Лекція 1–2

ЛІНГВІСТИЧНИЙ
ЛІНГВІСТИЧНИЙ
КОМПАРАТИВІЗМ:
КОМПАРАТИВІЗМ:
СТРУКТУРА
СТРУКТУРА
ТА
ТА
ЕТАПИ
ЕТАПИ РОЗВИТКУ
РОЗВИТКУ
 План:
План
1. Складові лінгвістичного компаративізму

2. Передісторія компаративізму

3. Порівняльно-історичне мовознавство або генетична типологія:

3.1. Ф. Бопп та Р.-Х. Раск, Я. Грімм – засновники
індоєвропеїстики
3.2. В. Гумбольдт – засновник теоретичного мовознавства
3.3. А. Шлейхер – автор теорії родовідного дерева,
представник натуралізму

3. Ареальна лінгвістика – 2 етап урозвитку компаративізму

4. Лінгвістична типологія – перехідний етап від компаративізму

до контрастивістики – зіставного мовознавства
 Основна література:
Бурлак С. А. Сравнительно-историческое языкознание / С. А. Бурлак,
С. А. Старостин. – М. : Academia, 2005. ― 432 с.
Гамкрелидзе Т. В. Индоевропейский язык и индоевропейцы. Реконструкция и
историко-типологический анализ праязыка и протокультуры / Т. В.
Гамкрелидзе, Вяч. Вс. Иванов. – Тбилиси : ТбГУ, 1984. – Т. 1-2. – 1328 с.
Гримм Я. Собрание сочинений : в 2 т. / Я. Гримм, В. Гримм ; [пер. с нем. под ред.
П. Н. Полевой]. – М. : ТОО “Аргоритм”, 1999. – 478 с.
Гринберг Дж. Квантитативный подход к морфологической типологии языков /
Дж. Гринберг // Новое в лингвистике. – 1963. – Вып. III. – М. : Прогресс. –
С. 60-94.
Жирмунский В. М. / Общее и германское языкознание : избранные труды // Виктор
Максимович Жирмунский. – Л. : Наука, 1976. – 692 с.
Звегинцев В. А. История языкознания XIX и XX веков в очерках и извлечениях /
Владимир Андреевич Звегинцев. – М. : Просвещение, 1965. – Т. 1. – 406 с.
Климов Г. А. Принципы контенсивной типологии / Георгий Андреевич Климов. –
М. : Наука, 1983. ― 222 с.
Мельничук А. С. О всеобщем родстве языков мира / А. С. Мельничук // Вопросы
языкознания. — М., 1991. – №2. – С. 27-42; № 3. – С.46-65.
Мечковская Н.Б. Общее языкознание: Структурная и социальная типология языков:
Учебное пособие для студентов филологических и лингвистических
специальностей. — 2-е изд. — Флинта: Наука, 2001. - 312 с.
Успенский Б. А. Структурная типология языков / Борис Андреевич Успенский. –
М. : Наука, 1965. – 286 с.
 Додаткова література:
Аракин В. Д. Сравнительная типология английского и русского
языков / Владимир Дмитриевич Аракин. – М. : Просвещение, 1979. –
216 с.
Вежбицкая А. Сопоставление культур через посредство лексики и
прагматики / Анна Вежбицкая. – М. : Языки славянской культуры,
2001. – 272 с.
Гвишиани Н. Б. Контрастивные исследования современных языков и
корпусная лингвистика / Н. Б. Гвишиани // Филологические науки. –
2004. – № 4. – С. 59-70.
Кибрик А. Е. Очерки по общим и прикладным вопросам языкознания
(универсальное, типовое и специфичное в языке) /
Александр Евгеньевич Кибрик. – М. : Изд-во МГУ им. М.
В. Ломоносова, 1992. – 336 с.
Кочерган М. П. Основи зіставного мовознавства / Михайло Петрович
Кочерган. – К. : Вид. центр “Академія”, 2006. ― 424 с.
Манакин В. Н. Сопоставительная лексикология / Владимир Николаевич
Манакин. – К. : Знання, 2004. – 326 с.
Пауль Г. Принципы истории языка / Герман Пауль. – М. : Изд-во лит-
ры на иностр. языках, 1960. – 500 с.
Лінгвістична компаративістика
генетична ареальна

типологічна (зіставна) лінгвістика

Трихотомічна класифікація
лінгвістичної компаративістики
історична
вторинна
Спорідненість (набута)
загальнолюдська

І.О.Бодуен де Куртене
 Компаративістика
Порівняльно-історичне мовознавство
(генетична типологія)

Генеалогічний принцип

Г. Постеллус вирізнив 12 мов, довів походження

всіх мов від давньоєврейської
«Про спорідненість мов»
(1538 р.)

