1.Імідж фірми. Поняття, формування, інформаційне забезпечення.

Використання реклами для

створення іміджу. Мойсюк Віра

 Термін імідж (англ. image — образ) - відображення в уяві людини образу тих чи інших
характеристик об'єкта чи явища. Теорія іміджу виникла на Заході в 60-ті роки ХХ ст. Її поява була
зумовлена необхідністю протидії рекламній діяльності конкурентів. Суть теорії, обґрунтованої
фахівцем реклами Д. Огілві, полягала в тому, що для успішної реалізації товару важливо створювати
у свідомості споживача його позитивний образ.
 У пострадянських країнах термін "імідж" з'явився в 90-х роках XX ст. у політичній сфері як "імідж
політика". Сьогодні застосування терміну "імідж" поширилося на різноманітні сфери
життєдіяльності суспільства та є одним із найважливіших чинників успіху функціонування будь-
якої організації, фірми, компанії, особи.
 Фірма - це комерційна організація, націлена на отримання прибутку від своєї діяльності.
 Імідж фірми — спеціально створений образ компанії на ринку товарів і послуг. Імідж фірми
відображає її комерційну політику: орієнтацію роботи на певні запити певного класу споживачів.
Створення іміджу — результат роботи професіоналів у галузі маркетингу, дизайну, психології,
лінгвістики і реклами, РR-фахівців. Привабливий імідж фірми може працювати довгі роки і
підтримувати підприємство за складних обставин.
 Види іміджу: 1) зовнішній(корпоративний; те, як її сприймають суспільство, ЗМІ та інвестори); 2)
внутрішній(ставлення до компанії її персоналу і керівників).
 Основні завдання іміджу: 1) підвищення престижу фірми; 2) підвищення ефективності реклами і
різних заходів щодо просування товару; 3) полегшення введення на ринок нових товарів (послуг); 4)
підвищення конкурентоздатності фірми.
 Етапи створення іміджу: 1) вивчення цільової аудиторії; 2) розробка концепції іміджу(головні
принципи, мотиви і цінності, характерні для фірми і її товарів);.3) формування, впровадження і
закріплення іміджу у свідомості споживача.
 Засоби створення іміджу:
- Фірмовий стиль - основа іміджу, головний засіб його формування.
- Візуальні засоби - дизайнерські прийоми формування іміджу, які включають створення
упакування, оформлення вітрин, офісів, виставок, розробку макетів оголошень тощо.
- Вербальні (словесні) засоби - спеціально підібрана стилістика, орієнтований на споживача.
- Рекламні засоби - використані в кожному конкретному випадку рекламні засоби, що сприяють
формуванню сприятливого відношення.
- PR-заходи - продумані, сплановані, постійні зусилля по встановленню і зміцненню
взаєморозуміння між підприємством і громадськістю. Це виставки, презентації, прес-
конференції, спонсорські заходи.
 Імідж - це насамперед гарне ім'я у себе вдома, а вже потім - за кордоном. Наприклад, за кордоном
існує хороша репутація у західнонімецьких легкових машин "Мерседес", "Опель", БМВ,
"Фольксваген". Але ще вищу репутацію ці марки мають у себе вдома.
Джерела:
1) Імідж організації, його характеристика та взаємозв'язок з культурою. URL:
https://pidruchniki.com/16520205/menedzhment/imidzh_organizatsiyi_yogo_harakteristika_vzayemozvyazok_kulturoyu
2) Фірма. Імідж фірми. Як орієнтуватися серед фірм? URL: https://edufuture.biz/
3) Імідж організації: поняття, формування, елементи, тактика, вплив. URL: https://osvita.ua/vnz/reports/management/13736/

1
2. Міжнародні відносини як об’єкт інформаційного забезпечення. Сійка Крістіна

o Міжнародна інформація визначається як сукупність відомостей про систему

міжнародних відносин, а також про структуру, загальні властивості інформації і
питання, пов’язані з пошуком, збиранням, аналізом, зберіганням та розповсюдженням
інформації у системі міжнародних відносин.
o Процес одержання, зберігання та використання міжнародної інформації тісно
пов’язаний з процесом глобальної комунікації між суб’єктами міжнародних
інформаційних відносин, які виникають у всіх сферах діяльності держави і
суспільства при одержанні, зберіганні та використанні інформації.
o Таким чином, міжнародна інформація є складовою глобальної комунікації, метою
якої є з’ясування закономірностей взаємодії суспільства та інформації і формування
інформаційного суспільства.
o Міжнародна інформація орієнтована на забезпечення зовнішньої та внутрішньої
політики держав, економічної стратегії країн, на забезпечення національної безпеки,
прогресивний розвиток міжнародних відносин та міжнародного права. Кожна країна
формує свою стратегію інформаційної політики, в якій визначаються усі аспекти
інформаційного забезпечення міжнародних відносин
o До основних понять міжнародної інформації (МІ) відносять саме поняття
«міжнародна інформація» і його складові компоненти:
• міжнародні інформаційні ресурси;

• інформаційний потенціал;

• інформаційна могутність;

• інформаційний продукт;

• міжнародний інформаційний простір; ;

• міжнародна інформаційна політика.

