Екзаменаційні тести

Пневмония (не/госпитальная) БА ХОЗЛ Плеврит Хронический гастрит (не/ атрофический)
Язвенная болезнь
Анемия ( железодефицитная и В12-деф)
Артериальная гипертензия ( ессенциальная и вторичная)
Сахарныйй диабет
Щитовидка
Иценко-Кушинга
ОНН
Оглавление
Пневмонії. 2
БРОНХІАЛЬНА АСТМА 4
ХОЗЛ 6
Дыхательная недостаточность – Таня 9
Плеврити та плевральний випіт. 9
ГЭРБ, желудочная диспепсия – Таня 10
Виразкова Хвороба 13
ХГ типу В неатрофический(HP+) 15
Анемії. 16
Залізодефіцитна анемія 16
В12-дефіцитна анемія 18
Фолієводефіцитна анемія 19
АРТЕРИАЛЬНАЯ ГИПЕРТЕНЗИЯ 20
ЦД 22
Синдром диабетич. ретинопатии: 28
Синдром диабетич. нефропатии: Ж: отеки на лице возник. утром, повыш. АД. О-но: отеки,
гипертензия. ДМИ: микроальбуминемия, протеинурия, сниж. скорости клубочков. фильтрац. 28
Синдром сенсомоторной нейропатии: 29
Ж: жгучие, пекучие, колющие боли в ниж. конечн., онемения,парастезии, судороги. О-но:
гиперкератоз, деформации пальцев. ДМИ: сниж. тактильной, камертональной, тепловой чувствит.,
сниж. ахилового рефлекса. 29
СИНДРОМ ДІАБЕТИЧНОЇ СТОПИ 29
Діабетична ангіопатія судин нижніх кінцівок 31
Тиреотоксикоз 33
Гіпотиреоз 35
Тиреоїдити 36
Аутоімунний тиреоїдит 38
Хроническая недостаточность надпочечников - Таня 38
ОСТРАЯ НАДПОЧЕЧНИКОВАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ 40
Хвороба Іценка-Кушинга 40
Синдром Іценка-Кушинга (Гіперкортицизм наднирникового походження) 42
Пневмонії.
Синдроми: • Уплотнения легочной ткани • Общего воспаления • Местного воспаления •
Дыхательной недостаточности
Діагностика:
Общий анализ крови: лейкоцитоз (більше 10х109/л) та/або паличкоядерний зсув
(більше 10 %), ускоренное СОЕ.
Рентгенологическое исследование: негомогенное затемнение, осложнения-
абсцедирование, экссудативный плеврит.
Общий анализ мокроты:микроскопия мокроты и окраска по Граму
Диф.диагностика:
● Туберкулез легких-Наличие при микроскопии по Цилю-Нильсену хотя бы в одном
из мазков кислотоустойчивых бацилл позволяет верифицировать диагноз.
● Тромбоэмболия легочной артерии и инфаркт легкого-Признаки венозного
тромбоэмболизма
● Аллергический бронхолегочный аспергиллез-Бронхоспастический синдром,
транзиторные легочные инфильтраты, центральные (проксимальные)
бронхоэктазы, єозинофилия периферической крови, значительное повышение
общего сывороточного IgE, АТ к Аг Aspergillus fumigatus в сыворотке
крови ,кожная гиперчувствительность немедленного типа к Аг Aspergillus
Діагноз: негоспітальна(госпітальна) пневмонія, лівобічна
нижньодольова/двобічна/мультилобарна, 1-4 клінічна група, ускладнення (ДН 0-3,
правобічний плеврит, абсцес правої частки).
Негоспітальна пневмонія –виникло в позалікарняних умовах (або було діагностовано в

перші 48 годин від моменту госпіталізації) та супроводжується симптомами інфекції
нижніх дихальних шляхів і рентгенологічними ознаками нових вогнищево-
інфільтративних змін у легенях.
Критерии диагноза:
– гострий початок захворювання з температурою тіла вище 38 °С;
– кашель з виділенням мокротиння;
– ꞏфізикальні ознаки (притуплений або тупий перкуторний звук,
ослаблене та/або жорстке бронхіальне дихання, фокус дзвінких
дрібнопухирцевих хрипів та/або крепітації);
– лейкоцитоз (більше 10х109/л) та/або паличкоядерний зсув (більше 10 %).
Внутрішньолікарняна пневмонія - через 48 годин після надходження хворого в стаціонар.
- рання ГП - виникає протягом перших 5 днів з моменту госпіталізації (S. pneumoniae, H.
influenzae, метициліночутливий S. aureus (далі - MSSA) та інші представники нормальної
мікрофлори порожнини ротоглотки.)
- пізня ГП - розвивається не раніше 6 дня госпіталізації (P. aeruginosa, Acinetobacter spp.,
представники родини Enterobacteriaceae, метицилінорезистентний S. aureus (далі - MRSA)
)
Диагностические критерии
- появу на рентгенограмі нових вогнищево-інфільтративних змін у легенях
- дві з приведених нижче ознак:
1) температура тіла вище > 38,3° C;
2) бронхіальна гіперсекреція;
3) PaO2/FiO2 (FiO2 - фракція кисню у повітрі, що видихається, %) менше 240;
4) кашель, тахіпное, локальна крепітація, вологі хрипи, бронхіальне дихання;
5) кількість лейкоцитів у крові менше 4,0 х 109/л чи більше 12,0 х 109/л, паличкоядерний
зсув більше 10 %;
6) гнійне мокротиння / бронхіальний секрет (більше 25 лейкоцитів в полі зору при
мікроскопії з малим збільшенням х 100).
Ступені ДН
Групи хворих на НП та ймовірні збудники захворювання

Група хворих Місце лікування Ймовірні збудники
I група — НП Можливість лікування S. pneumoniae
легкого в
перебігу в осіб без амбулаторних умовах M. pneumoniae
супутньої (з
патології і тих, хто медичних позицій) H. influenzae
не
приймав за останні 3 міс C. pneumoniae
антибактеріальні Респіраторні віруси
препарати
II група — НП легкого Можливість лікування S. pneumoniae
в
перебігу в осіб із амбулаторних умовах C. pneumoniae
супутньою (з
патологією і/або тих, хто медичних позицій) H. influenzae
приймав за останні 3 міс S. aureus
антибактеріальні Enterobacterales
препарати
Респіраторні віруси
III група — НП середньо- Лікування в S. pneumoniae
умовах
тяжкого перебігу терапевтичного C. pneumoniae
або
пульмонологічного H. influenzae
відділення S. aureus
Enterobacterales
IV група — НП тяжкого Лікування в S. pneumoniae
умовах
перебігу відділення Legionella spp.
інтенсивної
терапії C. pneumoniae
H. influenzae
S. aureus
Pseudomonas spp.
Enterobacterales
Лікування внутрішньолікарняних пневмоній

Перебіг Група антибактеріальних препаратів
захворювання
Легкий Цефалоспорини ІІ-ІІІ покоління, β-лактами з інгібіторами β -лактамаз.

Фторхінолони. Ін'єкційні макроліди.
Середній Кліндоміцин+азтреонам, кліндоміцин+ванкоміцин, β-лактами з
інгібіторами β-лактамаз + ванкоміцин. Фторхінолони+рифампіцин.
Важкий Аміноглікозиди+антипсевдомонадні пеніциліни (піперацилін).
Аміноглікозиди+ β-лактами з інгібіторами β-лактамаз. Аміноглікозиди
+ антипсевдомонадні цефалоспорини (цефтазидин, цефопера-зон). У
разі вірогідності анаеробної інфекції (+) кліндаміцин або
метронідазол.
БРОНХІАЛЬНА АСТМА
Синдромы:
● Бронхообструктивный
● Местного и общего (алергического) воспаления
● Гипервентиляции
● Легочной недостаточности
● Пикфлуометрія норма 400-500 мл (даємо на дім, коливання показника 20-30%
протягом дня; при ХОЗЛ однаково погано)
● Спірометрія
● Ig E
● Гастроскопія (диф.д-ка з ГЕРХ)
● КТ навколоносових пазух (диф.д-ка з синдромом постназального затікання)
● Алергопроби (ALEX тест)
*використання КДБА до 2р/добу – контрольована БА

*класифікація і протокол GINA
*інф. загострення частіше вірусне
Диф.диагностика:
ХОБЛ: Начало заболевания ранее 20 лет, отсутствие анамнеза длительного курения или
воздействия патогенных частиц. Симптомы ухудшаются ночью или утром, связаны с
контактом с аллергенами или неспецифическими раздражителями.Симптомы варьируют в
течение суток или недель. Семейный или личный отягощенный аллергоанамнез.
Установленный ранее диагноз Астмы. ФВД может быть нормальной в межприступном
периоде или сильно варьировать с течением времени. Наличие сенсибилизации к
различным аллергенам, влияние которых анамнестически связано с астмой.Эозинофилия
мокроты.
Гастроэзофагеальный рефлюкс: Нормальные или почти нормальные показатели ФГДС,
отрицательные пробы на НР. Отсутствие эффекта от антирефлюксной терапии.
Приклад діагнозу: БА, легка персистуюча, неконтрольована, ДН 0, ускладнена

емфіземою/пневмосклерозом. (фазу загострення можна не вказувати)
Классификация по стпени тяжести
1.Інтермітуюча-напади ядухи(<1 разу на тижень).Нічні напади(2 рази на
місяць).ОФВ1>85.ПШВ<20.Між нападами симптомів нема.
2.легка персистуюча- напади ядухи(>1 разу на тижень <1 разу на день).Нічні напади(1-2
рази на місяць).ОФВ1>=80.ПШВ-20-30.Симпотоми постійні короткочасні.
3. середньої тяжесті персистуюча- напади ядухи(>1 разу на тижень).Нічні напади(>1 разу
на тижень).ОФВ1-60-80.ПШВ>30.Симпотоми щоденні.
4. тяжка персистуюча- ОФВ1<60. ПШВ>30.Симпотоми постійні тривалі.Часті загострення
що загрожують життю. Збереження симпотомів між нападами.
Контроль
1-добре конт-25
2-частично-20
3-не конролированная-<20
Лікування
Бета-агоністи:
короткої дії: сальбутамол, фенотерол 6 г (ДО 8 РАЗІВ/ДОБУ)
середні: сальметерол, формотерол (симетико)12 г
пролонговані: оландерол 24г
М-холінолітики
короткі: іпратропію бромід 8г
довгі: тіотропія бромід (спіріва) 24 г 2,5 мг (ЗОЛОТИЙ СТАНДАРТ ЗОЗЛ ПРИ ГОЛД1-2)
ІГКС
Бекламетазон
Флютиказон
Будесонид
Метилксантини (еуфілін)
Антигістамінні (особливо при +алерг.риніт, дерматит (Ig E))
Антилейкротрієнові (монтелукаст – немає побічних, при Ig E)
*системні ГКС – загострення (гідрокортизон, кортизон 8-12г, преднізолон 18-36г,
дексаметазон 36-54 г)
Моноклональні АТ (омалізумаб), кромони – легка ступінь, діти
Основні препарати:
Венталін (сальбутамол)
Спіріва (тиотропія бромід)
Серетід
Сімбікорт
Беродуал (КДБА и М-миметік)
Шаг 1 -В-2-агонисты короткого действия по требованию не более 3-4 роз в сутки

Вентолін (сальбутамол)
Шaг2-Низкие дозы ИГКС или антилейкотриены
Беклометазон,Флютиказон(100-250),Будесонид(100-200)
Или монтелукаст
Шаг 3 -Низкие дозы ИПСС+В2-агонисты пролонгированного действия или средние или
высокие дозы ИГКС
Беклометазон,Флютиказон(100-250),Будесонид(100-+ оландерол
или Будесонид(200-400,≥ 400), Флютіказон(250-500,≥ 500)
Шаг 4- Средние или высокие дозы ИГКС+ В2-агонисты пролонгированного действия +-
Модификаторы лейкотриена+-Ксантины пролонгированого действия+-Холинолитики
Будесонид(200-400,≥ 400), Флютіказон(250-500,≥ 500)+ оландерол
24г Или монтелукаст или (Метилксантини (еуфілін))?
Шаг 5 Перорально ГКС (максимально низкая доза) ±Анти- Ig E
ХОЗЛ
Діагноз: ХОЗЛ, GOLD, категорія А-D, стадія загострення (інфекційного), ДН (1/2),
ускладнене емфіземою/пневмосклерозом
*ДН 3 ступеню – реанімація
Опросники – mMRC и САТ(ТОХ)!!!!
Синдроми
⮚ Бронхообструктивний синдром - основний
⮚ Підвищенної повітряності легеневої тканини (в діагнозі - емфізема)
⮚ Місцевого запалення
⮚ Загального запалення
⮚ Дихальної недостатності
Діагностика
⮚ Золотий стандарт - Спірометрія, бронходилятаційний тест
⮚ Мікроскопія мокротиння (ідентифікація збудника, чутливість до

антибіотиків)
⮚ Ренгтенограма огранів грудної порожнини (КТ!)
⮚ Шкала mMRC та CAT (TOX)
⮚ Пульоскиметрія
⮚ Газовий аналіз крові
⮚ ЗАК, ЗАС,Б/Х
⮚ ЕКГ
⮚ Бронхоскопія
ОФВ1 берём после пробы с бронхолитиком!!!!!

Дифф.диагноз
Диференційна діагностика ХОЗЛ з хронічним необструктивним бронхітом,
бронхоектатичною хворобою, муковісцидозом, туберкульозом, захворюванням
серцево-судинної системи (хронічна серцева недостатність).
Лікування :
Немедикаментозне (с протокола) :
● відмова від паління,
● дієта з великою кількістю вітамінів та мікроелементів,
● дихальна гімнастика,
● раціональне працевлаштування з елімінацію токсичних та подразнюючих чинників

ризику.
Лікування за ступенями GOLD з кожною стадією попереднє зберігається + щось нове

⮚ GOLD 1
Відмова від паління, МСЖ (модифікація способу життя)
КДБА за потребою (ДО 8Р/ДОБУ) – бередуал 2 вдихи 2 р/добу
⮚ GOLD 2
ДДБА (спирива, формотерол)
⮚ GOLD 3
ІГКС
Сиретід 25/250 мкг 1-2 вдихи 2р/добу (50/500 мкг)
Сімбікорт 4,5/160 2 вдихи 2р/добу
⮚ GOLD 4
Сиретід 50/500 мкг 1-2 вдихи 2р/добу)
Сімбікорт 9/320 2 вдихи 2р/добу
+метилксантини, системні ГКС
ЗАГОСТРЕННЯ
Небулайзер 2-3 р/добу
БА – вентолін ½ небули + 2мл фіз.р-ну
ХОЗЛ – бередуал 15 капель + фіз.р-н
Пульмікорт/будесонід 0,5 мг
+базисна терапія
Дыхательная недостаточность – Таня

Варианты формулировки диагноза:
Хроническая обструктивная болезнь легких средней степени тяжести, обострение. ДН II степени.
Классификация дыхательной недостаточности (Национальное руководство по болезням
органов дыхания, 2010)
По патогенезу:
1. Гипоксемическая (легочная недостаточность) – недостаточность газообмена, проявляющаяся
гипоксемией.
2. Гиперкапническая (насосная недостаточность) – вентиляционная недостаточность, проявляющаяся
гиперкапнией (угнетение дыхательного центра, механический дефект каркаса, утомление/слабость
дыхательной мускулатуры).
По скорости развития:
1. Острая ДН - развитие в течение минут – дней; компенсаторные механизмы не успевают
включиться (респираторный ацидоз (рН <7,35) при вентиляционной ДН и респираторный алкалоз
(рН >7,45) при паренхиматозной ДН); непосредственно жизнеугрожающее состояние.
2. Хроническая ДН - развитие в течение месяцев – лет; функционируют компенсаторные механизмы
(полицитемия, повышение сердечного выброса, нормализация респираторного ацидоза за счет
задержки почками бикарбонатов); потенциально жизнеугрожающее состояние.
По степени тяжести:
Клиническая оценка степеней хронической дыхательной недостаточности (А.Г. Дембо, Л.Д. Шик,
1964)
I степень – субъективно одышка появляется во время или после значительной физической нагрузки.
Частота дыхательных движений в покое в пределах нормы - 16-24 в 1 минуту. Цианоза нет. Пульс не
учащен.
II степень – одышка появляется при незначительной (привычной) физической нагрузке, держится
продолжительное время. Частота дыхательных движений в покое – 24 – 28 в минуту. Цианоз
появляется после значительной физической нагрузки. Пульс - наклонность к учащению.
III степень – одышка в покое или при малейшей физической нагрузке. Частота дыхательных
движений в покое - 30 и больше в минуту. Цианоз появляется при малейшей физической нагрузке и в
покое. Пульс учащен постоянно.
Плеврити та плевральний випіт.

Провідний синдром – накопичення рідини в плевральній порожнині
Синдром загального запалення, больовий, ДН
Лікування:
● Плевроцентез (рівень вище 3 ребра – життєвий показник; до 1,5л)
● Антибіотики
● Протизапальні
Плеврит
Мб экссудативный и не экссудативный
Является осложнением заболевания
Транссудат вследствие СН, ПН, большой потери белка ->наруш онкотического давления;
перикардита.
Экссудат (облачко?) - воспаление, пневмония, туберкулёз (лдг больше, более кислая рН, повышенная
плотность, много белка)
Синдромы: синдром накопления жидкости

А) боль (усиливается при движении, уменьшается при лежании на поражённой стороне)
Б) кашель (сухой) - за счёт раздражения рецепторов
Обследования:
1. отставание половины в акте дыхания
2. Сглаживание межреберных промежутков
3. Притупление перкуторного звука
4. Аускультативно - резко ослабленное либо отсутствует
Доп исследования:
1. Рентгенограмма в 2-3 проекциях (где болит, там и делаем)
2. УЗИ
3. КТ
Лечение
1. Плевроцентез
2. Антибиотики
ГЭРБ, желудочная диспепсия – Таня

ФОРМУЛИРОВКА ДИАГНОЗА
□ ГЭРБ, неэрозивная форма. [K21.9]
□ ГЭРБ, эзофагит степени A. [K21.0]
□ ГЭРБ, эзофагит степени С. Пищевод Барретта, дисплазия высокой степени. [K22.7]
КЛАССИФИКАЦИЯ
• Степень (Los Angelos): А (<5 мм, <2 складок), В (>5 мм, <2 складок), С (≥2
складок <75% окружности), D (>75% окружности).
• Формы: эрозивная, неэрозивная.
● Фаза :обострения ,ремиссии
• Осложнения: пищевод Барретта, рак, стриктура пищевода.
По клиническим проявлениям:
■ типичный рефлюксный синдром "
синдром загрудинной рефлюксной боли
■ экстраэзофагеальные проявления ГЭРБ: > с установленной связью (хронический кашель, рефлюкс-
ларингит, астма, повреждение зубной эмали) > с предполагаемой связью (фарингит, синусит,
рецидивирующий средний отит, идиопатический легочный фиброз)
■ рефрактерная ГЭРБ
Пример формулировки диагноза: Гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь, рефлюкс-эзофагит II
степени, среднетяжёлая форма. Постгеморрагическая анемия
ДИАГНОСТИКА ЛАБОРАТОРНАЯ
Суточная pH-метрия и эндоскопия - «золотой стандарт» в диагностике ГЭРБ
• Тест с ингибиторами протонной помпы.
• Фиброэзофагогастроскопия.
• Катетерная рН-метрия.
• Бескатетерная рН-метрия.
• Импедансная рН-метрия (дуоденогастроэзофагеальные рефлюксы).
• Манометрия пищевода высокого разрешения.
• Рентгеновская эзофагография.
Мониторинг pH (суточная рН-метрия)
Цель исследования:
● оценка частоты, продолжительности и выраженности рефлюкса
● оценка степени рефлюксного закисления
● подбор медикаментозных средств

Изучаемые параметры:
● общее время, в течение которого pH в дистальной части пищевода ниже 4,0 {норма pH - 5,2-
6,9) - при ГЭРБ не менее 1 ч. {4,2% времени исследования)
● количество рефлюксов в сутки {но не менее 2-х в нед.)
● количество рефлюксов продолжительностью более 5 мин.
● наибольшая длительность рефлюкса

Тест рефлюкса кислоты
● Мониторинг pH внутри пищевода после введения 300 мл 0,1 N раствора HCI в желудок
● Наиболее чувствительный метод, однако тест инвазивный; одновременно требуется введение

электрода pH-метра в дистальную часть пищевода
Эндоскопия (с/без биопсии)
Цель исследования:
● уточнение степени выраженности рефпюкс-эзофагита {при осмотре - выявление эрозий, язв;
при щипцовой биопсии - морфологических изменений)
● исключить сопутствующую язвенную болезнь
Выявляются:
● зияние «розетки» кардии, неполное смыкание ее сфинктера
● изменения слизистой пищевода {катаральный или эрозивный эзофагит)
● осложнения (пищевод Баррета, признаки грыжи пищеводного отверстия диафрагмы)
Синдромы
Пищеводные (эзофагеальные) синдромы
● Проявляющиеся исключительно симптомами
1. Классический рефлюксный синдром
2. Синдром боли в грудной клетке
● С повреждением пищевода (осложнения ГЭРБ)
1. Рефлюкс-эзофагит
2. Стриктуры пищевода
3. Пищевод Баррета
4. Аденокарцинома пищевода
Внепищеводные (экстра-эзофагеальные) синдромы

Установлена связь с ГЭРБ
1. Кашель рефлюксной природы
2. Ларингит рефлюксной природы
3. Бронхиальная астма рефлюксной природы
4. Эрозии зубной эмали рефлюксной природы
Предполагается связь с ГЭРБ
1. Фарингит 2. Синуситы 3. Идиопатический фиброз легких 4. Рецидивирующий средний отит
ГЭРБ: цели лечения
Лечение направлено на:
● повышение мышечного тонуса кардии и восстановление однонаправленного действия
жомного и клапанного механизмов НПС
● нормализацию моторики желудка
● снижение интенсивности кислотообразования и уменьшение повреждающего действия

кислотнопептического фактора
● регенерацию слизистой оболочки пищевода ГЭРБ
методы лечения
Стратегия лечения: как правило - консервативная терапия
показания К хирургическому лечению (фундопликация по Ниссену):
● повторное кровотечение
● пептическая стриктура пищевода
● пищевод Баррета с дисплазией эпителия высокой степени
● доказанная неэффективность адекватно назначенной медикаментозной терапии
ЛЕЧЕНИЕ НЕМЕДИКАМЕНТОЗНОЕ
• Повышение головного конца кровати.
• Ограничение жиров, уменьшение объема пищи.
• Отказ от шоколада, алкоголя, кофе, лука, томатов, цитрусовых.
• После еды не лежать.
• Прекращение курения.
• Жевательная резинка без мяты.
• Избегать лекарств: нитраты, теофиллин, дигидропиридины.
Общая схема лечения (UMHS)
ЛЕЧЕНИЕ МЕДИКАМЕНТОЗНОЕ (UMHS)
• Ингибиторы протонной помпы: омепразол 20–40 мг 1 раза в сут за 30 мин до еды 4–8 нед.
• Н2-блокаторы: фамотидин 20–40 мг 2 раза в сут за 30 мин до еды 8–12 нед.
• Прокинетики: домперидон 10 мг, мозаприд 5 мг, итоприд 50 мг за 30 мин до еды 4–12 нед.
• Антациды: альмагель, маалокс, препарат с алгиновой кислотой (гавискон) — после еды для
облегчения/предупреждения симптомов.
ЛЕЧЕНИЕ РЕФРАКТЕРНОЙ ГЭРБ

• Ингибиторы протонной помпы два раза до завтрака и обеда (AGA).
• Увеличение дозы ингибиторов протонной помпы в 2 раза.
• Н2-блокаторы: фамотидин 20–40 мг на ночь (возможно быстрая толерантность).
• Баклофен: подавляет релаксацию нижнего пищеводного сфинктера.
• Антидепрессанты (уменьшение симптомов): имипрамин 50 мг, циталопрам 20 мг, сертралин 50–
200 мг, венлафаксин 75 мг.
• Хирургическое лечение.
ЛЕЧЕНИЕ ХИРУРГИЧЕСКОЕ
• Лапараскопическая фундопликация Ниссена.
• Эндоскопическая терапия с формированием шовного зажима (метод Эндокинча).
• Радиочастотное воздействие на желудочно-пищеводное соединение (метод Стрета).
• Магнитное сфинктерное устройство LINX.
• Радиочастотная абляция или эндоскопическая резекция слизистой при пищеводе Баррета.
Виразкова Хвороба
Пример диагноза - конспект - Виразкова хвороба, активна фаза, H.pylori-асоційована,
одиночний виразковий дефект, середнього розміру, в цибулині 12ПК, рецидивуючий перебіг, з
щорічними загостреннями, середнього ступеня тяжкості
Консультация - Виразкова хвороба, активна фаза, з локалізацією дефекта на ….., H.pylori-
позитивна, дефект середніх розмірів, степінь тяжкості.
Синдроми
1. Больовий синдром - основний
2. Синдром шлункової диспепсії
3. Синдром кишкової диспепсії
4. Синдром ендоскопічних змін
5. Синдром рентгенологічних змін
6. Астеновегетативний синдром.
7. Можливий СИНДРОМ ЖКК
⮚ ЗАК, ЗАС, Б/Х
⮚ Кал на приховану кров
⮚ Визначення інфекції H.рylori за допомогою одного зі скринінгових методів: каловий