Й. Ю. Скалігер виділив 11 груп європейських мов,

уперше вжив термін «споріднені мови»
«Розвідка про європейські мови» та поняття «материнська мова»
(1599 р.)
Й. Аделунг охопив майже 500 мов, сформулював
критерії ступенів спорідненості мов, що
«Мітрідат або загальне мовознавство» враховували результати порівняння не
(1781 р.) лише лексем, а й граматичних
структур
 Відкриття європейцями
санскриту
Ф. Сассетті уперше залучив санскрит
(80-ті рр. ХVІ ст.) до порівняння з європейськими мовами

В. Джоунз висловив припущення

започаткував про близькість санскриту з:
порівняльно- грецькою на основі
історичну граматику латинською спільного походження
індоєвропейських кельтськими дієслівних коренів
мов (1786 р.) готською та граматичних форм
перською
мовами
 Фридрих Шлегель
«Про мову і мудрість індійців»
(1808 р.)

запровадив
порівняння морфем
індоєвропейські мови у методику досліджень
становлять родину,
яка походить увів
від спільної прамови термін
«порівняльна граматика»
виділив
типи мов

Концепція лінгвістичної спорідненості

Порівняльно-історичне мовознавство,
або генетична типологія
10-ті рр. ХІХ ст. - «революція»
в порівняльно-історичному мовознавстві
Ф.Бопп, Р.К.Раск, Я.Грімм - порівняння – засіб, принцип – історизм
засновники індоєвропеїстики

Ф.Бопп довів
«Про систему відмінювання спільне походження індоєвропейських мов та
санскриту в порівнянні їхню спорідненість із санскритом
з грецькою, латинською, встановив
перською і германськими
мовами…» принцип відповідності у граматичній структурі та
мовних одиницях
1816 р. - народження
порівняльно-історичного вибрав і систематизував
мовознавства генетично споріднені елементи в морфологічній
структурі індоєвропейських мов
створив
схему морфологічних відповідностей
 Расмус Христиан Раск
«Дослідження в галузі започаткував
давньопівнічної мови ідею зіставлення споріднених мов
або походження ісландської порівняв
мови»
германські мови з грецькою, латиною та
(“Undersögelse om det gamle балтійсько-слов’янськими
Nordiske eller Islandske Sprogs
зрозумів
Oprindelse»)
мова – це система, елементи якої пов'язані
(1818 р.)
відношеннями
сформував
поняття “регулярних фонетичних відповідностей”
впровадив
методику послідовного порівняння форм у
споріднених мовах та демонстрації ступенів їхньої
спорідненості
 Якоб Грімм
«Німецька граматика» розглянув
(1819-1837 рр.) три етапи розвитку германських мов
від готської до новоанглійської

перший досвід
поєднання компаративної
та історичної методики дослідження мов

поклав
історико-фонетичний принцип

встановив
поняття фонетичного закону
 Розвиток компаративістики

«Про порівняльне вивчення мов відповідно

до різних епох їх розвитку»
“Ueber das vergleichende Sprachstudium in Beziehung
auf die verschiedenen Epochen der Sprachentwicklung”
В. фон Гумбольдт - засновник сформулював
концепції загального двоєдиний принцип
мовознавства порівняльно-історичного мовознавства
«Про відмінність будови уважав, що
людських мов та її вплив на
духовний розвиток людства» мови мають межі завершеності своєї організації
(1848 р.)

