Понятійне мислення

Людмила Ясюкова: «В быстро меняющемся мире

нужно понятийное мышление»
Автор

 Ясюкова Людмила Аполлоновна

https://psy.su/feed/8101/

Как формируется понятийное мышление? Какую роль в этом процессе играет

школа? С какого возраста надо помогать ребёнку выстраивать картину мира?
И почему важно приучать его к логике науки? На эти и другие вопросы
ответила Людмила Аполлоновна Ясюкова в мастер-классе «Понятийное
мышление как способ выживания в современном мире».

Людмила Аполлоновна Ясюкова – кандидат психологических наук, доцент,

специалист в области психологической диагностики, профилактики и
коррекции причин школьной неуспеваемости, ведущая цикла семинаров по
психологическому сопровождению школьного обучения в Институте
практической психологии «Иматон».

«Мы забываем, что живём в причинно-следственном мире, где действуют

законы физики, химии, биологии, социологии. Нужно знать эти законы и
закономерности, чтобы понимать, что происходит, из-за чего происходит, что
будет дальше и как поступать, чтобы не вступать в противоречие с
объективными изменениями. И как раз понятийное мышление способно
отражать эти объективные законы окружающего мира.

Сейчас напирают на то, что мы должны сами строить мир, использовать

креативность, творчество, но в первую очередь мы должны вписаться в
закономерности развития окружающего мира. Нужно понимать, как
развивается природа и как мы на неё влияем своей жизнедеятельностью.
Если мы этого не будем понимать, то мы либо самоуничтожимся, либо
приведём к катастрофам.
Если посмотреть, кто у нас начинает говорить про то, что делать и как
выживать в современном меняющемся мире, то говорят об этом взрослые и
пожилые. Мы жили ещё в то время, когда были не такие явные изменения, а
сейчас видим, что жизнь быстрее меняется и нам тяжелее приспосабливаться.
Молодежь об этом не думает. У них не возникает вопроса, меняющийся мир
или нет. Но озабочено среднее поколение. 

Ко мне в 2015 году обратилось Всероссийское общество предпринимателей,

оно было озабочено тем, что никто из молодых не может работать – ни
инженеры, ни технологи, ни управленцы. Пожилые вымирают, а молодые
работать не могут. В чем проблема?

Я им дала статистику по Санкт-Петербургскому политехническому

университету Петра Великого, как изменилось понятийное мышление с 2008
по 2014 год. Я занималась тестированием много лет. Я использовала третий
субтест Амтхауэра, по нему, чтобы быть готовым получить высшее
образование, нужно набрать выше 11–12 баллов в среднем. Ведь обучение
строится на том, что объясняют правила, закономерности, формулы, и, если
логический компонент мышления развит, человек всё понимает и использует
там, где надо. И среди студентов политехнического университета средний
балл в 2008 году составил 12,8; в 2009 – 12,7; в 2010 – 11,1; в 2011 – 9,5; в 2012 –
9,3; в 2013 – 8,9; в 2014 – 8,3. Фактически это уровень техникума. Почему они
сдают ЕГЭ? Не секрет, что раз в два-три года снижается уровень требований…

Инфантилизм у детей и молодежи не потому, что мы слишком сильно о них

заботимся, а потому, что у них не сформировано понятийное мышление, они
просто не могут понять суть проблемы, не понимают, почему что-то
произошло и что надо делать. В быстро меняющемся мире нужно обладать
мышлением, которое способно проанализировать ситуацию, в которой
человек оказался…

Лев Семёнович Выготский говорил, что дети ходят в школу, чтобы

научиться думать. Только тогда, когда дети в школе изучают науки, они
обучаются думать и у них формируется понятийное мышление. Любая наука
построена по понятийному принципу: в основе лежат понятия и аксиомы, в
зависимости от общих законов формируются частные, формируется пирамида
понятий. И если изучается биология, физика, история, география и так далее,
то мышлением усваивается принцип организации научных знаний,
формируется понятийная структура, которая потом может работать
автономно.Понятийное мышление – это не одна операция, это структура.

Выготский первым начал критиковать систему образования, наглядность и

образность. Он говорил, что, когда мы первые четыре года даём детям
информацию наглядно и образно, то мы закрепляем это убогое, дефективное,
дошкольное мышление ребёнка. И когда он переходит в пятый класс и
сталкивается с науками, то он не может выделить суть, он продолжает
заучивать и пересказывать, видит картинки и обучаться ему сложно.

