього питаєш?
— Ні, тату, не про нього, — відказала Агджа-ханум, узявши кошеня на руки.
— Тоді про кого?
Агджа-ханум не відповіла й замислилася.
— Що тебе непокоїть, донечко? Діти від батьків не повинні нічого приховувати.
Агджа-ханум відчувала, що батько, наперекір Періджахан-ханум, дозволить їй гра-
тися з Чорнявкою, тому й наважилася йому все розповісти. Обійнявши батька за шию,
вона спитала:
— Татуню, а ти мамі не скажеш, про що я тобі розповім?
— Не скажу, доню.
Оповівши батькові про все, що сталося, Агджа-ханум поцікавилася:
— Як же Чорнявка звідси вийшла?
— Мені треба поговорити з Пірі. Ходімо зі мною. Там побачиш Чорнявку й дізнаєшся
сама, як вона звідси вибралася.
З тими словами Гюсейнкулу-ага підвівся з канапи. Батько та безмежно щаслива
дочка перетнули весь сад і підійшли до хатини садівника. Дядечко Пірі сидів на порозі і
плів кошика, а Чорнявка з вимитим посудом поверталася від джерельця до хати. Поба-
чивши Гюсейнкулу-агу, вона дуже злякалася. Дівчинка винесла з хати подушку й покла-
ла її на зеленому моріжку: Гюсейнкулу-ага сів і, озирнувшись на дівчат, кинув:
— А ви, цокотухи, марш у садок гратися!
Чорнявка схопила бубон і побігла з Агджею-ханум далі від хати. Побравшися за ру-
ки, дівчата залюбки бігали і гралися під деревами. Агджа-ханум розповіла подрузі про

68
все, що з нею сталося, а та, у свою чергу, розказала, як вибралася з дідового покою.
Тут-таки вони домовилися, що зустрічатимуться там щоразу.
Чорнявка почала вчити Агджу-ханум грати на бубні, співати й танцювати. Втомив-
шися, подружки посідали на моріжок і весело розмовляли. Агджа-ханум ще ніколи так не
розважалась, але, пригадавши, що от-от повернеться мати, дівчинка посмутніла.
Незабаром до дівчат підійшли Гюсейнкулу-ага та дядечко Пірі, і вони всі разом
пішли дивитися на пасіку. Подружки уважно стежили, як працюють бджілки.
Показуючи на один вулик, старий Пірі застеріг:
— Ви тут обережно ходіть, бо в цьому вулику бджоли страх які злі.
На іншому вулику бджоли аж кишіли, з'юрмившися довкола льотка.
— Ми вчасно прийшли, — сказав дядечко Пірі. — Зараз бджоли роїтися будуть. — І
звелів Чорнявці: — Доню, збігай-но принеси ту білу торбу, що я колись тобі показував.
Чорнявка побігла. Невдовзі бджоли стали відвалюватися од вулика й великими
клубками відлітали геть. Садівник подався за ними назирці. Зрештою бджоли вмостилися
на гілці черешні. Не минуло багато часу, як вони, громадячись одна на одну, звисли з
дерева, немов величезне виноградне гроно. Чорнявка принесла торбу. Всі підійшли
ближче до дерева.
— В кожному вулику є одна бджолина матка, — пояснював дядечко Пірі Агджі-
ханум, — яка зветься цариця. Коли в одному вулику з'являється дві цариці, зчиняється
колотнеча. Тому новоявлена шахиня має летіти шукати іншого притулку. Слідом за нею
летять і новонароджені бджоли. Дивись-но, як військо оточило свою царицю. Зараз ми
візьмемо її до нового вулика, а з нею і бджілок перенесемо. — І звернувся до Чорнявки:
— Доню, залізь на дерево, збери тих бджілок у торбу й міцно зав'яжи.
Чорнявка, мов кішка, видерлася на дерево.
— Дідусю, а бджоли не покусають Чорнявки? — запитала Агджа-ханум садівника.
— Ні, панночко. Якщо бджіл не дражнитимеш, вони тебе не зачеплять.
Чорнявка накрила всіх бджіл торбою й затягла зашморг.
— А тепер потруси гілку, — гукнув знизу садівник. — Нехай бджоли змішаються, а
гілку відламай і неси сюди в торбі.
Чорнявка зламала гілку й спустилася додолу. Дядечко Пірі забрав у неї торбу й по-
прямував на пасіку. Там він випустив бджіл у порожній вулик.
— Агджа-ханум, я назву цей вулик твоїм ім'ям, і мед з нього буде тільки для тебе.
Приходь, коли забажаєш, я тебе частуватиму.
Агджа-ханум невимовно зраділа цьому подарункові. А Гюсейнкулу-ага сказав:
— От тобі і бджоли, доню. А зараз ходімо, бо ось-ось мати над'їде.

***

Увечері Періджахан-ханум та Гувернантка повернулися з міста.


— Ну, от бачиш, — мовила Періджахан-ханум, угледівши веселу дочку, — послуха-
лася мене, нікуди не ходила й одразу порожевіла. Поглянь, доню, що я тобі купила.
Солодощі, іграшки й гарна лялька, привезені матір'ю, дуже сподобались Агджі-
ханум. Дівчинка вирішила, що неодмінно поділиться усім з Чорнявкою. Але це можна бу-
ло зробити тільки в дідовім покої.
З цього часу завжди лагідна й слухняна Агджа-ханум, аби тільки зустрітися з Чор-
нявкою, раз у раз пустувала й робила шкоду, і ґувернантка відсилала її до дідового по-
кою.
Звісно, те, що здоров'я дочки кращало, тішило Періджахан-ханум, одначе
неслухняність Агджі-ханум, а через те й часті покарання непокоїли матір. Коли вона ска-
зала про це чоловікові, Гюсейнкулу-ага глузливо відповів:
— Хіба дві дорослі жінки не дадуть собі ради з малим дівчиськом? Треба частіше її
карати й посилати до дідового покою.
І сам Гюсейнкулу-ага, ніби розсердившись на дочку, посилав її під арешт, а потай
давав про це знати Чорнявці.