антигенний тест / серологічне дослідження / 13С-сечовинний дихальний тест
⮚ ФГДС та біопсія слизової оболонки
⮚ Рентгеноскопія шлунка
⮚ УЗД органів черевної порожнини для виключення органічних і функціональних захворювань

жовчного міхура, підшлункової залози.
⮚ Дослідження секреторної функції шлунку - Фракційне шлункове зондування/Зондування рН-
метрія різних відділів шлунку та 12ПК/АБО беззондові методи (рідко) - десмоїдна проба,
ацидотест
Диференційна діагностика
⮚ Рак шлунка
⮚ Шлункова диспепсія
⮚ ГЕРХ
⮚ Симптоматичні виразки, зумовленні ендокринною патологією (гіперпаратиреоз)
⮚ Гіпергастриенмія (синдром Золлінгера-Еллісона )
Лікування
Начинаем с немедикаметозного лечения :
1) Дієта (виключення гострих страв, приправ, маринадів, копченостей,в період загострення
- на пару, харчування не дробне)
2) Відмова під паління, алкоголю
3) Уникнення НПЗП або призначення одночасного гастропротекторного лікування
4) Ерадикаційна антихелікобактерна терапія :
Трикомпонентна терапія, 10-14 днів -
ІПП в станд.доза 2р/доба (омепразол 20 мг, лансопразол 30 мг, пантопразол 40 мг, езомепразол 40
мг) + амоксицилін 1000 мг 2рази на добу + кларитроміцин 500 мг 2 рази на добу впродовж
При алергії на пеніцилін, 7-14 днів -
ІПП в станд.доза 2р/доба + кларитроміцин 500 мг 2р/д +метронідазол 500 мг 2р/д 7-14 днів.
Послідовна терапія:
ІПП в станд.доза 2р/доба +амоксицилін 1000 мг 2р/д - 5 днів з подальшим переходом на
ІПП + кларитроміцин 500 мг 2р/д + метронідазол (або тинідазол) 500мг 2р/д - 5 днів.
Терапія другої лінії (квадротерапія), 10-14днів - (неефективності трикомпонентної або послідовної
терапії, при непереносимості або резистентності до кларитроміцину)
ІПП в станд.доза 2р/доба + вісмуту субцитрат 120 мг 4 р/д + метронідазол 500 мг 3р/д+тетрациклін
500 мг 4 рази на добу)
Терапія «порятунку»,10-14 днів (призначається при відсутності ерадикації інфекції H. pylori після
другого курсу лікування),
ІПП в станд.доза 2р/доба + амоксицилін 1000мг 2р/д+ левофлоксацин 500 мг 1р/д АБО рифабутин
300 мг 1р/д
5) H.pylori- неасоційована
Призначення ІПП або блокатором Н2-рецепторів впродовж 1–2 міс.
1) ІПП 1 р/д, вранці, перед прийомом їжі.
2) блокатори Н2-рецепторів : фамотидин 40 мг 1р/д, на ніч. АБО ранітидин 150 мг 2р/д або 300 мг
1р/д
6) Симптоматична терапія
● Антациди - Альмагель А по 1-2 ч.л. 4 рази в день. За 30 хвилин до їди (або через 1-1,5 год.
після їди) і на ніч.
● Гастроцитопротектори - Де-нол 120 мг 4 р/д або Сукральфат 2 таб.4 р/д
● Репаранти (метил урацил - 0,5 г 4 р/д)
● Прокінетики (домперидон 10 мг 3 р/д , за 15-20 хв до їжі)
● Спазмолітини (но-шпа 120-240 мг/доба за 2-3 рази )
● Засоби центральної дії (Персен по 1 таб 2-3 рази на день)
ХГ типу В неатрофический(HP+)
Синдроми: больовий, шлункова диспепсія, кишкова диспесія
Клініка: болі в епігастрії, нудота, блювання, відрижка кислим, печія, схильність до

закрепів.
Підвищенням кислотоутворюючої функції .
Абсолютним діагностичним критерієм захворюванням служить виявлення самої H. Рylorі

та продуктів її життєдіяльності
ФЕГДС: слизова оболонка блискуча, іноді з нальотом фібрину, набрякла,
гіперемована, можливі крововиливи
ХГ типу А атрофический(аутоімунний або мб HP+)

Синдроми: шлункова диспесія, кишечна, анемічний с-м.
Клініка: тупі болі та важкість в епігастрії післяїжі, відрижка, нудота, неприємний присмак в
роті, метеоризм, діарея, стомлюваність, сонливість, печіння язика, парестезії кінцівок.
Об’єктивно: лакірований язик, блідість шкіри, можлива субіктеричність склер, а також

втрата вібраціонної чутливості, порушення ходи та ін.
Зниження кислото утворення.
Гастрит типу А часто поєднується з іншими аутоімунними захворюваннями .

ФЕГДС: рельєф згладжений, СО потоншена, блідо-сіра, кровоносні судини
просвічуються
Найбільш характерна ознака – наявність антитіл проти парієтальних клітин та
внутрішнього фактору.
1) ЗАК (загально-клінічне дослідження, диференційна діагностика, виявлення анемії)
2) ЗАС(загально-клінічне дослідження, диференційна діагностика)
3) Визначення аутоантитіл к клітинам шлунку (для підтверження аутоімунного гастриту)
4) ФЕГДС (оцінка стану СО шлунка)
5) Рентгенологічне дослідження (Для виключення виразки, раку, поліпозу,хронічної
непрохідністі, гіпертрофічного гастриту)
6) Внутрішньошлункова рН-метрія
7) Дихальний тест з С13 сечовиною (неінвазивний метод діагностики інфекції Helicobacter pylori,
8) Або біопсія СО для виявлення ХБпілорі.
9) Біопсія з метою диф діагностики з новоутвореннями
10) УЗД ОБП (діагностика супутньої патології)
Диференціальний діагноз
1. Рак шлунка
2. Виразкова хвороба
3. Хронічний холецистит
4. Хронічнйи панкреатит
5. Хронічний колит
Ускладнення
1. Кровотеча
2. Залізодефіцитна анемія
3. В12 – фолієводефіцитна анемія
4. Гастрогенний коліт
5. Гіпополівітаміноз
6. Рак шлунка
Лікування Тип А
1. Модифікація способу життя
2. Дієтотерапія : механічне щадіння з хімічною стимуляцією секреторної активності шлунка.
Обмеження вживання житнього свіжоспеченого хліба та виробів з тіста, жирних сортів м’яса
та риби, важко Плавких тваринних жирів, буженини, консервів, продуктів, що викликають
бродіння в кишковику,
Хлоридні, натрієві, гідрокарбонатно-хлоридні мінеральні води за 15-20 хв до їжі у теплому
вигляді ( Миргород, Моршин ).
1. Лікування основної аутоімунної патології – глюкокортикостероїди (метилпреднізолон – 4

мг/доба)
2. Замісна терапія секреторної недостатності (комбінований препарат ацидину і пепсину по 1
таб під час їжі, розчиняти в ½ склянки теплої води)
3. Лікування вітамін В12-фолієдефіцитної анемії (гідроксикобаламін 1 мг в/м, спочатку кожні
кілька днів протягом 2 тижнів, а потім 1 мг через кожні 3-4 місяці)
4. Препарати, що покращують трофіку тканин і підсилюють репаративні процеси (фолієва
кислота 2 мг 3 рази/добу)
Лікування тип В
1. Модифікація способу життя
2. Дієтотерапія (виключити продукти, що подразнюють СО: солоні, копчені, маринади, гострі)
3. Гідрокарбонатні мінеральні води через 2-3 години після їжі у теплому вигляді ( Трускаець).
Медикаментозне:
1. Ерадикація H. pylori: 3х-компонентна схема: ІПП (пантопразол 40 мг 2 рази на добу),
кларитроміцин (500 мг 2 рази на добу), амоксициллін (1000 мг 2 рази на добу);
Через 10-12 діб контроль ХБпілорі, якщо лікування неефективно – четвертна терапія: Де-нол 100 мг
4 р на добу, пантопразол 40 мг 2 р, тетрациклін 500 мг 4р, метронідазол 500 мг 3 р.
Діагноз:
Тип А : Хронічний атрофічний гастрит, локалізація ( восновному тіло) , HP-, зниження кислото
утворюючої функції, фаза загострення, якщо асоційований з вторинною В12фоліевою анемією, ст.
тяжкості
Тип В: Хронічний неатрофічний гастрит, HP+, локалізація (частіше антральний), фаза загострення,
підвищення кислотоутворюючої функції, можливо вторинна ГЕРХ, ст. загострення.
Анемії.
Залізодефіцитна анемія
1. Анемічний синдром. (загальну слабкість, головокружіння, головний біль, нудоту, мерехтіння
мушок перед очима, шум у вухах, зниження пам’яті, швидкості мислення, запаморочення,
непритомність (ознаки гіпоксії ЦНС). Задишка, серцебиття, біль за типом кардіалгії, блідість шкіри,
слизових оболонок, інколи з зеленкуватим відтінком (хлороз) за рахунок накопичення
недоокислених продуктів обміну в шкірі. Можлива деяка пастозність гомілок, стоп та обличчя. З
боку серцево-судинної системи виявляються симптоми метаболічної кардіоміопатії (розширення меж
серці вліво за рахунок зниження тонусу міокарда, а згодом за рахунок його компенсаторної
гіпертрофії; ослаблення тонів, поява систолічного шуму над усіма аускультативними точками шуму
дзиги над судинами шиї; тахікардія, аритмія, гіпотензія). Зниження вмісту гемоглобіну та
еритроцитів
2. Сидеропенічний синдром. спотворення смаку (бажання вживати неїстівне); - пристрасть до
гострої, кислої та пряної їжі; - спотворення нюху ( пристрасть до неприємних запахів); - дистрофічні
зміни з боку шкіри та її придатків; - дистофічно-запальні зміни з боку слизової ШКТ (ангулярний
стоматит, глосит (біль, почервоніння язика, атрофія сосочків), симптом Пламера-Вінсона (сухість
слизової оболонки глотки та стравоходу, що приводить до болісного, утрудненого ковтання),
атрофічний гастрит та ентерит); - виражена м’язова слабкість і атрофія; - схильність до карієсу; -
слабкість сфінктерів сечового міхура та неможливість стримати сечовипускання при сміху, кашлі,
чиханні, можливий енурез. - симптом «синіх склер»,. - сидеропенічний субфебрилітет; - схильність
до інфекційно-запальних процесів та хронізації інфекції - збільшення маси тіла; -
Лабораторні критерії порушення метаболізму заліза.

Зміни в загальному аналізі крові:
– гіпохромна (КП менше 0,85), мікроцитарна, гіпорегенераторна анемія;
– зниження середнього об’єму еритроцитів (МСV) менше 75 фл (МСV = 75-95 фл в нормі);
– зниження середнього вмісту гемоглобіну в еритроциті (МСН) менше 27 пг (МСН = 27- 31 пг в
нормі);
– зниження середньої концентрації гемоглобіну в еритроцитах (МСНС) менше 320 г/л (МСНС = 320-
360 г/л);
– анізоцитоз (зростання кількості еритроцитів зі зміненими розмірами, переважно за рахунок
мікроцитів);
– пойкілоцитоз (зростання кількості еритроцитів зі зміненою формою);
– кількість тромбоцитів в нормі; тромбоцитоз – після масивної кровотечі;
– кількість лейкоцитів в нормі; іноді лейкопенія за рахунок зниження кількості нейтрофілів, або
лейкоцитоз при супутніх інфекційних чи пухлинних процесах.
– ШОЕ в межах норми або прискорена в залежності від причини та ступеня тяжкості анемії.
2. Порушення метаболізму заліза:
- зниження вмісту феритину нижче 12 нг/мл (N=85-130нг/мл у чоловіків та 58-150 нг/мл у жінок);
- зниження вмісту сироваткового заліза (N=10-30 мкмоль/л);
- підвищення загальної залізозв`язуючої здатності крові більше 70 мкмоль/л (N=44,8-70 мкмоль/л);
- зниження насичення трансферину залізом менше 25% (N = 25–40%); - sTFR/log fer більше 2 (sTFR
– поверхневі рецептори до трансферину; fer – феритин);
- десфераловий тест (добове виділення заліза з сечею після введення десфералу < 0,6 мг (N = 0,6–1,3
мг). - кількість сидеробластів у кістковому мозку < 20% (N = 20-40%).
План обстеження для визначення причини ЗДА

1. Фіброгастродуоденоскопія чи рентгеноскопія шлунка;
2. Рентгеноскопія органів грудної порожнини;
3. УЗД, а при необхідності комп’ютерна томографія органів черевної порожнини;
4. Фіброколоноскопія, ректороманоскопія, іригоскопія;
5. Дослідження калу на приховану кров;
6. Загальний аналіз сечі;
7. Аналіз кала на яйця кровососних гельмінтів (анкілостома, волосоголов);
8. Обстеження молочних залоз та щитовидної залози;
9. Огляд гінеколога для жінок.
Диференційний діагноз проводиться з: анемією хронічного захворювання (залізоперерозподільна
анемія), таласемією, порфірією, отруєнням свинцем, дефіцитом міді та цинку
Приклади формулювання діагнозу.

1.Хронічна постгеморагічна залізодефіцитна анемія на фоні метрорагії, середнього ступеню
важкості.
2. Залізодефіцитна анемія змішаного ґенезу (ентерогенного та постгеморагічного) на фоні хронічного
дуоденіту та виразки дванадцятипалої кишки, середнього ступеню важкості.
3. Залізодефіцитна анемія аліментарного ґенезу легкого ступеню.
4. Залізадефіцитна анемія ентерогенного ґенезу на фоні синдрому мальабсорбції після операції
резекції шлунку по Більрот-2, важкого ступеню.
5. Залізодефіцитна анемія підвищеної потреби у вагітної, середнього ступеню важкості.
Лікування ЗДА
1.Дієта повинна містити м'ясо (насамперед яловичина), свіжі фрукти, овочі, крупи (вівсяні, гречані,
соєві, бобові), соки, мед. Кріп, салат, абрикоси, яблука, гранати.. Покращує всмоктування заліза
аскорбінова, янтарна, лимонна, яблучна, винна кислоти, апельсиновий сік, алкоголь, фруктоза,
сорбіт, тваринні білки, амінокислоти (лізин, гістидин, цистеїн). Погіршують всмоктування заліза
таніни чаю, карбонати, оксалати, фосфати, молоко, рослинні волокна, жири, кальцій, фітати,
ентеросорбенти.
2.Медикаментозне лікування.
Пероральні препарати заліза. Якщо причина анемії усунута, то лікування триває 2 місяці до
нормалізації рівня гемоглобіну та ще 2 місяці – для формування депо заліза. Середня терапевтична
доза 180-200 мг на добу. Підтримуюче лікування 30-60 мг на добу. Таблетки не слід розжовувати,
після рідких форм необхідно полоскати ротову порожнину.
Для контролю ефективності препаратів заліза моніторують кількість ретикулоцитів на 5-10 добу,
коли повинен спостерігатись ретикулоцитарний криз.. Препарати заліза рекомендують запивати
звичайною водою або соками, однак в жодному разі не молоком, кавою чи чаєм. Не вживати їх разом
з сорбентами, антацидами. Таблетовані препарати не слід розжовувати, а рідкі форми бажано пити
через трубочку та полоскати рот водою після їх прийому. Актиферин – 34,5мг Фероплект – 10 мг,
Фероплекс – 10 мг
3. Гемотрансфузії відмитих еритроцитів (покази: падіння рівня гемоглобіну нижче 40- 50 г/л з
клінічними проявами гострої серцево-дихальної дисфункції та непритомність; необхідність
виконання невідкладного оперативного втручання).
4.Фітотерапія: кропива, череда, суниця лісова, смородина покращують всмоктування заліза
В12-дефіцитна анемія
1. Анемічний синдром.
2. Враження шлунково-кишкового тракту: 1) запально-атрофічні зміни слизової ротової порожнини:
- афтозний стоматит; - Гунтеровський глосит (червоний, гладенький, «лакований», потрісканий, з
атрофованими сосочками язик, іноді з виразкуванням, відчуття печіння, болю, поколювання та
розпирання в ньому); 2) атрофічний гастрит; 3) атрофічний ентерит; 4) гепатоспленомегалія.
3.Враження нервової системи - враження задніх стовпів спинного мозку (сенсорна атаксія – оніміння
ніг, відчуття повзання мурашок, «ватні ноги», у зв’язку з відсутністю пропріоцептивної чутливості;
утруднення ходіння, зниження сухожильних рефлексів, атрофія м’язів ніг, порушення функції
тазових органів (нетримання сечі, калу); - враження бокових стовпів спинного мозку (центральний
параліч нижніх кінцівок з підвищенням сухожильних рефлексів, появою патологічних рефлексів;
можливий периферичний параліч нижніх кінцівок; порушенням функції тазових органів по
центральному чи периферичному типу. Рідко спостерігається порушення функції верхніх кінцівок,
нюху, слуха. - психічні розлади (психози, депресії, галюцинації, марення).
План обстеження:
1.ЗАК;
2. Мієлограма;
3. Біохімічне дослідження крові: - вміст вітаміну В12; - вміст білірубіну; - вміст ЛДГ1, ЛДГ2; - вміст
метилмалонової кислоти.
3.ЗАС (підвищений вміст уробіліну), загальний аналіз калу (підвищений вміст стеркобіліну).
4.Фіброгастродуоденоскопія;
5.рН-метрія;
6. Визначення титру антитіл до внутрішнього фактору Кастла;
6.УЗД органів черевної порожнини;
7.Аналіз калу на виявлення широкого ціп’яка;
8.Тест Шелінга (для визначення патогенетичного варіанту анемії: дефіцит гастромукопроеїну чи
порушення всмоктування).
Діагностичні критерії: Основні критерії:

1. Зміни в загальному аналізі крові: - анемія гіперхромна( КП > 1,1), макроцитарна (МСV > 95мкм3),
гіпорегенераторна (однак, ретикулоцити можуть бути в нормі);
- тільця Жолі, кільця Кебота (залишки ядра), базофільна пунктуація в еритроцитах;
-лейкопенія (нейтропенія, еозинопенія, відносний лімфоцитоз), гіперсегментація ядер нейтрофілів.
- тромбоцитопенія;
- ШОЕ ( прискорене при важкій анемії).
2. Мієлограма: - гіперплазія червоного паростку; - «синій» кістковий мозок (збільшена кількість
базофільних та поліхроматофільних еритрокаріоцитів, зменшена кількість оксифільних); -
мегалобластне кровотворення;
3. Клінічні прояви фунікулярного мієлозу (враження задніх та бокових канатиків спинного мозку).
4.Зниження вмісту вітаміну В12 в крові.
Диференційний діагноз:
1 ) фолієво – дефіцитна анемія 2) мієлодиспластичний синдром 3) хвороба ди
Гульєльмо(еритролейкемія) 4) гемолітична анемія
Приклади формулювання діагнозів:

1. В12-дефіцитна анемія гастрогенного походження на фоні аутоімунного гастриту, середнього
ступеню важкості.
2. Полідефіцитна анемія (залізодефіцитна, В9 та В12-дефіцитна) ентерогенного походження на фоні
синдрому мальабсорції, зумовленого амілоїдозом кишківника, важкого ступеню.
3. В9 та В12-дефіцитна анемія гепатогенного ґенезу на тлі цирозу печінки, важкого ступеню.
4. В12-дефіцитна анемія підвищеної потреби на фоні багатоплідної вагітності, легкого ступеню.
5. В12 – дефіцитна анемія на фоні дефіциту транскобаламіну.
Лікування:
1. ціанкобаламін чи оксикобаламін в дозі 500 мкг (1 ампула) в/м протягом 7 - 10 діб, далі дозу
зменшують вдвічі і вводять через день протягом 4-6 тижнів.
Закріплююча терапія: 1 раз на тиждень - 2 місяці, далі - двічі на місяць постійно (при збереженні
причини, що викликала анемію).
2. При наявності ознак неврологічного синдрому вітамін В12 призначається в дозі 1000 мкг протягом
10-14 діб, а далі - по приведеній схемі.
Фолієводефіцитна анемія
1.Анемічний синдром.
2. Відсутнє враження шлунково-кишкового тракту (атрофічний глосит, гастрит).
3. Відсутні неврологічні прояви фунікулярного мієлозу, однак, можливе загострення шизофренії та
епілепсії. Діагностичні критерії:
1.ЗАК: макроцитарна, гіперхромна, гіпорегенераторна анемія, наявність базофільної пунктуації,
тілець Жолі та кілець Кебота в еритроцитах, можлива лейкопенія, гіперсегентація ядер нейтрофілів,
тромбоцитопенія.
2. Мієлограма: мегалобластичне кровотворення, гіперплазія еритроїдного паростку, «синій
кістковий мозок», неефективний еритропоез.
3. Нормальний вміст вітаміну В12 в крові та екскреція метилмалонової кислоти з сечею.
4. Знижений вміст вітаміну В9 та підвищений вміст гомоцистеїну.
Лікування: Фолієву кислоту приймати в дозі 5мг 2 – 3 рази на добу протягом 3 тижнів
Клінічний діагноз: Апластична анемія легкого ступеня тяжкості, внаслідок дії мієлотоксичних
чинників, хронічний перебіг
Лікування Анаболічний стероїд - ретаболіл 1 мл 5% 2 рази на тиждень протягом 6 місяців.
Гемостатик - дицинон в/в 10 мг/кг маси тіла за 3 прийоми
Клінічний діагноз: В12-дефіцитна анемія на фоні глистної інвазії D. latum, легкого ступеню
важкості.
● Антигельмінтна терапія (Празиквантел 25 мг/кг за три прийоми через 6 годин протягом доби –
1 д; Індометацин 25 мг 3 раза в день протягом 3 д).
● Вітамін В 12 в/м 1000 мкг протягом 10-14 діб, потім дозу зменшити до 500 мкг (1 ампула) в/м
протягом 7 - 10 діб, далі 250 мкг вводити через день протягом 4-6 тижнів.
АРТЕРИАЛЬНАЯ ГИПЕРТЕНЗИЯ
Приклади формулювання діагнозу
ГХ II стадії. Ступінь АГ 3. ФР - ДЛП. ГЛШ. Ризик 3 (високий).
ГХ II стадії. Ступінь АГ 2. ІХС. Стенокардія навантаження II ФК. Ризик 3 (високий).
ГХ I стадії. Ступінь АГ 2. ФР- паління. Ризик 2 (помірний).
ГХ III стадії. Ступінь АГ 1. Облітеруючий атеросклероз судин нижніх кінцівок. Перемежована
кульгавість. Ризик 4 (дуже високий).
Синдроми
Синдром артеріальної гіпертензії
Синдром гіпертензивного ураження органів мішеней:
• серце;
• головний мозок;
• судини;
• нирки
Диагностика
Загальні
• загальний аналіз крові і сечі;
• рівень в плазмі крові глюкози (натще);
• вміст у сироватці крові ХС, ХС ЛПВЩ, ХС ЛПНЩ ТГ, креатиніну, сечової кислоти, калію;
• ЕКГ;
• дослідження очного дна;
• ЕхоКГ*
Додаткові
• рентгенографія грудної клітини;
• УЗД нирок і надниркових залоз;
• УЗД брахіоцефальних і ниркових артерій;
• СРБ в сироватці крові;
• аналіз сечі на бактеріурію, кількісна оцінка протеїнурії;
• визначення альбумінурії (обов'язково при наявності ЦД).
Лікування
Немедикаментозне:
- відмова від куріння;
- зниження (і стабілізація) маси тіла ;
- зниження споживання алкогольних напоїв ;
- фізичні навантаження ;
- обмеження споживання кухонної солі ;
- збільшення споживання фруктів і овочів,
- зменшення споживання жирів і насичених жирів
Медикаментозне:
● Аспірин в низькій дозі, може бути призначений пацієнтам з АГ з попередніми серцево-
судинними подіями.
● БРА – лозартан (Лозартан Вертекс) 50 мг на день або ІАПФ –периндоприл
(Периндоприл Вертекс) 5 мг/д
● Діуретик – гідрохлортіазид 12,5 мг/д
● Статини – аторвастатин 10 мг 1 р/д
ЦД
Ознаки ЦД 1 типу ЦД 2
вік до 35-40р після 40 р
Характер початку швидкий поступовий
захворювання
динаміка МТ схуднення або норма норма або збільшення МТ
Спадкова схильність - +
Зв'язок з аутоімунними + -
захворюваннями
антитіла до + -
глутаматдекарбоксилази
вміст інсуліну та С- знижений абовідсутній нормальний або
петитиду підвищений
схильність до кетозу + -
потреба в інсуліні + -
позитивний ефект від -
пероральних
цукрознижувальних
препартів
1. Первинний: генетичний, есенціальний (з ожирінням або без нього).