До школы ребёнку не приходится мыслить ежедневно, он то гуляет, то играет.

А в школе четыре урока в день, пять дней в неделю приходится как-то
обобщать и систематизировать информацию, работать с материалом. И эти
операции будут закрепляться в качестве операций мышления. 

Выготский говорил, что дети запоминают, а потом осмысливают, а мы,

взрослые, реконструируем: у нас есть логические структуры, мы вспоминаем, у
нас меняются местами мышление и память. Когда дети изучают
природоведение, там сначала идёт информация на память, но там всё
логично излагается, поэтому формируются зависимости. От того, по каким
программам дети учатся, мы либо формируем понятийное мышление, либо не
формируем.

Желательно развивать детей, начиная с детского сада. Говорят: «Рано», но

если вы ребёнку ничего не рассказываете, то у него в голове ничего нет, если
вы ему ничего не объясняете, то он ничего не понимает. Объяснять можно
по-разному. Например, спрашивает ребёнок: «Почему вечер наступает?». Если
вы скажете, что солнце за горизонт садится, а горизонт – это там, где земля
кончается и с небом соединяется, то он это так и воспримет. А можно сказать,
что Земля вокруг оси вращается и на глобусе показать. Я своим детям
показывала на мячике и лампе, в два-три года дети в состоянии это понять…».

УРОВЕНЬ ПОНЯТИЙНОГО МЫШЛЕНИЯ У СТУДЕНТОВ,

ОБУЧАЮЩИХСЯ НА РАЗНЫХ КУРСАХ
https://expeducation.ru/ru/article/view?id=686

Котлярова И.И. Москалева Е.В. Собильская А.С.

Понятийное мышление - (словеснологическое), один из видов мышления,

характеризующийся использованием понятий, логических конструкций. Понятийное
мышление функционирует на базе языковых средств и представляет собой наиболее
поздний этап исторического и онтогенетического развития мышления. В структуре
понятийного мышления формируются и функционируют различные виды обобщений.
Этой проблемой занимались А.А. Смирнов, П.П. Блонский, Л.С. Выготский. А.А.
Смирнов считает, что необходимо различать мышление и ассоциативное течение
интеллектуальных процессов. С его точки зрение, в повседневной жизни человека в своей
мыслительной деятельности широко пользуется ассоциациями, т.к. Они оказывают весьма
существенную помощь в решении мыслительных задач, например, специально
вспоминает из прошлого опыта случаи, похожие на тот, с которым столкнулся в данный
момент жизни.
Также понятийное мышление изучал П.П.Блонский. В своем исследовании он доказал, что в
зависимости от того, какие, какие ассоциации осуществляются, мысли и представления могут идти в
самых различных направлениях, в том числе уводящих от исходного пункта. Л.С. Выготский в
формуле «мысль совершается в слове», выразил тот факт, что мысль кодируется в речи, чтобы
приобрести общедоступную форму. Мысль приобретает окончательный вид только после того, как
замысел будет закодирован в речевые символы. Поэтому речь действительно является не только
средством общения, но и орудием мышления.

Наше исследование было проведено на базе Ставропольского государственного университета среди

студентов первого и третьего курсов, в возрасте от 17-ти до 22-х лет. Наше исследование было
направлено на изучение понятийного мышления.

В результате нами было получены следующие данные: выявлено нестандартное мышление у студентов
двух групп: им можно приписать не только хорошую фантазию и склонность к воображению, но и
склонность к резонерским демагогическим рассуждениям: «волк-луна» одиночество или оборотень;
«очки-деньги» гламур или сходная форма; «ось-оса» аэродинамика, полоски и острие; «ботинок-
карандаш» инженер в ботинках или клоун. Студентам первого курса было сложнее найти более
очевидный и рациональный путь в решении поставленной задачи, чем студентам третьего курса. Так,
например, для пары «дождь-снег» большинство студентов третьего курса ответили «вода», а студенты
первого курса ответили «вода в разном агрегатном состоянии».

Таким образом, обработав результаты ответов студентов по данной методике, мы наблюдаем

преобладание понятийного мышления у студентов третьего курса над первым; и преобладание
креативного мышления у студентов первого курса над третьим.