***

69
Зате дядечкові Пірі ця таємна дружба дівчат була зовсім не до душі. Він розумів, що
Гюсейнкулу-ага, котрий нікого, крім беїв, не вважав за людей, гідних себе, дозволяв
гратися доньці з Чорнявкою на зло своїй жінці. Поза тим старий відчував, що тільки-но
це все виявиться, Періджахан-ханум одразу вижене Чорнявку геть. Не подобалося
садівникові й те, що пан примушував Чорнявку, вбрану в циганську одіж, танцювати й
співати перед гістьми. Дядечко Пірі страшенно сердився за це на Гюсейнкулу-агу, але
що-небудь змінити не мав змоги. Гніватися на пана за Чорнявку в старого були всі
підстави.
Одного дня на бучний банкет до Гюсейнкулу-аги з'їхалося багато гостей. Великий
оркестр і співаки розважали публіку. Та Гюсейнкулу-ага прислав по Чорнявку, аби ще й
вона показала своє мистецтво. Застуджена дівчинка сааме лежала в ліжку, і дядечко Пірі
не дозволив їй іти. Розлючений тим непослухом, п'яний пан удруге послав нукера, щоб
той, хай навіть і з ліжка, привів циганку на банкет. Безсилий що-небудь зробити, дядеч-
ко Пірі зодягнув Чорнявку в циганське вбрання і з бубном у руці послав до пана.
Чорнявка сама страшенно любила танці, їй подобалися ті забави, і вона виходила
до танцю, немов лицар на арену. Тільки-но дівчина почала танцювати, як усі, вражені її
мистецтвом, негайно вмовкли. Рухи танцюристки були такі стрімкі, що глядачі подеколи
губили Чорнявку з очей. Але вона завжди пам'ятала науку Ясаман. Ось дівчинка закру-
тилася так шалено, що видалася суцільною строкатою кулею, і зненацька впала на одне
коліно, руку з бубном звела догори, другу поклала на пояс — і завмерла як стій. Так
звичайно закінчувала танок Чорнявка. Гості голосно заплескали в долоні й стали проха-
ти дівчину затанцювати ще. Чорнявка не погоджувалася.
Навіть прохання Гюсейнкулу-аги не зрушило її з місця. Усі вже втратили надію умо-
вити Чорнявку, аж раптом до кола вступила Агджа-ханум і звеліла оркестрові грати ту
саму мелодію. Музики заграли, й Агджа-ханум розпочала свій танок. Її рухи були плавні
й легкі, усе свідчило, що вона — учениця Чорнявки. Зробивши декілька па, дівчинка
жестом запросила Чорнявку, й вони стали танцювати разом.
Звістка про це миттю поширилася по всьому домі. Слуги, припавши до вікон та две-
рей, стежили за танком дівчат. Прочувши те, Періджахан-ханум і собі поквапилася на
видовисько. Та дівочий танок викликав у неї лише злість.
Коли дівчата закінчили танцювати, залунали щирі оплески. Зраділий Гюсейнкулу-
ага пригорнув дочку. Всі навперебій хвалили дівчинку, гладили її по голові.
Трохи згодом Періджахан-ханум послала по дочку служницю. Гюсейнкулу-ага
зрозумів, що жінка хоче покарати дівчинку. І справді, за кілька хвилин з сусіднього по-
кою долинув крикливий голос Періджахан-ханум. Не стримавшись, Гюсейнкулу-ага пе-
репросив у гостей і пішов туди. Агджа-ханум гірко плакала, а над нею стояла розлюто-
вана Періджахан-ханум.
— Відповідай мені, хто тебе таких танців навчив?
— Будь ласка, я тобі відповім, — утрутився Гюсейнкулу-ага. — Її навчила Чорнявка.
То й що з того?
— А де вони бачилися з Чорнявкою? Хіба я не заборонила зустрічатися з нею?
— Ти заборонила, але я не забороняв. Хто в цьому домі господар, врешті-решт: я
чи ти? І хто взагалі може мені заборонити тут наказувати?
Періджахан-ханум ще ніколи не бачила чоловіка в такому гніві.
— Якщо так, мені нема чого в цьому домі робити.
— Як знаєш. Хочеш лишатися — лишайся, а ні — полотном дорога. Тільки знай: я
робитиму те, що схочу.
У сусідній кімнаті почули сварку, і Селім-бей та Рагім-бей як давні друзі прийшли
тамувати сімейну незгоду. Гюсейнкулу-агу відвели до іншого покою.
Збентежені сваркою, гості помалу розходилися. Рагім-бей із Селім-беєм залишилися
примирити подружжя. Коли злість ущухла, Гюсейнкулу-ага спитав дружину:
— Чому ти не дозволяєш дочці танцювати? Кому від цього стане гірше?
— Якби моя донька танцювала так, як Агджа-ханум, — вставив слово Селім-бей, —
я б її озолотив. Та що вдієш, коли вона така ж незугарна до танців, як і її батько.
— Діти створені для танців і сміху, — підтримав приятеля Рагім-бей. — Яка користь
від такої мовчунки, як моя дівка?
— Та хіба я не хочу, щоб дочка танцювала? — урвала Рагім-бея Періджахан-ханум.
— Але коли внучка аги Мехді Агджа-ханум водить дружбу з циганкою — то вже

70
справжнісіньке неподобство. Залишити після цього тут Агджу-ханум я не можу. Зараз же
їду до міста й віддам Агджу-ханум до пансіону, а Гюсейнкулу-ага нехай зостається тут,
бо він міста не любить.
Гюсейнкулу-ага не мовив на те ні слова.