2. Вторинний (симптоматичний): гіпофізарний, стероїдний, тиреогенний, адреналовий,
панкреатичний (запалення, пухлина, видалення підшлункової залози), бронзовий (при
гемохроматозі).
3. Цукровий діабет вагітних (гестаційний).
II. Ступені тяжкості: легкий, середній, тяжкий
III. Типи цукрового діабету (характер перебігу)
I тип – інсулінозалежний (лабільний, зі схильністю до ацидозу та гіпоглікемії; переважно
юнацький);
II тип – інсулінонезалежний (стабільний, цукровий діабет осіб літнього віку).
IV. Стан компенсації
1. Компенсація. (Hb1AC 6.5-7)
2. Субкомпенсація.( Hb1AC 7-7.5)
3. Декомпенсація. (>7.5)
Ступені тяжкості цукрового діабету

Легка форма ЦД 2 типу на дієтотерапії без мікро- та макросудинних
цукрового діабету ускладнень.
Цукровий діабет середньої ЦД 1 та 2 типу на цукрознижувальних засобах без
тяжкості ускладнень або при наявності початкових стадій
ускладнень:
● Діабетична ретинопатія непроліферативна стадія
● Діабетична нефропатія на стадії мікроальбумінурії
● Діабетична полінейропатія
Тяжка форма Лабільний перебіг цукрового діабету (часті гіпоглікемії
цукрового діабету та/або кетоацидотичні стани)
Цукровий діабет 1 та 2 типу з тяжкими судинними
ускладненнями:
● Діабетична ретинопатія, препроліферативна або
проліферативна стадія
● Діабетична нефропатія, стадія протеїнурії або
хронічної ниркової недостатності
● Синдром діабетичної стопи
● Автономна полінейропатія
● Постінфарктний кардіосклероз
● Серцева недостатність
● Стан після інсульту або транзиторного порушення

мозкового кровобігу.
● Окклюзивне ураження нижніх кінцівок.
Вимоги до клінічного діагнозу
● Цукровий діабет тип, тяжкість, стадії компенсації
Або Цукровий діабет вторинний на фоні …. (вказати причину)
● Діабетичні мікроангіопатії:
- ретинопатія (вказати стадію; стан після лазерофотокоагуляції чи оперативного
втручання)
- нефропатія (вказати стадію)
- мікроангіопатія нижніх кінцівок (вказати стадію)
● Діабетична нейропатія (вказати форму)
● Синдром діабетичної стопи (вказати форму)
● Діабетичні макроангіопатії:
- ІХС (вказати форму) та серцева недостатність (вказати стадію та
- функціональний клас по NYHA)
- цереброваскулярні захворювання (вказати які)
- периферична ангіопатія (вказати тип та стадію)
● Гіпертонічна хвороба (вказати ступінь, стадію)
● Дисліпідемія
● Супутні захворювання
1. ЗАК
2. ЗАС
3. ГТТ
4. HbA1C (≥6.5)
5. С-пептид – дозволяє оцінити функціональний стан інкреторного апарату підшлункової
залози, у тому числі й на тлі інсулінотерапії. Використовується при проведенні
диференційної діагностики цукрового діабету 1 та 2 типів.
6. Антитіла до глутаматдекарбоксилази – маркер автоімунної деструкції β-клітин
підшлункової залози. Використовується при проведенні диференційної діагностики
цукрового діабету 1 та 2 типів.
7. Біохімічний аналіз крові
8. УЗД нирок, серця
9. ЕКГ
10. ЕхоКГ
11. Дослідження очного дна
Конц глюкози
Натще Через 2 год після ОГТТ
Кап кров Венозна Кап кров Венозна
плазма плазма
норма <5.6 <6.1 <7.8 <7.8
ЦД ≥6.1 ≥7.0 ≥11.1 ≥11.1
Порушення глікемії натще ≥5.6 і <6.1 ≥6.1 і <7 <7.8 <7.8
Порушення толерантності до <6.1 <7 ≥7.8 <11.1 ≥7.8 <11.1
углеводів
Синдроми:
1) Хронічної гіперглікемії ( поліурія, поліфагія, полідипсія, гіперглікемія, ЦД в анамнезі)
2) Гіпоглікемічний синдром
3) Синдром порушення МТ (дефіцит <18.5, надлишкова мт 25.0-29.9, ожиріння І - 30-34.9, ІІ -
35.0-39.9, ІІІ - >40)
4) Синдром дисліпідемії
Диференційний діагноз проводиться між І и ІІ типом.
Лікування :
1) Модифікація способу життя
2) Дієтотерапія
3) Цукрознижуючі препарати
4) Інсулінотерапія
5) При ожирінні 3 ст – операція на шлунку
- Основний цукрознижуючий препарат – Метформін

- Метформін (500, 850, 1000 – разова доза ) , доб доза 2500
При ШКФ 30-40 призначаємо половину метформіну
При ШКФ нижче 30 – метформін не призначаємо
- При HbA1C>8% - одразу подвійна терапія

При >10% - метформін + інсулін баз.
- ХО (хлібні одиниці) = 10-12 г вуглеводів
- Інсуліни:
Короткої : Актропід ( за30 хв до їжі)
Середньої : Протафан (2 рази на добу(6:00,18:00)
тривалої: Лантус(1 р на добу)
Дозу інсуліну розраховуємо по табл. Вище з лекції

Дозу інсуліну короткої дії має розраховувати сам пацієнт в залежності від кількості
вуглеводів та рівня глікемії ( 1ХО = 1-1.5 ОД)
Подвійна терапія :
- Метформін 1000мг 2 р на добу + інгібітор НЗКТГ-2 (Дапогліфлазин 10 мг 1 р на добу)
або
- МЕтформін + Агоністи рецепторів ГПП-1 (віктоза 1.6мг 1 р (шприц ручка))
або
- Метформін + інсулін протафан
Потрійна терапія призначається якщо за 3 місяці подвійної терапії не досягли цільових значень
+ Піоглітазон 20 мг 1 р або інсулін базальний або Гліклазид МВ (Діабетон)50 мг 1 р (ПСМ)
Цільовий рівень глікемії натще – 4.5-7.2
Показання до призначення інсуліну:
1. Цукровий діабет 1 типу.
2. Діабетичний кетоацидоз.
3. Цукровий діабет 2 типу, якщо не можна досягти компенсації захворювання шляхом
використання максимальних доз пероральних цукрознижуючих засобів.
4. Прогресування хронічних ускладнень цукрового діабету 2 типу (особливо нефропатії,
ретинопатії).
5. Цукровий діабет 2 типу, який ускладнився гострими запальними процесами, інфарктом
міокарду, інсультом або існує потреба в проведенні хірургічного втручання.
6. Цукровий діабет 2 типу на тлі вагітності або лактації.
7. Цукровий діабет 2 типу та значні порушення функції печінки.
8. Цукровий діабет 2 типу та синдром діабетичної стопи.
9. Цукровий діабет 2 типу та сульфамідорезистентність.
Протидіабетичні препарати
Препарат Добова доза Кратність Тривалість дії
(мг) прийому (часи)
Бігуаніди
Метформін (Глюкофаж) 500 - 2000 3 8 - 12
Похідні сульфонілсечовини
Гліклазид МВ (Діабетон) 30 - 120 1 24
Гліквідон 30 - 120 1-3 8 - 12
Гліпізид 5 - 20 1 24
Глімепірид (Амаріл) 1-8 1 24
Меглітініди
Репаглінід (новонорм) 0,5 - 16 3-4 3-4
Натеглінід 120 - 480 3-4 3-4
Інгібітори α-глюкозидази
Акарбоза 150 - 300 3 6-8
Тіазолідиндіони
Піоглітазон 15 - 45 1 16 - 24
Агоністи рецепторів ГПП-1 (ін’єкційні)
Екзенатид (Баєта) 10-20 2 10
Ліраглютид (Віктоза, Саксенда) 1,6-1,8 1 24
Ліксісенатид (Адліксін) 10-20 1 24
Дулаглютид (Трулісіті) 0,75-1,5 мг 1р на 5-7днів
тижденнь
Інгібітори ДПП-4
Сітагліптин (Янувія) 50-100 1 24
Вілдагліптин (Гальвус) 50-100 1 24
Саксагліптин (Онгліза) 2,5-5 1 24
Алогліптин (Віпідія) 12,5-25 1 24
Інгібітори НКТГ-2
Дапагліфлозін (Форксіга) 10 1 24
Емпагліфлозін (Джардінс) 10-25 мг 1 24
Комбінація метформіну та інгібіторів НЗКТГ-2
Ксигдуо- 5/1000, 1 24
пролонг(дапагліфлозин+метформін) 10/1000,
10/500
Сінджарді (емпагліфлозін+метформін) 12,5/1000 1 24
Синдром диабетич. ретинопатии:
Ж: сниж. остроты зрения,мушки перед глазами. ДМИ: новообразов.,извеые сосуды,
микроаневризмы,отек сетчатки, кровоизлияния.
Леч:
1. Оптимизация гликемического контроля
2. Лазерная коагуляция сетчатки
3. Анти-VEGF препараты
4. Витрэктомия
Синдром диабетич. нефропатии: Ж: отеки на лице возник. утром, повыш. АД. О-но:
отеки, гипертензия. ДМИ: микроальбуминемия, протеинурия, сниж. скорости клубочков. фильтрац.
СКФ:
>90-высокая/оптимальная (1)
60-89-несущественно снижена (2)
45-59-умерено снижена (3а)
30-44-существенно снижена (3в)
15-29-резко снижена (4)
<15- терминальная ПН (5)
Альбуминурия:
А1-<30-норма
А2-30-300-умерено повышена
А3->300-значительно повышена
Диагноз: диабетическая нефропатия,стадия (микро, макроальбуминурии), СКФ, осложнение -
вторичная АГ, стадия/ХПН
Леч:
1. Коррекция углеводного обмена
2. 1,2 стадии не лечим
3. Ограничение соли и белка
4. Ингибиторы АПФ, Са
5. Коррекция гиперлипидемии(аторвастатин)
6. Гемодиализ, перитонеальный диализ, трансплантация почки
Синдром сенсомоторной нейропатии:
Ж: жгучие, пекучие, колющие боли в ниж. конечн., онемения,парастезии, судороги. О-но:
гиперкератоз, деформации пальцев. ДМИ: сниж. тактильной, камертональной, тепловой чувствит.,
сниж. ахилового рефлекса.
Диагноз: диабетическая полинейропатия, сенсо-моторная форма с нарушением … вида/видов
чувствительности
Леч:
1. Контроль уровня гликемии
2. витамины группы В
3. НПВС
4. противосудорожные (габапентин?)
СИНДРОМ ДІАБЕТИЧНОЇ СТОПИ

Діагноз: …… Синдром діабетичної стопи, форма(нейропатична, ішемічна, змішана), стадія (l, ll,
lll, lV), поширеність дефекту.
1. Синдром діабетичної стопи (СДС) - це комплекс анатомо- функціональних змін,
обумовлених діабетичними мікро- і макроангіопатіями, нейропатією, що призводить до
виразково-некротичного ураження м'яких тканин нижніх кінцівок.
2. Основні форми синдрому діабетичної стопи:

Нейропатична форма.
Ішемічна форма.
Змішана форма.
1. Нейропатично-інфікована форма СДС
2. Ішемічно-гангренозна форма СДС
3. Змішана форма
Особливим проявом нейропатії є діабетична остеоартропатія (ОАП) — стопа Шарко, суглоб Шарко.
Класифікація СДС за Wagner-Meggitt:

Стадія І — поверхнева виразка
І А — чиста, І В — інфікована
Стадія ІІ — глибока виразка
ІІ А — чиста, ІІ В — інфікована
Стадія ІІІ — абсцес, флегмона, остеомієліт або септичний артрит
ІІІ А — гостра форма, ІІІ В — хронічна форма
Стадія ІV — гангрена дистального відділу стопи
ІV А — суха, ІV В — волога
Стадія V — гангрена всієї стопи.
Методи обстеження діабетичної стопи
1. Огляд нижніх кінцівок.
2. Оцінка неврологічного статусу.
3.Оцінка кровотоку в артеріях (гомілково-плечовий індекс, ультразвукове
сканування артерій, ангіографія, транскутанна оксиметрія).
4. Рентгенографія стопи в двох проекціях.
5. Бактеріологічне дослідження раневого ексудату.
Лікування синдрому діабетичної стопи

Хворі з І та ІІ стадіями здебільшого перебувають на обліку та лікуванні в ендокринолога та подіатра.
Основою лікування пацієнтів із ІІІ–V стадіями СДС є хірургічне втручання — розтин гнояків,
некректомія, ампутація та екзартикуляція на різних рівнях кінцівки.
• нормалізація показників вуглеводного обміну, • антибіотикотерапія(амоксиклав 500/125 3р/б пер
ос)
• знеболення (диклофенакт 3.0 в/м , кетаролак 1мл в/м 2 р/д)
• лікування та профілактика ускладнень( омепразол 40мг 1т /д)
• специфічне лікування залежно від форми СДС
Лікування нейропатичної форми діабетичної стопи
1. Досягнення оптимальної компенсації вуглеводного обміну. 2. Розвантаження кінцівки. Догляд за
стопами.
3. Виявлення ділянок гіперкератозу і обробка рани
4.. Лікування нейропатичних розладів
5. Антибіотикотерапія (за необхідності!). 6. Місцева обробка рани.
При вираженій стадії нейропатії обов’язковою є інсулінотерапія. Для лікування нейропатії існує два
підходи, які можуть поєднуватися:
• патогенетичне лікування препаратами, що покращують метаболізм нервової тканини (альфа-
ліпоєва кислота 600 мг/д та вітаміни групи В6 200 мг 1 р/добу )
• симптоматичне лікування — усунення болю та парестезій.
Лікування ішемічної форми діабетичної стопи
1. Досягнення оптимальної компенсації вуглеводного обміну. 2. Ангіопротектори(пентоксифілін 400

мг 2 р/д)
3. Антіагреганти та антикоагулянт(фленокс 0,4 1р/д п/ш; ксарелто 10мг 1т 2р/д)
4. Антибіотикотерапія.
5. Ангіопластика.
Нормалізація показників вуглеводного обміну.
Діабетична ангіопатія судин нижніх кінцівок

Діагноз: … Синдром діабетичної макроангіопатії, , стадія, ступінь
Синдром діабетичної макроангіопатії
Клінічні ознаки ангіопатій нижніх кінцівок: 1) переміжна кульгавість;
2) кінцівки холодні на дотик;
3) відсутність пульсації артерій на стопі;
4) блискуча шкіра;
5) випадіння волосся на стопах і гомілках;
6) потовщення нігтів, часто їх грибкове ураження;
7) атрофія підшкірно-жирової клітковини.
Класифікація діабетичної ангіопатії нижніх кінцівок
1 стадія (доклінічна) не супроводжується якими-небудь суб'єктивними проявами або фізикальними
симптомами. Діагностика ураження судин можлива лише при використанні додаткових досліджень -
капіляроскопії, тахоосцилографії, реовазографії. При капіляроскопії визначається збільшення числа
капілярів, звуження та вкорочення артеріальних браншів, поява зернистого кровотоку. За даними
тахоосцилографії - збільшення швидкості поширення пульсової хвилі, підвищення середнього тиску.
2 стадія - функціональна, клінічно виявляється болями в ногах при тривалій ходьбі,
мерзлякуватістю стоп, парестезіями, судомами литкових м'язів. При об'єктивному обстеженні
виявляють деяке ослаблення пульсації на артеріях стоп, зниження температури шкіри на 2-3 С°. При
капіляроскопії визначається деформація капілярів, каламутність фону, уривчастість кровотоку. За
даними тахоосцилографії - збільшення швидкості поширення пульсової хвилі. При реовазографії
можливі три типи порушень: гіпертонус судин, гіпотонус і спастикоатонія.
3 стадія - органічна, характеризується приєднанням трофічних порушень: сухість шкіри стоп і
гомілок, блідість або ціаноз, "мармуровий" малюнок шкіри. Збільшується інтенсивність больового
синдрому - спастичні болі в литкових м'язах змушують пацієнта зупинятися при ходьбі звичайної
інтенсивності (синдром переміжної кульгавості). При фізикальному обстеженні визначається значне
ослаблення або відсутність пульсації на артеріях стопи. При капіляроскопії виявляється запустіння
капілярів, за даними тахоосцилографії - падіння осциляторного індексу аж до відсутності осциляцій.
При проведенні функціональних проб (холодової, нітрогліцеринової) - відсутність або перекручення
реакції.
4 стадія - виразково-некротична, гангренозна, відрізняється наявністю трофічних виразок і
гангрени пальців стопи або іншої локалізації.
Класифікація ступеню ішемії нижніх кінцівок
1. Асимптоматична, без болю при фізичних навантаженнях. 2. Переміжна кульгавість.
3. Біль у спокої (холодна стопа).
4. Гангрена
1. Визначення температури шкіри.
2. Тест наповнення капілярів.
I або III пальцем натискають в різних дистальних відділах стопи до збліднення шкіри. У нормі
рожеве забарвлення відновлюється через 2-3 сек.
3. "Підйомний тест".
Пацієнт, лежачи на спині, тримає одну ногу піднятою вище за рівень тулуба протягом 30 сек., потім
опускає її. У нормі забарвлення обох ніг стає однаковим через 15 сек. При зниженому артеріальному
кровотоку вирівнювання забарвлення займає більше 40 сек., шкіра набуває блідого або цианотичного
відтінку.
4. Дослідження пульсу на а.dorsalis pedis, а. tibialis posterior. Варіанти порушення пульсу:
0 - відсутність пульсу;
I - фібулярний пульс (визначається лише за допомогою датчика доплера);
II - ниткоподібний;
III - слабкий;
IV - нормальний;
V - атеросклерозний (твердий).
5. Дослідження пульсу за допомогою ультразвукового доплера.
6. Визначення систолічного тиску на стопах за допомогою ультразвукового
доплера.
7. Дослідження гомілково-плечового (ішемічного) індексу.
Ішемічний індекс = систолічний тиск на а.tibialis/систолічний тиск на а.brachialis.
У нормі співвідношення перевищує 1,0. При важкій ішемії ішемічний індекс нижче 0,8.
8. "Стрес-тест" для виявлення прихованої ішемії.
Визначається ішемічний індекс у спокої. Хворий ходить протягом 4-х хвилин (або
до появи сильного болю) і знову визначають ішемічний індекс. Повторні вимірювання проводять
кожну хвилину до повернення до початкових величин. Зниження ішемічного індексу є ознакою
прихованої ішемії.
Програма лікування ангіопатій нижніх кінцівок
1. Повна компенсація цукрового діабету. 2. Нормалізація обмінних процесів.
3. Усунення гіперліпопротеїдемії.(аторвастатин 10 мг 1 р/д)
4. Ангіопротектори і антиагреганти.
5. Судинорозширювальні препарати.
6. Магнітотерапія, локальна баротерапія, скіпідарні, йодобромні, сірководневі ванни. 7. Стимуляція
трофічних процесів - солкосерил внутрішньом'язово по 2 мл 2 рази на
день (20-30 днів).
8. Внутрішньоартеріальне введення суміші з 100 мл 0,5% розчину новокаїну, 1 мл
2,5% розчину нікотинової кислоти, 5 000 ОД гепарину. Інфузія виконується 1 раз на 3-5 днів, всього
7 інфузій.
Тиреотоксикоз
Синдром тиреотоксикоза
Синдром зоба
Синдром тиреотоксической офтальмопатии
Синдром аутоиммунного воспаления
Синдром тиреотоксического сердца
Синдром нарушения массы тела
Классификация зоба :
0 ст.- Зоба нет
1 ст.- Пальпируемый зоб: размеры долей больше дистальной фаланги большого пальца
обследуемого, зоб пальпируется, но не виден на глаз
2 ст.- Видимый зоб: зоб пальпируется и виден на глаз
По степени тяжести:
А) лёгкая степень: потеря массы тела до 10%,, тахикардия до 100 уд. в 1 мин, нет мерцательной
аритмии, слабый тремор рук, работоспособность снижена незначительно
Б) средняя тяжесть: потеря массы тела 10-20%, тахикардия до 120 уд. в 1 мин, нет фибрилляции
предсердий, увеличение пульсового давления, работоспособность снижена
В) тяжёлая форма: потеря массы тела более 20%, тахикардия более 120 уд. в 1 мин, наличие
осложнений тиреотоксикоза, трудоспособность утрачена.
По степени компенсации :
КОМПЕНСИРОВАННЫЙ
СУБКОМПЕНСИРОВАННЫЙ
ДЕКОМПЕНСИРОВАННЫЙ
Осложнения тиреотоксикоза
§ тиреотоксическое сердце (фибрилляция предсердий и сердечная недостаточность)
§ тиреотоксическая миопатия
§ относительная недостаточность коры надпочечников
§ дистрофические изменения паренхиматозных органов (тиреотоксический гепатит и др.)
§ тиреотоксический криз
§ тиреотоксический психоз
Диагноз
1. Диффузный токсический зоб 2 степени (по ВОЗ), манифестное течение, декомпенсация.

2. Диффузный токсический зоб 1 степени (по ВОЗ), тяжелое течение, декомпенсация.
Тиреотоксическая кардиомиопатия: постоянная форма фибрилляции предсердий, ХСН
2А.
3. Диффузный токсический зоб 2 степени (по ВОЗ). Тиреотоксикоз тяжелой степени,
стадия деклмпенсации.
Осложнения: Тиреотоксическая офтальмопатия. Тиреотоксическая
кардиомиопатия )фибриляция предсердий, тиреотоксическое сердце). Вторичная
артериальная гипертензия 1 степень, 1 стадия
Лабораторное исследование
-ТТГ , св.Т4 , св.Т3
-АТ (антитела) к рецепторам ТТГ ; АТ (антитела) к тиреоглобулину ; АТ (антитела) к ТПО
(тиреопероксидазе)
- ОАК, ОАМ, БХ
- Липидограмма
Инструментальные исследования:
- ЭКГ – тахикардия, аритмия, фибрилляции
- УЗИ щитовидной железы (увеличение объема, неоднородность при АИТ, узловые образования при
МУТЗ и ТА).
- Сцинтиграфия ЩЖ (Для ТА и МУТЗ характерны «горячие узлы», при раке – «холодные узлы»)
- ТАБ – раковые клетки при новообразованиях ЩЖ, лимфоцитарная инфильтрация при АИТ.
Диференційну діагностику наявності тиреотоксикозу з гіпертиреозом (наприклад хвороба Грейвса
чи токсичний вузловий зоб) і тиреотоксикозу без гіпертиреозу (наприклад транзиторний тиреоїдит)
Лечение:
1. Консервативное лечение
Тиреостатические препараты - тирозол 20-45 мг/сут или мерказолил 30-40 мг/сут, пропилтиоурацил
300-400 мг/сут.
Неселективные β-адреноблокаторы (пропранолол - 120-180 мг / сут, атенолол - 50-100 мг / сут)
ГКС и НПВП: только при подостром тиреоидите
Аспирин 600 мг каждые 3-4 часа
Преднизолон 30-60 мг в сутки до полного исчезновения боли и снижение СОЭ (2 недели)
Уменьшение дозы на 5 мг каждые 7 дней до полной отмены
2. Оперативное лечение
Тиреоидэктомия при ДТЗ и многоузлового токсического зоба
Гемитиреоидэктомия в случае одиночных узловых образований щитовидной железы
Гіпотиреоз
Приклад діагнозу -
Основний діагноз: Післяопераційний первинний гіпотиреоз, середнього ступеня тяжкості, стадія
декомпенсації.
Ускладнення: гіпотиреоїдна кардіоміопатія, передсердна екстрасистолія. Хронічна серцева
недостатність ІІ-А стадії, 2 функціональний клас за NYHA з діастолічною дисфункцією. Вторинна
дисліпідемія. Енцефалопатія. Міопатія. Залізодефіцитна анемія 1 ступеня. Ожиріння 1 ступеня.
Супутні захворювання: Хронічний панкреатит, вне загострення.
Синдроми -
⮚ Синдром гіпотиреозу - основний
⮚ Синдром інших структурних поршень залози (атрофії, гіпотрофії, гіперплазії, гіпертрофії,

ектопії, наявності вузла)
⮚ Синдром порушення маси тіла
⮚ Синдром гіпотиреоїдної кардіоміопатії
⮚ Синдром аутоімунного запалення щитоподібної залози (при наявності АТ)
⮚ Синдром гіпотиреоїдної міопатії
⮚ Абдомінальний синдром / ураження ЖКТ
⮚ Синдром гіпотиреоїдної дерматопітії
⮚ Анемічний синдром
⮚ Синдром дисліпідемії
Діагностика -
● ЗАК, ЗАС,Б/Х
● Визначення рівня цукру
● Ліпідограма
● Визначення рівня ТТГ (підвищення)
● Визначення рівня Т3,Т4 (зниження)
● АТ до рецепторів ТТГ, тироглобуліну, ТПО (для виключення аутоімунного процесу)
● УЗД щитоподібної залози
● ЕКГ
● Рентгенографія органів черевної порожнини
● УЗД серця, ОБП
● КТ(МРТ) головного мозку