Правильные ответы ОП 15 однополевым парами оценили в баллах, результаты суммировали. В

результате получили: студенты 1 курса в группе набрали 115 баллов, k = 9,6 (k-среднее число баллов);
студенты 3 курса в группе набрали 137 баллов, k = 11,4.

Следовательно, мы можем сделать вывод о том, что уровень понятийного мышления у студентов 1
курса ниже на 22 балла (k=1,8), чем у студентов 3 курса.

Библиографическая ссылка
Котлярова И.И., Москалева Е.В., Собильская А.С. УРОВЕНЬ ПОНЯТИЙНОГО
МЫШЛЕНИЯ У СТУДЕНТОВ, ОБУЧАЮЩИХСЯ НА РАЗНЫХ КУРСАХ //
Международный журнал экспериментального образования. – 2010. – № 8. – С. 126-127;
URL: https://expeducation.ru/ru/article/view?id=686 (дата обращения: 23.02.2023).

УДК 159.995
https://web.snauka.ru/issues/2018/08/87350

КЛИПОВОЕ МЫШЛЕНИЕ
Гордеев Кирилл Сергеевич1, Ермолаева Екатерина Львовна1, Жидков
Алексей Андреевич1, Илюшина Елена Сергеевна1, Федосеева Любовь
Алексеевна1
1
Нижегородский государственный педагогический университет им. К.
Минина

Аннотация
В век высоких технологий количество информации, обрабатываемой
человеком, резко возросло, а темп жизни ускорился. Соответственно
мышление и восприятие человека тоже потерпело изменение.
Обывательское сознание, окруженное информационными
технологиями, создаётся, преимущественно электронными
экранными СМИ, яркими картинками, сочными образами, что
приводит к формированию клипового мышления. В статье
рассматривается клиповое мышление, его преимущества и
недостатки.

Ключевые слова: восприятие, информация, клиповое
мышление, концентрация, понятийное мышление

Рубрика: 22.00.00 СОЦИОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ

Библиографическая ссылка на статью:

Гордеев К.С., Ермолаева Е.Л., Жидков А.А., Илюшина Е.С., Федосеева
Л.А. Клиповое мышление // Современные научные исследования и
инновации. 2018. № 8 [Электронный ресурс].
URL: https://web.snauka.ru/issues/2018/08/87350 (дата обращения:
23.02.2023).

Клип – кратковременная художественно составленная

последовательность кадров. Люди, выросшие в современную эпоху
высоких технологий, все больше воспринимают мир по принципу клипа,
как ряд почти не связанных между собой частей. Клиповое мышление –
это быстрое, но поверхностное мышление [1]. Феномен клипового
мышления зародился ещё в 90-х годах в психологической литературе.
Однако до сих пор однозначного определения для данного понятия нет.
Также его можно истолковать, как процесс фрагментарного восприятия
потока информации без учета связи между множеством его
составляющих.

Мышление людей предыдущих поколений было понятийным, оно

обладало следующими мыслительными операциями: причина и
следствие, цель и средства, тезис – обоснование – вывод. Обладатели,
такого мышления, вели дневники, писали длинные сочинения и не
меньше размышляли. Однако они не были приспособлены к быстрой
обработке огромных пластов информации. Чего нельзя сказать про
обладателей клипового мышления.

Соответственно можно выделить следующие преимущества,

свойственные человеку с клиповым мышлением:

 Быстрое переключение внимания от одного источника

информации к другому не приносит мозгу сильную перегрузку,
защищая его от ненужной информации.
 Способностью мгновенно реагировать на изменяющие условия и
принимать решение, находя вход из жизненной ситуации.
 Лёгкое, быстрое включение в работу и адаптация по новую
информацию или прочие изменения.
 Формирование способности делать несколько дел одновременно.

Молодому поколению свойственно быстро и в больших количествах

воспринимать информацию, при этом, не усваивая её полностью, а
цепляться за ключевые моменты. Так становится невозможным
соединение многих фактов в единую картину событий.  Быстрое
переключение внимания позволяет делать некоторые вещи
одновременно: находиться в социальных сетях, слушать музыку или
смотреть фильм и общаться по телефону. Такая достаточно быстрая
реакция на восприятие лишает глубокого проникновения в суть явлений.

Очевидная противоречивость порождает следующие недостатки у

обладателей  клипового мышления:

 Отсутствие продолжительной концентрации на информации.