***

Наступного дня Агджа-ханум з матір'ю виїхали до міста. Бідна дівчинка не змогла


навіть попрощатися з улюбленою подружкою. Від'їзд Агджі-ханум дуже засмутив Чорняв-
ку. Розлука з подругою, сварка її батьків — все це тяжко пригнітило дівчинку. Після того
випадку на банкеті Гюсейнкулу-ага вибрався з маєтку й гостював то в Рагім-бея, то в
Селім-бея. Вдома з'являвся мало й танцювати Чорнявку більше не примушував. Та й
самій Чорнявці вже не хотілося танцювати.
Цілими днями бродила вона по садку, і завжди в тих прогулянках її супроводжував
Чорний. Вірний пес так полюбив дівчинку, що й на крок не відступав од неї. Дядечко
Пірі, бачачи їх удвох, щоразу сміявся:
— Спізналися двійко чорнявих.
Після одного випадку Чорнявка ще дужче полюбила собаку. Якось, узявши козу-
бець, дівчинка зібралася в ліс по малину. Чорний, як звичайно, ув'язався за нею. Чор-
нявка не боялася звірів, бо собака завжди захистив би її від нападника.
Назбиравши повний козубець малини, вони повернули додому. Той ліс перетинала
залізниця. Минаючи колію, дівчинка спіткнулася й упала, розсипавши між рейками ма-
лину. Збираючи ягоду, Чорнявка й не помітила, як з'явився швидкий потяг. Та Чорний
побачив схилену дівчинку й потяг, що невблаганно насувався на неї. Собака блискавкою
метнувся до Чорнявки і з розгону, пхнувши дівчинку грудьми, котком покотився разом з
нею під укіс. Дівчинка боляче подряпала ноги об глід й, обурена такою злою витівкою
Чорного, сердито гримнула на пса. Та, вгледівши потяг, Чорнявка збагнула, від якої
страшної небезпеки врятував її розумний собака. Дівчинка обійняла свого вірного друга,
вибачилась перед ним і поцілувала в чорний ґудзик носа. По тому Чорнявка вибралася
на колію й побачила, що від козубця на землі валяються самі тріски. Та зраділій дівчинці
було зовсім не шкода тої втрати.
Звістка про цю подію долинула й до міста. Щиро рада щасливому порятунку своєї
подруги, Агджа-ханум прислала в листі до батька невеличкий золотий папірець з напи-
сом: «Це дарунок від мене Чорному».

***

Минали останні дні літа. Агджа-ханум незабаром мала йти до пансіону, тому вона
попрохала матір, щоб та дозволила провести ці кілька днів на селі.
— Гаразд, — погодилася Періджахан-ханум на прохання дочки, — я теж з тобою
поїду. Хочу трохи відпочити, бо в оцій міській метушні не маєш і хвилини спокою. Але,
доцю, ти повинна порвати всілякі стосунки з тою циганкою. Ти — бейського роду, і тобі
не личить водитися з тою дівкою. Он і тато, як приїздив до міста, вже каявся, що вчинив
таку помилку. Казав, що то тільки на зло мені дозволив зустрічатися Агджі-ханум з Чор-
нявкою. Інакше він ніколи не дав би дозволу товаришувати своїй дочці з якоюсь служеб-
кою. Хай лишень зберуть урожай у садку, і я одразу вижену і Чорнявку, і старого Пірі.
Ті материні слова засмутили Агджу-ханум. Її вже не тішила поїздка в село.
Тому коли наступного ранку мати збудила її, Агджа-ханум сказала:
— Мамцю, я не хочу їхати на село.
— Чому? Хіба не ти мене вчора прохала? Вставай, не будь ледаркою.
Дівчинка знехотя підвелася й стала повільно вдягатися. Періджахан-ханум
повідомила про їхній приїзд телеграмою. Тому коли потяг зупинився, Агджа-ханум
помітила на пероні батька й покликала його до себе. Вискочивши з вагона, вона побачи-
ла й Чорнявку, яка стояла осторонь. Скориставшися з того, що Періджахан-ханум клопо-
талася коло речей, Агджа-ханум підбігла до подружки.
— Мерщій повертайся назад, щоб нас пані вдвох не бачила, бо знову біда буде, —
квапила Агджу-ханум Чорнявка.
— Гаразд, потім побачимося!

71
Агджа-ханум сіла у бричку, і вони рушили додому. Коли пани приїхали в маєток, на
подвір'ї стояла шерега наляканих слуг, які очікували на приїзд грізної пані. Серед них
був і дядечко Пірі. Не помітивши серед зустрічаючих Чорнявки, Періджахан-ханум глум-
ливо зауважила:
— Ось, доню, чого варта твоя приятелька. Бачиш, як швидко вона забула тебе.
Агджа-ханум спокійно вислухала матір і нічого не відповіла на ті слова. Наступного дня
до маєтку приїхала й Марія Іванівна. Збираючись на село, Агджа-ханум мріяла, що весь
цей час пробуде разом з Чорнявкою. Нездійсненність того бажання завдавала їй велико-
го жалю.

***

Сумувала й Чорнявка — навіть з хатини нікуди не виходила.