Диф.діагностика - Хронічний нефрит, хронічний пієлонефрит, ІБС, серцева недостатність, анемія,
підгострий тиреоїдит.
Лікування
1) Дієта (збільшення білка, зменшення жирів та вуглеводів) - можно, но большой необходимости
нет.
2) Замісна терапія препаратами тиреоїдних гормонів - Т3,Т4, комбіновані препарати (тиреокомб,
тиреотом, тиреотом-форте)
⮚ З препаратів краще обирати препарати Т4 (більша частина Т3 виробляється з Т4. Препарати
Т3 лише для короткочасної терарії, комбіновані препарати важко підібрати дозу)
Препарати Тироксину -
⮚ Л-тироксин 50,75,100,125, 150 мкг
⮚ Еутирокс - 25,50,75,100,125,150 мкг
● Доза - 1,6-1,8 мкг/кг, округлення по існуючій дозі препарату. Крок титрування - 12,5 мкг
● Прийом пожиттєво, вся доза приймається один раз на добу, зранку¸за 30 хв до їжі, бажано в
один і той же час.
3) Діуретики (Верошпірон - 25 мг/доба)
4) Гіполіпідемічні препрати - Аторвастатин 40 мг 1 р/доба
5) Препарати, що поліпшують метаболічні процеси - Рибоксин - по 1 таб 200 мг - 3-4 р/д
6) У випадку аутоімунного процесу - ГКС - Преднізолон 30 мг/доба (2/3 дози вранці, 1/3 дози
ввечері)
Тиреоїдити
Гострий гнійний тиреоїдит(бактеріальні агенти)
● Больовий синдром
● Синдром місцевого запального процесу в ендокринній залозі
● Синдром структурних порушень у залозі
● Синдром загального запалення

Діагностика -
● ЗАК (запалення), ЗАС, Б/Х (с-реактивний),
● Визначення рівня ТТГ,Т3,Т4 (Еутиреоз)
● УЗД (нечітко окресленні ділянки анехогенності або ехогенності, ділянки абсцессу) ,
● ТАБ (морфологічне та бактеріологічне дослідження пунктату, антибіотикограма).
● Сцинтіграфія (холодні ділянки)

Диф.діагноз - підгострий тироїдит, крововилив у вузловий зоб, гострий ларингіт, гострий негнійний
тироїдит.
Лікування - негайно антибіотикотерапія, не чекати на антибіотикограму!
● Пеніцилін 500 000 Од кожні 4 год 7-10 днів та Сульфаніламіди
● При флуктуації необхідно розкрити абсцес і дренувати рану або видалити уражену частку
ЩЗ.
Гострий негнійний тиреоїдит - поглинання великої кількості радіоактивного йоду/асептичне
запалення після травми або крововиливу.
● Синдром структурних порушень залози
● Синдром тиреотоксикозу
Диф. діагностика - інші види тиреоїдиту, тиреотоксикоз
Лікування -
● НПВС - німесулід 10-14 днів
● Бета-адреноблокатори (пропранолол по 20 мг 3 рази на добу)

● Седативні (Персен по 1 таб 2-3 рази на день)
Підгострий тиреоїдит (в анамнезі вірусна інфекція)
Синдроми
● Синдром тиреотоксикозу
● Синдром загального запалення

● ЗАК (запалення), ЗАС, Б/Х (с-реактивний),
● Визначення рівня ТТГ,Т3,Т4, (тиреотоксикоз)
● УЗД (ізоехогенність тканини щитоподібної залози,велика кількість дрібних і середніх

гіпоехогенних та анехогенних включень)
● ТАБ (морфологічне дослідження пунктату - клітинного детриту, колоїду, дистрофічно
змінених тиреоцитів і тиреоцитів з ознаками проліферації та багатоядерних гігантських
клітин, гістіоцитів, незначної кількості фагоциту- ючих макрофагів і лімфоцитів)
● Сцинтіграфія (зниження накопичення речовини)
Диф.діагностика - інші види тиреоїдиту, тиреотоксикоз
Лікування
● Аспірин 600 мг кожні 3-4г (не сильний біль)
● Преднізолон 30-60 мг/добу до повного зникнення болю і зниження ШОЕ, 2 тижні, зменшення
дози на 5 мг кожні 7 днів (сильний біль)
● ß – адреноблокатори - пропранолол 80 мг/доба - для ліквідації ознак тиреотоксикозу до 1 міс.;
● Тиреоїдні гормони (L – тироксин до 100-150-200 мкг/добу до 12 міс.) для ліквідації ознак

гіпотиреозу
● Або лікування І131, або (гемі)тиреоїдектомія
Аутоімунний тиреоїдит
● Форми - гіпертрофічний зоб (частіше вузловий); атрофічний (атрофія щитоподібної залози).
● За функцією - еутироїдний; гіпотироїдний; гіпертироїдний (частіше транзитно).

Синдроми
● Синдром аутоімуного запалення
● Синдром гіпотиреозу/гіпертиреозу
● Синдром офтальмопатії
● Гіпотиреоїдної кардіоміопатії
● ЗАК, ЗАС, Б/Х
● Визначення рівня ТТГ,Т3,Т4 (залежно від форми)
● АТ до ТПО , АТ до тироглобуліну
● УЗД (неоднорідна картина або дифузне зниження ехогенності. Часто лінійні ехопозитивні
тяжі (сполучна тканина), які надають їй дольчатий, петлястий характер. При атрофічному
варіанті - масивний фіброз)
● ТАБ (лімфоїдні, плазматичні клітини, макрофаги, еозинофільні клітини Гюртле - Ашкеназі)
● Сцинтіграфія
Диф.діагноз : Інші види тиреоїдітів, гіпотиреоз,нетоксичний зоб
Лікування
● При нормальній функції - спостереження;
● ГКС - Преднізолон 20-40 мг/доба.
● При гіпотиреозі - лікування гіпотиреозу - Л-тироксин починаючи з 12,5 мкг/доба, збільшуючи

вдвічі кожні 2 тижні
● При тиреотоксикозі - Б-блокатори (пропранолол по 20 мг 3 рази на добу) , преднізолон,
мерказоліл (значні розміри ЩЗ, у мінімальній дозі 20 мг/доб)
● При больовому синдромі - нестероїдні протизапальні препарати(ібупрофен 200-400 мг доба
(1-2 таб)).
● Прогресуючий ріст ЩЗ - хірургічне;
Діагноз: автоімунний тиреоїдит, гіпотрофічна форма, гіпотиреоз, ускладнений, декомпенсація.

Ускладнення: гіпотиреоїдна кардіоміопатія (ГЛЖ, брадикардія, зниження вольтажу), анемія І ст,
гепатопатія, дискінезія жовчовивідних шляхів за гіпомоторним типом, дисліпідемія, ожиріння І ст.
Автоімунний – є АТ, гіпотрофічна форма –↓розмірів ЩЗ, гіпотиреоз ↓Т3, Т4
Лікування:
● Л-тироксин 100 мкг за 30 хв до їжі зранку
● Карсил 22, 5 мг 1-2т 3р/добу
● Аторвастатин 40 мг/добу
● Алохол 2т 3р/добу після їжі
● Преднізолон 30 мг/добу
● Рібоксин 200 мг 3-4 р/добу

Хроническая недостаточность надпочечников - Таня
Примеры формулировки диагноза
1. Хронічна первинна недостатність надниркових залоз, важка форма перебігу, стан
компенсації.
Класифікація та приклади формулювання діагнозу.
● При формулюванні діагнозу вказують форму надниркової недостатності, ступінь
тяжкості, стан (компенсації або декомпенсації).
● Первинна недостатність надниркових залоз викликана поразкою кори надниркових
залоз,
● вторинна - поразкою гіпофіза (зниження секреції кортикотропіну),
● третинна - поразкою гіпоталамуса з розладами секреції кортикотропін-рилізинг-

гормону (КРГ).
Ступені тяжкості хвороби:
1. Легка - астено-адинамічний симптомокомплекс, наявність зниження маси тіла до 20%
від нормальної, гіперпігментація не поширена, не сильно виражена; зниження
артеріального тиску - систолічного до 90, діастолічного - до 60 мм рт. ст.; ортостатична
гіпотензія, рівень кортизолу - на нижній межі норми; компенсація захворювання
досягається дієтою зі збільшеним споживанням кухонної солі - 15-20 грамів на добу,
вживанням аскорбінової кислоти - 0,3-0,5 грам три рази на добу).
2. Середньої важкості - чітко окреслені суб'єктивні ознаки захворювання, зниження
маси тіла до 30% від вихідної, наявність поширеної гіперпігментації шкіри, артеріальна
гіпотензія (систолічний артеріальний тиск - 80, діастолічний - 40 мм рт. ст.), рівні
кортизолу, натрію крові знижені; компенсація досягається призначенням препаратів
глюкокортикоїдів.
3. Важка форма - виражені суб'єктивні і об'єктивні ознаки захворювання, зниження маси
тіла більш, ніж на 30% від початкової; стійка виражена артеріальна гіпотензія
(артеріальний тиск нижче 80/40 мм рт. ст.), наявність гіпоглікемії, різке зниження
рівнів кортизолу, альдостерону, натрію крові, збільшення концентрації калію крові.
Стан компенсується призначенням препаратів глюкокортикоїдів і мінералокортикоїдів,
застосуванням інфузійної терапії.
КРИТЕРІЇ КОМПЕНСАЦІЇ:
- Поліпшення стану хворого (зникнення скарг, поліпшення об'єктивного стану).
- Зникнення гіперпігментації шкіри.
- Нормалізація гемодинамічних і лабораторних показників (кортизолу добової сечі).
● В загальному аналізі крові може визначатися вторинна нормоцитарна анемія,
лейкопенія, лімфоцитоз, еозинофілія, збільшення швидкості осідання еритроцитів.
● Біохімічні дослідження виявляють гіпоглікемію, гипонатріемію, гіпохлоремія,
гіперкаліемія.
● Визначення добової екскреції вільного кортизолу з сечею (зниження)
● Проба з синтетичним аналогом АКТГ. Відсутність підвищення концентрації кортизолу

в крові свідчить про НН
● Для диференціальної діагностики первинної НН з вторинної/третинної НН виконують:
● Дослідження базальної концентрації АКТГ
● Пробу з синтетичним аналогом АКТГ тривалої дії. При первинній НН - відсутнє

підвищення вмісту вільного кортизолу. При вторинній НН - рівень вільного кортизолу
підвищується.
● У хворих спостерігається стійка артеріальна гіпотензія.
● На електрокардіограмі визначаються дифузні дистрофічні зміни, високий загострений

зубець Т, низький вольтаж всіх зубців комплексу QRS і, перш за все, зубця Р, при
наростанні рівня каліемії - розширення комплексу QRS і подовження інтервалу РQ,
іноді розвивається блокада.
● При ультразвуковому дослідженні надниркових залоз виявляють зменшення їх
розмірів (у випадках важкого і тривалого перебігу).
Лікування.
1. Лікування туберкульозу в разі підтвердження туберкульозної етіології захворювання.
2. Режим запобігання стресів, заборона фізичних навантажень, роботи в нічний час,
лікувальне харчування, спрямоване на відновлення маси тіла хворого, має включати достатню
кількість білків, вітамінів, макро- і мікроелементів.
У раціон харчування хворих включають страви зі свіжих овочів, фруктів, соки, препарати
аскорбінової кислоти 0,25-0,3 грам 2-3 рази на добу.
У раціон включають достатню кількість вуглеводів (дрібно (!) протягом дня).
Додатково призначають поварену сіль до 10-15 г натрію хлориду на добу. Обмежують
продукти, багаті солями калію (чорнослив, абрикоси, родзинки, печена картопля).
3. Замісна терапія глюкокортикоїдами довічно.
Препарат вибору - гідрокортизон. Середня добова доза 15-25 мг гідрокортизону на добу.
Для корекції мінералокортикоїдної функції застосовують флудрокортизон по 0.05-0.2 мг
всередину 1 раз на добу натщесерце.
При проведенні замісної терапії препаратами глюкокортикоїдів і мінералокортикоїдів
треба враховувати наступне:
• глюкокортикоїдні препарати призначають з урахуванням добових ритмів секреції
глюкокортикоїдних гормонів - 2/3 дози в 7-9 годинах ранку і 1/3 - у другій половині дня;
• при стресах, інфекціях, операціях, травмах доза глюкокортикоїдних і мінералокортикоїдних
препаратів збільшується в 2-3 рази в порівнянні з підтримуючою;
• необхідне регулярне спостереження за хворими протягом лікування для попередження
розвитку симптомів передозування глюкокортикоїдних препаратів. Якщо такі симптоми
виявляються, доза замісної терапії зменшується.
• При проведенні планових або ургентних операцій у хворих з хронічною НН напередодні
операції призначають в/м гідрокортизон по 50 мг кожні 8 годин. В день операції в/м вводять 75 мг
гідрокортизону, а під час операції - в/в 75-100 мг гідрокортизону в 500 мл 5% розчину глюкози. У 1 і
2 добу післяопераційного періоду вводять в/м 50-75 мг кожні 6 годин, в подальшому дозу
гідрокортизону поступово знижують (визначається станом хворого, змінами гормональних
показників, гемодинамічними показниками) і призначають таблетовані препарати глюкокортикоїдів і
мінералокортикоїдів.
• Під час вагітності замісна терапія проводиться за тією ж схемою, що і до вагітності. Після 3-
го місяця вагітності дозу препаратів потрібно збільшувати. Під час пологів лікування проводять так
само, як і під час операцій.
ОСТРАЯ НАДПОЧЕЧНИКОВАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ

(синдром Уотерхауза-Фрідеріксона).
Аддісонічний криз.
Синдром-Уотерхауса-Фрідеріксена - ГНН, що розвивається в результаті двостороннього
геморагічного інфаркту наднирників на тлі септичних станів.
Лікування
Регідратаційну терапію: 2-3 л 0.9% розчину натрію хлориду, в подальшому додають 5%
розчин глюкози. Препаратом вибору терапії є гідрокортизон. Потім додають флудрокортизон.
Хвороба Іценка-Кушинга
Хв. Іценко-Кушинга, середня/тяжка степінь, прогресуюче/торпідне протікання, ожиріння ¾ стадії. Стероїдний
діабет
Гіперпродукція АКТГ та кортиколіберину гіпофізом призводить до гіперпродукції
Причина - аденома гіпофіза (кортикотропінома)
Синдроми
● Синдром хронічного гіперкортицизму (Лабораторні ознаки, ожиріння, порушення статевої функції,

хараткрені зміни шкіри, скарги на слабкість, зниження працездатності, остеопороз)
● Синдром пухлини (локалізація та характер пухлини) - гіпофіз
● Астеноневротичний (загальна слабкість, зниження працездатності, нестійкий настрій, розлад психіки)
● Синдром остеопорозу (біль в кістках, симптоми радикуліту, системний остеопороз кісток)
● Синдром вторинної атеріальної гіпертензії - підвищення АД, ГБ, шум у вухах.
● Синдром дерматологічний (тонка, суха, ціанотична шкіра, акне на грудях та спині, Багрово-червоні
стриї з ціанотичним відтінком)
● Синдром порушення маси тіла ИЛИ Диспалстичного ожиріння???
● Синдром статевих порушень (Розлад статевої функції.Жінки - порушення менструального циклу,

безпліддя, гірсутизм,лакторея. Чоловіки - стерильність, імпотенція
● Порушення толерантності до вуглеводів та ЦД
Диф.діагностика - Синдром Іценка-Кушинга.
● ЗАК (загальна клінічна діагностика)
● ЗАС( загальна клінічна діагностика)
● Б/Х, електроліти (можливе гіпокаліємія), ліпіди, креатинін, коагулограма - загальна клінічна

діагностика
● Глюкоза, глікований гемоглобін (Загальна клінічна діагностика, виявлення ЦД)
● Визначення рівня АКТГ - норма або зниження, кортизолу - підвищення рівня - підтвердження діагнозу
● Визначення добового ритму секреції кортизолу - порушення добової секреції - підтвердження

діагнозу
● Визначення екскреції 17ОКС та рівень 17-кс (ЗБІЛЬШЕНИЙ) - Для підтвердження діагнозу)
● Дексаметазонова проба - позитивна (для диф.діагностики з синдромом)
● МРТ/КТ головногу мозку (виявлення аденоми гіпофізу) - підтвердження діагнозу
● ЕКГ (загальна клінічна діагностика, виключення супутньої патології ССС)
● УЗД та ангіографія наднирників (для диференційної діагностики з синдромом Кушинга)
● Рентгенографія кісток скелету (Остеоденситометрія) (для виявлення ознак отсеопорозу та патологінчих

переломів)
● Консультація офтальмолога та офтальмоскопія(при аденомі гіпофіза можливе звуження полей зору,
застій на очному дні, ангіопатія судин сітківки)
Лікування
1) Немедикаментозне лікування - модифікація способу життя (фізична активність, дієтотерапія,

збалансоване харчування)
● 2) Медикаментозне -
● Блокатор функції кори наднирників - Хлодитан 0,1г/кг маси тіла, по 6-8 г на добу за три прийоми
(доза за один курс 250-300 г, тривалість 2-3 місяці)
● Блокатор функції гіпофізу- Бромокриптин 2,5 мг 2 рази на добу (пожиттєво)
3)При неефективності медикаментозного лікування - оперативне лікування (транссфеноїдальна

аденомектомія) або променеве лікування.
4) Остеопороз - Віт Д+Са (Аквадетрин 1000МО)
5) Лікування ускладнень (ЦД, Втор.АГ)
Синдром Іценка-Кушинга (Гіперкортицизм наднирникового походження)

Діагноз - Основне захворювання: Аденома кори лівого наднирника (глюкостерома). Первинний
гіперкортицизм (синдром Іценка-Кушинга), середнього ступеня тяжкості.
Ускладнення: Стероїдна кадіопатія, СН 0 стадія. Вторинна артеріальна гіпертензія І стадії, 2
ступінь, ризик високий. Диспластичне ожиріння 1 ступеня. Системний остеопороз. Порушення
толерантності до вуглеводів.
Супутні захворювання: немає.
Причина - аденома або карцинома наднирниковї залози. Можлива гіперплазія кори наднирників. прийом
екзогенних стероїдів
Синдроми
● Хронічного гіпертокрицизма
● Синдром пухлини
● Астеноневротичний АБО Астенодепресивний (слабкість, втомлюваність, зниження працездатності)
● Синдром матронізму (лунообразное лицо с цианозом)

● Синдром дерматологічний (тонка, суха, ціанотична шкіра, акне на грудях та спині,пустульозний висип,
Багрово-червоні стриї з ціанотичним відтінком)
● Синдром міопатії (слабкість мязів, втомлюваність)
● Синдром порушення маси тіла ИЛИ Диспалстичного ожиріння.
● Синдром вторинної артеріальної гіпертензії (підвищення АТ, ГЛЖ)
● Синдром статевих порушень (Розлад статевої функції. Жінки - порушення менструального циклу, оліго,
дисменорея, безпліддя, гірсутизм,лакторея. Чоловіки - стерильність, імпотенція)
● Синдром остеопорозу (біль в кістках, симптоми радикуліту, системний остеопороз кісток)
● Синдром електролітних порушень (гіпернатріемія, гіпокаліемія)
● Синдром кардіоміопатії (ГЛЖ, Серцева недостатність, фібриляція передсердь, екстрасистолія).
● Розлади вуглеводного обміну (порушення толерантності до глюкози, ЦД)
● Можливий розвиток вторинного імунодефіциту
● ЗАК (загальна клінічна діагностика)
● ЗАС( загальна клінічна діагностика)
● Б/Х, електроліти, ліпіди, креатинін, коагулограма
● Глюкоза, глікований гемоглобін (Загальна клінічна діагностика, виявлення ЦД)
● Визначення рівня АКТГ - нормальний або знижений - підтвердження діагнозу
● Визначення кортизолу в крові та добовій сечі - підвищення рівня- підтвердження діагнозу
● Визначення екскреції 17ОКС та рівень 17-кс - підтвердження діагнозу
● Велиика дексаметазонова проба - негативна- підтвердження діагнозу
● КТ/МРТ наднирникових залоз(для діагностики пухлини) - підтвердження діагнозу
● УЗД та ангіографія наднирників (для діагностики пухлини) - підтвердження діагнозу
● МРТ/КТ головногу мозку (для диф.діагностики, виявлення аденоми гіпофізу) -
● ЕКГ (загальна клінічна діагностика, виключення супутньої патології ССС, ГЛЖ)
● Рентгенографія кісток скелету (Остеоденситометрія) (для виявлення ознак отсеопорозу та патологінчих

переломів)
Диф.діагностика - хвороба Іценка-Кушинга
Лікування -
1) При встановленні глюкостероми або карциноми наднирників - хірургічне лікування (одностороння

адреналектомія)
● Під час та одразу після операції - глюкокортикоїди у високих дозах с поступовим зниженням -
Преднізолон до 100 мг/доба.
● Післяоперацінйи період - гормон-замісна терапія глюкокортикоїдами - преднізолон (20-30
мг/доба, 2/3 дози вранці, до 8 утра, 1/3 ввечері ) та мінералокортикоїдами (0,2 мг 1 р/доба)
2) При злоякісних пухлинах -
● блокатори синтезу глюкокортикоїдів - Хлодитан 0,1г/кг маси тіла, по 6-8 г на добу за три прийоми
(доза за один курс 250-300 г, тривалість 2-3 місяці)
● поліхіміотерапія, променева терапія
3) Лікування супутніх паталогій (остеопороз, Аг, ЦД)

◆ Синдром дихальної недостатності:
- задишка;
- ціаноз;
- тахіпное;
- зниження парціального тиску кисню;
- зниження сатурації;
◆ Бронхообструктивний синдром:
- задишка, утруднення видиху або / і напади задухи або / і напади кашлю (що є еквівалентом нападів утрудненого дихання);
- дистантні хрипи (БА);
- сухі свистячі або хрипи, що дзижчать;
- вентиляційні порушення за обструктивним типом, виявлення оборотності обструкції при
проведенні бронходілятаціонний тесту (виразність залежить від нозології).
◆ Синдром місцевого запалення:
- кашель з відділенням мокротиння (від слизового до гнійного)
- вологі хрипи, що мають осередковий характер;
- біль при кашлі в області грудної клітини;
- при аналізі мокротиння (лейкоцити, можливе виявлення бактерій).
◆ Синдром загального запалення:
- лихоманка (і пов'язані з нею скарги загального характеру);
- зміни в загальному аналізі крові (лейкоцитоз, прискорення ШОЕ), біохімічних маркерах
запалення (С-реактиіний протеїн та прокальцитонін).
◆ Синдром вогнищевого ущільнення легеневої тканини:
- вогнищеве (обмежене певною анатомічною ділянкою легень) посилення голосового
тремтіння;
- укорочення перкусійного звуку над вогнищем ураження;
- ослаблення везикулярного дихання (вогнищеве);
- фокус крепітації;
- звучні дрібно-пухирцеві вологі хрипи (розташовані вогнищево);
- фокус патологічного бронхіального дихання;
- бронхофония посилена над вогнищем ураження.
Рентгенологічно: гомогенне затемнення (вогнищева інфільтрація легеневої тканини).
● Синдром порожнини у легені (найбільш характерний для абсцесу легень):

- виділення мокротиння «повним ротом»;
- відставання ураженої сторони при динамічному огляді;
- зниження рухливості нижнього легеневого краю на стороні ураження;
До дренування абсцесу:
- відсутність голосового тремтіння над місцем скупчення ексудату;
● притуплення перкуторного звуку над місцем скупчення ексудату;
Після дренування:
- тимпанічний перкуторний звук;
- амфоричне дихання;
◆ Синдром гіперповітряності (эмфіземи):
● діжкоподібна форма грудної клітини;

- випирання міжреберних проміжків;
- симетричне обмеження рухливості нижнього легеневого краю;
- розширення полів Креніга, збільшення висоти стояння верхівок легень;
● розширення нижніх меж легень;
- підвищення резистентності грудної клітки
- ослаблення голосового тремтіння;

- коробковий звук при перкусії;
- ослаблення везикулярного дихання.
Рентгенологічно: виявляється підвищення прозорості паренхіми легень.
◆ Синдром бронхоектазів (провідний патоморфологічні синдром при бронхоектазіях):
- наявність бронхоектазів (при рентгенологічному, томографическом, бронхоскопіческом
дослідженнях).
◆ Синдром накопичення рідини в плевральній порожнині (виразність симптомів залежить від кількості рідини):
- випирання міжреберних проміжків;
- відставання ураженої сторони при динамічному огляді;
- зниження рухливості нижнього легеневого краю на стороні ураження;
- зміна меж відносної серцевої тупості (за наявності великої кількості рідини); - відсутність голосового тремтіння над місцем скупчення ексудату;
- притуплення перкуторного звуку над місцем скупчення ексудату;
- везикулярне дихання не вислуховується;
- бронхофония ослаблена.
Рентгенологічно: затемнення з горизонтальним рівнем рідини;
На УЗД плевральних порожнин визначається надлишкова рідина та зменшення рухливості діафрагми.
◆ Больовий синдром:
- скарги на біль в грудній клітці;
- вимушене положення тіла;
- болючість при пальпації, глибокому вдиху та кашлі.
◆ Синдром дифузного ураження легеневої тканини: - сухий кашель;
- симетричне посилення голосового тремтіння;
- крепітація, що створює ефект «тріска целофану»;
- сухі хрипи, розташовані дифузно;
-ослаблене везикулярне дихання, що чергується з фокусами жорсткого дихання. Рентгенологічно: дифузні зміни легеневої паренхіми;
При КТ ОГП: ознаки фіброзу та матового скла розташовані субплеврально.
ДИХАЛЬНА НЕДОСТАТНІСТЬ (ДН):

✔ ДН — патологічний синдром, при якому парціальне напруження кисню у артеріальній крові (РаО2) <60 мм рт.ст. і/або парціальне напруження СО2
(РаСО2) >45 мм рт.ст.
Класифікація ДН
ДН: патогенетична класифікація
✔ гіпоксемічна (паренхіматозна, легенева, I тип)
✔ гіперкапнічна (вентиляційна, II тип)
ДН: класифікація за функціональними показниками
Рестриктивна (ЗЄЛ (TLC) < 80% від норми, пропорційно ЛО, ОФВ1/ФЖЕЛ (FEV1/FVC)> 85%)
Обструктивна (ОФВ1/ЖЕЛ(FEV1/FVC)< 70% ))
✔ Змішана
● ✔Норма по2 80+, со2 95=+