 Не способность вникать в большое количество информации.
 Не способность восстанавливать причинно-следственные связи
явлений и соединения их в единую систему.
 Снижение способности к изложению и анализу своих
размышлений.
 Подверженность к манипуляциям и чужому влиянию.
 Отсутствие энтузиазма для создания и познания нового.
 Снижение творческих способностей, вследствие использования
вторичной информации, на уровне её переработки и
комбинирования.
  Притупление критического мышления, вследствие поступления
информации в виде фрагментов.

Для познания чего-то нового нужно время, энергия, усидчивость и

терпение, что не свойственно людям с клиповым мышлением. Им
гораздо легче впитать, что-то в форме образа или картинки. Поэтому их
сознанием несложно управлять, меняя темы. Для людей с клиповым
мышлением проблематично, а то и невозможно решать достаточно
сложные задачи, связанные с логическим анализом, принимать
продуманные ответственные решения.

Как в любом современном явлении, в клиповом мышлении можно найти

как положительные, так и отрицательные аспекты. Новый вид
мышления – результат развития цивилизации и приспособление
человека к изменившимся условиям жизни, без которого его
существование обременилось бы существенными трудностями. Однако
злоупотребление данным мышление, как мы уже убедились, приводит к
упрощенному пониманию и поверхностному познанию
информационных источников.

Таким образом, представителям подрастающего поколения желательно

научится лавировать между понятийным и клиповым мышлением,
чтобы не обращаться к крайности. Этого можно достичь сочетанием
традиционных методов обучения и когнитивного стиля
«дифференциальность – интегральность», который, как и клиповое
мышление связан со специфическим восприятием и усвоением учебного
материала.

Библиографический список
1. Добровольский В. Мышление клиповое, понятийное и равновесное / В.
Добровольский. – Режим доступа: http://www.proza.ru/2014/04/30/258
2. Балашова И.В. О некоторых особенностях клипового мышления и
проблемах усвоения учебного материала. Москва.2012.
3. Семеновских Т. В. Феномен «клипового мышления» в образовательной
вузовской среде / Т. В. Семеновских. – Режим
доступа: http://jarki.ru/wpress/2013/02/18/3208/
4. Грановская Р. М. Люди с клиповым мышлением элитой не станут / Р. М.
Грановская. – Режим
доступа: http://www.felicidad.ru/2015/03/blogpost_30.html