Зійшло сонце. Чорнявка прокинулась, але з ліжка не вставала.
— Чому так довго спиш, доню? Чи не захворіла, бува? — запитав дядечко Пірі.
— Ні, я здорова, дідусю. Просто вставати нема охоти.
— Подивись, яке гарне сонечко, — мовив садівник, прочинивши двері. — В такий
час тільки лежні сплять.
Чорнявка підвелася й стала повільно вдягатися. Умившись та напившись чаю, вона
вийшла до арика. І справді, сонце світило, як ніколи. Прогулюючись по садку, Чорнявка
натрапила на мурашину купу. Деякі з мурах мали крильця і злітали вгору, сідаючи на
купу то в однім, то в іншім кінці.
— До чого ти так придивляєшся, донечко? — підійшов до дівчинки дядечко Пірі.
— Мурашок спостерігаю. Чому декотрі з них мають крильця?
— Це не назавжди, незабаром вони відпадуть. Нині у мурашок весілля. А коли му-
рахи відкладають яйця, то в самиць виростають крила.
Почувши про мурашине весілля, Чорнявка заплескала в долоні й щиро засміялася.
Разом з нею засміявся й дядечко Пірі.
— Так, так, доню, мурашине весілля. Ходи візьми бубон та заграй для них.
Дівчині сподобалася ця думка. Вона хутко збігала до хати й за якийсь час уже тан-
цювала з бубном навколо мурашника. Дядечко Пірі з усмішкою дивився на неї. У цей час
Агджа-ханум сиділа з вихователькою у квітнику. Марія Іванівна читала книжку, а
дівчинка ліпила з піску хатки. Нарвавши квіток, Агджа-ханум заходилася обсаджувати ті
хатки. Несподівано з саду долинув звук бубна. Дівчина думала побачити свою подругу й
визирнула за огорожу. Прислухаючись до співу Чорнявки, Агджа-ханум не помітила
золотавої змії, що скрутилася на осонні.
Раптом гадина, стрімко розгорнувшись, укусила бідолашне дівча за руку. Агджа-
ханум страшно крикнула й побігла до виховательки. Той крик почули слуги й
Періджахан-ханум. Не тямлячи, що робить, Марія Іванівна побігла по воду. Стогнучи,
слідом за нею подалась Агджа-ханум.
— Постривай, Чорнявко, — перепинив дівчинку садівник, — не грай. Що це за ле-
мент у маєтку?
— То Періджахан-ханум, — відказала Чорнявка й щодуху помчала з саду.
Вибігши на подвір'я, вона побачила сполотнілу Агджу-ханум, з руки якої капала
кров. Періджахан-ханум плакала й просила слуг:
— Благаю вас! Висмокчіть хто-небудь отруту з її рани.
Та ніхто не хотів наражатися на таку небезпеку. Тільки Чорнявка, почувши це, ки-
нулася до Агджі-ханум і припала вустами до її руки. Дівчинка висмоктувала отруту й
спльовувала її на землю. Від жаху всі заціпеніли. Цілуючи Чорнявку в голову,
Періджахан-ханум примовляла:
— О золота дівчинко! Не дай померти моїй донечці! Врятуй її!
А Чорнявка, і трохи не зважаючи на той плач, докладала всіх зусиль, аби врятувати
від смерті кохану подругу. Через якийсь час вона так висмоктала рану, що кров уже
зовсім не йшла.
Агджа-ханум наче забула про змію й попросила в матері:
— Мамцю, зніми шнурок, він мені руку перетиснув.
— Не можна, донечко. Отрута по всьому тілу розійдеться, і ти помреш. Потерпи ли-
шень. Я зараз дам телеграму, щоб тато привіз лікаря з міста.

72
Періджахан-ханум квапливо написала телеграму й віддала, щоб віднесли на
станцію. Коли перев'язували рану Агджі-ханум, надійшов дядечко Пірі. Довідавшись, що
сталося, він дуже занепокоївся й зазирнув в обличчя Чорнявці.
— Дідусю, ви бачите, що трапилося? — жалібно сказала Періджахан-ханум.
— Я все бачу. Бачу й те, як ви, аби врятувати від смерті своє дитя, наразили на не-
безпеку цю беззахисну сирітку, — різко відповів садівник.
— Що ти верзеш, діду? Таж Чорнявці нічого не сталося.
— Подивися краще, пані.
У цей час Чорнявка, спершися на старого, сказала:
— Горить мені всередині, дідусю. Пити хочу.
— Ходімо, серденько. Може, я ще зможу тобі зарадити чимось.
По тому, озирнувшись до слуг, наказав:
— Негайно принесіть кисляку. Я зроблю айран* дитині на питво.
— Зараз, дідусю, — відказав хтось із слуг і побіг по молоко.
— Дідусю Пірі, я тебе прошу, не забирай звідси Чорнявки, нехай вона тут побуде. Я
дала чоловікові телеграму, він привезе лікаря, — спробувала зупинити садівника
Періджахан-ханум.
— Відступися! Геть! Досі, щоб твоє паненя не набралося поганих звичок, ти не доз-
воляла цій дівчинці й близько підходити до свого двору. А тепер я не дозволю їй залиши-
тися в цьому кублі нелюдів.
З тими словами дядечко Пірі взяв Чорнявку за руку й пішов з нею додому.