● ✔1 степень по2 60-79 , со2 90-94
● ✔2 степень по2 40-59, со2 75-89
● ✔3 степень по2 40-, со2 75-
Спірометрія,Оцінка насиченості крові киснем,Визначення толерантності до фізичного навантаження,Бодіплетізмографія (БПГ),Методика оцінки дифузійної
здатності легень.
Спірометрія: Індекс =70+ / vc=90+/ fvc=80+= /fev1=80+=/
обструктивний индекс -, vc+, fvc+
рестриктивний vc- fev- Індекс =,
смешанний все -, но vc мб норм
Дифф ХОЗЛ и БА: смотрим на опросники (ММРС и КАТ - ХОЗЛ, если астма-контроль тест - БА) 4. Диагноз: по хозл - степень тяжесть по Голд, нужно не забыть
про ОФВ1, который берется после бронхолитика (ХОЗЛ, Голд 1-4, категории А, В, С, Д, фаза обострения, ДН 1-2 степени чаще всего, осложнения: эмфизема,
пневмосклероз, синдром гипервоздушности - эмфизема!)
5. Лечение: начинаем с немедикаментозного, если обострение - небулайзеры, затем базисное, если офв1 более 50% - пролонгированные б2-агонисты (спирива,
этиотропия бромид), меньше 50 - добавляем иГКС (серетид) + бередуал
6. БА - более молодые, чаще всего женщины (БА - интерметтирующая/персистирующая - легкая, средняя, тяжелая, офв1 до пробы не успела записать, степень
контроля - контр, частично, неконтр, в основном неконтр - астма-контроль тест (полностью контр, если баллы 25 и более, меньше - частично/неконтро, фаза
обострения, ДН, эмфизема, пневмосклероз); в диагностике - ГАСТРОСКОПИЯ, консультация кого-то, не услышала, аллергопробы, лечение - модификация,
винталин, пульмикорт, симбикорт (в смарт-режиме, 2 раза в день, плюс пару раз в течении дня по требованию)
7. Пневмония (госпитальная ранняя (до 5 дней) поздняя (после 5 дней)/не госпитальная - по клин группам 1-4, 4 - госпитализация в орит, не уверена?). Диагноз:
негоспитальная двухсторонняя нижнедолевая пневмония, клин группа 1-4, ЛН/Ранняя госпитальная нижнедолевая пневмония, ЛН 2, лечение: левофлоксацин +
цефтриаксон (оба в/в), если есть золотистый стафилококк - ванкомицин, если еще какие-то осложнения - карбопенемы
8. Плевриты - диагноза такого нет, пишем: Пневмония бла-бла, осложненная правосторонним плевритом или субтотальным плевритом права, ЛН 1-2; в лечении
- торакоцентез
9. Гастро - хронические гастриты (атроф и не атроф), язвенная болезнь.
Атроф гастрит - аутоиммунный (хрон атроф гастрит, преимущественная локализация - слизистая истончена, бледная, участки атрофии, эрозии, Нр-, фаза
обострения, вторичная анемия, степень тяжести); лечение - диета, медикаментозное
Неатроф гастрит - мб ГЭРБ (хронический неатроф гастрит, преим лок, Нр+, стадия обострения, гиперацидность, вторичная ГЭРБ, фаза обострения); лечение -
эрадикационная терапия (тройная/четверная - пантопрозол, амоксициллин, кларитромицин, курс на 10-12 дней, через 2 недели после окончания - контроль,
неэффективная - четверная терапия (+де-нол, аб меняется тетрациклин+метранидазол) + альмагель, улучшение моторики, обильное щелочное питье без газа.
задача с язвой, гастритром и гэрб
Диагноз: Язвенная болезнь, активная фаза, локализация язвенного деффекта на передней стенке желудка, Нр+, дефект средних размеров, средней/тяжелой
тяжести. Хронический неатроф гастрит, фаза обострения Нр+, фаза обострения. Вторичная ГЭРБ, фаза обострения. Лечение: эрадикационная терапия
изжога - синдром желудочной диспепсии
10. АГ - есть 3 синдрома (синдром АГ - головная боль, шум в ушах, мушки перед глазами, АД, анамнез), поражение органов-мишеней (глаза, сердце - ГЛЖ, ГМ -
шум в ушах, головные боли, мушки перед глазами, слабость, утомляемость; почки - повышение креатинина, белок в моче, увеличение ночного диуреза;
дислипедемии, посмотреть фракции холестерина!!!). Лечение: лизиноприл/эналоприл + если высокое ЧСС - Б-блокаторы, эналоприл + бисапролол, дислипидемия
- статины)
Диагноз: Гипертоническая болезнь, ІІ стадия (если есть поражение органов-мишеней), если есть инсульты-инфаркты, поражение почек - ІІІ стадия, степень по
уровню давлению (арабскими цифрами), риск - низкий, средний, высокий, очень высокий (инсульты-инфаркты - очень высокий, очень высокий АД, давно -
высокий риск, не очень высокий АД - средний)
Мужчина, 55 лет, обратился к семейному врачу с жалобами на затруднение
выдоха при выполнении физической обычной интенсивности, снижение
работоспособности, кашель в утреннее время с отхождением мокроты слизистого
характера до 10 мл. Указанные жалобы беспокоят около 5 лет после перенесенной
пневмонии. В течение последних двух лет дважды в год лечился амбулаторно по
поводу острого бронхита. Курит с 20 лет, в последние годы выкуривает 15 сигарет
в день. Работает бухгалтером.Объективно: нормостенического телосложения. Кожные покровы физиологической окраски. Отеков нет. АД – 130/80 мм рт. ст.
Пульс – 72 в 1мин, ритм регулярный. При аускультации тоны приглушены, ритмичные. ЧДД – 26 в мин.
При перкуссии грудной клетки определяется легочной звук с коробочным оттенком, при аускультации – сухие рассеянные незвучные хрипы. Печень не
выступает из-под края реберной дуги.Данные дополнительных методов обследования.
Общий анализ мокроты: цвет – серый, консистенция – вязкая, лейкоциты 10-15 в п/зр., эпит. клетки – 5 – 7 в п/зр., МБТ не обнаружены.
Общий анализ крови: эр. – 5,5 х 1012/л, НЬ – 162 г/л, ЦП – 0,95, L – 6,2 х 109/л, э. – 0 %, п. – 1 %, с. – 78 %, л. – 20 %, м. – 1 %, СОЭ – 6 мм/ч, тр. – 245 109/л.
Газовый состав крови: PaО2 – 66 мм рт. ст.; PaСО2 – 38 мм рт. ст., рН – 7,4.
Пульсоксиметрия: SpO2 – 93 %.
Спирометрия: после пробы 400 мкг сальбутамола – ЖЕЛ – 5,4 л (96 % от должного), ОФВ1 – 2,8 л (38 % от должного), ОФВ1/ФЖЕЛ – 57 %., прирост по ОФВ1 –
10 %, ОФВ1/ФЖЕЛ (после пробы) – 61 %
Сумма баллов по шкале ТОХ – 10 баллов, оценка степени выраженности одышки по MRC – 3 балла.
Рентгенография органов грудной клетки: легочной рисунок усилен, отмечается увеличение прозрачности легочных полей. Инфильтрация не выявлена.
Синдроми:
Бронхообструктивний - утруднення видиху при виконанні фізичної звичайної інтенсивності; кашель у ранковий час із відходженням мокротиння слизового
характеру до 10 мл. При перкусії грудної клітки визначається легеневий звук із коробковим відтінком, при аускультації – сухі розсіяні незвучні хрипи.
Місцевого запалення – кашель у ранковий час із відходженням мокротиння слизового
характеру до 10 мл; Загальний аналіз мокротиння: колір – сірий, консистенція – в'язка, лейкоцити 10-15 в п/зр., епіт. клітини – 5 – 7 п/зр., МБТ не виявлено.
Дихальної недостатності – задишка; зниження сатурації; зниження парціального тиску кислорода
Діагноз: ХОЗЛ. GOLD 3. Клінічна група D. Фаза загострення. ЛН ІІ стадія.
Методи діагностики:
1) Фізікальне обстеження - Оцінка шкірних покривів, оцінка форми грудної клітини та її участь у диханні, втягування нижніх ребер при вдосі,
збільшення ЧД, зменшення глибини дихання, наявність змінення дихальних шумів, наявність патологічних хрипів при наявності
Нормостенічної статури. Шкірні покриви фізіологічного забарвлення. Набряків немає. АТ – 130/80 мм рт. ст. Пульс – 72 за 1хв, ритм регулярний. При
аускультації тони приглушені, ритмічні. ЧДД – 26 за хв.
2) Спірометрія - Дослідити порушення функції зовнішнього дихання.
Спірометрія: після проби 400 мкг сальбутамолу ЖЕЛ – 5,4 л (96 % від належного), ОФВ1 – 2,8 л (38 % від належного), ОФВ1/ФЖЕЛ – 57 %., приріст по
ОФВ1 /ФЖЕЛ (після проби) – 61 %
3) Рентген - Оцінка об'єму легень, опущення і згладження куполів діафрагми, збільшення передньо-заднього розміру грудної клітки, підвищення зорості
легень і загрудинного повітряного простору, можливі емфізематозні були, посилення та деформація серця , ознаки легеневої гіпертензії
Легеневий малюнок посилено, відзначається збільшення прозорості легеневих полів. Інфільтрацію не виявлено.
4) Вимірювання газів артеріальної крові - Виявлення змін у газовому складі у пацієнтів з ОФВ1 < 40% від належних.
Газовий склад крові: PaО2 – 66 мм рт. ст.; PaСО2 - 38 мм рт. ст., рН - 7,4.
5) Дослідження харкотиання - Виявлення лейкоцитозу, бактерій.
Колір – сірий, консистенція – в'язка, лейкоцити 10-15 п/зр., епіт. клітини – 5 – 7 п/зр., МБТ не виявлено.
6) Оцінка симптомів CAT та mMRC - Визначення ступеня задишки та впливу симптомів на якість життя.
Сума балів за шкалою ТОХ - 10 балів, оцінка ступеня вираженості задишки за MRC - 3 бали.
Лікування: Змінити стиль життя - Кинути палити, почати займатися спортом
Фармакотерапія
1) Антихолінергічні бронходилататори тривалої дії: тіотропію бромід 1 р/добу
2) Бронходилататори короткої дії: сальбутамол не більше 4 р/день
3) В2-агоністи тривалої дії: формотерол 2р/ день
4) При інфекційному загостренні: амоксиклав по 625 мг 3р/добу
Позбавлення шкідливих звичок/Дихальна гімнастика
Жінка, 22 років, звернулася до сімейного лікаря зі скаргами на напади утрудненого дихання, які часто супроводжуються свистячими хрипами в грудній клітці.
Завершується напад кашлем з відходженням незначної кількості прозорого мокротиння. Задуха виникає до 3-х разів на тиждень, двічі були нічні напади. Напади
пов'язує з появою в будинку кота близько чотирьох місяців тому. У дитинстві проходила лікування з приводу атопічного дерматиту. Мати хворої хворіє на
поліноз. АСТ – 14 балів. Об'єктивно: нормостеничної статури. Шкіра фізіологічного забарвлення. Набряків немає. АТ – 115/80 мм рт.ст. Пульс – 62 на 1 хв., ритм
регулярний. ЧДР – 20 на хв. При аускультації тони приглушені, ритм регулярний. При перкусії грудної клітки визначається ясний легеневий звук, при
аускультації вислуховуються сухі розсіяні свистячі хрипи над усією поверхнею легень. Печінка не виступає з-під краю реберної дуги. Додаткові методи
обстеження. Загальний аналіз харкотиння: прозора, склоподібного характеру, консистенція – в'язка, лейкоцити….
Провідний синдром: бронхообструктивний: затруднене дихання, сухі розсіяні свистячі хрипи, Задуха виникає до 3-х разів на тиждень, двічі були нічні напади.
Проба на зворотність бронхіальної обструкції с 400 мкг сальбутамола – приріст ОФВ1 – 18 %.
Синдроми:
Синдром місцевого запалення: прозоре харкотиння, наявність еозинофілів.
Загальний аналіз крові: еритроцити – 3,5 х 1012/л, НЬ – 132 г/л, КП – 0,95, лейкоцити – 6,2 х 109/л, э. – 8 %, п. – 1 %, с. – 70 %, л. – 20 %, м. – 1 %, СОЭ – 9 мм/ч,
тромбоцити – 242 109/л.
Синдром емфіземи – посилення легеневого малюнку
Діагноз: Бронхіальна астма, персистуюча, легка тяжкість, частково контрольована, фаза загострення, неінфекційне, ДН 1
Диф діагносика: Хозл
Лікування: Симптоматична терапія - спрямована на усунення нападів ядухи
ï Інгаляційні β2-адреноміметики (симпатоміметики):
короткої дії (сальбутамол, фенотерол);
тривалої дії (формотерол, салметерол).
ï М-холіноблокатори (іпратропію бромід, тіотропію бромід).
Комбіновані препарати, що містять β2-адреноміметик і М-холіноблокатори (беродуал, дуовент, комбівент).
Ксантини короткого (теофілін, еуфілін) і пролонгованої (теотард, теопек) дії.
Базова (основна) терапія – спрямована на усунення запалення в бронхах

ï глюкокортикоїди:
ï інгаляційні (будесонід, беклометазон, флутиказон);
ï системні (преднізолон, дексаметазон, бетаметазон) всередину або внутрішньовенно.
ï Стабілізатори мембран огрядних кліток - похідні кромогліціевой кислоти:
ï монопрепарати (недокромил);
ï в комбінації з β2-адреноміметики (інтал-плюс, дітек).
ï Антагоністи лекотріенових рецепторів (монтелукаст).
Муколітична терапія
Муколітична терапія – застосування відхаркувальних препаратів для прискорення процесу відходження слизу з бронхів (ацетилцистеїн).
Больной П. 56 лет, жалуется на кашель с отхождением небольшого количества