Логічні основи понятійного мислення

https://buklib.net/books/31917/
4.2. Логічні основи понятійного мислення
Поняття — це форма мислення, яка відображає предмети в їхніх загальних та істотних
ознаках. Ознаками один предмет відрізняється від іншого. Кожна істотна ознака є
необхідною, а сукупність істотних ознак є достатньою умовою суттєвого визначення
поняття. Воно виражається словом, словосполученням або називним реченням. Слово є
звуковим або графічним феноменом, за яким закріплені відповідне предметне значення і
смисл. У поняттях відображаються лише загальні та істотні ознаки, а слово має
презентувати предмет з будь-якими його ознаками. Слова, які вживаються для
відображення думок, повинні мати ясний зміст і чітке значення. Для уникнення
розбіжності у тлумаченні значення слова кожна наука створює свою термінологію.
Термін — це слово або група слів, які позначають один-єдиний предмет чи певну групу
предметів і вживаються у даній науці з одним чітко визначеним значенням і відповідним
змістом. Сукупність термінів, які вживаються у тій чи іншій науці, становить її
термінологію.
У сучасній логіці існує теорія імен. Логіку в цій теорії цікавить питання про зв’язок імен з
предметами, які ними позначаються, про співвідношення смислу імені та змісту поняття,
залежність логічного значення висловлювання від значення імені тощо. Ім’я — це
нелогічний термін, який позначає будь-який предмет або клас предметів. При цьому під
предметом розуміють усе те, що може бути об’єктом думок (речі, явища, процеси,
властивості та відношення як реальних, так і уявних предметів, які або поки що не
існують, або у принципі не можуть існувати). Між іменем і його значенням існує
відношення іменування, тобто ім’я називає свій денотат (від лат. denatatus — позначений,
визначений — те, що можна назвати певним іменем).
Необхідно, щоб відношення іменування відповідало певним принципам: однозначності
(ім’я повинне мати лише один денотат, тобто позначати один предмет чи клас предметів);
предметності (зв’язки та відношення, які виражає складне ім’я, є зв’язками та
відношеннями не між іменами-складниками, а між предметами, які позначаються
простими іменами, що входять до цього складного імені); взаємозамінюваності (якщо два
імені мають те ж саме предметне значення, то будь-яке з них можна замінити другим, при
цьому висловлювання не змінить свого істиннісного значення).
За змістом поняття поділяються на реєструючі та нереєструючі. Основою цього поділу є
наявність або відсутність у побічній частині змісту поняття таких ознак, які відповідають
на запитання: «де ?», «коли?», «якого роду індивідуум?». Якщо у змісті поняття є ознаки,
що відповідають на ці запитання, то вони називаються реєструючими, а в зворотному
випадку — нереєструючими. Останні визначаються лише якісно: в них немає ознак, які
виділяють у класі предметів певну якісну означеність будь-якої її частини шляхом
фіксування просторових або часових меж чи шляхом посилання на одиничність предмета.
Тому ці поняття ще називають відкритими, на відміну від закритих (реєстраційних)
понять. Приклади нереєстраційних (відкритих) понять: людство, квіти, відданість тощо.
Приклади реєструючих (замкнутих) понять: мешканці Києва, студент КНЕУ, Карпатські
гори тощо.
Пусті й непусті поняття. Пустими називають поняття, яким не відповідає жоден предмет у
предметній області (наприклад, числа N > 2 та N < 3 в області «цілі числа»). Непустими
називають поняття, яким відповідають певні предмети в предметній області (наприклад,
числа N > 2 i N < 3 в області «раціональні числа»).
Конкретні й абстрактні поняття: перші з них — це поняття про конкретні предмети
(машина, людина, тварина, підприємець тощо), а другі — про властивості й відношення
предметів (мужність, хоробрість, світлість, мудрість, підприємливість тощо).
 Абсолютні й відносні поняття: перші з них виражають повний, незалежний від інших
предметів зміст (наука, культура, мистецтво тощо), а другі фіксують відношення одного
предмета до іншого (дружина, вчитель, учень тощо).
Позитивні й негативні поняття. Позитивні поняття є результатом узагальнення наявних
ознак, а негативні поняття є результатом узагальнення відсутніх ознак предметів. Обидва
поняття мають одну родову ознаку, розрізняються за видовою ознакою. За сутністю
відношень ці поняття суперечливі (студенти — не студенти, ринок — не ринок, прибуток
— не прибуток тощо).
Загальні й одиничні поняття. В загальному понятті мислиться два чи більше предметів
(підприємство, ВНЗ, банк тощо). В одиничних поняттях мислиться тільки один предмет
(ЗАТ «Арсенал», КНЕУ, АКБ «Надра» тощо).
Безвідносні й співвідносні поняття. Безвідносні поняття відображають предмет, з
існуванням якого не пов’язується необхідне існування будь-яких інших предметів
(майдан, закон, дерево тощо). Співвідносне поняття відображає предмети, існування яких
немислиме без деяких інших предметів (мати, вчитель, староста тощо).
Зміст поняття складають всі його елементи, які можуть бути виділені у вигляді окремих
понять. Зміст поняття певною мірою збігається з його визначенням. У ньому можуть
мислитися або ознаки однієї категорії речей, явищ дійсності, або ознаки предметів інших
категорій, наприклад, категорій речі, властивості, відношення, часу, простору і т.д. Обсяг
поняття — це всі інші поняття, для яких воно служить ознакою, головною їхньою части-
ною. Якщо «А» — це людина, то обсяг цього поняття можна позначити символами Аа
(росіянин), Ав (українець), Ас (англієць) і т. д.
Зміст і обсяг поняття регулюються законом оберненого відношення: чим ширше зміст
поняття, тим вужче його обсяг, і навпаки — чим ширше зміст поняття, тим вужче його
обсяг. Якщо зміст поняття А міститься в змісті поняття В, то це останнє поняття міститься
в обсязі першого, і навпаки — якщо поняття В міститься в обсязі поняття А, то останнє
становить частину змісту першого. Тобто зміст поняття дає уявлення про його смислове
значення, а обсяг — про його предметне значення. У цьому суть закону оберненого
відношення між обсягом і змістом поняття.
У відношеннях між поняттями за обсягом насамперед розрізняють порівнянні та
непорівнянні поняття. Порівнянними називаються поняття, що мають якісь спільні ознаки,
що дають можливість зіставляти ці поняття (табл. 13). Наприклад, «менеджмент» і
«маркетинг». Названі поняття належать до того ж самого роду діяльності — управління.
Непорівнянними називаються поняття, які не мають спільних ознак, а тому порівнювати
такі поняття неможливо. Наприклад, «банк» і «тролейбус». У порівнянних поняттях
обсяги повністю або частково збігаються, а в непорівнянних обсяги не мають жодної
спільної ознаки. Звідси випливає, що в логічних відношеннях можуть перебувати тільки
порівнянні поняття. Порівнянні поняття бувають сумісними або несумісними (табл. 13).
Таблиця 13
ВІДНОШЕННЯ МІЖ ПОНЯТТЯМИ ЗА ОБСЯГОМ
Порівнянні поняття
Сумісні поняття Несумісні поняття
Відношення співпідпорядкування
А — Спостереження
В — Експеримент
Відношення тотожності С — Емпіричні  методи
А — Визначення
В — Дефініція
 Відношення протилежності
А — Догматизм
В — Релятивізм
Відношення підпорядкування
А — Термін судження
В — Предикат
Відношення суперечності
А — Логічний
В — Алогічний