***

Вдома дідусь Пірі роздягнув дівчинку, поклав у ліжко й раз у раз напував її айра-
ном. Та через ранку на яснах зміїна отрута вже потрапила до організму Чорнявки. Життя
в дівчинці, яка пожертвувала собою задля подруги, ледь-ледь жевріло. Проте дядечко
Пірі не втрачав надії врятувати дівчинку.
— Якщо я помру, дідусю, поховай мене на зеленім горбочку, що біля нашого саду.
Я дуже люблю те місце. Звідти геть усе видно, і квітів там усіляких багато.
— Не бійся, доню. Ось приїде лікар, дасть тобі ліків, ти одужаєш і житимеш довго-
довго. Ще мене, старого, на тім горбочку поховаєш.
Гюсейнкулу-ага приїхав з лікарем. Оглянувши Агджу-ханум, лікар сказав:
— За неї вам нема чого боятися. Отрута не розповсюдилася по тілу, бо своєчасно
була видалена. Ну, температура, звісно, трохи буде.
Батьки зітхнули з полегкістю й повели лікаря до хатини садівника. Запалені очі
Чорнявки були заплющені.
— Стан хворої надзвичайно тяжкий, — сказав лікар, обдивившися дівчинку. — Вис-
моктуючи отруту, вона не всю спльовувала, а й ковтала її. Тепер отрута, змішавшися з
кров'ю, пішла по цілому організму. Навряд чи дівчина одужає.
Весь зігнувшись од таких страшних слів, дядечко Пірі промовив:
— Скажи мені, лікарю, як назвати жінку, котра, щоб урятувати від смерті своє дитя,
наражає на смерть чуже?
— Мовчи, старий собако. Моя дочка твоїй циганці не рівня, — загорлав Гюсейнку-
лу-ага.
Лікар, угамувавши сварку, напоїв своїми ліками Чорнявку і звелів старому, щоб той
теж давав їх хворій.
— Не хвилюйтеся, дідусю. В дівчинки дужий організм, я певен, вона подолає отру-
ту, — сказав на прощання лікар і вийшов слідом за панами.
Дядечко Пірі, прочинивши двері, сів у Чорнявки в головах. Мов рідну, полюбив
дівчинку самотній дідусь. Чорнявка була світлим, радісним променем у його житті.
Та зараз сяйво того променя повільно згасало... І причиною тому були пани, які
змалку завдавали йому самих страждань. Розплющивши почервонілі очі, Чорнявка
востаннє глянула на сонечко, усміхнулась і навіки склепила повіки. Чорнявка померла!
— Полетів соловейко з хати, — вимовив дідусь Пірі й гірко заридав.

73
Имран Касымов
С думой о будущем // Литературная газета (Москва). – 1976, 28 января.

Ни разу не довелось мне увидеть Сулеймана Сани, но он вошел в мое сердце еще
тогда, когда буквально по складам, трепетно была прочитана его знаменитая повесть
«Чернушка», - вошел так, как он входил в десятки и сотни других детских сердец, чтобы
поселиться в них навсегда.
Сейчас в Азербайджане - на морской буровой, в научной лаборатории, на улице
или за чашкой чая, на шумной стройке, большом собрании или в вагоне метро - всюду
можно услышать слово «муаллим», а означает оно в переводе на русский очень высокое
понятие - УЧИТЕЛЬ.
От имени Сулеймана Сани оно неотделимо во всех прямых и переносных смыслах.
Всей своей работой, и прежде всего художественным подвижничеством, выраженным в
создании целого ряда произведений больших и малых форм, в педагогике, которой он
отдавал все силы своей души до последнего вздоха, в одержимости, с какою он воздви-
гал здание азербайджанского советского театра, - он служил одной цели: стремился по-
казать своему народу открывающуюся перед ним величественную панораму новой жиз-
ни. Судьба Сулеймана Сани сложилась так, что еще отроком, только постигшим грамоту,
он попал в Горийскую учительскую семинарию - учебное заведение, прославленное сво-
ей прогрессивностью, воспитанием семинаристов в приобщении к передовой русской
культуре, в тяготении к высоким идеалам прекрасного, учебное заведение, давшее
Азербайджану выдающихся деятелей, которые подняли культуру народа на несравненно
более высокую ступень развития.
Уже в семинарии Сулейман Сани начал обнаруживать незаурядные литературные
способности, а после окончания ее навсегда избрал для себя две сферы приложения
своих интеллектуальных и душевных сил - перед классной доской днем и за письменным
столом ночью.
Память бережно хранит, казалось бы, спокойные, ничем не примечательные вехи
биографии Сулеймана Сани, не отмеченной ни воинскими походами, ни дальними путе-
шествиями, ни взлетами и падениями: детство в селе, учеба в семинарии, а затем - изо
дня в день - мел и карандаш в руках. Однако за внешним спокойствием этих дней скры-
ты взрывные силы духа подлинного борца.
Сулейман Сани пережил три революции, каждая из которых требовала от него оп-
ределения своей общественной позиции. Он высказался смело, прямо, откровенно, раз и
навсегда заняв место на баррикаде с трудовыми людьми, пробивающими дорогу к свет-
лому будущему.
Литературное наследство Сулеймана Сани не так уж велико по объему - циклы
рассказов, статьи и фельетоны, несколько пьес, - но значительно по содержанию. Пуб-
лицистика его остра, проблемна, предельно гуманистична, иногда кажется, что она пи-
салась не в начале века или в двадцатые годы, а сегодня; повести и рассказы написаны
под влиянием таких нетленных образцов, как проза Тургенева и Чехова, но именно под
влиянием, а не в подражание, ибо они очаровывают и сегодняшнего читателя самобыт-
ностью национальных красок; его пьесы продолжают реалистические традиции осново-
положника новой азербайджанской литературы - блестящего драматурга Мирзы Фатали
Ахундова.
Две из них - «Соколиное гнездо» и «Любовь и месть» - ставятся и сейчас. Старые
пьесы эти смотрятся с неподдельным интересом, ощутимо подтверждая, что глубокое
чувство и мастерское раскрытие характеров в драматических столкновениях, опреде-
ленность авторских симпатий и антипатий остаются наиболее надежным средством по-
корения зрительного зала.
Недавно в республике издан однотомник избранных произведений Сулеймана Са-
ни. Перелистываешь страницы, вчитываешься в них, начинаешь радоваться или негодо-
вать, а затем отчетливо сознаешь, что на твоем столе лежит не любопытная музейная
реликвия, а живое произведение, передающее тебе сердцебиение автора.
Не только как писатель, но и как учитель, ставивший целью гармоническое разви-
тие личности, тонко улавливавший ее призвание, работавший над ней упорно и настой-
чиво, как ваятель резцом, Сулейман Сани растворился в разных людях и живет в разных
проявлениях их последующей общественной работы. В том числе он живет и в боевом

74
подвиге «Михайло» - Героя Советского Союза Мехти Гусейнзаде, прославленного раз-
ведчика в итало-югославских соединениях Сопротивления, получившего первые позна-
ния о мире из уст Сулеймана Сани.
Прожить так, чтобы продолжать жить в других, - счастье, и это счастье познал Су-
лейман Сани.
Вот почему, отмечая 100-летие со дня рождения Сулеймана Сани, не из вежливо-
сти, а по праву его называют в Азербайджане не иначе как «муаллим» - учитель.