Джерело: https://buklib.net/books/22125/

2
3.Політична реклама та її місце в інформаційно-аналітичному забезпеченні зовнішньополітичної діяльності.
Тафій Естера.
Політична реклама - це оплачувані суб'єктом політико-технологічного управління повідомлення і матеріали, що
інформують населення або спонукають його здійснювати пропоновані дії. До політичної реклами відносяться
інформаційні засоби впливу на громадян з метою формування у них позитивного ставлення до рекламної продукції.
Перед політичною рекламою стоїть завдання якнайкраще прорекламувати політика на публіці, щоб він зміг
дістати максимум голосів виборців, і отримати бажаний результат. Політична реклама – це справа дуже важлива на
політичній арені, і нею займаються професійні іміджмейкери. Залежно від каналів комунікації є такі форми
політичної реклами:1) публічні заходи;2) використання друкованих матеріалів на зразок плакатів, листівок, газет;3)
використання друкованих ЗМІ;4) використання електронних ЗМІ.
Політична реклама повинна інформувати, переконувати і спонукати до дії (голосування) стосовно рекламованого
об'єкта (кандидата, партії, блоку). Але для початку вона повинна «привернути до себе увагу». Основні соціально-
психологічні вимоги до побудови політичної реклами: 1. визначення цілей і завдань на основі досліджених
соціально-психологічних потреб електорату 2.Доступність програми партій для електорату. 3. необхідність
фінансування 4.реалізація зворотного зв'язку з електоратом
Сучасна інформаційна аналітика – ґрунтується як на природньому інтелекті, так і на комп'ютерних технологіях
оперування інформаційними массивами тощо. Аналітик володіє сукупністю інтелектуальних технологій, що дає
йому змогу: 1) адекватно відбивати суть явищ і процесів, 2) виявляти основні тенденції їх розвитку, 3)
прогнозувати та створювати наукову основу для управлінських рішень. Він краще інших розуміє суть
процесів, що відбуваються в житті суспільства і в світі. Напрацьований життєвий досвід та знання дають йому
можливість винаходити варіанти найефективніших способів і варіантів виходу із кризових ситуацій і вирішувати
проблемні питання з реально прогнозованими ризиками.[3]
Дезінформація та інші форми маніпулятивного, антидемократичного спілкування стали проблемою для Інтернет-
політики. Хоча такі операції не обмежуються виборчою політикою, зусилля щодо впливу та зриву виборів викликали
значні занепокоєння. Цифрова реклама, керована даними, відіграла ключову роль у сприянні кампаніям
політичних маніпуляцій. Скоріше за все, поодинокі інциденти, операції з маніпуляції відображають системні
проблеми на ринках та на інфраструктурі цифрової реклами.
Рекламні технології, керовані даними, посилюють вплив рекламодавців на цільову аудиторію, використовуючи
детальну інформацію про людей, часто без їх відома чи згоди. Як говорили Равель, Вуллі та Шрідхаран, :
реклама, керована даними, розроблена "як дзеркало в одну сторону", в якому кампанії та технологічні платформи
"можуть бачити публіку, але громадськість не може їх бачити". Як іноземні, так і вітчизняні оперативники можуть
використовувати подібні рекламні системи для впливу на політичну поведінку та під час спілкування, шляхом
оманливих засобів, які використовують дані для точного пізнавального та психологічної уразливості для впливу на
людей та групи. Рекламні системи, іноземні оперативні діячі та інші маніпулятивні агенти, які намагаються
впливати на вибори, формують політичний дискурс, розпалюють соціальний поділ та підривають демократію.
Маніпуляційні кампанії та операції із зарубіжним впливом рідко покладаються виключно на цифрову рекламу -
вони також створюють оманливі фронтові групи, використовують облікові записи соціальних медіа-імпозантів,
алгоритми пошукової системи ігор та утворюють ботів для спотворення онлайн-розмов. Багато викликів
глобальної інформаційної екосистеми є глибоко взаємопов'язаними. [1] Проблемою, яка формує розуміння місця
та ролі телебачення у структурі сучасної політичної комунікації, є співвідношення реальної «політичної
діяльності» (рішення, програми, дії) політичних сил і окремих представників, а також коментування цих дій у
телевізійних передачах. Політичне рекламування у системі відносин влади і суспільства набуває особливого
статусу, оскільки органи управління для реалізації своїх цілей потребують якісних стратегій, які не вичерпуються
простою передачею новин або інших інформаційних матеріалів. [2] Джерела [2] - А. В. Машевська вісник
Дніпропетровського університету, № 9/2 «ТЕЛЕВІЗІЙНА ПОЛІТИЧНА РЕКЛАМА: РОЛЬ ТА МІСЦЕ У СТРУКТУРІ
ПОЛІТИЧНОЇ КОМУНІКАЦІЇ» [1]-https://www.jstor.org/stable/10.5325/jinfopoli.9.2019.0370#metadata_info_tab_contents[3]https://
pidruchniki.com/15830523/politologiya/viznachennya_tsili_zavdannya_informatsiyno-analitichnogo_zabezpechennya_iaz