«ржавой» мокроты, боль в левой половине грудной клетки, усиливающуюся при кашле и глубоком дыхании, резкую слабость, сердцебиение, головокружение,
потерю аппетита. Заболел остро. На следующий день после того, как на рыбалке упал в воду, появились озноб, слабость, тошнота, температура тела поднялась до
38,2С. Затем появились сухой кашель и боль в левой половине грудной клетки. В течение трех дней лечился самостоятельно: принимал жаропонижающие,
болеутоляющие и витамины. Состояние прогрессивно ухудшалось: усилились кашель, появилась одышка при ходьбе, сердцебиение и общая слабость.
Из анамнеза жизни известно, что больной страдает гипертонической болезнью около 10 лет, постоянную антигипертензивную терапию не принимает. Курит с 20
лет, ½ пачки сигарет в сутки.
Объективно: состояние средней степени тяжести. Сознание ясное. АД – 150/88 мм рт.ст. ЧДД – 17 за 1 мин, ЧСС – 95 за 1 мин, температура – 38,6°С,
SpO2 – 96 %.
Грудная клетка правильной формы, симметричная. Голосовое дрожание усилено слева. При сравнительной перкуссии слева ниже угла лопатки определяется
притупление, справа – ясный легочный звук. При аускультации над легкими слева ниже угла лопатки выслушивается ослабленное везикулярное дыхание,
мелкопузырчатые хрипы, справа – везикулярное дыхание. Бронхофония положительная слева ниже угла лопатки.
При аускультации тоны сердца несколько ослаблены, акцент II тона выслушивается во II межреберье по правому краю грудины. Ритм правильный.
Общий анализ крови: эритроциты – 5,1 1012/л, Hb – 142 г/л, лейкоциты – 12,2 109/л (э. – 1 %, б. – 0 %, п. – 14 %, с. – 68 %, л. – 25 %, м. – 2 %), СОЭ – 21 мм/час.
Общий анализ мокроты: слизистая, лейкоциты 20–25 в п/зр, эр. – единичные, эпит. кл 4–6 в п/зр;
Данные рентгенологического обследования прилагаются:
Основний синдром ущільнення легеневої тканини
Голосовое дрожание усилено слева. При сравнительной перкуссии слева ниже угла лопатки определяется притупление;
Синдром місцевого запалення
Скарги: на кашель с отхождением небольшого количества «ржавой» мокроты, боль в левой половине грудной клетки, усиливающуюся при кашле и глубоком
дыхании.Анамнез: На следующий день после того, как на рыбалке упал в воду появились сухой кашель и боль в левой половине грудной клетки.Об’єктивні дані:
При аускультации над легкими слева ниже угла лопатки выслушивается ослабленное везикулярное дыхание, мелкопузырчатые хрипы. Бронхофония
положительная слева ниже угла лопатки.
Ознаки запалення у загальному аналізі мокротиння (слизистая, лейкоциты 20–25 в п/зр, эр. – единичные, эпит. кл 4–6 в п/зр;)
Синдром дихальної недостатності
Анамнез: Состояние прогрессивно ухудшалось: усилились кашель, появилась одышка при ходьбе, сердцебиение и общая слабость.Об’єктивні дані: ЧДД – 17 за 1
мин
Дані додаткових методів дослідження: сатурація крові киснем при пульсоксіметрії – 96%
Синдром загального запалення
Скарги: резкая слабость, сердцебиение, головокружение, потерю аппетита. озноб, слабость, тошнота, температура тела поднялась до 38,2С.Анамнез На
следующий день после того, как на рыбалке упал в воду, появились озноб, слабость, тошнота, температура тела поднялась до 38,2С.
Состояние средней степени тяжести, температура – 38,6°С,
Дані додаткових методів дослідження: ознаки запалення у загальному аналізі крові (лейкоцитоз, зсув лейкоцитарної формули вліво, прискорення ШОЕ).
(эритроциты – 5,1 1012/л, Hb – 142 г/л, лейкоциты – 12,2 109/л (э. – 1 %, б. – 0 %, п. – 14 %, с. – 68 %, л. – 25 %, м. – 2 %), СОЭ – 21 мм/час.)
Клінічний діагноз
Негоспітальна одностороння пневмонія в нижній частці лівої легені 3 клінічна група середньої тяжкості ускладнена плевритом ДН І ст.
Диф. Діагностика
- туберкульоз легень,
- рак легень
- гострий бронхіт,
Додаткові методи дослідження
Загальний аналіз сечі - загальноприйняте дослідження, для диференціальної діагностики
Бактеріологічне дослідження мокротиння з антибіотикограмою - виділення збудника
Біохімічний аналіз крові - підтвердження загального запалення (фібриноген, серомукоїди, С-реактивний протеїн); визначення ниркової та печінкової функцій
Пульсоксіметрія, дослідження газового складу крові,
Рентгенограма ОГП у прямій боковій проекції - для підтвердження інфільтрації легеневої тканини, виявлення ускладнень пневмонії, диференціальної діагностики
Дослідження на виявлення МБТ.
Лікування
1. Антибіотики. У разі визначення бактеріальної етіології в обов'язковому порядку показана антибактеріальна терапія. Перевагу надають антибіотикам широкого
спектру дії, а з цілеспрямованим впливом на конкретний вид бактеріальних агентів — ефективність даних препаратів набагато вища, а клінічний ефект настає
швидше.
2. Противірусна терапія при вірусній етіології хвороби.
3. Жарознижуючі засоби. При високій температурі для її зниження використовують ібупрофен або парацетамол. Якщо ці засоби не надають ефект, то
використовується внутрішньом'язова ін'єкція комбінації трьох препаратів — анальгіну, димедролу й папаверину.
4. Ліки від кашлю. При вологому кашлі не прийнято застосовувати протикашльові засоби, так як при продуктивному кашлі відбувається очищення від мокроти,
що містить бактерії. Тому показано застосування препаратів з відхаркувальним ефектом, які розріджують слиз і полегшують її відділення та відходження.
Больной Г., 29 лет, предъявляет жалобы на кашель с отделением мокроты слизисто-гнойного характера до 50 мл/сутки и более, одышку экспираторного
характера при физической нагрузке умеренной интенсивности.
Анамнез заболевания: cчитает себя больным с детства, когда практически после каждого переохлаждения или ОРВИ возникал кашель с отделением слизисто-
гнойной мокроты, частые пневмонии. Удалены аденоиды. Кашель с выделением незначительного количества мокроты слизистого характера беспокоит
практически постоянно, ухудшение состояния, когда мокрота приобретает гнойный характер и усиливается симптоматика наблюдается 3-4 раза в год. Были
эпизоды кровохарканья.
Объективно: общее состояние средней степени тяжести. Температура тела 37,8∞С. Кожа и слизистые оболочки бледные, влажные.
Акроцианоз. Отеки отсутствуют. Дистальные фаланги пальцев рук утолщены в виде «барабанных палочек».
Грудная клетка правильной формы, симметричная, обе половины грудной клетки симметрично участвуют в акте дыхания. ЧДД – 26 в мин.
При аускультации над легкими выслушивается жесткое дыхание, разнокалиберные влажные хрипы над всей поверхностью легких.
При перкуссии правая граница относительной тупости сердца расположена на уровне IV межреберья на 1,5 см кнаружи от правого края грудины; верхняя
граница относительной сердечной тупости, определяемая по левой окологрудинной линии, находится на III ребре; левая граница сердца на уровне V межреберья
расположена на 1,5 см кнутри от левой срединно-ключичной линии.
При аускультации тоны сердца несколько ослаблены, акцент II тона над легочной артерией. Ритм правильный. ЧСС – 88 в 1 мин. Пульс – 88 в 1 мин. АД 120/75
мм рт.ст.
Пульсоксиметрия – 96%.
Обзорная рентгенография ОГК: усиление бронхолегочного рисунка, элементы рисунка сближены.
КТ ОГП: расширение и деструкция бронхов справа и слева
1. Синдром бронхоектазів – провідний:
на оглядовій рентгенографії ОГК: посилення бронхолегеневого малюнка;
на КТ ОГП: розширення та деструкція бронхів праворуч та ліворуч;
кашель з виділенням слизисто-гнійної мокроти, часті пневмонії в анамнезі.
2. Синдром дихальної недостатності:
задишка експіраторного характеру при фізичному навантаженні помірної інтенсивності;
акроціаноз, блідість слизових оболонок;
дистальні фаланги пальців рук стовщені у вигляді «барабанних паличок»;
ЧДД – 26 за хв. (тахіпное).
3. Синдром місцевого запалення:
анамнез захворювання: у дитинстві практично після кожного переохолодження чи ГРВІ виникав кашель з відділенням слизово-гнійного мокротиння, часті
пневмонії;
зараз має скарги на кашель з відділенням мокротиння слизово-гнійного характеру до 50 мл/добу і більше;
практично постійно турбує кашель з виділенням незначної кількості мокротиння слизового характеру;
відмічає погіршення стану, коли мокротиння набуває гнійного характеру і посилюється симптоматика - спостерігається 3-4 рази на рік;
були епізоди кровохаркання;
при аускультації над легенями вислуховуються різнокаліберні вологі хрипи над усією поверхнею легень.
4. Синдром загального запалення:
✓ субфебрильна температура тіла (37,8С);
✓ загальний стан середнього ступеня важкості, загальна слабкість;
✓ шкіра та слизові оболонки бліді, вологі.
5. Бронхообструктивний синдром:
скарги на задишку експіраторного характеру при фізичному навантаженні помірної інтенсивності.
2. Встановити попередній діагноз:
Бронхоектатична хвороба: вроджена, двобічна, дифузна. Інфекційне загострення. Гострий перебіг. Дихальна недостатність ІІ ст. При підозрі на бронхоектатичну
хворобу слід провести диференціальну діагностику з такими захворюваннями: бронхіальна астма, ХОЗЛ, туберкульоз легень, саркоїдоз, рак легень (карциноми).
• Пульсоксиметрія та газометрія крові – для виявлення відсотку насичення киснем молекул гемоглобіну (артеріальної крові) – можлива гіпоксія (зниження
парціального тиску), а сатурація може бути у межах норми.
ï Загальний аналіз крові – для виявлення запальних змін – можливий лейкоцитоз із паличко-ядерним зсувом, збільшення ШОЕ, помірна гіпохрома або
нормохромна анемія.
ï Загальний аналіз сечі – для виявлення запальних змін, виключення супутньої патології (амілоїдоз нирки) – може бути без змін.ï Біохімічний аналіз крові – для
виявлення рівня білку крові і маркерів запалення при загостренні (рівень сироваткових імуноглобулінів IgG, IgA і IgM – можливе збільшення вмісту сіалових
кислот, фібриногену, альфа- і гамаглобулінів.
ï Загальний аналіз мокротиння - виявлення характеру мокротиння – можлива наявність еритроцитів, лейкоцитів, еластичних та колагенових волокон. Також для
виявлення мікробних тіл слід провести мікроскопію та посів для виявлення флори.
ï Спірометрія – для виявлення вентиляційних порушень – може бути зниження ОФВ1 та розвиток недостатності за обструктивним типом.ï Рентгенологічне
дослідження ОГП у 2 проекціях – для виявлення змін з боку тканини легень – наявна вогнищева деформація легеневого малюнка, кістоподібні прояснення. Для
більш інформативного дослідження змін у легеневій тканині можна провести КТ ОГП.ï Контрастна бронхографія – для виявлення змін у бронхах 4-6 порядку.ï
Бронхоскопія – для оцінки стану та виявлення нагноєення (ендобронхіту).
лікування:1) Нефармакологічне лікування:o Просимо пацієнта уникати куріння, яке може погіршити стан легень.
o Фізичні вправи та реабілітація: допомагають збільшити силу та витривалість легень, покращити дихальну функцію та зменшити ризик загострень.
Реабілітаційні заходи можуть включати фізичну терапію, дихальні вправи, масаж і психологічну підтримку.o Зміни способу життя: уникати затяжних фізичних
навантажень, регулярно проводити заняття фізичними вправами, стежити за своїм харчуванням.o Санація бронхіального дерева: застосовують бронхоскопію,
яку виконують 2-3 рази. 2) Фармакологічне: ▪ Бронхолітик – сальбутамол. Рекомендується почати з мінімальної ефективної дози - 1-2 дози (100-200 мкг) за один
прийом. Якщо ефекту від цієї дози недостатньо, дозу можна збільшити до 2-4 доз (200-400 мкг) за прийом.▪ Антибіотик - амоксицилін + клавуланова кислота.
Призначають 500mg/125mg п/о по 1 таблетці 3 рази на день протягом 7-10 днів. При підвищеній чутливості до пеніцилінів – кларитроміцин 500 мг п/о по 1
таблетці 2 рази на день протягом 7-10 днів.▪ Муколітик – амброксол. Призначають 30 мг тричі на день протягом перших 2-3 днів, потім можна зменшити до 30
мг двічі на день.
Хворий Г. 38 років, скаржиться на біль, що тягне, у правій половині грудної клітки, кашель, задишку в спокої, головний біль, виражену загальну
слабкість.Анамнез захворювання: вважає себе хворим протягом 9 днів, коли після переохолодження з'явилися кашель, головний біль, підвищення температури
до 38°С. За медичною допомогою не звертався. Лікувався самостійно народними засобами, проте стан поступово погіршувався – наростала загальна слабкість,
почала турбувати задишка та біль у грудній клітці, температура тіла підвищилася до 39°С.
Об'єктивно: Стан важкий. Свідомість ясна. АТ – 90/60 мм рт.ст. ЧДД - 31 за 1 хв, ЧСС - 116 за 1 хв, температура - 38,9 °С, SpO2 - 88%.
Грудна клітка циліндричної форми, права половина відстає при диханні. Голосове тремтіння справа не проводиться. Перкуторно: над легенею ліворуч – ясний
легеневий звук, праворуч – тупість донизу від кута лопатки – по задній поверхні та від 3 міжребер'я донизу – по передньо-бічній поверхні. При аускультації – над
легенями зліва везикулярне дихання, справа не проводиться. Тони серця збережені, ритм правильний. Живіт безболісний. Дефекація, діурез збережені.Загальний
аналіз крові: еритроцити – 5,1 10*12/л, Hb – 142 г/л, лейкоцити – 19,2 10*9/л (е. – 1 %, б. – 0 %, п. – 14 %, с. – 68%, л – 25%, м – 2%), ШОЕ – 21
мм/год.Загальний аналіз мокротиння: слизова, лейкоцити 20-25 в п/з, ер. - поодинокі, епіт. кл 4–6 у п/з.Рентгенограма органів грудної порожнини:
1. Основні синдроми:
1) Синдром накопичення рідини у плевральний порожнині – провідний:
✓ грудна клітка циліндричної форми, права половина відстає при диханні; ✓ голосове тремтіння справа не проводиться;
✓ перкуторно: над легенею праворуч – тупість донизу від кута лопатки – по задній поверхні та від 3 міжребер'я донизу – по передньо-бічній поверхні. ✓ при
аускультації – над легенями везикулярне дихання справа не проводиться;
✓ на рентгенограмі – субтотальне зниження пневматизації правого легеневого поля від 3 міжребер’я донизу, зміщення органів середостіння ліворуч, підвищення
прозорості лівого легеневого поля;
✓ біль тягнучого характеру у правій половині грудної клітки, задишка в спокої.
Також можна додати синдром компресійного ателектазу як підсиндром.
2) Больовий синдром:
✓ скарги на біль, що тягне, у правій половині грудної клітки та головний біль.
3) Синдром місцевого запалення:
✓ вважає себе хворим протягом 9 днів, після переохолодження з'явився кашель;
✓ загальний аналіз мокротиння: слизова, лейкоцити 20-25 в п/з.
4) Синдром загального запалення:
✓ вважає себе хворим протягом 9 днів, коли після переохолодження з'явилося підвищення температури до 38°С;
✓ стан поступово погіршувався – наростала загальна слабкість, температура тіла підвищилася до 39°С;
✓ зараз стан важкий, ЧДД - 31 за 1 хв (тахіпное), ЧСС - 116 за 1 хв (тахікардія), температура - 38,9 °С (фебрильна температура);
✓ загальний аналіз крові: лейкоцити – 19,2 10*9/л (е. – 1 %, б. – 0 %, п. – 14 %, с. – 68%, л – 25%, м – 2%), ШОЕ – 21 мм/год - лейкоцитоз із зсувом вліво,
прискорена ШОЕ.
5) Синдром дихальної недостатності :
✓ стан поступово погіршувався – наростала загальна слабкість, почала турбувати задишка у стані спокою;
✓ ЧДД - 31 за 1 хв (тахіпное), ЧСС - 116 за 1 хв (тахікардія), SpO2 - 88%.
діагноз:Пневмонія: негоспітальна правостороння нижньодольова, ускладнена правобічним парапневмонічним ексудативним плевритом, 4 група, тяжкий перебіг.
Дихальна недостатність 3 ст.
Пневмонії диференціюють із такими захворюваннями як: гострий обструктивний бронхіт, бронхіальна астма та ХОЗЛ (стадії загострення), туберкульоз, інфаркт
легені, серцева недостатність (декомпенсована форма), інтерстиційний легеневий фіброз, ТЕЛА, метастази у легеневу паренхіму
. Скласти план додаткового обстеження:
Для підтвердження діагнозу необхідно провести наступні додаткові методи обстеження:
ï Пульсоксиметрія та газометрія крові – для виявлення відсотку насичення киснем молекул гемоглобіну (артеріальної крові) – можлива гіпоксія (зниження
парціального тиску), та зниження сатурації.ï Загальний аналіз крові - загальнодіагностичне дослідження, виявлення ознак загального запалення, супутньої
патології.ï Загальний аналіз сечі - загальнодіагностичне дослідження, виявлення наявності запалення у сечовій системі.ï Біохімічний аналіз крові - виявлення
біомаркерів запалення, рівня сечовини, креатиніну та електролітів, активності печінкових ферментів.ï Коагулограма - виявлення змін з боку системи згортання
крові.ï Загальний аналіз мокротиння - виявлення місцевого запального процесу.ï Бактеріологічне дослідження мокротиння - посів з метою виявлення збудника
для більш ефективного лікування (встановити тип та чутливість до антибіотиків збудника пневмонії).ï ЕКГ - загальнодіагностичне дослідження, виявлення
серцевих ускладнень. Також може використовуватися Ехо-КГ для виявлення серцевих ускладнень та супутньої патології.ï Рентгенографія легень – може показати
наявність запальних змін у легенях та допомогти виявити місце та характер легеневого ураження, визначення наявності плеврального випоту та змін органів
грудної порожнини.ï Комп'ютерна томографія (КТ) - може використовуватися для отримання більш детального зображення легень, особливо в тих випадках,
коли рентгенівський знімок не дає повної інформації про стан легень.ï Бронхоскопія - може допомогти встановити причину запалення легенів та виключити інші
захворювання дихальних шляхів.ï Пульсоксиметрія – вимірювання рівня насичення киснем у крові може допомогти у діагностиці та оцінці тяжкості
захворювання.ï Проба Рівальта - експрес-визначення характеру плеврального випоту.ï Цитологічний аналіз ексудату - визначення клітинного складу випоту -
характеристика фази і характеру запалення.
Лікування стаціонарне - в умовах відділення інтенсивної терапії:
1) Оксигенотерапія для покращення сатурації.2) Плевральна пункція з відкачуванням до 1,5 л випоту з терапевтичною метою.3) Медикаментозна терапія:o
Азітроміцин в/в 500 мг 4 рази на добу протягом 14 днів з переходом на пероральну антибіотикотерапію при покращенні стану (через 2-3 дні після початку
терапії).o Цефтріаксон в/в 2 г 1 раз на добу протягом 2-3 днів з переходом на пероральну антибіотикотерапію при покращенні стану – амоксиклав п/о 1 г 2 рази
на добу протягом 11-12 днів.o Муколітик - ацетилцистеїн 200 мг п/о 3 рази на добу протягом 7 днів.o НПЗЗ - ібупрофен 200 мг п/о 4 рази на добу не довше 3
днів.
Немидикаметозна терапія після лікування в стаціонарі:
● Заняття фізичною терапією та дихальними вправами, які можуть допомогти покращити функцію легень та зменшити ризик рецидиву.ï Правильне
харчуванняï Регулярне проведення профілактичних заходів, таких як вакцинація проти грипу та пневмококової інфекції, щоб зменшити ризик
зараження іншими інфекціями, які можуть погіршити стан легень.
Болезнь Иценка-Кушинга
Причина - аденома гипофиза
Синдромы: Астеноневротический, гипертензивный, остеопоротический, диспластическое ожирение, нарушение половой функции, дерматологический.
Клиника - диспластическое ожирение с перераспраделением подкожной жировой клетчатки на груди, животе, области верхних грудных позвонков в виде
горбка, на лице, тонка и сухая кожа, мраморный и цианотический оттенок. На животе, плечах, бедрах и груди стрии. Слабость в мышцах. Гипертензия. Мб
поражения глаз, сердца, почек, костей (остеопороз). Подавление специфического иммунитета. Стероидный диабет. Половая дисфункция.
В КРОВИ - лейкоцитоз, эозинопения, лимфоцитопения, гипокалиемия ниже 3,3. утром (8-9ч) - повышенная концентрация кортизола, отстутствие ночного
снижения (23-24ч). Суточная экскреция кортизола с мочей повышается. У здоровых людей 120-400 нмоль.
МАЛАЯ ПРОБА С ДЕКСАМЕТАЗОНОМ - определяют суточную экскрецию свободного кортизола, потом в течении 2 суток принимает по 0,5 мг декс каждые
6 часов (4 раза). На 2 сутки оценивают, при функциональном гиперкортицизме снижается на 50 и более процентов, при болезни - нет.
БОЛЬШАЯ ПРОБА - по 2 мг каждые 6ч. При болезни снижается на 50 и более, а при АКТГ-эктопированном синдроме или АКТГ-независимом
гиперкортицизме - нет.
ПРОБА С АКТГ для диф.диагностики с надпочечниковым вариантом гиперкортицизма (синдромом) - при болезни уровень кортизола после инъекции 250 мкг
АКТГ ув. в 2-3 раза.
ПРОБА С КРГ для диф.диагностики болезни и АКТГ-независимого гиперкортицизма в/в 100 мкг КРГ, при болезни уровень АКТГ ув на 50 проц, а кортизола - на
20, при АКТГ - АКТГ почти не меняется.
РЕНТГЕНОГРАФИЯ! МРТ! КТ!
ДИФ - С АКТГ-ЭКТОПИРОВАННЫМ СИНДРОМОМ И С АКТГ-НЕЗАВИСИМЫМ ГИПЕРКОРТИЦИЗМОМ (ГЛЮКОСТЕРОМОЙ); ГИПОТАЛАМИЧЕСКИЙ
СИНДРОМ НЕЙРОЭНДОКРИННОЙ ФОРМЫ, ФУНКЦИОНАЛЬНЫМ ГИПЕРКОРТИЦИЗМОМ ПУБЕРТАТНОГО ПЕРИОДА.
При болезни Иценка-Кушинга повышенный уровень АКТГ, позитивная проба с дексаметазоном и двусторонняя гиперплазия надпочечников. При глюкостероме -
уровень норм или снижен, негативная проба и одностороння гиперплазия.
ЛЕЧЕНИЕ - транссфеноидальная аденомэктомия. Гидрокортизон до и 3-4 дня после операции. При стойком послеоперационном гиперкортицизме -
адреналэктомия с применением блокаторов стероидогенеза (хлодитан 0,1 г/кг по 6-8 г в сутки за три приема. За один курс доза 250-300 г, длительность лечения 2-
3 мес.), а при тотальной и двусторонней адреналэктомии - пожизненная терапия ГКК. Лучевая терапия области гипофиза.
Нетоксический зоб (эндемический) - при дефиците йода.

Синдромы при зобе: синдром зоба, синдром компрессии.
Клиника - диффузное постепенное увеличение щитовидки. Мб узловые или диффузно-узловые формы зоба. Гипотиреоз - утомляемость, замедление
психических реакций, галакторрея, нарушение репродуктивной способности женщин. У детей - замедление роста, отставание костного возраста от
хронологического. Также по мере прогрессирования - запоры, физ и умственная вялость, сонливость, зябкость, ув. массы тела. Проявление тяжелой степени
нехватки йода - эндемический кретинизм (неврологический и микседематозный).
Диагностика - УЗИ щитовидки, определение уровня ТТГ и тиреоидных гормонов (ув. трийодтиронин). При эутиреоидном статусе - уровень тиреотропина норм.
При ум. функциональной способности зитовидки ув. содержание тиреотропина. ПУНКЦИОННАЯ БИОПСИЯ И ЦИТОЛОГИЧЕСКОЕ исследование - чаще всего
коллоидный, но может быть паренхиматозным. Исследование экскреции йода с мочей (в норме более 100 мкг/л).
ЛЕЧЕНИЕ - монотерапия препаратами йода, супрессивная терапия тироксином, комбинированная терапия йодидами и тироксином. Сначала назначают
препараты йода по 100-300 мкг в день 6 мес. Доза тироксина 100-150 мкг. Хирургическое - при больших размерах.
Узловой зоб
Клиника - узлы в щитовидке (одноузловой и многоузловой)
Диагностика - радиоизотопное, рентгенологическое и ультразвуковое исследования, эхография, тонкоигольная пунционная биопсия (при диаметре больше 10мм
и напрямых признаках злокачественного новообразования), МРТ, ЯМР-томография, КТ. Определение уровня тиреотропина и тиреоидных гормонов, уровня
антител к щитовидке, уровня тиреокальцитонина (при подозрении на медуллярный рак).
Лечение - 1) Медикаментозное - физиологические дозы йодидов по 200 мкг в сутки постоянно, L-тироксин. Если содержание тиреотропина более 1 мкОД/мл L-
тироксин на полгода в дозе 75-100 мкг в сутки, начинают с 12,5-25 мкг, увеличивают каждые две недели в два раза. Когда уровень тиреотропина 0,1, то L-
тироксин отменяют на 2 мес, определяют уровень тиреотропина, L-тироксин нельзя, если содержание 0,5 и меньше. L-тироксин нельзя при длительно
существующем многоузловом зобе и если один из узлов более 3 см, если проблемы с сердцем.
Склерозивная терапия 95% этанолом 1-2 инъекции в неделю. Каждые 2-3 введения - цито исследования. 2) Хирургическое (признаки малигнизации,
увеличиваются, сдавливают и тд).
Тиреотоксикоз
Синдромы: синдром нарушений фосфорно-кальциевого обмена (уточнить вариант)?, синдром тиреотоксического сердца, синдром нарушения массы тела,
синдром дисфункции ЖКТ, синдром офтальмопатии, астенический синдром, гиперметаболический синдром?, отечный синдром, синдром меланодермии,
синдром дерматологический или синдром эктодермальных нарушений, судорожный синдром.
Диффузный токсический зоб (Базедова, Грейвса)

Клиника - раздражительность, тахикардия, похудение, слабость, дрожь, потливость, плохая переносимость тепла, экзофтальм, частые испражнения, снижение
памяти, плаксивость, нарушение менструального цикла.
Кожа теплая, влажная, пигментация, претибиальный отек, мб зуд, ороговевшая кожа на стопе. Офтальмопатия. Экзофтальм. Увеличенная протрузия. Тонкие и
ломкие волосы, выпадают.
Симптомы:
1. Дельримпля - выражение гнева
2. Штельвага - нечастые моргания
3. Кохера - ретракция верхнего века при быстром изменении плоскости взгляда
4. Грефе - при фиксации взгляда на предмете, что двигается сверху вниз
5. Мебиуса - нарушение конвергенции
6. Елинека - гиперпигментация век
Нарушения в ССС, дыхания, пищеварения, поражение печени, почек, нервной системе, эндокринных органах.
В КРОВИ - анемия, лейкопения, лимфоцитоз, ув. СОЭ, гипоальбуминемия, гипертриглицеридемия, гипохолестеринемия, ум К, ув Na в эритроцитах,
гипомагниемию, гиперфосфатемию.
Легкая степень - тахикардия до 100, потеря массы тела до 10 проц
Средняя степень - пульс 120, сердечная недостаточность, потеря массы до 20 проц
Тяжелая - выше, разница между систолическим и диастолическим давлением 80-100.
Может возникнуть тиреотоксический криз - пульс больше 200, повышается систолическое давление, температура до 40, психическое воздуждение приобретает
характер психоза, усиливается понос, мб рвота, в дальнейшем мышечная слабость, мб кома.
Лечение - медикаментозное ( тионамиды - мерказолил 1-2 р в сутки, суточная доза 20-60 мг, первичная доза 10-30 мг, потом постепенно уменьшают дозу до дозы
в пределах от 5 мг ежедневно до 5 мг раз в три дня)
препараты йода
лития карбонат 0,3 г по 1-5 т в сутки
фенобарбитал ГКК (дексаметазон до 8 мг в сут, преднизолон 20-30 мг в сут, уменьшают каждые 5 дней на 5 мг)
В-адреноблокаторы
мб хирургическое или с использованием радиоактивного изотопа йода-131
Гипотиреоз
Синдромы: синдромокомплекс гипотиреоза (мб синдром эктодермальных нарушений, отечный), тревожно-депрессивный синдром, астенический, синдром
нарушения ЖКТ, анемический, синдром гипотиреоидной кардиомиопатии, синдром остеопроза или остеопении?, астено-адинамический или астенический,
синдром нарушений фосфорно-кальциевого обмена.
Клиника - сонливость, заторможенность, зябкость, запоры, сухость кожи и отеки. Галакторрея, мено- и метроррагии. Холодная кожа, тяжело собирается в
складку, гиперкератоз. Волосы тусклые, ломкие, мб аллопеция. Брадикардия, при наличии значительной анемии мб тахикардия. Смещены границы сердца, оно
увеличено, повышается диастолическое давление. Уменьшается секреция желудочных желез - гипохлоргидрия и ахлоргидрия. Повышается титр АТ к
париетальным клеткам желудка, нарушается всасывание вит В12.
Нарушения в нервной системе - замедляются процессы мышления, меняется поведение, мб тревожно-депрессивный синдром. Парестезии, нарушение слуха.
Бронхиты и пневмонии, мб гидроторакс.
Боль в суставах. Миопатии.
Дисфункция половых желез.
Формы гипотиреоза:
1) Легкая - заторможенность, одутловатость лица, брадикардия
2) Средняя - брадикардия, сухость кожи, отек, запоры, анемия, мено- и метроррагии, сонливость, апаптия, работоспособность ограничена
3) Тяжелая - микседема, кожа бледная с желтоватым оттенком и покрыта чешуйками, запоры, брадикардия до 50-40 в мин, грубый и низкий голос,
заторможенность, неработоспособны.
Гипотиреоидная кома - гипоксия, водно-электролитные нарушения (гипонатриемия), гипотремия, гипотензия и брадикардия.
Диагностика - уменьшение в плазме крови тироксина и ув тиреотропина, гипохромная анемия, лимфоцитоз, ув кол-ва нейтрофилов, ув СОЭ, ув кол-во белка и
АК в крови, кол-во липидов, при тяжелых формах может быть гипогликемия, мб ум креатинина и мочевины (бх)
Ув время рефлекса ахиллового сухожилия
УЗИ щитовидки и сердца
Сонография ОБП
Рентгенологическое исследование ОГП, ЭКГ
МРТ, КТ
Диф - хроническая болезнь почек, ИБС, сердечная недостаточность, анемия, полиартрит.
Лечение - Синтетические препараты тиреоидных гормонов - Эутирокс 1,6-1,8 мкг/кг в сутки, для Ж средняя доза 75-112 мкг в день, для М - 125-200 мкг в день.
Или комбинированные препараты, например Тиреокомб (70 мкг L-тироксина, 10 мкг L-трийодтиронина и 160 мкг калия йодида), также можно В-
адреноблокаторы при обострении ИБС, тахикардиях. L-тироксин назначают в дозировках 25-50-75 мкг в сутки.
Лечение гипотиреоидной комы - L-тироксин в первые сутки 400-500 мкг, частями каждые 4 часа, потом уменьшают до 75-150 в сутки. 100 мкг гидрокортизона,
потом по 50 каждые 6ч, в/в глюкозу, NaCl.
ТИРЕОИДИТЫ
Острый гнойный тиреоидит
Клиника - боль на передней поверхности шеи, усиливается при глотании, поворотах головы, отдает в уши и нижнюю челюсть, температура 38-40, усиливается
сердцебиение, поврежденная доля щитовидки плотная и болезненная, можно пропальпировать флюктуацию.
Диагностика - лейкоцитоз, сдвиг формулы влево, ув СОЭ
УЗИ (полости)
Пункция
Определение чувствительности микрофлоры к АБ лекарствам
Диф - подострый тиреоидит, кровоизлияние в кисту, флегмона шеи, рак щитовидки, инфекции глубоких слоев шеи, воспаление бронхогенных кист.Лечение -
АБ, дренирование абсцесса.
Острый негнойный - при радиационном поражении ЩЖ, будут симптомы тиреотоксикоза, ув кол-ва тиреоидных гормонов
Лечение - ГКК, В-адреноблокаторы
Подострый тиреоидит
Клиника - после ОРЗ температура, боль в шее, отдает в затылок, уши, нижнюю челюсть, усиливается при глотании, потливость, тахикардия, тремор, слабость.
ЩЖ увеличена и болезненна.
Стадии:
4) Острая 4-8 нед - лихорадка, боль, тиреотоксикоз
5) Эутиреоидная (или гипо-)
6) Выздоровления
Диагностика - ув СОЭ, незначительная нормохромная анемия, мб нейтрофильный лейкоцитоз, ув кол-во гормонов щитовидки, тиреотропина -ум,
гипергаммаглобулинемия, ув содержания фибриногена, через несколько недель ув титра АТ к тиреоглобулину и микросомальной фракции, потом уменьшается в
течение 2-3 мес.
УЗИ щитовидки
Цитологическая диагностика (в пунктате клеточный детрит, коллоид, дистрофически измененные тиреоциты и тд)
Лечение - НПВС, стероидные, В-адреноблокаторы.
Препараты ацетилсалициловой к-ты в начальной дозе 600 мг каждые 4 часа до нормализации температуры и исчезновения боли, потом по 600 в сутки. Можно
Индометацин 50 мг 3 раза в сутки, ибупрофен 400 мг 2 раза в сутки. Могут добавляться ГКК - преднизолон 20-60 мг в сутки, каждые 5 дней уменьшают на 5 мг.
Можно дексаметазон 2-4 мг в сутки, потом уменьшая до 0,5 мг в 5 дней. Можно Амизон по 0,25 г 4 раза в сутки. При транзиторном гипотиреозе L-тироксин по
100-150-200 мкг в сутки.
Аутоиммунный тиреоидит
Клиника - развивается постепенно, беспокоят узлы в ЩЖ, чувство дискомфорта и сдавления в шее, при пальпации железа неравномерно увеличена, бугристая,
незначительная болезненность, мб боль и ломота в суставах, эндокринная офтальмопатия.
Причина гипотиреоза.Диагностика - УЗИ щитовидки, допплерография ЩЖ (сосудистый рисунок усиленный и деформированный), цитологическое
исследование аспирата из ЩЖ (классический вариант - лимфоидные элементы разной степени зрелости, с примесями иммунобластов, плазматических клеток,
МФ, гигантские эозинофильные клетки - В-клетки.), сцинтиграфия, титр АТ к тиреоглобулину и тиреопероксидазе.Диф - узловой зоб, тиреотоксикоз, карцинома
ЩЖ.
Лечение - L-тироксин в начальной дозе 12,5 мкг в сутки, увеличивают каждые 2 недели до достижения стойкого эутиреоза и уменьшения тиреотропина в плазме
крови. Если появляются признаки тиреотоксикоза - В-адреноблокаторы, преднизолон, мерказолил.
Инвазивный фиброзный тиреоидит