К.Али
Наши цыганские соседи. Что делают власти для этого малочисленного на-
рода? // Эхо (Баку). – 2006, 30 декабря. - №241. - www.echo-az.com/archive/
2006_12/1481/obshestvo06.shtml

Цыган-попрошаек в Баку видели все. Бакинцы, бывая в городах Европы, удивля-


ются, увидев на улицах Парижа и Брюсселя точно таких же цыганок со смуглыми деть-
ми, точно так же выпрашивающих деньги, но на французском и даже фламандском язы-
ках.
А вот наблюдали за их домашней жизнью, причем годами, очень немногие. Мне по-
везло - с балкона моей квартиры на проспекте Нариманова прекрасно виден дворик ста-
рых домов, сохранившийся в середине нашего квартала. До лета этого года, когда адми-
нистрация Баку запретила сдавать квартиры попрошайкам, в этом дворике жили цыган-
ские семьи.
Рано утром они рассаживались в такси, загружали в багажники инвалидные коля-
ски и костыли, и разъезжались по своим «точкам». К шести вечера они возвращались.
Полуодетые цыганята закупали в магазине продукты, расплачиваясь собранной за день
мелочью, женщины готовили ужин. А с наступлением темноты начиналось самое инте-
ресное и одновременно неприятное - цыганские скандалы. Цыганки могли кричать друг
на друга часами, на самых высоких нотах, нисколько не стесняясь. Единственное, что
можно было понять, внимательно прислушиваюсь к потоку цыганской ругани - это по-
нятные азербайджанцам оскорбительные выражения. Язык наших цыган явно основан
на фарси31.
Цыган я наблюдал и в Гахском районе Азербайджана. Они живут там в двух дерев-
нях, исключительно цыганских. Жители этих деревень сильно отличаются внешностью -
они высоки, плечисты, с крупными чертами лица, и намного смуглее цыган, которых мы
видим в Баку. Цыганские женщины и девочки бродят по селам района, по гахскому ба-
зару, прося подаяние, а мужчины, разъезжая по селам на собственных автомобилях,
продают дешевые товары, покупают медную посуду, скупают у сельчан фрукты.
В Гахе, у базара, я разговорился с высокой девушкой-цыганкой. Черная, совсем
как негритянка, высокая и некрасивая, она сказала, что ее жених служит в азербай-
джанской армии. Девушка призналась, что живут они очень бедно. Ей хотелось бы жить
так, как другие, работать, учиться, но изменить свою жизнь она не в силах.
К лету цыган стали выживать из столицы, они покинули и дворик на проспекте На-
риманова. Как сообщало агентство «Тренд», только с 20 апреля по 9 мая 2006 года с
улиц в Насиминском и Бинагадинском районах Баку было убрано больше 300 попроша-
ек. Их отправили туда, откуда они приехали в Баку - в Агдашский и Агдамский районы,
сообщили об этом в полицию этих районов. Но судя по тому, что цыган хватает в Баку и
сегодня, они вернулись.
Цыгане стали именем нарицательным. Армяне и азербайджанцы, желая оскорбить
друг друга, называют противников цыганами (показывая тем самым свое бескультурье).
Между тем эта нация достойна уважения. Они сохранили свой язык и обычаи, абсолютно
не растворились в основной тюркской массе, не исчезли, как это случилось с албанцами
и многими другими малочисленными нациями.
Первыми азербайджанских цыган изучали, как ни странно, совсем не азербай-
джанские ученые. В 1887 году вышла книга заведующего кафедрой восточных языков
Санкт-Петербургского университета К.Патканова32 «Цыганы: несколько слов о наречиях
закавказских цыган боша и карачи». Отдельную главу автор посвятил цыганам группы
31
Фарси – персидский язык.
32
Керопе Патканов, как мы уже знаем, азербайджанских, как и других цыган, не изучал. См.