3
4. Концепція побудови єдиного інформаційного простору України. Досвід Європи і Америки.
Концепції. Біляк Ян

 Світ переживає перехід від “індустріального суспільства” до “суспільства інформаційного”

 Ефективний інформаційний простір повинен забезпечити побудову інформаційного суспільства в
країні і входження її у світовий інформаційний простір.
 Єдиний інформаційний простір являє собою сукупність баз та банків даних, технологій їх ведення і
використання, інформаційно-телекомунікаційних систем та мереж, які функціонують на основі
єдиних принципів і за загальними правилами, що забезпечує інформаційну взаємодію організацій і
громадян, а також задоволення їх інформаційних потреб.
Цілі формування і розвитку єдиного інформаційного простору України:
 забезпечення прав громадян на інформацію згідно з вимогами Конституції України;
 створення і підтримка необхідного для стійкого розвитку суспільства рівня інформаційного
потенціалу;
 підвищення узгодженості рішень, які прийняті центральними органами державної влади,
обласними державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування;
 підвищення рівня правосвідомості громадян шляхом надання їм вільного доступу до правових і
нормативних документів, що визначають їх права, обов’язки й можливості;
 надання можливості контролю з боку громадян і громадських організацій за діяльністю
центральних і місцевих органів державної влади і органів місцевого самоврядування;
 підвищення ділової і суспільної активності громадян шляхом надання рівної з державними
структурами можливості користуватися відкритою науково-технічною, соціально-економічною,
суспільно-політичною інформацією, а також інформаційними фондами сфер освіти, культури
тощо;
Концепція нформаційного розвитку в США: трикутник, внутрішню частину якого заповнюють
відомості, (інформація), вершина – ЗМI, владні структури і суспільство. Лінії, що з'єднують ці вершини
між собою, — масова інформація.
ЄС започаткував низку ініціатив з підтримки та поширення нових інформаційних технологій і засобів
зв’язку і водночас ухвалив заходи контролю та зменшення ризиків, пов’язаних із розвитком
інформаційного суспільства.
Державна політика формування і розвитку єдиного інформаційного простору України повинна:
 здійснюватися з урахуванням інтересів центральних та місцевих органів влади, юридичних і
фізичних осіб.
 Вона повинна враховувати можливості міжнародного співробітництва в сфері інформаційної
технології, продуктів та послуг,
 реальні можливості вітчизняної інформаційної індустрії в умовах ринкової економіки.
Джерела:
http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/tpdu/2010-2/doc/5/03.pdf