Клиника - нарушение голоса, затрудненное глотание. Пальпаторно плотная, срощенная с прилежащими тканями и неподвижная ЩЖ. На УЗИ - уменьшенная,
возможет фиброз с проростанием капсулы.
Пунционная биопсия.
Диф - рак щитовидки
Лечение - хирургическое - резекция ЩЖ, удаляют фиброзные участки.
Хронические специфические тиреоидиты - причины: туберкулез, сифилис, актиномикоз, лимфогранелематоз, саркоидоз.
Клиника - зоб, гипотиреоз, признаки основного заболевания
Диагностика - пункционная биопсия
Лечение - заместительная терапия препаратами тиреоидных гормонов и специфическое лечение.
ДИАБЕТ
Синдромы при диабете: синдром хронической гипергликемии, синдром гипогликемии, синдром диабетической ретинопатии, нефропатии, микроангиопатии,
макроангиопатии, дермопатии, полинейропатии нижних/верхних конечностей (уточнить вариант), синдром диабетической стопы (уточнить вариант), синдром
дислипидемии, синдром нарушения массы тела: синдром избыточной массы тела или синдром ожирения (степень, тип) или синдром дефицита массы тела,
синдром декомпенсации СД, синдром кетоацидоза, синдром гиперосмолярности?, синдром дегидратации, кардиоваскулярный синдром (уточнить проявления),
синдром электролитных нарушений? Синдром дисфункции ЖКТ/гастроентеропатии?, синдром лактатацидоза, синдром острой сосудистой или сердечной
недостаточности, синдром полиурии-полидипсии и тд.
СД 1 типа у молодых
Клиника: жажда, полиурия, повышение аппетита, похудение, гипергликемия, глюкозурия, гиперкетонемия, кетонурия, повышенная склонность к
инфекционным заболеваниям, эректильная дисфункция, снижение зрения, симптомы поражения органов и систем.
Диагностика: глюкоза на тощак и через 2 часа после приема пищи, определение гликозилированного гемоглобина, гликемического профиля, концентрации
кетонов в крови и моче, липидограмма, С-пептид, титр диабет-ассоциированных АТ, бх крови (билирубин, креатинин, АлАТ, АсАТ, минералы).
Инструментальные - ЭКГ, рентгенография грудной клетки, осмотр глазного дна.
Лечение: диета (углеводы - хлеб, крупы, картофель, фрукты), одна ХЕ=10-12 г, которые содержатся в 20 г пшеничного хлеба. Каждые 10 г углеводов повышают
уровень глюкозы на 1,7 ммоль на л. Инсулинотерапия (перед завтраком 2 МО на каждую ХЕ, а перед обедом и ужином 1-1,5 МО), при кетоацидозе не
употреблять жиры. Пищевые волокна по 30-40 г в сутки. Сахарозаменители. Показаны физ. нагрузки, если диабет в стадии компенсации и без выраженных
поражений ССС.
Аспарт (Новорапид), глулизин, лизпро - 3-4 раза в сутки, можно в комбинации с инсулинами длительного действия (Детемир) - 0,3-0,8 ОД/кг 1-2 р в сутки.
Можно НовоМикс 30 1-2-3 раза в сутки.
При впервые выявленном СД доза 0,5-0,6 на 1 кг идеальной массы тела
Стадия ремиссии - 0,1-0,2
Более 5 лет - 0,7-1,0
Декомпенсация - 1,5-2,0
стойкая компенсация - 0,4-0,5
Перед завтраком и обедом 2/3 дозы, перед ужином и сном - 1/3
Коррекция дозы каждые 2-3 суток
Можно установить инсулиновую помпу.
Антитромбоцитарная терапия, контроль АД.
СД 2 типа у людей в возрасте и с ожирением, развивается на фоне метаболического синдрома
Часто проблемы с сердцем и стеатогепатоз
Диагностика та же
Лечение - диета, физ. нагрузки
Сенситайзеры инсулина:
7) Метформин по 500, 850, 1000 мг 2 раза в сутки, стартовая 500, максимальная 2000-3000
8) Тиазолидиндионы (глитазоны) - пиоглитазон (0,015 г,0,030,0,045)- 1 раз в день,максимальная доза 0,045 г., розиглитазон 0,004 2 раза в день.
Секретагоги инсулина - производные сульфонилмочевины (хлорпропамид - 100-500 мг в сутки 1 раз во время завтрака, глибенкламид - 2,5-15 мг в сутки 1-3 раза
за полчаса до еды).
несульфонилмочевинные - репаглинид по 0,5,1,2 мг, максимальная доза 4 с едой, действует 2-3 часа.
3) Ингибиторы альфа-глюкозидазы (с нарушениями функций почек, печени, с ожирением) - акарбоза по 0,05, 0,1 г 3 раза в день, максимум 0,6 г.
4) Инкретин-модуляторы - эксенатид (баета) - 5-10 мкг 2 раза в сутки.
ситаглиптин 100-200 мг 2 раза в сутки.
5) Аминомиметики - Прамлинтид 60-120 мкг с едой.
6) Дапаглифлозин
7) Инсулинотерапия
ОСЛОЖНЕНИЯ ДИАБЕТА
9) Офтальмологические - ретинопатия, макулопатия
Ретинопатия:
10) микроаневризмы
11) твердые экссудаты (желтые очаги отложения липидного материала)
12) единичные мягкие экссудаты (ватообразные очаги)
При препролиферативной измения усиливаются+ретинальные вены неравномерного каллибра, венозные петли, преретинальные и субретинальные
кровоизлияния.
При пролиферативной - неоваскуляризация на сетчатке и диске зрительного нерва, распространение преретинальных и витроретинальных кровоизлияний,
образование фиброзных шварт и пленок, отслойка сетчатки, значительное снижение зрения, слепота.
Макулопатия - фокальная, диффузная, ишемическая.
Лечение: компенсация СД, нормализация АД, устранение дислипидемии. Ингибиторы протеинкиназы С - Ратоксистаурин 32 мг 3 года, антигипертензивные,
ацетилсалициловая к-та. Триамцинолон - 4-20 мг в сутки 2-3 приема, каждые 2-3 дня дозу уменьшают на 1-2 мг., панретинальная лазерная коагуляция сетчатки.
2) Катаракта
3) Глаукома
Диабетическая нефропатия:
1 стадия - повышение фильтрации и АД в почечных клубочках, гипертрофия почек.
2 стадия - структурные изменения, утолщение мембраны капилляров, фрагменты альбумина, повышение АД. Через 5 лет.
3 стадия - микроальбуминурия. Через 5-15 лет.
4 стадия - макроальбуминурия или выраженная нефропатия, очень повышено АД. Через 10-15 лет с момента диагностики СД.
Уремическая фаза - нарушение азотвыделительной ф-ции почек, снижение клубочковой фильтрации и повышение АД.
Лечение: гликемический контроль, нормализация АД, уменьшить употребление белков до 1,0 на кг в стадии микроальбуминурии, 0,8 на кг и соли меньше 3г в
день в стадии протеинурии, 0,6 г на кг в стадии уремии, ограничить продукты, которые содержат калий.
При дислипидемиях аторвастатин перорально 5-20 мг 1 раз в сутки.
При 4 стадии нефропатии с макроангиопатиями +диуретики для устранения отеков, эритропоэтин и препараты железа для устранения анемии.
Уремия - детоксикационная терапия, устранение киперкалиемии и гипокальциемии, гемодиализ, пересадка почки.
Диабетическая нейропатия:
13) Диффузная симметричная нейропатия - тупая боль в стопах и голени, усиливается в покое, особенно ночью, уменьшается при физ. нагрузке. Онемение,
парестезии, гиперестезии, алодинии (неприятные ощущения при касании одежды), нарушение вибрационной, тактильной, болевой, температурной
чувствительности. Арефлексия - выпадение ахиллового рефлекса.
14) Острая сенсорная диабетическая нейропатия - острая боль, парестезии, гиперестезии, снижение массы тела. Часто при декомпенсации.
15) Хроническая сенсорно-моторная диабетическая нейропатия - в области стоп пропадает температурная, болевая чувствительность, парестезия, алодиния,
снижение рефлексов, потеря вибрационной чувствительности.
16) Автономная диабетическая нейропатия:
- кардиоваскулярная - синдром денервированного сердца, синдром ортостатической гипотензии
- ЖКТ- диабетическая цистопатия- мононейропатия верхних и нижних конечностей - карпальный туннельный синдром, парестезии, онемение, боль, особенно
ночью, атрофия и гипотрофия мышц.- нейропатия ЧМН- радикулонейропатия - опоясывающая боль- амиотрофия - боль в бедре, мышечная слабость и атрофия
мышц
Диагностика: исследование вибрационной чувствительности с помощью камертона, тактильной - монофиламенты, болевой - неврологической иголки,
температурной - циллиндра Tip-Term, для диагностики автономной - ЭКГ, мониторинг АД, эхография, урография, цистоскопия.
Лечение: препараты липоевой кислоты по 600 мг в/в капельно в 100-200 мл физа 1 раз в сутки, курс 10-15 инъекций, потом внутрь 600-1200 мг в сутки 2-3
месяца (ЭСПА-ЛИПОН), диклофенак 50 мг 2 раза в сутки, ибупрофен 200 мг 4 раза в сутки, лидокаин местно в виде геля или пластыря, капсаицин в виде мази
или крема до 3-4 раз в сутки. При недостаточной эффективности - амитриптилин 25-100 мг в сутки на ночь.
Иглорефлексотерапия, облучение гелий-неоновым лазером.
Диабетическая стопа:
0 степень - язвы отсутствуют, группа высокого риска (деформации, аномалии стопы, снижение чувствительности)
1 степень - поверхностная язва без инфицирования
2 степень - глубокая с проникновением в сухожилие, без поражения костей
3 степень - глубокая с поражением костей, остеомиелит
4 степень - гангрена части стопы
5 степень - гангрена всей стопы
Клиника: боль, затерпение пальцев, слабость в ногах, судороги мышц, парестезии, изменения формы стопы.
ФОРМЫ: нейропатическая (чаще у молодых, безболезненная, часто в области подошвы и пальцев в месте сдавления, снижение всех видов чувствительности,
пульсация артерий сохранена или незначительно снижена, деформация пальцев и стопы), ишемическая, смешанная.
Диагностика: ОАК, бх, коагулограмма, бактериологический посев из раны. Допплерометрия, рентгенография, ангиография, допплерография, чрескожная
оксиметрия.
Лечение: компенсация СД, коррекция АД, дислипидемии, уход за стопами, удаление гиперкератозов, ортопедическая обувь, разгрузка пораженного участка
стопы, при второй стадии - АБ, местное лечение (разгрузка, обработка раны, асептическая повязка). Крем Бальзамед базаль и мазь Бальзамед интенсив. При 3-5
стадии - хирургическое лечение.
Острые осложения:
17) Диабетическая (гиперкетонемическая) кома
При кетоацидозе часто глюкоза 30 и выше, ацетонурия, нейтрофильный лейкоцитоз до 20-25, сгущение крови, повышение гемоглобина, высокий удельный вес
мочи, глюкозурия 40-60.
При лактатацидозе - рН ниже 7,35, уровень лактатемии больше 5,6, гликемия 10-14 или норм.
Лечение: кетоз - щелочная жидкость 0,5-1 л в сутки, всего жидкости 2-3 л, препараты метионина, эссенциале, энтеросорбенты, доп. инъекции инсулина
короткого действия.
лечение кетоацидотической комы - инфузии физа, катетеризация мочевого пузыря, зонд в желудок, инсулинотерапия 10 МО в/в струйно в 5-10 мл физа, потом 0,1
МО на кг в час, контроль гликемии, электролитов и глюкозурии каждый час. После снижения глюкозы до 14,0-13,0 - глюкозу. Потом подкожное введение
инсулина по 4-6 МО каждые 2 часа.
Регидратация - в первые 2 часа 2 л изотонического раствора, потом раствор хлорида натрия., внутривенно капельно препараты калия, ксилат внутривенно
капельно 400 мл в сутки.
2) Гиперосмолярная
Диагностика: гипергликемия 55 и больше, кетонемии нет, гипернатриемия, гиперхлоремия, повышение осмолярности крови (360).
Лечение: регидратация 0,45 проц раствором натрия хлорида 1-3 л в течение 2-3 ч, введение 9-10 л жидкости после стабилизации гемодинамики в течение 1-2
дней. Инсулинотерапия 5-10 МО инсулина короткого действия одномоментно, потом 3-7, потом р-р глюкозы, контроль и коррекция уровня калия, фосфатов,
магния. Гепарин по 5000 ОД 4 раза в сутки. При рвоте и расширении желудка - аспирация содержимого, при наличии инфекции - АБ, при отеке мозга - маннитол
1-2 г на кг, дексаметазон 8 мг в сутки.
СИНДРОМ ИЦЕНКА-КУШИНГА
При синдроме Иценка-Кушинга (глюкостероме) вместо классических симптомов может быть только андрогенное перераспределение жировой клетчатки.
Ранние симптомы - головная боль в связи с высоким АД, поражение миокарда, СН и отеки, асцит. Нарушения менструаций, бесплодие, атрофия молочных желез,
гирсутизм, гипертрофия внешних половых органов. У мужчин снижение либидо, потенции, атрофия яичек.
+остеопороз
+мб стероидный диабет
+астенодепрессивный синдром, боль в пояснице, конечностях и голове
+гипокалиемия, гиперкальциурия
Диагностика: повышение кортизола в плазме, экскреции 17-ОКС и 17-КС, альдостерона, тестостерона, АКТГ норм или снижен. КТ, МРТ.
Лечение: односторонняя адреналэктомия, эндоскопические операции.
ПЕРВИЧНЫЙ АЛЬДОСТЕРОНИЗМ (Синдром Конна)

Синдромы: синдромокомплекс первичного гиперальдостеронизма (синдром альдостеронизма, почечный, синдром полиурии, синдром дегидратации, синдром
электролитных нарушений, нервно-мышечный, гипокалиемический, судорожный, кардио-васкулярный, синдром артериальной гипертензии), синдром
гиперосмолярности крови/гипоосмолярности мочи, анемический синдром.
Клиника: артериальная гипертензия, нейромышечный синдром, синдром полиурии-полидипсии
Диагностика: гипокалиемия и гипернатриемия, метаболический алкалоз, полиурия с гипоизостенурией, щелочная или нейтральная реакция мочи, снижение
экскреторной функции почек. В крови повышена СОЭ, мб анемия, нейтрофильный лейкоцитоз. Изменения на ЭКГ. Определяют уровень альдостерона (повышен)
и активность ренина плазмы (снижена) - при первичном. При вторичном повышается и активность ренина. МРТ, КТ, эхография, ангиография.
Лечение: при опухоли - оперативное, при гиперплазии надпочечников - медикаментозное спиронолактоном, ум натрий в диете, гипотензивная.
АНДРОСТЕРОМА
Клиника: строение тела по мужскому типу у женщин, изменения тембра голоса, ум молочных желез, выпадение волос на голове и появление на лице, груди,
конечностях, аменоррея и бесплодие.
Диагностика: повышение в плазме ДГЕА и андростендиона, тестостерона. Определение уровня кортизола в 8 утра и после 1 мг в 24:00, 17-
гидроксипрогестерона в 8 и через час после введения АКТГ. КТ, МРТ.
Лечение: хирургическое.
ВРОЖДЕННАЯ ГИПЕРПЛАЗИЯ КОРЫ НАДПОЧЕЧНИКОВ (АДРЕНОГЕНИТАЛЬНЫЙ СИНДРОМ)

Синдромы: вирильный, синдром половых нарушений или гетеросексуальный синдром (уточнить варинт по этиопатогенезу и проявлениям), синдром
электролитных нарушений, синдром нарушения массы тела (синдром дефицита массы тела), синдром меланодермии.
18) недостаточность 21-гидроксилазы - уменьшается образование кортизола и накапливаются предшественники, которые конвергируются в надпочечниковые
андрогены.
- ВИРИЛЬНАЯ ФОРМА: уровень кортизола снижен или на нижней границе. Повышается уровень андростендиона, который конвертируется в тестостерон.
Избыточное выделение прегнантриола и 17-гидроксипрогестерона. У девочек маскулинизация внешних половых органов, у мальчиков - отстствие яичек,
гипоспадия, ув внешних половых органов, усиление пигментации мошонки. Внутренние органы женские. В дальнейшем и другие симптомы маскулинизации,
опережают в росте, а потом отстают.
Диагностика: определение прегнантриола (повышена экскреция), уровня андрогенов и 17-гидроксипрогестерона в плазме (повышен). Повышение экскреции 11-
ОКС, 17-КС, андростерона, этиохоланолона, увеличение в крови андростендиона и уменьшение - тестостерона. Уровень кортизола и экскреция 17-ОКС в норме.
Лечение: кортизол или его аналоги.
- СОЛЬТЕРЯЮЩАЯ ФОРМА: альдостерон снижен, ренин и ангиотензин 2 повышены.

У женщин псевдогермафродитизм. У новорожденных детей - изменения внешних половых органов, гиперпигментация, снижение массы тела. Уровень К
повышен, натрия и хлоридов - снижен.
Диагностика: определение уровня электролитов, повышенного содержания 17-гидроксипрогестерона в кров и экскреции прегнантриола и 17-КС. Определение
кариотипа и полового хроматина.
Лечение: инфузионная (40-60 мл физа и глюкозы на кг), кортизол 50-75 мг в сутки, ГК (кортизол 20-25 мг в сутки), МК (ДОКСА, кортинеф или форинеф 0,05-
0,1-0,2 мг в сутки).
- НЕКЛАССИЧЕСКАЯ ФОРМА - только в пубертатном периоде гирсутизм, нарушение половых ф-ций.

Диагностика: определение базального уровня 17-гидроксипрогестерона в крови и после стимуляции кортикотропином.
Лечение: такое же, но доза ГК меньше.
2) Недостаточность 11бета-гидроксилазы - повышенное образование 11-дезоксикортикостерона и уменьшение кортизола - гиперплазия и вирилизация.
Лечение ГК.
3) Недостаточность с бета-гидроксистероидной ДГ, 17альфа-гидроксилазы
НЕДОСТАТОЧНОСТЬ КОРЫ НАДПОЧЕЧНИКОВ