Теорія полігенезу
 Розвиток компаративістики

А. Шлейхер – систематизував
представник натуралізму надбання індоєвропеїстики
«Компендій порівняльної за 40 років
граматики індоєвропейських вперше спробував
мов»
відтворити прамову
(1861 р.)
створив
теорію «родовідного дерева»
унаочнив
розроблено
генеалогічну класифікацію індоєвропейських мов
поняття “вихідного мовного у їхній дивергенції
стану” – прамови;
(дендрограма – родовідне дерево зі спільним
методика її реконструкції стовбуром – прамовою та окремими гілками -
мовними групами, підгрупами та одиничними
мовами)
обгрунтував
принцип історизму
 Розвиток компаративістики
Лейпцизька школа молодограматиків
К. Бругман і Г. Остгоф відкинули
«Морфологічні дослідження в біологічний погляд на мову
галузі індоєвропейських мов»
(1878 р.) проголосили
мову історичним явищем
Г. Пауль
«Принципи історії бачення мови
мови» (1880 р.) як індивідуальної психофізичної діяльності

надання переваги
Б. Дельбрюк вивченню живих мов,
«Вступ до вивчення а не реконструкції індоєвропейської прамови
індоєвропейських
мов» (1919 р.)

Принципи молодограматиків –
фонетичні закони, аналогія та запозичення
 Розвиток компаративістики

Ф. де Соссюр – А. Мейє
засновник «Вступ
соціологічного до порівняльного вивчення
напряму індоєвропейських мов»
“Дослідження первісної (1903 р.)
системи вокалізму
індоєвропейських мов” продовжив
“Курс загальної лінгвістики” теоретичне обґрунтування порівняльно-історичного
розвинув методу
метод внутрішньої розмежував
реконструкції індоєвропейської
мовні родини
прамови
звернувся
визначив
до принципів лінгвогеографії
мовні родини, типи, групи
для встановлення хронології мовних змін
і виявлення диференціації прамови
запропонував
зіставляти не окремі мовні факти,
а цілі мовні системи
 Ареальна лінгвістика
Трактування розвитку мов як прямолінійного руху вперед
у часі від однієї прамови – це, насправді, та схема, яка
ускладнена постійними процесами взаємовпливів мов
у просторі й розвитком їх ушир

Й.Шмідт – критика
представник другого натуралістичної теорії генеалогічного дерева
покоління компаративістів висунув
«Родинні стосунки «хвильовий» принцип для розуміння
індоєвропейських мов» поширення мовних новацій
(1872 р.)
кожна європейська мова має близькі стосунки
з двома сусідніми

перша спроба пояснення механізму

мовна інтерференція: спільні риси належать
неспорідненим мовам
 Г. Шухардт
Елементарна спорідненість Психічна природа людей
Зіставне вивчення неспоріднених мов

«Про фонетичні закони заперечив

(Проти молодограматиків)» слушність погляду молодограматиків
(1885 р.) на абсолютний характер дії фонетичних законів
розрізнив
вроджену і генетичну спорідненість
заперечив
наявність сталих кордонів
між окремими говорами,
діалектами і мовами
основну причину мовних змін вбачав
у безперервних мовних схрещеннях, змішуванні мов
запропонував
теорію «лінгвістичної безперервності»
або «географічного вирівнювання»,
обґрунтовував
ідею спорідненості усіх мов світу
 Просторова або ареальна лінгвістика

М. Дж. Бартолі і Дж. Відоссі

1943 р.

М. Дж. Бартолі М. Дж. Бартолі

“Вступ до “Основні положення просторової
неолінгвістики” лінгвістики”
(1925 р.) – встановлено
основні принципи лінгвогеографічної зумовленість між географічним
теорії ареалів розподілом слів і часом їх появи в мові

просторове дослідження певного

мовного зрізу
 ІІ половина ХХ ст.
• перерозподіл генеалогічної класифікації
індоєвропейських мов;
• структурне визначення мовної спорідненості
• поява ностратичної теорії В. М. Ілліча-
Світича та Т. В. Гамкрелідзе - В. В. Іванова
 Лінгвістична типологія
Подібність (ізоморфізм) і відмінність (аломорізм) структур різних мов