A
 
B
 

Відношення перетину
А — Економіст
В — Науковець
Сумісними називаються поняття, обсяги яких повністю або частково збігаються. Існує три
види відношень за сумісністю: рівнозначність (тотожність), перетин (перехресність,
частковий збіг обсягів) і підпорядкування (субординація). Несумісними називаються
поняття, обсяги яких не мають жодного спільного елемента. Існує три типи відношень між
несумісними поняттями: співпідпорядкування (обсяги таких понять включаються до
обсягу родового поняття, є його різними видами), протилежності (обсяги таких понять
виключають один одного), суперечності (обсяги таких понять повністю вичерпують обсяг
родового для них поняття, а зміст одного з них заперечує зміст другого).
Над поняттями та класами понять можна виконувати певні операції, деякі з яких
нагадують математичні дії. Сутність операції додавання понять полягає в об’єднанні двох
або кількох множин, що становлять обсяги вихідних понять в одну множину. Головна
вимога до результату додавання — не допустити «подвійного рахунку» елементів
додавання, що збігаються (вони враховуються лише один раз), тобто сума повинна
складатися тільки з різних складових обсягу обох понять. Сутність операції множення
понять полягає в утворенні нового поняття, обсягом якого є елементи, загальні для
вихідних понять. Сутність операції віднімання понять полягає в тому, що утворюється
нове поняття, елементи якого не входять до поняття, яке віднімається.
Сутність операції доповнення обсягів понять полягає у запереченні вихідного поняття А
шляхом утворення нового поняття А1 (не-А), обсяг якого в сумі з обсягом поняття А
становить цілісність, яка дорівнює одиниці: А + А1 =1. Цю базову формулу можна
трансформувати у формулу доповнення: А1 = 1  А.
Наприклад, якщо 1 — економічний вуз, А — КНЕУ, то А1 = = 1  А (всі інші економічні
вузи, крім КНЕУ: КНТЕУ, НАУ тощо).
Логічна операція, що розкриває обсяг поняття, називається поділом поняття. Поняття,
обсяг якого розкривається, називається діленим поняттям. Ознака, за якою здійснюється
поділ, називається основою поділу, а поняття, одержані внаслідок поділу, — членами
поділу. Залежно від кількості членів поділу розрізняють поділ двочленний і
багаточленний. Серед двочленного поділу виділяють дихотомію (від грец. ιγοτομία —
поділ на дві частини), що являє собою поділ обсягу поділеного поняття А на два
суперечних поняття — В і не-В. Багаточленний поділ здійснюється за видотворною
ознакою, тобто подумки поняття розбивають на види з урахуванням специфіки прояву
певної ознаки в різних групах елементів його обсягу. Поділ може бути також змішаним,
тобто частково зробленим за правилом дихотомії, а частково — за видотворною ознакою.
Особливим видом поділу є класифікація. Від звичайного поділу класифікація
відрізняється тим, що в ній поділ здійснюється за істотною, корінною ознакою, а члени
поділу посідають постійне й чітко фіксоване місце. Прикладом класифікації може
служити періодична система хімічних елементів Менделєєва. При класифікації можуть
бути використані одночасно дихотомія і поділ за видотворною ознакою. Якщо є,
наприклад, завдання класифікувати дисципліни, що читаються на будь-якому факультеті,
то на першому етапі доцільно зробити дихотомічний поділ предметів вивчення на
спеціальні та неспеціальні, а на другому етапі ці дві складові ще раз поділити за
видотворною ознакою. Тоді до спеціальних дисциплін, наприклад на юридичному
факультеті, будуть зараховані: історія держави і права, теорія держави і права,
конституційне право, господарське право, міжнародне право тощо. А до неспеціальних
дисциплін на тому самому факультеті будуть включені: логіка, політологія, філософія,
інформатика, іноземна мова тощо.
Узагальнення поняття — логічна операція, що полягає в переході від поняття з меншим
обсягом до поняття з більшим обсягом. Наприклад: КНЕУ Вищий навчальний
заклад  Навчальний заклад. Узагальнювати поняття можна до категорій — понять з
гранично широким обсягом. Формула узагальнення: Aab Aa A.
Обмеження поняття — логічна операція, в процесі якої переходять від понять з більшим
обсягом до понять з меншим обсягом. Наприклад: Навчальний заклад  Виший
навчальний заклад КНЕУ. Обмежувати поняття можна до індивідуальних (одиничних)
понять, бо далі буде вже не обмеження, а розчленування цілого на частини, оскільки обсяг
понять складається лише з одного елемента. Формула обмеження: A Aa Aab.
Визначенням поняття, або дефініцією, називається логічна операція, що розкриває зміст
поняття. Наприклад: «Холдингова компанія — це компанія, яка володіє контрольними
пакетами акцій інших компаній». Поняття, зміст якого визначається, називається
визначуваним поняттям (від. лат. definiendum, скорочено — Dfd, те, що визначається);
поняття, за допомогою якого розкривається зміст визначуваного поняття, називається
визначаючим поняттям (від лат. definience, скорочено — Dfn, те, що визначає).
Логіка пропонує декілька видів визначень (табл. 14).
Таблиця 14
ТАБЛИЦЯ ОСНОВНИХ ВИДІВ
ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ
Основні види визначень
Явні визначення Неявні визначення
Атрибутивні Генетичні Операційні Контекстуальні Остенсивні
         