75
гарачи, жившим в основном на нынешней территории Азербайджанской Республики. Со-
гласно данным Патканова, в Нахчыване обитали 518 гарачи, в Гейчайском уезде - 1750,
в селении Гарачи Губинского уезда - 131 человек. В общей сложности к тому времени их
было 2 399 человек. Гарачи их называли местные, сами же себя они называли «дом»
(вариант «ром»).
Отрывочные сведения о цыганах-гарачи встречаются у кавказоведа Шопена, кото-
рый считал их средневековыми мигрантами из Бактрии.
Цыгане-гарачи вели кочевой или полукочевой образ жизни, в основном снабжая
сельских жителей товарами типа сит, подков, игл и т.д. Примечательно, что одним из
значений термина «гарачи» в азербайджанском языке является «крикун». Вероятно, это
вызвано особенностями методов торговли, практиковавшихся цыганами в прошлом. Из-
вестно, что торговали именно цыганки, которые, войдя в село, громко кричали, «рекла-
мируя» свой товар. Иногда они занимались воровством скота, кур, а также гаданием и
попрошайничеством. По религии гарачи номинально являлись шиитами. Самым крупным
населенным пунктом этих людей было село Гарачи в Мушкурском Магале Губинского
уезда. Согласно сведениям Патканова, эти цыгане кроме татарского (так раньше назы-
вался азербайджанский язык) и татского владели также собственным языком. Патканов
поместил в свой очерк 101 фразу языка гарачи, который, кстати, является отдельной
ветвью среди цыганских языков и не понятен европейским и азиатским цыганам:
- Саламаликим баро, кефой кыбра? - Здравствуй, брат, как поживаешь? - Каста
машгул астой? - Чем занимаешься?
- Ма дом астум! - Я цыган!
- Кити дом астак? - Сколько вас цыган?
- Сона манисас сы манкиштад. - Хороших людей любят все.
По данным азербайджанского исследователя Акпера Алиева (www.azerros.ru), при-
близительная численность цыган в Азербайджане сегодня - 2 тысячи. Подавляющее их
большинство осознает себя азербайджанцами, ведет оседлый образ жизни и не исполь-
зует в быту свой язык. Живут они в селах вдоль реки Гейчай, в Нахчыване, а также в
крупных городах. До карабахской войны цыганские общины существовали в Шуше и
Джебраиле. В Хачмазском районе Азербайджана сохранилось село Гарачи. В Евлахе су-
ществует целый квартал, который в народе называется «гарачылар мехеллеси». Такие
же кварталы имеются в некоторых абшеронских сёлах.
Совсем недавно, в начале декабря маленькое исследование цыган, живущих в го-
роде Худат Хачмазского района Азербайджана, провела ассоциация «Женщина и про-
гресс», руководимая депутатом Милли меджлиса Лалой Аббасовой. В начале своего от-
чета ассоциация сообщает, что предки цыган - выходцы из Индии (синды). Они до сих
пор ведут полукочевой образ жизни, теперь это выражается в частых переездах с одно-
го места на другое. В основном женщины занимаются гаданием, знахарством (М.Велили,
1993).
Цыгане Худата - выходцы из Ирана. У них сильна страсть к деньгам. Ранний и
внутриродственный брак - обычное явление для цыган как для женщин, так и для муж-
чин. Молодые семьи опекаются старшими. Если девушка до 20 лет не успела выйти за-
муж, эта семья считается нарушившей обычаи и достойной презрения. У них нет обычая
давать детям образование. Девочек забирают из школы после 1-2-го класса, а мальчи-
ков - после 4-7-го класса средней школы. Для семейных отношений типичны женские
скандалы, что связано с близкородственными отношениями. Конфликты разрешаются
старейшинами. Их слово у цыган - закон. Ранние браки не разрушаются.
Ассоциация «Женщина и прогресс» опросила 10 цыганских семейных пар. Муж и
жена в 9 парах были знакомы друг с другом с детства, в одной паре знакомы 3-4 года до
брака. Цыганские семьи не многодетны, как раньше. Большинство опрошенных реко-
мендуют иметь 2-3 детей. Все единодушно отвергают добрачную сексуальную связь. Цы-
ганки готовы взять на себя все семейные функции, кроме материального обеспечения
семьи. Это - прерогатива мужчин. Уровень жизни в цыганских семьях намного ниже, чем
в среднем по Азербайджану. Ежемесячный доход цыганской семьи колеблется в интер-
вале 30-140 манатов.
Цыганские женщины довольны своим самочувствием как до замужества, так и по-
сле. Дети также растут здоровыми. О венерических заболеваниях цыганки не знают или
знают понаслышке, названия болезней они назвать не смогли.

76
Вот, пожалуй, и все, что нам известно об этих полноправных гражданах Азербай-
джана. Нам не нравится их образ жизни, но страна не делает ничего, чтобы помочь им
выбраться из исторической трясины цыганских обычаев. Единственное, что делает для
них азербайджанское правительство - бесплатно ловит, сажает в кутузки, и продержав в
камерахи, отвозит назад, в их районы. Чтобы завтра они опять вернулись в город.
А что для них можно сделать? Лет 13 тому назад я был участником международной
конференции по проблемам народонаселения. На конференции выступала румынская
исследовательница. Цыган в этой стране так много, что они - закононепослушные, своим
вольным поведением и растущей многочисленностью создали серьезную проблему для
румынской нации. Оказывается, одним из способов решения этой проблемы в Румынии
тех лет считали насильственную стерилизацию цыганок. Слава Богу, что в нашей стране
фашистские методыв никогда не практиковались, даже не рассматривались.
Знают европейцы и цивильные методы решения проблем малых народностей. Так,
Кабинет министров Латвии 11 сентября рассмотрел и поддержал проект государственной
программы на 2007-2009 годы по интеграции цыган в латвийское общество.
В Азербайджанской Республике цыганами никто, кроме полиции и немногочислен-
ных исследователей, еще не занимался. Между тем проблема малой цыганской народно-
сти должна решаться на государственном уровне. Председатель постоянной депутатской
комиссии по социальной политике Хады Раджабли считает, что проблема есть, но решать
ее мы должны иначе. «Попрошайничеством у нас занимаются не только цыгане. Стоит
мне появиться на экране телевизора, и у ворот этой телестудии появляются нищие, что-
бы просить у меня деньги. Я считаю, что Милли меджлису стоит подумать о законе по
реабилитации социально деградировавших граждан. В этом русле и наш законопроект
«О реабилитации освобожденных из мест заключения», принятие которого ожидается в
будущем году. В то же время, так как цыгане являются одними из малочисленных на-
родностей Азербайджана, их проблему надо поставить шире. Нашей стране как члену
Совета Европы следует разработать государственную программу для решения проблем
всех малочисленных народов Азербайджана», - подытожил Х.Раджабов.