Структурні ознаки мовні універсалії, архетипи, типи мов,

Основа типологічного або
зіставно-типологічного
мовознавства
принципи характеристики структурних
властивостей окремих мов і мовних груп
синхронний аспект вивчення внутрішньої структури
мов

Типологічний підхід

Зіставлення мов на морфологічному рівні

безвідносно до їх походження й розташування
в просторі
 А. Шлегель поділив
“Про мову і мудрість мови на флективні й нефлективні
індійців” за наявністю закінчення
(1808 р.)
А. Шлегель виділив 3 групи мов:
«Про провансальську аморфні (безафіксні), афіксальні і флективні.
літературу» започаткував
(1818 р.) протиставлення синтетизму й аналітизму
поділив
флективні мови на мови з внутрішньою
та зовнішньою флексією
А. Шлейхер розмежував
2 принципи класифікації мов –
типологічний і генеалогічний
поділив мови світу на 3 типи:
ізолятивні, аглютинативні та флективні мови
В. фон Гумбольдт поділив мови на 4 типи:
ізолятивні (кореневі), аглютинативні,
інкорпоративні (полісинтетичні) та флективні
Ф. Бопп запропонував
«Порівняльна граматика» теорію аглютинативного походження граматичних форм
 Типологічна класифікація мов
А.-В. Шлейхер, 4 типи мов:
В. фон Гумбольдт 1) ізольований – не мають словозміни, складаються з
кореневих морфем, граматичне значення виражається
переважно порядком слів (китайська, в’єтнамська);
Базові ознаки -
поняття слова і 2) аглютинативний – мають незмінний корінь і варіанти
морфеми словозмінних афіксів, які добираються за характером
звучання кореня і сполучаються з ним аглютинацією;
словозмінні афікси тут однозначні та є єдиними
їх співвідношення виразниками граматичного значення (тюркські, уральські);
3) флективний – корінь може виступати в кількох варіантах, а
спосіб вираження словозмінні афікси сполучаються з коренем фузійно; одне
граматичного граматичне значення може виражатися різними афіксами
значення (усі слов’янські, германські, балтійські та інші
індоєвропейські мови, мови афразійської родини);
характер морфем, 4) полісинтетичний/інкорпорований характеризуються
об’єднаних у слові складними утвореннями, які є водночас і словами, і
реченнями; слово-речення має у своєму складі різні
компоненти, що передають зміст головних і другорядних
спосіб їх об’єднання
членів речення (частина палеоазіатських мов та індіанські
та позиція
мови Америки).
словотвірної або
словозмінної
морфеми відносно
кореневої
 М. П. Кочерган

М. П. Кочерган “невипадково перші типологічні класифікації мов базувалися

“Про семантичний на морфологічних ознаках”, адже “формальні розбіжності
принцип перебувають на “поверхні мови” […],
контрастивних їх не важко виявити й описати”
лінгвістичних
досліджень”

Первинність у слові лексичного і вторинність

граматичного значення
М. П. Кочерган “зміна структурної парадигми на сучасну когнітивну … внесла
“Контрастивна в контрастивні дослідження нові ідеї … Основним методом
семантика на виявлення семантичної специфіки слів-корелятів у різних
порозі нового мовах у когнітивній лінгвістиці є концептуальний аналіз”
тисячоліття”
ВИСНОВКИ
Лінгвістична типологія
Формальний аспект мови

Змістовий аспект мови

Вивчення механізму ментальних процесів утворення змістів

Предмет структурні та матеріальні елементи, набуті спорідненими

генетичного мовами в процесі дивергенції спільної прамови у часі
мовознавства
Предмет елементи,набуті неспорідненими мовами в процесі їх
ареального конвергенції внаслідок контактування у просторі
мовознавства
Предмет елементи мовного ізоморфізму, не залежні від спільного
типологічного походження або можливості контактів, а зумовлені
мовознавства спільністю виявів мовних значень
 Ключові поняття:
• Генетична типологія (генеалогічна
класифікація мов)
• Ареальна лінгвістика
• Типологічна (зіставна) лінгвістика
(морфологічна класифікація мов)
• Індоєвропеїстика (санскрит, споріднені мови)
• Реконструкція прамови
• Натуралізм
• Молодограматики
• Лінгвістичний компаративізм
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