Явні визначення задаються конструкцією Р є Q, де Р — дефінієндум, а Q — дефінієнс.
Вирізняють три види таких визначень: по-перше, це атрибутивні визначення, в яких
видовою ознакою є властивість предмета, що визначається («Афоризм — це короткий
влучний оригінальний вислів, що зробився усталеним»); по-друге, це генетичні
визначення, в яких видовою ознакою є спосіб походження, створення, конструювання
предметів («Гібрид — це статеве потомство від схрещування двох організмів з різною
спадковістю»); по-третє, це операційні визначення, в яких є вказівка на операцію, що
допомагає розпізнати ті чи інші предмети («Бісектриса — пряма лінія, що проходить через
вершину кута і ділить його на дві однакові частини»).
До основних правил явних визначень належать: співмірності (за обсягом Dfd = Dfn);
заборони тавтологій (Dfd i Dfn не можна виражати однаковими словами); однозначності
(Dfn повинне бути чітким, ясним, неметафоричним, небагатозначним); несуперечності (не
можна визначати Dfd через відсутність у нього певних ознак).
Неявні визначення передають смисл терміна через систему його відношень до інших
термінів у певному контексті. По-перше, це контекстуальні визначення, в яких контекстом
виступає звичайний уривок якого-небудь тексту («Мистецтво довговічне, а життя людини
коротке»). По-друге, це остенсивні визначення, які здійснюються за допомогою
демонстрації предмета («Ця книга є навчальним посібником з методології соціально-
економічного пізнання»). По-третє, це аксіоматичні визначення, в яких контекстом
виступає сукупність аксіом даної теорії («Геометрія Евкліда виходить з того, що
паралельні лінії ніде й ніколи не перетинаються»).
Існують також номінальні й реальні визначення. Якщо у визначенні розкривається тільки
назва поняття, то воно називається номінальним. Якщо ж у визначенні розкриваються
істотні ознаки предмета, то воно називається реальним.