Синдромы: астенический синдром, синдром нарушения массы тела, синдром меланодермии, синдром дисфункции ЖКТ, синдром половых нарушений, астено-
адинамический синдром, депрессивный синдром, нейро-мышечный, анемический, синдром электролитных нарушений.
ПЕРВИЧНАЯ СИМПТОМЫ: быстрая утомляемость, мышечная слабость, адинамия и астения., потеря массы тела, нарушения ЖКТ, артериальная гипотензия,
гиперпигментация кожи и слизистых (бронзовый)., психические нарушения, нарушение ф-ции половых желез,
Диагностика: нормо- или гипохромная анемия, умеренная лейкопения, лимфоцитоз и эозинофилия, изменения на ЭЭГ, повышение АКТГ в 5-10 раз.,
уменьшение секреции гонадотропинов.
ВТОРИЧНАЯ: снижен АКТГ, нет гиперпигментации, дегидратация, гиперкальциемия и гипотензия отстутствуют.
ОСТРАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ НАДПОЧЕЧНИКОВ (Аддисонов криз) - дегидратация, гипотензия, тошнота и рвота, потеря массы, боль в животе,
гипогликемия, лихорадка, гипонатриемия, гиперкалиемия, азотемия, гиперкальциемия, эозинофилия, гиперпигментация, мб гипотиреоз и гипогонадизм.
Диагностика первичного: КТ, эхография, надпочечниковые АТ, аспирационная биопсия., снижение уровня глюкозы натощак, повышение толерантности,
снижение натрия и повышение калия, кальция, гиперазотемия, умеренный ацидоз., анемия, нейтропения, эозинофилия, лимфоцитоз., определение базального
уровня АКТГ, кортизола, альдостерона в плазме и после стимулирующей пробы, свободного кортизола мочи.
Диф.диагностика между первичной и вторичной, гипокортицизма с тиреотоксикозом (пигментация), заболеваниями желудка, почек, гиперинсулинизмом,
синдромом хронической усталости (мышечную слабость) и тд.
Лечение: туберкулезный процесс - противотуберкулезные препараты. Синтетические аналоги ГК действия: кортизон, преднизолон, преднизон. в/м и в/в -
гидрокортизона ацетат, -гемисукцинат или фосфат. Диетотерапия (доп. 5-10 г в сутки соли, аскорбинку по 1-1,5 г в день). Доза гидрокортизона 15-30 мг в сутки,
10-20 утром и 5-10 днем не позже 16-17 часов, после еды. Флудрокортизон (Кортинефф) по 0,05-0,2 мг 3 раза в неделю в комбинации с гидрокортизоном.
+Ретаболил. +Н2-гистаминоблокаторы. Минимизация остеопении - заместительная гормонотерапия эстрогенами с прогестероном, заместительная терапия
тестостероном при гипогонадизме.
Хирургическое лечение с вв введением гидрокортизона 100 мкг каждые 8 ч, потом после операции вводят 3-4 дня парентерально и переходят на обычные дозы
препаратов заместительной терапии;
Аддисонов криз - анализы на электролиты, глюкозу, кортизол, АКТГ. Инфузия физом несколько литров в первые сутки-двое, вв гидрокортизон 100 мг каждые 6 ч
сутки-двое +перорально три раза в день по 20,10 и 10 мг, при восстановлении питания - флудрокортизон по 0,1 мг в день. Глюкоза. Ликвидировать одновременно
причину криза.
Острая надпочечниковая недостаточность - гидрокортизона гемисукцинат или фосфат вв каждые (6?) 100-150 мг в первые сутки, при стабилизации - уменьшают
на 50 мг каждые 6 ч, доводят до поддерживающих доз (15-20 утром и 10 в 16-17, можно перорально) + минералокортикоиды 0,05-0,1 мг в сутки утром. При
нестабильном состоянии доза увеличивается до 200-400 мг в сутки. Коррекция электролитов, регидратация, ликвидация гипогликемии (вв физ и глюкоза),
ликвидация причины.
ФЕОХРОМАЦИТОМА
Синдромы: сердечно-сосудистый, психовегетативный, эндокринно-обменный, желудочно-кишечный (абдоминальный), синдром опухоли в зоне надпочечниковой
железы (опухолеобразный).
Клиника: головная боль, слабость, боль в сердце, тремор, парестезии, чувство страха, сердцебиение, потливость из-за синдрома артериальной гипертензии.
Формы: пароксизмальная (высокое на фоне норм) и смешанная (кризы на фоне и так высокого). В первой фазе приступа может возникать аура в виде парестезий
конечностей, дрожания, стреляющей боли в животе. Потом интенсивная боль в голове, пульсация больших сосудов, сердцебиение, отдышка, сдавливающая боль
за грудной, в области сердца. Мб афазия, диплопия, затруднение глотания, боль в животе и пояснице. АД поднимается до 280-360/160-180, пульс слабого
наполнения и аритмичный. В конце - пот, рвота, полиурия, слабость, брадикардия.
Диагностика: определение уровня катехоламинов плазмы и мочи, суммарных и пофракционных метанефринов, уровня ВМК в суточной моче., КТ, МРТ,
ангиография, общее сканирование мета-йодобензил-гуанидином.
Диф.диагностика: с тиреотоксикозом, гипоталамическим синдромом с симпатоадреналовыми кризами и климактерическим синдромом., ИБС, артериальной
гипертензией, ортостатической гипотонией, пароксизмальной аритмией, отеком легких, синкональными состояними, реноваскулярными заболеваниями.,
автономной нейропатией, цереброваскулярной недостаточностью, эпилепсией, мигренеобразной головной болью, карциноидным синдромом.
Лечение: хирургическое (одностороння адреналэктомия). Парентерально фентоламин по 2-4 мг каждые 5-10 мин до выхода из криза. Затем вводят каждые 2-4 ч
сутки. Потом перорально до операции. В-адреноблокаторы.
ГЭРБ
Синдромы: синдром желудочной диспепсии, болевой синдром, синдром внепищеводных проявлений
Диагностика: суточная рН-метрия, эндоскопия, рентгенография
Диф диагностика: первичной со вторичной при - стенокардии, системной склеродермии, СД, состояниях после операций на желудке, язвенной болезни, циррозе
печени, скользящей грыже пищеводного отверствия диафрагмы, дуоденогастральном рефлюксе, хроническом алкоголизме, истерии, псевдобульбарном параличе.
Классификация:
1) по происхождению - первичная (идиопатическая) и вторичная
2) по клинической форме - неэрозивная, эрозивная (А,В,С,Д) , пищевод Баретта
3) по клин проявлениям - типичный рефлюксный синдром, синдром загрудинной рефлюксной боли, экстра-эзофагеальные проявления, рефрактерная ГЭРБ
4) по фазе - фаза обострения и ремиссии
5) по степени тяжести - легкое течение, средней тяжести, тяжелое
6) по осложнениям
Лечение:
- диетотерапия- омепразол (Омез) - 20 мг 1р в сутки 14 дней
- ранитидин 150 мг 2 р в сутки 14 дней
- мткл (Церукал) - 10 мг за 15 мин до еды 3 раза в день 14 дней
- висмута субцитрат (Гастро-норм) 1 таб 4 раза в день за 30 мин до еды и на ночь
- смекта 1 пакетик 2 раза в день- антациды: альмагель 1 доза через 1 час после еды 3 раза в день и перед сном 14 дней
Гастриты
Синдромы: атрофический гастрит - болевой, желудочной диспепсии, кишечной диспепсии, анемический, фуникулярного миелоза, сидеропении. Неатрофический
- болевой, синдром желудочной и кишечной диспепсии
Диагностика: рентгенологическое исследование, ФЭГДС (при А- истончение слизистой, бледно-серая, просвечиваются кровеносные сосуды, а при В слизистая
отекшая, гиперемированная, мб кровоизлияния и налет фибрина, а при С + желчь), фракционное желудочное зондирование, зондовая интрагастральная рН-
метрия с использованием парентеральных раздражителей, десмоидная проба и ацидотест, идентификация хэликобактер - бактериологический метод,
морфологические, биохимический (уреазный), серологическое исследование (АТ к хэликобактер), дыхательный тест
Лечение:
атрофический:
- лечение основной аутоиммунной патологии (ГКС)- заместительная терапия секреторной недостаточности (соляная к-та с пепсином)- заместительная терапия
при снижении экскреторной ф-ции поджелудочной (панкреатин, компоненты желчи)- лечение В12-дефицитной анемии, железодефицитной- никотиновая к-та,
инозин, вит В1, В2, фолиевая к-та- физиотерапия неатрофический:- диетотерапия- эрадикация хэликобактер
- антисекреторная (антациды -альмагель, пирензепин -в первые 2 дня по 50 мг 3 раза в сутки за 30 мин до еды, затем по 50 мг 2 раза в сутки, курс лечения 4
недели внутрь, блокаторы Н2-рецепторов -ранитидин, блокаторы протонной помпы -омепразол)
- обволакивающие (препараты висмута)- физиотерапия
гастрит типа С:- мткл- антациды
Язва
Синдромы: синдром ниши, болевой, мб геморрагический, мб анемический
7) по этиологии
8) по локализации - желудка и 12П, смешанные
9) по количеству язв - единичные и множественные
10) по размеру - маленькие до 0,5 см, средние до 1 см, большие больше 1 см, гигантские больше 2-3 см
11) по стадии (фазе) - первая манифестация/рецидив (активная фаза), ремиссия (неактивная фаза)
12) по х-ру течения - впервые выявленная, рецидивирующее течение с редкими, ежегодными или частыми обострениями
13) по клиническому течению - типичное, атипичное, бессимптомное
14) по степени тяжести - легкое, средней степени и тяжелое
15) по уровню желудочной секреции - с повышенной, нормальной или сниженной секрецией
16) по наличию осложнений
Диагностика: ОАК при осложненном - анемии, воспаление, рентгенологическое исследование (язвы, симптом ниши, ускоренное продвижение контраста в месте
поражения, регионарный спазм), ФЭГДС, исследование секреторной ф-ции желудка
Лечение:
- диетотерапия
- эрадикационная терапия первая линия 3-х-компонентная 7 дней: омепразол 20 мг 1 раз в сутки, кларитромицин 500 мг 2 раза в день и метронидазол 500 мг 2
раза в день
вторая линия - 4-х-компонентная: омепразол, висмута субцитрат 1 таб 4 раза в день, тетрациклин 500 мг 4 раза в день, метронидазол 500 мг 4 раза в день
- хирургическое
НЯК
Синдромы: нарушение испражнения, геморрагический, болевой, (нарушения электролитного баланса?)
17) по локализации - дистальный колит, левосторонний колит, тотальный колит
18) клиническое течение - острая форма и хроническая форма (рецидивирующая и непрерывная)
19) тяжесть течения - легкая, средняя (4-6 испражнений в день), тяжелая
20) ответ на терапию ГК - ГК-резистентность и ГК-зависимость
Диагностика: ОАК (повышение СОЭ, анемия, редко лейкоцитоз), гипонатриемия, гипохлоремия, гипоальбуминемия, рентгенологическое исследование
(отсутствие или сглаженность гаустр - симптом водопроводной трубы), колоноскопия (гиперемия, отек, язвы, псевдополипы, отсутствие сосудистого рисунка)
Лечение:
- диета
- месалазин 4г в сутки, после достижения эффекта 1,5 мг в сутки до 2 лет
- преднизолон при тяжелом течении 1 мг/кг в день внутрь, при острой форме 240 мг в сутки парентерально 7 дней с дальнейшим пероральным приемом
- будесонид местно
- при ГК-резистентных формах метотрексат 25 мг вм 2 раза в неделю 3 мес
- лоперамид 2 мг в сутки
- лечение анемии и электролитного дисбаланса
- хирургическое
Крона
Синдромы: болевой синдром, синдром кишечной диспепсии, синдром нарушения испражнения, геморрагический синдром, анемический синдром, синдром
нарушения электролитного баланса
21) по локализации - тонкая кишка, толстая кишка, дистальный отдел тонкого кишечника и начальная часть толстого кишечника, внекишечная локализация
22) по стадии - стадия начальных проявлений, выраженных клинических проявлений и осложнений
23) по клинического течению - острое, хроническое, рецидивирующее
24) по фазе - обострения, угасающее обострение, ремиссия
25) системные проявления - суставы, кожа, глаза, лихорадка, снижение массы тела, анемия, отеки и тд
26) по осложнениям
27) по степени тяжести - легкая, средняя (потеря массы больше 10 проц), тяжелая (ИМТ меньше 18)
Диагностика: ОАК (анемия, лейкоцитоз, ув СОЭ), БХ (диспротеинемия, гипоальбуминемия, гиполипидемия, гипогликемия, гипокальциемия, повышение АЛТ,
билирубина), копрограмма на скрытую кровь, лейкоциты и эпителиальные клетки, ФЭГДС, ректороманоскопия и ФКС с биопсией слизистой кишечника,
рентгенологическое исследования, лапароскопия при осложнениях, эндоскопия
Диф диагностика: хронический энтерит и колит, НЯК, рак, туберкулез, ишемическая болезнь кишечника, острый аппендицит, инфекционные болезни кишечника
Лечение:
- диета- сульфаниламиды (месалазин 0,5 г 2 раза в сутки 2 месяца с постепенным переходом на поддерживающую терапию 0,25 г 2 раза в сутки)
- ГКС (преднизолон перорально 40 мг в сутки 1 мес, потом снижать по 5 мг каждые 2 недели, поддерживающая терапия 5 мг в сутки)
- препараты анаболического действия (ретаболил 5 проц р-р 1,0 вм 1 раз в неделю)
- негормональные иммунодепрессанты при отсутствии эффекта от ГКС - азатиоприн 0,1 г с преднизолоном 20 мг
- метронидазол- лоперамид- ферментные препараты
- лечение анемии, электролитного дисбаланса- хирургическое лечение
ХОЗЛ
Синдромы: бронхообструктивный, синдром местного воспаления (кашель с мокротой, влажные хрипы, анализ мокроты), синдром общего воспаления (лихорадка,
лейкоцитоз, повышение активности С-реактивного, прокальцитонина), синдром дыхательной недостаточности
Классификация по GOLD1234 и по группе АВСД
1 - ОФВ1 больше или равно 80 процентов
2 - ОФВ1 от 50 до 80
3 - ОФВ1 от 30 до 50
4 - меньше 30
GOLD1,2 соответствует или А или В
3,4 - С,Д
А- мало госпитализаций, мало симптомов.
В- мало госпитализаций, много симптомов.
С- много госпитализаций, мало симптомов.
Д- много госпитализаций, много симптомов.
Диагностика: ОАК, общий анализ мокроты и чувствительность к АБ, спирометрия, рентгенологическое исследование, измерение газов артериальной крови,
исследование антитрипсиндефицитных состояний, бронхологическое исследование
Диф диагностика: астма, СН, бронхоэктатическая болезнь, туберкулез, облитерирующий бронхиолит, муковисцидоз
Лечение инфекционного обострения:
- амоксиклав 625 мг 3 раза в сутки
- азитромицин (азитрокс) 500 мг 1 раз в сутки
- левофлоксацин 500 мг 1 раз в сутки
- цефаклор 250 мг 3 раза в сутки
+сальбутамол ингаляционно по 200 мг 4 раза в сутки
+амброксол перорально по 1 таб 30 мг 3 раза в день
Пневмония:
Синдромы: Уплотнения легочной ткани, общего воспаления, местного воспаления, дыхательной недостаточности
Госпитальная делится на раннюю и позднюю (не раньше 6 дня)
Тяжесть - легкое течение, средней тяжести (1 из симптомов - нарушение сознания, частота дыхания больше или равна 30, систолическое давление меньше 90,
диастолическое давление меньше или равно 60, +возраст 65 и выше), тяжелое течение (2-3 симптома +возраст)
Диагностика: ОАК, общий анализ мокроты с микроскопией, С-реактивный белок, прокальцитонин, фибриноген, рентгенологическое исследование, КТ, УЗИ
легких
Диф диагностика между госпитальной и негоспитальной пневмонией
Лечение: 1 группа легкого течения без патологий и тех, кто не принимал последние 3 месяца АБ - СУМАМЕД 500 мг 1 раз в день 10 дней перорально, 2 группа
тоже перорально, 3 группа среднетяжелая - АМОКСИКЛАВ+АЗИТРОКС парентерально, 4 группа АМОКСИКЛАВ+АЗИТРОКС внутривенно, 4 группа с риском
инфицирования синегнойной палочкой ЦЕФТРИАКСОН+АЗИТРОКС внутривенно
оценка эффективности через 48-72 часа
Госпитальная - легкая - цефтриаксон 2000 мг 1 раз в день 7 дней
средней степени - левофлоксацин 500 мг+рифампицин 500 мг 2 раза в день 7 дней
тяжелая - гентомицин 200 мг +пиперациллин-тазобактам 4000/500 мг 2 раза в день 7 дней
БА
Синдромы: бронхообструктивный, местного (кашель с мокротой стекловидного характера, в мокроте эозинофилы, кристаллы Шарко-Лейдена и спирали
Куршмана) и общего воспаления, синдром гипервоздушности, легочной недостаточности
28) Интермитирующая БА приступы реже 1 раза в неделю, легкие, ночные не чаще 2 раз в месяц, ПСВ или ОФВ1 больше 80 процентов, размах ПСВ меньше 20
процентов
29) Легкая персистирующая приступы чаще 1 раза в неделю, но не каждый день, ночные - 1-2 раза в месяц, ПСВ больше или равна 80, размах 20-30
30) Средней тяжести персистирующая ежедневные симптомы, ночные чаще 1 раза в неделю, ПСВ 60-80, размах больше 30
31) Тяжелая персистирующая постоянные дневные и ночные, ПСВ или ОФВ1 меньше 60, размах больше 30
По степени тяжести обострения БА:
легкая - отдышка при ходьбе, могут лежать, говорят предложениями, пульс меньше 100
средней тяжести - при разговоре, сидят, говорят фразами, пульс 100-120
тяжелая - в покое, вынужденное положение, говорят словами, пульс больше 120
Хорошо контролируемая, частично контролируемая и неконтролируемая
Диагностика: спирография, ОАК с определением эозинофилии, кожные пробы с аллергенами, определение уровня общего и специфических Иг Е,
провокационные тесты с гистамином, обзорная рентгенография грудной клетки
Лечение: Беклазон ЭКО 250 мкг 200 доз, в день по 1000 мкг, беродуал 10 мл 200 доз, 2 раза по 2 вдоха в день
Плевриты
Синдромы: синдром накопления жидкости в плевральной полости, болевой, местного воспаления, дыхательной недостаточноти, общего воспаления
32) по этиологии - инфекционные и не-
33) по х-ру пат процесса - сухой и экссудативный
34) по х-ру высота
35) по течению - острый, подострый, хронический
36) по локализации - диффузный, ограниченный
Диагностика: УЗИ, плевральная пункция, цитологический анализ, исследование глюкозы плеврального содержимого, определение уровня ЛДГ,
металлопротеиназы, интерлейкинов, ИФА, ПЦР, бактериологическое исследование выпота, ЭКГ, ЭхоКГ, определение маркеров бх цитолиза (тропонин Т, I, MB,
КФК), при получении транссудата дополнительно эхокардиоскопия, УЗИ органов брюшной полости и почек, определение выделительной и концентрационной
способности почек, содержания в крови трансаминаз, билирубина, мочевины, гормонов ЩЖ
Диф диагностика: при левостороннем - с перикардитами и острым коронарным синдромом
Лечение: внутриплевральное введение препаратов (можно Амоксиклав)
ЛейкозыСиндромы: гиперпластический, геморрагический, анемический, миелопролиферативный, лимфопролиферативный

Острый миелобластный у подростков в 15-20 лет
Острый лимфобластный у детей в 2-10
Стадии ОЛ: начальная, развернутый период с клиническими и гематологическими проявлениями, терминальная, выздоровления
Фазы: алейкемическая и лейкемическая (с выходом бластов в кровь)
Диагностика: ОАК, миелограмма, рентгенография, кт легких, ЭКГ
При остром миело- будут миелобласты, лейкемический провал, тромбоцитопения, анемия
Лечение: Острый лимфобластный лейкоз - цитостатики - рубомицин, винкристин, преднизолон. Дезинтоксикационная, переливание эритро- и тромбомассы,
использование моноклональных АТ, трансплантация стволовых клеток
ХРОНИЧЕСКИЙ МИЕЛОЛЕЙКОЗ
Стадии - начальная и стадия развернутых проявлений
Фазы - фаза акселерации, острая (терминальная, бластная)
Диагностика: ОАК (увеличение эозинофилов и базофилов, тромбоцитоз, анемия, гиперлейкоцитоз), выявление Филадельфийской хромосомы (цитогенетическое
исследование), рентгенография, кт легких, ЭКГ
Лечение: в развернутой стадии - миелосан, миелобромол, в терминальной - как в острых
ХРОНИЧЕСКИЙ ЛИМФОЛЕЙКОЗ
Стадия А - лимфоцитоз при поражении не больше 2 групп л/у
Стадия В - поражение 3 и больше групп л/у
Стадия Стадия С - тромбоцитопения или анемия независимо от кол-ва групп пораженных л/у
По системе Rai:
1 римская - лимфаденопатия
2 - спленомегалия3 - анемия4 - тромбоцитопения
Диагностика: ОАК (повышение лимфоцитов, появление телец Боткина-Клейна-Гумпрехта, тромбоцитопения, анемия), миелограмма, иммунофенотипирование
патологических лимфоцитов
Лечение: начальная стадия - хлорамбуцил, ГКС, флударабин, поздние стадии - моноклональные АТ, поддерживающая терапия, спленэктомия или облучение
селезенки, лимфоцитоферез
Гемофилии
Синдромы: геморрагический, анемический, болевой
Легкая - уровень фактора свертывания от 5 до 40 процентов, кровотечение только при повреждении сосудов при операциях или травмах
Умеренная - уровень фактора от 1 до 5 процентов, кровотечение может быть при операциях или травмах, лечении зубов, редко спонтанные кровотечения
Тяжелая - меньше 1 процента, спонтанные кровотечения часто
Диагностика: ОАК, коагулограмма
Лечение гемофилии А:
- инфузии Kogenate
- Kovaltry в виде внутривенной инъекции
- переливание крови
Лечение гемофилии В:
- Alprolix стартовая доза 50 МО на кг раз в неделю или 100 каждые 10 дней
- Refixia 40 МО на кг в неделю
- переливание крови
Анемии
Классификация:37) по этиологии
38) по степени тяжести - легкая больше 90, средней степени Hb 89-70 г/л, тяжелая меньше 70 39) по размеру эритроцитов -микро, нормо- MCV 75-95,
макроцитарные40) по степени насыщенности эритроцитов гемоглобином - гиперхромные, нормо- КП 0,85-1,05 и MCH 27-31, гипохромны 41) по регенераторной
способности КМ - гиперрегенаторные (ретикулоцитов в крови больше 10 проц, норморегенераторные (2-10), гипо-
MCHC норма 320-360 г/л
• ЖЕЛЕЗОДЕФИЦИТНАЯ
Синдромы: анемический, сидеропенический (вкус,запах,дистрофически-воспалительные изменения со стороны ЖКТ, мышечная слабость, синие склеры,
субфебрилитет, инфекционно-воспалительные процессы, увеличение массы тела, лабораторные критерии нарушения метаболизма железа)
Диагностика: ОАК, ОАМ, исследование кала на скрытую кровь и на яйца гельминтов, уменьшение содержания ферритина ниже 12 нг/мл, сывороточного железа
(норма 10-20 мкмоль/л), повышение общей железосвязывающей способности крови больше 70 и тд, ФГДС, рентгеноскопия желудка, рентгеноскопия ОГП, УЗИ
или КТ ОБП, фиброколоноскопия, ректороманоскопия, иригоскопия, обследование молочных желез и ЩЖ, осмотр гинекологаДиф диагностика: анемия
хронического заболевания, талассемия, порфирия, отравление свинцом, дефицит меди и цинка
Лечение: диета, гемотрансфузии отмытых эритроцитов, фитотерапия, Фероплекс 200 мг пер ос+ Конферон 200 мг пер ос
• В12-ДЕФИЦИТНАЯ
Синдромы: анемический, синдром поражения ЖКТ, синдром поражения нервной системы
Диагностика: ОАК (тельца Жолли и кольца Кебота) , миелограмма, бх крови на В12, билирубин, ЛДГ1 и 2, метилмалоновую к-ту, ОАМ (уробилин) и кала
(стеркобилин), ФГДС, рН-метрия, АТ к внутреннему фактору Кастла, УЗИ ОБП, анализ кала на лентеца, тест Шиллинга
Диф диагностика: фолиево-дефицитная, миелодиспластический синдром, эритролейкемия, гемолитическая анемия
Лечение: Цианокобаламин 500 мкг 1 раз в день вм 10 дней, потом в 2 раза меньше доза через день 5 мес, а потом 2 мес 1 раз в неделю, а потом - 2 раза в месяц,
если сохранена причина
• ГЕМОЛИТИЧЕСКАЯ
Синдромы: анемический, желтушный, спленомегалия
Диагностика: ОАК, ОАМ, бх на билирубин, ЛДГ, кал на стеркобилин, миелограмма
Диф диагностика с гиперрегенераторной вследствие кровопотери и нозологиями, которые характеризуются желтушным синдромом
Лечение: Минковского-Шоффара - спленэктомия, гемотрансфузии при тяжелой анемии, гипоксантная цитопротекторная терапия (КВЕРЦЕТИН 1 г 3 раза в сутки
за 30 мин до еды перорально), фолиевая к-та 5 мг 3 раза в сутки 3 недели, В12 1 ампула в день (500 мкг) около месяца, рибофлавин 3 мг 3 раза в сутки
• АПЛАСТИЧЕСКАЯ
Синдромы: анемический, геморрагический, иммунодефицитный, гемосидероз
Неважка АА: Гематокрит < 0,38, кількість клітин нейтрофільного ряду < 2,5∙109/л. Абсолютна кількість мієлокаріоцитів в кістковому мозку < 50∙109/л.
Помірна ступінь важкості АА: Кількість клітин нейтрофільного ряду 0,2-0,5∙109/л. Абсолютна кількість мієлокаріоцитів в кістковому мозку >20∙109/л.
Важка АА: Кількість клітин нейтрофільного ряду < 0,5∙109/л. Кількість тромбоцитів <20∙109/л. Абсолютна кількість мієлокаріоцитів в кістковому мозку 2,0-20
∙109/л.
Дуже важка АА: Кількість клітин нейтрофільного ряду < 0,2∙109/л.
Течение - острое, подострое, хроническое
Диагностика: ОАК, ОАМ, бх, миелограмма, иммунологические исследования. Повышение сывороточного железа.
Диф диагностика: острая лейкемия, В12-дефицитная, миелодиспластический синдром, агранулоцитоз, гемолитические анемии
Лечение: тяжелой степени - трансплантация КМ, иммуносупрессивная терапия. Атгам 10-20 мг/кг в сутки вв 10 дней, одновременно метилпреднизолон 1 мг/кг,
Неорал - 10 мг/кг, потом уменьшают дозу до 5 мг/кг, лечение 6 и более мес.
АГ
Синдромы: синдром артериальной гипертензии, синдром поражения органов-мишеней
1 степень - сист 140-159 диаст 90-99
2 степень- 160-179 диаст 100-109
3 степень- сист 180 и больше и диаст больше 110
Стадия 1 - поражений органов-мишеней нет
Стадия 2- гипертрофия ЛЖ или генерализированное сужение сосудов сетчатки, микроальбуминурия или протеинурия или креатинин повышен у мужчин в
пределах 115-133, у женщин - 107-124
Стадия 3 - поражение органов-мишеней: сердца, мозга, глазного дна, почек (креатинин выше 177), сосудов
Диагностика: ОАК, бх (электролиты, креатинин, С-реактивный белок), ОАМ, уровень глюкозы в крови, липидограмма, ЭКГ (индекс Соколова-Лайона больше 35
мм у больных старше 40, больше 45 - младше 40), ЭХО-ЭКГ (у м-больше 125 при ГЛШ, у ж-больше 110), рентгенография грудной клетки, УЗИ почек и
надпочечников, УЗИ брахиоцефальных и почечных артерий, при ренопаренхиматозной - ультрасонография и КТ почек, при реноваскулярной -
ультрасонография, допплерография почечных артерий, определение уровня ренина, радионуклидная ренография, рентгенологическое исследование, урография,
ангиография
Лечение:
Триплексам 1 таб (амлодипина 5 мг, индапамида 0,625 мг, периндоприла аргинин 2,5 мг) утром перед едой
Верапамил 50 мг 1 раз в 6 утра, спиронолактон 20 мг 1 раз в 10 утра

Екзаменаційні тести

Загружено:

Сведения о документе

Авторское право

Доступные форматы

Поделиться этим документом

Поделиться или встроить документ

Параметры публикации

Этот документ был вам полезен?

Это неприемлемый материал?

Авторское право:

Доступные форматы

Екзаменаційні тести

Загружено:

Авторское право:

Доступные форматы

Пневмония (не/госпитальная) БА ХОЗЛ Плеврит Хронический гастрит (не/ атрофический)

Негоспітальна пневмонія –виникло в позалікарняних умовах (або було діагностовано в

Групи хворих на НП та ймовірні збудники захворювання

Лікування внутрішньолікарняних пневмоній

Легкий Цефалоспорини ІІ-ІІІ покоління, β-лактами з інгібіторами β -лактамаз.

● Местного и общего (алергического) воспаления

● Гастроскопія (диф.д-ка з ГЕРХ)

● КТ навколоносових пазух (диф.д-ка з синдромом постназального затікання)

● Алергопроби (ALEX тест)

*використання КДБА до 2р/добу – контрольована БА

Приклад діагнозу: БА, легка персистуюча, неконтрольована, ДН 0, ускладнена

Шаг 1 -В-2-агонисты короткого действия по требованию не более 3-4 роз в сутки

⮚ Підвищенної повітряності легеневої тканини (в діагнозі - емфізема)

⮚ Мікроскопія мокротиння (ідентифікація збудника, чутливість до

⮚ Шкала mMRC та CAT (TOX)

⮚ Газовий аналіз крові

ОФВ1 берём после пробы с бронхолитиком!!!!!

● дієта з великою кількістю вітамінів та мікроелементів,

● раціональне працевлаштування з елімінацію токсичних та подразнюючих чинників

Лікування за ступенями GOLD з кожною стадією попереднє зберігається + щось нове

Дыхательная недостаточность – Таня

Плеврити та плевральний випіт.

Синдромы: синдром накопления жидкости

ГЭРБ, желудочная диспепсия – Таня

● оценка степени рефлюксного закисления

● подбор медикаментозных средств

● количество рефлюксов продолжительностью более 5 мин.

● наибольшая длительность рефлюкса

● Наиболее чувствительный метод, однако тест инвазивный; одновременно требуется введение

● изменения слизистой пищевода {катаральный или эрозивный эзофагит)

● осложнения (пищевод Баррета, признаки грыжи пищеводного отверстия диафрагмы)

Внепищеводные (экстра-эзофагеальные) синдромы

● снижение интенсивности кислотообразования и уменьшение повреждающего действия

● пептическая стриктура пищевода

● пищевод Баррета с дисплазией эпителия высокой степени

● доказанная неэффективность адекватно назначенной медикаментозной терапии

ЛЕЧЕНИЕ РЕФРАКТЕРНОЙ ГЭРБ

⮚ ЗАК, ЗАС, Б/Х

⮚ Кал на приховану кров

⮚ Визначення інфекції H.рylori за допомогою одного зі скринінгових методів: каловий

⮚ УЗД органів черевної порожнини для виключення органічних і функціональних захворювань

⮚ Симптоматичні виразки, зумовленні ендокринною патологією (гіперпаратиреоз)

⮚ Гіпергастриенмія (синдром Золлінгера-Еллісона )

● Репаранти (метил урацил - 0,5 г 4 р/д)

● Прокінетики (домперидон 10 мг 3 р/д , за 15-20 хв до їжі)

● Спазмолітини (но-шпа 120-240 мг/доба за 2-3 рази )

● Засоби центральної дії (Персен по 1 таб 2-3 рази на день)

Клініка: болі в епігастрії, нудота, блювання, відрижка кислим, печія, схильність до

Підвищенням кислотоутворюючої функції .

Абсолютним діагностичним критерієм захворюванням служить виявлення самої H. Рylorі

ХГ типу А атрофический(аутоімунний або мб HP+)

Об’єктивно: лакірований язик, блідість шкіри, можлива субіктеричність склер, а також

Гастрит типу А часто поєднується з іншими аутоімунними захворюваннями .

1. Лікування основної аутоімунної патології – глюкокортикостероїди (метилпреднізолон – 4

Лабораторні критерії порушення метаболізму заліза.

План обстеження для визначення причини ЗДА

Приклади формулювання діагнозу.

Діагностичні критерії: Основні критерії:

Приклади формулювання діагнозів:

1. Первинний: генетичний, есенціальний (з ожирінням або без нього).

Ступені тяжкості цукрового діабету

● Діабетична нефропатія на стадії мікроальбумінурії

● Стан після інсульту або транзиторного порушення

- Основний цукрознижуючий препарат – Метформін