http://radnuk.info/pidrychnuku/inform/439-aristova/6213-32--------.html

4
 5. Засади та напрями інформаційної політики ООН. Система інформації ООН. ЯБЛОНСЬКА А.-В.
Серед основних напрямків сучасної інформаційної політики Організації Об'єднаних Націй можна виокремити
такі:1) інфраструктура: її фінансування, розвиток і стійкість; 2) визначення і подолання бар'єрів, що перешкоджають
створенню інформаційного суспільства; 3) роль урядів, бізнесу і громадянського суспільства у просуванні ІКТ з
метою розвитку інформаційного суспільства; 4) освіта, розвиток людських ресурсів і професійна підготовка; 5)
доступ до інформаційних і комунікаційних технологій; 6) безпека інформації в мережевому середовищі; 7) розробка
політики і регламентних рамок; 8) види застосування ІКТ (освіта, охорона здоров'я, культура, ліквідація бідності,
державне управління, працевлаштування, бізнес).
Інформаційна діяльність ООН визначена в її статуті (стаття 1). На всіх сесіях Генеральної Асамблеї ООН
розглядаються питання загального характеру чи конкретні питання, пов’язані з інформацією:1) використання
комунікаційних технологій для покращання життя світової спільноти; 2) використання ЗМІ для розповсюдження
інформації.
Інформаційні служби ООН висвітлю-ють проблеми, які зафіксовані у Статті 1 статуту ООН про діяльність
міжнародного співтовариства. До таких проблем відносять: вплив інформації на міжнародне співтовариство;
використання новітніх комунікаційних технологій для прогресу цивілізації; збереження культурної ідентичності та
самобутності в умовах інформаційної експансії; забезпечення прав людини в галузі інформації та сприяння
гуманітарному розвитку людства. Інформаційний підрозділ ООН з 1979 року – це Комітет ООН з інформації
(створений на 34-ій сесії ГА ООН у зв’язку з реорганізацією попереднього).
Завдання Комітету ООН з інформації: вивчення політики та діяльності ООН у сфері суспільної інформації; оцінка
розвитку інформаційної галузі; сприяння встановленню справедливого міжнародного порядку у сфері інформації.
Департамент суспільної інформації – це спеціалізована установа ООН, яка займається розповсюдженням
інформації про діяльність організації. Має мандат ООН на забезпечення інформацією міжнародного співтовариства
для розуміння цілей і принципів діяльності організації. Департамент суспі-льної інформації має три функціональних
підрозділи, такі як: 1) підрозділ мас-медіа; 2) бібліографічний підрозділ;3) підрозділ забезпечення інформаційних
послуг (інформаційний центр).
Інформаційний механізм Секретаріату ООН формувався у 1946 р. Він складається з інформаційної служби
Генерального секретаря; інформаційних служб ряду головних департаментів і управлінь та спеціалізованих установ
ООН - ЮНЕСКО, ПРООН, та ін. Координація їх дій здійснюється Об'єднаним інформаційним комітетом, що
відповідає за розробку єдиного підходу до інформаційної діяльності в рамках системи ООН.
Найважливішою ланкою всієї інформаційної системи ООН є Департамент публічної інформації (ДПІ), що
має розгалужену систему збору, опрацювання і поширення інформації. В 1997р. в ДПІ була створена Група
стратегічного планування в області комунікації для розгляду всіх аспектів мандатів, механізмів і діяльності
Департаменту.
Основна проблема ДПІ зв'язана з відсутністю чіткості в постановці його головного завдання, а також
недостатньо чітким визначенням цільових аудиторій.

5
Джерела : 1) https://pidruchniki.com/12800528/politologiya/informatsiyna_politika_organizatsiyi_obyednanih_natsiy 2)
http://referat-ok.com.ua/inshe/informaciina-diyalnist-oon-1 ; 3) http://um.co.ua/10/10-16/10-169133.html
6.Державна таємниця в інформаційній сфері. Закон України «Про державну таємницю». Перец
Мар’яна
 Державна таємниця - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки,
науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення
яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому
цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою.
 Зі ступенем секретності безпосередньо пов'язаний і максимальний строк дії режиму секретності
інформації. Він не може перевищувати для інформації із ступенем секретності:
 "особливої важливості" - 30 років,
 для інформації "цілком таємно" - 10 років,
 для інформації "таємно" - 5 років.
 У деяких випадках Президент України може встановлювати більш тривалі строки дії рішень про
віднесення інформації до державної таємниці.
 Закону України «Про державну таємницю» від 21 січня 1994 р., № 3855-ХІІ регулює суспільні
відносини, пов’язані з віднесенням певних відомостей до державної таємниці, засекречуванням,
розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці в інтересах національної
безпеки України.
 Спеціально уповноваженим органом влади стала Служба безпеки України.
Закон «Про державну таємницю» уперше визначив основні поняття у сфері захисту інформації. Такі як
державна таємниця, віднесення інформації до державної таємниці, допуск до державної таємниці, тощо.
 Крім основних понять, Закон України «Про державну таємницю» також визначає:
– компетенцію органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їхніх
посадових осіб у сфері охорони державної таємниці;
– здійснення права власності на секретну інформацію та її матеріальні носії;
– фінансування витрат на здійснення діяльності, пов’язаної з державною таємницею;
– порядок віднесення інформації до державної таємниці;
– порядок засекречування і розсекречування матеріальних носіїв інформації;
– порядок охорони державної таємниці;
– контроль за забезпеченням охорони державної таємниці;
– відповідальність за порушення законодавства про державну таємницю.
Джерельна база:

o В. В. Тулупов Основні положення інформаційної безпеки /[Електронний ресурс]– Режим доступу:

http://lib.univd.edu.ua/?controller=service&action=downloadRep&id=106526

6
o Державна таємниця / [Електронний ресурс]– Режим доступу: http://studies.in.ua/inform-pravo-shporu/2523-derzhavna-
tayemnicya.html