Гюллюк – цыганское село в Азербайджане // inAz (Единый портал Азербай-


джана). – 2012, 27 июня. - http://inaz.az/index/turizm/gyullyuk_cyganskoe_selo_v_azerbaj
dzhane/

«Цыгане презирают
народ, оказывающий им
гостеприимство», - написал в
послесловии к «Кармен»
Проспер Мериме. Великий
писатель и представить себе
не мог, что настанут времена,
когда этот самобытный народ
под страхом смерти вынудят
отказаться от кочевого образа
жизни и перейти к оседлому…
А между тем, в начале
30-х годов XX века в СССР по
указанию Клима Ворошилова
цыгане должны были стать
оседлыми, ибо они никак не
хотели «засиживаться» в
колхозах.
Тех, кто данный указ
упорно игнорировал, ссылали в места не столь отдаленные целыми таборами, где и
уничтожали. Остальные же, в конце концов, вынуждены были подчиниться. Некоторые
из этих цыган навсегда осели в Азербайджане – они поселились в селе Гюллюк Гахского
района. Сейчас, бок обок с азербайджанцами, здесь их проживает около двух тысяч че-

77
ловек. И в презрении к народу, приютившему их, этих цыган никак не обвинишь.

Цыганское село

Историки утверждают, что цыганские таборы кочевали по Азербайджану, начиная с


XII века. Но в веке XX-м советская власть вынудила их капитально обосноваться на этой
гостеприимной земле. Для того, чтобы искоренить самобытность этого гордого народа,
тогдашние власти пошли на крайнюю меру, проставив в паспортах цыган в графе на-
циональность слово «азербайджанец». Впрочем, ничего из этой формальности не вы-
шло: цыгане до сегодняшнего дня сохранили все свои обычаи и традиции.
Надо сказать, что село Гюллюк они обжили достаточно быстро: построили здесь
капитальные каменные дома, и разместив в них свой нехитрый скарб. Тут-то и выясни-
лось, что они, в отличие от некоторых своих российских и восточноевропейских сороди-
чей, никогда не занимались и, главное, абсолютно не собираются заниматься сельским
хозяйством. Мужчины взялись за то, что они умели лучше всего - торговлю лошадьми и
крупным рогатым скотом, не брезгуя при этом своим давним ремеслом, а именно, коно-
крадством.
Но жизнь в селе потихоньку делала свое дело: некоторые цыгане стали хорошими
мастеровыми: кузнецами, лудильщиками, плотниками и даже резчиками по дереву.
Но мужская работа в цыганской семье - дело сезонное. Так что основной и посто-
янный доход обеспечивали, и обеспечивают, женщины. Они гадали на рынках и, как во-
дится, попрошайничали.
А в конце 80-х годов прошлого века большинство цыганских женщин ударилось в
торговлю одеждой и косметикой, которая была тогда в большом дефиците. Так что насе-
ление села Гюллюк отнюдь не бедствовало. Тем более, что время от времени часть цы-
ган выезжала небольшим табором в Загаталы, где также промышляла гаданием, торгов-
лей и попрошайничеством. Власти, конечно, терпели их пребывание там недолго, но ни-
какие запреты не смогли сказаться на любви этого народа к кочевой жизни.
Нравы и обычаи
В азербайджанском Гюллюке по части соблюдения цыганских обычаев с прошлых
времен практически ничего не изменилось. Мужчина, как и прежде, считается в семье
непререкаемым авторитетом. К пожилым женщинам цыгане относятся с подчеркнутым
уважением. От девушек до замужества требуется неукоснительного соблюдения цело-
мудрия. Браки между молодыми людьми (обязательно цыганами!) заключаются только
через сватовство, причем сосватать могут даже детей в грудном возрасте. За невесту
(которую нередко похищают, если родные не пришли к согласию), обязательно платят
выкуп.
Сохранился и обязательный атрибут одежды замужней женщины - платок, который

78
повязывается особым способом: концы закручиваются его вверх и завязываются сзади.
Замужняя женщина обязательно вплетает в косы золотые и серебряные монеты и
яркие ленточки. Мужской костюм состоит из пиджака, шаровар, сапог, жилетки с сереб-
ряными пуговицами и непременной шелковой рубашки самой яркой расцветки. В цыган-
ских семьях села Гюллюк едят один раз в день, когда мать возвращается с рынка сосед-
него села или района со своим заработком.
Сохранилась у цыган и еще одна их особенность: при всей своей гостеприимности,
они четко делят людей на «своих» и «чужих». Как рассказывает один из участников их
застолий, он услышал из уст цыгана следующее: «Ты - неплохой парень, но ты не цы-
ган!».

Исход
Кочевье цыганского
народа, длившееся пят-
надцать веков, в одних
странах сегодня просто оста-
новилось, а в других стало
походить на обыкновенный
туризм. Народ, который яв-
лял собой неповторимую
загадку - и своим происхож-
дением, и образом жизни, и
необычайной музыкально-
стью, народ, всегда порож-
давший тайное чувство тоски
по вольной жизни, пренеб-
режение к вещам, - начал
необратимо растворяться в
общей массе.
Можно как угодно
относиться к цыганам, но не
жалеть о том, что буквально на глазах уходит из вольной жизни это удивительное племя
людей, невозможно.
Сейчас цыгане из азербайджанского села Гюллюк не имеют ни собственных школ,
ни книг, ни культурных центров. Молодежь махнула рукой на давно устоявшиеся тради-
ции и постепенно покидает Азербайджан. Уезжают, главным образом, в Россию, на
жизнь в которой возлагают большие надежды.
На сегодняшний день в Гюллюк проживает около двух тысяч цыган, но их с каж-
дым днем здесь становится все меньше и меньше. Они навсегда вошли в историю Азер-
байджана, и отличаются от своих собратьев тем, что опровергли слова Проспера Мериме
- этих людей никак не обвинишь в призрении к народу, который когда-то их приютил…

79
Ŗomenvadesko đanitIan Odesate, 2013

Вам также может понравиться